ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Анатолій Криловець
2017.02.21 00:01
Тужить душа за інню.
Тіло жадає яня.
В сіні під небом синім
Милу розлесбіяню!

Сіно обох лоскоче.
В пристрасті до знемоги
Шепчеш: «Кохатись хочу» –

Анатолій Криловець
2017.02.20 23:58
Урочистішого пеана
Синь не знала ще кришталева:
Ти виходиш із океану
Так поважно, мов королева.

Дух забило. Я слів не вмію…
Тож очима і серцем стежу.
Зачарований, лиш німію:

Ярослав Чорногуз
2017.02.20 23:51
Я борсаюсь у ліжку, повний вражень –
Химери заввижалися, аж зблід!
І десь мені іззаду голос каже:
Йди перевірся, хворий ти на СНІД!

Рвонув надвір я у самій піжамі,
А далі – майже голий – у сльоту,
У кучугури босими ногами,

Василь Кузан
2017.02.20 22:55
Не блудний син, а блудний муж
У переродженому тілі
Шукає залишків тепла –
Знаходить плями вічно білі.

У чому суть? Де правди хрест?
На горизонті лиш Голгофи.
Черговий на вагітність тест

Сергій Гупало
2017.02.20 22:39
Цей зелен-світ, мов яблуко, впаде,
Дощем, останнім соком, дивно бризне.
Покличе в тихі гості берендей,
І викладе мені прогнози грізні.

Піду до нього. В казці заживу,
Вертатимуся до людей частенько
По хліб і сіль, водиченьку живу,

Ігор Шоха
2017.02.20 22:18
Які не є гарячі дні
і буйні ночі у вогні,
а сон перемагає.
І я радію уві сні,
що невеселому мені
ще весело буває.

***

Леся Геник
2017.02.20 21:49
Вони ішли, ішли й не озирались
чи де погас вогонь, чи ще горить.
Із вірою вперед ішли, не знали,
що жити залишалося лиш мить.

Вони самі горіли, наче зорі,
вони зоріли іншим на путі...
Тепер хіба світлини договорять

Серго Сокольник
2017.02.20 21:45
Світостворення мить-
Цей написаний Богом роман...
Світло ллється з пітьми,
Хоч усім заправляє пітьма.

Ухнув з мороку сич-
Зорепадом життя пролило.
І настали ЧАСИ

Юра Ерметов
2017.02.20 15:18
Хтось, десь і колись
підбирає "ключики"
від когось...

Хтось так вперто
хапаєсь за
примарну ачи
втрачену раптом

Адель Станіславська
2017.02.20 12:57
Коли в душі засвітиться весна,
Згадай моєї щирості офіру,
Моє тепло і серця мого віру,
Бо ще в душі просвітлиться вона...

І щастям будь. І щастям поділись.
І сонцем тим, що ллє своє проміння.
І як злетить молитвою увись

Віктор Кучерук
2017.02.20 11:45
Не зви мене на людні площі міста,
Бо я відвик од шуму й тісноти
Допитливих, як малюки, туристів,
Адже між ними спокій не знайти.
І до кав'ярні звати не потрібно,
Щоб посидіти тихо круг стола, -
Я буду там, мов тіло чужорідне,
Межи уламків однолик

Олександр Олехо
2017.02.20 09:27
Я знаю, совсем не страшно
идти на войну во сне –
под пулями, бесшабашно,
и не гореть в огне.

Я знаю, совсем не сложно
делать всегда, как все.
Мягко и осторожно,

Іван Потьомкін
2017.02.20 08:14
Газель, що сиротою виросла в пустелі, пристала якось до отари. Полюбив її пастух не менш, ніж овечок. Стало це їм не до вподоби і почали ремствувати. «Любі мої,- відповів на це пастух,- кожну з вас я люблю, бо стільки ж труда довелось докласти, щоб б

Мирослав Артимович
2017.02.19 18:31
Коли непрохана болячка
нахабно лізе на рожен –
тоді душа скипає лячно
і колько штрикає: «Невже?..»

А тільки натягаєш сміло
затій рожевих тятиву,
і ще душі не зайве тіло –

Микола Дудар
2017.02.19 17:45
Піду до дня, щоб знову перестріти
хай бликає тривожно світлофор
і скаче від нудьги вчорашній вітер
а я по колу знову на повтор…

а ось бузько, а ось і вісник долі
і очерет, і глиноньки заміс
дощатий зруб й вітряк на дивнім полі

Іван Потьомкін
2017.02.19 15:44
Коли аквамаринові акорди Гріга
Занурюються в балтійські прохолодні води,
В теплі долоні їх прийма Чюрльоніс
Сонатами на дивовижнім тлі палаців,
Які творить хіба що Ґауді під силу.
На музику підводні сузір’я сходяться –
Стрілець і Водолій, і Ді
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Антоніус Трістен
2017.02.18

Періш Крукс Руслан Лесейн
2017.02.17

Катря Садовнікова
2017.02.15

Тетяна Яра
2017.02.14

Геннадій Бакаєв Аватар
2017.02.11

Віка Бобик
2017.02.05

Аліса Ком
2017.01.26






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Сторінка наших новин
Якщо ваш редакторський творчий рейтинг не нижчий 5.00, ви маєте можливість самостійно опублікувати свою новину >>>, яка потрапить і на цю сторінку, і буде прокручена на головних сторінках "Майстерень"

Про всесвітнє зло (від того, хто програв)




Актуальні теми:

Український прорив! Як створити в кожному селі, районі, місті, області територіальну громаду-власників, які є в Конституції, але майже відсутні в Україні!
Щодо Поезії і Мистецтва
Поетичні дійства. Відзначення, конкурси
Україна. Основні проблеми і їх вирішення
Голодомор в Україні
Сучасні агресори - свідчення і факти
«Одкровення члена таємної сім'ї, яка керує світом» (?)
Сучасна еліта в Україні
Про «людину» і «добро», «світло» і «пітьму», «холод» і «зло»
Імперські «ігрища»
Про завтрашню велику війну на Кавказі


Самвидав-новини:
● "Актуальне" дійство:
Триває конкурсний відбір "Поетичних Майстерень".
Триває написання віршів на задану тему.
Триває написання віршів "за образом".
Постійні рейтингові голосування у рубриках
Постійні рейтингові голосування: називаємо кращих авторів у цілому.

Перший Відкритий Поетичний Форум
Круглий стіл редакторів

● Щоденник:
• Попередні сторінки новин
від Мартинова Данчак Надія [ Переглядів: 33 | Коментарів: 0 ]          
від Павлюк Ігор [ Переглядів: 246 | Коментарів: 0 ]          
від Павлюк Ігор [ Переглядів: 347 | Коментарів: 0 ]          
від Чорногуз Ярослав [ Переглядів: 937 | Коментарів: 8 ]          
від Кухта Богдан [ Переглядів: 391 | Коментарів: 0 ]          
від Ткаченко Світлана [ Переглядів: 429 | Коментарів: 0 ]          
від Попелюшка Валентина [ Переглядів: 701 | Коментарів: 0 ]          
від Чорногуз Ярослав [ Переглядів: 1021 | Коментарів: 4 ]          
від Долик Любов [ Переглядів: 1125 | Коментарів: 0 ]          
від СЕРДУНИЧ Любов [ Переглядів: 504 | Коментарів: 0 ]          
04.08.14 Антологія
від Західняк Тимофій [ Переглядів: 991 | Коментарів: 4 ]          
від Майстерень Редакція [ Переглядів: 775 | Коментарів: 1 ]          
від СЕРДУНИЧ Любов [ Переглядів: 558 | Коментарів: 0 ]          
16.05.14 Вітаємо!!!
від Михайлик Галина [ Переглядів: 827 | Коментарів: 6 ]          
від Михайлик Галина [ Переглядів: 1603 | Коментарів: 13 ]          
від Попелюшка Валентина [ Переглядів: 720 | Коментарів: 0 ]          
від Дмитраш Ольга [ Переглядів: 1121 | Коментарів: 0 ]          
від Майстерень Редакція [ Переглядів: 1029 | Коментарів: 2 ]          
від Артимович Мирослав [ Переглядів: 1756 | Коментарів: 6 ]          
від Майстерень Редакція [ Переглядів: 909 | Коментарів: 1 ]          
від Майстерень Редакція [ Переглядів: 994 | Коментарів: 3 ]          
від Майстерень Редакція [ Переглядів: 1971 | Коментарів: 5 ]          
від Чесний Журналіст [ Переглядів: 1083 | Коментарів: 2 ]          
від Майстерень Редакція [ Переглядів: 15586 | Коментарів: 10 ]          
від Майстерень Редакція [ Переглядів: 1054 | Коментарів: 2 ]          
від Адміністрація Майстерень [ Переглядів: 2116 | Коментарів: 7 ]          
від Майстерень Редакція [ Переглядів: 1884 | Коментарів: 13 ]          
від Юдов Василь [ Переглядів: 667 | Коментарів: 0 ]          
від Майстерень Редакція [ Переглядів: 3106 | Коментарів: 23 ]          
від Попелюшка Валентина [ Переглядів: 1380 | Коментарів: 5 ]          
від Чорногуз Ярослав [ Переглядів: 2080 | Коментарів: 12 ]          
від Гаврильченко Аліса [ Переглядів: 1518 | Коментарів: 5 ]          
20.11.13 Плей-офф
від Потапов Алексий [ Переглядів: 2362 | Коментарів: 15 ]          
від Олехо Олександр [ Переглядів: 1310 | Коментарів: 8 ]          
від Буряк Михайло [ Переглядів: 632 | Коментарів: 0 ]          
16.11.13 Дай, Боже!
від Сірий Володимир [ Переглядів: 1169 | Коментарів: 5 ]          
26.10.13 Оголошення
від Яна Устимко [ Переглядів: 1137 | Коментарів: 2 ]          
від Артимович Мирослав [ Переглядів: 2142 | Коментарів: 11 ]          
від Михайлик Галина [ Переглядів: 2034 | Коментарів: 18 ]          
від Дудок Уляна [ Переглядів: 1998 | Коментарів: 8 ]          
від Коливашаласка Параска [ Переглядів: 1701 | Коментарів: 12 ]          
від Костюк Світлана [ Переглядів: 4904 | Коментарів: 48 ]          
від Нечуйвітер Ярослав [ Переглядів: 7298 | Коментарів: 46 ]          
від Грей Кристіан [ Переглядів: 654 | Коментарів: 0 ]          
від Чорногуз Ярослав [ Переглядів: 1533 | Коментарів: 8 ]          
від Чорногуз Ярослав [ Переглядів: 1419 | Коментарів: 12 ]          
від Нечуйвітер Ярослав [ Переглядів: 5267 | Коментарів: 28 ]          
від Кримовська Софія [ Переглядів: 1413 | Коментарів: 9 ]          
від Гнатюк Галина [ Переглядів: 749 | Коментарів: 0 ]          
від Павлюк Ігор [ Переглядів: 1524 | Коментарів: 17 ]          


• Сторінки новин 2005 - 2007

Сторінки: 1   2   3   4   5   ...   7   

Коментарі
Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Віктор Неписьменний (Л.П./Л.П.) [ 2008-11-19 19:11:58 ]
і коментувати новини можна


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2008-11-22 16:34:36 ]
Так, Вікторе, можна коментувати "Новини" в цілому і кожну новину окремо, на її сторінці.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2008-12-05 10:58:22 ]
Журнал «Дніпро» оголошує конкурс прозових та поетичних творів, тут докладніше.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2008-12-05 22:41:36 ]
Ось щойно нам сповістили, що у Львові 2 грудня помер Ярослав Павлюк (11.03.1955-02.12.2008).
Автор книг "Фільмар", "Гладіатор", "Ракурс", "Нічний імператор"...
Вічна пам"ять! Пом"яніть, хто його знав...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2009-11-27 14:40:56 ]
Тетяна Самчинська, "Друг читача",

Шановні колеги!

Запрошуємо вас до участі у круглому столі „Книжковий та літературний інтернет. Забава чи бізнес?”,

який відбудеться у п’ятницю, 18 грудня, о 15-00 у рамках Передріздвяного книжкового ярмарку „Книжковий світ”
(експоцентр „Спортивний”, вул. Фізкультури, 1,
ст.м. Республіканський стадіон)



♠ Як покрити витрати на утримання літературного сайту?
♣ Як збільшити кількість читачів?
♦ Чи існує реклама без порносайтів?
♥ Чи конкуруємо ми між собою?


Запрошуємо Вас до участі у круглому столі. В українських літературних та книжкових сайтів спільні проблеми, а отже шукати вихід треба разом. Давайте спробуємо зустрітися і поспілкуватися – як мінімум, познайомимося, як максимум – домовимося про координацію зусиль.

Приймаються пропозиції відносно тем, проблем та порядку їх обговорення. Слово мають усі зацікавлені.

Зареєструйтеся для участі у круглому столі та напишіть, які питання ви б хотіли підняти.
Організатор круглого столу – сайт „Друг Читача” (www.vsiknygy.net.ua)


Контактна особа: Тетяна Самчинська
Тел.: 467 50 24, (066) 403 93 78
E-mail: d_ch@skrynia.com.ua


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2009-12-08 10:33:03 ]
Стартував конкурс есеїв “born in 89″ Переможцям – стажування у “Файненшнл таймс”, призи та видання у Лондоні

Осінь 2009-го примусила Європу згадати про осінь 1989 року, про події, що змінили мапу Європи. 20-річчя падіння Берлінської стіни – серйозний привід для роздумів про минуле, сьогоднішній день, про майбутн. Якщо ви народилися у період з 1980-го по 1993-й рік, якщо у вас є письменницькі чи журналістські амбіції, ви маєте чудовий шанс вплинути на своє майбутнє. „Європейський банк реконструкції та розвитку” (Лондон), „Юні Кредит Банк” (Мілан) та газета „Файненшнл Таймс” (Лондон) оголосили міжнародний конкурс есеїв, присвячений 20-річчю подіння Берлінської стіни. Конкурс має назву „Народжені у 89-му”. Не обов’язково писати про Берлінську стіну, значно важливіше писати про те, як ви бачите останні двадцять років Європейської та своєї особистої історії, про свої сподівання та плани, про свою карїну та її майбутнє. Обсяг – до 1500 слів. Мова написання – рідна. Крайній термін подачі есеїв на конкурс – 30 грудня 2009 року. Найкращі тексти ввійдуть до збірки есеїв, який буде видано у Лондоні англійською мовою. На фіналістів чекають премії від банків – засновників конкурсу, а на головного переможця чекає стажування у газеті „Файненшнл Таймз” у Лондоні. В конкурсі можуть брати участь громадяни країн колишнього СРСР та колишньої Югослаівї, а також Східної Європи. Есеї можна присилати на електронну адресу born_in_89@mail.ru або на електронну адресу у Лондоні – bornin89@ebrd.com

Дуже хотілося б, аби учасники конкурсу з України довелии своє вміння мислити оригінально та сучасно та звернули на себе увагу поважного журі, до складу якого входять Кевін Пііл (політичний редактор газети „Файненшл Таймз”), Нетад Попович (видавець та письменник, Хорватія), Ерхард Бусек (Екс-віце-канцлер Австрії), Сладяна Буковач (критик, Хорватія) Кевін Клоз (професор, завкафедрою журналістики Лондонского Університету) та Андрій Курков (письменник, кіносценарист, Україна).

Докладніше про конкурс – на сайті на сайті www.ebrd.com в розділі “born in 89”.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Майстерень Адміністрація (Л.П./М.К.) [ 2009-12-08 17:27:41 ]
Шановні колеги, львів'яни!

Завтра, у Львові 9 грудня, в рамках
Міжнародного фестивалю документального кіно про права людини у
книгарні „Є” відбудеться показ документального фільму журналіста і
режисера Ігора Чайки „Геній міста”.
Фільм став призером (2 місце) у номінації «Краще журналiстське
розслiдyвання” за підсумками ІІІ Нацiонального конкурсу на кращi
журналiстськi розслiдування.
Прем’єра відбудеться о 16.00 за адресою: м. Львів, пр. Свободи, 7.

Запрошуємо до перегляду.

--~--~---------~--~----~------------~-------~--~----~
Координатор Любов Качмар 8-096-27-245-72 forum@inspe.com.ua
Прес-секретар Зоряна Мацько 8-067-67-368-40 zoryanaf@yahoo.com

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2009-12-09 19:46:51 ]
Шановні колеги,

18-20 грудня в Києві, в Експоцентрі “Спортивний”(вул. Фізкультури, 1) відбудеться

Передріздвяний книжковий ярмарок
“Книжковий світ”
з великою культурною програмою.

і на 20 грудня заплановано

15.00 - 16.00 - спільна акція творчих сайтів.

Отже, хто має бажання від імені "Майстерень" брати участь звертайтеся до Ярослава Чорногуза , який найвагомішим чином погодився нас саморганізовувати.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2009-12-14 13:50:09 ]
Триває читацьке голосування за кращі книжки року на «Буквоїді»

«Буквоїд» оголошує рейтингове голосування читачів за найкращі книжки у жанрах поезії та художнього прози «Моя книга-2009».

Ми пропонуємо на читацький розсуд два десятки найбільш резонансних книг сучасної української літератури року, що минає.
Упродовж наступних двох тижнів ви, наші найсуворіші читачі, зможете визначити найкращі книжки.

Голосування за найкращу книжку поезії відбудеться з 14 по 21 грудня. А за найкращу книжку прози – з 21 грудня до 28 грудня.

Віддати свій голос можна буде у розділі «Опитування».


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2009-12-25 11:44:34 ]
[25.12.2009 09:51]
Мер Добкін забрав премію у Сергія Жадана

Харківського письменника Сергія Жадана виключили зі списку 29 осіб, відмічених творчими преміями міськвиконкому. Виключення відбулося 24 грудня під час засідання виконкому міськради за ініціативою харківського міського голови Михайла Добкіна, повідомляє Status Quo.

За його словами, С.Жадан причетний до спалювання книг Євгена Кушнарьова під час "Помаранчевої" революції. "Я пропоную Сергія Жадана з цього списку виключити. Книги спалювали під час інквізиції, під час фашизму і, на жаль, під час "Помаранчевої" революції. Тут немає нічого особистого, я довіряю думці експертів, які включили його в цей список, але вважаю, що люди, які мають талант, повинні життєвим прикладом показувати, як треба чинити і як не треба", - заявив М.Добкін.

***
Сергій Жадан - поет, прозаїк, есеїст, перекладач. Лауреат видавництва “Смолоскип” і Міжнародного літературного конкурсу “Гранослов”. Премія Бу-Ба-Бу за найкращий вірш 1998 року. У 2001-2007 роках його книги визнавалися найкращими книжками року. Лауреат премії імені Джозефа Конрада 2009 року.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Віталій Ткачук (Л.П./Л.П.) [ 2009-12-25 11:56:21 ]
Цікаво, що це були за книги. Чи не про сепаратизм?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2010-01-04 14:01:00 ]
Продовження історії в Харкові.

Сергій Жадан написав відкритий лист Харківському міському голові Михайлу Добкіну. Приводом стала ініціатива чиновника виключити літератора зі списку 29 осіб, відзначених творчими преміями міськвиконкому (премія ім. Чичибабіна).

«Я вернулся в мой город, знакомый до слез…»

Відкритий лист Харківському міському голові Михайлу Добкіну

Пане Добкін.

Останні тижні мене не було в місті, тому, на жаль, не мав змоги нормально відреагувати на ваше рішення щодо вручення муніципальної премії імені Бориса Чичибабіна. Аж ось повернувся додому, ознайомився з вашою позицією, і тепер не знаю що й думати. Ви пишете: «повинні життєвим прикладом показувати», «як потрібно робити і як не потрібно», і так далі. І все було б зрозуміло, але річ у тім, що в мене вже є почесна грамота з вашим підписом. Ви мабуть не пам’ятаєте, але я вам нагадаю – мені її дали позаминулого (2008-го) року під час книжкового фестивалю «Світ книги». Ви ще особисто мали її вручати, але чомусь не прийшли (можливо дельфінарій будували, не знаю). Нагородили ви мене тоді, цитую, «за багаторічну плідну працю, високий професіоналізм», але головне за «вагомий особистий внесок у розвиток і пропаганду вітчизняної книги та підвищення культурного рівня мешканців м. Харкова». Одним словом, буде нагода – обов’язково подивіться, там ще в слові «есеїст» зроблено дві помилки. І ось тепер я думаю – з чим же у вас проблеми: з пам’яттю чи все таки з моральними принципами, які дозволяють вам, залежно від політичної кон’юнктури, то говорити про пропаганду книги та плідну працю, а то боротись із поетами та «ессеістами» за допомогою залізної мітли адмінресурсу.

Я розумію – у вас попереду вибори, вам потрібно в належний термін перетворити це населення на електорат, вам необхідно знову розколоти місто на два ворожих табори, щоби мати беззаперечну підтримку одного з них. Але все одно – страшенно незручно за ці ваші спроби впровадження в літературний простір Харкова чіткої партійної лінії та генерального художнього методу, базованих на певній політичній орієнтованості. Література не покликана обслуговувати ті чи інші партійні інтереси, шкода, що ви цього не розумієте. Найгірше навіть не те, що ви дозволяєте собі ділити поетів та «помаранчевих» та «біло-синіх», на лояльних та нелояльних, на «своїх» та «чужих». Найгірше, що всі ці політичні спекуляції відбуваються навколо премії імені Бориса Чичибабіна – харків’янина, котрий знав ціну владі та її культурним пріоритетам.

Тому дякую вам, що все таки внесли ясність у це питання та розставили все на свої місця. Бо після вручення минулої грамоти могла виникнути підозра, що особисто вам справді подобається моя «ессеістика». Наступного разу навіть не пропонуйте. І загалом, з огляду на ваші методи формування культурного середовища в місті, радив би вам більше займатись усе таки дельфінами. З ними у вас виходить значно краще, аніж із поетами.

Сергій Жадан,

поет, прозаїк, есеїст.

*** Довідка УНІАН. Сергій Жадан - поет, прозаїк, есеїст, перекладач. Лауреат видавництва “Смолоскип” і Міжнародного літературного конкурсу “Гранослов”. Премія Бу-Ба-Бу за найкращий вірш 1998 року. У 2001-2007 роках його книги визнавалися найкращими книжками року. Лауреат премії імені Джозефа Конрада 2009 року.

Як повідомляв УНІАН , 24 грудня 2009 року під час засідання виконкому Харківської міськради за ініціативою харківського міського голови Михайла Добкіна відомого письменника Сергія Жадана виключили зі списку 29 осіб, відзначених творчими преміями міськвиконкому (премія ім. Чичибабіна).

За словами мера, С.Жадан причетний до спалювання книги Євгена Кушнарьова під час Помаранчевої революції. "Я пропоную С.Жадана з цього списку виключити. Книги спалювали під час інквізиції, під час фашизму і, на жаль, під час Помаранчевої революції. Тут немає нічого особистого, я довіряю думці експертів, які включили його в цей список, але вважаю, що люди, які мають талант, повинні життєвим прикладом показувати, як треба чинити і як не треба", - заявив тоді М.Добкін.

На цю заяву мера відреагувала низка харківських літераторів - лауреатів премії ім. Чичибабіна, які направили Михайлу Добкіну відкритий лист, у якому висловили своє занепокоєння "сьогоднішнім ставленням міської влади до цієї премії". Зокрема автори листа зазначали, що нинішнє рішення властей відсилає до подій двадцятишестирічної давнини, коли з тих же ідеологічних міркувань поета Бориса Чичибабіна виключали з Союзу письменників", - підкреслено в листі.

"Ми не знаємо, через які емоційні чинники спалював С.Жадан чужу книгу і чи спалював узагалі (ми вважаємо, що за великим рахунком літераторові годиться спалювати тільки власні книги). Можливо, ваші джерела більш інформовані. Але політичний донос не може бути критерієм оцінки літературних заслуг письменника!”, - обурювалися літератори.

Харківський мер вирішив не відмовчуватися, а відповісти письменникам. Його лист був опублікований на сайті Харківської міськради. Добкін зокрема заявив, що у його “свідомості не вкладається, як людина, що є літератором, могла дозволити собі спалити книгу іншого автора, тим більше ту, зміст якої ніякого відношення до політики не має".

Мер зазначив, що у його пропозиції, підтриманій членами виконавського комітету, “немає ні краплі неповаги до С. Жадана як творчої особи, тим більше до думки тих, хто оцінював результати і рівень його літературної діяльності. Вона – лише нагадування всім нам про те, що, будучи громадянами вільної країни, ми при всіх розбіжностях в політичних поглядах, не повинні вдаватися до середньовічних методів знищення творів неугодних авторів”.

постiйна адреса статтi: http://www.unian.net/ukr/news/news-355283.html


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2010-01-04 14:05:06 ]
Правильна відповідь, так?

Цікаво лише, чому Сергій Жадан не використав кличну форму Пане Добкіне у майстерно написаному ним зверненні? Чи то в нас уже знову правила змінилися? Пам'ятається, це була тільки пропозиція така з рік чи два тому?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
(Л.П./Л.П.) [ 2010-01-04 15:15:42 ]
Тому що правильно писати "Пане, Добкін", кличний відмінок лиш раз вживається. Правило таке.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2010-01-04 14:23:32 ]
Молодець, Сергію!
Володимире, якби Ви на власні очі бачили М. Добкіна або чули, що і як він каже, то зрозуміли б, що до "пана" йому ой, як далеко ) Це по-перше. А, по-друге, йде просто тупа політична гра, у якій застосовуються тупі політичні засоби. Усе, як завжди :(


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ніка Новікова (Л.П./М.К.) [ 2010-01-04 14:54:06 ]
а ось, власне, і грамота.



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2010-01-20 18:55:28 ]
Пишуть ось, що сьогодні на каналі Культура ввечері буде передача про нашу Ганну Осадко, а завтра - повтор.

Програма передач.
http://kinopark.net/channels/all/528370/

А це - канал Культура он-лайн.
http://www.tv-on-line.eu/TV/kultura_ukr.html


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2010-02-01 12:14:32 ]
[01.02.2010 10:59]
Washington Times: Росія занурюється у смертоносний вир


Насправді Росія небезпечна тому, що їй загрожує колапс, стверджує в своїй статті в The Washington Times Айлен Бермен, віце-президент American Foreign Policy Council (Вашингтон). Фрагмент статті передруковує "Инопресса.ру".

Останніми роками Росія повернулася на зовнішньополітичну арену, але "за всією геополітичною бравадою Кремля ховається те обставина, що держава, яка прийшла на зміну могутньому СРСР, занурюється в смертоносний демографічний і соціально-економічний вир", - пише автор. До середини XXI століття населення РФ, можливо, скоротиться до 100 млн. чоловік, а до 2080 року (згідно застереженням Сергія Міронова, спікера Ради Федерації) - до 52 млн. Демографічна криза посилюється ще двома не менш могутніми чинниками - зростанням народжуваності серед російських мусульман і стратегічним дисбалансом з Китаєм, продовжує автор.

До 2020 року мусульмани складуть п`яту частину, якщо не більш, населення Росії, а до середини XXI століття - більше половини. "Саме по собі це явище не обов`язково є проблемою, але останніми роками, особливо після захоплення заручників у Беслані в 2004 році, Кремль проводить щодо мусульманської меншини все більш драконівську внутрішню політику", -йдеться в статті. Це експлуатують організації типу "Аль-Каїди", і тому мусульманська меншина відчуває себе відособленою, мало пов`язаною з російською державою в її нинішній формі і не відчуває до нього симпатії.

Росії, яка вимирає, все важче контролювати, а не те що заселяти Далекий Схід, де сконцентрована основна частина природних ресурсів. Населення Китаю в прикордонних районах вже у декілька разів перевищує населення прикордонних районів Росії. "Можливо, китайське керівництво спробує задовольнити сильну потребу у сировині, повернувши погляд на північ до російської території (що колись належала Китаю)", - прогнозує автор. В майбутньому Росія стане небезпечна не своєю силою, а своєю слабкістю, вважає він.


постiйна адреса статті: http://www.unian.net/ukr/news/news-360151.html


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2010-02-01 12:20:40 ]
УАПЦ каже, що продавати свій голос на виборах - це великий гріх

Українська автокефальна православна церква закликає віруючих до активної громадянської позиції під час виборів Президента України: не голосувати проти обох, і не грішити, продаючи свій голос.

Про це йдеться в переданому УНІАН зверненні предстоятеля Української автокефальної православної церкви, митрополита Київського і всієї України МЕФОДІЯ з нагоди другого туру президентських виборів.

В УАПЦ вважають невиправданим заклик голосувати проти всіх. «Лунають голоси, які закликають або зовсім не йти на вибори, або голосувати проти обох кандидатів. Утім, ми маємо розуміти, що в сучасних політичних умовах такі заклики невиправдані», – зазначив глава УАПЦ.

Владика МЕФОДІЙ застерігає «всіх православних від спокуси продати свій голос». «Ми застерігаємо вірних нашої Церкви не обмінювати свій голос на кошти або дарунки. Продаж голосу – великий гріх. Пам’ятаймо, що вибирати керівника нашого народу треба, виходячи з того, що підказує сумління», – стверджує митрополит.

Глава Української автокефальної православної церкви бачить різницю між двома кандидатами, які вийшли в другий тур. «Дехто з політиків, які не потрапили до другого туру, закликають нас не обирати жодного з кандидатів, оскільки між ними, мовляв, не існує принципової політичної відмінності. Однак, ця позиція не витримує критики. Аналіз програм двох кандидатів, які вийшли до другого туру, свідчить, що вони мають відмінні політичні пріоритети. Один із кандидатів на найвищу посаду в державі обстоює необхідність глибшої інтеграції з Росією. Інший кандидат вважає, що перспективи розвитку України пов’язані зі зміцненням незалежності та європейським вибором, інтеграцією України до Європейського Союзу», – переконаний предстоятель Української автокефальної православної церкви.

Він також закликав до громадянської активності. «7 лютого в Україні відбудуться вибори глави держави. Від результатів виборів залежатиме наше майбутнє – шлях, яким прямуватиме країна в наступні роки. Здійснюючи свій вибір, ми маємо пам’ятати, що від того, яким шляхом прямуватиме Україна найближчими роками, залежить і доля Церкви. «Немає влади не від Бога», – пише Св. апостол Павло (Рим. 13:1). Хоч в Україні Церква відокремлена від держави, але для вірних Української автокефальної православної церкви має бути зрозумілим, що наш громадянський обов’язок – активно взяти участь у цих виборах глави держави», – говориться у зверненні глави церкви.

За словами владики МЕФОДІЯ, «вісімнадцять років тому ми вже зробили свій вибір, це був вибір на користь незалежності та свободи». «Сьогодні ми маємо засвідчити вірність цьому історичному рішенню, засвідчити, що й надалі воліємо жити в незалежній державі», – запевнив митрополит.

Як повідомляв УНІАН, напередодні зі зверненнями до віруючих виступили предстоятель Української православної церкви Київського патріархату, Патріарх Київський і всієї Руси-України ФІЛАРЕТ, а також глава Української греко-католицької церкви, кардинал Любомир ГУЗАР. Вони закликали взяти активну участь у виборах і визначитися між двома кандидатами в президенти. Вони розцінили позицію «голосувати проти обох кандидатів», як безвідповідальну.

Зокрема, патріарх ФІЛАРЕТ закликав відстояти Незалежність України та її європейський, демократичний розвиток.


постiйна адреса статтi: http://www.unian.net/ukr/news/news-360146.html


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2010-02-01 12:45:01 ]
!!! Робіть висновки!

Банкіри здають позиції перед лицем критики в Давосі


Всесвітній економічний форум в Давосі показав, що пропозиції щодо посилення регулювання фінансового сектора і створення страхового фонду для банків отримують усе ширшу підтримку.

Голова правління Deutsche Bank Йозеф Акерманн сказав в інтерв'ю Financial Times в Давосі, що підтримує ідею створення загальноєвропейського фонду, який можна було б використовувати для підтримки за необхідності найбільших фінансових інститутів, банкрутство яких могло б створити системні ризики.

"Звісно, гроші до такого фонду в основному мають іти від банків", - сказав він.

Президент британського банку Barclays Боб Даймонд також обережно висловився на підтримку створення фонду.

"Гадаю, кожна з країн G20 хотіла б мати страхову схему, яка дозволяла б покрити витрати, пов'язані з крахом банків у майбутньому", - сказав він, виступаючи на форумі в Давосі.

В той же час висловлювані багатьма банкірами аргументи проти надмірного регулювання банківського сектора і введення обмежень, які у результаті можуть негативно відбитися на економіці, в цілому не знаходили розуміння.

Ідея створення спеціального страхового фонду для найбільших банків належить президентові США Бараку Обамі, який запропонував таким чином покрити витрати бюджету на порятунок фінансової системи. Він же висунув ідею обмеження операцій банків на ринку.

Президент Франції Ніколя Саркозі заявив у Давосі про підтримку пропозицій американського президента, задавши загальний викривальний тон стосовно фінансового сектора. Цей тон був активно підтриманий багатьма іншими політиками.

"Якщо великі банки вважають, що можуть зупинити регуляторів, то вони обманюють самі себе. У них немає політичної підтримки, - сказав журналістам американського конгресмена Берні Френк. - Ми сповнені рішучості ввести дуже жорстке регулювання".

Міністр фінансів Великобританії Алістер Дарлінг, якого цитує агентство Bloomberg, сказав, що на користь банків "піти з перших смуг і робити те, що від них вимагається - кредитувати економіку".

Фінансова криза фундаментально змінила взаємини банків з урядами, оскільки гроші платників податків були витрачені на порятунок фінансової системи, констатував глава Європейського центрального банку Жан-Клод Тріше.

Банкіри, зі свого боку, вважають, що необхідно припинити пошук винуватих і зосередитися на конкретних кроках і їх конструктивному обговоренні.

Якщо регулятори спробують повністю усунути ризик банківських криз, то результатом стане "дуже неефективна система, і, гадаю, ми рухаємося до цього", вважає глава італійського Unicredit Алессандро Проф’юмо.

Керівник HSBC Стівен Грін відзначив, що банки зараз себе почувають краще, ніж рік тому, проте втратили величезну частину громадської довіри. Він побоюється, як би регулятори, посилюючи вимоги до банків, не виплеснули воду разом з немовлям.

"Я вважаю, що відносини між урядами і банками змінилися безповоротно, - сказав The Wall Street Journal глава банку Standard Chartered Пітер Сендс. - Гадаю, банки собі зробили лише гірше. Ми не почули зміни тону".

В суботу банкіри на чолі з Й.Акерманном зустрічалися за закритими дверима з керівниками Мінфінів, ЦБ, регулюючих органів для обговорення змін у фінансовому секторі.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2010-02-02 15:45:36 ]
Москаль звинувачує Ющенка у підігруванні "фальсифікаторам і провокаторам"

Вівторок, 02 лютого 2010, 14:33

Геннадій Москаль звинувачує президента Віктора Ющенка у втручанні в діяльність МВС і підігруванні "регіоналам" у фальсифікації виборів.

Про це йдеться в його коментарі щодо звернення Ющенка до Конституційного Суду з приводу законності призначення Москаля начальником головного управління МВС у Криму, поширеному прес-службою "Народної Самооборони".

"Не тільки подав у Конституційний Суд, а й призупинив рішення Кабміну про моє призначення керівником ГУ МВС України в Криму", - обурився "самооборонець", назвавши це "втручанням у діяльність МВС, яке повинне забезпечувати порядок під час 2-го туру виборів президента".

"Увесь адмінресурс у Криму знаходиться в руках Партії регіонів, а ті - вхожі до президента. Але нехай не думає, що оскільки він підіграв "регіоналам", то тепер ті легко фальсифікують собі результати виборів", - заявив Москаль.

Він зазначив, що за ним "ще ряд навчених, сумлінних і дисциплінованих міліціонерів, які служать не олігархам, а народу України".

"Це агонія політичного трупу, на який перетворюється Ющенко. Брудна агонія. Коли народ проголосує, то після Ющенка і "регіоналів" доведеться буквально обеззаражувати Україну", - додав він.

"Це ж додуматися треба: знімати вищих керівників МВС спеціально до 2-го туру виборів, щоб фальсифікаторам і провокаторам стало нічого боятися", - заявив Москаль.

Як відомо, у вівторок у КС надійшло прохання Ющенка перевірити законність призначення урядом нардепа Москаля начальником головного управління МВС у Криму.

Президент мотивував своє звернення тим, що відповідне розпорядження Кабміну не було опубліковано.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Журналіст Чесний (М.К./Л.П.) [ 2010-02-04 14:14:59 ]
У силових колах останніми днями зростає впевненість у спеціальному провокуванні Віктором Андрійовичем Ющенком конфліктів для введення режиму Надзвичайного стану терміном на один рік.

Обезглавлення міліції - це недарма робиться.
А ось і ще один крок.

А ще, повинен сказати, що "непартійних" поетів традиційно вважали неробами, тому авторам ПМ теж не зашкодить свідомо готуватися до можливого виконання трудових повинностей, наприклад на донецьких шахтах.


http://unian.net/ukr/news/news-360812.html
[04.02.2010 13:42]
Ющенко підписав зміни до закону про воєнний стан

Президент України Віктор ЮЩЕНКО підписав закон про зміни до Закону “Про правовий режим воєнного стану”.

Про це повідомляє офіційний сайт Президента.

Як повідомляв УНІАН, Верховна Рада ухвалила цей закон 21 січня.

Згідно із законом, під час воєнного стану передбачена можливість запроваджувати трудову повинність для працездатних осіб, не залучених до роботи в оборонній сфері та сфері забезпечення життєдіяльності населення і не заброньованих за підприємствами, установами та організаціями на період мобілізації і воєнного часу з метою виконання робіт, що мають оборонний характер, а також ліквідації надзвичайних ситуацій техногенного, природного та воєнного характеру, які виникли в період дії воєнного стану, та їхніх наслідків, та залучати їх в умовах воєнного стану до суспільно корисних робіт, що виконуються для задоволення потреб Збройних Сил України, інших військових формувань і сил цивільного захисту, забезпечення функціонування національної економіки та системи забезпечення життєдіяльності населення і не потребують, як правило, спеціальної професійної підготовки осіб.

Працівникам, залученим до виконання суспільно корисних робіт, після закінчення таких робіт надається попередня робота (посада), а в разі її відсутності – інша рівноцінна робота (посада) на тому самому або, за згодою працівника, на іншому підприємстві, в установі, організації. Порядок залучення працездатних осіб в умовах воєнного стану до суспільно корисних робіт з визначенням орієнтовного переліку таких робіт та механізму надання компенсації (винагороди) за їх виконання встановлюється Кабінетом міністрів України.

У процесі трудової діяльності осіб, щодо яких запроваджена трудова повинність, забезпечується дотримання таких стандартів, як мінімальна заробітна плата, мінімальний термін відпустки та час відпочинку між змінами, максимальний робочий час, врахування стану здоров’я особи тощо. На час залучення працюючої особи до виконання трудової повинності поза місцем її роботи за трудовим договором за нею після закінчення виконання таких робіт зберігається відповідна робота (посада).


постiйна адреса статтi: http://www.unian.net/ukr/news/news-360812.html

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Журналіст Чесний (М.К./Л.П.) [ 2010-02-04 14:31:55 ]
Підозри справджуються.

Нинішній Президент В.А.Ющенко підписується під організацією в Україні масового безладу, і очікує підстав ввести режим НАДЗВИЧАЙНОГО СТАНУ.

[04.02.2010 14:13]
Ющенко підписав зміни до закону про вибори президента

Президент України Віктор ЮЩЕНКО підписав закон України «Про внесення змін до Закону України «Про вибори Президента України».

Про це повідомляє офіційний сайт Президента.

Як повідомляв УНІАН, Верховна Рада ухвалила цей закон 3 лютого.

За ухвалення цього документа проголосували 233 народних депутати з 243, зареєстрованих у сесійній залі. За ухвалення документа проголосували 172 депутати від фракції Партії регіонів, один – від БЮТ, 29 – від НУ-НС, 27 – від КПУ та 4 – позафракційні.

Ухвалені зміни до закону про вибори були внесені депутатом від Партії регіонів, першим заступником голови парламенту Олександром ЛАВРИНОВИЧЕМ.

Цим документом із закону вилучено положення, за яким засідання виборчої комісії є повноважним, якщо у ньому бере участь не менш як дві третини складу комісії. При цьому у випадку бездіяльності виборчої комісії комісія вищого рівня має право прийняти рішення по суті питання, віднесеного до компетенції комісії нижчого рівня. У день голосування такі питання розглядаються комісією вищого рівня невідкладно.

Законом також передбачено, що в разі, якщо кандидат на пост Президента України не використав можливість подати встановлену кількість кандидатур до складу відповідної окружної виборчої комісії за 20 днів до дня повторного голосування, Центральна виборча комісія формує склад окружної виборчої комісії у складі 14 осіб (по 7 від кожного кандидата) за поданням голови відповідної обласної ради.

У разі, якщо кандидат на пост Президента України не використав можливість подати встановлену кількість кандидатур до складу відповідної дільничної виборчої комісії за вісім днів до дня повторного голосування, окружна виборча комісія формує склад дільничної виборчої комісії у кількості 16 осіб (по 8 від кожного кандидата), за поданням голови відповідної міської, районної, районної у місті ради.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2010-02-05 10:04:28 ]
04.02.2010 20:04] Надія Пришляк
Юрій Кармазін: Учора депутати сп’яну сказали мені, як тиснули на Литвина

Мені багато напатякали п’яні люди з числа моїх колишніх однодумців з НУ–НС, які не лише голосували разом з ПР, а й пахли однаково спиртним – мабуть, сиділи в одному буфеті...

На запитання УНІАН відповів народний депутат України від “Нашої України – Народної самооборони” Юрій Кармазін...

Юрію Анатолійовичу, учора на позачерговому засіданні Верховної Ради, коли було ухвалено закон “Про внесення змін до Закону України “Про вибори Президента України”, ви наголошували, що все відбувалося з “брутальним порушенням Конституції”...

Я у Верховній Раді України з 1994 року, тобто четверте скликання. За цей час бруднішої і ганебнішої сторінки в історії українського парламентаризму ще не було. Я не пам’ятаю випадку, коли б протягом години після прийняття закону, без висновків юридичного управління, його було підписано й надіслано Президентові України. І це законопроект із поправками на 157 сторінках!

На закони, у яких усього кілька слів чи рядків, і то йдуть дні – а тут такий поспіх. Тільки закінчилося вчорашнє засідання, через півгодини я підготував маленьке обґрунтування про те, що допущено порушення Конституції України та Регламенту Верховної Ради. Звернувся з проханням до Голови Верховної Ради Володимира Литвина не підписувати цей документ, але мені співробітники апарату повідомили, що ухвалений закон уже підписано й надіслано на підпис Президентові. Це свідчить про узгоджені дії.

А в чому полягають ті порушення, про які ви кажете?

У Конституції і в законі про комітети Верховної Ради прямо записано, що законопроектні роботи здійснюються комітетами. Висновків комітету не було.

Крім того, ще ніколи такого не було, щоб поправки для розгляду в другому читанні було включено протягом 3–4 днів після ухвалення закону в першому читанні.

Сумнівним було ухвалення законопроекту і в першому читанні, оскільки з 226 народних депутатів, тобто необхідного мінімуму для прийняття позитивного рішення, двоє депутатів уже заявили, що не брали участі в голосуванні, а картки в них просто викрали.

Якщо не засідав комітет і не розглядав поправок, то хто готував таблиці (з поправками)? Чимало депутатів узагалі не змогли внести свої поправки. При цьому парламент не підтримав рішення про скорочення терміну підготовки до другого читання. Не було на це волі депутатів. Крім того, відповідно до рішення Конституційного суду, у якому йшлося про тлумачення статті 91 Конституції, питання, які потребують 226 голосів для голосування, узагалі не можуть розглядатися, якщо в залі немає 226 депутатів. А голосування за поправки в сесійній залі чітко засвідчили, що в залі немає 226 народних депутатів. Фракція Блоку Юлії Тимошенко та “Нашої України – Народної самооборони” тому й не реєструвалася в сесійній залі, щоб не було необхідних 226... Журналісти в коментарях писали – мовляв, чому бютівці накидали поправок, за які самі не голосували. Тому що не хотіли робити легітимним це засідання. Це був абсолютно правильний спосіб захисту. Інтелектуальний спосіб.

Ми побачили, що позачергове засідання пройшло поза Конституцією, поза законом, поза регламентом.

А яким чином було забезпечено швидкість процедури підписання закону?

Ніхто не соромився, ніхто не приховував того, що з Президентом Віктором Ющенком питання узгоджено. Було відомо, що напередодні один з лідерів Партії регіонів Микола Азаров відвідав Секретаріат Президента, де отримав запевнення, що все, що б вони не ухвалили, буде підписано. Він також відвідав і Голову Верховної Ради Володимира Литвина. Взагалі Литвин фактично перебував під тиском Партії регіонів. Стільцями були заблоковані входи, а олімпійські чемпіони в складі фракції ПР Олександр Волкова та Ельбрус Тедеєв використовувалися як бригадири. Люди мають пишатися олімпійськими чемпіонами, а не дивитися, як вони виступають знаряддям у руках Партії регіонів.

У сесійній залі можна було побачити “смотрящих”. На місцях народних депутатів із фракції НУ–НС перебували депутати з фракції Партії регіонів, які контролювали хід голосування.

У сесійній залі не було значної кількості депутатів, котрі нібито голосували за закон. Рінат Ахметов перебував у Донецьку. Януковича теж ніхто не бачив – його не було фізично, але його картка голосувала.

Партія регіонів показала своє обличчя.

Це була піррова перемога. Бо перемогти Конституцію не можна, перемогти правду не можна, перемогти Бога й Україну також не можна.

Не було враховано ні оцінки закордонних експертів, ні Комітету виборців, ні політичних сил про те, що такий закон відкриває шлях до зловживань і порушень, що це породжує негативну оцінку в суспільстві.

А яка в цьому роль Литвина? З одного боку, фракція не голосує за закон, а з другого – він веде засідання, хоча цю місію міг перекласти на Лавриновича.

Фракція Блоку Литвина встояла перед тиском, але сам Литвин не встояв.

За весь час він був найкращий Голова Верховної Ради, але те, що вчора він зробив, – нікуди не лізе. “Регіонали” похвалялися, що на нього натиснули.

Можливо, ішлося про гарантії щодо збереження за ним посади Голови Верховної Ради?

Із того, що патякали вчора п’яні люди з числа моїх колишніх однодумців з НУ–НС (які не лише голосували разом з ПР, а й пахли однаково спиртним – мабуть, сиділи в одному буфеті), я зрозумів, що йдеться про тиск на Литвина за допомогою правоохоронних органів. Мова не йшла про збереження посади Голови Верховної Ради, а про залучення такого важеля тиску, як Генеральна прокуратура. Я б не надавав особливого значення п’яним розмовам, але те, що в п’яних на язиці, те у тверезих у голові.

Те що відбулося, – це насправді величезний удар по парламентаризму, а не по Литвину...

А наскільки реальний сценарій зриву виборів – після ухвалення закону?

Зрив виборів вигідний тільки одній стороні – Віктору Ющенку. Тому він нічим не ризикує. Він не думає в даному випадку про державу, він думає про своє збереження. Ці люди скинули маски. Я прогнозую, що нам дуже тяжко буде в будь-якому разі сказати – що обрано легітимного Президента. Янукович мав би проявити розум і закликати своїх однопартійців зупинитися й не робити дурниць. Мав це зробити, але він цього не зробив.

Після ухвалення змін чесні вибори взагалі можливі?

Я дуже хотів чесних виборів... Учорашні зміни до закону відкривають шлях для гри на виборах поза правилами.

Ось, приклад, грають люди в шахи. За правилами. І раптом одна людина бере й змітає все з шахової дошки. І каже: “Усе, я переміг”.

Ми бачимо, що зараз у політиці відбувається те саме.

Після такого результативного голосування чи можна стверджувати, що в парламенті вже фактично існує нова коаліція?

Більшість фракції НУ–НС не підтримала зраду, не пішла на змову з комуністами, “Регіонами” та родиною Ющенка. Лише 29 проголосувало із 72 членів – це набагато менше, ніж половина. І я не гадаю, деякі картки використовувалися без дозволу депутатів нашої фракції. Про це вже є відповідні заяви...

Говорити про створення нової коаліції поки що абсолютно рано. Немає в НУ–НС 37 депутатів, які дали б змогу проголосувати фракцією за створення коаліції з ПР.

Розмовляла Надія Пришляк
постiйна адреса статтi: http://www.unian.net/ukr/news/news-360900.html


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2010-02-05 11:13:55 ]
І де ж СБУ і Прокуратура, пане Ющенко?

[05.02.2010 10:50]
ПР розносить аванси по хатах

Блок Юлії Тимошенко заявляє, що на Харківщині Партія регіонів за належну підтримку виборцями лідера партії, кандидата на пост Президента України Віктора ЯНУКОВИЧА виплачуватиме сільським та селищним головам певні суми коштів.

Як передає кореспондент УНІАН, про це заявив на прес-конференції народний депутат від БЮТ Валерій КАМЧАТНИЙ.

За його словами, БЮТ інформацію, що прихильники В.ЯНУКОВИЧА забезпечуватимуть підвіз виборців до дільниць.

“У нас є інформація, що по деяким населеним пунктам вже заходили в кожну хату, домовилися похвилинно, в якій час за ними заїхати, простимулювати їх – аванс ці люди вже отримали”, - сказав він.

При цьому, за словами В.КАМЧАТНОГО, за “кожні 100 виборців, які проголосують за ЯНУКОВИЧА, сільський, селищний голова отримає премію від Партії регіонів в розмірі 3 тис. грн.”

У свою чергу, народний депутат від БЮТ Олексій ЛОГВИНЕНКО зауважив, що зазвичай основні фальсифікації відбуваються під час підрахунку голосів. За його словами, судячи з останніх подій, Партія регіонів намагатиметься вдатися до цього. О.ЛОГВИНЕНКО вважає, що основні фальсифікації будуть здійснюватися “регіоналами” під час підготовки до голосування та при підрахунку голосів.

“Такі фальсифікації можуть бути дуже масштабними, але БЮТ не допустить грубих порушень та шукатиме шляхи протидії”, - сказав народний депутат.


постiйна адреса статтi: http://www.unian.net/ukr/news/news-360976.html


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2010-02-05 11:22:21 ]
Просто збираємо інформацію про нинішні події, може когось із літераторів зацікавить.

Силовики и выборы: момент истины

Виктор Ющенко, не к ночи будь помянут, таки умудрился создать в стране ситуацию, грозящую противостоянием силовых структур друг другу, или даже противостояния внутри самих силовых структур. Для чего ему это нужно — совершенно очевидно. Для продления собственной политической жизни. Чем это может обернуться для страны — Ющенко или не осознает, или ему просто все равно.

Два свежих примера. 2 февраля, после закрытия заседания Верховной Рады парламентарии- «регионалы» якобы получили информацию о том, что депутаты-бютовцы заблокировали трибуну Верховной Рады с ночи, с тем, чтобы сорвать следующее заседание. Не долго думая, депутаты- «регионалы» ломают дверь в зал заседаний ВР и… никого там не обнаруживают. Дверь потом долго чинят и стараются, чтобы информация об этом не распространялась. Однако, самое странное заключается в том, что этот «взлом» зала заседаний Верховной Рады происходил при непосредственном участии сотрудников УГО, которое было санкционировано лично руководителем этой структуры Александром Бирсаном. Что, само по себе выглядит несколько странно и напоминает репетицию захвата зала заседаний ВР, которую, по имеющейся информации планируют в скором времени осуществить «регионалы». Особенно тревожно то, что в подобных акциях участвуют сотрудники УГО. В свое время назначение Бирсана на пост руководителя УГО было воспринято весьма позитивно как сотрудниками управления, так и многими читателями «ОРД». Действительно, приход на эту должность настоящего «девяточника» Бирсана после того как УГО руководила банда коррумпированных ментов во главе с Гелетеем и Дахновским — радовал и обнадеживал многих. И Бирсан долгое врем держался вне политики, налаживая работу Управления. Однако, видимо сейчас нервы не выдержали, и Александр Семенович не прочь поучаствовать силами вверенного ему подразделения в грязных политических играх. Уже и до этого случая появлялась информация о том, что в УГО подвергаются определенной дискриминации сотрудники, обеспечивающие охрану руководства Кабмина. Подвергаются дискриминации именно те, кто отказывается докладывать угошному руководству о том, что удается услышать сотрудникам УГО «интересного» от своих «охраняемых». Кстати, стоит напомнить, что в период «царствования» Гелетея УГО весьма серьезно оснастилась для проведения оперативно-розыскной деятельности. И, не исключено, что нынешнее руководство структуры занимается «съемом» информации в кабинетах охраняемых лиц. Тем более, что заместителем Бирсана стал специалист этого дела, бывший руководитель ДОТЗ СБУ Суховатый. Вообще, в условиях обострившегося противостояния как-то нелогично смотрится то, что членов Кабмина охраняет структура, подчиненная фактически Секретариату Президента. В истории нередки были случаи, когда охранники убивали своих охраняемых, достаточно вспомнить историю Индиры Ганди. И не возникало бы таких нехороших ассоциаций, если бы УГО не стало демонстрировать свою явную политизированность и поддержку одной из сторон конфликта.

Второй тревожный сигнал о том, что силовые структуры политики стараются раздробить и впоследствии стравить, раздался совсем недавно. А именно тогда, когда депутаты- «регионалы» Джига и Кивалов начали рассылать начальникам областных УВД провокационные телеграммы. Причем, обнаглевший Джига делает это на бланке ПРАВИТЕЛЬСТВЕННЫХ телеграмм! Хотя, спрашивается, какое отношение экс-убоповец с признаками «оборотня», а ныне депутат имеет к правительству?

И какое право имеет учить законности руководителей УВД экс-глава ЦИК Кивалов, по кличке «Пидра***», по явной недоработке не посаженный еще в 2005 году за свои избирательные и коррупционные художества?

Кроме того, следует учесть, что эти телеграммы являются лишь пробным камнем для того чтобы в ближайшее время требовать у руководителей областных УВД не подчиняться своему законному начальству. А исполнять указания тех же «регионалов». Похоже, что Янукович и Ющенко решили применить в Украине большевистскую тактику «разложения» войск. И применяют. Видимо забыв, что подобные «шалости» привели в свое время к гражданской войне. Или не забыв? А сознательно пытаясь посеять раскол среди правоохранителей и впоследствии спровоцировать вооруженные столкновения, которые дадут основания тому же Ющенко «отменить» результаты выборов, или ввести чрезвычайное положение. И тем самым продлить свое сидение в президентском кресле на неопределенное время? Опасные это игры, господа. Сеющий ветер, как известно, пожинает бурю. И лозунг «Бандитам — тюрьмы» рано или поздно, но будет реализован. Поэтому не стоит играть со спичками, можно больно обжечься.

http://ord-ua.com/2010/02/05/siloviki-i-vyiboryi-moment-istinyi/?lpage=1

Станислав Речинский, «ОРД»


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2010-02-05 11:28:47 ]
І справді, над цим є сенс задуматись - об'єктивна "дрібничка"!
"...в условиях обострившегося противостояния как-то нелогично смотрится то, что членов Кабмина охраняет структура, подчиненная фактически Секретариату Президента. В истории нередки были случаи, когда охранники убивали своих охраняемых, достаточно вспомнить историю Индиры Ганди..." ("УГО" - управління державної охорони)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Журналіст Чесний (М.К./Л.П.) [ 2010-02-06 18:59:24 ]
Предвыборные провокации от СБУ: тротиловые шашки на Майдане

Как и следовало ожидать, нынешнее руководство СБУ продолжает активно вмешиваться в избирательный процесс. На этот раз «контора» занялась привычным делом — подбросом взрывчатки. Цитируем «Украинскую правду»:



«Служба безопасности Украины задержала на Майдане Незалежности в Киеве злоумышленника со взрывчаткой.

Об этом сообщила пресс-служба СБУ.

Согласно сообщению, у гражданина 1968 года рождения изъяты две тротиловые шашки с электродетонаторами и огнестрельное оружие. Возбуждено уголовное дело.

Правоохранители устанавливают, с какой целью взрывчатые вещества хранились и транспортировались злоумышленником. СБУ отрабатывает версию относительно возможного совершения преступления во время проведения массовых мероприятий в Киеве.

“В связи с этим СБУ усилила меры по обеспечению безопасности граждан во время массовых акций”, — отметили в пресс-службе.

Кроме того, глава СБУ Валентин Наливайченко в эфире телеканала Интер заявил, что задержанный является гражданином Грузии с украинским паспортом, сообщает Интерфакс.

Также он попросил граждан не терять бдительность: “Просим граждан не терять бдительность и помогать нам”.

“Если есть хоть какое-то подозрение: любая брошенная сумка, любые провода, подозрительное поведение на площадях, где идут массовые акции. Это ваше право быть там, но не теряйте бдительность”, — отметил Наливайченко.

“Любое подозрение, пожалуйста, сразу обращайтесь к нам, или к представителю правоохранительных органов, которого увидите рядом”, — подчеркнул глава СБУ.»

На самом деле, ситуация была несколько иной. Задержанный, некто Георгий Чхапелия, 1968 года рождения, подчеркиваем Гражданин Украины, проживал в городе Артемовске Донецкой области с 1980 года. Недавно переехал в Киев. В Грузии не был уже несколько лет. Имеет две судимости в Украине за воровство. Специализация — «барсеточник». После последней отсидки — «завязал», работает. Проживает с женой Галиной, родом тоже из Артемовска Донецкой области. Каждую неделю мать Галины передает ей и Георгию продуктовую посылку из Артемовска, которую супруги получают на железнодорожном вокзале. Так было и в эту пятницу. Георгий получил у проводника продуктовую посылку. И вдруг, откуда не возьмись, появились сотрудники СБУ, а если быть более точными, сотрудники Департамента по защите государственности (бывшее «Т»). Георгия задержали, посылку вскрыли, и в ней обнаружили эти самые тротиловые шашки. Хотя есть основания полагать, что шашки были просто подброшены. Затем Георгий был препровожден в ГОМ, что на улице Прорезной. А в прессу пошло сообщение о том, что грузинский «террорист» был задержан на Майдане, в непосредственной близости к Михайловской площади, на которой как раз проводился митинг сторонников Януковича. Очень трогательно получилось. Бравые «тешники» задерживают грузинского террориста, который вот-вот должен был взорвать тротиловыми шашками самого Лидера — яйцебоящегогся Виктора Януковича. Вот только серьезная неувязка вышла с тем, что в грузинской дисапоре в Киеве всем хорошо известно, кто такой Георгий Чхапелия. Что если и были у него проблемы с законом, то сугубо по «барсеточничеству», а отнюдь не по терроризму. Известно также и то, что Чхапелия — давным давно гражданин Украины. Неизвестно только одно — ради чего СБУ сейчас так откровенно пачкается, создавая мифы о страшных грузинских террористах, собирающихся взорвать Януковича. Кстати, грузинская тема изначально была избрана штабом Януковича для запугивания электората в восточных областях Украины. Исполняла «донецкий заказ» СБУ. И, как видим, продолжает «исполнять» и дальше. Так что гражданам стоит в эти дни опасаться не столько неведомых грузин, сколько сотрудников СБУ, готовых подбросить черт знает что, а то и взорвать.

Возмущена происходящим и грузинская диаспора в Киеве, которая считает, что сейчас СБУ демонизирует их в политических целях, чем наносит им моральный ущерб и что угрожает безопасности проживающих в Украине грузин. СБУ сейчас поднимает волну ксенофобии в Украине, сказал нам представитель грузинской диаспоры. И делает это в политических целях. Утром 6 февраля представители грузинской диаспоры намерены пикетировать ГОМ Старокиевского района что на Прорезной и центральный офис СБУ на Владимирской.

Граждане, будьте бдительны. Опасайтесь лиц, представляющихся сотрудниками СБУ. Они могут сейчас представлять реальную опасность.
«ОРД»

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Журналіст Чесний (М.К./Л.П.) [ 2010-02-06 19:04:01 ]
НАС «ДЕРУТ», А МЫ КРЕПЧАЕМ?
06.02.2010 2:31

10 лет назад в поезде меня заподозрили в транспортировке конопли. Мы ехали с похорон моего свекра, на душе было горько, вели себя прилично, и, кстати, у меня и у мужа были журналистские удостоверения. Тем не менее, я спокойно позволила правоохранителям досмотреть наш багаж. Кстати, они объяснили: в противном случае были бы вынуждены прервать нашу поездку на ближайшей станции и задержать «до выяснения обстоятельств». Причина интереса к нам (и, наверное, еще многим похожим парам) — некая полученная «ориентировка». И мне, кстати, ситуация понятна: люди в погонах, призванные предотвращать нарушения закона, вполне могли получить информацию, по которой перевозчики наркозелья должны были следовать этим поездом, причем у мужчины были усы, женщина была с веснушками, и дорожная сумка была похожего цвета.

А вот теперь я хочу задать вопросы, которые, возможно, покажутся наивными и неграмотными сотрудникам и экс-сотрудникам силовых структур, которых немало среди постоянных читателей. Что делать, нам, так сказать, штатским, некоторые вещи должны стать ясными, особенно если дело может затронуть нас.

По официально распространенной информации от и.о. министра внутренних дел Юрия Луценко ныне «к столице подтягиваются лица, имеющие опыт службы в силовых структурах либо опыт работы в охранных структурах. Их оплата достигает 50 долларов в день. Эти лица ангажированы Партией регионов». Чуть ранее замминистра МВД Александр Савченко заявил, что практически все санатории и детские лагеря отдыха вокруг Киева заказаны с 4 февраля. Именно для вышеупомянутых лиц из восточных регионов. И заезд уже начался.

Никто не спорит, в нормальной стране, где не объявлено военное положение, любые граждане имеют право собраться компанией, будь они хоть отставные бухгалтеры, хоть силовики и охранники. И поехать в любой дом отдыха, где есть свободные места, чтобы, скажем, отметить какой-то свой корпоратив или юбилей, да что там, просто полюбоваться зимним лесом в том же Ирпене, поиграть в бильярд, да хоть в преферанс, мирно выпить хоть водки, хоть кофе. Но когда подобных граждан в определенное время во ВСЕХ местах отдыха вокруг столицы вдруг появляется несколько тысяч — это ли не «ориентировка»? Не смахивает это на реальную теплую компанию, не смахивает на фантастическое совпадение. На что смахивает? Ну, пусть хоть вне политики, пусть — на подготовку к сверхмассовой криминальной «разборке». Это ли не причина, чтобы силовые структуры, которые (пока еще!) законно существуют в государстве, одновременно наведались ко всем «отдыхающим в санаториях», задали целый ряд вопросов, и задержали боевиков аккурат накануне выборов на законные 48 часов «до выяснения обстоятельств»?

Кстати, по весьма достоверным данным, тревожной поздней осенью 2004-го в «омайданенный» Киев завезли не только в принципе, смешных, пьяненьких краткосрочных командировочных в бело-голубых шарфиках. Железнодорожники (впрочем, прося не называть фамилий, поскольку опасаются за себя и близких) рассказывают, что на запасных путях у столицы пару дней стояли составы, заполненные серьезными короткострижеными «пацанами», которые в город не высовывались, тихо ели откуда-то взявшиеся у них армейские сухпайки, и ждали отмашки. Как известно, Кучма, полностью деморализованный беспрецедентными акциями протеста против фальсификаций и тем, что эти акции, по сути, остановили на себе зрачок мира, отмашки не дал.

А сейчас, когда, как мы уже писали, достоверно неизвестно, какие именно темные силы стоят за уголовной-коммуногэбистской марионеткой по имени Янукович, когда мягкотелый, но предельно самовлюбленный, сделавший ставку на Януковича Ющенко номинально еще находится у кормила высшей власти — кто его знает, какими могут быть отмашки. Не захочет ли вчерашняя «братва» вырвать добычу с кровью? И не зря ли они дословно твердят на своих встречах с избирателями, мол, 7-го «наш последний, но решительный бой». Какая-то, согласитесь, опасная параллель слышится в этом выражении…

Кстати, об ином аспекте проблемы, если можно так выразиться, политических гастролеров. Если предположить, что обычные граждане, сторонники Януковича, массово убедились бы, например, в фальсификациях против кандидата, за которого они голосовали, и приехали бы в столицу протестовать (платно или бесплатно, доказать трудно, никому ни в совесть, ни в карман не заглянешь), или бы вышли на акции протеста в любых других городах, то необходимо признать, что они имели бы на это такое же право, как мы в 2004-м. Право на непреклонный, но мирный протест на улицах и площадях. Но кто может иметь право на подтягивание профессиональных боевиков к столице?

Давайте задумаемся — не демонстрирует ли последняя неделя того, что ПРдуны, как их называют в народе, потихоньку репетируют силовой захват власти со всеми ее, так сказать, веточками. Как известно, несколько нардепов-регионалов еще 27 января по сути захватили здание Киевского апелляционного административного суда, и, препятствуя работе по свидетельствам председателя, находились в нем до 5 февраля. Дня, когда председателя, Анатолия Денисова, госпитализировали с гипертоническим кризом. Свое пребывание в учреждении иной ветви власти захватчики знаете, как называют? «Дежурством». Тут, конечно, при наших законах к правоохранителям претензий нет. Поскольку «депуташки» так неприкосновенны, что если, скажем, некий «дежурный» регионал вдруг объявится у вас в квартире с целью, пардон, поиметь вашу жену, вам, гражданин, ничего не остается, кроме как нежно подсказать ему, в какой позе это приятственнее сделать. А участковому придется постоять на стреме, чтобы «дежурного» нардепа никто часом не обеспокоил.

Ну, а в остальном что? Вот в пятницу Президент Ющенко издал указ о решении СНБО что касается «безотлагательных мер по обеспечению законности и правопорядка во время проведения повторного тура голосования». Прелестно и уместно! Но вот — реальности: охранять здание ЦИК теперь положено внутренним войскам, но при этом ни слова о демонтаже «дежурных» же палаток регионалов возле ЦИК. Тех самых, где после первого тура, не имея никаких оснований для протеста (если я не ошибаюсь, это регионал Лавринович тогда объяснял, что люди, мол, не протестуют, а празднуют) бесновались, мешая нормальной работе Центризбиркома, выпившие подвезенной теми же неприкосновенными нардепами дармовой водяры, «командировочные» с воплем «опа-ча — мы за Януковича!». И что там, кстати, с «профилактированием» силовыми структурами этих самых боевиков, стянутых до поры, до времени, но в кольцо вокруг Киева?

Знаете, дорогие друзья, вспоминается исторический факт. Когда в 1905 году, с молчаливого согласия, а то и подталкивания царского правительства в Российской империи началась волна гнусных и безжалостных черносотенных погромов, честные люди, причем совершенно разных национальностей, пытались (иногда, кстати, удавалось) противопоставить им свои отряды самообороны. Кстати, в таком отряде был студент, старший брат Константина Паустовского, из этнически полуукраинской-полупольской обрусевшей семьи, хотя погромы были направлены вроде бы только против евреев. По задокументированным воспоминаниям, мать испугалась за сына, но отец объяснил ей, что это дело чести, порядочности. Было это в Киеве.

Более ста лет прошло. Мир стал более демократичен. Европа, к которой относит себя независимая Украина, позиционирует свои действия на законах и постулатах гражданского общества. Но если нас и вправду некому по-настоящему защитить от потенциальной опасности силового пришествия Хама, тогда что ж… Честные господа офицеры и экс-офицеры, сплотитесь, а меня запишите в отряд самообороны. И более молодых, физически здоровых ребят я тоже могу привести с собой.

Виктория Андреева, «ОРД»

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Журналіст Чесний (М.К./Л.П.) [ 2010-02-08 21:03:28 ]
[04.02.2010 15:24] Ніна Хрущова
Західні лідери діють так, ніби немає жодної різниці, хто переможе 7 лютого, але вони помиляються


Вислів „чума на обидва ваші доми” може добре підійти як реакція на розчарування політичними кандидатами на цих виборах. Але такі настрої є небезпечними для лідерів країн. Вибір є суттю влади, утриматись від нього – неважливо з яких причин – означає перекладати відповідальність на інших.

Але такою, здається, є позиція всього Заходу щодо другого туру президентських виборів в Україні. Оскільки Помаранчева революція 2004 року виявилася, здавалося б, безкінечною серією розчарувань, більшість західних лідерів діють так, ніби немає жодної різниці, переможе 7 лютого прем’єр-міністр Юлія Тимошенко чи її суперник Віктор Янукович.

Але вони помиляються, і не лише стосовно того, що означатимуть ці вибори для українського народу, який стоїчно витримав стільки випробувань, а й того, що вони означатимуть для безпеки й стабільності по всій Євразії. Адже Помаранчева революція продемонструвала одну річ: українська політика – це не політика маятника, який прогнозовано коливається між протидіючими силами, котрі дійшли згоди щодо фундаментальних правил демократії. Справді, зі слів Януковича цілком очевидно, що він не прийняв Помаранчевої революції, а це означає, що він не приймає основоположного принципу демократії, який полягає в тому, що на шляху до влади не можна шахраювати.

Про кримінальне минуле кандидата згадується часто. І про грабіжництво, і про зґвалтування. Але з незрозумілих причин у 1978 році радянські суди анулювали ці кримінальні справи – незадовго до того, як він вступив до Комуністичної партії.

У 2006 прозвучало про підробку документа щодо скасування попередніх вироків. Два ключових документи про скасування вироків за зґвалтування та грабіжництво також було підроблено. Крім того, було підроблено й підписи судді в цій справі.

Звичайно, Тимошенко – не свята. Вона зробила бізнесову кар’єру в безладі пострадянської газової промисловості. Але її опоненти, навіть коли контролювали весь апарат української судової системи, не змогли приліпити до неї жодного кримінального звинувачення.

Ще важливішим у біографії Тимошенко є її досвід роботи в уряді. Минулого вересня світ стояв на межі глобального фінансового спаду. Весь наступний рік уряд Тимошенко наполегливо боровся за збереження міжнародної стабільності, навіть якщо це означало потрапити під удар у своїй країні. Уже за декілька днів від початку кризи її уряд розпочав переговори з Міжнародним валютним фондом для отримання позики, щоб уберегти українську економіку від найгіршого. Вони уклали угоду з майже рекордною швидкістю, незважаючи на всі внутрішні політичні протести проти жорсткості її умов.

Хоча весь світ серйозно постраждав внаслідок кризи, Україна зазнала жорсткішого удару, ніж більшість країн, оскільки міжнародний попит на сталь, яка становила 42% експорту в першій половині 2008 року, різко обвалився. Поки криза набирала обертів, Україна, попри здорові державні фінанси та низький рівень іноземного боргу, була повністю відрізана від міжнародних фінансових ринків.

Рік потому в українській економіці починаються зміни на краще. Після жахливого спаду наприкінці 2008-го та початку 2009 року промислове виробництво в липні зросло на 5% порівняно з минулим місяцем. Наступного року Україна може повернутись до стабільного економічного зростання.

Важкими зусиллями уряду Тимошенко вдалось втримати під контролем дефіцит бюджету. Інфляція скоротилась удвічі – з 31% у травні 2008 року до приблизно 10% сьогодні. Дефіцит поточного балансу було майже усунуто, а банківська криза стримана. Українські резерви іноземної валюти становлять 26 мільярдів доларів, тобто приблизно чверть ВВП країни. Курс валюти відрегульовано, а зважаючи на міжнародну ситуацію, він є порівняно стабільним, що підтримує міжнародну конкурентоспроможність України.

Уряд Тимошенко також повністю порвав зі старим порядком у газовому бізнесі, тим самим збільшивши європейську енергетичну безпеку. Попри суттєвий внутрішній політичний ризик, Тимошенко уклала з Росією довгострокову угоду про транзит та поставки газу, яка є прозорою та орієнтованою на ринок. Крім того, уклала перспективну угоду з Європейським Союзом, Світовим банком, ЄБРР та Європейським інвестиційним банком щодо реформування українського газового сектора та газотранспортної системи. Янукович, чия кампанія фінансується основними бенефіціарами старої, корумпованої системи, скоріш за все скасує ці реформи, відновивши тим самим серйозні загрози для європейського енергетичного ринку.

Більше того, Тимошенко протистояла кризі в Україні попри величезну та безвідповідальну протидію її політичних опонентів, які часто паралізували парламент, коли уряд відмовлявся приймати популістські пропозиції, які б підірвали зусилля щодо фінансової стабілізації. Як не дивно, але Президент Віктор Ющенко регулярно ветував рішення, необхідні для стабілізації, включаючи кожний крок щодо приватизації.

За те, що тримала Україну на плаву останні 15 місяців, Тимошенко заслуговує подяки Заходу, а не скептицизму, свідками якого ми є сьогодні. Минуле Януковича, характерними для якого є насильство та нехтування демократичними нормами, занадто глибоко укорінилося, щоб допускати, що в разі його перемоги він коли-небудь дозволить знову кинути виклик його посаді...

Ніна Хрущова, онука Микити Хрущова, Москва

постiйна адреса статтi: http://www.unian.net/ukr/news/news-360840.html

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Журналіст Чесний (М.К./Л.П.) [ 2010-02-08 21:08:03 ]
А оце ну дуже подивувало!

У Львові Янукович набрав понад 15%

У Львові в другому турі виборів президента України за Віктора Януковича проголосувало 61 624 львів’ян, що становить понад 15%. Водночас за Юлію Тимошенко віддало свої голоси 323814 виборців, що становить понад 76% голосів.
Найактивніше за Януковича голосували у 119 виборчому окрузі (Франківський район). Там лідер регіоналів здобув 18,26% голосів виборців.

Зазначимо, що у жодному з львівських ТВО Янукович не набрав менше 10%, тоді як в області цей показник склав в середньому 6%.

Зазначимо, що явка виборців у Львові склала 68,5%. Львів поділений на 4 територіальні виборчі округи (ТВО): 117 (Галицький та Залізничний район), 118 (Сихівський район), 119 (Франківський район) та 120 (Личаківський та Шевченківський район).

Загалом у Львівській області згідно з 94.06% оброблених протоколів Віктора Януковича підтримало 8,75% виборців, Юлію Тимошенко – 86,02%. Кількість виборців, які не підтримали жодного кандидата склало 4.20%.

На 12.00 у Львівській області опрацьовано 95,09% протоколів. Згідно з попередніми результатами Юлія Тимошенко отримала 86,04% голосів виборців, а Віктор Янукович 8,74%.
----------------------------------

Хочеться про нашого брата-українця сказати словами одного поета з цього ж сайту

Ото вже братія строката —
Від ката і до адвоката,
Ото вже братія громохка,
Ще й чохка, тьохка, цвьохка, рохка.
А скільки їх? Та до холери,
І всі прикуті до галери —
Кавалеристи й кавалери,
Ветеринари й ветерани,
А ще юристи й танцюристи,
А ще расисти і русисти
(диви, тирани!),
А ще злодюги й комуністи
(кому здихати, кому їсти),
Чи пак, бандюги й комунари
(кому свобода, кому нари),
А ще плейбої,
А ще плебеї,
Протоєреї,
Просто євреї,
І творить власний прецедент
Новопосталий президент,
І пнуться до нової юшки
Творці, творюги і творюжки,
Арештократ і торбохват,
І президентський апарат
(а цей — стократ),
І гегемон, і графоман,
І людожер (який гурман!), —
Усі — в гаман
(шарман!),
Ідуть людопаси,
Ідуть людолови,
Пророки нічого,
Богове полови,
Нікому братове,
Ніщо посадове,
Ідуть навманці
Людці.

Грудень 1994 р., Мюнхен. М.Фішбейн

Вітаю, людці, з Януковичем усіх нас!

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2010-02-10 12:28:50 ]
Мойсей Фішбейн
http://mosesfishbein.blogspot.com/2010/02/blog-post_6340.html

БІЛБОРДИК "ТРІУМФ"

О, це щуряччя найщуріше,
Патріотичне, найщиріше!
Щурня ощирена! Щурні
Вже щиро щуряться дурні!
О, коронаціє щура!
Ура! Ура! Ура! Ура!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2010-02-09 11:00:32 ]
А скільки цієї братії строкатої і на нашому сайті! Звичайно, більшість була за непросте, але проукраїнське рішення, але дехто (до 20-30%!!!) не ходили голосувати взагалі, інші "василі проти всіхи", а треті і за Януковича проголосували!

Причому, такий народець б'є себе в груди, що вони і за українську мову, і вони - християни. Але церква, що закликала до совісного вибору, їм виявилася не авторитетом, то вже нехай "пацани" лугандонські їх навчають уму і слухняності.

Сором на ваші голови, "патріоти", і нехай ви і ваші діти розплатитеся сповна за такий ваш вибір - це єдине, що можу вам на майбутнє зичити.

Щоправда є ще шанси боротися, але це наших "патріотів" не стосується.



[09.02.2010 10:38]
У БЮТ розказали, що вони робитимуть далі

Представники кандидата у президенти Юлії ТИМОШЕНКО оскаржуватимуть в судах результати виборів глави держави.

Як передає кореспондент УНІАН, про це сьогодні журналістам повідомила заступник голови фракції БЮТ Олена ШУСТІК.

За її словами, відповідне рішення про оскарження результатів виборів було ухвалене вчора ввечері на засіданні фракції БЮТ.

«Рішення було прийнято вчора оскаржити по дільницях, потім відповідно вимагати перерахунку по округах і, якщо буде позитивний результат в судах, ставити під сумнів загальний результат виборів», - сказала вона.

За словами О.ШУСТІК, в Україні дуже багато дільниць, результати голосування на яких можна було б оскаржити, оскільки є докази фальсифікацій.

Крім того, О.ШУСТІК додала, що 5,6% виборців проголосували вдома без відповідних довідок, голосували, за її словами, «живі та ненароджені» в Донецькій, Дніпропетровській та інших східних областях.

Водночас, за словами О.ШУСТІК, на даний момент не можна стверджувати, що в разі невизнання виборів в деяких округах обов’язково йтиме мова про третій тур.

«Третій тур взагалі-то законом не передбачений, але він був і не передбачений в 2004 році», - сказала вона.

О.ШУСТІК зауважила, що зараз складно дати точне визначення того процесу, який дасть можливість виявити реальні результати виборів. Вона не виключила, що одночасно з додатковим етапом голосування можна буде просто перерахувати голоси виборців у другому турі.

постiйна адреса статтi: http://www.unian.net/ukr/news/news-361796.html


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2010-02-10 09:45:58 ]
Чорновіл: без Луценка міліція не зважилась зупинити "підвоз" у Донецьку

Дивна провокація навколо поліграфкомбінату “Україна” дала формальний поштовх для зняття Луценка, - сказав народний депутат України Тарас Чорновіл кореспондентові УНІАН (див. "У який спосіб Тимошенко не визнаватиме Януковича Президентом").

Міністра внутрішніх справ, "по суті, усунули", після чого зникла можливість контролю на Сході України, де, за даними депутата, відбувався так званий “підвоз”, тобто втручання у вибори, коли робиться поквартирний обхід і громадян змушують чи заохочують їхати на виборчу дільницю.

"Коли люди, підігнавши автобус під якийсь будинок, ішли по квартирах зі списком від виборчої комісії, грюкали у двері до тих, хто не проголосував, і дуже нав’язливо пояснювали, що треба терміново йти на виборчу дільницю, пояснив Т.Чорновіл.

"Тільки міліція могла це зупинити. Зупиняючи ці автобуси, можна було відстежити, хто, крім людей, які їдуть голосувати, перебуває всередині, чи немає там активістів тієї самої ПР, чи відбувається спеціальна “обробка” виборців, чи не вручають їм якісь гроші. Провівши кілька рейдів, таку “підвозку” можна було б зупинити.

А “підвозка” дала на Донбасі неймовірну кількість голосів. Думаю, порядку 20% вдалося мобілізувати такими схемами.

Зупинити це міг тільки Луценко персонально. Без нього міліція на втручання не пішла," - підсумував депутат.


постiйна адреса статтi: http://www.unian.net/ukr/news/news-361981.htm


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2010-02-10 10:01:09 ]
Це нам не ляси торочити із львівською "проти всіх"-"інтелігенцією" - за шкірку і на дільницю, і проголосувати за потрібного кандидата!
А потім бандита, синка алкоголіка, що правильно проголосував, відправлять до нас прокурором, чи суддею, чи губернатором, чи просто директором школи, чи на захоплену фірму "смотрящим".

То чому українцям завжди погано живеться? Чи не тому, що вони зрадливі, недолугі, пихато-гонорові, і обирають для себе донецьких? :(


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2010-02-10 12:22:15 ]
Микола Катеринчук: у Юлії Тимошенко є судова перспектива оскаржити вибори

Народний депутат України (фракція НУНС) Микола Катеринчук вважає, що команді Юлії Тимошенко слід скористатися правом на оскарження результатів голосування у другому турі виборів Президента.

"Може йтися про порушення при підрахунку голосів у зв'язку з прийняттям Закону про ліквідацію квотного принципу формування виборчих комісій", - заявив Микола Катеринчук в інтерв'ю виданню "Комерсант-Україна".

Парламентарій констатує, що, оскільки розрив між кандидатами в Президенти є досить непереконливим, "а більшість населення бачило і знає, що відбувалися і підкуп виборців, і підвезення людей на дільниці, а також інші речі, які не можна назвати чесним формуванням думки на користь того чи іншого кандидата", судова перспектива у команди Юлії Тимошенко залишається.

Окремо Микола Катеринчук зупинився на судовій проблематиці питання оскарження результатів волевиявлення громадян. Зокрема, за його словами, не дивлячись на те, в Законі прописано, що рішення Вищого адміністративного суду України є остаточним і оскарженню не підлягає, "у Верховного Суду є право у зв'язку з винятковими обставинами, які не були вивчені в судах попередніх інстанцій або були вивчені недостатньо повно, взяти справу у свої руки".

Микола Катеринчук підкреслив, що сьогодні є кілька варіантів, як оскаржити результати голосування. "На мою думку, юридична позиція повинна будуватися не тільки на Законі про вибори Президента, а й на міжнародних конвенціях. Взагалі я дивлюся на цей процес досить оптимістично", - відзначив він.

Питання про те, що ніхто, окрім Блоку Юлії Тимошенко, в тому числі міжнародні спостерігачі, не відзначили порушень у ході виборів, Микола Катеринчук назвав істерією. "Що вони могли бачити? Хід голосування - як всі приходять і голосують. Ну, і агітаційну частина кампанії. Але в момент підрахунку голосів міжнародних спостерігачів на дільницях було дуже мало, інформацію вони отримували зі штабів. Тому ті, хто працював з міжнародними спостерігачами в штабі Януковича, звичайно ж, дали інформацію про те, що все пройшло добре. У штабі Тимошенко не поспішали з коментарями - і правильно, оскільки, щоб говорити, що все пройшло погано, потрібні докази. Зараз вони займаються збором цих доказів, і я думаю , що ситуація може кардинально змінитися", - пояснив Микола Катеринчук.

"Мені здається, варто домагатися перерахунку голосів, перевіряти кожен бюлетень на тих ділянках, де результати виглядають підозрілими. Я думаю, що таких ділянок може бути від 600 до 7 тисяч", - підсумував народний депутат.

Як відомо, Микола Катеринчук в 2004 році, будучи довіреною особою кандидата в Президенти Віктора Ющенка, зміг домогтися того, що Верховний Суд задовольнив його скаргу і скасував результати другого туру виборів, в якому Центральна виборча комісія визнала переможцем Віктора Януковича.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2010-02-10 14:49:30 ]
10 Лют 2010, 13:49
Андрій Сенченко: дії органів Держреєстру виборців призвели до системних фальсифікацій


Керівник кримського виборчого штабу кандидата в Президенти Юлії Тимошенко, народний депутат України Андрій Сенченко (фракція БЮТ) заявляє, що в Криму, Луганській та Донецькій областях в системних фальсифікаціях результатів другого туру виборів були задіяні органи ведення Державного реєстру виборців.

"Ці системні фальсифікації полягали в тому, що на дільниці від імені Держреєстру видавалися додаткові списки людей, які нібито були пропущені в основних списках, і за один-два дні до голосування надходили додаткові списки, які на 70% дублювали основні списки", - сказав Андрій Сенченко сьогодні на прес-конференції у Верховній Раді.

Таким чином, за його словами, виборці голосували двічі – як за основними, так і за додатковими списками на одній дільниці.

"Масштаби цієї фальсифікації перевищують всі фальсифікації голосування вдома. Це системна участь органів Державного реєстру в здійсненні злочину, в результаті якого намагаються оголосити пана Януковича Президентом нашої країни", - додав він.

Андрій Сенченко також вважає за доцільне передбачити в національному законодавстві відповідальність працівників органів ведення Державного реєстру виборців за участь в організації фальсифікацій.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2010-02-10 14:52:03 ]
10 Лют 2010, 13:58
Сергій Власенко: БЮТ вимагає перерахунку голосів на Донбасі і в Криму

Народний депутат України Сергій Власенко (фракція БЮТ) заявляє, що Блок Юлії Тимошенко вимагатиме масового перерахунку голосів на виборчих дільницях Автономної Республіки Крим, а також Донецької та Луганської областей.

"Блок Юлії Тимошенко буде вимагати масового перерахунку голосів на всіх дільницях Донецької і Луганської областей, а також Автономної Республіки Крим. БЮТ готовий забезпечити представникам Партії регіонів перерахунок на будь-яких дільницях, на яких вони будуть вважати за потрібне, на території Західної і Центральної України, - ми до цього готові", - сказав Сергій Власенко сьогодні на прес-конференції у Верховній Раді.

Представник БЮТ вважає, що перерахунок голосів є абсолютно нормальним та цивілізованим шляхом встановлення результатів виборів. "Якщо кандидат в Президенти Янукович впевнений у своїй перемозі, не треба спалювати виборчу документацію. Треба надати можливість перерахувати голоси. Це буде об’єктивно, справедливо, коректно і відповідно до чинного законодавства України", - зазначив він.

За словами Сергія Власенка, ті порушення, які були встановлені представниками БЮТ на сході та півдні країни, свідчать про те, що 10-12% підтримки Віктора Януковича сфальсифіковані.

"За нашими оцінками, близько 10-12% голосів, поданих нібито за кандидата в Президенти Януковича, є сфальсифікованими. Не один, не два відсотка, а близько 10-12%. Ці порушення носять системний характер, тобто це схеми, які застосовувалися свідомо задля завищення результату цього кандидата", - пояснив він.

Сергій Власенко особливо звернув увагу на те, що в організації фальсифікацій брали участь місцеві влади. "Мова йде про Донецьк і Луганськ, де фальсифікації відбувалися за допомогою органів ведення Державного реєстру. Державний реєстр ведуть місцеві органи влади, які на Донеччині і Луганщині повністю контролюються Партією регіонів. Саме тому ці органи і застосовувалися цією політичною силою, яка не перебуває в опозиції на Донеччині і Луганщині", - підкреслив народний депутат.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2010-02-10 14:58:55 ]
Наслідки злочинної змови Януковича і Ющенка, і злочину частини НУНСУ все більш очевидні.

Євген Корнійчук: голосування вдома є лазівкою для фальсифікаторів

Голова Української соціал-демократичної партії Євген Корнійчук вважає, що організація масового голосування вдома під час другого туру виборів Президента може стати підставою для визнання факту, що результати голосування неможливо встановити.

"Я вважаю, що цей факт слід визначити таким, який дозволяє говорити про те, що факт голосування неможливо встановити. Саме ці півтора мільйони суттєво вплинули на результат виборів, і тому ми будемо говорити про це і в скаргах до ЦВК, і, безумовно, в судах", - сказав Євген Корнійчук сьогодні на прес-конференції у Верховній Раді.

Голова УСДП нагадав, що Центральна виборча комісія в день голосування дозволила організовувати голосування вдома за участі лише двох представників комісій, що суперечить нормі Закону "Про вибори Президента", відповідно до якої голосування вдома має відбуватися у присутності трьох членів комісій.

"Певні технології відпрацьовувалися "з колес" і застосовувалися фактично вперше за сприянням Центральної виборчої комісії, більшістю в якій є представники Партії регіонів. Більше всього нас хвилюють факти, пов’язані з зіпсуванням бюлетенів – це були масові факти, а також голосування вдома. І ця технологія застосовувалася по всій Україні однією політичною силою на свою користь", - додав він.

Євген Корнійчук повідомив, що представники кандидата в Президенти Юлії Тимошенко підготували та направили до ЦВК і судів десятки мотивованих скарг, які підтверджують необхідність перерахування голосів.

"По всіх проблемних округах позови знаходяться в судах. На цю хвилину деякі з них розглянуті, по деяким нам відмовлено, деякі ми виграли. Ми формуємо доказову базу для подальшої роботи в судах", - повідомив Євген Корнійчук.

У свою чергу, народний депутат Сергій Власенко (фракція БЮТ) додав, що на сьогоднішній день регіональні штаби Юлії Тимошенко підготували близько тисячі скарг про порушення виборчого законодавства. Водночас, він зазначив, що деякі судді демонструють свою політичну заангажованість.

"У нас є випадки, і вони непоодинокі, коли суди упереджено розглядають скарги Блоку Юлії Тимошенко. Навіть коли і позивач, і відповідач погоджуються з цим позовом, тобто з усіма вимогами позову адміністративного процесу, суд зобов’язаний визнати позов. Але суд приймає рішення – відмовити у задоволені позову. Стоїть завдання не допустити судових рішень, які б фіксували факти численних порушень", - пояснив народний депутат.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2010-02-10 15:18:56 ]
ДОВЕДЕНІ ФАЛЬСИФІКАЦІЇ
Середа, 10 лютого 2010, 15:10

Штаб Юлії Тимошенко вимагає перерахування голосів більше ніж на 900 дільницях, оскільки вже є доведені фальсифікації на користь їх опонента Віктора Януковича.

Про заявив керівник штабу Олександр Турчинов, повідомляє прес-служба БЮТ.

"Ми сьогодні передали до Центральної виборчої комісії документи з вимогою про перерахунок голосів більш як на 900-х виборчих дільницях", - заявив він.

"Ми готові надати ці конкретні докази фальсифікацій голосування міжнародним спостерігачам, журналістам, громадськості та передати до суду", - наголосив Турчинов.

"Я заявляю про те, що в ході другого туру виборів Президента України відбулися фальсифікації, які суттєво вплинули на результати виборів і ставлять під сумнів підсумки голосування", - наголошується в документі.

Він також повідомив, "про перші юридично доведені фальсифікації на користь Януковича в другому турі виборів президента".

За його словами, в виборчому окрузі в Керчі вдалося домогтися першого перерахунку голосів на 20-й виборчій дільниці, всупереч шаленому опору представників Януковича.

"В результаті перерахунку з'ясувалося, що дані, які передані до Центральної виборчої комісії по цій дільниці, дають Януковичу на 8% більше голосів, ніж він отримав насправді. Цей факт задокументовано", - заявив Турчинов.

Він повідомив, що після цього вдалося добитися перерахунку голосів ще на шести виборчих дільницях.

"У всіх випадках перерахунку мали місце аналогічні фальсифікації на користь кандидата Януковича. І відразу після цього представниками його штабу було заблоковано всі законні вимоги про перерахунок голосів на інших дільницях", - зазначив він.

Українська правда


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2010-02-10 15:37:21 ]
Скасування результати виборів у Дніпропетровську

Дніпропетровський міський штаб кандидата на пост Президента України Юлії ТИМОШЕНКО офіційно заявив про те, що результати виборів у Дніпропетровську були сфальсифіковані.

Про це повідомляє інформаційне агентство «Новий міст» з посиланням на заяву Дніпропетровського міського штабу Ю.ТИМОШЕНКО від 10 лютого.

«Більш ніж на половині виборчих дільниць міста регіонали здійснювали масове підвезення виборців за допомогою мікроавтобусів. Задокументовано факти і докази того, що під час підвезення в автомобілях здійснювалася агітація за кандидата Віктора ЯНУКОВИЧА. Крім того, в мікроавтобуси не пропускали людей, які хотіли під`їхати до виборчої дільниці і проголосувати за Ю.ТИМОШЕНКО», - йдеться у заяві.

Штаб Ю.ТИМОШЕНКО відзначає, що тільки за фактом підвезення виборців в окружні виборчкоми бути направлено 184 скарги.

Також представниками Дніпропетровського штабу Ю.ТИМОШЕНКО було зафіксовано факти голосування вдома тоді, коли люди не мали на руках медичних довідок. З цього приводу представниками штабу бути направлено близько 200 скарг до ОВК.

Крім того, зазначається у заяві, були виявлені порушення при голосуванні людей у лікарнях.

«Є факти, коли в студентській лікарні № 18 за день до виборів перебувало 10 осіб, а в день голосування їх там виявилося понад 40, і в цій студентській лікарні голосували люди 1932 року народження. Ми написали близько 200 скарг з приводу внесення змін до списків виборців під час голосування. По-перше, на всіх виборчих дільницях міста ці списки було узурповано представниками Партії регіонів, по-друге, процес внесення до списків виборців відбувався без голосування членами ДВК», - відзначають представники Ю.ТИМОШЕНКО.

У заяві відзначено, що у понеділок, 8 лютого, о 23.00 були підготовлені пакети документів за фактом всіх порушень, зі скаргами всіх спостерігачів і довірених осіб кандидата на пост Президента України Ю.ТИМОШЕНКО для передачі на всі ОВК Дніпропетровська. Однак з 6 ОВК документи на розгляд прийняли тільки в одній. Двері решти виборчкомів були закриті, хоча, згідно із законом, вони мали працювати до 24.00.

«Офіційних причин, чому комісії припинили працювати на годину і більше раніше, нам дотепер не назвали. Більше того, члена ОВК, депутата Дніпропетровської міськради Тараса ЖУКОВА затримали співробітники міліції. Правоохоронці не допустили представників БЮТ на всі ОВК. У результаті цих порушень ми не змогли вчасно передати пакети документів, які мали істотно вплинути на результати виборів», - відзначає Дніпропетровський штаб Ю.ТИМОШЕНКО.

«Ми вважаємо такі дії тиском і використовуванням адмінресурсу з боку представників Віктора ЯНУКОВИЧА. Більш того, ми дотепер не маємо відповідей на офіційні листи від прокуратури і МВС про численні скарги і порушення, які сталися у день виборів. Враховуючи всі ці факти, ми вимагатимемо скасування результатів виборів Президента у Дніпропетровську», - наголошується у заяві.


постiйна адреса статтi: http://www.unian.net/ukr/news/news-362086.html


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Журналіст Чесний (М.К./Л.П.) [ 2010-02-10 15:47:53 ]
Расскола Украины нет, есть ложь и фальсификация. Где искать.

1. Первое и основное в судебном порядке добиться допуска ко всем так называем дополнительным спискам тех кто голосовал на дому и тех кого просто в день голосования пачками включали в дополнительные списки, а также естественно обеспечить ЗАКОННЫЙ допуск к спискам, выданным реестром избирателей. 2. Обязать судебным решением и народным давлением, а также честных, а не проплаченых експертов от заграничных до мелкопошибных отечественных ВНЕСТИ ВСЕ ВЫШЕПЕРЕЧИСЛЕННЫЕ ДОПОЛНИТЕЛЬНЫЕ СПИСКИ В РЕЕСТР ИЗБИРАТЕЛЕЙ И ПРОГРАМНО ВЫЧИСЛИТЬ ДВОЙНИКОВ. Думаю там будут и ДЕСЯТЕРНИКИ. 3. Полностью свереный список сверить со списком МИНюста на предмет включения в него тех кого уже давно нет с нами всвязи со смертью и другими при чинами(утратой гражданства Украины). Результат ошеломит не только нашу страну но и весь мир. Зажравшийся ЕС и США, которые выставили страну на кон как разменную карту в игре с Россией под названием "перезагрузка". Если раньше я с уважением относился к этим странам, сегодня я презираю их руководство.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2010-02-11 17:38:55 ]
Тимошенко і опозиція

Янукович зміг досягти нинішніх позитивних результатів на виборах перш за все за рахунок жителів Центральної і Західної України, які піддалися політтехнологам, не прийшовши на вибори або проголосувавши проти всіх. Так прокоментував результати виборів заступник директора Агентства моделювання ситуацій Олексій Голобуцький.

«Сьогодні можна упевнено говорити, що до влади Януковича змогли привести виборці Києва, Полтави, Львова і Рівного, приєднавшись до глобальної технологічної схеми про відсутність реального вибору в другому турі. Низька явка в центральній Україні, готовність до продажу голосів і голосування проти всіх – ось причина невтішних результатів Тимошенко. Ніхто з експертів не сумнівався, що на сході команда Януковича доводитиме вибори до абсурду, вичавлюючи з Донбасу стільки відсотків, скільки їм потрібно буде для перемоги. Проте в центральній і західній Україні виборець не був такий мотивований як на Донбасі».

На думку О.Голобуцького, результати виборів свідчать про те, що відправити Тимошенко до опозиції і чекати там від неї конструктивної або навіть пасивної позиції не варто – цього не дозволить зробити рівень її підтримки по країні. «Вже нині зрозуміло, що Тимошенко буде не просто виштовхнути в опозицію. Та й там вона займатиме настільки жорстку позицію, що команда Януковича не зможе насолоджуватися владою. Рівень суспільної підтримки гіпотетичної опозиції в особі Тимошенко буде настільки високий, що вже на найближчих виборах можна буде говорити про радикальний реванш БЮТ. При чому це стосуватиметься не тільки традиційних бютівських регіонів, а й Харківщини, Донбасу, Криму».

постiйна адреса статтi: http://www.unian.net/ukr/news/news-362328.html


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Майстерень Адміністрація (Л.П./М.К.) [ 2010-04-28 14:51:01 ]

Роздуми перед другим туром 2010



7 лютого український народ продовжить обирати свою майбутню долю. Нелегким вибором між Януковичем і Тимошенко діляться відомі люди...


Юрій Андрухович, письменник:

НЕХАЙ ІДУТЬ ОБОЄ К БІСУ, ХІБА ЩО ТИМОШЕНКО ЗНАЙДЕ ЯКІСЬ ОСОБЛИВІ СЛОВА

Юрій АндруховичПоки що я думаю, що просто не піду голосувати. Набридло вигадувати якісь аргументи про “менше зло”, тому нехай ідуть вони обоє к бісу.

Ну хіба що станеться щось дуже дивне – і Тимошенко знайде якісь такі надзвичайно проникливі проєвропейські слова, або її відкрито підтримають ЄС і США, загалом Захід, тоді, можливо, в останній момент я таки піду і вкотре дам себе обманути.

Янукович, як ви розумієте, взагалі не обговорюється.

Владислав Троїцький, власник театру «Дах»:

ЯНУКОВИЧ – ЦЕ В КІЛЬКА РАЗІВ ГІРШЕ, НІЖ ЧЕРНОВЕЦЬКИЙ У КИЄВІ

Владислав ТроїцькийТут вибір невеликий… Для мене точно, як для громадянина, як інтелігента, якщо Янукович буде Президентом, мені не буде добре. Мені важко уявити, що Президентом країни може бути людина такого рівня. Важко уявити… Та оскільки я живу в цій країні, мені все одно доведеться якимось чином взаємодіяти з президентською посадою. Не з особистістю, а з посадою. І тут я розумію, що в мене будуть проблеми. Доведеться або виїжджати з цієї країни, або намагатися щось зробити.

На жаль, у мене багато друзів, які вже схильні до еміграції. Гадаю, що незабаром почнеться нова хвиля міграції, незалежно від перемоги одного чи другого кандидата. Один мій друг сказав: «Раптово я себе почав відчувати туристом у своїй країні, тому не хочеться тут нічого робити».

Та, незважаючи на все, я стоятиму до кінця. Робитиму для цієї країни все по максимуму, допоки стане взагалі нестерпно.

Звісно, усі мої друзі більше побоюються Януковича, тому що ті правила, які ним запропоновано, несумісні з етичними принципами людей.

В економіці, соціальній сфері, освіті, медицині, ситуація настільки наближена до катастрофи, що для мене загадкою є мотивація людей, які борються за президентську посаду. Бо ці проблеми такі глобальні, що для їх розв’язання немає жодних передумов: ні механізмів, ні команди, нічого.

Стабільність у країні можна створити тоді, коли люди хочуть працювати, рухатися вперед. А в нашій країні проблема в тому, що люди не хочуть працювати й не хочуть рухатися вперед. Вони просто доживають своє життя в пітьмі горілки й наркотиків.

Я точно не заангажована людина, я нікого не підтримую, ні від кого фінансово не залежу, але мені ближча Тимошенко, бо вона принаймні виглядає пристойно й говорити може. На жаль, з команди Януковича я не чув жодної людини, яка б не говорила цинічні речі. Я у своєму житті найбільше боюся цинізму та безпринципності. Якщо прийде Янукович – це буде в кілька разів гірше, ніж Черновецький у Києві. Тут можна проводити дегустацію гівна... Те, що відбувається в Києві, – це взагалі за межею добра і зла, і це тенденція. Київ же обрав… І те, що вибере Україна, – вибере Україна.

Олександр Чалий, екс-заступник глави Секретаріату Президента :

З ЯНУКОВИЧЕМ ЖИТТЯ НЕ ЗУПИНИТЬСЯ

 Олександр ЧАЛИЙУсім раджу голосувати серцем, а потім – після другого туру – головою робити все, щоб переможця визнали і щоб це сприяло встановленню стратегічного консенсусу у вищих ешелонах влади, аби в найближчі три-чотири роки зробити крок у модернізації країни на засадах європейських цінностей.

На моє глибоке переконання, перспектива полягає в одному – програма Тимошенко більш спрямована на європейську перспективу України. Програма Януковича дає елементи певної стабілізації.

Якщо ми кажемо, що ми демократи, якщо ми поважаємо Помаранчеву революцію, то ми також поважатимемо вибір громадянського суспільства, яке б воно не було: недорозвинуте чи не зовсім європейське.

Мене особисто найбільше непокоїть, як поведуться кандидати після виборів: віддадуть сили на об’єднання країни чи на боротьбу одне з одним. У Тимошенко є пункти, які мені близькі, і в Януковича – теж. Але налаштування на реформи в країні більше відчувається в Тимошенко. Та й з Януковичем життя не зупиниться. Я переживав вибори 1993 року, було приблизно те саме…

На мою думку, якщо Тимошенко виграє, то буде більше можливостей для знаходження загальнонаціонального компромісу.

Микола Рябчук, політолог, письменник:

ОБИДВА – ГОМО СОВЄТІКУС

Микола РябчукЩо робити мислячій людині чи моральній?.. На жаль, драматизм цьогорічних виборів полягає в розбіжності цих двох підходів. Моральний вибір, гадаю, підказує голосувати проти обох, тому що обидва кандидати, на мій погляд, – гомо совєтікуси, схильні гратися з правилами, а не грати за правилами, керуватися, сказати б, революційною доцільністю, коли мета виправдовує засоби, а переможець отримує все.

Жоден із них не має уявлення, що таке правова держави – а без цього, повірте, жодних істотних змін у нашій беззаконній країні не буде. Натомість раціональний вибір підказує, що потрібно все ж голосувати за менше зло, яким мені з низки причин видається в цій ситуації Тимошенко.

Так чи так, а потрібно йти й голосувати – хоч проти Януковича, хоч проти обох. Бо найгірше, що можна сьогодні зробити, – це не брати взагалі участі у виборах. Така поведінка, на мою думку, безвідповідальна й дурна. Тобто – і неморальна, і нераціональна.

Дмитро Корчинський, публіцист:

ПРОЇЖДЖАЮЧИ ПОВЗ ВИБОРЧУ ДІЛЬНИЦЮ, ЗУПИНІТЬСЯ, ПЛЮНЬТЕ В ЇЇ БІК І ЇДЬТЕ ДАЛІ

Громадяни України між першим і другим туром повинні думати про щось більш суттєве, ніж вибори. Тобто про філософію, жінок, коней, зброю, якості вина, але не про вибори, бо виборча демократія – справа плебейська.

Гадаю, люди мають віддаватися мисленню щодо всього загального і з точки зору всезагального.

У день другого туру виборів треба зайти в магазин, купити доброго французького вина, трохи сиру… Благо, не буде посту… Узяти сім’ю, приятелів чи подругу й виїхати кудись за місто на гарний ландшафт. Випити там цю пляшку вина, заїсти сиром, подихати свіжим повітрям, можливо, покататися на ковзанах, як це роблять персонажі на полотнах малих голландців. А проїжджаючи повз виборчу дільницю, треба зупинитися, плюнути в її бік і поїхати далі.

Особисто я ніколи не ходжу на вибори. Навіть не йду, щоб проголосувати за себе, коли балотуюся, бо вибори – це справа занадто нешляхетна.

Опитала Ксеня Лесів


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Майстерень Адміністрація (Л.П./М.К.) [ 2010-04-28 15:05:26 ]
[27.04.2010 14:49] Юрій Андрухович
Чи можна вигадати знущання більш цинічне для цієї країни, ніж пам’ятник Сталіну?


Одного разу я себе запитав про таке: яка історична подія могла б виявитися найфатальнішою в моєму житті, якби поточилась і завершилась по-іншому? Відповідь я шукав недовго: гекачепівський путч у серпні 1991-го. Не знаю, що зі мною відбувалося б упродовж подальших років, але впевнений, що не відбулося б нічого хорошого. І це, напевно, ще м’яко сказано – нічого хорошого.

Але чомусь мені думається, що навіть у цьому випадку, навіть якби переміг путч, мені все одно не довелося б жити у країні, де ставлять пам’ятники Сталіну. Аж так далеко навіть вони б не пішли.

І от я живу в країні, де це невдовзі має статися. Чи можна вигадати для цієї країни знущання цинічніше і нелюдськіше? Що це за орда така прийшла, щоб так над нею поглумитися? Чи це якісь інопланетяни, зомбі, мутанти?

Звичайно, ми різні в різних регіонах. І наші герої (на жаль, така історія бездержавної країни) можуть бути різними. Якби в Запоріжжі ставили пам`ятник Махнові, я поважав би це рішення. Але Сталіну?! Мені це приснилося? Нам усім – приснилося? Коли ж ми вирвемося з лабет цього божевільного сну?

Невже найфатальніша в моєму житті подія все-таки сталася? Починаючи з 11 березня 2010 року ми живемо на окупованій території. Загарбник сидить у столиці і називає себе керівництвом нашої країни. Загарбану щойно територію він мітить власними ідолами. Він приголомшує нас блискавичністю та брутальністю.

Залишається повторювати тривіальності, на жаль, так нашим суспільством і не засвоєні: народ з атрофованою історичної пам`яттю не виживе. Це надто важливий орган, без історичної пам`яті не живуть. Народ, який допускає у своєму домі пам`ятники своїх катів, демонструє цілковиту втрату будь-яких рефлексів самозбереження і стає співучасником наруги над власними предками. Це вже остання межа звиродніння.

Як цього не допустити? Як зупинити цей ворожий блітцкріґ?

Здається, нам не лишили варіантів. Є тільки один, і починати слід негайно.

Юрій Андрухович

постiйна адреса статтi: http://www.unian.net/ukr/news/news-374480.html

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Майстерень Адміністрація (Л.П./М.К.) [ 2010-04-29 17:26:56 ]
[29.04.2010 12:17] Юрій Андрухович
Опозиційна робота без союзництва з Тимошенко – це неправильно і згубно


У учорашньому шустерівському випуску на ТРК «Україна» шанований мною Григорій Немиря згадав і моє грішне ім’я у зв’язку з антиянуковичівським зверненням і в контексті «противсіхів». Не можу не внести з цього приводу деяке уточнення. Хоч воно, може, справа і минула, однак буде так чи інакше вилазити в майбутньому протистоянні режимові, створюючи поміж нас усілякі проблеми. Тож краще щодо власної особи я внесу ясність особисто.

Перед першим туром я справді – і щиро – підтримував Ющенка. Після його поразки я ніде й ніколи не висловлювався про те, що в другому турі слід голосувати проти всіх. Єдине свідчення моїх винесених на публіку вагань у той період можна побачити ось тут.

Я його щойно перечитав, і хочу підкреслити: там не стільки агітація «проти всіх», скільки заклик до Тимошенко чіткіше окреслити свою проукраїнську і прозахідну позицію, якщо така в неї є.

Насправді в другому турі я нікуди не подівся і таки проголосував за неї. Згоден: я за неї між першим і другим туром не агітував. Згоден і з тим, що це була моя помилка.

Щодо актуальної ситуації, то я не бачу поки що впливовішого за неї опозиційного лідера. Це не означає, що інші (Яценюк, Кириленко, Луценко, Тягнибок) менш важливі. Це означає, що вести опозиційну роботу в цій країні без союзництва з Тимошенко буде дуже неправильно і вкрай згубно.

Два слова про виступ 27 квітня: пропоную оцінити його як позитив. Добре, що суспільство прокинулося і вийшло протестувати. Будемо вважати це першою успішною спробою – сам факт масового протесту. Тепер завдання – на кожній наступній акції добиватися кількісного зростання протестуючих. Майдан-2004 також був підготовлений багатьма менш чисельними акціями. Півмільйона громадян з неба як манна не падає, це досягається поступовими зусиллями.

Юрій Андрухович

постiйна адреса статтi: http://www.unian.net/ukr/news/news-374814.html

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2010-04-29 17:31:42 ]
Сподіваюся, що зараз Юрій Андрухович розставив потрібні крапки.
Ми всі допускаємо помилки, тим більше такі "наче помилки", але у тому і правда буття знаного письменника, що він повинен дозволяти собі бути відкритим перед своїм народом. Ну пожурять трохи, а потім скажуть, - він зробив те, що повинен був зробити.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Журналіст Чесний (М.К./Л.П.) [ 2010-02-12 10:31:55 ]
Віктор Янукович, його олігархічне оточення і їх інтереси

Сергій Лещенко, УП _ П'ятниця, 12 лютого 2010,

Напередодні виборів штаб Партії регіонів масово поширював тезу, що "Віктор Янукович кардинально змінився за п'ять років". Чи була ця теза дезою, судити можна буде після інавгурації. Поки ж очевидно інше - за п'ять років змінилося оточення лідера регіоналів.

П'ять років тому Партія регіонів виглядала кульгавою на обидві лапи "качкою".

Перша "кінцівка" глиняного, як тоді здавалося, колоса - це номенклатура епохи Леоніда Кучми: Микола Азаров, Анатолій Толстоухов, Дмитро Табачник. Після помаранчевої революції їх повернення до влади здавалося ненауковою фантастикою.

Поява Азарова на Майдані у новорічну ніч 31 грудня 2004 року виглядала як здача в полон. Пізніше він казатиме, що його як в.о. прем'єр-міністра туди затягнув мер Києва Омельченко. Але це вже буде потім - а тоді Азаров, який власноруч в 2001-2002-му створював Партію регіонів, був символом поваленого монстра.

Ще більше переломів отримала друга "кінцівка" кульгавої качки - група Ріната Ахметова. Борис Колесніков опинився у СІЗО. Раїса Богатирьова регулярно викликалася на допити у справі про сепаратизм і розголошення таємниці слідства в тій же справі Колеснікова.

Ахметов виїхав до Монако. Там він отримав сигнал, що проблеми розігруються не на жарт. Ахметова після приземлення в аеропорту Ніцци півгодини не випускали на територію Франції - прикордонники, що обслуговували vip-термінал, довго перевіряли його статус, оскільки напередодні отримали листа від силових органів України з проханням встановити місце його перебування. Зрештою Ахметову дозволили в'їзд, а французька влада надіслала до Києва повідомлення про прибуття найбагатшого українця до Франції.

...Минуло п'ять років. І стара номенклатура Кучми, і команда Ахметова сьогодні святкує перемогу. Але за цей час Янукович провів помітні зміни в своєму політичному холдингу. Він прийняв нових членів, які демонополізували влив грошей Ріната Ахметова.

На цих виборах навколо Януковича згуртувалися люди, які в рейтингу найбагатших дихають у спину власнику "Шахтаря". І навіть якщо Ахметов зберігає контрольний пакет акцій в умовному проекті "Янукович", тепер навколо нього безліч міноритарних акціонерів. Кожен - зі своїм інтересом та готовністю профінансувати забаганки лідера.

Рінат Ахметов

Після оголошення результатів виборів головний інтерес Ахметова в короткій перспективі - не допустити прем'єрство Миколи Азарова, якого спробував нав'язати Янукович.

Причина навіть не в давній нелюбові між цими двома флангами Партії регіонів.

Ахметов як людина, що найбільше проінвестувала в перемогу, розраховував на жест Януковича у відповідь - що саме він отримає право назвати прізвище кандидата.

Власне, саме прем'єрство Азарова з кожним днем стає більш примарним.

Не допустити цей сценарій можна руками "Нашої України", у якої просто немає сенсу вступати в коаліцію з таким керівником уряду.

Азаров і Янукович

Набагато прийнятнішим для Ахметова на посаді прем'єра є Арсеній Яценюк. З Сергієм Тігіпком складніше - він надто близький з Ігорем Коломойським.

Колись Ахметов по-людськи засуджував Яценюка за те, як той "кинув" Ющенка, що вивів його в люди. Але "це було давно і неправда". Як альтернатива Азарову кращої кандидатури не знайти. Тим більше, що основний спонсор Яценюка на виборах президента - Леонід Юрушев - є бізнес-партнером Ахметова у проектах в нерухомості.

Проблемою Яценюка є лише власні обіцянки двотижневої давності - не спокушатися на пропозицію прем'єрства та працювати в опозиції.

Економічний інтерес Ахметова у новій владі незмінний. По-перше, це зупинка судового розгляду в стокгольмському арбітражу по "Венко Прикерчинська", якою Ахметов володіє разом з іншим депутатом-регіоналом Василем Хмельницьким.

Також Ахметов зацікавлений у роздержавленні енергогенеруючих компаній, продажі "Укртелекому", а також у знятті заборон для побудови вугільної перевалки в Севастополі.

Віктор Пінчук


На цих виборах зять Кучми намагався не демонструвати публічно своїх симпатій.

Більше того, в його мас-медіа була дана установка уникати різких і конфліктних тем щодо обох кандидатів.

Більше того, для Тимошенко була зелена вулиця на телеканалах Пінчука завдяки наявності у фракції БЮТ депутатів Миколи Баграєва і Олени Кондратюк - дружини гендиректора ICTV Олександра Богуцького.

Але душею та "тілом" Пінчук був все одно з Януковичем.

Надто добре він пам'ятав події 1995-го, коли його біс поплутав стати бізнес-партнером Тимошенко в корпорації "Співдружність".

Зараз комунікатором зв'язків з Януковичем виступав Сергій Льовочкін, який ще з часів, коли він був першим помічником президента Кучми, спільно з Пінчуком воював проти Медведчука.

Тому поява Пінчука у "ІнтерКонтиненталі" у ніч виборів не була несподіванкою.

Інтерес Пінчука у новій владі - отримати сприяння від уряду на будівництво заводу "Дніпросталь" та розширення квоти для постачання труб в Росію. Плюс - спокійна старість для свого тестя Леоніда Кучми, до якого у слідства по справі Гонгадзе накопичились нові запитання.

Крім того, Арсеній Яценюк цілком задовольнив би Пінчука на посаді прем'єра.

Ігор Коломойський

На цих виборах Ігор Коломойський діяв відповідно до своїх же слів дворічної давнини: "Якщо президентом стане Тимошенко, я бачу себе в еміграції".

Подейкують, що Коломойському вдалося налагодити контакти з Януковичем завдяки... депутату-регіоналу Юрію Іванющенку, який більше відомий за прізвиськом "Юра Єнакієвський".

Цей міфічний персонаж, донька якого нещодавно гучно вийшла заміж за мешканця Монако, має вплив та авторитет у середовищі донецьких.

Інтерес Коломойського - укладення угоди про продаж йому Одеського припортового заводу за результатами аукціону, визнаного Тимошенко недійсним.

Також Коломойський прагне недоторканості для домовленостей по "Укрнафті", яких він досягнув з Тимошенко. Згідно з акціонерною угодою, підписаною між першим і другим туром виборів, за Коломойським як міноритарієм... закріплено посаду голови правління цієї компанії. Також в планах Коломойського - встановлення контролю над Кременчуцьким нафтопереробним заводом.

Кандидат від Коломойського на прем'єра - Сергій Тігіпко. Але надто велика активність олігарха, навпаки, зменшує шанси бронзового призера виборів президента.

Костянтин Григоришин


Спонсор помаранчевої революції зблизився з Януковичем після того, як втратив довіру до Тимошенко.

Зокрема, після відмови уряду повернути 400 мільйонів гривень застави за участь у приватизації Одеського припортового - попри особисті гаранті прем'єра.

З Януковичем Григоришин також комунікує через Льовочкіна.

Діловий інтерес Григоришина - оголошення конкурсу з приватизації "Турбоатому", де він уже є міноритарним акціонером, а також підготовка до продажу двох інших машинобудівних підприємств - "Зоря-машпроект" і "Електротяжмаш".

Григоришин також прагне встановлення справедливих тарифів на послуги залізниці - для підвищення конкурентноздатності "Укррічфлоту", яким він володіє спільно з Іваном Фурсіним - номінальним акціонером 5% в "РосУкрЕнерго".

Стара слабкість Григоришина - комуністи. Тому він може замовити слово перед Януковичем не ображати їх при розподілі посад.

Олександр Ярославський

Харківський бізнесмен підтримував Януковича і в 2004, і зараз.

Шість років тому на зустрічі олігархів з Леонідом Кучмою, де домовлялися зробити ставку на Януковича, Ярославський поставив умову - щоб директором Кременчуцького нафтопереробного заводу стала його людина Павло Овчаренко.

Янукович ті вибори програв, але, за іронією долі, після воєн з татарами Овчаренко таки очолив Кременчуцький НПЗ - але вже... як ставленик Коломойського.

Сьогодні інтерес Ярославського - безперешкодне фінансування з бюджету проектів Євро-2012 у Харкові, де він виступає співвласником та співінвестором.

Також Ярославський не проти посадити в крісло губернатора Харківської області Степана Масельського - свого родича по лінії колишньої дружини. Масельський-молодший уже керував областю в останні місяці президентства Кучми.

Щоправда, сьогодні багато охочих очолити Харківську область і серед регіоналів - це Дмитро Шенцев, який керує обласною організацією Партії регіонів, та Олександр Кривцов - заступник мера Харкова Михайла Добкіна.

Дмитро Фірташ

Цей олігарх зазнав найбільших втрат від прем'єрства Тимошенко. Тому інтересів Фірташа так багато, що задовольнити їх буде важко.

Це і повернення 11 мільярдів кубометрів газу, конфіскованих "Нафтогазом" за угодою з "Газпромом" - або створення умов, щоб він міг повернути втрачені гроші.

Це і розв'язання ситуації з банком "Надра", за який він заплатив, але не отримав, бо той перебуває під тимчасовою адміністрацією.

Це і урегулювання ситуації з "Кримським титаном", коли Тимошенко спробувала не продовжувати з Фірташем оренду Іршанського та Волногорського збагачувальних комбінатів.

Це і відновлення нормального газопостачання "Рівноазот".

Це і згортання планів Тимошенко щодо виведення з гри облгазів.

Вирішити свої питання Фірташу має допомогти той же Сергій Льовочкін, який став альтернативним до Ахметова каналом зв'язку з Януковичем.

Власне, влітку 2009, коли Янукович уже однією ногою був у коаліції з Тимошенко, тільки Льовочкін з Фірташем вмовляли його зупинитися. Сьогодні, коли Янукович отримав пост президента на загальнонаціональних виборах, історія показала їхню правоту.

Нинішній процес розпорошення олігархічних впливів у Януковича - це лише перший етап великих змін, які насуваються у цій політичній структурі. В разі проведення дострокових парламентських виборів поява нових друзів знайде своє відображення у списку Партії регіонів.

Розуміючи ці ризики, Рінат Ахметов зацікавлений домовлятися з "Нашою Україною" до останнього. А "Наша Україна", розуміючи ризики Ахметова, готова влаштувати "гонку вимог" для свого вступу в коаліцію.

Можливо, все це і є демократія по-українськи.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2010-02-12 14:39:37 ]
Заява керівника Центрального виборчого штабу кандидата в Президенти Юлії Тимошенко Олександра Турчинова

Партія регіонів, користуючись своєю більшістю у Центральній виборчій комісії, все роблять для того, щоб приховати масштабні фальсифікації, які відбулися під час останнього туру виборів Президента, і якомога швидше підбити результати виборів.

Зокрема, наш штаб – штаб Юлії Тимошенко - вимагає провести перерахунок голосів по 1200 дільницям, відповідно до яких подані скарги. Ми діємо виключно у межах Конституції і Закону. Скарги були подані в окружні комісії, зараз скарги передаються в Центральну виборчу комісію, яка пробує, ще раз підкреслюю, користуючись більшістю членів, які контролюються Партією регіонів, за формальними ознаками не розглядати ці питання.

Але мені здається, що дуже важливо Україні знати, легітимно чи нелегітимно обраний Янукович. І в першу чергу, це треба самому Януковичу для того, щоб переконати Україну у своїй легітимності, тому що він, нагадаю, переміг тільки у 10 адміністративних одиницях, у той же час як Юлія Тимошенко отримала більшість в 17 адміністративних одиницях.

Це дуже важливо – хто об’єктивно переміг. Для цього треба просто провести перерахунок голосів. Без якихось політичних, заангажованих заяв, без якогось тиску вулиці, наметів і якихось соціальних негараздів. Просто в межах Конституції, в межах виборчого Закону провести перерахунок голосів. І ми саме з цією заявою звернулися не тільки до Центральної виборчої комісії, а й до штабу Віктора Януковича. Спочатку вони дали згоду (але ж це було тільки публічно) провести перерахунок і в Західній Україні. Ми підтримали цю пропозицію: давайте, в Західній Україні, в будь-якому регіоні, де перемогла Юлія Тимошенко, ми готові разом з вами провести перерахунок усіх бюлетенів, які знаходяться у виборчих комісіях. У той же час не блокуйте можливість пересвідчитися в результатах, які реально отримані в Донецькій, Луганській, інших областях.

Я можу навести приклад. Ми змогли, незважаючи на опір, провести перерахунок тільки в 7 дільницях, і в цих дільницях від 5 до 8% було сфальсифіковано голосів на користь Віктора Януковича.

Я переконаний, що Україна повинна мати Президента, якого обрала чесно, за якого реально проголосували наші громадяни.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2010-02-14 16:30:16 ]
Святий Валентин - український святий

Не перестаю дивуватись з чудес, які постійно продукує світу Україна, але чимало див стається у нас і так би мовити приватного характеру.
Для мене, як і для багатьох в Україні, свято закоханих в День Святого Валентина 14 лютого, було чимось з навіяних нам традицій західної культури, навіть своєрідним бізнес-проектом, аж раптом я дізнаюсь, що святий Валентин є навправду українським святим, а його нетлінні мощі виставлено у катедральному соборі Юра нашого Львова. Звідки вони там з’явились? А з нашого славного міста Самбора!
Мощі покровителя закоханих - Святого Валентина вже кілька віків зберігалися в церкві Різдва Пресвятої Богородиці у Самборі Львівської області, а автентичність реліквії засвідчує документ за підписом Папи Римського від 1759 р.
Як розповів отець Богдан Добрянський, адміністратор парафії у Самборі, Святий Валентин був покровителем Перемисько-Самбірської єпархії. У 1759 році прах святого вийняли із землі на цвинтарі св. Присцілли у Римі. Тоді ж у Ватикані вирішили передати частину мощів святого у храми тієї землі, якою опікувався Святий Валентин. Фрагмент черепа та кілька кісточок поклали у саркофаг і доправили до храму Самбора. Від того часу реліквію зберігають там, але в радянські часи це замовчували, щоб атеїсти не знищили реліквію. Тепер це стає набутком широкої популярності і навіть паломництва, як ще одне з дивовижних чудес України.

Богдан Гордасевич


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2010-02-14 21:20:36 ]
14.02.2010 13:19]
ЦВК відмовилась розглядати скарги Тимошенко

Центральна виборча комісія відмовила у задоволенні скарг ВО «Батьківщина» щодо перерахунку голосів виборців на низці дільниць.

Як передає кореспондент УНІАН, за таке рішення проголосували 10 членів Центральної виборчої комісії, «проти» - 4 та один - утримався.

ЦВК мотивувала своє рішення тим, що скарги були подані до Центральної виборчої комісії пізніше встановленого законом терміну, коли ці скарги могли подаватися.

Крім того, на засіданні зверталася увага, що суб’єкта подання цих скарг - уповноважену особу політичної партії ВО «Батьківщина» Марину ГАЙДАЙ – було поінформовано про розгляд цього питання на засіданні ЦВК, але вона на сьогоднішнє засідання не з’явилася.

Загалом серед членів ЦВК виникла дискусія щодо рішення про відмову у задоволенні скарг “Батьківщини”.

Перед голосуванням з цього питання член ЦВК Юлія ШВЕЦЬ зазначила, що все, що відбувається сьогодні на засіданні ЦВК, є поза законом. «Це імітація розгляду скарг», - зазначила вона. Її підтримала заступник голови ЦВК Жанна УСЕНКО-ЧОРНА.

Як повідомлялося, Всеукраїнське об’єднання “Батьківщина” подало до ЦВК більше 50 скарг про порушення на низці виборчих дільниць в день голосування 7 лютого.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2010-02-14 21:21:29 ]
Партія регіонів пропонує карати за оголошення виборів фальсифікованими

Депутати від Партії регіонів звернулись до Генеральної прокуратури щодо правової оцінки заяв першого віце-прем’єр-міністра Олександра ТУРЧИНОВА та міністра внутрішніх справ Юрія ЛУЦЕНКА.

Як передає кореспондент УНІАН, про це сьогодні на брифінгу повідомив заступник голови Партії регіонів, народний депутат Борис КОЛЕСНІКОВ.

Зокрема, за його словами, юридична служба партії та народні депутати звернулись з листом до генерального прокурора Олександра МЕДВЕДЬКА з проханням вивчити висловлювання О.ТУРЧИНОВА та Ю.ЛУЦЕНКА щодо фальсифікації виборів.

На думку регіоналів, у цих заявах містяться ознаки складу злочину за статтею Кримінального кодексу 383, частина 2 (завідомо неправдиві повідомлення про злочини, в яких створюються штучні докази).

Також Б.КОЛЕСНІКОВ зауважив, що сьогодні йде масове підштовхування людей до вчинення неправомірних дій. Зокрема, стверджує він, людей змушують писати заяви про порушення на виборах, що також може підпадати під вищезазначену статтю Кримінального кодексу.

Б.КОЛЕСНІКОВ підкреслив, що на сьогодні суди розглянули 87 позовів щодо фальсифікації на виборах, і всі позови відхилено. Тобто, виграла Партія регіонів, сказав депутат.


постiйна адреса статтi: http://www.unian.net/ukr/news/news-362720.html


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2010-02-14 21:22:26 ]
14.02.2010 16:03]
Віктора Януковича оголошено Президентом України

Центральна виборча комісія офіційно оголосила лідера Партії регіонів Віктора ЯНУКОВИЧА Президентом України.

Як передає кореспондент УНІАН, на сьогоднішньому засіданні комісія за результатами опрацювання 100% протоколів окружних виборчих комісій встановила офіційні результати повторного голосування з виборів Президента України 7 лютого.

Згідно з результатами, оприлюдненими ЦВК, за В.ЯНУКОВИЧА проголосувало 48,95% виборців, за Тимошенко - 45,47%.

В абсолютних цифрах за В.ЯНУКОВИЧА проголосували 12 млн. 481 тис. 266 виборців, за Ю.ТИМОШЕНКО – 11 млн. 593 тис. 357 виборців.

Таким чином, розрив між двома кандидатами становить 3,48% голосів.

Не підтримали жодного кандидата 4,36% виборців (1 млн. 113 тис. 51).

Визнано недійсними 1,19% (305 тс. 837 бюлетенів).

постiйна адреса статтi: http://www.unian.net/ukr/news/news-362736.html


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2010-02-14 21:24:29 ]
[14.02.2010 16:40]
ЦВК дала підстави для оскарження

Центральна виборча комісія сьогоднішньою постановою про результати виборів Президента України дала підстави для оскарження своїх дій у суді.

Про це після оголошення офіційних результатів виборів Президента України заявила заступник голови ЦВК Жанна УСЕНКО-ЧОРНА, передає кореспондент УНІАН.

«На жаль, Центральна виборча комісія - сьогоднішнім своїм засіданням, у тому числі - дала підстави для судового оскарження своїх дій, а також бездіяльності», - зазначила вона.

Заступник голови ЦВК вкотре наголосила, що не були розглянуті скарги, подані до ЦВК.

Також вона зазначила журналістам, що наразі тривають кілька судових процесів щодо недотримання вимог законодавства про вибори, рішення яких можуть вплинути на загальні результати.

«Зокрема, може змінитися, як голосова частина в кількості виборців, які віддали свої голоси за того, чи іншого кандидата, так і інші показники щодо кількості виборців, які взяли участь у голосування», - наголосила Ж.УСЕНКО-ЧОРНА.

У свою чергу, член ЦВК Михайло ОХЕНДОВСЬКИЙ вважає, що результати голосування є точними, а він не коментує думки своїх колег.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2010-02-14 21:26:49 ]
ЦВК порушила виборче законодавство

Голова Української соціал-демократичної партії (УСДП), яка входить до Блоку Юлії ТИМОШЕНКО, Євген КОРНІЙЧУК вважає, що Центральна виборча комісія порушила національне виборче законодавство при встановленні офіційних результатів виборів Президента, оскільки суди не завершили розгляд справ за позовами штабу Ю.ТИМОШЕНКО.

Про це Є.КОРНІЙЧУК заявив у коментарі УНІАН щодо встановлення офіційних результатів другого туру голосування на виборах Президента України 7 лютого.

"Те, що Центральна виборча комісія встановила результати поза встановлені терміни, не давши судам завершити розгляд всіх справ, – це повне порушення виборчого законодавства. Є всі формальні підстави для оскарження офіційних результатів у Вищому адміністративному суді", - сказав Є.КОРНІЙЧУК.

Голова УСДП звернув увагу і на той факт, що ЦВК також не розглянула скарги, отримані від представників кандидата в Президенти Юлії ТИМОШЕНКО.

За словами Є.КОРНІЙЧУКА, Центральний виборчий штаб Ю.ТИМОШЕНКО вже підготував позов, який найближчим часом буде направлено до Вищого адміністративного суду. "Позов вже готовий і буде поданий у встановлені законом терміни", - повідомив він.

Лідер УСДП також додав, що зараз, на відміну від 2004 року, не є обов’язковим у судовому порядку забороняти Центральної виборчої комісії публікувати офіційні результати виборів для забезпечення судового розгляду у Вищому адміністративному суді.

"У суді можуть безпосередньо оскаржуватися офіційні результати, встановлені Центральною виборчою комісією", - пояснив Є.КОРНІЙЧУК.

Як повідомляв УНІАН, ЦВК в суботу оголосила Президентом України Віктора ЯНУКОВИЧА.


постiйна адреса статтi: http://www.unian.net/ukr/news/news-362753.html


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2010-02-14 21:28:01 ]
Янукович обіцяв розглянути указ про присвоєння Героя Бандері

Питання про скасування указу про присвоєння звання Героя України Степану Бандері буде розглянуто.

Про це в інтерв`ю телеканалу «Россия 24» сказав Віктор ЯНУКОВИЧ.

«Це питання дуже резонансне для нашої країни і дуже сильно впливає на розкол нашої держави. Звичайно, я це питання у обов`язковому порядку розгляну. І ми ухвалимо рішення, щоб в майбутньому ніколи у нас в країні не виникали питання переписування історії», - запевнив В.ЯНУКОВИЧ.

Він вважає, що сам підхід до нагородження такими званнями неправильний, тому що ця нагорода сучасна і нагороджувати людей, яких вже немає, не правильно.

Щодо статусу російської мови в Україні В.ЯНУКОВИЧ зазначив, що історія останніх п`яти років «переконала український народ в тому, що не можна йти шляхом насильницької українізації і порушувати права російськомовного населення».

Він нагадав, що Україна ратифікувала Європейську хартію регіональних мов, «яка передбачає застосування російської мови на Україні в діловодстві, в медицині, в судочинстві і в усіх регіонах там, де є необхідність, вона застосовуватиметься». «Тобто, права російськомовного населення не будуть утиснуті», - пообіцяв В.ЯНУКОВИЧ.


постiйна адреса статтi: http://www.unian.net/ukr/news/news-362755.html


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2010-02-14 21:36:46 ]
Тимошенко не визнала поразку: "Янукович – не наш президент"
Субота, 13 лютого 2010, 21:02

Доброго вечора, дорогі мої!

Завершився другий тур президентських виборів, і я хочу низько вклонитися всім, хто підтримав мене у цей складний час своєю довірою, любов'ю, своїм голосом, роботою у штабах та на дільницях, своєю боротьбою за достойне життя. Я також низько вклоняюся усім, хто у цей важкий час молився за Україну та за нашу перемогу. І хай у вас не буде жодного сумніву, що ми з вами перемогли!

Але наші опоненти, як і у 2004 році, продемонстрували свою неготовність обиратися за чесними демократичними правилами. Вони чудово усвідомлювали, що не мають шансів завоювати прихильність більшості людей законним шляхом.

Ми не втратили жодної миті. Усі ці дні та ночі, які минули від дня голосування, ми займалися важкою юридичною роботою. Ми збирали дані свідків, опрацьовували документи, працювали з юристами. І сьогодні я можу твердо сказати вам, що вибори в Україні було сфальсифіковано. І це вже не політична декларація, а чітка правова оцінка юристів.

Наведу тільки один приклад, і вам все стане зрозуміло. Нам вдалося відкрити за рішенням суду дільниці в Криму для того, щоб перерахувати голоси. Ми були шоковані тим, що на всіх без виключення дільницях юридично встановлено фальсифікації від 3% до 8% на користь Януковича.

В цілому ж по Україні можливі обсяги фальсифікації складають більше одного мільйона голосів за різними технологіями. Цих голосів цілком достатньо для нашої спільної перемоги. Моє переконання в тому, що треба боротися, підтверджують також і останні свідчення окремих спостерігачів від ОБСЄ. Вони висловили бажання виступити в судах на нашому боці з відеоматеріалами, із своїми оцінками, що на виборах в Україні були системні фальсифікації.

Я розумію, що ви стомилися від жорстоких політичних боїв, і я разом з вами також хочу стабільності і спокою у нашій державі. Але якщо сьогодні ми не захистимо демократію, право вашого чесного вибору, завтра ми прокинемося в іншій країні, де правлять диктатура і беззаконня. Заради майбутнього нашої країни я прошу вас мене зрозуміти і підтримати. Це не тільки моя справа, це справа усіх чесних людей - захистити нашу свободу.

Маючи всі докази, я прийняла єдине можливе рішення - оскаржити результати виборів в суді. Я буду на підставі юридичних аргументів захищати нашу державу, ваш вибір.

Я дуже добре знаю, так як і ви, якість роботи наших судів. Але в той же час моя відповідальність перед вами, перед країною зобов'язує мене боротися за відновлення справедливості. Не піти сьогодні до суду означає здати Україну криміналітету без бою.

Я не буду збирати майдани і не допущу публічних громадянських протистоянь. Україні як ніколи потрібні стабільність та спокій.

І саме тому ми будемо діяти тільки в правовий спосіб і тільки у суді.
Але я хочу чітко заявити: Янукович - не наш Президент. І як би не розгорталися далі обставини, він ніколи не стане легітимно обраним Президентом України.

Я залишаюся оптимістом і хочу вірити в те, що для суддів, які будуть розглядати цю справу, це буде справа честі і справа захисту законів і ваших прав.

І ще одне, що спонукає мене йти до суду. Навіть ще до оголошення остаточних результатів виборів, Янукович зробив низку різких антиукраїнських заяв, які прямо суперечать українським національним інтересам. І це тільки початок.

Кричущим фактом нечесності стало нещодавнє голосування Партії регіонів проти власного законопроекту про підвищення соціальних стандартів, того самого, на чому будувалися усі передвиборчі піар-технології Януковича.

Саме тому, я готова і здатна боротися. Я хочу сказати вам, що буду робити усе можливе, щоб захистити вас, ваших дітей і нашу рідну державу. І тому я прошу вашого розуміння і підтримки на цьому складному шляху. Я була і залишаюся з вами.

http://www.pravda.com.ua/articles/2010/02/13/4764795/


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2010-02-14 21:44:59 ]
Янукович про Росію, НАТО, російську мову і Бандеру

Україна не буде розширювати формат відносин з НАТО.

Про це Янукович заявив в інтерв'ю програмі "Вести недели" каналу "Росія 24", що вийшло в суботу вранці.

"Формат відносин України з НАТО на сьогоднішній день визначений, і він не буде розширяться. Відповідно до цього формату Україна буде будувати відносини з НАТО", - заявив він.

"Ми чітко дали відповідь на питання, що якщо виникне питання вступу України в НАТО - думаю, в найближчі роки воно не виникне - але якщо виникне, воно буде вирішуватися на всеукраїнському референдумі", - заявив переможець президентських виборів.

На питанні про статус російської мови, Янукович заявив, що "5-літня історія переконала український народ у тому, що не можна йти шляхом, я б сказав, насильницької українізації і порушувати права російськомовного населення".

Він нагадав, що Україна багато років тому ратифікувала європейську Хартію про мови, що "передбачає застосування російської мови в Україні в діловодстві, у медицині, судочинстві. І в усіх регіонах, там, де є така необхідність, він буде застосовуватися".

"Права російськомовного населення не будуть порушені. Для цього буде прийнятий відповідний законопроект, що буде імплементувати європейську хартію", - заявив Янукович.

На питання, що він має намір робити з указами, підписаними в останні дні правління Віктора Ющенка (про Бандеру ОУН-УПА), Янукович сказав, що питання "дуже резонансне для країни, і сильно впливає на розкол".

"Звичайно, я це питання обов'язково буду вирішувати, щоб у майбутньому не виникали питання переписування історії", - заявив політик.

Він відзначив, що сучасними нагородами не варто нагороджувати людей, які давно померли.

Українська правда
http://www.pravda.com.ua/news/2010/02/13/4762758/


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2010-02-14 22:29:34 ]
Мізер ловлений
Автор: Інна ВЕДЕРНИКОВА "Дзеркало Тижня"

Сьогодні Тимошенко так само важко утримати владу, як і Януковичу її одержати. Проте мінімальний відрив від конкурента, посада прем’єра і поки що номінально її більшість у парламенті — стійкий стартовий майданчик для того, аби приймати різні рішення щодо варіантів власного майбутнього. І у владі, і в політиці. Пауза, взята Тимошенко цього тижня, — того підтвердження.

За версією наших джерел, прем’єр була готова визнати поразку вже на самому початку, після того, як стали відомі дані всіх екзит-полів, а ЦВК обробила останні протоколи й оголосила попередні результати виборів. Більше того, попри кампанію «Фальсифікаціям — стоп!», яку активно розгортає БЮТ, за нашими даними, Тимошенко продовжує декларувати готовність піти у відставку. Питання нібито лише в даті. Чи то це буде 17 лютого, коли ЦВК оголосить офіційні результати. Чи то 27 лютого, коли буде вичерпано термін можливого оскарження результатів голосування в судах.

До цього варіанта Тимошенко схиляє сама ситуація. Це не 2004 рік. Європейські спостерігачі визнали вибори чесними й демократичними, а лідери багатьох держав уже встигли привітати Януковича з перемогою. І навряд чи втомленій від п’ятирічних чвар країні до душі висловлювання соратників Юлії Володимирівни про неетичність тепер уже навіть не Кремля — Білого дому! Не можуть не дратувати і «принципові зауваження» речників Тимошенко з приводу поспішних висновків місії ОБСЄ. Настійна претензія БЮТ на істину в останній інстанції в якомусь уже вселенському масштабі може зробити цю політичну силу смішною. І це, схоже, добре розуміє частина команди Тимошенко, яка зробила чіткі заяви про необхідність швидкого й жорсткого переходу в опозицію.

Водночас відкладений на 27 лютого варіант такого переходу, що на нього прем’єрка нібито вже погодилася, дає їй не лише додаткові десять днів при владі, а й примарний шанс переграти ситуацію. Або шляхом збереження нинішньої коаліції і посади прем’єра, або... шляхом третього туру, в чудесну можливість якого вірить інша частина команди Тимошенко, для якої повторення історії п’ятирічної давності аж ніяк не видається фарсом.

Отож чому розколовся БЮТ? Які аргументи сторін? Котре з рішень прем’єр врешті-решт визнає більш зваженим? І чи зможе заодно розпорядитися своїми політичними активами без особливих наслідків для країни? У цьому, власне, ми й спробували розібратися.

Тим часом як у ситуативній кімнаті лідер БЮТ обговорює з головними ідеологами, технологами та юристами можливі варіанти своїх дій — перед фракцією Тимошенко ставить виключно тактичні завдання. Тому й не дивно, що пересічні бютівці сьогодні дуже дивуються, коли мова заходить про можливу добровільну відставку прем’єра. Адже в час, коли Тимошенко публічним мовчанням інтригує весь світ, усі вони вже збирають інформацію для боротьби за «вкрадений результат» у судах. На що їх, власне, й націлила сама Юлія Володимирівна в понеділок увечері. Проте, усвідомлюючи певну розбіжність своїх дій із суспільними настроями, а також думкою частини своїх же колег, соратники прем’єра складають свої версії, що пояснюють її позицію.

По-перше, очевидний чинник стовідсоткової впевненості Юлії Володимирівни в тому, що електорат не вибачить їй не так поразки, як її визнання. Отож прем’єр, яка звикла йти до кінця й колись зронила досить несподівану (як для шанувальників закону) фразу про «Януковича, який із переляку двічі здав посаду прем’єра й один раз — президента», — демонструє країні своє вміння нічого нікому не здавати й за жодних обставинах нікого не лякатися.

По-друге, відіграє роль характер прем’єра. Відомо, що Юлія Володимирівна завжди налаштована тільки на перемогу. Водночас, захоплюючись цією рисою свого лідера, особливо спостережливі бютівці відзначають, що саме ця риса Тимошенко автоматично позбавляє її необхідності прораховувати будь-які ризики. Точніше, мати план «Б». Більше того, Тимошенко на фінішній прямій кампанії активно витісняє зі свого оточення людей, котрі хоч на йоту ставлять під сумнів непорушність її «вікторії». У зв’язку з цим згадують історію з кидком Мороза 2006-го, який забрав у неї шанс на прем’єрство. А також не менш сильний удар, завданий Януковичем 2008-го, що розвалив ПРіБЮТ, а заодно й поранив рейтинг Тимошенко. Звідси — внутрішня розгубленість і пауза-2010.

По-третє, до продовження боротьби Тимошенко підштовхує її команда у виконавчій владі, яка прагне хоч на день, але затриматися на потоках, а не думати про репутацію прем’єра. Не факт, додають особливо відверті, що їхнє бажання не збігається з насущною потребою самої прем’єрки встигнути стерти особливо помітні сліди від ручника керування бюджетом.

По-четверте, збереження прем’єрського крісла за Тимошенко, безумовно, продовжує юридичне життя фактично давно покійної коаліції. Більше того, залишає надію на те, що під загрозою дочасних виборів прем’єр Тимошенко виявиться більш витонченою в пропозиціях знахабнілому «НУ-НС» і дрейфуючому Блоку Литвина, ніж ще не коронований президент Янукович. Ця обставина дозволяє бютівцям мріяти, що вони зможуть-таки встигнути переформатувати Кабмін і зберегти коаліцію.

Очевидно, що Тимошенко потрібен час, і вона навряд чи вийде на публіку 17 лютого із заявою про відставку. І все ж питання про можливі фальсифікації виборів, завдяки якому БЮТ, власне, і вирішив зволікати, стоїть окремо. Бажання ж деяких членів команди прем’єра розіграти сценарій 2004-го не дуже гарне. З одного боку. З іншого — справді може дати результат. Уже хоча б тому, що дві фракції разом ухвалювали відомий закон про вибори президента і чудово знають, у яких місцях слід ловити опонента за руку.

Судячи з останніх заяв традиційних речників БЮТ, а також нардепа-юриста Сергія Власенка, БЮТ за руку ловитиме. Посіявши добре приховане сум’яття не тільки в лавах команди Януковича, який приймає привітання, а й у власних лавах. Цього разу історія лобового зіткнення юристів БЮТ (групи Портнова — групи Онопенка—Корнійчука) справді гідна уваги читача. Позаяк саме в цій точці сфокусувалися всі, м’яко кажучи, недоладності минулої виборчої кампанії. І саме в цій точці, можливо, зав’язується сюжет наступної серії виборчого дійства.

Як відомо, традиційним куратором юридичного напряму у Блоці Тимошенко є Андрій Портнов (нардепи Писаренко, Швець). Про успіхи юристів Портнова країна чула, і Юлія Володимирівна завжди цінувала ці успіхи. Як, утім, не заперечувала і проти внутрішньофракційної конкуренції лоєрів. Тому не дивно, що люди Портнова й Онопенка (нардепи Катеринчук, Власенко) ніколи не ладнали. Врешті-решт, перебуваючи у стані постійної тендерної боротьби за право виконати замовлення, юристи вилили свою ворожнечу в медіа, а перед виборами звели свої стосунки до відкритої війни. Історія із зачищенням Онопенком ВАСУ, де досі сидить під захистом регіоналів Пасенюк (із двома печатками чи з однією — самому Богу відомо), докладно висвітлювали інтернет-ЗМІ. Група Портнова, як відомо, наполягала на толерантності БЮТ щодо голови Вищого адміністративного суду, термін повноважень якого сплив у грудні, але який, з огляду на певні неточності процедури, так і завис у своєму кріслі й залишився важливою фігурою у вирішенні поствиборчих суперечок.

До речі, саме цей сумний для БЮТу факт (а оскаржити результати виборів президента можна тільки у ВАСУ), в поєднанні з більшістю регіоналів у ЦВК, з повною підконтрольністю їм же Вищої ради юстиції, а також із реальною (а не формальною) більшістю в парламенті — на думку юристів Портнова, виключає будь-яку можливість претендувати на рішення суду про третій тур. За наявною у нас інформацією, Портнов повністю склав із себе повноваження подальшого ведення юридичної кампанії БЮТ, дотримуючись своєї звичної стратегії: якщо ти йдеш у суд, знаючи, що можеш програти, — не йди. Його люди в цій безнадійній, на їхню думку, ситуації наполягають на збереженні не тільки власної репутації, а й репутації політичної сили, яку вони представляють. «Плюс визнання виборів Заходом, НАТО, ЄС, ОБСЄ, привітання Обами... Треба цілком втратити зв’язок із реальністю, щоб демонстративно не помічати таких очевидних речей», — уточнюють люди з оточення Андрія Портнова.

З іншого боку, «портновці» опинилися в стані серйозного дискомфорту, тому що саме їхні внутріпартійні опоненти «взяли в оборот лідера й повністю дезінформували керівництво фракції». Понад те, саме з боку опонентів на Портнова націлені надто косі погляди з приводу якості прийнятого закону про вибори президента (той, як відомо, лобіював його прийняття разом із регіоналом Лавриновичем у славний період ПРіБЮТ). Його ж деякі члени фракції звинувачують і в публічному саботуванні процесу оскарження «стовідсотково виграшної справи». Юристи Портнова працюють на іншого кандидата?

Портновці, звісно, не мовчать. І до вже вищевикладених аргументів додають таке: «Не слід забувати, що БЮТ і ПР не приймали новий повноцінний закон про вибори президента, а спільно голосували за внесення низки змін у вже чинний. На що вистачило голосів, те й пройшло. Ми були проти голосування вдома й пропонували вилучити цю норму. Однак регіонали голосів не дали». Захищаючись, у групі Портнова тим часом не заперечують, що «закон приймався під «ширку», що кожен його рядок був узгоджений із лідером БЮТ, що під її ж чуйним керівництвом юристи БЮТ (утім, як і ПР, під наглядом Януковича. — Авт.) ліпили документ під переможця». Лідер БЮТ одним із ключових завдань цієї нормотворчої історії вбачала те, щоб «жоден охочий» не зміг оскаржити перемогу в суді». І ця настанова видається зовсім уже потішно. «А що, власне, і як пан Катеринчук збирається тепер оскаржувати?» — логічно запитують сумлінні портновці. Які, слід гадати, якісно виконали завдання Тимошенко.

Таким чином, поступившись перемогою в тендері на головне замовлення всієї п’ятирічки, Портнов і Ко збоку спостерігають за діями, що їх, засукавши рукави, розгорнули конкуренти. І ті, треба сказати, не дрімають. Їхнє завдання зводиться приблизно до такого. Зібрати необхідну базу порушень (що, власне, бютівці та їхні прибічники й роблять). Потім довести в суді системність порушень. Їх масовість. І, як наслідок, неможливість достовірно встановити результати голосування. Велосипед винаходити ніхто не збирається. Рішення ВСУ за 2004 рік у вільному доступі в Інтернеті.

«Мізер-то ловлений, — каже поінформований юрист, який не побажав себе назвати. — Вони розуміють, де люди хімічили. Якщо взяти, наприклад, статистику лояльних до нібито кандидата-переможця дільничних комісій, то в них явка на 10.00 ранку була 25%! А ЦВК на 12.00 давала явку 15%. Як таке може бути? Очевидно, вкидання робили вранці. (Може, тому, наприклад, багатьох киян запросили голосувати на виборчі дільниці — увага! — з 10.00. по 19.00? Тоді як, за законом, голосування розпочалося о 8.00 і завершилося о 20.00. — Авт.) Опрацювали список виборців. На заході — багато хто виїхав, отже багато вільних бюлетенів. Перекупили членів комісій. (Усіх, чи що, членів комісій від БЮТ перекупили? Тоді запитання і до БЮТ теж. — Авт.) Спостерігачі прийшли — усе вже гаразд. Усе паритетно. У телевізорі. На білбордах. Під час голосування. Їм і на думку не спадало, як тонко люди працюють! Найголовніше, що тепер не вкидали на дільницях більш як 10% бюлетенів від загальної кількості виборців. Просто розпорошили по всіх дільницях. Це і є той самий поки ще не ловлений мізер. Звісно, суд не рахуватиме кожен голос. Це просто нереально. Отже, треба довести системність. При цьому ніхто не наполягає на тому, хто конкретно порушував. Нехай «Регіони» подають зустрічний позов. І тоді можна сміливо пити шампанське! Були порушення? Були. Результати недостовірні? Недостовірні. Хто в який бік порушував — незрозуміло. Тому — третій тур. Безумовно, це складно доводити. Це непросто. З цим треба працювати. Але якщо це правильно презентувати, то все навіть дуже може бути. Насправді це тільки здається фарсом. Процес може виявитися ще одним щепленням людям як із ПР, так і з БЮТ».

Розбиваючи песимістичну версію портновців також і стосовно прогнозованої позиції ВАСУ, оптимістичні юристи від БЮТ наполягають на тому, що рішення у справі їхньої «правильної презентації» прийматиме не пан Пасенюк особисто, а колегія з 55 суддів. І телекамера тут нібито зіграє свою заслужену роль. Як у 2004-му. При цьому вони якось зовсім уже необачно випускають з уваги той факт, що зовсім недавно три чверті суддів на засіданні колегії в тому ж самому складі і в присутності Онопенка наважилися видати кредит довіри Пасенюку, тим самим легітимізувавши його статус на час смути.

Тут же є сенс згадати факт про мізерну кількість і абсолютно слабку якість актів про порушення на виборчих дільницях. До речі, народний депутат Підгорний, який відповідав у БЮТ за формування комісій, підтвердив «ДТ» наявність тисячі (!) таких актів. Що для 330 тис. виборчих дільниць, м’яко кажучи, непереконливо. Втім, як і кількість позовів, поданих бютівцями в суди. За нашою інформацією, є ідея нагнати кількість і якість юридичної бази заднім числом. Але на тому ж акті має бути штамп комісії і дата! «Кого це хвилює, — кажуть джерела, — ось люди Портнова й не стали брати на себе кримінальну відповідальність». У цьому контексті цікавою видалася інформація, озвучена днями Ганною Герман, про те, що, мовляв, опоненти примушують членів комісій «придумувати порушення». План уже втілюється в життя, і хтось узяв на себе кримінальну відповідальність? До речі, кажуть, що мірою відповідальності Юлії Володимирівни перед юристами, які взялися за роботу, можуть бути... «Укрзалізниця», «Укрзем» і Держрезерв. Джерела, правда, замовчують — у разі перемоги чи простої участі. Відомо це тільки тим, хто взявся за роботу, а це — Губський, Черпицький, Корнійчук, Катеринчук, Рєзников і Власенко. Та й то — не факт, що всі посвячені в умови «контракту».

…Насправді відповісти на запитання, як і чому діятиме Юлія Тимошенко — піде у відставку з гордо піднятою головою чи силами своїх юристів усе-таки доведе чиїсь чергові фальсифікації, — практично неможливо. Як, утім, неможливо передбачити і дії всіма поздоровленого, але ще офіційно не оголошеного президентом Віктора Януковича, який у середу ввечері пообіцяв «випалити корупцію розпеченим залізом», а вже в четвер вранці разом із 50 багнетами БЮТ протягнув у парламенті черговий «справедливий» закон про тендерні закупівлі.

У цій країні взагалі неможливо нічого прогнозувати через дику безпринципність президентів, кандидатів, депутатів та інших відповідальних товаришів. І вже не суть важливо, хто в цій історії і чий мізер упіймає. Адже Хабар усе одно всунуть. Хто зрештою стане президентом чи «переможе» корупцію. Хто розвалить коаліцію чи збереже. Тому що правила затіяної тут гри в чотири руки абсолютно неможливо пояснити ні Заходу, який урочисто зафіксував у нас ледь не глянцеву демократію; ні Сходу, який усе ще наївно аплодує нашій свободі слова; ні нашим дітям, котрі ковтають цю свободу й абсолютно дезорієнтовані.

І навряд чи основні гравці самі цього не розуміють. Інакше Юлія Володимирівна ніколи б не відмовилася від можливості знову звернутися до народу з Майдану. А вона таки відмовилася.

http://www.dt.ua/1000/1550/68515/


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2010-02-17 15:22:38 ]
Остання виступ, або вчорашні анекдоти від Ющенка

Вчорашня прес-конференція Президента Віктора Ющенка була присвячена тому, щоб випросити у Віктора Януковича державну дачу і забезпечити собі спокійну старість.
Про це заявила заступник Голови фракції БЮТ Олена Шустік, наголосивши, що таким чином «продовжуються погані традиції крадіжок державної власності», повідомляє офіційний сайт БЮТ.

Вона нагадала, що учора під час підсумкової прес-конференції чинний президент Віктор Ющенко заявив, що не має наміру добровільно виселятися з державної дачі в елітній Конча-Заспі під Києвом. «Я знаю, що за статусом державним посадовцям певного рівня відповідно до закону належить таке право. Як розпорядиться майбутній президент по відношенню до мене - це запитання до нього», - заявив Віктор Ющенко.

«Ющенко чітко натякнув Януковичу, що заслужив державну дачу у приватну власність», - сказала Шустік, додавши, що чинний гарант зробив все для того, щоб Віктор Янукович досяг такого результату на виборах.

Вона також підкреслила, що остання прес-конференція Віктора Ющенка ще раз довела: він абсолютно безвідповідальний політик, який перекладає вину за результати своєї провальної діяльності на інших.

«Замість того, щоб казати, що Юлія Тимошенко стала його найбільшою помилкою, краще б визнав, що він сам став найбільшим розчаруванням громадян за всю історію незалежної України», - сказала народний депутат.

За її словами, останнє звернення до народу виявило всю внутрішню сутність Ющенка. «Мова, пересипана недолугими, низькопробними анекдотами, всі виголошені посили не роблять честі президенту», - зазначила парламентар.

«Український народ дав гідну оцінку президентству Ющенка. Сенсаційні 5 відсотків стали абсолютним рекордом недовіри до діючого президента в європейській історії. Не маючи мужності визнати причини своєї поразки, Віктор Андрійович звалює з хворої голови на здорову, шукаючи винних у своїх провалах – як у зовнішньополітичній сфері, так і у соціальній і економічній. А провалів достатньо: жоден лозунг Майдану не реалізовано, жодна обіцянка не виконана. І цей горе-президент все ще намагається зіграти роль "доброго царя", якого підвело оточення, «злі бояри», - наголосила народний депутат.

«Віктор Ющенко все зробив для того, щоб Віктор Янукович досяг такого результату на виборах. Він, напевно, наївно думає, що допомога Януковичу на президентських виборах стане йому індульгенцією. Можливо, він і виторгує у «регіоналів» собі спокійну старість, проте українці ніколи не пробачать йому зраду ідеалів і надій, п`ять років, втрачених на порожні балачки та пошуки винних у власній безпорадності», - сказала Олена Шустік.

постiйна адреса статтi: http://www.unian.net/ukr/news/news-363283.html


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2010-02-18 10:49:03 ]
18.02.2010 09:50
"Ъ": Темпи зростання промисловості досягли 12%

Уже третій місяць поспіль промисловість демонструє зростання виробництва - в січні на 11,8% відносно аналогічного періоду минулого року, повідомив Держкомстат. У листопаді підприємства поліпшили показники на 8,6%, а в грудні - на 7,4%. В Мінекономіки вважають це доказом виходу промисловості з кризи, адже зростання в січні значно перевищує середні темпи в 2000-2008 роках. Нагадаємо, в перший місяць 2009 року виробництво впало на рекордні за рік 33,8%.

Лідерами нарощування виробництва в січні (рік до року) стали хімія і нафтохімія (+29,5%), металургія (+26,6%) і машинобудування (+22,3%). Спад зафіксований лише в харчовій галузі (-2%), деревообробці (-1,6%) і поліграфії (-1,1%).

В порівнянні з груднем 2009 року виробництво знизилося на 12,5% унаслідок призупинення роботи підприємств на час новорічних свят. Завдяки лютим морозам наростили обороти сфери виробництва і розподілу електроенергії, газу і води (+3,5%). Спад в металургії склав всього 5,4%. "Ситуація в галузі парадоксальна: попит на метал є, і ціни на нього зростають. Ймовірно, зростання виробництва спостерігатиметься за підсумками лютого, - сказав заступник голови правління Маріупольського меткомбінату ім. Ілліча Сергій Матвієнков. - Але темпи зростання світового виробництва не підтверджують такого підвищення попиту на метал, його штучно створюють трейдери. Тому ми побоюємося різкої корекції".

Падіння виробництва устаткування на 17,7% викликано стагнацією споживчого ринку. "У нас істотне зростання постачань в країни Європи, поступово зростають обсяги експорту до Росії і Середньої Азії, але на українському ринку ми спостерігаємо різкий спад попиту, пов'язаний зі зниженням купівельної спроможності громадян", - говорить президент групи "Норд" Валентин Ландик.

Зафіксоване в січні зростання промисловості дозволяє розраховувати на позитивну динаміку ВВП. "Якщо негативні показники будівництва (-24,1%) і роздрібної торгівлі (-5,5%) створювали побоювання, що ВВП в січні знов буде негативним, то збільшення показників виробництва, транспорту і сільського господарства дає підставу чекати в січні зростання ВВП в межах 8,5-9%", - відзначає керівник групи радників глави НБУ Валерій Литвицький. Показники транспорту покращилися на 17,4%, сільського господарства - на 5,4%. "Січневе зростання ВВП, перше за 14 місяців - це, безумовно, позитивний показник, що означає поступовий вихід з кризи. Проте, виходячи зі спаду економіки на початку 2009 року, ми чекали, що зростання на початку цього року буде великим", - додав експерт.

http://news.finance.ua/ua/~/1/0/all/2010/02/18/187674


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2010-02-20 11:46:40 ]
Найкращі показники за всі роки незалежності.

Мін'юст: в Україні збільшується народжуваність і зменшується смертність

Міністерство юстиції констатує тенденцію збільшення народжуваності й зменшення смертності у 2009 році.

Про це сказано в повідомленні прес-служби міністерства.

"Протягом 2009 року в Україні спостерігається тенденція збільшення народжуваності й зменшення смертності", - передає прес-служба слова міністра юстиції Миколи Оніщука.

За його даними, у 2009 році в Україні народилося 515 176 дітей, що на 1 179 більше порівняно з 2008 роком, померло 706 738 чоловік, що на 47 723 менше, ніж у 2008 році.

Міністр зазначив, що якщо про зростання народжуваності можна говорити в розрізі більшої частини областей, то зменшення смертності у 2009 році було зафіксовано в усіх без винятку регіонах.

Крім цього, у переважній більшості регіонів склалася стійка тенденція до скорочення розриву між новонародженими й померлими на користь немовлят.

"У загальному співвідношення кількості немовлят до кількості смертей у 2009 році становить 1 до 1,37. Це кращий показник останнього десятиліття", - резюмував Оніщук.

В 2008 році таке співвідношення становило 1 до 1,4, в 2007 році - 1 до 1,6, в 2006 - 1 до 1,63.

Нагадаємо, Президент Віктор Ющенко спрогнозував, що в 2015 році народжуваність в Україні перевищить смертність

Джерела: Українські новини


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2010-02-20 14:16:13 ]
Колишній міністр фінансів Віктор Пинзеник вийшов з партії «Реформи і Порядок», яку він очолював з 1997 року.

Як повідомили у прес-службі Пинзеника, заяву про вихід з ПРП він зробив на засіданні Головної ради партії, що передувала з’їзду.

Такий крок Пинзеника є логічним продовженням позиції, яку він займав стосовно економічної ситуації в країні, її розвитку та дій уряду в цих умовах, зазначає прес-служба.

«Рішення про вихід з партії я прийняв давно, - сказав Пинзеник. - Для уникнення політичних спекуляцій, на прохання партії, воно не було реалізовано до виборів. Зараз виборча кампанія завершена. Але я своєї позиції змінити не можу».

За його словами, минулий рік в Україні був витрачений не на боротьбу з кризою та вихід з неї, а на її поглиблення. Стрімко наростаючий дефіцит бюджету та державний борг поставили країну на грань серйозних випробувань. Країна, як ніколи, потребує серйозних реформ та оновлення.

«Залишаюся прихильником вкрай необхідних для майбутнього країни реформ. Буду реалізовувати свою позицію поза партією», - цитує слова Пинзеника УНІАН.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Комаров (Л.П./Л.П.) [ 2010-02-20 15:14:24 ]
Іже з їми всіма.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галантний Маньєрист (М.К./Л.П.) [ 2010-02-24 17:33:13 ]
З приводу деномінації ВАЮ

Злющі небіжчику кидали: - "Ющ end К°"!..
Жалісні: - Віктор Андрійович, Ющенко!
- Вмер, доторкнувшись чогось всюдисущого.
- Плач Україно, печалься Хоружівко.

- Плачте сліпі і глухі за покійником!
- Плачте сирі і убогі за мрійником!
- А скористався б ото рукомийником,
Може і став би таки благодійником?!

- Плач Україно, карайся Хоружівко!..
Пам’ять вже десь під майданами. - Ющенко!
- Вмер і бреде, не впаде, невідспіваний,
В землю батьківську, - свідомо упійманий!

Гарна сорочечка – вишита вишенька,
Шили на гетьмана - вбралося лишенько.

24.02.2010


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2010-11-10 21:13:31 ]


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
(Л.П./Л.П.) [ 2010-02-24 17:37:09 ]
Ганьба Галантному Маньєристу!

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Журналіст Чесний (М.К./Л.П.) [ 2010-02-24 20:55:33 ]
Високий гість із Москви. Великий празник в українського народу…

Великий празник в українського народу -
Дарма що люди держать строгій піст:
Новому Президенту на догоду
З Москви прибуде височайший гість.

Ні, не Медведєв – єсть там и повише,
І не його начальственний прем’єр, -
Єго Святєйшество Кирило, іже
Всєм православним скромності примєр.

Він піднесе народному обранцю
Прославлені монашеські котли,
Щоб дньом и ночью, ввечері і вранці
Звіряли час з Москвой коварниє хохли.

Народна творчість, лютий 2010 року

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Комаров (Л.П./Л.П.) [ 2010-02-25 14:46:13 ]
Колись і Анвара Садата обрали президентом як послідовника Насера і де Голя привели до влади "алжир французський". Курченят по осені рахують. А що може бути гіршого?

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2010-02-25 17:57:29 ]
А ще, чи не останнім своїм указом ВАЮщенко розплатився за вірну службу з Черновецьким, та, кажуть, є ще й інші, більш таємні укази. :(

Ющенко зробив Черновецького членом Вищої ради юстиції

Голову Київської міської державної адміністрації Леоніда ЧЕРНОВЕЦЬКОГО призначено членом Вищої ради юстиції замість Степана ГАВРИША.

Відповідний указ № 262/2010 24 лютого підписав Президент України Віктор ЮЩЕНКО.

Як повідомляє офіційний сайт Президента, указ підписано відповідно до статті 131 Конституції України та статей 5 і 9 Закону України «Про Вищу раду юстиції».
постiйна адреса статтi: http://www.unian.net/ukr/news/news-364652.html


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2010-02-26 17:54:23 ]
УНП вважає, що Європарламенту бракує історичних знань

«Українська народна партія стурбована резолюцією Європарламенту, де висловлено жаль з приводу визнання лідера Організації українських націоналістів Степана Бандери Героєм України, і сподівається на перегляд цього рішення». Про це йдеться в сьогоднішньому зверненні УНП з приводу резолюції Європейського Парламенту «До положення в Україні» від 25 лютого.

Партія вважає «необ’єктивними оцінки історичних осіб українського визвольного руху» з боку Європарламенту, - особливо твердження щодо «співпраці ОУН з нацистською Німеччиною».

УНП вважає таку оцінку “упередженою, а також сформованою через брак історичних знань про перебіг Другої світової війни на території України, а також про особу Степана Бандери”, констатується в документі. УНП вважає, що “подібні упереджені висновки шкодять загальній справі засудження злочинів тоталітарних режимів Гітлера і Сталіна”.

УНП в своєму зверненні нагадує, що «ОУН була лише частиною великого руху опору українського народу проти німецько-фашистських військ, а пізніше - НКВС». «Після виголошення акту про відновлення незалежності 30 червня 1941 року С.Бандеру разом з його побратимами фашисти запроторили до німецького концентраційного табору «Заксенхаузен», де він перебував майже до завершення війни, - констатується в зверненні УНП. - Два рідних брати С.Бандери загинули у катівнях сумнозвісної «фабрики смерті» - «Освенцимі».

УНП нагадує, що «тисячі членів ОУН були знищені німецькими каральними загонами, зокрема під час масових розстрілів у Бабиному Яру восени 1941 року». «В архівах європейських країн є багато документів, які підтверджують ведення активних бойових дій з боку українського національного підпілля (ОУН) проти німецьких військ», - констатує УНП.

Українська народна партія вважає, що «сам факт певної співпраці з Німеччиною часів Гітлера не є ознакою злочинних дій, оскільки така співпраця у довоєнний період відбувалася з боку багатьох європейських країн». «Зокрема, наслідком європейської «політики умиротворення» стала фактична передача Гітлеру Чехословаччини, українського Закарпаття, країн Балтії, а також поділ Європи на «сфери впливу» між Гітлером та Сталіним», - наголошується в зверненні УНП. Крім того, «в окремих країнах ЄС таких, як Польща, було визнано героїчною діяльність польського руху опору Армії Крайової попри те, що ця організація була причетна до жорстоких репресій проти українського народу, як і діяльність засновника польської державності у 20-му столітті Юзефа Пілсудського, котрий був ініціатором репресій під час операції «Пацифікація» проти українців у Західній Україні, засудженої у 1931 році спеціальною комісією Ліги націй», - нагадує УНП в документі.

Українська народна партія з своєму зверненні закликала депутатів Європейського парламенту «більш детально вивчати історичні події та уникати упереджених однобоких оцінок, сформованих більше емоціями, ніж об’єктивним вивченням проблеми». «Тільки таким чином можна уникнути напруженості у стосунках між європейськими народами, засудити злочини тоталітарних режимів та проводити політику на основі демократичних європейських цінностей», - переконана УНП.


постiйна адреса статтi: http://www.unian.net/ukr/news/news-364899.html


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Комаров (Л.П./Л.П.) [ 2010-02-27 13:39:20 ]
В час коли жив Бандера такої нагороди як орден Держави чи звання Героя України не було. Певно з юридичної точки зору це біс зна що. Так і Ярослава Мудрого можна нагородити орденом Ярослава Мудрого. Мабуть п'ятого ступеня. А от що стосується висловлювань європарламенту, то певно відчуваються нашіптування братів наших польських.
Європарламенту слід займатися своїми справами європейськими і не пхати свого носа туди куди не слід. Поляки теж нехай боготворять пілсудських з бур-комаровськими, але на своїй території. Кресів всходніх уже не буде. Що тоді творилося і робилося вже не повернеш. Війна була, війна. І в тому вина польського уряду не менша, але хто тоді людину рахував за людину? Деякі діди, які ще зараз живуть, шанують Пілсудьского. Наші діди. А знаєте чому? А от хай подумають товариші з УНП. А щодо Бандери, то не один Бандера був в керівництві ОУН, кажуть. Приблизно як і нині в керівництві державою України, один одного не визнавали. Кожний сам собі гетьман. Про Бандеру не те що Брюсель, у центрі і сході України можуть помовчати. Була ідея, були і бандити. Як і у всіх рухах-опорах. Воювали за українську буржуазну республіку, яка нині відбулася. Але їх не визнають. І справа тут не у народові України, а у владі і її рупорах. І бандеровці і бульбовці, а про мельниковців взагалі не кажу були не святіші за НКВС. І що це за держава така НКВС, проти якої воювали? Колись Ющенко з Перемогою на 9 травня привітав і воїнів УПА. І почув вий від ветеранів Червоної Армії. Там серед тих ветеранів були певно тільки люди які не тільки живого бандоровця у війну не бачили, а може і не чули про УПА нічого. Але вий підняли. Мабуть через те як було сказано тодішнім президентом.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2010-02-27 16:02:14 ]
"Герої України"
Особисто я маю такий аргумент на користь нагородження діячів минулого званням "Героя України" - Пам'ятники здебільшого ставлять після смерті високих Достойників, потрібно лише зважати на те, що Україна, як країна, як ареал буття нашого народу, існує значно довший час, аніж відповідна держава, тож у відповідному положенні потрібно лише цей момент зафіксувати.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2010-03-05 12:04:33 ]
"Якщо ти не здатен до об'єднання, то ти не патріот, а гоноровий ідіот!" . Роздрібненість патріотичних сил - нищівна загроза українству! Об'єднання передбачає якогось лідера. Треба об'єднуватися наколо того, що є. Життя покаже, чи виправдає він довіру людей. Якщо ні , то прийде інший. Але сили будуть вже згуртовані. А так будем мати розбрат і далі. І тоді марні сподівання на якусь кращу долю."

Хто з (продажних) нардепів голосував за відставку Тимошенко (прізвища)

ГАНЬБА ющенківцям і іншим запроданцям! (ред.)

Верховна Рада відправила Тимошенко у відставку. Київ, 3 березняЗа резолюцію недовіри уряду Юлії ТИМОШЕНКО проголосували 7 народних депутатів - членів фракції БЮТ.

Як передає кореспондент УНІАН, зокрема, підтримали висловлення недовіри уряду депутати від БЮТ Віталій БАРВІНЕНКО, Геннадій ЗАДИРКО, Володимир КАПЛІЄНКО, Олег ЧЕРПІЦЬКИЙ, Ігор САВЧЕНКО, Юрій ПОЛУНЄЄВ та Григорій ОМЕЛЬЧЕНКО. Картки інших народних депутатів були висунуті з ячейок для голосування.

Крім того, за відставку уряду проголосували 15 народних депутатів із фракції “Наша Україна – Народна самооборона”, а саме: Віктор ШЕМЧУК, Віктор ТОПОЛОВ, Іван ПЛЮЩ, Михайло ПОЛЯНЧИЧ, Олександр СЛОБОДЯН, Володимир ПОЛЯЧЕНКО, Василь ПЕТЬОВКА, Леся ОРОБЕЦЬ, Ігор ПАЛИЦЯ, Ігор КРІЛЬ, Олександр КЛИМЕНКО, Давид ЖВАНІЯ, Станіслав ДОВГИЙ, Юрій БУТ, Сергій ВАСИЛЕНКО.

Також за резолюцію проголосували 19 з 20 членів фракції Блоку Литвина. Не голосував голова Верховної Ради України Володимир ЛИТВИН.

Крім того, «за» проголосували троє позафракційних депутатів - Василь КИСЕЛЬОВ, Інна БОГОСЛОВСЬКА та Ігор РИБАКОВ.

Депутати від Партії регіонів і КПУ в повному складі підтримали резолюцію.

постiйна адреса статтi: http://www.unian.net/ukr/news/news-365667.html


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2010-03-05 12:54:23 ]
Демократичний уряд України ще продовжує працювати.

Припинення платежів споживачів газу в східних і південних регіонах України суттєво ускладнило НАК «Нафтогаз України» оплату лютневого газу «Газпрому».

Як передає кореспондент УНІАН, про це на брифінгу журналістам заявив перший віце-прем`єр-міністр Олександр ТУРЧИНОВ.

При цьому він зазначив, що за дорученням прем`єр-міністра «Нафтогазу» все ж таки вдалося повністю розрахуватися за куплений у лютому газ, заплативши всі 615 млн. дол США.

«Ці розрахунки проведені за три дні до контрольної дати, і я хочу звернути увагу на те, що розрахунки проводилися у досить складних умовах, коли східні та південні регіони, де ситуація цілковито контролюється Партією регіонів, фактично припинили розраховуватися за спожитий газ. І створювалася штучна ситуація для того, щоб Україна не змогла своєчасно розрахуватися», - сказав О.ТУРЧИНОВ.

Він повідомив, що борг лише за газ, спожитий поточного року, по Дніпропетровській області становить понад 441 млн. грн., Донецькій - більш 504, Запорізькій - 166, по Криму - 104, Луганській - 197, Одеській - 176, Харківській - 439 млн. грн.

Серйозні заборгованості також у Миколаївській, Херсонській областях та Севастополі.

«У сумі по цих регіонах не виплачений борг лише поточного року (січень-лютий) становить 2 млрд. 157 млн. грн., і додайте до цієї суми непокритий борг минулого року. Лише по цих областях сума становить 1,8 млрд. грн.», - сказав О.ТУРЧИНОВ.

При цьому він підкреслив, що на даний момент у НАК «Нафтогаз України» борг за газ перед «Газпромом» відсутній.

«Коли розрахунки по цих регіонах становлять від 10 до 20% від сум, на які спожито газ, незважаючи на ці штучні, я б навіть сказав, провокативні проблеми, НАК «Нафтогаз» своєчасно розрахувався з «Газпромом», - сказав О.ТУРЧИНОВ.

Довідка УНІАН. Згідно з контрактом від 19 січня 2009 р., НАК "Нафтогаз України» зобов`язана щомісяця направляти ВАТ «Газпром» платежі за газ не пізніше 7 числа місяця, наступного за поставками. При першому ж неплатежі контракт між компаніями передбачає перехід на авансову систему розрахунків.

Досі Україна своєчасно і в повному обсязі розраховувалася з «Газпромом» за поставлений газ.


постiйна адреса статтi: http://www.unian.net/ukr/news/news-366038.html

"Якщо ти не здатен до об'єднання, то ти не патріот, а гоноровий ідіот!". Роздрібненість патріотичних сил - нищівна загроза українству/ Об'єднання передбачає якогось лідера. Треба об'єднуватися навколо того, що є. Життя покаже, чи виправдає він довіру людей. Якщо ні, то прийде інший. Але сили будуть вже згуртовані. А так будемо мати розбрат і далі. І тоді марні сподівання на якусь кращу долю." (ред)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2010-03-05 15:22:17 ]
Володимир Цибулько
Візит Януковича в Москву в день 70-ліття Катиньської масакри...


У Кремлі все точно вирахували – ось чому й не було великої істерики з приводу першого візиту Януковича до Брюсселю. Бо під пильним поглядом польскої сторони, в цей день треба було б якось проявитися Кремлеві щодо Катиньської масакри. Саме в цей день, 5 березня 1940 року політичне керівництво совка віддало Берії наказ на знищення польських офіцерів. Тому під яким би соусом сьогодні не звітував про успішність Янукович, само собою зрозуміло, що його елементарно використали в операції прикриття для кремлівського істеблішменту – адже по суті важливість цього візиту є доволі інспірованою. Кремль сьогодні не в тому стані, щоб "гріти" Януковича. Сьогодні, правда, ще й день смерті Сталіна.

Найбільшим ляпасом демократичному світові було б звичайно покладання квітів на могилу Сталіна. Але це вже занадто. Поросто око радіє як Кремль акуратно розсварює Київ із Варшавою. Спочатку силами поляків у Європарламенті протягується безглузда за формулюванням і втручанням у внутрішні справи України резолюція по Бандері, тепер же візит Януковича котрий забирає з інформаційного поля на офіційні заходи кремлівський дуумвірат, саме в день Катиньського людиновбивства, виглядає ледь як не помста за Бандеру. Хоча що Бандера, що Катинь Януковичу цілком рівнобедрено. Але Москва – не рівнобедрено. Тому заради швидкого економічного ефекту Януковичу, діватися нікуди, доведеться на перших порах демонструвати поведінку молодшого партнера. Бо коли б він наважився на рівнозначне парнерство – питання світової ціни на оренду севастопольських бухт посталоб одним із перших. Очевидим це стане коли по завершенню візиту всі почнуть говорити про перезавантаження. Перезавантаження із рівних партнерів у молодші парнери, Із спірного президента України у безспірні генерал-губернатори Малоросії.!

В цей малозрозумілий сучасному поколінню політиків день, день смерті Сталіна стає очевидним, що боротьбу за Справжню Незалежність України треба починати спочатку. І візит до Москви тут лише один з каталізаторів цієї боротьби.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2010-03-05 15:28:51 ]
Демократичний кабмін і далі бореться за державну власність проти олігархічного розкрадання

Компанія OstChem Holding AG заявляє про намір Кабінету міністрів, незважаючи на заборону СБУ, завершити передачу майнових комплексів Іршанського гірничо-збагачувального комбінату і Вільногірського гірничо-металургійного комбінату під державний контроль.

Про це повідомляє агентство "Українські новини" із посиланням на прес-службу OstChem.

"Сьогодні, 5 березня, о 10 годині ранку з ініціативи в.о. прем'єр-міністра Юлії Тимошенко відбулася нарада з метою підписати, незважаючи на попереднє попередження Служби безпеки України, протиправний акт про передачу майна філій "Іршанський ГЗК" і "Вільногірський ГМК" в управління державним підприємствам", - сказано в повідомленні.

За інформацією OstChem, на нараду були викликані міністр промислової політики Володимир Новицький, один із заступників Фонду державного майна і представники недавно створених ДП "Іршанський ГЗК" та "Вільногірський ГМК".

Компанія підкреслює, що такі дії є кримінальним злочином, оскільки це майно перебуває під судовим арештом, і про це виконавча влада попереджала СБУ.

"OstChem переконливо засуджує спроби колишнього прем'єр-міністра Тимошенко засобами чорного піару в черговий раз перешкодити нормальному розвитку титанової галузі України заради власних амбіцій", - сказано в повідомленні.

Компанія наполягає на притягненні причетних до протиправних дій чиновників до кримінальної відповідальності і закликає представників усіх підприємств, на які уряд Тимошенко тиснув, привселюдно засудити такі дії.

Як повідомлялося, 24 лютого Кабінет міністрів доручив Мінпромполітики передати цілісні майнові комплекси Іршанського ГЗК і Вільногірського ГМК новоствореним державним підприємствам "Іршанський ГЗК" і "Вільногірський ГМК".

Однак Фонд держмайна за рекомендацією СБУ призупинив роботи з інвентаризації майна підприємств.

Договір оренди Іршанського ГЗК і Вільногірського ГМК із "Кримським Титаном" закінчився 5 вересня 2009 року, але орендар вимагав у суді пролонгувати оренду ще на 2 роки, а Мінпромполітики у свою чергу подало зустрічні позови, внаслідок чого майно спірних підприємств було заарештоване.

50%+1 акція "Кримського Титану" належить державі, 50%-1 акція - компанії Ostchem Germany GmbН, у статутний фонд компанії переданий цілісний майновий комплекс ДАК "Титан".

90% акцій Ostchem Holding AG належать контрольованій Дмитром Фірташем Group DF.

___________________________________

Уряд заборонив відчужувати майно "Титану України"

Уряд заборонив відчужувати, віддавати в оренду, лізинг, концесію чи в заставу майно "Титану України" і підприємств, державні пакети акцій яких передані в статутний капітал товариства.

Про це йдеться в урядовій постанові, оприлюдненій на веб-сайті Верховної ради, повідомляє агентство "Інтерфакс-Україна".

Кабмін також заборонив стосовно майна підприємства укладати договори доручення, комісії, про спільну та спільну інвестиційну діяльність.

Як наголошується в постанові, таке рішення прийнято на підставі того, що діяльність підприємств титанової підгалузі має загальнодержавне значення, вони забезпечують економічну незалежність країни.

Як відомо, уряд у лютому 2009 року ухвалив рішення про передачу всіх акцій ВАТ "Сумихімпром", ДАК "Титан" і казенного підприємства "Запорізький титаномагнієвий комбінат" після перетворення його у ВАТ у статутний капітал створюваної державної холдингової компанії "Титан України".

Засновником холдингу визначено Міністерство промислової політики.

Президент Віктор Ющенко у квітні 2009 року призупинив дію окремих положень постанови Кабміну про створення держхолдингу.

На думку Ющенка (невже і справді цей тип думав???), така реорганізація могла призвести до банкрутства підприємства, проте вже в жовтні 2010 року глава держави скасував свій указ.

-----------------------------------------------

Наша теза: "Якщо ти не здатен до об'єднання, то ти не патріот, а гоноровий ідіот!". Роздрібненість патріотичних сил - нищівна загроза українству. Об'єднання передбачає якогось лідера. Треба об'єднуватися навколо того, що є. Життя покаже, чи виправдає він довіру людей. Якщо ні, то прийде інший. Але сили будуть вже згуртовані. А так будемо мати розбрат і далі. І тоді марні сподівання на якусь кращу долю." (ред)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2010-03-05 16:20:53 ]
Уряд виділив необхідні кошти на вирішення проблем в зоні екологічної катастрофи.

Уряд виділив з резервного фонду державного бюджету 440 млн. грн. на вирішення екологічних проблем міста Калуш Івано-Франківської області.

Як передає кореспондент УНІАН, про це повідомив місцевим журналістам міський голова Калуша Ігор НАСАЛИК.

За його словами, у вівторок, 2 березня, на своєму вечірньому засіданні уряд розглянув і ухвалив постанову щодо виділення Калушу коштів. «Це диво, що нам затвердили фінансування, - зауважив І.НАСАЛИК, який доповідав на засіданні уряду. – Тепер нам потрібно лише освоїти ці кошти. Жоден міністр не утримався, уряд одноголосно підтримав виділення коштів Калушу».

Мер міста повідомив, що уряд вирішив виділити 440 млн. грн. з резервного фонду держбюджету. «Ці кошти мають надійти найближчим часом єдиним платежем, – додав він. - Решта із загальних близько 630 млн. грн. будуть передбачені у бюджеті 2010 року».

За словами мера, освоюватиме кошти Калуський міськвиконком. Міська влада уже звернулася у Контрольно-ревізійного управління та Рахункової палати, які мають забезпечити контроль за їх використанням.

І.НАСАЛИК подякував міській раді, яка прийняла рішення про проведення референдуму, який привернув увагу центральної влади до екологічних проблем міста, став відправною точкою для усіх наступних кроків і рішень, та жителям міста, завдяки активності яких референдум відбувся і приніс серйозні результати.

Як повідомляв УНІАН, 12 лютого Верховна Рада ухвалила закон, яким затверджено указ Президента про оголошення територій міста Калуш та сіл Кропивник і Сівка-Калуська зоною надзвичайної екологічної ситуації.

У своєму указі глава держави зазначає, що внаслідок прийнятих свого часу неправильних рішень щодо розташування й експлуатації хвостосховищ, відвалів, акумулюючих ємностей та способу ліквідації шахтних порожнин, що утворилися в результаті господарської діяльності хімічних підприємств у Калуському районі, було порушено екологічну рівновагу у товщі гірських порід Калуш-Голинського родовища калійних солей. Це спричинило численні провали земної поверхні над площею шахтних полів у Калуші, руйнування будинків і комунікацій, засолення водоносних горизонтів у цьому місті, селах Кропивник і Сівка-Калуська.

Того ж дня Президент підписав цей закон.


постiйна адреса статтi: http://www.unian.net/ukr/news/news-366073.html
_______________________________

Українська теза: "Якщо ти не здатен до об'єднання, то ти не патріот, а гоноровий ідіот!". Роздрібненість патріотичних сил - нищівна загроза українству. Об'єднання передбачає якогось лідера. Треба об'єднуватися навколо того, що є. Життя покаже, чи виправдає він довіру людей. Якщо ні, то прийде інший. Але сили будуть вже згуртовані. А так будемо мати розбрат і далі. І тоді марні сподівання на якусь кращу долю." (ред)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2010-03-11 21:03:55 ]
Глава правління державного Ощадбанку (Київ) Анатолій Гулей відзначає поліпшення фінансового стану Національної акціонерної компанії (НАК) "Нафтогаз України".

"Поки вони (представники "Нафтогазу України" - ІФ) не зверталися до нас по кредит. У них такої необхідності немає. Я знаю, що грошові потоки, які у них йдуть по опалювальному сезону, дозволяють їм досить добре себе почувати. І якщо узяти фінансові показники за рік – вони досить хороші. Це говорить про те, що вони збалансували свій платіжний графік, це дозволяє їм дивитися вперед. Мало того, вони фінансові проблеми реструктуризували, і поки що я не бачу серйозних побоювань, щоб говорити, що в "Нафтогазу України" є якісь проблеми", - сказав А.Гулей в ході інтернет-конференції в четвер.

Коментуючи держпрограму кредитування "Нафтогазу України", яка здійснюється через Ощадбанк, він також відзначив, що під час консультацій держбанку з Національним банком України (НБУ), урядом і "Нафтогазом України" було досягнуто рішення, що НБУ підтримає реструктуризацію заборгованості "Нафтогазу України" перед Ощадбанком.

Як повідомлялося, "Нафтогаз України" в листопаді 2009 року завершив комплексну реструктуризацію $1,6 млрд зовнішнього боргу до 2014 року під 9,5% річних шляхом формального обміну єврооблігацій і зобов'язань на нові облігації.

Зокрема, була проведена реструктуризація єврооблігацій на суму $500 млн з терміном погашення 30 вересня 2009 року і двосторонніх кредитів на загальну суму $1,1 млрд на нові єврооблігації на суму 1,595 млн під 9,5% річних з державною гарантією і погашенням в 2014 році.

Паралельно НАК вів переговори про реструктуризацію на таких самих умовах двосторонніх зовнішніх кредитів, отриманих від Deutsche Bank, Credit Suisse і Depha Bank. Борг "Нафтогазу" Depha Bank оцінювався на суму близько $220 млн, Credit Suisse International - близько $550 млн і DeutscheBank - близько $395 млн.

"Нафтогаз України" також розглядає можливість реструктуризації боргу перед Ощадбанком на суму близько 22 млрд грн. по кредитах, отриманих в 2008-2009 рр., шляхом випуску внутрішніх облігацій.

За оцінкою НАК, це дозволить компанії зменшити витрати на обслуговування цих боргових зобов'язань на суму понад 300 млн грн. щороку і збільшити середній термін їх погашення з одного року до 10 років, закріпивши комфортний для компанії графік їх амортизації: рівними частинами щокварталу, починаючи з 2015 року.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2010-03-05 17:27:33 ]
Сергей Шаргунов, писатель : Пепел классики

Благодаря писателю Александру Житинскому стало известно, что в библиотеках по всей России (он с этим столкнулся у себя в Питере) уничтожают книги, изданные до 99-го года.
Происходит это согласно «модельному стандарту деятельности публичной библиотеки».

Наверное, у кого-то из трепетных библиотекарей рука дрогнет и спичка не вспыхнет.

И все же блогеры, откликнувшиеся на пост Житинского, подтверждают тенденцию: в народных общедоступных библиотеках в первую очередь избавляются от того, что пользуется малым спросом.
То есть от собраний сочинений классиков.

Детективчики, гламурные романчики, трэш и прочий «массолит» заменяют Достоевского, Тургенева и Диккенса.
Последние подлежат ликвидации.

А сколько редких, раритетных книг обречено!

Перед «утилизацией» книги никто не сканирует – накладно.
Подарить, раздать, за копеечку продать – правила не дозволяют.

История сожжения Александрийской библиотеки некогда породила легенды и апокрифы, полные ужаса и боли.

Сейчас пепел классики может и застучится в чье-то одинокое сердце и заставит прослезиться чьи-то читательские глаза.
Но только вряд ли «процесс» будет остановлен.

Все ко всему привыкли.
Ничему не дивятся и не противятся.

http://echo.msk.ru/blog/shelya/661497-echo/


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2010-03-05 18:13:33 ]
Ученые предрекают Украине мощнейшее землетрясение
05.03.10 // 08:42

Румынский институт физики земли сообщил об активности участка в Карпатах на границе с Украиной. Ученые считают, что это может привести к землетрясению силой 8-9 баллов по шкале Рихтера, сообщает «ТСН».

В институте утверждают, что горный массив на границе с Украиной имеет почти такую же активность, как в Чили, мощное землетрясение здесь может произойти в любое время.

По данным румынских специалистов, после землетрясений на Гаити и в Чили опасность нависла над так называемой «зоной Вранча», которая находится на границе Украины и Румынии в Карпатах. Этот участок уже давал о себе знать в 1940, 1977, 1986 и 1990 годах.

По силе новое землетрясение в «зоне Вранча» будет мощнее, чем стихия 1977 года, тогда в Бухаресте погибли 15 тысяч человек.

«Эпицентр будет глубоко в земле, и чем глубже - тем мощнее будет землетрясение. Почувствуют его даже в Москве!», - уверен директор Румынского института физики земли Георге Мермуряну.

Опасность для Украины кроется в ее почве. Магнитуда в 6 баллов по шкале Рихтера на границе с Румынией может вылиться в восемь-девять баллов по двенадцатибалльной шкале, почти как на Гаити.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Лазірко (Л.П./М.К.) [ 2010-03-05 18:23:25 ]
Це насторожує. Не приведи, Господи!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2010-03-05 20:06:57 ]
http://mosesfishbein.blogspot.com/2010/03/blog-post_9499.html

КАДРИ КІНОХРОНІКИ: РАДЯНСЬКО-НАЦИСТСЬКА СПІВПРАЦЯ


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2010-03-09 10:23:48 ]
Неділя, 7 березня 2010 р.
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ. Позов дітей Головного командира УПА РОМАНА ШУХЕВИЧА до ПЕТРА СИМОНЕНКА задоволено.

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Позов дітей Головного командира УПА
Романа Шухевича
до першого секретаря ЦК КПУ
Петра Симоненка
ЗАДОВОЛЕНО

Суд вирішив:

«Зобов’язати Симоненка Петра Миколайовича на найближчому з моменту набрання законної сили рішення суду пленарному засіданні Верховної Ради України спростувати поширену ним недостовірну інформацію про Романа Шухевича».

Рішення суду не оскаржене. Воно набрало чинності.

Докладніше: http://mosesfishbein.blogspot.com/2010/03/blog-post_8313.html


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2010-03-09 10:29:19 ]
Аби там усілякі балаболи не патякали про українську економіку всіляку дурню приводимо статистичні дані, які стосуються стану економіки світу в цілому. Очевидно, що "впало" у всіх, але не всі про це кажуть правду, он як у Греції, наприклад... Хоча в нас не стільки впав, скільки пішло у тінь. І в першу чергу туди остаточно пішов олігархічний бізнес партії регіонів.

СОТ, ОЕСР і ЮНКТАД: Обсяг світової торгівлі у 2009 р. впав на 12%

Обсяг світової торгівлі в 2009 р., за оцінками СОТ, ОЕСР і ЮНКТАД, впав приблизно на 12% - до рівня 2006 р. Про це повідомляється в спільному звіті Світової організації торгівлі (СОТ) , Організації економічного співробітництва і розвитку (ОЕСР) і Конференції ООН з торгівлі і розвитку (ЮНКТАД) про заходи в торгівлі й інвестиціях країн "Великої двадцятки".

"Є дані про відновлення світової торгівлі і виробництва, особливо очевидне відновлення зростання торгівлі в Азійсько-Тихоокеанському регіоні під впливом Китаю і деяких інших економік Східної Азії", - зазначається у звіті.

Прямі іноземні інвестиції (ПІІ) в 2009 р. також значно зменшились, і це торкнулося всіх країн і регіонів; у 2010 р. очікується деяке їх збільшення, хоча доки і дуже нестійке.

Можливість відновлення світової економіки в цілому доки нечітка. В деяких випадках помічене зростання економік останнім часом пояснюється стимулюючими витратами урядів і поповненням матеріальних запасів, але і те й інше - лише тимчасові заходи дії, вказують СОТ, ОЕСР і ЮНКТАД.

Хоча перспективи світової економіки, як здається, дещо покращились в останні декілька місяців, і найважливіші індекси ОЕСР відзначають відновлення і зростання найбільших економік світу (країн "Великої сімки", а також Бразилії, Китаю, Індії і Росії), багато чинників можуть істотно вплинути на зростання обсягів торгівлі в 2010 р., у тому числі макроекономічна і торговельна політика.

http://news.finance.ua/ua/~/1/0/all/2010/03/09/189667


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2010-03-09 11:17:33 ]
Янукович урізав Шевченківську премію

Президент України Віктор ЯНУКОВИЧ скоротив розмір Шевченківської премії на 40 тисяч гривень. Про це в інтерв’ю радіо “Свобода” повідомив голова Шевченківського комітету Микола ЖУЛИНСЬКИЙ.

«Розмір премії визначений в Указі Президента України Віктора ЯНУКОВИЧА, це 130 тисяч гривень. Хоча минулого року ця сума була 170 тисяч гривень. Безперечно, це мені дуже прикро. Адже ми, щоб хоч трохи підняти не тільки престиж премії, а й її фінансовий еквівалент, просили її збільшити до 200 тисяч гривень», – сказав М.ЖУЛИНСЬКИЙ.

Сьогодні в Україні відбудеться вручення найпрестижнішої Україні культурно-мистецької нагороди – Шевченківської премії.

Вперше урочиста церемонія вручення відбудеться не в Національній опері України, а на Чернечій горі в Каневі, де похований Кобзар. Так вирішив новий Президент В.ЯНУКОВИЧ, відзначає радіо “Свобода”.


постiйна адреса статтi: http://www.unian.net/ukr/news/news-366443.html


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2010-03-11 18:16:23 ]
[11.03.2010 10:13]
Литвин оголосив про створення коаліції ( за межами Конституції України.Ред)

Голова Верховної Ради Володимир ЛИТВИН оголосив про створення коаліції фракцій Партії регіонів, КПУ і Блоку Литвина у складі 235 народних депутатів.

Як передає кореспондент УНІАН, він сказав: «Відповідно до статті 83 Конституції України та статті 61 Регламенту Верховної Ради оголошую про сформування та реєстрацію в апараті Верховної Ради коаліції депутатських фракцій «Стабільність і реформи» у Верховній Раді шостого скликання».

За словами В.ЛИТВИНА, дана угода підписана керівниками трьох фракцій – Партії регіонів, КПУ, Блоку Литвина та окремих народних депутатів.

Як сказав голова ВР, до складу коаліції увійшли 235 народних депутатів, «які особистими підписами підтвердили свою згоду стати членами коаліції».

В.ЛИТВИН наголосив, що списки з особистими підписами депутатів, які увійшли в коаліцію, додаються до коаліційної угоди.

Фракція БЮТ оголосила про перехід в опозицію і про формування опозиційного уряду.

Як передає кореспондент УНІАН, відповідну заяву від імені фракції зробив на засіданні Верховної Ради лідер фракції БЮТ Іван КИРИЛЕНКО.

Він наголосив, що фракція БЮТ не розділяє позицію коаліції, створеної поза нормами Конституції та із грубим порушенням чинного законодавства.

І.КИРИЛЕНКО заявив, що БЮТ очікує, що Конституційний Суд ще раз дасть чітку оцінку цим діям.

Він нагадав, що фракція БЮТ сьогодні, згідно з Регламентом ВР, прийняла рішення про перехід в опозицію до нелегітимної коаліції і нелегітимного уряду. «Сьогодні ми також формуємо опозиційний уряд – уряд майбутнього, і відповідний протокол ми передаємо до президії», - сказав він.


постiйна адреса статтi: http://www.unian.net/ukr/news/news-366861.html


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2010-03-11 18:18:27 ]
Азаров став прем'єром

Верховна Рада призначила Миколу АЗАРОВА на посаду прем’єр-міністра України.

Як передає кореспондент УНІАН, за дане рішення проголосували 242 із 343 народних депутатів, зареєстрованих у сесійній залі.

Президент України Віктор ЯНУКОВИЧ привітав М.АЗАРОВА і подарував йому букет квітів.

постiйна адреса статтi: http://www.unian.net/ukr/news/news-366873.html


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2010-03-11 18:33:05 ]
Відмічаємо успіхи наших "патріотів"-"противсихів" неконституційною появою уряду бандюковичів.

ВР затвердила склад нового Кабміну (прізвища)

Верховна Рада України ухвалила постанову «Про формування складу Кабінету міністрів України».

Як передає кореспондент УНІАН, за ухвалення відповідного рішення проголосували 240 народних депутатів із 353 зареєстрованих у сесійній залі.

ВР призначила:
Андрія КЛЮЄВА першим віце-прем’єр-міністром України.
Віце-прем’єр-міністрами України призначено Бориса КОЛЕСНІКОВА, Володимира СЕМИНОЖЕНКА, Володимира СІВКОВИЧА, Віктора СЛАУТУ, Сергія ТІГІПКА, Віктора ТИХОНОВА.

На посаду міністра охорони навколишнього природного середовища призначено Віктора БОЙКА,
Юрія БОЙКА – на посаду міністра палива та енергетики України.
Костянтина ЄФИМЕНКА призначено на посаду міністра транспорту і зв’язку України,
Дмитра КОЛЄСНІКОВА – на посаду міністра промислової політики,
Михайла КУЛИНЯКУ – на посаду міністра культури та туризму України.
Олександра ЛАВРИНОВИЧА призначено міністром юстиції України,
Зіновія МИТНИКА –міністром охорони здоров’я,
Анатолія МОГИЛЬОВА – міністром внутрішніх справ,
Василя НАДРАГУ – міністром праці та соціальної політики,
Олександра ПОПОВА – міністром з питань житлово-комунального господарства,
Миколу ПРИСЯЖНЮКА – міністром аграрної політики,
Равіля САФІУЛЛІНА – міністром України у справах сім’ї, молоді та спорту,
Дмитра ТАБАЧНИКА – міністром освіти і науки,
Анатолія ТОЛСТОУХОВА – міністром Кабінету міністрів України,
Василя ЦУШКА – міністром економіки,
Федора ЯРОШЕНКА – міністром фінансів,
Володимира ЯЦУБУ – міністром регіонального розвитку та будівництва,
Юрія ЯЩЕНКА – міністром вугільної промисловості,
Нестора ШУФРИЧА – міністром з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи.

Також ВР призначила Костянтина ГРИЩЕНКА міністром закордонних справ України,
Михайла ЄЖЕЛЯ – міністром оборони України.


постiйна адреса статтi: http://www.unian.net/ukr/news/news-366881.html


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2010-03-11 18:38:22 ]
Вітаємо українських горе-патріотів-"противсіхів" із новим бізнесмено-силовиком!

СБУ віддали Хорошковському

Верховна Рада ухвалила рішення про звільнення Валентина НАЛИВАЙЧЕНКА з посади голови СБУ.

Як передає кореспондент УНІАН, за дане рішення проголосувало 230 народних депутатів.

За призначення головою СБУ Валерія ХОРОШКОВСЬКОГО проголосувало 238 народних депутатів.

Анатолій ГРИЦЕНКО
Анатолій ГРИЦЕНКО
Перед цим голова Комітету ВР з питань національної безпеки і оборони Анатолій ГРИЦЕНКО наголосив, що комітет ухвалив рішення рекомендувати парламенту відхилити кандидатуру В.ХОРОШКОВСЬКОГО на посаду голови СБУ.

Він зазначив, що на цю посаду «не може бути призначена людина, навіть якщо вона має прекрасні менеджерські здібності, яка є крупним бізнесменом, яка володіє надпотужним медійним ресурсом».

За його словами, йдеться про «абсолютно очевидні конфліктні інтереси».

А.ГРИЦЕНКО наголосив, що на посаду голови СБУ мала б бути обрана людина, «яка не створить конфліктів етичних стандартів, корпоративних стандартів, які повинні шануватися в цій спецслужбі».

постiйна адреса статтi: http://www.unian.net/ukr/news/news-366895.html


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2010-03-11 18:40:13 ]
Екс-прем’єр-міністр, лідер БЮТ Юлія ТИМОШЕНКО визначила вісім головних пріоритетів діяльності опозиційного уряду.

Як передає кореспондент УНІАН, про це Ю.ТИМОШЕНКО повідомила сьогодні на прес-конференції в Києві.

Зокрема, за її словами, йдеться про продовження антикризових програм, зміцнення енергетичної незалежності, ефективний розвиток аграрного сектору, реформування сфери освіти, а також місцевого самоврядування.

Ю.ТИМОШЕНКО нагадала, що її уряд під час своєї діяльності здійснював 17 антикризових програм, завдяки яким була закладена основа для виходу України з кризи. «Ми боролися за кожну галузь», - підкреслила вона.

«Я хочу порадити В.ЯНУКОВИЧУ, щоб він зберіг на 2010-й рік темп зростання ВВП 11,8%. Якщо він це зробить – це буде захистом для економіки. І все, що треба робити нашій політичній команді, щоб допомогти в цьому, ми будемо допомагати, тому що ми відрізняємося від ющенків, януковичів, литвиних тим, що ми не будемо працювати проти країни заради здобутку сумнівних політичних успіхів. Ми не будемо працювати чим гірше, тим краще, так як вони працювали останні два роки», - заявила Ю.ТИМОШЕНКО.

Лідер БЮТ також нагадала, що завдяки її уряду був ліквідований інститут посередництва при постачання природного газу в Україну, також створено запас природного газу в обсязі 27 млрд. кубічних метрів, а також повернули у державну власність стратегічні енергетичні родовища. «Я буду дуже пильно слідкувати, щоб все це знову не було розібрано по рукам «славною українською олігархією», - підкреслила вона.


постiйна адреса статтi: http://www.unian.net/ukr/news/news-366910.html


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2010-03-11 18:48:25 ]
Найбільший негідник і зрадник України останнього століття Ющенко став дзявкати про спротив Януковичу і Азарову! Чого б це? Ось потвора! - (АДМІНІСТРАЦІЯ ПМ)

Заткнути рота Ющу!

Лідер БЮТ, екс-прем’єр-міністр України Юлія ТИМОШЕНКО вважає, що колишній Президент України Віктор ЮЩЕНКО не має права залишатися у політиці.

Як передає кореспондент УНІАН, про це Ю.ТИМОШЕНКО заявила сьогодні на прес-конференції в Києві.

«Я думаю, що він (ЮЩЕНКО) не має права взагалі залишатися у політиці, він не має права сьогодні будь-які свої думки оголошувати, тому що так, як він перекреслив право України стати європейською демократичною державою, провести справжні реформи, жоден політик так не працював проти України», - сказала Ю.ТИМОШЕНКО.

На її думку, заклик В.ЮЩЕНКА оголосити акцію непокори є демонстрацією його бажання на наступних парламентських виборах отримати «свої 3%».

«Доти, поки не стало відомо, що він не буде прем’єр-міністром в уряді ЯНУКОВИЧА, він сидів і тихо чекав, поки йому видадуть дачу і не запропонують прем’єр-міністра. А зараз, коли вже стало зрозуміло, що він прем’єром не буде, а дачу, можливо, вже отримав, після того він може піднімати голос в опозиції. Мені хотілось би, щоб такі подвійні стандарти якраз саме суспільство розгадувало і не йшло за такими подвійними стандартами, коли антиукраїнська діяльність прикривається проукраїнськими гаслами», - додала вона.

«Більшого удару, ніж завдав ЮЩЕНКО Україні, не завдавав навіть КУЧМА. Він зруйнував усе, починаючи з тих часів, коли проводилися акції «Повстань, Україно!» та «Україна без Кучми», Форуму національного порятунку, все це готувало суспільство до успішного проведення виборів Президента проти «кучмізму», - заявила Ю.ТИМОШЕНКО.

Відповідаючи на запитання, чи буде запропоновано В.ЮЩЕНКУ приєднатися до опозиції на чолі з Ю.ТИМОШЕНКО, лідер БЮТ зазначила: «Я думаю, що ЮЩЕНКУ потрібно піти з політики, і чим швидше, тим краще».


постiйна адреса статтi: http://www.unian.net/ukr/news/news-366949.html


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2010-03-11 18:52:40 ]
Томенко: російська мова стала мовою правлячої коаліції

Заступник голови Верховної Ради України Микола ТОМЕНКО відзначає, що російська мова стала мовою правлячої коаліції. Про це йдеться в коментарі М.ТОМЕНКА, переданому УНІАН.

«В Україні сформовано «український» уряд Януковича-Ющенка», - сказав М.ТОМЕНКО, коментуючи затвердження парламентом нового складу Кабінету міністрів України на чолі з Миколою АЗАРОВИМ.

За словами М.ТОМЕНКА, ведучи виборчу кампанію проти Юлії ТИМОШЕНКО, на той час Президент Віктор ЮЩЕНКО постійно акцентував увагу на тому, що ближчим часом в Україні з’явиться український прем’єр-міністр та український уряд. «Сьогодні можемо стверджувати, що завдяки активній участі в президентській виборчій кампанії Віктора ЮЩЕНКА на стороні Віктора ЯНУКОВИЧА такий «український» уряд з’явився», - підсумував він. Першими наслідками цього «українського» уряду, за словами М.ТОМЕНКА, є те, що під час представлення М.АЗАРОВА на посаду прем’єр-міністра, абсолютна більшість членів коаліції перейшла на російську мову.

«Треба вважати, що російська мова стала мовою правлячої коаліції. Аналізуючи склад уряду, можна сказати, що російська мова стане не тільки мовою Адміністрації Президента, про що вже не раз писали експерти, а, очевидно, і мовою новоствореного уряд», - наголосив М.ТОМЕНКО.

Підсумовуючи, віце-спікер сказав, що «сьогодні, прогнозуючи можливі рішення цього уряду, треба мати на увазі відповідальність всіх тих політиків, які сприяли у появі саме такого уряду».

постiйна адреса статтi: http://www.unian.net/ukr/news/news-366961.html


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2010-03-11 19:11:03 ]
Уряд Азарова: "Казнокрад", конферансьє, продавець та інші!

У четвер Україна отримала нового прем’єра і уряд . Тепер Україною управлятиме симбіоз зі старих кучмістів, ключових облич Партії регіонів, людей Литвина і комуністів.

Отож прем’єр-міністром став Микола Азаров. Сьогоднішнє призначення – очевидний пік кар’єри 62 річного соратника Януковича. До цього він двічі був перший віце-прем’єром та міністром фінансів в урядах Януковича, очолював податкову. Саме Азаров очолював Партію регіонів, до того як передав її Віктору Януковичу.

Новий прем’єр України народився в Калузі у сім'ї Пахла Яна Робертовича. А от Миколою Азаровим він став завдяки дружині Людмилі.
У свідомості українців Микола Янович давно вже забронював собі місце чудернацьким суржиком української білоруської та російської мови та азаровщиною у податковій сфері. Але три роки тому він поповнив колекцію геніальним ратуванням за економічні успіхи свого уряду у вигляді "капуста не подешевшала" та побажанням парламенту "Да пашли вы!".

Першим віце-прем’єром у новому уряді став "регіонал" Андрій Клюєв. Він повернувся на посаду, яку займав 3 роки тому. В уряді Януковича це чи не найзакритіший урядовець, який не дає інтерв’ю і рідко усміхається. Мешкає Клюєв – за триметровим парканом в сосновому лісі у володіннях на 17 гектарів
У 2004 році саме Клюєв займався виборчою кампанією Януковича, а у 2007 саме з його особою пов'язували "скуповування" депутатів у парламенті. Водночас все це не заважало йому мати близькі стосунки з Юлією Тимошенко. Можливо, завдяки цьому він нарвався півтора роки тому на різкі звинувачення з боку нинішнього голови адміністрації Януковича Сергія Льовочкіна.

Віце-прем’єром з гуманітарних питань став Володимир Семиноженко. Цей мастодонт епохи Кучми повертається в уряд після 5 років забуття. Семиноженко вже обіймав посаду гуманітарного віце-прем'єра у 1999 році. Того ж року він був довіреною особою Леоніда Кучми на виборах президента. Потім був депутатом фракції "Регіони України". Після виборів 2004 року Семиноженко займався виключно громадською діяльністю.

Віце-прем’єром з Євро-2012 став найближчий соратник Ріната Ахметова Борис Колесніков. Напевно, це дуже погана новина для голови ФФУ Григорія Суркіса, який має давній конфлікт з Колєсніковим. Для самого ж регіонала, це напевно відносно мала плата за його внесок в останню виборчу кампанію Януковича.
До речі, з поширеної в парламенті біграфії українці можуть вперше довідатися, що починав Колесніков продавцем.

Віце-прем’єром з силових питань призначено регіонала Володимира Сівковича, який 3 роки тому влився в Партію регіонів з рештками "Трудової України", яка лишилась після Сергія Тігіпка. За останні роки в парламенті Сівкович запам'ятався хіба що активним розвінчуванням тези про отруєння президента Ющенка.

Віце-прем’єром з питань АПК призначено Віктора Слауту. Це добре знайома ніша для регіонала. Аграрною політикою Слаута займався в двох урядах Януковича – спочатку як міністр, потім як віце-прем'єр. І навіть в опозиційному уряді Януковича він займався селом. До парламенту Слаута потрапив як 89 номер партії, якраз перед сином Віктора Януковича.

Бронзовий призер президентських перегонів Сергій Тігіпко отримав від Януковича посаду віце-прем'єра з питань економіки. Сергію Леонідовичу доведеться згадати як йому працювалось на цій посаді у далекому 1997 році. Крім того Тігіпко був міністром економіки в уряді Віктора Ющенка, і головою Нацбанку у Віктора Януковича.

Віце-прем’єром з питань регіональної політики став Віктор Тихонов. Для тих, хто забув – саме він головував на з'їзді сепаратистів у Сєвєродонецьку. Останні роки Тихонов працював у парламенті. Працював тихо, не рахуючи минулорічного скандалу з командою Ахметова –Колеснікова, якій Тихонов доволі нав’язливо пропонував придбати луганську "Зорю".

Міністром фінансів призначений Федір Ярошенко. Це давній соратник Азарова. Свого часу він змінив його в податковій. В цьому відомстві він працював і останнім часом, на посаді заступника. Крім того, він був заступником Азарова в першому уряді Януковича у 2002-2004 роках.

Міністром ЖКГ знову став Олександр Попов. Цікаво, що саме під нього була створена ця посада у 2007 році. До переходу в політику Попов чотири рази був мером міста Комсомольськ на Полтавщині.

Міністром внутрішніх справ став Анатолій Могильов. Очільник кримської міліції він займався цього року виборчою кампанією Януковича в Криму. Як видно, дуже успішно. Три роки тому Могильов вже працював у Києві, очолюючи економічний блок МВС при міністрі Цушку.

Сам же Василь Цушко став міністром економіки. Екс-соціаліст потрапив до уряду за квотою комуністів. Що робитиме з економікою випускник одеського сільгоспінституту – незрозуміло. Адже перед цим він мав доступ до фінансів лише колгоспу, області і МВС.

МНС вдруге очолить Нестор Шуфрич. Залишається сподіватися, що на другий строк повноважень Нестора Івановича припаде менше катаклізмів, ніж на перший. Попереднього разу на долю Шуфрича випала фосфорна аварія на Західній Україні, повінь, вибух будинку в Дніпропетровську і лісові пожежі в Криму, які він гасив разом з Віктором Ющенком лопатами.

Головою Мінпаливенерго призначений Юрій Бойко. Найближчий соратник Дмитра Фірташа як і раніше опікуватиметься газовою сферою.

Міністром сім'ї молоді та спорту став Равіль Сафіулін. Давній соратник Ахметова і Колєснікова – ще один неприємний сюрприз Григорію Суркісу, з яким він у контрах вже років 15.

Міністром аграрної політики призначили земляка президента Януковича регіонала Миколу Присяжнюка. Щоправда з Єнакієвого Присяжнюк переїхав ще у кінці 90-х і перебрався на Житомирщину. Останнім часом він очолював аграрний комітет у Верховній Раді.
До цього він очолював підприємство "Укрм'ясо", а також був заступником Житомирської ОДА. Якщо селяни незабаром запримітять на полях чорний майбах, то це може бути новий міністр АПК.

Найодіозніше призначення уряду - Дмитро Табачник – міністр освіти і науки. Його призначення опозиція зустріла свистом. У Табачника давній кар’єрний шлейф із зіпсованим іміджем ще на посаді голови адміністрації президента Кучми.
Нещодавно Табачник відкрито зізнався, що в 1994 році час виборів фальсифікував соцопитування на користь Кучми.
Найбільш одіозну характеристику Табачнику дав Борис Колесніков:" Казнокрад, не создавший в своей жизни никакого бизнеса? Как он вообще может судить? Что он вообще делать умеет, кроме того как книжки и картины из, и так небогатых, украинских музеев тырить?"

Цікаво, як уживуться тепер ці люди в уряді?

Втім найгірше для української освіти і культури – це проросійські погляди Табачника і його бажання надати російській мові статусу державної.

Мін’юст дістався Олександру Лавриновичу, який вже обіймав цю посаду тричі. Вперше Лавринович очолив Мінюст ще в уряді Кінаха, і потім ще двічі отримував цей портфель в уряді Януковича.

Міністерство регіонального розвитку очолив Володимир Яцуба. У 2003 він увійшов у велику політику як губернатор Дніпропетровщини, але вже за рік був звільнений з посади через акції протесту. Участь у мітингах тоді брали участь працівники "Приватбанку". У 2006 Яцуба увійшов до групи радників Януковича, а в 2007 очолив той таки мінрегіонбуд.

Міністром вугільної промисловості призначений Юрій Ященко. Колишній інструктор Компартії і навіть завідувач Донецького обкому тривалий час працював на різних посадах у Мінпаливенерго, з 2006 очолював державне підприємство "Вугілля України", а також працював заступником міністра вугільної політики в уряді Тимошенко.

Міністром охорони навколишнього природного середовища призначили Віктора Бойка. Екс-голова держрезерву зайшов в уряд за квотою Володимира Литвина.

Також за квотою Литвина Мінтранс очолив Костянтин Єфименко. Раніше він був головою "Укртрансгазу" . Єфименко вважається людиною Василя Хмельницького, він був керівником білоцерківського штабу БЮТ, депутатом київської облради від БЮТ.

Ще один литвинівець в уряді - міністр праці і соцполітики Василь Надрага. Він був депутатом у 2002 році входив в прокучмівську "За єду". В той же час він входив у правління Пенсійного фонду. Хобі нового міністра соцполітики- більярд і риболовля. І ще він навряд чи добре говоритиме українською, адже за походженням він бурят.

Міністром охорони здоров'я став Зиновій Митник. Пересічному громадянину це ім'я нічого не скаже, а от для VIP-хворих – чимало. Адже Митник був головним лікарем "Феофанії" до 2008 року. А з 2008 і досі був заступником міністра охорони здоров'я. Митник потрапив в уряд за квотою комуністів. Можливо, через те, що недавно лікар комуністів якра лікувався в "Феофанії".

Мінкульт очолив Михайло Кулиняк. У 2001 він працював інструктором з культурно-масової роботи в "Укртрансгазі", з 2004 по 2005 – заступником міністра кабінету міністрів, потім заступником міністра у зв’язках з Верховною Радою. Він був конферансьє мітингів Януковича.

Анатолій Толстоухов – один з найбільших довгожителів української політики . В 1980-1990 він починав викладачем у колонії для неповнолітніх. У Верховну Раду потрапив ще з першим скликанням. Потім працював заступником міністра кабінету міністрів і двічі очолював це відомтсво без портфеля при Януковичі

Міністром промислової політики призначено 38-річного Дмитра Колєснікова. Він починав в 1992 році з посади слюсаря-ремонтника комбінату "Криворіжсталь". При уряді Януковича був заступником міністра промполітики. Перед цим працював в керівництві Північного та Центрального гірничо-збагачувальних комбінатів, основним акціонером яких є компанія SCM Ріната Ахметова. Колесніков до останнього часу був депутататом Партії регіонів.
Під час епідемії свинного грипу роздавав лікарням марлеві пов’язки.

Міністром закордонних справ призначений кар’єрний дипломат Костянтин Грищенко. Він вже очолював відомство на Софійській площі під час прем’єрства Януковича до приходу помаранчевих з вересня 2003 по лютий 20005. В 2006-2007 роках був радником Януковича в його уряді.
З квітня 2008 року він був призначений першим заступником секретаря РНБО а в червні того ж року був відправлений послом в Росію. Незважаючи на перспективу отримання міністерської посади, Грищенко під час інавгураційного прийому Януковича мав проходити через чорних хід, оскільки охорона його не пустила.

Новоспечений міністр висловлюється проти визнання незалежності як Косова, так і Південної Осетії з Абхазією Незважаючи на те, що новий президент Янукович висловлюється за незалежність грузинських територій.

Міністром оборони за квотою президента призначено адмірала Михайла Єжеля. Він вже 17 років в лавах збройних сил України. В 2003 році був звільнений з військової служби в запас за станом здоров'я. Наприкінці квітня 2003 року був звільнений президентом Леонідом Кучмою за результатами відвідування військових об'єктів у Криму. Тоді Кучма розкритикував ситуацію, що склалася у військових частинах.
Через місяць проти нього було порушено кримінальну справу про перевищення військовою службовою особою службових повноважень, а також халатне ставлення до військової служби. Йому інкримінували продаж танкерів за заниженою ціною а також інші порушення. Тодішній заступник ген прокурора Олександр Атаманюк зазначав, шо загальна сума збитків, заподіяних державі внаслідок дій Єжеля, складала близько 3 млн. грн.

В автобіографії зазначено, що він звільнений "за станом здоров'я". З червня по грудень 2007 року Єжель був радником тодішнього прем'єра Януковича.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2010-03-12 00:14:13 ]
Розсекречення архівів Служби безпеки України, якщо СБУ хоче перебувати в правовому полі, повинно бути продовжено.

Таку думку кореспонденту УНІАН висловив екс-директор Архіву СБУ Володимир В`ЯТРОВИЧ, коментуючи заяву нового голови СБУ Валерія ХОРОШКОВСЬКОГО про необхідність призупинення роботи над архівними матеріалами.

«Справді, багато матеріалів розсекречено, але це далеко не все, і робота повинна продовжуватися. Ніхто, незалежно від звань чи посад, не вправі вирішувати, яку і скільки доносити правди. Бо лише в повному обсязі і повністю відкритою для людей вона буде правдою», - заявив В.В`ЯТРОВИЧ.

На його думку, відкриття архівів - не данина політичній кон’юнктурі, а приведення практики архівної роботи у відповідність до чинного законодавства та загальносвітової практики. «Держава не може ховати таємниці тоталітарних режимів і покривати злочини проти людства. Історична наука повинна мати доступ до архівів», - зазначив він.

Також В.В`ЯТРОВИЧ нагадав, що, згідно з чинним законодавством, матеріали, про які йдеться, не можуть бути кваліфіковані як державна таємниця. «Тому розсекречення, якщо СБУ хоче перебувати в правовому полі, повинно бути продовжено», - зауважив він.

Він висловив переконання, що українська громадськість контролюватиме дотримання законодавства та права людей на вільний доступ до інформації.

Як повідомляв УНІАН, сьогодні голова СБУ Валерій ХОРОШКОВСЬКИЙ заявив, що спецслужбі слід скоротити роботу з архівами.

Він зазначив, що є деякі питання до способів і методів розсекречення матеріалів. «Тому що, на щастя або на жаль, турбота спецслужби, перш за все, в тому, щоб охороняти свої секрети, охороняти закони, які ці секрети створювали», - сказав В.ХОРОШКОВСЬКИЙ.

Довідка УНІАН. Сьогодні Президент Віктор ЯНУКОВИЧ своїм указом № 312/2010 звільнив В.В`ЯТРОВИЧА з посади директора Департаменту архівного забезпечення Служби безпеки України.

постiйна адреса статтi: http://www.unian.net/ukr/news/news-367010.html


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2010-03-12 18:56:53 ]
Інфляція в Україні: вітчизняне ноу-хау

Не встигла країна відгуляти 8 березня, як Держкомстат з невластивою для нього останнім часом оперативністю проінформував, що інфляція в країні росте. Причому, дану статистику можна назвати економічним дивом. За всіма законами, прописаними в підручниках, ріст інфляції безпосередньо пов`язаний зі збільшенням грошової бази і маси. В Україні все навпаки. За підсумками 2009 року грошова маса взагалі скоротилася, а грошова база виросла зовсім трохи. За два місяці 2010 року грошова база «всохла» на 1,1%, а грошова маса - на 2,18%. При цьому в лютому ц.р. інфляція склала 1,9% проти січня, а в порівнянні з лютим 2009 року – 11,3%, з початку поточного року - 3,7%. З такими темпами річну інфляцію навряд чи вдасться утримати на рівні нижче 12%. Швидше за все, вона наблизиться до позначки 17%.

Щоб зрозуміти природу вітчизняного дива, варто пригадати про масштаби «тіньової» економіки - близько 60% всього обороту (!!!) (Вся незаконна тінь "кришується" силовиками, а всі силовики - це фактично президентська юрисдикція, бо на місцях таки влада президента-губернаторів, а не уряду. Редакція ПМ). Правда, завдяки «тіні» Україна у важкому 2009-му не збанкрутіла, але сьогодні саме вона, "тінь", формує інфляцію. А в міру виходу грошей «на світло» ріст інфляції прискориться.

У лютому 2010 року, в порівнянні з січнем, найбільше подорожчали овочі (на 17%), але це - сезонна специфіка. Також до неї можна віднести зниження цін на м`ясо (на 0,4%). Як правило, на початку року попит на м`ясопродукти падає, при цьому поставки збільшуються. Як результат – продукт дешевшає. Даний ефект економісти люблять називати «невидимою рукою ринку». Та й плюс до цього, передпасхальний піст, якого прагнуть дотримуватися багато віруючих українців, як мінімум, виключаючи з раціону м`ясо.

А ось ріст цін на цукор в лютому проти січня на 17,8% - це вже «видима рука» державного управління. Якщо порівняти динаміку вартості цього солодкого продукту, то в лютому 2010 до лютого 2009 року ріст вартості склав 133% - рекордний показник для нашої економіки. Тепер ціна на цукор в Україні є однією з найвищих в світі, і це при тому, що виробництво і сировина – власні. Багато в чому до такої ситуації привела політика “підтримки” виробників цукру, яка проводиться багатьма урядами. У цій сфері створені абсолютно неринкові умови, собівартість виробництва необгрунтовано завищена, чималий внесок зробила і заборона на імпорт тростинного цукру. До того часу, поки влада не змінить своє ставлення до цукроварів, перманентного росту цін не уникнути.

На жаль, не вдалося уникнути росту цін і на бензин. За підсумками лютого пальне подорожчало на 5,1% проти січня і на 36% відносно лютого 2009 року. Якщо в лютому ситуацію можна пояснити зростанням вартості нафти на світових майданчиках, то порівняльна динаміка з 2009 роком виглядає досить дивно – тоді в світі нафта нестримно дешевшала. Специфіка ціноутворення на бензин у нас настільки заплутана, що залишається тільки дивуватися: дорожчає нафта – дорожчає бензин, дешевшає нафта – бензин продовжує дорожчати. Антимонопольний комітет, не зважаючи на грізні заяви, явно не допрацьовує в цій сфері.

Є ще новини від Держкомстату. За підсумками лютого 2010 року ціни на телефонний зв`язок впали на 8,2% в порівнянні з січнем і на 4,4% проти лютого 2009-го. Конкуренція на ринку посилюється, впровадження нових технологій все більше штовхає вартість послуг в даній сфері вниз. У зв`язку з цим сумно виглядає майбутнє “Укртелекому”. Свого часу, з політичних міркувань, підприємство не було продане (стараннями горе-Ющенка і ПР. Редакція ПМ), а зараз воно все більше стає схоже на «валізу без ручки». Старі і громіздкі монстри нині не в ціні...

Висновок напрошується один: ніщо так не турбує населення, як ріст цін, а бізнес – їх зниження.

Наталія Щербатюк, аналітик Українського аналітичного центру (для УНІАН)

http://economics.unian.net/ukr/detail/39210


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2010-03-14 17:40:24 ]
Студенти піднімають рух спротиву Табачнику

Херсонські студенти cтворили осередок спротиву з вимогою негайної відставки Дмитра ТАБАЧНИКА з посади міністра освіти та науки.

Як передає кореспондент УНІАН, у розповсюдженому в місцевих ЗМІ повідомленні йдеться, що 13 березня студенти Херсона об’єдналися в осередок громадського спротиву «Табачника геть!» у рамках загальноукраїнської кампанії.

Координатор кампанії у регіоні, студент Херсонського національного технічного університету Дмитро ЄМЕЛЬЯНЕНКО повідомив, що вже у понеділок у вишах обласного центру розпочнеться просвітницька кампанія, що має на меті донести до студентів і викладачів неприпустимість перебування Д.ТАБАЧНИКА на такій високій посаді.

Осередок уже випустив перше друковане звернення до херсонських студентів, у якому зазначається, що відставка Д.ТАБАЧНИКА – питання часу. Також у зверненні міститься заклик з понеділка у всіх навчальних закладах перед початком занять писати на дошках у класах та аудиторіях: «Табачника - геть!» і вивішувати над дверима навчальних закладів плакати з таким же змістом.


постiйна адреса статтi: http://www.unian.net/ukr/news/news-367360.html


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2010-03-19 11:36:59 ]
А оточення Ющенка - за Табачника

Шанси відправити Табачника у відставку зменшилися?

Заступник голови Верховної Ради України Микола ТОМЕНКО вважає, що після вчорашніх кадрових призначень в Міністерстві освіти і науки малоймовірно, що у Верховній Раді знайдеться достатня кількість депутатів, які проголосують за відставку Дмитра ТАБАЧНИКА з посади міністра освіти та науки.

Таку думку М.ТОМЕНКО висловив сьогодні у коментарі кореспонденту УНІАН.

Він зауважив, що фракція БЮТ наполягатиме на розгляді парламентом питання про відставку Д.ТАБАЧНИКА.
"Водночас після вчорашніх кадрових призначень вірогідність позитивного розгляду цього питання суттєво зменшилася", - вважає М.ТОМЕНКО.

За словами віце-спікера, враховуючи, що "заступником міністра освіти та науки став чоловік голови Ради партії колишнього Президента України Віктора ЮЩЕНКА "Наша Україна", можна вважати, що як мінімум команда В.ЮЩЕНКА не буде в числі тих, хто голосуватиме за відставку".

Як повідомляв УНІАН, 11 березня разом з іншими членами уряду Д.ТАБАЧНИКА було призначено на посаду міністра освіти і науки України.

12 березня у парламенті було зареєстровано проект постанови про звільнення Д.ТАБАЧНИКА. Ініціатором документу є народний депутат від блоку “Наша Україна – Народна самооборона”, голова депутатської групи „За Україну!” В’ячеслав КИРИЛЕНКО.

16 березня фракція БЮТ заявила, що вимагатиме від Верховної Ради України на найближчому засіданні в першочерговому порядку розглянути питання про відставку Д.ТАБАЧНИКА з посади міністра освіти і науки.

17 березня Кабінет міністрів своїм розпорядженням призначив Віктора ІВЧЕНКА заступником міністра освіти і науки України. В.ІВЧЕНКО – чоловік голови Ради партії "Наша Україна" Віри УЛЬЯНЧЕНКО, яка очолювала Секретаріат Президента В.ЮЩЕНКА


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2010-03-14 18:12:11 ]
Валерия Новодворская: Россия ничему не учится
25/02/2010
Интерпрессньюс
Коба Бенделиани

О причинах особого расположения к Грузии и приезда в Тбилиси, о существующей в России и Грузии обстановке, а также об ожидающих Грузию со стороны России опасностях "ИнтерпрессНьюс" беседует с известной российской правозащитницей Валерией Новодворской.

- Госпожа Новодворская, в России Вас часто критикуют из-за особого благорасположения к Грузии. Чем обусловлено ваше отношение к Грузии и какова цель вашего прибытия в Тбилиси?
- После того, как Грузия отказалась быть сателлитом России, исполнять роль своего рода ковра под ногами России, и избрала путь вдали от СССР, у нее в России осталось мало друзей. Если быть до конца искренними, среди тех, кто когда-то занимался политикой, верными Грузии остались я и Константин Боровой. Можно сказать, что в августе 2008 года мы оба стояли на передней линии поддержки Грузии. Вы, наверное, знаете, что Боровой создал сайт в поддержку Грузии. В августе 2008 года мне запретили выступать по "Эхо Москвы" за то, что я говорила правду о Грузии. Путин вызвал в Сочи главного редактора "Эхо Москвы" Венедиктова, запугал его и обозвал врагом страны. В тот же период российские правозащитники возвысили голос против действий Кремля, когда грузин в Москве собирали, как креветок, и отправляли на родину. Тогда в России никто не хотел даже слышать о том, что на своей территории Грузия имела право с оружием в руках защищать ее.

Я горжусь Грузией. У меня все основания гордиться Грузией за то, что она сделала выбор в пользу Запада, замечательно осуществила реформы в стране, имеет чувство достоинства и не хочет восстановления Советского Союза. Я горжусь Грузией и за, можно сказать, выигранную войну. Выигранную потому, что Россия хотела не только присвоить Абхазию и Южную Осетию, а захватить всю Грузию, но Грузия смогла остановить Россию. Грузия является предметом гордости именно потому, что не стала унижаться и попрошайничать перед Россией, чтобы получить нефть и газ, как это сделали Германия и Украина. Грузия сохранила достоинство даже тогда, когда не знала, чем сможет обогреваться зимой.
Я горжусь Грузией также за то, что это первая страна, которая за все существование Российской империи посмела прервать с ней дипломатические отношения. Основания к этому были у Украины, Польши, Венгрии, Чехословакии, но ни одна из этих стран не посмела сделать это. Если быть еще более искренними, основания к этому были даже у США, когда Россия задержала гражданина этого государства, обвинила в шпионаже и взамен на освобождение потребовала от задержанного признания своей вины. Если бы я была президентом США, непременно потребовала бы от конгресса и сената прервать дипломатические отношения с Россией.

Что касается цели моего приезда в Тбилиси. Я приехала по приглашению Кахи Бендукидзе. Буду участвовать в круглом столе, который обсуждает перспективы постсоветского пространства. Кроме этого, запланировано мое выступление с лекциями в тбилисском и горийском университетах. Несмотря на то, что я практически никуда не выезжаю, никак не могла отказаться от приезда в Грузию. К сожалению, я не олигарх и не военное лицо, чтобы помочь Грузии финансами или военной силой, поэтому делаю то, что могу. В Тбилиси я прибыла для оказания моральной и политической поддержки Грузии. Если возникнет такая надобность, готова даже записаться в грузинскую армию.

- Мы часто знакомимся с вашими соображениями по поводу существующей в России ситуации, но не происходит ли чего-нибудь нового и интересного в сегодняшней России?
- В России происходит то, что должно происходить в стране, которая не желает ничему учиться, делать выводы из уроков истории. Россия не делает западного выбора, она деградирует. В России происходит реставрация советского порядка и раскулачивание бизнеса, и неизвестно, чем все это закончится. Велика вероятность того, что в России еще долго ничего не изменится.

Россия будет разлагаться дальше, продолжится та обстановка, когда от этой страны все будут в шоке, и никто не станет способствовать ее возрождению. Но дело в том, что Россия все еще опасна. К несчастью, у нее еще есть ресурсы, ядерное оружие, и управлять страной все сложнее. Россия все больше становится похожа на Китай, Северную Корею, Иран и Кубу. К сожалению, в сегодняшнем мире нет инстанции, которая может разрешить проблему России и этих стран.

- Российское руководство заявляет, что не собирается отказываться от признания независимости Абхазии и Цхинвальского региона. По вашему мнению, как будут развиваться в такой обстановке процессы в оккупированных Россией Абхазии и Цхинвальского региона?

- Процессы в Абхазии и Южной Осетии будут развиваться так же, как в других субъектах Российской Федерации. Сейчас из всех субъектов РФ слышны голоса протеста и плач. Наглядный пример этому Башкирия, Калмыкия, Татарстан, восточная Сибирь, Калининградская область и другие регионы.

Выделенные Москвой средства разделят между собой правящие Абхазией и Южной Осетией бандитские кланы. В этих регионах не будет ни экономики, ни нормальной жизни, но когда у России иссякнут финансы, проживающие в этих регионах люди умрут с голоду. Подождите немного и сами увидите, что абхазы и осетины будут извиняться перед грузинами и просить, чтобы вы снова приняли Абхазию и Южную Осетию в состав Грузии.

- В Грузии много разговоров о возможной агрессии против Грузии со стороны России. Заявления о такой опасности президент Саакашвили сделал и в Лондоне. Как вы считаете, насколько реально развитие событий по подобному сценарию?
- Меня тревожит поведение Белого дома. Буш, над которым все насмехались, что бы ни говорили, был героической личностью. Он верил в Бога и считал, что его главный избиратель – Бог. А Обама верит в рейтинги. Подозреваю, что если бы в августе 2008 года вместо Буша президентом США был Обама, Америка не отправила бы корабли в Грузию и Россия полностью захватила бы ее.

Обама испытывает сильное желание договориться с Россией. У меня создается впечатление, что он стыдится той роли, которую США играла в мире.

Соединенные Штаты Америки были не жандармом, а, если можно так выразиться, куратором мира. По другому нельзя, ведь кто-то должен контролировать планету Земля.

Когда я думаю о предполагаемых опасностях, ожидающих Грузию, меня удивляет действия грузинской оппозиции. Она ведет себя так ненормально, будто Грузия находится на Марсе, а Россия – на Сатурне, и между этими планетами пока еще нет связи. Когда совсем близко от Тбилиси стоят танки вражеской страны, такие действия непонятны. Грузинская оппозиция ведет себя так, будто приглашает стоящие вблизи грузинской столицы российские танки в Тбилиси. Таким поведением действительно можно дождаться подобных действий от России. Создается впечатление, будто грузинская оппозиция умоляет Россию вступить в Тбилиси.

- По Вашему мнению, наряду с пассивностью США, опасность для Грузии создает грузинская оппозиция?
- Да, я говорю именно об этом. Грузинская оппозиция ведет себя так, как будто желает оккупации Грузии и готова к выполнению роли тех неизвестных людей, которые в 1968 году призвали советские танки в Чехословакию. Они забывают, что российские танки стоят не так уж далеко от Тбилиси. Оппозиционеры зря надеются, что в случае появления в Тбилиси российских танков Кремль даст им выбрать президента. Москва давно подготовила президентом Грузии Игоря Гиоргадзе, который живет вблизи от Москвы, на государственной даче.

Глядя на действия грузинской оппозиции, у меня часто возникает желание взять их за шкирку, и знаете, почему? Потому, что хорошо знаю, какие неприятности могут ожидать простых граждан Грузии в случае возвращения России в Грузию. Поэтому считаю, что оппозиция должна воздержаться от резких шагов и вести себя более осторожно.
Для Грузии представляет опасность также двойное гражданство. Грузия не должна допускать у себя двойного гражданства Грузии и России. Я говорю это потому, что боюсь повторения разыгранной Россией в Абхазии и Южной Осетии истории. Я имею в виду раздачу в этих регионах российских паспортов. Россия действует глупо и примитивно. Раздавать паспорта, а потом действовать под мотивом защиты своих граждан в других странах начал Гитлер, а Россия применила этот метод в 2008 году в Грузии. Двойное гражданство очень опасно для всего постсоветского пространства и, в первую очередь, для Грузии. Пока Россия не нейтрализована, все бывшие советские республики должны отменить двойное гражданство.

Теперь, когда Россия и Грузия, мягко говоря, находятся в недобрососедских отношениях, я вообще не понимаю, как в Грузии может стоять вопрос о двойном гражданстве одновременно Грузии и России. По моему мнению, проживающие в России и Грузии граждане, которые хотят двойного гражданства, должны удовлетвориться выбором одного из них.

http://www.apsny.ge/interview/12671573502.php


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2010-03-16 12:12:25 ]
"Українська правда" 16.03.2010 10:03
Олексій Гарань
Партія Регіонів і Нью-Васюки: Бендер "відпочиває"


Під час виборів неодноразово наголошувалося на тих небезпеках, які несе обрання Януковича. Разом з тим, багато аналітиків (і я у тому числі) робили застереження, що це не є ситуація 2004 р, "гра з нульовою сумою", бо "регіоналам" доведеться іти на компроміси задля формування парламентської більшості (чи з БЮТом, чи з НУНСом), і це обмежить можливості монополізації влади Януковичем.

І правильно говорили: виходячи з легітимних процедур формування нової більшості, виглядало, що запланований ПР бліцкріг захлинувся. На жаль, всі ми занадто оптимістично оцінювали усталеність виписаних процедур і баланс сил "по-українськи". ПР вирішила діяти в дусі Остапа Бендера: вона просто прибрала фігуру з шахівниці, а на зауваження опозиції ("у нас все ходы записаны"), відповіла – "контора пишет" (в сенсі КС розгляне).

У результаті отримали контроль над усіма центрами прийняття рішень. Тепер лишилося розставити кадри в міністерствах, комітетах, держадміністраціях, правильно натякнути власникам і керівникам ЗМІ, розколоти і без того розколотих "націонал-демократів". А це вже справа техніки. І тільки після встановлення контролю на місцях – провести відкладені місцеві вибори. Ну а парламентські вибори 2012 р. можна буде провести за мажоритарним законом (для цього достатньо простої більшості).

Що може обмежити їх апетити?

1. Спротив опозиції і громадянського суспільства;

2. Позиція бізнес-еліт, у тому числі всередині ПР – їм не потрібен Янукович в якості такого собі "разводящего" на кшталт Кучми чи Путіна. (Адже не тільки Остап Ібрагімович знав "триста сравнительно честных способов отъема денег").

Але поки що ситуація виглядає навіть загрозливішою, ніж за Кучми. Кучма рухався в бік авторитаризму уже під час свого другого терміну (під час першого терміну йому ще протистояв парламент), Янукович розпочинає все це робити з першого ж дня.

PS. Додаю статтю "Кучма-2? З'явилася низка ознак того, що регіонали готові ламати країну через коліно". Написав її ще до того, як новий гарант поставив свій підпис під сумнозвісним законом про регламент.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2010-03-16 13:05:44 ]
Ось, на вічну пам'ять, перелік смердючих "тушок", прикуплених до складу таким чином антиконституційної коаліції під час державного перевороту, в результаті якого всю владу в країні узурпувало відоме усім бандформування "партії рецидивістів".

"До складу парламентської коаліції, крім фракцій Партії регіонів, КПУ та Блоку Литвина, увійшли 6 народних депутатів від Блоку Юлії Тимошенко, 6 народних депутатів від блоку "Наша Україна – Народна самооборона" та чотири позафракційних депутата, повідомляє УНІАН.

Зокрема, із фракції БЮТ до складу коаліції увійшли Віталій Барвіненко, Геннадій Задирко, Володимир Каплієнко, Юрій Полунєєв, Ігор Савченко та Олег Черпіцький.

Із фракції НУ-НС членами коаліції стали Олександр Омельченко, Юрій БУТ, Станіслав Довгий, Ігор Палиця, Іван Плющ, Володимир Поляченко, а з позафракційних – Василь Кисельов, Ігор Рибаков, Інна Богословська і Тарас Чорновіл.

Для тих "недопатріотів", що голосували у другому турі "противсіх", а багато і за Януковича, втираючи, що останній змінився на краще, нагадаю, що саме таке скуповування смердючих "тушок" і стало причиною розпуску українського парламенту у 2007 році. Але ви, "недопатріоти" про це, вочевидь, забули. То ж тепер готуйтеся своїм дітям розповідати про зрадливість (чи дурнуватість?) власної української натури у контексті темного їхнього майбуття.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2010-03-16 12:29:22 ]
Кожен другий українець - в тіні?

16.03.2010 10:16 _ Марія Шамота, для ЕП

Новій владі залишилися старі проблеми. Одна з них - бюджетний дефіцит. За підрахунками експертів Світового банку, у 2010 році він становитиме 10%. У Фонді Блейзера дефіцит прогнозують на рівні 7%.

"Якщо новий уряд робитиме все добре і скоротить його до 4%, будемо вважати, що це гарний результат", - говорить виконавчий директор фонду Олег Устенко.

Де взяти ресурс для цих трьох відсотків? Звичайно, можна збільшити податкові надходження, але чи витримають підприємці? Вже у січні 2010 року ДПА зібрала на 30% більше податків, ніж було заплановано. Певно, що авансом.

Інший шлях - значне скорочення бюджетних видатків - суперечить передвиборним обіцянкам, адже зменшувати довелось би соціальні виплати. Чи піде уряд на такі непопулярні заходи, ще не відомо.

Владі конче необхідно відшукати резерв. Він у неї є і складає майже половину ВВП України. Йдеться про тіньову економіку.

Таємний резерв

Точно порахувати обсяг тіньової економіки неможливо. Державні органи та експерти зазвичай озвучують приблизні цифри. Так, у першому кварталі 2009 року відсоток тіньової економіки в Україні склав 33% ВВП і з того часу стрімко зростав.

За даними Рахункової палати, у другому кварталі йшлося про 40% ВВП, зараз у "тіні" працює близько 50% економіки. З цими даними погоджуються в обох політичних таборах, лише причини називаються різні.

Член фракції Партії регіонів Михайло Чечетов упевнений, що половина економіки перебуває в тіні через ручний режим управління, який використовувала попередня влада. Бютівець Володимир Бондаренко переконує: в усьому винне непосильне податкове навантаження.

Близько 50% економіки - це 456,3 мільярда гривень. Безумовно, нова влада буде зацікавлена вивести хоча б частину цієї суми "на світло".

"Уряд розуміє, що президент дав надзвичайні обіцянки своїм виборцям щодо фінансування соціальної сфери. А для цього потрібні надходження у бюджет", - каже Михайло Чечетов.

Скорочення відсотка тіньової економіки дозволить уряду наростити доходи бюджету і зекономити на державних видатках - дотаціях, допомогах, субсидіях.

Офіційний безробітний, що працює та отримує зарплату в конверті, є типовим представником тіньового сектора. Держава при цьому витрачає кошти на виплату допомоги з безробіття та на дотації з оплати комунальних послуг.

Рятівна дерегуляція

Якщо уряду вдасться скоротити відсоток тіньової економіки наполовину, дохідна частина бюджету-2010 зросте на 60 мільярдів гривень - саме стільки недоотримала держава 2009 року через тіньову економіку. Заради такої суми уряд може докласти значних зусиль, наприклад, розширити поле оподаткування.

"Ми спробуємо поступово знизити прес за окремими видами податків, збільшивши таким чином кількість їх платників", - каже Михайло Чечетов. Це цілком відповідає заявам як президента Віктора Януковича, так і прем'єра Миколи Азарова.

Вони не раз декларували скорочення податку на прибуток з 25% до 20%, а ПДВ - з 20% до 16%. Не менш важливим кроком є податкові канікули на п'ять років для малого та середнього бізнесу, що стимулюватиме підприємців виходити з "тіні".

На думку Володимира Бондаренка, податкові надходження слід прив'язати до бюджетів громад. Тобто плата за автотранспорт, земельний збір та прибутковий податок мають зараховуватися у місцеві фінансові плани.

"Це те, що намагався зробити уряд Тимошенко", - нагадує депутат, маючи на увазі спроби змінити Податковий кодекс. До речі, про новий кодекс говорять і у ПР.

Однак далеко не всі дивляться на ситуацію так оптимістично. "Упорядкування податків - важливий крок, однак суттєво знизити їх найближчим часом не вдасться", - упевнений економіст, член ради підприємців при Кабміні Віктор Лисицький.

Річ у тім, що кількість українців, хто створює додану вартість, постійно скорочується - на відміну від тих, хто цю додану вартість споживає. На думку Лисицького, влада має створити належні умови для збільшення продуктивності праці на 10-15% на рік, після чого можна збільшувати податок на прибуток хоч до 30%.

Як не дивно, адміністративні кроки становлять левову частку серед можливих пропозицій щодо виведення економіки з тіні. "Слід мінімізувати кількість дозвільних функцій держави, дебюрократизувати її роботу", - запевняє Михайло Чечетов.

З ним погоджується і Володимир Бондаренко, який наголошує на необхідності спрощення реєстрації підприємницької діяльності.

"У мене є приклади, коди хлопці реєстрували фірму у Сполучених Штатах за хвилини! Для нас - це фантастика! Можна зробити реєстрацію компаній через інтернет у межах, наприклад, Києва", - погоджується з опонентами Віктор Лисицький.

На його думку, важливим кроком має бути приборкання корупції, оскільки хабарництво є значною складовою неформальної економіки. "Слід удосконалити відносини між владою і бізнесом, розірвавши прямі фізичні контакти чиновників і бізнесменів і шляхом удосконалення правил гри.", - каже він.

Однак чи скористається нова влада цим методом виведення економіки з тіні, прогнозувати рано. Нещодавно нова коаліція змінила деякі норми антикорупційних законів - тепер вони набудуть чинності не 1 квітня 2010 року, а 1 січня 2011 року.

Уряд має ще один важіль для скорочення частки тіньової економіки. Це, на думку Володимира Бондаренка, контроль над товарообігом через касові апарати.

"За моїми підрахунками, на сто українців зараз припадає один касовий апарат. Отже, держава не повною мірою контролює товарообіг, втрачаючи частину податку на реалізацію та податку на додану вартість. Загалом 50 мільярдів гривень зборів залишається поза увагою держави", - запевняє депутат.

Найважливішими з усіх можливих заходів залишаються податкові, адже податки формують 96,5% доходів бюджету. Якщо влада зуміє "освітлити" хоча б половину тіньової економіки, їй вдасться залучити до казни додаткові 59,3 мільярда гривень.

Це означає, що вона легко покриє 10-відсотковий бюджетний дефіцит у розмірі 24,5 мільярда гривень. Навіть двічі.

http://www.epravda.com.ua/publications/4b9f3e63286d3/



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2010-03-18 17:37:33 ]
Віктор Пинзеник: «Ця команда розпочне реформи – або їх розпочне інша команда»

Розмовляв Андрей Яницкий

Екс-міністр фінансів, доктор економічних наук та нардеп п’яти скликань Віктор Пинзеник, який торік голосно пішов з уряду Юлії Тимошенко, поки що залишається поза великою політичною грою. Але він спостерігає за економічними процесами та має свій погляд на те, куди повинна рухатися економіка України. Про це він і розповів «Лівому берегу»

На цьому тижні в Україну приїжджають представники МВФ. Для чого?
Приїжджає технічна місія. Це експерти, а не керівники. Тому це не переговори, а ознайомча поїздка, мета якої – з’ясувати ситуацію в нашій економіці. Друга мета цього візиту – відчути наміри нової влади, чи готова вона до реформ. Після цього можна буде говорити про відновлення чи не відновлення переговорів. Скоріше за все переговори будуть відновлені.

Судячи зі слів віце-прем’єра Сергія Тігіпка, влада готова до реформ. Ви це теж відчуваєте?
Це наміри. Хотів би помилитись, але такого відчуття в мене нема.

В якому зараз економічному стані держава? Чи можна сказати, що прем’єр-міністр Микола Азаров був правий, коли казав, що «страна разграблена, казна пуста»?
Я не знаю, що малося на увазі під «разграблена», бо це не економічне визначення. Якщо говорити про грабунок, то треба говорити про конкретні приклади. А те, що ситуація з казначейським рахунком складна, то це так. Він, звичайно, порожній. Він і не міг бути повний при тому, що Україна рік живе в обставинах, коли з рахунку йдуть видатки значно більші, ніж надходить доходів. Тобто це закономірна ситуація, і розрив не два і не десять мільярдів. А розрив минулого року становив 101 млрд. грн. На мій погляд, ситуація складніша, ніж була рік-півтора тому.

І як нам вийти з цієї ситуації?
Є дірка в бюджеті. Чи є шанси очікувати, що ця дірка зменшиться? Завдяки чому? Видатки на 100 мільярдів більші, ніж доходи. А враховуючи гру, в яку грали політики-популісти, «хто більше дасть», то проблема дуже серйозна. Альтернативи скороченню видатків бюджету не існує. Йти дорогою дефіциту і боргу – це тупик, та і не буде цієї дороги. Бо ніхто грошей нам не дасть. Ті причини світового характеру, які зумовили надання кредитів Україні у тому році, вже зникли. Країна мусить йти іншою дорогою. Бо якщо вигадувати, звідки брати гроші, то доведеться задіяти і Національний банк. А якщо вже станемо на цю дорогу, то буде ще гірше, і через півроку все одно треба буде повернутися до скорочення видатків. Коло дискусій знов нагадує 90-і роки.


Які видатки треба скоротити, що зайве?
Неправильно казати «зайве». Немає з чого фінансувати видатки. Є дуже проста логіка. Від чого відмовляється сім’я, родина? От вас зачепила криза чи ні?

Трохи зачепила.
Ви змінили свої видатки?

Так. Наприклад, став рідше бувати в ресторанах.
Так, ви живете за здоровою логікою пріоритетів. Ви стали їсти вдома, а не в ресторанах. Але ж від їжі ви не відмовилися? А ви вважаєте, що в бюджеті немає таких варіантів? Там так само є пріоритети. І можна виписати, що робити в першу чергу, що потім і так далі. Є свята святих, від чого не можна відмовлятися. Це соціальні стандарти, але не в «регіональному» розумінні. Я маю на увазі людей малозабезпечених, яких не мають зачепити обмеження. Не можна відмовляти їм у виплатах на рівні соціальних стандартів, що враховують зростання цін. Але є речі, які просто ненормальні навіть для нормальної ситуації.

Дуже великі пенсії, наприклад?
Питання не в великих пенсіях, це наслідок. Питання в несправедливості правил. Наприклад, більшість пенсіонерів за кожен рік стажу отримують пенсію у розмірі 1,35% зарплатні. Але у 18 категорій пенсіонерів пенсія – 90% зарплатні. Питання: скільки треба стажу мати звичайному пенсіонеру, щоб вийти на цей відсоток? Відповідь: 70 років трудового стажу. Додайте ще 20 років, з яких людина починає працювати, і отримуємо 90 років. А там в 55 років людина вже отримує цю пенсію. В результаті, ми з вами можемо мати однакову зарплатню, але ви ніколи не будете мати таку саму пенсію, як я. Хоча за Конституцією всі громадяни є рівними перед законом. А те, що хтось виходить на пенсію у 45 років? Це також проблема.

Чи треба підвищувати тарифи на газ для населення?
Розглянемо ситуацію, коли газ споживають людина бідна, людина середня та людина дуже багата. Хто споживає більше газу? Великий будинок багатої людини «з’їдає» 5 тис. кубів на місяць. На опалення одно-, двокімнатної квартири пенсіонера вистачить 50 кубів. Державні дотації приблизно складають по $200 на тис. кубів газу. Тобто багатий отримує від держави $1 тис., а бідний – лише $10. Від цієї системи виграють більше заможні люди, які взагалі не повинні отримувати допомогу з бюджету. На вулиці ми готові іноді дати грошей людині бідній, а людині на «Бентлі» – ні. А в нас через бюджет отримують гроші люди, які їздять на «Бентлі».
Соціальна політика не повинна реалізуватися через ціну, бо так вона йде на підтримку не бідних, а більшою мірою заможних людей, які мають можливість більше споживати.


Тобто повинна бути адресна допомога?
Звичайно, якщо ми піднімемо ціну, і багаті не будуть отримувати дотацій, то ми зможемо бідному підняти допомогу. Чим швидше країна це зробить, тим більш чесною буде соціальна політика.

Це красиво на папері, але коли починаємо втілювати у життя, раптом дізнаємося, що в нас є корупція і бюрократія. Як воно працюватиме?
Така система вже в нас давно працює. Я кажу про систему субсидій. І вона не така вже й складна. Бідна людина сама піде отримувати цю допомогу, бо в неї вибору нема. Але не підуть ті, хто, можливо, не має таких офіційних доходів, а має тіньові. Тобто система адресної допомоги відсікає заможних.
А зараз суспільство мовчки спостерігає, як гроші незаможних йдуть на підтримку далеко не бідних.

Це дієва система. Наприклад, в мене є знайома, яка не пішла за грошима при народженні дитини, бо їй ці гроші не потрібні – вона вирішила не витрачати час та зусилля. Крім того, ці гроші знадобляться комусь іншому, кому вони справді потрібні.
Я знаю ще один приклад. Це ваш співрозмовник. Я теж не отримував такої допомоги. Бо в мене мотив при народженні дитини був інший. Але чи багато таких людей? А допомога йде автоматом, без проблем. Для багатьох людей сума такої допомоги – це обід в ресторані. А для інших – це спосіб вижити. Тому не треба відміняти допомогу при народженні дитини. Але її треба прив’язати до доходів. Те саме стосується харчування в школах, безкоштовних підручників… Ще кілька років такої політики – і ніхто ні за що не буде платити, будуть лише отримувати. Настане комунізм. Можна зробити і хліб, і молоко безкоштовними, але чи будемо ми мати цей хліб і це молоко?


Як скоро ми можемо вирішити нагальні проблеми держави, щоб іти далі та розвиватися?
Масштаб проблем такий, що за один рік їх не можна вирішити. Цього року можна зробити крок у правильному напрямку. Тобто нереально вийти на дефіцит у 2% ВВП, бо в нас жахлива база. Але серйозний, правильний крок – це зменшити дефіцит до 4–5% ВВП. Бо чим нижчий дефіцит, тим менше треба буде потім сплачувати відсотки по боргах. В минулому році був зафіксований дефіцит у 11%, а насправді він був ще більшим. Бо треба додати переплати по податках та невідшкодований ПДВ. Разом це буде 12,5% ВВП – це грецький дефіцит.

Ваші оптимістичний та песимістичний прогнози на цей рік.
Обидва оптимістичні. Ця команда розпочне реформи – або їх розпочне інша команда. Ситуація така, що не робити нічого вже не можна.



http://www.lb.com.ua/analitic/economics/2010/03/18/32537_viktor_pinzenik_tsya_komanda.html


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2010-03-18 18:18:41 ]
Про ймовірні помилки В.Пинзеника

Те, що хороший економіст, навіть, можна сказати, прекрасний економіст, говорить не про головне, як на мене, цілком очевидно, бо навіть найдовірливішому повинно бути зрозуміло, що починати будь-які реформи за стану некерованості країною НЕ МОЖНА. :(
І, вибачте, не економіка нині керує Україною, і навіть не Уряд - нинішній, чи колишній. Країною керують і повинні керувати закони, які потрібно виконувати, або змінювати. ЗАКОНИ, на жаль, НЕ ПРАЦЮЮТЬ. Навіть наполовину не працюють. В тіні - 50-60% промисловості!
Зрештою, і найтемнішому ясно, що коли грошей не вистачає - їх потрібно заробити, а не максимально економити!
Чи заробляє Україна? Так, заробляє. Чи платить податки? - 50-60% в тіні... Закрити існуючі діри в бюджеті легко, повернувши з тіні хоча би 25% промисловості (особливо не нагадуватиму, що основні офшор-олігархи в ПР).

Тож, аби це все сталося, починати потрібно таки з влади. Із повернення влади в країну. Це теж цілком зрозуміло і найтемнішому.
Але якщо в руслі закону не працює ні прокуратура, ні суди, ні депутати всіх рівнів, ні губернаторські і мерські команди на місцях, ні підконтрольні їм силовики на місцевих рівнях - то спроба братися за реформи тільки повністю доконає ситуацію!
Схоже, це прекрасно зрозуміла ЮВТ, попросивши "чистого економіста" Пинзеника з Уряду. А як інакше, коли спершу країну потрібно було повернути до керованості, а потім вже і до реформаторської керованості (чи і справді хтось вважає, що можна проводити реформи без строгого дотримування законів і законності в країні?).
А для цього потрібно було назавжди вивести з през. кабінету Ющенка, змінити всю його і ПР креатуру силовиків, посилити існуючу вже (законну!) коаліцію президентським впливом...

Словом, дякуємо таким, як ющенко, як партія рецидивістів, і іншим тушкам, що всеціло заважали і заважають поверненню країни в поле керованості і законності. Дякуємо і недопатріотам-"противсіхам" і патріотам_за_янека за наше щасливе майбутнє.

На жаль, попереду ще більший хаос, бо законністю від дій нової влади не пахне. Та і хто б сумнівався...

Тому Вікторе Пинзенику, є стійке відчуття, що ви дуже далекі від розуміння процесів і потреб країни, і, можливо, краще було би вам не виступали з пропозиціями, які до нашої ситуації стосунку мають небагато...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Комаров (Л.П./Л.П.) [ 2010-03-19 15:14:38 ]
Цікава думка! Про святість ЮВТ і безкорисливість всього БЮТу наче відомо. Те що їй весь час заважали творити починаючи від "...через півроку в Києві не залишиться жодної "хрущовки" до "Рівнеазот" націоналізувати а ОПЗ приватизувати наче також відомо. І Ющенко винуватий, що тільки надмірна скромність ремісників і селян з БЮТу завадила створити мегафракцію з ПР. Але цікавим є питання: куди подіти тих 7-8 мільйонів(!) людей які свідомо проголосували за свій вибір. Хай вони непатріоти якогось конкретного клану, хай недоумки, хай навіть недолюди (приблизно так висловився новий міністр освіти у своїй відомій статті, але вже по відношенню до галичан) та це їх вибір. Чи щоб відмовитися від насилля слід застосувати насилля? Так здається не вчинили ні Горбачов ні Ющенко.
А далі що? Нові олігархи, які прийдуть на зміну старим будуть кращими? Вони будуть патріотичними олігархами? Це як вбити царя, а новий буде наш цар?
Я не маю ніякого відношення до комуністів (взагалі нинішніх вважаю просто брендом), але чому ЮВТ не виступила за відновлення ідеалів Жовтневої революції - там було конкретно, мовляв війна палацам. Чи після здобуття абсолютної влади вона з усім штабом переїхала б у беззірковий готель, а одягатися стане у сукню виробництва якогось УКРСИЗ? Що тут РМ скаже?

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2010-03-23 19:42:32 ]
Пане Олександре, вам терміново потрібно навчитися чітко висловлювати свої ідеї, а також запитання (питання). Бо я, наприклад, вас не зрозумів. Ви говорите щось неясне про можливе в минулому загрозливе здобуття "проукраїнською" силою абсолютної влади?
У найкращому випадку було би - ЮВТ президент, нестійка демкоаліція в парламенті, і аполітичний (криза на дворі) проукраїнський прем'єр - і це була б тільки нестійка рівновага супроти абсолюту олігархічно-офшорного засилля ПР + Ющенка, супроти україножерів, які нині при максимальній владі!!!

В умовах такої (колись можливої) рівноваги - ми (український народ), змогли би впливати на Тимошенко, і при потребі змінили би її на наступного проукраїнського лідера - і це нормальний шлях із нічого, де ми зараз, у світліше майбутнє...

Так чи інакше, але наші "противсіхи" чи "за_янека" патріотичні-маргінали (чи мадригали) вирішально допомогли вибрати конкретно-олігархічну, антиукраїнську владу для себе, для своїх дітей, для вас і для мене ( а ж є ще і такі блазні, що на вибори взагалі не ходили)... :(

І якщо потрібно буде тисячу раз сказати, що ці недопатріоти зробили злочин, то я тисячу раз і казатиму про це.

Знаю, що і серед наших авторів досить великий відсоток отих, що не змогли, чи не схотіли зробити правильний вибір на користь українства.
Ось зібраний портрет такого "виборця", який привів до влади бандюковичів - вкрай низьке розуміння економічних процесів, віддаленість від розумової праці (Забужко, Андрухович - не приклад розумової праці, а суто емоцій...), відсутність у такого "виборця" правдивих моральних авторитетів, до чиїх поглядів цей "виборець" дослухався у вирішальний момент ...

Словом, картина вкрай печальна - українство постійно винищувалося у минулі роки, десятиліття, століття, а те, що залишалося - було, скоріше, гіркою пародією на націю...
І нині, те саме... Особливо прикро дивитися на літераторів - більшість із яких, з ким я особисто розмовляв, або вкрай гонорові, або вкрай безпринципні, і не здатні об"єднуватися, підкоритися у вирішальний момент проукраїнській єдності...

В нас був хороший шанс, але ми його профукали. І НАМ УСІМ ПОВИННО БУТИ, щонайменше, СОРОМНО ЗА ЦЕ.

Сором і українець - це на сьогодні синоніми.

І ще раз повторю, гострий дефіцит правдивих моральних авторитетів - прийшов до нас і з радянщини, і з рос.імперії, проте той із нас, хто на сьогоднішній день не бачить для себе навколо моральних авторитетів - ЗЛОЧИНЕЦЬ перед Батьківщиною і майбутніми поколіннями. Бо ці авторитети таки є поруч - і Ліна Костенко, і Мирослав Попович, і Любомир Гузар, й інші Достойники... Бо суто на своє "скудомисліє" ми не можемо опиратися - і нинішня ситуація із чорними силами, що захопили ( у т.ч. і антиконституційно!) владу в Україні, це підтверджує.

Можливо і намарно (бо кому я це зараз кажу, кому з вас це потрібно?), але ще раз повторю слова невідомого мені автора, який написав дуже правильні слова:
"Якщо ти не здатен до об'єднання, то ти не патріот, а гоноровий ідіот!". Роздрібненість патріотичних сил - нищівна загроза українству! Об'єднання передбачає якогось лідера. Треба об'єднуватися навколо того, що є. Життя покаже, чи виправдає він довіру людей. Якщо ні, то прийде інший. Але сили будуть вже згуртовані. А так будемо мати розбрат і далі. І тоді марні сподівання на якусь кращу долю."

Висновок: мали надію - з труднощами, але повзти вгору, нині надії нема, - на жаль, як на мене, попереду чорне тло провалу (розколу), і з багряними відблисками на кожному з нас...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2010-03-23 18:47:59 ]
Заробітчани переслали в Україну рекордну суму

У 2009 році через системи грошових переказів гастарбайтери перевели в Україну близько 3 млрд. доларів.

Про це з посиланням на ділове видання, повідомляє агентство УНІАН.

Як повідомляється, попри фінансову кризу, потік грошей з-за кордону, виявився рекордним за всю історію.

"За 2009 рік за допомогою Western Union, "Юністрім" та інших операторів в Україну зайшло 2,94 млрд. дол., що на 16,25% більше, ніж 2008 року.

За цей же час із нашої країни було відправлено лише півмільярда дол., що, все ж, на третину більше порівняно з 2008 роком.

Таке зростання обсягів ринку переказів у непростий кризовий рік експерти, в першу чергу, пояснюють збільшенням кількості українців, що виїхали заробляти за кордон.

"В останні півтора року багато людей втратили роботу і були вимушені виїжджати на заробітчанство, за рахунок цього збільшилася кількість переказів", - припускає директор департаменту платіжних систем Національного банку Віктор Кравець.

Як пише видання, незважаючи на збільшення рівня безробіття практично в усіх країнах, де працюють наші співвітчизники, їх масові скорочення майже не зоторкнули.

"Мігранти менше схильні до звільнення, ніж місцеве населення, оскільки готові працювати за менші гроші", - пояснює експерт НБУ Андрій Гайдуцький.

За його словами, погіршення економічної ситуації в Україні спричинило зниження загального рівня життя, що також спонукало мігрантів збільшити середню суму переказу.

"Найбільше переказів в Україну, як і раніше, шлють із Росії, далі йде "золотий трикутник" - Іспанія, Італія, Португалія, далі - Чехія і Польща, потім - Канада і США", - розказав заступник голови правління банку "Фінанси і кредит" Ігор Львов.

Це у статті пояснюється тим, що майже половина заробітчан із України працює в Росії.

"За межами країни на початок 2009 року працювало 4,93 млн. українських громадян, які за 2008 рік заробили близько 35 млрд. дол. У Росії, за нашими оцінками, працює близько 2 млн. українців", - зазначив Гайдуцький.

За даними Світового банку, в Україні працює близько 6 млн. іноземців. За відомостями НБУ, 2009 року вони відправили звідси близько 510 млн. дол.

http://www.epravda.com.ua/news/4ba88fa2acb44/


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2010-03-29 20:06:16 ]
В России «зачищают» украинцев

http://glavred.info/archive/2010/03/18/140801-6.html

Александр Михельсон, «Главред»

Как и прогнозировали, первый визит новоизбранного Президента Украины в столицу Российской Федерации не ознаменовался подвижками в плане углубления экономического сотрудничества двух стран.

В то же время поездку – и это тоже было предсказуемо – декорировали многочисленными заявлениями российской стороны о «новой эпохе», «размораживании контактов», «возвращении к дружбе» и т. п.

Между тем, происходящее в реальности не очень вяжется с реверансами для ТВ.

Например, сегодня, через месяц после прихода к власти «пророссийского» Януковича, правительство Владимира Путина собирается ликвидировать очередную общественную организацию украинцев в России. Процесс был начат еще в середине прошлого года, то есть при президентстве Виктора Ющенко. Но со сменой власти в Украине отнюдь не замедлился.

С 20 июля по 10 августа 2009 г. исполнительские органы РФ провели проверку Федеральной национально-культурной автономии (ФНКА) украинцев в России. Проверка проводилась согласно специальному распоряжению российского минюста.

ФНКА действует в России с 1998 года, когда объединились четыре территориальные украинские организации. С 2002 года ФНКА существует на базе Культурного центра Украины в Москве. Увы, в последнее время деятельность организации была существенно затруднена.

И если существовать в условиях постоянного безденежья российские украинцы уже более-менее привыкли, то противостоять прессингу государства им намного труднее.

Три из девяти входящих в ФНКА территориальных объединений исключены из реестра общественных организаций. Красноярское, возможно, еще будет восстановлено – сейчас там готовят новый устав, а вот Волгоградское и Тюменское ликвидировали по решению суда.

Кроме того, еще в апреле прошлого года истек срок полномочий руководства ФНКА, избранного на съезде в 2005 году.

Эти два факта вошли в перечень «обвинений» в адрес Автономии, составленный по итогам летней проверки (копии цитируемых здесь и далее документов имеются в распоряжении «Главреда»).

Согласно акту проверки, руководство ФНКА подало неправильный перечень входящих в автономию структур, причислив к ним уже не существующие. Кроме того, само это руководство, как уже было сказано, нелегитимно.

Также чиновники установили, что Автономия использует «неправильную» печать – а именно, печать, отражающую прежнее название организации. Это название – «Украинцы России» - было изменено в том же 2005 году, но вот на печати оно остается по сей день.

Сопредседатель ФНКА Валерий Семененко, с которым связался «Главред», заявил, что данные недочеты в работе организации вызваны чисто «техническими» проблемами. По его словам, работа над организацией нового съезда, который утвердил бы руководство Автономии, ведется, просто оплатить дорогу всем делегатам ФНКА пока не в состоянии. Остальные недостатки, заверил г-н Семененко, были оперативно исправлены.

Официальное заявление с изложением этих аргументов Автономия направила в минюст. Однако чиновников это не убедило. 19 октября деятельность ФНКА была временно приостановлена на срок до 12 января. Именно для исправления обнаруженных упущений.

И вот тут-то началось самое интересное. 2 февраля 2010 года на имя замминистра юстиции РФ Алу Алханова поступило потрясающее воображение письмо жителя Москвы Николая Журавлева. В письме означенный гражданин просил «принять меры» по прекращению деятельности ФНКА как… угрожающей российской государственности.

Как указал в своем письме юридически подкованный гражданин Журавлев, согласно российскому законодательству общественные организации, чья деятельность временно приостановлена, не могут в соответствующий период проводить публичных мероприятий. Тем не менее, сопредседатель Автономии Семененко такие мероприятия проводил.

Список «мероприятий» прилагался. «1). В нарушение статьи 43 Закона сопредседатель Автономии Семененко В.Ф. 29.10.2009 от имени украинской общины принял участие в публичном выступлении на Радио Свобода. 2) 26.11.2009 сопредседатель Автономии Семененко В.Ф., представляя Автономию, руководил мероприятием, посвященным памяти «жертв голодомора и убийства украинцев в 30-х годах», которое было организовано в поддержку вахты памяти «неугасимая свеча» и документально-художественной выставки «голодомор 1932-1933 годов - геноцид украинского народа», открытой 25.11.2009 в г. Киеве».

Исключительная опасность этих действий для существования России подчеркивалась в лучших традициях политических доносов сталинских времен.

«Кроме того, В.Семененко, представляя украинские общественные организации России от имени «ФНКА УР», регулярно принимает участие в мероприятиях организуемых зарубежными неправительственными структурами - «Украинской всемирной координационной рады», «Всемирного конгресса украинцев», «по вопросам состояния украинской нации». Лидеры указанных организаций выступают с позиции национализма и сепаратизма», - писал, в частности, Журавлев.

Какой «сепаратизм» проповедует Всемирный конгресс украинцев, известно, видимо, только гражданину Журавлеву. На чьей совести остаются и обороты типа «так называемые жертвы голодомора».

Между тем, минюст РФ отреагировал на это замечательное как по содержанию, так и по форме, послание вынесением письменного предупреждения в адрес ФНКА. Разумеется, вовсе не за то, что, как сформулировал бдительный гражданин Журавлев, «деятельность «Федеральной национально-культурной автономии украинцев России» направлена на дискредитацию проводимого руководством России политического курса по межнациональному единству и в своей деятельности несёт угрозу существующему конституционному строю».

А вот выступление Валерия Семененко на радио российские хранители закона сочли вполне достаточным основанием.

При этом сам Семененко в комментарии «Главреду» подчеркнул, что выступления как такового… не было. «Мне позвонили из бюро Радио Свобода из Праги, я ответил на несколько вопросов. Они со мной не связывались, на вычитку и подпись этот материал не давали», - объяснил он.

А информация о «руководстве» акцией, посвященной годовщине Голодомора, по словам г-на Семененко, вообще не соответствует истине. «Не было у нас никакого мероприятия по Голодомору. А конкретно 29 ноября я сидел дома с гостями», - сказал он.

Все это сопредседатель ФНКА изложил в жалобе, направленной в Тверской суд Москвы. Однако пока в Автономии пытались добиться отмены предупреждения, в минюсте РФ оперативно предприняли финальный шаг: министерство обратилось в верховный суд России с иском о ликвидации ФНКА.

В исковом заявлении на пяти страницах Автономии припомнили все перечисленные выше «грехи» - от проблем с печатью до все того же «выступления» Валерия Семененко на зарубежном радио.

Кроме того, в перечень обвинений добавили пункт о том, что НФКА не предоставила документов о финансировании ее деятельности из-за рубежа. Прелесть этого пункта состоит в том, что в цитировавшемся выше акте проверки самого же минюста было сказано: «Согласно представленным на проверку справкам Автономия не имеет денежных средств и иного имущества, финансово-хозяйственная деятельность отсутствует, банковского счета, членских взносов, штатных работников и пожертвований от политических партий нет... Деятельность Автономии осуществляется на общественной основе».

То НФКА инкриминируют нежелание отчитываться в получении денег, которых НФКА не получала.

И совсем уж восхитительно выглядит в исковом заявлении минюста такой пассаж: «Автономией не представлены документы, подтверждающие деятельность Автономии по выполнению уставных целей и задач, а именно - самостоятельного решения вопросов сохранения самобытности, развития языка, образования, национальной культуры.»

В самой Автономии действия российского минюста комментируют неохотно. Впрочем, не под запись их связывают с конфликтом, имевшим место еще год назад. Тогда, в апреле 2009-го, представитель МИД РФ Андрей Нестеренко сделал громкое заявление о том, что украинский язык и культура, с одной стороны, не нужны украинцам России, а с другой – развиваются на территории РФ вполне успешно.

Ряд украинских общественных организаций соседней страны выступили с резкой критикой этого заявления, и НФКА была в первых рядах. «Вот после этого нам шепнули, что готовятся массовые проверки нашей деятельности», - рассказал «Главреду» источник в НФКА.

Первое судебное заседание по иску о ликвидации Автономии состоится в конце марта. НФКА уже направила в суд свой собственный иск – о признании действий минюста незаконными и отмене предупреждения, вынесенного ранее.

Официальный Киев пока в этом процессе никак не участвует, а получить комментарии украинского МИДа по этому поводу на момент написания материала не удалось. Однако как-то реагировать украинским властям на происходящее придется хотя бы потому, что этого намерена добиться оппозиция.

В частности, с началом пленарной недели в Раде будет озвучен депутатский запрос к дипломатическому ведомству. Народный депутат от БЮТ Андрей Шкиль, ознакомившись с копиями документов, которые предоставил «Главред», пообещал, что тема НФКА будет вынесена также на рассмотрение комитета ВР по иностранным делам (членом которого является г-н Шкиль).

Учитывая постоянные упреки в «непатриотичности», звучащие в адрес многих высокопоставленных представителей новой украинской власти, эта власть заинтересована опровергнуть сложившееся мнение «не словом, а делом». Получится ли – станет ясно в ближайшие недели.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Майстерень Адміністрація (Л.П./М.К.) [ 2010-04-09 23:08:11 ]
“Волинська різанина” – виставка правди, напівправди та відвертої брехні

Інформація про відкриття у Києві виставки “Волинська різанина: польські та єврейські жертви ОУН-УПА” широко рекламувався в пресі, у багатьох місцях висіло оголошення про її відкриття.

Було зрозуміло, що йдеться про Волинську трагедію, одну з найбільш драматичних сторінок українсько-польського конфлікту, але дещо різала вухо назва. Науковці та інтелігенція України та Польщі змогли примиритися на цій важкій історії, Україна та Польща спільно видали сім томів документів, у тому числі й щодо подій на Волині. Ці події називають трагедією, драмою, селянською війною, але не різаниною... Тому оця червоно-чорна реклама відштовхувала.

Я подзвонила Володимиру В’ятровичу, колишньому директору архіву СБУ часів президента Ющенка, який відкрив цей архів для громадян України та науковців світу і якого було звільнено з приходом до СБУ нового керівника Валерія Хорошковського, головному фахівцю у темі ОУН-УПА (нема в Україні людини, яка б увібрала більше, ніж він документо-годин на тему ОУН–УПА) і запропонувала йому подивитися разом цю виставку. Володимир В’ятрович сказав, що він вже її дивився, але згодився провести мені додаткову екскурсію...

– Володимире, то чому вас звільнили із СБУ? СБУ закрило архів від зайвих очей і тепер займатиметься не інформаційною безпекою, а чимось приємнішим, наприклад, безпекою газових потоків пана Фірташа? – запитала я натякаючи на стару справу, коли рік тому у якості заступника СБУ Валерій Хорошковський боронив РосУкрЕнергівський розмитнений газ, право власності на який нібито було переоформлене на уряд України.

– Це було прогнозоване звільнення, - дипломатично відповів В’ятрович. - Хоча шкода, найголовніше, що цікавить Росію: історія, її версія історії. Єдиний спосіб проти нав’язувань та провокацій було: відкрити архів. До речі, поки вас не було, до мене підійшли охоронці, попросили перевірити сумку.

На другому поверсі Українського дому нас знову зупинила охорона (як з’ясувалось пізніше, співробітник міліції), яка хотіла подивитися в сумку В’ятровича.

– Шукаємо пояс шахідки? – продемонструвала я свою сумку та посвідчення журналіста. – Чи коктейль Молотова?

Охоронець тяжко зітхнув та пропустив нас.

Ми зайшли в зал, де були розвішані експонати, стенди, із надписами жертв та фотографій. Вглибині залу постійно крутили документальний фільм, де розповідали про жорстоких українців.

– Дуже цікава назва. Виставка називається “Волинська різанина: польські та єврейські жертви ОУН-УПА”. Давайте розберемо назву, - запропонував В’ятрович. - “Волинська різня”, це термін який використовується польськими істориками та публіцистами до подій літа 1943 року, коли польсько-український конфлікт сягнув апогею, коли були масові випадки вбивства цивільного населення, як з польського так і з українського боку, і це тривало до літа 1943 року. Виставка ж реально стосується періоду 1941-1947 років.

Це - не єдина невідповідність заявленому буклетові. Крім того, тут пишуть про єврейські жертви ОУН-УПА у волинській різанині. Нагадаю, що волинська різня, це є липень 1943 року, тоді коли знищення єврейського населення німецькими окупаційними силами було завершено. І тому казати про нібито участь ОУН-УПА у знищенні євреїв було безпідставно.

Ми підійшли до стендів, і Володимир В’ятрович звернув мою увагу на таке.

- Назва виставки “Волинська різня”. Натомість, ми бачимо стенди, які на чотири п’ятих представлені не Волинню. Це Галичина, Надсяння та інші землі. Подивіться, який територіальний принцип взято за основу виставки. Береться територіальна одиниця і по ній на стенді розміщається той чи інший матеріал. Але за основу взятий не той адміністративний поділ, який був у 1943 році, саме коли був конфлікт, і не 1945-47 роки, коли конфлікт продовжувався. Тобто це не радянський або німецький поділ. За основу взятий адміністративно-територіальний поділ Західної України до 1939 року. Тобто вони підкреслюють, що Львів - це Львівське воєводство, що Бібрка - це Бібрський повіт Львівського воєводства, нагадуючи, що це землі Польщі.

Цю виставку не представляють поляки, її представляє невелика маргінальна частина польського суспільства, яка не сприймається самими поляками. Це люди з так званого Кресов’яцького середовища, які вимагаються повернення територій України до Польщі. Тому мені дивно, що ця виставка відбувається за ініціативи народного депутата України Вадима Колєсніченка. Нардеп України з Криму привозить до Києва виставку організації, яка висловлює свої претензії до України. Це вже мало би бути підставою для вивчення СБУ.

Я помітила, що до нашої розмови прислухаються. Молоді люди із фотоапаратами, трохи старші жінки та чоловіки слухали мого супутника уважно. Охоронці особливої зацікавленості не виявляли. Не виявляли і агресії.

– Виставка містить правду, напівправду та відверту брехню, - розповідав Володимир В’ятрович. - Правда полягає в тому, що був жорстокий польсько-український конфлікт. Правда полягає у тому, що справді жертвами конфлікту з обох боків було цивільне населення.

Правда полягає у тому, що більше постраждало польське населення, бо воно становило меншість на території Західної України. Напівправда, у тому, що постраждали лише поляки. Напівправда, у тому, що тут нема інформації про українців, які стали жертвою польсько-українського конфлікту, жертвами підпілля чи своїх сусідів поляків. Неправда у тому, що нібито метою конфлікту було поголовне винищення польського населення. А існуючі документи не підтверджують того, що комусь ставилося завдання від командування УПА про винищення поляків. Ніхто такого наказу не давав, таких документів нема, такого наказу не було.

Я розглядала фотографії. На них - герби міст Західної України часів Польщі. Цікаво, що як мінімум третину фотографій становлять саме такі: костелів та пам’ятників архітектури, які не мають безпосереднього відношення до періоду цієї війни.

– Зверніть увагу на ці таблиці, що містяться всередині стенду та слова, на стенді, що організатори мають документальне підтвердження кількості вбитих поляків, - продовжив Володимир. - Ким та чим підтверджені ці цифри та фото – незрозуміло. Далі, подивимося цікавий переклад з польської мови. (Ми стояли біля виставки Бібрського повіту). Польською написано: “лічба замордованих”: (тобто кількість замордованих всього у цьому містечку) - 959. З них “установльоні назви” (визначені імена та прізвища жертв - 420. У перекладі українською та російською, який подається нижче, разом загиблих, виходить 1750 людей (а не 959, як у польській версії), у тому числі 959 – кількість встановлених жертв (хоча у польській версії – 420). І таке поводження з цифрами і на наступних стендах, які демонструють кількість жертв у повітах. Це, як на мене, аморальне бажання організаторів позмагатися, у кого більше жертв. А тепер давайте подивимося фотографії біля стенду Львів, - ми пройшли далі. – Це фотографії подій у Львові влітку 1941 року, коли відбулися погроми єврейського населення. Чомусь ці жорстокі події вплетені у контекст українсько-польського конфлікту. Тут чомусь фотографії підписані, що це “глумління українських фашистів”. Такі фотографії є у Львові. Але на підставі чого зроблені висновки, що це українські націоналісти? Нема жодних підстав стверджувати, що це робили ОУН-УПА. Ще більш брутальним є використання фотографії з площі перед тюрмою. Ці жертви, люди вбиті НКВС, і це були українці. І демонструвати вбитих українців, видаючи їх за поляків, постраждалих від конфлікту - це також аморально.

Повз нас пройшов нардеп від Партії Регіонів Владислав Забарський, одягнутий у все чорне. Чекала, що він захоче подискутувати з В’ятровичем, все ж таки він у минулому випускник Сімферопольського вищого військово-політичного училища, офіцер з правової роботи, зрештою, слідчий Генпрокуратури. Але він не захотів дискутувати, знайомився із експозицією.

– А ось ще один стенд – вбиті польські професори, - знову звернув мою увагу мій екскурсовод, - Протягом тривалого часу існував стереотип про те, що польські професори, нібито знищені німецькою владою після приходу у Львів, що до цього причетні, чи то Нахтігаль, чи то українські націоналісти, але польські науковці у дослідженнях вже давно спростували цей міф. Вони показали, що ані Нахтігаль, ані ОУН-УПА не причетні.

Тут до нас підійшов старенький вже пенсіонер із сумочкою.

– Хлопці, дівчата. Та що ж це робиться? Це, може, виставку Табачник робив? – спитав він.

– Ні – Колєсніченко. А ви прийшли виставку подивитися? – запитала я.

– Я пенсіонер - Валерій Павлович. У мене тато – українець, у армії Людовій воював. А мама – німкеня. Ну що вони тут таке показують? Ну все було, і вони вбивали, і ми вбивали. Та чого оце розпалювати? – запитував дід.

У цьому виставковому залі постійно крутиться кіно, де великим планом черепи, штабелями - кістки загиблих, та історії про те, як українець зарубав своїх жінку та дитину, бо вони були поляки.

– Знаєте, у Вашингтоні ані в "музеї індіанців", ані в Історичному музеї немає жодних згадок про винищення корінного населення Америки - погодилась я.

Тут на великому екрані якась жінка казала, що росіяни теж проводили “деполонізацію”, вони вивозили поляків до Сибіру, і робили це більш м’яко, аніж українці у 1946 році.

– Та невже у Сибіру краще ніж вдома? – здивувався наш літній співрозмовник.

– Це також неточність. У 1946 році їх виселяли не українці, а радянська влада. Очевидно, що деяким росіянам цікаво закцентувати саме на українсько-польському конфлікті, ніж на тих жертвах, які понесли поляки від радянської влади. Від радянської влади поляки втратили мільйони своїх громадян. Це бажання приховати за чужими гріхами свої гріхи, значно більші.

Виставку відвідала Маша Міщенко

постiйна адреса статтi: http://www.unian.net/ukr/news/news-371605.html

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2010-04-10 13:30:13 ]
Польський аташе назвала виставку «Волинська різанина» маніпуляцією [10.04.2010 08:58]

Фотовиставка «Волинська рiзанина: польськi та єврейськi жертви ОУН-УПА» в Українському домі в Києві є «гострою маніпуляцією», заявила в ефірі Радіо "Свобода" Ольга Гнатюк, аташе з питань науки і культури посольства Польщі в Україні.

«Вона розповідає, в першу чергу, про польські жертви, тим часом, як заголовок говорить про польські та єврейські жертви. Треба зрозуміти, що там є жертви і чисток у Галичині, і чисток на Волині. Не можна все без розбору вкидати під таке гасло «Волинська різанина», просто заради цього слова «різанина». Це робиться задля того, щоб викликати гострі емоції. І я як представник посольства і як людина з науковим званням історика, як професор Варшавського університету, різко висловлююся проти таких зловживань», – заявила Ольга Гнатюк.

За її словами, Україна і Польща за роки незалежності мають «дуже добрі напрацювання, і ми не повинні дозволити їх знищити».

Органiзаторами виставки в Українському домі, що відкрилася напередодні, є «Правозахисний громадський рух «Росiйськомовна Україна» і «Товариство увiчнення пам’ятi жертв злочинiв українських націоналістів» (Польща).


постiйна адреса статтi: http://www.unian.net/ukr/news/news-371662.html


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Майстерень Адміністрація (Л.П./М.К.) [ 2010-04-13 23:26:52 ]
Новий керівник області зрозумів, що у Калуші катастрофа

У Калуші нічого не робиться для ліквідації надзвичайної екологічної ситуації.

Про це заявив глава Івано-Франківської облдержадміністрації Михайло Вишиванюк в ході засідання ради з питань соціально-економічного розвитку регіону у вівторок.

"Ситуація там є катастрофічною. Катастрофічною", - сказав він

"І вся проблема полягає в тому, що минуло два місяці з часу, коли там побував колишній президент Віктор Ющенко і після прийняття Верховною Радою відповідної постанови, крім говорильні і перекладання паперів з стосу на стос, ніяких заходів там не вживається. Ніяких", - підкреслив губернатор.

За словами Вишиванюка, катастрофа полягає в тому, що Домбровський кар'єр несе екологічну загрозу не тільки території області, "а може вилитися в загрозу світового масштабу".

"Якщо це все потрапить в річку, то опиниться в гирлі Чорного моря...І вся ця зона стане мертвою", - зазначив голова обладміністрації.

Він розповів, що ще тиждень тому поблизу Домбровського кар'єру, що розширюється в напрямку двох річок - Сівки і Лімниці, проходила дорога, а вже вчора на її місці утворився зсув ґрунту. "До річки залишилося метрів п'ятдесят", - попередив глава області.

Посилаючись на прогнози вчених, Вишиванюк повідомив, що захисні дамби Домбровського кар'єру можуть витримати максимум 6 місяців.

"Не маючи грошей, не маючи відповідної технічної документації, я дав команду будівельній організації приступати негайно до роботи, бо поки погодимо, утрясемо, вже робити буде нічого - все буде в річці", - підкреслив він.

Губернатор також повідомив, що має намір запросити прем'єр-міністра Миколу Азарова відвідати Калуш особисто, щоб негайно приступити до заходів з ліквідації надзвичайної екологічної ситуації.

Як відомо, 12 лютого 2010 року Верховна Рада затвердила указ президента Віктора Ющенка "Про оголошення територій міста Калуш і сіл Кропивник і Сівка-Калуська Калуського району Івано-Франківської області зоною надзвичайної екологічної ситуації".

Інтерфакс-Україна

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Майстерень Адміністрація (Л.П./М.К.) [ 2010-04-14 11:57:51 ]
Чи могли навігацією польського президентського літка управляти ззовні?

Чи розбиваються літаки, на яких літають перші особи держав?

- Надзвичайно рідко…

Чи мала місце помилка пілота в результаті його недостатнього професіоналізму, як про це наперебій говорять представники російської влади та російські ж ЗМІ?
- Малоймовірно, тому що на борт №1 відбираються найкращі пілоти країни. Чи міг пілот не зважати на настійливі рекомендації диспетчерів, проігнорувати очевидну небезпеку й уперто продовжувати сідати? Теж малоймовірно, враховуючи досвід екіпажу й усвідомлення важливості «вантажу». Та й не самогубця ж командир літака, врешті-решт. Літак заходив на посадку тричі, і тричі диспетчери помічали його зміщення з курсу на 150 метрів убік!

Чому?
Та тому, що в літаку була несправна система навігації.

Чи часто виходить з ладу система навігації на ТУ-154?
- Ні, майже ніколи, у цьому літаку вона дублюється.

Чи можна вивести з ладу систему навігації ТУ-154?
Можна. Зручніше це зробити під час капітального ремонту

А якщо поляки — замовники капремонту — виявлять?
Не виявлять до тих пір, як спишуть літак і він піде на розборку-утилізацію. До того ж, умовно кажучи, фірма чи команда, яка організувала технічну можливість діверсії з президентським літаком, має багатолітній, широкий досвід, і не робить помилок.

Кому вигідна загибель президента Польщі Лєха Качинського?
- Росії.

Чому?
Тому, що Лєх Качинський надзвичайно самостійний президент сусідньої країни. Тому, що Росії потрібне світове панування. Тому, що Польща в очах Росії — зло, яке має бути покаране.

В чому, на думку Росії, може полягати нинішнє «Зло Польщі»?
- В числі рішень міської адміністрації Варшави, очолюваної мером Лєхом Качинським — перейменування однієї з найбільших площ у Варшаві на майдан першого президента нескореної Чечні Джохара Дудаєва.

Президентська передвиборна кампанія Качинського спиралася на гасла національного відродження та історичної відповідальності Росії перед Польщею.

У 2006 році Качинський запропонував ЄС запровадити санкції проти Росії в тому випадку, якщо Москва відмовиться зняти заборону на ввезення польського м'яса та іншої сільськогосподарської продукції.

Польща наклала вето на початок переговорів про співробітництво між Європейським Союзом і Росією, які мали розпочатися на саміті Росія-ЄС.

Під час війни в Південній Осетії Качинський заявив про те, що повністю підтримує Грузію.

По закінченню війни Росії з Грузією Польща домовилася зі Сполученими Штатами Америки про розміщення елементів ПРО — ракет-перехоплювачів.

За ініціативою Качинського Польща має наміри позбавити Європу від російської газової залежності за допомогою значного збільшення виробництва власного сланцевого газу. В цьому випадку Польща може стати найбільшим європейським постачальником газу.

Про нескореність перед Росією поляків у минулі віки навіть можна не згадувати і не наголошувати.

І ось маємо катастрофу президентського літака під Смоленськом, що призвела до загибелі Лєха Качинського й цілої когорти генералів, що очолювали збройні сили і спецслужби незалежної Польщі. Післявоєнне за згодою держав переможниць державне утворення було центром Варшавського військового договору. Після здобуття поляками свободи, як кістяшки доміно попадали режими Східної Європи, підтримувані Москвою.
А незабаром розвалився й сам колос на глиняних ногах, хоч і був обперезаний грізними на вигляд ядерними ракетами застарілої конструкції. Проте, так звана єльцинська демократія в Росії наказала довго жити. Активно почали відроджуватися у колишній супердержаві сподівання на повернення позицій світового страховиська.

Вже почали матеріалізовуватися ностальгічні прагнення відродити минулу імперіалістичну велич. Перш за все для цього потрібно повернути під свій вплив буферну зону, що складається з незалежних держав, народи і уряди яких категорично не хочуть знов опинитися під московською парасолькою.

Спецоперація Росії проти Грузії загальмувалася лише наприкінці її виконання. Проте, і в Закавказзі планам Росії ще не вечір!

Нещодавно в Україні не без участі Кремля прийшла нова влада. Деякі очільники вже не соромляться оприлюднювати свої прагнення «не мытьем, так катаньем» входження в «оновлений» союз з матінкою Росією. І всупереч Основному Закону намагаються продовжити перебування військового іноземного флоту РФ наукраїнській території.

Чехи і словаки майже в один голос почали заявляти, ось-ось має відбутися вторгнення зі сходу. Невеселі очікування вільних європейських громадян колись єдиної Чехословаччини посилюються спогадами про 1968 рік, коли «братні» танки стояли у Празі. А перед радянськими танкістами на площі факелом самоспалення загорівся студент Ян Палах…

Польща — твердий горішок. Спецслужби імператорського Санкт-Петербурга і генсеківської Москви як зосереджували, так і зосереджують найбільше оперативно-агентурних зусиль на території проживання слов'янського народу, що двічи повставав проти російської імперії в позаминулому столітті, і двічі — проти радянської імперії в минулому столітті.

Цей польський президент Лєх Качинський твердо стояв на позиціях суверенітету своєї держави, неповернення її під сферу московського впливу. Отже, надзавданням російських спецслужб було усунення непоступливого польского очільника в той момент, коли російська агентура і завербовані у радянські часи агенти впливу з числа польських громадян підготують достатній грунт для приходу до влади, якщо не прямого ставленика Москви, то поляка, набагато лояльнішого до Росії, аніж попередні президенти Польщі.

Перед катастрофою командир екіпажу, як наголошують росіяни, тричі заводив літак на посадку. І кожного разу російські диспетчери бачили на екранах локатору відхилення літака на початковому етапі приземлення, як по вертикалі, так і по горизонталі. Диспетчери повідомляли про це командиру літака, і той йшов на другу, а згодом з аналогічної причини на третю спробу посадки літака. Чому така наполегливість? Перед власними очима пілота-командира прилади показували параметри цілком нормального спуску і приземлення.

Нещодавно літак польського президента капітально ремонтувався в цехах російського авіазаводу. Чи могло щось завадити спецагентам поставити невеликий, розміром з коробку сірників, блочок на шляху передачі інформації в кабіну пілотів? Ця штучка — винахід секретних лабораторій ФСБ — може працювати від струму з літакової мережі, власних елементів живлення не потребує. Виготовлена з легкозаймистої пластмаси, як і електонний чіп-убивця. При пожежі літака цей пристрій згоряє, не залишаючи жодних слідів. Вмикається по радіокоманді з землі. Пілот бачить на моніторі вірно обраний напрям спуску і приземлення. Насправді ж, в реальності все відбувається з істотним відхиленням, як по вертикалі, так і по горизонталі, що має призвести до катастрофи. Що й підтвердив в інтерв'ю міністр надзвичайних ситуацій Росії Сергій Шойгу: «Було відхилення від траекторії спуску по вертикалі. Також на сто п'ятдесят метрів вбік від посадкової смуги».

Команда президента Польщі, що загинула разом з ним, його однодумці — це аксіома. Якщо ця версія катастрофи польського літака відповідає дійсності, в наступні президентські вибори до влади у Польщі за планами російських спецслужб прийде новий президент, лояльний до московських амбітних планів повернення «імперії зла», за висловом Рональда Рейгана, що спирається на країни-сателіти. І команда нового президента Польщі буде відповідною, лояльною і поступливою до Москви. Навмисно не стверджую «за планами очільників Росії», бо не дуже впевнений, що Дмітрій Мєдвєдєв у своєму господарстві усе контролює, як і належало б президенту.

Поживемо, побачимо. Наступним кроком, цілком вирогідно, буде завершення операції в Грузії. Країни Прибалтики підуть «на закуску». Вже сьогодні Москва почала втілювати у життя плани по своєму південному прикордонню. Розкрила обійми бунтівникам з Киргизії, що брутально скинули законний уряд і всенародно обраного президента. Російський медіа-офіціоз наполягає, що революція в Киргизії відбувається абсолютно незалежно від волі Кремля. Правда, це смішно?

Щось подібне в світі вже відбувалося. Знайомі методи Сполучених Штатів по підбурюванню заколотів в оточуючих по периметру країнах, з поваленням законно обраних урядів, одразу ж з приходом до влади своїх вірних симпатиків.

— Якщо американцям так можно чинити, то чому нам аналогічним чином поступати зась? — цілком справедливе міркування Кремля.

Не виключено, американці приблизно так само думали у 2001 році. — Якщо заради політичного моменту було підірвано в Росії житлові будинки, то чому б і нам не вдарити літаками по хмарочосах-близнюках?

Залишається поставити питання з римського права: кому, перш за все, вигідна загибель президента Польщі Лєха Качинського? І чи не будуть загіпнотизовані жахливою катастрофою під Смоленськом очільники світових держав так само, як і досі перебувають у неадекватному стані після терактів 11 вересня 2001 року в США? Вперто не бажаючи помічати нестиковки офіційної версії американських слідчих, зосередивших увагу на терористичній організації Аль Каїда, з наступними безперечними доказами, що вказують на сліди інших зацікавлених осіб і держав.

Георгій Бурсов

постiйна адреса статтi: http://www.kavkazcenter.com/ukr/content/2010/04/12/13293.shtml

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2010-04-19 14:09:20 ]
Хочеться вірити, що кремлівська влада не дотична до організації цієї катастрофи, хоча напряму пов'язана із безладом на своїй території.
Добре, що Медвєдєв, як і Янукович, були присутніми на похованні Леха і Марії Качинських. Може перед Богом трохи протверезіють, бо й вони теж колись лежатимуть у трунах.
Утім, найголовніше для росіян зараз вистрибнути зі своєї шкіри ("бульдогів під килимом" за Черчелем) і максимально відкрито і без огляду на репутацію Росії провести розслідування. Інакше для Росії повна безвихідь.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Майстерень Адміністрація (Л.П./М.К.) [ 2010-04-14 15:27:22 ]
Перший місяць нового уряду: почин дорожчий за гроші?..

Юрій Глухов


З одного боку, прем`єр-міністр Микола Азаров начебто має повне моральне право відбитися від критиків заявою, що один місяць діяльності його уряду – це дуже малий термін. Дайте, мовляв, нам хоч би три місяці, ще краще півроку або рік, а тоді вже вимагайте від нас конкретних результатів і звинувачуйте в чомусь!

Проте, з іншого боку, керівники Партії регіонів ще задовго до виборів і під час виборчих перегонів з серйозною міною запевняли всіх, що у них є і антикризова програма, і велика кількість високоякісних законопроектів, і що вони продемонструють ефективне використання своїх напрацювань, як тільки отримають владу в країні.

Як виявилось, гучні заяви команди Януковича-Азарова про наявність у них нібито чіткого плану дій після формування парламентської коаліції і уряду були банальною бравадою. Також стало очевидним, що багато своїх щедрих обіцянок регіонали тепер не дуже-то поспішають виконувати, а деякі обіцянки, зокрема, прем`єр-міністра Азарова вже провалені.

Наприклад, Микола Янович на початку березня урочисто пообіцяв, що закон про держбюджет на 2010 рік буде підготовлений урядом і переданий на розгляд Верховної Ради не пізніше 11 квітня. Ніхто, як то кажуть, за язик Азарова не тягнув, але сьогодні зрозуміло, що цю обіцянку не виконано, і це, звичайно ж, дуже неприємний нюанс.

Цікаво, що головною причиною затримки з бюджетом сам прем`єр назвав невирішеність досі з російською стороною питання перегляду газового контракту в частині зменшення ціни для України. Проте навряд чи потрібно нагадувати, що однією з головних передвиборчих фішок Януковича була якраз обіцянка негайно домовитися з «братньою» Росією про зниження ціни на блакитне паливо. Виходить, погано думали або проявили зайву самовпевненість.

А якщо відкладається бюджет, то відкладається і виконання головної обіцянки Партії регіонів – про підвищення соціальних стандартів шляхом введення в дію прийнятого минулої осені закону. Це теж неприваблива обставина, адже підвищення пенсій і зарплат було обіцяно провести відразу ж після приходу до влади.

Крім того, від дати ухвалення парламентом закону про бюджет залежать терміни можливого відновлення співпраці з МВФ. Але й тут не все добре - переговори з Фондом також проходять дуже складно, і уряду поки особливо нічим похвалитися на цьому фронті. МВФ не погодився з пропозицією Ірини Акімової про дефіцит бюджету в 10% від ВВП, наполягаючи на цифрі 6%, і, до речі, Фонд проти значного підвищення зарплат і пенсій (ухвалення Верховною Радою і підписання президентом Ющенком минулого року згаданого закону про соцстандарти стало головною причиною не виділення четвертого траншу кредиту).

Особливо ж неприємним для уряду і тривожним для всіх українців сигналом стали затримки з виплатами пенсій, які почалися в березні, чого не допускав попередній уряд і чого не спостерігалося в Україні вже десять років.

Ну наче ціла смуга невдач в уряду Азарова – куди оком не кинь. А, крім того, вже чимало зроблено і помилок, а також небезпечних на майбутнє кроків.

Наприклад, надмірно «розгулялася» нова влада в кадрових перетвореннях. Мало того, що наступили на старі граблі з масштабною заміною практично всього керівного складу в уряді, регіональних держадміністраціях та інших держорганах, за що, до речі, люто лаяли своїх попередників, так ще й продублювали останніх у частині кумівства. Чого варті, зокрема, призначення на посади заступників міністрів сина Ганни Герман з трирічним трудовим стажем, а також чоловіків Олени Бондаренко і Віри Ульянченко...

Певна річ, що переважна більшість урядових актів нового Кабміну в березні і квітні стосувалися звільнень і призначень чиновників. З тих самих небагатьох не кадрових постанов привертають увагу дві, оскільки обидва вони вельми знакові.

Так, постановою від 7 квітня уряд зняв з «Межигір’я» статус державного заповідника - напевно, щоб краще спалося Вікторові Федоровичу. А 24 квітня постановою Кабміну №289 були пролонговані до 30 червня пільги за тарифами на залізничні перевезення і електроенергію для підприємств хімічної галузі і гірничо-металургійного комплексу - ймовірно, для підвищення настрою їх власників, широко представлених, як відомо, в Партії регіонів.

І це при тому, що світові ціни на сталь стрімко ростуть останнім часом, забезпечуючи додатковий прибуток українським експортерам, зокрема, металургійній продукції. Наприклад, з грудня минулого року по сьогодні чорні метали вже подорожчали на світових ранках у середньому на 30%.

Стосовно ж політики грошових запозичень уряд Азарова не просто повторює своїх попередників, але вже дав їм величезну фору. За інформацією НБУ, в березні за наслідками розміщення на аукціонах облігацій внутрішніх державних позик (ОВДП) до держбюджету надійшло 8,6 млрд. грн., що в 1,7 рази більше, ніж за січень і лютий сумарно (5,0 млрд. грн.).

І саме в цьому полягає, в першу чергу, причина збільшення об`ємів коштів уряду на Казначейському рахунку до кінця березня, а не якісь успіхи на ниві збору податків. Так, за деякими даними, в березні плани збори на митниці виконані всього на 71% — в об`ємі 6,65 млрд. грн., до скарбниці не надійшло 2,6 млрд. Податкова зібрала минулого місяця 5,22 млрд., недобір — 2 млрд. грн. Тобто, «дива» зі зміною влади в цій сфері не сталося. Причому, за даними фінансового аналізу ДПА і ДМСУ, діючий фінансовий план, спущений міністром фінансів Ф.Ярошенком і затверджений Кабміном, не буде виконаний ні в квітні, ні в травні.

До речі, уряд, незважаючи ні на що, не забув похвалити себе за зростання об`ємів коштів на Казначейському рахунку, але при цьому в повідомлення з цього приводу, розміщене на офіційному сайті минулого четверга, закралася помилка. Там сказано, що за час роботи нового уряду в березні, залишки на Казначейському рахунку виросли в 4,1 рази, при цьому наводяться дві відповідні цифри - 0,882 млрд. грн. на момент обрання уряду і 5,412 млрд. грн. на 1 квітня. Проте навіть «неозброєним оком» видно, що в цьому арифметичному розрахунку щось не так – або вказані неправильні суми, або невірно поділено два числа (якщо 5,412 розділити на 0,882, то в результаті вийде більше 6, а не 4,1.).

Втім, це, швидше за все, неумисна помилка або друкарська помилка. Чого не скажеш про ще один недавній прокол з цифрами від прес-служби нового уряду.

Нагадаємо, 17 березня цього року прес-служба уряду проінформувала, що «на сьогоднішній день ЗАГАЛЬНИЙ ДЕРЖАВНИЙ борг України, включаючи гарантований, складає 93,5% від ВВП». Тоді як насправді державний і гарантований державою борг України складає трохи більше 300 млрд. грн., що дорівнює лише близько 34% від ВВП. Отже, в уряді «промахнулися» всього нічого - на півтрильйона. Мабуть, дуже вже хотілося якомога болючіше вколоти попередників...

Загалом, свій перший місяць уряд Азарова відпрацював «криво й косо» практично за всіма напрямками. І було б дуже необачно розраховувати після такого корявого старту на якісь поліпшення в майбутньому.

Юрій Глухов

http://unian.net/ukr/news/news-372105.html

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Майстерень Адміністрація (Л.П./М.К.) [ 2010-04-15 12:56:08 ]

"Ъ": Мінфін візьме все

Українські підприємства і громадяни сповна заплатять за підвищення соціальних стандартів, передбачене проектом держбюджету на 2010 рік. Уряд має намір збільшити ставки акцизного збору на всі підакцизні товари, посилити адміністрування ПДВ і обмежити можливості бізнесу зменшувати сплату податку на прибуток за рахунок збитків минулих років. Підприємства не готові до різкого підвищення акцизів.

Міністерство фінансів розробило законопроект, який вносить зміни до 13 податкових законів з метою збільшення доходів держбюджету на 2010 рік. Документом, зокрема, запропоновано узаконити електронний реєстр податкових накладних по ПДВ, без формування якого підприємства не зможуть сформувати податковий кредит і, як наслідок, отримати бюджетне відшкодування ПДВ. Ці ж норми безуспішно пропонувалися попереднім складом уряду (Тимошенко).

Зміни до закону "Про ПДВ" передбачають солідарну відповідальність платників. "Якщо в результаті перевірки буде виявлено факт наявності господарських відносин між платником і суб'єктом господарювання, стосовно якого прийнято рішення про ліквідацію або з яким укладений договір, визнаний нікчемним або недійсним, такий платник позбавляється права на податковий кредит і бюджетне відшкодування", - йдеться в законопроекті.

Керівник податкового комітету Європейської бізнес асоціації, глава податково-юридичної практики компанії Ernst & Young Володимир Котенко вважає, що цією нормою Мінфін намагається перекласти функції контролюючих органів на підприємства: "Перш ніж вступити у господарські відносини, компанії повинні будуть досконально перевіряти своїх контрагентів, але це ж функція податкових органів".

Важливою для бізнесу також є поправка до закону "Про оподаткування прибутку підприємств" про обмеження права платника переносити збитки минулих років на майбутні періоди для оптимізації сплати податку на прибуток. У 2010-2014 роках ці збитки враховуватимуться у валових витратах щороку лише в розмірі 20%. Якщо до 1 січня 2015 року збитки не будуть погашені за цією схемою, вони більше не зможуть враховуватися.

Акциз все стерпить

Подорожчають всі підакцизні товари. Ставка акцизів на паливо досягне 172-200 євро/т. Акциз на натуральні виноградні вина планується підвищити з 1 коп./л до 10 коп./л; кріплені марочні вина - з 0,5 грн/л до 2,5 грн/л; ігристі вина і вермути - з 2,5 грн/л до 2,9 грн/л. При розрахунку збору з кріплених вин і вин з додаванням спирту міняється не лише ставка - з 0,5 грн. до 39,4 грн., - але і механізм: акциз треба буде платити не з 1 л вина, а з 1 л 100-процентного спирту.

"10 коп. для натуральних вин хоч і не багато, але виробники майже рік працювали по ставці в 1 коп., і було зростання виробництва. При зміні схеми розрахунку акцизу не враховано, що 10-12% спирту в вині вже є і так, в результаті бродіння. Цей крок ударить по виробниках, активізує імпорт і нелегальний ринок", - упевнений віце-президент Торговельно-промислової конфедерації В'ячеслав Сокерчак.

Він підрахував, що пляшка кріпленого вина подорожчає мінімум на 5 грн. Збільшення акцизу призведе також до вимивання обігових коштів підприємств. "Наша продукція стане неконкурентоспроможною, і галузь ляже - вигідно буде купувати лише горілку", - вважають в НВАО "Масандра".

До рівня акцизу на кріплені вина підвищиться і акциз при виробництві горілки - на 5,4 грн. - до 39,4 грн. Ставка на коньяк, як і очікувалося, підвищиться небагато - з 14 грн. до 17 грн. за літр 100-процентного спирту. Власник ЛГЗ "Хортиця", Одеського коньячного заводу і ДП "Кримський Винний Дім" Євген Черняк упевнений, що пропозиції Мінфіну збалансовані - враховують інтереси бюджету, виробників і споживачів. А ставка на кріплені вина, які він назвав "шмурдяком", не підвищувалася з 2004 року. "Отримуючи пільги у вигляді 50 коп., спирт потім опиняється в контрафактній горілці", - пояснив він.

Споживанню бій

Учасники пивного ринку, за словами президента асоціації "Укрпиво" Галини Коренькової, шоковані пропозицією підняти акциз на їхню продукцію з 60 коп./л до 74 коп./л і вартість води для виробництва напоїв з 3,4-4,5 грн. до 216-252 грн. за кубометр. "Вартість продукції збільшиться мінімум на 50 коп., адже пиво в умовах падіння купівельної спроможності - це не товар першої необхідності", - обурена Коренькова, відзначаючи, що якщо в 2009 році галузь впала на 7%, то в 2010 році варто чекати 10-процентного падіння.

"Ми проти підвищення ставок цього року, оскільки законодавство не передбачає їх збільшення в середині року", - говорить генеральний директор компанії "'Славутич', Carlsberg Group" Петро Чернишов.

Не залишилися без уваги і тютюнові компанії. Всього на місяць - до 1 червня - запропоновано підняти адвалорну ставку акцизу на сигарети з фільтром з 69 грн. до 80 грн. за тисячу штук, а податкове зобов'язання за власну назву сигарет - на 20 грн. - до 135 грн/тис. шт. Вже з 1 липня ставки зростуть до 90 грн. і 150 грн. відповідно. Директор з корпоративних питань компанії "JTI Україна" Олександр Когут відзначає, що збільшення акцизу за два роки в чотири рази (у січні специфічна ставка акцизу збільшена ще на 15%) призвело до скорочення виробництва сигарет.

"Але рівень споживання залишається стабільним - значить, йде компенсація за рахунок контрабанди", - вважає він. Ціни на сигарети з фільтром підвищаться в середньому на 15%, підрахував інший учасник ринку. "Найдешевша пачка сигарет коштуватиме 6 грн., тоді як в Росії - 4 грн., в Молдові - 3 грн. Зрозуміло, що чекає Україну в плані контрабанди", - сказав він.

http://news.finance.ua/ua/~/2/0/all/2010/04/15/193768

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Майстерень Адміністрація (Л.П./М.К.) [ 2010-04-15 13:15:30 ]

!!Американцям дозволили рити українські надра в пошуках газу

Одна з найбільших світових нафтових компаній Total зацікавилася видобутком в Україні сланцевого газу й метану.

Про це йдеться в повідомленні Eurogas Inc, пише видання "Комерсант-Україна".

У вівторок Total повідомила про підписання угоди з Eurogas про оцінку запасів родовищ у Західній Україні.

За відповідних інвестицій, підготувало видання, видобуток може досягти 15-20 млрд. кубометрів газу на рік - більше половини обсягу, який планується закупити в Росії 2010 року, відзначають експерти.

З повідомлення Eurogas Inc. у вівторок стало відомо, що компанія підписала конфіденційне угоду з Total E & P - "дочкою" Total - про оцінку та можливу покупку належать Eurogas прав на родовища сланцевих газів і метану у вугільних пластах України на кордоні з Польщею.

Член комітету Верховної ради з ПЕК Михайло Волинець прогнозує, що слідом за Total в Україну видобувати сланцевий газ можуть прийти ще кілька найбільших компаній.

"Якщо запаси будуть підтверджені, Україна зможе знизити обсяг імпорту газу з Росії на 15-20 млрд. кубометрів. А загальні інвестиції в його видобуток можуть перевищити 2 млрд. доларів", - порахував Волинець.

Як задекларовано, 2010 року Україна купить у Росії 36,5 млрд. кубометрів газу.

За даними Мінпаливенерго, собівартість видобутку сланцевого газу становить 120-130 доларів за тисячу кубометрів, тоді як ціна купленої в Росії тисячі кубометрів газу для промисловості на внутрішньому ринку перевищує 310 доларів.

Відомо, що Eurogas Inc. - канадська компанія, яка належить приватним інвесторам. Крім Канади, розробляє нафтогазові родовища в Тунісі, Іспанії і Польщі.
Володіє активами з видобутку тальку в Словаччині і золота в США. В Україні спільно з підприємцем Іваном Аврамовим створила на паритетних засадах компанію "Єврогаз-Україна".

http://www.epravda.com.ua/news/2010/04/15/232810/

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Майстерень Адміністрація (Л.П./М.К.) [ 2010-04-15 13:27:54 ]

МВФ хоче від Януковича підвищення цін на газ для населення
Сергій Лещенко, УП _ Середа, 14 квітня

До "Української правди" потрапили робочі документи, передані МВФ до української влади для опрацювання.

Це проект "Листа про наміри" і проект "Меморандуму про економічну і фінансову політику", написані Міжнародним валютним фондом.

У цих документах МВФ викладає свої умови, на яких погоджується поновити кредитування України. Запропоновані "Лист про наміри" і "Меморандум" написані в майбутньому часі. Вони мають бути взяті за базу і після узгодження підписані Україною вже у формі звернення до самого Фонду.

Отже, згідно з проектом, Україна просить скасувати програму "стенд-бай", затверджену у листопаді 2008 року, та анулювати надання невиданих траншів у розмірі близько шести мільярдів доларів.

Замість цього Україна просить відкрити для неї нову програму "стенд-бай". Розмір фінансової допомоги поки не називається навіть у проекті.

Тривалість нової програми співробітництва МВФ пропонує обмежити 30 місяцями - тобто двома з половиною роками, з червня 2010 по грудень 2012, хоча період може бути скоригований.

У свою чергу, Київ бере на себе зобов'язання "консультуватися із МВФ у процесі прийняття рішень про нові заходи і надавати Фонду інформацію, яку він вимагатиме для здійснення моніторингу досягнень".

Україна обмін на гроші МВФ обіцяє виконувати заходи, викладені в проекті "Меморандуму про економічну та фінансову політику". Його підписання, за словами прем'єра Миколи Азарова, має відбутися протягом двох тижнів.

Нова "стеля" для спрощеної системи оподаткування - 300 тисяч гривень

У проекті Меморандуму, написаному МВФ, прогнозується зростання економіки України на 3,7% у 2010 році, а "в середньостроковій перспективі - більш потужними темпами".

Джерела зростання все ті ж - які характеризують Україну як сировинну економіку -  "поступове відновлення цін на сталь і більш високі рівні інвестицій, включаючи ті, що відносяться до Євро-2012".

Дефіцит бюджету в 2010 році, згідно з МВФівським проектом Меморандуму, складе 6% ВВП, включаючи 1-відсотковий дефіцит "Нафтогазу".

Для досягнення такого рівня дефіциту, МВФ пропонує вжити непопулярних заходів. Водночас перед переліком цих кроків стоїть ремарка, що вони "потребують обговорення".

Отже, серед іншого МВФ пропонує:

По-перше, знизити поріг спрощеної системи оподаткування до 300 тисяч гривень як для фізичних, так і юридичних осіб.

По-друге, скасувати пільги, які звільняли від сплати податку на додану вартість. У проекті листа МВФ вказується, яких сфер це може торкнутися - сільського господарства, медикаментів, книговидання тощо.

По-третє, зменшити існуючі звільнення від сплати акцизів і зборів

По-четверте, збільшити акцизи на товари розкоші, не порушуючи при цьому правила СОТ.

Урізання соціального пакету

Крім того, щоб втримати заявлений дефіцит бюджету, МВФ вимагає зменшити видатки держави.

Так, в якості заходів МВФ пропонує  "не проводити запланованого збільшення першої категорії тарифної сітки з 586 гривень до 778 гривень у грудні 2010 року, оскільки це суттєво збільшить фонд зарплати у 2011 році". 

Це - найбільш суперечливий пункт, оскільки Янукович тут же наражається на критику опозиції в зв'язку з відмовою від головної передвиборчої обіцянки - підняття соцстандартів.

Ту ініціативу Януковича Фонд критикував ще під час виборів. Саме ухвалення закону про соцстандарти стало приводом для МВФ згорнути надання кредитів уряду Тимошенко. І логіка МВФ також зрозуміла - якщо в України є гроші на підняття соцстандартів, то МВФ може направити свої позики тим країнам, у яких ситуація гірша і таких коштів немає.

Крім того, за проектом Меморандуму, Україна має взяти на себе проведення реформи пенсійної системи.

"...В якості першого кроку знизимо виплати працюючим пенсіонерам, знизивши їх пенсії до 50% від загального розміру - але не нижче прожиткового мінімуму", - ідеться у проекті Меморандуму, підготовленого МВФ для переговорів з Україною.

Але це не все. Також МВФ пропонує взагалі не видавати або суворо обмежити видачу будь-яких додаткових державних гарантій у 2010 році та обмежити рекапіталізацію банків 20 мільярдами гривень.

Фактор "Нафтогазу"

Окрема вимога МВФ - це втримати дефіцит "Нафтогазу" на рівні 1% ВВП у 2010 та 2011 роках.

Для досягнення цієї мети МВФ пропонує збільшити ціну на газ кінцевим споживачам - для комунальних підприємств на 50% і для населення на 75%.

Крім того, МВФ пропонує додатково підвищувати ціни на газ на 25% щопівроку для населення та комунальних підприємств та продовжити збільшення ціни на газ для промисловості - "допоки ціна на газ на внутрішньому ринку не досягне ринкового рівня".

Також МВФ вимагає від "Нафтогазу" забезпечити стягнення заборгованості за вже спалений газ та почати карати тих громадян, хто вчасно не платитиме.

"До кінця червня 2010 року ми скасуємо заборону накладати штрафи на ті домогосподарства, які не сплачують свої рахунки за спожиті газ і комунальні послуги", - ідеться у проекті.

Банківський сектор 

МВФ також вимагає провести реформи Національного банку України.

Зокрема, пропонує внести зміни до закону про НБУ, за яким цінова стабільність стане основною ціллю НБУ, а фінансова стабільність - другорядною.

Крім того, Раду НБУ пропонується "реформувати" у наглядовий орган, до складу якого входитимуть люди, "які відповідають суворим та однаковим критеріям, унеможливлюючи конфлікт інтересів".

Також пропонується скоротити правління НБУ, зробити його роботу прозорою, і заборонити входити до правління чи ради НБУ "особам з політичними та відповідними бізнес-зв‘язками".

Також МВФ хоче обмежити НБУ з видачею довгих стабілізаційних позик та рефінансування. Пропонується робити це "лише у виключних випадках і тільки системним, платоспроможним і життєздатним банкам на певний термін (як варіант - на три місяці) без можливості подовження".

МВФ також пропонує нарешті розв'язати питання банку "Надра". Так, Фонд погоджується на входження нових акціонерів до "Надр" за трьох умов.

Перше - досягнення домовленості зі "слушним інвестором" у травні. Друге - надання ним повного обсягу рекапіталізації до визначеного періоду - у версії МВФ, це має статися до кінця червня. І третє - порятунок банку не потребуватиме фінансової підтримки з боку держави чи НБУ, включаючи не-подовження реабілітаційних позик.

Якщо цього не буде зроблено, то МВФ вимагатиме "негайно ліквідувати" банк "Надра".

Також МВФ пропонує провести аудит Ощадбанку і Укрексімбанку. Щодо трьох банків, рекапіталізованих за участі держави - Родовід, Київ і Укргазбанк - МВФ пропонує Україні звернутися до фінансового радника оцінити їх потенціал і виробити рекомендацію: "чи реструктуризувати їх, чи підготувати на продаж, чи провести  їх впорядковане закриття".

У передчутті бурі

Віце-прем'єр Сергій Тігіпко, якому "Українська правда" показала текст Меморандуму після засідання уряду в середу, підтвердив існування такого документу та означив його статус як "робочий".

"Таким є бачення Меморандуму України в стінах самого МВФ. Цей документ може братися за "рибу" для підготовки до перегорів з Фондом. Але це ще не означає, що ми приймаємо всі викладені тут пункти", - зазначив Тігіпко.

Водночас опозиція потирає руки, передчуваючи ускладнення в коаліції, якщо влада візьметься виконувати заявлене МВФ.

"Проект Меморандуму містить вимоги відмовитися від підняття соціальних стандартів та підвищити ціни на газ для населення, - нагадав опозиційний прем'єр Сергій Соболєв. - Я хочу подивитися, як уряд піде на ці кроки, будучи в одній коаліції разом з комуністами".

Щоправда, після рішення Конституційного суду в Януковича збільшився простір для маневру.

Щоб не озиратися на КПУ, він прагне і далі нарощувати коаліцію перебіжчиками з БЮТ і НУНС. Кінцева мета - вибити з рук комуністів "золоту акцію" та ще більше зцементувати владний п'єдестал.

***

Повний текст проектів "Листа про наміри" і "Меморандуму про економічну та фінансову політику", надіслані МВФ до України, читайте тут

© 2000-2010 "Українська правда"www.pravda.com.ua

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Майстерень Адміністрація (Л.П./М.К.) [ 2010-04-19 13:44:15 ]
Дем’янюк назвав себе «жертвою Гітлера»

На архівному знімку 1993 року Іван Дем’янюк повертається до США після виправдання в Ізраїлі Джон (Іван) ДЕМ’ЯНЮК, звинувачуваний у пособництві вбивства 28 тисяч євреїв у фашистських концтаборах, назвав себе "однією з жертв Гітлера". Про це повідомляє Лєнта.ру з посиланням на сайт ВВС News.

У вівторок, 13 квітня, в суді було зачитано заяву І.ДЕМ’ЯНЮКА, першу з початку процесу в Мюнхені в листопаді 2009 року. 89-річний обвинувачуваний стверджує, що його "силоміць депортували до Німеччини", де використовували проти його волі.

"Вважаю нестерпною несправедливістю те, що Німеччина намагається перетворити мене, військовополоненого, у військового злочинця", - написав І.ДЕМ’ЯНЮК. Заява була зачитана адвокатом, а автор тексту нерухомо лежав на носилках.

"Німеччина винна в тому, що я втратив сенс життя, мою сім`ю, моє щастя, будь-яке майбутнє і надію", - наголосив обвинувачуваний.

"Я вдячний тим лікарям, які допомогли мені зменшити біль і витримати цей процес, який я вважаю тортурами", - підсумував підсудний.

Як повідомляв УНІАН, суд над І.ДЕМ’ЯНЮКОМ почався 30 листопада 2009 року, хоча адвокати наполягали, що їх підзахисний дуже старий і слабкий, аби витримати процес. Проте медична експертиза визнала його достатньо здоровим, аби бути присутнім на суді.

У 1988 році І.ДЕМ’ЯНЮКА було засуджено в Ізраїлі до страти за злочини проти людства, проте в 1993 році звинувачення з нього були зняті. Як з`ясувалося, його прийняли за іншу людину. Але в ході слідства ізраїльська влада зібрала інші докази добровільної співпраці І.ДЕМ’ЯНЮКА з нацистами.

Сам І.ДЕМ’ЯНЮК не згоден з висунутими звинуваченнями. За його словами, з 1942 по 1945 роки він сам був поміщений до концтабору як військовополонений.

У січні один з тих, хто вижив у концтаборі «Собібор» не впізнав охоронця в І.ДЕМ’ЯНЮКУ.

Передбачається, що процес завершиться в травні 2010 року.


постiйна адреса статтi:
http://human-rights.unian.net/ukr/detail/193863

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2010-04-19 14:02:41 ]
"Німеччина винна в тому, що я втратив сенс життя, мою сім`ю, моє щастя, будь-яке майбутнє і надію", - наголосив обвинувачуваний.

Як на мене, вся ця історія виглядає досить брудно і вуха російських і ізраїльських спецслужб видніються здалека. А ще і німецька влада зовсім сором втратила.

Проблема, звичайно, не в тому, що судять Демян'юка, а в тому, що не судять усіх справжніх зачинателів Другої Світової. Проте з кожним роком їм усе важке ховати шило в мішку. І думаю, що суд над сильними світу цього досить близько. Світ повинен очиститися від тотальної брехні - і він поступово очищується, у тому числі і за допомогою вельми інформативного Інтернету.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Комаров (Л.П./Л.П.) [ 2010-04-20 16:34:03 ]
В порівнянні з тим скільки людей загинуло у війну, то суд над Дем'янюком викликає посмішку. Дід дожив до 89 років тоді як мільйони людей надали перевагу смерті ніж полону, а хто волею випадку був у полоні і з честю його пережив, не спотворив свою совість, хто тяжко пахав після війни і не дожив до старості чи помер від ран. На цьому адвокати наживуться, репортери дешеві і чинуші з різних спецслужб. Зібрати докази в такому віці? Хоча якщо є можливість, то такі злочини терміну давності не мають. Хто свідомо живими палив людей не розкаються ніколи.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2010-04-21 18:04:07 ]
Напевно приємна новина для наших "противсіхів" і тих, хто не голосував взагалі, або голосував за Януковича.

Всім іншим моє співчуття.

Перебування ЧФ Росії в Україні продовжено на 25 років

Строк перебування на території України Чорноморського флоту Росії продовжено на 25 років.

Як передає кореспондент УНІАН, це передбачено Угодою між Україною і Російською Федерацією з питань перебування Чорноморського флоту РФ на території України, яку сьогодні у Харкові підписали Президент України Віктор ЯНУКОВИЧ і Президент Росії Дмитро МЕДВЕДЄВ.

«Ми ухвалили рішення щодо подальшого перебування ЧФ Росії, оскільки це було важливо для наших російських колег і друзів», - сказав В.ЯНУКОВИЧ.

Він зазначив, що завдяки цій угоді російська сторона отримала визначеність стосовно присутності своєї військової бази в Україні.

В.ЯНУКОВИЧ також заявив, що це рішення і факт перебування Чорноморського флоту у Криму є позитивним чинником для забезпечення безпеки і стабільності не лише у Чорноморському регіоні, але й на європейському континенті в цілому.

У свою чергу, Президент Росії Д.МЕДВЕДЄВ зазначив, що Росія, отримавши такі міжнародно-правові гарантії для своєї військової бази, вкладатиме значні матеріально-фінансові інвестиції у розвиток не лише ЧФ, але й міста Севастополь.

Зокрема, як йдеться у документі, строк перебування ЧФ Росії в Україні подовжено на 25 років, починаючи з 2017 року. Якщо ця угода набуде чинності після її ратифікації Верховною Радою України та Державною думою Росії, Чорноморський флот Росії базуватиметься в Україні до 2042 року.

Також документом передбачено продовження його дії ще на п’ять років після 2042 року, якщо сторони не домовляться про інше.

постiйна адреса статтi: http://www.unian.net/ukr/news/news-373468.html


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Майстерень Адміністрація (Л.П./М.К.) [ 2010-04-22 16:20:50 ]
Чи існуватиме Україна до 2042 року?

Валерій Темненко, для УП


Валерій Темненко, доцент Таврійського національного університету ім. В.І.Вернадського, Сімферополь


Брутальный натиск победившей Украину донецкой команды наверняка ошеломляет и восхищает стороннего наблюдателя.

Так стремительно перекраивала перспективы собственной страны разве что команда Адольфа Гитлера, сумевшая за четыре месяца между январем и маем 1933 года превратить Германию из бурлящего митингами бюргерско-пролетарского котла в почти однородную, послушную серо-коричневую массу - субстрат национал-социализма.

Если можно так, мимоходом, решая текущие экономические проблемы, растоптать Конституцию, прямо запрещающую существование на территории Украины иностранных военных баз после 2017 года, то зачем такая Конституция?

Если Конституционный суд и Генеральная прокуратура не имеют механизмов и воли для реагирования на столь очевидное нарушение Конституции, несущее прямые признаки государственной измены, - то зачем такой Конституционный суд и такая Прокуратура?

Если парламентская оппозиция не способна в ситуации очевидной государственной измены поставить вопрос об импичменте президента - то зачем такая оппозиция?

Если в парламенте нет действенной оппозиции, и он всё больше напоминает анекдотичную Государственную Думу Грызлова - то зачем такой парламент?

Если лидеры внепарламентской радикальной оппозиции не способны хотя бы в Тернополе или Львове организовать массовую акцию протеста в связи с прямой угрозой независимости Украины - то стоит ли полагать, что в стране есть радикальная оппозиция?

Если в стране нет ни одного армейского офицера, способного на достойный протестный поступок в связи с государственной изменой Главнокомандующего - то зачем нужна такая армия?

Если в стране треть населения - "пятая колонна" недружественной державы - сумела навязать свою волю бесформенному, обидчивому и тугосоображающему большинству, оставшимся двум третям - то зачем такая страна?

Не проще ли дружной колонной в двадцать шесть губерний вступить в соседнюю великую державу? (Севастополю, слава Богу, и вступать не надо - он уже там).

Да и в этой ли стране была Оранжевая Революция?

Не разумнее ли, с географической и геополитической точек зрения, поменять местами Украину с Киргизией? На глобусе.

Возможно, у киргизов больше развито чувство собственного достоинства просто потому, что они носят войлочные шапки - голова не мерзнет и мозги соображают лучше, чем у бедных украинцев?

Не купить ли всем украинцам в Киргизии войлочные шапки?

В эпоху Балканской войны конца прошлого тысячелетия одна популярная газета напечатала большую статью под заголовком "Не плачьте, Сараево больше нет". Не пора ли нам принять как разумную рабочую гипотезу, что плакать не стоит. Украины больше нет.

Канцерогенные донбасские терриконы расползлись и поглотили украинские черноземы вместе с их неторопливым населением.

Несомненно, полукриминальные вожди Донбасса вовсе не собираются сдавать свое добро кремлевским чекистам. Донецкие побаиваются кремлевских. Но они, видимо, уверены, то сумеют "кинуть" и их.

Настоящий вор, отсидев два срока, все равно убежден, что попался случайно, и в следующий раз ему повезет.

Московские чекисты, абсолютно презирающие криминальных вождей, знают, что те рано или поздно "прогнутся" и уступят. Так было всегда и так будет. "Контора" всегда ловит уголовников на алчности и глупости.

***

Но так может размышлять только отстраненный, сидящий в безопасном месте наблюдатель. Украинский же обыватель, уже допустивший в беспредельной своей осторожности, что ломать будут жестко, как в 37-мом, смирится, почешет "потилицю", и пойдет на Всеукраинский Азаровский субботник.

Где тут записывают в очередь носить бревно с Азаровым?

Валерий Темненко, для УП

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2010-04-27 14:58:05 ]
Янукович заявив у Страсбурзі, що Голодомор не можна визнавати геноцидом

Президент України Віктор ЯНУКОВИЧ заявляє, що Голодомор не можна визнавати геноцидом.

Як передає кореспондент УНІАН, про це він сказав сьогодні, відповідаючи на запитання депутатів Парламентської Асамблеї Ради Європи у Страсбурзі.

“Це були наслідки сталінського тоталітарного режиму, ставлення до людей”, - сказав В.ЯНУКОВИЧ.

“Але визнавати Голодомор як факт геноциду щодо того чи іншого народу, ми вважаємо, буде неправильно, несправедливо. Це була трагедія, спільна трагедія держав, що входили до СРСР”, - додав він.

В.ЯНУКОВИЧ зазначив, що голод був не лише в Україні, але й у Росії, Білорусі, Казахстані.

Як повідомляв УНІАН, 28 квітня ПАРЄ розглядатиме проект доповіді щодо Голодомору, підготовлений нинішнім Президентом ПАРЄ Мевлютом ЧАВУШОГЛУ. У цій доповіді планується визнати великий голод на території Росії, Білорусі, Казахстану та Україну як злочин сталінського режиму, а також визнати заслуги України у вшануванні пам’яті жертв Голодомору. Цей варіант доповіді повністю влаштовує російську сторону, яка вже заявляла, що не виступатиме проти цього документу.


постiйна адреса статтi: http://www.unian.net/ukr/news/news-374472.html


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2010-04-27 15:01:30 ]

Усі ті, хто проголосував за Януковича, усі ті - хто не прийшов на вибори 2010, чи проголосував там "проти всіх" - це ви зараз говорите оцим язиком - це ваш гріх, і ваш злочин перед народом і майбутнім України.

Я сподіваюся, що і ви будете за це покарані так само, як буде покараний і Ющенко, і Янукович, і вся та злочинна братія, котра нині нищить, і, на жаль, ще довго нищитиме Україну і все українське.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2010-04-27 15:12:34 ]
РАДА ЗДАЛА УКРАЇНУ
Вівторок, 27 квітня 2010,


Верховна Рада ратифікувала угоду про продовження перебування Чорноморського флоту в Криму ще на 25 років.

За 236 голосів.

"Рішення ухвалено", - заявив Литвин.

Половина депутатів-регіоналів не були в цей час на місці голосування. Вони блокували трибуну.

Так, "за" проголосувало 160 депутатів Партії регіонів, зокрема і Рінат Ахметов, відсутній у залі, а також всі депутати, які в цей час блокували трибуну. Також проголосували депутати, які обралися за списком ПР і вівторок склали присягу.

Також закон підтримали 9 бютівців (Зубов, Іваненко, Кузьменко, Маліч, Олійник, Писаренко, Савченко, Сідельник, Черпіцький,) та 7 НУНСівців (Бут, Василенко, Довгий, Жванія, Омельченко, Палиця, Поляченко ).

Одноголосно проголосували комуністи і блок Литвина, включаючи самого спікера.

Також ратифікацію підтримали позафракційні, за винятком Чорновола, Фоміна і Рибакова.

Українська правда


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2010-04-27 15:41:19 ]
Члени делегації України у Парламентській Асамблеї Ради Європи від опозиції під час промови Президента України Віктора ЯНУКОВИЧА вийшли із сесійної зали на знак протесту.

Про це кореспонденту УНІАН повідомила народний депутат Ольга ГЕРАСИМ’ЮК.

“Після того, що відбулося сьогодні в українському парламенті, ми не могли не вийти із зали, коли Президент України почав свою промову”, - сказала вона.

Депутат зазначила, що представники української опозиції протестували, зокрема, проти здачі українських інтересів. “Тому що це виступав не Президент України, а губернатор української області Російської імперії”, - сказала О.ГЕРАСИМ’ЮК.

Вона також зазначила, що демарш українських депутатів було помічено колегами з інших країн. Крім того, депутат не виключила, що звертатиметься по допомогу до групи Народних партій у ПАРЄ, до якої, зокрема, входять українські депутати від НУ-НС і БЮТ, у тому числі стосовно можливості провести на наступній сесії ПАРЄ у червні термінові дебати щодо стану демократії в Україні.


постiйна адреса статтi: http://www.unian.net/ukr/news/news-374485.html


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2010-04-27 15:47:02 ]

Напевно минув час ожвічних наших компромісів.
Закликаю патріотів призупиняти стосунки із твердими прихильниками партії регіонів і сфальсифікованого президента януковича. Напевно вже досить знущатися над своєю країною?

Також давно пора бойкотувати продукти щоденного вжитку, які подаються нам не державною мовою. Колеги, дивіться, що їжте і п'єте, не отруюйте ні себе, ні своїх близьких своєю надмірною поступливістю.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юріо Сидорів (Л.П./М.К.) [ 2010-04-28 15:04:59 ]
Це якось наївно виглядає. Щось на зразок пасочок і пісочниці, в якій не хочеться колупатись разом з кимсь чи біля когось.
Нічого ми вже не зробимо.
Працюють тюремні (та інші) технології. Народ провокується на бунт, щоб йому потім дали по шапці. Причім, формально справедливо. Тобто, за порушення тієї чи іншої статті якогось кодексів.
Зараз, по суті, йде випробування на міцність. Або нація мовчатиме (а це буде дуже гарно для влади і стандартно для людей, які не хочуть ні бачити-ні знати-ні чути нічого, що має відношення до тих верств, до яких належить вся верхівка сьогоднішньої влади), або вийде на вулиці. Про "вийде на вулиці" я писав вище.
Так от. Пуста справа - робити будь-що стихійне.
Як не крути, а Україна, по суті, розділена на дві частини. Третина - це схід з його президентом, а дві третини - всі інші. Майбутні вибори, якщо вони будуть, можуть довести зворотнє.
Скоріше за все, розпаду України не минути.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2010-04-28 15:36:48 ]
Ви знаєте, Гаррі, ось мій добрий знайомий, музикант гітарист, супер віртуоз Тарас Мазур нещодавно повернувся з Польщі. Працював, викладав - так ось поляки кожного іноземця запитують - скільки він уже перебуває у Польщі. Якщо менше 3-4 місяців, то ще дозволяють говорити іншою мовою окрім польскої, від 3 до 6 місяців серйозно шпиняють, а якщо не вивчив мови за 6 місяців, то виганяють - і з кола спілкування і з роботи.
Отакі вони вперті поляки.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юріо Сидорів (Л.П./М.К.) [ 2010-04-28 16:09:12 ]
Нормальний стан речей.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Лазірко (Л.П./М.К.) [ 2010-04-28 16:09:29 ]
Думаю, що прийде час і Росія, як імперія - розвалиться.
І те відділиться - поверниться. Мене хвилює ще одимн момент - кримські татари.
Їм було зручно бути під Україною, бо чекали на швидке створення власної держави і відокремлення - а за які "шиши"?
Назвати їх єдиним спадкоємцем Криму ніяк ніззя, як так само і московитів.
Доречі десь вичитав що слово Москва має угро-фінське походження і означає "гнила вода". :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Майстерень Адміністрація (Л.П./М.К.) [ 2010-04-28 15:30:19 ]
В Росії з поїзда зняли музиканта за "хахляцкую пєсню"

ZaUA.org

У Москві на Курському вокзалі до потяга не пустили хлопця, який співав українську народну пісню, квиток Москва - СПб анулював начальник потяга №079 Волгоград-Санкт-Петербург. Хлопцем цим був Олександр Руденко - лідер популярного україномовного гурта SVОБОДА який базується в Петербурзі. Цей музичний колектив - один з небагатьох, хто займається просуванням української культури в Росії. Цього разу поверталися з московського концерта в клубі. Музиканти довго стояли на пероні, бо приїхали на останій електричці метро, а потяг був о 3 ночі. Чекали на потяг, щоб вже швидше спати. Нарешті підійшов потяг, двері не відкривали десь 10 хвилин, а потяг був прохідним з Волгограду. Олександр заспівав пісню "Маруся", та двері вагона нарешті відчинили. Провідник вийшов: «Люди спят, а ты орешь свои хахляцкие песни, чего надо?». Хлопці вибачились, вночі не треба співати. Олександр перестає співати, але його до вагона провідник все одно не пускає. На цей час по перону гуляли міліціонери, вони підішли – розвели руками, до Олександра претензій не мали та й пішли далі. Люди з вагону повилазили, бо провідник кричав гучніше, ніж Олександр до того співав, не зрозуміли, що за сварка, просили пустити вже хлопців до вагона. Тоді музиканти йдуть до начальника потяга, той приходить, відводить провідника… про що там вони балакають – не чути. Начальник питає в Олександра квиток, той спокійно віддає. Начальник ставить штамп, який анулює квиток. Анулює щодо жодних пояснень, мовчки. Ви можете заперечити: за співання пісень білети не анулюють, хоч ти китайською, хоч українською, хоч на суржику… Олександр також колись так вважав. З питань що до тверезості Олександра, гурт SVОБОДА відповідає, що в них під час гастрольних переїздів діє сухий закон, і це правило не порушується з часів заснування гурту. УкрЗахідІнформ

Культура,Україна
http://my-inet.eu/Uk/MyNews/1253687/V-Rosi-z-pozda-znyali-muzikanta-za-%27xaxlyackuyu-pyesnyu%27/2010-04-28

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олексій Кацай (Л.П./М.К.) [ 2010-04-28 16:10:00 ]
Шановно Редакціє!

От хтів опублікувати новину, а воно мене до віршів викидає :( Тож я пропоную новину вам- http://www.bukvoid.com.ua/column/2010/04/28/134614.html


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2010-04-28 16:19:14 ]

А взагалі, аналізуючи всі події минулого і нинішнього року, приходжу до висновку, що і справді у світі відбувся дуже великий зговір, результатом якого напевно буде ще одна війна. Принаймні добре бачиться у прицілі загальних російсько-китайсько-американських домовленостей - ІРАН.
В першу чергу зацікавлений і Ізраїль.
Так чи інакше, а Україну задля підтримки розроблених планів здали Кремлю.
Це значить, що проукраїнським силам ніхто не допомагатиме, але і не заважатимуть боротися за свою долю.
Кремль насправді, хоч і залитий нафтодоларами, і керує всіма корупційними процесами на території колишнього СРСР і Західної Європи, але дуже слабкий нині - живої сили в нього нема, і морального підгрунтя теж.

Словом, тільки від нас, українських патріотів, нині залежить, який карт-бланш щодо України отримає Росія.
На жаль, нинішня нова державна влада стає нашим ворогом, ворогом Українськості.
Вихід лише один, як це було за часів Ганді супроти британських колонізаторів - НІЯК НЕ СПІВПРАЦЮВАТИ З ЦІЄЮ ДЕРЖАВНОЮ ВЛАДОЮ.

Наприклад, Львову потрібно відмовитися від проведення в себе матчів футбольного чемпіонату Євро-2012,
бізнесменам максимально піти в тінь,
населенню не платити податків і не розраховуватися з комунальниками.
Не думаю, що вдасться оголосити загальноукраїнський страйк, але це було би найкраще, саме до нього мала би зараз закликати українська еліта.
На жаль, маємо лише такі - крайні форми для загального протесту.
Але що інакше нам залишається - нас бо вже списали зі світової карти більш потужні "гравці".


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Майстерень Адміністрація (Л.П./М.К.) [ 2010-04-30 12:40:46 ]
О.Климончук, В.Ільченко

Огризко: Влада розглядає Україну як територію для заробляння грошей, і все українське їй непотрібне


Екс-міністр закордонних справ Володимир Огризко відповів на запитання УНІАН.

ВОНИ ПЕРЕТВОРЮЮТЬ УКРАЇНУ НА БАНТУСТАН

Пане Володимире, як би ви оцінили заяви Януковича в Страсбурзі: Голодомор – не геноцид, ратифікація харківських угод пройшла нормально?..

Володимир ОгризкоУся зовнішня політика України як незалежної держави кудись зникла. Є лише неоковирні кроки, які в підсумку призводять до того, що Україна програє повсюдно. Починаючи з Вашингтона, закінчуючи Харковом, Страсбургом. Далі буде ще щось подібне, це лише питання часу. Тому що немає української стратегії зовнішньої політики. Є стратегія холопська. Коли держава перетворюється в бантустан.

І те, що ми зараз спостерігаємо, є підтвердженням планомірного переведення України з позиції держави на позицію бантустану.

Тому не дивуйтеся жодним наступним крокам. Це просто логічне продовження того, що задумано для виконання.

А що таке «бантустан»?

У Південній Африці, у період апартеїду, були такі собі напівдержавні утворення, керовані центральною адміністрацією при певних елементах самоуправління. Зараз у своїй зовнішній політиці ми й опускатимемося до рівня бантустану.

ЛЮДИ ВЖЕ ГОТОВІ БРАТИ В РУКИ ВИЛА

Ви гадаєте, їм удасться довести Україну до такого напівдержавного утворення?

Якщо суспільство дозволить, то вдасться. Але знаєте, я був під Верховною Радою, коли там цей сором відбувався, до мене підходили люди й запитували, що треба робити, бо вони вже готові йти на все, навіть брати вила в руки.

Звісно, я їх застеріг від такого. Бо кожна людська доля, яка, не дай Боже, буде загублена, є непоправною втратою. Такого не можна допустити.

Але громадськість повинна сказати своє слово, як це було у 2004-му чи в 1991 році.

У 2004 році міліцію не налаштовували на силові методи щодо своїх громадян, на відміну від сьогоднішньої ситуації…

У своїй переважній більшості люди, які приходять висловлювати свою громадянську позицію, не хочуть крові, протистоянь. Тому не думаю, що українська міліція стрілятиме у своїх громадян чи битиме їх. Переконаний, що в сьогоднішньому українському суспільстві це просто вже неможливо.

ВЛАДА РОЗГЛЯДАЄ УКРАЇНУ ЯК ТЕРИТОРІЮ, ДЕ МОЖНА ЗАРОБЛЯТИ ГРОШІ, І ВСЕ УКРАЇНСЬКЕ ЇЙ НЕПОТРІБНЕ

Бажання Росії отримати все зрозумілі, а ось навіщо це все сьогоднішній українській владі?

Знаєте, для мене це теж питання. Кажу відверто.

Приклад нашого сусіда (Білорусі. – Авт.) показує, що ніхто не хоче бути отим «керівником області».

Відповідь може бути одна – сьогоднішній владі все національне просто не потрібне. Воно для них не є цінністю.

Наприклад, для мене цінність, що я громадянин своєї вільної держави. Для мене це якась особлива гордість, радість, як і для будь-якого нормального українця. Але, виявляється, в Україні є люди - на жаль, їх доволі багато, - для яких це не є цінністю. Вони розглядають Україну як певну територію, де можна заробляти гроші. Тому для таких людей, мабуть, не має значення, як їх назвуть - «генерал-губернатором» чи «першим секретарем». Їм головне швидко й ефективно „вирішити” свої питання.

В одному виданні прочитав дуже глибоку, водночас сумну статтю Євгена Сверстюка, де він пише про сором… Так от у сьогоднішньої влади нема сорому…

БЕРУ НА СЕБЕ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ТЕ, ЧОГО НЕ ВДАЛОСЯ ЗРОБИТИ

Ви раніше працювали з Володимиром Литвином у Адміністрації Кучми. Як би ви пояснили його мотивацію щодо ратифікації харківських угод? Досі ж він позиціонував себе як українець…

Останні вибори дуже добре показали, кому потрібен Литвин. Україні він точно не потрібен, бо отримав лише два відсотки з хвостиком. Це власне і є оцінка.

Хоча, нам усім треба дати самим собі оцінку. На мітингу я стільки наслухався від людей критики минулої влади, до якої я і себе відношу. Багато в чому з ними згоден. Як і інші беру на себе відповідальність за те, чого не вдалося зробити. Хоча не всі мали для цього однакові можливості.

27 КВІТНЯ – ДЕНЬ ПОЧАТКУ ВІДЛІКУ КІНЦЯ ЦІЄЇ ВЛАДИ

Ви зараз в опозиції. А яке ви місце там займаєте? З ким ви?

 Я подав у відставку з посади в РНБО в передостанній день закінчення повноважень президента Ющенка.

Сьогодні я серед тих людей, які в опозиції до цієї влади. Тому що ця влада за 50 днів довела, що робить антиукраїнські речі. Ви бачили чи чули в передвиборній програмі кандидата в президенти Януковича про здачу ЧФ ще на 25 років? Тому до влади, яка заявляє одне, а робить інше, немає довіри. Вона приречена.

Одна з лідерів опозиції назвала 27 квітня «чорним днем». Вона помилилася, бо це день початку відліку кінця цієї влади. Бо люди за п’ять останніх років відкрили очі, навчилися аналізувати.

Сподіваюся, що дуже швидко вони скажуть: «Дорогі керманичі, червона картка вже над вашою головою».

Ви це прогнозуєте?

Не думаю, що люди готові знову стати рабами.

Днями бачив сюжет по телебаченню: йшлося про те, що люди вдалися до рішучих дій (може, й занадто) проти забруднювачів території їхнього села… Їх відразу почули, з ними одразу заговорили, почали щось пропонувати. Ось так треба діяти…

Ви хочете сказати, що боротися з владою треба шляхом революції?

Ні, легальним методом спротиву антидемократичним та протиправним діям влади, методом громадської непокори, гуртуванням людей, а також парламентської боротьби.

Якщо негативних оцінок буде багато, влада буде змушена реагувати. А своє останнє слово скажуть наші громадяни. Незабаром місцеві вибори, дасть Бог, і парламентські. Усе стане на своє місце.

Гадаю, владі треба подякувати, що вона так активно, швидко, настирно зліплює опозицію. Чи стане опозиція єдиною і об’єднаною, у мене є глибокі сумніви, але з точки зору тактики, коли йтиметься про якісь конкретні речі, то такі дії влади є просто подарунком.

На мітингу люди підходили до представників «Нашої України» й казали: «Це ви нас зрадили, це через вас усе сьогодні так відбувається. Це Ющенко привів Януковича до влади»…

Це дуже спрощено. Так не можна говорити. Це прямі лінії, які насправді не є такими.

Ви чули висловлювання Путіна, що в декого (Тимошенко. – Авт.) теж були плани щодо ЧФ.

У ЄВРОПІ ТЕЖ Є ЛЮДИ ПРИМІТИВНОГО МИСЛЕННЯ

Ми це знаємо лише зі слів Путіна…

Володимир ОгризкоЗвісно, він міг сказати неправду , а міг сказати й правду. Я не стверджую.

Але, знаєте, давайте не звалювати все до однієї купи. На жаль, ми досі живемо в полоні уявлень, що прийде якийсь добрий цар і все за нас вирішить, а ми почекаємо. Слід усім зрозуміти, що в нас уже нема царя-президента ще з 2006 року. У нас парламентська республіка. Тому звинувачувати лише Ющенка – нечесно. Винні всі! Усі, хто були при владі.

За час свого президентства Янукович уже побував і в Брюсселі, і в Страсбурзі, і в Америці. Як, на вашу думку, сприймають нас у світі? Чи правда, що Захід махнув на нас рукою?

Там є дві тенденції – одна, про яку кажете. Але так поводяться очевидні егоїсти, люди примітивного мислення. Такі в Європі, на жаль, теж є.

Але є й інші, які мислять стратегічно. Які бачать на кілька кроків уперед, і для них останні події в Україні – це драма. Бо вони щиро підтримували європейський вибір України.

ЧОМУ Б НЕ ПОЄДНАТИ ЧФ З ПІДГОТОВКОЮ ПОЛЬОТІВ НА МАРС?

Але ж Янукович начебто не відмовляється від європейського вибору. Чи це просто риторика?

Давайте оцінювати не заяви, а справи. Назвіть мені хоча б одну справу за 50 днів влади, яка б наблизила нас до ЄС.

Теперішня влада повторює лише те, що напрацьовувалося раніше. Те, що було зроблено попередньою владою, зокрема мною і моїм наступником – Петром Порошенком, у контексті просування України до ЄС. Це угода про Асоціацію, започаткування безвізового діалогу… Я особисто вручав ці документи в штаб-квартирі ЄС. Я особисто наполягав на тому, що до безвізового режиму маємо прийти до Євро-2012… А що з’явилося нове в риториці теперішніх керівників у європейському напрямку?

Ви проаналізуйте саму формулу: «Ми настільки глибоко підемо до Європейського Союзу, наскільки він нас може прийняти». Що це за формула? Тобто приймете – добре, не приймете – теж добре? Чи як?

Розумієте, ви зараз питаєте про Страсбург, а через якийсь час буде Київ, Москва чи ще щось.

Несподіванок буде багато, будьте певні. Вони поєднали ЧФ з газом, а чому не з польотами на Марс? І справді, чому б їм не поєднати ЧФ з підготовкою польотів на Марс? У нас же є космічна галузь. Могли б домовитися, що через 50 років спільно з росіянами полетимо на Марс і прихопимо з собою Чорноморський флот. Тоді було б зрозуміло. А то вигадують бозна-що – якісь фантастичні формули розрахунків. Я так і не зрозумів, про які додаткові зобов’язання України йдеться у статті 2 Угоди.

Я запитав про це Костянтина Грищенка. Але він мені не зміг дати відповідь.

ДИПЛОМАТИ КАЖУТЬ: «НАМ СОРОМНО ЩОСЬ ПОЯСНЮВАТИ, БО МИ В ЦЕ НЕ ВІРИМО»

Ви спілкуєтеся зі своїми колегами, і як дипкорпус сприймає сьогоднішні процеси?

Не можу сказати про весь наш дипкорпус. У мене є коло людей, з якими я спілкуюся, звісно, тепер інкогніто, вони просто приголомшені тим, що відбувається.

Не хочу якось себе вихваляти, але мій стиль міністрування вирізнявся колегіальністю, відкритістю.

Не знаю, чи наші дипломати отримували якісь письмові вказівки, але багато хто каже: «Мені соромно йти і щось пояснювати, бо я в це не вірю». І це факт, бо ці люди переконані в інших цінностях, а їх змушують говорити про якусь позаблоковість – з російським флотом.

Є в Європі країни, як Австрія, Швеція, Швейцарія, що досі не приєдналися до НАТО. Скажіть, будь ласка, чи є на територіях цих країн іноземні військові бази? Нема і не може бути.

А що кажуть ваші знайомі європейці кулуарно?

У мене є інформація щодо експертних оцінок того, що відбувається. Вони приголомшують, відверто кажучи. Не називатиму людей, але це інформація зі щонайменше трьох європейських країн.

Сьогоднішні події в України для них – шок, шок для європейської громадськості.

Проте, як на мене, це з одного боку, навіть добре, бо, можливо, до деяких провладних егоїстів у Західній Європі нарешті дійдуть наші застереження, які ми висловлювали рік-два тому. Якщо вони хочуть відновлення СРСР, то дуже швидко його отримають. Але цей СРСР буде їм не другом, а ворогом.

Росія у своїй концепції безпеки написала, що НАТО – це їхній головний ворог. Що ще треба пояснювати членам НАТО?

У ДІЯХ РОСІЇ НЕМАЄ ЛОГІКИ, БО РОСІЙСЬКА СИСТЕМА БЕЗ ОБРАЗУ ВОРОГА НЕ МОЖЕ ІСНУВАТИ

Але ж вони співпрацюють з НАТО, причому дуже щільно?

Генсек НАТО Расмуссен якраз і запитує: «Я не можу збагнути. З одного боку, ви нас проголошуєте ворогом, з іншого – ви з нами співпрацюєте. Де ж логіка?»

А логіки немає. Її давно немає. Бо російська система без образу ворога не може існувати.

Член Європарламенту Павел Коваль каже, що Америка і Європа зараз грають роль із Росією, бо вона їм потрібна для деяких цілей в Афганістані, Ірані…

ОгризкоНе знаю, чи так вже у цих справах їм потрібна Росія. Є інше, глибше питання. Це питання цінностей. Й особливо для американців воно завжди було номером один. Якщо цими цінностями відверто нехтують, тоді слід говорити, що деякі західні лідери ведуть подвійну гру, і це дуже погано.

ФЛОТ – ЦЕ ТЯГАР, ЕКОНОМІЧНЕ ЗЛО ДЛЯ САМИХ ЖЕ СЕВАСТОПОЛЬЦІВ

Поясніть, будь ласка, для громадян, які ще до кінця не розуміють, які загрози несе для України подальше базування ЧФ на території України.

Уявімо собі, що ви живете в невеличкому містечку і по ньому раптом, без дозволу міської влади, представників МНС тощо, починають возити вибухонебезпечні предмети. От їде тягач і тягне за собою п’ятиметрову ракету - бомбу, яка в будь-який момент може вибухнути. Як мають нормальні люди на таке реагувати?

На жаль, це те, що сьогодні відбувається в Криму. Тобто ЧФ без будь-якого узгодження з місцевою владою, з міністерствами, які за це відповідають робить усе, що йому заманеться.

Кораблі виходять з України, заходять в Україну в абсолютно довільний спосіб. Вони не інформують українську владу, куди вони пішли, що вони робитимуть. Ми мали приклад подій 2008 року, коли ЧФ узяв участь у бойових діях. Анатолій Гриценко недавно правильно сказав: «Нема гарантій, що відповідь флоту не дадуть на місці події, вона не виключена й там, звідки цей флот прийшов, – у Севастополі». Тобто виникає загроза терористичних актів на території базування цього флоту – на нашій території. Нам це потрібно?

У Севастополі накопичена величезна кількість боєприпасів, термін придатності яких уже вийшов. Їх треба терміново знищувати, бо вони загрожують людям. Але це коштує шалених грошей. Можна й вивозити. Проте нічого не робиться.

ЧФ постійно забруднює севастопольську бухту, неефективно використовує ті об’єкти, які орендує. Ми щороку втрачаємо сотні мільйонів доларів через присутність там ЧФ.

Усі розмови про те, що ЧФ піде і Севастополь пропаде, є справді лише байками. Це абсолютна брехня. Балаклава була найбільшою закритою частиною бази, де ремонтувалися підводні човни. А зараз там є бари, готелі, бухти для яхт, причому недешевих. Там ожила вся територія. Дуже швидко ожив би й весь Севастополь, якби Чорноморський флот звідти пішов. Тим більше, що є програми його розвитку, заміщення робочих місць.

Тобто флот – це тягар, економічне зло для самих же севастопольців. Вони є першими, хто програє.

А візьміть військовий аспект. Там реально боєздатних кораблів можна порахувати на пальцях однієї руки. Усе інше іржаве, несправне або просто не може вийти в море.

Самі росіяни ситуацію з ЧФ чудово розуміють, тому є план перетворення флоту на флотилію. Військово-стратегічного значення він не має, бо з усіх боків затиснутий у Чорному морі. Він потрібне лише для того, щоб тримати під контролем Крим та південь України. Щоб казати, що Севастополь – «город рускіх моряков» і насаджувати цю брехню з покоління в покоління.

НАСТУПНА ЗДАЧА – КЕРЧЕНСЬКА ПРОТОКА

Зараз росіяни з українцями готують демаркацію кордону. І вже з’являються побоювання, що ми можемо втратити Керченську протоку. Як правильно має проходити там кордон?

Гадаю, це буде чергове, що здасть влада.

Лавров недарма заявив про те, що зараз почнеться демаркація… Гадаю, ми повністю віддамо їм Керченську протоку.

Правильно кордон має проходити таким чином, що Керч – Єнікальський хід, по якому йде основний рух кораблів, належить Україні. Як це визначено на всіх картах. Тобто за все, що там відбувається, відповідає українська сторона. Росіяни ж ображаються, як це ми, мовляв, запитуватимемо в українського лоцмана право на захід у Азовське море. Такого бути не може в принципі.

Для них міжнародне право цікаве лише тоді, коли відповідає їхнім інтересам. В іншому випадку вони на нього просто не звертають уваги.

ЯКЩО ВИЗНАЄМО АБХАЗІЮ І ПІВДЕННУ ОСЕТІЮ, ПРОТИСТАВИМО СЕБЕ ВСІЙ СВІТОВІЙ СПІЛЬНОТІ

Як на вашу думку, зміниться політика Польщі щодо України?

Володимир ОгризкоЯкраз тут діє стратегічна лінія, яка не зміниться навіть з утратою польської еліти, що справді була адвокатом України в Європі. Я багатьох із них знав особисто. Також мав честь кілька разів спілкуватися з покійним президентом. У нас із багатьма були дуже дружні, щирі відносини. Ці люди були мотором, нашим промоутером у Європі.

Не думаю, що стратегічно щось зміниться, але, звісно, з сьогоднішньою владою ніхто з поляків за Україну сорочку на собі не рватиме.

Що б змінилося, якби Україна визнала незалежність Південної Осетії і Абхазії?

Це означало б протипоставити себе абсолютно всій світовій спільноті. Подивіться, хто в цій компашці, яка вже визнала ці неіснуючі країни: Нікарагуа, Венесуела, Хезболла, ще хтось. Якщо ще й ми станемо в цей ряд, тоді, як кажуть, вибачайте – приїхали.

Розмовляли Оксана Климончук, Володимир Ільченко



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Майстерень Адміністрація (Л.П./М.К.) [ 2010-05-17 11:06:27 ]
Захисниця українського дубляжу пішла, бо не хотіла "плазувати назад"

Екс-голова Держслужби кінематографії Ганна Чміль звільнилася, тому що не бажала "плазувати назад" в питанні українського дубляжу кінофільмів.

Про це вона заявила у коментарі сайту партії "За Україну".

"Я свою позицію щодо українського дубляжу заявляла скрізь, в тому числі і в засобах масової інформації і демонструвала це своїми діями. Я думаю, що вчинила правильно. Плазувати назад я теж не можу", - сказала вона.

"Український дубляж був, є і буде, тому що є закони, Конституція і рішення Конституційного Суду (які зобов'язують дублювати фільми українською мовою). І нехай Табачник і Семиноженко говорять, що собі хочуть", - зазначила Чміль.

"До того моменту, поки вони не змінять закон, а він вже вносився в сесійну залу і не був підтриманий, нічого нікому не вдасться скасувати", - переконана вона.

Як відомо, раніше уряд ухвалив рішення про звільнення Чміль з посади голови Держслужби кінематографії згідно з її заявою та виходом на пенсію.

Українська правда
http://www.pravda.com.ua/news/2010/05/16/5045144/

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Майстерень Адміністрація (Л.П./М.К.) [ 2010-05-31 17:03:11 ]
Ющенко забув, що вже не Президент, і продовжує «валити» Тимошенко

Авторитетні політики, політологи та публіцисти схильні були вважати, що Віктор Андрійович Ющенко після всього, що він натворив — „політичний покійник” . І тут раптом диво, про яке писав поет — „врізав дуба, а ходить і їсть”.

Як ще інакше можна прокоментувати виступ Віктора Ющенка на засіданні Ради "Нашої України”?

29 травня у на засіданні ради „Нашої України” він дав своїм однопартійцям серед інших настанов “цінну вказівку” не підтримувати жодних ідей, що вимагатимуть консолідації „Нашої України” з БЮТ. При цьому, екс-Президент, як водиться, наголосив, що не бачить особливих відмінностей між ідеологією БЮТ та Партії регіонів.

Після таких заяв-настанов можна в кращому випадку знизати плечима. Здавалося б, сиди собі у Мюнхені, попивай пиво, після того, як віддав Україну на відкуп Януковичу. Але, як бачимо, ні, тягне Віктора Андрійовича й далі на політичні “подвиги”.

Черговий „подвиг” полягає в тому, щоб валити свою вину на інших.

Згадаємо, що свого часу після створення штучного політичного витвору — „Нашої України”, який мав стати постаментом під щойно виструганим зацікавленими технологами ідолом, Віктор Андрійович, аби зміцнити трухлявий фундамент, поставив вимогу всім політичним силам відмовитися від своєї партійної приналежності і влитися до „Нашої України”. У числі перших — була вимога до НРУ: розпуститись й усім складом ввійти до „Нашої України”.

Нагадую: це вимога Ющенка, а не Тимошенко. Ющенків ультиматум таки на декого подіяв. Покликав він у свій кабінет керівників найбільших обласних рухівських організацій, пообіцяв їм „золоті гори”, аби тільки боролися з лідером БЮТ. Під впливом завчених лекцій Віктора Андрійовича деякі лідери обласних організацій почали воювати з Рухом, адже такою була воля покровителя. І продовжили розвалювати Рух, щоб про нього й згадка пропала.

Тепер народ закликає до єдності опозиційних сил, щоб разом вирватися з безодні. І от виходить перед люди той, хто, очевидно, продовжує вважати себе месією, і з маніакальною наполегливістю запевнює зневірених, що „не підтримуватиме жодної ідеї, яка вимагатиме консолідації „Нашої України” з БЮТ”. Знову на думку приходять слова поета: „Їй право, не страшно вмерти, а страшно мертвому жить”.

Богдан Горинь, член політради Народного Руху України

постiйна адреса статтi: http://www.unian.net/ukr/news/news-379323.html

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Майстерень Адміністрація (Л.П./М.К.) [ 2010-06-09 13:45:59 ]
Що в гаманці нинішнього уряду України?

Білий код



Пообіцявши наприкінці березня "оперативно і детально інформувати громадян про стан державних фінансів", Держказначейство залишається вірним традиціям, закладеним при попередньому уряді. Оперативну інформацію про виконання дохідної частини держбюджету воно вперто не оприлюднює. А та інформація, яка все ж з'являється на сайті Держказначейства або Мінфіну із запізненням на два місяці є, якщо говорити дуже м'яко, неповною.

У ній, наприклад, не містяться ніякі дані:
- про виконання бюджету різними адмініструють органами;
- про надходження окремих платежів;
- про результати виконання планових завдань;
- про окремий (останньому у звітному періоді) місяць.

Втім, порадувало те, що Мінфін таку інформацію надав. Це дозволить нам повною мірою заповнити прогалини в отриманні "громадянами" важливої інформації "про стан державних фінансів". А головне - демонструє, що хоча б на вищому рівні Мінфіну робити з інформації про виконання бюджету таємницю неначе ніхто не збирається. Інша справа, що чомусь не виходить організувати її оприлюднення.

Травневий результат

Ймовірно, в Кабміні і Мінфіні серйозно розраховували, що вже в травні набудуть чинності передані владою на розгляд Верховної Ради фіскальні зміни. Однак процес прийняття законопроекту № 6337 затягнувся. У результаті, він не набув чинності і 1 червня. А без цих змін розраховувати на надходження значних доходів у травні було складно, навіть незважаючи на те, що на цей місяць припадає термін сплати податку на прибуток за перший квартал.

Незважаючи на оптимістичні заяви влади про вихід з кризи, фінансовий результат українських підприємств у цьому році поки навіть дещо гірший, ніж у минулому, збільшилася і частка збиткових підприємств. До того ж у травні уряд не міг розраховувати на щедрі дари Нацбанку. Вони відбулись лише місяць тому, в квітні. І саме завдяки участі НБУ в наповненні бюджету частка надходжень, забезпечених в квітні не податківцями і не митниками, досягла аномальних 24,1%, тоді як зазвичай становить близько 10%. Та й взагалі, за чотири місяці НБУ виконав план своїх надходжень до бюджету майже наполовину.

У результаті обсяг зібраних у травні до Загального фонду держбюджету доходів значно не дотягнув до квітневого. А крім того, травень став другим після лютого місяцем, в якому надходження виявилися менше надходжень за аналогічний місяць 2008 р. Проте надходження до Загального фонду держбюджету за п'ять місяців 2010 р. все ж таки вище аналогічних показників 2008-2009 рр..

Це "досягнення" пояснюється просто - зараз майже повністю заблоковано відшкодування ПДВ (в очікуванні появи ПДВ-облігацій - див стор.45). Якщо ж подивитися на збір доходів без урахування відшкодування ПДВ, то з'ясується, що вони на 3,5 млрд грн. менше позаминулорічних і лише на 8,9% більше торішніх. Тим часом Держбюджет-2010 передбачає збільшення збору на 17,9% у порівнянні з 2009 р. А якщо відняти від торішнього факту надходжень незаконно зараховані до Загального фонду держбюджету 15,7 млрд грн. спеціальних коштів запозичення, розподілених МВФ (а в поточному році такий подарунок долі владі не світить), то заплановане зростання складе 27,6%.

Перепланування

Власне, нереальність показників прийнятого Держбюджету підтверджується і відсотком виконання плану із наповнення Загального фонду держбюджету в травні. Виконання склало 72,1% із надходжень з урахуванням відшкодування ПДВ і 72% - зі зборів без урахування відшкодування.

Втім, з планами все не так просто. Згідно з Бюджетним кодексом, протягом місяця після прийняття Держбюджету Мінфін зобов'язаний розробити і затвердити помісячний розпис доходів бюджету.

Власне Помісячна розпис і є тим самим планом надходжень. Після підписання міністром фінансів Розпис завжди надавався безпосереднім наповнювачам скарбниці - кожному у своїй частині. У разі затримки затвердження держбюджету на черговий рік Мінфін затверджує і доводить виконавцям тимчасовий розпис доходів. У цьому році спочатку все йшло відповідно до Бюджетного кодексу - тимчасовий Розпис було складено і доведено до виконання ще в січні. Проте в травні Розписів, засновананих на вже прийнятому Держбюджеті, контролюючі органи не отримали. Замість цього, як повідомило джерело в Мінфіні, на їх адресу були направлені якісь "індикативні прогнозні показники надходжень до Загального фонду державного бюджету на травень і червень 2010 р." - Тимчасовий сурогат, не передбачений законодавством. Взагалі, поняття "індикативне планування", як правило, вживається відносно економічного планування на макро-і мікрорівнях. Безумовно, те, що Мінфін направив збирачам доходів (наприклад, у ДМСУ "індикативні прогнозні показники" були направлені листом № 31-12010-07-6/12230 від 21.05.10 р., у ДПАУ - № 31-12010-07-6 / 12231 від 21.05.10 р.), ніяким індикативним планом не є. По суті, це тимчасовий (на два місяці) розпис доходів, як уже зазначалося, не передбачений законом.

Напрошується питання: навіщо ж це було зроблено? Точної відповіді ми, звичайно, не маємо, але деякі обгрунтовані припущення є. І грунтуються вони в тому числі на ... Розписі держбюджету, затвердженого міністром фінансів Федором Ярошенком у день відправки "індикативних показників" - 21 травня. Незважаючи на несподівану "секретність", цей документ є у розпорядженні редакції.

А саме - з доповідною запискою Федора Ярошенка на ім'я Миколи Азарова, в якій перший просив другого позбавити податківців і митників премій через катастрофічне невиконання ними планів надходжень (у підсумку, до речі, у відомствах людей не лише позбавили премій, але й переглянули надбавки. Правда, у зв'язку з тим, що розмір фонду оплати праці переглянутий не був, деякі змогли відбити втрати з лишком шляхом отримання матеріальної допомоги!). У цій записці вказувалися і плани надходжень до Загального фонду держбюджету на квітень і на перші чотири місяці, узяті, слід гадати, з тимчасового Розпису, показники в якому пан Ярошенко відразу після приходу на посаду міністра різко збільшив.

Якщо порівняти дані з доповідної записки і з "секретної" розпису, то вийде кумедний результат. Виявляється, план доходів загального фонду держбюджету на січень - квітень становить не 65700000000 грн., А трохи менше 58 млрд грн. Відповідно, план виконаний не на 88,5%, як стверджувалося у записці, а на 100,4%.

Однак повідомляти про це на весь світ Мінфін не став. Чому? Думається, аж ніяк не через згадані вище премії, хоча, виходить, митарів їх позбавили ні за що. Набагато більш імовірно, що, діючи таким чином, Мінфін готує сюрприз для місії Міжнародного валютного фонду, в якому аж ніяк не хочуть вірити в реальність бюджетних показників. При цьому, щоб картина виконання Держбюджету була вже зовсім красивою (зараз виходить, що план наповнення загального фонду за п'ять місяців був виконаний на 92,3%), майже у переддень приїзду місії до Розпису доходів будуть внесені зміни, що передбачають зменшення травневого плану на 6,2 млрд грн. яких бракує. До речі, перший крок у цьому напрямку був зроблений при розробці Розпису. У порівнянні тимчасовим розписом. що діяв, травневі надходження були знижені і для митниці (на 340 млн грн.), І для ДПАУ (на 1,4 млрд грн.).

Правда, діючи таким чином, Микола Азаров і Федір Ярошенко заганяють себе в ту саму пастку, в яку в минулому році заганяла себе Юлія Тимошенко, постійно рапортуючи про виконання доходної частини бюджету і накопичуючи при цьому в плані надходжень на останні місяці просто безглузду суму. Але чого не зробиш заради жаданого кредиту!

Реальна оцінка

Повертаючись вже до реальної оцінки поточного та прийдешнього виконання бюджету, можна помітити багато цікавого.

Цікаво, наприклад, що травневі надходження на митниці виявилися на 36,5% (!) менше квітневих (5,1 млрд грн. проти 8,1 млрд грн.). Напевно, причина тут не одна, адже скарги багатьох підприємців на те, що "кордон стоїть", явно небезпідставні. Але вирішальну роль у такому значному зниженні показників, мабуть, зіграла що з'явилася в урядовому законопроекті фіскальному норма про звільнення від обкладення ПДВ операцій з імпорту газу. У НАК "Нафтогаз України" не дурні сидять, щоб розмитнювати сьогодні на 20% дорожче те, що вони зможуть розмитнити завтра дешевше.

Тим не менше, якщо поглянути на Розпис, видно, що факт звільнення від обкладення ПДВ імпортного газу в ньому не враховано. Яким чином митниця має компенсувати7-8 млрд грн., які при цьому "випадають", залишається тільки здогадуватися. Причому ДМСУ, яка "прогавила" норму про газ, може тільки мріяти про те, що в Мінфіні звернуть увагу на цю "дрібницю". Полум'яний більшовик, голова ДМСУ Ігор Калетник намагається зайняти максимально незалежну позицію відносно Кабміну. І план у зв'язку з цим дає Кабміну і Мінфіну можливість регулярно стимулювати пана Калетника.

Іншою деталлю, що заслуговує уваги, є те, що за п'ять місяців до Загального фонду держбюджету зібрано лише 1 / 3 запланованого на рік! Щось подібне, нагадаємо, спостерігалося в 2009 р. Тоді у січні - травні до Загального фонду держбюджету надійшло 33,8% запланованого на рік. Для тих, хто не пам'ятає, чим все це закінчилося, повідомляємо: без урахування грошей МВФ до Загального фонду держбюджету в 2009 р. надійшло лише 86,4% запланованих коштів. Може, фахівці Фонду все ж таки мають рацію, кажучи про нереальність Бюджету?

Закінчуючи на оптимістичній для влади ноті, відзначимо, що травень став першим у цьому році місяцем, в якому зростання надходжень відносно минулого року показав ПДВ з вироблених в Україні товарів. Можна обережно сподіватися, що це означає натяк на збільшення внутрішнього споживання, яке тільки й здатне витягти українську економіку з ями.

Владислав Третяк

http://news.finance.ua/ua/~/2/0/all/2010/06/09/199745

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Комаров (Л.П./Л.П.) [ 2010-06-09 15:47:00 ]
Стара пісня про головне - економіка це бюджет, наповнюють бюджет податківці і митники, економіку врятують тільки споживачі. Наче Юля Тимошенко вже не прем'єр-міністр, але світлі ідеї живуть. Не зрозумілим є тільки чию економіку українську чи деінде?

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Майстерень Адміністрація (Л.П./М.К.) [ 2010-06-11 14:11:06 ]
Доповнюємо наш архів - для просвітлення тих, хто не ходить на вибори, "противсіхів", "за януковичів".

"НАФТОГАЗ" І

Олена Бистрицька

Україна «зливає» Нафтогаз?


Ситуація останніх днів говорить про те, що "Нафтогаз" готують до банкрутства. Саме готують... Основним претендентом на володіння НАК є російський Газпром. Основою для таких висновків можуть бути раніше заявлені ініціативи "друзів" і реакція Кремля на зволікання української влади з ухваленням рішення у газовій сфері - інтеграція досі на відбулася, а пропозиція виходу російського газового монополіста на внутрішній ринок України теж залишається фактично без відповіді. Мабуть, саме тому посол Росії в Україні Михайло Зурабов "натякнув", що "усі пропозиції, які на сьогодні росіяни формулюють українським колегам, звичайно, мають чітко обмежений час. Якщо на цю пропозицію не буде реакції протягом півроку, року, півтора року, Росія, на жаль, вирішуватиме проблеми самостійно". В усьому цьому простежується, з урахуванням національного налаштування нової влади, відвертий "дах" росіян для команди "регіоналів" у цьому питанні. Схоже, усе давно узгоджено, просто не хочеться чергового галасу в країні, як це було із здачею Севастополя, авіапрому, суднобудування і підприємств ГМК. "Вибілюючи" наше керівництво, росіяни наполегливо йдуть до поставленої мети - отримати всю Україну і відразу.

Удар з тилу

Останньою бомбою в газовому питанні стало прийняте на початку тижня рішення Стокгольмського арбітражного трибуналу про те, що "Нафтогаз" повинен повернути 11 млрд. куб. м газу RosUkrEnergo (СП "Газпрому" і бізнесмена Дмитра Фірташа. Саме з цією компанією, точніше з її власником, вела непримиренну війну Юлія Тимошенко, намагаючись позбутися "газових посередників", або замінити їх). До того ж, за рішенням суду RosUkrEnergo повинна отримати від НАК додатковий обсяг блакитного палива у розмірі 1,1 млрд. куб. м у якості неустойки за порушення умов контракту, згадується і сума у 200 млн. доларів колишнього невдоволення. Загалом RosUkrEnergo оцінює "штраф" у 5,4 мільярда доларів. У ціні НАК і RosUkrEnergo розходяться разюче. Перша рахує борг за нинішньою ціною газу, а остання - за нещасливою ціною від Юлії Володимирівни.

Якщо "Нафтогаз" віддасть борг газом з ПСГ, то до зимового періоду не зможе накопичити необхідний запас, а якщо зійдуться на грошах, то де їх брати знає тільки Господь Бог. Іншими словами - прецедент на банкрутство.

Щоравда, уже сьогодні міністр палива та енергетики Юрій Бойко заявив, що допускає оскарження Україною рішення Стокгольмського арбітражу. Головне, зауважте, "допускає".

Через це викликає сумнів "несподіваність" стокгольмського вердикту. Як могла влада не знати про підготовку удару по НАКу, точніше, як невміло замаскували цю похмуру для України "несподіванку".

До висновку щодо "подарунка" російській стороні у вигляді Нафтогазу підштовхують і внутрішні проблеми НАК. Як повідомляло вже не одне джерело у компанії, там йде масове скорочення штату. До того ж, робиться це усе під виглядом реорганізації. "Звільнено" не лише неугодних, а цілі департаменти(!)

Сценарій від друга

Підтвердженням ретельно підготовленої операції з "дерибану" НАК є і висновки російських експертів та тези зі ЗМІ.

Російські "Ізвестія" пишуть: "Нафтогаз" насилу розплатився з Росією за травневі обсяги газу: у суботу росіянам перерахували 730 мільйонів доларів, але цьому передували замовляння про безгрошів`я і скрутне фінансове становище. Експерти (російські) гадають, у правильному для них руслі - звідки компанія взагалі узяла гроші. Мабуть, допоміг уряд. Чи заплатить "Нафтогаз" у червні - відповіді немає. Утім, тут треба згадати нещодавні заяви уряду України, що ось тепер, з приходом нової влади, "Нафтогаз" систематично розраховуватиметься грошима і без надмірних зусиль.

Але біда не приходить одна. У компанії чекають рішення Стокгольмського арбітражного суду. Якщо "Нафтогаз" суд програє, то його, можливо, чекає банкрутство. І що робити далі? Допоможе лише злиття з "Газпромом", упевнені російські експерти".

Хіба такі заяви вимагають розшифровки?..

Міністр палива та енергетики України Юрій Бойко та глава Газпрому Олексій Міллер Відмазкою від чіткої лінії на "злиття" були заяви сторін про створення СП на паритетній основі. Відбулася навіть зустріч міністра палива та енергетики України Юрій Бойка і головою "Газпрому" Олексієм Міллером. Як зазначають "Ізвестія", "переговори поспішили подати як домовленість, але це не так. Такий варіант не влаштує "Газпром", - упевнений голова правління альянсу "Нова енергія України" Валерій Боровик, - а злиття в загальноприйнятому розумінні невигідне для України, адже тоді "Нафтогаз" отримає частку максимум 5-6% і одну людину в раді директорів".

І тут же натяк на замінність. Росія лякає залученням до газового консорціуму компанії типу E.ON Ruhrgas, щоб за європостачання відповіла вона. "Вісті" продовжують: "є і катастрофічний сценарій: коли почнуть банкрутити неплатників, посилить свої позиції "донька" "Газпрому" - "Газпром збут Україна", прогнозує директор Інституту національної енергетики Сергій Правосудов, через неї росіяни і почнуть збирати українське "добро".

Здається, не варто розписувати подальший сценарій, російські колеги вже постаралися описати в подробицях наше майбутнє. Віктор Янукович, як гарант Конституції, уже після апогею зі стокгольмським рішенням, заспокоює громадськість, мовляв, ситуація в НАК стабілізувалася, до кінця року компанія почне розрахунок з кредиторами, але це більше нагадує москітну сітку, яку накидають на справжні діяння, які давно втратили здоровий глузд. Навіть дитина з початковими арифметичними знаннями може вирахувати плачевний результат.

Від порад у вухах беруші

За словами експерта з енергетичних питань Богдана Соколовського, "у разі злиття (Газпрому і Нафтогазу - ред.), Росія виграє дуже серйозно, а Україна втратить і увійде до газової залежності".

На його думку, після можливого об`єднання "Газпрому" і "Нафтогазу" ціни на газ на внутрішньому ринку України не знизяться, а навпаки - зростуть, оскільки Росія проводить реформу свого внутрішнього ринку, доводить вартість газу до європейського рівня.

Незалежний експерт з енергетичних питань Олександр Нарбут, коментуючи ситуацію, зазначає, що "Газпром" дуже зацікавлений у підвищенні власної капіталізації. За даними незалежних європейських експертів, капіталізація "Газпрому" складає зовсім не ті 150-200 млрд. дол., про які говорять В. Путін та Д.Медведев. На Лондонській біржі "Газпром" оцінюють приблизно у 130 млрд. дол., і це реальна ринкова капіталізація. Досягти підвищення капіталізації "Газпрому" найпростіше за рахунок поглинання "Нафтогазу", який є під боком у Росії. Саме тому російське керівництво так наполегливо проштовхує ідею про об`єднання двох компаній".

На його думку, "отримати від Росії більше можна, але тільки маючи чітку стратегію у відстоюванні власних інтересів. Якщо логіка "Газпрому" полягає у тому, що тільки він має право продавати увесь газ, що транспортується через російську ГТС, то й Україна повинна зайняти таку ж позицію. Звичайно, існують відповідні домовленості з Росією, які вона не погодиться переглянути. Але якщо Україна повернеться до питання реформування "Нафтогазу" у дусі Брюсельської декларації, то створені на його базі компанії матимуть повне право укладати з "Газпромом" нові договори. У тому числі може бути поставлено питання про те, що Україна купуватиме у "Газпрому" газ на українсько-російському кордоні для подальшого його транспортування і перепродажу у країни Європи".

Але влада, традиційно, не дослухається до експертних оцінок. Вона живе за правилами пісні - ні, ні, ні, ні, я хочу сьогодні. Бентежить тільки одне. Чим ми "поступатимемося", коли закінчаться вільні від дружньої допомоги підприємства? Хоча, "поступатися" не доведеться, усе стане загальним, інтернаціональним. Тут залишається згадати Білорусь. Вона свого часу пішла на усі поступки російській стороні, щоб не впасти у боргову прірву. Їй обіцяли дешевий газ за газотранспортну систему, низькі ціни на нафту за відкриття ринку, блага від Митного союзу, але у результаті обіцянки так і залишилися обіцянками. Зараз пристрасті у стосунках двох держав розжарені до краю. Росія лютує - як же, не задовольнені царські амбіції. Не турбуйся, північна сусідко, українська влада тебе не підведе…

Олена Бистрицька (УНІАН)

постiйна адреса статтi:
http://economics.unian.net/ukr/detail/49010

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Майстерень Адміністрація (Л.П./М.К.) [ 2010-06-11 14:15:25 ]


Через Фірташа Україна не отримає кредит МВФ???

Україна може не розраховувати на отримання від Міжнародного валютного фонду чергового траншу кредиту через рішення Стокгольмського суду, який зобов'язав НАК "Нафтогаз України" повернути компанії RosUkrEnergo більш як 12 млрд. кубометрів газу.

Таку думку висловив політолог Володимир Поляков у коментарі агентству "УНІАН".

"Бюджетна дірка внаслідок рішення щодо RosUkrEnergo може сягати для України близько 5 млрд. доларів, це співрозмірно із траншем МВФ. Тому Міжнародний валютний фонд навряд чи кредитуватиме економіку, де влада віддає 5 мільярдів спонсорам своєї виборчої кампанії, просто так і майже без боротьби. Тим більше, що МВФ ставить жорсткі умови щодо зменшення дефіциту українського бюджету", - вважає експерт.

Разом із тим Поляков припустив, що МВФ може порекомендувати українському уряду не передавати RosUkrEnergo газ.

"З іншого боку, на заваді планам оточення Януковича з передачі газу "Нафтогазом" структурі Дмитра Фірташа може стати той же МВФ, який поставить українській урядовій делегації досить жорсткі вимоги щодо неприпустимості фінансування подібних корупційних оборудок з держбюджету. Тим більше, що частина уряду Азарова, особливо фінансово-економічний блок, розраховує на кошти МВФ для здійснення анонсованих реформ", - підкреслив Поляков.

За словами політолога, наразі команда Януковича своїми діями стосовно RosUkrEnergo загрожує стратегічним інтересам держави, яка стає заручником зовнішніх гравців, у першу чергу Росії, якій внаслідок послаблення "Нафтогазу" та неотримання кредиту від МВФ буде легше взяти під контроль стратегічні галузі України.

Як повідомлялося, 8 червня Стокгольмський арбітражний трибунал виніс ухвалу в ході тривалого спору між компанією RosUkrEnergo AG і НАК "Нафтогаз України" щодо експропріації "Нафтогазом" в січні 2009 року 11 млрд. куб. м газу, який належав RosUkrEnergo.

Також Стокгольмський арбітражний трибунал ухвалив, що RosUkrEnergo одержить від "Нафтогазу" додатковий обсяг газу у розмірі 1,1 млрд. куб. м газу як неустойку за порушення умов контракту.

Це рішення є наступним після раніше ухваленого рішення Стокгольмського арбітражного трибуналу від 30 березня 2010 року про відшкодування RosUkrEnergo близько 200 млн. доларів за різні порушення "Нафтогазом" умов контрактів на постачання, транзиту й зберігання газу.

9 червня міністр палива й енергетики Юрій Бойко припустив, що Україна оскаржить рішення Стокгольмського арбітражу у тяжбі між НАК "Нафтогаз України" і RosUkrEnergo.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Майстерень Адміністрація (Л.П./М.К.) [ 2010-06-11 14:13:39 ]
Доповнюємо наш архів

"НАФТОГАЗ" ІІ

Олександр Дубинський

Спеціальний кореспондент газети "Экономические известия".



По странному совпадению, как только Дмитрию Фирташу удалось отсудить у Нефтегаза 11 млрд кубометров газа, российским властям удалось обнаружить в рядах своих граждан одиозного президента банка "Надра" Игоря Гиленко. Того самого Гиленко, который "освоил" около 3 млрд гривен, выданных НБУ на спасение банка "Надра". Того самого банка "Надра", который купил Дмитрий Фирташ за смехотворные 50 млн долларов.

Новость о задержании почему-то сразу вызвала ассоциацию с предвыборной поимкой генерала Пукача. Сначала Cекретариат президента Ющенко пытался использовать товарища Пукача для давления на Литвина с целью развалить коалицию. Затем генерал, как переходное знамя, достался сторонникам Януковича, которые так же не упускают возможности помахать этой красной тряпкой преед носом спикера.

Президент злополучного "Надра Банка" в руках россиян может оказаться прекрасным "пукачем" для Фирташа, который отсудил у "Нефтегаза" 11 млрд. куб. м газа и может теперь составить конкуренцию Газпрому на европейском рынке сбыта голубого топлива.

Хотя, после появления на горизонте новообращенного россиянина Гиленко, госопдину Фирташу, наверное, уже не до конкуренции. Ведь вполне может так случится, что захоти сегодня гражданин Укрианы Фирташ получить причитающиеся ему 11 млрд кубов газа, гражданин РФ Гиленко завтра непременно захочет нанести визит в украинскую прокуратуру.

А рассказать он сможет многое.

Процитируем "Зеркало недели" ("ЗН", N20 (800) от 29 мая – 4 июня 2010 г.):

"Скандалы с многострадальным "Надра Банком" начались еще осенью 2008 г., когда проблемы одного из крупнейших банковских учреждений Украины сделались достоянием общественности. Якобы пожелав спасти банк, принадлежащая Дмитрию Фирташу Group DF объявила свое намерение – войти в капитал "Надра Банка", гарантировав при этом необходимые для оздоровления финансовые вливания.

Однако спасению "Надра Банка" воспротивилась премьер-министр Украины Юлия Тимошенко, обвинив руководство НБУ, банкиров, а заодно и господина Фирташа в коррупции и финансовых спекуляциях. Основанием для обвинения послужили огромные объемы кредитов рефинансирования, крупнейшим реципиентом которого (7,1 млрд. грн.) стал именно "Надра Банк".

Тогда же господин Фирташ публично заявил, что значительная часть рефинансирования (4 млрд. грн.) была выдана "Надра Банку" под его личные гарантии. После получения гарантии НБУ смог высвободить из-под залога выступающий обеспечением рефинансирования контрольный пакет акций "Надра Банка", который Дмитрий Фирташ перерегистрировал на свои компании.

Трудно сказать, связана ли эта сделка со свободой, которая была предоставлена бывшим менеджерам "Надра Банка", но факт остается фактом: после заявления Group DF о намерении приобрести контрольный пакет "Надра Банка" Прокуратура больше трех месяцев оттягивала объявление бывшего президента "Надра Банка" Игоря Гиленко в розыск. А ведь большая часть полученного до предоставления фирташевских гарантий рефинансирования НБУ (3,1 млрд. грн.) ушла в подконтрольные тогдашним владельцам структуры..."

Информация о том, куда же ушли изъятые у "Надра Банка" деньги, может оказаться настолько ценной, что из интереса узнать ее, господин Фирташ может отказаться от своего права получить от "Нефтегаза" компенсацию газом и не будет раздражать Газпром, в руках которого российские граждане могут быстро превратиться в украинских "пукачей".

Готов спорить – после появления на российском горизонте господина Гиленко, господин Фирташ легко согласиться на предложенную ему компенсацию в $2,2 млрд.- плату за 11 млрд. куб. м голубого топлива по текущей цене.

Благо, что большую часть этой суммы украинское правительство уже получило в кредит от российского "Внешторгбанка".

Доповнюємо наш архів - для просвітлення тих, хто не ходить на вибори, "противсіхів", "за януковичів".

http://blogs.pravda.com.ua/authors/dubynsky/4c11ff0de76f5/

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2010-06-14 18:23:00 ]
«газові махінації» Кабміну в Стокгольмі

Міністр фінансів опозиційного уряду, народний депутат від БЮТ Андрій СЕНЧЕНКО не виключає, що наслідком рішення Стокгольмського арбітражного суду про відшкодування 12 млрд. кубометрів газу на користь «РосУкрЕнерго» може стати втрата Україною газових сховищ та незаконна приватизація облгазів та облтеплокомуненерго.

Про це УНІАН повідомили у прес-службі БЮТ.

А.СЕНЧЕНКО заявив, що в зазначеному процесі використовуються добре відомі у світі рейдерські прийоми, коли одне підприємство подає в суд на інше «своє» підприємство для того, щоб закріпити необхідній результат судом.

«Коли держава Україна вивела із процесу захисту інтересів НАК у Стокгольмському суді команду юристів-міжнародників, а залишила лише відомчих юристів НАКу, то це й стало судом сам на сам із заздалегідь запрограмованим результатом. А коли влада говорить про те, що звертатиметься до суду з апеляцією – це другий етап того ж рейдерського прийому – закріплення необхідного рішення у другій інстанції», - сказав він.

За словами А.СЕНЧЕНКА, мета цих махінацій - отримати позовні понад 5,5 млрд. доларів.

«Оскільки ці кошти буде нереально отримати грошима, то слід очікувати, що з’являться мирові угоди, компромісні схеми, наприклад, щодо передачі на 100 років в оренду підземних газосховищ, а ще, можливо, на якусь частину боргу погодяться взяти борги облгазів та облтеплокомуненерго, а це, в свою чергу, може призвести до завершення незаконної приватизації, яку почав ЯНУКОВИЧ ще під час свого перебування на посаді прем’єр-міністра», - пояснив опозиційний міністр фінансів.

«Тобто, вони спочатку поставлять країну навколішки, а потім нібито підуть назустріч і почнуть шукати компроміси, але в результаті цих компромісів країну знову обдеруть як липку», - переконаний А.СЕНЧЕНКО.

Окрім того, він вважає, що той факт, що працівники СБУ до пізнього вечора розносять працівникам НАК «Нафтогазу» та «Укртрансгазу» повістки на допит до слідчих СБУ, зайвий раз підтверджує, що “СБУ обслуговує” інтереси «РосУкрЕнерго».


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Майстерень Адміністрація (Л.П./М.К.) [ 2010-06-16 20:01:21 ]
Олександр Гудима, для УНІАН

Загроза банкрутства НАК "Нафтогаз України"

Рішення Стокгольмського арбітражного суду за позовом “РосУкрЕнерго” призведе до банкрутства НАК "Нафтогаз України", різкого підвищення цін на газ і комунальні послуги для населення, а також реанімує структуру, на якій заробляють олігархи з уряду Януковича-Азарова.

Про це сьогодні з парламентської трибуни заяви член фракції БЮТ, міністр енергетики опозиційного уряду Олександр Гудима, повідомили УНІАН в прес-службі БЮТ.

За його словами, рішення про відшкодування РУЕ 12 мільярдів кубометрів газу є незаконними, оскільки уряд Юлії Тимошенко повністю розплатився за цей газ з російським "Газпромом".

"В 2009 році урядом Тимошенко законно було придбано в "Газпрому", який володіє 50% акцій "РосУкрЕнерго", 11 мільярдів кубометрів газу за ціною 157 доларів за тис. куб. м. на загальну суму 1,7 мільярдів доларів. Також за рішенням керівників урядів України і Росії "РосУкрЕнерго" було усунено з газового ринку", - нагадав він.

На думку Гудими, рішення Стокгольмського арбітражного суду від 9 червня 2010 року стало результатом змови керівників "Газпрому" і керівників нинішнього українського уряду, які свідомо усунули представників України з судового процесу, чим сприяли ухваленню рішення на користь структур Дмитра Фірташа.

"Таким чином "Газпром" забирає у нас 12 мільярдів кубометрів вже сплаченого газу, що призведе до банкрутства НАК "Нафтогаз", підвищення цін на газ для населення і подальшого зубожіння мільйонів громадян України", - сказав народний депутат.

Він зазначив, що це судове рішення є свідоцтвом операції на міждержавному рівні.

"Конфлікт Бойка-міністра і Бойка-представника структур Фірташа стає очевидним", - сказав Гудима, зазначивши, що тепер стає зрозуміло, навіщо і для кого міністр Бойоа в квітні ініціював збільшення на 10 мільярдів кубометрів обсяг газу, який Україна купує в "Газпрому".

Гудима також зазначив, що саме Бойко поставив представників Д.Фірташа очолювати державні компанії "Укртрансгаз" і "Укргазвидобуток".

"Таким чином йде повна підготовка до повернення структур "РосУкрЕнерго" на український ринок", - сказав він.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Майстерень Адміністрація (Л.П./М.К.) [ 2010-06-16 20:09:04 ]
Янукович віддає Фірташу 20% бюджету України?

Відмова Президента Віктора ЯНУКОВИЧА подавати апеляцію на рішення Стокгольмського арбітражного суду є безпрецедентною подією.

Про це сьогодні на брифінгу заявив прем’єр опозиційного уряду Сергій СОБОЛЄВ, повідомили УНІАН у прес-службі БЮТ.

«Учора ми стали свідками безпрецедентної події, коли Президент держави Віктор Федорович ЯНУКОВИЧ заявив, що вони не будуть звертатися з апеляцією на рішення Стокгольмського суду стосовно повернення 12 мільярдів кубометрів газу і попереднього рішення про відшкодування 200 мільйонів доларів на користь структур, де один із ключових засновників є пан ФІРТАШ...», - сказав він.

С.СОБОЛЄВ зазначив, що Україна потрапила у замкнене коло, коли компанія, де є ключовий фінансист Партії регіонів, позбавляє бюджет України від 1,8 до 5,4 мільярдів доларів - в залежності від того, як пройдуть переговори з Дмитром ФІРТАШЕМ і російською стороною.

«Бюджет держави за такої позиції Кабінету міністрів, позиції нового керівництва НАК «Нафтогаз» і Президента України, який відмовився подавати апеляцію на рішення Стокгольмського арбітражу, вилучає із бюджету суму, еквівалентну 1/5 частині бюджету на цей рік», - сказав прем’єр опозиційного уряду.

На його думку, таке судове рішення і реакція на нього чинної влади є безпрецедентною, тому опозиція збирається найближчим часом зареєструвати постанову про створення Тимчасової слідчої комісії, щоб розслідувати, яким чином ухвалювались такі рішення, і яким чином українська сторона захищала інтереси держави у судовому процесі.


постiйна адреса статтi: http://www.unian.net/ukr/news/news-382113.html

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Майстерень Адміністрація (Л.П./М.К.) [ 2010-06-22 13:14:18 ]
Пинзеник : Вилучений в RosUkrEnergo газ було повністю сплачено "Нафтогазом"

Газ в об'ємі 11 млрд куб. м, який за рішенням Стокгольмського арбітражного трибуналу НАК "Нафтогаз України" повинна повернути компанії RosUkrEnergo AG (Швейцарія), був повністю сплачений держхолдингом, заявляє екс-міністр фінансів України Віктор Пинзеник, передає його прес-служба.

За інформацією В.Пинзеника, суть домовленості від 19 січня 2009 року полягала в тому, що всі права постачальника газу - ВАТ "Газпром" (кредитора) - перейшли до НАК "Нафтогаз України".

"RosUkrEnergo не сплатило ВАТ "Газпром" 11 млрд куб. м газу. НАК "Нафтогаз України" забрала цей газ і сплатила його "Газпрому", - наводяться в повідомленні прес-служби слова екс-міністра.

Як зазначив Пінзеник, отримувати згоду на таку поступку з боку RosUkrEnergo за українським законодавством не потрібно.

"В рамках домовленостей про поступку прав вимоги "Нафтогаз України" повинен подати позов про стягнення заборгованості з RosUkrEnergo за газ, орієнтуючись при цьому на ринкові ціни, що діють, на газ", - резюмує він.

http://news.finance.ua/ua/toplist/~/1/2/201135

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Майстерень Адміністрація (Л.П./М.К.) [ 2010-06-13 11:23:53 ]
Щодо сутності "наших" противсіхів і хитродупих гетьманчиків (адміністрація ПМ).

Політична незрілість і одержимість ненавистю

Тарас Кузьо

Доктор, професор, старший науковий співробітник кафедри українoзнавства в Університеті Торонто.


Українська народна партія, членом Центрального проводу якої є Борис Кушнірук, відмовилася приєднатися до Комітету захисту України, сформованого на початку травня. Коли лідера УНП Юрія Костенка запитали, чому його партія не приєдналася до Комітету, він відповів: "Мы считаем, что данная структура – это продолжение сценария биполярной политической модели, в которой и власть, и оппозиция представляют интересы большого капитала и просто имитируют настоящую политическую борьбу" (http://delo.ua/mneniya/intervjy/partija-kostenko-ne-voshla-komitet-zacshity-ukrainy-140338/).

Великий бізнес представлено в кожній політичній силі парламенту, включно з "Нашою Україною – Народною Самообороною", членом якої є УНП. Олігарх Ігор Коломойський відкрито визнавав, що він фінансував виборчі кампанії "Нашої України" 2006 і 2007 років. Спитайте в будь-якого іноземного інвестора, з яким українським олігархом найважче працювати, і він відповість вам, що з Коломойським. Будучи власником телеканалу "1+1", Коломойський також відповідальний за впровадження цензури на цьому каналі.

Крім того, хіба Борис Кушнірук не знає, хто фінансує УНП? Чи не один із великих бізнесменів, який виготовляє смачне пиво?

Таким чином, причина того, чому УНП не приєднується до Комітету захисту України, не має нічого спільного з великим бізнесом, який фінансує політичні сили, представлені в ньому. Натомість, це можна пояснити "отаманщиною", яка заполонила націонал-демократичний табір (УНП почала процес "отаманщини", коли вона відкололася від Народного Руху В'ячеслава Чорновола в 1999 році).

"Отаманщина" всередині націонал-демократичного табору призвела до 160-відсоткового зростання кількості партій у блоці НУНС – з дев'яти у 2007 році до чотирнадцяти (а якщо додати ще й нову партію Валентина Наливайченка, зважаючи на його зв'язки з Віктором Ющенком, то до п'ятнадцяти) на сьогодні.

Ця "отаманщина" вилилася у висунення колишнім "помаранчевим" табором під час виборів 2010 року шести кандидатів (включно з "отаманом" Костенком), а також посприяла поразці Юлії Тимошенко та перемозі Віктора Януковича.

У той же час, протягом останніх п'яти років представники колишнього табору Кучми об'єдналися навколо Партії регіонів, зрештою зробивши її партією влади. На відміну від них, УНП протягом останніх п'яти років була частиною "отаманщини", що мала результатом фрагментацію націонал-демократичного табору.

Костенко також пояснив своє рішення не приєднуватися до Комітету таким чином: "Для создания реальной оппозиции, способной остановить реваншизм, УНП сейчас работает над объединением идеологически близких ей политических сил в единую структуру с единым координационным центром".

Усю минулу декаду УНП заявляла про те, що вона займається організацією "правоцентристського блоку" партій; тим не менше, цей блок так і не матеріалізувався. Замість цього з'являється все більше "гетьманів" та націонал-демократичних партій. Насправді єдиною правою партією, що може об'єднати націоналістичні сили, є "Свобода", а не УНП. "Свобода", на відміну від УНП, має шанси пройти до парламенту на виборах 2012 року.

Борис Кушнірук у своїх блогах на "Українській правді" повторює ще один міф: "Мені вже неодноразово доводилось писати, що Партія регіонів та БЮТ – це такі собі нанайські хлопчики Кремля, представники яких діють за однаковими схемами та принципами".

Пан Кушнірук – так само як і Ющенко – одержимий ненавистю до Тимошенко; він не може провести хоча б один день, не здійснивши нападки на неї. Я можу лише припускати, що причина цього полягає в тому, що Тимошенко є дуже самодостатньою жінкою і тому багато українських чоловіків з недостатнім рівнем упевненості в собі не можуть ужитися з нею. Я підозрюю, що це є єдиною причиною одержимої (тобто ірраціональної) ненависті до Тимошенко, яка побутує в українській політиці та призвела до перемоги Януковича на виборах.

Переконаність пана Кушнірука в тому, що БЮТ і Партія регіонів є однаковими політичними силами та, вслід за Ющенком, що вони обидві є "агентами Москви", хибна з двох причин.

По-перше, я ніколи не підтримував переговори про коаліцію між БЮТ та Партією регіонів, проте, як і багато хто на Заході, розумів її раціональне зерно як коаліції національної єдності, що спрямована на мобілізацію країни на боротьбу з фінансовою кризою. Україна, Ісландія, Угорщина і Латвія постраждали від кризи найбільше серед усіх країн Європи.

Більш важливим є те, що не лише БЮТ намагався увійти в коаліцію з Партією регіонів. Лідер "Нашої України" Юрій Єхануров за вказівкою Ющенка три місяці вів переговори про створення коаліції з Партією регіонів після виборів 2006 року. Колишній голова президентського секретаріату Віктор Балога діяв як п'ята колона Партії регіонів з 2007 до 2009 року. Певна частина НУНС підтримувала широку коаліцію після виборів 2007 і 2010 років.

Так само чинила й УНП після обрання Януковича президентом.

Микола Азаров відмовляється навіть спілкуватися українською і є найбільш проросійським прем'єр-міністром з часів Фокіна і Масола, що обіймали цю посаду в першій половині 1990-х років. Незважаючи на це, серед тих, хто голосував за обрання Азарова прем'єр-міністром, було двоє членів УНП: Олександр Клименко та заступник голови УНП, член Центрального проводу та правління УНП Олександр Слободян.

Юрій Костенко пояснив їхню підтримку Азарова таким чином: "...програма нового прем'єра, проголошена під час голосування за новий склад уряду, декларує підтримку національного товаровиробника, саме це і є мотивація, чому Слободян та Клименко підтримали кандидатуру Азарова".

Факт залишається фактом: УНП підтримала призначення проросійського уряду Азарова, а БЮТ – ні. Хто ж тоді є "агентом Москви" – УНП чи БЮТ?

Другий аргумент на користь того, що БЮТ та Партія регіонів є "агентами Москви", настільки політично незрілий, що часом важко зрозуміти, чи варто на нього відповідати. Проте я все ж зроблю це, звернувши увагу на чотири моменти:

1. Починаючи з 2005 року, Партія регіонів еволюціонувала в ідеологічну силу, що представляє політичну культуру та цінності представників російськомовної, неорадянської та східнослов'янської національної ідентичності, поширеної у Східній та Південній Україні. Цей фактор, разом із об'єднанням колишніх прокучмівських політичних сил навколо Партії регіонів, дає Партії регіонів стабільний електорат. БЮТ не є носієм ідеологічних цінностей, притаманних цьому колишньому електоратові Комуністичної партії.

2. У 2005 році Партія регіонів уклала угоду про співпрацю з "Єдіною Росією". "Батьківщина" є найбільш активною українською партією в Європейському парламенті, де вона разом з двома іншими українськими партіями ("Нашою Україною" та Соціалістичною партією) має статус спостерігача. Партія регіонів ніколи не прагнула стати членом будь-якої парламентської групи Європейського парламенту.

3. Гуманітарна політика Януковича та Партії регіонів веде до зміни українофільської національної ідентичності на східнослов'янську/неорадянську (Тимошенко чи БЮТ ніколи б не підтримали таку політику), що є контрреволюцією, спрямованою проти політик, які проводили три попередні українські президенти.

4. Зовнішня політика, яку реалізує Янукович та Партія регіонів, так само руйнує здобутки трьох попередніх президентів України і змінює зовнішній вектор із одностороннього прозахідного (під час президентства Ющенка) на односторонній проросійський. Усі три попередні президенти підтримували членство України в НАТО, Янукович – ні. Зовнішня політика Тимошенко поєднувала дружні стосунки з Росією із процесом інтеграції в НАТО (пригадуєте її підпис під спільним листом до НАТО в січні 2008 року?) та ЄС.

Як відомо експерт по Україні Джеймс Шерр (голова програми Росії та Євразії в Королівському інституті міжнародних відносин, Лондон), сказав у своєму інтерв'ю Kyiv Post (30 травня – те ж саме сказав у своєму інтерв'ю в "Дeн" в тому ж місяці): "Янукович скасував усі напрям розвитку України в 1991 році. Це був не Ющенко, який визначив, що Чорноморський флот повинен залишити в 2017 році. Було Кучми. багатовекторну політику Кучми був покликаний поглибити дружбу з Росією, виходячи з прагматичних міркувань, і, крок за кроком, ввести Україну в систему євро-атлантичні структури. Всередині міністерства оборони, Генерального штабу і старшої ланки командування збройних сил, настрої, що Україна повинна стати, як повністю інтегрований в якості можливого вступу до НАТО, на членство. Усе це передувало Ющенко".

Якщо пан Кушнірук (і колишній Президент Ющенко) вірить у те, що Україна може приєднатися до НАТО та ЄС з такою русофобською платформою, тоді вони не розуміють міжнародні відносини та європейську політику. Русофільські Франція та Німеччина ніколи не дозволять країні, що межує з Росією, приєднатися до ЄС і НАТО, якщо ця країна має погані відносини з Росією.

Проблема в тому, як знайти правильний баланс між прагненням домагатися дружніх відносин із Росією, інтеграцією в НАТО і ЄС, і захистом територіальної цілісності України проти російського імперіалізму. Ні русофобія, ні поточна неорадянська russophilia ніколи не будуть успішними у досягненні інтеграції України в НАТО і ЄС.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Майстерень Адміністрація (Л.П./М.К.) [ 2010-06-16 17:54:42 ]
Віктор Янукович зневажає своїми обов'язками глави держави?

Про це заявила Тимошенко Ю.В. у Хмельницькому у середу, повідомляє її сайт.

"Він (Янукович) зараз приїжджає на роботу в десять, а від'їжджає з роботи в п'ятнадцять. Ну, а що йому там робити, якщо вся кланова машина працює? Вони всі - міністри сьогодні. Тобто сьогодні керівники кланів стали міністрами. Вони сьогодні все обійняли повністю", - обурилась вона.

"І він на роботі присутній декілька годин, а потім - теніс, гольф, відпочинок, "Межигір'я"..., - сказала Тимошенко.

На її думку, зараз зусиллями телеканалів, які належать оточенню чинного президента, Віктору Януковичу створюється позитивний імідж.

"Усі центральні канали телебачення цю локшину народу на вуха кожен день вішають. От так країна сьогодні живе", - констатувала вона.

"Сьогодні, коли його (Януковича) кортеж везе його на роботу і з роботи, по мосту, який ще не до кінця добудований - там будівельники працюють, Янукович проїжджає по цьому мосту - там приблизно десь 600-700 будівельників. Їх примушують лягати на землю, і поки він проїжджає по мосту, всі будівельники лежать на землі. Так це тільки початок, сто днів", - розповіла Тимошенко.

Українська правда

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Майстерень Адміністрація (Л.П./М.К.) [ 2010-07-03 11:31:25 ]
Стокгольм. Підсумки «договірного матчу»

Алла ЄРЬОМЕНКО


"Дзеркало тижня"№ 25 (805) 3 — 9 липня 2010
http://www.dt.ua/1000/1550/69981/

Публікуючи на своєму сайті 1 липня 2010 року Друге окреме (проміжне) арбітражне рішення Арбітражного інституту Торговельної палати Стокгольма від 8 червня 2010 року, «Дзеркало тижня» фактично розголосило умови капітуляції «Нафтогазу України» перед компанією зі швейцарською пропискою «РосУкрЕнерго». Найгірші припущення «ДТ», висловлені раніше, підтвердилися: у Стокгольмі українська влада та її бізнес-партнери зіграли «договірний матч». Це випливає із самого опублікованого тексту рішення Стокгольмського арбітражу, про що докладніше йтиметься далі.


Найпринциповіший момент полягає в тому, що після зміни влади «Нафтогаз України» фактично сам добровільно визнав вимоги «РосУкрЕнерго», відмовившись від своєї попередньої позиції. Це чітко зафіксовано і в арбітражному рішенні в розділі III.1 «Придбання «Нафтогазом» 11 млрд. кубометрів газу РУЕ». Із технічних причин пункт 5 цього розділу не був повністю наведений на сайті «ДТ» у тексті рішення арбітражу. А він чітко підтверджує нашу версію про «договірний матч». Наводимо його повністю:



«У своїй останній заяві, поданій 7 травня 2010 року (НАК 6), «Нафтогаз» зазначив, що він тепер допускає, що з точки зору застосування норм шведського права, суто на правовому рівні, РУЕ не погоджувалося на угоду з обміну заборгованості в розмірі 1,7 млрд. дол. на 11 млрд. кубометрів газу», отже, «Нафтогаз» більше не може стверджувати на якійсь відповідній підставі, що придбання ним 11 млрд. кубометрів мало достатні правові підстави».


Відповідно, у пункті 6 говориться: «РУЕ вимагає від Трибуналу заяви «про порушення «Нафтогазом» Контракту 3/04 шляхом позбавлення РУЕ доступу до 11 млрд. кубометрів природного газу, що належать їй».


А вже в пункті 7, де йдеться про прохання РУЕ, говориться: «Позиція «Нафтогазу», викладена в Шостій письмовій заяві «Нафтогазу» і описана в пункті 5 (див. вище), не перешкоджає подібним позовним вимогам».


Як інакше це назвати, якщо не явним здаванням «Нафтогазом» позицій?!


І ще запитання: в арбітражному рішенні тільки описується (слід гадати, в загальних рисах) остання «здавальна» позиція «Нафтогазу», але її повний зміст достеменно невідомий. Хоча і сказаного вже достатньо, аби зрозуміти, які «цінні вказівки» було дано Києвом юристам, які представляли НАК в арбітражному процесі.


Контракт 3/04


Попри те, що арбітраж перераховує три контракти з п’яти, які «послужили предметом спору в даних арбітражних розглядах», принциповим є Контракт №14/935-3/04 «Про обсяги та умови закачування природного газу в підземні сховища газу, його зберігання, відбору і транспортування в 2005—2030 роках» від 29 липня 2004 року. Контракт цей було підписано «Нафтогазом» із тоді щойно створеним «РосУкрЕнерго». До речі, знаєте, хто його підписав від імені «Нафтогазу»? Нинішній глава Мінпаливенерго України, Герой України Юрій Бойко... І тільки існування цього контракту надає право «РосУкрЕнерго» хапатися за «Нафтогаз» і за газ. Адже відповідно до дійсних газових контрактів між «Нафтогазом» і «Газпромом» від 20 січня 2009 року РУЕ виключено зі схеми закупівлі та продажу газу. Тож якби цей контракт було визнано недійсним або НАК змогла б його розірвати, то ніякої стокгольмської справи не було б.



Навіть Стокгольмський арбітраж досить неоднозначно висловився з приводу чинності Контракту 3/04. По суті, арбітраж констатував порушення «Нафтогазом» Контракту 3/04 на тих лише підставах, що: а) РУЕ своїми діями не підтвердило придбання «Нафтогазом» права власності на 11 млрд. кубометрів і б) «Нафтогаз» сам погодився з неправомірністю його дій з відбору зазначеного обсягу газу. Чи означає це відродження РУЕ з небуття — у нинішніх умовах питання риторичне. Хоча практично із січня 2009-го газ в Україну поставляє виключно «Газпром» за прямим контрактом із «Нафтогазом», і ніяке РУЕ там не згадується. Виходить, що стокгольмські арбітри не захотіли остаточно заплямувати свою репутацію? А то чого б це вони так двозначно констатували (пункт 5 Окремого арбітражного рішення): «Трибунал заявляє про те, що «Нафтогаз» не має права на даний момент розірвати Контракт 3/04, і що на даний момент Контракт 3/04 є дійсним і обов’язковим для сторін».


Що значить «даний момент» і скільки він триватиме, про це арбітраж промовчав, як і багато про що інше, як стверджують юристи — консультанти «ДТ», достеменно обізнані з правилами і практикою роботи Стокгольмського арбітражу.


Юридичний аналіз рішення Стокгольмського арбітражу


Юридичний аналіз російськомовного перекладу опублікованого «ДТ» рішення Арбітражного інституту Торговельної палати Стокгольма від 8 червня 2010 року дає змогу зробити кілька важливих висновків.



По-перше, «Нафтогаз» відмовився від своєї початкової юридичної позиції (котра полягала у правомірності переходу до нього права власності на 11 млрд. кубометрів природного газу) і визнав неправомірність вилучення у «РосУкрЕнерго» зазначеного обсягу. Зокрема, в арбітражному рішенні констатується з цього приводу (стор. 4): «Хоча в ході даного арбітражного розгляду «Нафтогаз» стверджував, що придбання ним 11 млрд. куб. м газу мало достатні правові підстави, у даний час стверджується, що це було не так».


Змінена ж юридична позиція «Нафтогазу» полягає в тому, що «11 млрд. м куб. газу належать РУЕ і завжди належали РУЕ» і були привласнені «Нафтогазом» без достатніх правових підстав (стор. 10). Політичні обставини, які спонукали «Нафтогаз» змінити свою позицію в арбітражі, загальновідомі, проте юридичні — незрозумілі.


По-друге, «Нафтогаз» визнав також право РУЕ на одержання штрафних санкцій відповідно до пункту 6.5 Контракту 3/04 (стор. 12 арбітражного рішення) між «Нафтогазом» і РУЕ, у рамках якого і розглядався спір.


По-третє, у результаті зміни «Нафтогазом» своєї позиції в арбітражі і відмови від початкової аргументації значно звузився і спростився предмет арбітражного розгляду. Мова пішла вже не про правомірність чи неправомірність переходу до «Нафтогазу» права власності на 11 млрд. кубометрів газу, а лише про юридичні наслідки визнаної «Нафтогазом» неправомірності такого переходу: про те, має РУЕ право на одержання грошової компенсації ринкової вартості відібраного газу (у загальній сумі 4,95 млрд. дол. США) чи газ може бути повернутий РУЕ в натурі.


Аналогічна ситуація і щодо права РУЕ на штрафні санкції за Контрактом 3/04: як результат зміни «Нафтогазом» своєї юридичної позиції весь спір у цьому питанні звівся до того, має РУЕ право на одержання грошової компенсації чи така компенсація може бути виплачена на користь РУЕ шляхом передачі додаткових обсягів газу.



До речі, цікава все ж таки арифметика виходила в «РосУкрЕнерго»: купивши у «Газпрому» (читай — «Нафтогазу», після переуступки 20 січня 2009 року права вимоги частини боргу від РУЕ) 11 млрд. кубометрів природного газу кілька років тому за середньою ціною 154,5 дол. за 1000 кубометрів і не заплативши за нього ані цента, вимагати у продавця, котрий забрав неоплачений товар, компенсувати його вартість за ціною утричі більшою — 450 дол. за 1000 кубометрів, та ще й зі сплатою 10-відсоткового штрафу!


По-четверте, арбітражний суд фактично поклав в основу свого рішення угоду між «Нафтогазом» і РУЕ зі спірних питань. Так, цю угоду не було укладено як окремий письмовий документ. Проте такої угоди досягли конклюдентно, через погодження позицій сторін в арбітражі. Яскравим підтвердженням цього є пункт 13 на стор. 11 арбітражного рішення: «Позиція РУЕ… не суперечить, відповідно до висловленої «Нафтогазом» позиції, аргументам «Нафтогазу» і, таким чином, подібна позиція РУЕ є розумним комерційним рішенням». Це дуже важливий момент, оскільки він свідчить про те, що арбітражний суд обгрунтував своє рішення не так положеннями спірного Контракту 3/04 і застосовним правом Швеції, як згодою «Нафтогазу» з вимогами РУЕ.


Більш того, дуже ймовірно, що без згоди «Нафтогазу» з вимогами РУЕ в арбітражного суду не було б підстав для винесення рішення в тому вигляді, в якому його було винесено. Річ у тім, що арбітражний суд при вирішенні спору зв’язаний положеннями Контракту 3/04 і застосовного права Швеції. Проте Контракт 3/04 не передбачає положень про повернення газу в натурі та про сплату штрафних санкцій…


Показовим у цьому плані є пункт 13 «Обгрунтування арбітражного рішення»: «Хоча зазначений вище пункт [пункт 6.5 Контракту 3/04] передбачає виплату штрафних санкцій готівкою, сторони вільно можуть домовитися про виплату штрафних санкцій газом. Трибунал зазначає, що вони дійшли згоди про це».


І не треба нам розповідати про те, що передача на користь РУЕ додаткових 1,1 млрд. кубометрів газу є «меншим злом» порівняно з початковими вимогами РУЕ про грошовий штраф у розмірі 495 млн. дол.! РУЕ розрахувала цей грошовий штраф, виходячи з ціни газу 450 дол. за 1000 кубометрів, тоді як середня ціна закачаного в ПСГ газу була втричі меншою. Тому навіть якби РУЕ й довела неправомірність відбирання в неї 11 млрд. кубометрів газу, штрафні санкції за пунктом 6.5 Контракту 3/04 розраховували б, виходячи з середньої ціни 154,5 дол. за 1000 кубометрів.



У зв’язку з цим цікаво, де «Нафтогаз» збирається придбати — для передачі РУЕ як штрафну санкцію — 1,1 млрд. кубометрів газу по ціні 154,5 дол. за 1000 кубометрів? Адже той, хто підпишеться під передачею РУЕ газу, придбаного за вищою ціною, ризикує опинитися в ролі обвинуваченого по вже порушеній СБУ справі про завдання збитків державі (якщо, звичайно, слідство буде об’єктивним).


По-п’яте, принципово важливий момент: арбітражний суд не дав комплексної правової оцінки діям «Нафтогазу» з відбирання в РУЕ 11 млрд. кубометрів газу. По суті, арбітраж констатував порушення «Нафтогазом» Контракту 3/04 на тих лише підставах, що: а) РУЕ своїми діями не підтвердило придбання «Нафтогазом» права власності на 11 млрд. кубометрів і б) «Нафтогаз» сам погодився з неправомірністю його дій з відбирання зазначеного обсягу газу.


Водночас комплексна правова оцінка передбачає аналіз як мінімум двох додаткових питань:


— яке право перейшло до «Нафтогазу» на підставі Договору уступки між «Нафтогазом» і «Газпромом» від 20 січня 2009 року — право вимагати в РУЕ оплати вартості газу в грошовій формі або ж право на одержання неоплаченого газу в натурі;


— які наслідки несплати вартості газу передбачалися в основних контрактах купівлі-продажу між РУЕ і групою «Газпром», за якими РУЕ було поставлено 11 млрд. кубометрів газу і які були уступлені на користь «Нафтогазу»? Важливо встановити, чи мала заборгованість РУЕ за цими контрактами купівлі-продажу тільки грошову форму або ж вона існувала й у товарній формі? В останньому випадку вилучення «Нафтогазом» 11 млрд. кубометрів газу може бути цілком правомірним.


Слід зазначити, що наведені вище питання перебувають поза компетенцією Стокгольмського арбітражного суду, який розглядав спір між «Нафтогазом» і РУЕ, оскільки такі питання стосуються контрактів, інших ніж Контракт 3/04 (а арбітражний суд було створено за Контрактом 3/04, і він не може виходити за його межі). Проте без дослідження цих питань правомірність чи неправомірність дій «Нафтогазу» з відбирання 11 млрд. кубометрів газу залишається щонайменше не до кінця з’ясованою, а винесене з цього питання рішення Стокгольмського арбітражу має обмежений характер.


Примітно й те, що, визнаючи вилучення «Нафтогазом» 11 млрд. кубометрів газу порушенням Контракту 3/04, арбітражний суд так і не зміг зазначити, яке ж конкретне положення цього Контракту порушив «Нафтогаз», і обмежився посиланням на Контракт 3/04 загалом. У мотивувальній частині свого рішення арбітражний суд також уникає посилань на конкретні законодавчі норми права Швеції.


Усе це свідчить щонайменше про вразливість мотивувальної частини арбітражного рішення. «Нафтогаз» має всі можливості переконатися в цьому, порівнявши Друге окреме (проміжне) рішення від 8 червня 2010 року з Першим окремим рішенням від 30 березня 2010 року.



По-шосте, залишається незрозумілим, чому «Нафтогаз» не висунув зустрічних позовних вимог до РУЕ про виплату заборгованості в розмірі 1,7 млрд. дол. (яку уступив «Газпром»). Тим більше що така вимога прямо пов’язана з претензією РУЕ про повернення 11 млрд. кубометрів газу: саме за зазначену суму РУЕ придбало цей обсяг газу в «Газпрому». Проте арбітражний суд лише констатував, що «Нафтогаз» не має позовних вимог на цьому етапі арбітражних розглядів» (стор. 6) і що «Нафтогаз» однозначно залишив за собою будь-які права, які він може мати щодо 1,7 млрд. доларів США» (стор. 14).


Непогано те, що «Нафтогаз» залишив за собою право на одержання від РУЕ 1,7 млрд. дол., проте водночас очевидно, що «Нафтогаз» не поспішає реалізовувати це право. Адже сплата зазначеної суми вже прострочена з боку РУЕ впродовж кількох років, і «Нафтогаз» має також право на стягнення штрафних санкцій за прострочення сплати (однак про таке право «Нафтогаз» чомусь не згадує).


Водночас насторожує пасаж в арбітражному рішенні (стор. 14) про те, що невирішеним залишається питання про втрату «Нафтогазом» права вимоги. Дуже цікаво, про яке право вимоги йдеться? Не виключено, що про 1,7 млрд. дол. Апетити зростають?


По-сьоме, арбітражний процес між «Нафтогазом» і РУЕ триває. Як випливає з наведеного «ДТ» тексту арбітражного рішення, невирішеним залишився цілий комплекс питань. Усі ці питання є додатковими претензіями РУЕ до «Нафтогазу». Слухання за цими питаннями відстрочені, а рішення по них буде винесено, якщо сторони не домовляться між собою. Отже, повернення 12,1 млрд. кубометрів газу та виплата 197 млн. дол. — це ще не кінець історії для «Нафтогазу». Далі буде…


По-восьме, стає зрозумілим, що оскаржувати арбітражне рішення у шведському суді (а це остання після Стокгольмського комерційного арбітражу інстанція) чи заперечувати проти його виконання в Україні «Нафтогаз» насправді не буде. Ну як і на яких підставах ви можете оскаржити те, на що ви самі добровільно погодилися і про що самі просили? Як і на яких підставах можна заперечувати проти того, що вами ж і було сказано?



Ні, юридичні підстави для оскарження і заперечення в принципі існують — корупція, обман, шантаж, але це вже зі сфери фантастики... Залишається лише сподіватися на те, що Генеральна прокуратура України зверне увагу на рішення Стокгольмського арбітражу, зіставить його з державними інтересами (публічним порядком України) і вступить від імені та в інтересах держави в судовий процес з визнання і виконання арбітражного рішення в Україні. Не забуваючи про те, що інтереси «РосУкрЕнерго» — це не державні інтереси України. Щоправда, українські суди тепер теж керовані нинішньою владою. Отже, результат загалом неважко передбачити...


Наостанок важливо зазначити й те, що в «ДТ» було опубліковано лише текст російськомовного перекладу арбітражного рішення від 8 червня 2010 року, а його англомовний оригінал, як і раніше, недоступний. До опублікування англійського оригіналу залишатимуться сумніви в точності та повноті російськомовного перекладу.


* * *


На початку стокгольмського процесу юристи НАК «Нафтогаз України» у справі проти «РосУкрЕнерго» будували так званий агресивний захист. Вони припускали, що навіть у разі песимістичного варіанта розвитку справи «Нафтогаз» практично нічого не програє «РосУкрЕнерго». Якби навіть Стокгольмський арбітраж (у гіршому для НАКу випадку) визнав неправомірність дій «Нафтогазу» з вилучення в «РосУкрЕнерго» 11 млрд. кубометрів газу, можна було б апелювати такими фактами. Вимоги РУЕ з відшкодування вилученого газу у фінансовому вираженні будувалися на, м’яко кажучи, некоректній оцінці вартості газу. РУЕ чомусь рахує той газ за ціною 450 дол. за 1000 кубометрів, у той час як НАК — по 154,5 дол. При цьому експерти, залучені на той час НАКом, доводили, що в той період на ринку за ціною, названою РУЕ, газ не можна було продати (згадайте, це було в період газової війни НАКу і «Газпрому» січня 2009 року, але росукренергівський газ був закачаний в українські підземні сховища задовго до цього). Навіть «Газпром» свій газ притримував, тому що взимку 2009 року на європейському ринку газу відверто демпінгувала Норвегія. Отже, РУЕ могла продати свій газ навіть не за європейськими контрактами (адже, підписавши прямий контракт із «Нафтогазом» 20 січня 2009-го, «Газпром» фактично погодився з тим, щоб виключити РУЕ зі схеми торгівлі газом, зокрема в Європі, де йому самому стало тісно), а лише на спотовом ринку, де ціна в той період не перевищувала 100—110 дол. З урахуванням виплачених НАКом «Газпрому» 1,7 млрд. дол. навіть за такого розвитку справи цілком можна було звести «втрати» «Нафтогазу» до нуля. Але від цієї лінії захисту після зміни керівництва на початку 2010 року «Нафтогаз» відмовився. І далі сталося те, що сталося.


Тепер, якщо виходити з підрахунків голови СБУ В.Хорошковського, «Нафтогаз» заборгував «РосУкрЕнерго» 33,9 млрд. грн. Неважко підрахувати, що, повертаючи РУЕ цю суму, «Нафтогаз» у такий спосіб із бюджету середньостатистичної української сім’ї з трьох чоловік додатково забере 2210,87 грн., тобто з кожного навіть новонародженого громадянина України — по 736,96 грн. Тільки так можна наскребти необхідну РУЕ суму в майже
4 млрд. дол.


Нагадаємо, що за річну знижку в 4 млрд. дол. у ціні на газ нова влада фактично здала росіянам Севастополь (див. докладніше харківські угоди). А через десять років уже нашим нащадкам агукнуться ці «знижувальні» 40 млрд. дол., «накоплені» за 10 років. Майже анекдотична ситуація вимальовується: Україна оголосила незалежність, щоб через 20 років здатися за посередництва РУЕ в полон Росії?..



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Майстерень Адміністрація (Л.П./М.К.) [ 2010-07-04 16:06:14 ]
Географія геноциду українців

30 червня у Кобзарській світлиці Українського Дому відбулася презентація унікального картографічного видання "Україна. Голодомор 1932-1933".

Це перша карта присвячена Голодомору. На ній можна побачити місця поховань жертв Голодомору і пам`ятні знаки. На ній також показані "чорні дошки" – спеціальний позасудовий репресивний захід за "невиконання хлібозаготівель". Тут же є додаткові карти: "Смертність від голодомору" зі шляхами переселення у вимерлі райони України громадян з Росії та Білорусії, і карта "Селянські заворушення (1930 р.)", де позначено райони селянського опору колективізації. Карта ілюстрована фотографіями та доповнена текстом " Голодомор 1932-33 років у Україні: причини і механізми геноциду".

Карта ”Україна. Голодомор 1932-1933”

Видання з`явилося завдяки ініціативі Державного науково-виробничого підприємства "Картографія" та за підтримки Українського інституту національної пам`яті. Як заявляють видавці, карт такого типу ще не випускалося. І до цього часу Голодомор, як історична тема, зовсім не був представлений на картографічних виданнях.

За словами директора видавництва “Картографія”, доктора картографічних наук Ростислава Сосса , ідея створення такої карти народилася в Єревані:

– У 2006 році, під час перебування в Єревані на конференції картографічних служб країн СНД українська делегація ознайомилася з меморіалом жертвам геноциду вірмен початку ХХ ст. Нам роздали невеличкий буклетик, де була розміщена карта геноциду. Тоді й з`явилася ідея, щоб нам у Україні створити щось аналогічне. Ми отримали з 26 регіонів України докладну інформацію, перелік близько 7 тисяч пам`ятників і близько 4 тисяч фотографій цих об`єктів. Деякі матеріали нас просто вражали своєю якістю. При чому найпершими ми одержали матеріали від Донецької області.

Ростислав Сосса

Картографія має специфічну мову, перевагою якої є наочність. Інформація, нанесена на карту, легко сприймається, замінюючи десятки сторінок густого тексту. Проте докладної інформації, скільки в якому населеному пункті померло людей від голоду, сьогодні, на жаль, немає.

У цій роботі автори ставили перед собою завдання пропагандистського плану: створити карту, яка була б вшануванням пам`яті жертв, які забрав Голодомор.

Голова українського інституту Національної пам`яті Академік НАН України Ігор Юхновський розповідає про важливість такої карти:

– Голод 1932-1933 року є геноцидом української етнічної групи селян, так як це сказано у висновку суду, який відбувся в Україні. Занесення населеного пункту на "чорну дошку" означало оточення його озброєними загонами, через що цей пункт ізольовувався від зовнішнього світу і був приречений на вимирання. Справді, до кінця 32 року по всій Україні, в усіх населених пунктах було забране зерно. Це саме було зроблено і в інших місцях СРСР. Але першого січня Сталін виступає зі зверненням спеціально до селян України з погрозою: вони мусять віддати заховане зерно, інакше їх покарають. І тоді, по всій Україні водночас почалося відбирання їжі в домівках. Саме їжі, з каструль, з мисок, що зрештою призвело до масової загибелі. Ця дія була виконана одночасно по всій Україні, тобто це могло бути зроблено тільки організовано. За комуністичних часів навіть уві сні накази інколи виконувалися дуже докладно.

Ігор Юхновський

За даними Інституту Демографії Національної Академії Наук, найбільша смертність від голоду почалася навесні 1933 року і досягнула свого апогею в червні 1933 року. За їхніми даними, тільки в червні 33 року померло 1 млн. 200 тис чоловік. за травень – 800 тис. чоловік. За ці та наступні місяці померло 3 млн. 200 тис. чоловік. Це справді був геноцид.

– І мені було сумно, що наш шановний президент, – каже Юхновський, – коли він був у Стразбурзі, не мав повних даних про те, що відбулося в Україні в травні 33-го року. Тому він сказав, що не було геноциду. Канцелярія Президента і уряд мають дуже ретельно готувати дані для високих людей України, коли вони виступають на такі серйозні теми. Я глибоко вдячний нашим шановним картографам, що вони зробили цю карту. Вона складається з багатьох різних елементів, де підкреслюються не тільки ті пам`ятники Голодомору, ті місця, де були чорні дошки, але на цих картах можна знайти заселення України росіянами, білорусами, їхніми сім`ями після того, коли повимирали українські родини. Від Голодомору найбільше постраждав південь України. Цілі села були мертві, і в ці мертві села привезли нових людей, нові сім`ї. І коли, наприклад, у Верховній Раді ставало питання про те, щоб затвердити закон про визнання Голодомору геноцидом, я просив керівників групи Регіонів про те, щоб все-таки проголосували за цей закон. Вони сказали мені, що частина депутатів проголосує, а частина не проголосує, бо ці депутати з тих регіонів, які були заселені новими людьми.

Випуск такої карти є дуже важливим явищем, яке має нагадувати нам усім, що ми справді є безсмертна нація, нація, яка пережила страшні катаклізми. Здається, що якоюсь неймовірною, нелюдською навалою відбувалося нищення нації. Другий геноцид, спіткав нас у Другу Світову війну. Українці понесли величезну кількість жертв. Якщо на фронті загинуло від 3,5 до 4,1 млн. людей, то цивільних осіб загинуло 4,5 млн.

– І якщо ви запитаєте мене, – звертається директор інституту Національної пам’яті, – чому так було? Я скажу вам: тому, що ми жили на своїй землі, але не в своїй державі. І тому, коли тепер ми маємо свою державу, нація повинна розуміти її надзвичайну цінність для свого існування. Кожен українець повинен знати, що його матеріальне, моральне, економічне і навіть фізичне виживання може бути забезпечене лише в Українській незалежній державі.

На жаль, таке важливе видання було видано тиражем лише 3 тисяч примірників. Видавці мають надію, що держава зможе профінансувати перевидання карти більшим накладом, аби хоча б один її примірник був у кожній бібліотеці.

Ольга Фіщук постiйна адреса статтi: http://culture.unian.net/ukr/detail/189011


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Майстерень Адміністрація (Л.П./М.К.) [ 2010-07-06 11:46:38 ]
У Франції зупинили друк «Хрестоматії шахрайства», щоб включити туди оборудку з «газом Фірташа»

Обережно: загострення клептоманії

З десяток років тому західні ЗМІ в один голос стверджували: якби політико-управлінська верхівка України хоча б третину своїх зусиль, спрямованих на вигадування схем по розкраданню державного майна, скеровувала на модернізацію економіки та підвищення відповідальності держапарату, то в особі нашої країни світ мав би справу з надзвичайно потужним «східноєвропейським тигром». Але оскільки у представників тодішньої влади були, м’яко кажучи, дещо інші пріоритети, то блискучі перспективи України довелося відкласти на невизначений термін.

Точніше кажучи, пріоритети були настільки іншими, що західні аналітики взагалі дивувалися існуванню України як суверенної держави. Їх можна зрозуміти, якщо взяти до уваги особливості тодішньої приватизації держмайна: за підприємствами, які коштували сотні мільйонів доларів, закріплювали фіктивний статус банкротів, на підставі чого їх за безцінь віддавали представникам кількох наближених до влади кланів. Україна виявилася унікумом: окрім неї жодна інша держава, яка практикувала подібні приватизаційні «методи», не зуміла втримати свій суверенітет.

Особливим шиком у середовищі тодішніх прихватизаторів вважалося навіть не придбати підприємство за копійки, а зробити таке приватизаційне «обґрунтування», яке зобов’язувало державу «відшкодувати новому власнику збитки, пов’язані з утилізацією шкідливого виробництва і т.п.» Іншими словами, держава не лише віддавала своє майно, а й ще доплачувала тим, хто розкрадав її активи.

Подібний абсурд можливий лише за однієї умови – якщо державна влада повністю узурпована або поділена дуже обмеженим колом осіб, які без зайвих комплексів ставлять знак рівності між власними та державними інтересами, а суспільство не має можливості стати на заваді цій вакханалії цинічного злодійства.

У ті часи абсолютна більшість громадян цілком слушно сприймала «велику приватизацію» як національну трагедію. Тепер ситуація повторюється, але вже як відвертий фарс: державного майна практично не залишилося, тому «великі комбінатори» змушені вдаватися до все більш екзотичних шахрайських схем за принципом – чим більша брехня, тим більше шансів, що в неї повірять.

Окрім величини брехні вирішальне значення мають ще два фактори – контроль влади і ЗМІ. Лише за таких умов можна спробувати пограбувати держбюджет на $5 мільярдів, а на додаток ще й звинуватити уряд попередників у «некомпетентності», яка нібито й привела до таких тяжких наслідків. Йдеться про програну Україною у Стокгольмському арбітражному суді справу за позовом компанії «РосУкрЕнерго».

Шахрайська пікантність ситуації полягає в тому, що як Україну, так і «РосУкрЕнерго» в даному разі представляють тісно пов’язані один з одним люди, які минулого року щедро профінансували прихід до влади Віктора Януковича, а нині сподіваються на відшкодування своїх затрат у будь-який спосіб. Схоже на те, що президент такі надії готовий виправдати за рахунок навмисно програного процесу в Стокгольмі.

Ці події справили настільки сильне враження на керівництво популярного французького видавництва, що те навіть призупинило підготовку до друку розрекламованої «Хрестоматії шахрайства» з метою доповнення її фактажу безпрецедентним українським прикладом. Видавництво не пошкодує, бо такому ефективному розкраданню казни позаздрять навіть найбільш досвідчені злодії.

Суть справи полягає ось у чому: після приходу до влади президента Януковича і нового уряду було змінено керівництво НАК «Нафтогаз України», яке відмовилося від послуг авторитетної юридичної фірми «Magisters», котра раніше успішно захищала інтереси України у Стокгольмському арбітражному суді за позовом компанії «РосУкрЕнерго».

Такий крок можна було б привітати, адже «Нафтогаз» нібито вирішив благородно заощадити державні кошти, вдаючись до послуг лише власної юридичної служби. Проблема в тому, що адвокати «Нафтобазу» в Стокгольмі не проронили на захист України ані слова. За таких обставин суддям не залишилося нічого, окрім винесення вердикту на користь «РосУкрЕнерго».

За результатами цього судового процесу один із суддів в коментарях акредитованим ЗМІ зазначив, що за 30-літню юридичну практику вперше мав справу з настільки дивним випадком, коли відповідач навіть не намагався спростувати аргументи позивача, а після програшу справи відмовився подавати апеляцію, хоча йдеться не про мізерну суму, а про мільярди доларів.

З цього приводу стародавня мудрість зауважила б: якби ми більше знали, то менш дивувалися б. Аби Стокгольмські судді знали, що позивач (власник «РосУкрЕнерго») та відповідач (голова правління «Нафтобазу» і міністр палива та енергетики України) є людьми з однієї бізнесової структури, то вони зрозуміли б логіку перебігу судового процесу саме за таким сценарієм. А якби шведські люди в мантіях хоча б приблизно уявляли, скільки ця бізнес-структура виділила коштів на президентську кампанію Януковича, то вони легко збагнули б, чому президент відмовився подавати апеляцію на рішення Стокгольмського арбітражного суду.

Припускаю, що шведська Феміда не обізнана з національними особливостями української політики, але ж пересічний українець на власні очі бачив фотокопію документу, яким Фірташ надав нинішньому міністру палива та енергетики Бойку право управляти та розпоряджатися всім рухомим і нерухомим майном «РосУкрЕнерго». Симптоматично, що цю інформацію ніхто навіть не намагається спростувати в судовому порядку.

Та попри таке викриття, Бойко продовжує влаштовувати театр одного актора: занепокоєним, але рішучим виглядом він дає інтерв’ю про небажання чи то неготовність української влади віддати «РосУкрЕнерго» газ або його доларовий еквівалент. Просто національний герой – та й годі! Але Героя України за такої влади Бойко при бажанні може отримати задарма, тому можете не сумніватися: через декілька днів чи тижнів наш епічний захисник національних інтересів розгублено розведе перед камерами руками, мовляв, ми чинили мужній супротив, але міжнародне право – річ серйозна, а Україна не може дозволити собі невдячну місію скласти компанію ізгоям на кшталт Північної Кореї чи Ірану. Тому – як би цього не хотілося – гроші «РосУкрЕнерго» доведеться все-таки віддати.

Зрештою, ця ситуація містить потенціал перетворення театру одного актора в театр кількох акторів: приміром, Бойко може розіграти з Фірташем комедію під назвою «мирова угода», за результатами якої Україна віддасть «РосУкрЕнерго» не $5,4 мільярдів, а $4 – 4,4 мільярди, що дасть змогу першому отримати приз «рятівника для України мільярда доларів», а другому – приміряти на себе німб святого, котрий робить гроші з повітря і віддає їх багатостраждальній Україні. Як сказав би в таких випадках поет, «бывали хуже времена, но не было времен подлее».

Щоправда, цим елегантним шахрайським комбінаціям можуть завадити оприлюднені Юлією Тимошенко документи, що засвідчують факт купівлі Україною в Росії тих 11 мільярдів кубометрів газу, на які претендує «РосУкрЕнерго» і які стали предметом позову в Стокгольмському арбітражному суді.

Навіть якщо поставити під сумнів юридичну бездоганність цього акту купівлі-продажу, все одно відповідачем за позовом має бути не Україна, а Україна разом із Росією. Але такий варіант вочевидь не влаштовує ні Януковича, ні Фірташа, ні Бойка, бо вони чудово розуміють, що перспективи обібрати північно-східного сусіда дуже неправдоподібні. Щодо Росії в даному разі цілком спрацьовує народна мудрість: де сядеш, там і злізеш.

Афера з грою в піддавки теперішньої влади структурі Фірташа зайшла так далеко, що важко уявити обставини, за яких її спустять на гальмах, не довівши до розв’язки. Та навіть якщо з якихось неймовірних причин цим клептоманам у даному разі не вдасться поживитися держбюджетом, можете не сумніватися: вони не облишать свої спроби заробити (точніше вкрасти) швидко і багато.

Їх може надихнути досвід шахрайства київської влади, яка за підтримки фракції Партії регіонів спочатку виділила десятки мільйонів гривень на запуск швидкісного трамваю до Борщагівки, а згодом з’ясувалося, що отриманих коштів не вистачає навіть на половину шляху. За кадром чомусь опинилося найцікавіше: хто складав кошторис і як освоювались кошти?

Зрештою, навіть знання відповідей на ці інтригуючі запитання не допоможуть мешканцям Борщагівки, які щодня сушать собі голову сакраментальним: як добратися до центру міста? Щоправда, нещодавно їм стало настільки легше, що вони аж перехрестилися: з’ясувалося, що рейки для колій швидкісного трамваю – промисловий брак, і якби розрекламоване диво техніки вже здали в експлуатацію, то кожен уже кілька сотень разів встиг би зіграти в російську рулетку і багатьом не поталанило б…

Втім, припускаю, що рівень аферизму київської влади здасться центральній владі занадто дрібним. Тоді можна вдатися до послуг історії: там завжди є приклади на будь-який смак.

Наприклад, можна творчо застосувати спосіб розкрадання державної казни в перші роки радянської влади. Тоді для одних громадян існував режим жорсткої економії, згідно з яким конфіскації чи навіть розстрілу підлягали ті, хто приховав кілька колосків; інші ж громадяни – з числа більшовицьких небожителів – підписували контракти зі Швецією на будівництво тисячі паровозів. Обґрунтування доцільності такого рішення було бездоганним – комар носа не підточить. Та згодом на поверхню випливла одна «дрібничка»: не лише в Швеції, а й в усій Скандинавії не існує підприємства з виготовлення паровозів.

Попри критику на адресу теперішньої влади, в чомусь її представників можна якщо не підтримати, то, принаймні, зрозуміти: адже кинути себе у вир якоїсь шахрайської авантюри значно цікавіше, ніж не допускати підвищення заборгованості з виплат зарплати, здійснювати модернізацію «лежачих» підприємств та намагатися вдихнути життя міста і селища навіть в електоральному форпості – на Донбасі.

Цікаво, що мав на увазі Азаров, коли нещодавно повторив фразу Сталіна про те, що жити стало краще, жити стало веселіше? Кому стало краще і веселіше?

Зореслав Самчук, заступник директора Міжнародного інституту гуманітарних технологій

постiйна адреса статтi: http://www.unian.net/ukr/news/news-385120.html

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Майстерень Адміністрація (Л.П./М.К.) [ 2010-07-06 12:15:47 ]
Такої дірки в бюджеті ще не було в історії країни

Напевно, багато хто ще пам`ятає, як протягом всього 2009 року і на початку нинішнього (до виборів) представники Партії регіонів і, зокрема, їх «тіньовий уряд» переконували співвітчизників, що мають нібито дуже розумну антикризову програму, і щойно дістануться влади, одразу ж приведуть її в дію, і тоді кризу буде швидко подолано. Про це часто, з поважним виразом на обличчі, розповідали і сам Янукович, і Азаров, і Акімова, і Єфремов, і багато інших нині високих керівників. Сьогодні вже саме час поцікавитися у зазначених добродіїв: а де ж обіцяне?..

Кожен може сьогодні побачити на власні очі – ніяких реальних економічних реформ не тільки досі не запущено, але немає навіть і натяків в цьому аспекті на віддалену перспективу. Залишалася слабка надія на хвалений авансом командою Януковича Податковий кодекс – як на єдиний з підготовлених новою владою документів, який з натяжкою можна було зарахувати до реформаторських у сфері економіки. Проте тепер стало зрозуміло, що квапливо проголосований у першому читанні проект цього документа зроблений украй непрофесійно і становить велику небезпеку для бізнесу.

Опозиція і незалежні експерти почали критикувати проект Податкового кодексу з перших днів після його оприлюднення, а наприкінці минулого тижня були озвучені конкретні претензії до нього ще й Банкової – їх величезна кількість. Причому, йдеться не про якісь дрібні прискіпування до неправильно розставлених ком. На 17 сторінках тексту міститься безліч рекомендацій до статей, розділів і навіть цілих блоків кодексу з формулюваннями «вилучити», «повністю відмінити», «скоротити», «повністю виключити» і т.п. «Проект складається з штучно об`єднаних, без належного опрацьовування, законодавчих актів. Проект Податкового кодексу України вимагає не тільки істотного техніко-юридичного опрацьовування, а й ухвалення політичного рішення щодо можливості його підтримки в другому читанні і подальшого підписання президентом країни», - такі невтішні висновки зробили в адміністрації президента про якість документа під авторством Азарова і Тігіпка.

Варто зазначити, що з огляду на появу таких різких вердиктів з Банкової теж виникають здивовані питання. По-перше, де ж була президентська адміністрація раніше? Їй що, хтось не давав брати участь в розробці Податкового кодексу чи її рекомендації в уряді зухвало ігнорували? По-друге, а як там щодо «згуртованої команди» і «дієвої вертикалі»?..

Хоч би як там було, але на сьогодні вже всім очевидно, що «реформаторський» Податковий кодекс насправді виявився навіть гірший, ніж пустушка. І що з ним буде далі – нікому не відомо!

Утім, податківці під новим керівництвом не стали чекати посилення своїх повноважень, передбаченого нормами згаданого проекту, а, не загаявшись, розпочали реальне «закручування гайок» щодо бізнесу. Як уже стало відомо громадськості, керівництво Державної податкової адміністрації видало неофіційне розпорядження встановити максимально можливе податкове навантаження на всі підприємства.

Зокрема, перевиконання плану зборів податків у червні, про який повідомив днями голова ДПАУ Олександр Папаїка, пояснюється, як стверджує "Дзеркало тижня", неофіційним розпорядженням керівництва податкової встановлювати обов`язковість прив`язки збору податків з усіх підприємств для податкових адміністрацій на всіх рівнях і для всіх видів бізнесу до галузевого коефіцієнта, тобто до максимальних показників навантаження на найбільших платників податків галузі. Йдеться, по суті, про податок з обігу, якого в Україні, як відомо, офіційно не існує.

У цьому плані треба сказати, що практика використання галузевого коефіцієнта як орієнтира існувала в ДПАУ і раніше, але шоком для підприємців нині стали масштаби цього явища. Раніше податківці «наїжджали» за низький показник податкового навантаження тільки на великі корпорації, а тепер високий коефіцієнт податкового навантаження з обігу став реальністю також для середнього і малого бізнесу. Такі жорсткі заходи, в принципі, можуть посприяти зростанню надходжень податків у скарбницю в короткостроковій перспективі, але потім багато підприємців припинять свою діяльність взагалі, а значна частина бізнесу піде в тінь.

Проте навіть на початковому етапі посиленого тиску на бізнес нова влада практично не досягла поліпшення ситуації. Зокрема, в червні податківцям вдалося перевиконати план лише на 0,5 млрд. грн. (при цьому порівняно з червнем 2009 року підприємствам недоплатили близько 2 млрд. грн. відшкодування ПДВ), митники ж недобрали дуже багато - близько 3,2 млрд. грн.

А недавно сталі відомі бюджетні показники за травень, які, висловлюючись м`яко, дуже сильно засмучують. Міністерство фінансів повідомило, що дефіцит держбюджету України в травні склав 11,431 млрд. грн. (!) – такого величезного місячного дефіциту ще не було в історії країни! При цьому доходи держбюджету в травні склали 19,515 млрд. грн., що на 13,7% менше, ніж у квітні. Поки що уряд Азарова долає ситуацію лише за рахунок нарощування нечуваними темпами внутрішніх і зовнішніх боргів.

Ще одним своїм економічним досягненням команда Януковича називає деклароване Держкомстатом з початку року зростання промислового виробництва і ВВП. Проте з цим твердженням в частині імені «винуватця» не можна погодитися.

Так, справді, промисловість показала в першому кварталі збільшення на 10,8% до відповідного періоду минулого року, а ВВП зріс на 4,9%. Проте заслуга в цьому ніяк не нового уряду, а попереднього – оскільки Азаров очолив Кабмін тільки в березні. Починаючи ж з квітня хвалитися новому уряду показниками, зокрема, в промисловості (щодо ВВП помісячної статистики немає) не випадає. У квітні до березня промислове виробництво в цілому скоротилося на 1,8%, а в травні воно впало до квітня на 2,4%.

Зокрема, в травні по відношенню до попереднього місяця відбулося зниження: з виробництва коксу і продуктів нафтопереробки – на 24,6%; з обробки деревини і виготовлення виробів з деревини – на 10,1%; у хімічній і нафтохімічній промисловості – на 5,0%; легкій промисловості – на 3,9%; целюлозно-паперовому виробництві – на 1,0%; металургійному виробництві – на 1,9%; машинобудуванні – на 2,7%. Причому, ймовірно в червні мало місце скорочення промислового виробництва до попереднього місяця вже третій місяць поспіль (цих даних поки немає). Більш того, якщо не в червні, то в подальші місяці цілком можливо падіння в промисловості навіть до відповідних місяців минулого року. Показники ВВП поведуться відповідним чином.

Невдачі нової влади в економіці взагалі і з реформами зокрема бачать не тільки вітчизняні, а й іноземні експерти. Знаковими в цьому плані стали озвучені минулої суботи представниками Міжнародного валютного фонду умови надання фінансової допомоги Україні. Вони, з одного боку, хоч і оголосили про досягнення на рівні експертів домовленості про виділення Україні позики на суму 14,9 млрд. дол., але, з іншого боку, підкреслили, що ця домовленість ще підлягає схваленню з боку менеджменту МВФ і Ради директорів МВФ. «Очікується, що Рада директорів МВФ розгляне це питання наприкінці липня, після того, як будуть прийняті законодавчі зміни, що стосуються бюджету і фінансового сектора», - пояснив керівник Місії МВФ по Україні Танос Арванітіс.

Тобто, якщо називати речі своїми іменами, ніякого рішення насправді ще не ухвалено, і це питання розглядатиметься в МВФ не раніше кінця місяця – за наслідками діяльності української влади. Крім того, керівництво МВФ дає цією заявою чітко зрозуміти, що воно не вірить обіцянкам команди Януковіча-Азарова, наполягаючи на тому, що «спочатку стільці, а потім гроші».

Михайло Маркелов

постiйна адреса статтi: http://www.unian.net/ukr/news/news-385148.html

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Майстерень Адміністрація (Л.П./М.К.) [ 2010-07-06 12:20:24 ]
Схоже, попереду очевидний дефолт? Я пережив такий у Росії у 1998 році - нічого приємного. У першу чергу продовольча паніка і зникнення відомих вам крупних банків, і багато міліції на вулицях...

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Майстерень Адміністрація (Л.П./М.К.) [ 2010-07-09 15:26:40 ]

Чоловік з Хмельницька через суд добивається вибачень від Януковича


Мешканець Хмельницького, керівник юридичної фірми “Захист” Володимир Волосюк подав позов до суду про захист честі і гідності проти Президента України Віктора Януковича. Чоловік хоче, щоб Президент публічно попросив вибачення у нього та всього українського народу за свої висловлювання у Страсбурзі під час засідання ПАРЄ 27 квітня цього року. "Визнавати Голодомор як факт геноциду щодо того чи іншого народу, ми вважаємо, буде неправильно, несправедливо. Це була трагедія, спільна трагедія держав, що входили до СРСР”, - заявив тоді Янукович. 

Про мотивацію свого рішення і слухання справи у суді - в інтерв`ю з  Володимиром Волосюком.

Пане Володимире, що спонукало Вас до такого кроку - подати в суд на Президента країни?

ВолосюкЯ хочу зрозуміти, що вплинуло на пана Януковича, коли він назвав загибель десяти мільйонів українців, яку організував Сталін, не геноцидом, а голодом. Мені, здається, що визначальною у формулюванні такої позиції була попередня розмова нашого глави держави з прем’єр-міністром Росії. Віктор Янукович зробив велику послугу для Путіна на засіданні ПАРЄ, коли фактично озвучив думку не української нації, а сусідньої держави. Бо всім відомо, що керівництво Російської Федерації ніколи не визнавало, що в Україні Голодомор 1932-1933 років був геноцидом, організованим Сталінським режимом.

Але головне те, що своєю заявою у Страсбурзі Янукович прямо порушив норми Закону України “Про Голодомор 1932-1933 років в Україні” від 28 листопада 2006 pоку, перша стаття якого однозначно стверджує: “Голодомор 1932-1933 років в Україні є геноцидом українського народу”, а стаття 2 наголошує: “Публічне заперечення Голодомору 1932-1933 років в Україні як геноциду визнається наругою над пам’яттю мільйонів жертв Голодомору, приниженням гідності українського народу і є протиправним” .

Крім того, 13 січня цього року набуло чинності рішення Апеляційного суду Києва щодо визнання керівників більшовицького тоталітарного режиму (Й. Сталіна, В. Молотова, Л. Кагановича, П. Постишева, С. Косіора, В. Чубара, М. Хатаєвича) винними у геноциді в Україні протягом 1932-1933 роках. А це означає, що Янукович “потоптався” й по згаданому закону.

Чи були погрози на Вашу адресу?

19 червня на мій домашній телефон зателефонував незнайомий, який погрожував розправою. Він сказав, що знищать мене за писанину на Президента України та СБУ. Я заяву вже направив до Генпрокуратури, щоб розібралися з цим випадком.

На останньому судовому слуханні Ви клопотали перед суддею Волковою, щоб до справи долучилися у ролі свідків колишній президент Віктор Ющенко та Генпрокурор Олександр Медведько. Чим корисними можуть бути ці люди на процесі?

Щодо Віктора Андрійовича, то він, як ніхто, доклав зусиль, щоб закордоном визнали Голодомор геноцидом проти української нації. Себто, без його участі у суді - ніяк. Що стосується Генпрокурора Медведька, мушу заявити, що він не виконав своїх прямих обов’язків та не відреагував на заяву Януковича. Адже, згідно з законодавством, прокурор повинен здійснювати нагляд за дотриманням законів України всіма громадянами. На мою думку, реакція Генпрокурора на слова Януковича мала б відобразитися у протесті правоохоронного відомства. На жаль, цього не було зроблено.

У позовній заяві Ви вимагаєте від Януковича публічного вибачення перед українським народом. Як вважаєте, Президент України на це наважиться?

Ніколи!

...?! Тоді для чого потрібно було запускати цю справу?

Щоб показати, що в Україні мало того, що системно порушуються закони, то ще й не працює правосуддя. Судді, яких призначає Президент, апріорі не підуть проти нього. Підтвердженням цього є, як на мене, упередженість судді Печерського райсуду Києва Волкової,  яка розглядає мій позов. Вона офіційно в ухвалі про відкриття провадження по справі назвала мене іншої особою  - Цугелем П. І. Суддя також незаконно допустила, щоб представника відповідача себто Президента, благословив своїм підписом глава АП Сергій Льовочкін. Останній немає жодного стосунку до справи.  Тому я, дотримуючись закону, дав відвід судді. Але пані Волкова його не прийняла.

Цим позовом я повинен доказати Україні й світу, що людина, яка  порушила закони, має бути покараною. Це стосується, зокрема, й Президента Януковича.

Розмову вів Віталій Тараненко, “Подільський кур’єр”.

http://unian.net/ukr/news/news-385672.html


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2010-07-18 12:29:03 ]
Описуючи дні наші "веселі", аж ніяк неможливо дивитися на життя в Україні суто з погляду української культурної традиції. Наша традиція - це дуже важливо, всі наші зусилля повинні направлятися на її збереження і гармонійний розвиток, але цей розвиток навряд чи можливий, якщо ми довкола себе бачитимемо лише ворогів. Думаю, що абсолютно правильно вважати, що всі народи, які дотичні українського - таки друзі нам, і їхнім представникам, їхнім общинам в Україні теж дуже хочеться, аби тут життя стало кращим - багато кому це хочеться вже десятки століть, чи не так? І це наше спільне бажання, і базується воно на любові до України. І стаття, яка подається адміністрацією ПМ саме про це. Ми не самі у боротьбі, і зусилля потрібно поєднувати.

З повагою до вдумливого читача, адміністрація ПМ.


http://www.newswe.com/index.php?go=Pages&in=view&id=2487

«Айсберг» Рабинович
Владимир Левин, Нью-Йорк


Отчего всё происходит? Конечно, от недостатка спасительной строгости. Если бы, например, своевременно было бы прибегнуто к расстрелянию, то и общество было бы спасено, и молодое
поколение ограждено от заразы заблуждений...

                                                М. Е. Салтыков-Щедрин, «Дневник провинциала»


Вы не задумывались над таким вопросом: почему едва ли не каждый руководитель крупной еврейской общественной организации непременно одновременно крупный бизнесмен и не менее крупный, мягко скажем, нехороший человек? Все эти шпигели, гайдамаки и прочие рабиновичи мирового, американского, российского или регионального масштаба (у каждого читателя – свой список фамилий) не случайно поставлены во главе того, чем должны, по идее, руководить люди высокого интеллекта – культурные и широко образованные, обладающие непререкаемым авторитетом.

Но именно «поставленные» обладают одним качеством, которое нормальному человеку недоступно – двоежопием. И поскольку задняя часть у них - основной мыслительный орган, им весьма свойственно двоемыслие, умение сидеть одновременно на двух стульях. У них как бы проявляется любовь к вроде бы исторической и к вроде бы доисторической родине. А как писал недавно ушедший Андрей Вознесенский,

И, наверное, от потопа
При рождении нам дана
Одна родина, одна жопа
И, увы, одна голова.

Но у нас как-то всё наизнанку. Всё это не жизнь, а как бы жизнь. При этом власть, поставившая отдельных евреев в отдельных странах на вершину, получает за это от них такое проникновенное вылизывание - аж до гланд. Они, конечно, вроде бы умные люди, но как бы дурные. Потому что они имитируют честность и порядочность, но все у них происходит как бы вопреки.

Что, не так? Не вы их выбирали? Это верно. Но вас никто и не спрашивает – их назначают. Это, как говорят программисты, переформатированные люди, и все они умеют надевать маску благоверного еврея. Но знают, что сапог хозяина вечно стоит на морде смерда. И оба балдеют: один - от своей крутости, другой – от строгой справедливости. Все это очень крепко смердит портянками, портупеями, ливреями и кирзовыми сапогами оперчекработников.

На поверку оказалось, что стальные внуки железного Феликса отнюдь не великая и мудрая сила с ясной головой, чистыми руками и горячим сердцем. Этот миф давно растоптан, как знамена великого рейха, брошенные в Москве к мавзолею. Однако на поле чудес хвост вертит собакой. Чекисты меняют хозяина, избирают его. Те, кому надо, всё посчитают правильно, и избранным окажется не тот, за кого вы голосовали, а тот, кто нужен. Точно так было в Великой Римской империи в период ее распада, когда преторианская гвардия, охранявшая императора, просто продавала эту должность – за деньги сажала на трон любого патриция, а если он выходил из-под контроля, ему делали такой импичмент, что он больше не жил. И сажали на трон нового императора.

Нынче такой на Украине. Еще совсем недавно все кричали «ура» и в воздух чепчики бросали, когда оказалось, что преторианская гвардия при поддержке Москвы посадила в президентское кресло Виктора Януковича. И он, как и обещал, сразу же отдался российской «двушке» со всеми потрохами, севастополями, трубопроводами, газо-насосными сетями и пр.

Власть заразна и отвратительна. Это для человека. А для упыря, уголовника - это то, что надо. Лицемерие – вещь неизбежная в политике, ибо политика - это искусство возможного, своего рода шулерство. Фальшивые выборы и фальшивые лидеры. Порядочные люди в это не встревают, не стремятся, в лучшем случае - созерцают.

Просторы бывшего Союза оказались под игом прогрессирующего безумия, хотя известно, что во время чумы особо впечатляющими бывают и пиры. Как раз в эти дни новому руководителю Украины стукнуло шестьдесят. И сие событие было отмечено загородным пиром королевского размаха. Произошло нашествие русской попсы для того, чтобы славить, петь и воспевать. По подсчетам украинских СМИ, мероприятие это (только гонорар артистам) обошлось в один миллион евро. Пишут, что оплачен был этот сабантуй из личных средств президента, годовой доход которого составляет ... 235 тысяч гривен.

Януковича на юбилее воспевали Иосиф Кобзон (его расценки засекречены, предполагают, что ему какой-то заводик свечной подарили), мировая знаменитость Лара Фабиан, ведущий концерта Максим Галкин, группа «Дискотека Авария», Филипп Киркоров, Анжелика Варум и Леонид Агутин, украинские местные звездульки. И получили они за это, естественно, не в гривнах, а в евро.

Говорят, помогли оплатить весь этот пир друзья президента – украинские олигархи. И среди них - владелец медиаимперии Вадим Рабинович (на снимке). Но главное не это, а то, что Рабинович, в советское время насидевший себе большой авторитет в тюрьме, является нынче тоже президентом. У них с Януковичем почти одинаковые должности. Виктор Федорович – президент Украины, а Вадим Зиновьевич – дважды президент: Всеукраинского Еврейского конгресса и киевского футбольного клуба «Арсенал».




Неудивительно, что нынче Рабинович не просто восхваляет нового правителя Украины, но и заявил буквально следующее: «Януковича надо выдвинуть на Нобелевскую премию за сохранение страны» (http://unian.net/rus/print/386826).

Вот те раз! Один чернявый президент уже получил Нобелевскую премию. К его чести, он и сам не понял, за что ее ему дали! А тут такой панегирик бывшему рецидивисту (как и Рабинович, Янукович тоже дважды сидел).

Рыбак рыбака видит издалека. Но главеврей Украины пошел дальше. Он оказался крупным спецом по военно-патриотическому воспитанию украинской молодежи. Вот еще один пассаж из его интервью: «В прошлом году, 23 февраля, по всей Украине были развешаны плакаты «Поздравляем воинов украинской национально-освободительной армии, участников Второй мировой войны!». И все тихо молчали, стыдливо отводя глаза. А я в тот же день развесил рекламные биллборды с надписью «Поздравляем воинов Советской армии» и подписался своей фамилией, хотя обычно этого никогда не делаю».

Представьте себе плакат «Поздравляем ...» и под ним подпись – Рабинович... Во смеху было в городе! Это ж звучит как анекдот про космонавта: «Пролетая над территорией Советского Союза, космонавт Рабинович радировал: «Впервые в жизни чувствую себя нормально!».

Да, Ющенко своими не всегда адекватными и не всегда объяснимыми действиями, безусловно, настроил против себя отнюдь не малую часть населения Украины. И за это – в том числе и за это - поплатился. Но нельзя же так топтать своего бывшего президента, как это сделал еврейский олигарх с единственной целью - лизнуть нового правителя: «Януковичу, который победил на выборах, досталась абсолютно разрушенная страна, где все, что возможно и невозможно, было разграблено. Построенная на популизме и болтовне экономика пришла к краху, бюджетные средства разворованы на корню...При этом с правительства Януковича-Азарова требуют результатов сегодня. Сейчас...Янукович может вернуть Украине значимость и престиж на международной арене – то, что предыдущему президенту удалось с космической скоростью растерять. Идеальными бывают только манекены. В области политики, думаю, надо дать им хотя бы два-три года, чтобы у Януковича появился шанс навести некое подобие порядка – ведь то, что творилось до него, нельзя назвать никаким разумным словом. И мне, как руководителю еврейской общины, позиции Януковича в национальных вопросах близки и понятны».

Маладэц Рабинович. Лижет Януковича, как Никита Михалков Путина. И ему не стыдно. Зато они оба осыпаны орденами. Рабинович, к примеру, получил крест малинового цвета с трезубцем посередке – орден «За заслуги». Получил с такой формулировкой: «За значительный личный вклад в социально-экономическое, культурное развитие Украины, весомые трудовые достижения, многолетний добросовестный труд». Указ об этом подписал Ющенко, которого так теперь мутузит Рабинович. Но это был просто подарок ко дню рождения олигарха. А днем раньше он получил Крест доблести первой степени, которым награждаются только офицеры-военнослужащие и сотрудники Службы безопасности Украины за «высокие производственные показатели в оперативно-розыскной деятельности, за успешное выполнение специальных заданий, за доблесть и самоотверженность, проявленные при выполнении служебных обязанностей». В соответствии со статусом этого ордена можно судить о невидимой стороне деятельности Рабиновича.

А еще Вадим Зиновьевич награжден орденом «Верность и честь» первой степени за номером 50. Этим орденом награждаются исключительно офицеры и сотрудники Внешней разведки Украины.

Об этих своих чекистских наградах корреспонденту «Комсомольской правды» в Украине Рабинович сказал так: «Нет, я не на службе в СБУ. Но Всеукраинский еврейский конгресс плодотворно работает с управлением этого ведомства, которое противодействует ксенофобии. А награду от президента я действительно получил». И добавил, что наполучал только за последние дни столько всего, что и не упомнишь.

О плодотворной деятельности Вадима Зиновьевича можно судить хотя бы по тому, что в Америку ему въезд запрещен как нелегальному торговцу оружием, как человеку, представляющему опасность для США. Он купил здесь газету «Новое русское слово», успешно ее развалил не без помощи прежнего и нынешнего владельца, потом отказался от нее и продал. Впрочем, никому от этого ни холодно, ни жарко. Издание это уже давно мертво, ибо без журналистов газет не бывает. Командовать развалом газеты Рабинович присылал своего сына, а всем творческим процессом «лично» руководила Лариса Мудрак - шеф-редактор «Нового русского слова» и радио «Народная волна». После того, как успешно были развалены радио и газета в Нью-Йорке, Мудрак вернулась в Киев и так же мудро руководила главной службой информационной политики Секретариата президента Ющенко. Вот тогда Рабинович и получил множество своих наград. И было это не так давно – летом прошлого года. Тогда Рабинович активно лизал Ющенке и превозносил его примерно так же, как сегодня он проделывает это с Януковичем.

Да, есть, видимо, такая особенность у олигархов - работать, как девушки по вызову... При этом совершенно непонятно, при чем здесь дела еврейские. Правда, в Израиль Рабиновичу ездить пока можно: там у него тоже медиактивы, а в Иерусалиме, в Музее Второго храма, стоит менора, отлитая из золота, под которой написано, что эту драгоценность стоимостью в миллион долларов подарил еврейской столице именно он, Вадим Рабинович.

Вот такие айсберги плавают в наших морях-океанах. Не о них ли – у Ильфа и Петрова в «Золотом теленке»?

«Айсберги! – говорил Митрич насмешливо. – Это мы понимаем. Десять лет, как жизни нет. Все Айсберги, Вайсберги, Айзенберги, всякие там Рабиновичи...».

Классики смотрели в корень.


17 июля 201


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2010-07-18 12:54:56 ]
Про осьминога Пауля, русских шпионов
и промытые мозги «соотечественников» Бабошкина

Владимир Левин, Нью-Йорк


Футбольный чемпионат кончился, шпионы обменяны и развезены по местам, осьминог Пауль-предсказатель отправлен на пенсию. Вавузелы умолкли. Осталось выключить телевизор дабы спастись от промывания мозгов и включить его только в 2012 году, когда начнется лондонская Олимпиада. Но все это между собой как-то связано: шпионская история закончилась даже быстрее, чем мировой футбольный чемпионат. С чего бы это все?

- Почему стоим?
- Паровоз меняют.
- На что его меняют?
- На другой паровоз.
- Паровоз на паровоз?! Тоже мне гешефт!

Этот анекдот столетней давности я вычитал у Шолом-Алейхема и в очередной раз изумился, как здорово классики могут заглядывать в будущее. Он мне сразу же пришел в голову после стремительного обмена шпионами. Поменяли паровоз на паровоз, шпионов на шпионов, русских на русских. Произошел обвал башки – лапшу на уши стали вешать с обеих сторон. Вице-президент Джо Байден представил все это как выдающуюся заслугу обамовской администрации, ибо обмен произошел по инициативе Белого дома. Идея состояла в том, чтобы «обменять людей, которые ничего не значат, на тех, кто никогда не переставал бороться за свободу России». И еще: «Что касается десяти русских, то они находились в США долгое время, но не смогли сделать многого». И люди с промытыми мозгами начинают верить в эту лапшу, которые пропагандонные мвкаронные фабрики с двух сторон начинают вешать им на уши. Этим своим пассажем обамовский вице как бы сказал: «Работайте спокойно, товарищи чекисты! В случае чего мы вас всех обменяем, благо есть на что».

Разовьем дальше эту мысль: Москва попросит, и отныне любого иммигранта по ее просьбе можно отправить взад. Фактически другим российским шпионам, а их, по мнению разведчика-перебежчика Олега Гордиевского, только в Штатах человек четыреста. Стало быть, им дозволено работать, но быть более осмотрительными.
Что-то сильно пахнет Нью-Васюками. Вся эта байда Байдена рассчитана на обывателя. А он доверчив. Порвали шпионскую сеть, порвали парус, каюсь, каюсь, каюсь!

Но если бы в Штатах произошел судебный процесс над шпионами (а их оказалось двенадцать – один убежал, а другого просто не стали ловить из-за его малозначительности, но все-таки поймали), мы бы узнали много интересного. Но этот процесс подорвал бы политику Обамы относительно России, политику «перезагрузки», из которой ничего путного не выйдет, а выйдет путинское. Ведь все равно Москва считает Соединенные Штаты главным стратегическим противником, а не партнером. Никакого прорыва чекистского режима в мир демократический не было, нет и не будет. Это все иллюзии Обамы, его эйфория от незаслуженной Нобелевской премии миротворца. Он пребывает в романтическом состоянии, ищет союзников явно не там, где они могут быть. А то, что эта сеточка шпионская здесь легализовалась, пустила корни (семеро детей, здесь родившихся – это тоже успех, шаг в будущее) уже говорит о том, что агенты преуспели во многом для легализации и глубокого залегания. Они внедрились основательно, значит успели сделать то, что от них требовалось – и преуспели. Глядишь, и ордена получат за выполнение особого задания «партии и правительства».

А люди с промытыми мозгами верят в вавузелы и осьминога Пауля. Уже появились стихи, песни и даже анекдоты шпионские. Вот один из них:
- Что такое инфляция?
- Это когда четырех русских шпионов меняют на двенадцать американских.

Но и американские шпионы тоже русские. Поменяли паровоз на паровоз.
Весь мир стал огромным ландроматом. Сначала вешают на уши лапшу, а потом промывают мозги до такой степени, чтобы от них (мозгов) вообще ничего не осталось. Сверху высыпаются мешки трухи, и начинается всеобщий маразм. При этом щетки работают по обе стороны океана. Потому что сладкое ощущение власти всегда омрачено страхом ее потерять. Как для Обамы, так и для Путина-Медведева.

Казалось бы, мы много уже знаем об этой отнюдь не великолепной шпионской дюжине, но мало что пишут о той шпионской квадриге, список которой был составлен в Вашингтоне. Из них хорошо известен лишь 45-летний Игорь Сутягин – научный сотрудник Института США и Канады Российской академии наук, который продавал английской фирме обзоры российской военной техники, взятые из открытой печати - в частности, о бесшумных подводных лодках, за что и получил 15 лет тюрьмы, поскольку эта фирма оказалась прикрытием разведслужбы.

Сутягин об этом знать не мог. Его посадили по приказу воблоглазого Путина. Никакой он не шпион, никакой ни разведчик будущего, просто Путин приказал – значит, ему суждено было сидеть.

Шпионы-разведчики и агенты обычно знают, для чего и во имя чего работают. Их выбор осознан. Но Сутягин ничего этого не знал.

Слова, которые вбрасываются в народ, как кости собаке, ничего не значат. «СВР и ЦРУ, исходя из соображений гуманитарного характера и принципов конструктивного партнерства, осуществили возвращение в Российскую Федерацию 10 российских граждан, задержанных в США, и одновременную передачу четырех лиц, ранее осужденных в РФ». Вы это серьезно или для смеха? Извечно противостоящие друг другу СВР и ЦРУ озабочены «соображениями гуманитарного характера» и «стоят на принципах конструктивного партнерства»? А как же Литвиненко и Луговой с полониевым чайком? Какой идиот для каких идиотов изобрел такую лапшу, просто говоря, такое откровенное вранье? Зато звучит красиво.

Вранье можно грести лопатой и граблями, читая насквозь фальшивые слова Службы внешней разведки, размещенные на ее сайте: «Наша Служба прошла героический боевой путь и заслуженно считается одной из лучших разведок в мире. Такой ее сделали уникальные люди – известные и неизвестные разведчики, профессионалы своего дела, обладающие особыми качествами. Разведка во все времена была и остается высокоинтеллектуальным занятием, требующим полной самоотдачи, настойчивости и целеустремленности в решении сложнейших задач во всех уголках мира. Именно поэтому СВР заинтересована в пополнении своего кадрового состава талантливыми, хорошо образованными, в совершенстве владеющими иностранными языками, физически здоровыми, смелыми и активными молодыми патриотами».

История русских шпионов в Америке хорошо показала этот молодой патриотизм. Анна Чапмен, чей офис размещался на 47-й стрит и 8-й авеню Нью-Йорка, очевидно, передавала в Центр сводки погоды на Брайтон-Бич – вернее, то, что легко выудить из интернета. 14 тысяч таких патриотов работают в Ясеневе. А сколько их по всему миру! Они рыщут и по Африке, и даже в такой великой стране, как королевство Тонга, король которой сидит в парикмахерском кресле, как на троне. «Величайшая разведка мира» проспала развал СССР – по словам Путина, «главную геополитическую трагедию века». Эти красивые девушки, окруженные колпаком секретности, хорошо знают, что все блага мира достаются за большие деньги и за дать в туалете самолета. Некогда великая страна низведена до уровня Папуа-Новой Гвинеи, где среди папуасов тоже обретаются резиденты СВР.

А что же заслуженные полковники? Их целых три. Вот их кратенькие портретики.
Полковник Службы внешней разведки (одной из лучших в мире!) Александр Запорожский, 1950 года рождения, служил в КГБ СССР с 1975 года. Начинал шпионить в Эфиопии. Вырос до заместителя начальника Первого (американского) отдела Управления внешней контрразведки. В 1994 году в Аргентине связался с тамошним резидентом ЦРУ и сам предложил ему сотрудничество. До 2001 года снабжал американскую разведку информацией об известных ему сотрудниках и агентах СВР во всех уголках мира. В 1997 году уволился из органов и поселился в городке Кокисвилл, штат Мэриленд. Купил дом, который тогда стоил миллион. В 2001 году решил посетить Москву в связи с рождением внука, где и был арестован. Его выдал американец - русский агент Роберт Ханссен. Александр Запорожский был лишен воинского звания и приговорен военным трибуналом к 18 годам строгого режима. (Ханссен получил в США пожизненное заключение). Теперь Запорожский будет жить в собственном доме, который охотно показывают сейчас американские телеканалы. Видимо, для того, чтобы его легко нашли русские агенты с полониевым чаем.

Другой персонаж – подполковник Геннадий Василенко. Ему 68 лет. Работал все в том же Первом (американском) отделе Первого главного управления КГБ. До этого был советским нелегалом в Гайане. Сотрудничал с ЦРУ. Его сдал все тот же Роберт Ханссен. В 1988 году, еще при советской власти, его вызвали на Кубу, где и арестовали и на торговом корабле доставили в СССР. Его судили, но доказать ничего не смогли. Он был уволен из КГБ и преспокойно работал на телеканале НТВ заместителем начальника службы безопасности. И, естественно, одновременно - на ЦРУ. На сей раз был осужден на длительный срок.

Третий персонаж – полковник Главного разведывательного управления (ГРУ) Генштаба Российской армии (военная разведка) Сергей Скрипаль. Осужден на 13 лет за шпионаж и государственную измену. Работал на британскую разведку МИ-6, которой передал данные о российских агентах, работавших в странах Британского содружества. Арестован и судим в 2004 году.

Таковы портретики «профессионалов своего дела, обладающих особыми качествами».

В России ненависть к Соединенным Штатам – ключевой признак патриотизма. Неудивительно, что русские иммигранты, у которых основательно промыты мозги профессиональными (российские телеканалы) и самодеятельными (газеты, радио) СМИ напропалую ругают Штаты настолько яростно, что порой это выходит за любые рамки. Здесь жить и здесь же гадить считается в порядке вещей. Вот характерный пример. В газете «Форум» за подписью главного редактора опубликована восторженная статья о спектакле, который учинил здесь в «Миллениуме» Амурский областной драмтеатр по мотивам фильма «Искатели счастья». Я хорошо знал автора сценария этого старого фильма Григория Кобеца и, думаю, если бы он увидел, какое надругательство над его киносценарием сотворено, то Григорий Яковлевич не просто бы перевернулся в гробу, он бы вертелся в нем, как пропеллер. И режиссерская работа, и игра артистов самого захолустного из областных театров никакому профессиональному разбору не подлежат – они настолько бездарны и рассчитаны на интеллект брайтонских торгашей, что и сказать невозможно. Но главное не это.
На каждое кресло для зрителей были заботливо положены прокламации – красочные буклеты с предложением переселяться в Амурскую область. И вот этой провокацией восхищается главный редактор «Форума» Михаил Немировский.

У меня такой дамский вопрос: на кого работает это издание? Ведь эти листовки в «Миллениуме» - не просто промывание мозгов, это гораздо хуже. То ли от слишком большого ума такое происходит, то ли по некому злому умыслу! Боюсь, что наши брайтонские «боевые листки» наносят вред стране, гражданами которой мы являемся, гораздо больший, чем агенты-недотепы. Агентов хоть готовили. А здесь в мозги читателей лезут проходимцы, которых и близко нельзя подпускать к человеку.

Не собирается брайтонский обыватель возвращаться туда ни за какие коврижки. Хоть он на чем свет стоит ругает президента, страну, Конгресс и осьминога, но ни за что не вернется туда. Вообще-то лавочники ехали сюда за сказочными благами, а их встретила полная свобода, которая подразумевает личную ответственность. А к этому они никак не могут привыкнуть. Для обывателя свобода – это непреодолимая неожиданность, когда надо честно работать и честно жить. Не все на это способны.

После того, как человек из России стал ездить по свету и везде себя показывать, оказалось, что он не просто голый, а абсолютно раздетый во всем своем жлобском блеске. Как писал один очень уж провинциальный литератор-фантаст, стрелка осциллографа стремительно падала, пришлось дергать ручку приборов. Поэтому для них (не для всех, конечно) – как манна небесная всяческие российские организации, работающие здесь легально и зарегистрированные по всем правилам. Это все те же агенты, только работающие официально, без прикрытия. Они лоббистские и призваны изменить негативный имидж России на позитивный. Опять тем же методом промывания мозгов.

Как это делается у них? Есть такой на Статен-Айленде Игорь Бабошкин, который выпускает пророссийский орган «Наш дом – Америка». На самом деле, его дом не только Америка. Он возглавляет региональную организацию российских соотечественников. Любопытно, что в самый разгар шпионской апупеи в минувшую пятницу в гостинице «Хилтон» в Нью-Йорке состоялась 4-я региональная конференция представителей русских общин шестнадцати стран Южной и Северной Америки. Организация эта находится на полном содержании Российской Федерации. И вот своей главной целью на этом сборище было провозглашено «консолидация соотечественников, распространение русского языка и культуры».


Президиум конференции Бабошкина. Фото: VOA
Как пишет в своем отчете Михаил Гуткин («Голос Америки№), конференцию открыл директор департамента МИДа РФ по работе с соотечественниками за рубежом Александр Чепурин. По статусу он дипломат, а по сути там все официальные разведчики будущего. Главную роль в таких случаях играет протоиерей РПЦ, у которого из-под рясы отчетливо просвечиваются генеральские лампасы. И на сей раз без такого генерала не обошлось. В его роли выступил управляющий патриаршими приходами в США архиепископ Нарофоминский Юстиниан. Он заявил, что «любить родину обязан каждый вне зависимости от того, согласен ли он с политическим курсом российского руководства, уважает ли он политического лидера (Путина) страны или нет».

Вот такое поступило указание. При этом Юстиниан отметил: «Когда речь идет о помощи, которую может оказать соотечественникам матушка-Россия, круг соотечественников расширяется, а когда же говорят о том, как можно помочь самой России, круг соотечественников существенно сужается».

Госдепартамент США объявил российские программы поддержки соотечествнников за рубежом политическими провокациями, которые должны отслеживаться и пресекаться.

Все эти организации и программы – ни что иное, как распил бабла под видом тяги к изучению русского языка, литературы и искусства. Все это, между прочим, изучается в американских университетах и в чекистской помощи не нуждается. Но, как справедливо рассуждал незабвенный Остап Бендер, если по стране бродят денежные знаки, кто-то же должен их взять. Вот и берет их всяческое жулье, называющее себя патриотами России.

Политические взгляды – личное дело каждого. Но люди, в мозгах которых побывала идеологическая клизма, любят порассуждать о том, чего не знают, о чем даже не имеют представления. О культуре, например. О литературе, которую они никогда не читали. При этом говорят с апломбом – уверенно и нагло. Посмотрите на морды лица этих соотечественников – на них большими буквами написано тотальное недоверие интеллекту, интеллигенции, а они позволяют себе рассуждать о культуре и выпускать подметные газетки.

Большинство американцев всех цветов радуги любят свою страну и гордятся ею безо всяких красивых слов, без официальной пропаганды, без массовых молодежных путинюгендов, без обсуждения в СМИ таких понятий, как родина, отечество, патриотизм. Такие слова оставлены для гимна, в прессе они не употребляются. Это чувство естественно и интимно для людей с непромытыми мозгами. Они не нуждаются в громогласности. Никто громогласно не поддерживает администрацию Обамы и его правительство – их яростно критикуют, иногда и по делу.

Тебе, мой читатель, никто и никогда не нахамил в чиновничьем кабинете Америки. Если какой-нибудь негодяй-чиновник это сделает, он знает – это конец его карьеры. Этот же чиновник тебя никогда и нигде не обманет. Обманывают, хамят и крысятничают только «свои». Поэтому в такой стране, как США, патриотизм и пропаганда абсолютно ни к чему – здесь жизнь устроена нормально.

Но абсурд правит бал в свете этой самой «перезагрузки». Человек испытывает на себе властный напор идиотизма, мутные обмены шпионами. Кстати, их уже не десять, а двенадцать. Сегодня, во вторник, когда пишутся эти строки, двенадцатый агент Алексей Каретников был депортирован в Россию. Он был связан с СВР, признал свою вину и ему не стали предъявлять большего, а депортировали за нарушение иммиграционного законодательства. Если десять обменянных шпионов были мелкой рыбешкой, одиннадцатый сбежал, то двенадцатому и вовсе не нашлось бы места в аквариуме. Сейчас вся эта дюжина – Анна Чапмэн, Патрисия Миллз (Наталья Переверзева), Михаил Семенко, Майкл Зотолли (Михаил Куцик, перуанка Вики Пелаес, Хуан Ласаро (Михаил Васенков), Ричард и Синтия Мерфи (Владимир и Лидия Гуриевы) , Дональд Хитфилд (Андрей Безруков), Трэйси Фоули (Елена Вавилова), Алексей Каретников, и возможно, сбежавший агент из Кипра собралась в Ясеневе, где расположено главное здание Службы внешней разведки. С ними ведут работу «компетентные органы». Может, им присвоят звание героев России, наградят орденами или дадут подудеть на вавузеле.

А на телеканале НТВ, если вы заметили, каждый день идут документальные фильмы про доблестных советских разведчиков – промывают мозги. В этот же день пришло сообщение, что Анна Чапмэн лишена британского подданстава и, следовательно, ей запрещен въезд в Великобританию. Не сомневаюсь, что эта сексапильная девушка скоро, быть может, станет ведущей на НТВ и заменит собой Ксюшу Собчак и Тину Канделаки в каком-нибудь «Сумасшедшем доме-3» или усядется в депутатское кресло в Думе рядом с полониевым убийцем Луговым. А есть еще телеканал Russia Tоday. Для той же цели – мастурбации мозгов.

Кумиром нынешнего лета у обывателей с промытыми мозгами и без стали отнюдь не русские шпионы-агенты, а головоногий осьминог Пауль из Оберхаузена. Всерьез везде и всюду на всех языках обсуждается феномен осьминога –предсказателя. Люди перестали верить друг другу, а больше всего верят всяческой чертовщине – осьминогу, попугаям, крокодилам, чакрам, пантаклям, порче, чумакам, кашпировским, жириновским... Список этот можно продолжать бесконечно, как и делать опись человеческой глупости и жадности. Осьминог Пауль - человек года, хотя и не человек. Он все правильно предсказал. С ним все просто: его предсказания строились на подборе осьминожного корма. А в футболе хорошо разбирался его смотритель. Он подсовывал головоногому то, что тот больше всего любил. А это были коробочки с кормом, от которого Пауль не мог отказаться. А на коробочке стоял флажок той страны, которую команде Германии очень хотелось победить. И осьминог ее пожирал. И никакой демонической силы здесь не было.

Осьминог - это небольшой спрут. А большой спрут – это Служба внешней разведки. Ее щупальца в США немножко обрублены, но вырастут новые – ведь тело осталось. Не исключено, что из тех организаций, которые сегодня очень хотят промывать всем мозги.

Что там шпионы? Осьминог – самый веселый и остроумный розыгрыш человечества. Не зря немцы объявили, что отправляют его на заслуженный отдых. Чтоб идиоты не приставали. А неудачники-шпионы обделались легким испугом.

14 июля 2010


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Майстерень Адміністрація (Л.П./М.К.) [ 2010-08-11 15:44:55 ]
Росія у вогні. Зведення з фронтів
Записки з Російської Федерації


Просто рушится представление о стране и присосавшейся к ней власти

Где-то на трассе стояла колонна пожарных машин. Там нас остановил гаец. Че бы вы думали. Попросил бензина.

Говорю, у меня 92-й.

– Здорово! У нас только соляра...

– А кому?

– Тут погорельцы из-под Выксы, у них иномарка, она даже на 76-м ехать не может.

Нам предстала картина из фильма “От заката до рассвета”...

Муж с женой и 2-3-летним ребенком, вида, как будто они только что вырвались с того света. Одежда непонятного цвета, лица с размазанной грязью. Марку машины я не смог определить. Воможно, какой-то полноприводный кореец.

Она обгорела почти полностью. «Жив» был только моторный отсек и правая сторона. Бампера сзади не было – сгорел, заднее стекло в сеточку, боковых, со стороны водителя, тоже Левое крыло отсутствовало... Пробивались через горящий, точнее уже тлеющий, лес. Дорогу из деревни перекрыл огонь.

Но самое странное – оно ехало! Горели почти все лампочки, только кондиционер сдох.

Так они прошли где-то 150 км, может, меньше. И кончился бензин. Самое главное, деньги тоже… Все…

Мы пытались выковырять из моего бака сеточку, но не получилось.

Рассмотрев все варианты, мы с недосыпу приняли самое неправильное решение – подбросить их с канистрой, которую дали гайцы до ближайшей заправки.

Муж взял канистру и садится в машину. Жена за ним, муж ей:

– Ты куда?

– С тобой! Я тебя не брошу!

Естественно, с ребенком на руках.

Через некоторое время мне пришло в голову:

– А чего вам возвращаться, давайте я вас в Нижний заброшу. Вам куда?

– Нам некуда….

У них сгорело всё.

Самое страшное, что в этом чистилище у них обоих сгорели родители…

У них не осталось ни кого из родственников.

Есть только в Москве кто-то и где-то на Дальнем Востоке.

Они не знают даже где.

Я предложил пристроить их в Семенове. У нас есть тут где.

И даже жилье недорого можно найти. И работу.

Они думали недолго.

– Нет. Везите нас до заправки – и все.

– А потом?

– Мы как-нибудь вернемся к машине.

– ЗАЧЕМ ОНА ВАМ!?

– Она нам жизнь спасла. Мы ее не бросим…

– Не переживайте, верну я вас обратно к машине…

Заправки как-то все не попадалось, Леха, как истинный пожарный храпел…

Мы потихоньку разговорились…

И тут они мне такое рассказали…

Я даже не сразу сообразил включить камеру. Она лежала у меня между сидений объективом назад…

Весь смысл я понял, только когда в третий раз просматривал запись…

Это ни показывать, ни рассказывать нельзя. Иначе просто рушится все наше представление о всей нашей стране и людях, о присосавшихся в ней к власти…

То, с чем мы все сталкивались до этого, то, что мы слышали от друзей, знакомых, источников, приближенных и сведущих, – об этом можно забыть.

Это так, снежная пыль на вершине айсберга…

Все нутро этих тварей становится видно, когда они начинают спасать свою шкуру…

Теперь я думаю, что делать с этой записью, как опубликовать, чтобы и себя не подставить и людей...

Если не придумаю, сотру на хрен…

Я отдал им свой новый спальник, одеяло, постельное белье, запасную одежду и резервный запас еды, медикаментов и прочей фигни, которая у меня с собой всегда в машине, ну и сколько мог денег…

Спросил:

– Куда вы теперь?

– Не знаем, куда глаза глядят…

К Борчихе мы подъехали где-то с боку, по грейдеру. Через какие-то дачи. Точнее, через то, что раньше было дачами. Даже в полутьме сразу стало понятно, что мы в прифронтовой зоне.

Томболес и Нижняя Верея в том же состоянии. Полдеревни есть. Полдеревни нет.

Светало...

В Томболесе нас тормознули зачуханные, полуживые менты, спросили, куда мы едем, сказал – в Стрелку, везем друзьям воду и продукты... Попросили быть осторожнее, и сказали, что раньше шести утра обратно не пустят. Ну а нам и не надо.

Мент нас предупредил, что после Томболеса надо одевать повязки, иначе задохнетесь.

Мы попытались смастерить их из того, что под руку попалось, даже водой смочить, но у нас мало чего путного получилось, дышать через них не представлялось возможным. Ну и хрен с ними. Поедем так.

Где-то на подъезде к Стрелке опять «посусанили», но тем не менее вышли прямо на указанную точку. Нас там ждали с распростертыми руками.

Мы взяли в плен генерала, и он выделил нам технику

Где-то в самой жопе, на краю мира Нижегородской области, до Рязанской – 5 км, а Владимирская – через речку, живут два классных парня – Кирилл и Антон. Шестые сутки они не спят в деревне из 20-ти домов, в непосредственной близости от которой ползет неслышно к ним пожар. Они перепахали своими тракторами все, что можно было в округе перекопать, пытали как могли пожарных, стоящих в соседней деревне, чтобы помогли техникой... Но им выключили электричество, сказали, вас никто не будет спасать, валите отсюда.

Русские не сдаются. Просто так.

Мы пришли к ним на помощь, с желанием выкорчевать весь лес вокруг деревни и перетаскать всю воду из соседней речки... Физическая наша помощь так и не понадобилась, скорее, возымела действие моральная и гуманитарная... Парни воспрянули духом, плюс к тому же кто-то из наших «взял в плен» генерала, он посмотрел на нас, понял, что мы так не сдадимся, и спасать придется не двух человек, а двадцать, и... выделил технику.

Поразили две вещи:

1. Полное распи*ство, некомпетентности и трусость со стороны властей и лижущих им жопу.

2. Самоотверженность, профессионализм и хладнокровие рядовых пожарных.

Я видел, как они там работают. Четко, слаженно, ни одного лишнего слова, ни одного лишнего движения. Все четко, отработано и молниеносно.

Напоследок и мы попытались потушить пожар.

Мое резюме. Мы не умеем тушить пожары. Надо срочно учиться. Наши действия были малоэффективны, и бесполезны... Извиняюсь, никого обидеть не хотел, но это факт. Тушить лесной пожар надо уметь. Даже полк солдат сапогами его не затопчет.

Бывают «закрытые» пожары и «открытые» – для телекамеры

Всем уже известно, что лесные пожары бывают двух типов – верховые и низовые. Такие типы отражают принцип распространения и поведение огня. Но есть, оказывается, и такие типы лесных пожаров, которые отражают принципы и поведение чиновников и всего госаппарата.

Например, бывают «открытые» (или телевизионные) пожары — туда привозят журналистов; такие пожары попадают в сводки и показательно тушатся. А бывают «закрытые» – здесь все наоборот. О том, что горит, знают только власти, но возможности ликвидировать огонь нет. Нет здесь и пожарных, нет техники и МЧС – вся эта роскошь предназначена для борьбы с «открытым». Приходится ждать… Чем дальше пожар от населенного пункта, тем дольше он будет ждать, пока его «откроют». Иногда, впрочем, дождь оказывается быстрее.

В понедельник своего официального «открытия» дождался и пожар между деревнями Дядькино и Воскресенское в Ногинском районе Московской области. На участок в 7 гектаров стянули технику – пару пожарных ЗИЛов и шесть дорожных поливалок. Приехали глава района, начальник районного МЧС, глава сельсовета, пара шишек из правительства области. Привезли съемочные группы центральных каналов…

До этого почти неделю лес и торфяники здесь тушили пять мужиков из Ногинского лесхоза на уазиковской «буханке»… Все в измазанных спецовках, с какими-то нелепыми панамками вместо шлемов. Сами поставили помпу на озере в двух километрах отсюда. Тянули шланг. И в общем-то справлялись. На самом пике огонь тут был в пятницу-субботу, к воскресенью мужики окончательно его сбили (тлеют сейчас только торфяники на глубине 5–7 метров, испуская на поверхность дым. Правда, если не делать «заливку» участка, огонь снова поднимается наверх). Затем приехали эмчээс, военные и пр. Старую помпу убрали, поставили точно такую же, но свою. Все снималось на камеры. Та еще была помпа.

– Ценой неимоверных усилий пожарных от огня сегодня удалось спасти деревни Воскресенское и Дядькино, что в Ногинском районе, – говорит в камеру репортер НТВ".

Обидно, если Громов и Шойгу уйдут безнаказанными

Погорельцы встретили нас воодушевлено, были очень благодарны за вещи и помощь, но сквозь благодарности были видны уставшие и замученные взгляды людей, изнеможенные событиями последних дней. В селе Моховое сгорело почти все – 12 одноэтажных домов, три двухэтажных многоквартирных кирпичных дома, квартиры в многоэтажках. Без дома осталось более 130 человек. Семь человек погибло. Шойгу и МЧС не видно нигде, сегодня даже удивило его заявление о том, что пожар в Подмосковье будут тушить круглосуточно, а что же вы ждали-то столько времени?

Жалко людей, но еще большее негодование вызывает то, что никаких действий со стороны Громова нет, как и со стороны Шойгу. Обидно, если после всего произошедшего в области эти люди уйдут безнаказанными, место им в тюрьме.

Власть забыла, что солдат и пожарных надо кормить

Людям нечем питаться, нет воды и еды, не спят сутками, стоя на страже и тушении огня. На огурцах с помидорами долго не протянешь. В деревне Сноведь на помощь по тушению пожаров прислали 40 солдат-срочников и пожарный расчет МЧС. Но военное руководство и власть забыли, что их нужно кормить и поить. Питание и вода не подвозятся. Местные жители, которым и так нечего есть, кормят солдат и работников МЧС чем бог послал. Хорошо, нашелся добрый человек, который за свой счет организовал полевую кухню, в том числе и для местных жителей, и привез на свой страх и риск из города (дороги завалены сожженными деревьями, и лес периодически горит) личный генератор, крупу, тушенку, хлеб… Медикаментов тоже не привозят. У людей ожоги и травмы… "Спасаемые" сами скидываются на горючее, ищут канистры и гонят на легковушках за бензином и солярой для тракторов и бульдозеров!

Власти беспомощны и бесполезны... Москвичи сами организуют сбор вещей и продовольствия, на свои деньги закупают и ищут спонсоров, а потом развозят на своих машинах нуждающимся... Нонсенс!

Какая власть – таков и воздух…

Поверо

постiйна адреса статтi: http://www.unian.net/ukr/news/news-390554.html

версiя для друку

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2010-08-18 19:10:56 ]
18.08.2010 _ Марко Олівенський
Коли ж ви думаєте?


У розвинених країнах існує коло 300 інтелектуальних особистостей. Російські націоналісти називають їх світовим урядом, який керує глобальною економікою. Головне завдання клубу - збереження вузького кола розвинених країн...

Одного разу пізно ввечері всесвітньо відомий британський фізик Ернест Резерфорд йшов коридором лабораторії, яку він очолював.

З-під дверей кімнати його аспірантки пробивалося світло. "Що ви тут робите о такій порі?" - запитав він. "Працюю, професоре", - гордо відповіла аспірантка. "Люба моя, а коли ж ви думаєте?".

Цей факт в історії не поодинокий. Інтелектуали думають цілодобово, навіть уві сні. Так, Альберт Ейнштейн більшу частину шляху створення класичної теорії відносності пройшов під час свого відпочинку та грі на скрипці.

У 1960 роках радянська письменниця Маріетта Шагінян побувала на італійському автозаводі "Фіат". Її вразило, що у кімнаті конструкторів у робочий час дехто з працівників спав у кріслі.

Шагінян спитала: "Як це ви дозволяєте їм спати в робочий час?" На що отримала відповідь: "Хай сплять. Вони і під час сну думають, а це для нас важливіше формальної практики роботи тільки в робочий час".

Людина думає. Це важка праця, результати якої відразу не побачиш. Її сутність у радянські часи розуміли далеко не всі, та й зараз це розуміє не кожен керівник.

Державний діяч повинен вміти думати. Для нього ідеальною має бути гармонія сили та мудрості, в основі якої - вміння думати. Однак це буває рідко. Частіше короткотермінове майбутнє належить сильним, але не мудрим.

Якось Сократ зауважив: "Філософи повинні бути можновладцями, а можновладці - філософами". Для сили потрібна мудрість: досвід та вміння думати.

Сталін мав силу волі та силу влади, але не був мудрим, бо не вмів діалектично мислити. Вся його політична і державна діяльність - це переспів праць Леніна і Троцького, з яким він боровся за владу.

Філософію сили Сталін освоїв під час дореволюційної експропріації коштів багатіїв. Ця філософія почала руйнуватися одразу ж після смерті Сталіна.

Невміння думати, намагання застосувати силу до громадських організацій, преси та окремих осіб характерні і для нинішніх можновладців України. За інерцією своїх давніх звичок та посад вони і досі перебувають у тенетах сталінської філософії. Усе це негативно позначається на економіці України та українському народові.

Нинішня економіка трансформувалася під впливом сили наказу владної вертикалі, вона певним чином копіює викривлену філософію соціально-економічного розвитку СРСР. Це викривлення уже призвело до розпаду колишньої держави, воно ж, вірогідно, надалі буде призводити і до розпаду України.

Економічне зростання 2000-2002 років стало результатам інерції попереднього періоду, а не плодом діяльності тодішнього керівника уряду Віктора Ющенка. Він віддав адміністративні важелі управління економікою Юлії Тимошенко, чого вона так жадала. Саме тому це зростання припинилося досить швидко.

Невміння керівників думати і спонукати до цього найближчих помічників призвело до створення авторитарної системи влади і унеможливило розвиток економіки і науки у Росії, яка за останні десять років втратила потенціал розвитку.

Саме тому російське керівництво намагається компенсувати власні прорахунки об'єднанням свого збіднілого потенціалу з потенціалом деяких інтелектуально потужних українських галузей: літакобудування та енергетики.

Радіти з цього приводу не треба, бо економічний і науково-технічний стан України вельми хиткий. Більш того, він все більше відстає від потенціалу розвинених країн, які, як виявилося в останні роки, самі не встигають за нинішніми викликами ззовні.

У розвинених країнах існує коло 300 інтелектуальних особистостей. Російські націоналісти називають їх світовим урядом, який керує світовою економікою. Насправді це закритий клуб людей з потужним інтелектом. Цей клуб був створений у часи розвалу колоніальної Британської імперії під егідою Британської корони.

Головне завдання цього клубу - збереження вузького кола розвинених країн. Остання обставина стала зрозумілою ще на початку 20 століття, коли виявилося, що ресурсів Землі вистачить не всім. Саме тому випереджаючий економічний розвиток найбільш розвинених країн повинен був залишитися і в майбутньому.


Зрозуміти складність цього непростого світового процесу та передавати свої висновки урядам розвинених країн і було завданням 300 членів клубу. Зараз його членами є люди з потужним інтелектом з різних країн: банкіри, топ-менеджери, власники фірм, чиновники, науковці. Їх об'єднує вміння широко мислити.

Клуб-300 не структурований, ніхто нікому не видає завдань і не нав'язує свої погляди, кожен мислить незалежно. Однак сам факт періодичного обміну думками дає можливість всьому загалу клубу розуміти і формулювати тенденції розвитку світової економіки та шляхи обмеження кола розвинених країн.

Такий підхід має певні переваги, бо економіка вільного ринку розвивається за власними законами, які не дано порушувати нікому. У той же час подібна політика має і недоліки, які залежать від особливостей дій членів клубу.

По-перше, зосередившись на економічних і політичних питаннях, члени клубу проґавили зростаючу дію кліматичного фактора, пов'язані з ним подорожчання товарів і збільшення бюджетних витрат, що розхитує світову економіку.

По-друге, члени клубу недооцінили фактор негативного впливу зростаючої економіки Китаю на економіки розвинених країн та країн, що розвиваються.

По-третє, члени клубу не врахували намагання деяких ісламських країн очолити відродження Оттоманської імперії задля порушення нинішньої економічної рівноваги щодо авангардного місця розвинених країн у світовій економіці.

Це призводить до додаткових витрат останніх, зростання дефіциту бюджету та держборгу, а також роздмухує інфляцію, що теж шкодить глобальній економіці.

По-четверте, члени клубу не врахували принципових змін свідомості урядів ряду держав, які, публічно не заперечуючи гасел відкритої економіки, будували самодостатні національні економіки. Серед них - Китай, Ізраїль, Бразилія.

Можна стверджувати, що уряди цих країн думають про шляхи найліпшого розвитку своїх економік на засадах державності та самодостатності. Всі вони мають значні економічні успіхи та шанс колись увійти в коло розвинених держав.

З цих обставин випливають і деякі висновки для народу України. Люди мають зрозуміти, що економічний розвиток та добробут повинні бути самодостатніми.

Для цього треба проводити політику диверсифікації на засадах самодостатності економіки для унеможливлення впливу на неї коливань світової економіки. Влада повинна сприяти наукомісткому і виробничому малому бізнесу, застосувати стимули для перетікання вільних коштів у важливі для держави і громадян галузі.

Народ має зрозуміти, що без його впливу на владу змін в країні не буде. Саме тому політичним партіям та громадським організаціям треба ініціювати референдум щодо конституційної зміни граничного терміну перебування на посаді президента країни до чотирьох років, парламенту і місцевої влади - до трьох років.

Рахунковій палаті при Верховній раді слід надати статус головного контролера країни з правом ревізувати дії президента, уряду та парламенту. Палата повинна вибиратися народом прямим голосуванням. У низці країн такий орган існує.

Чекати ще двадцять років, щоб помер останній раб, а Україна перетворилася на пустелю, на кшталт тієї, якою Мойсей водив свій народ, вже нема ні часу, ні сенсу.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Майстерень Адміністрація (Л.П./М.К.) [ 2010-09-22 20:16:26 ]
Новий режим України: Перші 200 днів

Інґо Петц, openDemocracy (Велика Британія) // 15:26 22-09-2010


Україні судилося жити або в першому, або в третьому світі. А «нейтрального» шляху немає – каже публіцист Микола Рябчук. В інтерв’ю британському інтернет-порталові openDemocracy він запевняє, що «гомо совєтікус» поволі відмирає. В українців є шанс на ще одну революцію, бо вони вже мають досвід громадянської поведінки. Тільки от важливо його не змарнувати й не тішити себе ілюзіями про міфічну східнослов’янську спільність та життєздатність керованої демократії.

Микола Рябчук – один із провідних інтелектуалів України. В інтерв’ю Інґо Петцу він окреслює свої погляди на поразку Помаранчевої революції та ранній етап президентства Януковича.

Інґо Петц: Пане Рябчук, що Ви можете сказати про Януковича як про президента?

Микола Рябчук: Він не відступає від пострадянської традиції грати з правилами, а не за ними. Утім, від попередників його відрізняє те, що його «блакитна» коаліція – набагато більш об’єднана та безпринципна, ніж була «помаранчева» коаліція. Нова команда намагається поширити на всю Україну систему, яку ці люди колись встановили в Донецькій області. Вони відчайдушно монополізують усю владу та знищують будь-який плюралізм, чи то політичний, економічний, чи навіть релігійний, культурний та мовний. Навряд чи вони доб’ються свого, але напруження зростатиме, й може спалахнути насильство, ба навіть кровопролиття. Мені б хотілося наголосити, що нова команда значно безпринципніша («мета виправдовує засоби») та авторитарніша («хто сильніший, той і правий») навіть за команду Кучми.

Звучить дуже різко. Отже, Україна знову втратила демократію та західні цінності? Чи скинуть українці Януковича, коли їм обридне його пост-пострадянська політика?

Західні цінності хай і не цілковито втрачені, але під дуже серйозною загрозою. Українське суспільство так само розчарувалося в хаотичній демократії Ющенка, як росіяни в марному плюралізмові Єльцина. Вони прагнуть «сильної руки», і в першу чергу це означає, що їм обридли недієздатні інституції, а шалено хочеться закону й порядку. Та як свідчать опитування громадської думки, українці значно менше за росіян готові жертвувати своїми громадянськими свободами чи обмежувати їх заради обіцянки процвітання. Це можна пояснити відмінностями історії. Я маю на увазі не лише західну частину України, яка до Другої світової війни не належала до Росії чи Радянського Союзу. Я маю на увазі й центр, що історично був частиною Речі Посполитої і повністю увійшов до складу Російської імперії лише наприкінці XVIII століття.

Однак таке ставлення можна пояснити й структурними причинами. У Росії авторитаризм має значну підтримку громадськості через те, що його пов’язують з імперією, амбіціями великої держави, з традиційним, глибоко вкоріненим антизахідництвом та шовінізмом. В Україні він може видатися привабливим лише невеликій радянофільській чи русофільській частині суспільства. Але навіть такі люди розуміють, що це буде явно неприйнятно для іншої, українофільської частини суспільства. А нікому не хочеться тут конфліктів. Отож українці дуже обережні в тому, що стосується будь-якого націоналізму, оскільки в розділеній країні він може вибухнути.

Власне кажучи, Ющенко програв не через те, що був націоналістом, а тому що його сприймали й зображували як націоналіста. І цього виявилося достатньо. Отже, навіть коли в Україні хтось захотів би сформувати міцну авторитарну більшість, вона неодмінно розкололася б від одного простого питання: «Якою повинна бути ця “сильна рука” – українською чи російською, україномовною чи російськомовною, “туземною” чи “креольською”?» До того ж, зауважте, є й сильна група – хоч і не більшість, але сильна продемократична меншість, – яка відкидає будь-який авторитаризм, російський чи український. Тому в разі загрози авторитаризму ця меншість знайде собі випадкових союзників в авторитарному таборі – у тій частині табору, яка відкидає не будь-який, а конкретно етнокультурний підвид авторитаризму.

Певна річ, розділеним є не лише українське суспільство, а й українська еліта. Справжня загроза в тому, що Янукович із командою просто не розуміють підступності політичних питань в Україні та складної ролі її численних ідентичностей. Янукович та його прибічники в основному родом із Донбасу – найбільш русифікованого та радянізованого регіону, де ці люди завжди правили у практично тоталітарному, бандитському стилі. Можливо, вони тішать себе ілюзіями, що вся Україна – більш-менш як Донбас. Можливо, вони також відчувають сильну спокусу поширити на всю країну ці самі методи, що виявилися такими ефективними.

Поки що західні уряди мовчазно прийняли парламентський переворот – можливо, через розчарованість політичною нестабільністю, міжусобними війнами між президентом та прем’єр-міністром і постійними безрезультатними виборами. Виглядає так, ніби вони дали Януковичу карт-бланш на майбутні реформи, який його команда може помилково сприйняти за ліцензію на майбутні порушення закону та урізання громадянських свобод. У цілому не думаю, що демократію в Україні буде успішно знищено, як у Росії чи Білорусі. Але боюся, що Янукович та його посіпаки спробують це зробити – і ціна опору буде дуже високою.

Вас як «фаната» Помаранчевої революції, мабуть, украй засмутила перемога Януковича на виборах.

Так, звісно, це гірка пілюля. Але не зовсім несподівана. Янукович не переміг по-справжньому: він отримав менш ніж 50% голосів, що кількісно на 400 тисяч менше, ніж у 2004 році. Але однозначно програли «помаранчеві» лідери. Вони повністю заслужили поразку і, власне, зробили все можливе для полегшення повернення Януковича.

Як до нього ставляться україномовні інтелектуали? Чи якось змінилася думка про нього?

Власне, не лише україномовні інтелектуали. Усі інтелектуали ставляться до нього скептично. Це стає зрозуміло, зокрема, з коментарів Михайла Белецького (російською). Він поборник російської мови і заповзятий критик політики «українізації» Ющенка, але нова влада йому теж не надто подобається. Янукович – груба, некультурна, автократична людина, з дуже обмеженим, провінційним світоглядом і практично без будь-якого стратегічного бачення своєї країни. Його перші кроки виправдали наші найгірші побоювання.

По-перше, він та його команда абсолютно нехтують законом та зухвало ігнорують Конституцію задля політичної вигоди. Досить сказати, що вони на невизначений час відклали місцеві вибори, які мали відбутись у травні, – і це попри те, що Конституція не містить положень на такий випадок. Вони створили парламентську коаліцію та сформували уряд абсолютно неконституційним чином, здійснивши певного роду парламентський переворот. (У 2008 році Конституційний Суд проголосив такий спосіб формування коаліції неконституційним. Тепер же судді прийняли протилежне рішення – подейкують, завдяки великим хабарам та залякуванню).

По-друге, Янукович та його команда провадять мстиву, конфронтаційну лінію політики, яка поглиблює розходження всередині країни. Один з його міністрів, міністр освіти пан Табачник, виголосив чимало надзвичайно українофобських заяв. Він за них так і не вибачився, пояснивши, що його політичні погляди ніяк не пов’язані з професійною діяльністю в міністерстві. Пан Могильов, міністр внутрішніх справ, заявив, що Сталін мав рацію, коли депортував усіх кримських татар до Сибіру, тому що вони були колабораціоністами. Російська/російськомовна команда Януковича страждає на ксенофобію й навряд чи принесе країні міжетнічну злагоду та гармонію.

І по-третє, на адресу більшості членів його нової команди в різний час лунали серйозні звинувачення в корупції. Є вагомі підстави вважати, що їхні вміння та воля до реформ істотно поступаються апетитові до грабунку економіки.

На Заході багато хто вважає, що перемога Януковича означила поразку Помаранчевої революції. Це правда?

І так, і ні. Помаранчева революція зазнала поразки в 2005 році, коли «помаранчеві» лідери відмовилися реформувати інституції, а суспільство не змогло змусити їх виконати обіцянки. Подальші події – це просто передсмертна агонія революції, і результатом цієї агонії стало повернення Януковича. Водночас спадщина революції – значно глибша й триваліша. Це помітно з появи в Україні громадянського суспільства: воно ще не дозріло, щоб фундаментально змінити систему, але досить сильне, аби опиратися авторитарному тискові та відстоювати основні громадянські права й свободи мирним, ненасильницьким шляхом. Якщо вірити в теорію залежності від попереднього розвитку, то можна стверджувати, що революція зазнала поразки через те, що в минулому в нас було дуже мало досвіду в конституціоналізмі та демократії і надто багато беззаконня та автократії. Але можна стверджувати й те, що наступного разу на українців чекає успіх, бо тепер у їхньому минулому є важливий, хоч і нетривалий досвід громадянської поведінки, взаємної довіри та солідарності під час революції.

Схоже, ментальність «гомо совєтікус» (авторитарна і т. д.) усе ще панує в політичній культурі України. Чи скоро вже зникне цей вид? Чи є молодше покоління політиків, які дозволяють сподіватися на демократичний розвиток України?

Я вважаю, що «гомо совєтікус» поступово зникає. Це доводять і соціологічні опитування: люди стають дедалі впевненішими, менше розраховують на опіку й проявляють більше ініціативи. Однак не зникла проблема низького суспільного капіталу, а також проблема «східноєвропейської політичної культури», як називає її Дьйордь Шьопфлін. У цьому плані Україна (можливо, за винятком західної, греко-католицької частини) не дуже відрізняється від балканських країн, які належать до того самого цивілізаційного середовища Східного Християнства. Якщо поглянути на нашу внутрішньополітичну боротьбу з цієї точки зору, то відмінність між Ющенком–Тимошенко з одного боку та Іліеску–Бесеску чи ще якихось поганих східноєвропейських політиків з другого – не така вже й велика. Відразливе суперництво всередині «помаранчевого» табору не надто різнилося від політичного суперництва в інших посткомуністичних країнах. Проте головна відмінність полягала в тому, що у всіх цих країнах не було «третьої сили», ґрунтовно представленої в Україні антинаціональними, антиєвропейськими Партією регіонів та комуністами. Це означає й те, що у всіх цих країнах Росія не змогла нашкодити основним кандидатам так ефективно, як в Україні.

Мені здається, що і українська еліта, і суспільство загалом стомилися від усього цього беззаконня та інституційної недієздатності. Те, як народ проголосував за Тігіпка та Яценюка, які посіли третє й четверте місяця в першому турі останніх виборів, значною мірою свідчить про потребу суспільства у (відносно) нових обличчях і, що ще важливіше, у політиках, що позиціюють себе менш ідеологічно – «прагматиками» й «технократами». (2004 року Ющенко переміг на виборах завдяки популярному іміджеві, який згодом зруйнувала його приголомшлива безпорадність). Але головна проблема в тому, як змінити правила гри без зовнішнього арбітра – те, що вчені називають «залученням третьої сторони». Невдоволення громадськості замало. Згадайте фінальну сцену «Скажених псів» Тарантіно. Три гангстери наставляють один на одного зброю, й ніхто не хоче першим її опускати, бо може першим і померти. На Балканах ЄС і НАТО зіграли роль зовнішнього арбітра зі ще більшим пістолетом. І це допомогло змінити парадигму.

Тому знайти вихід буде складно. Але я вірю, що якщо в українців знайдеться добра воля, злагода і критична маса для змін, ЄС допоможе. Ми (маю на увазі Україну та ЄС) одразу ж після Помаранчевої революції цей шанс втратили, але сподіваюся, що не втратимо наступного. Нам просто потрібно добре попрацювати, щоби шанс знову з’явився.

Як щодо культурного бачення майбутнього України? Стати частиною ЄС? Заходу? Чи віднайти власний шлях, канал зв’язку між Заходом і Сходом?

Я не вірю ні в який «третій шлях», «канали», «мости», «нейтралітет». Чи ще якусь пустопорожню риторику, що в кращому випадку наївна, а в гіршому – лицемірна й на руку геополітичним махінаціям Кремля. Росіяни можуть обманювати себе «третім шляхом», допоки мають нафту і газ – але Україна собі цього дозволити не може. Або ми зробимо неймовірне зусилля, щоб приєднатися до країн «першого світу», «золотого мільярда», центру світової економіки (за визначенням Валлерштайна), або залишимося на цій периферії (чи, як Китай або Росія, на напівпериферії). Україну третій шлях приведе прямо в «третій світ». Мені б хотілося, щоб наші політики чітко це казали, а не загравали з провальними ідеями. Українці розділені у своїй орієнтованості на Захід і Росію (або ж, якщо точніше, міфічну східнослов’янську/православну «умму»). Однак цей вибір стосується не лише політики, геополітики чи навіть ідентичності. Справа у цінностях, рівневі та способові життя, захищеному та благочинному майбутньому. Це потрібно чітко сказати. Розходження між українцями не означають, що ми мусимо уникати чіткого вибору. Це лише означає, що в нас мають бути кращі пояснення, ми повинні наполегливіше працювати й, можливо, спокійніше та обережніше рухатися.

У Білорусі, наприклад, багато хто каже: «Дякувати Богу, ми живемо не в такій хаотичній, корумпованій, бандитській державі, як Україна». Що Ви на це скажете?

Якщо білорусам чи росіянам подобається їхня ідея щастя, то я не намагатимуся переконати їх, що вони неправі. Особисто я не думаю, що їхні країни є менш корумпованими. Просто завдяки неофіційній цензурі інформації про корупцію менше. А контроль над корупцією, який провадять їхні авторитарні правителі, – більш централізований та ієрархічний. Тому, якщо хочете почути від мене відповідь, я скажу: у них президент є хрещеним батьком єдиної мафії. А в нас поки що (доки Янукович не ввів в Україні білоруську систему), співіснують чимало конкурентних мафій, завдяки чому в країні виникає певного роду плюралізм. Це не демократія, але вона може виникнути з цього плюралізму – як це відбулося в Західній Європі після Середньовіччя. Нехай Україна хаотичніша, але вона має шанс на прорив. А вони ні. Мені подобається порівняння Боріса Нємцова, який назвав українську політику притулком для божевільних, а російську – цвинтарем: «Теоретично, в притулку для божевільних можна вилікуватися. На цвинтарі ж – ні».

Інго Петц – вільнонайманий журналіст із Німеччини.

Оригінал ілюстрації: http://media.photobucket.com/image/recent/LunaBebop/revolution.jpg, автор LenaBebop.

Оригiнал матерiалу:
http://www.opendemocracy.net/od-russia/ukraines-new-regime-first-…

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Комаров (Л.П./Л.П.) [ 2010-09-23 11:35:49 ]
Хочеться дізнатися як ЄС може допомогти Україні? В чому саме? І з якої радості? В черговий раз радий почути, що в усьому винуватий Ющенко і що живе-існує еліта. З новим епітетом. На цей раз справжня.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Майстерень Адміністрація (Л.П./М.К.) [ 2010-10-15 11:44:29 ]
Постійне посилання: http://www.pravda.com.ua/news/2010/10/15/5479041/
Transparency International: аудит уряду Тимошенко - як "полювання на відьом"
П'ятниця, 15 жовтня 2010, 08:57

У міжнародній антикорупційній мережі "Transparency International" вважають, що "вашингтонський аудит" дискредитує боротьбу з корупцією в Україні.

Про це заявив регіональний координатор Transparency зі Східної Європи та Центральної Азії Міклош Маршалл в інтерв'ю "Deutsche Welle".

"Ми вітаємо боротьбу зі зловживанням коштами платників податків. Будь-який урядовець у демократичній країні має бути підзвітним. Однак, судячи з повідомлень з України, згадане розслідування має суттєві недоліки: на мою думку, воно не було незалежним", - сказав він.

"Воно було проведене за дорученням нового уряду проти попереднього уряду. Дуже важко стверджувати, що тут йдеться про повноцінне розслідування, а не про "полювання на відьом", - зазначив Маршалл.

Представник Transparency International не бачить сенсу у тому, щоби "викривати" у такий спосіб політичних опонентів, щойно прийшовши до влади. Адже проблема корумпованості державної влади різних рівнів в Україні далеко не нова.

"Важко стверджувати, що лише попередній уряд займався такого роду махінаціями. Якщо ми подивимося на індекс сприйняття корупції, який ми щороку готуємо, то ми побачимо: Україна потерпає від непрозорих оборудок з державними фінансами вже 20 років", - сказав Маршалл.

"Країна перебуває на дні світового рейтингу корумпованості. Отже, на моє переконання, якщо пані Тимошенко зловживала грішми, вона має за це відповідати. Але тоді мають понести відповідальність і всі її попередники", - заявив він.

За словами Маршалла, у правових державах зазвичай розслідуванням випадків корупції у вищих органах влади займаються не уряди, а незалежні правоохоронні органи.

Маршалл наголошує: боротьба з корупцією має вестися постійно. Для цього потрібно нарешті створити відповідні механізми, переконаний представник Transparency.

"Нинішнє розслідування, яке проводилося юридичною фірмою, пов'язаною з однією з партій, - це популізм. Ми всі знаємо, що українська економіка наскрізь корумпована. Знайти чиїсь зловживання неважко. Тут не варто вирізняти того чи іншого політика - це повальне явище", - каже Маршалл.

На його думку, замість "політичних маневрів, які дискредитують боротьбу з корупцією" уряду варто було б розібратися зі сумнівними явищами у нинішній владній команді і зайнятися побудовою інституційної системи "стримувань і противаг".

"Ми бачимо численні конфлікти інтересів (в Україні), коли немає чіткої межі між приватними і суспільними інтересами. Як всім нам відомо, голова Служби Безпеки України є одним з найбагатших у країні власників ЗМІ. Він одночасно також сидить у державних регуляторних органах з питань мовлення. Це серйозна проблема", - констатує Маршалл.

На запитання, чи взяв би він участь у розслідуванні можливих фактів корупції попереднього уряду в Україні, Маршалл відповів: "Transparency International - це неурядова організація, а не прокуратура. Ми завжди готові надавати консультації щодо того, як зменшувати рівень корупції у країні. Ми не хочемо бути інструментом політичного протистояння".

"Deutsche Welle" зазначає, що вашингтонська компанія Trout Cacheris PLLC., яка провела аудит, - це "маленька юридична фірма, яка спеціалізується на складних судових процесах", як сказано на сайті фірми. Вона нараховує лише 9 адвокатів.



© 2000-2010 "Українська правда"
Передрук матеріалів тільки за наявністю гіперпосилання на www.pravda.com.ua

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Майстерень Адміністрація (Л.П./М.К.) [ 2010-10-15 12:33:37 ]
До всього цього аудиту потрібно додати ще декілька важливих штрихів, які чомусь так легко забулися.

Юлія Тимошенко керувала коаліційним урядом, ледь не половину якого складали представники від "Нашої України". І "Нашою Україною" керував безпосередньо президент Ющенко, як і їхніми представниками у Кабміні.
Головні претензії аудиту, наскільки я зрозумів, йдуть по медицинському відомству, тобто, по міністерству охорони здоров'я, а цим міністерством керував "нашоукраїнець", що прийшов за за суто ющенківською квотою, кандидатура Юща...

І ось декілька зауважень із інших обговорень:

redatel _ 15.10.2010 11:47
о как аудиторы обращаются с цифрами напоминает игру в наперстки. Логики в сравнении цены закупки не с рыночной ценой а с ценой производителя никакой.
для сравнения вот результаты закупок тех же препаратов что указываются в аудите как купленные по завышенной цене опубликованные МОЗ
апр. 2010
- Pentaxim 210грн. (при Тимошенко куплено за 160грн в марте)
- Trimovax 65,93 - кол-во закупки больше (при Тимошенко 68.54 и 41.28грн)
аудиторы же считают что могли закупить по ценам производителей т.е. в два-три раза дешевле - почему же при Азарове не сделали так а купили дороже или так же?

Скажете в апреле ещё не разобрались в ситуации и не навели порядок? Хорошо, смотрим данные за 2007 (помним кто премьером был? и это до инфляции, доллар по 5) - тот же Trimovax был закуплен по 40.47 грн. или 8 дол. (при Тимошенко купили за те же 8 дол.) Сейчас же Азаров считает что можно было купить за 4 дол. (32грн сейчас или 20грн в 2007).

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Майстерень Адміністрація (Л.П./М.К.) [ 2010-10-15 18:01:28 ]
http://news.finance.ua/ua/~/1/0/all/2010/10/14/213210

"В том, что Тимошенко в той или иной степени наказание постигнет, мало кто сомневается.
И все же, вопрос, в чем _основная_ вина: в изложенных (и не изложенных) фактах коррупции? Или в том, что Тимошенко была и пока еще остается конкурентом нынешней власти, и не легла "тушкой", подобно Ющенко и многим другим под нее(власть)?..

Почитатели ПР счастливы: пацаны сказали - сделали, во как мочат коррупционеров.
- Действительно мочат. Чужих (ну не своих же Smile ). И прежде всего - сколь-либо опасных в смысле конкуренции.
Как тут не раз писали, реальные действия всей гоп-стоп компании "реформаторов-стабилизаторов" прямо-противоположны публично декларируемым намерениям. Имеющий глаза видит, что власть создает рай для "своих" олигархов и насквозь коррумпированной VIP-бюрократии и концлагерь для всех остальных.

Масштабные примеры? Их немало. Но нет желающих реагировать
Если ранее был хоть фиговый листок в виде тендеров(да, зачастую - липовых) и прочих согласующих процедур при распределении средств на те или иные программы, то теперь это - перрогатива Кабмина и узкого круга лиц-проФФесионалов.

Как поиметь миллиард. Долларов.
"Проект века", как нельзя соответствующий возможностям нынешней Украины.
Лоббирует вице-премьер Клюев:
"Правительство Украины планирует строительство в Крыму солнечных электростанций общей мощностью 1 тыс. МВт и ветряных электростанций такой же суммарной мощности"
(вы слышали что-то об обосновании, конкурсе?)
Как минимум, три ньюанса
1. Стоимость такой эл.энергии - в несколько раз выше чем ныне. "Компенсировать" будут за счет повышения цены для ВСЕХ потребителей электроэнергии.
2. "Где деньги, Зин" на строительство? - очень просто:
"первый вице-премьер напомнил, что не так давно во время визита президента в Китай был подписан договор о предоставлении Украине 1 млрд.$ под строительство объектов альтернативных видов энергетики. Кроме того, мы также ведем переговоры с Всемирным банком на эту же тему, - сообщил Андрей Клюев"
- ну, не Клюев же будет возвращать миллиарды...
3. Последнее, и главное:
Компания Activ Solar, которая и занимается строительством в Крыму солнечной электростанции и производством солнечных батарей , принадлежит братьям Клюевым..........


Как поиметь второй миллиард?
Или зачем миллиард долларов для 28 ка ж/д (вы слышали что-то об обосновании, конкурсе?)
В том же Китае в присутствии Януковича договоривались о кредите на строительство скоростной ж/д между Киевом и а/п Борисполь.
Строить должны китайцы, в т.ч. поставляя в Украину поезда и вагоны....
Поражает сумма – один млрд $, кот. хотят получить у китайцев. Речь о 28 км, неужели для этого нужны огромные деньги, которые потом должна возвращать вся Україна?
Очевидно, что все это можно было бы создать самостоятельно. Нет необходимости в каких-то сверхскоростных поездах. Отечественные локомотивы без проблем могут обеспечить 100–120км/час. Т.е. способны за 15 мин спокойно доставить пассажиров от Дарницкого вокзала в «Борисполь». Нужны две вещи: отдельное и относительно прямое ж/д полотно, без крутых поворотов.
Но для властных людей важен процент отката

Как помочь олигархам химического бизнеса заработать дополнительные миллиарды?
Нова газова афера (epravda.com.ua/columns/2010/10/12/251576/)
"...
Днями стало відомо, що віце-прем'єр Андрій Клюєв пообіцяв сєвєродонецькому об'єднанню "Азот" 2,8 мільярда кубометрів газу українського походження. Разом - 4,4 мільярда кубометрів (с учетом предприятий Коломойского и Ярославского).
Саме цим можна пояснити рядок у меморандумі, підписаному Кабміном і МВФ, де передбачене підвищення ціни на газ для теплокомуненерго і населення на 50% у серпні 2010 року, квітні 2011 року і потім - через кожні півроку.
Навряд чи на цьому наполягав МВФ - для нього важливо лише, щоб "Нафтогаз" перестав дотуватися з держбюджету, і неважливо, як цього доб'ється український уряд.
Отже, дешевий газ вітчизняного виробництва уряд планує відібрати у населення і віддати його на потреби підприємств хімічної промисловості. Така суть схеми.
Залишилося лише з'ясувати, хто отримає прибуток хімзаводів, які завдяки цій схемі стануть рентабельними. Але і тут ніяких загадок немає. У вересні 2010 року компанія Group DF Дмитра Фірташа купила великий пакет акцій концерну "Стирол". Тепер у бізнесмена чотири азотні підприємства: крім горлівського, це "Таджиказот", естонський "Нітроферт" і "Рівнеазот". Цілком можливо, скоро їх буде п'ять: група веде переговори про придбання черкаського "Азоту".
Крім того, Одеський припортовий завод, який зараз потрапив у згаданий перелік Мінпромполітики, напевно, скоро буде приватизований. І майже нема сумнівів, що його купить хтось з українських олігархів, близьких до нинішньої влади, яка піклується про благополуччя хімічних підприємств.
..."
Т.о. 4.4 млрд кубометров дешевого украинского газа правительство уже отобрало у населения и отдало олигархам, в частности 2,8 млрд кубов - Group DF Фирташа. (не говоря уже о пресловутых 11 млрд российского...)
И это - только начало процесса:
Український газ віддають олігархам (lb.ua/news/2010/1011/68899_Ukrainskiy_gaz_viddayut_oligarh.html)
"У нової влади свої плани на газ українського видобутку, вона не збирається балувати ним населення. Українці досить скоро дізнаються, що таке платити за газ – 300- 400 доларів за тисячу кубометрів"

Как заработать 13,5 млрд. грн. на имуществе армии, плюс от 6...9 млрд.грн. - на землях МО ?
Замминистра обороны Александр Черпицкий (obozrevatel.com/news/2010/10/13/397040.htm):
"...
Я уверяю Вас, что с марта 2010г в Украинской армии начались процессы, которые превратят вооруженные силы Украины в мощный, эффективный государственный орган. В экономическо-хозяйственном блоке МО начались процессы искоренения коррупции и злоупотреблений, дилетантства, экономической безграмотности.
...
- В какую сумму можно оценить излишнее имущество армии?
Трудно сказать. Полной инвентаризации всего имущества минобороны, до сих пор еще никто не проводил.
...Но могу сказать, что средства эти не маленькие. за 35 тысяч единиц техники, 95 тысяч единиц других наименований, мы сможем получить до 13,5 млрд. грн.
По данным на 1 сентября 2010 года на учете у Министерства обороны находится 1875 военных городков. Общая площадь их составляет более 530 тыс. га. В случае продажи этого имущества вместе с земельными участками министерство сможет получить от 6 млрд. до 9 млрд. грн. Но это возможно только в том случае, если будут приняты законодательные изменения, которые позволят реализовывать вместе с армейским имуществом землю под объектами недвижимости.
...Люди, которые разбираются в вопросах поднятых в этом документе, говорят о необходимости его скорейшего принятия, а это и Александр Кузьмук, и Анатолий Кинах, и Дмитрий Добряк. Ни у кого не возникнет сомнений в авторитете этих людей. А они выступают за этот законопроект..."

Красиво говорит. Особенно об "искоренения коррупции и злоупотреблений".
Что касается "сомнений в авторитете этих людей"... Таки возникают.
В “ЗН” и других СМИ опубликованы документы(кстати, не оспоренные в суде) о братьях Черпицких. Нынешний замминистра, выпускник "лесного" техникума, по кличке ”Чепчик”, в 1988 и 1990 привлекался к суду за рэкет и хулиганство. В 1991-1992 отсидел положенное за рэкет, разбой, грабеж, избиение. Вместе с братом (ныне - нардеп) в 1995 был арестован за грабеж в Чехии, а в 1997-1999 орудовал на Житомирщине, Львовщине, Закарпатье и в Киеве, на трассе Киев-Чоп. Был обьявлен в международный розыск, прятался в Словакии. Контрабанда и торговля людьми, содержание борделя в той же Чехии. У 2001-м Черпицького в очередной раз задерживают и возбуждают уголовное дело по статьях 229 и 215 (подделка знаков почтовой оплаты и проездных билетов).
Самая что ни на есть подходящая биография для "завсклада" МО.
При столь опытных людЯх за военную госсобственность и обороноспособность государства можно не волноваться...
Черпицкий вполне искренен, говоря "мы сможем получить до 13,5 млрд. грн. " плюс 6...9 млрд. за землю. Весь вопрос кто есть "мы", которые "сможем получить до 13,5 млрд.грн."
Недавние вести с полей, которые "придают уверенность в правильности наших действий":
"Міністр оборони Михайло Єжель підписав розпорядження про відчуження майна державного підприємства Міноборони "Балаклавського судномеханічного заводу "Металіст" БЕЗ ЖОДНОЇ КОМПЕНСАЦІЇ.
Згідно з документом, Міноборони БЕЗКОШТОВНО відмовилося від права постійного користування закріпленими за ДП "Металіст" земельними ділянками в районі Балаклавської бухти площею майже 8,4 га, на яких розташовані глибоководні причали, а також близько 1,8 га в урочищі Батіліман, які виділені держпідприємству для
розміщення там бази відпочинку. Мінімальна ціна переданих земельних ділянок — 10 мільйонів доларів."


По поводу "давайте ВМЕСТЕ затянем пояса" и "Мы должны убить схемы оптимизации налогов. И в этом суть Налогового кодекса"(Колесников)
О "налоговых каникулах" для малого слышали все. И о том, что их не будет, тоже. Как и, за малым исключением, малого бизнеса вообще.
Но не так все плохо для НЕКОТОРЫХ из среднего и крупного:
ОРД-ЮА.КОМ:
"...На звання справжньої перДлини року претендує щойно ухвалений ВР України закон:
з 1 січня 2011 року, на десять років(!) ЗВІЛЬНЯЮТЬСЯ ВІД СПЛАТИ ПОДАТКУ З ПРИБУТКУ ВСІ ГОТЕЛІ КАТЕГОРІЙ «3», «4» і «5» зірок, що вже функціонують або будуть уведені в експлуатацію до 1 вересня 2012 року. Іншими словами, від оподаткування виводиться практично весь готельний бізнес України за винятком «Будинків колгоспника» і «Кімнат матері та дитини».

Не, оно, конечно, понятно, Евро 2012 и т.д.
Но понятно и то, что реальными авторами проекта являются владельцы гостинничного бизнеса, вице-премьєр-министр Б.Колесников, кот. строит несколько готельных обьектов вдобавок к тем, которыми он и Ахметов уже владеют
"Неважко спрогнозувати нове економічне чудо, яке спостерігатиметься в Україні з наступного року: рентабельність готельного бізнесу раптово збільшиться в десятки, а той і в сотні разів. Бо звільнені від сплати податку установи використовуватимуться для елементарної легалізації коштів, зароблених у інших, менш благопристойних, неофіційних галузях пацанського господарства. З часів Аль-Капоне пішов вислів «відмивати гроші» — завдяки мережі пралень, які належали американській мафії і які, попри невисоку рентабельність, приносили колосальні прибутки: у касу цих пралень по ночах здавалася виручка, отримана від продажу наркотиків і забороненого спиртного – щоби на ранок готівку можна було офіційно покласти на рахунок і в наступному не мати головного болю, пояснюючи, звідкіля у власника пральні взявся заміський палац і кілька автомобілів"

Другой, недавний пример (EPravda.com.ua):
"На початку серпня стало відомо, що митниця почала оформляти нафтопродукти без стягнення акцизного збору і ПДВ. Кордон "прорвало" якесь ДП "Лівела", котре пред'явило митникам п'ять судових рішень, перші з яких датовані січнем 2004 року, а останні - травнем-червнем поточного"....
Вгадайте якому ПаРтійцю пофартило?

Поэтому реальный вариант НК от колесниковых будет звучать так:
"Мы должны убить схемы оптимизации налогов. Для всех, кто НЕ во власти, либо НЕ близок к ней"
Одним - "налоговые каникулы" в тихих офшорных гаванях, другим - полномасполномасштабный налоговый пресс. без этого - все азлагольствования о "борьбе с коррупцией" не более чем "порожняк", который эта власть гонит целыми эшелонами.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Майстерень Адміністрація (Л.П./М.К.) [ 2010-10-15 18:31:30 ]
http://news.finance.ua/ua/~/1/0/all/2010/10/15/213375

15.10.2010 17:50
В Європі починають сумніватися, що Україна хоче перемогти корупцію

Блокування прийняття пакету антикорупційних законів ставить під питання бажання України боротися з корупцією, заявив у коментарі для "Дзеркала тижня" Драго Кос, голова Групи держав проти корупції (GRECO), яка функціонує при Раді Європи.

Зокрема, на питання про те, з якими країнами можна порівняти Україну в плані ефективності антикорупційного законодавства, Драго Кос заявив: "В даний час, в порівнянні з іншим відомими мені країнами, Україна проявляє найменше зусиль в питаннях боротьби з корупцією".

При цьому, коментуючи факт блокування в Україні набрання чинності пакету антикорупційних законів, Драго Кос сказав: "Це просто ставить під питання наявність бажання України боротися з корупцією. Можливо, можуть бути знайдені кращі рішення (ніж ті, які представлені в пакеті), але в даний час має бути реалізований хоч би цей пакет".

Нагадаємо, що набрання чинності пакету антикорупційних законів, яке має настати з першого січня 2010 року, було перенесене Верховною радою, і зокрема фракцією Партії регіонів, на 1 січня 2011.

Нагадаємо також, що саме GRECO, згідно з Планом дій Україна-ЄС, контролює виконання взятих на себе Україною зобов'язань, зокрема реалізацію Національної програми боротьби з корупцією.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Майстерень Адміністрація (Л.П./М.К.) [ 2010-10-19 13:03:08 ]
Кульбіти американського аудиту

Минулого тижня Україна побачила «видатний» аудит свого часу. Уряд Азарова замовив перевірку діяльності попередньої влади. Спершу це здавалось абсолютно логічним та обґрунтованим рішенням для нас, простих громадян України, які щоденно чесно сплачують податки, комунальні послуги тощо, навіть незважаючи на подорожчання усіх цих послуг та продуктів харчування мінімум на 50% з початку року. (Пам’ятаєте початок року, коли український сир можна було придбати за 40-50грн, а сьогодні менше ніж за 80грн. його навряд чи купиш – примітка редактора). Ми всі віримо і сподіваємося на райдужне майбутнє України, на реальне покращення життя, зниження цін, нові робочі місця, за якими скучили за два роки світової економічної кризи. Але, на жаль, вони ніяк не приходять.
А вибори ідуть, і кожна з політичних партій намагається піаритись як може. Зрозуміло, що партія при владі завжди намагається використовувати адміністративний ресурс для перемоги на виборах. Нова влада не вигадала нічого кращого. Адже всім відомо, що технологія «пошуку ворога» досить вдало відволікає увагу суспільства від пошуку реальних винуватців сьогоднішніх негараздів і підміняє війною з вигаданим ворогом.
Звичайно, цим ворогом нинішня влада обрала колишнє керівництво України, а нині – опозицію. Не себе ж звинувачувати в усіх негараздах? Але закиди на кшталт «Юля – дура» або «Ющенко – слабак» вже давно не діють, а конкретних звинувачень на адресу минулої влади обмаль, та й тими вже нікого в Україні не здивувати. Та й вибори треба якось вигравати! Особливо, після останніх подорожчань продуктів харчування, збільшення податкового тиску та очікуваного подорожчання житлово-комунальних послуг для населення.
От і спало на думку розгорнути низку сумнівних корупційних скандалів. Але не проти лідерів опозиції, від яких пустопорожні звинувачення відлітають, як від зубів. А проти тих чесних рядових працівників міністерств і відомств, хто чесно і сумлінно виконував свої службові обов’язки та іноземних інвесторів, які мали необережність прийти на український ринок. До того ж маніпуляції суспільною свідомістю дуже просто реалізувати, коли у влади під рукою є десятки продажних журналістів, загони підпорядкованих перевіряльників та «силовиків» і мільйони бюджетних коштів.
Усі минулі теми вже не діють, тому треба вигадувати щось нове. А такі теми закінчуються, тому в гру вступив американський радник Партії Регіонів Пол Манафорт, який розробив новий «Бліцкриг».
Спочатку, за дорученням уряду Азарова невідомі посередники прикупили послуги маловідомих американських юридичних контор – «Trout Cacheris PLLС», «Akin Gamp Strauss Hauer & Feld LLP» та «Kroll, Inc», які за гроші хоч чорта лисого звинуватять. І не біда, що в штаті найбільшої з них всього 9 юристів – головне, щоб аудиторську виставу професійно відіграли. Можна було і наших аудиторів найняти, та в очах пересічного українця вітчизняна правова система настільки дискредитована, що нашим юристам ніхто взагалі не повірить. А крім того, внутрішній аудит не може виглядати професійно в очах міжнародної спільноти.
«Хлопчиками для биття» обрали шість об’єктів діяльності попередньої влади, три з яких стосуються діяльності «медичної» сфери, оскільки загальновідомо, що саме така сфера є найбільш чутливою для виборців, бо зачіпає найдорожче для кожного громадянина – здоров’я. Така пропорційність «американського аудиту» свідчить про творче планування атаки. А реалізація цього плану є класичним за перебігом подій замовним політ технологічним дійством. Простіше кажучи, брехнею!
Достатньо розглянути по одній справі з кожного сегменту. Наприклад, нецільове використання 320 мільйонів євро, отриманих в рамках Кіотського протоколу. Це гроші, які повинні були піти виключно на екологію. Замість того їх конвертували в гривню, і тут же кинули до Пенсійного фонду та на підтримку розрахунків за газ. Так, можливо, можна звинуватити попередніх урядовців в нецільовому використанні таких коштів, але вони пішли на підтримку виплат пенсій нашим нужденним пенсіонерам та на тепло в оселях. (Тема про ціну на газ, окреме питання, яке не слід чіпати в рамках цієї статті – примітка редактора). А хіба це менш важлива справа?

Цікавою в цьому контексті є так звана «справа №1», сфабрикована американськими юристами за гроші українських платників податків – «Справа про тендерну закупку Міністерством з надзвичайних ситуацій у 2009 році 27 автомобілів реанімаційної швидкої допомоги.
Хотілось би розглянути її більш детально - адже це СПРАВА №1.
Довідка. Автомобілі швидкої медичної допомоги, які були закуплені МНС України наприкінці 2009р., на реалізацію положень програми «Медицини і катастроф», були покликані для вирішення комплексних завдань рятування життів різними службами МНС України. Першочергово, при постановці завдання на закупівлю даних автомобілів було окреслено надання першої медичної допомоги постраждалим при ліквідації різних стихійних лих та техногенних катастроф, та супроводжування особового складу саперів МНС у ході операцій по розмінуванню об’єктів (Кожен день в Україні розміновується близько 150 одиниць боєприпасів – примітка редактора).
Дарма, що керівництво МНС провело офіційний відкритий тендер на закупівлю такого роду обладнання. І що на тендер вийшло декілька компаній, які всі є резидентами України, а участі офшорних компаній в ньому не було. Дарма, що аналітичний відділ МНС довів обґрунтованість ціни у 799 тис. грн.. за одиницю техніки, яка відповідала цінам оптових поставок ринку Європи. А перевагу отримала пропозиція з найнижчою ціною, тому що решта учасників тендера в такій же комплектації запропонували відповідно 989 тис. грн. та 1млн. 045 тис. грн. Дарма, що жоден з учасник тендеру не оскаржив в судах рішення тендерного комітету. Механізм фальсифікацій уже був запущений. Американські горе-юристи, використовуючи недостовірну інформацію або просто вигадки, та вихоплюючи з контексту випадкові цифри, змалювали таку картину зловживань, що годі вже й придумати. Наприклад, що вартість реанімаційних автомобілів, закуплених МНС становить 242 тис. гривень, хоча, якщо просто зайти на офіційну веб-сторінку Рено ми побачимо, що проста базова модель тут коштує приблизно стільки ж. І це - без переобладнання кузова в автомобіль швидкої допомоги та без встановленого на нього медичного та реанімаційного обладнання.
Твердження, що дані автомобілі «ржавіли» два роки є просто цинічним, оскільки органи ДАІ підтвердили те, що машини ніколи до цього не використовувались. З точки зору українського законодавства автомобіль вважається новим, якщо він не був жодного разу зареєстрований, а ці автомобілі були зареєстровані міністерством вперше! Всі ці факти чомусь зацікавили закордонних аудиторів в контексті найважливішого компромату.
А от публічна заява черкаського губернатора-регіонала Сергія Тулуба, про закупку подібного реанімаційного автомобіля за ціною у 1 млн.100 тис. гривень «американських юристів» та їх замовників чогось не зацікавила (посилання: http://antenna.com.ua/antenna/15012.html ). А СБУ пішла навіть далі - вона вже придбала подібний автомобіль влітку цього року, ціна якого становить ще більше - 1 195 000 грн. (посилання: http://www.pravda.com.ua/news/2010/09/7/5363411 ). А з них, як з гуски вода!
Довідка. Формула ціни складається з: вартості шасі автомобіля –220 тис. грн., вартості його переоснащення –220-270 тис.грн., та вартості медичного обладнання – 250 тис грн. А також, необхідно врахувати вартість доставки кожної одиниці автомобілю від підприємства-виробника шасі до заводу, який займається переоснащенням салону, а звідти – на територію України і це – 5-6 тис. євро, що дорівнює 55-60 тис. грн.
Що в сумі 745-800 тис. грн. і це без врахування митних зборів (Такий нескладний аналіз може зробити будь-хто без доступу до конфіденційної інформації – примітка редактора).
Але ці «дрібниці» вже були неважливими – перед американськими аудиторами було поставлене завдання - у відносно короткий термін, що лишився до виборів 31 жовтня, створити привід для звинувачень опозиції у хоч якихось шахрайських діях. І вони цю брудну роботу виконали.
От тільки цікаво, чи додадуть такі кульбіти української влади впевненості закордонним бізнесменам, що збираються вкладати в Україну свої капітали – наступна зміна влади може так само торкнутися і їх бізнесу в Україні? Адже вони прийшли працювати в Україну, якою зараз керує Віктор Янукович, а через декілька років може керувати його опонент.
Неважко здогадатися, яким буде розвиток у майбутньому цього театрального дійства під кодовою назвою «Американський аудит». Швидше всього, учасникам так званих «шести справ» слід чекати на перевірки з боку контролюючих органів, тупцювання в офісах якихось «масок-шоу» у виконанні силових структур з однією метою – якомога довше протримати в центрі уваги українського суспільства тему зловживань колишнього уряду, «знайдених» так званими «американськими аудиторами». А через місяць-другий владі потрібні будуть інші інформаційні приводи та інші «вороги», бо за законом жанру довго такі «аудиторські скандали» не працюють.
І що робити іноземним інвесторам, коли їх чесне ім’я одним абсолютно «лівим» аудитом стає заплямованим. Можливо, звертатись до міжнародних судів, бо сама влада де-факто визнала не дієвість своєї системи. А кого винити в тому, що без жодних офіційних перевірок, вивішуються проти закордонних бізнесменів такі «аудити», на кого писати скарги, як себе захищати. А може надалі усі українські питання будемо розглядати в судах інших країн?! І куди ми з такими підходами дійдемо?
А головне, що предмет Справи №1 – означені 27 реанімаційних автомобілів вже давно успішно експлуатуються новою владою та новим керівництвом МНС. І використовуються за призначенням – рятують життя наших співвітчизників. Доречі, це друга за всю історію незалежної України закупка реальних, а не на папері, транспортних засобів медицини катастроф населенню та супроводу особового складу саперів МНС. Перша – була при колишній владі, коли купили два сучасних вертольота Eurocopter, якими зараз пишається кожен офіцер МНС.
Правда, була ще спроба придбати для МНС вертольоти за часів керівництва колишнього міністра «регіонала» Нестора Шуфрича, але ця оборудка так і лишилася на папері, а виділені кошти зникли в невідомому напрямку.
Тобто, де-факто нова влада визнала доцільність та своєчасність закупки тодішнім керівництвом МНС комплексів реанімаційної допомоги. А тому, можна порадити сьогоднішньому Кабінету Міністрів використовувати свій час на успішне подолання кризи в Україні, а не показувати новий приклад «прозорого» ведення справ. А гроші платників податків витрачати не на планування та реалізацію маніпуляційних заходів проти колишніх чесних посадовців та міжнародних інвесторів «під вибори», а за призначенням – на створення нових робочих місць, подолання безробіття та подолання глибокої економічної кризи в державі.
P.S. Я просто раджу усім зацікавленим переглянути статтю, яку опублікував один із найпотужніших німецьких новинарів (посилання: http://www.dw-world.de/dw/article/0,,6114026,00.html ). В цій статті представники Transparency International (найбільша неурядова незалежна міжнародна організація, яка оцінює прозорість ведення справ, простіше – рівень корупції в країні – примітка редактора) просто поглузували з «Американського аудиту» та порадили будь-якому уряду починати з себе будувати «нову Україну».

Олекса Барсук

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Майстерень Адміністрація (Л.П./М.К.) [ 2010-10-27 12:07:56 ]
А ось ціни дня сьогоднішнього - для майбутнього аудиту "Януковича і К". :)


ДУСя купила три джипи-«швидкі допомоги» за 4,5 мільйона гривень

http://www.unian.net/ukr/news/news-403046.html

Державне управління справами купило три автомобілі "Тойота Секвойя" в комплектації "швидка допомога" (вартість однієї машини становить 129 896 євро або 1,429 млн. грн.).

Про це повідомляє газета "Сегодня" (№ 238 від 27 жовтня 2010 року).

"Ці три авто призначено для лікарні у Феофанії", - повідомив голова ДУС Андрій КРАВЕЦЬ.

За його словами, наразі не планується повертати "швидку" в президентський кортеж.

Як повідомляв УНІАН, машину "швидкої допомоги" було виключено зі складу президентського кортежу після аварії в квітні 2010 року на Харківській площі Києва, в результаті якої загинув таксист Олексій Чижиков, а двоє його пасажирів зазнали серйозних травм.

До цього випадку президентський кортеж супроводжувала швидка допомога "Фольксваген Транспортер", яка може розвинути максимальну швидкість на рівні 150 км/год. Водій швидкої допомоги, якого визнали винуватцем ДТП, назвав недостатню швидкість автомобіля головною причиною аварії.

"Тойота Секвойя" здатна розвивати швидкість 175 км/год.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Майстерень Адміністрація (Л.П./М.К.) [ 2010-10-15 11:46:01 ]
Тулуб зігнав усіх чиновників молитися до Московського патріархату
Четвер, 14 жовтня 2010, 19:21

Усіх працівників Черкаської облдержадміністрації вранці 14 жовтня змусили прийти до Михайлівського собору Української православної церкви Московського патріархату.

Тут з нагоди свята Покрови молився голова обласної адміністрації Сергій Тулуб, пише Gazeta.ua.

"Якщо чесно, то прийти до церкви нас зобов'язали в примусовому порядку, - сказав Сергій - працівник одного з управлінь.

"Уникнути відвідин не було ніякої можливості. Збір чиновників призначили на 8 годину 15 хвилин у Першотравневому парку, де знаходиться Михайлівський собор. За кілька хвилин з'явився губернатор. Він пройшов усередину. Керівники управлінь і відділів пішли за ним. Решті дозволено було розійтися до місць роботи", - розповів він.

"Я принципово не ходжу до Московської церкви. Відвідую лише церкву Київського патріархату. Чому я маю ходити до чужої церкви услід за губернатором? Невже у нас в країні скасовано свободу віросповідань?" , - обурилась Наталія з черкаської ОДА.

Працівники адміністрації не захотіли називати свої прізвища і департаменти, у яких працюють, через страх перед звільненням.

У вересні до п'ятірки Партії регіонів відмовився вступити черкаський митрополит Софроній. Попри це церква Московського патріархату відкрито підтримує Партію регіонів на місцевих виборах.

© 2000-2010 "Українська правда"

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Майстерень Адміністрація (Л.П./М.К.) [ 2010-10-18 09:34:40 ]
Справи Макаренка і Діденка: військовополонені "РосУкрЕнерго"


"...Хай вони в себе в СБУ там визначаться - вони або бізнесмени, або державні діячі... А якщо Хорошковський... керує цим процесом, чи немає в нього конфлікту інтересів? Він же в інтерв’ю "Українській правді" визнав, що володіє спільним бізнесом із Фірташем. І при цьому він повністю курирує й втручається в слідство у справі, де одним із учасників спору є його партнер. Це ж чиста корупція! Чи не вважає Хорошковський, що було б правильно в такій ситуації заявити собі відвід? Якби я був маленьким смішним прокурором районної прокуратури, я б на Хорошковського склав протокол про корупцію. А якби я був прокурором трохи більшим, то Валерія Івановича було б наразі затримано й доставлено у суд для обрання йому запобіжного заходу у кримінальній справі за зловживання владою".

Андрій Портнов, в інтерв'ю "Українській правді"
5 березня 2009 року

На фронті війни "РосУкрЕнерго" за газ "Газпрому", куплений і розмитнений Кабміном Тимошенко, точаться запеклі бої. Отримавши чотири місяці тому рішення Стокгольмського арбітражу, група Фірташа і голови СБУ Хорошковського досі має проблеми з його юридичною реалізацією та вибиванням із бюджету України п’яти мільярдів доларів.

Влада України, а конкретно - прем’єр-міністр Микола Азаров і перший віце-прем’єр-міністр Андрій Клюєв, за даними "ДТ", вважають претензії РУЕ необгрунтовано завищеними й виступають категорично проти будь-яких значних компенсацій за рахунок бюджету України. Як неодноразово писало "ДТ", рішення Стокгольмського арбітражу не має прямої і обов’язкової сили на території України. Тому, щоб використати це рішення як формальну підставу для вибивання грошей за газ, РУЕ провадить активну роботу на всіх напрямах, аби надати своїм претензіям юридично бездоганного вигляду.

Головна проблема - всі дії з одержання Україною газу були законними. Про це справедливо заявляв (інтерв'ю "Українській правді" 5 березня 2009 року) нинішній заступник голови адміністрації президента А.Портнов, який безпосередньо готував усі договори між "Нафтогазом" та "Газпромом" у 2009 році й відповідав за юридичний супровід угоди: "Ми не маємо наміру брати участь у кланових розбірках акціонерів "РосУкрЕнерго". Україна отримала цей газ за договором уступки прав вимоги від "Газпрому". І за ним боржника не запитують, хочеться йому чи ні. Нам однаково, де "Газпром" узяв цей газ і наскільки легітимним це вважає РУЕ. Якщо "РосУкрЕнерго" щось не подобається, хай ідуть розбиратися в "Газпром". Там їм усе пояснять у популярній формі з можливим кримінально-правовим відтінком... Ми не хотіли ризикувати, маючи просто договір уступки між "Нафтогазом" і "Газпромом", щоб потім усе це поставили під сумнів. І ми переконали "Газпром", крім уступки, укласти з нами на цей самий газ ще один, прямий договір купівлі-продажу 11 мільярдів, щоб ми були повністю застраховані".

З огляду на прямий договір купівлі-продажу газу, можливість "РосУкрЕнерго" висувати претензії "Нафтогазу" аж ніяк не передбачає, що держава Україна зобов’язана виконувати ці дуже спірні вимоги.

Тому "РосУкрЕнерго", створюючи піар-галас навколо Стокгольмського арбітражу, насправді веде активну роботу з визнання своїх претензій законними на підставі українських законів. Зробити це було б немислимо, якби не передача в управління В.Хорошковському активів найсерйознішої в державі колекторської компанії - Служби безпеки України.

Для забезпечення операції РУЕ СБУ заарештувала ряд чиновників уряду Тимошенко, вся вина яких полягає в тому, що вони брали на баланс і розмитнювали газ, придбаний "Нафтогазом" у "Газпрому" в результаті договору прямої купівлі-продажу, укладеного на підставі міжурядової угоди між прем’єрами Тимошенко і Путіним.

Показовим прикладом "замовних" дій керівництва СБУ в цій непривабливій історії є справи "військовополонених" А.Макаренка та І.Діденка - колишніх керівників Держмитниці й "Нафтогазу". Важливо зазначити, що СБУ досі не передає слідство в справі у Генеральну прокуратуру, як це належить за законом, а веде його самостійно. Це пояснює численні процесуальні порушення, допущені під час розслідування. 30 вересня слідчий припинив справу за статтею 367 - службова халатність і порушив справу за статтею 364 - зловживання службовим становищем. "Припинення справи свідчить про те, що введення його у статус обвинувачуваного втратило свою силу, і він став свідком у справі, а свідка не можна утримувати під вартою! Тому потрібно було ухвалювати повторне рішення щодо обрання запобіжного заходу. Таким чином, Макаренка повинні були випустити на свободу", - заявив адвокат Макаренка Сухов.

Ця подія, з юридичного погляду, має великий резонанс, оскільки стаття 367 стосується ненавмисних злочинів і за нею передбачається, зокрема, умовне покарання, без взяття під варту. Стаття 364 - це вже серйозний злочин. Як зазначає адвокат Макаренка Є.Солодько, слідчий виніс ухвалу про відсутність складу злочину за статтею "халатність" і, таким чином, визнав незаконність затримання Макаренка в червні 2010-го і незаконність його утримання під вартою. Для того щоб суд ухвалив рішення про обгрунтованість арешту за більш тяжкою статтею 364, потрібно провести судове засідання, заслухати аргументи сторін, показання підозрюваного, свідків захисту і обвинувачення.

Проте всі ці аргументи не були взяті до уваги. 12 жовтня в Апеляційному суді Києва під головуванням судді Мороза було заслухано заяву Макаренка про незаконність його затримання. Адвокати звернули увагу на те, що на шість (!) судових засідань, проведених за цією заявою, Макаренка не доставляли, і процеси зривалися "через відсутність вільного для цих потреб конвою". Також примітно, що на жодному судовому засіданні у справі Макаренка жоден суддя не дозволяв проводити аудіофіксацію процесу - також усупереч нормам процесуального права. Проте ці та інші процесуальні порушення для суддів не стали підставою для зміни запобіжного заходу для Макаренка на час слідства. Очевидне підгрунтя - стаття 364 не передбачає утримання під вартою на термін понад чотири місяці, а стаття 367 дозволяє тримати підозрюваного в СІЗО набагато довше.

Тепер очевидно, що тюремне ув’язнення для Макаренка й Діденка - це один із інструментів тиску Хорошковського на суди й водночас засіб забезпечення претензій РУЕ.

Головного організатора угоди "Нафтогазу" і "Газпрому", екс-прем’єр-міністра Юлію Тимошенко, у цій справі не допитали й навіть не притягнули для давання свідчень. І не притягнуть: не чекаючи завершення слідства, голова СБУ заявив в інтерв’ю, що не має наміру затримувати Тимошенко. А жаль, адже тоді судовий процес поповнили б чудові свідчення про переговори Тимошенко з Путіним та главою "Газпрому" Міллером, про їхню роль і участь в угоді. Очевидно, що такі одкровення зовсім нецікаві Фірташу й Хорошковському, оскільки доводять міжурядовий характер угоди. Імена російського керівництва в цю історію власники РУЕ вплутувати побоюються.

Отже, у процесі є заарештовані й незаконно утримувані виконавці - митники, працівники НАК, але немає головних організаторів, які своєї участі й відповідальності не приховують.

Жодного разу не були допитані ані Тимошенко, ані Путін, ані Міллер (PS: коли номер вже був зверстаний і переданий до друку, джерело "ДТ" повідомило, що замголови АП Портнов був допитаний у цій справі, та надав свідчення швидше на користь Макаренка та Діденка).

При цьому адвокати Макаренка подавали клопотання про залучення як свідків керівників "Газпрому", а адвокати Діденка, за даними "ДТ", клопотали про притягнення як свідка у справі Портнова. Однак у таких "кримінальних розбірках" на юридичні формальності, на право й закон звертати увагу не заведено.

12 жовтня стало відомо, що Генпрокуратура України звернулася в Московський арбітраж із позовом проти "Газпрому" й "Нафтогазу", пред’явивши судове доручення іноземного суду. На думку експертів "ДТ", ітися може саме про потребу допитати свідків угоди з боку РФ і "Газпрому". Показово, що влада України чомусь не оголосила в міжнародний розшук главу "Газпрому" Міллера і чиновників "Газпрому", їх не намагаються допитати в рамках карного процесу, який ведеться в Україні, а просять узяти показання в рамках господарського спору. Бо аргументи про карний характер порушень під час розмитнення газу "Газпрому" та взяття його на баланс "Нафтогазу" дійсні тільки для українських судів. А за кордоном претензії Фірташа-Хорошковського не були б визнані обгрунтованими.

До речі, навряд чи глава "Газпрому" Олексій Міллер даватиме свідчення справі. На думку експертів "ДТ", звернення Генпрокуратури є частиною загального плану групи СБУ-РУЕ з визнання недійсним прямого договору купівлі-продажу газу. Тільки в такому разі "РосУкрЕнерго" матиме законні підстави стягнути з бюджету гроші, які воно вважає своїми.

"РосУкрЕнерго" і СБУ воюють не проти Тимошенко та її команди, не проти корупції, як це підносять деякі ЗМІ, а проти держави Україна. Чи є в нас держава, чи інтереси окремих фінансово-промислових груп вищі за такі поняття, як суверенітет, закон, здоровий глузд, - ми скоро побачимо. Вирок буде винесено не Макаренку й не Діденку, - вирок буде винесено цій владі і цьому суспільному ладу.

Юрій Бутусов

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2010-10-19 13:59:32 ]
Имперская истерика 19/10/2010
"24 саати" || "Грузия Online"

Олег Панфилов


Первый заместитель начальника объединенного штаба Организации Договора о коллективной безопасности (ОДКБ) российский генерал-полковник Анатолий Ноговицын заявил, что подчиненные ему международные силы скоро начнут получать на вооружение водометы, травматическое оружие, слезоточивый газ и светошумовые гранаты. Эти средства относятся к так называемому оружию нелетального действия. До сих пор во всем мире таковым обладали лишь полицейские подразделения и спецслужбы. При этом коллективные силы оперативного реагирования ОДКБ состоят из обычных мотострелковых батальонов, главная задача которых - отражение внешней угрозы. Но танковые колонны водометами не разгоняют. Тогда для чего распихивать по оружейным комнатам мотострелков экзотические для любой армии средства поражения?

Эта публикация на российском Интернет-сайте «Свободная пресса» была замечена не многими и на мой взгляд незаслужено. Автор публикации считает, примером возможного применения армии в полицейских целях может быть ситуация, похожая на события в Кыргызстане летом этого года. Тогда лидер «революционеров» Роза Отунбаева неоднократно обращалась к российскому руководству помочь в подавлении межнациональных столкновений на юге Кыргызстана, но в ответ получила лишь согласие прислать наблюдателей и инструкторов.

Но прежде интересно посмотреть на эту странную структуру ОДКБ, которую и в шутку и всерьез называют российским аналогом НАТО, хотя понятно, что именно НАТО создавалось как политическая организация, наделенная военными полномочиями противостоять только внешним угрозам стран северо-атлантического союза, которые угрожают стабилизации европейских стран. ОДКБ также называют организацией нищих, объединяющих страны, политически лояльных России, но не обладающих ресурсами, способными одинаково влиять на развитие и применение сил ОДКБ. На самом деле силы ОДКБ никогда и не применялись, кроме участия в военных учений в разных странах, входящих в эту организацию.

История ОДКБ начинается 15 мая 1992 года, когда несколько стран – Армения, Кыргызстан, Казахстан, Таджикистан, Узбекистан и Россия подписали Договор о коллективной безопасности. Через год к договору присоединились Азербайджан, Грузия и Беларусь. Но присоединение к Договору ничего не изменило ни в Грузии, ни в Азербайджане, и «эффективность» этого Договора была понятна изначально, когда началась оккупация Азербайджана, не только Карабаха, но и нескольких прилегающих районов. Так же как и в Грузии, где Россия поддержала сепаратистов в Абхазии и Цхинвальском регионе.

Действие договора было рассчитано на пять лет, поэтому, когда в 1999 году президенты Армении, Беларуси, Казахстана, Киргизии, России и Таджикистана подписали протокол о продлении срока действия договора на следующий пятилетний период, Азербайджан, Грузия и Узбекистан отказались от продления договора. В этом же году Узбекистан присоединился к ГУАМ.

ГУАМ был создан четырьмя странами – Грузией, Украиной, Азербайджаном и Молдовой в том же 1999 году, и хотя в коммюнике о создании говорилось только о консультативной форме взаимоотношений, было понятно, что эти страны создают объединения исключительно для осуществления экономических проектов. После присоединения Узбекистана аббревиатура организации была расширена до пяти букв – ГУУАМ.

Правда, уже в 2002 году президент Узбекистана Ислам Каримов заявил о намерении выйти из ГУУАМ и через три года, в 2005 году он сделал это официально. И хотя официальные объяснения по поводу этого шага были исключительно связаны с «географическим положением», причиной могли стать Баткентские события 1999 и 2000 годов, когда Узбекистан неожиданно столкнулся с внешней угрозой. Ислам Каримов под давлением России вернул страну в ОДКБ.

Но уже в 1999 году Узбекистан опять заявил, что считает нецелесообразным свое нахождение в этой организации, когда на саммите в Москве была озвучена идея создания Коллективных миротворческих сил (КСОР). Помимо Беларуси, документ по КСОР не был подписан и Узбекистаном. На саммите в Москве документ одобрили пять из семи входящих в организацию стран: Россия, Армения, Киргизия, Казахстан и Таджикистан. И хотя Александр Лукашенко позднее подписал документ о создании КСОР, тем не менее, отказался посылать свои военные подразделения для участия в учениях, проведенных в Казахстане.

После того, как ОДКБ отказалось принять участие в подавлении волнений в Кыргызстане, президент Беларуси подверг резкой критике организацию. Но, кажется, сделал он это по привычке, обостряя свои отношения с Кремлем, особенно после «молочной войны», начатой Россией, отказавшейся покупать белорусские молочные продукты. Александр Лукашенко назвал бесперспективной дальнейшую деятельность ОДКБ, так как организация не реагирует на «государственный переворот в одной из стран-членов» (имелись в виду события в Кыргызстане).

Сейчас Коллективные миротворческие силы ОДКБ состоят из пяти стран-членов – России, Казахстана, Таджикистана, Кыргызстана и Армении. Эти силы состоят из десяти батальонов: три от России, два от Казахстана, остальные страны ОДКБ представлены одним батальоном. Общая численность личного состава коллективных сил — около 4 тыс. человек. Авиационная составляющая (10 самолетов и 14 вертолётов) находится на российской военной авиабазе в Киргизии. В последнее время в качестве наблюдателя этой структуры заявил свое участие Иран.

По существу, ОДКБ в настоящее время сконцентрировала свое внимание исключительно на Центрально-азиатском регионе, а Армения – традиционный партнер и союзник России, находится в организации, представляя потенциальную угрозу для Азербайджана и в какой-то степени для Грузии. Но реально на Кавказе ОДКБ вряд ли сможет осуществлять свои операции, поскольку формально ее силы дислоцированы в Центральной Азии. К тому же, вряд ли члены организации дадут свое согласие на проведение каких-либо военных операций вне зоны влияния ОДКБ, в отношении стран не участниц этой организации.

Для чего тогда создаются подразделения ОДКБ с полицейскими функциями? Если не вдаваться в подробности применения подобных сил, то ответ простой – для защиты режимов стран-участниц. По существу, это вмешательство во внутренние дела на основании договора, противоречащие конституциям этих стран. Формально президенты этих стран могут обратиться за помощью, пригласить полицейские подразделения, но в странах Центральной Азии, благодаря сталинской нарезке границ, осуществление операций по подавлению межнациональных столкновений рано или поздно превратятся в межгосударственные, как это могло случиться летом этого года.

До сих пор никто не может дать внятного объяснения тому, что произошло в южных областях Кыргызстана летом этого года, когда в столкновениях между узбеками и кыргызами погибло более ста человек, а некоторые журналисты утверждали, что этими столкновениями кто-то руководил извне.Вряд ли спустя 10 лет после предыдущих событий можно было ожидать такого кровавого развития, много раз в Оше люди говорили мне, что очень боятся возобновления того, что происходило в июне 1990 года. Тем не менее, это опять случилось.

Если рассматривать логику событий этого года, то она позволяет сравнивать с баткентскими событиями 1999 года, когда два десятка людей, назвавших себя членами Исламского движения Узбекистана были обнаружены на юге Кыргызстана и оказали яростное сопротивление кыргызской армии. Позднее в операции против них приняла участие военная авиация Узбекистана. Именно те события заставили Узбекистан вернуться в ОДКБ и выйти из состава ГУУАМ.

И сейчас представители узбекской диаспоры требовали президента Узбекистана вмешаться в конфликт, защитить их от кыргызов. Если бы это произошло и Ислам Каримов ввел войска в Кыргызстан, то вряд ли бы можно было предотвратить этот конфликт, которые бы быстро превратился в войну двух государств. И это была бы скоротечная война, поскольку армия Узбекистана превосходит по своей мощи кыргызскую в несколько раз. Единственное, что предпринял Узбекистан – открыл границу для беженцев – женщин, детей и стариков.

Готова ли Россия участвовать в таких конфликтах? Для этого, собственно, и создана ОДКБ и ее Коллективные силы оперативного развертывания, которые согласно ратифицированному договору «будут использоваться для отражения военной агрессии, проведения специальных операций по борьбе с международным терроризмом и экстремизмом, транснациональной организованной преступностью, наркотрафиком, а также для ликвидации последствий чрезвычайных ситуаций».

В Уставе ОДКБ ее задачи прописаны таким образом: «Целями Организации являются укрепление мира, международной и региональной безопасности и стабильности, защита на коллективной основе независимости, территориальной целостности и суверенитета государств-членов, приоритет в достижении которых государства-члены отдают политическим средствам». Расплывчатость формулировки очевидна: что значит защита «независимости»? От внешнего врага? Или от внутреннего?

Тогда при чем тут внутренние конфликты, во время которых предполагается применять новые полицейские подразделения. И только ли во время межнациональных столкновений? Значит ли, что ОДКБ готова будет принимать участие в разгоне массовых выступлений оппозиции против властей своих стран? Потенциально все страны, входящие в ОДКБ, в разной степени, это – зоны риска социальных и политических волнений. В первую очередь, Кыргызстан, Таджикистан и сама Россия. Развитие событий не исключает массовые волнения и в Казахстане, и в Армении, хотя и в меньшей степени.

По крайней мере, военный аналитик, генерал Леонид Ивашов не скрывает таких опасений. Правда, в его словах это звучит как необходимость: «Появление его в подразделениях ОДКБ, основу которых составляют наши солдаты и офицеры, будет означать, что началась переориентация армейских структур на борьбу с резко растущими в последнее время протестными настроениями на постсоветском пространстве. Эти настроения спровоцировали недавнюю резню в Киргизии, элементы гражданской войны мы видим в Таджикистане. Не все спокойно и в России. Посмотрите, что произошло на Дальнем Востоке. Молодые ребята, уже прозванные приморскими партизанами, взялись за оружие, чтобы бороться против существующих порядков. А взгляните на Северный Кавказ. Несмотря на успокаивающие заявления директора ФСБ, там очень тревожная обстановка. Ряды боевиков постоянно пополняются. Клановость власти и бедность населения в тех краях сильно облегчают работу агитаторам бандитов. Ни в одной из перечисленных республик властно-олигархические элиты не служат своему народу. Наоборот – грабят его. Это вызывает все возрастающее сопротивление простых людей. Милиция с ним уже не справляется. Собираются привлекать военных к возможному силовому противодействию. Все катится к этому».

Однако в создании полицейских подразделений есть и еще одна опасность. Согласно 7 статье Устава ОДКБ, «Государства-члены принимают решение о размещении на своих территориях группировок войск (сил), объектов военной инфраструктуры государств, не являющихся членами Организации, после проведения неотложных консультаций (согласования) с другими государствами-членами». Возможно ли принятие в ОДКБ Абхазии и Цхинвальского региона, если Россия предпримет усилия, чтобы разместить там полицейские силы в случае, если часть населения будет выражать недовольство?

Формально – нет, поскольку Абхазию и Цхинвальский регион не признал никто из членов ОДКБ, кроме России. Но что мешает России создать ситуацию, подобной той, которая была с 1992 года, когда миротворческие силы СНГ начали осуществление свои операции в Абхазии и Цхинвальском регионе? Официально это были силы СНГ, но на деле – только российские. Сейчас это могут быть Коллективные силы ОДКБ, приглашенные по просьбе де-факто властей Сухуми и Цхинвали.

В любом случае, создание полицейских подразделений ОДКБ иначе как имперскими амбициями назвать сложно. Укрепление и поддержка властей стран – союзников России с помощью военных имеет и последствия, но в Кремле к этому относятся, как всегда. Как в Афганистане, Вьетнаме, Никарагуа и во многих других странах, куда направлялись войска для выполнения «интернационального долга». Только сейчас это больше напоминает имперскую истерию.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2010-10-19 14:18:31 ]
Росія незабаром може ввійти в НАТО?
http://www.utro.ru/articles/2010/10/19/930240.shtml
В последнее время все чаще звучат разговоры о возможности более тесного сотрудничества между Москвой и НАТО, вплоть до полной интеграции России в Североатлантический альянс. Дмитрий Медведев, прибывший в понедельник с двухдневным визитом на трехсторонний саммит в Нормандии, сегодня в числе прочих вопросов обсудит с лидерами Франции и Германии вопросы сотрудничества России и Альянса. Ранее на тему расширения этого сотрудничества высказались канцлер ФРГ Ангела Меркель, генсек НАТО Андерс Фог Расмуссен и постоянный представитель США при Альянсе Иво Даалдер.

Руководство Организации Североатлантического договора предлагает провести следующий Совет Россия – НАТО на высшем уровне в Лиссабоне 19 - 20 ноября. В это время в столице Португалии соберутся лидеры стран НАТО для выработки новой стратегии Альянса на следующие десять лет. Работа над документом идет трудно, поскольку у участников Альянса нет единой точки зрения ни по одному из трех главных вопросов текущей повестки дня: что делать с Афганистаном, следует ли принимать новых членов и как развивать единую ПРО.

На прошлой неделе Расмуссен заявил, что "проблему ПРО не решить без России". А Даалдер еще раз фактически пригласил ее в НАТО, напомнив, что для этого не существует никаких препятствий: все зависит от Москвы, которая должна принять по этому вопросу окончательное решение. Одновременно в американских и европейских СМИ появились публикации, разъясняющие России все преимущества ее присоединения к Альянсу.

Нервом этой кампании являются четыре простых тезиса. Во-первых, утверждается, что положение России в мире крайне непрочно, и в случае любого обострения ситуации союзники отвернутся от нее. Во-вторых, Москве указывают, что опасаться следует не Запада, с которым у России общий враг в лице исламского терроризма, а Китая, который видит в России сырьевую базу для своей экспансии, в том числе и на постсоветском пространстве. Поэтому (третий тезис) Москве нужно сделать ставку на западных партнеров, которые предлагают ей сотрудничество по ПРО. И, в-четвертых, Россию предупреждают, что без реального углубления сотрудничества с Брюсселем и Вашингтоном не может быть и речи о прогрессе по проблеме ядерного разоружения.

Последний тезис звучит как угроза, адресованная лично Медведеву, позиционирование которого в российской и мировой политике во многом зависит от того, как будет проходить ратификация договора по СНВ. Если учесть, что обсуждение этого договора в американском Сенате запланировано на ноябрь, то есть будет проходить одновременно с лиссабонским саммитом НАТО, создается впечатление, что российского президента целенаправленно загоняют в угол.

В самой России о важности "обеспечения западных тылов" перед лицом китайской угрозы околокремлевские эксперты говорили еще полгода назад. А вопрос о вступлении в НАТО оказался на слуху после публикации доклада ИНСОР "Россия ХХI века: образ желаемого завтра" и серии интервью, данных директором этого института Игорем Юргенсом накануне Ярославского форума. Затем о расширении сотрудничества "вплоть до полной интеграции РФ в Альянс" говорили на самом форуме.

Понятно, что игнорировать эти предложения невозможно. Тем более что ситуация в Афганистане, в государствах Центральной Азии и на Кавказе отличается крайней неустойчивостью; отношения с Китаем тоже оставляю желать лучшего. Отказавшись от поставок в Иран противоракетных комплексов С-300, Россия поставила Пекин в крайне неудобное положение. Позволив принять резолюцию о санкциях против Ирана, Китай не собирается прекращать партнерские отношения с этой страной, в промышленность и инфраструктуру которой он вложил немалые средства. В свою очередь, Москве не понравилась готовность, с которой Пекин пришел на помощь конфликтующему с Россией Лукашенко. Все это так.

Тем не менее кампания по втягиванию России в НАТО вызывает настороженность, в первую очередь, из-за того, что выглядит она как типичная политико-информационная спецоперация. В сентябре сторонники интеграции продвигали идею официального приглашения России к более углубленному сотрудничеству с альянсом. Одновременно руководство ИНСОР говорило о том, что такое официальное обращение альянса к Москве "могло бы быть принято на декабрьском саммите альянса в Лиссабоне". А сегодня вдруг оказалось, что без России невозможно решить вопрос о развитии ПРО, а в случае несговорчивости Москвы под угрозой окажется ратификация договора по СНВ.

Таким образом, перед российским президентом четко обозначена развилка: либо в его активе окажутся две победы – в виде договора по СНВ и соглашения о совместной ПРО, либо ни одной, с соответствующими последствиями для его репутации. С точки зрения торга налицо готовность Брюсселя и Вашингтона пойти на очень серьезные уступки, связанные с игнорированием фобий государств Восточной Европы, рассматривавших расширение ПРО в контексте защиты от угроз, исходящих из России. Такое рвение Брюсселя похвально, но хотелось бы понимать его мотивы.

Для этого придется напомнить, как на этапе подготовки договора по СНВ Вашингтон добивался от Москвы более деятельного сотрудничества по Афганистану, и как на возобновившихся в декабре прошлого года встречах в рамках Совета Россия - НАТО Альянс поднимал вопрос о расширении транзита, российских поставках вооружений и даже отправке в Афганистан российских военных. С тех пор ситуация в этом регионе не стала лучше. Талибы фактически контролируют весь юг страны и часть северо-восточных провинций. И в данном случае совершенно не важно, сами американцы уходят со своих баз в рамках реализации новой стратегии "выравнивания фронта" или их выбивают талибы.

Не удается решить проблему транзита через Пакинстан, которая регулярно возникает в связи с неаккуратной работой американской авиации. Такое бывало и раньше, но на этот раз в ответ на гибель под дружественным американским огнем пакистанских военных Исламабад закрыл коридор, по которому в Афганистан поставлялось горючее и другие предназначенные для войск НАТО грузы, а талибы нападают на идущие в обход караваны.

Трудно поверить, что при таком раскладе руководство НАТО не стремится заручиться более действенной поддержкой России. Однако об этом стыдливо умалчивается. Зато на эту тему откровенно высказались авторы подготовленного к Ярославскому форуму доклада ИНСОР. По их словам, за углублением сотрудничества и институциональными изменениями в отношениях России с НАТО должно последовать "практическое взаимодействие по региону афгано-таджикской границы", включая "совместную подготовку миротворческих операций". Эта уточнение существенно проясняет мотивы. Потому что на таких условиях Россию действительно могут принять в НАТО, а заодно и в ВТО, тем более что этот затратный для России сценарий во всех отношениях выгоден для США и их партнеров по Альянсу.

Вместо того чтобы противостоять или как-то договариваться с Россией, ее можно просто удушить в объятиях и превратить не только в источник сырья и рынок сбыта, но и в щит против исламского терроризма и экспансии Китая, с которым Вашингтон пытался, но, судя по всему, так и не смог договориться о переделе мира.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Майстерень Адміністрація (Л.П./М.К.) [ 2010-10-19 18:23:05 ]
Справу про заперечення Януковичем Голодомору повернули на друге коло...

Апеляційний суд Києва повернув справу про заперечення Президентам України Віктором ЯНУКОВИЧЕМ Голодомору як геноциду українського народу на розгляд Печерського районного суду столиці.

Як повідомили УНІАН у прес-службі всеукраїнського об’єднання “Свобода”, сьогодні Апеляційний суд Києва розглянув апеляційну скаргу громадянина Володимира ВОЛОСЮКА, якому Печерський райсуд відмовив у задоволенні позову до Президента України В.ЯНУКОВИЧА, який 27 квітня у Страсбурзі заперечив Голодомор як геноцид українського народу, чим, на переконання позивача “вчинив акт наруги над знищеними у такий злочинний спосіб мільйонами українців”.

Зокрема, суд постановив повернути справу до Печерського райсуду для розгляду скарг щодо дотримання процесуальних норм ведення судового засідання.

Таким чином, заявляють у партії, суд задовольнив низку клопотань В.ВОЛОСЮКА. Зокрема, щодо “врахування факту фальсифікації судового процесу суддею Печерського райсуду у зв’язку з неналежною організацією фіксації судового процесу, коли важливі для справи факти і події не відображалися у журналі судового засідання”.

Також суд задовольнив клопотання про врахування факту намагання усунути В.ВОЛОСЮКА від розгляду справи. Так, наприклад, 9 липня 2010 року відбулося судове засідання, на яке позивача запросили з порушенням процесуальних норм. Повідомлення до Хмельницького, де мешкає позивач, було надіслане у переддень судового розгляду, що унеможливило присутність В.ВОЛОСЮКА на засіданні.

Крім того, у “Свободі” зазначили, що розгляд апеляційної скарги В.ВОЛОСЮКА відбувся без присутності відповідача – В.ЯНУКОВИЧА або його представників, хоча суддя відзначила, що вони були повідомлені про час початку засідання.

“Ця справа стосується не лише мене, а й усього українського народу. Вона може тривати вічно. Адже президенти будуть змінюватися, так само як на зміну мені приходитимуть інші Волосюки”, - заявив після сьогоднішнього засідання позивач В.ВОЛОСЮК.

На його думку, “непоява у суді Президента В.ЯНУКОВИЧА свідчить про його зневагу до суду та українського народу”.

“Мушу зазначити, що, заперечивши у Страсбурзі геноцидну природу Голодомору, він викликав велике обурення не лише українців, а й представників інших країн, адже неприпустимо, щоби очільник держави порушував та не визнавав закони своєї країни. Тому ЯНУКОВИЧ має вибачитися перед українським народом або понести кримінальну відповідальність за свій злочин”, - наголосив В.ВОЛОСЮК.

Як повідомляв УНІАН, В.ВОЛОСЮК у своїй позовній заяві наголосив, що глава держави, заявивши 27 квітня у Страсбурзі про заперечення Голодомору як геноциду українського народу, зганьбив честь і гідність позивача і вчинив акт наруги над знищеними таким злочинним способом мільйонами людей.

В.ВОЛОСЮК просив суд винести рішення, яке зобов`яже Президента вибачитись публічно перед позивачем і перед українським народом.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Майстерень Адміністрація (Л.П./М.К.) [ 2010-10-20 15:24:45 ]
Гривня обвалиться ще до Нового року?

Наприкінці минулого тижня відбулася телефонна розмова президента Віктора Януковича з директором-розпорядником МВФ Домініком Стросс-Каном, під час якого останній повідомив про підготовку приїзду до України нової місії Фонду.

Про це, а також про те, що, на озвучену думку сторін, сьогодні є всі підстави говорити про продовження ефективної співпраці України і МВФ, повідомила прес-служба президента. А на початку місяця, знаходячись на щорічному ялтинському форумі YES, Домінік Стросс-Кан сипав компліменти у зв`язку з нібито успішним виконанням українськими властями програми співпраці з МВФ. «Всі доведені показники поки дотримані, і мені здається, українська економіка повернулася на правильний шлях. Це частково заслуга МВФ, але, в основному, цього досяг уряд. Упевнений, що під час наступного перегляду буде те ж саме», - оптимістично заявив він тоді.

Місію МВФ чекає неприємний сюрприз

Втім, потрібно врахувати, що згаданий форум у Ялті – це, перш за все, святковий захід (з урочистими прийомами-обідами , піснями і танцями), на якому в принципі не могли звучати якісь неприємні для українського уряду речі. До того ж, директор-розпорядник Фонду не мав тоді свіжих аналітичних даних, і орієнтуватися йому доводилося лише на інформацію з вуст українських чиновників. Представники ж української влади дружно стверджували, що всі умови меморандуму між Україною і МВФ старанно виконуються.

«Все, що підписала державу в особі прем`єр-міністра, голови Нацбанку, міністра фінансів, ми виконаємо все до копійки», - бадьоро обіцяв, наприклад, 11 серпня економічний віце-прем`єр Сергій Тігіпко. «Зобов`язання, які ми брали перед Міжнародним валютним фондом, на 100% виконуються і перевиконуються», - переможно рапортував 30 серпня президент Віктор Янукович. З подібними реляціями виступав неодноразово і прем`єр-міністр Микола Азаров.

Проте для місії МВФ, яка скоро прибуде до Києва з метою перевірки, картина представиться напевно не такою райдужною. Експерти Фонду, навпаки, побачать, що багато пунктів меморандуму не виконуються українською стороною.

Наприклад, співробітники місії, поза всяким сумнівом, звернуть увагу на службову записку глави Мінфіну Федора Ярошенка прем`єр-міністрові Миколі Азарову, текст якої недавно став надбанням гласності.

У цьому документі міністр повідомляє, що за підсумками 9 місяців поточного року загальний фонд державного бюджету недоотримав 7,2 млрд. грн. доходів. У зв`язку з чим він попереджає Азарова, що «очікуваний низький рівень виконання загального фонду державного бюджету в 2010 р. ставить під загрозу виконання програми співпраці з МВФ ESB/10/146 і може призвести до: неотримання Україною чергового траншу стабілізаційного кредиту», а також до необхідності перегляду «у бік зменшення прибуткової частини і зростання дефіциту державного бюджету на 2011 р.».

Звичайно ж, для експертів МВФ викладені в записці пана Ярошенка показники стануть вельми важливою і тривожною новиною. Крім того, українською владою не виконане ще одне положення меморандуму: до кінця вересня уряд зобов`язаний був передати на розгляд Верховної Ради законопроект про підвищення на 5 років пенсійного віку для жінок і інші непопулярні нововведення в пенсійному законодавстві, але цього зроблено не було. І зрозуміло, що влада не відважиться на такий крок, як мінімум, до місцевих виборів.

Викличе, напевно, сумнів у місії МВФ виконання і ще одного пункту меморандуму – про скорочення заборгованості з відшкодування ПДВ. Так, Азаров заявив, що станом на 1 жовтня розмір цієї заборгованості становив 3 млрд. грн. – саме ці цифра і дата фігурують у меморандумі України з МВФ як «маяк». Але дана інформація від прем`єр-міністра не викликає довіри у експертів.

За відомостями, що просочилися недавно у вітчизняні ЗМІ, насправді, показник заборгованості з ПДВ набагато вищий. Зокрема, з посиланням на департамент контролю за поверненням ПДВ при ДПАУ повідомлялось, що на початок жовтня реальна сума невідшкодованого ПДВ становила 9,2 млрд. грн.

Таким чином, у керівництва МВФ є вагомі підстави для того, щоб припинити програму допомоги Україні і, зокрема, не виплачувати наприкінці листопада другий транш кредиту, як це передбачено меморандумом. Причому, цілком можливо, що місія Фонду виявить ще якісь огріхи, окрім вище вказаних.

Влада будує фінансову піраміду?

А якщо МВФ ухвалить рішення про припинення або призупинення програми кредитування України, то у фінансової системи країни відразу ж можуть виникнути величезні проблеми. Оскільки в Україні зараз, по суті, вишикувалася класична кредитна піраміда, яка може впасти від щонайменшого поштовху.

Річ у тому, що банки замість того, щоб кредитувати бізнес, наполегливо продовжують направляти гроші в державні облігації. Дані Нацбанку про стан кредитно-грошового ринку за підсумками вересня демонструють чітку тенденцію: ресурси, що вивільняються від погашення валютних кредитів (у еквіваленті 22,6 млрд. грн.), банки перерозподіляють виключно в державні облігації (22,7 млрд. грн.). Велику частину приросту монетарної бази НБУ також направив на фінансування дефіциту бюджету - збільшення монетарної бази на 1 жовтня становило 21,7 млрд. грн., при цьому обсяг інвестицій Нацбанку в ОВДП становив 14,1 млрд. грн.

«Поточна ситуація нагадує мені події в Росії перед дефолтом 1998 року. Тоді банки так само активно направляли кошти на фінансування державного боргу», - висловився із цього приводу радник міністра економіки Сергій Яременко. Нагадаємо, в серпні 1998 року в Росії був оголошений дефолт, унаслідок чого рубль упав до долара в 3 рази.

Ще чіткіше висловився про загрозу, що насувається, один з високопоставлених чиновників Нацбанку. «Визначальним чинником стабільності була і залишається програма співпраці з МВФ - якщо вона продовжиться, то інвестори вкладатимуть гроші в ОВДП і далі. Якщо ж повториться ситуація кінця 2009 р., коли фонд зупинив свої програми, може початися вихід нерезидентів», - заявив він.

Ну а якщо банкіри раптом вирішать вивести свої гроші з ринку ОВДП, то внаслідок цього гривню чекає обвал. Оскільки фактично всі вкладення в ОВДП зараз здійснюються нерезидентами - банки з іноземним капіталом вкладають в держоблігації свою надмірну ліквідність у валюті, яку перетворюють на гривню на міжбанківському ринку. Ці гроші можуть у будь-який момент вийти з економіки, а могутнім стимулом для їх висновків стане якраз рішення МВФ про згортання кредитної програми.

До того ж посилить ситуацію паніка населення, яка виникне відразу після того, як стане відомо про негативне рішення МВФ і почнуться перші помітні стрибки курсу долара до гривні. За даними Нацбанку, станом на 1 жовтня загальний обсяг депозитів населення досяг докризового рівня і становив близько 258 млрд. грн., причому, більше половини цієї суми – гривневі внески. Крім того, готівка поза банками становить зараз 175 млрд. грн. І, зрозуміло, українці почнуть активно міняти гривню, якої, як бачимо, дуже багато, на тверду валюту у разі щонайменшої напруги на валютному ринку, як це було наприкінці 2008 року.

Похмурі перспективи

Ще слід мати на увазі різке погіршення ситуації в зовнішній торгівлі. Згідно з нещодавнім повідомленням Держкомстату, у серпні негативне сальдо торгівлі товарами досягло дуже великого значення - майже 1,2 млрд. доларів. Це означає, що теперішній валютний курс не є оптимальним для української економіки і потрібне ослаблення гривні. Причому, Нацбанк вже витратив у вересні близько 670 млн. доларів валютних резервів на підтримку гривні від падіння.

Починаючи ж з жовтня, пішли вниз світові ціни на сталь, зменшився попит на чорні метали, і експерти не чекають тут поліпшення, мінімум, до кінця року. А це загрожує ще більшим скороченням притоку валюти від вітчизняного металургійного експорту.

Зниженням надходження валюти до України обернеться і рішення уряду про обмеження експорту зернових. У той же час, імпорт обов`язково зросте унаслідок недавно ініційованого Кабміном обнулення ввізного мита на гречку, молочні продукти, картоплю і інші продовольчі товари, що ввозяться.

Також потрібно брати до уваги ту обставину, що дедалі більше Україні знадобиться коштів для обслуговування і повернення набраних раніше зовнішніх позик – як державних, так і корпоративних. Що обумовлює додатковий попит у майбутньому на іноземну валюту.

Отже, підіб`ємо підсумки. Існує висока ймовірність того, що МВФ не виділить чергового траншу кредиту через невиконання урядом Азарова узятих на себе зобов`язань. І якщо таке трапиться, то це стане чинником, який здатний привести до обвалу збудованої в Україні кредитної піраміди і різкого обвалу гривні вже наприкінці нинішнього року або на початку наступного. Якщо ж Фонд цього року таки виплатить Україні другий транш, то ризики нікуди не зникають, а прогнозовані неприємності лише відкладаються на деякий час...

Олександр Безкоровайний

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Майстерень Адміністрація (Л.П./М.К.) [ 2010-10-21 14:58:08 ]
Замість кривавих воєн минулого, фінансові війни сьогодення.

На війні як на війні.


Не встиг президент Світового банку запевнити громадськість, що валютних війн не буде, як практика свідчить про інше. Дії найбільших світових гравців вже істотно вплинули на долар. В останні дні ситуація із глобальними дисбалансами (йдеться про великі профіцити або дефіцити в торгових балансах різних країн) загострилася і отримала потужний інформаційний супровід.

Ось що відбулося тільки за перший тиждень жовтня 2010 року:
- Конгрес США приймає закон (зауважу, що потрібно ще і його затвердження в Сенаті і підпис президента) про введення компенсуючих імпортних мит проти Китаю;
- міністр фінансів Бразилії Гвідо Мантега заявляє про початок "валютних війн": змагальної девальвації між країнами, які прагнуть використовувати курс національних валют в якості інструменту для стимулювання експорту, щоб підштовхнути економічне зростання (сподіваюся, зрозуміло, що якщо всі країни роблять це одночасно, то ніхто не може виграти);
- у найвпливовішої газеті Financial Times з'являється стаття директора Вашингтонського інституту міжнародних економік, одного з найбільш впливових мозкових центрів у США, де працюють багато колишніх співробітників Федрезерву та Мінфіну, Фреда Бергстайна, який заявляє про необхідність боротьби з Китаєм шляхом протилежних за знаком, але рівних за обсягом інтервенцій американської ФРС проти китайського юаня. Спрощено це виглядає приблизно так: Китай купив мільярд доларів, у відповідь на це Федрезерв витрачає мільярд на купівлю активів, прив'язаних до юаня - китайський юань не є конвертованим;
- 5 жовтня вранці Банк Японії встановлює ставку зі своїх одноденних кредитів на рівні 0% і створює фонд у 5 трильйонів (в єнах, звичайно ж) для покупки держпаперів на внутрішньому ринку;
- 5 жовтня ввечері директор-розпорядник МВФ Домінік Стросс-Канн заявляє про те, що, намагаючись вирішити свої проблеми за рахунок девальвації, країни все більше наближаються до валютної війни, яка за своїм характером нічим не відрізняється від торгової, що загрожує стабільності світової економіки;
- 6 жовтня у тій самій Financial Times з'являється стаття заступника головного редактора Мартіна Вольфа, одного з найбільш шанованих колумністів газети, що підтримує американську позицію і заявляє, що з Китаєм потрібно щось робити, і що інтервенції на ринку капіталів ефективніші, ніж імпортні мита.

Немає сенсу продовжувати перерахування подій - мало хто відмовив собі у задоволенні прокоментувати цю чи не найпопулярнішу тему. Відразу зауважу, що з моєї точки зору так звані "валютні війни" активно ведуться вже кілька років. Зі свіжих прикладів найбільш яскраво валютна війна проявилася у відносинах між Євросоюзом і США. Сильне зростання євро щодо долара, який відзначався з 2003 року, пригнічував економіку Євросоюзу, яка багато в чому спирається на експорт у США, і знижував конкурентоздатність європейських товарів.

Однак використовувати суто монетарні механізми для зниження курсу євро було неможливо, і тоді керівництво Євросоюзу вирішило використовувати інший прийом і, скориставшись реальними бюджетними проблемами Греції, провело "пропагандистську кампанію", результатом якої стало істотне зниження курсу євро.

У результаті цього економічний стан головного експортера Євросоюзу - Німеччини в першій половині 2010 року різко покращився, що дозволило керівництву цієї країни і всього Євросоюзу достатньо жорстко поводитись в обговореннях грошової політики на переговорах із США. Американці у відповідь почали зустрічну, настільки різку пропагандистську кампанію, що після недавнього виступу глави ФРС Бена Бернанке, в якому він заявив про "колосальну невизначеність", у якій перебуває американська економіка, секретарю казначейства США Тімоті Гайтнеру навіть довелося частково спростовувати його слова, щоб зовсім не обрушити долар. А побоювання базувалися на цілком конкретній ситуації - за вересень цього року євро виріс проти долара на 9,5%! Потім долар знову почав трохи зростати, а США у зв'язку з явним ефектом від цієї операції почали власну жорстку "військово-валютну кампанію" проти Китаю з метою змусити його ревальвувати юань, тобто фактично підтримати національного виробника США.

До речі, "глашатай" валютних війн, глава бразильського Мінфіну Мантега пообіцяв, що уряд Бразилії буде купувати всі "надлишкові долари" на ринку, щоб приборкати зростання реала. "Ми вже купуємо більший обсяг валюти і продовжимо робити це", - заявив він. Бразилія не дасть своїй валюті надмірно зміцнитися, в той час як інші держави свої валюти послаблюють, спробував обґрунтувати свої дії міністр фінансів найбільшої південноамериканської країни.

На кого Монтегю натякав, цілком очевидно: Банк Японії за останні три тижні провів дві широкомасштабні валютні інтервенції у спробах зупинити зміцнення єни. Причому спроба домовитися з провідними центробанками про проведення спільних інтервенцій у японських монетарної влади не вдалася, і діяти їм довелося самотужки. Тому японський ЦБ двічі піднімав курс вище 85 єн за долар, але кожного разу гравці ринку повертали котирування назад і навіть нижче того рівня, з якого починався штучно викликаний підйом. Японія, як і Китай, економіка яких значною мірою тримається на експорті, побоюються, що занадто дорогі національні валюти серйозно підірвуть позиції їх виробників. Дещо успішнішими були інтервенції центробанків Південної Кореї і Тайваню. А ось швейцарський ЦБ зазнав фіаско: швейцарський франк, не зважаючи на інтервенції, злетів до історичного максимуму відносно долара. Агресивні дії монетарної влади в країнах азійсько-тихоокеанського регіону цілком зрозумілі: їх економіки серйозно орієнтовані на експорт, і зміцнення національних валют може призвести до втрати конкурентоздатності.

Взагалі ж, за станом на сьогодні, практично всі країни, які хотіли послабити свої валюти, вже зробили це. У першу чергу мова йде про країни - експортери сировини: Канаду, Австралію, Нову Зеландію, Бразилію, ПАР, Нігерію, Норвегію, Україну, Росію. Сюди ж відноситься і Великобританія. Всі вони повинні були привести курси своїх валют у відповідність з новим станом світової торгівлі, коли ціни на сировину впали на 30-70%. Що й було зроблено.

Економісти чудово розуміють, що США потрібен значно слабший долар для того, щоб привести економіку до ладу і уникнути повільного краху, хоча інша частина світу не зможе легко впоратись із наслідками такого важкого коригування.

При цьому азійські інвестиції у виробництво випереджають західне споживання. Скуті боргами домогосподарства в Центральній Америці, Британії та Іспанії більше не можуть утримуватися на плаву у непрацюючий системі. Країни, які активно проводять інтервенції на валютних ринках для зниження курсу своєї валюти (Китай, Японія, Корея, Таїланд і навіть Швейцарія), занадто часто фігурують ще й в якості тих, які мають найбільший профіцит торгівлі із США.

Кожна з цих країн намагається девальвувати власну валюту зі зрозумілих причин. Наприклад, Японія передбачає таким чином уникнути дефляційної кризи, Китай хоче зміцнити політичний устрій, який насправді більш крихкий, ніж здається. В обох випадках країни опинилися у пастці, оскільки занадто довго дотримувалися експортної стратегії, побоюючись втратити американський попит, коли справи там підуть добре. Для США ця ситуація є неприйнятною. Ні для кого не секрет, що Вашингтон почав мститись, законодавчо розчищаючи собі шлях для введення загороджувальних тарифів проти "валютних маніпуляторів".

Чому знижується долар? Зрозуміло, що таким чином адміністрація США намагається надати імпульс американському експорту, скоротити витрати дефіциту бюджету. Президент Обама зменшив податки, збільшив витрати на соціальні потреби. Все це вимагає грошей. Але хто платить за облігаціями американського Мінфіну, що користуються незаперечною довірою? У 80-ті роки це була Японія, потім - саудівці "на паях" із країнами ЄС. Сьогодні ж головним покупцем "трежеріс" є Китай.

Позитивне сальдо Пекіна в торгівлі з Вашингтоном щорічно складає 120 мільярдів доларів. Китай хоче будь-що зберегти для себе заокеанського споживача, і тому з готовністю бере на себе американські борги. Адже в разі закриття американських торговельних кордонів правителям Піднебесної майже гарантовані серйозні соціальні потрясіння: зараз десятки мільйонів китайців працевлаштовані завдяки замовленням американських фірм. Відчуваєте ступінь залежності?

І в той же час Китай, на відміну від Японії, не є стратегічним союзником Америки. Швидше, навпаки. У Китаю практично повсюдно свої інтереси. Чи можна уявити собі японського прем'єра, що займається політичним шантажем Обами? Вельми сумнівно. А ось китайці нітрохи не соромляться: вони готові дозволяти Америці і далі витрачати стільки, скільки вона забажає, але тільки нехай і вона не забуває, наприклад, про китайські інтереси на Тайвані. Така ціна слабкого долара. І сильного юаня.

Атомної бомбою, звичайно, може стати кількісне пом'якшення від ФРС. Про його ймовірність говорять постійно. США, по суті, ставлять ультиматум Китаю і G20: або ви стримуєте свій запал і погоджуєтесь із якоюсь формулою глобального балансування, або ми розгорнемо другу програму кількісного пом'якшення (першу проводили ще за міністра фінансів Генрі Полсона) і просто "завалимо" ваші економіки ліквідністю. Таким чином, Америка "перегріє" економіку своїх торговельних партнерів і підвищить в цих країнах витрати на зарплати. Де-факто США будуть нав'язувати зростання курсів валют країнам, що є їх основними торговими партнерами. Причому робитися це буде жорсткими і руйнівними методами, і ні Європа, ні Азія, ні вже тим більше Південна Америка майже нічого з цим не зможуть зробити.

Такий підхід зробить ФРС монетарним гегемоном. Монетарна політика США експортується до більшості країн світу, і з другою програмою кількісного пом'якшення (якщо вона все ж буде запроваджена в життя) буде так само - гроші не сконцентруються в межах США, вони підуть на інші ринки. Отже, багато країн повинні будуть або дозволити своїм валютам зростати проти долара, або ж втратити частину своєї конкурентоспроможності, або втручатися у валютні ринки, щоб уберегти свою валюту від зростання.

Все це може спровокувати ситуацію, аналогічну до 30-х років минулого століття, коли девальвація валют стала однією з основних причин обвалення світової фінансової системи. У нинішньому випадку це, як мінімум, істотно загальмує відновлення глобальної економіки після кризи. Так чи інакше, але досягнутий ціною світової кризи високий рівень кооперації між країнами починає знижуватися, і це є серйозною проблемою.

В'ячеслав Бутко

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Майстерень Адміністрація (Л.П./М.К.) [ 2010-10-21 15:06:08 ]
Хто гірший - влада чи електорат?

Кожен п'ятий українець готовий продати свій голос


Більш 1/5 населення України готові продати свій голос на місцевих виборах, що відбудуться 31 жовтня.

Про це свідчать результати дослідження, проведеного мережею "ОПОРА" і фондом "Демократичні ініціативи" 3-15 жовтня, повідомляє Інтерфакс-Україна.

"Одним з питань нашого дослідження було "чи готові Ви особисто продати свій голос за гроші?". 67,7% респондентів вважають, що вони не готові зробити такий учинок. 2,8% висловили готовність продати голос за будь-які гроші", - сказала на прес-конференції в Києві в четвер голова правління мережі "ОПОРА" Ольга Айвазовська.

"Якщо влаштує сума підкупу, то піти на таке порушення можуть 9,7% опитаних, а 9% мають намір продати свій голос, оскільки все одно збиралися голосувати за даного кандидата... Таким чином, у сумі виходить, що близько 21% українців готові за гроші віддати свій голос на виборах", - додала вона.

При цьому тільки 0,9% виборців готові "продатися" за 50 грн, за 51-100 грн - 1,1%, за 101-200 грн - 3,2%, за 201-300 грн - 3,6%, 301-500 грн - 4,2%. Більш високо цінують свій голос (від 500 грн) 14,3% опитаних.

Відповідаючи на питання про причини, що спонукали людей продавати свій голос, респонденти називають складну матеріальну ситуацію (42,3%), байдужість до всіх кандидатів (34,6%) і жадібність і прагнення заробити на усьому (15,5%).

Опитування "Вибори в органи місцевого самоврядування-2010" проводилося 3-15 жовтня. Усього було опитано 2011 респондентів за вибіркою, що представляє доросле населення України. Похибка вибірки не перевищує 2,1%.

http://www.pravda.com.ua/news/2010/10/21/5500760/

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Майстерень Адміністрація (Л.П./М.К.) [ 2010-10-21 18:19:56 ]

Чергові злочини влади ПР проти України

http://www.pravda.com.ua/news/2010/10/21/5501736/

Тимошенко скаржиться, що в 5 областях є її клони
Четвер, 21 жовтня 2010, 17:29

Лідер "Батьківщини" Юлія Тимошенко заявляє, що в 5 областях України зареєстровані й одержали печатки фальшиві організації "Батьківщини", а в Київській і Львівській областях виборчкоми зареєстрували фальшиві списки кандидатів від цієї партії.

Про це Тимошенко заявила в четвер у Харкові, повідомляє Інтерфакс-Україна.

"Дуже просто це робиться: збираються три-чотири члени Партії Регіонів, пишуть протокол про те, що вони переобрали керівника, наприклад, міської організації партії "Батьківщина", потім вони з цим протоколом йдуть у Мін'юст, він виписує свідоцтво, що в них уже є керівник, цілком викреслює в реєстрі нашу справжню партійну організацію, і далі вони йдуть у МВС, одержують дублікат печатки", - сказала Тимошенко.

Лідер "Батьківщини" підкреслила, що в Київській і Львівській областях подані цілком фальшиві списки кандидатів у депутати від її партії.

Вона також відзначила, що її листи про те, що ці кандидати не мають відношення до її партії, залишили без уваги.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Майстерень Адміністрація (Л.П./М.К.) [ 2010-10-21 18:31:30 ]
Постійне посилання: http://www.pravda.com.ua/columns/2010/10/21/5498230/
Чергові "наші" "вибори".

Закон про місцеві вибори. Вивчити, щоб вижити

Анна Середа


...Чи то пак, щоб мати змогу зареєструватись й утриматись в списках зареєстрованих кандидатів...

Усе почалось з набрання чинності нового закону "Про місцеві вибори", який, що вже стало традицією в нашій державі, був прийнятий незадовго до початку виборчого процесу.

Хоча ні, значно раніше.

Із президентських виборів 2010 року, які дали старт активному формуванню слухняного адмінресурсу. Чи навіть із парламентських, коли ці законотворці ввійшли в Раду. А можливо, ще із часів формування партій? Ба ще раніше, з їхніх осередків, на чолі з унікальними вченими в області політичного клонування?..

І все ж, до закону. Переплетіння політичних та економічних інтересів мало негативний вплив та підривало довіру громадськості до політичного процесу. Тож, озброївшись гарною ідеєю змішаної системи, народні депутати подарували недосконалу, внутрішньо суперечливу "інструкцію" із народного волевиявлення. У ній знайшлось місце цілому ряду положень, які значною мірою не відповідають Конституції України.

Не варто ще раз повторювати, що під обгорткою мажоритарно-пропорційної системи гарно сховалась норма щодо права висування кандидатів лише місцевими організаціями партій. А самовисуванням можуть потішитись тільки депутати сільських, селищних рад, та сільські й селищні голови.

Хоча ця новела й ставить громадян у пряму залежність від місцевих організацій партій та унеможливлює існування незалежних кандидатів, дозволяє сформувати провладні більшості в місцевих радах - вона все ж таки заслуговує на звання єдиного кроку в бік демократії, порівняно з іншими нововведеннями.

Порядок формування виборчих комісії - основа у прагненні до незабезпечення однаково рівного ставлення до суб'єктів виборчого процесу.

Перш за все, обмежено права позапарламентських партій брати участь у формуванні територіальних виборчих комісій. Представництво у ТВК можливе лише в разі посмішки фортуни під час жеребкування, яке визначало не більше трьох кандидатур від тих, хто не ввійшов колись у парламент, але мав намір висувати кандидатів на місцевому рівні.

Норми ж щодо включення кандидатур від місцевих парторганізацій, депутатські фракції яких зареєстровані в апараті ВР, мають виключно політичне забарвлення. Адже політичні партії, що входять до виборчого блоку, можуть запропонувати до складу комісії кожна по три особи, нарівні з партіями, що діють самостійно.

Як результат - найбільше представництво мають коаліційні сили.

Дотримуючись такої ж процедури, провладні сили в багатьох регіонах отримали перевагу в керівництві ТВК на місцевих виборах.

Утворені на законних, але дуже суперечливих із конституційними нормами підвалинах, ці комісії "здійснюють" виборчий процес. За власними вподобаннями реєструють, відмовляють у реєстрації, скасовують реєстрацію кандидатів... При тому, що рішення про відмову, замість надання представнику, який чекає в коридорі, швидко запаковується у конверт для відсилання поштою. І, як наслідок, отримується партією тоді, коли всі строки для подання заяв із виправленими документами вже пройшли.

Вражають причини відмов у реєстрації. Разом із дійсно невідповідним оформленням документів, часто виписані зовсім недолугі підстави. Як то: не зазначення контактного номера телефону, відсутність даних про громадську роботу, "негарна фотографія" тощо. Більшість випадків відмови мали приховані політичні мотиви.

Не треба сумніватись, що приклад формування ТВК ліг в основу "справедливого" утворення дільничних.

Адже, великодушно надавши право подавати кандидатури до складу комісій усім учасникам виборчих змагань, включаючи кандидатів у, депутати в одномандатних виборчих округах, кандидатів на посаду сільського та міського голови, законодавчо було встановлено максимальну кількість членів такої комісії. ТВК на свій розсуд обирала "гідних". І цей "розсуд" обмежується лише "досвідом роботи" осіб, указаних у поданні. За тим же "досвідом" призначався й голова, заступник голови та секретар комісії.

Про паритетність розподілу керівних посад між представниками політичних сил навіть не згадується.

Уже зараз на Львівщині багато опозиційних партій кричать про дії тервиборчкомів, які не включили їх представників до складу дільничних комісій. І це - опозицію... І де? - У Західній Україні. Чудова позиція у Кременчуцької міської виборчої комісії, яка пояснила таке "не включення" опозиції як сприяння роботі членів ДВК за умови мінімальної кількості членів.

Набравшись досвіду злагодженої роботи на користь фаворитів перегонів під час винесення попереджень кандидатам, скасування реєстрації, виборчі комісії продовжують вправно дотримуватися закону.

І, дотримуючись закону, - не розглядають скарг за формальними ознаками. І позбавляють права бути присутнім у приміщенні під час голосування офіційних спостерігачів. І завершать коло "надзвичайних" повноважень прийняттям рішень більшістю голосів від присутніх (навіть трьома) при підрахунку голосів.

Процедури формування виборчих округів, формування й організації виборчих комісій, процедури оскарження ймовірних порушень не створюють рівних умов для балотування й участі у виборах.

Закон, так звана "виборча Біблія", став, у поєднанні із застосуванням адмінресурсу, клонування, чорного піару та підкупу виборців - реальною загрозою чесного волевиявлення.

Для уніфікації виборчих процедур на всіх типах виборів - президента, народних депутатів, депутатів ВР Криму, сільських, селищних, міських голів та депутатів місцевих рад - та використання позитивного напрацювання виборчого законодавства нагальною є потреба прийняття кодифікованого законодавчого акта - Виборчого кодексу України.

Про це зараз усі не втомлюються говорити, починаючи від члена дільничної комісії, до президента України.

Натомість уже зараз готується база для законного спотворювання результатів майбутніх парламентських виборів.

Розуміючи необхідність виконання колишніх обіцянок, таких як введення змішаної системи виборів і до Верховної Ради, законотворці прийняли зміни до закону "Про державний реєстр виборців".

Озброївшись дозволом гратися виборчою адресою без усіляких на це підстав та досвідом маніпулювання відкріпними посвідченнями, можна зібрати необхідну кількість голосів для депутата-мажоритарника у відповідних регіонах.

Хоча, яка різниця хто забезпечить потрібний результат? Автобуси з голосувальниками, чи виборчі комісії, що діють "виключно в межах прийнятого закону"?..

Анна Середа, спеціально для УП
© 2000-2010 "Українська правда"

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Майстерень Адміністрація (Л.П./М.К.) [ 2010-10-23 12:18:34 ]
До подій у Москві

Кремль переміг Москву



Переможна війна Кремля з колишнім мером Москви Юрієм Лужковим свідчить: навіть чиновники дуже високого рангу в Росії не захищені від свавілля жителів політичного олімпу. При цьому сила впливу телевізійного екрану в РФ під час інформаційної війни була успішно протестована. Тому не можна виключати, що і надалі інформаційна зброя активно використовуватиметься.

Теленаїзди на Юрія Лужкова свідчать, що інформаційні війни залишається затребуваною в політичній боротьбі. Сам мер виявився до них не готовий. Довгі роки у владі роблять будь-яку людину неадекватною. Часто трапляється так, що поруч немає того, хто міг би порадити: іди вчасно, аби залишити по собі добру пам'ять.

18 років свого правління в Москві Лужков використовував суто авторитарні методи. І не можна виключати, що саме вони стали наріжним каменем в системі путінського режиму. Як би там не було, Лужков явно пересидів у владі і втратив пильність. Розуміння того, що медіа, зокрема центральні телеканали, на підвідомчій йому території контролює не він, прийшло надто пізно. Кремль дав такий "інформаційний залп", який дозволяє говорити про вживання психологічного насильства відносно суспільства.

Методи, які застосовувалися проти Лужкова, дуже нагадують радянський період. Практично, в Росії йдеться про відновлення радянської влади (коли радяться між собою у вузькому колі). Капіталістична економіка існує для обраного режимом кола осіб. Правда, замість всемогутньої колись КПРС тепер діє новий її підвид. Правляча партія російської бюрократичної номенклатури "Єдина Росія" контролює основні медіа-ресурси.

Інформаційна війна з мером Москви показала, що сьогодні російська центральна влада має в своєму розпорядженні "телекілерів", готових у будь-який момент виконати будь-який її наказ. Виникає припущення, що з часів цькування Олександра Солженіцина в ЗМІ не проводили такого публічного переслідування. Може це і не зовсім коректне порівняння, і Юрій Лужков далеко не ангел, і особа не такого масштабу, як Солженіцин, але витрати на його дискредитацію і самі підходи незвичайно нагадують далекі 70-і рр. минулого століття.

Неочікувано моральну підтримку Лужков отримав із Білорусі. Олександр Лукашенко заявив на прес-конференції для російських журналістів: "Ніякі це не ЗМІ, це команда Медведєва. Не знаю, наскільки це підтримується Путіним, але у мене є відомості, що він ту ж позицію займає. Це одна і та ж команда, яка натякала Шаймієву, Муртазу Рахімова нахиляла, потім підібралися до Ілюмжинова, мене прихопили, а потім і Лужкова. Це одні і ті ж люди!"

За великим рахунком, Юрій Лужков був для москвичів таким же авторитетним мером, як свого часу для киян Олександр Омельченко. І хоча сьогодні Лужков не мав такої підтримки як на початку своєї діяльності мера, але багато жителів російської столиці ставлять собі питання: чи можна законно обраного мера, який користувався довірою більшості москвичів, звільнити з формулюванням "втрата довіри президента Росії"? А як же бути з довірою самих жителів Москви? Або Лужків був останнім мером, якого обрали, і його звільнення знаменує кінець імітації демократії в Росії?

Цікаве обґрунтування звільнення Лужкова озвучив перший, демократично обраний мер Москви професор Гаврило Попов. На його думку, відставка викликана передреволюційною ситуацією в Росії. Справа не в самому конфлікті в світлі майбутніх президентських виборів, а в тому, що російське правляче угрупування виявилося в глибокій кризі. Гаврило Попов вважає, що, "прагнучи випередити хід подій, йдучи назустріч продовольчій і ціновій кризам, влада вирішила обрати варіант, при якому будуть винні Путін і Лужков, зате чистим і незаплямленим вийде угрупування президента. Це не дуже логічно, але іншого виходу немає. Ситуація критична. Ми вступили в стадію, яка у всіх теоріях називається "Коли верхи не можуть управляти по-старому". Зараз все питання в тому, що робитимуть низи".

З 1993 р. відкритої боротьби за владу в Росії практично не було, оскільки російська влада - це одна велика "політична сім'я". У 1987 р. Борису Єльцину, щоб КПРС остаточно не прибрала його з влади, довелося публічно каятися перед однопартійцями, але, коли справа дійшла до вирішальної сутички, він майстерно використовував демократичні настрої в суспільстві і був обраний президентом. Потім, 20 червня 1991 р., він видав указ про департизацію і остаточно знищив своїх конкурентів з партноменклатури. Варто було Юрієві Лужкову задуматися про необхідність повернення до виборів мерів, як система спрацювала проти нього, як колись проти Єльцина.

Мер Юрій Лужков програв інформаційну війну і втратив крісло. Можливо, що при новому керівнику столиці російська влада на короткий період стане монолітнішою. Але якщо внутрішньовидова політична боротьба йде від різноманітності до монолітності (як це було в 30-і рр.), то "пожирання" великих і заміна їх на дрібних і "плазуючих" політиків лише зміцнює владу. Але коли пік монолітності подолано, то подібний процес починає руйнівно впливати на правлячий режим.

"Пожирання" Троцького, Каменева та інших соратників Леніна лише зміцнювало владу Сталіна. А викривання культу особи, антипартійна змова Молотова, Маленкова і скидання Хрущова лише розхитували радянський моноліт. Генеральному секретареві ЦК КПРС Леоніду Брежнєву удавалося зберегти видимість стабільності і "об'єднати" своїх конкурентів, не викликаючи при цьому особливого публічного ажіотажу. Але процес розкладання радянського режиму розвивався дуже швидко, і віри у вождів у народу вже не було.

Разом з Юрієм Лужковим відходить ціла епоха. Не виключено, що сьогодні ми спостерігаємо останній сплеск публічної політики і жорстокої конкуренції в рамках нинішньої системи. Чи надовго вона переживе лужковську - велике питання.

Однак при цьому напрошується питання: чи дійсно в Росії склалася така "специфічна" система влади, про дії якої можна говорити лише з гумором? Це химерна суміш зашкарублого совка, латиноамериканського капіталізму, густо приправлена імперською пихою і шовіністичним перцем. Чи вийде щось пристойне з такого способу управління країною?

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Майстерень Адміністрація (Л.П./М.К.) [ 2010-10-23 12:34:09 ]
Турчинов здивований, що ще не у в'язниці


В БЮТ спростовують всі звинувачення американських аудиторів та головного Контрольно-ревізійного управління України.

Про це заявив колишній перший віце-прем'єр Олександр Турчинов в ефірі Шустер Live, коментуючи результати ревізії КРУ.

"Якщо б розтрати були, мене б вже давно про це запитали слідчі. Останнім часом мене кілька разів викликали на допити, але жодного питання ні прокуратура, ні СБУ мені не задали про розтрати, виявлені КРУ", - заявив він.

"Якщо б вони знайшли хоч одну копійку бюджетних грошей, яку ми використовували у передвиборній агітації Тимошенко, то я б тут не з вами спілкувався, а сидів би у них у в'язниці", - сказав колишній віце-прем'єр.

Турчинов вважає, що мета цих дій "відволікти увагу від місцевих виборів та підвищення цін".

"Це все фікція, банальна брехня. Ні до яких зловживань чиновники, які працювали з Тимошенко, уряд Тимошенко не мають ніякого відношення", - заявив він.

При цьому Турчинов розповів, що уряд Тимошенко пішов на збільшення статутного фонду "Нафтогазу", щоб не збільшувати ціну на газ для населення.

"Я вважаю це правильне рішення", - заявив колишній чиновник.

Крім того, за словами Турчинова 3,3 мільярда гривень, виділені за Кіотським протоколом, уряд Тимошенко не чіпав.
"Акт КРУ від 29.03.2010 року про ревізію обсягу коштів. Станом на 23.03.2010 року всі кошти знаходилися на рахунках"
, - повідомив політик.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Майстерень Адміністрація (Л.П./М.К.) [ 2010-10-23 12:42:46 ]
На колишнього адвоката Пукача вже хочуть завести справу?
Субота, 23 жовтня 2010, 12:05

У Генпрокуратурі розглядають можливість притягнення колишнього адвоката Олексія Пукача Олега Мусієнка до відповідальності за розголошення матеріалів слідства.

Про це пише "Сегодня" з посиланням на власні джерела у ГПУ.

Офіційно у ГПУ відмовилися коментувати останні заяви Мусієнка, заявивши, що спілкуються з адвокатами в суді, а не через ЗМІ.

"Неофіційно ж дали зрозуміти, що розглядають можливість притягнення Мусієнка до відповідальності за розголошення матеріалів слідства "і дуже скептично оцінюють звинувачення адвоката на адресу Рената Кузьміна - про те, що той хоче вивести з-під звинувачення Кучму і Литвина".

У свою чергу сам Мусієнко у коментарі "Українській правді" сказав, що вважає звинувачення Генпрокуратури безпідставними.

"Я таємницю слідства не розголошував. Це зробив заступник генпрокурора Ренат Кузьмін, коли публічно заявив, що скасував постанову про відмову притягти до кримінальної відповідальності Кучму і Литвина", - сказав він.

За словами Мусієнка, оприлюднені ним дані також раніше озвучували представники потерпілих у справі Гонадзе і майор Мельниченко.

"Якщо і було якесь порушення, то в частині права Пукача самостійно обирати собі адвоката", - сказав відсторонений від справи захисник екс-начальника міліцейської "наружки".

Як відомо, Мусієнко заявляв, що Пукача примусили відмовитися від його послуг через те, що він наполягав на неможливості виділення зі справи Гонгадзе матеріалів щодо Кучми і Литвина.

Українська правда
Постійне посилання: http://www.pravda.com.ua/news/2010/10/23/5507389/

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Майстерень Адміністрація (Л.П./М.К.) [ 2010-10-23 17:01:45 ]
УНІАН
Депутати від БЮТ викликали слідчу групу до харківської типографії

Народні депутати від БЮТ Володимир ФІЛЕНКО і Олексій ЛОГВИНЕНКО викликали оперативно-слідчу групу до типографії «Фоліо-плюс» у Харкові, де був виявлений факт друкування неврахованих виборчих бюлетенів.

За словами В.ФІЛЕНКА, у типографії «Фоліо-плюс», яка розташована за адресою: вулиця Лодзинська, 9, виявлені віддруковані бюлетені для виборів до місцевих рад 31 жовтня. При цьому, як повідомив депутат, друкування бюлетенів продовжується, повідомляє інтернет-огляд з Харкова «Головне».

Директор типографії Дмитро БАЛАН розповів народним депутатам, що видавництво «Фоліо-плюс» уклало договір на оренду друкарського устаткування з іншим видавництвом – «Майдан», яке нібито і займається друкуванням бюлетенів до виборів. У той же час, надати якісь документи, які б підтверджували правомочність «Майдану» і «Фоліо-плюс» друкувати документи суворої звітності до виборів Д.БАЛАН не зміг через їх відсутність у друкарні. Крім того, як зазначає В.ФІЛЕНКО, бюлетені на устаткуванні «Фоліо-плюс» друкують працівники саме цієї типографії, що підтверджується розповідями самих друкарів.

Народні депутати підкреслюють, що договорів територіальної виборчої комісії з вказаною друкарнею Д.БАЛАН надати також не зміг, як і не зміг надати документи, які б підтверджували правильність виготовлення, обліку і транспортування бюлетенів.

В.ФІЛЕНКО зажадав від Д.БАЛАНА негайно зупинити процес друку неврахованих бюлетенів, і звернувся з відповідним депутатським запитом до прокуратури області.

Як заявив голова харківської "Батьківщини", кандидат на посаду мера Харкова Арсен АВАКОВ, інформацію про те, що в одній з типографій Харкова друкуються фальшивки, він одержав напередодні телефоном від аноніма.

За словами незнайомця, "ліві" бюлетені друкуються у величезній кількості, без будь яких-спеціальних методів охорони, захисту, контролю і обліку, після чого продукція вивозиться з типографії у невідомому напрямі. На цьому ж підприємстві, повідомив анонім, друкується агітаційна продукція без вихідних даних, зокрема Партії регіонів.

А.АВАКОВ продемонстрував журналістам бюлетень на вибори до Харківської облради за партійними списками, бюлетень по мажоритарному округу в Лозовій і Харківському районі, йдеться у повідомленні.

"Ми маємо всі підстави, а зараз і докази, говорити про те, що голова територіальної (Харківської міської) виборчої комісії (Олександр) ДМИТРЕНКО, голова обласної виборчої комісії (Олександр) РУСАНОВ, що перебувають у цих комісіях за квотою Партії регіонів, фактично саботують процес, а по суті, беруть участь у порушенні законів України і забезпечують підроблене голосування. Організовують фальсифікацію голосування. Це кримінальний злочин, який ми вимагаємо негайно припинити", - заявив А.АВАКОВ.

Він також додав, що у відповідь на вимогу учасників виборчого процесу і членів комісії до голів обласної територіальної комісії і міської територіальної виборчої комісії "показати, на якій підставі, за якими договорами, де друкуються бюлетені, який порядок їх зберігання, транспортування, охорони, маркування, голови комісій ухиляються від відповідей".

"Обласна організація партії "Батьківщина" вимагає припинити процедуру видачі бюлетенів, оприлюднити інформацію де, на яких підставах, в яких кількостях, при якому контролі друкуються бюлетені для голосування, як контролюються форми, як контролюється процедура завезення бюлетенів", - заявив А.АВАКОВ.

Він також сказав, що "Батьківщина" вимагає затвердити нову форму бюлетенів і виготовити їх наново. «Це треба зробити негайно, щоб не допустити зриву виборів», - підкреслив А.АВАКОВ.

"Коли про бюлетені ми дізнаємося з анонімного дзвінка – це означає, що процедури чесного голосування бути не може", - додав він.

"Я звертаюся до Президента України, який неодноразово заявляв про чесні вибори, і прошу забезпечити ці чесні вибори тут, у Харкові. Тому що те, що відбувається зараз тут, це ганебна, абсолютно негодяща процедура, яку ніяк не можна назвати виборами", - наголосив А.АВАКОВ.

 



http://www.unian.net/ukr/print/402439

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Майстерень Адміністрація (Л.П./М.К.) [ 2010-10-24 14:25:42 ]

В очікуванні грипу: як підготуватися і не захворіти

Епідемія "свинячого грипу", за прогнозами Центру грипу при МОЗ, нас чекає і цього року. Орієнтовно - у листопаді-грудні. Причому серед трьох штамів грипу, що очікуються у нас, найсерйознішу небезпеку представляє саме A/H1N1 ("свинячий грип"). Що варто робити, щоб не підхопити грип?

Черги в аптеках, в яких уже нічого немає, обличчя в масках на ринках, у маршрутках і на роботі. І щоденні звіти МОЗ, мов з лінії фронту: сьогодні від грипу померло скільки-то людей.

Суцільна паніка, страх і карантин. Так рік тому в Україні стартувала епідемія "свинячого грипу". Перші сім смертей були зафіксовані в Тернопільській області. МОЗ спочатку заперечував, що загадковий вірус - це A/H1N1. І офіційно оголосив епідемію лише через тиждень після її початку 29 жовтня - коли з'явилися перші лабораторні підтвердження вірусу.

Епідемія розвивалася двома хвилями: перший пік припав на початок листопада, другий - на другу половину грудня. Потім почався плавний спад захворюваності, але остаточно люди припинили хворіти лише в середині весни.

Усього ж за час епідемії від грипу A/H1N1 померло більш тисячі осіб.

Грипозний прогноз

Епідемія "свинячого грипу", за прогнозами Центру грипу при МОЗ, нас чекає і цього року. Орієнтовно - у листопаді-грудні. Причому серед трьох штамів грипу, що очікуються у нас, найсерйознішу небезпеку представляє саме A/H1N1 ("свинячий грип").

Усього може перехворіти на грип від 6,5 до 7,5 мільйонів українців (минулого сезону перехворіли 7,7 мільйонів).

"Але таких серйозних ускладнень вже не буде. По-перше, у тих, хто перехворів, уже є імунітет. По-друге, цього разу ступінь готовності вище", - відзначив директор Центру грипу Олександр Гриневич.

"Цього року достатньо апаратів штучного дихання, "Таміфлю", масок і всього необхідного. Тож навряд чи повториться хвиля смертей", - прогнозує заступник головного санлікаря Тернопільської області Нінель Цяпа.

Влада до епідемії готуються. "Зараз у кожному регіоні є лабораторія, здатна визначити тип вірусу грипу, але тест-систем ще немає. Закупівлі тест-систем будуть йти за рахунок місцевих бюджетів", - відзначила керівник парламентського комітету з питань охорони здоров'я Тетяна Бахтєєва.

За її словами, все інше, у тому числі маски, противірусні ліки й апарати штучного дихання є.

А от із препаратом "Таміфлю" є питання. "Україною було отримано 804 тисячі упаковок "Таміфлю". На сьогодні залишилося 500 тисяч, з них 30% прострочені. Але і придатного обсягу має вистачити на всіх", - зазначила Бахтєєва.

Наскільки страшний чорт

Про те, що зробити, щоб не захворіти "свинячим грипом" у цьому сезоні, розповідає відомий педіатр Євген Комаровський, який торік першим з лікарів заявив, що паніка навколо "свинячого грипу" - штучна.

"Заходи профілактики грипу й ГРВІ однакові щороку. Вони базуються на режимі повітря (тобто в приміщенні треба провітрювати), стані слизових оболонок (ніс періодично треба мазати тією ж оксоліновою маззю або навіть пирскати фізрозчином, щоб слизові оболонки не пересихали)", - зазначає лікар.

[VR] Згідно зі статистикою МОЗ, усього під час епідемії захворіли 7 753 635 осіб (16,87% населення України).

До лікарні потрапили 371 512 осіб (5,72% з числа всіх хворих).

З них, за даними МОЗ, померли в Україні від "свинячого грипу" і його ускладнень 1128 людей (0,02% з числа хворих).

Варто зауважити, що в середньому від пневмонії в Україні за рік помирає 5-6 тисяч осіб, але статистику по смертях саме від грипу стали вперше вести лише в 2009-му. [/VR]

"Але головне, люди повинні цікавитися цим самі, читати газети, сайти. І тоді в розпал епідемії грипу ви не підете з дитиною в супермаркет. Організм людини так влаштований, що ГРВІ не є для нього смертельними хворобами. Якщо людина не живе в стані стресу, не голодує і не мерзне, то вона легко за 5-6 днів справляється з цим вірусом", - пояснює Євген Комаровський.

"Якщо поруч з вами знаходиться хворий ГРВІ й у вас немає імунітету, ви обов'язково захворієте, які б таблеточки ви не пили. Тому головне, щоб поруч було поменше хворих ГРВІ. Краще пройтися пішки, а не їхати в транспорті. Офісним працівникам треба пам'ятати, що приміщення треба регулярно провітрювати", - додає він.

Не вірить Комаровський і в маски на вулиці. "ВООЗ вважає доведеною ефективність масочного режиму всередині лікарень. Ходити в ній вулицями - це смішно", - каже він.

Профілактика грипу

Також правилами профілактики грипу поділилися Олег Назар, головний імунолог Києва, і Геннадій Апанасенко, професор, д.м.н., завкафедри спортивної медицини Національної медакадемії.

Часниковий захист

Якщо у вас немає запалення травної системи, нирок і ви не комплексуєте через запах, вранці, виходячи з будинку, з'їжте пару зубчиків часнику. Фітонциди, що містяться в ньому, "вб'ють" віруси, що будуть навколо. Правда, забійна сила фітонцидів залежить від інтенсивності часникового запаху.

Якщо ж почуття прекрасного пересилить інстинкт самозбереження, можете повісити на шию антигрипозний "кулон" - 1-2 зубчики часнику. Або ж наріжте їх і покладіть на блюдце, яке поставте біля себе на робочому столі.

Меню з "аскорбінкою"

Вітамін С підтримує імунітет у повній бойовій готовності. Тому налягайте на цитрусові. І не забудьте про ківі, квашену капусту й картоплю (в них теж багато "аскорбінки").

Чистота

Віруси під час епідемії можуть бути на всьому, до чого ви доторкаєтеся. Тому прийшли з вулиці - ретельно вимийте з милом руки. І намагайтеся протягом дня мити їх частіше.

Поменше тріть ніс та очі: так ви доставите віруси, якщо ви не встигли змити їх з рук, прямо до "входу" у ваш організм. Частіше влаштовуйте вологе прибирання на робочому місці й у себе вдома: разом з пилом ви ліквідуєте і віруси, що можуть у ньому осісти.

Мажте і "мийте" ніс

Дістаємо з аптечних засіків оксолінову мазь (її можна замінити вазеліном або будь-яким жирним кремом) і щедро мажемо нею в носі перед виходом з будинку. Вона здатна затримати віруси, що будуть атакувати ваш організм через ніс.

Прийшовши на роботу, "віруси, що потонули" у мазі, вимийте за допомогою мильної води. До речі, водою можна не тільки очищувати, але і загартовувати ніс. Щоранку набирайте в долоню прохолодну воду, втягуйте її носом і випускайте. І так 3-4 рази.

Завдяки цьому в носі буде створюватися локальний стрес, і мозок даватиме команду приганяти до слизових носа протизапальні речовини. На кілька годин вони зроблять ваш ніс неприступним для вірусів. А отже можна обійтися і без оксолінової мазі.

Вилизуйте мед

Візьміть собі за звичку щоранку облизувати тарілку з розмазаним по ній медом. Так ви поліпшите кровообіг у ротоглотці, що також зустрічає першою віруси. А якщо є гарний кровообіг, стінки судин стають непроникними для "агентів" грипу.

Їжте пряну їжу

Вона поліпшує кровообіг. Це відіграє свою роль у профілактиці грипу тому, що інфекція легше приживається, коли судини спазмовані.

Мийте посуд окропом

Він нейтралізує віруси, що встигнуть на неї потрапити. Особливо це важливо робити з офісним посудом.

Провітрюйте приміщення

Якщо цього не робити, концентрація вірусів зашкалюватиме. Тому мінімум щогодини на 5 хвилин запускайте в кімнату потоки свіжого повітря.

Ходіть в лазню та сауну

Якщо ви після літа відразу ж відновили походи в сауну, то підготували потужну антигрипозну броню. Тому що ефект від парильні виникає через 2 місяці.

Але якщо ви згадали про сауну зараз, то все рівно починайте ходити: до зими натренуєте імунітет. І обов'язково сходіть в баню, якщо промерзли. Так ви не дасте шансів застуді. Вона вийде разом з потом.

Займайтеся спортом

Будь-яке фізичне навантаження поліпшує кровообіг. А ви вже знаєте, чому це важливо для профілактики грипу. Плюс до того під час спортивних занять організм насичується киснем, завдяки чому утвориться більша кількість нових імунних клітин і імунна система краще боротиметься з незваними гістьми - вірусами.

Урізання:

Згідно зі статистикою МОЗ, усього під час епідемії захворіли 7 753 635 осіб (16,87% населення України).

До лікарні потрапили 371 512 осіб (5,72% з числа всіх хворих).

З них, за даними МОЗ, померли в Україні від "свинячого грипу" і його ускладнень 1128 людей (0,02% з числа хворих).

Варто зауважити, що в середньому від пневмонії в Україні за рік помирає 5-6 тисяч осіб, але статистику по смертях саме від грипу стали вперше вести лише в 2009-му.

За матеріалами "Сегодня"


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Майстерень Адміністрація (Л.П./М.К.) [ 2010-10-25 15:31:20 ]
Як у черговий раз фальсифікуються вибори в Україні Або за що Саркозі і інша шваль нагороджує медальками нинішню владу...

25.10.2010 15:05 _ Олег Медведєв

От таке підрахуйство. Харківські бюлетені. Хроніка подій. Відео


1. Надходження інформації

Інформацію про те, що в одній із друкарень Харкова (поліграфічна фірма "Фоліо-Плюс", вул. Лодзинська, 12) друкуються фальшивки, одержав 22.10.2010 року пізно ввечері телефоном від аноніма керівник обласної організації "Батьківщини", кандидат на пост мера Харкова Арсен Аваков. За словами людини, яка дзвонила, "ліві" бюлетені друкуються у величезній кількості, без жодних спеціальних методів охорони, захисту, контролю та обліку. Відтак продукція вивозиться з друкарні в невідомому напрямку. На цьому ж підприємстві, повідомив анонім, друкується агітаційна продукція без вихідних даних, у тому числі, Партії регіонів.

2. Виїзд до друкарні.

Близько 12:30, одразу після брифінгу, на ПП "Фоліо-Плюс" виїхали народні депутати України Філенко та Логвиненко. Разом з ними до друкарні виїхали депутати Харківської міської ради, члени обласних та міського передвиборних штабів "Батьківщини", представники харківських ЗМІ.

Народним депутатам, які приїхали до друкарні, охорона ПП "Фоліо-Плюс" повідомила, що керівництва немає на місці. З генеральним директором – Дмитром Баланом – телефоном зв'язався Володимир Філенко. Під час телефонної розмови Балан підтвердив Філенкові, що його поліграфічне підприємство друкує бюлетені для виборів 31 жовтня 2010 року. Відповідати на будь-які додаткові питання з боку Філенко директор друкарні відмовився, але погодився виконати прохання В. Філенка приїхати у друкарню.

ЗМІ на територію допущені не були.

Директор друкарні Дмитро Балан розповів народним депутатам, ніби видавництво "Фоліо-Плюс" уклало договір на оренду друкарського устаткування з іншим видавництвом – "Майдан", яке нібито й займається друком бюлетенів до виборів.

У той же час, надати будь-які документи, що підтверджують правочинність друкування "Майданом" та "Фоліо-Плюс" документів суворої звітності до виборів Дмитро Балан не зміг через їхню відсутність в друкарні. Крім того, як виявилося, бюлетені на устаткуванні "Фоліо-Плюс" друкують працівники саме цієї друкарні, що підтверджується розповідями самих друкарів.

Договорів територіальної виборчої комісії із зазначеною друкарнею Дмитро Балан надати так само не зміг. Як не зміг і надати документи, що підтверджують правильність виготовлення, обліку та транспортування бюлетенів.

Народні депутати викликали на місце друкування бюлетенів слідчо-оперативну групу прокуратури і міліції. Владимир Філенко зажадав від Дмитра Балана негайно зупинити процес друку неврахованих бюлетенів і звернувся з відповідним депутатським запитом до прокуратури області.

3. Обласна виборча комісія.

У той самий час, коли народні депутати України Філенко та Логвиненко виїхали на територію ПП "Фоліо-Плюс", керівник обласного виборчого штабу "Батьківщини" Юрій Прав та член партії (колишній керівник обласного тервиборчкому) Микола Селезньов у супроводі представників ЗМІ направилися до обласної виборчої комісії з примірниками неврахованих бюлетенів.

Вимоги, які Прав Ю.Г. та Селезньов Н.В. висували до облвиборчкому: припинити процедуру видачі бюлетенів, оприлюднити інформацію – де, на яких підставах, у яких кількостях, за якого контролю друкуються бюлетені для голосування, як контролюються форми, як контролюється процедура завезення бюлетенів. Представники "Батьківщини" вимагали затвердити нову форму бюлетенів і виготовити їх заново. Глава обласної виборчої комісії, член Партії регіонів Олександр Русанов обвинуватив Юрія Права у тому, ніби останній улаштував у комісії п'яний дебош, та вигнав представників "Батьківщини". При цьому Юрій Прав одразу відправився до обласного наркологічного диспансеру, де, після здачі відповідних аналізів, одержав на руки висновок лікарів про відсутність алкоголю в крові.

Буквально за годину глава Харківської облдержадміністрації Михайло Добкін заявив, що колишній керівник обласної виборчої комісії Микола Селезньов намагається зірвати терміни видачі бюлетенів.

"Хочу окремо сказати про ситуацію, що мені дуже не подобається: представник БЮТ, що був керівником обласної виборчої комісії пан (Микола) Селезньов втручається нахабним чином у роботу обласної територіальної комісії, намагаючись зробити все, щоб були зірвані терміни по видачі бюлетенів", – цитувала Добкіна прес-служба ХОДА.

4. ПП "Фоліо-Плюс", ситуація на вечір 23 жовтня 2010 року

Увечері 23.10.2010 року, після звернення до прокуратури області й міста народного депутата України В. Філенка, на територію ПП "Фоліо-Плюс" приїхали помічники прокурора міста Євген Терпелюк і Ліна Коса. Правоохоронці розпочали дослідчу перевірку фактів друку неврахованих бюлетенів на вибори до місцевих рад. На місце перевірки прибув і начальник міської міліції полковник Баранник.

Володимир Філенко та Леонід Логвиненко виявили в промислових цехах "Фоліо-Плюс" як вже видрукувані бюлетені, так і ті, що перебували у процесі друку. При цьому бюлетені друкувалися в цеху, де відбувався друк сторонньої продукції, наприклад, винних етикеток.

Працівники прокуратури провели опитування робітників підприємства, які підтвердили, що є співробітниками "Фоліо-Плюс" та безпосередньо займаються друком виборчих бюлетенів.

Після неодноразових вимог народних депутатів Володимира Філенка та й Олексія Логвиненка, керівники "Фоліо-Плюс" надали працівникам прокуратури договір на оренду друкарського устаткування. Згідно договору, "Фоліо-Плюс" передає своє устаткування в користування ТОВ "Майдан", яке і займається друком виборчих бюлетенів. При цьому, за словами народних депутатів, договір складений таким чином, що працівники "Фоліо-Плюс", які не мають дозволу тервиборчкому на друк виборчих бюлетенів, мають безконтрольний і необмежений доступ до процесу друку.

Як відзначили нардепи, побачене ними в друкарні "Фоліо-Плюс" є брутальним порушенням всіх можливих правил виготовлення документів суворої звітності, якими і є виборчі бюлетені. Зокрема, згідно Правил виготовлення документів суворої звітності, цикл виготовлення подібних документів повинен бути замкненим. Інакше кажучи, всі процеси, починаючи від виготовлення форм і закінчуючи нумерацією, повинні проходити на одному поліграфічному підприємстві. Будь-яка кооперація декількох підприємств при друкуванні документів суворої звітності категорично заборонена чинним законодавством України.

Крім того, Володимир Філенко відзначив, що, згідно роз'яснень і постанов ЦВК, друк виборчих бюлетенів повинен здійснюватися тільки в присутності співробітників правоохоронних органів. Що стосується друкування бюлетенів на "Фоліо-Плюс", то працівники правоохоронних органів довідалися про це винятково із заяв нардепів і повідомлень ЗМІ.

Близько 19:00 23 жовтня 2010 року біля ПП "Фоліо-Плюс" зібралося близько 200 жителів міста: народні депутати України, кандидати в депутати різних рівнів від опозиційних партій, прості мешканці Харкова.

Вимоги тих, що зібралися – провести всебічну та об'єктивну перевірку того, на якій підставі друкарня, яка не має на те законних підстав, займається друкуванням виборчих бюлетенів. Люди заблокували виїзд з території друкарні, оскільки побоювалися, що вже надруковані бюлетені можуть спробувати вивезти з "Фоліо-Плюс".

Люди, які зібралися, мали намір дочекатися результатів дослідчої перевірки, що на той момент часу на території друкарні проводили працівники міської прокуратури та міліції, народні депутати України.

Приблизно в 22:30 працівники міської прокуратури та народних депутатів України на складі готової продукції "Фоліо-Плюс" виявили близько 13 тисяч неврахованих бюлетенів. На багатьох пачках є напис: "Понаднормативна продукція".

При цьому доступ до складу з видрукуваними бюлетенями мали всі без винятку співробітники друкарні, що є кричущим порушенням законодавства. Крім того, як вдалося довідатися працівникам прокуратури та народних депутатів України, між ТОВ "Майдан" і друкарнею "Фоліо-Плюс" не існує договору про оренду складських приміщень.

Таким чином, народні депутати дійшли висновку, що бюлетені друкувалися з метою проведення масових фальсифікацій у ході виборів до місцевих рад в Харкові та області 31 жовтня 2010 року.

Крім того, в одному із цехів, де друкуються невраховані бюлетені для виборів до місцевих рад, працівники прокуратури знайшли тираж спецвипуску комунальної газети "Харківські вісті" з описом "заслуг" секретаря міськради і одного з кандидатів на крісло мера Геннадія Кернеса.

Саме це видання вже було викрито опозиційними силами у прямій агітації за Геннадія Кернеса. Тираж, виявлений у друкарні "Фоліо-Плюс", становив близько 300 тисяч примірників.

Прокуратура міста почала складати акти щодо всіх виявлених в друкарні порушень виборчого законодавства.

20:00 23 жовтня 2010 року. Вийшовши з території поліграфічного підприємства, начальник міської міліції полковник Баранник в прямому сенсі слова втік від присутніх біля друкарні людей.

Коли Баранник вийшов з друкарні, його обступили близько 100 громадян з проханням розповісти, що відбувається всередині і які попередні висновки прокуратури та міліції. Відповідати на запитання людей полковник відмовився і почав тікати.

Все це фіксували на фото та відеокамери представники ЗМІ, які зібралися під друкарнею "Фоліо-плюс". Журналісти та депутати обласної ради кинулися навздогін, намагаючись на ходу з'ясувати у керівника харківської міліції, чому він тікає і відмовляється відповідати на запитання. При цьому народ, що зібрався, скандував на адресу Баранника: "Боягуз!"

Зупинившись на кілька секунд, полковник Баранник "розговорився": "Розбираємося, більше нічого не скажу!", сів у машину і обхідними шляхами покинув район друкарні.

Приблизно о 20 годині 50 хвилин присутніх біля друкарні людей почала оточувати міліція та співробітники спецпідрозділу "Беркут". Крім того, в районі заводу "Південкабель", де розташована друкарня "Фоліо-плюс", ДАІ перекрила вулицю Лодзьку, створюючи тим самим незручності для жителів Харкова, і не пропускаючи на місце подій автомобілі.

5. Заява народного депутата України Володимира Філенка

Після проведення дослідчої перевірки співробітниками Харківської прокуратури в ніч на 24 жовтня 2010 р. підприємства "Фоліо-плюс", на якому друкувалися виборчі бюлетені, народний депутат Володимир Філенко зробив наступну заяву:

"На складі ми, спільно з представниками прокуратури, які робили опис того, що там знаходиться, знайшли велику кількість бюлетенів. Але на питання, скільки бюлетенів, яких бюлетенів, ніхто жодної чіткої відповіді нам дати не міг. На питання, скільки на склад надійшло бюлетенів за весь період друку – ніхто не дав відповідь. Скільки вивезено бюлетенів, в якому напрямку, ким вивезено – ніякої відповіді немає. Жодного документа, який би регламентував надходження продукції на склад, а також вивезення продукції зі складу, – нема. Жодного представника територіальної комісії, які повинні здійснювати контроль, на складі немає. Жодного представника видавництва "Майдан", яке є виконавцем замовлення ТВК, – нема.

Разом з тим, на складі повноправно хазяйнують представники "Фоліо-плюс", яке не є суб'єктом друку зазначених бюлетенів.

Бюлетені зберігаються разом з пивними етикетками, з етикетками для киселю, з етикетками для ікри. На даний момент ми перенесли бюлетені, опечатали їх в іншій кімнаті з тієї причини, що завтра приїдуть інші замовники за іншою продукцією і вони не зможуть забрати свою продукцію, тому що вона перегороджена бюлетенями.

Якщо вони відвантажували ікорні та пивні етикети, то постає питання – скільки можна взяти під руку цих пакетів з надрукованими, готовими бюлетенями, які виготовлені за зразком, затвердженим територіальною виборчою комісією, не відомо.

Тому ми констатуємо факт абсолютної відсутності контролю за кількістю надрукованих документів і способами їх вивезення з підприємства.

Приблизно 720 тис. бюлетенів ми знайшли на складі. Найцікавіше, що ми знайшли, – на піддоні лежала велика кількість бюлетенів, як потім було з'ясовано шляхом перерахунку, 12700, на яких зверху красувався такий промовистий напис: "С/ тираж". На наше прохання пояснити, що це означає – нам пояснили – це "сверхтираж".

Нам пояснили, що це такий механізм друку, який завжди є – "сверхтираж". А скільки "сверхтиражу" – жодного акту, жодного акту, як цей "сверхтираж" знищувався, нам також не було пред'явлено.

Я припускаю, що цим "сверхтиражом" можна спокійно торгувати як додатковими бюлетенями, давати зацікавленим мажоритарним кандидатам, наприклад. Можна взяти список, де кандидат "жирніше", у кого платоспроможність більше, і так, під руку, по парі пачок бюлетенів... і питання виборів вирішено.

12 тисяч бюлетенів понад тираж – це тільки одномоментно ми знайшли. Скільки було надруковано, куди він пішов, де подівся – на сьогодні це встановити фактично неможливо.

Сьогодні міліція так-сяк приїхала і включилася в роботу. Правда, вони дуже довго їхали – дві з половиною години, далі прохідної вони не пішли, ніяких дій за нашою спільною заявою вони не робили. Приїхала прокуратура, вона почала слідчі дії. На сьогодні ми заявляємо, що описаний сам процес друку і описано те, що побачили на складі. А інші слідчі дії? Ми сподіваємося, що вони продовжать їх завтра. Можливо, буде якась реакція територіальної виборчої комісії, видавництва "Майдан". Сьогодні вони відпочивають, хоча, вибачте, процес (виборчий) не зупинено. Дивіться, скільки тут людей: хоч субота, хоч неділя – вибори йдуть! Є відповідні календарні терміни, по яких повинні здійснюватися ті чи інші процедури.

На закінчення хочу сказати, що виготовлення бюлетенів є незаконним, виготовлення бюлетенів є безконтрольним і виготовлення цих безконтрольних і незаконних бюлетенів на сьогодні лишається безкарним.

За фактами того, про що я вам розповів, я особисто вважаю, що є всі підстави у прокуратури порушити кримінальну справу проти членів територіальної виборчої комісії, які не контролюють процес виготовлення бюлетенів. А також проти тих, кому вони замовили виготовлення цих бюлетенів, що є документом суворої звітності. Так само є підстави для порушення кримінальної справи щодо незаконного виготовлення та розповсюдження – стаття 158 Кримінального кодексу. Нас запевняють, що це питання буде вирішено упродовж доби, максимум – двох.

Перед вами стоять люди, які не зацікавлені у зриві виборчої кампанії і всі звинувачення, які лунають на нашу адресу, – надумані звинувачення. Ми хочемо привести все до ладу, примусити тих, хто відповідає за всі напрямки виборчого процесу, щоб кожен з них працював. Або ж відповідав перед законом. Або ж поклав заяву і пішов, якщо він не в змозі цю справу здійснити, а не брав на себе гріх, або кримінальну відповідальність".

Посилання на відео-матеріали:

1. Ранковий брифінг Авакова, Філенка, Логвиненка, Права

2. Події в облвиборчкомі:

3. Без коментарів, приїзд депутатів в ПП "Фоліо-плюс", зустріч з директором

4. Події ночі

Заява народного депутата України В. Філенка


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Майстерень Адміністрація (Л.П./М.К.) [ 2010-10-27 12:32:05 ]
Як нинішня влада намагається поставити на коліна Львів

Роман Шостак


За півроку з гаком, що Партія регіонів керує країною, їй не вдалося цілком підкорити собі Львів. Однак за негласної підтримки команди губернатора Львівщини Василя Горбаля тут зроблено найголовніше: перекроїли опозиційну карту регіону й збили виборців із пантелику. Передусім тих, хто активно підтримував на президентських виборах лідерів партій «Батьківщина» і «Наша Україна» Юлію Тимошенко та Вік­тора Ющенка.

Вони боролися за «Батьківщину»

Кількамісячна внутрішньопартійна боротьба за легітимацію в місцевому осередку «Батьківщи­­ни» двох партійно-бізнесових крил, очолюваних попереднім головою обласної організації нардепом Іваном Деньковичем і новообраним партійним очільником – першим заступником голови облради Романом Іликом, закінчилася на користь влади. Обласна партконференція за особистої присутності Юлії Тимошенко підтвердила повноваження Ілика, однак обласна виборча комісія прийняла на вибори до обласної та міської рад кандидатські списки Деньковича, проігнорувавши почергово документи з підписами як Ілика, так і самої Тимошенко. Жоден кандидат від справжньої «Батьківщини» не зареєстрований також в одномандатних виборчих округах. Новий голова виборчої комісії був аж надто принциповим, бо його попередника нещодавно заарештували правоохоронці нібито за одержаний хабар за реєстрацію тимо­­шенківців. Він досі під вартою.

Натомість під брендом «Ба­­тьківщини» до найважливіших місцевих рад Львівщини тиш­­ком-нишком підуть одіозні висуванці, багато з яких ще донедавна були безкомпромісними опонентами «білосердечних» у тих партіях, членства в яких дехто соромиться навіть у домашньому колі. Роман Ілик стверджує, що вони, як у давні компартійні часи, вже побували на співбесідах-погодженнях у кабінеті Василя Горбаля. А соціологи переконують, що навіть після офіційного звернення Юлії Тимошенко до виборців Львівщини з проханням не голосувати за «зрадників і козачків» близько 10% голосів їм усе ж зібрати вдасться. З тих 20–25% підтримки, які мала «Батьківщина» в області досі. Адже виборці не мають ані часу, ані сил, щоб розбиратися в партійних інтригах.

Партія «Наша Україна», рівень довіри до якої на Львівщині у вересні мав тільки четвертий показник (5,9%), не зуміла залучити до свого списку знакових особистостей. Тому шанси її першого номера голови облради Мирослава Сеника утримати цю посаду після виборів 31 жовтня є примарними. Ще однієї втрати «Наша Україна» зазнала в особі міського голови Андрія Садового – нещодавно він голосно заявив про свій вихід із цієї партії.

З прицілом на облраду

Найімовірнішими претендентами на посаду голови Львівської облради, на думку експертів, стануть лідер ВО «Свобода» Олег Тягнибок, який за рівнем довіри в області на початку осені перевершив навіть Юлію Тимошенко (відповідно 47% і 46%), екс-міністр регіонального розвитку та будівництва й кар’єрний рухівець Василь Куйбіда та колишній голова облдержадміністрації з іміджем господарника Олександр Сендега, що тепер балотується від Партії регіонів.

Безумовно, найбільші шанси стати головою облради матиме Олег Тягнибок, якщо «Свобода» 31 жовтня підтвердить вересневі прогнози соціологів. Вона була другою після «Батьківщини» за рівнем підтримки на місцевих виборах, а тепер – унаслідок роздвоєння партії Тимошенко в очах виборців – фактично відбудеться рокіровка, і «Свобода» стане лідером.

Своє вагоме слово у майбутніх розкладах в обласній раді, яка тепер складатиметься зі 116 замість 120 депутатів, напевно, матиме й наймолодша партія «Фронт змін». Тим більше що її лідер Арсеній Яценюк своїми частими візитами приділяє Львову значно більше уваги, ніж його київські колеги з інших політичних сил. Яценюк на Львівщині має нині третій показник рівня довіри виборців – 40%.
Що ж до решти партій, насамперед тих, які зараховують себе до національно-демо­­кра­­тичного крила, то найрадикальніша публічна риторика з наголосами на критику чинної влади всіх рівнів вирізняє крайову організацію Народного руху України. Поміркованішим є навіть Конгрес українських націоналістів. Однак оголошена пропозиція львівських рухівців про об’єд­­нання націонал-демократів і патріотів Львівщини задля підтримки на виборах спільних кандидатур зависла в прохолодному повітрі.

Кому дістанеться Ратуша

На посаду міського голови Львова претендує 21 кандидат, проте реальні шанси поборотися мають лише одиниці. Чинний мер Львова Андрій Садовий, уже кілька тижнів знову як безпартійний, був висунений Республіканською християнською партією. Опоненти дорікають Садовому, що він зумисне взяв собі маловпливову у Львові політсилу, перед якою не доведеться звітувати в разі перемоги на виборах. Крім потужного власного ресурсу, фінансового і медійного, Андрій Садовий та його команда розраховують також на підтримку тих впливових регіоналів з уряду, які взялися активно фінансувати Львів у підготовці до проведення фінальної частини чемпіонату Європи з футболу 2012 року. Щоправда, публічно Садовий відмовився від присутності свого образу в телевізійній рекламі Партії регіонів. Та ця відмова, як і вихід із партії «Наша Україна», – швидше інформаційні приводи задля підігріву інтересу до власної персони, ніж послідовні політичні кроки. Зараз Садовий фактично грає на боці регіоналів.

Головний конкурент Садового – народний депутат Петро Писарчук, голова Львівської обласної організації Партії регіонів. Навесні йому не вдалося переконати своїх партійних керівників у Києві віддати крісло очільника облдержадміністрації. Якби тоді соціологи провели відповідне опитування львів’ян, то левова частка їх, напевно, підтримала б таке рішення Банкової як найменше зло, адже Писарчук – свій, галичанин. Однак, як вважають деякі експерти, його не призначили губернатором саме тому, що Львову не збиралися догоджати, а вирішили приборкати. Не переконати, бо це у випадку з регіоналами неможливо, а нагнути – таке в драматичній історії Галичини траплялося вже не раз. Тому й зараз сумнівно, що «мудрий газда і свій чоловік» Писарчук, який усіляко підтримує цей багаторічний образ, заручиться підтримкою своїх високопоставлених партайгеносе.

Зважаючи на високий рейтинг партії «Фронт змін», до змагання за мерство мав би долучитися й голова Львівської обласної організації партії Степан Кубів, досвідчений фінансист. Однак незвично короткий цьогорічний термін виборчої кампанії і значно скромніші фінансовий та медійний ресурси, ніж у суперників, можуть завадити Кубіву скласти гостру конкуренцію в змаганні. Хоча виборча інтрига і можливість для сенсації лишатимуться до ос­­таннього.

http://www.ut.net.ua/art/165/0/4422/

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Майстерень Адміністрація (Л.П./М.К.) [ 2010-10-27 13:58:17 ]
Московська православна церква на теренах України

Директор Херсонеса: Якби я вам розповів про спілкування з Московським патріархатом, ви б жахнулися

Митрополит Лазар бреше, і за це він відповідатиме перед Богом… У Херсонесі монахи знову хочуть забрати собі землі й усе майно заповідника…

Днями в редакцію УНІАН потрапив лист митрополита сімферопольського і кримського (Московського патріархату) Лазаря до Віктора Януковича. У цьому листі Лазар просить Януковича «сприяння у благій справі» – МП хоче забрати собі приміщення заповідника “Херсонес”, що в Севастополі.

Нещодавно Американський Фонд світової спадщини (GHF) включив Херсонес Таврійський до списку археологічних об`єктів, що перебувають на межі зникнення. Відповідно до звіту організації, Херсонесові загрожує активне будівництво, ускладнене недостатніми зусиллями щодо збереження пам`ятки. А тут ще й МП активізувався. Яку загрозу для історичної спадщини може становити ця церкви, ми вже бачимо на прикладі Київської Лаври…

Херсонес Таврійський був заснований греками в VI столітті до нашої ери й проіснував до кінця XIV століття, коли місто було зруйновано Золотою Ордою. Зараз Херсонес має статус національного музею-заповідника і є найбільшим місцем археологічних розкопок на узбережжі Чорного моря.

Леонід Марченко очолює заповідник уже 25 років. Він і розповів УНІАН, як московська церква веде боротьбу за привласнення історичних пам’яток.

Леонід Марченко – Лазар у листі каже, що просить сприяти відродженню Свято-Володимирського Херсонського чоловічого монастиря, – каже пан Марченко. – Тобто вони хочуть повернутися до тих часів, коли на території цієї пам’ятки був чоловічий монастир. Монастир почали зводити в 1850 році, а розкопки Херсонесу почалися у 1827-му.

З літопису відомо, що десь тут хрестився київський князь Володимир. Де саме це місце, ніхто тоді не знав.

Коли велися археологічні роботи, центр стародавнього міста церковники забудовували, і тому тепер нам відкрилася лише його частинка. Це був грецький, римський і візантійський періоди (Херсонес входив до складу Візантійської імперії). Коли стало відомо, що таке Херсонес, почалася боротьба за ці землі, у результаті скасували монастир, бо він, крім шкоди Херсонесу, нічого не приносив.

У нас є листи, які графиня Уварова, котра була головою Московського археологічного товариства, писала імператору Миколі, ІІ про те, що монахи роблять усе, аби знищити Херсонес, тому треба відселити монастир.

Графиня називала Херсонес «руською Троєю». Вона писала: «Главное несчастье Херсонеса – это существование на его территории монастыря. Состоящего по обыкновению из подбора грубых, неграмотных, ничего не делающих, ни к чему не пригодных людей. По высочайшему повелению этот монастырь был обречен на постепенное и правильное вымирание, так как ему запрещалось без разрешения археологической царской комиссии возводить какие-либо постройки. Но археологическая комиссия отнеслась к этому с обычным ей равнодушием, в чем Ваше Величество могло убедится при обзоре Херсонеса. Монахи уничтожают акрополь древнего города… Для того, чтобы Россия могла гордится своей Помпеей, необходимо поспешить спасти то, что еще осталось, и принять серьезные меры к охранению всего необходимого (тут графиня перелічує п’ятнадцять пунктів з того, що потрібно зробити)… Разрушение Херсонеса дошло до такой степени, что спасти его можно только крайними, необходимыми мерами, иначе весьма близко время, когда от него ничего не останется. Повелите, Государь, и спасите… Графиня Уварова, 6 октября 1902 года».

Імператорська археологічна комісія знаходилася в Санкт-Петербурзі, і всі предмети, які розкопували, вивозили туди.

Нещодавно ми в Києві прийняли два передані нам звідти предмети (надгробні плити дохристиянської доби), але це лише частинка з того, що нині перебуває в Ермітажі. І де ці предмети лежать? У сховищах!

У 1992 році, коли Україна вже була самостійною, влада міста знову захотіла повернути сюди частину монастиря, проте я з листом звернувся до Кравчука. Після втручання вищих органів влади місцева влада поклялася, що більше ніколи не порушуватиме цього питання.

А все ж таки, чи точно відомо, що Володимир хрестився в Херсонесі?

Літописці називали три місця хрещення Володимира. Перше місце – Київ, друге – Васильків під Києвом і третє – Херсонес. Але більшість фахівців вважають, що то було в Херсонесі.

Ще відомо, що сюди, у Херсонес, 101 року відправили першого Папу Римського Климента, який тут же трагічно загинув. Через два-три століття Папа Мартін теж тут загинув. І вже в четвертому столітті в Херсонесі була єпархія.

Чи справедливим є прохання Лазара передати монастир у власність Московського патріархату?

Це не те, що несправедливо, це дурниця, велика дурниця.

Наша пам’ятка відома всьому світу. Ми є номінантами в списки ЮНЕСКО. Це пам’ятка всіх періодів – грецького, римського, візантійського. У світі такого вже немає, усе забудовано. А в нас ще є.

А Московській церкві на даний момент уже передано повністю в користування Свято-Володимирський собор, храм Семи Мучеників і ще дві будівлі колишнього монастиря... А ще Інкерманський монастир…

Але Лазар у листі до Януковича жаліється, що Свято-Володимирський собор передано їм лише в користування, а не у власність…

Та вони там цілковиті господарі. Хіба ми маємо можливість там щось робити?

Я сам був ініціатором, аби цей собор відбудували, а потім передали його церкві.

Що не вистачає сьогодні для того, щоб потрапити в списки ЮНЕСКО?

Там є кілька серйозних умов. Перша – чітка позиція державної влади щодо пам’ятки. Тобто йдеться про фінансування. Ми кілька років з цим б’ємося, і лише місяць тому на прохання губернатора Севастополя президент підписав доручення Азарову про затвердження концепції і програми розвитку Херсонеса на п’ять років, починаючи з 2011-го. Знаю, що Азаров, у свою чергу, дав відповідні доручення, і ми сподіваємося, що до кінця цього року буде концепція розвитку Херсонеса. Це буде перша умова, яку ми повинні виконати перед ЮНЕСКО.

Хочу наголосити, що за останні двадцять років жодна українська пам’ятка в списки ЮНЕСКО не подавалася.

Лазар хоче, аби з монастирем їм ще й землю віддали?

Аякже! Тому вони й жаліються, що майно лише в користуванні знаходиться. Щоб було не в користуванні, то треба їм передати землю. Ось тоді буде власність. Вони собі знову побудують свинарники і займатимуться бізнесом… Власне, що й було раніше.

Лазар пише Януковичу, що керівництво заповідника бере за «квіток» (так написано) з людей у Свято-Володимирський собор по 30 гривень.

Це брехня! Вхід на територію заповідника, підкреслюю і наголошую, заповідника, а не в собор, – 20 гривень. Це ж пам’ятка під відкритим небом. У Криму жоден музей: ні Лівадійський, ні Воронцовський не мають такої ціни, 40 гривень – як мінімум. А тут людина заходить на територію Херсонеса на цілий день за 20 гривень…

Більш того, разом з севастопольською адміністрацією, за згодою Мінкультури, ми робимо окремий вхід для відвідувачів саме собору.

Ще Лазар пише, що споруди використовуються не за призначенням, а «іноді навіть оскверняються».

Ну це вже взагалі... Так образливо таке чути… Це брехня Лазара, і він відповідатиме за неї перед Богом.

Що має на увазі Лазар, коли каже «не за призначенням»? Має на увазі, що це не їхнє. Ось і все.

Ви спілкувалися з ним особисто. Які у вас враження від цього священика?

Якби я вам розказав усю історію спілкування з ним, то ви б, можливо, і жахнулися.

Я йому лише повторюю: «Владико, ви ж розумна людина, знаєте історію, що ви таке кажете?»

Звісно, відносини в нас складні. Це ж не перший лист, якого він пише. Як тільки приходить новий прем’єр, президент, він пише й пише листи. І все одне – повернути монастир, хоча монастирів у Севастополі дуже багато.

Цього в жодному разі не можна робити.

Зрештою, а чому саме передавати Московському патріархату? Україна – багатоконфесійна країна…

І це теж. Я про це вже й не кажу. Коли в Севастополі був з візитом Філарет і хотів зайти в Херсонес, так вони тут таке зробили… Херсонес оточили… Філарет так і не потрапив сюди. А я от собі думаю, а чого він, зрештою, як громадянин не може зайти на територію заповідника?

Оксана Климончук


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Майстерень Адміністрація (Л.П./М.К.) [ 2010-10-27 14:11:07 ]
Взамен на помощь в Афганистане Москва требует уступок по ПРО и Грузии

Або чому США здало Україну "ригіоналам" і кремлю.

НАТО ведет переговоры с Россией о поставках в Афганистан вертолетов, обучении летчиков и перевозках через российскую территорию военных грузов, так как пакистанский коридор все яростнее атакуют талибы. Встанет ли вопрос о возвращении российских войск в Афганистан? - задаются вопросом СМИ. На улицах Кабула русских вспоминают недобрым словом.

Россия согласилась вернуться на войну в Афганистане по просьбе западных государств, которые 21 год назад помогли моджахедам изгнать ее войска, утверждает автор статьи в The Independent Ким Сенгупта. Москва участвует в обучении афганских военных и полицейских из подразделений по борьбе с наркотиками, а также в принципе согласилась поставлять НАТО вертолеты для использования в Афганистане. Ожидается, что о кардинально новом соглашении будет объявлено на саммите НАТО в ноябре.

Взамен на помощь в Афганистане Москва стремится к тому, что она называет расширенным сотрудничеством с НАТО. Так, Обама уже отказался от размещения элементов ПРО в Польше и Чехии, и альянс согласился проконсультироваться с Россией о дислокации элементов по новому плану. "Москва также хотела бы, чтобы НАТО сочло свершившимся фактом ситуацию в Грузии, где после войны российские войска остаются в Южной Осетии и Абхазии", - пишет Сенгупта.

По словам замминистра иностранных дел РФ Александра Грушко, "Москва хочет заключить с НАТО юридически-обязательное соглашение о взаимной сдержанности и договоренность о невключении грузинского кризиса в договоры о вооружениях". При этом Москва дала понять, что, возможно, снимет ограничения на доставку определенных вооружений в Афганистан через свою территорию.

"Маловероятно, что Россия пошлет в Афганистан войска, но все равно поворот событий примечательный", - пишет The Independent в редакционном комментарии. Аналитики издания не исключают, что взамен НАТО умерит поддержку Грузии и откажется от планов расширения в Восточной Европе. "Альянсу будет нелегко проглотить эту пилюлю. Но какие нежности при нашей бедности?!"

Надежды НАТО создать в Афганистане эффективную демократию растаяли. Отныне единственная реалистичная цель Запада - оставить в Кабуле сравнительно стабильный режим и сохранить возможность для контртеррористических операций на случай возвращения "Аль-Каиды". В этом контексте партнерство НАТО с Россией имеет смысл, заключает газета.

Сладкие песни НАТО могут заставить Москву забыть о своем горьком опыте, опасается Энн Пенкет, в недавнем прошлом корреспондент The Independent в России. Сейчас, когда администрация Обамы отчаянно пытается выполнить обещание о начале вывода войск из Афганистана в июле будущего года, американцам необходима помощь, так почему бы не обратиться за ней к русским, 20 лет назад разбитым в Афганистане Усамой бен Ладеном и моджахедами, чьи ряды разрастались благодаря ЦРУ?

"Русские действительно стратегически заинтересованы в мирном Афганистане, не экспортирующем терроризм и наркотики на заднем дворе России", - признает журналистка, но она сомневается, что афганцы могут пересмотреть отношение к бывшему агрессору. "Советский опыт сравним с американским опытом во Вьетнаме, - пишет Энн Пенкет, предостерегая: - Месть - это блюдо, которое лучше есть холодным".

"По словам источников в НАТО, рассматривается несколько инициатив, подготовленных Россией и НАТО совместно. Речь идет о привлечении российских вертолетов и экипажей для обучения афганских авиаторов, возможном участии России в обучении афганских сил национальной безопасности, расширении сотрудничества при борьбе с наркоторговлей и охране границ, а также совершенствовании коридоров транзита и снабжения войск НАТО", - пишет журналист The Guardian Саймон Тисдолл.

"Планы пока не приобрели окончательного характера, и в НАТО говорят, что вопрос о возвращении российских войск в Афганистан не ставится", - сообщает автор материала. Ожидается, что на саммите США и Британия будут активно уговаривать европейских союзников предоставлять больше инструкторов для армии и полиции Афганистана накануне передачи территории под контроль афганских властей в 2014-2015 годах.

"Русские могли бы очень осложнить нам жизнь в Афганистане, но они от этого воздерживаются", - сказал в интервью неназванный западный дипломат, добавив, что Москва все охотнее соглашается помогать Западу. Ожидаются новые договоренности о снабжении и переброске войск через Таджикистан и Киргизию, а также соглашения, которые отразят обеспокоенность России вывозом афганского героина. По словам официальных лиц, вероятно также отдельное соглашение о частичном сотрудничестве России в русле натовских планов по размещению ПРО в Европе, пишет газета.

К статье приложена краткая хроника войны СССР в Афганистане, составленная Люком Гардингом и озаглавленная "Геополитическая катастрофа". "Возвращение России в Афганистан неизбежно пробудит призраки прошлого и воспоминания о войне, которую лучше забыть", - полагает Гардинг.

История разногласий не должна омрачить того факта, что более глубокое участие России в афганской кампании - это хорошая новость как для НАТО, так и для Афганистана, считает The Times. Издание считает определенным риском "перспективу того, что афганские пилоты, возможно прошедшие обучение у русских, будут управлять российскими вертолетами", но подчеркивает, что это все же не русские летчики, "а такое развитие событий поможет в ведении войны, достигшей своего критического момента".

"Талибан", очевидно, попытается воспользоваться участием России, чтобы помешать развитию афганского государства. Но опасность радикализации антизападных настроений в Афганистане перевешивается перспективой признания Россией своей ответственности в Центральной Азии. Россия в свое время способствовала созданию беспорядка в Афганистане, и теперь ей пора начать его убирать", - говорится в редакционной статье.

Идея возвращения России в Афганистан вызывает смешанные чувства на улицах Кабула, свидетельствует корреспондент The Times.

46-летний торговец Низамуддин выразил позитивное отношение к Москве. "Русские хорошо относились к простым людям, но были очень жестоки к своим врагам, - сказал он. - Они были не такими, как эти войска, которые, с одной стороны, поддерживают своих врагов, а с другой - борются с ними. Они знали права граждан. Я помню, когда они патрулировали город, они разговаривали с людьми. Люди по-прежнему пользуются зданием университета и многими другими зданиями, построенными русскими".

Насир Ахмад, 72-летний рабочий на пенсии, высказал более мрачную позицию. "Я проклинаю матерей всех этих иностранцев, включая русских. Все они сукины дети, из-за этих иностранных держав наша страна разрушена".

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Алексий Потапов (Л.П./М.К.) [ 2010-10-27 14:34:03 ]
Военно-политический преферанс.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Майстерень Адміністрація (Л.П./М.К.) [ 2010-11-02 18:33:23 ]
З приводу чергових сфальшованих виборів

Спільна заява опозиційних партій: результати виборів свідомо спотворені

Місцеві вибори, які відбулися в Україні 31 жовтня, не були демократичними та вільними, вони не відповідають загальноприйнятим європейським стандартам, в багатьох регіонах країни їх результати спотворені.

Про це йдеться у розміщеному на сайті "Батьківщини" тексті спільної заяви опозиційних партій України.

Спільна заява опозиційних політичних партій України

Місцеві вибори, які відбулися в Україні 31 жовтня, не були демократичними та вільними, вони не відповідають загальноприйнятим європейським стандартам, їх результати свідомо та системно спотворені.

Вже сьогодні очевидно, що офіційні результати виборів не матимуть нічого спільного з реальними настроями людей, не віддзеркалюватимуть їхнього справжнього волевиявлення. Фальсифікація в українському вимірі була тривалим процесом, який охоплював всі етапи виборчої кампанії.

Нова влада почала ерозію демократії та ліквідацію виборів як головної складової демократичних процесів з явного згортання свободи слова в усіх її проявах. Як наслідок, міжнародна організація «Репортери без кордонів» опустила Україну на 42 пункти в світовому рейтингу свободи преси. До цього не треба більше нічого додавати. Всі опозиційні політичні сили були дискриміновані в своєму праві бути присутніми в центральних та багатьох регіональних засобах масової інформації. Головна причина такої ситуації – це повний контроль над ЗМІ клановими угрупуваннями з оточення нового Президента. Уявлення громадян України про реальний стан справ в усіх сферах життя свідомо та суттєво деформовано на основі маніпуляцій.

Порушення, які дали всі підстави зробити висновок про недемократичність та необ’єктивність виборів, почалися ще до старту кампанії з незаконного перенесення дати виборів, які згідно Конституції, мали відбутися ще у травні. Сьогодні вже очевидно, що перенос дати голосування був викликаний прагненням завершити формування адміністративного ресурсу, перебрати контроль за силовими структурами, поставити у повну залежність судову систему, переписати чинне законодавство під електоральні потреби Партії регіонів та її союзників.

Наступним етапом організації системної фальсифікації стало ухвалення Закону «Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів». Його було виписано винятково в інтересах Партії регіонів, яка діяла за принципом гри з правилами замість гри за правилами. Закон заклав кричуще непропорційне представництво суб’єктів виборчого процесу у територіальних та дільничних виборчих комісіях, що на практиці дало можливість Президенту України поставити під свій повний контроль територіальні виборчі комісії та їх керівництво, а дільничні виборчі комісії взагалі сформувати монопольно, щоб зробити їх головною ланкою безконтрольної фальсифікації виборів. Повністю підконтрольні силові стуктури створили механізм захисту фальсифікацій в комісіях різних рівнів.

Крім того, законом про вибори до місцевих органів влади Партія регіонів за два місяців перед виборами свідомо заборонила приймати в них участь партійним блокам, що стало свідомою дискримінацією найбільшої опозиційної політичної сили БЮТ в цих виборчих перегонах. За такий короткий термін до виборів та в умовах блокування інформації центральними ЗМІ неможливо було довести до всіх громадян України іншу назву найбільшої опозиційної політичної сили.

На цих виборах влада застосувала ще одну зовсім нову технологію фальсифікації: створення фальшивих партійних організацій опозиційних політичних сил. Це проводилося Міністерством юстиції, Міністерством внутрішніх справ, керованими судами та підконтрольними територіальними виборчими комісіями за дорученням Президента України.

В останню ніч перед днем виборів незаконність створення владою фальшивих осередків партії «Батьківщина» було доведено в судах, але це вже нічого не змінило. В результаті найбільша опозиційна партія «Батьківщина» (БЮТ) та інші опозиційні сили не були допущені до виборів на Київщині, Львівщині, Кіровоградщині, Тернопіллі та в інших регіонах, що позбавило понад мільйон громадян можливості зробити свій вибір.

Для системної фальсифікації вперше за всі роки незалежності був організований в масштабах всієї країни незаконний друк фальшивих виборчих бюлетенів.

Відповідно до частини 2 статті 66 закону про місцеві вибори, виборчі бюлетені є документами суворої звітності. Пункт 17 ст. 9 Закону «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» чітко фіксує, що виготовлення цінних паперів і документів суворої звітності підлягає ліцензуванню в обов’язковому порядку. Бюлетені друкувалися на 487 поліграфічних підприємствах. Водночас, сайт Міністерства фінансів підтверджує наявність таких ліцензій лише у 4 друкарень з 487, що становить менше 1% від загальної кількості. Друк бюлетенів не супроводжувався системою контролю та захисту, які передбачені діючим законодавством. Це було доведено виявленням великих обсягів бюлетенів-фальшивок за кілька днів до дня голосування представниками різних політичних сил та міжнародними спостерігачами в різних регіонах (Харків, Івано-Франківськ, Хмельницький, Одещина), що не залишає сумнівів в тому, що ця технологія має загальнонаціональний характер. Силові структури України, які мусили припинити ці антизаконні дії, навпаки взяли цей процес під свій захист. Всі речові докази та відеозаписи, які підтверджують цей масштабний злочин є в розпорядженні опозиційних сил.

Сама кампанія проходила під грубим тиском влади на опозиційні партії, їхніх кандидатів та представників у виборчих комісіях. Найпоширенішим прийомом проти неугодних кандидатів стало залякування учасників виборчого процесу з боку правоохоронних органів, погрози позбавити роботи опозиційних кандидатів, які працюють в державному секторі, як-то лікарі, вчителі, чиновники. В деяких містах було санкціоновано арешти кандидатів в мери, які мали шанс виграти у висуванців Партії регіонів. В багатьох випадках опозиційних кандидатів знімали з виборчих перегонів, користуючись чисельною перевагою представників влади у виборчих комісіях. В цілому по всій країні більше двох тисяч кандидатів в депутати, кандидатів на посади сільських, селищних, міських голів було знято або з застосуванням репресій силових структур, або внаслідок замовних рішень суду, або як результат беззаконних дій підконтрольних територіальних виборчих комісій. Так само незаконно були зняті з виборчих перегонів деякі політичні партії регіонального значення тільки тому, що вони мали всі шанси увійти в місцеві ради на противагу правлячій партії нового Президента. Детальні списки всіх кандидатів та партій, які незаконно позбавлені права брати участь у виборах, а також неправосудні рішення судів, які зафіксували це беззаконня є в нашому розпорядженні та будуть оприлюднені.

Широкого розмаху набули зловживання із невмотивованим голосуванням на дому. Це – один з інструментів фальсифікації в Україні, який виник до 2004 року і який тепер відновлено владою. У деяких областях кількість тих, хто виявив бажання голосувати поза межами виборчої дільниці, різко збільшилась навіть у порівнянні з другим туром президентських виборів 2004 року.

Після такої специфічної підготовчої роботи до проведення місцевих виборів говорити про їх чесність та демократичність можна або внаслідок необізнаності або відвертої заангажованності.

Окремої оцінки заслуговує організація голосування в день виборів та після нього. На 10:00 ранку 2 листопада ще не оприлюднено офіційної інформації про кількість виборців, які брали участь у голосуванні, що свідчить про те, що фальсифікації повним ходом йдуть по всій країні на рівні безконтрольних дільничних та територіальних виборчих комісій. На всіх попередніх виборах у минулі роки такого порушення не допускалось.

В розпорядженні опозиційних сил є тисячі доказів, які оформлені згідно українського законодавства. Вони свідчать про наявність в дільничних комісіях підсумкових протоколів, підписаних або підписаних і заповнених ще до початку виборчої компанії, багаточисельні випадки наявності у дільничних комісій зайвої кількості бюлетенів для голосування, вкидання бюлетенів в скриньки для голосування та на столи для підрахунку голосів після завершення голосування. Всі ці неподобства відбувалися одночасно з закриттям дільничних та територіальних комісій для контролю з боку спостерігачів та представників незалежних ЗМІ. Їх просто викидали силою з територій виборчих комісій невстановлені особи з кримінальною зовнішністю.

Теперішня влада поклала край започаткованій після Помаранчевої революції традиції проведення чесних виборів. Вона згортає демократію в Україні, і в рамках цього процесу свідомо демонтує механізм вільних та прозорих виборів, який хоче замінити регулярними фарсами із заздалегідь відомим результатом.

Ми вважаємо ці вибори такими, що відбулися нечесно з великими системними фальсифікаціями та з порушенням фундаментального права громадян України на вільне волевиявлення. З нами погоджуються 59 % громадян України, які за даними міжнародної організації IFES вважають вибори сфальшованими і саме тому на них просто не з’явились.

За цим же опитуванням в чесності виборів переконані лише 8,5% громадян. Українське суспільство свій вирок вже винесло.

Ці місцеві вибори є великим тренуванням, випробовуванням системних фальсифікацій для наступних парламентських та президентських виборів. І якщо зараз це всіма українськими та міжнародними демократичними силами не зупинити на початку історії, влада сприйме це як карт-бланш на подальший наступ на демократію, права та свободи людей, на створення в Україні авторитарного режиму, чужого як народу України, так і всій європейській цивілізації.

До заяви додаємо стислий перелік найбільш кричущих порушень та зловживань під час проведення місцевих виборів в Україні.

Партія «ВО «Батьківщина»

Партія «Реформи і порядок»

Партія «Народний Рух України»

Партія «Народна самооборона»

Партія захисників Вітчизни

Партія «Українська платформа»

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Майстерень Адміністрація (Л.П./М.К.) [ 2010-11-02 18:52:33 ]

Міжнародні спостерігачі: В Одесі зафіксовано тотальні порушення

Міжнародні спостерігачі від комітету "За відкриту демократію" зафіксували масові порушення і фальсифікації на виборах в Одесі.

"Ми розчаровані, оскільки ці вибори можуть посилити негативний імідж Україні", - зазначив голова комітету Том Нолан.

Він уточнив, що його оцінка обумовлена "великою кількістю порушень безпосередньо в день голосування на виборчих дільницях, а також минулої ночі під час підрахунку голосів і доставки бюлетенів".

За словами Нолана, "більше ста міжнародних спостерігачів мають у своєму розпорядженні незаперечні факти порушень в Одесі чинного законодавства про вибори, а також міжнародних стандартів".

"Я спостерігав за виборами в чотирьох пострадянських країнах. Але те, що я побачив на виборчій дільниці № 311 в Одесі, було найгіршим із побаченого за довгі роки моєї участі в місіях міжнародних спостерігачів.", - заявив професор Ерік Херон із США.

"Хоча в це важко повірити, але в день голосування і ніч підрахунку голосів нас, офіційно зареєстрованих міжнародних спостерігачів, не пускали на кілька виборчих дільниць", - додав представник Комітету з Литви Мантас Адоменас.

"Крім того, зафіксовані випадки залякування, тиску на спостерігачів. Від нас вимагали залишити дільниці раніше часу, а деякі комісії відмовилися пускати спостерігачів на дільницю.", - зазначив він. При цьому спостерігач підкреслив, що зафіксував цілу низку порушень на дільниці № 181 щодо невикористаних бюлетенів.

"Приміром, після того, як невикористані бюлетені вже спакували і запломбували, були знайдені приблизно 100 незаповнених бюлетенів для голосування за кандидатів у депутати в одномандатних округах. Склалося враження, що зроблено це було навмисно.", - зазначив він.

Міжнародний спостерігач з Австралії Марк Льюїс також підтвердив, що став свідком масових порушень. Зокрема, за його словами, на дільниці № 147 було виявлено значне перевищення кількості бюлетенів порівняно із кількістю зареєстрованих виборців. "Перевищення склало 400% від загальної кількості громадян, що голосували на дільниці", - підкреслив він.

Крім того, спостерігач відзначив невідповідності, зафіксовані на дільниці № 311. Він розповів, що дільниця закрилась о 22:00, але до 8:00 ранку члени комісії не встигли порахувати бюлетені. "За 10 годин вони порахували лише кількість невикористаних та зіпсованих бюлетенів, а також кількість бюлетенів з голосами за мера міста і депутатів за мажоритарними округами. А це цілком можна було зробити за 2-3 години.", - Заявив Льюїс.

У свою чергу спостерігач з Канади Рон Хічій повідомив, що члени виборчкомів навмисно приховувала практично будь-яку інформацію, яку намагалися отримати міжнародні спостерігачі.

"Тиждень тому я голосував у Канаді. Голосування відбувається в режимі реального часу. Якщо о 20:00 на виборчій дільниці закінчується голосування, то о 20:05 вже відомі результати. Я впевнений, що жителі Одеси і Одеської області також заслуговують чесних і відкритих виборів ", - зазначив він.

Нагадаємо, що за даними екзит-полу, проведеного "Савік Шустер Студія", чинний глава Антимонопольного комітету України Олексій Костусєв лідирує в перегонах на посаду мера Одеси із 48% голосів виборців. Найближчий конкурент кандидата від Партії регіонів Костусєва, Гурвіц, набирає 36,8% голосів.

У той же час чинний мер Одеси Едуард Гурвіц заявив, що впевнений у своїй перемозі на виборах і буде оскаржувати підсумки виборів. "Всіма законними способами ми доведемо, що виграли вибори Фальсифікатори рано радіють.", - Сказав Гурвіц, який вчора ввечері, 1 листопада, зібрав багатотисячний мітинг під стінами мерії Одеси.

Нагадаємо, організація "Опора" вчора також заявила про фальсифікацію і затягуванні процесу підрахунку голосів в Одесі.

У свою чергу, Комітет виборців України зазначив, що місцеві вибори 31 жовтня в Одесі за рівнем неорганізованості і порушень можна порівняти з президентськими виборами 2004 року.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Майстерень Адміністрація (Л.П./М.К.) [ 2010-11-03 11:44:06 ]
І комуністи зачесалися - невже і вони не очікували від вирощених ними бандитів бандитської поведінки?

Леонід Грач: Ми ставитимемо питання про перерахунок голосів

Такого бандитизму на виборах ще не було... Захід цього ніколи не забуде... Тепер українську землю легко скуповуватимуть росіяни, турки та ін... Янукович міг би вимагати перерахунку голосів...

Лідер кримських комуністів Леонід Грач розповів УНІАН свої спостереження на виборах в Криму.

Леоніде Івановичу, як у Криму відбувається підрахунок голосів?

Леонід ГрачА так само, як і все починалося – з бандитського формування виборчих комісій, які в своїй переважній масі очолили представники Партії регіонів. Вони не допускають осіб, які згідно із законом повинні контролювати підрахунок голосів. Членів комісій, представників і спостерігачів від інших партій не допускають, виганяють за будь-яке зауваження. Навіть журналістів виганяють...

Протоколи ніяк не звезуть, але Джарти (голова уряду Криму. – Авт.) вже оголосив, що ПР набрала не менше 75-80% у парламенті Криму. Тобто, перемога вже їх і вони вже її святкують.

Підписують чисті протоколи наперед, іноді – на колінах просто біля міського виборчкому. Секретарі виборчих комісій розкривають вже запечатані мішки з підрахованими голосами. Бюлетені однієї виборчої дільниці опиняються в іншому кінці міста... Та тут маса прикладів, які зараз аналізуються...

Ще ніколи такого не було, щоб міська феодосійська телерадіокомпанія в день виборів практично весь час транслювала відеоролики з Партією регіонів.

Низька явка в Криму свідчить про те, що ПР сфальсифікувала вибори, а з іншого боку – зробила дуже серйозну заявку, щоб на найближчих парламентських виборах за неї ніхто не проголосував, бо при всьому насильстві, яке вона чинила і в Криму, і на південному сході вона явно програла, – це 25% голосів виборців Криму, а не майже 50, як заявляє Джарти. Ось вони і приїхали.

На дев`яту годину ранку сьогодні ще жодного протоколу до Севастополя не надійшло. Як таке можливе?

Через те, що їх так довго не везли і не везуть, ми і ставитимемо питання про перерахунок голосів тут, у виборчкомі. Розкривати все і перераховувати. Це і покаже результативність всієї фальсифікації, яку вони затіяли.

А раніше на виборах в Криму відбувалося щось подібне?

Ні-ні! Такого бандитизму на виборах різних рівнів, тим більше на місцевих, не було. Ми чудово розуміємо, навіщо їм вертикаль влади. ПР все схопила «нагорі», але нездатна була змінити законодавство щодо купівлі-продажу землі. Янукович заявив, що з 1 січня це буде, тому і пішов таким бісівським методом – щоб заволодіти місцевими органами влади і швидко проштампувати купівлю-продаж землі. Звісно, не на користь бідних, народу, а в свою користь і користь зарубіжного капіталу. Тобто тепер українську землю легко скуповуватимуть росіяни, турки та інші.

Чому всі партії заявляють про фальсифікації, крім самої ПР?

Бо вони робили цю фальсифікацію. І все це бачили.

Та вона у нас в Криму брудніша, цинічніша, можливо, ніж в інших регіонах. Для цього ж спеціально Віктор Федорович прислав свого гауляйтера Джарти, свого дружка, добитися в Криму «любові» більше, ніж у Донецьку.

Усі партії справді побачили фальсифікації в усіх регіонах України. Я відстежую інформацію. Усі жахнулися. Такого ніхто не міг передбачати. Ну, будь ласка, йде боротьба, може бути якась похибка. Але в такому масовому порядку, як, наприклад, у Криму?!.. Позавозити сюди людей, попрописувати, платити гроші за голосування, возити від дільниці до дільниці, позбавити права контролю тих, хто мав, згідно із законом, їздити з комісією голосувати по домівках. На цілих дільницях відбувалося вкидання по двісті-триста голосів саме в той період, коли, як кажуть, вичерпався потік народу. Тобто тут усе брудно, і бруд цей видно.

І мають рацію всі, хто каже про фальсифікації, незалежно, хто яких кольорів, бо кольори можуть відрізняти нас тільки щодо ідеології, щодо передвиборних програм, а чесність і прозорість результатів виборів повинні бути для всіх одна.

А що ви можете сказати про російськомовних так званих міжнародних спостерігачів? Як вони поводилися в Криму?

Наскільки мені відомо, один з таких спостерігачів виявився російськомовним з Ізраїлю. Звичайно, те, що він з Ізраїлю, не має анінайменшого значення. Цей товариш, що приїхав з Тель-Авіва, – колишній співробітник російсько-американської торгової палати. Цікаво інше – їх супроводжувала секретар Партії регіонів, саджала в кращі машини і катала Південним Берегом Криму, показуючи нашу красу, годуючи смачними стравами.

Учора та сама секретар привезла їх на прес-конференцію, де вони сказали: «Схвалюємо». Звісно, це ганьба для європейських демократичних інститутів, які в своїй більшості мовчать.

Остап Бендер сказав: «Закордон нам допоможе». Дякувати, «допоміг». Уся країна стоїть дибки, плюється, а вони нам розповідають, що все окей. І взагалі, немає сумніву, що ці «спостерігачі» проплачені.

Але міністр (закордонних справ) Грищенко вже встиг подякувати їм.

Про Крим, про те, що тут робилося до виборів, хіба що ледачий не чув. Ці спостерігачі хоч би приїхали на виборчі ділянки, поспілкувалися з нами. Та це і близько нікого не цікавило. Що ж виходить, «міжнародний спостерігач» приїжджає перепочити, випити горілочки і сала поїсти?! Навіщо ж нам такі речі, причому за наш же рахунок?!

«Регіонали» звинувачували комуністів Криму, що ті підкуповували виборців за сто гривень...

Леонід ГрачЦе маячня собача! Комуністи, як корабельні щури, бідні! За своєю ідеологією ми ніколи цим не займалися. Ми весь час стояли за те, щоб були чесні вибори.

Цим у відкриту – підкупом – займалися «регіонали», яких ми зловили за руки, сфотографували, у нас є прізвища людей, які за 50-25 гривень продавали свої голоси.

Страшне інше. Молоду людину, яка тільки отримала право голосувати, вчать, як продати свій голос, свою позицію, своє життя, своє майбутнє за п`ятак. Ось, де страшні речі відбуваються, де продають майбутнє країни.

Це до якої потворності треба дійти, щоб у молодої людини вимагати фотографію - що він саме за них проголосував, - а потім уже платити гроші.

Чому, вважаєте, президент країни мовчить, коли вся країна говорить про фальсифікації, коли пройшов другий день, а в деяких регіонах протоколи ще навіть не почали надходити, а дехто вже «знає» результати?

Звичайно, він мовчатиме, тому що це його поплічники. Янукович навіть не розуміє, що це перша «перемога» для нього. За такі вибори йому довго-довго ікатиметься. Той же Захід йому цього ніколи не забуде.

Янукович може виправити ситуацію тільки одним способом, щоб хоч якось врятувати репутацію регіоналів, – публічно виступити з пропозицією перерахувати голоси у присутності преси. Звісно, це було б не стовідсотковим виправленням помилок, тому що скільки посадили, приписали. Але навіть на цьому етапі Янукович міг би зажадати перерахунку голосів, щоб не зганьбитися до кінця.

Розмовляла Оксана Климончук


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Майстерень Адміністрація (Л.П./М.К.) [ 2010-11-03 15:34:08 ]

Ми всі - хто свідомо, хто мимоволі, - відчуваємо, що з банками і банкірами не все так просто. Що за пафосними словами про збереження і примноження приховано наглий грабунок. І що найнагліші і найбезвідповідальніші злодії - це і найбільші банкіри. В Україні таким довгий час був ЮЩЕНКО.
Можливо комусь і видається, що він - не здатний до будь-якої форми діяльності слабохарактерний і недостатньо розумний індивід, але це зовсім не так, - прочитавши цю статтю, більшість мала би погодитися, що "слабохарактерність" і "нездатність до цілеспрямованої діяльності" викликані зовсім іншими негативними рисами цього "героя". Нагадаю, що цей герой керував Нацбанком України і як глава НБУ, і як Президент, як до приходу МВФ, так і після його появи у нас.

Зрозуміло, що ця, в основному написана напівпрозорими натяками, стаття вимагає наявності деяких знань у читачів, але здатна допитливому розуму багато що відкрити - як щодо дій задля економічного порятунку власної сім'ї, так і щодо України в цілому, бо "і зустрічний вітер дає гарну нагоду рухатися вперед", якщо в майбутніх еліт виникне таке бажання... Редакція ПМ

http://www.epravda.com.ua/publications/2010/11/3/254893/

Сергій Яременко, для ЕП

МВФ - ворог України?

Якщо гроші - це кров економіки, а центральний банк - серце, то в Україні воно замінено на апарат штучного кровообігу. При цьому кнопка дистанційного керування цим апаратом знаходиться у МВФ.
Фото Андрій Атаманів, для УП, з конкурсу "У десятці"

"Дозвольте мені випускати і контролювати гроші країни, і мені буде все одно, хто приймає закони", - писав американський економіст Майкл Ротшильд.

Ця теза успішно реалізована в усіх країнах третього світу і СНД. Робиться це "цивілізовано" шляхом надання фінансової та методологічної допомоги через міжнародні організації на зразок МВФ і Світового банку.

Напряму на суверенність грошової системи країни ніхто не зазіхає. Робиться це непомітно, без протистояння. Як завжди - через підміну понять.

Ідеологічною основою перетворення грошової системи в керовану ззовні є формування у суспільства і влади помилкового переконання, що основним фінансовим важелем управління економікою є не монетарний орган - центробанк, а бюджет. І всі економічні невдачі пов'язані з його хибним використанням урядом.

Тобто основна мета - акцентувати увагу уряду на наслідках, а не на причинах. Далі - просто. Зосередившись на бюджеті і будучи відстороненим від емісійного центру, уряд позбавляється реальних ресурсних важелів впливу на економіку і втягується у нескінченну боротьбу з неминучими проблемами.

При цьому він не помічає, що в рамках фіскального інструментарію ці проблеми ніколи не можуть бути вирішені. Інший варіант - "ми не винні, бо центробанк не зробив це і це". Винних немає, а економіка руйнується.

Більш того, впроваджується думка, що уряд за своєю природою не має права втручатися у сферу відповідальності центрального банку.

Одночасно примітивізується роль ЦБ із зведенням його функцій до "друкарського верстата". Емісія грошей пов'язується тільки з гіперінфляцією, а значить, вона стає дуже небезпечним інструментом, використовувати який самостійно не можна.

Коли думка сформована і маріонетки розставлені, мета досягнута. Центробанк відокремлений і недоступний для влади країни. Однак для уникнення непорозумінь у майбутньому автономність необхідно закріпити законодавчо. Центробанк має бути затверджений у статусі незалежного національного, а не державного органа.

В умовах економічних перетворень завжди будуть протиріччя між центробанком та урядом. Тим більше, якщо їм ставити взаємовиключні цілі. Уряду - економічне зростання, а центральному банку - боротьбу з інфляцією. Розділяй і володарюй.

У такій ситуації потрібен арбітр. У країні його немає. Значить, потрібен міжнародний. Він є, це МВФ.

Процес "віддалення" центрального банку не припиняється. Особливо яскраво це виявляється у кризові періоди, що й відбувається зараз в Україні. Країна максимально поступлива, перебуваючи у борговій петлі і бюджетних лещатах.

Рекомендовані МВФ зміни до закону про Нацбанк знімають з нього всю відповідальність за розвиток економіки і позбавляють самостійності у прийнятті рішень. Перетворюють центробанк у ретранслятор вказівок МВФ уряду.

Все робиться за калькою статусу ФРС у США. Приватний орган, абсолютно незалежний від держави, "друкує" гроші під відсоток уряду і всій економіці.

Там - хоч на благо власної країни. У нашому випадку автономізація центробанків потрібна для легалізації цього механізму в інших країнах. Пояснюється це міжнародною функцією грошей, і тому Нацбанк нібито має більше контролюватися МВФ, ніж урядом.

Втім, це тільки підготовка інституційної бази, а потрібен працюючий механізм. Для цього привноситься напрацьована століттями модель розвитку.

Догма базується на кількох міфах, але вона повинна сприйматися економічною владою як єдино правильний напрямок функціонування фінансового ринку країни. Реалізація цих міфів складається у руйнівний і керований механізм.

Для внутрішнього ринку цей механізм руйнівний, бо він сприяє розвитку зовнішнього ринку. Емісійний дохід через позичковий відсоток йде з країни. Питання лиш у тім, доки економіка генеруватиме позитивний результат. Далі - дефолти, зміна влади.

Міф перший. Основа економічного устрою перехідних економік, а особливо монетарного, має бути копією монетарних режимів розвинених країн. З усіма ринковими механізмами, за винятком, здавалося б, незначних і логічних особливостей валютної політики центрального банку.

Особливість же у здійсненні "самостійної" грошової політики полягає у тому, що емісія національної валюти можлива тільки через викуп іноземної і накопичення її у резервах центрального банку. Процес стає керованим, оскільки брак валюти є завжди, а взяти її можна тільки в борг на зовнішньому ринку на певних умовах.

Механізм стартує: центробанк де-факто втрачає статус національного і набуває статусу філії центробанку країни-метрополії, виконуючи найпростіші обмінні функції. Роль метрополії виконує МВФ в інтересах країн-власниць ВКВ. Президент може звільнити керуючого банком, але він не здатний зруйнувати діючий механізм.

Тепер зростання грошової маси всередині країни визначається величиною позики від МВФ, а також позитивним сальдо платіжного балансу. І є еквівалент валютних резервів. Тобто обсяг кредитної можливості банківської системи, процентна ставка і доступність позик для реального сектора визначають не уряд і центробанк, а МВФ.

В економічному сенсі така система тільки камуфлює використання національної валюти замість іноземної. "Друкування" своїх грошей під забезпечення чужих виглядає як проста заміна банкнот у фіксованому співвідношенні.

Для системи валютного комітету зазвичай характерний брак грошової маси всередині країни. При втечі зовнішнього капіталу, зважаючи на відсутність компенсаторних дій центробанку, економіка занепадає від нестачі оборотних коштів у підприємств внаслідок недоступності кредитів та їх дорожнечу.

Якщо гроші - це кров економіки, а центральний банк - серце, то в Україні воно замінено на апарат штучного кровообігу. При цьому кнопка дистанційного керування цим апаратом знаходиться у МВФ.

Міф другий. Розвиток економіки можливий лише за рахунок зовнішніх інвестицій.

Негативні наслідки цієї тези важко переоцінити. Насправді розвиток економіки та її структура залежать від бажання чи небажання міжнародних корпорацій розмістити своє виробництво в країні або від кон'юнктури ринків капіталу. Тобто формувати структуру економіки відповідно до власних планів у таких умовах неможливо.

Також стверджується, що створення інструментів "довгих" грошей - не завдання центробанку та уряду, бо належить до інвестиційної діяльності і не є функцією ЦБ. Ця помилкова догма приймається лібералами як аксіома. А те, що інвестиційні інститути у цих умовах ніколи не сформуються, поясниться відсутністю реформ.

Вичікувальна позиція влади виливається у мрії про власні інвестиційні проекти і деградацію промисловості, яка не може працювати на "коротких" ресурсах. Мета досягнута: дитина вмирає, але батьки і далі виконують вказівки лікаря. А вказівка одна: позич гроші і залатай ними бюджетні діри і вгамуй грошовий голод в економіці.

Тимчасом скасовуються всі обмеження на вільне входження в країну спекулятивних, "гарячих", грошей, що особливо небезпечно для курсової стабільності.

Міф третій - про позитивну процентну ставку центробанку щодо інфляції. Знову причина замінена наслідком. Насправді економічною суттю цієї догми є збереження "ножиць" цін між ставкою ФРС або ЄЦБ і ставкою, наприклад, НБУ. Чим більша різниця, тим більший дохід для іноземного "інвестора".

Міф четвертий - про випадкове виникнення офшорних зон. Збиток для країн з нестійкою валютою полягає не стільки у втраті податків і перенесенні прибутку за кордон, скільки у демонетизації економіки через доларизацію ресурсів олігархів за межами власних грошових систем, що є джерелом для кредитування цих же країн.

Міф п'ятий. Абсурдна теза ринкового фундаменталізму: ринок сам все відрегулює.

У результаті, держава не має ні стратегії розвитку, ні інститутів та інструментів впливу на базові процеси. Начебто через відсутність грошей не створено Банк розвитку, справжній Ексімбанк, інвестиційні структури, інститути фондового ринку.

Міф шостий. Ринок - це вільна конкуренція. Україна забезпечила повну відкритість своєї економіки при розрусі та низькій конкурентоспроможності свого виробника. Про яку рівність умов можна говорити, якщо ціна кредиту і його доступність там і тут різниться на порядок? Спрацювало правило: рівність для нерівних - це нерівність.

Однак влада і далі героїчно бореться за отримання статусу зони вільної торгівлі з ЄС. Не дивно, що модель "периферійного" капіталізму в Україні успішно реалізується. Окремі ін'єкції зовнішнього капіталу у вузькому спектрі технологій свідомо виносяться за межі країн-донорів на тлі деградації економіки в цілому.

Пріоритети розвитку вітчизняної економіки вже давно визначає не український уряд, тому стогони про сировинний придаток слід припинити. Інакше статися не могло. Світ жорстокий: Україні залишають лише те, що є її природною монополією.

Дотримання моделі, заснованої на цих міфах, призводить до ситуації, коли вже й уряд, перебуваючи у безвихідному становищі, потрапляє у залежність від зовнішніх боргів і втрачає можливість самостійно розробляти програму розвитку економіки. Реалізується це через відпрацьований механізм - програми і меморандуми з МВФ.

У яких умовах Україна веде переговори про отримання нового траншу? Попередній уряд повністю використав всі можливості економіки України з виживання.

Вичерпані можливості внутрішніх і зовнішніх запозичень, авансом вилучені податкові надходження, використаний Пенсійний фонд, не повернутий ПДВ, інвестування в основні фонди підприємств нульове, до того ж, неможливо залучати оборотний капітал, оскільки банківська система не кредитує реальний сектор.

У країні - криза державних фінансів, економічний спад, криза банківської системи і зачатків фондового ринку, падіння зайнятості. По суті, ситуація характеризується як системна криза на тлі розвитку стагфляції. Це критична ситуація. І що робить НБУ?

Не варто аналізувати його дії у 2007-2009 роках з доведення економічної ситуації до нинішнього стану. Однак навіть неспеціалісту зрозуміло, що лікувати грошовим голодом ситуацію із зайвими ресурсами та їх повною відсутністю в економіці - це не абсурд і не відсутність професіоналізму, а виконання чиїхось вказівок.

Діагноз МВФ у 2007-2008 роках - "перегрів економіки", а не "перегрів попиту" - призвів до політики грошового голоду щодо національних виробників, а не до придушення попиту населення, що й стало основною причиною фінансово-економічної кризи. Однак це була не боротьба з інфляцією, а боротьба за позичковий відсоток.

Звичайний прийом: накачування зовнішнім ресурсом споживчого ринку країни. У результаті, прибутки іноземних корпорацій плюс відсотки за виданими кредитами - це прибуток корпоративного сектора. Потім - різкий відтік капіталу, погашення боргів через позики ЦБ та уряду, прибуток МВФ та ФРС і повна боргова залежність.

Щоб не зупинити цей механізм під час кризи, центробанк орієнтується не на розв'язання проблем економічного зростання та зайнятості, а на "боротьбу" з інфляцією - знову ж таки методом "грошового голоду".

Для законодавчого закріплення цього процесу ініційовані зміни до закону про НБУ. Їх прийняття зніме з нього всяку відповідальність не тільки за процентну політику, курс і зростання цін. Він буде настільки незалежний і недоторканний, що не буде складати свій базовий документ - Основні засади грошово-кредитної політики на наступний рік.

Чи може громадський орган - Рада НБУ - підмінити величезний апарат професіоналів НБУ і виконати цю роботу? Ні. Рокіровка потрібна для того, щоб це робив МВФ, чого він і домагався. Тепер меморандум та основні засади нічим не відрізнятимуться.

У меморандумі нема галузей, у ньому є блоки, проблеми економіки і напрямки, які потребують вирішення. Параметри документа такі, щоб боргове навантаження зростало до величини, яка дозволяє його обслуговувати. Ось і весь секрет.

Меморандум не потрібно читати весь. Півсотні пунктів і безліч хитромудрих таблиць - лише камуфляж для кількох ключових умов: боротьба з інфляцією через "грошовий голод", підвищення облікової ставки, відсутність рефінансування, плаваючий курс.

І ще кілька критеріїв - грошових агрегатів, резервів, активів банків, позик ЦБ уряду. Ось суть документа, який визначає розвиток економіки. Виконання умов припускає падіння технологічних галузей. Сировинні сектори позичать на зовнішніх ринках.

І знову НБУ ні при чому, а винен уряд. МВФ - герой і найкращий друг. Ніхто не позичив, а він дав гроші під низький відсоток.

Маніпулювання свідомістю дозволяє дурити українських чиновників. Дехто шкодує, що дає позитивний висновок про співробітництво на цих умовах, але крісло дорожче.

Влада не підозрює, наскільки широкий спектр можливостей має НБУ на фінансовому ринку. "Керівництво" Нацбанку не здатне і не бажає змінити підходи до ролі установи в економічному розвитку країни, тому його необхідно терміново міняти. Часу мало.

Влада в цілому не розуміє, які величезні економічні втрати закладаються в економіку від бездіяльності НБУ. Влада помилково вважає, що ті незначні поступки керівника регулятора, яких вона домагається, цілком вагомі, що й зупиняє її від рішучих дій.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Майстерень Адміністрація (Л.П./М.К.) [ 2010-11-08 13:17:29 ]
Завтра, 9/11/2010, в Україні і світі пройдуть акції солідарності на захист мови

9 листопада, у День української мови та писемності, в Україні та світі планують провести акції солідарності на захист мови. Оганізатори, серед яких – Рух добровольців «Простір свободи», Громадянський рух «Відсіч», Громадська кампанія «Новий громадянин» – закликають усіх небайдужих приєднатися до акції.

"Це – день нашої солідарності. Влада, яка хоче знищити нашу мову, має зрозуміти – ми не дамо їй цього зробити", - наголошуть організатори.

У повідомленні також зазначено:

"Партія Регіонів, комуністи та Блок Литвина внесли до Верховної Ради законопроект про мови, який передбачає "українсько-російську двомовність" і є інструкцією зі знищення української мови. Провідні наукові установи України відзначили, що прийняття проекту призведе до дезінтеграції держави і зникнення українців як народу.

4 жовтня у Києві, а 18 жовтня – по всій Україні люди вийшли на вулиці, протестуючи проти спроб прийняти цей документ. Влада відклала розгляд закону, але не здалася. Янукович і його сателіти планують протягувати вибухонебезпечний проект у листопаді.

9 листопада, в День української мови, виходь на вулицю. Відзначимо наше свято акціями солідарності:

14.30 - збір на Контрактовій площі біля пам’ятника Сковороді, коротка акція й хода до Адміністрації Президента

15.30 – акція протесту біля адміністрації президента. Збір біля будинку Спілки письменників України (вул. Банкова, 2). Вимагаємо від Януковича займатися обіцяним "покращенням життя", а не нацьковувати "язик" на мову.

17.30 – Мистецьке дійство "Відчуй смак рідної мови" на Майдані Незалежності. Приходимо зі свічками, смолоскипами й відкритим серцем і разом творимо дійство зі Слова, Руху й Вогню.

Разом з нами на акції солідарності вийдуть українці в різних куточках України та світу.

Разом захистимо свою мову і не дамо владі шматувати Україну!", – наголошується в повідомленні.

Організатори наголошують, що акція проходить під державними прапорами, без партійної символіки. Спроба використання партійних прапорів, банерів тощо буде розцінюватися як провокація.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Майстерень Адміністрація (Л.П./М.К.) [ 2010-11-12 17:46:51 ]
Віктор Пинзеник: Україні загрожує технічний дефолт

Україна може піти на реструктуризацію ОВДП, оголосивши таким чином технічний дефолт. Про таку можливість заявив екс-міністр фінансів Віктор Пинзеник 11 листопада під час засідання Фінансового прес-клубу "Держоблігації - тиха гавань чи зона підвищеного ризику?".

За словами Пинзеника, списувати борги перед інвесторами держава не буде, а тому реструктуризація - це найбільше зло, яке може на них очікувати.

За даними екс-чиновника, сьогодні 7% доходів бюджету йдуть на обслуговування боргів, а співвідношення держборгу до ВВП уже перевищило 40% й складає понад 420 млрд грн. (включає, зокрема, 20 млрд грн., які необхідно буде повернути Росії в кінці року, згідно угоди про тимчасове зниження ціни на газ).

Як зазначив експерт, дефіцит держбюджету за 10 місяців склав 71 млрд грн., а за підсумками року він може сягнути 95-96 млрд грн. (якщо рекапіталізація банків не буде здійснена в повному обсязі).

"Це страшна цифра - кожний рік добавляти 100 млрд грн. боргу. Скорочення дефіциту на 10 млрд грн. нічого не дають, бо обслуговування боргу з'їдає бюджет", - зауважив екс-чиновник. На його думку, у 2011 році потрібно скорочувати дефіцит, щоб зняти проблему наростаючої сплати відсотків за боргом.

Віктор Пинзеник констатував, що за підсумками минулого року фактичний дефіцит держбюджету перевищив плановий показник у 104 млрд грн., оскільки останній не враховував, зокрема, невідшкодований ПДВ.

Ця проблема зберігається і в поточному році, а значить і реальний дефіцит бюджету є більшим. Експерт нагадав, що за 10 місяців 2008 року держава повернула 28 млрд грн. по ПДВ, за аналогічний період 2009 року - 31 млрд грн., а в 2010 році - лише 18 млрд грн. (це при тому, що експорт зріс за рік на 33%, і досягнув до кризового рівня 2008 року)

За словами екс-міністра фінансів, бюджетні проблеми несуть в собі ключові ризики, які пов'язані з ціновою та курсовою стабільністю в державі. Їх усунення сприятиме збільшенню кредитування реального сектору, а отже й загальному оздоровленню економіки.

http://news.finance.ua/ua/~/1/0/all/2010/11/12/216763

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Майстерень Адміністрація (Л.П./М.К.) [ 2010-12-01 14:21:21 ]

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Майстерень Адміністрація (Л.П./М.К.) [ 2010-11-26 13:28:30 ]
Список Кардина для України (!)

Олександр Горобець, 23.11.2010:18.08.00

Як повідомили цими днями ЗМІ Росії,

« Европейский комитет по международным делам единогласно одобрил введение санкций против лиц, причастных к смерти Сергея Магнитского. На общее голосование в Европарламенте соответствующая резолюция будет вынесена в декабре.

Документ был представлена комитету депутатом Европарламента Лаймой Лучией Андрикине из Литвы.

Согласно тексту этого документа, шестидесяти российским чиновникам из так называемого "списка Магнитского" будет запрещён въезд в Евросоюз. Кроме того, банковские счета и имущество, размещённые этими лицами в ЕС будут арестованы.

В "Список Магнитского" или "список Кардина" содержит имена начальника следственного комитета МВД Алексея Аничина, его заместителя Александра Матвеева, заместителя генпрокурора Виктора Гриня и других высокопоставленных российских чиновников. Назван так в честь одного из авторов американского закона "О правосудии в отношении Сергея Магнитского" - американского сенатора Бена Кардина. В этот список вошли все лица, причастные к смерти российского юриста.

В сентябре этого года Бенджамин Кардин внёс на голосование в Конгресс США законопроект, придусматривающий запрет въезда в Америку всех граждан РФ, упомянутых в этом списке.

Напомним, Сергей Магнитский погиб в одном из московских СИЗО в ноябре прошлого года. Он обвинялся в уклонении от уплаты налогов. Его коллеги считают, что Магнитского лишили свободы за то, что он вскрыл коррупционную схему, благодаря которой силовики смогли похитить из бюджета страны 5.4 миллиарда рублей.

С призывом ввести санкции в отношении чиновников, ответственных за арест Магнитского, ранее к правительствам США и стран Евросоюза обращались российские правозащитники. »

У зв’язку із цим виникають цілком логічні запитання: чому в Україні, після десяти років після зникнення Георгія Гонгадзе,

1. Так і не було проведено жодного журналістського розслідування щодо обставин зникнення нашого колеги?

2. Чому навіть тепер, коли засуджено частину учасників смертельної розправи над журналістом, коли фактично відомий (завдяки публікаціям ЗМІ) головний зміст розповідей екс-генерала О. Пукача на допитах про страшний злочин, а також імена тих, хто так чи інакше ще з вересня 2000-го знали про вбивство, хто його вчинив, і відповідно до чинного законодавства не донесли про це (я не кажу вже про інше, про що варто було б у такому випадку говорити) залишаються й далі «героями» часу? Вони безсоромно повчають нас життю, вирішують наші долі на високих державницьких посадах. Представляють Україну в зарубіжних відрядженнях. Отримують найвищі урядові нагороди. Навіть не мають публічного осуду в суспільстві.

3. Чи не пора створити «список Кардина» для України?

4. Отже, висловлюйтесь, браття-журналісти, записую:

Олександр Горобець
http://blogs.telekritika.ua/?id=1882

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Комаров (Л.П./Л.П.) [ 2010-11-26 14:54:40 ]
А ось цим питанням якраз і могли б зайнятися і "правдоруби" і популісти. З паршивої овечки хоч шерсті жменя. Створити для владних мужів і їх нащадків таку-сяку атмосферу віртуальної невідворотності покарання. Але... але і західній демократії до барабана ілюзорні цінності. Про них там зразу забувають, як тільки з'являється матеріальна вигода. В часи Голодомору нашого чи китайського там залюбки купували пшеницю, добре знаючи про її походження.
Це група товаришів продавила своє рішення по справі Магнітського, використовуючи певний ресурс. Ось Березовський, як писали замовив чи причетний до справи Лістьєва, а що? Три мільярди поцуплених в російського уряду куди важливіші для англійського уряду ніж примарна видимість справедливості. Та й не Березовський то Абрамович стирив би. Для них аби вони були в Британії.
Якщо тут влада безкарна, то могли би і Ющенко і Тимошенко продавити щось в милій їй Європі. Та політична доцільність завжди бере гору над моральними цінностями. А що пишуть на Заході про справу Гонгадзе і чи взагалі знайомі там з нею?

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Майстерень Адміністрація (Л.П./М.К.) [ 2010-11-27 12:11:51 ]
Ну Ющенко давно подох, а інші ще жевріють.

Сподіваюся, що народ - ось у боротьбі з цим податковим кодексом - по-новому самоорганізується, а адекватні політичні сили підтримають.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Майстерень Адміністрація (Л.П./М.К.) [ 2010-11-27 12:08:45 ]

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Майстерень Адміністрація (Л.П./М.К.) [ 2010-11-27 16:10:56 ]


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Майстерень Адміністрація (Л.П./М.К.) [ 2010-11-27 20:24:57 ]
23 докази геноциду й жодного спростування

Янукович закликає вивчати факти. А факти, такі, що навіть 7 мільйонів жертв може виявитися мінімальною оцінкою.

Якщо Голодомор – не Геноцид, а "спільна трагедія", то як так сталося, що між переписами 1926 і 1937-го років населення СРСР, без урахування українців і казахів, зросло на 119,4%? За цей же час чисельність українців зменшилася на 15,3% від чисельності українців у 1926-му році. Тобто станом на 1937 рік число українців, у разі поширення на них загальносоюзних тенденцій, мало б становити 37,246 мільйона.

А СТАНОВИЛО 26,421 МІЛЬЙОНІВ, ТОБТО НА 10,825 МІЛЬЙОНІВ МЕНШЕ.

Звичайно, можна сказати, що перепис 1937 року організували шкідники троцькісти-бухарінці, за що їх було жорстко, але справедливо покарано радянським правосуддям.

Але як тоді з даними офіційно визнаного в СРСР радянського перепису 1939 року?

За цими даними, кількість українців з 1926-го по 1939-ий роки скоротилася з 31,195 до 28,111 мільйона, тобто на 11 відсотків. За цей же час, приміром, кількість росіян зросла з 77,791 до 99,591 мільйонів, тобто на 28%. Населення СРСР загалом зросло на 16% - зі 147,028 до 170,557 мільйона.

Якби на Україну поширити хоча б середньосоюзні темпи зростання населення, навіть з урахуванням показників України, то тоді кількість українців у 1939 році мала б становити 36,186 мільйона, тобто на 8,075 мільйона більше, ніж їх виявилося насправді.

І це при тому, що ще на початку ХХ століття Україну за швидкістю зростання населення порівнювали з Китаєм. А сьогодні Україна - №1 у світі за швидкістю зменшення населення.

Можна було б поставити Януковичу, який заперечив геноцидний характер Голодомору, ще чимало запитань. Наприклад, такі:

· Чому в селах України, які проводили відповідні обрахунки, кількість загиблих у результаті Голодомору більша, ніж у Другій світовій війні? У ній загинуло щонайменше шість з половиною мільйона мешканців України.

· Чому з усього СРСР в 1932-1933 роках лише в Україні застосовувалися військові операції з огородження, з тим щоб не дати населенню врятуватися від голодної смерті?

· Області України, населені пункти, а також сам кордон УРСР у 1932-1933 роках були оточені військовими загонами, у сутичках з якими загинуло багато втікачів. Цьому є маса доказів та свідчень досі живих людей.

· Чому нічого схожого в інших регіонах СРСР не було?

· Чому єдиним регіоном, крім України, де в 1932-1933 роках були застосовані збройні сили для огородження територій після вилучення харчів у населення, стала Кубань - єдиний регіон СРСР поза Україною, де на той час переважало українське населення?

· Чому по всьому периметру кордону України, від Житомирщини до Луганщини, розташовано численні українські села, які вимирали з голоду, а за кілька кілометрів, за кордоном України, населення інших республік - Росії та Білорусії - не згадує жертв голодомору?

· Чому тільки щодо населення України було ухвалено постанову, яка запровадила вилучення в селян не лише зерна, а всіх без винятку харчових запасів?

· Чому в розпал голоду 22 січня 1933 року Кремль спеціальною директивою наказав не допускати виїзду селян із території України й Кубані в інші райони, а "тих, хто пробрався на північ" негайно заарештовувати, і, після того, як були виявлені "контрреволюційні елементи", висилати на місця попереднього проживання?

· Чому в розпал голодомору, 17 березня 1933 року, було прийнято постанову, згідно з якою вихід із колгоспу допускався тільки з дозволу адміністрації на основі організованого набору робочої сили?

· Чому поселенців і червоноармійців, які заселялися на місце вимерлих селян, влада забезпечувала харчами, а місцеве населення - ні?

· Чому Голодомор проводився паралельно з відновленням масштабних репресій проти культурної еліти України та згортанням українізації в Україні й на Кубані?

· Чому про Голод у Поволжі 1921-1922 років у СРСР можна було вільно писати, а про просту згадку про Голодомор в Україні ще в 1980-х роках можна було потрапити за ґрати? Чому в розпал Голодомору в Україні СРСР називав повідомлення про нього у світі "брудними наклепами" йпродовжував так робити ще десятиліття?

· Чому під час Голодомору в Україні в 1932-1933 роках СРСР експортував за кордон мільйони тонн зерна та значні обсяги інших харчів, чому є маса підтверджень в офіційній біржовій статистиці?

· Убивство мільйонів українців завдало значної шкоди економіці СРСР. Найбільш вразливими до голоду є діти. Вони мали б стати продуктивним населенням і основою економічної могутності країни. Однак СРСР усе одно пішов на їхнє вбивство. В українських селах постійно народжувалися люди, виховані українською мовою в українських традиціях. Врятувати їх від голодної смерті коштувало б копійки в порівнянні з тим, що ці люди щороку заробляли для країни. Однак керівництво СРСР їх не врятувало. Чому?

· Невже в такій країні, як СРСР, де люди часто боялися говорити пошепки під ковдрою, могли вмирати від голоду мільйонами протягом майже двох років без відома й схвалення цього в Москві?

· Чому іноземні дипломати повідомляли про приватні заяви радянських керівників про те, що в Україні в результаті голоду "етнографічний матеріал буде змінено"?

· Радянський Союз здійснив геноцидні дії у вигляді виселення проти низки народів Криму й Кавказу. Невже Сталін більше любив українців?

· Чому свідки розмови Сталіна за участі Постишева і Косіора, заявляли, як Сталін похвалив їх за звіти в Москву про кількість померлих від голоду в Україні і сказав Постишеву: "Ты, Паша, назначен нами туда в роли главгола (главнокомандующего голодом), и этим оружием сделаешь там больше, чем Семен конными армиями. Стасик (Косіор) немного растерялся, а у тебя рука и воля железные"?

· Чи довіряє Віктор Янукович матеріалам з`їзду КПРС і самому Генеральному секретареві Комуністичної партії про те, що Сталін вирішив виселити всіх українців з України: "Українці уникли цієї долі тому, що їх занадто багато й нікуди було вислати. А то він (Сталін) і їх би виселив".

· Ця ідея була реалізована в наказі народного комісара внутрішніх справ СРСР Берії та заступника народного комісара оборони СРСР Жукова від 22 червня 1944 року про виселення всіх українців до Сибіру.

· У своїх спогадах радянські генерали зізналися в існуванні такого наказу та готовності його виконати. Про те, що всіх українців збиралися виселити з України, на ХХ з`їзді КПРС у 1956 році зізнався генеральний секретар КПРС Хрущов.

· Згідно зі спогадами американського державного секретаря Стеттініуса, під час переговорів у Ялті в 1945 році Сталін скаржився на "ненадійне" становище в Україні, та жалкував, що не ухвалив рішення про виселення українців до Сибіру.

· Якщо в 1944 році керівництво СРСР було готове на геноцид українців посеред війни, то чому вони не могли цього хотіти в 1933?

Якби президенту була важливіша правда і повага до земляків (якщо не співвітчизників) за окрик з Москви, то він би дав логічну відповідь на ці питання.

А найголовнішу відповідь мають дати собі українці. До таких катастрофічних наслідків призвела втрата державності у Визвольних змаганнях 1917-1923 рр. І зараз наміром вступити до Митного союзу, змінивши Конституцію, „українська” влада в особі Януковича фактично створює передумову для чергової трагедії. Бо ж ніхто з ідеологів „руского міра” й не збирається приховувати, що для цього „міра” український народ є помилкою, яку треба виправити (викорінити).

Олександр Палій, історик

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Майстерень Адміністрація (Л.П./М.К.) [ 2010-11-29 12:36:18 ]
Із нещодавнього інтерв'ю для "Ехо Москви".

(Інтерв'ю давалося українською мовою, фрагмент подано так, як на "Ехо Москви".

http://echo.msk.ru/programs/beseda/729803-echo/

В.ЮЩЕНКО: Что объединяет нацию? Я один эпизод возьму. В том числе история. Какой бы она ни была. Иногда даже горькая история, трагическая история объединяет больше, чем какие-то другие страницы. В этом суть.
Почему важна для каждой нации история? Это не от того, что это чье-то хобби, а потому что когда мы ищем общность, то она проявляется в том числе и в истории.
Поэтому для каждой нации история – это как святой Грааль. Россия, например, пишет свою историю, и она ни у кого не спрашивает – ни у поляков, ни у финнов Поляки пишут свою историю. Причем и тот, и тот народ жили в одном времени. Но при этом у каждого история своя. Даже если поляки были колонией Российской империи. У них своя история – не общая. Не общая история с Финляндией, хоть Финляндия тоже была колонией Российской империи. В общем, у каждой нации – своя история.
Мы можем дышать одним воздухом, жить в одно время, но у каждого из нас своя история. Поэтому когда у нации есть проблема единства, часть этой проблемы должна взять на себя и цельность и единство истории, наших корней.
Потому что корни у нас общие. И, очевидно, мы можем сказать, что и сегодняшний день у нас общий. Да и завтрашний день у нас общий… Это та точка, которая добавляется чувства, ощущения соборности, единства. Поэтому история важна как нациеобразующий фактор. Собственная история, написана этой нацией, принятая этой нацией.
И когда мы касаемся темы Голодомора 1932-1933 годов, с одной стороны, это точка истории, которую много лет замалчивали, потому что за этой точкой истории стоит самое большое гуманитарное преступление. Не проанализировав эту историю и не дав ответ, почему было совершено этот преступление, почему оно стало возможным, кто за ним стоит, - мы не только получим сигнал из своего прошлого – кто мы есть. Мы дадим ответ, в конце концов, что в нашем понимании является добром, а что злом, какая власть нужна, как предотвратить, чтобы это не повторилось… Ведь это человеческие действия были, это не стихия. Когда мы говорим о том, что кто-то пробует это повернуть в русло природной, естественной засухи, природного неурожая, кто-то вообще говорит: «Да забудьте вы этот Голодомор. Уже 5 лет говорите об этом, давайте дальше о чем-то не травмирующем говорить, о чем-то светлом, о чем-то радостном».
Так я хотел бы некоторые параллели провести. Не интересует ли вас, почему нация, которая 90% формировала экспорта зерна из России, получила голод. Как нация, которая …выращивала 20% мирового объема пшеницы, 40% ячменя, получила голод. Как нация, которая даже в самый тяжелый год собирала 12,5 мл.тонн зерна, а для удовлетворения потребностей нужно 10 или 11 млн, почему она голодала?
И ты приходишь к выводу: природа тут ни при чем. Господь тут ни при чем. Тут вмешалось то, что принесло искусственную смерть.
Кто-то говорит: «Вы знаете, голод был в России, Беларусь, в Польше, Чехии, Казахстане…» Абсолютно верно. Природный (естественный?) голод стучал в дверь любого народа, и в 17,и в 18, и 19 ст. Голод переживал любой народ. То есть очень часто не хватало провизии, и был голод, и люди умирали от голода. Это называется голод.
Но есть второе обстоятельство. У тебя были продукты, но тебя убили голодом. Это называется уже Голодомор. Здесь большая разница – смерть от голода или убийство голодом. И вот когда мы приходим к этой дефиниции, мы отталкиваемся, что те около 10 млн. жертв, которые принесла Украина из-за искусственной организации голода, трактуются как геноцид против украинского народа.
Что такое геноцид по Конвенции? Это массовое убийство людей по этническому, национальному, расовому, религиозному признаку. Прошу вас обратить внимание на первые две категории: этнический и национальный. Этнический – в контексте «этнос» и национальный – в контексте «народ».
Так украинский суд определил: «Геноцид против украинского народа». Где львиную долю этого геноцида, конечно, ощутили на себе украинцы. Но не только украинцы – и россияне, и казахи, и евреи – кто населял нашу землю. Но ведь это и есть украинский народ. Когда говорят, что в тот же период и в те же годы аналогичный голод был на Поволжье, в Казахстане, в Беларусь. Это тоже не совсем правильно. Не такой голод. В Украине голод и Голодомор был вызван не проблемой неурожая, а проблемой чрезмерных заготовок. Когда з 12,5 млн.т при потребности 11 т заготовка стоила нам около 7 млн. дол. Простая арифметика для тех, кто руководил заготовкой, показала: уважаемые, если вы с Украины забираете больше 2 млн т, вы обрекаете крестьянство на гибель. Но, очевидно, эта арифметика не интересовала тех людей, потому что их задачей было организовать этот голод, организовать убийство голодом. Это первое. На Поволжье заготовок не было. В Казахстане тоже не было. А у нас они были. И когда мы говорим о втором отличии, Вы знаете, из Поволжья не запрещали людям выезжать в центральный черноземный район, Московскую область, в любую другую область России. Искать хлеб, где зерно есть, и добывать его. Единственные, кому был запрещен выезд за рамки собственной территории, это были украинцы. Которые жили на Кубани, потому что это этническая сторона была, и на Украине. Прямое распоряжение.

Кстати, «черные доски»… В Поволжье их не было, в Беларусь не было, в Казахстане «черных досок» не было. «Черные доски» были только на Украине. А это что значит: село, которое подпадает под «черные доски», - это гетто, которое окружалось военными – ни выйти и не зайти. Это концлагерь. Решение о занесении на «черную доску» - это решение о твоей смерти.
Такого порядка, инструмента коммунистический режим не использовал ни на одной территории, кроме Украины.
Говорим ли мы о других вещах, которые выделяют Украину в это время в действиях центрально большевистского режима – суть остается одна: голод, который произошел на Украине в 1932-33 годах, в содержательной части правильно называть Голодомором – мор голодом – убийств голодом – геноцид, организованный коммунистическим режимом, его политическим руководством, в центре Советского Союза и на местах – в Украине. И поэтому определение суда от 13 января 2006 г. о преступлении, совершенном Сталиным, Кагановичем, Косиором и еще четырьмя руководителями компартии Советского Союза и Украины – это формальное правовое завершение, это та точка правовая, которую мы поставили в системе политических и правовых действий 1932-1933 годов.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2010-11-29 10:37:11 ]

Браво WikiLeaks!

Всі матеріали щодо викриттів WikiLeaks
http://www.pravda.com.ua/tags/tag_Wikileaks/

Світ стрімко змінюється, багато яких явищ (не кажучи вже про систему влади в Україні) стрімко наближаються до свого, принаймні іміджевого, краху.
Попереду тотальна прозорість? Схоже, найближчими часами, ця прозорість сягне на декілька рівнів углиб звичної владної пітьми. :)

Щоправда, за допомогою хитромудрих засобів масової інформації матимемо перед собою ось таку картинку, та здогадатися що і до чого буде, я думаю, не важко.




29.11.2010 10:10
"Ъ": Виклали начистоту

У ніч на понеділок в інтернеті мала з'явитися перша частина чергової партії секретних документів від скандально відомого сайту WikiLeaks - десятки тисяч файлів з онлайн-архіву, що містить листування держдепартаменту з посольствами США за кордоном. Але сталася накладка: якомусь блогеру зі Швейцарії помилково продали сьогоднішній номер журналу Der Spiegel, який бере участь в публікації скандальних матеріалів. І той почав викладати їх в своєму блогу на Twitter.

Блогер зі Швейцарії, який позначає себе в мережі під ім'ям Саймор Дженкінс, вчора випадково прогулювався біля залізничного вокзалу Базеля. На вітрині одного з кіосків він раптом побачив номер німецького журналу Der Spiegel, який чомусь надійшов у продаж на день раніше, ніж треба. Це був той самий номер, якого з нетерпінням чекав увесь світ. У журналі, який співпрацює з WikiLeaks, розкриваються подробиці чергової гучної публікації скандально відомого сайту. Крім усього іншого, в документах містяться психологічні характеристики зарубіжних лідерів, взяті з дипломатичного листування посольств США з держдепом. На обкладинці Der Spiegel надруковані портрети деяких з лідерів. Під портретами - цитати з характеристик, які їм дають американські дипломати.

Президента Росії Дмитра Медвєдєва американці називають "блідим і нерішучим", прем'єр-міністра Володимира Путіна - "альфа-самцем". Як виявляється з обкладинки Der Spiegel, про канцлера Німеччини Ангелу Меркель у документах сказано, що "вона уникає ризику" і "рідко буває креативною", президент Франції Ніколя Саркозі названий "голим королем", афганський лідер Хамід Карзай - "параноїком", а Махмуда Ахмаді-Нежада коротко охрестили Гітлером.

Те, що потрапило в інтернет вчора - це лише верхівка айсберга. З сьогоднішнього дня WikiLeaks планує оприлюднити 251 278 дипломатичних депеш, відправлених до Вашингтона посольствами США за кордоном, і понад 8 тис. листів держдепу своїм представництвам у різних країнах світу. WikiLeaks отримав ці файли від інформатора, що мав доступ до секретного онлайн-архіву, який містить документи Пентагону і держдепартаменту. Серед цих паперів немає документів під грифом "цілком таємно", а приблизно на половині файлів і зовсім немає грифа допуску. 40,5% призначені "для службового користування". Найцікавішими можуть бути 15 652 файли, що мають гриф "таємно", причому 4330 їх також мають позначку "noforn", що означає, що документ у жодному разі не повинен потрапити в руки іноземця.

Вчора ввечері інформацію про майбутні публікації доповнив сам засновник скандального сайту Джуліан Ассанж, який виступив по Skype перед журналістами з арабських країн на конференції в Йорданії. За його словами, нинішній транш секретних документів проливає світло на дипломатію США в ста країнах: "Чого там тільки нема - від замовних вбивств у Східному Тиморі до особливостей ведення бізнесу найбільшими з американських банків".

За даними Der Spiegel, велика частина службового листування дипломатів належить до періоду після 2004 року, коли для вдосконалення взаємодії та "зняття інформаційних перепон між відомствами" був запущений спільний проект міноборони США і держдепу Net-Centric Diplomacy. Він став частиною так званої Secret Internet Protocol Router Network (SIPRNet) - секретної бази даних Пентагону, доступної 2,5 млн співробітників цього відомства по всьому світу. "Найсвіжіші" документи датовані січнем-лютим 2010 року (всього 9005 штук). Останній документ датований 28 лютого. Основна частина паперів - це записи бесід американських дипломатів з політиками, чиновниками і приватними особами в різних країнах, звіти про найважливіші події в країнах перебування і аналіз поточної ситуації в цих країнах. "Інтерес ці документи становлять саме тому, що, розраховуючи на те, що папери ніколи не потраплять у відкритий доступ, дипломати і політики говорять у них правду або, принаймні, відображають її так, як самі її бачать", - йдеться в замітці Der Spiegel.

Інформація про підготовку публікації даних викликала у Вашингтоні справжній переполох. Побоюючись, що відносини з багатьма союзниками і партнерами в усьому світі будуть безнадійно зіпсовані, держдеп та посольства США почали зв'язуватися з урядами різних країн та інформувати їх про дану ситуацію. Серед "попереджених" - Австралія, Великобританія, Канада, Данія, Норвегія, Німеччина, Франція, Італія, Ісландія, Ізраїль, Ірак, Туреччина, Індія і Китай.

Отримавши попередження, уряди цих країн поспішили вжити заходів для мінімізації потенційних збитків від оприлюднення документів. Редактори провідних британських ЗМІ отримали лист з Даунінг-стріт з проханням заздалегідь інформувати уряд про публікацію матеріалів WikiLeaks, якщо в них будуть міститися дані, які можуть завдати шкоди обороні і національній безпеці Великобританії. Глава МЗС Італії звернувся до опозиції з проханням "утриматися від коментарів" з приводу викриттів WikiLeaks, навіть якщо в паперах буде інформація, що компрометує Сильвіо Берлусконі.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Майстерень Адміністрація (Л.П./М.К.) [ 2010-12-01 14:25:41 ]
Китай заблокував доступ до сайту Wikileaks

Влада Китаю заблокувала доступ до сайту інтернет-ресурсу Wikileaks.

Як передає Газета.ру, за даними джерел, таке рішення було продиктоване прагненням обмежити розповсюдження інформації, що “порочить країну”, і небажанням «псувати відносини зі США».

З ранку середи, 1 грудня, спроби «зайти» на сайти wikileaks.org і cablegate.wikileaks.org, що опублікували більш як 250 тис. документів Міністерства закордонних справ США, супроводжувалися написом «з`єднання не може бути встановлене». Видання зазначає, що китайська влада дотримується політики цензурних обмежень на контент, що розміщується у мережі.

Як повідомлялося, зокрема, в матеріалах Wikileaks йшлося, що Китай має намір переглянути своє ставлення до КНДР як до союзника і вважає країну «зіпсованою дитиною».

Також у таємному листуванні американських і китайських дипломатів йшлося про те, що КНР фактично готова погодитися з об`єднанням двох Корей під керівництвом Сеула.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Майстерень Адміністрація (Л.П./М.К.) [ 2010-12-01 14:39:16 ]
Путін не очікував зверхності від американських дипломатів

Прем'єр Росії Володимир Путін не вважає катастрофою витоки інформації на сайті WikiLeaks.

Про це він заявив в інтерв'ю Ларрі Кінгу на телеканалі CNN.

Деякі експерти вважають, що хтось спеціально надуває авторитет цього сайту, щоб потім використати в якихось своїх політичних цілях. Так кажуть експерти", - сказав Путін.

"Але це не катастрофа. Я не бачу, щоб це було катастрофою", - сказав він.

Відповідаючи на питання, хто – він чи президент Медведєв – балотуватимуться на президентську посаду в 2012 році, Путін відповів, що це буде "узгоджене рішення".

"Ми побачимо. Поки ще є достатньо часу перед виборами", - сказав він.

Путін також прокоментував документи, які були оприлюднені на сайті WikiLeaks, в яких американські дипломати порівнювали його та Медведєва з героями коміксів Бетманом та Робіном відповідно.

"Це справа нашої взаємодії, що є важливим фактором внутрішньої політики в країні. Але, якщо бути з вами чесним, ми не підозрювали що це буде зроблено з такою зверхністю, грубістю та так неетично", - сказав він.

Українська правда




Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Майстерень Адміністрація (Л.П./М.К.) [ 2010-12-01 14:53:30 ]
Джуліан Ассандж Міжнародна організація кримінальної поліції (Інтерпол) оголосила в міжнародний розшук засновника скандально відомого інтернет-ресурсу WikiLeaks Джуліана АССАНДЖА (На фото).

Про це передає РІА «Новости», зазначивши, що Дж.АССАНДЖ звинувачується шведськими властями, зокрема, в згвалтуванні і сексуальних домаганнях.

Інтерпол розповсюдив на ім`я 39-річного австралійця Дж.АССАНДЖА "червоне повідомлення", що рівнозначно занесенню його в список найбільш розшукуваних осіб.

Прокуратура Швеції надіслала в Інтерпол прохання оголосити Дж.АССАНДЖА в міжнародний розшук 20 листопада. Раніше стокгольмський суд схвалив запит прокуратури про взяття Дж.АССАНДЖА під варту. Сам Дж.АССАНДЖ, місцезнаходження якого в даний час невідоме, категорично відкидає звинувачення на свою адресу, називаючи їх частиною "брудної кампанії", що проводиться стосовно WikiLeaks, який спеціалізується на публікації "закритої", зокрема секретної інформації.

Нарприкінці липня сайт опублікував підбірку службових документів, що стосуються проведення операцій США і їх союзників в Афганістані та Іраку з січня 2004 року по грудень 2009 року. Підбірка включала понад 90 тис. документів. Її основу склали рапорти американських командирів різного рівня про проведення операцій, що описують подробиці бойових дій і містять детальний опис їх наслідків. А минулого понеділка, 29 листопада, інтернет-ресурс виклав чергову порцію секретних документів – понад 250 тис. Цього разу це здебільшого листування американських дипломатів з Держдепартаментом, в якій, зокрема, містяться вельми невтішні вислови на адресу ряду європейських лідерів.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Майстерень Адміністрація (Л.П./М.К.) [ 2010-12-01 21:33:11 ]
М. Хазін "WikiLeaks розбушувався ..."

Автор: Михаїл Хазін

Текст про викриття сайту WikiLeaks, написаний для fintimes.ru

Шум, піднятий на сторінках світових ЗМІ викриттями сайту Вікілікс вражає. Кажуть вже про нове «11 вересня», США лякають смертями і терактами, проти власника сайту збираються заводити цілу купу кримінальних справ (починаючи від сексуальних домагань і закінчуючи тероризмом), сам сайт повис через хакерську атаку (цікаво, хто її організував), і так далі, і тому подібне. Разом з тим, влада Китаю, наприклад (та й деяких інших країн) успішно вирішують проблему з небажаною інформацією в інтернеті на своїй території, та й деякі інші країни теж цілком успішно з нею справляються. І припустити, що США, на території котрих і розташовані «первинні» сервери самої системи інтернету, не могли впоратися з проблемою ... І влада Росії якось кволо відреагували на новини, сказавши, що нічого нового і цікавого в них немає ... Загалом, щось тут таке є, явно недосказане, у зв'язку з чим виникає бажання це проаналізувати. Ось і спробуємо цим зайнятися.

Для початку - а чи є принципові новини на цьому сайті для «можновладців»?
Швидше за все, немає.
Що, влада Німеччини не знали, що спецслужби США протизаконно викрали громадянина Німеччини на території цієї самої Німеччини і тримали його в ув'язненні кілька років? Знали, вони навіть отримали жорстке попередження США про те, що не варто відкривати з цього приводу кримінальну справу і заарештовувати тих, хто був причетний до цієї справи. Або можливо, влада інших країн не знали про такі тонкощі американської політики, які вони робили в багатьох країнах багато років?
Чи, може, влада різних країн не знала про особливості своїх власних політиків? У тому числі, про деякі їхні звички та уподобання? Знали, звичайно, в цьому немає жодної проблеми, більше того, я не здивуюся, якщо в рамках протидії різних спецслужб і політичних сил у рамках однієї країни, одні з них для посилення своїх позиція самі зверталися до США (в особі її різних представників). На прикладі «помаранчевої революції» в Києві ми це все чудово спостерігали. Та й у Москві сьогодні, в ситуації виборів, що наближаються, є серйозні підстави вважати, що різні сили апелюють до Вашингтону (у якого, до речі, швидше за все, остаточної думки про те, який розвиток подій у Москві для нього добре, а який - погано, не склалося). Втім, тут ми вже ухиляємося від основної теми.

Так в чому ж проблема-то?

А проблема в тому, що масштаби соціальної нерівноправності в світі весь час зростають. Про Росію і говорити нічого, у США ж, де рівень соціальної нерівності все-таки трохи нижчий, останні роки теж все виглядало вкрай непристойно, наприклад, у великих корпораціях топ-менеджмент в особі 1-3 чоловік отримував в якості зарплати суми, більші, ніж решта персоналу (сотні тисяч людей, в тому числі і досить високооплачуваних) разом узяті. Бонуси банкірів в останньому фінансовому році, в умовах кризи (!) побили всі історичні рекорди. Та й останні тридцять років все було «не слава Богу»: доходи найбагатших (я не пам'ятаю точних цифр, але десь близько 10% населення) зросли за цей час в три рази (10% на рік у середньому), а 90 % інших - не виросли зовсім ...
В інших країнах, бути може, ситуація і трохи краще, але не сильно. А що це значить? Що як тільки економічна ситуація у світі почне погіршуватися (а цей процес уже почався) і підтримувати рівень життя «середнього класу» стане неможливо, почнуться серйозні проблеми. А який найкращий спосіб уникнути цих проблем? Створити ситуацію, за якої «народ» (він же «бидло») просто не знає, що щось у світі не так. Він (себто, «бидло») повинен свято вірити в «свободу» і «демократію», в те, що США захищають по всьому світу «права людини», що гідне життя може бути тільки результатом чесної праці. До речі, саме з цієї причини так люблять піарити розкішне життя акторів і співаків: вони-то дійсно свої гроші заробили і зрозуміло звідки. А ось банкірів піарити не люблять, оскільки виникають питання, як вони так живуть в умовах кризи. Про політиків і говорити нічого ...
І саме в цьому основна злочин сайту «Вікілікс». Він показує справжню ціну боротьбі за «свободу» і «демократію», він розкривають реальні відносини в рамках світового істеблішменту, він руйнує всю ту милостиву картинку, яку створюють еліти всього світу для «бидла» (ой, перепрошую, своїх народів). Тобто, висловлюючись мовою Кримінального кодексу, «підриває основи існуючого ладу». Так що звинувачення власника в тероризмі - це ще благородно, можна було відразу сказати, що він п'є кров християнських (ой, винен, ліберальних) немовлят.
Втім, не виключено, що є і ще один підтекст у всій цій історії. Адже незважаючи на весь шум, «Вікілікс» все-таки дали можливість документи опублікувати, а власника сайту поки ніхто не вкрав і в таємній в'язниці ЦРУ не тримає ... З чого негайно виникає питання: а чому, власне? Одних можна, а інших що, не можна, чи що? Це дурниці і обмеження демократії. Ні, не виключено, що все це добре пророблений спектакль, спрямований на ...
А ось тут мені поки сказати нічого ... Немає в мене серйозних гіпотез, хто з еліти США зацікавлений в такому скандалі. Втім, якщо припустити, що в США залишилися національні еліти, яким не подобається засилля Уолл-стріта в політиці, які хотіли б замінити нинішню фінансову еліту на щось інше, більш «проамериканське» ... Але поки серйозних підстав для цього немає - так що ми промовчимо. Втім, внутрішні інтриги в спецслужбах і політичних відомствах США не гірше, ніж в інших країнах, і не всі вони нам так добре відомі, як сутички між різними вежами Кремля чи розбіжності між Кремлем і Білим домом (який на Краснопресненській набережній). Так що варіанти тут залишаються.
А на закінчення можна відзначити, що в найближчі роки найстрашнішими злочинами в очах світових еліт, стануть дії, спрямовані на те, щоб пояснювати «кроликам», хто ж все-таки їх «розводить» і як. Еліти взагалі не люблять, коли «бидло» згадує, що воно, все-таки, народ. Боїться еліта такого розвитку подій ...

( написано 30.11.2010, опубліковано 30.11.2010 )

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Майстерень Адміністрація (Л.П./М.К.) [ 2010-12-02 14:58:05 ]

З ДОПОВІДНОЇ АМЕРИКАНСЬКОГО ПОСЛА В УКРАЇНІ ЩОДО РОЗМОВ ІЗ ФІРТАШЕМ


"Kyiv Post" публикует полный текст отчета посла США Уильяма Тэйлора о встрече с украинским олигархом Дмитрием Фирташем, которая произошла 8 декабря 2008 года.

Он утверждал, что премьер-министр искала поддержку со стороны России для того, чтобы избавиться от РосУкрЭнерго и ради достижения этой цели шла на уступки России.

Как пример таких уступок Москве Фирташ привел молчание Тимошенко касательно военных событий в Грузии в августе, ее избежания заявлений относительно Голодомора и вопроса Черноморского флота в Крыму.

В ходе встречи Фирташ признает, что имел связи с организованной преступностью. В частности, Фирташ прямо говорит, что нуждался в одобрении криминального авторитета Семена Могилевича на участие в газовом бизнесе. По словам Фирташа, он получил это одобрение.

Kyiv Post располагает копией засекреченного доклада Уильяма Тэйлора, опубликованного WikiLeaks. Ниже - полный перевод этого документа.

Среда, 10 декабря 2008, 07:52

Тема: Украина: Фирташ рассказывает о себе американскому правительству

1. Неоднозначный
украинский олигарх Дмитрий Фирташ, более всего известный как совладелец
газового посредника РосУкрЭнерго,позвонил послу США в Украине Уильяму Тэйлору 8 декабря 2008 года.

Фирташ напрямую не указал причину, по которой он просил срочной встречи с послом, он также не просил американское правительство ни о чем, но долго рассказывал о своем бизнесе и политике, явно пытаясь улучшить свой имидж в глазах Америки.

Миллиардер, который судя по всему, является одним
из самых влиятельных людей в Украине, выразил полную поддержку президента
Виктора Ющенко и столь же сильное презрение к премьер-министру Юлии
Тимошенко
. Он заявил, что препятствовал коалиции между БЮТ и Партией Регионов в последний момент и на момент встречи работал над созданием коалиции между сторонниками Ющенко и Партией Регионов.

В своем длинном монологе Фирташ описал собственную эволюцию как бизнесмена — от момента, когда он торговал продуктами питания до создания РосУкрЭнерго.

В своем длинном монологе Фирташ описал собственную эволюцию как бизнесмена — от момента, когда он торговал продуктами питания до создания РосУкрЭнерго.

Фирташ утверждал, что Тимошенко работала с Россией с целью уничтожить РосУкрЭнерго, и приводил примеры, которые должны были доказать, что она делала политические уступки России, чтобы получить поддержку в уничтожении РоусУкрЭнерго.

Он признал связи с лидером российской организованной преступности Семеном Могилевичем.

Он признал связи с лидером российской организованной преступности Семеном Могилевичем. Он заявил, что нуждался в одобрении Могилевича для того, чтобы начать этот бизнес. Он был непреклонен в том, что не совершил ни единого преступления, когда строил свою бизнес-империю, и утверждал, что посторонние до сих пор не могут понять, что происходило в период беззакония, которое царило в Украине после развала СССР.

Он заявил, что Украина ему по-настоящему небезразлична,
и что он видит в том, что российский бизнес пытается взять власть над украинской экономикой, большую угрозу национальной безопасности.

Комментарий: Аргументы и заявления Фирташа явно направлены на защиту собственных интересов, он видит в Тимошенко явную угрозу своему бизнесу.

Фирташ пытается улучшить свой имидж

2. Украинский миллиардер Дмитрий Фирташ, больше всего известный как совладелец неоднозначного газового посредника РосУкрЭнерго, искал встречи с американским послом 8 декабря (2008).
Вместе с Фирташем на встречу приехали политический консультант Амсит Зев Фурст и Андрас Кнопп, венгерский бизнесмен, занимающий вторую по значимости позицию в РосУкрЭнерго.

Фирташ так и не объяснил, зачем ему была нужна эта встреча, он также не обозначил каких-либо просьб к Послу. Но, в ходе разговора было понятно, что он пытался использовать эту встречу для того, чтобы изобразить себя в лучшем свете.

Фурст сказал, что присутствовал на встрече, как «друг и советник» Фирташа и в ходе встречи заявил, что Правительство США может иметь неверные представления о Фирташе. В определенный момент встречи Фирташ начал говорить об «ошибках, которые он, возможно, совершил», но перевел разговор на другую тему, как только Фурст подал ему знак.

Фирташ поддерживает президента Ющенко

3. Во время встречи, длившейся два с половиной часа, Фирташ рассказал послу, что он непубличный человек, который, с недавних пор, все активнее начал погружаться в украинскую политику.

Он признал, что «верно служил» президенту Ющенко в качестве неофициального советника во время напряженных газовых переговоров с Россией и политического кризиса во время Оранжевой революции 2004 года. Он сообщил, что по просьбе президента трижды встречался с Ющенко на его даче на прошлой неделе.

Он признал, что «верно служил» президенту Ющенко в качестве неофициального советника во время
напряженных газовых переговоров с Россией и политического кризиса во
время Оранжевой революции 2004 года
. Он сообщил, что по просьбе
президента трижды встречался с Ющенко на его даче на прошлой неделе.

Он
охарактеризовал себя как близкого друга и доверенное лицо президента –
человека, которому президент может полностью доверять. По его мнению, Ющенко совершил, возможно, трагическую ошибку во время Оранжевой революции, в том, что вместе с Тимошенко культивировал идею двух Украин – оранжевой, более демократичной Украины, и голубой Украины, которую представляла Партия регионов (ПР), которая добивалась сохранения прежнего статус кво.

Он добавил, что подобное разделение Украины - это именно то, добиться чего надеялась Россия, чтобы контролировать Украину.
Фирташ убежден, что единственная возможность объединить Украину во время
теперешнего политического и экономического кризиса - это создать коалицию между сторонниками президента (Ющенко) и ПР, для того, чтобы предотвратить то,
что он назвал «Планами Тимошенко отдать страну на серебряном блюдечке».
(Примечание: вечером 9 декабря БЮТ, Наша Украина/Народная Самооборона, и
Блок Литвина сформировали коалицию, сохранив Тимошенко во власти, и
разрушив надежды Фирташа на коалицию между сторонниками президента и ПР.
Конец примечания.
)

… И ненавидит Тимошенко<>

Фирташ назвал Тимошенко состоявшимся олигархом, которая заключила с Москвой соглашения, которые в будущем сделают Украину уязвимой для российских олигархов – это то, чего не может допустить ни он, ни сторонник ПР Ринат Ахметов.

4.
Фирташ назвал Тимошенко состоявшимся олигархом, которая заключила с Москвой соглашения, которые в будущем сделают Украину уязвимой для российских олигархов – это то, чего не может допустить ни он, ни сторонник ПР Ринат Ахметов.

Фирташ отозвался о титуле Тимошенко «газовая принцесса» как ошибочном. Он объяснил, что хотя Тимошенко и заработала много денег на коррумпированной долговой схеме торговли газом в 90-х, но о самом газовом бизнесе она не знает ничего. ХХХХХХХХХХ, чтобы создать ложное представление о том, что она активно не
занималась бизнесом. Он убежден, что ненависть Тимошенко к нему вызвана тем, что она упустила возможность создать свое собственное РосУкрЕнерго в 2005, когда она впервые получила пост премьер-министра.

5. Фирташ заявил, что Россия всячески поддерживала коалицию БЮТ и ПР, и что такая коалиция должна была быть сформирована 7 декабря. Оставалось дождаться только подписи Виктора Януковича, лидера ПР. Он уверил, что смог сорвать создание коалиции, в самый последний момент убедив Януковича, что альянс с Тимошенко долго не продлится.

Фирташ рассказал, что еще 6 декабря на каждом телеканале и в каждой газете Тимошенко предсказывала, что договор о создании коалиции между БЮТ и ПР будет подписан 7 числа.

При этом, он с видимым удовольствием рассказывал, как удачно смог использовать свой телеканал ИНТЕР, чтоб обнародовать интервью Януковича, опровергающего заявление Тимошенко о том, что коалиция БЮТ и ПР уже практически сформирована.

Отвечая на вопрос посла о том, был ли срыв сделки между ПР и БЮТ их совместной с Ахметовым работой, Фирташ уверил, что они работали отдельно друг от друга, хотя силы их и были направлены на достижение общей цели.

Отвечая на вопрос посла о том, был ли срыв сделки между ПР и БЮТ их совместной с Ахметовым работой, Фирташ уверил, что они работали отдельно друг от друга, хотя силы их и были направлены на достижение общей цели.

6. Фирташ сказал, что они и он, и Ахметов оба хотели коалицию между ПР и ее сторонниками. Он уверил, что выступил посредником во время встречи, прошедшей вечером 8 декабря, между Януковичем и Ющенко.

Он не был уверен в том, что Януковичу и Ющенко удастся сформировать коалицию, однако увидел, что это - единственный путь, способный вывести Украину из политического кризиса.

Скромное начало...

Фирташ рассказал, что его происхождение весьма скромное. Его отец был инструктором по вождению машины, а мама работала на сахарном заводе. По словам Фирташа, поскольку его родители ненавидели коммунизм, у них не было полезных связей, которые позволили бы вступить в университет — об этом он мечтал с детства.

7. Фирташ говорит, что он простой человек, выросший в селе Сынкив в Тернопольской области, на западе Украины. Фирташ рассказал, что его происхождение весьма скромное. Его отец был инструктором по вождению машины, а мама работала на сахарном заводе. По словам Фирташа, поскольку его родители ненавидели коммунизм, у них не было полезных связей, которые позволили бы вступить в университет — об этом он мечтал с детства. Фирташ говорит, что разделял родительское презрение к Коммунистической партии и согласился вступить в Комсомол только после того, как член партии запер его на два дня в своем офисе без воды и еды.

8. Фирташ сказал Послу, что учился в техникуме до того, как его забрали в армию в 1986 году. После армии он учился на пожарника. В 1991 году, когда Советский Союз развалился, Фирташ сказал, что его родители посчитали это событие концом света, и очень
беспокоился о том, как он выживет в это непредсказуемое время.

Он также
добавил, что чувствовал себя как будто «между двумя странами — той, которая закончилась, и той, которая начиналась.» Свое будущее он описал как неясное, и сказал, что он «живет в стране без законов и без налогов». Он также описал себя как «прирожденный бизнесмен» без высшего образования, у которого «хороший нюх» на возможности для бизнеса, и который может выкрутиться в любой ситуации, полной
неизвестности.

9. Примечание. Украинская газета Украинская Правда, исследовав жизнь Фирташа, сообщила, что он не получил высшего образования, но был бравым солдатом с огромными связями.

Именно связи помогли ему создать бизнес на консервированных продуктах и сухом молоке, которые он поначалу экспортировал в Узбекистан. Согласно сообщениям в прессе, в том, что бизнес Фирташа таки стал успешным, была большая заслуга его первой жены и бизнес-партнера Мария Калиновской.

Именно связи помогли ему
создать бизнес на консервированных продуктах и сухом молоке, которые он поначалу экспортировал в Узбекистан. Согласно сообщениям в прессе, в том, что бизнес Фирташа таки стал успешным, была большая заслуга его первой жены и бизнес-партнера Мария Калиновской.

Его бизнес в последствии вырос в зарегистрированную в Германии высокодоходную компанию, объединявшую консервный завод и систему поставки продукции. Фирташ и Калиновская были женаты с 2002 по 2005 год. При разводе Калиновская получила приличную часть состояния, не
смотря на то, что Юрий Бойко, бывший Министр Топлива и Энергетики, изо всех сил старался приуменьшить реальные размеры состояния Фирташа.
Конец примечания.

... стал мощным олигархом.

10. Фирташ подробно рассказал, как он начал заниматься газовым бизнесом. Он объяснил, что его бизнес в сфере пищевых продуктов и других товаров, запущенный им в Черновцах в Западной Украине вместе с его женой Марией, сначала назывался KMIL, а затем перерос в High Rock Holdings.

Фирташ сказал, что он познакомился с украинским бизнесменом Игорем Бакаем в Туркменистане. Там он занимался продажей автомобилей в Ашхабаде, но мечтал о большем.

Благодаря этому бизнесу, он познакомился с мощными бизнес-фигурами из бывшего Советского Союза. Фирташ сказал, что он познакомился с украинским бизнесменом Игорем Бакаем в Туркменистане. Там он занимался продажей автомобилей в Ашхабаде, но мечтал о большем. По словам Фирташа, Бакай убедил украинского президента Кравчука разрешить ему покупать газ исключительно для украинского рынка в Туркменистане.

Фирташ сказал, что успех Бакая подогрел его интерес к газовому бизнесу. (Примечание: В 1993 году Бакай тогда создал компанию Республика, которая позже трансформировалась в Интергаз, который начал выгодную торговлю между
Туркменистаном и Украиной. Бакай в последствии станет первым главой украинской государственной нефтяной и газовой компании Нафтогаз и пробудет им с 1998 по 2001 годы
).

Фирташ также описал газовый бизнес в Украине в 1990-х как особенно опасный. Фирташ сказал, что во время премьерства Павла Лазаренко, последний назначал уголовников на должности в правительстве и использовал свою премьерскую должность в коррупционных целях.

11. Фирташ также описал газовый бизнес в Украине в 1990-х как особенно опасный. Фирташ сказал, что во время премьерства Павла Лазаренко, последний назначал уголовников на должности в правительстве и использовал свою премьерскую должность в коррупционных целях.

Он добавил, что Тимошенко стояла во главе Объединенных Энергетических Систем, с помощью которых разбогатела. Фирташ утверждал, что Лазаренко, Тимошенко и помощник Лазаренко Игорь Фишерман разделяли и властвовали на украинском газовом рынке.

Он утверждал, что Лазаренко приказал убить "Донецкого губернатора Евгения Щербаня" в 1996 году (в 1996 году Щербань был не губернатором, а бизнесменом и народным депутатом - ред.) и главу Итеры в Киеве за то, что тот не разделял газовую бизнес-философию Лазаренко.

Он утверждал, что
Лазаренко приказал убить "Донецкого губернатора Евгения Щербаня" в 1996 (в 1996 году Щербань был не губернатором, а бизнесменом и народным депутатом - ред.) году и главу Итеры в Киеве за то, что тот не разделял газовую бизнес-философию Лазаренко. (Примечание: Игорь Фишерман был известен в украинской прессе как правая рука Могилевича, который также был финансовым директором компании High Rock Holding в конце 1990-х.)

12. Еще одним таким бизнесменом был Игорь Макаров, создавший газотрейдерскую компанию Итера в 1992 году, поставлявшую туркменский газ в бывшие республики Советского Союза.

Фирташ утверждал, что Макаров нанял бывшего главу КГБ, чтобы тот возглавил службу безопасности, чтобы управлять газовой империей Макарова в
Центральной Азии.

Фирташ вспоминал, что он поставлял продовольственные товары через High Rock Holdings, которую Итера использовала, чтобы покупать газ таким же образом в Туркменистане. Макаров тогда платил Фирташу наличкой, полученной от продажи газа.

Фирташ говорит, что Макаров отказался выплачивать Фирташу $50 миллионов в 2001 году, что заставило Фирташа развивать собственный газовый бизнес, в то же время вытесняя Макарова.

Фирташ говорит, что Макаров отказался выплачивать Фирташу $50 миллионов в 2001 году, что заставило Фирташа развивать собственный газовый бизнес, в то же время вытесняя Макарова.

13. По словам Фирташа, он нанял уроженца Венгрии бизнесмена Андраса Кноппа для ведения переговоров по сделкам на газ с Казахстаном, Туркменистаном и Узбекистаном. Поскольку эти Центральноазиатские страны доверяли Фирташу как надежному бизнесмену, они согласились подписать с «Евротрансгаз», в результате чего бизнес Макарова оказался в руинах.

Фирташ добавил, что пошел на тот ужин опасаясь, что его побьют или даже убьют за то, что он отнял бизнес Макарова.

14. Фирташ также рассказал, что Макаров пригласил его на ужин в Киеве в
январе 2002 года, вскоре после подписания Фирташем договоренности по газу со
странами Центральной Азии. Фирташ добавил, что пошел на тот ужин опасаясь, что его побьют или даже убьют за то, что он отнял бизнес Макарова.

По словам
Фирташа, он был вместе с начальником охраны Семена Могилевича, Сергеем Михасем из Солнцевской Группировки и господином Оверином, когда Макаров сказал Фирташу, что он получит назад свой бизнес с такой же легкостью, с какой Фирташ его забрал. Фирташ ушел со встречи цел и невредим благодаря своей хорошей репутации среди центральноазиатских бизнесменов - он сохранил свою жизнь и свой
газовый бизнес.

15. Согласно рассказу Фирташа, компания ETG (Евротрансгаз — ред.) была единственным транспортером туркменского газа в Украину. (Примечание: Согласно сообщениям в СМИ, к 2005 году Фирташ создал целую империю по торговле газом, что позволило ему легко передать дела в РУЭ. В дополнение, Фирташ владеет львиной долей акций в украинских, эстонских, российских, немецких, швейцарских, итальянских, таджикских и австрийских компаниях, которые объединил под управлением Group DF (Группа Дмитрия Фирташа — ред.). Он также приобрел 61% акций украинской Медиагруппы Интер, которая является владельцем и совладельцем 7 телевизионных каналов и новостного агентства Ukrainian News Agency. К 2006 году предполагаемые активы Фирташа оценивались а $5 млрд., но большинство экспертов уверенны в том, что Фирташ намеренно занизил размер своего реального состояния, которое на самом деле достигает десятков миллиардов долларов. В беседе с послом, Фирташ не очертил никаких конкретных рамок своего богатства).

Будущее РосУкрЭнерго

16. Когда Фирташа спросили об обещании Тимошенко устранить РосУкрЭнерго из Украины, в своем ответе он связал Тимошенко с Россией.

Он утверждал, что премьер-министр искала поддержку со стороны России для того, чтобы избавиться от РосУкрЭнерго и ради достижения этой цели шла на уступки России.

Он утверждал, что премьер-министр искала поддержку со стороны России для того, чтобы избавиться от РосУкрЭнерго и ради достижения этой цели шла на уступки России.

В качестве примера таких уступок Москве Фирташ назвал молчание Тимошенко о военных событий в Грузии в августе, ее избежания заявлений относительно Голодомора и вопроса Черноморского флота в Крыму.

Он утверждал, что россияне также простили Тимошенко ее долг в размере $600 миллионов, который остался со времен ее бывшего газового бизнеса. Этот долг мог быть использован как инструмент давления на Тимошенко.

Фирташ признался, что у него все больше усложнялись отношения с Россией. Он
утверждал, что россияне также простили Тимошенко ее долг в размере $600 миллионов, который остался со времен ее бывшего газового бизнеса.

Этот
долг мог быть использован как инструмент давления на Тимошенко. Если Москва действительно хотела избавиться от РосУкрЭнерго, добавил Фирташ, она могла это сделать только за время, которое Тимошенко была при власти.

Отвечая на вопрос посла, Фирташ сказал, что долг Украины компании РосУкрЭнерго составляет около $3 миллиардов, и добавил, что этот долг именно перед РУЭ, а не перед Газпромом.

17. Отвечая на вопрос посла, Фирташ сказал, что долг Украины компании РосУкрЭнерго составляет около $3 миллиардов, и добавил, что этот долг именно перед РУЭ, а не перед Газпромом.

По его мнению, долг РУЭ Украина могла вернуть только газом, поскольку у страны не было денег, чтобы выплатить всю сумму сполна. Он так же добавил, что согласно контракту между РУЭ и Газпромом, любые поставки газа получателю РУЭ должны быть заверены двумя подписями на документах о соответствующих газовых трансакциях — одна подпись представителя Газпрома и вторая — представителя РУЭ (Фирташа).

Фирташ объяснил, что если на документе о передаче газа нет его подписи, то с юридической точки зрения не существует доказательства того, что газ был передан РУЭ или Украине, соответственно, Газпром лишается возможности требовать оплату от РУЭ, таким образом, оставляет РУЭ в газовых соглашениях на некоторое время.

По его предположению, Украина должна будет отдать РУЭ 12 млрд. кубических метров газа для того, чтобы погасить долг. Это можно сделать путем передачи РУЭ газа, который уже имеется в хранилищах, таким образом, повысить долю газа РУЭ в хранилищах до 23.5 млрд. кубических метров, поскольку у РУЭ на то время там уже были собственные запасы в размере 11.5 млрд. кубических метров (максимальная вместительность газового хранилища — 34 млрд. кубических метров).

Фирташ намекнул, что если компанию РУЭ «подвинули» по соглашению со стороны России, Украина, скорее всего, попробует забрать или украсть все запасы газа РУЭ в газохранилище.

Газ обычно поставляется в Европу по рыночным ценам, что до сих пор является прибыльным бизнесом, не смотря на снижение цен на газ во всем мире. Фирташ намекнул, что если компанию РУЭ «подвинули» по соглашению со стороны России, Украина, скорее всего, попробует забрать или украсть все запасы газа РУЭ в газохранилище.

Связи с российской мафией

18. Посол попросил Фирташа рассказать о своих связях с боссами российских преступных группировок, такими как Семен Могилевич. Фирташ ответил, что многие люди с Запада не понимают, что происходило в Украине после распада СССР. Он добавил, что "когда правительство не может эффективно управлять, страной правят законы улиц".

Он отметил, что было невозможно обратиться к правительству официально, не встретившись с членами преступной группировки. Фирташ признал, что он нуждался и получил разрешение от Могилевича, когда начинал различные виды своего бизнеса, но он отрицал, что находится в близких отношениях с Могилевичем.

Суть того, что сказал Фирташ была в том, что он не отрицал связи с людьми, которые связаны с организованной преступностью. Вместо этого он утверждал, что был вынужден иметь дело с членами преступной группировки, включая Могилевича, а иначе он никогда бы не построил бизнеса.

19. Суть того, что сказал Фирташ была в том, что он не отрицал связи с людьми, которые связаны с организованной преступностью. Вместо этого он утверждал, что был вынужден иметь дело с членами преступной группировки, включая Могилевича, а иначе он никогда бы не построил бизнеса.

Если ему было необходимо разрешение властей, к примеру, ему неизменно было необходимо разрешение соответствующих «бизнесменов», которые сотрудничали с представителем властей, выдающим соответствующее разрешение.

Он также утверждал, что, несмотря на то, что знал многих бизнесменов, которые связаны с организованной преступностью, включая Солнцевскую группировку, он никак не участвовал в их незаконных делах. Он утверждал, что эра «закона улиц» прошла, и что сейчас в Украине можно иметь полностью законный бизнес. Он подчеркнул важность политического объединения Украины, чтобы ослабить влияние российских криминальных боссов на украинский бизнес.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Майстерень Адміністрація (Л.П./М.К.) [ 2010-12-02 15:02:10 ]
Навіть якщо WikiLeaks замовкне – найцікавіше ще попереду

Схоже, це айсберг, у якому ховається велика група посадовців американської розвідки, дипломатії і армії, що згуртувалися в русі опору політиці американського керівництва...

Джуліан Ассандж
Інтерпол оголосив у розшук Джуліана Ассанджа, засновника Wikileaks. Американський уряд, схоже, готовий вчинити з ним, як із «ворожим комбатантом», свого часу захопленими в Афганістані, Іраку й навіть в Європі – вколоти снодійне й доправити в тюрму в Гуантанамо. Сам найімовірніший – за планетарним народним визнанням – кандидат на наступну Нобелівську премію миру – десь ховається, але через зв’язкових попередив про наступний викид секретних документів. Те, що прокуратура Швеції звинувачує його у зґвалтуваннях, може працювати тільки на імідж борця за правду. Коли 30 років тому потрібно було спаплюжити високопоставленого співробітника ЦРУ Філіпа Ейджі, який утік на Кубу й розповів про брудні операції відомства в Південній Америці, його оголосили алкоголіком і бабієм. Сьогодні ці гріхи вже такими не вважають, тому, наприклад, коли потрібно було зганьбити інспектора ООН Скотта Ріттера, який наполягав, що Саддам Хусейн не має зброї масового знищення, то його оголосили педофілом: Ріттер спростував ці звинувачення в суді, але його реноме уже було поховано. Та історія його виправдала: коли в Іраку так нічого й не знайшли, аби хоч щось пред’явити на виправдання вторгнення, про Ріттера згадали з пошаною, і він зажив уже в статусі мученика правди.

Щодо зґвалтувань та «примусу», нібито вчинених Ассанджом у Швеції, то це, схоже, з тієї ж опери. Як мальовничо описав ізраїльсько-шведський письменник Ісраєль Шамір, стараннями войовничих феміністок там «зґвалтування» трактується не лише як суто фізичний акт наруги, а й випадок, коли «потерпіла» вирішить, що стала жертвою «свинячого чоловічого шовінізму» - для цього достатньо, щоб коханець не подзвонив наступного дня. Простіше, по-нашому, «поматросив і кинув». Себто Ассанджу слід було негайно після любощів узяти в тих двох жінок, які так радо взялися опікуватися ним у чужій країні, розписки, що потерпілими вони себе не вважають і претензій не мають.

Чи є Ассандж героєм-одинаком, як часто подають, який подорожує з трьома лептопами й хвацько ламає секретні бази даних? Нібито так, якщо згадати, що в молодості рідний австралійський суд помилував його за хакерство, узявши до уваги його «благородні безкорисливі мотиви». Але навіть у кіно чи не останнім героєм-одинаком, що викривав корупцію і змови в уряді, були персонажі Алена Делона у фільмах ще 70-х. А наш герой вільно пересувається через кордони і дає інтерв’ю по скайпу, попри ордер на арешт, коли, здається, кожна собака не сплутає цю довгу худу фігуру зі світлою шевелюрою. Ось тут здається, що «високий блондин» - це видима частина айсбергу, у якому ховається велика група посадовців середньої ланки американської розвідки, дипломатії і армії, що мали чимало часу згуртуватися в русі опору політиці американського керівництва. Саме ця група і забезпечує «високого блондина» сотнями тисяч документів і вільним пересуванням у просторі й часі а-ля Бетмен. Досі ця група висувала на публічний подіум, наче пробні кулі, окремих дисидентів, щоб перевірити американську та світову урядову та громадську думку – найпомітнішим був колишній керівник підрозділу ЦРУ з пошуку Бен Ладена Майкл Шоер із викривальними заявами.

Які мотиви керують цією групою? Передусім, бажання помсти всій команді Буша-Чейні-Райс-Рамсфельда за те, що вони звалили провину на розвідку, коли жодних слідів зброї масового знищення в Іраку не знайшли, отож луснув отой благородний привід для вторгнення. Військові невдоволені тим, що на них вішають собак за невдачі в окупованому Іраку та Афганістані. По-друге, рішуча незгода з уже традиційною для всіх адміністрацій політикою беззастережної підтримки Ізраїлю, коли США в цьому тандемі відведено підлеглу роль, коли – за крилатим висловом – хвіст крутить собакою. Нарешті, унеможливлення американського нападу на Іран, що стало б справжньою катастрофою для Америки. Останнє, схоже, досягнуто завдяки недавньому масштабному викиду документів Wikileaks, оскільки ні в кого не було сумнівів, що плани удару по Ірану Вашингтон виношував не для отих «благородних» завдань не допустити появи ще одного власника ядерної зброї, навіть не з метою подолати свого давнього ворога, а суто з інтересів Тель-Авіва.

І нічого нового тут немає. Понад сто років тому, коли американській адміністрації потрібно було популяризувати серед населення війну з Іспанією в благородній місії звільнити Кубу від колонізаторів, газетному магнату Рудольфу Герсту передали для публікації перехоплене листування іспанського посла з Мадридом, де той глузував над президентом Монро, називаючи його «слабаком». Тепер історія повторюється з точністю до навпаки.

Що тепер робитиме Вашингтон? Передусім доведеться відкликати купу дипломатів із країн призначення, адже в жодного сірка не позичити їм очей, щоб чесно дивитися на своїх візаві, про яких вони писали не у вельми поштивих виразах. По-друге, вони неминуче стануть цапами-відбувайлами, на яких можна навісити гріхи в несанкціонованій творчості, польоті фантазії і т.д. А їхні відставки призведуть до масштабного поповнення дисидентської групи в американському владному істеблішменті. Отож найцікавіше і найважливіше ще попереду, навіть якщо Wikileaks замовкне назавжди.

Ігор Слісаренко, для УНІАН

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Майстерень Адміністрація (Л.П./М.К.) [ 2010-12-06 21:59:25 ]
Юлія Латиніна. Для "Ехо Москви"

http://echo.msk.ru/programs/code/731270-echo/

Ассандж. Возвращаясь к более приятным историям. Ассандж – персонаж, как кто-то мне написал в блоге «знакомый русской классической литературе в виде профессора Бромберга из романа братьев Стругацких». Помните, который не признавал никаких преград для информации, и делал это, заметим, совершенно бескорыстно. В этом смысле Ассандж, как и многие его помощники, тот же Брэдли Меннинг - это такие абсолютно бескорыстные люди. И даже если у них что-то не совсем в порядке с головой, то у них не все в порядке с головой так, как может быть не в порядке с головой у хорошего и довольного человека в западном обществе – они хотят только добра.

Собственно, кредо Ассанджа очень простое: не должно быть бесконтрольной власти, кроме как власть Джулиана Ассанджа, - потому что Wikileaks это бесконтрольная власть. И конечно, это очень интересный психологический вопрос, потому что, прежде всего, заслуга Ассанджа заключается в том, что он создал движок, создал софт, который позволяет кому угодно присылать в Wikileaks что угодно и оставаться при этом неизвестным. То есть, о том, что ему прислал все документы по США именно Брэдли Меннинг, который сейчас за это сидит, и которому корячиться 53 года, по-моему, - Ассандж узнал, только когда Меннинга арестовали.

В этом смысле тот российский мидовец, который прокрякал, что у России есть способ выключить этот ресурс, помимо всего, продемонстрировал глубочайшее незнание проблемы. Точно так же, как ряд российских политиков, которые всерьез обсуждают вопрос, не направлен ли этот выброс против России, - ну, это такой глубочайший провинциализм, такое феерическое невежество. Для начала, наверное, этим людям надо просто зайти на сайт Wikileaks, - когда он доступен, - его сейчас доссят постоянно, - и посмотреть, что из всего, что сейчас висит на сайте Wikileaks – там висит 4 набора материалов, все они антиамериканские. Первый – это видео боя в Багдаде 12 июля 2007 г., в ходе которого помимо боевиков были убиты еще и двое журналистов «Рейтер» - там спутали телекамеру с гранатометом.

Иракское досье висит, афганское досье висит - 250 тысяч документов американской дипломатической переписки, и то где-то три четверти миллиона документов, которые – внимание - сержант Меннинг, сидя в местном иракском Зажопинске, списал на диск с песнями Леди Гага, то есть, он хвастался потом в своей собственной электронной переписке, как он зашел с этим диском, на котором была эта симпатичная девица, стер звуковую дорожку и загнал туда всю эту информацию. Это к вопросу о том, насколько в США легок доступ к информации и вообще, если уже на то пошло, чем должны заниматься наши шпионы.

Как у нас Хуан-Лазар Васенков героически молчал в ответ на вопрос агентов ЦРУ о своем имени, и рассказывал в своих депешах о том, что американцы - судя по тому, что он рассказывал своим студентам - что «кровавый американский режим» делает несправедливости в Латинской Америке – судя по всему, он об этом рассказывал и в своих донесениях. Может быть, Хуан-Лазару не следовало бы давать бесконечное количество денег, Героев Советского Союза, а просто отправить их скромными сержантами 22 лет куда-то к черту на рога с альбомом Майкла Джексона.

То есть, дремучий провинциализм людей, которые считают, что три четверти миллиона секретных американских документов вывешены на сайте Wikileaks затем, чтобы скомпрометировать великого Владимира Владимировича. Это, конечно, тяжелая форма, это не лечится.

Собственно, что мне кажется важным в этой истории? Первое – абсолютное бескорыстие Ассанджа. Это очень важно, потому что я дальше буду говорить о его российских аналогах, которые не так уж бескорыстны. И то, что Ассандж – кстати, как и множество гениальных людей – видимо, он человек со сдвинутой психикой – это бывает. Представьте себе профессора Перельмана, который занялся политикой. Примерно то же самое Ассандж. Потому что гениальный программист, гениальный хакер. В свое время, кстати, он был арестован в Австралии за то, что он еще в 18-летнем возрасте лазал по сетям – причем, делал это абсолютно без всякой выгоды. Его поэтому и отпустили на свободу, судья сказал: знаете, это было просто любопытство.

Вопрос, что у Ассанджа было трудное детство - странно, какое у австралийца может быть трудное детство – чай не в городе Усть-Урюпинске и не в Афганистане. Но там была такая поразительная история, что мама Ассанджа познакомилась с другими мужчиной, который был, как назло, приверженцем секты. Секту возглавляла йогиня Анна-Хемильтон Бёрне, которая имела обыкновение – вы не поверите – воровать детей. У нее было 14 приемных детей, которых другие члены секты ей принесли, усыновили, передали в родильных домах – тут действительно какая-то история из фильма ужасов. И чтобы у нее не отобрали второго ребенка, - не Ассанджа, а его младшего брата, - мама Ассанджа бегала по всей Австралии, скрываясь от этой секты. Это уже сама по себе история жуткая, травмирующая для детства, но проблема в том, что потом корреспонденту «Ньюйоркера» Ассандж объяснял, что за сектой стояло австралийское правительство. То есть, еще в 10 летнем возрасте, если кто не знает, Ассанджа преследовало австралийское правительство в лице секты йогов.

И то же самое случилось, когда Ассанджу было 20 лет, потому что он развелся со своей женой, от которой он уже родил ребенка - он в 18 лет родил ребенка. Жена от него ушла, ребенка забрала с собой, Ассандж начал бороться за возвращение ребенка, но опять же, нес женой, а с правительством. То есть, опять бесконечные активисты организовывались, взламывались все социальные учреждения, объявлялись люди, которые будут стучать на это проклятое государство.

Это очень характерная позиция для крайних левых. Я уже говорила в прошлой передаче, что совершенно замечательным примером является поддержка Ассанджем, который несколько лет жил в Кении, организации которая называлась «Оскар фондейшн», и которая защищала, - а по мнению кенийского правительства являлась легальным представительством кенийской секты, которая называлась «Мунгики». Секта реально занималась людоедством, помимо рэкета. В конце концов, государство стало бороться с ней с помощью эскадронов смерти, и Ассандж и ряд правозащитных организаций, в лучшей традиции правозащитников, которые всегда готовы защитить права Полифема, с которым бессудно расправился Одиссей - они стали защищать людей от этих бессудных расправ. Но Ассандж ни разу не упомянул, что эти люди людоеды в самом буквальном смысле слова.

Собственно, такой же человек сержант Меннинг, о котором я уже говорила. Собственно, сложно сказать, насколько есть Ассандж. Ассандж давно имел свой сайт Wikileaks, на сайте публиковалась масса разных документов, в том числе, безумно интересных, и, безусловно, все это заслуживало права публиковаться, но звездный час Ассанджа наступил тогда, когда были слиты эти документы про США. И всех их слил сержант Меннинг.

Сержант Меннинг тоже очень интересный персонаж - он бы никогда не попался, если бы он сам не рассказал, что это он украл эти документы в переписке с хакером. Хакера звали Адриан Лама, этот хакер стукнул в ФБР - переписка эта сейчас опубликована, ее можно прочесть. Она безумно интересна, потому что видно, во-первых, что Меннинг тоже не вполне рациональный человек - он постоянно жалуется на одиночество, депрессию, на то, что его никто не любит. Это одна часть истории.

Другая часть истории заключается в том, что в какой-то момент в этой переписке он говорит: а ведь я бы мог продать это Китаю или России за бешеные бабки. Хакер его спрашивает - Что ж не продал? - Это публичная информация, - отвечает Меннинг. Вот такие ребята.

И гораздо менее приятный персонаж во всей этой истории - шведка Анна Ардин, та самая, которая подала на Ассанджа заявление об изнасиловании. Думаю, что многие считают, что это медовая ловушка, что ЦРУ наконец-таки нашло короля хакеров – потому что то, что делает Ассандж, это не журналистика и не компромат. Компромат - это когда вы шантажируете. Это хакерство в чистом виде, со всеми плюсами и минусами.

Наверное, многие думали, что это медовая ловушка - черта с два, ребята. Эта дама на самом деле сильно двинутая, мягко говоря. Я вообще держусь того мнения, что нет разных видов паранойи. Есть одна и та же паранойя. Ассандж считает, что против него в заговоре все правительства, вместе с сектой йогов. А гражданка Анна Ардин считает, что 3 млрд. человеческих самцов находятся в заговоре против 3 млрд. человеческих самок. В свое время она подвала заявление о «сексуальных домогательствах» на своего студента - за то, что тот во время ее лекции писал СМС. Тем самым он ее «захарасил», показал свое мужское доминирование.

И поразительно, что г-н Ассандж, который по ее приглашению приехал в Швецию, и остался по ее же приглашению у нее дома после организованной ею вечеринки, несмотря на всю свою компьютерную грамотность не заглянул в интернет, и не посмотрел, что такое Анна Ардин. Потому что к девушке не рекомендуется приближаться. Простите меня за похабный миф, если мифы бывают похабные, но мне это все напомнило замечательный австралийский миф о первой женщине, у которой, извиняюсь, в этом самом интимном месте вместо мягких тканей были зубы. И когда на нее залезал мужик, она ему там все откусывала. До тех пор, пока не нашелся один герой, который туда для начала засунул булыжник.

Так вот г-ну Ассанджу надо было просто посмотреть по интернету, что туда можно только с булыжником, потому что там кусается. Так он мало того, что ее трахнул, на следующий день трахнул ее подружку, - естественно, девушки сверили впечатления и написали на него заяву, а еще он там обошелся, видите ли, без презерватива.

То есть, еще раз повторяю – это такая странная крайне-левая тусовка, в которой есть безусловный плюс, который называется абсолютное бескорыстие.

Теперь, собственно, что во всей этой истории замечательного. Это то, что в ходе всей этой истории очень сильно изменилось и сильно увеличилось наше представление об окружающем мире, но очень мало изменилось – по крайней мере, для меня - мое представление о США. Потому что компрометирующие материалы обычно заключаются в том, что люли говорят одно, а делают другое.

В свое время тот же Wikileaks, и за это ему просто памятник можно ставить, опубликовал переписку сторонников глобального потепления, и выяснилось, что те самые ребята, которые публично кричат, что климат меняется, что с этим надо бороться, что дайте нам деньги, что мы самые лучше ученые, что кроме нас – кто нам возражает – тот не ученый, а вообще дрянь поганая. В частной своей переписке эти люди признают, что сейчас климат такой же, как тысячу лет назад, и обсуждают меры вненаучных расправ с несогласными.

В этом смысле, если сравнить переписку сторонников глобального потепление с перепиской американских дипломатов, то это абсолютно в пользу дипломатов, потому что из конфиденциальной переписки сторонников глобального потепления следует, что они врут, а из американской дипломатической переписки следует то, что их политика соответствует их представлениям о действительности. Ну что, мы не знали, что Каддафи это сумасшедший тиран, который боится летать и жить на верхних этажах? Не знали, что Путин «Альфа-дог», что Медведев - как там… «бледный и нерешительный», Робин при Бэтмане? Медведев в зеркало не смотрелся, там себя не видел?

Ну да, конечно, - их так никогда не называли публично. Но ребята, если послушать мои телефонные разговоры о тех же самых персонажах, то как бы вам сказать – там встречаются разные фразы, в том числе, непечатные – которые я не произношу публично, но, тем не менее, в общем, по смыслу, мои нетелефонные разговоры не отличаются от того, что я говорю на «Эхе» - может быть, по форме отличаются.

Еще один характерный пример – когда вскрылась дипломатическая переписка, то выяснилось, что практически все арабские страны, особенно Саудовская Аравия, на коленях умоляли США нанести удар по Ирану. Публично они говорили другое, а внутри говорили именно это. Это очень интересный момент разницы между демократически государством, и государством тоталитарным: потому что демократическое государство вынуждено вести тайно такую же политику, с теми же целями, которую она ведет явно. А тоталитарное государство свободно – сегодня они воюют с Австразией, завтра с Океанией, - и всегда воевала с Океанией – как это у Оруэлла. И саудовский король, выясняется, публично молчит, а в тайной переписке он не то, что просит американцев нанести удар – он очень гневается, что они не нанесли.

Вот, собственно, это главный, на мой взгляд, итог этой истории. Безумно интересно читать эту переписку. Мы узнали много нового - не столько нового, - я бы сказала так: узнали, что американские дипломаты очень хорошо умеют систематизировать информацию и пишут не хуже журналистов. Но при этом интересно: Ассандж накопал три четверти миллиона документов, 300 тысяч документов про Ирак - и ни одного, в котором Буш собирается попилить иракскую нефть. 92 тысяч страниц про Афганистан – ни одного с директивой про расправу над мирным населением. 250 тысяч диппереписки - ни одного слова о том, как «кровавый американский режим», пользуясь «марионеткой-Саакашвили», устроил геноцид осетинскому народу.

То есть, три четверти миллиона документов - и ни одного слова подтверждения тому бреду, который несут об американской политике левые, исламисты, людоеды, латиноамериканские диктаторы, «нашисты» с озера Селигер, - и, кстати, сам Ассандж.

Самая интересная история третья, которую я хочу рассказать. Я вообще сегодня довольно много о Wikileaks буду говорить и о проблемах информации, о проблемах, перед которыми стоит мир, потому что очевидно, что после того, как в сети стало прорываться так много информации, политики и дипломаты всего мира живут в другой реальности. Это реальности отчасти компьютерная. И они вынуждены будут либо радикальным образом ограничить доступ к конфиденциальной информации – что, в принципе, плохо - потому что любая информация, к которой цивилизация начинает ограничивать доступ, ведет к застою этой цивилизации.

В принципе, вся человеческая история – это прогресс, человеческую историю можно измерить в том, насколько свободно становится информация, и насколько больший объем человеку становится доступен. Это очень важный момент. То есть, есть разные критерии того, как измерять прогресс цивилизации. Например, - величиной температур или величиной давления, которое может достигать данная цивилизация. А можно объемом информации, к которой каждый ее член получает доступ. То есть, вряд ли это доступ будет ограничен. Значит, придется жить в каком-то другом стеклянном доме.

Есть еще парочка историй, которые я хочу рассказать. Самая простая из них связана с российской загадочной судьбой Wikileaks. Наверное, многие обратили внимание, что в тот момент, когда во всех крупных газетах мира – от «Гардиан» до «Иль Паис», появились большие подробные статьи об архиве Wikileaks, в России почему-то ничего не вышло, а потом вместо этого вышла странная статься в журнале «Русский репортер» , в которой содержалось утверждение, что чтение отчетов американских послов в Грузии производит впечатление, что ни у кого не было иллюзии о том, что Саакашвили начал войну.

Перерыв на новости.

НОВОСТИ

Ю.ЛАТЫНИНА: Итак, я остановилась на том, что когда во всех ведущих газетах мира появились глубокие, содержательные статьи по поводу Wikileaks, то в России, в «Русском репортере», вышла удивительная статья, в которой говорилось, что все понимали, что Грузия начала агрессии. Поскольку из отчета следовало ровно обратное, то Андрей Илларионов даже предположил, что статья в «Русском репортере» является частью новой кампании по дезинформации – мол, не будучи в силах отрицать содержание депеш, российские спецслужбы пытаются минимизировать ущерб.

В статье есть ряд и других поразительных заявлений – например, в ней написано, что источник американского посла в Москве являются - цириую: «эксперты, из года в год клевещущие на правящий режим». Но это еще цветочки. Ягодки – это история про заговор, который «кровавый американский режим» устроил против президента Ирана Махмуда Ахмадинежада. Цитирую: «Перед выступлением президента Ирана на Генассамблее ООН, Госдеп послал директиву всем европейским странам, указывая им, когда их представители должны покинуть зал». При этом шведский посол должен был покинуть зал на слове «Холокост» - Ахмадинежад так этого слова и не произнес, и цитирую дальше статью: «представители других стран вышли, а швед так и остался в зале, посылая сигналы тревоги и запрашивая у своего американского наставника, что делать».

Проблема в том, что эта история, мягко говоря, полное фуфло. Ну нет такого в каблограммах, что случилось, почему в тот момент, когда «Иль Паис» или «Шпигель» заранее получили материалы Wikileaks, перевели их, проделали огромный анализ, - издание, которое характеризует себя как российский партнер Wikileaks, кое-как публикует документы - в минимальном количестве, без перевода, а вместо анализа предоставляет нам статью, которую проще назвать бредом сивой кобылы.

Как вообще партнером Wikileaks стал не «Коммерсант», и не «Ведомости», а вот это? Ответ, конечно, содержится в имени, которым подписана статья - Израэль Шамир. Это такой замечательный человек, который является представителем Ассанджа в России. В статье он пишет о себе в третьем лице «Глава и основатель Wikileaks Ассандж находится сейчас на севере Европы, рядом с ним находится журналист Израэль Шамир – благодаря его работе «Русский репортер» получает предварительные материалы еще до того, как станут они достоянием общественности».

Это такой удивительный человек, который отрицает Холокост, называет академика Сахарова «вредным сионистским агентом», в своих статьях рассуждал о том, при каких условиях евреи приносили в жертву детей. Это человек, который участвовал во всех возможных конференциях, включая проведенную Ахмадинежадом конференцию по отрицанию Холокоста. Писал, что перед 11 сентября евреи были предупреждены СМСэсками. Но вы не думайте, что он антисемит – потому что с точки зрения Израэля Шамира, антисемитизма не существует вообще. Антисемитизм существует лишь в воспаленном воображении самих евреев. А есть только реакция на действия самих евреев.

Фигура эта настолько одиозная, что из-за сотрудничества с ним, из опасения быть заподозренным нацизме, отказались разные пропалестинские издания типа «Socialist Viewpoint», его французский издатель сел на три месяца в тюрьму за издание книги как раз г-на Шамира.

Собственно, что произошло? Шамир действительно, видимо имел право - вот это уже о ребятах, о которых я говорила – у которых такая легкая степень социального прекраснодушия – типа Ассанджа, или того же сержанта Меннинга. Безобидные и замечательные ребята, деятельность которых увеличивает количество добра в мире.

К сожалению, когда такая же история проистекает на русской почве, то те же самые маргинальные явления по-другому оборачиваются, что произошло? Израэль Шамир, видимо, предлагал сотрудничество не только «Русскому репортеру», «Ведомости» мне, сказали, что он им не предлагал сотрудничество, «Коммерсант» подтвердил, что он им предлагал сотрудничество. Там была такая проблема, - как там все было организовано? - приехали все журналисты со всего мира, сели в комнату, где их заперли на ключ и смотрели документы, - 250 тысяч этих каблограмм. Договоренность была такая: они пишут свои статьи, занимаются анализом этих документов, а в первой порции своих откровений Ассандж выкладывает те документы, которые являются подтверждением их статей. То есть, это очень большая история на доверии. И действительно, видимо, в этой комнате сидели только те люди, которым Ассандж доверял.

Но вот с российской стороны таким человеком оказался этот Израэль Шамир, и представьте теперь себе самочувствие «Коммерсанта», когда ему предлагают - вы оплатите туда дорогу, - ну, это ладно, это как раз дело собачье, - что от «Коммерсанта» там будет Израэль Шамир, и без источников и без подтверждений печатать на первой полосе те впечатления от прочтения или непрочтения Wikileaks, которыми соизволит поделиться человек, как я уже сказала - французский издатель которого сел в тюрьму, человек, который объясняет, что академии сахаров – это сионистский шпион.

Собственно, в результате Россия – это уже не относится ни к какому правящему режиму, это относится, к сожалению, к качеству журналистики, - потому что в результате все это получилось в таком виде в «Русском репортере». Что получилось? Есть премьер-министр Ливана Саид Харири, который в августе 20065 г. требует – цитирую «чтобы США прошли весь путь, если надо для того, чтобы остановить иранскую ядерную программу». Есть январь 2019 года, когда зам.министра обороны Египта Мухаммед аль Асар называет Ирак 2угрозой региону», есть апрель 2008 г., когда король Саудовской Аравии просит США - цитирую: «Отрезать голову змее». Есть президент Йемена, который в июле 2006 г. говорит, что это в интересах всех наций – помогать США остановить ядерную программу. Есть июль 2009 г., в котором наследный принц Объединенных Арабских Эмиратов, Мохаммед Бензайед, просит США «не задавливать Иран», есть король Бахрейна, который в ноябре 2009 г. говорит «эта программа должна быть остановлена».

Обратите внимание – абсолютный унисон всех арабских стран, которые пытаются воспользоваться США как совком для чистки мусора. При этом публично это не говорят. И все это г-н Шамир прочел или не прочел и из этого он рассказал замечательную историю про заговор, который устроен «кровавым американским режимом» против речи, произнесенной Ахмадинежадом в ООН. И все бы хорошо, но проблема, что ничего подобного не было. Есть, правда, там одна каблограмма от 31 июля 2009 г., - только как в анекдоте: не выиграл, а проиграл, и не в преферанс, а в очко.

В ней рассказано, как на инаугурацию Ахмадинежада – не на речь в Совбезе ООН, а на инаугурацию - европейские дипломаты договорились послать самых незначительных сотрудников посольства, чтобы не закрывать дверь задницей. А если Ахмадинежад скажет слово «Холокост», то встать и уйти. Ну, не выиграл, а проиграл, и не в очко, а в преферанс...

http://echo.msk.ru/programs/code/731270-echo/

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Майстерень Адміністрація (Л.П./М.К.) [ 2010-12-09 14:16:32 ]

Річард Пендлберрі | Daily Mail

Секс-файли WikiLeaks.


Як два випадкові зв'язки спровокували полювання на Ассанджа по всьому світу


Використовуючи ряд джерел, у тому числі матеріали поліцейських допитів, що просочилися в ЗМІ, The Daily Mail відновлює послідовність серпневих подій у шведському містечку Енкопінге, де засновник WikiLeaks Джуліан Ассандж, за висловом кореспондента, "зробив катастрофічну помилку". Дві жінки звинуватили його в згвалтуванні і сексуальних домаганнях, і це дало грунт для чуток, що "австралійський правдолюб став жертвою очорнювальний кампанії американського уряду".

11 серпня Ассандж прибув до Стокгольма, щоб виступити на семінарі на тему "Війна і роль ЗМІ". Він зупинився в якоїсь "привабливої блондинки", ярої феміністки та учасниці руху Brotherhood Movement, який виступив організатором заходу. Її справжнє ім'я не розкривається, автор публікації називає її Сарою.

Сара сказала, що буде відсутньою в місті до того дня, коли повинен пройти семінар, однак раптово повернулася на добу раніше обумовленого терміну. Вони з Ассандж повечеряли в ресторані неподалік, а після повернення в квартиру зайнялися сексом, який був затьмарений "дуже важливим", як виявилося згодом, інцидентом: порвався презерватив. Проте "на наступний день між ними зберігалися досить дружні стосунки", і Сара навіть вирішила влаштувати на честь Ассанджа вечірку.

Під час його виступу на семінарі в першому ряду сиділа "приваблива дівчина років двадцяти з хвостиком", яку The Daily Mail пропонує умовно іменувати Джесікою. Як вона сама згодом розповіла поліцейським, Ассандждем вона зацікавилася за кілька тижнів до їх зустрічі, побачивши його по телевізору. Після виступу Джессіка відправилася обідати з Джуліаном і компанією його друзів-чоловіків (за одними даними, її запросив Ассандж, за іншими - вона сама попросила дозволу приєднатися). Під час семінару вона також "за збігом обставин" познайомилася з Сарою.

У ресторані Ассандж, за словами Джесіки, "обійняв її за плече", і "стало очевидно, що він фліртує". Після обіду вони сходили в кіно. У понеділок Джессіка зателефонувала Ассанджу, і вони домовилися зустрітися в Стокгольмі. Після цього вони вирішили поїхати до неї додому в Енкопінг, причому у Ассанджа не знайшлося готівки, а оскільки кредитною карткою він користуватися не хотів, побоюючись "стеження", Джессіка купила йому квиток. Діставшись до квартири, вони стали займатися сексом, причому вдруге, зранку, Ассандж "не скористався контрацептивом", хоча Джесіка нібито його про це просила.

Тим не менш, вони "в доброзичливій обстановці" поснідали, і Ассандж повернувся до Стокгольма.
"Що сталося далі, пояснити важко. Найбільш правдоподібна трактування цих подій полягає в тому, що один з учасників цього сексу на одну ніч у результаті пошкодував про події", - пише The Daily Mail.
Джесіка стала "турбуватися, що могла підхопити венеричне захворювання, а то й завагітніти", і зателефонувала Сарі.
Вони обмінялися інформацією, і Сара, керуючись чи то власної "люттю", чи то "ревнощами", чи то образою за іншу жінку, через знайомого попросила Ассандж покинути її квартиру (за його версією це сталося трьома днями пізніше). Він (начебто) відмовився. У п'ятницю жінки пішли в поліцію.
"Співробітниця поліції, яка вела допит, визнала, що жертвами слід визнати обох: вона вирішила, що Джесіку згвалтували, а Сара зазнала сексуальних домагань". Черговий обвинувач Марія К'еллстранд з її висновком погодилася. Того ж вечора Ассанджа спробували затримати, але не знайшли.

До неділі новини просочилися в пресу і справа набула резонансу. До нього підключили головного обвинувача, яка постановила, що звинувачення в згвалтуванні необгрунтовані і мова йде про "дрібне правопорушення". Сара заявила, що "в обох випадках секс почався як добровільний, проте у результаті переріс в насильство". Версію про причетність Пентагону вона відкинула, звинувативши у всьому Асанджа і його "збочені погляди на жінок". У вересні скандал розгорівся з новою силою, виникла загроза екстрадиції Ассанджа в США.

"Ассандж, очевидно, відповідальний за хвилю політичних витоків. Повинен він також у сексуальних злочинах, поки сказати не можна. Але чим більше дізнаєшся про цю справу, тим сильніше відчуття, що ... звинувачення не схожі на правду", - пише автор публікації . Втім, навіть якщо Ассандж буде виправданий, у нього, "безумовно, могутній сексуальний апетит, і він не гребує експлуатувати свою популярність", не без заздрості укладає Річард Пендлберрі.

Джерело: Daily Mail

http://www.dailymail.co.uk/news/article-1336291/Wikileaks-Julian-Assanges-2-night-stands-spark-worldwide-hunt.html?ito=feeds-newsxml

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Майстерень Адміністрація (Л.П./М.К.) [ 2010-12-09 14:23:57 ]

Чоловіки, усі до суду!

Як цікаво! "Сара заявила, що "в обох випадках секс почався як добровільний, проте у результаті переріс в насильство"...

Схоже, за цим принципом можна саджати всіх чоловіків.

А ще можна саджати до тюряги і всіх тих, які своєю відмовою від добровільного сексу порушили баланс рівноправності.
Та, зрештою, навіть якщо і нічого такого не було, хіба може суд не повірити чуттєвим словам ображеної феміністки? :(

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Майстерень Адміністрація (Л.П./М.К.) [ 2010-12-01 14:13:42 ]
Черномырдина убили?
// 05.11.2010 // 09:33 //
Черномырдина убили? "Братство" намекает на Путина и Медведева

Бывший Посол России в Украине Виктор Черномырдин был убит. С таким сенсационным заявлением выступила партия "Братство".

Так, пресс-служба "Братства" распространила заявление, в котором, в частности, говорится: "Напомним, что экс-посла отстранили от обязанностей и отозвали в Кремль для контроля. Москва боялась слишком влиятельной личности Виктора Черномырдина. Но и в Кремле, находясь на должности советника президента, он продолжал собственную игру", пишет Лига.

В "Братстве" утверждают, что "все началось с хамского поведения министра обороны России Сердюкова, который грубо обидел при подчиненных Героя России Андрея Кравцова, начальника Рязанского училища ВДВ". "Эпизод был настолько возмутительным, что десантники обратились к Медведеву с требованием снять с должности Сердюкова. Мало того, Сердюков серьезно обидел не только десантников, но и Православную церковь РФ", - говорится в сообщении.

"Десантников поддержали и моряки, а потом еще и космонавты. Ситуация стала приобретать явные признаки определенной кампании. Без надежды на поддержку свыше такие вещи в нынешней РФ делать невозможно", - отметили в "Братстве".

"Власть, однако, на требования военных не отреагировала. Тогда десантники объявили о проведении митинга в Москве. Заявленное число участников - свыше 10 тысяч лиц. Место проведения - Поклонная гора. Разрешение было дано на 7 ноября", - проинформировали партийцы.

"Именно эта критическая ситуация была подхвачена Черномырдиным. Он был одним из тех, кто финансировал возрастающий с каждым днем бунт, превращая его из обычного российского протеста, который постоянно вырывается наружу из-за шаткой системы власти, в серьезный мятеж, - убеждены в "Братстве". - Кто именно является заказчиком его убийства, сейчас неизвестно: он был самостоятельным игроком. И Путин, и Медведев могут быть причастны к этому, ведь Черномырдин был проблемой для обоих".

Как сообщал MIGnews.com.ua, Виктор Черномырдин скончался 3 ноября на 73-м году жизни. Он возглавлял правительство России с 1992 по 1998 год. С 2001 по 2009 год был Послом России в Украине.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Майстерень Адміністрація (Л.П./М.К.) [ 2010-12-06 19:41:15 ]
Щодо розділення людства, метод Броннікова



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Майстерень Адміністрація (Л.П./М.К.) [ 2010-12-09 14:30:37 ]
Попри очевидну енергетику і енергійність пана Броннікова, не ясно, наскільки він сам розуміє природу тих сил, якими в певній (досить невеличкій) мірі користується.
Експерти зазначають, що на певних етапах Бронніков переходить межі йому доступного і видає бажане за реальність, часто і вкрай підозрілими "трюками" ...

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2010-12-10 23:55:03 ]



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Майстерень Адміністрація (Л.П./М.К.) [ 2010-12-23 11:47:55 ]
!
Янукович вирішив терміново замінити Стельмаха після жорсткої розмови?
Четвер, 23 грудня 2010, 10:15


Питання про зміну голови Національного банку вирішувався в адміністрації президента в понеділок.

Про це пише з посиланням на свої джерела газета "Комерсант-Україна".

За даними джерел видання, минулого тижня президент запевнив нинішнього голову НБУ Володимира Стельмаха, що той залишиться на посаді ще на 2 роки, незважаючи на похилий вік (18 січня йому виповниться 72 роки).

"Представники МВФ пояснили президенту, що під Арбузова, якого вони не розуміють, грошей не дадуть, і президент сказав Стельмаху, що не звільнить його", - сказав глава правління одного з великих банків.

Однак джерело, знайоме з представниками МВФ, заявило, що не знає нікого, хто міг би сказати таке президентові. "МВФ важливо, щоб виконувалися параметри меморандуму, які вони означили, а хто це буде робити - неважливо", - сказав він.

Джерело в НБУ підтвердило факт зустрічі в адміністрації президента. "Але в понеділок усе помінялося, була дуже жорстка розмова з головою (НБУ)", - розповів співрозмовник.

"Ціна питання - 15-16 млрд грн у бюджет, які президент просив знайти. Стельмах сказав, що таких грошей знайти не зможе й останній мільярд із прибутку НБУ вже перерахований. Тоді президент і прийняв нове рішення", - додало джерело в НБУ.

За його словами, із присутніх "на папері" 23 млрд грн на рахунках казначейства на 22 грудня було всього 1,5 млрд.

На запитання, чи здатен новий голова НБУ покрити різницю, джерело відповіло, що навряд чи.

За словами джерела газети, першим заступником голови Нацбанку може знову стати Анатолій Шаповалов.

http://www.pravda.com.ua/news/2010/12/23/5705884/

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2010-12-23 12:06:58 ]
Пані та панове,
спливають останні переддефолтні тижні, якщо у вас є про що потурбуватися - турбуйтеся вже сьогодні. :(


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2010-12-27 13:59:00 ]
У Нацбанку визнають недостатність рівня валютних резервів
25.12.2010
У Національному банку визнають недостатність рівня валютних резервів України. Про це свідчать «Основні засади грошово-кредитної політики на 2011 рік», пише тижневик «Дзеркало тижня».

Як зазначається у документі, «за існуючими критеріями безпеки обсяг міжнародних резервів має становити не менш ніж 100% короткострокового боргу країни за залишковим терміном погашення».

Як повідомлялося, згідно зі статистикою НБУ, на 1 жовтня 2010 року короткостроковий борг за залишковим терміном погашення становив 43,654 мільярда доларів, тоді як міжнародні резерви країни – лише 34,252 мільярда доларів.

http://www.radiosvoboda.org/archive/news/20101225/630/630.html?id=2258990


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2010-12-23 15:01:12 ]
Стандартно-"донецьке" обличчя нового голови нацбанку - 34-річного (!!!) Сергія АРБУЗОВА, який і походить з міста Донецьк і є колишнім головою “Українського Бізнес Банку”, 63-го за розміром позичальника країни.

Сергій АРБУЗОВ

Сергій АРБУЗОВ

Верховна Рада України дала згоду на призначення Президентом Віктором ЯНУКОВИЧЕМ Сергія АРБУЗОВА на посаду голови Національного банку України.

Як передає кореспондент УНІАН, за ухвалення відповідного рішення проголосували 282 народних депутати з 293 зареєстрованих в сесійній залі.

До цього ВР звільнила з посади голови НБУ Володимира СТЕЛЬМАХА.

А між тим

Колишній Перший заступник голови Національного банку, кандидат на посаду глави НБУ Сергій Арбузов задекларував 150,572 млн. грн доходів у 2009 році.

Торік Арбузов отримав дивідендів, відсотків, роялті на суму 150,0 млн грн, заробітна плата склала 475 тис. грн, дохід від підприємницької і незалежної професійної діяльності - 96 тис. грн. Члени сім'ї Арбузова отримали за рік 79 тис. грн зарплати.

Як повідомляють "Українські Новини", Арбузов має житловий будинок у Донецьку площею 619 кв. м, а також автомобіль Mercedes Benz S450L 4M (4664 куб. см) і автомобіль BMW Z8 (4941 куб. см). У членів сім'ї Арбузова додатково є квартира площею 76 кв. м, земельні ділянки, дачний будинок та автомобіль Infiniti EX35 (3498 куб. см).

Крім того, Арбузов володіє цінними паперами на суму 3,079 млн. грн. На рахунках в банках у нього лежать 48,5 тис. грн.

Вчора президент Віктор Янукович запропонував Верховній Раді звільнити Володимира Стельмаха з посади голови Національного банку і призначити замість нього Сергія Арбузова. З вересня Арбузов є першим заступником голови НБУ.

http://news.finance.ua/ua/~/1/0/all/2010/12/22/221540

Деякі коментарі:

"ось так треба: ані заводів, ані пароходів нема, а 150 лімонів є... мабуть, на форексі заробив. ну, як такого генія не призначити головою нацбанка примножувати нац. резерви..."

"навіть ідентифікаційного кода немає!?.."

"И нигде не сказано о его образовании. Какие ж там университеты?..."

"Обличчя промовляє само за себе..."



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2010-12-23 15:12:30 ]
До речі, якраз перед дефолтом у Росії був змінений "старий" прем'єр (Черномирдін) на вкрай молодого (Кірієнка)...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2010-12-27 10:27:36 ]
Напевно це повідомлення в кінці року можна вважати і головним за весь рік? Звичайно, що опісля повідомлення, що "Президентом став В.Ф.Янукович".

Отже, В.Пензеник: "Мало хто знає про те, що обіцяну Росією знижку на ціну на газ наприкінці року буде зараховано до суми боргу України перед РФ. І так – до 2017 року."

http://www.pynzenyk.com.ua/Articles/detail.php?ID=1010

Висновки не менш цікаві, що можна відібрати в України на суму боргу?
Правильно, саме це...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Майстерень Адміністрація (Л.П./М.К.) [ 2011-01-02 14:20:05 ]
Джинн национализма и будущее путинской России

Автор: Андреас Умланд

С конца прошлого века центральным инструментом легитимизации авторитарного курса Владимира Путина стала апелляция к имперской ностальгии и национальной гордости русских. Последствия этой рискованной политики будут угрожать целостности российского государства в 21-ом веке

В середине декабря 2010 г. российскую столицу в течение нескольких дней сотрясали массовые выступления ультранационалистов, жестокие столкновения между представителями разных национальностей и связанные с этим массовые аресты. Толчком к этим взаимосвязанным между собой событиям послужила гибель фаната одной из российских футбольных команд 6 декабря этого года в Москве в результате стычки между молодыми русскими и выходцами с Северного Кавказа. Освещая последующие события, зарубежные СМИ писали в основном о конфронтации российской милиции с неонацистами на Манежной площади 11 декабря 2010 г. и других столкновениях в российской столице. Однако до и после вышеописанных московских событий демонстрации русских националистов происходили и в других российских городах, в том числе Ростове-на-Дону и Санкт-Петербурге.

Российское движение скинхедов

Более того - то, что происходило в эти дни в Москве, это только последние эпизоды в длинной цепи событий, характеризующих тенденцию, которая развивается в России уже несколько лет. Эти тренды недостаточно освещаются в зарубежных СМИ и иногда замалчиваются в российских государственных масс-медиа. Ведущей российской неправительственной организацией по вопросам ксенофобии является московский Информационно-аналитический центр «Сова», систематически отслеживающий ультранационалистические тенденции в России с середины текущего десятилетия. Согласно данным Центра «Сова» в период с 2004 по 2009 гг. в России еженедельно регистрировалось в среднем от одного до двух случаев убийств на почве расовой ненависти. По этому показателю Россия, видимо, обошла все сравнимые с ней страны мира. Рекордным в этом смысле оказался 2008 год, когда по данным «Совы» число убитых достигло 114 человек, и еще 497 человек получили серьезные увечья. Большинство из этих преступлений совершалось русскими ультранационалистическими скинхедами.

Справедливости ради здесь следует отметить, что в период с 2009 по 2010 год зарегистрированная центром «Сова» кривая преступлений (убийства и нанесение тяжких телесных повреждений) на почве расовой нетерпимости пошла на спад благодаря принятым российским правительством жестким мерам по пресечению деятельности самых агрессивных неонацистских группировок. Однако, как показали события декабря 2010 года, демонстрируемая в последнее время российским руководством решимость в борьбе с расистами-убийцами пока не оказывает серьезного влияния на распространение идей ультранационализма в российском обществе в целом и в юношеской молодежной среде в частности. (Также необходимо отметить, что «Сова» использует консервативный подход при подсчете количества преступлений на почве ксенофобии, т.е. подходит осторожно к квалификации правонарушения, как преступления на почве нетерпимости). Кроме того следует иметь в виду, что из-за низкого уровня доверия российского общества к правоохранительным органам, возможно, во многих случаях информация о таких преступлениях просто не доходит до милиции. Исходя из этого можно предположить, что приведенное в следующей таблице реальное число преступлений, совершенных ультранационалистами, – выше, а может быть и намного выше данных, с которыми работают эксперты «Совы»).

Обобщенная статистика расистских и неонацистских нападений за 2004-1.07.2010 гг. (с разбивкой по категориям), согласно данным Центра «Сова»

Реальные масштабы неонацистской субкультуры в России пока недооценены ни в самой России, ни за ее пределами. Между тем, московским посольствам стран Азии и Африки приходится сталкиваться с тем, что десятки их соотечественников в России ежегодно подвергаются оскорблениям, преследованиям, нападениям и избиениям, а иногда даже гибнут от рук расистов. Например, в марте текущего года, Министерство иностранных дел Южной Кореи пошло на беспрецедентный шаг, официально обратившись к своим гражданам с рекомендацией воздержаться от поездок в Российскую Федерацию после нескольких случаев нападений на корейских граждан, имевших место в течение предыдущих месяцев.

Грустная ирония постсоветского российского антифашизма

В течение последних десяти лет Россия особенно решительно позиционирует себя на международной арене, а также в собственных СМИ как главный победитель фашизма. Между тем, в глазах иностранных студентов, гастарбайтеров и имигрантов, которые приезжают в Россию на временное или постоянное место жительства, а также российских граждан с «неславянской» внешностью Россия приобрела амбивалентную репутацию. С одной стороны, российские официальные лица и СМИ при каждом удобном случае обвиняют некоторые соседние государства, такие как Украина и Эстония в том, что они поддерживают «фашистские» тенденции. (В большинстве случаев такие обвинения связаны с терпимой позицией правительств некоторых постсоветских государств к мероприятиям ветеранов, которые сражались против Красной армии на стороне СС и Вермахта во времена Второй мировой войны.)

С другой стороны, в разных слоях самогό российского общества существуют куда более опасные тенденции, которые российские власти упорно не замечают или же не понимают их опасности, либо намеренно искажают их сущность. Преступления на почве расовой нетерпимости часто квалифицируются как «хулиганство», а массовое движение скинхедов, имеющее откровенно неонацистский характер, считается маргинальным явлением. Поэтому оно пока и не стало объектом систематических научных исследований, широкой общественной дискуссии и эффективных государственных мер. Это при том, что российское движение скинхедов, имеющее преимущественно ультранационалистический характер, насчитывает по разным оценкам от 20,000 до 70,000 членов. Если это действительно так, то российских скинхедов можно считать крупнейшим в мире неформальным молодежным движением откровенно неонацистской направленности.

В подтверждение того, что ведающие этими вопросами российские чиновники плохо представляют себе или же не хотят понимать, что происходит в их собственной стране, свидетельствует и тот факт, что государственные СМИ поначалу пытались представить последние московские события в контексте специфической субкультуры болельщиков футбольных клубов, хотя подобные утверждения были отвергнуты руководством соответствующих московских фан-клубов. Министр внутренних дел РФ Рашид Нургалиев дошел до того, что назвал зачинщиков массовых беспорядков на Манежной площади «левыми радикалами».

Путинская утилизация русского национализма

Очевидная нерешительность российских властей в борьбе с растущими ультранационалистическими тенденциями в собственной стране объясняется простой причиной. Более умеренный и мягкий, но от этого не менее выраженный русский национализм является одним из главных инструментов легитимизации неоавторитаризма, который реализуется в течение последнего десятилетия в России. После своего назначения Президентом Борисом Ельциным на пост руководителя правительства в 1999 году, Путин изначально приобрел популярность благодаря ярко выраженной воинственной риторике в отношении Северного Кавказа и обещаниям «навести порядок» в стране. Именно Путин в августе 1999 года начал Вторую чеченскую войну. В сентябре того же года серия взрывов жилых домов в Москве и других российских городах, предполагаемо организованная террористами с Кавказа, еще больше осложнила проблемы в отношениях России с ее кавказскими республиками.

Однако впоследствии, рейтинг популярности Путина резко возрос, так как он считался тем человеком, который способен обезопасить граждан России от фанатических сепаратистов и религиозных фундаменталистов нестабильного российского юга. Кавказофобия и чувство незащищенности, охватившее российское общество во второй половине 1999 года, стали важными предпосылками того, что весной следующего года ранее неизвестный бывшый сотрудник КГБ легко выиграл президентские выборы РФ.

Странное ощущение от этого неожиданного кульбита российской политики еще больше усилилось в марте 2002 года после выхода на экраны фильма Юрия Фельштинского «Покушение на Россию». Эта документальная лента, которая сегодня находится в свободном доступе на нью-йоркском русскоязычном сайте RUNYweb.com, представляет собой тщательное историческое расследование террористических атак 1999 года, подтвержденное шокирующими кадрами и подлинными свидетельствами очевидцев. Представленные факты говорят о том, что российские спецслужбы либо непосредственно причастны к серии взрывов жилых домов 1999 года, либо готовы были продолжить ее в собственных целях в будущем.

Что бы ни стояло за событиями сентября 1999 года - природа политических тенденций, зародившихся в вихре антикавказской истерии осенью того года, - очевидна. С тех пор в общественных настроениях в России, находящих свое отражение в СМИ, деятельности политических партий, научных дискуссиях и в других сферах жизни общества стали все явственнее проявляться признаки изоляционизма, этноцентризма и манихейского взгляда на мир. Согласно логике подобного мировоззрения, русские - это не получающая должного признания и уважения, но в действительности героическая нация, которая оказалась зажатой в своих нынешних границах благодаря действиям коварного Запада, продажных российских либералов и неблагодарных национальных элит бывших советских республик. В созданном Владимиром Путиным «дивном новом мире» слово «националист» (в его «хорошем смысле») стало комплиментом, а все те, кто критикуют советскую историю и методы правления Путина - это не кто иные, как «агенты» иностранных держав, отъявленные русофобы или даже «фашисты».

Диалектика политической интсрументализации национализма

Сегодня в среде российского общества широко бытуют представления о том, что их страна со всех сторон окружена врагами разных мастей, которые пытаются проникнуть на ее территорию с целью подрыва российской национальной безопасности, суверенности, традиции и культуры. (Показательно, что та страна, которая действительно представляет потенциальную угрозу российскому государству и незыблемости его границ, Китай, мощь и национализм которого с каждым годом только усиливаются, не является объектом многочисленных ксенофобских кампаний государственных массмедиа России.) Цель этноцентристской риторики российского руководства последнего десятилетия очевидна: в условиях, когда российское государство является, по сути, крепостью, которая должна защитить суверенитет и целостность страны, полная гарантия гражданских свобод, слишком доверительные отношения с иностранными государствами и излишний политический плюрализм следует считать непозволительной и даже опасной роскошью. Такие понятия, как «суверенная демократия», «диктатура закона» и «вертикаль власти», введенные в последнее время в политический обиход Путиным и Ко, не просто отражают модели правления, имеющие глубокие корни в российской истории. В условиях неопределенности политической ситуации постсоветского периода - это еще и важнейшие предпосылки, которые должны обеспечить выживание России.

Кажется, только сейчас российское руководство начинает понимать, в чем состоит особая диалектика подобной политики. Когда общество находится в переходной стадии, джинна национализма разбудить легко, но куда менее легко его контролировать, когда он уже вышел из бутылки. Путин и его команда сегодня успешно решили задачу укрепления своей собственной власти в стране с помощью разжигания ксенофобских и националистических чувств. Но они должны понимать, что играют с огнем, манипулируя национальными чувствами и тревожными настроениями общества. Будет злой шуткой для будущей судьбы русских, если в один прекрасный день историки придут к выводу, что целостность постсоветского российского государства подорвали не его «враги», а руководители РФ и их рискованные политические технологий.

Андреас Умланд, к. и. н. (Dr. phil.), к. пол. н. (Ph. D.), доцент магистерской программы по немецким и европейским студиям кафедры политологии Киево-Могилянской академии (www.des.uni-jena.de), редактор книжной серии «Советская и постсоветская политика и общество» (www.ibidem-verlag.de/spps.html).

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Майстерень Адміністрація (Л.П./М.К.) [ 2011-01-08 17:22:06 ]
У пошуках "ворогів народу"

29 грудня генеральний прокурор Віктор Пшонка таємно зібрав у своєму відомстві колегію, щоб дати оцінку численним закидам у політичному переслідуванні опозиції. Колегія, на яку не запрошували ані журналістів, ані навіть операторів слухняних телеканалів, дійшла прогнозованого висновку про відсутність політичних підстав для арешту колишніх керівників держави.

Суспільство дізналося про їх міжсобойчик з прокурорами та керівництвом МВС і СБУ лише з прес-релізу Генеральної прокуратури.

Політичний мотив проведення колегії ГПУ очевидний. Однак, мабуть, після публікації моєї статті прокурори зберуться на нову колегію і постановлять, що попередня колегія була проведена виключно для захисту прав людини (всі ми знаємо, як звуть цю людину), і жодної політики тут шукати не слід.

Пшонка зробив своєму відомству ведмежу послугу. Суспільство не складається з наївних дурників, як комусь хотілося б. Офіційне спростування політичного характеру репресій проти опозиції буде сприйнято за принципом, який давно сформулював Бісмарк: "нічому не вір, доки не надійде офіційне спростування".

Втім, і без офіційних спростувань все зрозуміло.

Юлії Тимошенко інкримінують розтрату коштів, отриманих Україною за Кіотським протоколом, та порушення при закупівлі автомобілів в рамках програми "Сільська медицина". "Розтрата" нібито виявилася в тому, що екологічні гроші були витрачені на виплату пенсій, а автомобілі для сільської медицини не були повноцінними машинами швидкої допомоги.

Відповідно до статті 2 Кримінального кодексу України, підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом.

Отже, виплата пенсій за рахунок вільних бюджетних коштів - законна процедура, яка неодноразово використовувалася (в тому числі, урядом Януковича) і не має прямого стосунку до екологічних інвестицій - віднині є "суспільно небезпечним діянням", чи не так, панове прокурори? Бо Держказначейство не списало жодної копійки зі спеціальних рахунків, на які було переведено екологічні гроші, і міжнародний аудит підтвердив це.

А коли на селі лікар не має можливості навіть приїхати до тяжко хворого на виклик - чи не повинен уряд забезпечити йому хоча б звичайну машину? Бо автомобілями швидкої допомоги кожне село не забезпечиш, дуже дорого...

Навіть 1000 спеціальних медичних транспортних засобів на базі машини "Opel Combo" стали справжнім порятунком для пацієнтів багатьох, в першу чергу, сільських медичних установ. Краще вже закупівля таких авто, до речі - на кредитні гроші, надані австрійським урядом - аніж мільйони додаткових гривень із нашого бюджету, які спрямувала команда Януковича на лікування чиновників у "Феофанії". Краще б вже профінансували лікування деяких "прокурорських" в лікарні імені Павлова...

Юлія Тимошенко працювала прем’єр-міністром у безпрецедентно важких умовах світової економічної кризи. Вона контролювала в кращому випадку половину уряду. Президент Ющенко за допомогою нормативних актів блокував урядові рішення, в тому числі - через Раду національної безпеки та оборони України, секретарем якої досі працює соратниця Януковича Раїса Богатирьова. Свою лепту боротьби проти уряду Тимошенко вніс і Національний банк, "дітище" двох Вікторів. А головні правоохоронні органи, які покликані боротися із корупцією, контролювали Ющенко (СБУ) та Янукович (ГПУ). Цікаво, чому тоді вони не схопили за руку "злочинців", яких репресують зараз?

Виконання соціальних зобов’язань є одним із головних завдань уряду. Навіть з точки зору криміналіста, законні дії уряду Юлії Тимошенко є правомірними, до того ж, є заходами, зробленими в умовах крайньої необхідності. Відповідно до статті 39 Кримінально-процесуального кодексу не вважаються злочином дії, які були покликані відвернути ще більшу загрозу та які були скоєні для усунення небезпеки, що безпосередньо загрожує суспільним інтересам чи інтересам держави. Своєчасна виплата пенсій є суспільним інтересом, адже, за Конституцією, людина, її життя і здоров`я визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Невиплата пенсій поставила б під загрозу життя мільйонів людей!

На тлі надуманих звинувачень Тимошенко у корупції дії теперішніх урядовців просто шокують. Нахабно перекачуються бюджетні кошти на рахунки сина Азарова, Клюєва, Близнюка та інших. Навіть лавочки для метро закупляються у "своїх людей" за ціною, десять разів вищою за їх собівартість. Загалом, усі витрати на "Євро-2012" ростуть неймовірними темпами, і всім добре відомо, у кишенях лідерів якої правлячої партії ці гроші осідають в кінцевому рахунку.

Поки лідерку опозиції по шість годин допитують у ГПУ за "суспільно небезпечну" виплату пенсій, цікаво подивитись, що ж у наших прокурорів вважається безпечними для суспільства діяннями. Для цього достатньо почитати в архіві новин усі повідомлення зі словосполученням "не виявлено складу злочину".

Виявляється, цілком безпечно для суспільства друкувати необліковані "додаткові тиражі" бюлетенів на місцевих виборах та влаштовувати інші фальсифікації. Безпечними для суспільства визнано дії працівників державної охорони, які зламали телекамеру "занадто настирному" журналісту. Влітку харківські прокурори визнали цілком безпечною для суспільства криваву розправу над захисниками парку імені Горького. Я майже впевнений, що закупівлю лавочок у метро по 65 тисяч гривень теж визнають безпечною для суспільства.

У нас юристи звикли вертіти законом, як дишлом; словосполучення "верховенство права" у стінах каральних міліцейсько-прокурорських органів давно звучить як анекдот.

Можливо у діяльності Юлії Тимошенко і були якісь прорахунки. Не помиляється той, хто нічого не робить. Але, попри усі спроби влади щось "нарити" або підтасувати, жодними документами так і не підтверджено, що Тимошенко поклала у свої кишеню хоч копійку державних грошей.

Одіозний прокурор Андрій Вишинський в книжці "Теорія судових доказів у радянському праві" відстоював принцип повного і всебічного дослідження доказів, без якого вина підсудного не може вважатись доведеною. Однак застосовувати цей принцип у "справах про державну змову" він не радив. Навпаки, радив чіплятися за слова підсудних і вибивати з них зізнання ("царицю доказів") будь-якою ціною. За такі теоретичні побудови, а також за яскраве ораторство на процесах "ворогів народу" Вишинський отримав сталінську премію.

Прах Вишинського давно покоїться в урні у кремлівській стіні, але його послідовники досі керуються принципом політичної доцільності у правосудді. На жаль, одним з цих послідовників є чинний генеральний прокурор Віктор Пшонка. І справа навіть не в тому, що обидва свого часу обіймали керівні посади у комуністичній партії радянського союзу. Справа в тому, що обидва без докорів совісті заплямували честь мундира і знехтували законами, коли погодилися бути сліпим знаряддям розправ над опонентами правлячої політичної хунти.

Тепер питання в тому, чи погодиться суспільство стати заляканою та екзальтованою масовкою на "судових" спектаклях а-ля Вишинський. Безперечно, люди мають підстави звинувачувати всіх політиків (і тих, що при владі, і тих, що в опозиції) у негараздах нашої держави. Більше того - якщо спитати у себе "Що я зробив для України?", винними виявляться не тільки політики...

Якщо оцінювати діяльність уряду Юлії Тимошенко з точки зору мирного часу, безумовно оцінка може бути не надто високою. Та якщо враховувати обставини (світову економічну кризу та політичну ситуацію в країні), Юлія Тимошенко зробила максимум із того, що могла. Навряд чи комусь вдалося б більше.

Тимошенко вдалося не допустити дефолту України, врятувати країну від банкрутства, вчасно виплачувалися пенсії і зарплати бюджетникам і під кінець свого прем’єрства забезпечити перехід економіки від кризового падіння до зростання.

Як би не спокусливо виглядала пропозиція влади забути все добре, а за негаразди призначити винних і показово розтерзати в науку для нащадків, кожній мислячій людині очевидно, що піддаватися цій спокусі не варто і дуже небезпечно.

Бо принесення жертв з надією збільшити врожай у наступному році - це варварська, язичницька практика, повернення до дикості.

Бо зневага до закону і політична розправа над опозицією неминуче розв’яже руки силовикам, і завтра вони арештують кожного з нас за будь-яку вільну думку чи сміливий вчинок.

Не можна підміняти державне будівництво і роботу над помилками архаїчним пошуком "ворогів народу"!

Андрій Павловський, народний депутат

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Комаров (Л.П./Л.П.) [ 2011-01-09 16:03:07 ]
Знов до пива рибу подавай. Якщо Юля Тимошенко не порушувала ніяких законів (про бюджет, про екологію, про пенсійний фонд і все-все-все, чого встигли наприйматися), то їй зовсім нічого хвилюватися. Про важкі умови праці ЮВТ вже говорили-переговорили і про кризу світову і про половину уряду і злого бабая Ющенка і народ який не розуміє божественної місії ЮВТ. Але залишимо краще Тимошенко для історії. Нічого вона не змогла запропонувати ніж все найгірше з часів розбудови соціалізму і перекласти на нинішній момент. Вона запропонувала систему райкомів, обкомів і т.п. з довічною приватизацією. Або просто з повним позбавленням відповідальності. Нічого не зробили за п'ять років свого пришестя так звані помаранчеві для створення незалежних інститутів влади, як то суди чи національний банк. Влади їм весь час тільки не вистачало.
Але я хотів сказати про опозицію. Опозиція має сказати чим вона відрізняється від влади. А не - все буде як було, тільки ми хочемо у владу і краще назавжди. Для цього є вибори, в нас владу ніколи не любили, бо немає за що. Будуть нові вибори і буде можливість реабілітуватися попередній купці. Якщо, звичайно, не всі перемістяться в нинішню владу. А те що п'ять років чиновники хапали і себе особисто розбудовували і тепер їх просять відповісти, то правильно і ніякого відношення до простих роботяг такі "політрепресії" не мають. чи щось не так?

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Майстерень Адміністрація (Л.П./М.К.) [ 2011-01-10 15:11:25 ]
Кулак проти Верховної Ради
Володимир Острів, товариство "Мале Коло"

27 квітня 2010 року, у затягненій димом залі засідань Верховної Ради відбулася ратифікація парламентською більшістю так званих Харківських угод, за якими термін оренди кримських баз Чорноморським флотом Росії був продовжений з 2017-го, ще на 25 років.

Ціна питання – нібито здешевлений російський газ. Щоправда, ціни на який з тих пір для українських громадян поповзли вгору. Згідно прогнозів експертів російський газ у 2011 році подорожчає для України на 20%.

Ніякі акції протесту громадськості біля будинку ВР та мітинги деморалізованої й розсвареної опозиції справі не зарадили. Партія регіонів демонструвала незламний поступ, свого роду "психічну атаку" проти суспільства – тим, що брутально нехтувала як громадською думкою так і існуючими в країні законами.

У двадцять першому віці регіонали висувають середньовічне кредо абсолютизму: держава – це ми!

Щоб постанови, проголосовані парламентською більшістю, залишалися істиною в останній інстанції, 13 травня 2010 року парламентською більшістю було прийнято закон №2181-17 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо недопущення зловживань правом на оскарження".

Крапка.

Пройшло зовсім небагато часу, і питання ратифікації злощасних угод втратило свою гостроту. Перед лицем нових діянь владоможців, про нього якось забули й змирилися, як із прикрим, але невідворотним фактом.

Але змирилися не всі.

Громадянин України Костянтин Васильович Кулак, сорокарічний юрист із Феодосії, АР Крим, одружений, виховує двох малолітніх дітей, – не змирився.

У такій нарузі над українським законодавством він вбачає порушення депутатами парламенту своїх конституційних прав. І ще 5 травня 2010 року подав позов до ВР в Окружний адмінсуд у Києві щодо протиправних дій народних депутатів.

"Вважаю, що голосуваннями 27 квітня 2010 року з боку Відповідача як законодавця була не лише неправомірно ратифікована Угода про продовження перебування іноземного військового флоту на території України, але й створено негативний правовий прецедент неправомірної поведінки з боку вищих посадових осіб держави, що є загрозою не лише суверенітету та цілісності України, демократичним засадам нашої держави, але й фізичному існуванню її народу.

Я є громадянином України, а згідно 17-ї статті Конституції "захист суверенітету й територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є …справою всього українського народу…".

… "Згідно частини 2 9-ї статті Конституції "укладення міжнародних договорів, які суперечать Конституції України, можливе лише після внесення відповідних змін до Конституції", чого Відповідачем зроблено не було".

У своєму позові він чітко вказує, чому саме він вважає дії парламенту протиправними: адже стенограма підтверджує, що в залі було лише 211 парламентаріїв, і то – по картках. Частина "зареєстрованих" взагалі була відсутня – Головатий, Ківалов, Сухий – що підтверджується публікаціями ЗМІ та їхніми особистими інтерв'ю пресі.

" Статтею 26 регламенту ВР передбачено, що перед відкриттям кожного пленарного засідання проводиться реєстрація народних депутатів особисто на підставі пред'явлення посвідчення народного депутата та підтвердження своєї присутності власноручним підписом, а також за допомогою електронної системи".

Водночас на тому ж самому засіданні прийняли присягу ще 12 нардепів, за тієї ж відсутності кворуму:

" Таким чином, за відсутності необхідного для подальшого ведення пленарного засідання кворуму головуючий засідання поставив на голосування питання про ратифікацію Угоди між Україною та РФ із питань перебування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України та інших нормативно-правових актів.

Згідно результатів поіменного голосування "за" проект вищевказаного закону проголосували 236 народних депутатів, "проти" – 0, "не голосували" – 2, рішення було прийнято.

Серед тих, хто проголосували "за" вказаний законопроект указані саме Головатий, Ківалов, Сухий та новообрані депутати, які прийняли присягу на пленарному засіданні 27 квітня 2010 року.

З огляду на вищенаведене, у ході пленарного засідання відповідачем – Верховною Радою України – були прийняті протиправні рішення.

Адже за прийняття таких рішень проголосувала група депутатів, які не мали належних депутатських повноважень, а також ряд депутатів голосували чужими депутатським картками".

У своєму позові Кулак просив Окружний адміністративний суд:

"Визнати протиправними дії Верховної Ради в ході пленарного засідання 6 сесії ВР 6 скликання 27 квітня 2010 року та зобов'язати усунути порушення чинного законодавства шляхом визнання нормативно-правових актів від 27 квітня 2010 року – закону "Про ратифікацію Угоди з питань перебування ЧФ РФ на території України" … такими, що втратили чинність".

Досить дивно й жаль, що депутати парламентської опозиції не здогадались зробити подібний крок.

А, може, не мають віри в дієвість українських законів, вважаючи за краще силове протистояння? Та якщо законотворці не вірять у результативність власної продукції, навіщо потрібна Верховна Рада взагалі?

Періодичний бій биків у сесійному залі Ради виборців не цікавить...

Далі починається найцікавіше.

Своєю ухвалою від 11 травня 2010 року Окружний адмінсуд залишив позовну заяву Кулака без руху на тій підставі, що "на думку суду, позивач не зазначив, у чому полягає порушення саме його прав у сфері публічно-правових відносин", та встановив строк до 4 червня 2010 року на усунення недоліків заяви.

Та феодосійський юрист не здавався.

29 липня 2010 року Київський апеляційний адмінсуд задовольнив скаргу й зобов'язав Окружний адміністративний суд міста Києва все ж прийняти адміністративний позов до розгляду.

Але чомусь Окружний адмінсуд 6 вересня 2010 року передав справу для розгляду до Вищого адміністративного суду України, указавши, що керується при цьому все тим же законом від 13 травня 2010 року "Про недопущення зловживань правом на оскарження".

Мабуть, більше було нічого сказати, бо пан Кулак подавав свій позов ще до прийняття цього закону.

А життя не стоїть на місці.

12 вересня цього року в нього народився другий син, а 19 числа того ж місяця пізно ввечері стосовно Кулака невідомими особами було скоєно розбійний напад. За фактом події слідчим Феодосійського міськвідділу ВС було порушено кримінальну справу – "напад із метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу, або з погрозою застосування такого насильства (розбій)".

Втім, дотепер Костянтин Васильович вважає цю пригоду чистою випадковістю, і аж ніяк не пов'язує з поданням позову до суду з метою оскарження дій Верховної Ради.

Може й правильно, та з огляду на останнє побоїще у ВР народ усіляке говорить…

Тим часом, у жовтні 2010 року, справа надійшла до Вищого адміністративного суду України.

І 20 грудня 2010 року Костянтина Кулака сповістили, що розгляд його позову до ВР у суді призначений до розгляду колегією Вищого адмінсуду на 10-00 11 січня 2011 року за адресою: Київ, вулиця Московська, 8.

Від об'єктивності розгляду справи залежатиме, чи буде звертатися Кулак до Європейського суду в Страсбурзі за справедливим вирішенням питання, чи закон "Про ратифікацію Угоди між Україною та Російською Федерацією з питань перебування ЧФ РФ на території України" №2153-VI втратить чинність. І в цій справі буде поставлена крапка.

Від себе додам лише єдине.

Усупереч розхожим міфам, що від кожного з нас мало що залежить у великій політиці, наведений приклад демонструє – кожен громадянин може зробити велику справу державної ваги.

І допоки є в нашому суспільстві такі люди, як Костянтин Васильович Кулак – ще не вмерли України ні слава, ні воля. Ще нам, браття українці, усміхнеться доля!


Володимир Острів, товариство "Мале Коло", спеціально для УП


http://www.pravda.com.ua/columns/2011/01/10/5729809/

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Майстерень Адміністрація (Л.П./М.К.) [ 2011-01-10 19:10:31 ]
Сергій Лещенко
Чому митрополита УПЦ МП возять на машині за мільйон?

Сьогодні день працівників прокуратури. Головне свято було в приміщенні Генеральної прокуратури, куди з привітанням приїхав президент Віктор Янукович.


Хоча у нас церква відділена від держави, але на свято в Генпрокуратуру прибув і митрополит Української православної церкви Московського патріархату Володимир.

Минулого року ми писали про машину глави УПЦ КП Філарета.

Сьогодні мене вразив не лише транспортний засіб митрополита УПЦ МП, але і його автомобільні номери.



Володимира характеризують як людину надзвичайно скромну.

Тому я не розумію його наближених, що оточуюють митрополита такими атрибутами людської слабкості як розкішний лимузин та персональні номери, що більше характерно для наших "мільярдерів із трущоб".

Чи не краще півтора мільйона гривень, які коштує той "Мерседес", спрямувати на допомогу хворим, а митрополита возити на невибагливих "Тойоті" чи "Опелі"?

Окрім економії, це буде знак всьому суспільству, що гонитва за предметами розкошів того не варта.

Ну і яке свято прокуратури без концерту?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Майстерень Адміністрація (Л.П./М.К.) [ 2011-01-10 19:15:27 ]
"Регіонал"-намісник Лаври оголосив журналіста "Української правди" душевно хворим
Намісник Києво-Печерської Лаври архієпископ Павло вважає, що деякі українські журналісти тільки шукають привід, щоб показати життя Церкви у негативному світлі.

Про це він сказав в інтерв’ю офіційному сайту Києво-Печерської Лаври.

"Завдяки тому, що зараз говорять і пишуть про Церкву у засобах масової інформації, дуже легко можна розпізнати людське серце і зрозуміти: людина віруюча, чи не віруюча", - сказав Павло.

"Чомусь ніхто не висвітив життя першого ігумена Києво-Печерської Лаври преподобного Варлаама Печерського, а от якийсь "розумник" сфотографував машину Блаженнішого Митрополита Володимира і зробив із цього "досягнення", - додав він.

"Зрозуміло, що ця людина душевно хвора. Тільки так можна пояснити те, що він сфотографував і написав, докоряючи Митрополитові, чого він не їздить на Опелі. У мене від цього аж затрепетало серце!", - заявив архієпископ, коментуючи допис у блозі журналіста "Української правди" Сергія Лещенка про "Мерседес" Володимира.

На його думку, журналіст "не розуміє, що такий автомобіль – це не розкіш, а необхідність для пересування, для безпеки Митрополита".

"Його Блаженству у такому поважному віці треба було б мати ще кращу машину, щоб забезпечити йому спокій за всі заслуги… І нехай Господь допоможе, щоб Його Блаженство мав ще не одну хорошу машину і ще довго на них їздив. Хоч один журналіст нехай отримає такі заслуги і таку повагу від народу як Митрополит Володимир!", - обурився Павло.

"А щодо автомобілів, які стали улюбленою темою "майстрів пера" у контексті висвітлення церковного життя, у мене є до них запитання: чому вони не знімають відеотехнікою, яка була на початку століття? Якщо журналісти повернуться до відеокамер двадцятого століття, я поміняю Мерседес на Москвич 1946 року. Чому купують камери закордонні?", - додав він.

Крім того, Павло заявив, що він особисто "їздить і буде їздити" на "Мерседесі".

"Покажіть мені здобутки України! Нехай зробить Україна хорошу машину, і ми будемо їздити. Якщо мені подарували десять років тому Мерседес, я що повинен від нього відмовлятися?! Я їздив і буду їздити. За ремонт не потрібно платити кожного місяця. А ви поїздіть нашими машинами", - сказав він.

"У мене були різні. Мені не дозволяють кошти купити для господарства трактор за кордоном, а українського трактора немає. Тому скоро доведеться (нехай прийдуть журналісти заснімуть) я буду копати лопатою. Так чого ж ви не створили нормальну українську машину, яка б могла їздити?! Це сором їм, не нам. Але цю тему вони чомусь висвітлюють мало. А всі ті наклепи, які пишуть на Церкву – це така ницість!", - додав Павло.

Як відомо, Лещенко у своєму блозі розмістив фотографію "Мерседеса" митрополита Української православної церкви Московського патріархату Володимира, який прибув на ньому на день працівників прокуратур