ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯАвторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.04.18
21:10
Я не сумую, просто – білий вальс,
А думка в пелюстках стоїть безвітрям.
І впала б вже, та звичка, Ісабель!..
А ти чи так дивилась і на нас,
Як на бездення прорваного неба,
Коли ми світ розрізали навпіл?
А думка в пелюстках стоїть безвітрям.
І впала б вже, та звичка, Ісабель!..
А ти чи так дивилась і на нас,
Як на бездення прорваного неба,
Коли ми світ розрізали навпіл?
2024.04.18
19:59
Ать-два! Ать-два!
В генерала голова.
Сам придумав, сам зробив.
Мабуть, орден заробив
Ще й підвищення звання.
А все інше – то дурня.
Легко було при Союзі.
Перед старшими – на пузі,
В генерала голова.
Сам придумав, сам зробив.
Мабуть, орден заробив
Ще й підвищення звання.
А все інше – то дурня.
Легко було при Союзі.
Перед старшими – на пузі,
2024.04.18
19:35
Отримав нагороду мовчанням –
Найвищу нагороду нинішніх рапсодів,
Що шиють собі сорочки-мантії
Для буття-блукання в царстві марень,
Братів кіфари, сестер ірландської арфи,
Нагороди сумної білої тиші
Пелюстками анемон посипаної –
Нагороди мовчання
Найвищу нагороду нинішніх рапсодів,
Що шиють собі сорочки-мантії
Для буття-блукання в царстві марень,
Братів кіфари, сестер ірландської арфи,
Нагороди сумної білої тиші
Пелюстками анемон посипаної –
Нагороди мовчання
2024.04.18
19:12
Уранці 17 квітня російські варвари завдали ракетного удару по Чернігову.
Є загиблі. Багато поранених. Серед них четверо дітей…
Старенький Чернігів - в крові без сил…
Кремлінський палець униз: вбий його!
Святі мовчки виходять з могил.
Сльози в оча
Є загиблі. Багато поранених. Серед них четверо дітей…
Старенький Чернігів - в крові без сил…
Кремлінський палець униз: вбий його!
Святі мовчки виходять з могил.
Сльози в оча
2024.04.18
19:05
Ти виходиш з будинку, що носить прізвище якогось поета чи композитора,
А вона вже чекає тебе на балконі у свиті з каріатидами
І погляд її, як у звичайного, пристойного інквизитора,
Який знає, що буде далі, а тому милується міськими видами;
А тоді огля
А вона вже чекає тебе на балконі у свиті з каріатидами
І погляд її, як у звичайного, пристойного інквизитора,
Який знає, що буде далі, а тому милується міськими видами;
А тоді огля
2024.04.18
15:16
Терпіти несила, мовчати не можу,
бо замість весільного – траурне ложе.
Загинув хлопчина – йому дев’ятнадцять.
В матусі життя обірвалось неначе.
Її зрозуміють лиш ті, що втрачали.
Бо після такого – дорога печалі.
Дорога постійного смутку та болю.
бо замість весільного – траурне ложе.
Загинув хлопчина – йому дев’ятнадцять.
В матусі життя обірвалось неначе.
Її зрозуміють лиш ті, що втрачали.
Бо після такого – дорога печалі.
Дорога постійного смутку та болю.
2024.04.18
10:34
Політики, філософи, експерти…
Усіх несила і порахувать!.
Куми, свати, недоумки і смерди –
ота наразі «королівська рать»
аналізує, пророкує, пише,
висвітлює, доводить, викрива,
розбурхує і каламуте тишу…
Ярять і шаленіють нувориші –
Усіх несила і порахувать!.
Куми, свати, недоумки і смерди –
ота наразі «королівська рать»
аналізує, пророкує, пише,
висвітлює, доводить, викрива,
розбурхує і каламуте тишу…
Ярять і шаленіють нувориші –
2024.04.18
09:44
Люблю какао в молоці…
Моє їм привітання --
То друзі справжні, молодці
А особливо зрання…
Тако сьорбнеш ковточок їх
І завібрірує щодення…
І не згадати буде гріх
Любязність їх, і ймення…
Моє їм привітання --
То друзі справжні, молодці
А особливо зрання…
Тако сьорбнеш ковточок їх
І завібрірує щодення…
І не згадати буде гріх
Любязність їх, і ймення…
2024.04.18
08:39
Якщо серця співають, то вона, мов пісня.
Солодка чи гірка, але в житті не прісна.
І пишуться вірші, сонети й навіть оди.
І з розуму бентежно чарівниця зводить.
А очі набувають сонячного блиску,
І ось вона велична зовсім близько-близько.
Пірнають в г
Солодка чи гірка, але в житті не прісна.
І пишуться вірші, сонети й навіть оди.
І з розуму бентежно чарівниця зводить.
А очі набувають сонячного блиску,
І ось вона велична зовсім близько-близько.
Пірнають в г
2024.04.18
08:26
Циклопу треба жертва, voila,
і він знайшов її в центрі Европи,
нема потвори гірше москаля,
не люди, а трикляті азіопи.
У світі всі стурбовано мовчать.
Не можна, кажуть, монстра турбувати.
Коли вода затопить Арарат,
то хай потопить й полчища сохатих
і він знайшов її в центрі Европи,
нема потвори гірше москаля,
не люди, а трикляті азіопи.
У світі всі стурбовано мовчать.
Не можна, кажуть, монстра турбувати.
Коли вода затопить Арарат,
то хай потопить й полчища сохатих
2024.04.18
08:16
Не ласкає нас море життєве лазурними хвилями.
Не втішають його буруни, у вітрах неприкаяні.
Ми - дві чайки утомлені, низько літаємо й квилимо.
І чи крила піднімуть у завтра, напевно не знаємо.
Ми з тобою - дві чайки. І берег в такій невідомості.
З-
Не втішають його буруни, у вітрах неприкаяні.
Ми - дві чайки утомлені, низько літаємо й квилимо.
І чи крила піднімуть у завтра, напевно не знаємо.
Ми з тобою - дві чайки. І берег в такій невідомості.
З-
2024.04.18
05:58
Ширяє ластівка над мною
І так щебече угорі,
Що довго мовчки я не встояв
У співом збудженім дворі.
Почав підспівувати пташці –
І звеселіли небеса, –
І у конвалієвій чашці
Заграла перлами роса.
І так щебече угорі,
Що довго мовчки я не встояв
У співом збудженім дворі.
Почав підспівувати пташці –
І звеселіли небеса, –
І у конвалієвій чашці
Заграла перлами роса.
2024.04.17
21:42
У густому лісі, на дубі крислатім,
Знайшли собі хату
Орлиця та кішка, та свиня кирпата.
Орлиця вподобала собі верховіття,
Кішка полюбила над усе на світі
Просторе дупло. А свиня кирпата
Внизу оселилась: жолудів багато.
Жили тихо й мирно. Кожен сам
Знайшли собі хату
Орлиця та кішка, та свиня кирпата.
Орлиця вподобала собі верховіття,
Кішка полюбила над усе на світі
Просторе дупло. А свиня кирпата
Внизу оселилась: жолудів багато.
Жили тихо й мирно. Кожен сам
2024.04.17
14:19
А це не раша почала війну
та і Європа, нібито, не винна,
що не одну
годує звірину
і поїть її кров’ю України.
***
А нами управляють не каліки,
та і Європа, нібито, не винна,
що не одну
годує звірину
і поїть її кров’ю України.
***
А нами управляють не каліки,
2024.04.17
09:42
Основне завдання курсу —
Бути кращим в черзі знань…
І не бути сліпим буслом
Поміж зібраних питань…
Раптом хтось візьме і бовкне
Щось про славу, про медаль…
Якщо він… ще й осінь жовкне —
Стелить паморозь печаль…
Бути кращим в черзі знань…
І не бути сліпим буслом
Поміж зібраних питань…
Раптом хтось візьме і бовкне
Щось про славу, про медаль…
Якщо він… ще й осінь жовкне —
Стелить паморозь печаль…
2024.04.17
08:45
А-ж гілля гнеться бузу від суцвіть,
Р-анкові пахощі несуться в світ,
О-бласкані промінням золотим,
М-агічно ваблять запахом крутим.
А кущ танцює з вітерцем танок
Т-акий щасливий з вихором думок.
Улад, у такт шепоче, шурхотить
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Р-анкові пахощі несуться в світ,
О-бласкані промінням золотим,
М-агічно ваблять запахом крутим.
А кущ танцює з вітерцем танок
Т-акий щасливий з вихором думок.
Улад, у такт шепоче, шурхотить
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори на сторінці:
2024.04.15
2024.04.15
2024.04.15
2024.04.15
2024.04.15
2024.04.12
2024.04.01
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Сторінка наших новин
Якщо ваш редакторський творчий рейтинг не нижчий 5.00, ви маєте можливість самостійно опублікувати свою новину >>>, яка потрапить і на цю сторінку, і буде прокручена на головних сторінках "Майстерень"
Самвидав-новини: ● "Актуальне" дійство:  Триває конкурсний відбір "Поетичних Майстерень". Триває написання віршів на задану тему. Триває написання віршів "за образом".• Постійні рейтингові голосування у рубриках • Постійні рейтингові голосування: називаємо кращих авторів у цілому. • Перший Відкритий Поетичний Форум • Круглий стіл редакторів ● Щоденник: • Попередні сторінки новин
• 16.10.10 «Алергія на вічність»...
від Павлюк Ігор [ Переглядів: 1855 | Коментарів: 0 ]
• 06.10.10 АВТОРСЬКИЙ ВЕЧІР ЯРОСЛАВА ЧОРНОГУЗА
від Чорногуз Ярослав [ Переглядів: 6384 | Коментарів: 27 ]
від БережкоКамінська Юлія [ Переглядів: 3016 | Коментарів: 6 ]
• 29.09.10 Анонс
від Сушко Олександр [ Переглядів: 1197 | Коментарів: 0 ]
від Сушко Олександр [ Переглядів: 1215 | Коментарів: 0 ]
• 22.09.10 Україна: держава без промисловості?
від Майстерень Редакція [ Переглядів: 2346 | Коментарів: 3 ]
• 21.09.10 ДРУЗІ! ДІЛЮСЯ РАДІСТЮ:
від БережкоКамінська Юлія [ Переглядів: 4132 | Коментарів: 11 ]
від Кримовська Софія [ Переглядів: 2229 | Коментарів: 3 ]
від Павлюк Ігор [ Переглядів: 2752 | Коментарів: 4 ]
• 31.08.10 З днем Перемоги!
від Тимчук Володимир [ Переглядів: 2291 | Коментарів: 3 ]
• 31.08.10 Аби восторжествувала справедливість
від Драган Олександр [ Переглядів: 1114 | Коментарів: 0 ]
від Кримовська Софія [ Переглядів: 2509 | Коментарів: 7 ]
• 29.08.10 УМЕР ВЛАД КЛЁН
від Мединский Андрей [ Переглядів: 2373 | Коментарів: 3 ]
• 18.08.10 Помер Олесь Ульяненко
від Майстерень Редакція [ Переглядів: 2620 | Коментарів: 4 ]
• 16.08.10 Поэту Владу Клёну срочно нужна помощь
від Мединский Андрей [ Переглядів: 1662 | Коментарів: 0 ]
від Невиліковна Мар'яна [ Переглядів: 2242 | Коментарів: 3 ]
від Адміністрація Майстерень [ Переглядів: 1338 | Коментарів: 0 ]
• 09.07.10 14_07_10. Виступ Олега Короля в Києві!
від Адміністрація Майстерень [ Переглядів: 3394 | Коментарів: 11 ]
від Адміністрація Майстерень [ Переглядів: 1394 | Коментарів: 0 ]
від Майстерень Редакція [ Переглядів: 4230 | Коментарів: 4 ]
від Павлюк Ігор [ Переглядів: 1417 | Коментарів: 0 ]
від Клименко Наталія [ Переглядів: 1155 | Коментарів: 0 ]
від Адміністрація Майстерень [ Переглядів: 1457 | Коментарів: 0 ]
від Адміністрація Майстерень [ Переглядів: 11642 | Коментарів: 17 ]
від Молодий Театр [ Переглядів: 1705 | Коментарів: 1 ]
від Павлюк Ігор [ Переглядів: 1592 | Коментарів: 0 ]
• 19.05.10 Вдаримо по гаранту
від Збиток Зеньо [ Переглядів: 1519 | Коментарів: 1 ]
від Яблонська Оксана [ Переглядів: 2916 | Коментарів: 3 ]
• 25.04.10 ТВОРЧИЙ ВЕЧІР ЯРОСЛАВА ЧОРНОГУЗА
від Чорногуз Ярослав [ Переглядів: 1422 | Коментарів: 0 ]
• 22.04.10 ОГОЛОШЕННЯ
від Чорногуз Ярослав [ Переглядів: 3062 | Коментарів: 12 ]
від Тимчук Володимир [ Переглядів: 1390 | Коментарів: 0 ]
від Майстерень Редакція [ Переглядів: 2320 | Коментарів: 1 ]
від Павлюк Ігор [ Переглядів: 1461 | Коментарів: 0 ]
• 19.03.10 Запуск НЛО до Всесвітнього дня поезії
від Карраско-Косьяненко Наталя [ Переглядів: 2633 | Коментарів: 3 ]
• 19.03.10 Акція "21"
від Вирвинець Олександра [ Переглядів: 1197 | Коментарів: 0 ]
• 19.03.10 Наталя Пасічник у Тернополі
від Вирвинець Олександра [ Переглядів: 1151 | Коментарів: 0 ]
• 18.03.10 Увага! Третій номер Культреваншу!
від Вирвинець Олександра [ Переглядів: 1982 | Коментарів: 2 ]
• 16.03.10 День поезії з найкращими поетами_бардами
від Яблонська Оксана [ Переглядів: 3949 | Коментарів: 5 ]
від БережкоКамінська Юлія [ Переглядів: 1222 | Коментарів: 0 ]
від Криничанка Наталка [ Переглядів: 1366 | Коментарів: 0 ]
від Майстерень Редакція [ Переглядів: 1854 | Коментарів: 2 ]
від Майстерень Редакція [ Переглядів: 1828 | Коментарів: 2 ]
від БережкоКамінська Юлія [ Переглядів: 1604 | Коментарів: 2 ]
від Майстерень Редакція [ Переглядів: 1914 | Коментарів: 5 ]
• 18.02.10 Уряд стрімко піднімає економіку України
від Майстерень Редакція [ Переглядів: 1952 | Коментарів: 6 ]
від Майстерень Редакція [ Переглядів: 1973 | Коментарів: 1 ]
від Майстерень Редакція [ Переглядів: 1992 | Коментарів: 6 ]
від Майстерень Редакція [ Переглядів: 1194 | Коментарів: 0 ]
від Майстерень Редакція [ Переглядів: 1268 | Коментарів: 0 ]
від Майстерень Редакція [ Переглядів: 1892 | Коментарів: 4 ]
• Сторінки новин 2005 - 2007  Майстерень Адміністрація (Л.П./М.К.)
[ 2010-10-27 12:32:05 ]
Як нинішня влада намагається поставити на коліна Львів
Роман Шостак За півроку з гаком, що Партія регіонів керує країною, їй не вдалося цілком підкорити собі Львів. Однак за негласної підтримки команди губернатора Львівщини Василя Горбаля тут зроблено найголовніше: перекроїли опозиційну карту регіону й збили виборців із пантелику. Передусім тих, хто активно підтримував на президентських виборах лідерів партій «Батьківщина» і «Наша Україна» Юлію Тимошенко та Віктора Ющенка. Вони боролися за «Батьківщину» Кількамісячна внутрішньопартійна боротьба за легітимацію в місцевому осередку «Батьківщини» двох партійно-бізнесових крил, очолюваних попереднім головою обласної організації нардепом Іваном Деньковичем і новообраним партійним очільником – першим заступником голови облради Романом Іликом, закінчилася на користь влади. Обласна партконференція за особистої присутності Юлії Тимошенко підтвердила повноваження Ілика, однак обласна виборча комісія прийняла на вибори до обласної та міської рад кандидатські списки Деньковича, проігнорувавши почергово документи з підписами як Ілика, так і самої Тимошенко. Жоден кандидат від справжньої «Батьківщини» не зареєстрований також в одномандатних виборчих округах. Новий голова виборчої комісії був аж надто принциповим, бо його попередника нещодавно заарештували правоохоронці нібито за одержаний хабар за реєстрацію тимошенківців. Він досі під вартою. Натомість під брендом «Батьківщини» до найважливіших місцевих рад Львівщини тишком-нишком підуть одіозні висуванці, багато з яких ще донедавна були безкомпромісними опонентами «білосердечних» у тих партіях, членства в яких дехто соромиться навіть у домашньому колі. Роман Ілик стверджує, що вони, як у давні компартійні часи, вже побували на співбесідах-погодженнях у кабінеті Василя Горбаля. А соціологи переконують, що навіть після офіційного звернення Юлії Тимошенко до виборців Львівщини з проханням не голосувати за «зрадників і козачків» близько 10% голосів їм усе ж зібрати вдасться. З тих 20–25% підтримки, які мала «Батьківщина» в області досі. Адже виборці не мають ані часу, ані сил, щоб розбиратися в партійних інтригах. Партія «Наша Україна», рівень довіри до якої на Львівщині у вересні мав тільки четвертий показник (5,9%), не зуміла залучити до свого списку знакових особистостей. Тому шанси її першого номера голови облради Мирослава Сеника утримати цю посаду після виборів 31 жовтня є примарними. Ще однієї втрати «Наша Україна» зазнала в особі міського голови Андрія Садового – нещодавно він голосно заявив про свій вихід із цієї партії. З прицілом на облраду Найімовірнішими претендентами на посаду голови Львівської облради, на думку експертів, стануть лідер ВО «Свобода» Олег Тягнибок, який за рівнем довіри в області на початку осені перевершив навіть Юлію Тимошенко (відповідно 47% і 46%), екс-міністр регіонального розвитку та будівництва й кар’єрний рухівець Василь Куйбіда та колишній голова облдержадміністрації з іміджем господарника Олександр Сендега, що тепер балотується від Партії регіонів. Безумовно, найбільші шанси стати головою облради матиме Олег Тягнибок, якщо «Свобода» 31 жовтня підтвердить вересневі прогнози соціологів. Вона була другою після «Батьківщини» за рівнем підтримки на місцевих виборах, а тепер – унаслідок роздвоєння партії Тимошенко в очах виборців – фактично відбудеться рокіровка, і «Свобода» стане лідером. Своє вагоме слово у майбутніх розкладах в обласній раді, яка тепер складатиметься зі 116 замість 120 депутатів, напевно, матиме й наймолодша партія «Фронт змін». Тим більше що її лідер Арсеній Яценюк своїми частими візитами приділяє Львову значно більше уваги, ніж його київські колеги з інших політичних сил. Яценюк на Львівщині має нині третій показник рівня довіри виборців – 40%. Що ж до решти партій, насамперед тих, які зараховують себе до національно-демократичного крила, то найрадикальніша публічна риторика з наголосами на критику чинної влади всіх рівнів вирізняє крайову організацію Народного руху України. Поміркованішим є навіть Конгрес українських націоналістів. Однак оголошена пропозиція львівських рухівців про об’єднання націонал-демократів і патріотів Львівщини задля підтримки на виборах спільних кандидатур зависла в прохолодному повітрі. Кому дістанеться Ратуша На посаду міського голови Львова претендує 21 кандидат, проте реальні шанси поборотися мають лише одиниці. Чинний мер Львова Андрій Садовий, уже кілька тижнів знову як безпартійний, був висунений Республіканською християнською партією. Опоненти дорікають Садовому, що він зумисне взяв собі маловпливову у Львові політсилу, перед якою не доведеться звітувати в разі перемоги на виборах. Крім потужного власного ресурсу, фінансового і медійного, Андрій Садовий та його команда розраховують також на підтримку тих впливових регіоналів з уряду, які взялися активно фінансувати Львів у підготовці до проведення фінальної частини чемпіонату Європи з футболу 2012 року. Щоправда, публічно Садовий відмовився від присутності свого образу в телевізійній рекламі Партії регіонів. Та ця відмова, як і вихід із партії «Наша Україна», – швидше інформаційні приводи задля підігріву інтересу до власної персони, ніж послідовні політичні кроки. Зараз Садовий фактично грає на боці регіоналів. Головний конкурент Садового – народний депутат Петро Писарчук, голова Львівської обласної організації Партії регіонів. Навесні йому не вдалося переконати своїх партійних керівників у Києві віддати крісло очільника облдержадміністрації. Якби тоді соціологи провели відповідне опитування львів’ян, то левова частка їх, напевно, підтримала б таке рішення Банкової як найменше зло, адже Писарчук – свій, галичанин. Однак, як вважають деякі експерти, його не призначили губернатором саме тому, що Львову не збиралися догоджати, а вирішили приборкати. Не переконати, бо це у випадку з регіоналами неможливо, а нагнути – таке в драматичній історії Галичини траплялося вже не раз. Тому й зараз сумнівно, що «мудрий газда і свій чоловік» Писарчук, який усіляко підтримує цей багаторічний образ, заручиться підтримкою своїх високопоставлених партайгеносе. Зважаючи на високий рейтинг партії «Фронт змін», до змагання за мерство мав би долучитися й голова Львівської обласної організації партії Степан Кубів, досвідчений фінансист. Однак незвично короткий цьогорічний термін виборчої кампанії і значно скромніші фінансовий та медійний ресурси, ніж у суперників, можуть завадити Кубіву скласти гостру конкуренцію в змаганні. Хоча виборча інтрига і можливість для сенсації лишатимуться до останнього. http://www.ut.net.ua/art/165/0/4422/ Майстерень Адміністрація (Л.П./М.К.)
[ 2010-10-27 13:58:17 ]
Московська православна церква на теренах України
Директор Херсонеса: Якби я вам розповів про спілкування з Московським патріархатом, ви б жахнулися Митрополит Лазар бреше, і за це він відповідатиме перед Богом… У Херсонесі монахи знову хочуть забрати собі землі й усе майно заповідника… Днями в редакцію УНІАН потрапив лист митрополита сімферопольського і кримського (Московського патріархату) Лазаря до Віктора Януковича. У цьому листі Лазар просить Януковича «сприяння у благій справі» – МП хоче забрати собі приміщення заповідника “Херсонес”, що в Севастополі. Нещодавно Американський Фонд світової спадщини (GHF) включив Херсонес Таврійський до списку археологічних об`єктів, що перебувають на межі зникнення. Відповідно до звіту організації, Херсонесові загрожує активне будівництво, ускладнене недостатніми зусиллями щодо збереження пам`ятки. А тут ще й МП активізувався. Яку загрозу для історичної спадщини може становити ця церкви, ми вже бачимо на прикладі Київської Лаври… Херсонес Таврійський був заснований греками в VI столітті до нашої ери й проіснував до кінця XIV століття, коли місто було зруйновано Золотою Ордою. Зараз Херсонес має статус національного музею-заповідника і є найбільшим місцем археологічних розкопок на узбережжі Чорного моря.
Леонід Марченко очолює заповідник уже 25 років. Він і розповів УНІАН, як московська церква веде боротьбу за привласнення історичних пам’яток.
З літопису відомо, що десь тут хрестився київський князь Володимир. Де саме це місце, ніхто тоді не знав. Коли велися археологічні роботи, центр стародавнього міста церковники забудовували, і тому тепер нам відкрилася лише його частинка. Це був грецький, римський і візантійський періоди (Херсонес входив до складу Візантійської імперії). Коли стало відомо, що таке Херсонес, почалася боротьба за ці землі, у результаті скасували монастир, бо він, крім шкоди Херсонесу, нічого не приносив. У нас є листи, які графиня Уварова, котра була головою Московського археологічного товариства, писала імператору Миколі, ІІ про те, що монахи роблять усе, аби знищити Херсонес, тому треба відселити монастир. Графиня називала Херсонес «руською Троєю». Вона писала: «Главное несчастье Херсонеса – это существование на его территории монастыря. Состоящего по обыкновению из подбора грубых, неграмотных, ничего не делающих, ни к чему не пригодных людей. По высочайшему повелению этот монастырь был обречен на постепенное и правильное вымирание, так как ему запрещалось без разрешения археологической царской комиссии возводить какие-либо постройки. Но археологическая комиссия отнеслась к этому с обычным ей равнодушием, в чем Ваше Величество могло убедится при обзоре Херсонеса. Монахи уничтожают акрополь древнего города… Для того, чтобы Россия могла гордится своей Помпеей, необходимо поспешить спасти то, что еще осталось, и принять серьезные меры к охранению всего необходимого (тут графиня перелічує п’ятнадцять пунктів з того, що потрібно зробити)… Разрушение Херсонеса дошло до такой степени, что спасти его можно только крайними, необходимыми мерами, иначе весьма близко время, когда от него ничего не останется. Повелите, Государь, и спасите… Графиня Уварова, 6 октября 1902 года». Імператорська археологічна комісія знаходилася в Санкт-Петербурзі, і всі предмети, які розкопували, вивозили туди. Нещодавно ми в Києві прийняли два передані нам звідти предмети (надгробні плити дохристиянської доби), але це лише частинка з того, що нині перебуває в Ермітажі. І де ці предмети лежать? У сховищах! У 1992 році, коли Україна вже була самостійною, влада міста знову захотіла повернути сюди частину монастиря, проте я з листом звернувся до Кравчука. Після втручання вищих органів влади місцева влада поклялася, що більше ніколи не порушуватиме цього питання.
А все ж таки, чи точно відомо, що Володимир хрестився в Херсонесі? Літописці називали три місця хрещення Володимира. Перше місце – Київ, друге – Васильків під Києвом і третє – Херсонес. Але більшість фахівців вважають, що то було в Херсонесі. Ще відомо, що сюди, у Херсонес, 101 року відправили першого Папу Римського Климента, який тут же трагічно загинув. Через два-три століття Папа Мартін теж тут загинув. І вже в четвертому столітті в Херсонесі була єпархія. Чи справедливим є прохання Лазара передати монастир у власність Московського патріархату? Це не те, що несправедливо, це дурниця, велика дурниця. Наша пам’ятка відома всьому світу. Ми є номінантами в списки ЮНЕСКО. Це пам’ятка всіх періодів – грецького, римського, візантійського. У світі такого вже немає, усе забудовано. А в нас ще є. А Московській церкві на даний момент уже передано повністю в користування Свято-Володимирський собор, храм Семи Мучеників і ще дві будівлі колишнього монастиря... А ще Інкерманський монастир… Але Лазар у листі до Януковича жаліється, що Свято-Володимирський собор передано їм лише в користування, а не у власність… Та вони там цілковиті господарі. Хіба ми маємо можливість там щось робити? Я сам був ініціатором, аби цей собор відбудували, а потім передали його церкві. Що не вистачає сьогодні для того, щоб потрапити в списки ЮНЕСКО? Там є кілька серйозних умов. Перша – чітка позиція державної влади щодо пам’ятки. Тобто йдеться про фінансування. Ми кілька років з цим б’ємося, і лише місяць тому на прохання губернатора Севастополя президент підписав доручення Азарову про затвердження концепції і програми розвитку Херсонеса на п’ять років, починаючи з 2011-го. Знаю, що Азаров, у свою чергу, дав відповідні доручення, і ми сподіваємося, що до кінця цього року буде концепція розвитку Херсонеса. Це буде перша умова, яку ми повинні виконати перед ЮНЕСКО. Хочу наголосити, що за останні двадцять років жодна українська пам’ятка в списки ЮНЕСКО не подавалася. Лазар хоче, аби з монастирем їм ще й землю віддали? Аякже! Тому вони й жаліються, що майно лише в користуванні знаходиться. Щоб було не в користуванні, то треба їм передати землю. Ось тоді буде власність. Вони собі знову побудують свинарники і займатимуться бізнесом… Власне, що й було раніше. Лазар пише Януковичу, що керівництво заповідника бере за «квіток» (так написано) з людей у Свято-Володимирський собор по 30 гривень. Це брехня! Вхід на територію заповідника, підкреслюю і наголошую, заповідника, а не в собор, – 20 гривень. Це ж пам’ятка під відкритим небом. У Криму жоден музей: ні Лівадійський, ні Воронцовський не мають такої ціни, 40 гривень – як мінімум. А тут людина заходить на територію Херсонеса на цілий день за 20 гривень… Більш того, разом з севастопольською адміністрацією, за згодою Мінкультури, ми робимо окремий вхід для відвідувачів саме собору. Ще Лазар пише, що споруди використовуються не за призначенням, а «іноді навіть оскверняються». Ну це вже взагалі... Так образливо таке чути… Це брехня Лазара, і він відповідатиме за неї перед Богом. Що має на увазі Лазар, коли каже «не за призначенням»? Має на увазі, що це не їхнє. Ось і все. Ви спілкувалися з ним особисто. Які у вас враження від цього священика? Якби я вам розказав усю історію спілкування з ним, то ви б, можливо, і жахнулися. Я йому лише повторюю: «Владико, ви ж розумна людина, знаєте історію, що ви таке кажете?» Звісно, відносини в нас складні. Це ж не перший лист, якого він пише. Як тільки приходить новий прем’єр, президент, він пише й пише листи. І все одне – повернути монастир, хоча монастирів у Севастополі дуже багато. Цього в жодному разі не можна робити.
Зрештою, а чому саме передавати Московському патріархату? Україна – багатоконфесійна країна… І це теж. Я про це вже й не кажу. Коли в Севастополі був з візитом Філарет і хотів зайти в Херсонес, так вони тут таке зробили… Херсонес оточили… Філарет так і не потрапив сюди. А я от собі думаю, а чого він, зрештою, як громадянин не може зайти на територію заповідника? Оксана Климончук Майстерень Адміністрація (Л.П./М.К.)
[ 2010-10-27 14:11:07 ]
Взамен на помощь в Афганистане Москва требует уступок по ПРО и Грузии
Або чому США здало Україну "ригіоналам" і кремлю. НАТО ведет переговоры с Россией о поставках в Афганистан вертолетов, обучении летчиков и перевозках через российскую территорию военных грузов, так как пакистанский коридор все яростнее атакуют талибы. Встанет ли вопрос о возвращении российских войск в Афганистан? - задаются вопросом СМИ. На улицах Кабула русских вспоминают недобрым словом. Россия согласилась вернуться на войну в Афганистане по просьбе западных государств, которые 21 год назад помогли моджахедам изгнать ее войска, утверждает автор статьи в The Independent Ким Сенгупта. Москва участвует в обучении афганских военных и полицейских из подразделений по борьбе с наркотиками, а также в принципе согласилась поставлять НАТО вертолеты для использования в Афганистане. Ожидается, что о кардинально новом соглашении будет объявлено на саммите НАТО в ноябре. Взамен на помощь в Афганистане Москва стремится к тому, что она называет расширенным сотрудничеством с НАТО. Так, Обама уже отказался от размещения элементов ПРО в Польше и Чехии, и альянс согласился проконсультироваться с Россией о дислокации элементов по новому плану. "Москва также хотела бы, чтобы НАТО сочло свершившимся фактом ситуацию в Грузии, где после войны российские войска остаются в Южной Осетии и Абхазии", - пишет Сенгупта. По словам замминистра иностранных дел РФ Александра Грушко, "Москва хочет заключить с НАТО юридически-обязательное соглашение о взаимной сдержанности и договоренность о невключении грузинского кризиса в договоры о вооружениях". При этом Москва дала понять, что, возможно, снимет ограничения на доставку определенных вооружений в Афганистан через свою территорию. "Маловероятно, что Россия пошлет в Афганистан войска, но все равно поворот событий примечательный", - пишет The Independent в редакционном комментарии. Аналитики издания не исключают, что взамен НАТО умерит поддержку Грузии и откажется от планов расширения в Восточной Европе. "Альянсу будет нелегко проглотить эту пилюлю. Но какие нежности при нашей бедности?!" Надежды НАТО создать в Афганистане эффективную демократию растаяли. Отныне единственная реалистичная цель Запада - оставить в Кабуле сравнительно стабильный режим и сохранить возможность для контртеррористических операций на случай возвращения "Аль-Каиды". В этом контексте партнерство НАТО с Россией имеет смысл, заключает газета. Сладкие песни НАТО могут заставить Москву забыть о своем горьком опыте, опасается Энн Пенкет, в недавнем прошлом корреспондент The Independent в России. Сейчас, когда администрация Обамы отчаянно пытается выполнить обещание о начале вывода войск из Афганистана в июле будущего года, американцам необходима помощь, так почему бы не обратиться за ней к русским, 20 лет назад разбитым в Афганистане Усамой бен Ладеном и моджахедами, чьи ряды разрастались благодаря ЦРУ? "Русские действительно стратегически заинтересованы в мирном Афганистане, не экспортирующем терроризм и наркотики на заднем дворе России", - признает журналистка, но она сомневается, что афганцы могут пересмотреть отношение к бывшему агрессору. "Советский опыт сравним с американским опытом во Вьетнаме, - пишет Энн Пенкет, предостерегая: - Месть - это блюдо, которое лучше есть холодным". "По словам источников в НАТО, рассматривается несколько инициатив, подготовленных Россией и НАТО совместно. Речь идет о привлечении российских вертолетов и экипажей для обучения афганских авиаторов, возможном участии России в обучении афганских сил национальной безопасности, расширении сотрудничества при борьбе с наркоторговлей и охране границ, а также совершенствовании коридоров транзита и снабжения войск НАТО", - пишет журналист The Guardian Саймон Тисдолл. "Планы пока не приобрели окончательного характера, и в НАТО говорят, что вопрос о возвращении российских войск в Афганистан не ставится", - сообщает автор материала. Ожидается, что на саммите США и Британия будут активно уговаривать европейских союзников предоставлять больше инструкторов для армии и полиции Афганистана накануне передачи территории под контроль афганских властей в 2014-2015 годах. "Русские могли бы очень осложнить нам жизнь в Афганистане, но они от этого воздерживаются", - сказал в интервью неназванный западный дипломат, добавив, что Москва все охотнее соглашается помогать Западу. Ожидаются новые договоренности о снабжении и переброске войск через Таджикистан и Киргизию, а также соглашения, которые отразят обеспокоенность России вывозом афганского героина. По словам официальных лиц, вероятно также отдельное соглашение о частичном сотрудничестве России в русле натовских планов по размещению ПРО в Европе, пишет газета. К статье приложена краткая хроника войны СССР в Афганистане, составленная Люком Гардингом и озаглавленная "Геополитическая катастрофа". "Возвращение России в Афганистан неизбежно пробудит призраки прошлого и воспоминания о войне, которую лучше забыть", - полагает Гардинг. История разногласий не должна омрачить того факта, что более глубокое участие России в афганской кампании - это хорошая новость как для НАТО, так и для Афганистана, считает The Times. Издание считает определенным риском "перспективу того, что афганские пилоты, возможно прошедшие обучение у русских, будут управлять российскими вертолетами", но подчеркивает, что это все же не русские летчики, "а такое развитие событий поможет в ведении войны, достигшей своего критического момента". "Талибан", очевидно, попытается воспользоваться участием России, чтобы помешать развитию афганского государства. Но опасность радикализации антизападных настроений в Афганистане перевешивается перспективой признания Россией своей ответственности в Центральной Азии. Россия в свое время способствовала созданию беспорядка в Афганистане, и теперь ей пора начать его убирать", - говорится в редакционной статье. Идея возвращения России в Афганистан вызывает смешанные чувства на улицах Кабула, свидетельствует корреспондент The Times. 46-летний торговец Низамуддин выразил позитивное отношение к Москве. "Русские хорошо относились к простым людям, но были очень жестоки к своим врагам, - сказал он. - Они были не такими, как эти войска, которые, с одной стороны, поддерживают своих врагов, а с другой - борются с ними. Они знали права граждан. Я помню, когда они патрулировали город, они разговаривали с людьми. Люди по-прежнему пользуются зданием университета и многими другими зданиями, построенными русскими". Насир Ахмад, 72-летний рабочий на пенсии, высказал более мрачную позицию. "Я проклинаю матерей всех этих иностранцев, включая русских. Все они сукины дети, из-за этих иностранных держав наша страна разрушена". Майстерень Адміністрація (Л.П./М.К.)
[ 2010-11-02 18:33:23 ]
З приводу чергових сфальшованих виборів
Спільна заява опозиційних партій: результати виборів свідомо спотворені Місцеві вибори, які відбулися в Україні 31 жовтня, не були демократичними та вільними, вони не відповідають загальноприйнятим європейським стандартам, в багатьох регіонах країни їх результати спотворені. Про це йдеться у розміщеному на сайті "Батьківщини" тексті спільної заяви опозиційних партій України. Спільна заява опозиційних політичних партій України Місцеві вибори, які відбулися в Україні 31 жовтня, не були демократичними та вільними, вони не відповідають загальноприйнятим європейським стандартам, їх результати свідомо та системно спотворені. Вже сьогодні очевидно, що офіційні результати виборів не матимуть нічого спільного з реальними настроями людей, не віддзеркалюватимуть їхнього справжнього волевиявлення. Фальсифікація в українському вимірі була тривалим процесом, який охоплював всі етапи виборчої кампанії. Нова влада почала ерозію демократії та ліквідацію виборів як головної складової демократичних процесів з явного згортання свободи слова в усіх її проявах. Як наслідок, міжнародна організація «Репортери без кордонів» опустила Україну на 42 пункти в світовому рейтингу свободи преси. До цього не треба більше нічого додавати. Всі опозиційні політичні сили були дискриміновані в своєму праві бути присутніми в центральних та багатьох регіональних засобах масової інформації. Головна причина такої ситуації – це повний контроль над ЗМІ клановими угрупуваннями з оточення нового Президента. Уявлення громадян України про реальний стан справ в усіх сферах життя свідомо та суттєво деформовано на основі маніпуляцій. Порушення, які дали всі підстави зробити висновок про недемократичність та необ’єктивність виборів, почалися ще до старту кампанії з незаконного перенесення дати виборів, які згідно Конституції, мали відбутися ще у травні. Сьогодні вже очевидно, що перенос дати голосування був викликаний прагненням завершити формування адміністративного ресурсу, перебрати контроль за силовими структурами, поставити у повну залежність судову систему, переписати чинне законодавство під електоральні потреби Партії регіонів та її союзників. Наступним етапом організації системної фальсифікації стало ухвалення Закону «Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів». Його було виписано винятково в інтересах Партії регіонів, яка діяла за принципом гри з правилами замість гри за правилами. Закон заклав кричуще непропорційне представництво суб’єктів виборчого процесу у територіальних та дільничних виборчих комісіях, що на практиці дало можливість Президенту України поставити під свій повний контроль територіальні виборчі комісії та їх керівництво, а дільничні виборчі комісії взагалі сформувати монопольно, щоб зробити їх головною ланкою безконтрольної фальсифікації виборів. Повністю підконтрольні силові стуктури створили механізм захисту фальсифікацій в комісіях різних рівнів. Крім того, законом про вибори до місцевих органів влади Партія регіонів за два місяців перед виборами свідомо заборонила приймати в них участь партійним блокам, що стало свідомою дискримінацією найбільшої опозиційної політичної сили БЮТ в цих виборчих перегонах. За такий короткий термін до виборів та в умовах блокування інформації центральними ЗМІ неможливо було довести до всіх громадян України іншу назву найбільшої опозиційної політичної сили. На цих виборах влада застосувала ще одну зовсім нову технологію фальсифікації: створення фальшивих партійних організацій опозиційних політичних сил. Це проводилося Міністерством юстиції, Міністерством внутрішніх справ, керованими судами та підконтрольними територіальними виборчими комісіями за дорученням Президента України. В останню ніч перед днем виборів незаконність створення владою фальшивих осередків партії «Батьківщина» було доведено в судах, але це вже нічого не змінило. В результаті найбільша опозиційна партія «Батьківщина» (БЮТ) та інші опозиційні сили не були допущені до виборів на Київщині, Львівщині, Кіровоградщині, Тернопіллі та в інших регіонах, що позбавило понад мільйон громадян можливості зробити свій вибір. Для системної фальсифікації вперше за всі роки незалежності був організований в масштабах всієї країни незаконний друк фальшивих виборчих бюлетенів. Відповідно до частини 2 статті 66 закону про місцеві вибори, виборчі бюлетені є документами суворої звітності. Пункт 17 ст. 9 Закону «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» чітко фіксує, що виготовлення цінних паперів і документів суворої звітності підлягає ліцензуванню в обов’язковому порядку. Бюлетені друкувалися на 487 поліграфічних підприємствах. Водночас, сайт Міністерства фінансів підтверджує наявність таких ліцензій лише у 4 друкарень з 487, що становить менше 1% від загальної кількості. Друк бюлетенів не супроводжувався системою контролю та захисту, які передбачені діючим законодавством. Це було доведено виявленням великих обсягів бюлетенів-фальшивок за кілька днів до дня голосування представниками різних політичних сил та міжнародними спостерігачами в різних регіонах (Харків, Івано-Франківськ, Хмельницький, Одещина), що не залишає сумнівів в тому, що ця технологія має загальнонаціональний характер. Силові структури України, які мусили припинити ці антизаконні дії, навпаки взяли цей процес під свій захист. Всі речові докази та відеозаписи, які підтверджують цей масштабний злочин є в розпорядженні опозиційних сил. Сама кампанія проходила під грубим тиском влади на опозиційні партії, їхніх кандидатів та представників у виборчих комісіях. Найпоширенішим прийомом проти неугодних кандидатів стало залякування учасників виборчого процесу з боку правоохоронних органів, погрози позбавити роботи опозиційних кандидатів, які працюють в державному секторі, як-то лікарі, вчителі, чиновники. В деяких містах було санкціоновано арешти кандидатів в мери, які мали шанс виграти у висуванців Партії регіонів. В багатьох випадках опозиційних кандидатів знімали з виборчих перегонів, користуючись чисельною перевагою представників влади у виборчих комісіях. В цілому по всій країні більше двох тисяч кандидатів в депутати, кандидатів на посади сільських, селищних, міських голів було знято або з застосуванням репресій силових структур, або внаслідок замовних рішень суду, або як результат беззаконних дій підконтрольних територіальних виборчих комісій. Так само незаконно були зняті з виборчих перегонів деякі політичні партії регіонального значення тільки тому, що вони мали всі шанси увійти в місцеві ради на противагу правлячій партії нового Президента. Детальні списки всіх кандидатів та партій, які незаконно позбавлені права брати участь у виборах, а також неправосудні рішення судів, які зафіксували це беззаконня є в нашому розпорядженні та будуть оприлюднені. Широкого розмаху набули зловживання із невмотивованим голосуванням на дому. Це – один з інструментів фальсифікації в Україні, який виник до 2004 року і який тепер відновлено владою. У деяких областях кількість тих, хто виявив бажання голосувати поза межами виборчої дільниці, різко збільшилась навіть у порівнянні з другим туром президентських виборів 2004 року. Після такої специфічної підготовчої роботи до проведення місцевих виборів говорити про їх чесність та демократичність можна або внаслідок необізнаності або відвертої заангажованності. Окремої оцінки заслуговує організація голосування в день виборів та після нього. На 10:00 ранку 2 листопада ще не оприлюднено офіційної інформації про кількість виборців, які брали участь у голосуванні, що свідчить про те, що фальсифікації повним ходом йдуть по всій країні на рівні безконтрольних дільничних та територіальних виборчих комісій. На всіх попередніх виборах у минулі роки такого порушення не допускалось. В розпорядженні опозиційних сил є тисячі доказів, які оформлені згідно українського законодавства. Вони свідчать про наявність в дільничних комісіях підсумкових протоколів, підписаних або підписаних і заповнених ще до початку виборчої компанії, багаточисельні випадки наявності у дільничних комісій зайвої кількості бюлетенів для голосування, вкидання бюлетенів в скриньки для голосування та на столи для підрахунку голосів після завершення голосування. Всі ці неподобства відбувалися одночасно з закриттям дільничних та територіальних комісій для контролю з боку спостерігачів та представників незалежних ЗМІ. Їх просто викидали силою з територій виборчих комісій невстановлені особи з кримінальною зовнішністю. Теперішня влада поклала край започаткованій після Помаранчевої революції традиції проведення чесних виборів. Вона згортає демократію в Україні, і в рамках цього процесу свідомо демонтує механізм вільних та прозорих виборів, який хоче замінити регулярними фарсами із заздалегідь відомим результатом. Ми вважаємо ці вибори такими, що відбулися нечесно з великими системними фальсифікаціями та з порушенням фундаментального права громадян України на вільне волевиявлення. З нами погоджуються 59 % громадян України, які за даними міжнародної організації IFES вважають вибори сфальшованими і саме тому на них просто не з’явились. За цим же опитуванням в чесності виборів переконані лише 8,5% громадян. Українське суспільство свій вирок вже винесло. Ці місцеві вибори є великим тренуванням, випробовуванням системних фальсифікацій для наступних парламентських та президентських виборів. І якщо зараз це всіма українськими та міжнародними демократичними силами не зупинити на початку історії, влада сприйме це як карт-бланш на подальший наступ на демократію, права та свободи людей, на створення в Україні авторитарного режиму, чужого як народу України, так і всій європейській цивілізації. До заяви додаємо стислий перелік найбільш кричущих порушень та зловживань під час проведення місцевих виборів в Україні. Партія «ВО «Батьківщина» Партія «Реформи і порядок» Партія «Народний Рух України» Партія «Народна самооборона» Партія захисників Вітчизни Партія «Українська платформа» Майстерень Адміністрація (Л.П./М.К.)
[ 2010-11-02 18:52:33 ]
Міжнародні спостерігачі: В Одесі зафіксовано тотальні порушення Міжнародні спостерігачі від комітету "За відкриту демократію" зафіксували масові порушення і фальсифікації на виборах в Одесі. "Ми розчаровані, оскільки ці вибори можуть посилити негативний імідж Україні", - зазначив голова комітету Том Нолан. Він уточнив, що його оцінка обумовлена "великою кількістю порушень безпосередньо в день голосування на виборчих дільницях, а також минулої ночі під час підрахунку голосів і доставки бюлетенів". За словами Нолана, "більше ста міжнародних спостерігачів мають у своєму розпорядженні незаперечні факти порушень в Одесі чинного законодавства про вибори, а також міжнародних стандартів". "Я спостерігав за виборами в чотирьох пострадянських країнах. Але те, що я побачив на виборчій дільниці № 311 в Одесі, було найгіршим із побаченого за довгі роки моєї участі в місіях міжнародних спостерігачів.", - заявив професор Ерік Херон із США. "Хоча в це важко повірити, але в день голосування і ніч підрахунку голосів нас, офіційно зареєстрованих міжнародних спостерігачів, не пускали на кілька виборчих дільниць", - додав представник Комітету з Литви Мантас Адоменас. "Крім того, зафіксовані випадки залякування, тиску на спостерігачів. Від нас вимагали залишити дільниці раніше часу, а деякі комісії відмовилися пускати спостерігачів на дільницю.", - зазначив він. При цьому спостерігач підкреслив, що зафіксував цілу низку порушень на дільниці № 181 щодо невикористаних бюлетенів. "Приміром, після того, як невикористані бюлетені вже спакували і запломбували, були знайдені приблизно 100 незаповнених бюлетенів для голосування за кандидатів у депутати в одномандатних округах. Склалося враження, що зроблено це було навмисно.", - зазначив він. Міжнародний спостерігач з Австралії Марк Льюїс також підтвердив, що став свідком масових порушень. Зокрема, за його словами, на дільниці № 147 було виявлено значне перевищення кількості бюлетенів порівняно із кількістю зареєстрованих виборців. "Перевищення склало 400% від загальної кількості громадян, що голосували на дільниці", - підкреслив він. Крім того, спостерігач відзначив невідповідності, зафіксовані на дільниці № 311. Він розповів, що дільниця закрилась о 22:00, але до 8:00 ранку члени комісії не встигли порахувати бюлетені. "За 10 годин вони порахували лише кількість невикористаних та зіпсованих бюлетенів, а також кількість бюлетенів з голосами за мера міста і депутатів за мажоритарними округами. А це цілком можна було зробити за 2-3 години.", - Заявив Льюїс. У свою чергу спостерігач з Канади Рон Хічій повідомив, що члени виборчкомів навмисно приховувала практично будь-яку інформацію, яку намагалися отримати міжнародні спостерігачі. "Тиждень тому я голосував у Канаді. Голосування відбувається в режимі реального часу. Якщо о 20:00 на виборчій дільниці закінчується голосування, то о 20:05 вже відомі результати. Я впевнений, що жителі Одеси і Одеської області також заслуговують чесних і відкритих виборів ", - зазначив він. Нагадаємо, що за даними екзит-полу, проведеного "Савік Шустер Студія", чинний глава Антимонопольного комітету України Олексій Костусєв лідирує в перегонах на посаду мера Одеси із 48% голосів виборців. Найближчий конкурент кандидата від Партії регіонів Костусєва, Гурвіц, набирає 36,8% голосів. У той же час чинний мер Одеси Едуард Гурвіц заявив, що впевнений у своїй перемозі на виборах і буде оскаржувати підсумки виборів. "Всіма законними способами ми доведемо, що виграли вибори Фальсифікатори рано радіють.", - Сказав Гурвіц, який вчора ввечері, 1 листопада, зібрав багатотисячний мітинг під стінами мерії Одеси. Нагадаємо, організація "Опора" вчора також заявила про фальсифікацію і затягуванні процесу підрахунку голосів в Одесі. У свою чергу, Комітет виборців України зазначив, що місцеві вибори 31 жовтня в Одесі за рівнем неорганізованості і порушень можна порівняти з президентськими виборами 2004 року. Майстерень Адміністрація (Л.П./М.К.)
[ 2010-11-03 11:44:06 ]
І комуністи зачесалися - невже і вони не очікували від вирощених ними бандитів бандитської поведінки?
Леонід Грач: Ми ставитимемо питання про перерахунок голосів Такого бандитизму на виборах ще не було... Захід цього ніколи не забуде... Тепер українську землю легко скуповуватимуть росіяни, турки та ін... Янукович міг би вимагати перерахунку голосів... Лідер кримських комуністів Леонід Грач розповів УНІАН свої спостереження на виборах в Криму. Леоніде Івановичу, як у Криму відбувається підрахунок голосів?
Протоколи ніяк не звезуть, але Джарти (голова уряду Криму. – Авт.) вже оголосив, що ПР набрала не менше 75-80% у парламенті Криму. Тобто, перемога вже їх і вони вже її святкують. Підписують чисті протоколи наперед, іноді – на колінах просто біля міського виборчкому. Секретарі виборчих комісій розкривають вже запечатані мішки з підрахованими голосами. Бюлетені однієї виборчої дільниці опиняються в іншому кінці міста... Та тут маса прикладів, які зараз аналізуються... Ще ніколи такого не було, щоб міська феодосійська телерадіокомпанія в день виборів практично весь час транслювала відеоролики з Партією регіонів. Низька явка в Криму свідчить про те, що ПР сфальсифікувала вибори, а з іншого боку – зробила дуже серйозну заявку, щоб на найближчих парламентських виборах за неї ніхто не проголосував, бо при всьому насильстві, яке вона чинила і в Криму, і на південному сході вона явно програла, – це 25% голосів виборців Криму, а не майже 50, як заявляє Джарти. Ось вони і приїхали. На дев`яту годину ранку сьогодні ще жодного протоколу до Севастополя не надійшло. Як таке можливе? Через те, що їх так довго не везли і не везуть, ми і ставитимемо питання про перерахунок голосів тут, у виборчкомі. Розкривати все і перераховувати. Це і покаже результативність всієї фальсифікації, яку вони затіяли. А раніше на виборах в Криму відбувалося щось подібне?Ні-ні! Такого бандитизму на виборах різних рівнів, тим більше на місцевих, не було. Ми чудово розуміємо, навіщо їм вертикаль влади. ПР все схопила «нагорі», але нездатна була змінити законодавство щодо купівлі-продажу землі. Янукович заявив, що з 1 січня це буде, тому і пішов таким бісівським методом – щоб заволодіти місцевими органами влади і швидко проштампувати купівлю-продаж землі. Звісно, не на користь бідних, народу, а в свою користь і користь зарубіжного капіталу. Тобто тепер українську землю легко скуповуватимуть росіяни, турки та інші. Чому всі партії заявляють про фальсифікації, крім самої ПР?Бо вони робили цю фальсифікацію. І все це бачили. Та вона у нас в Криму брудніша, цинічніша, можливо, ніж в інших регіонах. Для цього ж спеціально Віктор Федорович прислав свого гауляйтера Джарти, свого дружка, добитися в Криму «любові» більше, ніж у Донецьку. Усі партії справді побачили фальсифікації в усіх регіонах України. Я відстежую інформацію. Усі жахнулися. Такого ніхто не міг передбачати. Ну, будь ласка, йде боротьба, може бути якась похибка. Але в такому масовому порядку, як, наприклад, у Криму?!.. Позавозити сюди людей, попрописувати, платити гроші за голосування, возити від дільниці до дільниці, позбавити права контролю тих, хто мав, згідно із законом, їздити з комісією голосувати по домівках. На цілих дільницях відбувалося вкидання по двісті-триста голосів саме в той період, коли, як кажуть, вичерпався потік народу. Тобто тут усе брудно, і бруд цей видно. І мають рацію всі, хто каже про фальсифікації, незалежно, хто яких кольорів, бо кольори можуть відрізняти нас тільки щодо ідеології, щодо передвиборних програм, а чесність і прозорість результатів виборів повинні бути для всіх одна. А що ви можете сказати про російськомовних так званих міжнародних спостерігачів? Як вони поводилися в Криму? Наскільки мені відомо, один з таких спостерігачів виявився російськомовним з Ізраїлю. Звичайно, те, що він з Ізраїлю, не має анінайменшого значення. Цей товариш, що приїхав з Тель-Авіва, – колишній співробітник російсько-американської торгової палати. Цікаво інше – їх супроводжувала секретар Партії регіонів, саджала в кращі машини і катала Південним Берегом Криму, показуючи нашу красу, годуючи смачними стравами. Учора та сама секретар привезла їх на прес-конференцію, де вони сказали: «Схвалюємо». Звісно, це ганьба для європейських демократичних інститутів, які в своїй більшості мовчать. Остап Бендер сказав: «Закордон нам допоможе». Дякувати, «допоміг». Уся країна стоїть дибки, плюється, а вони нам розповідають, що все окей. І взагалі, немає сумніву, що ці «спостерігачі» проплачені. Але міністр (закордонних справ) Грищенко вже встиг подякувати їм. Про Крим, про те, що тут робилося до виборів, хіба що ледачий не чув. Ці спостерігачі хоч би приїхали на виборчі ділянки, поспілкувалися з нами. Та це і близько нікого не цікавило. Що ж виходить, «міжнародний спостерігач» приїжджає перепочити, випити горілочки і сала поїсти?! Навіщо ж нам такі речі, причому за наш же рахунок?! «Регіонали» звинувачували комуністів Криму, що ті підкуповували виборців за сто гривень...
Цим у відкриту – підкупом – займалися «регіонали», яких ми зловили за руки, сфотографували, у нас є прізвища людей, які за 50-25 гривень продавали свої голоси. Страшне інше. Молоду людину, яка тільки отримала право голосувати, вчать, як продати свій голос, свою позицію, своє життя, своє майбутнє за п`ятак. Ось, де страшні речі відбуваються, де продають майбутнє країни. Це до якої потворності треба дійти, щоб у молодої людини вимагати фотографію - що він саме за них проголосував, - а потім уже платити гроші. Чому, вважаєте, президент країни мовчить, коли вся країна говорить про фальсифікації, коли пройшов другий день, а в деяких регіонах протоколи ще навіть не почали надходити, а дехто вже «знає» результати?Звичайно, він мовчатиме, тому що це його поплічники. Янукович навіть не розуміє, що це перша «перемога» для нього. За такі вибори йому довго-довго ікатиметься. Той же Захід йому цього ніколи не забуде. Янукович може виправити ситуацію тільки одним способом, щоб хоч якось врятувати репутацію регіоналів, – публічно виступити з пропозицією перерахувати голоси у присутності преси. Звісно, це було б не стовідсотковим виправленням помилок, тому що скільки посадили, приписали. Але навіть на цьому етапі Янукович міг би зажадати перерахунку голосів, щоб не зганьбитися до кінця. Розмовляла Оксана Климончук Майстерень Адміністрація (Л.П./М.К.)
[ 2010-11-03 15:34:08 ]
Ми всі - хто свідомо, хто мимоволі, - відчуваємо, що з банками і банкірами не все так просто. Що за пафосними словами про збереження і примноження приховано наглий грабунок. І що найнагліші і найбезвідповідальніші злодії - це і найбільші банкіри. В Україні таким довгий час був ЮЩЕНКО. Можливо комусь і видається, що він - не здатний до будь-якої форми діяльності слабохарактерний і недостатньо розумний індивід, але це зовсім не так, - прочитавши цю статтю, більшість мала би погодитися, що "слабохарактерність" і "нездатність до цілеспрямованої діяльності" викликані зовсім іншими негативними рисами цього "героя". Нагадаю, що цей герой керував Нацбанком України і як глава НБУ, і як Президент, як до приходу МВФ, так і після його появи у нас. Зрозуміло, що ця, в основному написана напівпрозорими натяками, стаття вимагає наявності деяких знань у читачів, але здатна допитливому розуму багато що відкрити - як щодо дій задля економічного порятунку власної сім'ї, так і щодо України в цілому, бо "і зустрічний вітер дає гарну нагоду рухатися вперед", якщо в майбутніх еліт виникне таке бажання... Редакція ПМ http://www.epravda.com.ua/publications/2010/11/3/254893/ Сергій Яременко, для ЕП МВФ - ворог України?Якщо гроші - це кров економіки, а центральний банк - серце, то в Україні воно замінено на апарат штучного кровообігу. При цьому кнопка дистанційного керування цим апаратом знаходиться у МВФ. Фото Андрій Атаманів, для УП, з конкурсу "У десятці" "Дозвольте мені випускати і контролювати гроші країни, і мені буде все одно, хто приймає закони", - писав американський економіст Майкл Ротшильд. Ця теза успішно реалізована в усіх країнах третього світу і СНД. Робиться це "цивілізовано" шляхом надання фінансової та методологічної допомоги через міжнародні організації на зразок МВФ і Світового банку. Напряму на суверенність грошової системи країни ніхто не зазіхає. Робиться це непомітно, без протистояння. Як завжди - через підміну понять. Ідеологічною основою перетворення грошової системи в керовану ззовні є формування у суспільства і влади помилкового переконання, що основним фінансовим важелем управління економікою є не монетарний орган - центробанк, а бюджет. І всі економічні невдачі пов'язані з його хибним використанням урядом. Тобто основна мета - акцентувати увагу уряду на наслідках, а не на причинах. Далі - просто. Зосередившись на бюджеті і будучи відстороненим від емісійного центру, уряд позбавляється реальних ресурсних важелів впливу на економіку і втягується у нескінченну боротьбу з неминучими проблемами. При цьому він не помічає, що в рамках фіскального інструментарію ці проблеми ніколи не можуть бути вирішені. Інший варіант - "ми не винні, бо центробанк не зробив це і це". Винних немає, а економіка руйнується. Більш того, впроваджується думка, що уряд за своєю природою не має права втручатися у сферу відповідальності центрального банку. Одночасно примітивізується роль ЦБ із зведенням його функцій до "друкарського верстата". Емісія грошей пов'язується тільки з гіперінфляцією, а значить, вона стає дуже небезпечним інструментом, використовувати який самостійно не можна. Коли думка сформована і маріонетки розставлені, мета досягнута. Центробанк відокремлений і недоступний для влади країни. Однак для уникнення непорозумінь у майбутньому автономність необхідно закріпити законодавчо. Центробанк має бути затверджений у статусі незалежного національного, а не державного органа. В умовах економічних перетворень завжди будуть протиріччя між центробанком та урядом. Тим більше, якщо їм ставити взаємовиключні цілі. Уряду - економічне зростання, а центральному банку - боротьбу з інфляцією. Розділяй і володарюй. У такій ситуації потрібен арбітр. У країні його немає. Значить, потрібен міжнародний. Він є, це МВФ. Процес "віддалення" центрального банку не припиняється. Особливо яскраво це виявляється у кризові періоди, що й відбувається зараз в Україні. Країна максимально поступлива, перебуваючи у борговій петлі і бюджетних лещатах. Рекомендовані МВФ зміни до закону про Нацбанк знімають з нього всю відповідальність за розвиток економіки і позбавляють самостійності у прийнятті рішень. Перетворюють центробанк у ретранслятор вказівок МВФ уряду. Все робиться за калькою статусу ФРС у США. Приватний орган, абсолютно незалежний від держави, "друкує" гроші під відсоток уряду і всій економіці. Там - хоч на благо власної країни. У нашому випадку автономізація центробанків потрібна для легалізації цього механізму в інших країнах. Пояснюється це міжнародною функцією грошей, і тому Нацбанк нібито має більше контролюватися МВФ, ніж урядом. Втім, це тільки підготовка інституційної бази, а потрібен працюючий механізм. Для цього привноситься напрацьована століттями модель розвитку. Догма базується на кількох міфах, але вона повинна сприйматися економічною владою як єдино правильний напрямок функціонування фінансового ринку країни. Реалізація цих міфів складається у руйнівний і керований механізм. Для внутрішнього ринку цей механізм руйнівний, бо він сприяє розвитку зовнішнього ринку. Емісійний дохід через позичковий відсоток йде з країни. Питання лиш у тім, доки економіка генеруватиме позитивний результат. Далі - дефолти, зміна влади. Міф перший. Основа економічного устрою перехідних економік, а особливо монетарного, має бути копією монетарних режимів розвинених країн. З усіма ринковими механізмами, за винятком, здавалося б, незначних і логічних особливостей валютної політики центрального банку. Особливість же у здійсненні "самостійної" грошової політики полягає у тому, що емісія національної валюти можлива тільки через викуп іноземної і накопичення її у резервах центрального банку. Процес стає керованим, оскільки брак валюти є завжди, а взяти її можна тільки в борг на зовнішньому ринку на певних умовах. Механізм стартує: центробанк де-факто втрачає статус національного і набуває статусу філії центробанку країни-метрополії, виконуючи найпростіші обмінні функції. Роль метрополії виконує МВФ в інтересах країн-власниць ВКВ. Президент може звільнити керуючого банком, але він не здатний зруйнувати діючий механізм. Тепер зростання грошової маси всередині країни визначається величиною позики від МВФ, а також позитивним сальдо платіжного балансу. І є еквівалент валютних резервів. Тобто обсяг кредитної можливості банківської системи, процентна ставка і доступність позик для реального сектора визначають не уряд і центробанк, а МВФ. В економічному сенсі така система тільки камуфлює використання національної валюти замість іноземної. "Друкування" своїх грошей під забезпечення чужих виглядає як проста заміна банкнот у фіксованому співвідношенні. Для системи валютного комітету зазвичай характерний брак грошової маси всередині країни. При втечі зовнішнього капіталу, зважаючи на відсутність компенсаторних дій центробанку, економіка занепадає від нестачі оборотних коштів у підприємств внаслідок недоступності кредитів та їх дорожнечу. Якщо гроші - це кров економіки, а центральний банк - серце, то в Україні воно замінено на апарат штучного кровообігу. При цьому кнопка дистанційного керування цим апаратом знаходиться у МВФ. Міф другий. Розвиток економіки можливий лише за рахунок зовнішніх інвестицій. Негативні наслідки цієї тези важко переоцінити. Насправді розвиток економіки та її структура залежать від бажання чи небажання міжнародних корпорацій розмістити своє виробництво в країні або від кон'юнктури ринків капіталу. Тобто формувати структуру економіки відповідно до власних планів у таких умовах неможливо. Також стверджується, що створення інструментів "довгих" грошей - не завдання центробанку та уряду, бо належить до інвестиційної діяльності і не є функцією ЦБ. Ця помилкова догма приймається лібералами як аксіома. А те, що інвестиційні інститути у цих умовах ніколи не сформуються, поясниться відсутністю реформ. Вичікувальна позиція влади виливається у мрії про власні інвестиційні проекти і деградацію промисловості, яка не може працювати на "коротких" ресурсах. Мета досягнута: дитина вмирає, але батьки і далі виконують вказівки лікаря. А вказівка одна: позич гроші і залатай ними бюджетні діри і вгамуй грошовий голод в економіці. Тимчасом скасовуються всі обмеження на вільне входження в країну спекулятивних, "гарячих", грошей, що особливо небезпечно для курсової стабільності. Міф третій - про позитивну процентну ставку центробанку щодо інфляції. Знову причина замінена наслідком. Насправді економічною суттю цієї догми є збереження "ножиць" цін між ставкою ФРС або ЄЦБ і ставкою, наприклад, НБУ. Чим більша різниця, тим більший дохід для іноземного "інвестора". Міф четвертий - про випадкове виникнення офшорних зон. Збиток для країн з нестійкою валютою полягає не стільки у втраті податків і перенесенні прибутку за кордон, скільки у демонетизації економіки через доларизацію ресурсів олігархів за межами власних грошових систем, що є джерелом для кредитування цих же країн. Міф п'ятий. Абсурдна теза ринкового фундаменталізму: ринок сам все відрегулює. У результаті, держава не має ні стратегії розвитку, ні інститутів та інструментів впливу на базові процеси. Начебто через відсутність грошей не створено Банк розвитку, справжній Ексімбанк, інвестиційні структури, інститути фондового ринку. Міф шостий. Ринок - це вільна конкуренція. Україна забезпечила повну відкритість своєї економіки при розрусі та низькій конкурентоспроможності свого виробника. Про яку рівність умов можна говорити, якщо ціна кредиту і його доступність там і тут різниться на порядок? Спрацювало правило: рівність для нерівних - це нерівність. Однак влада і далі героїчно бореться за отримання статусу зони вільної торгівлі з ЄС. Не дивно, що модель "периферійного" капіталізму в Україні успішно реалізується. Окремі ін'єкції зовнішнього капіталу у вузькому спектрі технологій свідомо виносяться за межі країн-донорів на тлі деградації економіки в цілому. Пріоритети розвитку вітчизняної економіки вже давно визначає не український уряд, тому стогони про сировинний придаток слід припинити. Інакше статися не могло. Світ жорстокий: Україні залишають лише те, що є її природною монополією. Дотримання моделі, заснованої на цих міфах, призводить до ситуації, коли вже й уряд, перебуваючи у безвихідному становищі, потрапляє у залежність від зовнішніх боргів і втрачає можливість самостійно розробляти програму розвитку економіки. Реалізується це через відпрацьований механізм - програми і меморандуми з МВФ. У яких умовах Україна веде переговори про отримання нового траншу? Попередній уряд повністю використав всі можливості економіки України з виживання. Вичерпані можливості внутрішніх і зовнішніх запозичень, авансом вилучені податкові надходження, використаний Пенсійний фонд, не повернутий ПДВ, інвестування в основні фонди підприємств нульове, до того ж, неможливо залучати оборотний капітал, оскільки банківська система не кредитує реальний сектор. У країні - криза державних фінансів, економічний спад, криза банківської системи і зачатків фондового ринку, падіння зайнятості. По суті, ситуація характеризується як системна криза на тлі розвитку стагфляції. Це критична ситуація. І що робить НБУ? Не варто аналізувати його дії у 2007-2009 роках з доведення економічної ситуації до нинішнього стану. Однак навіть неспеціалісту зрозуміло, що лікувати грошовим голодом ситуацію із зайвими ресурсами та їх повною відсутністю в економіці - це не абсурд і не відсутність професіоналізму, а виконання чиїхось вказівок. Діагноз МВФ у 2007-2008 роках - "перегрів економіки", а не "перегрів попиту" - призвів до політики грошового голоду щодо національних виробників, а не до придушення попиту населення, що й стало основною причиною фінансово-економічної кризи. Однак це була не боротьба з інфляцією, а боротьба за позичковий відсоток. Звичайний прийом: накачування зовнішнім ресурсом споживчого ринку країни. У результаті, прибутки іноземних корпорацій плюс відсотки за виданими кредитами - це прибуток корпоративного сектора. Потім - різкий відтік капіталу, погашення боргів через позики ЦБ та уряду, прибуток МВФ та ФРС і повна боргова залежність. Щоб не зупинити цей механізм під час кризи, центробанк орієнтується не на розв'язання проблем економічного зростання та зайнятості, а на "боротьбу" з інфляцією - знову ж таки методом "грошового голоду". Для законодавчого закріплення цього процесу ініційовані зміни до закону про НБУ. Їх прийняття зніме з нього всяку відповідальність не тільки за процентну політику, курс і зростання цін. Він буде настільки незалежний і недоторканний, що не буде складати свій базовий документ - Основні засади грошово-кредитної політики на наступний рік. Чи може громадський орган - Рада НБУ - підмінити величезний апарат професіоналів НБУ і виконати цю роботу? Ні. Рокіровка потрібна для того, щоб це робив МВФ, чого він і домагався. Тепер меморандум та основні засади нічим не відрізнятимуться. У меморандумі нема галузей, у ньому є блоки, проблеми економіки і напрямки, які потребують вирішення. Параметри документа такі, щоб боргове навантаження зростало до величини, яка дозволяє його обслуговувати. Ось і весь секрет. Меморандум не потрібно читати весь. Півсотні пунктів і безліч хитромудрих таблиць - лише камуфляж для кількох ключових умов: боротьба з інфляцією через "грошовий голод", підвищення облікової ставки, відсутність рефінансування, плаваючий курс. І ще кілька критеріїв - грошових агрегатів, резервів, активів банків, позик ЦБ уряду. Ось суть документа, який визначає розвиток економіки. Виконання умов припускає падіння технологічних галузей. Сировинні сектори позичать на зовнішніх ринках. І знову НБУ ні при чому, а винен уряд. МВФ - герой і найкращий друг. Ніхто не позичив, а він дав гроші під низький відсоток. Маніпулювання свідомістю дозволяє дурити українських чиновників. Дехто шкодує, що дає позитивний висновок про співробітництво на цих умовах, але крісло дорожче. Влада не підозрює, наскільки широкий спектр можливостей має НБУ на фінансовому ринку. "Керівництво" Нацбанку не здатне і не бажає змінити підходи до ролі установи в економічному розвитку країни, тому його необхідно терміново міняти. Часу мало. Влада в цілому не розуміє, які величезні економічні втрати закладаються в економіку від бездіяльності НБУ. Влада помилково вважає, що ті незначні поступки керівника регулятора, яких вона домагається, цілком вагомі, що й зупиняє її від рішучих дій. Майстерень Адміністрація (Л.П./М.К.)
[ 2010-11-08 13:17:29 ]
Завтра, 9/11/2010, в Україні і світі пройдуть акції солідарності на захист мови
9 листопада, у День української мови та писемності, в Україні та світі планують провести акції солідарності на захист мови. Оганізатори, серед яких – Рух добровольців «Простір свободи», Громадянський рух «Відсіч», Громадська кампанія «Новий громадянин» – закликають усіх небайдужих приєднатися до акції. "Це – день нашої солідарності. Влада, яка хоче знищити нашу мову, має зрозуміти – ми не дамо їй цього зробити", - наголошуть організатори. У повідомленні також зазначено: "Партія Регіонів, комуністи та Блок Литвина внесли до Верховної Ради законопроект про мови, який передбачає "українсько-російську двомовність" і є інструкцією зі знищення української мови. Провідні наукові установи України відзначили, що прийняття проекту призведе до дезінтеграції держави і зникнення українців як народу. 4 жовтня у Києві, а 18 жовтня – по всій Україні люди вийшли на вулиці, протестуючи проти спроб прийняти цей документ. Влада відклала розгляд закону, але не здалася. Янукович і його сателіти планують протягувати вибухонебезпечний проект у листопаді. 9 листопада, в День української мови, виходь на вулицю. Відзначимо наше свято акціями солідарності: 14.30 - збір на Контрактовій площі біля пам’ятника Сковороді, коротка акція й хода до Адміністрації Президента 15.30 – акція протесту біля адміністрації президента. Збір біля будинку Спілки письменників України (вул. Банкова, 2). Вимагаємо від Януковича займатися обіцяним "покращенням життя", а не нацьковувати "язик" на мову. 17.30 – Мистецьке дійство "Відчуй смак рідної мови" на Майдані Незалежності. Приходимо зі свічками, смолоскипами й відкритим серцем і разом творимо дійство зі Слова, Руху й Вогню. Разом з нами на акції солідарності вийдуть українці в різних куточках України та світу. Разом захистимо свою мову і не дамо владі шматувати Україну!", – наголошується в повідомленні. Організатори наголошують, що акція проходить під державними прапорами, без партійної символіки. Спроба використання партійних прапорів, банерів тощо буде розцінюватися як провокація. Майстерень Адміністрація (Л.П./М.К.)
[ 2010-11-12 17:46:51 ]
Віктор Пинзеник: Україні загрожує технічний дефолт
Україна може піти на реструктуризацію ОВДП, оголосивши таким чином технічний дефолт. Про таку можливість заявив екс-міністр фінансів Віктор Пинзеник 11 листопада під час засідання Фінансового прес-клубу "Держоблігації - тиха гавань чи зона підвищеного ризику?". За словами Пинзеника, списувати борги перед інвесторами держава не буде, а тому реструктуризація - це найбільше зло, яке може на них очікувати. За даними екс-чиновника, сьогодні 7% доходів бюджету йдуть на обслуговування боргів, а співвідношення держборгу до ВВП уже перевищило 40% й складає понад 420 млрд грн. (включає, зокрема, 20 млрд грн., які необхідно буде повернути Росії в кінці року, згідно угоди про тимчасове зниження ціни на газ). Як зазначив експерт, дефіцит держбюджету за 10 місяців склав 71 млрд грн., а за підсумками року він може сягнути 95-96 млрд грн. (якщо рекапіталізація банків не буде здійснена в повному обсязі). "Це страшна цифра - кожний рік добавляти 100 млрд грн. боргу. Скорочення дефіциту на 10 млрд грн. нічого не дають, бо обслуговування боргу з'їдає бюджет", - зауважив екс-чиновник. На його думку, у 2011 році потрібно скорочувати дефіцит, щоб зняти проблему наростаючої сплати відсотків за боргом. Віктор Пинзеник констатував, що за підсумками минулого року фактичний дефіцит держбюджету перевищив плановий показник у 104 млрд грн., оскільки останній не враховував, зокрема, невідшкодований ПДВ. Ця проблема зберігається і в поточному році, а значить і реальний дефіцит бюджету є більшим. Експерт нагадав, що за 10 місяців 2008 року держава повернула 28 млрд грн. по ПДВ, за аналогічний період 2009 року - 31 млрд грн., а в 2010 році - лише 18 млрд грн. (це при тому, що експорт зріс за рік на 33%, і досягнув до кризового рівня 2008 року) За словами екс-міністра фінансів, бюджетні проблеми несуть в собі ключові ризики, які пов'язані з ціновою та курсовою стабільністю в державі. Їх усунення сприятиме збільшенню кредитування реального сектору, а отже й загальному оздоровленню економіки. http://news.finance.ua/ua/~/1/0/all/2010/11/12/216763  Майстерень Адміністрація (Л.П./М.К.)
[ 2010-11-26 13:28:30 ]
Список Кардина для України (!)
Олександр Горобець, 23.11.2010:18.08.00 Як повідомили цими днями ЗМІ Росії, « Европейский комитет по международным делам единогласно одобрил введение санкций против лиц, причастных к смерти Сергея Магнитского. На общее голосование в Европарламенте соответствующая резолюция будет вынесена в декабре. Документ был представлена комитету депутатом Европарламента Лаймой Лучией Андрикине из Литвы. Согласно тексту этого документа, шестидесяти российским чиновникам из так называемого "списка Магнитского" будет запрещён въезд в Евросоюз. Кроме того, банковские счета и имущество, размещённые этими лицами в ЕС будут арестованы. В "Список Магнитского" или "список Кардина" содержит имена начальника следственного комитета МВД Алексея Аничина, его заместителя Александра Матвеева, заместителя генпрокурора Виктора Гриня и других высокопоставленных российских чиновников. Назван так в честь одного из авторов американского закона "О правосудии в отношении Сергея Магнитского" - американского сенатора Бена Кардина. В этот список вошли все лица, причастные к смерти российского юриста. В сентябре этого года Бенджамин Кардин внёс на голосование в Конгресс США законопроект, придусматривающий запрет въезда в Америку всех граждан РФ, упомянутых в этом списке. Напомним, Сергей Магнитский погиб в одном из московских СИЗО в ноябре прошлого года. Он обвинялся в уклонении от уплаты налогов. Его коллеги считают, что Магнитского лишили свободы за то, что он вскрыл коррупционную схему, благодаря которой силовики смогли похитить из бюджета страны 5.4 миллиарда рублей. С призывом ввести санкции в отношении чиновников, ответственных за арест Магнитского, ранее к правительствам США и стран Евросоюза обращались российские правозащитники. » У зв’язку із цим виникають цілком логічні запитання: чому в Україні, після десяти років після зникнення Георгія Гонгадзе, 1. Так і не було проведено жодного журналістського розслідування щодо обставин зникнення нашого колеги? 2. Чому навіть тепер, коли засуджено частину учасників смертельної розправи над журналістом, коли фактично відомий (завдяки публікаціям ЗМІ) головний зміст розповідей екс-генерала О. Пукача на допитах про страшний злочин, а також імена тих, хто так чи інакше ще з вересня 2000-го знали про вбивство, хто його вчинив, і відповідно до чинного законодавства не донесли про це (я не кажу вже про інше, про що варто було б у такому випадку говорити) залишаються й далі «героями» часу? Вони безсоромно повчають нас життю, вирішують наші долі на високих державницьких посадах. Представляють Україну в зарубіжних відрядженнях. Отримують найвищі урядові нагороди. Навіть не мають публічного осуду в суспільстві. 3. Чи не пора створити «список Кардина» для України? 4. Отже, висловлюйтесь, браття-журналісти, записую: Олександр Горобець http://blogs.telekritika.ua/?id=1882 Олександр Комаров (Л.П./Л.П.)
[ 2010-11-26 14:54:40 ]
А ось цим питанням якраз і могли б зайнятися і "правдоруби" і популісти. З паршивої овечки хоч шерсті жменя. Створити для владних мужів і їх нащадків таку-сяку атмосферу віртуальної невідворотності покарання. Але... але і західній демократії до барабана ілюзорні цінності. Про них там зразу забувають, як тільки з'являється матеріальна вигода. В часи Голодомору нашого чи китайського там залюбки купували пшеницю, добре знаючи про її походження.
Це група товаришів продавила своє рішення по справі Магнітського, використовуючи певний ресурс. Ось Березовський, як писали замовив чи причетний до справи Лістьєва, а що? Три мільярди поцуплених в російського уряду куди важливіші для англійського уряду ніж примарна видимість справедливості. Та й не Березовський то Абрамович стирив би. Для них аби вони були в Британії. Якщо тут влада безкарна, то могли би і Ющенко і Тимошенко продавити щось в милій їй Європі. Та політична доцільність завжди бере гору над моральними цінностями. А що пишуть на Заході про справу Гонгадзе і чи взагалі знайомі там з нею? Майстерень Адміністрація (Л.П./М.К.)
[ 2010-11-27 12:11:51 ]
Ну Ющенко давно подох, а інші ще жевріють.
Сподіваюся, що народ - ось у боротьбі з цим податковим кодексом - по-новому самоорганізується, а адекватні політичні сили підтримають. Майстерень Адміністрація (Л.П./М.К.)
[ 2010-11-27 20:24:57 ]
23 докази геноциду й жодного спростування
Янукович закликає вивчати факти. А факти, такі, що навіть 7 мільйонів жертв може виявитися мінімальною оцінкою. Якщо Голодомор – не Геноцид, а "спільна трагедія", то як так сталося, що між переписами 1926 і 1937-го років населення СРСР, без урахування українців і казахів, зросло на 119,4%? За цей же час чисельність українців зменшилася на 15,3% від чисельності українців у 1926-му році. Тобто станом на 1937 рік число українців, у разі поширення на них загальносоюзних тенденцій, мало б становити 37,246 мільйона. А СТАНОВИЛО 26,421 МІЛЬЙОНІВ, ТОБТО НА 10,825 МІЛЬЙОНІВ МЕНШЕ. Звичайно, можна сказати, що перепис 1937 року організували шкідники троцькісти-бухарінці, за що їх було жорстко, але справедливо покарано радянським правосуддям. Але як тоді з даними офіційно визнаного в СРСР радянського перепису 1939 року? За цими даними, кількість українців з 1926-го по 1939-ий роки скоротилася з 31,195 до 28,111 мільйона, тобто на 11 відсотків. За цей же час, приміром, кількість росіян зросла з 77,791 до 99,591 мільйонів, тобто на 28%. Населення СРСР загалом зросло на 16% - зі 147,028 до 170,557 мільйона. Якби на Україну поширити хоча б середньосоюзні темпи зростання населення, навіть з урахуванням показників України, то тоді кількість українців у 1939 році мала б становити 36,186 мільйона, тобто на 8,075 мільйона більше, ніж їх виявилося насправді. І це при тому, що ще на початку ХХ століття Україну за швидкістю зростання населення порівнювали з Китаєм. А сьогодні Україна - №1 у світі за швидкістю зменшення населення. Можна було б поставити Януковичу, який заперечив геноцидний характер Голодомору, ще чимало запитань. Наприклад, такі: · Чому в селах України, які проводили відповідні обрахунки, кількість загиблих у результаті Голодомору більша, ніж у Другій світовій війні? У ній загинуло щонайменше шість з половиною мільйона мешканців України. · Чому з усього СРСР в 1932-1933 роках лише в Україні застосовувалися військові операції з огородження, з тим щоб не дати населенню врятуватися від голодної смерті? · Області України, населені пункти, а також сам кордон УРСР у 1932-1933 роках були оточені військовими загонами, у сутичках з якими загинуло багато втікачів. Цьому є маса доказів та свідчень досі живих людей. · Чому нічого схожого в інших регіонах СРСР не було? · Чому єдиним регіоном, крім України, де в 1932-1933 роках були застосовані збройні сили для огородження територій після вилучення харчів у населення, стала Кубань - єдиний регіон СРСР поза Україною, де на той час переважало українське населення? · Чому по всьому периметру кордону України, від Житомирщини до Луганщини, розташовано численні українські села, які вимирали з голоду, а за кілька кілометрів, за кордоном України, населення інших республік - Росії та Білорусії - не згадує жертв голодомору? · Чому тільки щодо населення України було ухвалено постанову, яка запровадила вилучення в селян не лише зерна, а всіх без винятку харчових запасів? · Чому в розпал голоду 22 січня 1933 року Кремль спеціальною директивою наказав не допускати виїзду селян із території України й Кубані в інші райони, а "тих, хто пробрався на північ" негайно заарештовувати, і, після того, як були виявлені "контрреволюційні елементи", висилати на місця попереднього проживання? · Чому в розпал голодомору, 17 березня 1933 року, було прийнято постанову, згідно з якою вихід із колгоспу допускався тільки з дозволу адміністрації на основі організованого набору робочої сили? · Чому поселенців і червоноармійців, які заселялися на місце вимерлих селян, влада забезпечувала харчами, а місцеве населення - ні? · Чому Голодомор проводився паралельно з відновленням масштабних репресій проти культурної еліти України та згортанням українізації в Україні й на Кубані? · Чому про Голод у Поволжі 1921-1922 років у СРСР можна було вільно писати, а про просту згадку про Голодомор в Україні ще в 1980-х роках можна було потрапити за ґрати? Чому в розпал Голодомору в Україні СРСР називав повідомлення про нього у світі "брудними наклепами" йпродовжував так робити ще десятиліття? · Чому під час Голодомору в Україні в 1932-1933 роках СРСР експортував за кордон мільйони тонн зерна та значні обсяги інших харчів, чому є маса підтверджень в офіційній біржовій статистиці? · Убивство мільйонів українців завдало значної шкоди економіці СРСР. Найбільш вразливими до голоду є діти. Вони мали б стати продуктивним населенням і основою економічної могутності країни. Однак СРСР усе одно пішов на їхнє вбивство. В українських селах постійно народжувалися люди, виховані українською мовою в українських традиціях. Врятувати їх від голодної смерті коштувало б копійки в порівнянні з тим, що ці люди щороку заробляли для країни. Однак керівництво СРСР їх не врятувало. Чому? · Невже в такій країні, як СРСР, де люди часто боялися говорити пошепки під ковдрою, могли вмирати від голоду мільйонами протягом майже двох років без відома й схвалення цього в Москві? · Чому іноземні дипломати повідомляли про приватні заяви радянських керівників про те, що в Україні в результаті голоду "етнографічний матеріал буде змінено"? · Радянський Союз здійснив геноцидні дії у вигляді виселення проти низки народів Криму й Кавказу. Невже Сталін більше любив українців? · Чому свідки розмови Сталіна за участі Постишева і Косіора, заявляли, як Сталін похвалив їх за звіти в Москву про кількість померлих від голоду в Україні і сказав Постишеву: "Ты, Паша, назначен нами туда в роли главгола (главнокомандующего голодом), и этим оружием сделаешь там больше, чем Семен конными армиями. Стасик (Косіор) немного растерялся, а у тебя рука и воля железные"? · Чи довіряє Віктор Янукович матеріалам з`їзду КПРС і самому Генеральному секретареві Комуністичної партії про те, що Сталін вирішив виселити всіх українців з України: "Українці уникли цієї долі тому, що їх занадто багато й нікуди було вислати. А то він (Сталін) і їх би виселив". · Ця ідея була реалізована в наказі народного комісара внутрішніх справ СРСР Берії та заступника народного комісара оборони СРСР Жукова від 22 червня 1944 року про виселення всіх українців до Сибіру. · У своїх спогадах радянські генерали зізналися в існуванні такого наказу та готовності його виконати. Про те, що всіх українців збиралися виселити з України, на ХХ з`їзді КПРС у 1956 році зізнався генеральний секретар КПРС Хрущов. · Згідно зі спогадами американського державного секретаря Стеттініуса, під час переговорів у Ялті в 1945 році Сталін скаржився на "ненадійне" становище в Україні, та жалкував, що не ухвалив рішення про виселення українців до Сибіру. · Якщо в 1944 році керівництво СРСР було готове на геноцид українців посеред війни, то чому вони не могли цього хотіти в 1933? Якби президенту була важливіша правда і повага до земляків (якщо не співвітчизників) за окрик з Москви, то він би дав логічну відповідь на ці питання. А найголовнішу відповідь мають дати собі українці. До таких катастрофічних наслідків призвела втрата державності у Визвольних змаганнях 1917-1923 рр. І зараз наміром вступити до Митного союзу, змінивши Конституцію, „українська” влада в особі Януковича фактично створює передумову для чергової трагедії. Бо ж ніхто з ідеологів „руского міра” й не збирається приховувати, що для цього „міра” український народ є помилкою, яку треба виправити (викорінити). Олександр Палій, історик Майстерень Адміністрація (Л.П./М.К.)
[ 2010-11-29 12:36:18 ]
Із нещодавнього інтерв'ю для "Ехо Москви".
(Інтерв'ю давалося українською мовою, фрагмент подано так, як на "Ехо Москви". http://echo.msk.ru/programs/beseda/729803-echo/ В.ЮЩЕНКО: Что объединяет нацию? Я один эпизод возьму. В том числе история. Какой бы она ни была. Иногда даже горькая история, трагическая история объединяет больше, чем какие-то другие страницы. В этом суть. Почему важна для каждой нации история? Это не от того, что это чье-то хобби, а потому что когда мы ищем общность, то она проявляется в том числе и в истории. Поэтому для каждой нации история – это как святой Грааль. Россия, например, пишет свою историю, и она ни у кого не спрашивает – ни у поляков, ни у финнов Поляки пишут свою историю. Причем и тот, и тот народ жили в одном времени. Но при этом у каждого история своя. Даже если поляки были колонией Российской империи. У них своя история – не общая. Не общая история с Финляндией, хоть Финляндия тоже была колонией Российской империи. В общем, у каждой нации – своя история. Мы можем дышать одним воздухом, жить в одно время, но у каждого из нас своя история. Поэтому когда у нации есть проблема единства, часть этой проблемы должна взять на себя и цельность и единство истории, наших корней. Потому что корни у нас общие. И, очевидно, мы можем сказать, что и сегодняшний день у нас общий. Да и завтрашний день у нас общий… Это та точка, которая добавляется чувства, ощущения соборности, единства. Поэтому история важна как нациеобразующий фактор. Собственная история, написана этой нацией, принятая этой нацией. И когда мы касаемся темы Голодомора 1932-1933 годов, с одной стороны, это точка истории, которую много лет замалчивали, потому что за этой точкой истории стоит самое большое гуманитарное преступление. Не проанализировав эту историю и не дав ответ, почему было совершено этот преступление, почему оно стало возможным, кто за ним стоит, - мы не только получим сигнал из своего прошлого – кто мы есть. Мы дадим ответ, в конце концов, что в нашем понимании является добром, а что злом, какая власть нужна, как предотвратить, чтобы это не повторилось… Ведь это человеческие действия были, это не стихия. Когда мы говорим о том, что кто-то пробует это повернуть в русло природной, естественной засухи, природного неурожая, кто-то вообще говорит: «Да забудьте вы этот Голодомор. Уже 5 лет говорите об этом, давайте дальше о чем-то не травмирующем говорить, о чем-то светлом, о чем-то радостном». Так я хотел бы некоторые параллели провести. Не интересует ли вас, почему нация, которая 90% формировала экспорта зерна из России, получила голод. Как нация, которая …выращивала 20% мирового объема пшеницы, 40% ячменя, получила голод. Как нация, которая даже в самый тяжелый год собирала 12,5 мл.тонн зерна, а для удовлетворения потребностей нужно 10 или 11 млн, почему она голодала? И ты приходишь к выводу: природа тут ни при чем. Господь тут ни при чем. Тут вмешалось то, что принесло искусственную смерть. Кто-то говорит: «Вы знаете, голод был в России, Беларусь, в Польше, Чехии, Казахстане…» Абсолютно верно. Природный (естественный?) голод стучал в дверь любого народа, и в 17,и в 18, и 19 ст. Голод переживал любой народ. То есть очень часто не хватало провизии, и был голод, и люди умирали от голода. Это называется голод. Но есть второе обстоятельство. У тебя были продукты, но тебя убили голодом. Это называется уже Голодомор. Здесь большая разница – смерть от голода или убийство голодом. И вот когда мы приходим к этой дефиниции, мы отталкиваемся, что те около 10 млн. жертв, которые принесла Украина из-за искусственной организации голода, трактуются как геноцид против украинского народа. Что такое геноцид по Конвенции? Это массовое убийство людей по этническому, национальному, расовому, религиозному признаку. Прошу вас обратить внимание на первые две категории: этнический и национальный. Этнический – в контексте «этнос» и национальный – в контексте «народ». Так украинский суд определил: «Геноцид против украинского народа». Где львиную долю этого геноцида, конечно, ощутили на себе украинцы. Но не только украинцы – и россияне, и казахи, и евреи – кто населял нашу землю. Но ведь это и есть украинский народ. Когда говорят, что в тот же период и в те же годы аналогичный голод был на Поволжье, в Казахстане, в Беларусь. Это тоже не совсем правильно. Не такой голод. В Украине голод и Голодомор был вызван не проблемой неурожая, а проблемой чрезмерных заготовок. Когда з 12,5 млн.т при потребности 11 т заготовка стоила нам около 7 млн. дол. Простая арифметика для тех, кто руководил заготовкой, показала: уважаемые, если вы с Украины забираете больше 2 млн т, вы обрекаете крестьянство на гибель. Но, очевидно, эта арифметика не интересовала тех людей, потому что их задачей было организовать этот голод, организовать убийство голодом. Это первое. На Поволжье заготовок не было. В Казахстане тоже не было. А у нас они были. И когда мы говорим о втором отличии, Вы знаете, из Поволжья не запрещали людям выезжать в центральный черноземный район, Московскую область, в любую другую область России. Искать хлеб, где зерно есть, и добывать его. Единственные, кому был запрещен выезд за рамки собственной территории, это были украинцы. Которые жили на Кубани, потому что это этническая сторона была, и на Украине. Прямое распоряжение. Кстати, «черные доски»… В Поволжье их не было, в Беларусь не было, в Казахстане «черных досок» не было. «Черные доски» были только на Украине. А это что значит: село, которое подпадает под «черные доски», - это гетто, которое окружалось военными – ни выйти и не зайти. Это концлагерь. Решение о занесении на «черную доску» - это решение о твоей смерти. Такого порядка, инструмента коммунистический режим не использовал ни на одной территории, кроме Украины. Говорим ли мы о других вещах, которые выделяют Украину в это время в действиях центрально большевистского режима – суть остается одна: голод, который произошел на Украине в 1932-33 годах, в содержательной части правильно называть Голодомором – мор голодом – убийств голодом – геноцид, организованный коммунистическим режимом, его политическим руководством, в центре Советского Союза и на местах – в Украине. И поэтому определение суда от 13 января 2006 г. о преступлении, совершенном Сталиным, Кагановичем, Косиором и еще четырьмя руководителями компартии Советского Союза и Украины – это формальное правовое завершение, это та точка правовая, которую мы поставили в системе политических и правовых действий 1932-1933 годов. Редакція Майстерень (Л.П./М.К.)
[ 2010-11-29 10:37:11 ]
 Браво WikiLeaks! Всі матеріали щодо викриттів WikiLeaks http://www.pravda.com.ua/tags/tag_Wikileaks/ Світ стрімко змінюється, багато яких явищ (не кажучи вже про систему влади в Україні) стрімко наближаються до свого, принаймні іміджевого, краху. Попереду тотальна прозорість? Схоже, найближчими часами, ця прозорість сягне на декілька рівнів углиб звичної владної пітьми. :) Щоправда, за допомогою хитромудрих засобів масової інформації матимемо перед собою ось таку картинку, та здогадатися що і до чого буде, я думаю, не важко. 29.11.2010 10:10 "Ъ": Виклали начистоту У ніч на понеділок в інтернеті мала з'явитися перша частина чергової партії секретних документів від скандально відомого сайту WikiLeaks - десятки тисяч файлів з онлайн-архіву, що містить листування держдепартаменту з посольствами США за кордоном. Але сталася накладка: якомусь блогеру зі Швейцарії помилково продали сьогоднішній номер журналу Der Spiegel, який бере участь в публікації скандальних матеріалів. І той почав викладати їх в своєму блогу на Twitter. Блогер зі Швейцарії, який позначає себе в мережі під ім'ям Саймор Дженкінс, вчора випадково прогулювався біля залізничного вокзалу Базеля. На вітрині одного з кіосків він раптом побачив номер німецького журналу Der Spiegel, який чомусь надійшов у продаж на день раніше, ніж треба. Це був той самий номер, якого з нетерпінням чекав увесь світ. У журналі, який співпрацює з WikiLeaks, розкриваються подробиці чергової гучної публікації скандально відомого сайту. Крім усього іншого, в документах містяться психологічні характеристики зарубіжних лідерів, взяті з дипломатичного листування посольств США з держдепом. На обкладинці Der Spiegel надруковані портрети деяких з лідерів. Під портретами - цитати з характеристик, які їм дають американські дипломати. Президента Росії Дмитра Медвєдєва американці називають "блідим і нерішучим", прем'єр-міністра Володимира Путіна - "альфа-самцем". Як виявляється з обкладинки Der Spiegel, про канцлера Німеччини Ангелу Меркель у документах сказано, що "вона уникає ризику" і "рідко буває креативною", президент Франції Ніколя Саркозі названий "голим королем", афганський лідер Хамід Карзай - "параноїком", а Махмуда Ахмаді-Нежада коротко охрестили Гітлером. Те, що потрапило в інтернет вчора - це лише верхівка айсберга. З сьогоднішнього дня WikiLeaks планує оприлюднити 251 278 дипломатичних депеш, відправлених до Вашингтона посольствами США за кордоном, і понад 8 тис. листів держдепу своїм представництвам у різних країнах світу. WikiLeaks отримав ці файли від інформатора, що мав доступ до секретного онлайн-архіву, який містить документи Пентагону і держдепартаменту. Серед цих паперів немає документів під грифом "цілком таємно", а приблизно на половині файлів і зовсім немає грифа допуску. 40,5% призначені "для службового користування". Найцікавішими можуть бути 15 652 файли, що мають гриф "таємно", причому 4330 їх також мають позначку "noforn", що означає, що документ у жодному разі не повинен потрапити в руки іноземця. Вчора ввечері інформацію про майбутні публікації доповнив сам засновник скандального сайту Джуліан Ассанж, який виступив по Skype перед журналістами з арабських країн на конференції в Йорданії. За його словами, нинішній транш секретних документів проливає світло на дипломатію США в ста країнах: "Чого там тільки нема - від замовних вбивств у Східному Тиморі до особливостей ведення бізнесу найбільшими з американських банків". За даними Der Spiegel, велика частина службового листування дипломатів належить до періоду після 2004 року, коли для вдосконалення взаємодії та "зняття інформаційних перепон між відомствами" був запущений спільний проект міноборони США і держдепу Net-Centric Diplomacy. Він став частиною так званої Secret Internet Protocol Router Network (SIPRNet) - секретної бази даних Пентагону, доступної 2,5 млн співробітників цього відомства по всьому світу. "Найсвіжіші" документи датовані січнем-лютим 2010 року (всього 9005 штук). Останній документ датований 28 лютого. Основна частина паперів - це записи бесід американських дипломатів з політиками, чиновниками і приватними особами в різних країнах, звіти про найважливіші події в країнах перебування і аналіз поточної ситуації в цих країнах. "Інтерес ці документи становлять саме тому, що, розраховуючи на те, що папери ніколи не потраплять у відкритий доступ, дипломати і політики говорять у них правду або, принаймні, відображають її так, як самі її бачать", - йдеться в замітці Der Spiegel. Інформація про підготовку публікації даних викликала у Вашингтоні справжній переполох. Побоюючись, що відносини з багатьма союзниками і партнерами в усьому світі будуть безнадійно зіпсовані, держдеп та посольства США почали зв'язуватися з урядами різних країн та інформувати їх про дану ситуацію. Серед "попереджених" - Австралія, Великобританія, Канада, Данія, Норвегія, Німеччина, Франція, Італія, Ісландія, Ізраїль, Ірак, Туреччина, Індія і Китай. Отримавши попередження, уряди цих країн поспішили вжити заходів для мінімізації потенційних збитків від оприлюднення документів. Редактори провідних британських ЗМІ отримали лист з Даунінг-стріт з проханням заздалегідь інформувати уряд про публікацію матеріалів WikiLeaks, якщо в них будуть міститися дані, які можуть завдати шкоди обороні і національній безпеці Великобританії. Глава МЗС Італії звернувся до опозиції з проханням "утриматися від коментарів" з приводу викриттів WikiLeaks, навіть якщо в паперах буде інформація, що компрометує Сильвіо Берлусконі. Майстерень Адміністрація (Л.П./М.К.)
[ 2010-12-01 14:25:41 ]
Китай заблокував доступ до сайту Wikileaks
Влада Китаю заблокувала доступ до сайту інтернет-ресурсу Wikileaks. Як передає Газета.ру, за даними джерел, таке рішення було продиктоване прагненням обмежити розповсюдження інформації, що “порочить країну”, і небажанням «псувати відносини зі США». З ранку середи, 1 грудня, спроби «зайти» на сайти wikileaks.org і cablegate.wikileaks.org, що опублікували більш як 250 тис. документів Міністерства закордонних справ США, супроводжувалися написом «з`єднання не може бути встановлене». Видання зазначає, що китайська влада дотримується політики цензурних обмежень на контент, що розміщується у мережі. Як повідомлялося, зокрема, в матеріалах Wikileaks йшлося, що Китай має намір переглянути своє ставлення до КНДР як до союзника і вважає країну «зіпсованою дитиною». Також у таємному листуванні американських і китайських дипломатів йшлося про те, що КНР фактично готова погодитися з об`єднанням двох Корей під керівництвом Сеула. Майстерень Адміністрація (Л.П./М.К.)
[ 2010-12-01 14:39:16 ]
Путін не очікував зверхності від американських дипломатів
Прем'єр Росії Володимир Путін не вважає катастрофою витоки інформації на сайті WikiLeaks. Про це він заявив в інтерв'ю Ларрі Кінгу на телеканалі CNN. Деякі експерти вважають, що хтось спеціально надуває авторитет цього сайту, щоб потім використати в якихось своїх політичних цілях. Так кажуть експерти", - сказав Путін. "Але це не катастрофа. Я не бачу, щоб це було катастрофою", - сказав він. Відповідаючи на питання, хто – він чи президент Медведєв – балотуватимуться на президентську посаду в 2012 році, Путін відповів, що це буде "узгоджене рішення". "Ми побачимо. Поки ще є достатньо часу перед виборами", - сказав він. Путін також прокоментував документи, які були оприлюднені на сайті WikiLeaks, в яких американські дипломати порівнювали його та Медведєва з героями коміксів Бетманом та Робіном відповідно. "Це справа нашої взаємодії, що є важливим фактором внутрішньої політики в країні. Але, якщо бути з вами чесним, ми не підозрювали що це буде зроблено з такою зверхністю, грубістю та так неетично", - сказав він. Українська правда Майстерень Адміністрація (Л.П./М.К.)
[ 2010-12-01 14:53:30 ]
 Міжнародна організація кримінальної поліції (Інтерпол) оголосила в міжнародний розшук засновника скандально відомого інтернет-ресурсу WikiLeaks Джуліана АССАНДЖА (На фото).Про це передає РІА «Новости», зазначивши, що Дж.АССАНДЖ звинувачується шведськими властями, зокрема, в згвалтуванні і сексуальних домаганнях. Інтерпол розповсюдив на ім`я 39-річного австралійця Дж.АССАНДЖА "червоне повідомлення", що рівнозначно занесенню його в список найбільш розшукуваних осіб. Прокуратура Швеції надіслала в Інтерпол прохання оголосити Дж.АССАНДЖА в міжнародний розшук 20 листопада. Раніше стокгольмський суд схвалив запит прокуратури про взяття Дж.АССАНДЖА під варту. Сам Дж.АССАНДЖ, місцезнаходження якого в даний час невідоме, категорично відкидає звинувачення на свою адресу, називаючи їх частиною "брудної кампанії", що проводиться стосовно WikiLeaks, який спеціалізується на публікації "закритої", зокрема секретної інформації. Нарприкінці липня сайт опублікував підбірку службових документів, що стосуються проведення операцій США і їх союзників в Афганістані та Іраку з січня 2004 року по грудень 2009 року. Підбірка включала понад 90 тис. документів. Її основу склали рапорти американських командирів різного рівня про проведення операцій, що описують подробиці бойових дій і містять детальний опис їх наслідків. А минулого понеділка, 29 листопада, інтернет-ресурс виклав чергову порцію секретних документів – понад 250 тис. Цього разу це здебільшого листування американських дипломатів з Держдепартаментом, в якій, зокрема, містяться вельми невтішні вислови на адресу ряду європейських лідерів. Майстерень Адміністрація (Л.П./М.К.)
[ 2010-12-01 21:33:11 ]
М. Хазін "WikiLeaks розбушувався ..."
Автор: Михаїл Хазін Текст про викриття сайту WikiLeaks, написаний для fintimes.ru Шум, піднятий на сторінках світових ЗМІ викриттями сайту Вікілікс вражає. Кажуть вже про нове «11 вересня», США лякають смертями і терактами, проти власника сайту збираються заводити цілу купу кримінальних справ (починаючи від сексуальних домагань і закінчуючи тероризмом), сам сайт повис через хакерську атаку (цікаво, хто її організував), і так далі, і тому подібне. Разом з тим, влада Китаю, наприклад (та й деяких інших країн) успішно вирішують проблему з небажаною інформацією в інтернеті на своїй території, та й деякі інші країни теж цілком успішно з нею справляються. І припустити, що США, на території котрих і розташовані «первинні» сервери самої системи інтернету, не могли впоратися з проблемою ... І влада Росії якось кволо відреагували на новини, сказавши, що нічого нового і цікавого в них немає ... Загалом, щось тут таке є, явно недосказане, у зв'язку з чим виникає бажання це проаналізувати. Ось і спробуємо цим зайнятися. Для початку - а чи є принципові новини на цьому сайті для «можновладців»? Швидше за все, немає. Що, влада Німеччини не знали, що спецслужби США протизаконно викрали громадянина Німеччини на території цієї самої Німеччини і тримали його в ув'язненні кілька років? Знали, вони навіть отримали жорстке попередження США про те, що не варто відкривати з цього приводу кримінальну справу і заарештовувати тих, хто був причетний до цієї справи. Або можливо, влада інших країн не знали про такі тонкощі американської політики, які вони робили в багатьох країнах багато років? Чи, може, влада різних країн не знала про особливості своїх власних політиків? У тому числі, про деякі їхні звички та уподобання? Знали, звичайно, в цьому немає жодної проблеми, більше того, я не здивуюся, якщо в рамках протидії різних спецслужб і політичних сил у рамках однієї країни, одні з них для посилення своїх позиція самі зверталися до США (в особі її різних представників). На прикладі «помаранчевої революції» в Києві ми це все чудово спостерігали. Та й у Москві сьогодні, в ситуації виборів, що наближаються, є серйозні підстави вважати, що різні сили апелюють до Вашингтону (у якого, до речі, швидше за все, остаточної думки про те, який розвиток подій у Москві для нього добре, а який - погано, не склалося). Втім, тут ми вже ухиляємося від основної теми. Так в чому ж проблема-то? А проблема в тому, що масштаби соціальної нерівноправності в світі весь час зростають. Про Росію і говорити нічого, у США ж, де рівень соціальної нерівності все-таки трохи нижчий, останні роки теж все виглядало вкрай непристойно, наприклад, у великих корпораціях топ-менеджмент в особі 1-3 чоловік отримував в якості зарплати суми, більші, ніж решта персоналу (сотні тисяч людей, в тому числі і досить високооплачуваних) разом узяті. Бонуси банкірів в останньому фінансовому році, в умовах кризи (!) побили всі історичні рекорди. Та й останні тридцять років все було «не слава Богу»: доходи найбагатших (я не пам'ятаю точних цифр, але десь близько 10% населення) зросли за цей час в три рази (10% на рік у середньому), а 90 % інших - не виросли зовсім ... В інших країнах, бути може, ситуація і трохи краще, але не сильно. А що це значить? Що як тільки економічна ситуація у світі почне погіршуватися (а цей процес уже почався) і підтримувати рівень життя «середнього класу» стане неможливо, почнуться серйозні проблеми. А який найкращий спосіб уникнути цих проблем? Створити ситуацію, за якої «народ» (він же «бидло») просто не знає, що щось у світі не так. Він (себто, «бидло») повинен свято вірити в «свободу» і «демократію», в те, що США захищають по всьому світу «права людини», що гідне життя може бути тільки результатом чесної праці. До речі, саме з цієї причини так люблять піарити розкішне життя акторів і співаків: вони-то дійсно свої гроші заробили і зрозуміло звідки. А ось банкірів піарити не люблять, оскільки виникають питання, як вони так живуть в умовах кризи. Про політиків і говорити нічого ... І саме в цьому основна злочин сайту «Вікілікс». Він показує справжню ціну боротьбі за «свободу» і «демократію», він розкривають реальні відносини в рамках світового істеблішменту, він руйнує всю ту милостиву картинку, яку створюють еліти всього світу для «бидла» (ой, перепрошую, своїх народів). Тобто, висловлюючись мовою Кримінального кодексу, «підриває основи існуючого ладу». Так що звинувачення власника в тероризмі - це ще благородно, можна було відразу сказати, що він п'є кров християнських (ой, винен, ліберальних) немовлят. Втім, не виключено, що є і ще один підтекст у всій цій історії. Адже незважаючи на весь шум, «Вікілікс» все-таки дали можливість документи опублікувати, а власника сайту поки ніхто не вкрав і в таємній в'язниці ЦРУ не тримає ... З чого негайно виникає питання: а чому, власне? Одних можна, а інших що, не можна, чи що? Це дурниці і обмеження демократії. Ні, не виключено, що все це добре пророблений спектакль, спрямований на ... А ось тут мені поки сказати нічого ... Немає в мене серйозних гіпотез, хто з еліти США зацікавлений в такому скандалі. Втім, якщо припустити, що в США залишилися національні еліти, яким не подобається засилля Уолл-стріта в політиці, які хотіли б замінити нинішню фінансову еліту на щось інше, більш «проамериканське» ... Але поки серйозних підстав для цього немає - так що ми промовчимо. Втім, внутрішні інтриги в спецслужбах і політичних відомствах США не гірше, ніж в інших країнах, і не всі вони нам так добре відомі, як сутички між різними вежами Кремля чи розбіжності між Кремлем і Білим домом (який на Краснопресненській набережній). Так що варіанти тут залишаються. А на закінчення можна відзначити, що в найближчі роки найстрашнішими злочинами в очах світових еліт, стануть дії, спрямовані на те, щоб пояснювати «кроликам», хто ж все-таки їх «розводить» і як. Еліти взагалі не люблять, коли «бидло» згадує, що воно, все-таки, народ. Боїться еліта такого розвитку подій ... ( написано 30.11.2010, опубліковано 30.11.2010 ) Майстерень Адміністрація (Л.П./М.К.)
[ 2010-12-02 14:58:05 ]
 З ДОПОВІДНОЇ АМЕРИКАНСЬКОГО ПОСЛА В УКРАЇНІ ЩОДО РОЗМОВ ІЗ ФІРТАШЕМ "Kyiv Post" публикует полный текст отчета посла США Уильяма Тэйлора о встрече с украинским олигархом Дмитрием Фирташем, которая произошла 8 декабря 2008 года. Он утверждал, что премьер-министр искала поддержку со стороны России для того, чтобы избавиться от РосУкрЭнерго и ради достижения этой цели шла на уступки России. В ходе встречи Фирташ признает, что имел связи с организованной преступностью. В частности, Фирташ прямо говорит, что нуждался в одобрении криминального авторитета Семена Могилевича на участие в газовом бизнесе. По словам Фирташа, он получил это одобрение. Kyiv Post располагает копией засекреченного доклада Уильяма Тэйлора, опубликованного WikiLeaks. Ниже - полный перевод этого документа. Среда, 10 декабря 2008, 07:52 Тема: Украина: Фирташ рассказывает о себе американскому правительству 1. Неоднозначный Фирташ напрямую не указал причину, по которой он просил срочной встречи с послом, он также не просил американское правительство ни о чем, но долго рассказывал о своем бизнесе и политике, явно пытаясь улучшить свой имидж в глазах Америки. Миллиардер, который судя по всему, является одним В своем длинном монологе Фирташ описал собственную эволюцию как бизнесмена — от момента, когда он торговал продуктами питания до создания РосУкрЭнерго. В своем длинном монологе Фирташ описал собственную эволюцию как бизнесмена — от момента, когда он торговал продуктами питания до создания РосУкрЭнерго. Фирташ утверждал, что Тимошенко работала с Россией с целью уничтожить РосУкрЭнерго, и приводил примеры, которые должны были доказать, что она делала политические уступки России, чтобы получить поддержку в уничтожении РоусУкрЭнерго. Он признал связи с лидером российской организованной преступности Семеном Могилевичем. Он признал связи с лидером российской организованной преступности Семеном Могилевичем. Он заявил, что нуждался в одобрении Могилевича для того, чтобы начать этот бизнес. Он был непреклонен в том, что не совершил ни единого преступления, когда строил свою бизнес-империю, и утверждал, что посторонние до сих пор не могут понять, что происходило в период беззакония, которое царило в Украине после развала СССР. Он заявил, что Украина ему по-настоящему небезразлична, Комментарий: Аргументы и заявления Фирташа явно направлены на защиту собственных интересов, он видит в Тимошенко явную угрозу своему бизнесу. Фирташ пытается улучшить свой имидж 2. Украинский миллиардер Дмитрий Фирташ, больше всего известный как совладелец неоднозначного газового посредника РосУкрЭнерго, искал встречи с американским послом 8 декабря (2008). Фирташ так и не объяснил, зачем ему была нужна эта встреча, он также не обозначил каких-либо просьб к Послу. Но, в ходе разговора было понятно, что он пытался использовать эту встречу для того, чтобы изобразить себя в лучшем свете. Фурст сказал, что присутствовал на встрече, как «друг и советник» Фирташа и в ходе встречи заявил, что Правительство США может иметь неверные представления о Фирташе. В определенный момент встречи Фирташ начал говорить об «ошибках, которые он, возможно, совершил», но перевел разговор на другую тему, как только Фурст подал ему знак. Фирташ поддерживает президента Ющенко 3. Во время встречи, длившейся два с половиной часа, Фирташ рассказал послу, что он непубличный человек, который, с недавних пор, все активнее начал погружаться в украинскую политику. Он признал, что «верно служил» президенту Ющенко в качестве неофициального советника во время напряженных газовых переговоров с Россией и политического кризиса во время Оранжевой революции 2004 года. Он сообщил, что по просьбе президента трижды встречался с Ющенко на его даче на прошлой неделе. Он признал, что «верно служил» президенту Ющенко в качестве неофициального советника во время Он Он добавил, что подобное разделение Украины - это именно то, добиться чего надеялась Россия, чтобы контролировать Украину. … И ненавидит Тимошенко<> Фирташ назвал Тимошенко состоявшимся олигархом, которая заключила с Москвой соглашения, которые в будущем сделают Украину уязвимой для российских олигархов – это то, чего не может допустить ни он, ни сторонник ПР Ринат Ахметов. 4. Фирташ отозвался о титуле Тимошенко «газовая принцесса» как ошибочном. Он объяснил, что хотя Тимошенко и заработала много денег на коррумпированной долговой схеме торговли газом в 90-х, но о самом газовом бизнесе она не знает ничего. ХХХХХХХХХХ, чтобы создать ложное представление о том, что она активно не 5. Фирташ заявил, что Россия всячески поддерживала коалицию БЮТ и ПР, и что такая коалиция должна была быть сформирована 7 декабря. Оставалось дождаться только подписи Виктора Януковича, лидера ПР. Он уверил, что смог сорвать создание коалиции, в самый последний момент убедив Януковича, что альянс с Тимошенко долго не продлится. Фирташ рассказал, что еще 6 декабря на каждом телеканале и в каждой газете Тимошенко предсказывала, что договор о создании коалиции между БЮТ и ПР будет подписан 7 числа. При этом, он с видимым удовольствием рассказывал, как удачно смог использовать свой телеканал ИНТЕР, чтоб обнародовать интервью Януковича, опровергающего заявление Тимошенко о том, что коалиция БЮТ и ПР уже практически сформирована. Отвечая на вопрос посла о том, был ли срыв сделки между ПР и БЮТ их совместной с Ахметовым работой, Фирташ уверил, что они работали отдельно друг от друга, хотя силы их и были направлены на достижение общей цели. Отвечая на вопрос посла о том, был ли срыв сделки между ПР и БЮТ их совместной с Ахметовым работой, Фирташ уверил, что они работали отдельно друг от друга, хотя силы их и были направлены на достижение общей цели. 6. Фирташ сказал, что они и он, и Ахметов оба хотели коалицию между ПР и ее сторонниками. Он уверил, что выступил посредником во время встречи, прошедшей вечером 8 декабря, между Януковичем и Ющенко. Он не был уверен в том, что Януковичу и Ющенко удастся сформировать коалицию, однако увидел, что это - единственный путь, способный вывести Украину из политического кризиса. Скромное начало... Фирташ рассказал, что его происхождение весьма скромное. Его отец был инструктором по вождению машины, а мама работала на сахарном заводе. По словам Фирташа, поскольку его родители ненавидели коммунизм, у них не было полезных связей, которые позволили бы вступить в университет — об этом он мечтал с детства. 7. Фирташ говорит, что он простой человек, выросший в селе Сынкив в Тернопольской области, на западе Украины. Фирташ рассказал, что его происхождение весьма скромное. Его отец был инструктором по вождению машины, а мама работала на сахарном заводе. По словам Фирташа, поскольку его родители ненавидели коммунизм, у них не было полезных связей, которые позволили бы вступить в университет — об этом он мечтал с детства. Фирташ говорит, что разделял родительское презрение к Коммунистической партии и согласился вступить в Комсомол только после того, как член партии запер его на два дня в своем офисе без воды и еды. 8. Фирташ сказал Послу, что учился в техникуме до того, как его забрали в армию в 1986 году. После армии он учился на пожарника. В 1991 году, когда Советский Союз развалился, Фирташ сказал, что его родители посчитали это событие концом света, и очень Он также 9. Примечание. Украинская газета Украинская Правда, исследовав жизнь Фирташа, сообщила, что он не получил высшего образования, но был бравым солдатом с огромными связями. Именно связи помогли ему создать бизнес на консервированных продуктах и сухом молоке, которые он поначалу экспортировал в Узбекистан. Согласно сообщениям в прессе, в том, что бизнес Фирташа таки стал успешным, была большая заслуга его первой жены и бизнес-партнера Мария Калиновской. Именно связи помогли ему Его бизнес в последствии вырос в зарегистрированную в Германии высокодоходную компанию, объединявшую консервный завод и систему поставки продукции. Фирташ и Калиновская были женаты с 2002 по 2005 год. При разводе Калиновская получила приличную часть состояния, не ... стал мощным олигархом. 10. Фирташ подробно рассказал, как он начал заниматься газовым бизнесом. Он объяснил, что его бизнес в сфере пищевых продуктов и других товаров, запущенный им в Черновцах в Западной Украине вместе с его женой Марией, сначала назывался KMIL, а затем перерос в High Rock Holdings. Фирташ сказал, что он познакомился с украинским бизнесменом Игорем Бакаем в Туркменистане. Там он занимался продажей автомобилей в Ашхабаде, но мечтал о большем. Благодаря этому бизнесу, он познакомился с мощными бизнес-фигурами из бывшего Советского Союза. Фирташ сказал, что он познакомился с украинским бизнесменом Игорем Бакаем в Туркменистане. Там он занимался продажей автомобилей в Ашхабаде, но мечтал о большем. По словам Фирташа, Бакай убедил украинского президента Кравчука разрешить ему покупать газ исключительно для украинского рынка в Туркменистане. Фирташ сказал, что успех Бакая подогрел его интерес к газовому бизнесу. (Примечание: В 1993 году Бакай тогда создал компанию Республика, которая позже трансформировалась в Интергаз, который начал выгодную торговлю между Фирташ также описал газовый бизнес в Украине в 1990-х как особенно опасный. Фирташ сказал, что во время премьерства Павла Лазаренко, последний назначал уголовников на должности в правительстве и использовал свою премьерскую должность в коррупционных целях. 11. Фирташ также описал газовый бизнес в Украине в 1990-х как особенно опасный. Фирташ сказал, что во время премьерства Павла Лазаренко, последний назначал уголовников на должности в правительстве и использовал свою премьерскую должность в коррупционных целях. Он добавил, что Тимошенко стояла во главе Объединенных Энергетических Систем, с помощью которых разбогатела. Фирташ утверждал, что Лазаренко, Тимошенко и помощник Лазаренко Игорь Фишерман разделяли и властвовали на украинском газовом рынке. Он утверждал, что Лазаренко приказал убить "Донецкого губернатора Евгения Щербаня" в 1996 году (в 1996 году Щербань был не губернатором, а бизнесменом и народным депутатом - ред.) и главу Итеры в Киеве за то, что тот не разделял газовую бизнес-философию Лазаренко. Он утверждал, что 12. Еще одним таким бизнесменом был Игорь Макаров, создавший газотрейдерскую компанию Итера в 1992 году, поставлявшую туркменский газ в бывшие республики Советского Союза. Фирташ утверждал, что Макаров нанял бывшего главу КГБ, чтобы тот возглавил службу безопасности, чтобы управлять газовой империей Макарова в Фирташ вспоминал, что он поставлял продовольственные товары через High Rock Holdings, которую Итера использовала, чтобы покупать газ таким же образом в Туркменистане. Макаров тогда платил Фирташу наличкой, полученной от продажи газа. Фирташ говорит, что Макаров отказался выплачивать Фирташу $50 миллионов в 2001 году, что заставило Фирташа развивать собственный газовый бизнес, в то же время вытесняя Макарова. Фирташ говорит, что Макаров отказался выплачивать Фирташу $50 миллионов в 2001 году, что заставило Фирташа развивать собственный газовый бизнес, в то же время вытесняя Макарова. 13. По словам Фирташа, он нанял уроженца Венгрии бизнесмена Андраса Кноппа для ведения переговоров по сделкам на газ с Казахстаном, Туркменистаном и Узбекистаном. Поскольку эти Центральноазиатские страны доверяли Фирташу как надежному бизнесмену, они согласились подписать с «Евротрансгаз», в результате чего бизнес Макарова оказался в руинах. Фирташ добавил, что пошел на тот ужин опасаясь, что его побьют или даже убьют за то, что он отнял бизнес Макарова. 14. Фирташ также рассказал, что Макаров пригласил его на ужин в Киеве в По словам 15. Согласно рассказу Фирташа, компания ETG (Евротрансгаз — ред.) была единственным транспортером туркменского газа в Украину. (Примечание: Согласно сообщениям в СМИ, к 2005 году Фирташ создал целую империю по торговле газом, что позволило ему легко передать дела в РУЭ. В дополнение, Фирташ владеет львиной долей акций в украинских, эстонских, российских, немецких, швейцарских, итальянских, таджикских и австрийских компаниях, которые объединил под управлением Group DF (Группа Дмитрия Фирташа — ред.). Он также приобрел 61% акций украинской Медиагруппы Интер, которая является владельцем и совладельцем 7 телевизионных каналов и новостного агентства Ukrainian News Agency. К 2006 году предполагаемые активы Фирташа оценивались а $5 млрд., но большинство экспертов уверенны в том, что Фирташ намеренно занизил размер своего реального состояния, которое на самом деле достигает десятков миллиардов долларов. В беседе с послом, Фирташ не очертил никаких конкретных рамок своего богатства). Будущее РосУкрЭнерго 16. Когда Фирташа спросили об обещании Тимошенко устранить РосУкрЭнерго из Украины, в своем ответе он связал Тимошенко с Россией. Он утверждал, что премьер-министр искала поддержку со стороны России для того, чтобы избавиться от РосУкрЭнерго и ради достижения этой цели шла на уступки России. Он утверждал, что премьер-министр искала поддержку со стороны России для того, чтобы избавиться от РосУкрЭнерго и ради достижения этой цели шла на уступки России. В качестве примера таких уступок Москве Фирташ назвал молчание Тимошенко о военных событий в Грузии в августе, ее избежания заявлений относительно Голодомора и вопроса Черноморского флота в Крыму. Он утверждал, что россияне также простили Тимошенко ее долг в размере $600 миллионов, который остался со времен ее бывшего газового бизнеса. Этот долг мог быть использован как инструмент давления на Тимошенко. Фирташ признался, что у него все больше усложнялись отношения с Россией. Он Этот Отвечая на вопрос посла, Фирташ сказал, что долг Украины компании РосУкрЭнерго составляет около $3 миллиардов, и добавил, что этот долг именно перед РУЭ, а не перед Газпромом. 17. Отвечая на вопрос посла, Фирташ сказал, что долг Украины компании РосУкрЭнерго составляет около $3 миллиардов, и добавил, что этот долг именно перед РУЭ, а не перед Газпромом. По его мнению, долг РУЭ Украина могла вернуть только газом, поскольку у страны не было денег, чтобы выплатить всю сумму сполна. Он так же добавил, что согласно контракту между РУЭ и Газпромом, любые поставки газа получателю РУЭ должны быть заверены двумя подписями на документах о соответствующих газовых трансакциях — одна подпись представителя Газпрома и вторая — представителя РУЭ (Фирташа). Фирташ объяснил, что если на документе о передаче газа нет его подписи, то с юридической точки зрения не существует доказательства того, что газ был передан РУЭ или Украине, соответственно, Газпром лишается возможности требовать оплату от РУЭ, таким образом, оставляет РУЭ в газовых соглашениях на некоторое время. По его предположению, Украина должна будет отдать РУЭ 12 млрд. кубических метров газа для того, чтобы погасить долг. Это можно сделать путем передачи РУЭ газа, который уже имеется в хранилищах, таким образом, повысить долю газа РУЭ в хранилищах до 23.5 млрд. кубических метров, поскольку у РУЭ на то время там уже были собственные запасы в размере 11.5 млрд. кубических метров (максимальная вместительность газового хранилища — 34 млрд. кубических метров). Фирташ намекнул, что если компанию РУЭ «подвинули» по соглашению со стороны России, Украина, скорее всего, попробует забрать или украсть все запасы газа РУЭ в газохранилище. Газ обычно поставляется в Европу по рыночным ценам, что до сих пор является прибыльным бизнесом, не смотря на снижение цен на газ во всем мире. Фирташ намекнул, что если компанию РУЭ «подвинули» по соглашению со стороны России, Украина, скорее всего, попробует забрать или украсть все запасы газа РУЭ в газохранилище. Связи с российской мафией 18. Посол попросил Фирташа рассказать о своих связях с боссами российских преступных группировок, такими как Семен Могилевич. Фирташ ответил, что многие люди с Запада не понимают, что происходило в Украине после распада СССР. Он добавил, что "когда правительство не может эффективно управлять, страной правят законы улиц". Он отметил, что было невозможно обратиться к правительству официально, не встретившись с членами преступной группировки. Фирташ признал, что он нуждался и получил разрешение от Могилевича, когда начинал различные виды своего бизнеса, но он отрицал, что находится в близких отношениях с Могилевичем. Суть того, что сказал Фирташ была в том, что он не отрицал связи с людьми, которые связаны с организованной преступностью. Вместо этого он утверждал, что был вынужден иметь дело с членами преступной группировки, включая Могилевича, а иначе он никогда бы не построил бизнеса. 19. Суть того, что сказал Фирташ была в том, что он не отрицал связи с людьми, которые связаны с организованной преступностью. Вместо этого он утверждал, что был вынужден иметь дело с членами преступной группировки, включая Могилевича, а иначе он никогда бы не построил бизнеса. Если ему было необходимо разрешение властей, к примеру, ему неизменно было необходимо разрешение соответствующих «бизнесменов», которые сотрудничали с представителем властей, выдающим соответствующее разрешение. Он также утверждал, что, несмотря на то, что знал многих бизнесменов, которые связаны с организованной преступностью, включая Солнцевскую группировку, он никак не участвовал в их незаконных делах. Он утверждал, что эра «закона улиц» прошла, и что сейчас в Украине можно иметь полностью законный бизнес. Он подчеркнул важность политического объединения Украины, чтобы ослабить влияние российских криминальных боссов на украинский бизнес. Майстерень Адміністрація (Л.П./М.К.)
[ 2010-12-02 15:02:10 ]
Навіть якщо WikiLeaks замовкне – найцікавіше ще попереду
Схоже, це айсберг, у якому ховається велика група посадовців американської розвідки, дипломатії і армії, що згуртувалися в русі опору політиці американського керівництва... Джуліан Ассандж Інтерпол оголосив у розшук Джуліана Ассанджа, засновника Wikileaks. Американський уряд, схоже, готовий вчинити з ним, як із «ворожим комбатантом», свого часу захопленими в Афганістані, Іраку й навіть в Європі – вколоти снодійне й доправити в тюрму в Гуантанамо. Сам найімовірніший – за планетарним народним визнанням – кандидат на наступну Нобелівську премію миру – десь ховається, але через зв’язкових попередив про наступний викид секретних документів. Те, що прокуратура Швеції звинувачує його у зґвалтуваннях, може працювати тільки на імідж борця за правду. Коли 30 років тому потрібно було спаплюжити високопоставленого співробітника ЦРУ Філіпа Ейджі, який утік на Кубу й розповів про брудні операції відомства в Південній Америці, його оголосили алкоголіком і бабієм. Сьогодні ці гріхи вже такими не вважають, тому, наприклад, коли потрібно було зганьбити інспектора ООН Скотта Ріттера, який наполягав, що Саддам Хусейн не має зброї масового знищення, то його оголосили педофілом: Ріттер спростував ці звинувачення в суді, але його реноме уже було поховано. Та історія його виправдала: коли в Іраку так нічого й не знайшли, аби хоч щось пред’явити на виправдання вторгнення, про Ріттера згадали з пошаною, і він зажив уже в статусі мученика правди. Щодо зґвалтувань та «примусу», нібито вчинених Ассанджом у Швеції, то це, схоже, з тієї ж опери. Як мальовничо описав ізраїльсько-шведський письменник Ісраєль Шамір, стараннями войовничих феміністок там «зґвалтування» трактується не лише як суто фізичний акт наруги, а й випадок, коли «потерпіла» вирішить, що стала жертвою «свинячого чоловічого шовінізму» - для цього достатньо, щоб коханець не подзвонив наступного дня. Простіше, по-нашому, «поматросив і кинув». Себто Ассанджу слід було негайно після любощів узяти в тих двох жінок, які так радо взялися опікуватися ним у чужій країні, розписки, що потерпілими вони себе не вважають і претензій не мають. Чи є Ассандж героєм-одинаком, як часто подають, який подорожує з трьома лептопами й хвацько ламає секретні бази даних? Нібито так, якщо згадати, що в молодості рідний австралійський суд помилував його за хакерство, узявши до уваги його «благородні безкорисливі мотиви». Але навіть у кіно чи не останнім героєм-одинаком, що викривав корупцію і змови в уряді, були персонажі Алена Делона у фільмах ще 70-х. А наш герой вільно пересувається через кордони і дає інтерв’ю по скайпу, попри ордер на арешт, коли, здається, кожна собака не сплутає цю довгу худу фігуру зі світлою шевелюрою. Ось тут здається, що «високий блондин» - це видима частина айсбергу, у якому ховається велика група посадовців середньої ланки американської розвідки, дипломатії і армії, що мали чимало часу згуртуватися в русі опору політиці американського керівництва. Саме ця група і забезпечує «високого блондина» сотнями тисяч документів і вільним пересуванням у просторі й часі а-ля Бетмен. Досі ця група висувала на публічний подіум, наче пробні кулі, окремих дисидентів, щоб перевірити американську та світову урядову та громадську думку – найпомітнішим був колишній керівник підрозділу ЦРУ з пошуку Бен Ладена Майкл Шоер із викривальними заявами. Які мотиви керують цією групою? Передусім, бажання помсти всій команді Буша-Чейні-Райс-Рамсфельда за те, що вони звалили провину на розвідку, коли жодних слідів зброї масового знищення в Іраку не знайшли, отож луснув отой благородний привід для вторгнення. Військові невдоволені тим, що на них вішають собак за невдачі в окупованому Іраку та Афганістані. По-друге, рішуча незгода з уже традиційною для всіх адміністрацій політикою беззастережної підтримки Ізраїлю, коли США в цьому тандемі відведено підлеглу роль, коли – за крилатим висловом – хвіст крутить собакою. Нарешті, унеможливлення американського нападу на Іран, що стало б справжньою катастрофою для Америки. Останнє, схоже, досягнуто завдяки недавньому масштабному викиду документів Wikileaks, оскільки ні в кого не було сумнівів, що плани удару по Ірану Вашингтон виношував не для отих «благородних» завдань не допустити появи ще одного власника ядерної зброї, навіть не з метою подолати свого давнього ворога, а суто з інтересів Тель-Авіва. І нічого нового тут немає. Понад сто років тому, коли американській адміністрації потрібно було популяризувати серед населення війну з Іспанією в благородній місії звільнити Кубу від колонізаторів, газетному магнату Рудольфу Герсту передали для публікації перехоплене листування іспанського посла з Мадридом, де той глузував над президентом Монро, називаючи його «слабаком». Тепер історія повторюється з точністю до навпаки. Що тепер робитиме Вашингтон? Передусім доведеться відкликати купу дипломатів із країн призначення, адже в жодного сірка не позичити їм очей, щоб чесно дивитися на своїх візаві, про яких вони писали не у вельми поштивих виразах. По-друге, вони неминуче стануть цапами-відбувайлами, на яких можна навісити гріхи в несанкціонованій творчості, польоті фантазії і т.д. А їхні відставки призведуть до масштабного поповнення дисидентської групи в американському владному істеблішменті. Отож найцікавіше і найважливіше ще попереду, навіть якщо Wikileaks замовкне назавжди. Ігор Слісаренко, для УНІАН Майстерень Адміністрація (Л.П./М.К.)
[ 2010-12-06 21:59:25 ]
Юлія Латиніна. Для "Ехо Москви"
http://echo.msk.ru/programs/code/731270-echo/ Ассандж. Возвращаясь к более приятным историям. Ассандж – персонаж, как кто-то мне написал в блоге «знакомый русской классической литературе в виде профессора Бромберга из романа братьев Стругацких». Помните, который не признавал никаких преград для информации, и делал это, заметим, совершенно бескорыстно. В этом смысле Ассандж, как и многие его помощники, тот же Брэдли Меннинг - это такие абсолютно бескорыстные люди. И даже если у них что-то не совсем в порядке с головой, то у них не все в порядке с головой так, как может быть не в порядке с головой у хорошего и довольного человека в западном обществе – они хотят только добра. Собственно, кредо Ассанджа очень простое: не должно быть бесконтрольной власти, кроме как власть Джулиана Ассанджа, - потому что Wikileaks это бесконтрольная власть. И конечно, это очень интересный психологический вопрос, потому что, прежде всего, заслуга Ассанджа заключается в том, что он создал движок, создал софт, который позволяет кому угодно присылать в Wikileaks что угодно и оставаться при этом неизвестным. То есть, о том, что ему прислал все документы по США именно Брэдли Меннинг, который сейчас за это сидит, и которому корячиться 53 года, по-моему, - Ассандж узнал, только когда Меннинга арестовали. В этом смысле тот российский мидовец, который прокрякал, что у России есть способ выключить этот ресурс, помимо всего, продемонстрировал глубочайшее незнание проблемы. Точно так же, как ряд российских политиков, которые всерьез обсуждают вопрос, не направлен ли этот выброс против России, - ну, это такой глубочайший провинциализм, такое феерическое невежество. Для начала, наверное, этим людям надо просто зайти на сайт Wikileaks, - когда он доступен, - его сейчас доссят постоянно, - и посмотреть, что из всего, что сейчас висит на сайте Wikileaks – там висит 4 набора материалов, все они антиамериканские. Первый – это видео боя в Багдаде 12 июля 2007 г., в ходе которого помимо боевиков были убиты еще и двое журналистов «Рейтер» - там спутали телекамеру с гранатометом. Иракское досье висит, афганское досье висит - 250 тысяч документов американской дипломатической переписки, и то где-то три четверти миллиона документов, которые – внимание - сержант Меннинг, сидя в местном иракском Зажопинске, списал на диск с песнями Леди Гага, то есть, он хвастался потом в своей собственной электронной переписке, как он зашел с этим диском, на котором была эта симпатичная девица, стер звуковую дорожку и загнал туда всю эту информацию. Это к вопросу о том, насколько в США легок доступ к информации и вообще, если уже на то пошло, чем должны заниматься наши шпионы. Как у нас Хуан-Лазар Васенков героически молчал в ответ на вопрос агентов ЦРУ о своем имени, и рассказывал в своих депешах о том, что американцы - судя по тому, что он рассказывал своим студентам - что «кровавый американский режим» делает несправедливости в Латинской Америке – судя по всему, он об этом рассказывал и в своих донесениях. Может быть, Хуан-Лазару не следовало бы давать бесконечное количество денег, Героев Советского Союза, а просто отправить их скромными сержантами 22 лет куда-то к черту на рога с альбомом Майкла Джексона. То есть, дремучий провинциализм людей, которые считают, что три четверти миллиона секретных американских документов вывешены на сайте Wikileaks затем, чтобы скомпрометировать великого Владимира Владимировича. Это, конечно, тяжелая форма, это не лечится. Собственно, что мне кажется важным в этой истории? Первое – абсолютное бескорыстие Ассанджа. Это очень важно, потому что я дальше буду говорить о его российских аналогах, которые не так уж бескорыстны. И то, что Ассандж – кстати, как и множество гениальных людей – видимо, он человек со сдвинутой психикой – это бывает. Представьте себе профессора Перельмана, который занялся политикой. Примерно то же самое Ассандж. Потому что гениальный программист, гениальный хакер. В свое время, кстати, он был арестован в Австралии за то, что он еще в 18-летнем возрасте лазал по сетям – причем, делал это абсолютно без всякой выгоды. Его поэтому и отпустили на свободу, судья сказал: знаете, это было просто любопытство. Вопрос, что у Ассанджа было трудное детство - странно, какое у австралийца может быть трудное детство – чай не в городе Усть-Урюпинске и не в Афганистане. Но там была такая поразительная история, что мама Ассанджа познакомилась с другими мужчиной, который был, как назло, приверженцем секты. Секту возглавляла йогиня Анна-Хемильтон Бёрне, которая имела обыкновение – вы не поверите – воровать детей. У нее было 14 приемных детей, которых другие члены секты ей принесли, усыновили, передали в родильных домах – тут действительно какая-то история из фильма ужасов. И чтобы у нее не отобрали второго ребенка, - не Ассанджа, а его младшего брата, - мама Ассанджа бегала по всей Австралии, скрываясь от этой секты. Это уже сама по себе история жуткая, травмирующая для детства, но проблема в том, что потом корреспонденту «Ньюйоркера» Ассандж объяснял, что за сектой стояло австралийское правительство. То есть, еще в 10 летнем возрасте, если кто не знает, Ассанджа преследовало австралийское правительство в лице секты йогов. И то же самое случилось, когда Ассанджу было 20 лет, потому что он развелся со своей женой, от которой он уже родил ребенка - он в 18 лет родил ребенка. Жена от него ушла, ребенка забрала с собой, Ассандж начал бороться за возвращение ребенка, но опять же, нес женой, а с правительством. То есть, опять бесконечные активисты организовывались, взламывались все социальные учреждения, объявлялись люди, которые будут стучать на это проклятое государство. Это очень характерная позиция для крайних левых. Я уже говорила в прошлой передаче, что совершенно замечательным примером является поддержка Ассанджем, который несколько лет жил в Кении, организации которая называлась «Оскар фондейшн», и которая защищала, - а по мнению кенийского правительства являлась легальным представительством кенийской секты, которая называлась «Мунгики». Секта реально занималась людоедством, помимо рэкета. В конце концов, государство стало бороться с ней с помощью эскадронов смерти, и Ассандж и ряд правозащитных организаций, в лучшей традиции правозащитников, которые всегда готовы защитить права Полифема, с которым бессудно расправился Одиссей - они стали защищать людей от этих бессудных расправ. Но Ассандж ни разу не упомянул, что эти люди людоеды в самом буквальном смысле слова. Собственно, такой же человек сержант Меннинг, о котором я уже говорила. Собственно, сложно сказать, насколько есть Ассандж. Ассандж давно имел свой сайт Wikileaks, на сайте публиковалась масса разных документов, в том числе, безумно интересных, и, безусловно, все это заслуживало права публиковаться, но звездный час Ассанджа наступил тогда, когда были слиты эти документы про США. И всех их слил сержант Меннинг. Сержант Меннинг тоже очень интересный персонаж - он бы никогда не попался, если бы он сам не рассказал, что это он украл эти документы в переписке с хакером. Хакера звали Адриан Лама, этот хакер стукнул в ФБР - переписка эта сейчас опубликована, ее можно прочесть. Она безумно интересна, потому что видно, во-первых, что Меннинг тоже не вполне рациональный человек - он постоянно жалуется на одиночество, депрессию, на то, что его никто не любит. Это одна часть истории. Другая часть истории заключается в том, что в какой-то момент в этой переписке он говорит: а ведь я бы мог продать это Китаю или России за бешеные бабки. Хакер его спрашивает - Что ж не продал? - Это публичная информация, - отвечает Меннинг. Вот такие ребята. И гораздо менее приятный персонаж во всей этой истории - шведка Анна Ардин, та самая, которая подала на Ассанджа заявление об изнасиловании. Думаю, что многие считают, что это медовая ловушка, что ЦРУ наконец-таки нашло короля хакеров – потому что то, что делает Ассандж, это не журналистика и не компромат. Компромат - это когда вы шантажируете. Это хакерство в чистом виде, со всеми плюсами и минусами. Наверное, многие думали, что это медовая ловушка - черта с два, ребята. Эта дама на самом деле сильно двинутая, мягко говоря. Я вообще держусь того мнения, что нет разных видов паранойи. Есть одна и та же паранойя. Ассандж считает, что против него в заговоре все правительства, вместе с сектой йогов. А гражданка Анна Ардин считает, что 3 млрд. человеческих самцов находятся в заговоре против 3 млрд. человеческих самок. В свое время она подвала заявление о «сексуальных домогательствах» на своего студента - за то, что тот во время ее лекции писал СМС. Тем самым он ее «захарасил», показал свое мужское доминирование. И поразительно, что г-н Ассандж, который по ее приглашению приехал в Швецию, и остался по ее же приглашению у нее дома после организованной ею вечеринки, несмотря на всю свою компьютерную грамотность не заглянул в интернет, и не посмотрел, что такое Анна Ардин. Потому что к девушке не рекомендуется приближаться. Простите меня за похабный миф, если мифы бывают похабные, но мне это все напомнило замечательный австралийский миф о первой женщине, у которой, извиняюсь, в этом самом интимном месте вместо мягких тканей были зубы. И когда на нее залезал мужик, она ему там все откусывала. До тех пор, пока не нашелся один герой, который туда для начала засунул булыжник. Так вот г-ну Ассанджу надо было просто посмотреть по интернету, что туда можно только с булыжником, потому что там кусается. Так он мало того, что ее трахнул, на следующий день трахнул ее подружку, - естественно, девушки сверили впечатления и написали на него заяву, а еще он там обошелся, видите ли, без презерватива. То есть, еще раз повторяю – это такая странная крайне-левая тусовка, в которой есть безусловный плюс, который называется абсолютное бескорыстие. Теперь, собственно, что во всей этой истории замечательного. Это то, что в ходе всей этой истории очень сильно изменилось и сильно увеличилось наше представление об окружающем мире, но очень мало изменилось – по крайней мере, для меня - мое представление о США. Потому что компрометирующие материалы обычно заключаются в том, что люли говорят одно, а делают другое. В свое время тот же Wikileaks, и за это ему просто памятник можно ставить, опубликовал переписку сторонников глобального потепления, и выяснилось, что те самые ребята, которые публично кричат, что климат меняется, что с этим надо бороться, что дайте нам деньги, что мы самые лучше ученые, что кроме нас – кто нам возражает – тот не ученый, а вообще дрянь поганая. В частной своей переписке эти люди признают, что сейчас климат такой же, как тысячу лет назад, и обсуждают меры вненаучных расправ с несогласными. В этом смысле, если сравнить переписку сторонников глобального потепление с перепиской американских дипломатов, то это абсолютно в пользу дипломатов, потому что из конфиденциальной переписки сторонников глобального потепления следует, что они врут, а из американской дипломатической переписки следует то, что их политика соответствует их представлениям о действительности. Ну что, мы не знали, что Каддафи это сумасшедший тиран, который боится летать и жить на верхних этажах? Не знали, что Путин «Альфа-дог», что Медведев - как там… «бледный и нерешительный», Робин при Бэтмане? Медведев в зеркало не смотрелся, там себя не видел? Ну да, конечно, - их так никогда не называли публично. Но ребята, если послушать мои телефонные разговоры о тех же самых персонажах, то как бы вам сказать – там встречаются разные фразы, в том числе, непечатные – которые я не произношу публично, но, тем не менее, в общем, по смыслу, мои нетелефонные разговоры не отличаются от того, что я говорю на «Эхе» - может быть, по форме отличаются. Еще один характерный пример – когда вскрылась дипломатическая переписка, то выяснилось, что практически все арабские страны, особенно Саудовская Аравия, на коленях умоляли США нанести удар по Ирану. Публично они говорили другое, а внутри говорили именно это. Это очень интересный момент разницы между демократически государством, и государством тоталитарным: потому что демократическое государство вынуждено вести тайно такую же политику, с теми же целями, которую она ведет явно. А тоталитарное государство свободно – сегодня они воюют с Австразией, завтра с Океанией, - и всегда воевала с Океанией – как это у Оруэлла. И саудовский король, выясняется, публично молчит, а в тайной переписке он не то, что просит американцев нанести удар – он очень гневается, что они не нанесли. Вот, собственно, это главный, на мой взгляд, итог этой истории. Безумно интересно читать эту переписку. Мы узнали много нового - не столько нового, - я бы сказала так: узнали, что американские дипломаты очень хорошо умеют систематизировать информацию и пишут не хуже журналистов. Но при этом интересно: Ассандж накопал три четверти миллиона документов, 300 тысяч документов про Ирак - и ни одного, в котором Буш собирается попилить иракскую нефть. 92 тысяч страниц про Афганистан – ни одного с директивой про расправу над мирным населением. 250 тысяч диппереписки - ни одного слова о том, как «кровавый американский режим», пользуясь «марионеткой-Саакашвили», устроил геноцид осетинскому народу. То есть, три четверти миллиона документов - и ни одного слова подтверждения тому бреду, который несут об американской политике левые, исламисты, людоеды, латиноамериканские диктаторы, «нашисты» с озера Селигер, - и, кстати, сам Ассандж. Самая интересная история третья, которую я хочу рассказать. Я вообще сегодня довольно много о Wikileaks буду говорить и о проблемах информации, о проблемах, перед которыми стоит мир, потому что очевидно, что после того, как в сети стало прорываться так много информации, политики и дипломаты всего мира живут в другой реальности. Это реальности отчасти компьютерная. И они вынуждены будут либо радикальным образом ограничить доступ к конфиденциальной информации – что, в принципе, плохо - потому что любая информация, к которой цивилизация начинает ограничивать доступ, ведет к застою этой цивилизации. В принципе, вся человеческая история – это прогресс, человеческую историю можно измерить в том, насколько свободно становится информация, и насколько больший объем человеку становится доступен. Это очень важный момент. То есть, есть разные критерии того, как измерять прогресс цивилизации. Например, - величиной температур или величиной давления, которое может достигать данная цивилизация. А можно объемом информации, к которой каждый ее член получает доступ. То есть, вряд ли это доступ будет ограничен. Значит, придется жить в каком-то другом стеклянном доме. Есть еще парочка историй, которые я хочу рассказать. Самая простая из них связана с российской загадочной судьбой Wikileaks. Наверное, многие обратили внимание, что в тот момент, когда во всех крупных газетах мира – от «Гардиан» до «Иль Паис», появились большие подробные статьи об архиве Wikileaks, в России почему-то ничего не вышло, а потом вместо этого вышла странная статься в журнале «Русский репортер» , в которой содержалось утверждение, что чтение отчетов американских послов в Грузии производит впечатление, что ни у кого не было иллюзии о том, что Саакашвили начал войну. Перерыв на новости. НОВОСТИ Ю.ЛАТЫНИНА: Итак, я остановилась на том, что когда во всех ведущих газетах мира появились глубокие, содержательные статьи по поводу Wikileaks, то в России, в «Русском репортере», вышла удивительная статья, в которой говорилось, что все понимали, что Грузия начала агрессии. Поскольку из отчета следовало ровно обратное, то Андрей Илларионов даже предположил, что статья в «Русском репортере» является частью новой кампании по дезинформации – мол, не будучи в силах отрицать содержание депеш, российские спецслужбы пытаются минимизировать ущерб. В статье есть ряд и других поразительных заявлений – например, в ней написано, что источник американского посла в Москве являются - цириую: «эксперты, из года в год клевещущие на правящий режим». Но это еще цветочки. Ягодки – это история про заговор, который «кровавый американский режим» устроил против президента Ирана Махмуда Ахмадинежада. Цитирую: «Перед выступлением президента Ирана на Генассамблее ООН, Госдеп послал директиву всем европейским странам, указывая им, когда их представители должны покинуть зал». При этом шведский посол должен был покинуть зал на слове «Холокост» - Ахмадинежад так этого слова и не произнес, и цитирую дальше статью: «представители других стран вышли, а швед так и остался в зале, посылая сигналы тревоги и запрашивая у своего американского наставника, что делать». Проблема в том, что эта история, мягко говоря, полное фуфло. Ну нет такого в каблограммах, что случилось, почему в тот момент, когда «Иль Паис» или «Шпигель» заранее получили материалы Wikileaks, перевели их, проделали огромный анализ, - издание, которое характеризует себя как российский партнер Wikileaks, кое-как публикует документы - в минимальном количестве, без перевода, а вместо анализа предоставляет нам статью, которую проще назвать бредом сивой кобылы. Как вообще партнером Wikileaks стал не «Коммерсант», и не «Ведомости», а вот это? Ответ, конечно, содержится в имени, которым подписана статья - Израэль Шамир. Это такой замечательный человек, который является представителем Ассанджа в России. В статье он пишет о себе в третьем лице «Глава и основатель Wikileaks Ассандж находится сейчас на севере Европы, рядом с ним находится журналист Израэль Шамир – благодаря его работе «Русский репортер» получает предварительные материалы еще до того, как станут они достоянием общественности». Это такой удивительный человек, который отрицает Холокост, называет академика Сахарова «вредным сионистским агентом», в своих статьях рассуждал о том, при каких условиях евреи приносили в жертву детей. Это человек, который участвовал во всех возможных конференциях, включая проведенную Ахмадинежадом конференцию по отрицанию Холокоста. Писал, что перед 11 сентября евреи были предупреждены СМСэсками. Но вы не думайте, что он антисемит – потому что с точки зрения Израэля Шамира, антисемитизма не существует вообще. Антисемитизм существует лишь в воспаленном воображении самих евреев. А есть только реакция на действия самих евреев. Фигура эта настолько одиозная, что из-за сотрудничества с ним, из опасения быть заподозренным нацизме, отказались разные пропалестинские издания типа «Socialist Viewpoint», его французский издатель сел на три месяца в тюрьму за издание книги как раз г-на Шамира. Собственно, что произошло? Шамир действительно, видимо имел право - вот это уже о ребятах, о которых я говорила – у которых такая легкая степень социального прекраснодушия – типа Ассанджа, или того же сержанта Меннинга. Безобидные и замечательные ребята, деятельность которых увеличивает количество добра в мире. К сожалению, когда такая же история проистекает на русской почве, то те же самые маргинальные явления по-другому оборачиваются, что произошло? Израэль Шамир, видимо, предлагал сотрудничество не только «Русскому репортеру», «Ведомости» мне, сказали, что он им не предлагал сотрудничество, «Коммерсант» подтвердил, что он им предлагал сотрудничество. Там была такая проблема, - как там все было организовано? - приехали все журналисты со всего мира, сели в комнату, где их заперли на ключ и смотрели документы, - 250 тысяч этих каблограмм. Договоренность была такая: они пишут свои статьи, занимаются анализом этих документов, а в первой порции своих откровений Ассандж выкладывает те документы, которые являются подтверждением их статей. То есть, это очень большая история на доверии. И действительно, видимо, в этой комнате сидели только те люди, которым Ассандж доверял. Но вот с российской стороны таким человеком оказался этот Израэль Шамир, и представьте теперь себе самочувствие «Коммерсанта», когда ему предлагают - вы оплатите туда дорогу, - ну, это ладно, это как раз дело собачье, - что от «Коммерсанта» там будет Израэль Шамир, и без источников и без подтверждений печатать на первой полосе те впечатления от прочтения или непрочтения Wikileaks, которыми соизволит поделиться человек, как я уже сказала - французский издатель которого сел в тюрьму, человек, который объясняет, что академии сахаров – это сионистский шпион. Собственно, в результате Россия – это уже не относится ни к какому правящему режиму, это относится, к сожалению, к качеству журналистики, - потому что в результате все это получилось в таком виде в «Русском репортере». Что получилось? Есть премьер-министр Ливана Саид Харири, который в августе 20065 г. требует – цитирую «чтобы США прошли весь путь, если надо для того, чтобы остановить иранскую ядерную программу». Есть январь 2019 года, когда зам.министра обороны Египта Мухаммед аль Асар называет Ирак 2угрозой региону», есть апрель 2008 г., когда король Саудовской Аравии просит США - цитирую: «Отрезать голову змее». Есть президент Йемена, который в июле 2006 г. говорит, что это в интересах всех наций – помогать США остановить ядерную программу. Есть июль 2009 г., в котором наследный принц Объединенных Арабских Эмиратов, Мохаммед Бензайед, просит США «не задавливать Иран», есть король Бахрейна, который в ноябре 2009 г. говорит «эта программа должна быть остановлена». Обратите внимание – абсолютный унисон всех арабских стран, которые пытаются воспользоваться США как совком для чистки мусора. При этом публично это не говорят. И все это г-н Шамир прочел или не прочел и из этого он рассказал замечательную историю про заговор, который устроен «кровавым американским режимом» против речи, произнесенной Ахмадинежадом в ООН. И все бы хорошо, но проблема, что ничего подобного не было. Есть, правда, там одна каблограмма от 31 июля 2009 г., - только как в анекдоте: не выиграл, а проиграл, и не в преферанс, а в очко. В ней рассказано, как на инаугурацию Ахмадинежада – не на речь в Совбезе ООН, а на инаугурацию - европейские дипломаты договорились послать самых незначительных сотрудников посольства, чтобы не закрывать дверь задницей. А если Ахмадинежад скажет слово «Холокост», то встать и уйти. Ну, не выиграл, а проиграл, и не в очко, а в преферанс... http://echo.msk.ru/programs/code/731270-echo/ Майстерень Адміністрація (Л.П./М.К.)
[ 2010-12-09 14:16:32 ]
Річард Пендлберрі | Daily Mail Секс-файли WikiLeaks. Як два випадкові зв'язки спровокували полювання на Ассанджа по всьому світу Використовуючи ряд джерел, у тому числі матеріали поліцейських допитів, що просочилися в ЗМІ, The Daily Mail відновлює послідовність серпневих подій у шведському містечку Енкопінге, де засновник WikiLeaks Джуліан Ассандж, за висловом кореспондента, "зробив катастрофічну помилку". Дві жінки звинуватили його в згвалтуванні і сексуальних домаганнях, і це дало грунт для чуток, що "австралійський правдолюб став жертвою очорнювальний кампанії американського уряду". 11 серпня Ассандж прибув до Стокгольма, щоб виступити на семінарі на тему "Війна і роль ЗМІ". Він зупинився в якоїсь "привабливої блондинки", ярої феміністки та учасниці руху Brotherhood Movement, який виступив організатором заходу. Її справжнє ім'я не розкривається, автор публікації називає її Сарою. Сара сказала, що буде відсутньою в місті до того дня, коли повинен пройти семінар, однак раптово повернулася на добу раніше обумовленого терміну. Вони з Ассандж повечеряли в ресторані неподалік, а після повернення в квартиру зайнялися сексом, який був затьмарений "дуже важливим", як виявилося згодом, інцидентом: порвався презерватив. Проте "на наступний день між ними зберігалися досить дружні стосунки", і Сара навіть вирішила влаштувати на честь Ассанджа вечірку. Під час його виступу на семінарі в першому ряду сиділа "приваблива дівчина років двадцяти з хвостиком", яку The Daily Mail пропонує умовно іменувати Джесікою. Як вона сама згодом розповіла поліцейським, Ассандждем вона зацікавилася за кілька тижнів до їх зустрічі, побачивши його по телевізору. Після виступу Джессіка відправилася обідати з Джуліаном і компанією його друзів-чоловіків (за одними даними, її запросив Ассандж, за іншими - вона сама попросила дозволу приєднатися). Під час семінару вона також "за збігом обставин" познайомилася з Сарою. У ресторані Ассандж, за словами Джесіки, "обійняв її за плече", і "стало очевидно, що він фліртує". Після обіду вони сходили в кіно. У понеділок Джессіка зателефонувала Ассанджу, і вони домовилися зустрітися в Стокгольмі. Після цього вони вирішили поїхати до неї додому в Енкопінг, причому у Ассанджа не знайшлося готівки, а оскільки кредитною карткою він користуватися не хотів, побоюючись "стеження", Джессіка купила йому квиток. Діставшись до квартири, вони стали займатися сексом, причому вдруге, зранку, Ассандж "не скористався контрацептивом", хоча Джесіка нібито його про це просила. Тим не менш, вони "в доброзичливій обстановці" поснідали, і Ассандж повернувся до Стокгольма. "Що сталося далі, пояснити важко. Найбільш правдоподібна трактування цих подій полягає в тому, що один з учасників цього сексу на одну ніч у результаті пошкодував про події", - пише The Daily Mail. Джесіка стала "турбуватися, що могла підхопити венеричне захворювання, а то й завагітніти", і зателефонувала Сарі. Вони обмінялися інформацією, і Сара, керуючись чи то власної "люттю", чи то "ревнощами", чи то образою за іншу жінку, через знайомого попросила Ассандж покинути її квартиру (за його версією це сталося трьома днями пізніше). Він (начебто) відмовився. У п'ятницю жінки пішли в поліцію. "Співробітниця поліції, яка вела допит, визнала, що жертвами слід визнати обох: вона вирішила, що Джесіку згвалтували, а Сара зазнала сексуальних домагань". Черговий обвинувач Марія К'еллстранд з її висновком погодилася. Того ж вечора Ассанджа спробували затримати, але не знайшли. До неділі новини просочилися в пресу і справа набула резонансу. До нього підключили головного обвинувача, яка постановила, що звинувачення в згвалтуванні необгрунтовані і мова йде про "дрібне правопорушення". Сара заявила, що "в обох випадках секс почався як добровільний, проте у результаті переріс в насильство". Версію про причетність Пентагону вона відкинула, звинувативши у всьому Асанджа і його "збочені погляди на жінок". У вересні скандал розгорівся з новою силою, виникла загроза екстрадиції Ассанджа в США. "Ассандж, очевидно, відповідальний за хвилю політичних витоків. Повинен він також у сексуальних злочинах, поки сказати не можна. Але чим більше дізнаєшся про цю справу, тим сильніше відчуття, що ... звинувачення не схожі на правду", - пише автор публікації . Втім, навіть якщо Ассандж буде виправданий, у нього, "безумовно, могутній сексуальний апетит, і він не гребує експлуатувати свою популярність", не без заздрості укладає Річард Пендлберрі. Джерело: Daily Mail http://www.dailymail.co.uk/news/article-1336291/Wikileaks-Julian-Assanges-2-night-stands-spark-worldwide-hunt.html?ito=feeds-newsxml Майстерень Адміністрація (Л.П./М.К.)
[ 2010-12-09 14:23:57 ]
Чоловіки, усі до суду! Як цікаво! "Сара заявила, що "в обох випадках секс почався як добровільний, проте у результаті переріс в насильство"... Схоже, за цим принципом можна саджати всіх чоловіків. А ще можна саджати до тюряги і всіх тих, які своєю відмовою від добровільного сексу порушили баланс рівноправності. Та, зрештою, навіть якщо і нічого такого не було, хіба може суд не повірити чуттєвим словам ображеної феміністки? :( Майстерень Адміністрація (Л.П./М.К.)
[ 2010-12-01 14:13:42 ]
 // 05.11.2010 // 09:33 // Черномырдина убили? "Братство" намекает на Путина и Медведева Бывший Посол России в Украине Виктор Черномырдин был убит. С таким сенсационным заявлением выступила партия "Братство". Так, пресс-служба "Братства" распространила заявление, в котором, в частности, говорится: "Напомним, что экс-посла отстранили от обязанностей и отозвали в Кремль для контроля. Москва боялась слишком влиятельной личности Виктора Черномырдина. Но и в Кремле, находясь на должности советника президента, он продолжал собственную игру", пишет Лига. В "Братстве" утверждают, что "все началось с хамского поведения министра обороны России Сердюкова, который грубо обидел при подчиненных Героя России Андрея Кравцова, начальника Рязанского училища ВДВ". "Эпизод был настолько возмутительным, что десантники обратились к Медведеву с требованием снять с должности Сердюкова. Мало того, Сердюков серьезно обидел не только десантников, но и Православную церковь РФ", - говорится в сообщении. "Десантников поддержали и моряки, а потом еще и космонавты. Ситуация стала приобретать явные признаки определенной кампании. Без надежды на поддержку свыше такие вещи в нынешней РФ делать невозможно", - отметили в "Братстве". "Власть, однако, на требования военных не отреагировала. Тогда десантники объявили о проведении митинга в Москве. Заявленное число участников - свыше 10 тысяч лиц. Место проведения - Поклонная гора. Разрешение было дано на 7 ноября", - проинформировали партийцы. "Именно эта критическая ситуация была подхвачена Черномырдиным. Он был одним из тех, кто финансировал возрастающий с каждым днем бунт, превращая его из обычного российского протеста, который постоянно вырывается наружу из-за шаткой системы власти, в серьезный мятеж, - убеждены в "Братстве". - Кто именно является заказчиком его убийства, сейчас неизвестно: он был самостоятельным игроком. И Путин, и Медведев могут быть причастны к этому, ведь Черномырдин был проблемой для обоих". Как сообщал MIGnews.com.ua, Виктор Черномырдин скончался 3 ноября на 73-м году жизни. Он возглавлял правительство России с 1992 по 1998 год. С 2001 по 2009 год был Послом России в Украине. Майстерень Адміністрація (Л.П./М.К.)
[ 2010-12-06 19:41:15 ]
Щодо розділення людства, метод Броннікова
Майстерень Адміністрація (Л.П./М.К.)
[ 2010-12-09 14:30:37 ]
Попри очевидну енергетику і енергійність пана Броннікова, не ясно, наскільки він сам розуміє природу тих сил, якими в певній (досить невеличкій) мірі користується.
Експерти зазначають, що на певних етапах Бронніков переходить межі йому доступного і видає бажане за реальність, часто і вкрай підозрілими "трюками" ... Майстерень Адміністрація (Л.П./М.К.)
[ 2010-12-23 11:47:55 ]
!
Янукович вирішив терміново замінити Стельмаха після жорсткої розмови? Четвер, 23 грудня 2010, 10:15 Питання про зміну голови Національного банку вирішувався в адміністрації президента в понеділок. Про це пише з посиланням на свої джерела газета "Комерсант-Україна". За даними джерел видання, минулого тижня президент запевнив нинішнього голову НБУ Володимира Стельмаха, що той залишиться на посаді ще на 2 роки, незважаючи на похилий вік (18 січня йому виповниться 72 роки). "Представники МВФ пояснили президенту, що під Арбузова, якого вони не розуміють, грошей не дадуть, і президент сказав Стельмаху, що не звільнить його", - сказав глава правління одного з великих банків. Однак джерело, знайоме з представниками МВФ, заявило, що не знає нікого, хто міг би сказати таке президентові. "МВФ важливо, щоб виконувалися параметри меморандуму, які вони означили, а хто це буде робити - неважливо", - сказав він. Джерело в НБУ підтвердило факт зустрічі в адміністрації президента. "Але в понеділок усе помінялося, була дуже жорстка розмова з головою (НБУ)", - розповів співрозмовник. "Ціна питання - 15-16 млрд грн у бюджет, які президент просив знайти. Стельмах сказав, що таких грошей знайти не зможе й останній мільярд із прибутку НБУ вже перерахований. Тоді президент і прийняв нове рішення", - додало джерело в НБУ. За його словами, із присутніх "на папері" 23 млрд грн на рахунках казначейства на 22 грудня було всього 1,5 млрд. На запитання, чи здатен новий голова НБУ покрити різницю, джерело відповіло, що навряд чи. За словами джерела газети, першим заступником голови Нацбанку може знову стати Анатолій Шаповалов. http://www.pravda.com.ua/news/2010/12/23/5705884/ Редакція Майстерень (Л.П./М.К.)
[ 2010-12-23 12:06:58 ]
Пані та панове,
спливають останні переддефолтні тижні, якщо у вас є про що потурбуватися - турбуйтеся вже сьогодні. :( Редакція Майстерень (Л.П./М.К.)
[ 2010-12-27 13:59:00 ]
У Нацбанку визнають недостатність рівня валютних резервів
25.12.2010 У Національному банку визнають недостатність рівня валютних резервів України. Про це свідчать «Основні засади грошово-кредитної політики на 2011 рік», пише тижневик «Дзеркало тижня». Як зазначається у документі, «за існуючими критеріями безпеки обсяг міжнародних резервів має становити не менш ніж 100% короткострокового боргу країни за залишковим терміном погашення». Як повідомлялося, згідно зі статистикою НБУ, на 1 жовтня 2010 року короткостроковий борг за залишковим терміном погашення становив 43,654 мільярда доларів, тоді як міжнародні резерви країни – лише 34,252 мільярда доларів. http://www.radiosvoboda.org/archive/news/20101225/630/630.html?id=2258990 Редакція Майстерень (Л.П./М.К.)
[ 2010-12-23 15:01:12 ]
Стандартно-"донецьке" обличчя нового голови нацбанку - 34-річного (!!!) Сергія АРБУЗОВА, який і походить з міста Донецьк і є колишнім головою “Українського Бізнес Банку”, 63-го за розміром позичальника країни.
Сергій АРБУЗОВ  Верховна Рада України дала згоду на призначення Президентом Віктором ЯНУКОВИЧЕМ Сергія АРБУЗОВА на посаду голови Національного банку України. Як передає кореспондент УНІАН, за ухвалення відповідного рішення проголосували 282 народних депутати з 293 зареєстрованих в сесійній залі. До цього ВР звільнила з посади голови НБУ Володимира СТЕЛЬМАХА. Редакція Майстерень (Л.П./М.К.)
[ 2010-12-23 15:12:30 ]
До речі, якраз перед дефолтом у Росії був змінений "старий" прем'єр (Черномирдін) на вкрай молодого (Кірієнка)...
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.)
[ 2010-12-27 10:27:36 ]
Напевно це повідомлення в кінці року можна вважати і головним за весь рік? Звичайно, що опісля повідомлення, що "Президентом став В.Ф.Янукович".
Отже, В.Пензеник: "Мало хто знає про те, що обіцяну Росією знижку на ціну на газ наприкінці року буде зараховано до суми боргу України перед РФ. І так – до 2017 року." http://www.pynzenyk.com.ua/Articles/detail.php?ID=1010 Висновки не менш цікаві, що можна відібрати в України на суму боргу? Правильно, саме це... Майстерень Адміністрація (Л.П./М.К.)
[ 2011-01-02 14:20:05 ]
 Джинн национализма и будущее путинской РоссииАвтор: Андреас Умланд С конца прошлого века центральным инструментом легитимизации авторитарного курса Владимира Путина стала апелляция к имперской ностальгии и национальной гордости русских. Последствия этой рискованной политики будут угрожать целостности российского государства в 21-ом веке В середине декабря 2010 г. российскую столицу в течение нескольких дней сотрясали массовые выступления ультранационалистов, жестокие столкновения между представителями разных национальностей и связанные с этим массовые аресты. Толчком к этим взаимосвязанным между собой событиям послужила гибель фаната одной из российских футбольных команд 6 декабря этого года в Москве в результате стычки между молодыми русскими и выходцами с Северного Кавказа. Освещая последующие события, зарубежные СМИ писали в основном о конфронтации российской милиции с неонацистами на Манежной площади 11 декабря 2010 г. и других столкновениях в российской столице. Однако до и после вышеописанных московских событий демонстрации русских националистов происходили и в других российских городах, в том числе Ростове-на-Дону и Санкт-Петербурге. Российское движение скинхедов Более того - то, что происходило в эти дни в Москве, это только последние эпизоды в длинной цепи событий, характеризующих тенденцию, которая развивается в России уже несколько лет. Эти тренды недостаточно освещаются в зарубежных СМИ и иногда замалчиваются в российских государственных масс-медиа. Ведущей российской неправительственной организацией по вопросам ксенофобии является московский Информационно-аналитический центр «Сова», систематически отслеживающий ультранационалистические тенденции в России с середины текущего десятилетия. Согласно данным Центра «Сова» в период с 2004 по 2009 гг. в России еженедельно регистрировалось в среднем от одного до двух случаев убийств на почве расовой ненависти. По этому показателю Россия, видимо, обошла все сравнимые с ней страны мира. Рекордным в этом смысле оказался 2008 год, когда по данным «Совы» число убитых достигло 114 человек, и еще 497 человек получили серьезные увечья. Большинство из этих преступлений совершалось русскими ультранационалистическими скинхедами. Справедливости ради здесь следует отметить, что в период с 2009 по 2010 год зарегистрированная центром «Сова» кривая преступлений (убийства и нанесение тяжких телесных повреждений) на почве расовой нетерпимости пошла на спад благодаря принятым российским правительством жестким мерам по пресечению деятельности самых агрессивных неонацистских группировок. Однако, как показали события декабря 2010 года, демонстрируемая в последнее время российским руководством решимость в борьбе с расистами-убийцами пока не оказывает серьезного влияния на распространение идей ультранационализма в российском обществе в целом и в юношеской молодежной среде в частности. (Также необходимо отметить, что «Сова» использует консервативный подход при подсчете количества преступлений на почве ксенофобии, т.е. подходит осторожно к квалификации правонарушения, как преступления на почве нетерпимости). Кроме того следует иметь в виду, что из-за низкого уровня доверия российского общества к правоохранительным органам, возможно, во многих случаях информация о таких преступлениях просто не доходит до милиции. Исходя из этого можно предположить, что приведенное в следующей таблице реальное число преступлений, совершенных ультранационалистами, – выше, а может быть и намного выше данных, с которыми работают эксперты «Совы»). Реальные масштабы неонацистской субкультуры в России пока недооценены ни в самой России, ни за ее пределами. Между тем, московским посольствам стран Азии и Африки приходится сталкиваться с тем, что десятки их соотечественников в России ежегодно подвергаются оскорблениям, преследованиям, нападениям и избиениям, а иногда даже гибнут от рук расистов. Например, в марте текущего года, Министерство иностранных дел Южной Кореи пошло на беспрецедентный шаг, официально обратившись к своим гражданам с рекомендацией воздержаться от поездок в Российскую Федерацию после нескольких случаев нападений на корейских граждан, имевших место в течение предыдущих месяцев. Грустная ирония постсоветского российского антифашизма В течение последних десяти лет Россия особенно решительно позиционирует себя на международной арене, а также в собственных СМИ как главный победитель фашизма. Между тем, в глазах иностранных студентов, гастарбайтеров и имигрантов, которые приезжают в Россию на временное или постоянное место жительства, а также российских граждан с «неславянской» внешностью Россия приобрела амбивалентную репутацию. С одной стороны, российские официальные лица и СМИ при каждом удобном случае обвиняют некоторые соседние государства, такие как Украина и Эстония в том, что они поддерживают «фашистские» тенденции. (В большинстве случаев такие обвинения связаны с терпимой позицией правительств некоторых постсоветских государств к мероприятиям ветеранов, которые сражались против Красной армии на стороне СС и Вермахта во времена Второй мировой войны.) С другой стороны, в разных слоях самогό российского общества существуют куда более опасные тенденции, которые российские власти упорно не замечают или же не понимают их опасности, либо намеренно искажают их сущность. Преступления на почве расовой нетерпимости часто квалифицируются как «хулиганство», а массовое движение скинхедов, имеющее откровенно неонацистский характер, считается маргинальным явлением. Поэтому оно пока и не стало объектом систематических научных исследований, широкой общественной дискуссии и эффективных государственных мер. Это при том, что российское движение скинхедов, имеющее преимущественно ультранационалистический характер, насчитывает по разным оценкам от 20,000 до 70,000 членов. Если это действительно так, то российских скинхедов можно считать крупнейшим в мире неформальным молодежным движением откровенно неонацистской направленности. В подтверждение того, что ведающие этими вопросами российские чиновники плохо представляют себе или же не хотят понимать, что происходит в их собственной стране, свидетельствует и тот факт, что государственные СМИ поначалу пытались представить последние московские события в контексте специфической субкультуры болельщиков футбольных клубов, хотя подобные утверждения были отвергнуты руководством соответствующих московских фан-клубов. Министр внутренних дел РФ Рашид Нургалиев дошел до того, что назвал зачинщиков массовых беспорядков на Манежной площади «левыми радикалами». Путинская утилизация русского национализма Очевидная нерешительность российских властей в борьбе с растущими ультранационалистическими тенденциями в собственной стране объясняется простой причиной. Более умеренный и мягкий, но от этого не менее выраженный русский национализм является одним из главных инструментов легитимизации неоавторитаризма, который реализуется в течение последнего десятилетия в России. После своего назначения Президентом Борисом Ельциным на пост руководителя правительства в 1999 году, Путин изначально приобрел популярность благодаря ярко выраженной воинственной риторике в отношении Северного Кавказа и обещаниям «навести порядок» в стране. Именно Путин в августе 1999 года начал Вторую чеченскую войну. В сентябре того же года серия взрывов жилых домов в Москве и других российских городах, предполагаемо организованная террористами с Кавказа, еще больше осложнила проблемы в отношениях России с ее кавказскими республиками. Однако впоследствии, рейтинг популярности Путина резко возрос, так как он считался тем человеком, который способен обезопасить граждан России от фанатических сепаратистов и религиозных фундаменталистов нестабильного российского юга. Кавказофобия и чувство незащищенности, охватившее российское общество во второй половине 1999 года, стали важными предпосылками того, что весной следующего года ранее неизвестный бывшый сотрудник КГБ легко выиграл президентские выборы РФ. Странное ощущение от этого неожиданного кульбита российской политики еще больше усилилось в марте 2002 года после выхода на экраны фильма Юрия Фельштинского «Покушение на Россию». Эта документальная лента, которая сегодня находится в свободном доступе на нью-йоркском русскоязычном сайте RUNYweb.com, представляет собой тщательное историческое расследование террористических атак 1999 года, подтвержденное шокирующими кадрами и подлинными свидетельствами очевидцев. Представленные факты говорят о том, что российские спецслужбы либо непосредственно причастны к серии взрывов жилых домов 1999 года, либо готовы были продолжить ее в собственных целях в будущем. Что бы ни стояло за событиями сентября 1999 года - природа политических тенденций, зародившихся в вихре антикавказской истерии осенью того года, - очевидна. С тех пор в общественных настроениях в России, находящих свое отражение в СМИ, деятельности политических партий, научных дискуссиях и в других сферах жизни общества стали все явственнее проявляться признаки изоляционизма, этноцентризма и манихейского взгляда на мир. Согласно логике подобного мировоззрения, русские - это не получающая должного признания и уважения, но в действительности героическая нация, которая оказалась зажатой в своих нынешних границах благодаря действиям коварного Запада, продажных российских либералов и неблагодарных национальных элит бывших советских республик. В созданном Владимиром Путиным «дивном новом мире» слово «националист» (в его «хорошем смысле») стало комплиментом, а все те, кто критикуют советскую историю и методы правления Путина - это не кто иные, как «агенты» иностранных держав, отъявленные русофобы или даже «фашисты». Диалектика политической интсрументализации национализма Сегодня в среде российского общества широко бытуют представления о том, что их страна со всех сторон окружена врагами разных мастей, которые пытаются проникнуть на ее территорию с целью подрыва российской национальной безопасности, суверенности, традиции и культуры. (Показательно, что та страна, которая действительно представляет потенциальную угрозу российскому государству и незыблемости его границ, Китай, мощь и национализм которого с каждым годом только усиливаются, не является объектом многочисленных ксенофобских кампаний государственных массмедиа России.) Цель этноцентристской риторики российского руководства последнего десятилетия очевидна: в условиях, когда российское государство является, по сути, крепостью, которая должна защитить суверенитет и целостность страны, полная гарантия гражданских свобод, слишком доверительные отношения с иностранными государствами и излишний политический плюрализм следует считать непозволительной и даже опасной роскошью. Такие понятия, как «суверенная демократия», «диктатура закона» и «вертикаль власти», введенные в последнее время в политический обиход Путиным и Ко, не просто отражают модели правления, имеющие глубокие корни в российской истории. В условиях неопределенности политической ситуации постсоветского периода - это еще и важнейшие предпосылки, которые должны обеспечить выживание России. Кажется, только сейчас российское руководство начинает понимать, в чем состоит особая диалектика подобной политики. Когда общество находится в переходной стадии, джинна национализма разбудить легко, но куда менее легко его контролировать, когда он уже вышел из бутылки. Путин и его команда сегодня успешно решили задачу укрепления своей собственной власти в стране с помощью разжигания ксенофобских и националистических чувств. Но они должны понимать, что играют с огнем, манипулируя национальными чувствами и тревожными настроениями общества. Будет злой шуткой для будущей судьбы русских, если в один прекрасный день историки придут к выводу, что целостность постсоветского российского государства подорвали не его «враги», а руководители РФ и их рискованные политические технологий. Андреас Умланд, к. и. н. (Dr. phil.), к. пол. н. (Ph. D.), доцент магистерской программы по немецким и европейским студиям кафедры политологии Киево-Могилянской академии (www.des.uni-jena.de), редактор книжной серии «Советская и постсоветская политика и общество» (www.ibidem-verlag.de/spps.html). Майстерень Адміністрація (Л.П./М.К.)
[ 2011-01-08 17:22:06 ]
У пошуках "ворогів народу"
29 грудня генеральний прокурор Віктор Пшонка таємно зібрав у своєму відомстві колегію, щоб дати оцінку численним закидам у політичному переслідуванні опозиції. Колегія, на яку не запрошували ані журналістів, ані навіть операторів слухняних телеканалів, дійшла прогнозованого висновку про відсутність політичних підстав для арешту колишніх керівників держави. Суспільство дізналося про їх міжсобойчик з прокурорами та керівництвом МВС і СБУ лише з прес-релізу Генеральної прокуратури. Політичний мотив проведення колегії ГПУ очевидний. Однак, мабуть, після публікації моєї статті прокурори зберуться на нову колегію і постановлять, що попередня колегія була проведена виключно для захисту прав людини (всі ми знаємо, як звуть цю людину), і жодної політики тут шукати не слід. Пшонка зробив своєму відомству ведмежу послугу. Суспільство не складається з наївних дурників, як комусь хотілося б. Офіційне спростування політичного характеру репресій проти опозиції буде сприйнято за принципом, який давно сформулював Бісмарк: "нічому не вір, доки не надійде офіційне спростування". Втім, і без офіційних спростувань все зрозуміло. Юлії Тимошенко інкримінують розтрату коштів, отриманих Україною за Кіотським протоколом, та порушення при закупівлі автомобілів в рамках програми "Сільська медицина". "Розтрата" нібито виявилася в тому, що екологічні гроші були витрачені на виплату пенсій, а автомобілі для сільської медицини не були повноцінними машинами швидкої допомоги. Відповідно до статті 2 Кримінального кодексу України, підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом. Отже, виплата пенсій за рахунок вільних бюджетних коштів - законна процедура, яка неодноразово використовувалася (в тому числі, урядом Януковича) і не має прямого стосунку до екологічних інвестицій - віднині є "суспільно небезпечним діянням", чи не так, панове прокурори? Бо Держказначейство не списало жодної копійки зі спеціальних рахунків, на які було переведено екологічні гроші, і міжнародний аудит підтвердив це. А коли на селі лікар не має можливості навіть приїхати до тяжко хворого на виклик - чи не повинен уряд забезпечити йому хоча б звичайну машину? Бо автомобілями швидкої допомоги кожне село не забезпечиш, дуже дорого... Навіть 1000 спеціальних медичних транспортних засобів на базі машини "Opel Combo" стали справжнім порятунком для пацієнтів багатьох, в першу чергу, сільських медичних установ. Краще вже закупівля таких авто, до речі - на кредитні гроші, надані австрійським урядом - аніж мільйони додаткових гривень із нашого бюджету, які спрямувала команда Януковича на лікування чиновників у "Феофанії". Краще б вже профінансували лікування деяких "прокурорських" в лікарні імені Павлова... Юлія Тимошенко працювала прем’єр-міністром у безпрецедентно важких умовах світової економічної кризи. Вона контролювала в кращому випадку половину уряду. Президент Ющенко за допомогою нормативних актів блокував урядові рішення, в тому числі - через Раду національної безпеки та оборони України, секретарем якої досі працює соратниця Януковича Раїса Богатирьова. Свою лепту боротьби проти уряду Тимошенко вніс і Національний банк, "дітище" двох Вікторів. А головні правоохоронні органи, які покликані боротися із корупцією, контролювали Ющенко (СБУ) та Янукович (ГПУ). Цікаво, чому тоді вони не схопили за руку "злочинців", яких репресують зараз? Виконання соціальних зобов’язань є одним із головних завдань уряду. Навіть з точки зору криміналіста, законні дії уряду Юлії Тимошенко є правомірними, до того ж, є заходами, зробленими в умовах крайньої необхідності. Відповідно до статті 39 Кримінально-процесуального кодексу не вважаються злочином дії, які були покликані відвернути ще більшу загрозу та які були скоєні для усунення небезпеки, що безпосередньо загрожує суспільним інтересам чи інтересам держави. Своєчасна виплата пенсій є суспільним інтересом, адже, за Конституцією, людина, її життя і здоров`я визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Невиплата пенсій поставила б під загрозу життя мільйонів людей! На тлі надуманих звинувачень Тимошенко у корупції дії теперішніх урядовців просто шокують. Нахабно перекачуються бюджетні кошти на рахунки сина Азарова, Клюєва, Близнюка та інших. Навіть лавочки для метро закупляються у "своїх людей" за ціною, десять разів вищою за їх собівартість. Загалом, усі витрати на "Євро-2012" ростуть неймовірними темпами, і всім добре відомо, у кишенях лідерів якої правлячої партії ці гроші осідають в кінцевому рахунку. Поки лідерку опозиції по шість годин допитують у ГПУ за "суспільно небезпечну" виплату пенсій, цікаво подивитись, що ж у наших прокурорів вважається безпечними для суспільства діяннями. Для цього достатньо почитати в архіві новин усі повідомлення зі словосполученням "не виявлено складу злочину". Виявляється, цілком безпечно для суспільства друкувати необліковані "додаткові тиражі" бюлетенів на місцевих виборах та влаштовувати інші фальсифікації. Безпечними для суспільства визнано дії працівників державної охорони, які зламали телекамеру "занадто настирному" журналісту. Влітку харківські прокурори визнали цілком безпечною для суспільства криваву розправу над захисниками парку імені Горького. Я майже впевнений, що закупівлю лавочок у метро по 65 тисяч гривень теж визнають безпечною для суспільства. У нас юристи звикли вертіти законом, як дишлом; словосполучення "верховенство права" у стінах каральних міліцейсько-прокурорських органів давно звучить як анекдот. Можливо у діяльності Юлії Тимошенко і були якісь прорахунки. Не помиляється той, хто нічого не робить. Але, попри усі спроби влади щось "нарити" або підтасувати, жодними документами так і не підтверджено, що Тимошенко поклала у свої кишеню хоч копійку державних грошей. Одіозний прокурор Андрій Вишинський в книжці "Теорія судових доказів у радянському праві" відстоював принцип повного і всебічного дослідження доказів, без якого вина підсудного не може вважатись доведеною. Однак застосовувати цей принцип у "справах про державну змову" він не радив. Навпаки, радив чіплятися за слова підсудних і вибивати з них зізнання ("царицю доказів") будь-якою ціною. За такі теоретичні побудови, а також за яскраве ораторство на процесах "ворогів народу" Вишинський отримав сталінську премію. Прах Вишинського давно покоїться в урні у кремлівській стіні, але його послідовники досі керуються принципом політичної доцільності у правосудді. На жаль, одним з цих послідовників є чинний генеральний прокурор Віктор Пшонка. І справа навіть не в тому, що обидва свого часу обіймали керівні посади у комуністичній партії радянського союзу. Справа в тому, що обидва без докорів совісті заплямували честь мундира і знехтували законами, коли погодилися бути сліпим знаряддям розправ над опонентами правлячої політичної хунти. Тепер питання в тому, чи погодиться суспільство стати заляканою та екзальтованою масовкою на "судових" спектаклях а-ля Вишинський. Безперечно, люди мають підстави звинувачувати всіх політиків (і тих, що при владі, і тих, що в опозиції) у негараздах нашої держави. Більше того - якщо спитати у себе "Що я зробив для України?", винними виявляться не тільки політики... Якщо оцінювати діяльність уряду Юлії Тимошенко з точки зору мирного часу, безумовно оцінка може бути не надто високою. Та якщо враховувати обставини (світову економічну кризу та політичну ситуацію в країні), Юлія Тимошенко зробила максимум із того, що могла. Навряд чи комусь вдалося б більше. Тимошенко вдалося не допустити дефолту України, врятувати країну від банкрутства, вчасно виплачувалися пенсії і зарплати бюджетникам і під кінець свого прем’єрства забезпечити перехід економіки від кризового падіння до зростання. Як би не спокусливо виглядала пропозиція влади забути все добре, а за негаразди призначити винних і показово розтерзати в науку для нащадків, кожній мислячій людині очевидно, що піддаватися цій спокусі не варто і дуже небезпечно. Бо принесення жертв з надією збільшити врожай у наступному році - це варварська, язичницька практика, повернення до дикості. Бо зневага до закону і політична розправа над опозицією неминуче розв’яже руки силовикам, і завтра вони арештують кожного з нас за будь-яку вільну думку чи сміливий вчинок. Не можна підміняти державне будівництво і роботу над помилками архаїчним пошуком "ворогів народу"! Андрій Павловський, народний депутат Олександр Комаров (Л.П./Л.П.)
[ 2011-01-09 16:03:07 ]
Знов до пива рибу подавай. Якщо Юля Тимошенко не порушувала ніяких законів (про бюджет, про екологію, про пенсійний фонд і все-все-все, чого встигли наприйматися), то їй зовсім нічого хвилюватися. Про важкі умови праці ЮВТ вже говорили-переговорили і про кризу світову і про половину уряду і злого бабая Ющенка і народ який не розуміє божественної місії ЮВТ. Але залишимо краще Тимошенко для історії. Нічого вона не змогла запропонувати ніж все найгірше з часів розбудови соціалізму і перекласти на нинішній момент. Вона запропонувала систему райкомів, обкомів і т.п. з довічною приватизацією. Або просто з повним позбавленням відповідальності. Нічого не зробили за п'ять років свого пришестя так звані помаранчеві для створення незалежних інститутів влади, як то суди чи національний банк. Влади їм весь час тільки не вистачало.
Але я хотів сказати про опозицію. Опозиція має сказати чим вона відрізняється від влади. А не - все буде як було, тільки ми хочемо у владу і краще назавжди. Для цього є вибори, в нас владу ніколи не любили, бо немає за що. Будуть нові вибори і буде можливість реабілітуватися попередній купці. Якщо, звичайно, не всі перемістяться в нинішню владу. А те що п'ять років чиновники хапали і себе особисто розбудовували і тепер їх просять відповісти, то правильно і ніякого відношення до простих роботяг такі "політрепресії" не мають. чи щось не так? Майстерень Адміністрація (Л.П./М.К.)
[ 2011-01-10 15:11:25 ]
Кулак проти Верховної Ради
Володимир Острів, товариство "Мале Коло" 27 квітня 2010 року, у затягненій димом залі засідань Верховної Ради відбулася ратифікація парламентською більшістю так званих Харківських угод, за якими термін оренди кримських баз Чорноморським флотом Росії був продовжений з 2017-го, ще на 25 років. Ціна питання – нібито здешевлений російський газ. Щоправда, ціни на який з тих пір для українських громадян поповзли вгору. Згідно прогнозів експертів російський газ у 2011 році подорожчає для України на 20%. Ніякі акції протесту громадськості біля будинку ВР та мітинги деморалізованої й розсвареної опозиції справі не зарадили. Партія регіонів демонструвала незламний поступ, свого роду "психічну атаку" проти суспільства – тим, що брутально нехтувала як громадською думкою так і існуючими в країні законами. У двадцять першому віці регіонали висувають середньовічне кредо абсолютизму: держава – це ми! Щоб постанови, проголосовані парламентською більшістю, залишалися істиною в останній інстанції, 13 травня 2010 року парламентською більшістю було прийнято закон №2181-17 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо недопущення зловживань правом на оскарження". Крапка. Пройшло зовсім небагато часу, і питання ратифікації злощасних угод втратило свою гостроту. Перед лицем нових діянь владоможців, про нього якось забули й змирилися, як із прикрим, але невідворотним фактом. Але змирилися не всі. Громадянин України Костянтин Васильович Кулак, сорокарічний юрист із Феодосії, АР Крим, одружений, виховує двох малолітніх дітей, – не змирився. У такій нарузі над українським законодавством він вбачає порушення депутатами парламенту своїх конституційних прав. І ще 5 травня 2010 року подав позов до ВР в Окружний адмінсуд у Києві щодо протиправних дій народних депутатів. "Вважаю, що голосуваннями 27 квітня 2010 року з боку Відповідача як законодавця була не лише неправомірно ратифікована Угода про продовження перебування іноземного військового флоту на території України, але й створено негативний правовий прецедент неправомірної поведінки з боку вищих посадових осіб держави, що є загрозою не лише суверенітету та цілісності України, демократичним засадам нашої держави, але й фізичному існуванню її народу. Я є громадянином України, а згідно 17-ї статті Конституції "захист суверенітету й територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є …справою всього українського народу…". … "Згідно частини 2 9-ї статті Конституції "укладення міжнародних договорів, які суперечать Конституції України, можливе лише після внесення відповідних змін до Конституції", чого Відповідачем зроблено не було". У своєму позові він чітко вказує, чому саме він вважає дії парламенту протиправними: адже стенограма підтверджує, що в залі було лише 211 парламентаріїв, і то – по картках. Частина "зареєстрованих" взагалі була відсутня – Головатий, Ківалов, Сухий – що підтверджується публікаціями ЗМІ та їхніми особистими інтерв'ю пресі. " Статтею 26 регламенту ВР передбачено, що перед відкриттям кожного пленарного засідання проводиться реєстрація народних депутатів особисто на підставі пред'явлення посвідчення народного депутата та підтвердження своєї присутності власноручним підписом, а також за допомогою електронної системи". Водночас на тому ж самому засіданні прийняли присягу ще 12 нардепів, за тієї ж відсутності кворуму: " Таким чином, за відсутності необхідного для подальшого ведення пленарного засідання кворуму головуючий засідання поставив на голосування питання про ратифікацію Угоди між Україною та РФ із питань перебування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України та інших нормативно-правових актів. Згідно результатів поіменного голосування "за" проект вищевказаного закону проголосували 236 народних депутатів, "проти" – 0, "не голосували" – 2, рішення було прийнято. Серед тих, хто проголосували "за" вказаний законопроект указані саме Головатий, Ківалов, Сухий та новообрані депутати, які прийняли присягу на пленарному засіданні 27 квітня 2010 року. З огляду на вищенаведене, у ході пленарного засідання відповідачем – Верховною Радою України – були прийняті протиправні рішення. Адже за прийняття таких рішень проголосувала група депутатів, які не мали належних депутатських повноважень, а також ряд депутатів голосували чужими депутатським картками". У своєму позові Кулак просив Окружний адміністративний суд: "Визнати протиправними дії Верховної Ради в ході пленарного засідання 6 сесії ВР 6 скликання 27 квітня 2010 року та зобов'язати усунути порушення чинного законодавства шляхом визнання нормативно-правових актів від 27 квітня 2010 року – закону "Про ратифікацію Угоди з питань перебування ЧФ РФ на території України" … такими, що втратили чинність". Досить дивно й жаль, що депутати парламентської опозиції не здогадались зробити подібний крок. А, може, не мають віри в дієвість українських законів, вважаючи за краще силове протистояння? Та якщо законотворці не вірять у результативність власної продукції, навіщо потрібна Верховна Рада взагалі? Періодичний бій биків у сесійному залі Ради виборців не цікавить... Далі починається найцікавіше. Своєю ухвалою від 11 травня 2010 року Окружний адмінсуд залишив позовну заяву Кулака без руху на тій підставі, що "на думку суду, позивач не зазначив, у чому полягає порушення саме його прав у сфері публічно-правових відносин", та встановив строк до 4 червня 2010 року на усунення недоліків заяви. Та феодосійський юрист не здавався. 29 липня 2010 року Київський апеляційний адмінсуд задовольнив скаргу й зобов'язав Окружний адміністративний суд міста Києва все ж прийняти адміністративний позов до розгляду. Але чомусь Окружний адмінсуд 6 вересня 2010 року передав справу для розгляду до Вищого адміністративного суду України, указавши, що керується при цьому все тим же законом від 13 травня 2010 року "Про недопущення зловживань правом на оскарження". Мабуть, більше було нічого сказати, бо пан Кулак подавав свій позов ще до прийняття цього закону. А життя не стоїть на місці. 12 вересня цього року в нього народився другий син, а 19 числа того ж місяця пізно ввечері стосовно Кулака невідомими особами було скоєно розбійний напад. За фактом події слідчим Феодосійського міськвідділу ВС було порушено кримінальну справу – "напад із метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу, або з погрозою застосування такого насильства (розбій)". Втім, дотепер Костянтин Васильович вважає цю пригоду чистою випадковістю, і аж ніяк не пов'язує з поданням позову до суду з метою оскарження дій Верховної Ради. Може й правильно, та з огляду на останнє побоїще у ВР народ усіляке говорить… Тим часом, у жовтні 2010 року, справа надійшла до Вищого адміністративного суду України. І 20 грудня 2010 року Костянтина Кулака сповістили, що розгляд його позову до ВР у суді призначений до розгляду колегією Вищого адмінсуду на 10-00 11 січня 2011 року за адресою: Київ, вулиця Московська, 8. Від об'єктивності розгляду справи залежатиме, чи буде звертатися Кулак до Європейського суду в Страсбурзі за справедливим вирішенням питання, чи закон "Про ратифікацію Угоди між Україною та Російською Федерацією з питань перебування ЧФ РФ на території України" №2153-VI втратить чинність. І в цій справі буде поставлена крапка. Від себе додам лише єдине. Усупереч розхожим міфам, що від кожного з нас мало що залежить у великій політиці, наведений приклад демонструє – кожен громадянин може зробити велику справу державної ваги. І допоки є в нашому суспільстві такі люди, як Костянтин Васильович Кулак – ще не вмерли України ні слава, ні воля. Ще нам, браття українці, усміхнеться доля! Володимир Острів, товариство "Мале Коло", спеціально для УП http://www.pravda.com.ua/columns/2011/01/10/5729809/ Майстерень Адміністрація (Л.П./М.К.)
[ 2011-01-10 19:10:31 ]
Сергій Лещенко
Чому митрополита УПЦ МП возять на машині за мільйон? Сьогодні день працівників прокуратури. Головне свято було в приміщенні Генеральної прокуратури, куди з привітанням приїхав президент Віктор Янукович. Хоча у нас церква відділена від держави, але на свято в Генпрокуратуру прибув і митрополит Української православної церкви Московського патріархату Володимир.   Володимира характеризують як людину надзвичайно скромну. Тому я не розумію його наближених, що оточуюють митрополита такими атрибутами людської слабкості як розкішний лимузин та персональні номери, що більше характерно для наших "мільярдерів із трущоб". Чи не краще півтора мільйона гривень, які коштує той "Мерседес", спрямувати на допомогу хворим, а митрополита возити на невибагливих "Тойоті" чи "Опелі"? Окрім економії, це буде знак всьому суспільству, що гонитва за предметами розкошів того не варта. Ну і яке свято прокуратури без концерту? 
Майстерень Адміністрація (Л.П./М.К.)
[ 2011-01-10 19:15:27 ]
"Регіонал"-намісник Лаври оголосив журналіста "Української правди" душевно хворим
Намісник Києво-Печерської Лаври архієпископ Павло вважає, що деякі українські журналісти тільки шукають привід, щоб показати життя Церкви у негативному світлі. Про це він сказав в інтерв’ю офіційному сайту Києво-Печерської Лаври. "Завдяки тому, що зараз говорять і пишуть про Церкву у засобах масової інформації, дуже легко можна розпізнати людське серце і зрозуміти: людина віруюча, чи не віруюча", - сказав Павло. "Чомусь ніхто не висвітив життя першого ігумена Києво-Печерської Лаври преподобного Варлаама Печерського, а от якийсь "розумник" сфотографував машину Блаженнішого Митрополита Володимира і зробив із цього "досягнення", - додав він. "Зрозуміло, що ця людина душевно хвора. Тільки так можна пояснити те, що він сфотографував і написав, докоряючи Митрополитові, чого він не їздить на Опелі. У мене від цього аж затрепетало серце!", - заявив архієпископ, коментуючи допис у блозі журналіста "Української правди" Сергія Лещенка про "Мерседес" Володимира. На його думку, журналіст "не розуміє, що такий автомобіль – це не розкіш, а необхідність для пересування, для безпеки Митрополита". "Його Блаженству у такому поважному віці треба було б мати ще кращу машину, щоб забезпечити йому спокій за всі заслуги… І нехай Господь допоможе, щоб Його Блаженство мав ще не одну хорошу машину і ще довго на них їздив. Хоч один журналіст нехай отримає такі заслуги і таку повагу від народу як Митрополит Володимир!", - обурився Павло. "А щодо автомобілів, які стали улюбленою темою "майстрів пера" у контексті висвітлення церковного життя, у мене є до них запитання: чому вони не знімають відеотехнікою, яка була на початку століття? Якщо журналісти повернуться до відеокамер двадцятого століття, я поміняю Мерседес на Москвич 1946 року. Чому купують камери закордонні?", - додав він. Крім того, Павло заявив, що він особисто "їздить і буде їздити" на "Мерседесі". "Покажіть мені здобутки України! Нехай зробить Україна хорошу машину, і ми будемо їздити. Якщо мені подарували десять років тому Мерседес, я що повинен від нього відмовлятися?! Я їздив і буду їздити. За ремонт не потрібно платити кожного місяця. А ви поїздіть нашими машинами", - сказав він. "У мене були різні. Мені не дозволяють кошти купити для господарства трактор за кордоном, а українського трактора немає. Тому скоро доведеться (нехай прийдуть журналісти заснімуть) я буду копати лопатою. Так чого ж ви не створили нормальну українську машину, яка б могла їздити?! Це сором їм, не нам. Але цю тему вони чомусь висвітлюють мало. А всі ті наклепи, які пишуть на Церкву – це така ницість!", - додав Павло. Як відомо, Лещенко у своєму блозі розмістив фотографію "Мерседеса" митрополита Української православної церкви Московського патріархату Володимира, який прибув на ньому на день працівників прокуратури. Українська правда http://www.pravda.com.ua/news/2011/01/10/5768843/Майстерень Адміністрація (Л.П./М.К.)
[ 2011-01-22 10:08:53 ]
Ющенкові потрібно щоразу нагадувати, що він відповідальний за день сьогоднішній.
Ющенко під Генпрокуратурою розкричався на людину з прокляттями П'ятниця, 21 січня 2011, 10:41 Екс-президент Віктор Ющенко у п’ятницю прийшов у Головне слідче управління Генеральної прокуратури. Як повідомляють "Українські новини", він прибув до Головного слідчого управління ГПУ о 9:58 для дачі свідчень у справі про своє отруєння під час його перебування кандидатом у президенти в 2004 році. Перед будівлею Головного слідчого управління екс-президента очікували журналісти, але їх спілкуванню перешкодив конфлікт, який виник між Ющенком і невідомим громадянином. Коли колишній глава держави вийшов з машини, невідомий чоловік підбіг до нього і почав вигукувати на його адресу образи: "Паскуда! Як ти можеш дивитися людям в очі?", - кричав він. У відповідь Ющенко звинуватив чоловіка в тому, що він присланий під будівлю Генпрокуратури однією з політичних партій за гроші. "Не кричіть! Оце я тобі дав право так говорити. Щоб ти ходив по своїй землі, розмовляв своєю мовою. А якщо тебе прислала сюди якась партія і з записками цими, то, будь ласка, передай великий привіт тій партії і поверни ті гроші. Діти проклянуть тебе. Я за тебе ходжу по цій землі", - перейшов на крик Ющенко. Він також порадив громадянинові читати об’єктивні газети й увійшов під прикриттям охоронця до будівлі Генпрокуратури, так і не поспілкувавшись із журналістами.
Як відомо, Генпрокуратура розслідує справу про отруєння Ющенка в розпал виборчої кампанії на президентських виборах 2004 року. © 2000-2010 "Українська правда" http://www.pravda.com.ua/news/2011/01/21/5814231 Деякі коментарі: • Валентин Бендюг _ 21.01.2011 12:43 Біда українців у тому, що вони навчилися за довгі сторіччя шанувати чужих панів і коритися їм, але не терплять розумніших і достойніших за себе у середовищі українців, не вміють обирати серед себе срозумних і достойних та коритися їм. Ця давня вада нації учорашніх рабів ще довго переслідуватиме українців. Мені важко сказати, коли станеться перелом у свідомості, але він мусить статися, бо інакше ми приречені на те, щоб нами керували чужинці. Гляньте на олігархів, на головні політичні партії, на Верховну Раду, уряд, апарат президента і самого Януковича та порахуйте, скільки там українців. Це ганьба, яку все менше людей в Україні згодні далі терпіти. Може, колись дійде до того, що люди шукатимуть другого Ющенка, як чекали приходу другого Гонти. • Конский топот _ 21.01.2011 13:06 volga _ Проклинать Ющенко могут только идиоты или необразованные Зачем 99% народа обижаешь? Может быть идиот, причем в квадрате, это ты? Похоже так оно и есть, если у тебя на одной чаше весов народ, а на другой ющара. И ющара перевешивает. • Volodumur_M _ 21.01.2011 12:41 Unique0 _ 21.01.2011 12:18 Суть каденції слабоумного юродивого сифілітика: в цій країні вже ніхто ніколи і нічим обурюватися не буде. Він зумів відібрати в нації віру в себе, надію на краще і вбити її майбутнє... Це - значно страшніше від усіх Голодоморів і геноцидів генофонду, разом узятих ... Вони із Тягнибоком блискуче виконали завдання ФСБ щодо генерування і накопичення ненависті і неприйняття всього українського на Сході і в Криму. За що їм дуже щедро платили і платять. Це - дуже суттєва складова перемоги Януковича і реставрації російського фашизму, суть їх зради і чорної, покручів, роботи... Всі вони – Герої Росії, найзаслуженіші ветерани НКВД ... З чим при нагоді і привітаємо...так, щоб вже ніколи не забулося... Януковича обрав не Схід і не Південь України. Його обрали галицькі противсіхануті мародери Ющенка у вишиванках..."з Україною в серці"...цілком свідомо, до речі, і зовсім не безоплатно. +100500 особливо про мародерів у вишиванці. • tao _ 21.01.2011 12:40 Volodumur_M: 67viktor _ 21.01.2011 12:37 А все ще є у нас люди з гідністю. Більшість з нас тільки за компом можуть сидіти. А ось людина вийшла і у весь голос сказала зраднику народа що вона про нього думає. І це мене надихає. ==== Вчинок гідний ГРОМАДЯНИНА! Молодець! ====== Підтримую!!! • СловоМаргінесу _ 21.01.2011 12:39 А взагалі, я пишаюсь вибором 2004 р.!!! Ющенко успішно позбавив ілюзій добру половину України. Вибір 2010 р. також кращий із кращих!!! Янукович має за покликання позбавити ілюзій другу половину України. Врешті, то варто 10 років життя! • Archaeo _ 21.01.2011 12:39 Хіба Ющ не заслуговує побажань з цих плакатів? За свою кадрову політику, за синка, брата, племінника, за лікарню дружини, за союз з Януком, за прихватизовані державні дачі й квартири, за юлеборство маніякальне, за противсіхство, за ту ж розодягнену на $100 000 Ванникову (шо воно таке?). Тюрма по ньому плаче й суд Божий! • 09876: Доить лоха - святое дело. Лоха не развести - себя не уважать. Обещания выполняют только слабые. Долги отдают только трусы. Оце і всі морально-етичні засади, які об'єднали мародерів у вишиванках Ющенка з Тягнибоком-Костенком та іншими кремлядями, числом 17-ть, – і правильних пацанів Януковича... Не зрозумівши цього, ми приречені ставати на ті ж граблі без зупинки... Але тих, хто цього не зрозумів – вже нема. • Vodolei _ 21.01.2011 13:13 От гарна думка про Юща у людей. А як він хотів 5 років штани протирати і закидати свої націоналістські ідеї і більше нічого не робити. За одне дяка йому, що українською мовою стало модно розмовляти. • Unique0 _ 21.01.2011 13:20 http://eurorukh.org.ua/ua/political-news/gazprom-zayavlyaet-chto-firtash-sryval-peregovory-podnimaya-zenu-za-gaz-do-285/index.html «Газпром» заявляє, що Фірташ зривав переговори, піднімаючи ціну за газ до $285 http://www.svoboda.com.ua/?Lev=archive&Id=2478 Газові примари виходять з тіні http://durdom.in.ua/ru/main/news_article/news_id/6289.phtml ИА REGNUM: У ЮЩЕНКО 27% В РУЭ! ЦЕНА БЛАГОДАРНОСТИ - 1 МИЛЛИАРД! http://www.compromat.ru/main/ukraina/juschenko27proc.htm 27% своей доли в "РосУкрЭнерго" Ющенко считает "вонючей" схемой http://www.pravda.com.ua/articles/2009/01/12/3668318/ Хто зірвав газові переговори? „С этого момента всем стало понятно, что Дубина вел двойную игру, выполняя поручения не столько премьера, сколько президента." http://www.pravda.com.ua/news/2009/01/8/3663219/ Путін звинувачує Ющенка у зриві газових переговорів • -doc _ 21.01.2011 13:23 Сонцесяйний Ющенко - типовий лихвар (псевдобанкір). Спекуляція, інтриги, патологічна самозакоханість, чорна заздрість і повна некомпетентість як керівника, такі його головні риси. На відміну від присутніх тут "wubir" і т. п . мав нагоду працювати з ним безпосередньо і знаю, що пишу. На відміну від нього Янукович - досить порядна людина. • cake _ 21.01.2011 13:24 щоб там Ющенко не зробив для України зараз все перекреслено бандою Януковича яка прийшла до влади не без допомоги того ж Ющенка. В фіналі маємо те ж що у 2004. То ж які його досягнення? • Валентин Бендюг _ 21.01.2011 13:56 Таке активне коментування цієї новини є яскравим свідченням того, що Ющенко - це не Янукович, не Кучма і не Кравчук. Я вже мовчу про пришивану українку, яка незабаром ділитиме політичну нішу з конотопською відьмою. Дуже багатьом досі потрібний Ющенко, - і як політик, і як кумир, і як субєкт для виливання ненависті на все українське, і як відповідальний за усі невдачі та не здійснення багатьох нездійсненних мрій. Він потрібний. І лише він може або скористатися тим запитом, або сказати ще раз: "Не думайте, де буде Ющенко, а думайте, де будете ви". • ice 7 _ 21.01.2011 14:00 Валентин Бендюг _ 21.01.2011 13:56 Ющенко не раз називав Кучму батьком.. І продовжував його традиції. Тільки прикривався вишиванкою, як шапкою-невидимкою. • Нашихбють _ 21.01.2011 14:11 Дубінський Василь Олександрович молодець, http://lb.ua/news/2011/01/21/81451_YUshchenko_pod_GPU_ustroil_perebrank.html, сказав за тих українців які випхали на його на трон. Мало кому з них навіть у страшному сні не могло приснитися, настільки ця істота виявиться в подальшому внутрішньо гнилою, тобто паскудною. • djafa _ 21.01.2011 13:51 Этот гад обворовал со стельмахом народ, когда повысил доллар. Это они сработали активно. Поэтому стельмах и остался, т.к там рука руку моет. А ющ сдал страну на растерзание, когда собирал круглые столы, универсалы, когда дал янеку премьер-министра. Все это было сфабриковано именно им, а заклятый враг его Тимошенко должна была в этих условиях бороться за выживание страны. • Pifagor _ 21.01.2011 14:19 Unique0 _ 21.01.2011 13:54 Універсал національної єдності - це не помилка. Це - посполите виконання зобов'язань перед ФСБ і стратегія подальшої політики.Інакше інформація про батька-зрадника та агента КГБ поставила б крапку на його кар'єрі. Не гірше від відео Балоги чи про рокрадання "Агропромбанку". 100% Треба додати, що Балога на гроші ФСБ в Закарпатті створив новий проект "Русини відділяються від гнобитиельки України і приєднаються до вільної Росії!" Вони навіть на цю тему енциклопедію зварганили, і запустили по цілому світі аногійською мовою. Редакція Майстерень (Л.П./М.К.)
[ 2011-02-01 10:56:08 ]
Готуймося до знецінення гривні навесні?
Навіщо український уряд дражнить МВФ? Днями два члени українського уряду практично синхронно оголосили відомості, які можуть дуже сильно не сподобатися Міжнародному валютному фонду. Як виявилося, Україна не встигає почати пенсійну реформу в терміни, погоджені з МВФ. Про це повідомив минулої п'ятниці віце-прем'єр, міністр соціальної політики Сергій Тігіпко, який відповідає нині в Кабміні за пенсійну реформу. "Якщо подивитися по програмі, то ми ці терміни прострочили", - зізнався він. Втім, віце-прем'єр підсолодив гірку пілюлю, висловивши припущення, що ця новина не стане завадою на переговорах з місією МВФ про третій транш програми stand-by. "Тепер завдання - максимально спокійно обговорити всі рішення, поправити, думаю, з МВФ ми зможемо домовитися", - припустив він. Потрібно відзначити, що український уряд обіцяв Фонду ще на початку грудня минулого року передати проекти законів про пенсійну реформу до Верховної Ради для їх прийняття на початку нинішнього року. Проте з виконанням обіцянки все вийшло не дуже гладко. Хоча назва законопроекту і з'явилася на сайті Верховної Ради 13 грудня серед зареєстрованих документів, але самого тексту довго не було. За словами Володимира Литвина, спочатку законопроект був внесений до парламенту і зареєстрований, але "потім Кабінет міністрів України взяв його на доопрацювання". У зв'язку з такими обставинами МВФ затягував минулого року з другим траншем. І лише 22 грудня, після того як текст непопулярного законопроекту був офіційно оприлюднений, виконавча рада директорів Фонду оголосила про рішення виділити Україні другий транш кредиту stand by. Крім того, даний законопроект не виносився на голосування в січні, а уряд оголосив про плани провести до кінця лютого громадське обговорення його болісних для громадян норм - про збільшення пенсійного віку для жінок на п'ять років, збільшення необхідного робочого стажу для виходу на пенсію та обмеження максимального розміру пенсій. Друга заява, що ставить під загрозу подальше співробітництво України з МВФ, несподівано прозвучала також минулої п'ятниці в Давосі з вуст міністра енергетики Юрія Бойка. Він, зокрема, відкинув можливість підвищення ціни на природний газ для населення з 1 квітня цього року. Тоді як Київ взяв на себе зобов'язання перед Фондом повторно збільшити вартість газу на 50% саме в квітні 2011 року (перший раз підвищення на 50% відбулося в серпні минулого року). Втім, міністр Бойко, так само як і віце-прем'єр Тігіпко, повідомив, що українська сторона сподівається погодити це питання з МВФ. Така поведінка українського уряду стосовно МВФ бачиться досить дивною. Оскільки невиконання двох таких найважливіших зобов'язань напевно призведе, як мінімум, до припинення програми допомоги від Фонду. Нагадаємо, в кінці липня 2010 року МВФ схвалив нову програму співпраці з Україною до кінця 2012 року обсягом понад $15 мільярдів і пообіцяв щокварталу виділяти фінансову підтримку для проведення українською владою реформ. Минулого року було виділено два транші - $1,89 і $1,5 мільярдів, а на 2011 рік намічено надходження $6 мільярдів чотирма траншами. З одного боку, решта грошей за даним кредитом насправді начебто не потрібні українському уряду - оскільки він їх не зможе використовувати на поточні бюджетні потреби. "Згідно з умовами програми співпраці, Україна отримає 2 млрд. дол. США на покриття дефіциту бюджету 2010 року. Але вже з наступного року всі без винятку кошти будуть спрямовані лише на поповнення золотовалютних резервів Національного банку України", - розповів в минулому році про умови МВФ Сергій Тігіпко. Але з іншого боку, в уряді не можуть не розуміти, наскільки небезпечним для фінансової системи України виявиться рішення Фонду про призупинення або, тим більше, припинення програми кредитування. Адже в разі такого повороту подій міжнародні рейтингові агентства напевно відреагують пониженням рейтингів України. Так, на початку липня 2010 року агентство Fitch Ratings підвищило довгостроковий рейтинг в іноземній і національній валюті України до "В" з "В-", а в кінці того ж місяця агентство Standard & Poor`s підвищило рейтинг з" В " до "В+", завдяки виключно відомостями про те, що МВФ має намір виділити кредит Україні (дане рішення було прийнято 28 липня). Але точно так само, як тоді рейтингові агентства підвищили рейтинги, так тепер вони їх і знизять - у разі припинення дії програми кредитування Фондом України. Причому, понизять, швидше за все, не на один ступінь шкали, а відразу на декілька - ближче до рейтингу "D" (дефолт). А це буде означати для українського уряду істотне погіршення умов залучення будь-яких інших зовнішніх позик. Крім того, у разі рішення МВФ про згортання програми допомоги Україні, у серйозних іноземних інвесторів буде ще менше бажання нести сюди свої гроші, а вже заведений в країну капітал поспішить на вихід. Всі ці фактори можуть дуже негативно позначитися на стабільності фінансової системи держави. Зокрема, після прийняття рішення МВФ про припинення кредитування України гривня ризикує піддатися різкій девальвації. Оскільки показники зовнішньої торгівлі були поганими вже в 2010 році, а в нинішньому році очікується тільки їх погіршення: за прогнозом НБУ дефіцит поточного рахунку платіжного балансу в 2011 році може збільшитися до $3,8 млрд., або 2,5% ВВП, в порівнянні з близько $2,5 млрд., або 1,9% ВВП, в минулому році. Цікаво, чи усвідомлюють в уряді ці загрози? Втім, як версію можна припустити, що потужно представлене у владній партії експортне лобі зуміло переконати керівництво країни в необхідності ослаблення національної валюти. За рахунок девальвації гривні експортери, безумовно, виграють - їхні прибутки зростуть. А тут відкривається такий зручний спосіб списати все на турботу про благо народу. Буде розказано, що вимоги МВФ про підвищення пенсійного віку і про чергове подорожчання газу урядом не підтримується, бо ведуть до погіршення життя українців. Гривня ж обвалилася внаслідок відповідних дій Фонду, - пояснять потім в уряді. Аркадій Кашуба http://news.finance.ua/ua/~/2/0/all/2011/02/01/226094 Майстерень Адміністрація (Л.П./М.К.)
[ 2011-02-09 12:04:03 ]
Провокатори, це більш аніж серйозно
Нещодавно адміністрація змушена була закрити доступ до сайту Юрію Бужанину, і Анатолію Сазанському, які своїми публікаціями і своїми коментарями розпалювати ворожнечу на сторінках Поетичних Майстерень на релігійному грунті, в міжнаціональних стосунках, та й в інших напрямках проблематики суспільного життя. Можна вважати такі прояви просто хворобливим порушенням як законів України, так і основних моральних засад, але адміністрація ПМ схильна вважати проблему і значно глибшою. Та як би не було, боротиметься з проявами ненависництва і провокаціями найрішучішим чином. Міліція почала "вводити" провокаторів на вуличних акціях? Під час акції на захист Софії Київської у вівторок представники міліції сприяли провокатору, який намагався дискредитувати учасників заходу. Про це у своєму Facebook написав депутат від НУНС Олесь Доній. За його словами, під час акції "проявився провокатор", який "цілеспрямовано надміру голосно викрикував антисемітські гасла, робив усе, щоб спровокувати учасників акції та привернути увагу присутніх мас-медіа". "Його захищала та супроводжувала міліція!!! На мої спроби привернути увагу міліціонерів щодо провокації, представники МВС ніяк не реагували. Натомість влаштували йому супровід", - стверджує Доній. За його словами, провокатор, "зробивши свою "чорну справу"- покрасувавшись з провокаторськими гаслами перед телекамерами, сів у "Міцубісі" і від'їхав". "Спроби з'ясувати безпосередньо у нього його особу наштовхнулися на протидію(!) міліції. Отже, маємо спроби дискредитації вуличного Руху Опору шляхом засилання у середину акцій", - вважає Доній.
На його думку, в подальшому такі провокатори можуть демонструватися "провладними мас-медіа, щоб показати буцімто "справжнє обличчя" вуличної опозиції". "Висновок: 1. Організатори акцій протесту мусять бути готові до протидії провокаторам. 2. Мас-медіа і конкретні журналісти, які замість акцій показуватимуть провокаторів (буцімто, як "обличчя протесту") мусять бути показані громадськості як складову процесу провокації", - заявив Доній. Як відомо, акція на захист Софії була організована групою небайдужих громадян, членів трудового колективу Заповідника, жителів навколишніх кварталів. До неї непричетна будь-яка політична сила. За словами організаторів, зараз готується указ президента щодо, зокрема, передачі Національного заповідника "Софія Київська" у підпорядкування Міністерству культури. "Це є дуже небезпечним кроком, з огляду на те, що міністерство культури фактично підтримує плани керівників Московського патріархату щодо передачі представникам цієї конфесії найбільших національних пам’яток України", - зазначили вони. За їхніми словами, представники УПЦ (МП) неодноразово виявляли бажання отримати храм Софії Київської у своє розпорядження для проведення служб. На думку експертів, це призведе до катастрофічних наслідків для фресок Софії. Українська правда © 2000-2010 "Українська правда" http://www.pravda.com.ua/news/2011/02/9/5895854/ Алексий Потапов (Л.П./М.К.)
[ 2011-02-09 12:11:16 ]
 Кто бы сомневался в том, что такое возможно?
Партия, которая со времен первых майданов заговорила об их заказном характере, а затем стала возить своих майданщиков, скупив, наверное, все удилища для переоборудования их во флаги с символикой ПР, разве может поступать как-то иначе? Все логично. Иначе быть не могло. Опробовано в России. Майстерень Адміністрація (Л.П./М.К.)
[ 2011-03-21 19:06:51 ]
Жириновский: Сдохнете все 120 миллионов, если еще потребуете Курилы от нас!
20/03/2011 Предлагаем интервью лидера ЛДПР Владимира Жириновского грузинскому телеканалу Регион-ТВ. В последнее время российские власти заявляют, что проблема вступления России в ВТО практически решена, имея в виду тот факт, что Москва договорилась с Вашингтоном и теперь считают, что договориться с Тбилиси не составит никакого труда. Во-первых, это официальные власти России, президент, хотят вступления России в ВТО. Мы ЛДПР, как оппозиционная партия, никогда не выступали за вступление. Мы против, но это делает руководство страны, поэтому мы вступим в ВТО, в этом году или в следующем, и позиция Грузии, если они заняли позицию такую отрицательную, этим они навлекают на себя большую беду. Потому, что мир стоит перед большим финансовым кризисом, а возможно и перед третьей мировой войной. События в Северной Африке показывают, что она может начаться. Это не мой вывод. Об этом говорят в Европе и американские генералы, потому что если в отношении Ливии будут приняты какие-то жесткие меры, это может привести к очень большому обострению. В любом случае, цель США и Израиля - уничтожить Иран. А это граница с Арменией, Азербайджаном и практически Грузия. Поэтому если Грузия будет препятствовать вступлению России в ВТО, то весь грузинский бизнес в России будет уничтожен, все грузинские "воры в законе" будут самолетами, военно-транспортными, насильно переброшены в Грузию, и вся Грузию будет заблокирована по всем границам - морским, сухопутным, воздушным. И костлявой рукой голода Грузия будет задушена и уничтожена, а в случае ядерной атаки на Иран, миллионы беженцев ринутся на Кавказ, мы их остановим в районе азербайджанской границы, и полностью направим в Грузию. Грузия будет сметена полностью. 10 миллионов беженцев, все там их как саранча вытопчат, если Грузия посмеет какие-то ставить препятствия на пути вступления России в ВТО. Насколько сегодня реальны шансы России на вступление в ВТО? Шансы 100%-ные, Россия вступит в ВТО. Придет время - вступим в Евросоюз. И создадим второй Евросоюз на базе Восточной Европы - Прибалтика и наши соседи европейские. Плюсы - просто более широкие возможности для торговли, для экспорта наших товаров в любые страны-члены ВТО. Минусы - то, что нам придется принять некоторые товары из-за рубежа, которые будут стоить дешевле, чем наши. И нам будет трудно устроить заградительные пути для проникновения этих товаров. Есть плюсы, есть минусы. Ну раз весь мир вступил, то мы вынуждены тоже вступать, но я не исключаю распад Евросоюза, распад зоны Евро, и распад НАТО, и в том числе роспуска организации ВТО. И создания потом, после третьей мировой войны новых международных организаций. Но пока еще мы, до начала третьей мировой, Россия вынуждена вступить в ВТО. Мы - против. Почему бы России не пойти на компромисс и допустить международных наблюдателей на КПП на реке Псоу и у Рокского тоннеля? Это будет означать, что Россия отказывается от признания независимости Абхазии и Южной Осетии. Поэтому, это она делать не будет. И Грузия все равно должна будет выбирать - или резкое ухудшение внутреннего положения в Грузии, в том числе экономического, или она перестанет пытаться оказывать какие-либо препятствия России. Мой совет - молча дать согласие и этот вопрос вообще забыть. А Абхазия и Южная Осетия, нас, ЛДПР, не интересует. Абсолютно. Грузинская эта, независимая эта... нас интересует русско-турецкая граница. Чтоб там между нами и Турцией никого не было - ни Абхазии, ни Южной Осетии, ни Грузии, ни Азербайджана. Русско-турецкая граница! А на Западе - русско-германская. Вот две границы, которые ЛДПР будет отстаивать в будущем, и все эти государства между нами, они провоцируют обострение обстановки и ухудшение положения в мире. А насколько реален вариант допуска представителей третьей стороны? Например, если от имени Грузии на КПП будут находиться европейские таможенники, по примеру того же Приднестровья? Я не уверен. Я думаю, что позиция руководства страны жесткая в этом вопросе, и здесь никаких изменений не будет. А Россия, через Америку или какую-то другую страну, найдет рычаг воздействия на Грузию такой, что все вопросы будут сняты по проблеме вступления Россия в ВТО и любые варианты, все будут отвергнуты. Лучше в этом направлении не идти. Иначе Грузия может потерять очень очень многое. В том числе, Саакашвили потеряет свою власть. Некоторые в Тбилиси считают, что Москва словами Геннадия Онищенко о допуске грузинских вин на российский рынок выкидывает белый флаг Грузии, от которой зависит вступление России в ВТО. Что бы Вы сказали по этому поводу? Никакого белого флага нету. Не надейтесь. Ни перед кем никогда мы не склоняли голову. Пред нами склоняли голову все великие державы. И Китай, и Япония, Германия, Франция, в том числе и США. А допуск вин я, думаю, что здесь проблема в целом, общая. Мы прекращали допуск на наш рынок любых товаров и с Молдавии, и с Белоруссии. Поэтому здесь прямой связи со вступлением России в ВТО и проблемами, связанными с каким-то экспортом в Россию, я думаю нету. Рычагов достаточно у России, чтобы повлиять на Грузию и получить от нее нужное для России разрешение. С винами, без вин, с таможней, без таможни, решение будет найдено. Об этом договорятся в Вашингтоне и Москве, в Брюсселе и Китае, в Пекине. Только четыре столицы в мире - Вашингтон, Брюссель, Москва, Пекин. Все. Четыре столицы. Больше никто ни на что влиять не может. И лишний игрок в международных отношениях ... Четыре столицы всегда договорятся. Обама, представители Евросоюза, Медведев, представитель Китая. Все. Они вчетвером договорятся. При этом китаец приедет в Москву. Согласится с позицией Москвы. Европейцы приедут в Москву и согласятся с позицией Москвы. И американцы приедут в Москву. Как Байден сейчас был. И обо всем договорятся. Проблем нету. Все решают только четыре столицы.При этом Вашингтон не имеет будущего, это искусственное государство рухнет; Европа старая, т.е. континент, который уже никакой роли не играет; Китай на пороге взрыва; и остается космическая держава Россия. С огромными деньгами, ресурсами и новым оружием, о котором еще никто не знает. Любую часть планеты уничтожим в течение 15 минут. Ни одного взрыва, ни одного всплеска луча там какого-то лазерного, там молния, нет... тихо, спокойно. Целые континенты будут спать вечным сном. И все. Вот цунами сейчас, в Японии. Вы Курилы хотели? Вот и будете разбирать обломки всех ваших зданий. И сдохнете все 120 миллионов, если еще потребуете Курилы от нас! Так и все остальные. Пусть подумают о своем будущем. О своем будущем пусть думают. Тоже мне еще - грузинские вина, или какие-то там наблюдатели. А не хотите, чтобы забыли слово Грузия в мире?! И будет русско-турецкая граница! Вот подумает пускай Саакашвили об этом! А то цунами будет другое. В другой части. Кавказа. Все. http://www.apsny.ge/interview/1300606998.php Майстерень Адміністрація (Л.П./М.К.)
[ 2011-04-06 10:53:43 ]
Як електорат януковича розкрадає бюджет
або Де зникають бюджетні кошти Можна розрахувати показники регіонів, де уникають сплати податків, у відсотках до загального фінансового результату. Донецька і Луганська області - 55%, Дніпропетровська, Запорізька, Одеська області - 15%, решта областей - 30% (загалом). Напрямків уникнення від сплати податків багато. Обсяги деяких з них рахує НБУ. Між тим, використання державної статистики, моделювання ситуацій та спеціальні розрахунки дозволяють розширити оцінку обсягів уникнення від сплати податків, які стосуються великого та середнього бізнесу. Щомісячно Держкомстат публікує таблицю "Фінансові результати від звичайної діяльності підприємств до оподаткування за видами промислової діяльності". Протягом десяти років структура цих даних не змінювалася, що дозволяє вести порівняльний аналіз. У таблиці наводяться частки підприємств галузей, які одержали прибуток і збиток, а також загальні розміри "плюсів" і "мінусів". Сума прибутку і збитку дає фінансовий результат за галузями. Всі ці показники стосуються промисловості загалом. З роками обсяги прибутків та збитків галузей зростають, але наскільки змінюються співвідношення частки прибуткових та збиткових груп підприємств? З роками підприємства працюють краще чи гірше? Чи вплинула на це світова криза? Чи є закономірності у зміні співвідношень прибутків та збитків? Відповіді на ці питання дозволять визначити, чи зникають з фінансового обороту кошти незаконними шляхами. Якщо взяти до уваги частку збиткових підприємств промисловості, наприклад, за січень з 2001 року по 2011 рік, то з'ясовується, що протягом чотирьох років цей показник коливався в діапазоні до 30%, а протягом інших семи років - до 14%. Відповідно до результатів обробки фінансових результатів, тіснота зв'язку часток збиткових підприємств з 2001 року по 2011 рік перевищує 85%, а тому можна стверджувати, що значимим фактором в цьому зв'язку є штучна регуляція показника. Саме вона штучно зменшує загальний фінансовий результат. Так, у посткризовому січні 2011 року було 46,6% збиткових великих та середніх підприємств, у кризовому січні 2009 року - 50,4%, а в січні 2007 року, року зростання економіки, - 35,2%. Для порівняння: в 1990 році частка тоді ще державних великих і середніх збиткових підприємств промисловості дорівнювала лише 7%. Їх масове роздержавлення пояснювалося тим, що приватний власник більш ефективний, ніж держава. Між тим, зростання частки приватних підприємств супроводжувалося зростанням частки збиткових компаній. Автор теж вважає, що зазвичай приватний власник ефективніший за державу. Чому ж тоді порівняно з 1990 роком частка збиткових підприємств, в тому числі в період значного зростання економіки 2006-2007 років, була уп'ятеро більшою? Відповідь проста: щоб не сплачувати податки, значну частину фінансового результату або весь результат штучно виводять з фінансового обороту ще до сплати податків. А що візьмеш із збиткового підприємства? Існує кілька законних способів виведення прибутку з-під оподаткування. Перший - якщо власником фірми є офшорна компанія, яка весь дохід ще до оподаткування в Україні виводить за кордон, де малі ставки оподаткування. Другий - створення в офіційних чи фактичних, на кшталт Кіпру, офшорах управляючої компанії, яка розпоряджається фінансовим результатом українського підприємства, офіційно спорідненого з цією фірмою. Обставини балансування прибутків і збитків пояснюються тим, що для великих фірм розвинених країн вважається непристойним виводити з-під оподаткування весь фінансовий результат усіх споріднених підприємств. В одних компаніях в офшор виводиться весь дохід, в інших - частина, і дуже рідко весь фінансовий результат залишається в країні перебування підприємства. Коливання співвідношень між прибутком та збитком на різних підприємствах - це майже суто суб'єктивна справа їх власників. Україна не є засновником такого способу ухиляння від податків. Ще у 1848 році в Російській імперії було засноване вільне місто Єйськ, яке отримало податкові пільги для пришвидшення свого розвитку. Це був один з перших європейських офшорів. На середніх підприємствах переважають інші методи ухиляння від сплати податків. Серед них - продаж за готівку товарів в роздрібній мережі без касових апаратів і вилучення з обігу частки доходу, завищення норм витрат матеріалів і випуск продукції, яка не обліковується. Останнє характерно для деревообробної галузі. Між тим, розвинені країни користуються потужними морально-правовими важелями впливу на власників підприємств, аби стримувати цей процес. На відміну від України, це стримування не зводиться тільки до зменшення - у майбутньому - ставок податку. Однак повернімося до сучасності. Січневий фінансовий результат 2011 року на великих та середніх збиткових промислових підприємствах України становив 4 897 мільйонів гривень, у річному вимірі - майже 59 мільярдів гривень. Навіть якщо відняти результат 10% державних підприємств, то частка приватних становитиме 53 мільярди гривень збитків. Після усунення можливої погрішності - 47 мільярдів гривень збитку або приблизно 11-12% суми державного бюджету. Це ціна бездіяльності влади. Враховуючи географічну структуру розміщення галузей промисловості, можна розрахувати показники галузей і регіональних центрів, де ухиляються від сплати податків, у відсотках до загального фінансового результату. Серед галузей: добування паливно-енергетичних копалин - 35%, хімічна та нафтохімічна промисловість - 45%, виробництво міндобрив - 75%, металургійне виробництво - 76%, виробництво і розподіл електроенергії та газу - 37%. Уникнення від сплати податків виглядає приблизно так: Донецька і Луганська області - 55%, Дніпропетровська, Запорізька, Одеська області - 15%, решта областей - 30%. Виробництво продуктів харчування, напоїв та сигарет - 50%, обробка деревини - 93%, виробництво пластмасових виробів - 62%, машинобудування - 45% та деякі інші галузі промисловості більш-менш рівномірно розташовані в усіх областях. Особливо впадають в око показники уникнення від сплати податків на Донбасі, який є не тільки найпотужнішим промисловим центром України, але й своїми висуванцями представляє майже всю абсолютну владу України. Як відомо з історії, ухиляння від сплати податків, корупція та організована злочинність - це соціально-економічні брати-близнюки, з якими свого часу нині розвинені держави боролися різними засобами, в тому числі за допомогою армії. Імітація ж боротьби з корупцією та організованою злочинністю з боку влади України, яка складається з представників Партії регіонів, "народників" та комуністів, - це фарс. Своїми "реформами" та витяганням перед черговими виборами на поверхню суспільної уваги питання щодо особливого статусу російської мови в Україні злочинний світ Донбасу душить українців, в тому числі і своїх виборців. А де ж народна армія? Марко Олівенський, кандидат економічних наук Майстерень Адміністрація (Л.П./М.К.)
[ 2011-04-08 10:52:45 ]
А.Павловський Як влада бюджетників обкрадає
Верховенство права. Це поняття чомусь ніяк не приживається в наших реаліях. Усі звикли, що влада вертить законом, як дишлом. Лише теоретики визнають, що закони треба виконувати завжди – а не тоді, коли чиновнику чи судді вигідно. Наївні люди сприймають верховенство права як захмарну абстракцію. Вони вважають, що від таких тонкощів їм не холодно й не жарко. Вони підтримували нездійсненні обіцянки Януковича в 2009-му, коли тодішня опозиція під його керівництвом просувала популістський, антиконституційний закон про "революційне" підвищення соціальних стандартів. Вони ж обрали Януковича президентом. І тепер починають прозрівати. Бо замість отримати журавля в небі, втратили й синицю в руці... Навіть працюючи в бюджетному секторі, дехто не усвідомлює, як багато залежить від елементарної законослухняності. Мільйони людей усе ще з надією дивляться "нагору", чекають "покращення життя вже сьогодні". Втім, масові акції протесту педагогів показують, що терпіння народу не безмежне. Тим, хто вважає верховенство права абстракцією, хочу присвятити Таблицю з розрахунком безпосередніх збитків більшості бюджетників внаслідок нехтування кабміном вимогами закону "Про оплату праці".
Дані цієї таблиці взяті з офіційних джерел. Розрахунок за наступним принципом. Відповідно до 6-ї статті закону "Про оплату праці", тарифна сітка (схема посадових окладів) формується на основі тарифної ставки робітника першого розряду, яка встановлюється в розмірі, що перевищує законодавчо встановлений розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно до статті 22-ї статті закону "Про держбюджет на 2011 рік", з 1 квітня 2011 року встановлено мінімальну заробітну плату 960 гривень. У той же час, уряд 30 березня 2011 року ухвалює постанову № 310, якою визначено, що з 1 квітня 2011 року посадовий оклад/тарифна ставка працівника першого тарифного розряду "Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери" – становить 625 гривень. Очевидно, що ця постанова незаконна. Як уже було сказано, закон прямо приписує, що тарифна ставка робітника першого розряду має становити не менш ніж 960 гривень. Однак припис закону влада виконує лише частково: платить працівникам початкових тарифних розрядів мінімальну зарплату. При цьому уряд нехтує не тільки законом, але й міркуваннями соціальної справедливості та елементарним здоровим глуздом. Скажімо, прибиральник і технік отримують однакову, мінімальну заробітну плату. Хоча технік мав би отримувати більше, оскільки його робота потребує більшої кваліфікації та відповідальності. І ці 346 гривень, які недоотримав технік, фактично, вкрадені в нього правовими нігілістами з уряду. У порушення закону "Про оплату праці", а також в наслідок маніпуляцій з єдиною тарифною сіткою, уряд Януковича-Азарова щомісячно недоплачує практично кожному бюджетнику більше 300 гривень, а кваліфікованим працівникам – учителям, лікарям – по 700-800 гривень. Протиправні, антисоціальні та абсурдні маніпуляції уряду з тарифною сіткою зайвий раз показують ціну улесливих декларацій команди Януковича -Азарова. Весь сенс їхніх "реформ" полягає в нишпоренні по народним кишеням. Чи не настав час схопити владу за "руки загребущі"? Для початку, оскаржувати незаконні рішення щодо тарифної сітки в судах. Якщо ж суди служитимуть не законові, а примхам влади – останнім часом, на жаль, спостерігається така тенденція – ніхто не відбере нашого законного права вийти на вулицю, і показати серйозність наших намірів домогтися верховенства права у своїй країні! Андрій Павловський, народний депутат України, для УП Олександр Комаров (Л.П./Л.П.)
[ 2011-04-08 11:40:21 ]
А як право верховенствувало коли при владі був Андрій Павловський з кумпанією. Та вони наче з влади і не перейшли на погрузку щебня чи прокладку оптоволкна.
Майстерень Адміністрація (Л.П./М.К.)
[ 2011-04-10 14:20:37 ]
Тож бо, це для наших дирявоголових противсіхів урок? Ні, дирявоголові, це спадковість, і поки не згниє спадкова лінія, доти і далі "противсіхствуватимуть"...
Це стосується і тих дегенератів, що на вибори взагалі не ходять... Майстерень Адміністрація (Л.П./М.К.)
[ 2011-04-29 13:31:59 ]
Червонопрапорна провокаціяСергій Грабовський, для УП _ П'ятниця, 29 квітня 2011, 12:00 Слід віддати належне ідеологам та організаторам усієї цієї веремії із вивішуванням червоних прапорів: грандіознішої, продуманішої, а водночас і цинічнішої провокації за останні два десятиліття не було. Причому за будь-яких розкладів у виграші опиняються залаштункові ляльководи. У програші ж, принаймні, тактичному, – як противники совєтського тоталітаризму, так і "гарматне м’ясо" провокації у вигляді 260 депутатів, чиї картки голосували за відповідний законопроект, а також силових структур та виконавчої влади України і, ясна річ, самого Віктора Януковича. Бо ж що означають дружно ухвалені більшістю Верховної Ради зміни до закону "Про увічнення Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 років"? Йдеться не просто про копіювання російських законодавчих зразків у визначенні так званого "Прапора Перемоги" і регламентації порядку його використання під час офіційних заходів. Ідеться, по-перше, про мавпування ідеологем сталінського періоду, які для Росії та України мають прямо протилежний зміст. По-друге, про продовження руйнації позитивних рис міжнародного іміджу України (якщо вони ще збереглися). По-третє, про спробу поглибити на ближчі роки, якщо не десятиліття, розкол усередині країни. По-четверте, про офіційне визнання нинішньою владою перед українським народом та всім світом свого злочинного характеру. І, звичайно, йдеться про загрозу свідомо провокованих масових зіткнень, де може пролитися людська кров. Почнімо з того, що ключове положення змін до закону є відвертою туфтою під оглядом фактів: "Прапор Перемоги є символом перемоги радянського народу і його армії і флоту над фашистською Німеччиною в роки Великої Вітчизняної війни. Зовнішній вигляд копій Прапора Перемоги має відповідати вигляду штурмового прапора 150-тої ордену Кутузова II ступеня Ідрицької стрілецької дивізії". Та хребет нацизму зламали не совєтський народ, не мудра партія (Червона армія, за пізнішим свідченням маршала Жукова, була просто нездатна продовжувати воювати без допомоги союзників), а Об’єднані Нації спільними зусиллями. А "штурмового прапора 150-тої стрілецької дивізії" ніколи не існувало: було дев’ять однакових прапорів, дев’ять копій прапору СССР, виготовлених у польових умовах під час боїв за Берлін політвідділом 3-тої ударної армії й розданих у дивізії. Мета цієї акції була дуже простою: щоб над урядовими спорудами німецької столиці майоріли не саморобні прапори, під якими бійці справді йшли на штурм, а "правильні" стяги, що їх можна було би сфотографувати і ці фото покласти на стіл самому товаришеві Сталіну. Так і відбувалося: згаданий у законі прапор (він мав порядковий номер п’ять) тримали у штабі дивізії, аж поки не надійшов наказ установити саме його над Рейхстагом. На той час капітан Володимир Маков, старші сержанти Олексій Бобров, Газі Заґітов, Олександр Лисименко і сержант Михайло Мінін (171-а стрілецька дивізія) вже підняли великий (але саморобний) прапор на даху Рейхстагу, причепивши його до скульптурної композиції "Німеччина". Одночасно чимале число невеликих так само саморобних прапорів було піднято на даху і вивішено з вікон будівлі, у якій продовжував точитися бій. Отож справжнім Прапором Перемоги є встановлений групою "маковців" прапор, який потім кудись зник і не дійшов до наших днів. Та всі ці прапори в очах командування не були гідними почесної ролі. І не лише тому, що були "неправильно" оформлені (без серпа і молота), а й тому, що їх установили "неправильні" прапороносці. Ну, а подальша історія добре відома – "правильними", себто заздалегідь визначеними "нагорі" прапороносцями стали сержант Михайло Єгоров та молодший сержант Мелитон Кантарія (як же у такій важливій справі без співвітчизника товариша Сталіна?). Ці двоє участі в штурмі не брали і рушили вперед тільки тоді, коли знадобилося підняти саме прапор №5. Але реально всю справу зробив лейтенант Олексій Берест. Спершу прапор №5 з’явився – далеко не першим – на фронтоні головного під’їзду Рейхстагу, потім за вказівкою керівництва політвідділу, вже на початку травня, його перевісили на купол. Це не применшує подвигу Олексія Береста, який з боєм прорвався нагору, тягнучи за собою і на собі "прапороносців", – але і не робить прапор №5 реальним символом перемоги над нацизмом. Та що з того ідеологам та організаторам червонопрапорної веремії – ключове поняття для них "копія прапору СССР". А відтак над Україною – як і було задумано – майорітиме не "Прапор Перемоги", а прапор Совєтського Союзу. Тієї самої держави, яку німецький філософ-антифашист Карл Ясперс назвав однією із двох чільних злочинних держав ХХ століття. Для чого сучасній Росії червонопрапорна істерика – зрозуміло. Адже вона є не тільки правонаступницею, а й фактичною спадкоємицею СССР, відтак – разом із ледь перелицьованим гімном сталінської доби, червоними зорями над Кремлем, мавзолеєм Леніна та "традиціями славетних чекістів" – міф "прапора Великої Перемоги" є однією із складових легітимації нинішньої влади та побудованої нею "суверенної демократії". Ба більше: переважна частина росіян тією чи іншою мірою й сьогодні ототожнюють себе із совєтським народом, тому підґрунтя для значних суспільних конфліктів там немає. Так само немає і значних проблем внаслідок червонопрапорного шалу і на міжнародній арені: навіть офіційна Польща вже заспокоїлася, не кажучи вже про Західну Європу – з володарями запасів вуглеводневих енергоносіїв світового значення розмовляють лагідно і пробачають їм ще й не такі пустощі, як вихвалення своїм злочинно-тоталітарним державним минулим. З Україною все не так. По-перше, червоні прапори СССР над нею – це символ відмови від суверенітету, принаймні, від його значної частини (не дарма битий жак Грищенко відмовився піднімати совєтські прапори над українськими посольствами, бо знав, що символізуватиме цей акт). По-друге, реінкарнація тоталітарної символіки викличе вочевидь негативне ставлення до України з боку колишніх країн комуністичного табору, де така символіка або заборонена на законодавчому рівні, або вважається чимось маргінальним і аморальним (вільних енергоносіїв за прийнятними цінами, щоб перебороти такі настрої, Київ не має, і коштів на підкуп європейських ЗМІ – також...). І, нарешті, більшість українців не вважає себе совєтськими людьми, як би не нав’язувала офіційна пропаганда їм відповідні ідеологеми (згадаймо, якраз після пишного святкування "визволення України від німецько-фашистських загарбників" у 2004 році й розпочалася Помаранчева революція...). Утім, не треба забувати й інше: певна частина України, переважно на сході, а частково й на півдні держави, цілком закономірно пов’язує з совєтськими часами найкращі дні свого життя. Бо ж індустрія та інфраструктура цілих регіонів побудовані саме за цих часів – так, побудовані варварськими і нерідко злочинними методами, але ж побудовані. Скажімо, той самий Донбас – це переважною мірою витвір СССР. Так, як мережа німецьких автобанів – це витвір нацистів. Різниця в тому, що за п’ять років перебудови і двадцять років незалежності так і не навчили людей – як свого часу у Німеччині – відділяти, образно кажучи, мух від котлет. Тим більше, що в Німеччині денацифікація супроводжувалася реальними реформами й "економічним дивом", а вітчизняні чудеса гідні хіба що фільмів жахів та університетських спецкурсів на тему: "Як не робити того, чого не слід робити в жодному разі". Але саме на це й розраховують організатори червонопрапорного шалу, який неодмінно буде підігрітий напередодні 9 травня телеканалами та FM-станціями. Бо ж якщо почнуться масові зіткнення, хтось здиратиме прапори, хтось виходитиме з ними на вулиці, а на додаток сотні російські наці із Криму та Одеси під прапором СССР почнуть ходу Львовом... Це буде щось грандіозне, після чого в очах європейців скомпрометують себе і чинна влада (через червонопрапорність і репресії), й опозиція (бо ж остання, мовляв, протестувала проти перемоги над нацизмом). Іншими словами, Україна стане ще більш залежною від ляльководів, котрі керують нинішньою владою, а розкол між різними регіонами поглибиться до краю. Звичайно, якби тут існувала реальна опозиція, вона б устигла до 9 травня зробити десятки тисяч прапорів, плакатів, транспарантів, які стали б гарною, ядучою і зрозумілою контрагітацією проти червонопрапорної совєтчини. Але політичної опозиції в Україні (крім як у телестудіях) немає. А намагання "зривати червоні ганчірки" – це дія за сценаріями провокаторів. Утім, спроба відсидітися, відмовчатися теж передбачена цими сценаріями як перший крок до капітуляції. Що ж робити? Часу на роздуми майже не залишилося... Сергій Грабовський, для УП Постійне посилання: http://www.pravda.com.ua/articles/2011/04/29/6148648/ Майстерень Адміністрація (Л.П./М.К.)
[ 2011-05-06 00:31:57 ]
Головний лікар Калуша назвала галичан "цыганами немытыми и нечесанными", з генами зеків і відсутністю всього святого в душі.
Головний лікар м. Калуша (Івано-Франківська область), яку запросив з Києва для праці в місті мер Калуша і представив всім, як "кращого лікаря України", під час наради обізвала своїх підлеглих і галичан взагалі "цыганами немытыми и нечесаными". Чиновниця від медицини Віталіна Радецька лаяла лікарів російською мовою і супроводжувала свої слова грюканням кулаком по столі. "Вы - генетически недоразвитый регион, цыгане вы немытые и нечесанные ... Мне говорили, что в этом регионе была зона, теперь понятно, откуда такие гены ..., вы разбиваете себе лбы, когда бьете поклоны в церкви, а ничего в душе святого у вас нет ... Пишите заявления об увольнении, всех уволю, уволю за саботаж руководителей любого уровня", - сказала Радецька. Радецьку, як уже згадувалося запросив у Калуш на роботу міський голова Ігор Насалик і рекомендував її сесії міськради і міськвиконкому як "людину, чиї професійні навички повинні підняти медицину Калушчини". Наразі медики Калуша та району публікують свої звернення у всіх газетах і збираються оголосити страйк з вимогою звільнення Радецької та її публічного вибачення перед галичанами (текст листа можна переглянути тут). Нагадаємо, що це не перший випадок приниження галичан за останній час. Так, нещодавно у дитячому журналі "Щедрик-Ведрик", який Міносвіти рекомендувало до передплати для всіх українських навчальних закладів І-ІІІ ступеня, галичан описали як селян, які мислять за принципом "на хлопський розум". Після обурення галичан, редакція журналу вибачилася перед ними. А от міністр Дмитро Табачник, який теж образив галичан в своїй скандальній статті, написавши, що "варто спробувати зберегти за собою печерний заповідник націоналізму від Карпат до Збруча", а також про те, що Західна Україна не взмозі себе прогодувати, вибачитись не захотів. http://tsn.ua/ukrayina/zaproshena-z-kiyeva-kraschiy-likar-ukrayini-obizvala-galichan-cyganami-nemytymi.html Майстерень Адміністрація (Л.П./М.К.)
[ 2011-05-12 22:35:18 ]
Нарешті можна весело посміхнутися :)
У Харкові паломників до глави РПЦ (Російської православної церкви) Кирила "зігнали" фотошопом :) (Знайдіть на фото ряд явних помилок) :) Четвер, 12 травня 2011, 21:46 Щоб надати значимість візиту патріарха Московського і Всієї Русі Кирила до Харкова, на фотознімках домалювали натовп присутніх. На одній з фотографій, опублікованих на сайті "Фотолітопис Української Православної Церкви", домалювали натовп людей, повідомляють "Коментарі". На оригіналі фотографії літургія за участю Кирила, що відбулася 8 травня на харківському майдані Свободи, виглядала наступним чином.
Однак у фоторедакторі кількість слухачів було візуально збільшено в 1,5-2 рази.
За даними РПЦ на літургію за участю Патріарха Кирила на найбільшій площі в Європі прийшло 40 тисяч віруючих. За оцінкою журналістів видання присутніх було близько 5 тисяч чоловік. © 2000-2010 "Українська правда" http://www.pravda.com.ua/news/2011/05/12/6191440/ Редакція Майстерень (Л.П./М.К.)
[ 2011-05-14 16:30:32 ]
Виктор Шендерович, журналист, Friday, 13.05.2011
«Мы – наследники победы! 1945-2011» Наверное, не мне одному лез в глаза и резал их в майские праздничные дни этот плакат вдоль магистралей… Как говорится, семь на восемь (избыток размера у нас по традиции восполняет нехватку вкуса); георгиевская ленточка, куда ж без нее! Мы пахали... Стало быть, наследники победы? Каждое слово тут стоит того, чтобы помедлить перед произнесением. Во-первых, кто «мы»? Вот этот, бредущий мимо меня по аллее от метро полунищий старик в стоптанных сандалиях и орденских колодках на выцветшем пиджаке, – колодках, надетых, как и в прошлые годы, за много дней до дня Победы, с вызовом и отчаянием? Нет, он не наследник – он солдат той Победы. Один из миллионов ее солдат, павших и живых… Его дата на этом плакате – 1945, и только: это год его пожизненной славы, оправдание и смысл его жизни. 2011 год – чужой для него; кто бы он ни был, этот старик, закоренелый сталинист или «проклятый» солдат из астафьевской прозы, наше время для него – время личного унижения и наглой профанации его подвига. А кто наследники? Вот эти, газпромо-лукойловские, козырные-мажорные? Нет, они наследники не Победы, а вот как раз – товарища Сталина! Не в плане идеологии, разумеется (у этих нет никакой идеологии вообще), а в умении конвертировать народную беду и народный подвиг в личные рейтинги и державную показуху. Этим молодцам каждый май – только повод для пафоса, для бесконечных фанфар и несгибаемого кобзона. Вот они, оба двое, наше все и заместитель, более всего озабоченные вопросом – не вырвется ли сосед на пол-ноздри вперед на финишной прямой перед Мавзолеем… Те, у кого есть нервы, отводят глаза, остальным – гулянье! Сувенирная георгиевская ленточка, с петлиц перекочевав на антенны автомобилей и дамские сумочки, продолжила свой путь – в этом году я видел ее уже на собачках и на причинных местах у алкашей. Я пишу эти строки девятого мая, а в паре сотен метров от меня, в парке «Сокольники», массовики предлагают отдыхающим изобразить кошечку, цаплю и обезьяну… Как вы думаете, кто лучше получается у отдыхающих? Не дай бог попробовать остановиться, вспомнить, просто помолчать... В молчании рождаются мысли, а это не наш путь! И когда в ток-шоу у Киры Прошутинской вдруг возникает тема цены, которую мы заплатили за Победу, эту неуместную тему резко обрывает профессионал Пушков: «А вот какую заплатили, такую и заплатили!». И – аплодисменты в зале. Эти аплодисменты – от страха. Задавленного застарелого страха, что вот сейчас закончатся фанфары и державное компостирование мозга, настанет тишина – и в тишине прозвучит правда, выдержать которую мозг не в состоянии. «Пиррова победа»? – ну, разве что в переносном смысле… Пирр потерял в той битве три с половиной тысячи солдат и офицеров – маршал Жуков, автор концепции «бабы еще нарожают», закладывал в план победных баталий гибель сотен тысяч людей… Брали к датам, крошили своих без счета, не нашли времени посчитать и потом: 66 лет прошло, а все – плюс-минус семь миллионов… «Россия – щедрая душа!» «Мы за ценой не постоим» – это имели право сказать только те, кто платил! Те, кому заплатили – мы, дети и внуки воевавших и погибших, – просто обязаны поинтересоваться ценой. Если, конечно, мы люди, а не кошечки и обезьянки. «Война не окончена, пока не похоронен последний солдат». Стало быть, та война не окончена, – и похоже, мы давно упустили последний шанс. Могилы у моего деда – и тысяч других, павших за Родину, уже не будет. Но до скончания веков будут парады, и громыхание техники в парализованном городе, и разнообразное политбюро, карабкающееся на трибунку, чтобы покрасоваться по беспроигрышному случаю. Оригинал на сайте The New Times http://newtimes.ru/articles/detail/38761/ Редакція Майстерень (Л.П./М.К.)
[ 2011-05-14 16:54:38 ]
З російських форумів
http://echo.msk.ru/blog/shenderovich/774685-echo/ 14.05.2011 | 10:57 lvovjanin а я не можу зрозуміти, чому люди не знають (не хочуть знати), що ВCВ почалася 1 вересня 1939 року (#) А СРСР вступив у неї 17 вересня того ж року на боці нацистів. Тому і цифри на плакатах повинні бути "1939-1945". Тому що цю війну СРСР починав в одній ролі з одними союзниками, а потім, заплативши величезну ціну за це божевілля, опинився в стані своїх ворогів, і відбивався, а потім і добивав разом з колишніми ворогами свого союзника. А, добивши, тут же відгородився залізною завісою і став переписувати історію, в тому числі і переорюючи кладовища: === http://www.svobodanews.ru/content/transcript/24098082.html пише: Хуторянин Звідки: Хутір Михайлівський 13.05.2011 16:52 Львів має, на жаль, давні традиції "цвинтарних воєн". На місці т.зв. Марсова Поля (де і розгорталися "події" 9 травня) у 1915-16 роках було кладовище російських солдатів, загиблих в Першу світову. Трохи нижче, під горою були два великих кладовища Українських Галицьких стрільців, загиблих у ту ж війну. Поруч - згаданий Меморіал Орлят Польських. На іншому кінці міста був ще один меморіал-поховання Галицьких Січових Стрільців. Цих кладовищ не торкнувся ніхто за час бурхливої історії міста з 1918 по 1945 рік, ні ЗУНР, ні поляки, ні навіть німці. (!) І тільки після 1945 року почалося "торжество пролетарського інтернаціоналізму". У короткий термін були знищені всі згадані кладовища, знищені просто варварськи. Були знесені десятки пам'ятників. З могил і меморіалів були здерті всі прикраси, мармур і граніт. Мармур цей пішов потім на "спорудження" пам'ятника Леніну, що було всім наочно показано під час його зносу. Туди ж пішли плити зі знесеного єврейського кладовища. Меморіал Орлят Польських після пограбування був залишений "на наругу і розруху". Остаточно він був перетворений у якийсь гараж, могили та каплиці були зруйновані і "закатані під асфальт". Особливо не пощастило військовому кладовищу .. Після того, як були знесені "поля" поховань Галицьких Стрільців, на їх місці організували радянське військове кладовище. Але на початку 70-х, на загальній хвилі меморіаломаніі, кладовище це знесли (приблизно так само варварськи), пірамідки бетонні розбили, могили зарівняти, дерева вирубали. Все це робилося на очах у всіх, у багатьох на кладовищі були поховані близькі і друзі, але це не дуже хвилювало тодішніх комуно-патріотів. Злодії - вони і є злодії. Грошей не вистачило, і під кінець «будівництва» за ніч руками курсантів МВС зняли всю бруківку з вул. Калініна і замостили площу перед меморіалом. Замість парадної «стели» зваляли з дощок і гетинакса «тимчасовий варіант», який і простояв до кінця 90-х, ганебно розвалюючись. Плити з іменами покосилися, поле заросло бур'яном, бруківка проросла травою. Нікому з теперішніх «борців» за славу Росії ніякого діла до цього не було, немає і не буде. «Нам, типу, западло руки тачкою бруднити!» Ніколи не побачити цих панів-товаришів на меморіалах в проміжках між «оргмеропріятіямі». Багато років за спробу просто покласти квіти на місце колишніх кладовищ УПА можна було запросто заробити термін, і вже як мінімум, вилетіти з "вовчим квитком" з роботи, інституту. Але ж у Львові живі тисячі їхніх рідних і близьких! Ні слова тут не додано і не перебільшено, навпаки, чимало "деталей" пропущено і пом'якшено. Я навмисне підкреслюю, що ні про яких «бандерівців» не йдеться. І ні про який «націоналізм» не може бути й мови. «Імперці всіх країн» ділять народ Україну на «хороших» і «поганих», правильних і неправильних. Кортить братві. Знову затівається нова «акція», тепер вже 22 червня, в яку втягується і Російська Православна церква, вірний загін КПРС-НКВС. Нічого святого немає ні в організаторів, ні в "учасників", адже саме 22-24 червня 1941 року в тюрмах Львова та інших міст Заходу України перед безславним і ганебним втечею комуністи розстріляли сотні і тисячі людей, в тому числі священиків, вчителів. Живі ще свідки цих «подвигів» НКВД, їх діти та онуки. За багато років ворожнеча стала поступово загасати. Але останнім часом її знову посилено розігрівають. І тут чим більше крові - тим краще! Стартувала президентська виборча кампанія в Росії, не інакше. «Все для Народного Фронту!» Вибачте за довгу цитату, але зараз російські ЗМІ мусолять незначний епізод на Личаківському кладовищі, соромлячись сказати про дійсно серйозні події, які відбулися там після Перемоги. Перемоги вересня 1939 року, коли за допомогою нацистів був захоплений Львів. Майстерень Адміністрація (Л.П./М.К.)
[ 2012-03-03 13:55:14 ]
Wikileaks: Израиль помог России в войне с Грузией
http://news.bigmir.net/world/536686-Wikileaks-Izrail-pomog-Rossii-v-voine-s-Gryziei В одном из конфиденциальных писем сотрудников аналитического центра STRATFOR, опубликованных сайтом Wikileaks, содержится информация о якобы имевшей место сделке по обмену военной информацией между Россией и Израилем. Кадр видео, распространенного грузинским министерством обороны, на котором якобы российский МиГ-29 сбивает грузинский беспилотный самолет Кадр видео, распространенного грузинским министерством обороны, на котором якобы российский МиГ-29 сбивает грузинский беспилотный самолет / Информация, согласно опубликованному письму, касалась иранских систем ПВО российского производства и грузинских беспилотных самолетов, построенных в Израиле. Согласно источнику STRATFOR, Россия и Израиль, якобы, обменялись некими секретными кодами к этим системам, предоставив таким образом друг другу информацию о вооружении потенциального противника. Письмо написала сотрудница STRATFOR Рева Бхалла. Она ссылается на источник - мексиканского военного аналитика, консультировавшего правительство страны по вопросу применения беспилотных летательных аппаратов. Источник, говорится в письме, сказал, что, по его данным, перед началом военного конфликта 2008 года российским военным удалось научиться каким-то образом воздействовать на грузинские беспилотные самолеты (БПЛА). По данным этого источника, Россия получила от Израиля некие электронные "коды" дронов, поставленных ранее в Грузию, и в обмен на это, якобы, передала свои "коды", имеющие отношение к проданным в Иран ЗРК "Тор М1". Происхождение информации об иранских системах ПВО в письме никак не объясняется. Достоверность сведений о том, что Россия могла получить "коды" грузинских дронов, по словам аналитика, подтверждается косвенными доказательствами - Грузия, по его словам, пыталась купить беспилотники в Мексике, утверждая, что россиянам удалось "взломать" израильские аппараты. Российские военные эксперты считают, что техническая возможность воздействовать на БПЛА и системы ПВО противника есть. Информацию о возможности подобной сделки между Россией и Израилем эксперты комментировать отказываются. По словам источника STRATFOR, незадолго до войны августа 2008 года представители Грузии обращались к крупной мексиканской компании "Idra" (такое название фигурирует в тексте письма, но на самом деле, очевидно, имеется в виду компания Hydra Technologies) с предложением закупить некоторое количество беспилотников. Свои намерения грузины якобы объяснили тем, что российские военные научились как-то воздействовать на грузинские дроны израильского производства. В доказательство они предоставили фотографию разбившегося беспилотника. По словам источника, этот самолет сравнительно несильно пострадал. В случае, если бы он был сбит средствами ПВО, считает источник, он был бы просто уничтожен. При этом мексиканские самолеты заинтересовали Грузию тем, что они оснащены системой, которая автоматически возвращает аппарат на базу в случае попытки его "взлома" во время полета. В одной части письма утверждается, что представители Грузии обращались к мексиканской компании перед войной - в июле 2008 года; в другой - о том, что контакты происходили во время и после войны. В результате, рассказал источник, сделка не состоялась из опасений по поводу возможного осложнения отношений между Россией и Мексикой. Накануне начала военных действий в Южной Осетии в прессе появилась информация о том, что Израиль, якобы, . Сообщалось, что ранее израильтяне поставляли грузинам автоматы "Тавор" и беспилотные самолеты. Тогда же на неофициальном уровне это связывали со стремлением Израиля сократить военно-техническое сотрудничество России с потенциальными противниками, в частности, с Ираном. В апреле 2011 года израильский производитель беспилотных летательных аппаратов Elbit Systems обратился в британский Высокий суд справедливости , требуя взыскать с них около 100 млн долларов. Согласно пресс-релизу компании, грузинское правительство отказалось оплатить поставленные в Тбилиси фирмой Elbit Systems аппараты Hermes 450, контракт на поставки которых был заключен в 2007 году. Как выяснила израильская пресса, в свое время компания поставила в Грузию около 40 беспилотных летательных аппаратов. В прессе говорили, что Грузия просто не смогла оплатить поставки из-за нехватки средств. По словам главного редактора независимого военно-аналитического журнала "Арсенали" Ираклия Аладашвили, Elbit впоследствии объявила о своей победе в этом процессе и сообщила, что Грузия должна будет, в частности, вернуть часть беспилотников Израилю. "Грузинское правительство при этом не говорит точно, в чем было дело, какие проблемы были в связи с этим контрактом", - рассказал он Би-би-си. Эксперты, к которым обратилась Би-би-си, никак не комментируют возможность подобной сделки между Россией и Израилем. По словам главного редактора интернет-портала, посвященного беспилотной авиации, UAV.ru Дениса Федутинова, чисто с технической точки зрения воздействовать на дистанционно управляемый беспилотный летательный аппарат возможно. "Если некая компания-производитель каким-то образом сообщила третьей стороне протоколы обмена данными, в том числе и по линии управления, то третья сторона получила возможность управления этими беспилотниками", - сказал он Би-би-си. То же самое другой российский военный эксперт - специалист в области средств ПВО - рассказал и про возможность воздействия на ЗРК. По его словам, самой ценной информацией в таком случае являются "литеры" - своего рода ключ к зашифрованному каналу управления зенитной ракетой. Между тем, по словам Ираклия Аладашвили, перед началом войны в Грузии были сбиты три грузинских беспилотника. Один - военным самолетом, два других - средствами ПВО. Грузинское министерство обороны в 2008 году опубликовало видеозапись камеры БПЛА, на которой видно, как самолет, внешне напоминающий МиГ-29, выпускает ракету, которая попадает в беспилотник. Опознавательных знаков на самолете не видно. Грузия утверждала, что это был российский истребитель. http://news.bigmir.net/world/536686-Wikileaks-Izrail-pomog-Rossii-v-voine-s-Gryziei Редакція Майстерень (Л.П./М.К.)
[ 2012-03-09 12:19:28 ]
Цікаво слідкувати і за барвистими досягненнями нашого автора - музиканта, композитора, журналіста, Романа Коляди.
Татьяна Квашенко (Л.П./М.К.)
[ 2012-03-17 18:26:57 ]
 спасибо..
я Колядой наслушаться не могу, а тут - новый подарок. у вас прекрасный вкус, уважаемая Редакция Редакція Майстерень (Л.П./М.К.)
[ 2012-04-09 19:05:25 ]
Немає народу, на жаль, та і звідки йому взятися так швидко після імперій, воєн і табірної різанини... Та й зараз скільки з нас - тутешніх авторів - служать, працюють (сліпо чи цілком свідомо) на різних негідників... Напевно сподіваємося що так нам це мине, безкарно?..( Редакція Майстерень (Л.П./М.К.)
[ 2012-04-11 14:20:31 ]
http://blogs.pravda.com.ua/authors/medvedev/4f8549c84469a/view_print/
Олег Медведєв Політтехнолог, віце-президент Української PR-Ліги "Не будь байдужим", Танки, Фома та інші "скажені голови" йдуть до Азарова, який пропхав-таки постанову уряду, щоб повністю знищити україномовний дубляж 11 квітня 2012, 12:07 Запрошуємо Вас на видовищну акцію "Кіна не буде?", що відбудеться під стінами Кабміну (вул. Грушевського, 12) 12 квітня, у четвер, о 12.00. Захід є протестом відомих акторів, музикантів та письменників проти постанови уряду N168, яка заохочує демонструвати в українських кінотеатрах фільми, дубльовані російською мовою, та проти незаконного вилучення майна у студії дубляжу "Le Doyen". Ще донедавна стрічки мали дублюватися та озвучуватися лише в Україні, що означало наявність шматка хліба у сотень творчих людей, і згадана компанія виробляла справді якісний продукт. На Вас чекатимуть: Фагот (гурт "ТНМК"), Фома (гурт "Мандри"), Вадим Красноокий (гурт "MAD HEADS XL"), Брати Капранови, Сестри Тельнюк, небайдужі громадяни, гігантська кіноплівка та інші кінопримочки. Організатори: Всеукраїнська громадська організація "Не будь байдужим!", Громадянський Рух "Відсіч", ініціатива "Кіно-Переклад", Рух добровольців "Простір свободи", Громадська організація "Українська справа". Редакція Майстерень (Л.П./М.К.)
[ 2012-04-13 10:52:02 ]
Естетика нашого справжнього смаку?
Споглядаючи за різними навколопоетичними дійствами, нещодавно зауважив таке опитування на Фейсбуці як "НАРОДНИЙ КАСТИНГ ЕРОТИЧНИХ ПОЕТІВ. ГОЛОСУВАННЯ!" Опитування проводить "Друг Читача" (Опитування досі діє) http://www.facebook.com/Drug.Chytacha?sk=questions "Друг Читача". Газета. Починаючи з 2004 року виходила двічі на місяць, українською мовою, на 8 шпальтах. З 2011 року повністю переїхала в інтернет. . Газета «Друг Читача» спільно з інформаційною агенцією «Главред-медіа» щомісяця проводять «Книжкові сезони» . «Книжкові сезони» ─ це канал постійного зв’язку між літературним світом, персонами, причетними до літературного життя країни та громадськістю і пресою. . Головні редактори "Друга Читача" - Брати Капранови. Адміністрація Майстерень вельми здивувалася певним результатам голосування і тим, хто і як вільно і відкрито проявив свої уподобання. Звичайно, серед широкого кола номінованих авторів були і цілком притомні, але хто б міг подумати, що наші витончені авторки і автори так цілеспрямовано віддадуть свої голоси за відомого всім, окрім тонкої еротики, Вакуленко-К. Володимира. ( Найдивніше те, що цей автор в тому голосуванні займає перше місце! І ось хто віддав за нього, за найкращого з відомих їм еротичних поетів, свій голос: (станом на 15 квітня 2012 року) (Дехто з наших авторів, цілком притомо, як на погляди адміністрації ПМ, вже відкликав свій голос, зваживши, що це таки важливий крок і важливе опитування) Хто з наших залишився у рядах шанувальників "кращого з кращих": Євгенія Більченко (!), Софія Кримовська (!), Ганна Осмоловська, Василь Терещук (!!), Оксана Радушинська, Любов Долик (!), Зоряна Лісевич (Ель) (!), Людмила Калиновська (!), Володимир Погорецький, Микола Черкасенко (Кока Черкаський), Лариса Омельченко (!), Віткова (Фульмес) Юлія, Ганна Луцюк, Іванна Голуб'юк, Сергій Пантюк, Юлія Гриценко (!), Михайло Жаржайло, Олесь Барліг... а також Капранови... Адміністрація, звичайно, видалятиме з цього чарівного списку "прихильників" тих, кого раптом не знайде в широкому колі народних шанувальників "великого еротичного поета ВКВ" А ось, власне, те, за що ви, колеги, проголосували - з офіційної сторінки цього Вакуленка на ГАКу, - більш ніж упевнений, що ви голосуєте не читаючи, так прочитайте будь-ласка... Тексти особливо не вибирав, виділивши на великого письменника хвилин п'ять. п. В. Ляшкевичу та ін. © Володимир Вакуленко-К., 30-07-2006 Причмелена редакція Чалапає по чужому Драпу, Їх зіниці Розширюють Коло Божевільного Болота. Жаби з острахом Втікають На мілину – Бо там спокій. Хто харкне Камінюччям В пику Бога рясту? Це парі Між мухами Та солдатами І хоча вої олов’яні, Але відчуття Бачать огріхи Паранормальних Шизоїдів Та вони Ненавидять Білий колір – Бо здатися Гірше ніж Померти. 26.07.2006 рік Перечитуючи Сергія Жадана © Володимир Вакуленко-К., 30-07-2006 Я відчуваю Постійний біоритм Моїх віршів, Які упевнено Борознять Думки ралом І безкорисно Перетворюють їх В захопливі теми. Я вже не відчуваю Свинець на Порепаних вустах Занедбаного міста. Я відшуковую Знайомі будинки Мого створеного Світу. Шаркотить вогонь Потойбічних неузгоджень, Та я прямую Крізь нього. Мєнтовський вітер Свище запитанням: «Нафік тобі це потрібно?» Та я поет, Мені трандєц Як поїбати! Кому яке діло, Що моя Найкоханіша Дівчина ПОЕЗІЯ! Я живу і Просинаюсь З цим найкоштовнішим Ім′ям! 22.07.2006 рік. Перезрілим кобітам © Володимир Вакуленко-К., 28-08-2006 Чорносливом ніч зронилася з дерев'яного неба І старі кобіти почали згадувати затемнення любові. Їхня країна здохла цнотливою, понівечено герб, а Саме зараз їх глючить дебело, нігби гирі пудові Насуплені губи. Вони вистьобуються перед юрбою. Автобусні комахи зригують колишнє черево дня. Зухвалі бабці повчають лагідних янголів, аж до параної, Що не можна цілуватися, громадських забобон фігня На неписаному законі лейбиться…Та пішли б ви нафік З своїм старосвітським пафосом, запльованим диктатом. Вам смерть мітить сліди і встановлює позачерговий графік… Хай вчаться в янголів любити, не заважайте кохати! 28.08.2006 рік ДЕЖА ВЮ © Володимир Вакуленко-К., 01-04-2010 двадцять чотири пальці для свисту цілодобово цілую стіл п’яного ґазди-кухля абсент прогризає наглухо у вінах світло театри зачинені мімічним жестом апологічні скульптури у патологічних трусах заїждженої циганської бруківки ботанічного садо-мазо лаврового перелюблення знежирені фікуси фауни догорає весною винятково подрібнений драп мої лапи забруднені вечором у вікно заходить вітатися музика джаз. дежа вю. спокою кількість мала. повзе відпочинок. 27.оз.2о1о Життя на ГАК © Володимир Вакуленко-К., 12-03-2008 Потерті слайди, сірі груди лоґанів, Логічні теми, теореми укрсучліт. Тяжкі рецензії – розстріляні й закохані; За кого критика? Твій керамічний звіт Давно надщерблений. Ти був колись моментом, Знавцем енциклопедій, автором промови. Шукаєш медіа серед нових експериментів – Стрітрок зализаний…А знаєш, все лажове Таке безвимірне. Ще не настав період Переосмислень всіх побіжних фак. Шукаєш голову, але ж ти, блі, не Ірод Ти просто в неті, в небі сайту ГАК. 1о.о3.2оо8 Коротко і ясно. Очевидно, що висока майстерність вашого, шановні ПМ виборці, кандидата нікуди не ділась, блискуча як і рима "фак" - "Гак" - ("смак")... Редакція Майстерень (Л.П./М.К.)
[ 2012-04-13 11:55:08 ]
Одно б хотілося почути від тих, хто проголосував за В. Вакуленка - ви справді читали його? Чи якимсь іншим чином дійшли до такого вибору?
Сергій Рожко (М.К./М.К.)
[ 2012-05-07 10:36:42 ]
 ФІНАЛ МІЖНАРОДНОГО КУБКУ ПИСЬМЕННИКІВ З ФУТБОЛУ 2012
Львів, 16 травня, початок о 13.00 стадіон Академії ФК "Карпати" - вул. Княгині Ольги, 3 ЛЗУ - Збірна письменників Польщі ЛЗУ - Збірна письменників Німеччини вхід вільний!!! 20.00 - читання-пенальті за участю всіх команд клуб "Rafinad People", вул. Руданського, 1 ПРИХОДЬТЕ!!! Редакція Майстерень (Л.П./М.К.)
[ 2012-06-20 23:15:32 ]
І таку мову "тихо" з'їла російська...
І не те, що російська - не добра чи зла, просто її носії не повинні вбивати все живе там, куди вони з нею приходять... Редакція Майстерень (Л.П./М.К.)
[ 2012-06-23 20:13:10 ]
Валерія Новодворська. Про статус російської мови в Україні Редакція Майстерень (Л.П./М.К.)
[ 2012-06-23 20:14:12 ]
"Тут їм потрібний не Пушкін, не Лєрмонтов, а Сталінське діловодство..." Редакція Майстерень (Л.П./М.К.)
[ 2012-06-23 22:54:34 ]
Ось такий стан справ і потрібний ляльководам... Чорнява Жінка (М.К./М.К.)
[ 2012-06-26 14:03:23 ]
 Едіпів комплекс щодо Шевченка гальмує розвиток української культури
Інтерв’ю з Олександром Ройтбурдом Незабаром Верховна Рада може прийняти закон про мови. Вам, як російськомовному, мабуть, стане легше жити в Україні? – А хіба мені погано зараз? Жодного утиску російської мови в Україні немає. Мені цей закон не подобається, бо я розумію його підтекст. Не думаю, що він щось змінить. Хто якою мовою розмовляв, той такою і розмовлятиме. Це залежить не від того, який приймуть закон, а від більш тонких речей. Українською всі заговорять не тоді, коли якийсь закон скаже, що всі мають розмовляти нею, а тоді, коли до цього будуть соціальні та культурні стимули. Наприклад, коли буде більше цікавої української літератури, коли задовольнятимуться необхідні інформаційні запити українською більше, ніж російською. Ситуація двомовності реально існує. І я вважаю, що це добре. А чи потрібно її узаконювати, на вашу думку? – Закон повинен не спроектувати щось, а якось формалізувати реальність. Тобто двомовність – це реальність, а державна – єдина українська. У себе вдома я можу говорити хоч на суахілі. Якщо мене якийсь телеканал попросить відповідати українською, я відповім, але російською мені простіше. Якщо мене продублюють синхроном українською, приглушуючи мою пряму мову російською, я не ображуся. Бачу тільки одну проблему – знову починається технологія стравлювання двох частин України. Це вигідно владі, а може, і частині опозиції. А поділ за голосуванням за Януковича чи за чим? – За мовним принципом. Щоб мобілізувати й налякати Схід. Щоб виборці Сходу замість того, щоб проголосувати за адекватнішу соціальну програму, адекватніший цивілізаційний проект чи іншу економічну модель, проголосували "за своїх", тому що "страшні бандерівці" змусять говорити їх українською мовою, а хто не захоче, того розстріляють. Ось ці страхи, що нагнітаються, і розколюють суспільство. У результаті з боку російськомовних виникають цілком неадекватні перегини. З іншого боку – те, що закон про засади мовної політики поганий – це не привід, аби переносити весь негатив на російську, якою розмовляє значна частина України, і тим більше на її носіїв. Мовне питання – не є проблемою, проблема – коли ним хочуть підмінити серйозніші речі. Сьогодні реальний рейтинг "Регіонів" на Сході не більше 10 відсотків. Але в умовах жорсткого протистояння на "свої" та "чужі", в умовах імітаційної демократії, яку вони створюють, доб'ються бажаного результату. Решту докинуть методами фальсифікацій. Кримський спікер Володимир Костянтинов закликав Росію збільшити гуманітарну присутність в Україні, бо тут, на його думку, не вистачає всього російського. – Я – за збільшення російської гуманітарної присутності. Єдина проблема – поки що не бачу, де вона "гуманітарна". З боку російських культурних інституцій цього не видно, на відміну від німецького "Ґетеінституту", "Польського інституту", які справді пропагують культуру і реально приносять її сюди. Мені якось доводилося спілкуватися з хлопчиною, що був якимось радником російського посольства з гуманітарних питаннь. Я сказав: було б добре створити майданчик для діалогу російських інтелектуалів з українськими. Він відповів, що якраз збираються запросити Олеся Бузину. Я зрозумів, що завдання партії буде виконано. Тому коли йдеться про гуманітарну присутність Росії, то я тільки за. Інша річ – як у сьогоднішній Росії розуміють слово "гуманітарна". Тут мені ближча думка російських інтелектуалів і опозиціонерів, ніж влади. Так, це чужа країна, втручатися не годиться, проте скажу, що все справді гуманітарне в Росії сьогодні знаходиться на Болотній площі. І навряд чи Путін пропагуватиме саме ці цінності в Україні. Як відомо, Росія хоче закінчуватися там, де закінчується російська мова. Я розмовляю російською, але не бажаю, щоб Росія була тут. Мені досить того, що я спостерігаю за нею в інтернеті і розумію, чому я цього не хочу. Дуже велика помилка українських політиків, що ніхто не створив демократичного, проєвропейського проекту, який був би привабливий для російськомовних в Україні. Нав'язаний ззовні мовний розкол українці проковтнули одним махом. Російськомовні в Україні мають свою специфіку, але огульно оголошувати їх п'ятою колоною – це не просто помилка, це – злочин. А ким ви себе вважаєте? – По-перше, я – єврей. По-друге, вихований більше на російській культурі, ніж на українській. І для якого російська мова зручніша в користуванні. Проте я розумію, що Україна – моя країна. Я цікавлюся сьогодні українською культурою не менше, ніж російською. Вважаю, що російськомовні українці повинні випрацювати в собі лояльність до Української держави, української ідеї, шукати точки дотику з іншою частиною України, тому що інтереси в усіх спільні. Луганянин і львів'янин повинні дбати про те, щоб в Україні була не кримінальна держава, а європейського типу демократія. Щоб не смотрящі вирішували, хто залишиться в бізнесі, а хто – ні, а щоб працювали закони. Щоб на українців за кордоном через те, що в нас саджають опозиційних політиків, не дивилися, як на представників варварського суспільства. Імідж влади переноситься на кожного з нас. Після перемоги помаранчевої революції на запитання "where are you from?" я відповідав: "From Ukraine", – і одразу бачив приязнь в очах співрозмовника. Зараз люди ховають очі при слові "Україна". Спільний інтерес – щоб не мафія керувала країною, а народ, через вільно обраних представників і компактний некорумпований державний апарат. Чи україномовні українці мають підстави ставати русофобами в Україні? – Ніхто не повинен ставати русофобом чи українофобом. І взагалі час залишити ці забавки ХІХ століття. Вважаю, що справді є мовний дисбаланс. І захисту потребує українська мова, а не російська. Водночас російська культура, зокрема російськомовна культура в Україні, теж потребує захисту. Це повинно бути легалізовано і визнано як факт. Наприклад, є Національна премія імені Тараса Шевченка. За 20 років незалежності жоден російськомовний літератор не отримав її, хоча тих, хто пишуть російською, мені здається, не менше половини. Чому не може бути в Шевченківській премії окремої номінації для російськомовної літератури, для літератури іншими мовами? Російська культура в Україні потребує того, щоб її перестали ігнорувати. Так, українська мова потребує захисту, але через це не варто ставати фобами. Для цього треба усвідомити, що Україна – дуже різна. Що ставлення до пам'ятника Катерині у Львові й в Одесі дуже різні. Якби пам'ятник Катерині поставили в Криму, то він, може, справді б символізував проімперські, проросійські симпатії. В Одесі ж він все одно не сприймається як ностальгія за імперією. Це ностальгія за одеським міфом, за золотим періодом Одеси. І Катерина – як напівміфічна мати-засновниця міста. У Львові таким же чином можуть мати теплі почуття до цісаря. У кнайпах вішають його портрети. Але це не означає, що львів'яни мріють приєднатися до Австро-Угорської імперії, якої вже давно немає. Як одесит ви носите квіти до пам'ятника Катерині? – Я до жодного пам'ятника не ношу квітів. Тільки в дитинстві носив квіти з бабусею до пам'ятника Невідомому матросу, бо вона казала, ніби "там похований дідусь". Архітектурно пам'ятник Катерині мені подобається. Він не сприймається як щось ідеологічне. Це локальна історія, що не має стосунку до сьогоднішніх політичних реалій. І Україна зі своїми локальними історіями набагато цікавіша, ніж та нормативна, яку сьогодні намагаються сконструювати. Чому на ваших полотнах людські тіла виглядають не дуже симпатично? – Чому?! А мені подобаються. Я ж не роблю красиво. Це для мене, як переживання драматичного характеру. Як казав Гюісманс, "мука матерії"… Зробити жінку з красивими ніжками, пухкими губками мені нецікаво. Гадаю, попит на таку красу в нашій країні задоволено. У вас була серія картин на єврейську тематику. Вас дуже критикували за "Шевченка-хасида". – Шевченко був хіба не єдиний український персонаж, і він викликав найбільший гнів національно стурбованих. Гадаєте, це прояв антисемітизму? – Антисемітизму – само собою. Його ще ніхто не скасовував. Але тут ще інше. Люди просто мають потребу в створенні собі кумира. І якщо в тебе нема пафосної любові до Шевченка, то це стає злочином проти України, її національної ідеї. Росіянам пощастило більше – у них адекватніше ставлення до Пушкіна. Анекдоти про Пушкіна, шаржові його зображення – це норма. А наш Шевченко – це ікона, на яку треба молитися. Він винятково батько нації, співець народного болю, у нього завжди суровий погляд. І взагалі дядько, який тяжко страждає. Хоча він був живою людиною, міг багато випити, любив жінок. Таке ставлення народу до Шевченка стало причиною, через яку Михайль Семенко був спалив "Кобзар". Ні, не тому, що він вважав Шевченка поганим поетом, а тому що цей якийсь едіпів комплекс української нації щодо Шевченка – гальмо для розвитку української культури. Тож на мене наїхали за те, що я посягнув на ікону. Водночас Пушкіна з такими ж пейсами сприйняли цілком нормально. Ви потім пожалкували, що зробили це? Ні, абсолютно. Така реакція говорить лише про те, що я все правильно зробив. У цій серії не було "поганих хлопців", жодних bad guys, наприклад, Сталіна, Гітлера. Були лише позитивні: Достоєвський, Пушкін, Шевченко, брати Клички, Майкл Джексон, Магатма Ґанді. Кажуть, що євреям завжди допомагає виживати самоіронія. – Чого і всім бажаємо. А чого, на вашу думку, не вистачає українцям? – Ну, з гумором в українців набагато краще, ніж у північних сусідів. На мою думку, не вистачає міського елементу в культурі. Протягом століть відбувалися абсолютно одноманітні процеси, найбільш усталений інтелектуальний сегмент нації вимивався в інші країни. А те, що залишалося тут, особливо на Сході, у містах, русифікувалося і втрачало ідентичність. Сьогодні, за винятком Львова, нема жодного україномовного містамільйонника. Українська культура розірвана між сільською і міською. Ця мовна війна спустошує українську культуру, тому що за умови балансування до цієї реальної двомовності ми повернемо українській культурі її міський компонент. Без російськомовної міської культури українська культура дуже звужується. Є в Харкові письменник Сергій Жадан, пише українською. Але практично вся інша культура Харкова – російськомовна. Тоді ми або Харків викреслюємо і залишаємо одного Жадана, або розуміємо, що межі українського і україномовного не завжди збігаються. Чи якщо ми залишимо від української культури лише її сільську складову, то таку й отримаємо культуру. Рустикальну, патріархальну, консервативну. Як подолати провінційність і консерватизм? – Держава повинна на порядок підвищити фінансування культури й освіти або створити такий інвестиційний клімат, щоб це прагнули робити приватні особи. Проте для цього, на жаль, повинна бути інша держава і при владі повинні бути люди з іншою освітою, філософією, з іншою системою цінностей та іншими амбіціями. Це мають бути люди, які розуміють, що таке істинні цінності цивілізованого суспільства. Де ці люди, я не знаю. Особисто я мало в кому можу бути впевнений. Але переконаний: якщо зараз почати інвестувати в культуру, то наступне покоління це розумітиме. Пересічний українець тратить на одяг більше, ніж пересічний європеєць, а ось на культуру – нема такої статті витрат. Міністерство культури в такому вигляді, як зараз, здатне на якусь ефективну роботу? – Ні, в такому вигляді ні на що не здатне. Міністерство культури повинно складатися з компактного апарату, чоловік 15, включаючи прибиральницю, секретарку і кількох галузевих менеджерів. А при ньому треба створити кваліфіковану незалежну експертну раду, на громадських засадах, з обов'язковою щорічною ротацією. Треба визначити пріоритетні програми, що запроваджувалися б безпосередньо державою і запровадити грантову систему підтримки для недержавних організацій та особистих ініціатив. Чи модно сьогодні бути проти цієї влади? – Гадаю, так! Тим більше, що художник має бути в опозиції до будь-якої влади. У мене з цією владою, як свого часу сказав Синявський щодо радянської влади, естетичні розбіжності. І вони нездоланні. Чому? – Ну, як чому? Я виріс за часів, коли суспільство ділилося на "свій" і "чужий". Тобто "свій" – той, хто читає ці книжки, "чужий" – той, хто не читає або читає якісь інші. І щодо влади в мене дуже працює оце "свій" і "чужий". Справа не лише в книжках, справа в системі цінностей. Хоча тут є парадокс. Ющенко наче цікавився культурою, але при Кучмі для культури було краще, бо він культурою взагалі не цікавився. І я не думаю, що ось таке "Арсенале" було б можливе при Ющенку, бо там обов'язково був би цілий пул "національно свідомих" художників, велика експозиція Трипільської культури, обов'язково вишиванки, писанки… В Італії теж є народне мистецтво, але коли у Венеції проводять бієнале, то там цього немає. Воно в інших місцях. Ющенко цього просто не допустив би, тому що це "знищує українську духовність". А в Януковича нема "традиційної української духовності", як і жодної іншої. Тобто для культури Янукович кращий за Ющенка? – Справа не в особистостях. Добре тоді, коли керівник держави залишає свій смак удома. У Януковича, напевно, є якийсь смак. Я чув, що в нього є навіть улюблений поет, Білаш називається. Мабуть, і картини улюблені є. У нього або самого вистачає розуму, або його іміджмейкери порадили не висувати це на державний рівень. Януковичу байдуже "Арсенале", як і всі інші мистецькі проекти. І це чудово! Джерело: http://gazeta.ua/articles/opinions-journal/_edipiv-kompleks-schodo-shevchenka-galmue-rozvitok-ukrajinskoji-kulturi-rojtburd/442548 Чорнява Жінка (М.К./М.К.)
[ 2012-06-26 14:06:32 ]
"те, що закон про засади мовної політики поганий – це не привід, аби переносити весь негатив на російську, якою розмовляє значна частина України, і тим більше на її носіїв."
Майстерень Адміністрація (Л.П./М.К.)
[ 2012-07-05 11:14:49 ]
Які мови насправді мав би захищати Колесніченко?
05 липня 2012, 08:47 Найбільший "розводняк" регіоналів полягає в тому, що вони запроваджують російську мову під виглядом імплементації положень Європейської хартії регіональних мов та мов меншин. Насправді ця хартія спрямована на мови, які зникають, аби вберегти мовне розмаїття світу та культурну ідентичність малих народів. Приклад мови, на яку спрямована Європейська хартія – це гельська (або гаельська) мова, якою розмовляє 60 тисяч осіб у п'ятимільйонній Шотландії, тобто близько 1% населення. Гельська – це не шотландська мова. Тому що "шотландська" – це і є англійська. Адже мова не є ознакою національної самоідентифікації сучасних шотландців. Гельська – це мова мікроскопічної частини населення Шотландії, переважно на півночі. У всьому Единбурзі є лише одна школа, де її викладають. Гельська дуже не схожа на англійську за звучанням. І там лише 18 букв. Коли я був в Единбурзі, то познайомився з один із рідких носіїв цієї мови, яка розповіла, що до середини 20 століття британська влада навіть забороняла давати імена дітям гельською мовою, щоб не створювати зайвий привід для сепаратизму. Жінку звати Morven, але насправді батьки хотіли назвати її гельською Morbheinn. Саме для захисту такої мови існує Європейська хартія. Саме тому, через депресивний статус гельської, шотланський англомовний телерадіомовник BBC Scotland має гельську службу BBC Alba. Саме тому в шотландському парламенті панує двомовність – англійська і гельська. Це – жест, спрямований промоушен вмираючої мови. А тепер запитання – чи загрожує вимирання російській мові, якщо заради її статусу Партія регіонів інфікувала Україну політичною кризою? Чи понад 200 мільйонів осіб на планеті, які володіють російською, є недостатньою гарантією від зникнення цієї мови? Насправді Хартія мала би захищати не російську мову в Україні, а українську! І ще одне питання – до "щирих галичан" у команді Януковича – пані Герман і пані Чепак: у мене зламався звук в телевізорі, тому я просто не розчув вашу заяву про відставку на знак протесту проти мовного геноциду? http://blogs.pravda.com.ua/authors/leschenko/4ff52a65e934c/ Чи цієї заяви просто не було, а "бабло", як завжди, перемогло "зло"? Майстерень Адміністрація (Л.П./М.К.)
[ 2012-12-16 20:21:16 ]
А тут пояснення, чому алкоголь вбиває не лише чукчу, але і будь-кого, особливо нас... Тут, і стосовно причин мату (в тому числі і в поезії) і ненормативності поведінки взагалі - особливо у північних народів - гляньте це, будь-ласка... ВСЕМ СМОТРЕТЬ!! Они готовы на многое что-бы вы никогда не узнали об этом! Фильм "Скрытая правда"! Редакція Майстерень (Л.П./М.К.)
[ 2012-12-16 20:55:16 ]
В Донецькій області у 1960 році було 4-ри школи для дебілів, у 1980 - 38, нині - ............ Редакція Майстерень (Л.П./М.К.)
[ 2012-12-16 22:29:32 ]
На 85 хвилині фільму цікаві дані про вплив пива (ну й алкоголю взагалі) на творчі здатності.... Редакція Майстерень (Л.П./М.К.)
[ 2012-12-29 15:34:34 ]
"Найпривабливішим" у виготовленні, а потім і дешевому споживанні горілки, а тим більше "водки", на нинішній день, в часи глобалізації всього і вся, є те, що найдешевшим на ринку СНГ є саме китайський етиловий спирт.
А найдотепніше - це з чого китайці його так дешево і так багато навчилися виробляти. Таємниця проста - з того, що зібрано з їхніх, китайських, відхожих місць... Будьмо! Редакція Майстерень (Л.П./М.К.)
[ 2012-12-21 13:22:25 ]
"Кажуть, що Янукович не прийшов вітати міліціонерів з професійними святом бо сховався. У спеціально обладнаний бункер. У зв'язку із цим, до речі, було навіть перенесено урочистий молебень УПЦ на Володимирівський гірці. З 21 на 25. З тієї простої причини, що впавши в мар...зм президент Янукович вирішив пересидіти цей неспокійний час в спеціальній схованці. Хоча, якщо чесно, кінець світу конкретно в Україні вже давно настав. Це виразно помітно за небаченою раніше кількістю упирів, гоблінів, недотикомок та іншої інфернальної нечисті, яка раптово з'явилася. Вдивіться в телеекрани! Ієронім Босх просто відпочиває. Президент з минулими несудимостями і нинішньою маніакальною невгамовною жагою до розкошів. З не менш ненажерливими нащадками і оточенням. Ожила мумія в якості спікера парламенту, ще одна - в якості прем'єр-міністра. Микола Янович Азаров, реальний "кощєй". Чахлик Безсмертний. Потужний старий. Глиба. Досвідчений, сука, чолов'яга. Тирити у народу почав ще при Кучмі, в якості глави податкової. Професійно тирити. Чому і фонд, через який крали, названий був «Професіонал». А тут і синок підріс, такий же «професіонал». Півкриму вкрали, другу половину - Янукович, але в країні ще дещо залишилося і тому Азаров - знову прем'єр. Ден Сяо Пін і Лі Куан Ю в одній особі. Але тільки ні Китаю, ні тим більше Сінгапуру при цьому мараз...ку з країни не вийде. Вийде просто чорна діра. Або квадрат. Як у Малевича. А візьмемо силовий блок. На СБУ така ж мумія, заклопотана лише тим, як би подовше протриматися в затишному кріслі. У МВС міністра немає, він весь в «конвертах». Замість нього рулить начальник ГУБОЗ, п'яний дебошир, який обіцяв по п'янці пристрелити президента. По прокуратурі бродять "бухіє" прокурори з оголеними членами наголо і намагаються трахнути все, що побачать. Кадровичку побачать - кадровичку, вазу - значить вазу. Ще один з тієї ж бригади обожнює писати скарги Обамі на американський конгрес, а також дуже хоче потрапити на молитовний сніданок до того ж Обами, щоб розповісти йому всю правду про вбивство якогось, невідомого Обамі, Щербаня. Міський божевільний? Ні, фактичний генпрокурор Ренат Кузьмін, шанувальник «мурки» і Ніцше, і в якійсь мірі обличчя, а, точніше, мурло України в західному світі. Весело. Луснеш од сміху. А на залізниці стоять «Хюндаї», а в Харкові рубають голови, і Каськів та подібні «пиляють» і без того куций бюджет, від чого в лікарнях без ліків вмирають діти. Може і варто скінчитися такому «світу»? Сергій Ніконов, «ОРД» http://ord-ua.com/2012/12/20/s-kontsom-etogo-sveta/?lpage=1 Редакція Майстерень (Л.П./М.К.)
[ 2012-12-23 18:37:38 ]
Народ, налаштовуємося на вельми темповий 2013 рік Редакція Майстерень (Л.П./М.К.)
[ 2012-12-29 15:33:47 ]
"Найпривабливішим" у виготовленні, а потім і дешевому споживанні горілки, а тим більше "водки", на нинішній день, в часи глобалізації всього і вся, є те, що найдешевшим на ринку СНГ є саме китайський етиловий спирт.
А найдотепніше - це з чого китайці його так дешево і так багато навчилися виробляти. Таємниця проста - з того, що зібрано з їхніх, китайських, відхожих місць... Будьмо! Майстерень Адміністрація (Л.П./М.К.)
[ 2012-12-29 19:33:39 ]
Про походження чоловічого гомосексуалізму? Підозрілі думки, але все можливо... Хоча: " Тільки здається, мова має йти не про гіпофіз, а про його придаток - гіпоталамус, і не більший він, а менший він у жінок - в два рази. У транссексуалів він жіночого розміру, а в геїв має проміжний розмір між чоловічим і жіночим..." Редакція Майстерень (Л.П./М.К.)
[ 2013-01-27 14:23:09 ]
А якщо до цієї "фізики" ще додавати правильно "метафізику", то можна жити і жити )) Що, нинішнім світовим владам, на жаль, ні до чого...
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.)
[ 2013-04-11 21:31:14 ]
[RU SUB] Dr Richard Schulze — Save your life Interviews 1995 Part 1 Редакція Майстерень (Л.П./М.К.)
[ 2013-01-31 22:51:30 ]
Цікаво, що нас, українців поєднує з грузинами?.. Але точно не смак і сцена, де в нас одна фанера... Журналіст Чесний (М.К./Л.П.)
[ 2013-02-01 10:19:15 ]
«Русский» язык - не русский?!..Когда я доказал интернет-сообществу, что основатель современной русской литературы Александр Пушкин, на самом деле, был етническим евреем (Бебик В. Конец русского мифа: А. С. Пушкин - еврей!), российские националистические форумы взвыли от негодования. Еще бы! Был до основания разрушен базовый российский миф, краткий, как строка в энциклопедии: «ПУШКИН Ал-др Серг. (1799 - 1837), рус,. поэт, родоначальник новой рус. лит-ры, создатель совр. рус. лит. языка». Даром, что прадедом великого «русского» поэта является «арап Петра І». Все равно, по логике братьев наших меньших - москалей, он - «русский», хотя и в, некотором роде, «арап»... Но «арапом» ли был талантливый еврей - Саша Пушкин? Взглянем-ка на его родословную... Прадед поэта, Абрам Петрович Ганнибал (1696-1781), крещенный абиссинский еврей, который «сошел за арапа» у известного любителя экзотики - российского царя Петра І. Помыслим вслух, уважаемые читатели: «Много ли вы знаете «чистых этнических негров» по имени «Абрам»? «Петровичем» он стал «по приколу», после обряда крещения, во время которого его крестным отцом стал российский царь Петр І, ни во что не ставящий ни Христа, ни его церковь. Последнее обстоятельство, кстати, было вполне объяснимо, поскольку по матери Петр І происходил из рода крымских караимов. Мать царя, Наталия Нарышко, была иудейкой и, по-видимому, весьма своеобразно относилась к православию, что не могло не отразиться на религиозных воззрениях ее родного сына. А с «Ганнибалом» вышло и того интересней. Пока был жив Петр First, хитрого абиссинского еврея звали по-русски просто: «Абрам Петров», но когда его покровитель умер, носить фамилию царя стало небезопасно. Поэтому «мягкая, трусливая, но вспыльчивая абиссинская натура» Абрама Петрова (См.: А.Анненков, «Пушкин в Александровскую эпоху», стр. 5) поняла, что в целях безопасности ему все-таки лучше именоваться «Ганнибалом», к которому он имел такое же отношение, как и к «русскому» роду-племени. Дед поэта, Йосиф Абрамович Ганнибал (1744-1807), совершенно не стыдился своих еврейских корней и подписывал корреспонденцию как Йосиф Ганнибал. Это потом, когда евреем станет быть не модно, творцы русского мифа станут именовать его Осипом. Бабка поэта, Мария Алексеевна Ганнибал (1745-1819), была дочерью тамбовского воеводы Алексея Федоровича Пушкина и - Сарры Юрьевны Ржевской (см.: Е.П.Янькова, «Рассказы бабушки», 1885г.). Назовите мне этнически чистую «русскую» семью, где дочери дают еврейское имя Сарра, и с полным удовлетворением можете бросить камень в ее мужа Йосифа Абрамовича Ганнибала и всех, кто не знает, что у евреев - этническая линия родства выводится по матери... Тамбовщина, между прочим, это этнически украинские земли, временно находящиеся под контролем Российской Федерации, так что достаточно правдоподобной явлется версия, что Александр Пушкин являлся по материнской линии абиссинско-украинским евреем. Итак, по свидетельству российских словарей, не вызывает сомнений, что отцом современного русского языка является этнический абиссинско-украинский еврей Александр Пушкин. А кто же создал словарь современного русского языка, неужели наши друзья-москали? Не тут-то было! Некто, В.Бондаренко, обнаружил, что «Первый печатный словарь в России был издан в Вильно в 1596 г. под названием «Лексис, сиречь речения вкратце собранны и из словенского языка на просты русский диялект истолкованы». Автор - украинский ученый-филолог Лаврентий Зизаний...» . Вот это уже прикол, так прикол! Как пишет указанный автор: «Вильно (хороший украинский город - Вільно - В.Б.) в 1596 г. был столицей Великого княжества Литовского, и еще долго им оставался - вплоть до 19-го века, а затем попал в «добрые» лапы России. Великое княжество Литовское это был извечный враг Московии, которая-то и самопереименовалась в Россию, когда ... появилась пародия - ордынское государственное образование с фино-угорским населением и чужим именем». Но до этого, так сказать, «великороссы», активно обучались «родной речи» по грамматике «словенского»...языка», который разработали украинцы-русы Л.Зизаний, П.Берында и М.Смотрицкий». В это же время крымский караим-иудей Петр I сделал грамматику украинца М.Смотрицкого официальным учебником «русского» языка для обучения грамоте дремучих ордыно-московитов. Последние, как известно, в это же время слушали церковные псалмы на украинском языке в исполнении священников под руководством Ф.Прокоповича, «виписаного» Петром І из Києва. Так кто-кому Рабинович в этой ситуации с «великим и могучим русским языком»?.. И стоит ли удивляться, что екс-президент России Д.Медведев является, как утверждают в авторитетных хасидских кругах, внуком раввина Санкт-Петербурга, а некто С.Нарышкин является спикером российской Думы?.. :) http://uainfo.censor.net.ua/important/print:page,1,99770-russkiy-yazyk-ne-russkiy.html Журналіст Чесний (М.К./Л.П.)
[ 2013-02-01 10:39:27 ]
Почему американцы выбрали Януковича?Никколо Макиавелли после смерти начали приравнивать к Дьяволу. Имя «старина Ник», которым частенько называли Дьявола, пошло именно от Макиавелли. Шекспир любил использовать образ Макиавелли в своих пьесах. В драме «Отелло» - это Яго. В комедии «Виндзорские насмешницы» тоже есть коварный политик Макиавелли, ставший олицетворением зла с легкой руки клириков за его книгу - совет «Государь». Св.отцы считали, что автором этой книги мог быть только Дьявол. Сам Никколо был чертовски хитер, умел мастерски плести интриги и блефовать, мог обмануть кого угодно. Ему нельзя было доверять. Именно эти постулаты он и предлагал правителю в своей книге, рассказывая, как нужно управлять государством. Удержать власть в своих руках и управлять с наибольшей выгодой для себя, избегая всякой сентиментальности, сострадания, нравственности, мягкости характера. Таков постулат. Генри Киссинджера называют современным Макиавелли. Вот слова первого о политической философии без всяких моральных принципов второго: «На протяжении веков Макиавелли считали воплощением цинизма. Однако сам он не считал себя лишенным моральных принципов. Он описывал мир таким каким он его видел, а не таким, каким ему хотелось бы его видеть. В самом деле, он был убежден, что только сильный духом правитель может твердо соблюдать намеченный курс в условиях постоянных заговоров, от которых, к сожалению, зависит его жизнь». Помнится, в свою первую ходку Януковича в Премьеры он, бедолага, перепутал Макиавелли с Саакашвили, еще при этом и назвав его великим еврейским реформатором. Правда, с той поры утекло много воды, но я почему-то уверена, что для него до сих пор разницы не существует. Но то, что ОПГ ПР существует на принципах и постулатах Макиавелли - это факт. До сих пор считалось, что природа человеческая значительно лучше, чем ее трактовал автор «Государя», и что ни один человек не сможет вести себя подобным образом, но в жизни бывает всякое. Бенито Муссолини: «Макиавелли был великим итальянским философом... учитель всех учителей политики... однако он в недостаточной степени презирал человечество». Луара Ферми, вдова биограф Муссолини: «Вполне возможно, что фашизм обязан своим военизированным характером Макиавелли, а влияние Макиавелли на Муссолини в первые годы его пребывания у власти крайне очевидно». Муссолини, как и Гитлер, Ленин, Сталин, Троцкий... они все читали Макиавелли, а Янык не читал. Вот Лукаш с Портновым читали точно, но Янык каким-то непостижимым образом переплюнул Макиавелли с его книгой своим донецким менталитетом. В принципе мне понятна любовь сэра Генри к Яныку. Он для него идеальный правитель. Разве бы смогла ЮВТ с такой прытью исполнять роль девочки напобегушках? Корр:- Вы ведь сами однажды сказали: задача крупных государственных деятелей состоит в
Макиавелли: Граждане всегда дурны, пока их не принудит к добру необходимость.
АЛЛА ofeliyadd Журналіст Чесний (М.К./Л.П.)
[ 2013-02-01 18:57:26 ]
Мильна бульбашка реформи правосуддяОлег Несінов Как о дереве можно судить по его плодам, так о реформах можно судить по их результату. А результат судебной реформы по-украински, как говорится, на лицо. 17 января Европейский суд по правам человека (ЕСПЧ) решением по 211 делам, в связи с неисполнением судебных решений, обязал Украину выплатить гражданам рекордную сумму компенсаций в размере более 1,1 миллиона евро, или 11,7 миллионов гривен. Ранее, 26 июля 2012, ЕСПЧ обязал Украину выплатить 322,5 тысяч евро ущерба 114 украинцам. Суд признал нарушение статьи 6 Европейской конвенции по правам человека – право на справедливое судебное разбирательство, статьи 13 – право на эффективное средство правовой защиты и статьи 1 протокола №1 – защита собственности. Не сложно предположить, что это не последнее решение Европейского суда в данном вопросе. Сегодня решения о нарушении прав граждан в Украине выносятся уже в отношении сразу сотен граждан! Что подтверждает главное – громко провозглашенная судебная реформа была лишь иллюзией, "мыльным пузырем", который лопнул. Может, это Европа придирается к нашей власти и нашим реформаторам? Напомню, Украина по собственной воле провозгласила, что европейские ценности и стандарты для нее являются определяющими, закрепив это в законах "О принципах внутренней и внешней политики", "О международных договорах", "Об исполнении решений и применении практики Европейского суда по правам человека", ратифицировав Европейскую Конвенцию о защите прав человека. Однако взяв обязательства, государство, похоже, и не собиралось их исполнять. 15 октября 2009 ЄСПЧ в деле Иванова против Украины, систематизировав предшествующие нарушения, признал и принял решение, в котором указал, что в Украине массово нарушаются статьи Европейской конвенции о защите прав человека. Украинцы не имеют реальной защиты и возобновления своих прав, в том числе из-за умышленного неисполнения судебных решений. В стране отсутствуют эффективные внутренние средства правовой защиты. И это явление носит системный и структурный характер. Суд признал полное нежелание украинской власти комплексно работать над решением этих проблем и установил срок для проведения изменений в течение года – до 15 октября 2010. Таким образом, Европейский суд предоставил властям Украины значительное время для изменения ситуации. Однако ни в предоставленный срок, который неоднократно продлевался, ни позднее Украина своих обязательств не выполнила. Что же было сделано реформаторами в Украине за это время? В гражданском, административном, хозяйственном процессах сократили сроки на апелляционное и кассационное обжалование, сроки исковой давности, введя ряд условий, сделали бессмысленным кассационное обжалование, существенно увеличили судебный сбор, не взирая на то, что 80% граждан по данным ООН живет за чертой бедности. Принят закон "О гарантиях государства относительно выполнения судебных решений", суть которого – фактическое приостановление и сокращение прав и льгот афганцев, чернобыльцев и других категорий населения страны. Дано указание Пенсионному фонду обжаловать 100% решений судов первой инстанции в категориях "Дети войны". После чего такие апелляции годами не рассматриваются. При этом почти ничего не сделано по предотвращению нарушения сроков рассмотрения дел, по исполнению судебных решений, по снижению нагрузки на судей, контролю над организацией их работы, не предприняты меры по устранению почвы для коррупции, нет прогресса в вопросе возвращения денег гражданами из Кредитных союзов, даже при наличии исполнительных листов. Не приведено опровержений заявлениям о том, что в каждом городе всем управляют "смотрящие", действующие не по закону, а по понятиям. В то же время значительно улучшили положение олигархов, к примеру, собственников облэнерго, позволив по упрощенной процедуре взыскивать с граждан деньги в приказном порядке, исключив из ГПК требования об обязательном предоставлении суду договоров о заказе и предоставлении таких услуг. Изменили статью уголовного кодекса, включив в качестве субъекта преступления "умышленное неисполнение судебного решения" – граждан, а не только служебных лиц, что позволило открывать уголовные производства против граждан в интересах банкиров, собственников облэнерго и так далее. При наличии уголовной ответственности - о понуждении к исполнению гражданско-правовых обязанностей, свободно и безнаказанно работают коллекторы. В уголовном судопроизводстве оправдательных приговоров как не было, так и нет. Если в деле серийного убийцы Ткача у милиции, прокуратуры, судов не дрогнула рука с десяток невиновных приговорить к пожизненному заключению, то не сложно представить, сколько безвинных осуждены и продолжают сидеть в тюрьмах по обвинению в совершении менее тяжких преступлений. Несмотря на заявления Комиссара Совета Европы по правам человека Хаммарберга, международной организации Хьюманит и других, приговоры продолжают в подавляющем числе случаев практически совпадать с тем, чего требует прокуратура, которая по-прежнему неоправданно играет в процессе ключевую роль. По результатам таких выводов, как и выводов о тотальной коррупции, все остались на своих должностях. Что означает, что такое положение выгодно власти. И эти же люди и теми же методами продолжают работать как при старом, так и при новом УПК. Свежий пример. Евросуд признал незаконным арест Юрия Луценко. Однако этот факт не только НЕ повлек открытия против виновных уголовного производства. В частности, никакой ответственности не наступило для первого заместителя генерального прокурора Кузьмина, который санкционировал этот незаконный арест, тех судей, которые внутри страны "не заметили" этого нарушения при его обжаловании. Луценко продолжает находиться в тюрьме, а Кузьмин продолжает всех убеждать, что граждане должны верить ему больше чем решению Евросуда. Не правда ли, странная ситуация? Убежден, что с принятием нового УПК, положение граждан в стране стало значительно хуже. Поскольку он дает возможность открытия и закрытия уголовного производства в "ручном режиме", а установление и расширение ряда негласных следственно-розыскных действий, в условиях избирательности украинского правосудия и его подконтрольности прокуратуре, делает беззащитным любого гражданина. Кроме того ЕСПЧ неоднократно указывал, что исполнение судебных решений является завершающей стадией судопроизводства, без которой остальные стадии не имеют смысла. Ранее государственные исполнители входили в структуру судов и процент исполнения судебных решений был чрезвычайно высок. Эту судебную стадию вывели из-под контроля судов. Явно руководствуясь желанием на нее влиять. Что и стало одной из причин тотального неисполнения судебных решений. Но изменять это положение никто не собирается. Не исполняя судебные решения, и не возвращая при этом уплаченные судебные сборы, государство даже наживается на такой ситуации. Проводя процессы ради процессов. Чем больше незаконных решений, тем больше обжалований. А значит, тем больше судебных сборов в казну. Традиционно можно услышать – это все "папередники". Но достаточный срок для позитивных изменений предоставлялся ЕСПЧ именно этой власти. Кто не давал, имея абсолютную власть во всех органах, изменить ситуацию? Например, вернуть госиполнителей в структуру судов, либо установить процедуру, дающую возможность гражданину получить присужденное, либо альтернативное возмещение если не сразу, то через время? Вместо этого на все универсальная отговорка – мировой кризис, денег нет. При этом деньги есть на содержание власти, их самолеты-вертолеты, посадочные площадки, на постоянные ремонты резиденций, дорогущие стадионы, которыми пользуются единицы украинцев и тому подобное? В двухлетнем отчете европейской комиссии по эффективности правосудия отмечается, что Украина хуже всего сотрудничает с Советом Европы в вопросах эффективности судопроизводства из всех стран-членов, является единственной страной, где нет системы мониторинга количества дел, поступающих в суды, количества решений и продолжительности производств. Вышеуказанное есть доказательством того, что судебная реформа в Украине является лишь имитацией, иллюзией. Все действия, называемые реформами, не улучшают, а ухудшают положение граждан. Под словом "реформы" граждане понимают возможность реализовать свои права и добиться справедливого решения, а власть наоборот. В результате Украина терпит как политический, так и материальный ущерб, в виде необходимости значительных выплат из госбюджета по решениям ЕСПЧ. Уполномоченные лица, политики за бездействие в предотвращении и пресечении нарушения прав граждан никакой ответственности не несут. Очевидно, что такое положение власть устаивает. Но свои права отстаивать нужно! Разными способами, напоминая госчиновникам конституционное положение о том, что единственным источником власти в Украине является народ. А государство отвечает перед человеком за свою деятельность. Утверждение и обеспечение прав и свобод человека является главной обязанностью государства. Государство для человека, а не наоборот. Олег Несинов, адвокат, Днепропетровск, для УП © 2000-2012 "Українська правда"http://www.pravda.com.ua/columns/2013/02/1/6982685/ Редакція Майстерень (Л.П./М.К.)
[ 2013-02-10 11:11:31 ]
Як боролися з українською мовою останні 100 років? Майстерень Адміністрація (Л.П./М.К.)
[ 2013-02-12 14:34:04 ]
ТРОХИ ПРО БАНКІВСЬКУ КУХНЮ і втрату наших грошей з депозитів... "...Поясніть будь ласка яким чином "депозитники" втрачають свої гроші в банках, коли держава розміщує ОВДП у валюті. Дякую..." Зовсім просто - якщо, на пальцях: для того щоби банку виробляти гроші (давати кредит) потрібні резерви: комбанк тримає скільки належить на рахунку в НБУ в резервах, інше пускає в справу під відсотки - і це дворівнева банківська система в дії, так би мовити тепер важливе - сам НБУ теж бере участь у такій же схемі на правах рядового учасника, тільки вище рівнем. Для Сітібанку (або Моргана) НБУ такий же учасник, як рядовий амер. банк в резервній системі, тобто, щоб надрукувати гривні, йому, НБУ, потрібні ДОЛАРИ в резервному банку. :( але доларів у нього ( в НБУ) зайвих нині немає, вони пішли, скажімо, на сплату зовнішньої торгівлі в якийсь момент... тоді неминучий наступний етап "напіврозпаду" (наших грошей) - населення несе свої заощадження у вигляді долара в комбанк, а НБУ мобілізує ці гроші (фактично бере кредит у комбанку у валюті) і зараховує ці долари в РЕЗЕРВИ! Потім друкує відповідно цим резервам гривні, видає їх Урядові, уряд оплачує свої витрати, населенню трансферти дає (пенсії, зарплати), інші витрати ..... за енергію допустимо ... зрозуміло? кругообіг доларів в природі )) все було би весело і забавно - але тепер в НБУ немає тих доларів, але є ЗОБОВ'ЯЗАННЯ перед своїм населенням: (Точніше так - НБУ стає винним долари комбанкам, а вже останні - своїм вкладникам. І цей процес виходу валюти із Банківської системи в нас тим часом продовжується ..... сальдо за поточним рахунком залишається негативним - це все одно як з ванної пробку витягли, вода витікає - і колись це закінчиться... Станом на початок грудня 2012 року порядком 40 % валютних вкладів населення вже обміняно на гривну... ((((( Редакція Майстерень (Л.П./М.К.)
[ 2013-02-20 15:03:12 ]
Якщо ми позбуваємося алкогольної залежності, чи іншої наркотичної залежності, чи, принаймні, хочемо цього, а ще й не проти дати собі раду тут і зараз, і потім - опануймо і свою біоенергетику.
Маю лише попередити, що попри всі позитиви, Сергій Ратнер, здається, не достатньо серйозно ставиться до енергетики і сенсу слова сказаного чи почутого, - "спочатку було слово" ніхто ще ж не відміняв... Він, схоже, не надто чітко усвідомлює, що недобрі слова вкрай небезпечні - енергетичні канали хоча й залишаються, але цілком можуть підключатися вже до зовсім інших джерел. Тож і напрямок власного каналу Вгору потрібно обов"язково усвідомлювати... Як завше, краще все робити із відкритими очима ). Якщо хтось щось не розуміє, чи не вдається - пишіть ) Ксенія Озерна (Л.П./М.К.)
[ 2013-02-20 17:15:56 ]
Якщо хтось щось не розуміє, чи не вдається - пишіть )(с)
:) писати Сергію Ратнеру чи перша допомога надаватиметься прямо у майстернях:)? тоді я перший пацієнт, ну, такий собі напівнедовилікуваний, з неопанованою біоенергетикою:) Редакція Майстерень (Л.П./М.К.)
[ 2013-02-21 23:52:41 ]
Я вам вишлю мейлом, Ксеню, посібник по включенню себе ). Далі вам легше буде зрозуміти і реально відчути те, про що каже пан Сергій. Хоча уроки гадання (є в нього таке) краще оминати - не християнська це справа - рівень земних духів це не Вгору... )...
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.)
[ 2013-02-28 15:01:33 ]
Міністру Кожарі про геноцид українців на Кубані
Міністру закордонних справ України п. Л.Кожарі Шановний пане Леоніде! 16 лютого 1918 року Законодавчою Радою Кубані у Катеринодарі (тепер – Краснодар РФ) на українських етнічних землях (Кубань, Ставропілля, Чорноморщина, Терщина) було проголошено самостійну Кубанську Народну Республіку. 28 травня 1918 року між Гетьманом Української Держави Павлом Скоропадським і Головою Кубанської Народної Республіки Миколою Рябоволом було підписано Угоду про воз’єднання України і Кубані. 17 березня 1920 року Кубанська Народна Республіка була окупована більшовицькою Росією. Напередодні 95-ї річниці самостійності Кубанської Народної Республіки Благодійний фонд “Україна-Русь” звертає Вашу увагу на катастрофічний стан із забезпеченням національно-культурних прав українців, що проживають в Російській Федерації і, зокрема, на теренах колишньої Кубанської Народної Республіки (тепер - Краснодарський і Ставропольський краї). Так, згідно з переписом населення 1926 року в Кубанському окрузі проживало 916 тис. українців, що складало 62% всього населення. В Ставропольському окрузі – відповідно 246 тис. українців (34%), Чорноморському – 104 тис. (38%), Терському – 194 тис. (30%). Разом тут проживало майже півтора мільйона українців. Перепис населення 2010 року засвідчив катастрофічне зменшення як чисельності так і частки українців на цих землях. Так, у Краснодарському краї тепер нараховують лише 84 тис. українців (1,6%), а в Ставропольському – 30 тис. (1,1%). Разом – заледве 115 тис. українців, що майже – в 15 разів (!) менше ніж було в 20-хх роках. Такий демографічний зсув серед українського населення став можливим внаслідок цілеспрямованої політики окупаційної російської влади: голодоморів, репресій, тотального насильного зросійщення, створення штучних умов для відмови від української національності. Адже, лише за даними Кубанського оргвідділу народної освіти у 1925 році, зокрема, на Кубані нараховувалось 900 тис. україномовних мешканців, працювало майже 150 українських шкіл, діяли українські видавництва. Сьогодні тут немає жодної української школи, дитсадка, спеціального чи вищого навчального закладу з українською мовою викладання. Не виходять україномовні газети чи журнали, відсутні український театр, книгодрукування, немає українського радіомовлення і телебачення. Одним словом, українське населення позбавлене усіх можливих національно-культурних прав. Просимо Міністерство Закордонних Справ України порушити перед Російською Федерацією питання щодо вжиття заходів для невідкладного задоволення українцями Кубанського і Ставропольського країв усіх необхідних національно-культурних потреб. З повагою, Президент БФ “Україна-Русь” Ростислав Новоженець Майстерень Адміністрація (Л.П./М.К.)
[ 2013-03-11 10:57:45 ]
Арсеній Яценюк, можливо, потай сподіваючись на власні президентські переспетиви-2015, заявив, що ніяких виборів в країні більше не буде і Віктора Януковича просто проголосять президентом. Проголосять, оберуть в парламенті, сфальсифікують результати виборів глави держави - схема ніякого значення не має. Важливо те, що 2015 рік - ніякий не Рубікон, за яким відкривається якась нова перспектива, зовсім ні. Рубікон вже давно перейдено, просто ми цього не помітили. А ті, хто помітив, хто намагався пояснити, що суспільство - якщо воно дійсно хотіло збереження демократії в країні - було зобов'язане не допустити тюремного ув'язнення Юрія Луценка та Юлії Тимошенко. Ми мали стояти під судами і ізоляторами в такій кількості, яка злякала б царя і змусила б його доправити гідно. Помаранчеві теж садили, вони теж розчарували, вони пересварилися між собою, чим вони кращі - пояснень громадської бездіяльності може бути безліч, одне правильніше іншого. А тільки справа була зовсім не у фігурах Тимошенко і Луценко, а в підміні демократії авторитаризмом. І цього не зрозуміли ні наші співгромадяни, ні багато опозиційних активістів й політиків, ні наші європейські доброзичливці. Зрозуміли тільки російські керівники - і з тих пір вони терпляче чекають, коли на цей авторитаризм можна буде накинути звичний хомут: ні про що інше з Януковичем в Кремлі поки не домовляються. Тому що, якщо будуть вибори, то Янукович їх програє, і соціологічні опитування це наочно підтверджують. Він програє їх, навіть якщо не буде балотуватися Тимошенко. Він програє їх Яценюку, програє Кличко і поки що не програє Тягнибоку - але це поки що. До 2015 року Янукович програє вибори кому завгодно - і розуміє він це краще Яценюка, Кличка і Тягнибока. А якщо програє - вже через кілька днів розкриють такі зловживання "донецької команди", такі фальсифікації, така корупція, що в країні не вистачить прокурорів і слідчих для розслідування і суддів - для винесення вироків. Ви дійсно думаєте, що Янукович про це не підозрює, що йому не цікаве майбутнє? Цікаве - на відміну від мільйонів співгромадян йому є що втрачати. Саме тому втрачати не збирається. І ті, хто розраховує на 2015 рік, можуть розслабитися. Не буде виборів у 2015 році. Період, коли влада в Україні змінювалася в результаті виборів, завершився.
http://liga.net/ Джерело Редакція Майстерень (Л.П./М.К.)
[ 2013-04-27 16:08:32 ]
16.04.2013 Ірина Фаріон про окупацію України російською пресою і рос.книгами Редакція Майстерень (Л.П./М.К.)
[ 2013-04-28 12:34:32 ]
Володимир Білінський про Країну Моксель, або Московію Редакція Майстерень (Л.П./М.К.)
[ 2013-05-11 19:09:55 ]
"Корпорація (Лондонське Сіті) з'явилася раніше держави..."
державою в державі. Сіті має свій статус, відмінний від статусу інших муніципальних одиниць. Тут правом голосу на виборах до місцевих органів влади мають не тільки жителі, але і зареєстровані компанії, включаючи іноземні, наприклад, російський ВТБ, американський Goldman Sachs або китайський Bank of China. Причому кількість компаній - 32 тис - у п'ять разів більше, ніж жителів. На думку Ніколаса Шексона, наукового співробітника Chatham House та автора стала бестселером книги "Острова скарбів" про світових фінансових офшорах, лондонський Сіті виявився прикладом "внутрішнього офшору". "Він є древнім, наполовину чужорідним суб'єктом, розташованим в ній британського національної держави, який дожив до наших днів", - стверджує Шексон. Унікальний статус Сіті базується на ясному фундаменті: впродовж століть британські королі і уряду отримували кредити від банків і фінансових компаній Сіті, а в обмін надавали привілеї і свободи від правил і законів, які були обов'язкові до виконання на території Британії. Як стверджував колишній глава корпорації лондонського Сіті Том Сіммонс, такий характер відносин має історичне обгрунтування: "Корпорація з'явилася раніше держави - документальних свідчень її заснування немає. Відсутня статут, який визначає корпорацію як якийсь орган". Ця корпорація існувала ще до нормандського завоювання і утворення політичних інститутів, на яких грунтується сучасна Британія. Після того як нормандський герцог Вільгельм Завойовник 1067 року підпорядкував собі Англію, він пообіцяв лондонському Сіті зберегти що були на той момент економічні привілеї, в той час як у всій решті країні він повністю перекроїв систему управління - як політичного, так і податкового. Редакція Майстерень (Л.П./М.К.)
[ 2013-05-11 19:19:09 ]
У часи Британської імперії Сіті виступав у ролі локомотива економічної експансії імперії, а сьогодні перетворився на центр значної частини сучасної світової офшорної системи.
"До 1980-м лондонський Сіті став центром величезної прихованої фінансової мережі, що охоплювала весь світ, кожна частина якої - окремі офшорні центри - перехоплювала проходять через неї капітали і бізнес з найближчих юрисдикцій і передавала їх у Сіті. Ця система нагадувала те, як павуки ловлять комах у своїй павутині. Наприклад, велике міжнародне злиття, в якому брала участь б велика американська компанія, направляло б значну частину транзакцій через карибські офшори. А працюють в них британські компанії передавали б значну частину безпосередньої роботи і, як наслідок, прибули в Сіті ", - стверджує Ніколас Шексон. Британські володіння Джерсі, Гернсі і Мен - острови, формально не є частиною Британії та ЄС і, відповідно, мають власні закони, - являють собою внутрішнє кільце офшорів, обслуговуючих Сіті. Вони фокусуються на клієнтах у Британії та інших країнах Європи і дуже тісно пов'язані у своїй діяльності з Лондоном. З одного острова Джерсі щорічно в Сіті надходить 750-950 млн дол банківських депозитів, які використовуються для подальших інвестицій. На сайті Jersey Finance асоціації банків і фінансових компаній острови-офшору, безпосередньо стверджується, що Джерсі є продовженням лондонського Сіті. Подальший рівень офшорів включає в себе британські заморські території - Бермуди, Кайманові або Віргінські острови. Їх адміністрація призначається з Лондона і значна частина їх бізнесу пов'язана з лондонським Сіті. Однак в силу великого географічної відстані між 1ними і Лондоном вони мають істотну фактичну автономію, користь від якої витягають британські компанії, зазвичай з фінансового сектора. Зовнішній рівень - колишні британські володіння, такі як Маврикій, Гонконг або Багамські острови. Хоча вони є незалежними державами або частиною Китаю (у випадку з Гонконгом з 1997 року), ділові зв'язки з колишньою метрополією збудовані таким чином, що вони постачають зі своїх регіонів до лондонського Сіті угоди на десятки мільярдів доларів на рік. Наприклад, через Багами проводяться багато офшорні угоди, пов'язані з американськими клієнтами, а через Гонконг - з китайськими. "Сіті має дві головні характеристики офшору. По-перше, він є напівнезалежний суб'єктом, частково виведеним зі сфери дії законів Британії (у такій же мірі, як Кайманові острови). По-друге, він виявляється центром глобальної мережі офшорів, які направляють трильйони доларів або ж вигідні угоди до Лондона. З цих причин Сіті володіє своїми величезними багатством і впливом ", - підсумовує у своїй наробила чимало шуму книзі Ніколас Шексон. Редакція Майстерень (Л.П./М.К.)
[ 2013-05-11 19:31:26 ]
З ним згоден Річард Мерфі, фахівець британської організації Tax Research і науковий співробітник Університету Ноттінгема. НІМЦІ ПРОТИ (Сіті) Мабуть, основним застрільником нинішньої боротьби з офшорами став головний спонсор євроінтеграції - Німеччина. Німці більше не згодні платити за підтримку економік інших європейських країн і за порятунок європейських офшорів кшталт Кіпру, в яких гроші ховаються від сплати податків. Для Німеччини проблема податкових оазисів довгі роки представлялася в першу чергу проблемою ухилення громадян від сплати податку на дохід, причому не в далеких острівних юрисдикціях, а в сусідніх державах. Натісніть для Збільшення Традиційним способом ухилення німців від податків за допомогою іноземних офшорів було відкриття банківських інвестиційних рахунків в найближчих німецькомовних країнах - Швейцарії, Ліхтенштейні та Люксембурзі. Прибуток з належить німцеві інвестиційного рахунку в швейцарському або ліхтенштейнському банку не підлягала оподаткуванню в альпійських країнах, але повинна була бути задекларована в Німеччині. Банки Швейцарії та Ліхтенштейну, однак, не обмінювалися інформацією з німецькими податковими органами, дозволяючи багатим німцям зовсім не платити податки на прибуток від інвестиційних операцій. Саме тому німецька митниця ретельно додивлялася дорогі машини з пенсіонерами за кермом, перетинають швейцарсько-німецький кордон. У багажниках таких машин, чиї господарі поверталися додому після чергового відвідування свого закордонного банку, часто можна було знайти як цікаву фінансову звітність, так і великі суми готівкою, що перевищують дозволений ліміт ввезення в країну. За підрахунками німецького Міністерства фінансів, обсяг належать німцям приватних вкладів у банках Швейцарії та Ліхтенштейну вже кілька років тому складав від 120 млрд євро до 200 млрд євро. Цей капітал приносив дохід, який часто вислизав від податкової служби ФРН. Зрозуміло, з таким станом справ німці миритися не бажали. Першу спробу серйозного і далеко не самого легального дозволу проблеми німецькі податкові служби зробили в 2008 році. Податкова служба регіону Північний Рейн - Вестфалія заплатила анонімним хакерам 4,2 млн євро за базу даних, вкрадену в ліхтенштейнському банку LGT. У базі даних містилися відомості про тисячі німецьких громадян, які мають незадекларовані інвестиційні рахунки в альпійському офшорному князівстві. У ході розслідування руху грошей за цими рахунками німецькі податківці стягнули понад 200 млн євро податків. Зокрема, у своїй віллі під Гамбургом був заарештований глава державного гіганта Deutsche Post Клаус Цумвінкель, недоплатили до бюджету 1 млн євро. Арешт менеджера був показаний по телеканалах, і відразу після цього ще кілька сотень німців, перелякані перспективою потрапити до в'язниці, самі прийшли до податкової служби і здали додатково 620 млн. євро податків. Загальний дохід скарбниці від покупки бази даних перевищив 800 млн євро. Тодішній міністр фінансів в уряді Ангели Меркель соціал-демократ Пеєр Штайнбрюк з гордістю назвав купівлю бази даних "найкращою інвестицією". Редакція Майстерень (Л.П./М.К.)
[ 2013-05-11 19:39:56 ]
(Війна із Сіті - позамість реальних воєн між державами)
Окрилені успіхом, німецькі податківці продовжили скупку крадених баз даних. У лютому 2010 року за 2,5 млн євро була куплена база даних, що містить інформацію про півтори тисячі рахунків громадян ФРН в швейцарських банках Credit Suisse, Julius Bär і швейцарському філії британського HSBC. В результаті податкові органи змогли стягнути недоїмки на загальну суму 900 млн євро. Слідом за цим протягом 2010-2011 років німецький Мінфін купив ще щонайменше три диски з даними, віддавши за кожен з них не менше 2 млн євро, а в липні 2012 року - за 3,5 млн євро базу даних по рахунках банку Coutts , швейцарської "дочки" британського Royal Bank of Scotland. Вже встиг стати опозиційним політиком, колишній міністр фінансів Пеєр Штайнбрюк закликав покарати Швейцарію за пособництво уклонистам і "відправити туди кавалерію". Активність німецьких податківців не залишилася без уваги швейцарських властей. У 2012 році вони видали ордер на арешт трьох чиновників німецької податкової служби, які брали участь у купівлі баз даних. Банківський союз Швейцарії звинуватив Німеччину в неприпустимому втручанні у внутрішні справи країни, а наслідний принц Ліхтенштейну Алоїз заговорив про Німеччину як про "Четвертому рейху", який намагається поставити горде князівство під свій контроль. Критика дій німецьких податківців звучала і в самій Німеччині. Опозиційні політики вважали, що подібні операції можуть зірвати з такими труднощами досягнуті домовленості між Німеччиною і Швейцарією про легалізацію офшорних рахунків. В обмін на разовий податок у розмірі 26,375% від обсягу рахунки швейцарські гроші німців повинні були бути легалізовані. Втім, податкові органи Німеччини загроз конфронтації не злякалися. Вже в квітня 2013 року влада регіону Райнланд-Пфальц придбали чергову базу даних з інформацією про 40 тис рахунків клієнтів банку Credit Suisse. За інформацію було заплачено 4,4 млн євро, а обсяг податків, які передбачається отримати з її допомогою, оцінюється 500 млн євро. У Німеччині почалися масові обшуки і затримання у зв'язку з отриманою інформацією. В операції бере участь не менше 400 податкових поліцейських. Не тільки особисті рахунки Тим часом викриття останніх місяців відкривають німецької громадськості очі на куди більш масштабні податкові ухилення, ніж приховування прибутку, отриманого за допомогою швейцарських інвестиційних рахунків. Першим серйозним ударом по спокої німців стала економічна криза на Кіпрі. Фахівці й раніше добре знали про роль Кіпру як податкового оазису в європейському Середземномор'ї, - найбільш активно використовуваного вихідцями з третіх країн офшору з числа країн єврозони. Наприклад, у будь-якій розмові з німецькими економістами про обсяг російських інвестицій в Німеччину німці спочатку приводили офіційну статистику Бундесбанку, а потім пояснювали: "Ви ж розумієте, що є ще потік інвестицій з Кіпру, який формально є інвестиціями всередині ЄС, але на ділі не можна сказати , скільки російських грошей приходить в країну таким чином ". У масовій свідомості і в політичній дискусії тема кіпрського офшору не піднімалася до осені 2012 року. Саме банківська криза на Кіпрі і викликана ним нестабільність острівної економіки змусили німецьких політиків почати розглядати можливість надання Кіпру допомоги. Саме тоді в німецькому парламенті вперше пролунали вимоги розібратися, чиї ж саме гроші і в якому обсязі зберігаються в банках Кіпру. Доповідь про фінансову систему острівної держави була представлена парламенту німецької спецслужбою BND. Саме інформація про те, що до 40% грошей на Кіпрі мають російське походження, зіграла значну роль у вирішенні жорстко скорочувати банківський сектор країни. із функцією автоматичного перекладу.Завантажити Google ChromeЗакрити Перекладач Фактична конфіскація великих банківських вкладів мала під собою в якості головної мети не стільки співфінансування програми порятунку Кіпру - вимагаються від кіпріотів 5,2 млрд євро ЄС легко міг знайти і сам, - скільки залякування іноземних вкладників та інвесторів. Це було потрібно для того, щоб вони самі згорнули свою присутність на що став крихким острові і скоротили обсяг банківських активів Кіпру з нинішнього нездорового восьмикратного обсягу ВВП до середнього по ЄС обсягу - 2,5 ВВП. Однак жорсткої зачисткою кіпрського офшору справа далеко не обмежилася. Відразу після дозволу кіпрської кризи європейські ЗМІ поширили скандальний звіт, складений міжнародною спілкою ICIJ, що спеціалізується на економічних розслідуваннях. Союз, в який входять і представники провідних німецьких ЗМІ, протягом багатьох місяців аналізував масив з 260 гігабайт даних, що включає в себе інформацію про рахунки і компаніях 130 тис людей з 170 країн світу. У результаті аналізу даних надбанням громадськості стала інформація про інвестиції в "класичних офшорах" - на британських островах в протоці Ла-Манш, а також на Антильських островах - сотень політиків і знаменитостей. Редакція Майстерень (Л.П./М.К.)
[ 2013-05-11 19:49:00 ]
Багаті самі по собі (Краще війна із Сіті, аніж реальні світові війни)
Такий масив інформації про тіньові інвестиціях в офшорах, який опинився в центрі суспільної дискусії, викликав жорстку реакцію політиків. Тема коштів, виведених в офшори, раптово стала найважливішою для політичної дискусії в Євросоюзі, що зазначає дефіцит фінансів. Несподівано для себе і громадяни, і політики виявили нову гарячу тему - боротьбу зі сверхбогачей, втратили почуття солідарності зі своїми співгромадянами і відводять гроші в безподаткові юрисдикції. Масло у вогонь підливають і колишні інсайдери тіньових фінансових схем. Найбільш відомий у Німеччині банкір, який виступає з викриттями офшорних угод, - колишній співробітник банку Julius Bär Рудольф Ельмер. З 1994-го по 2002 рік громадянин Швейцарії Ельмер працював на Julius Bär і відповідав за бізнес з Каймановими островами, а в 2006-2008 роках курирував офшор Маврикій для південноафриканського Standard Bank. У 2011 році суд Цюріха визнав його винним в передачі банківської інформації третім особам, у тому числі порталу Wikileaks. За словами Ельмер, бізнес з офшорами в Європі - це привілей сверхбогатого шару. "Якщо ви прийдете з сотнею тисяч євро, з вами не розмовлятимуть. Нижня межа вкладу - 3 млн євро і далі вгору", - зізнався банкір в інтерв'ю. Улюблена схема ухилення європейців від податків, за словами Ельмер, - відкриття анонімної фірми в одному з офшорів і потім видача кредиту собі самому. Наприклад, німець може відкрити анонімну компанію в Сінгапурі і видати від її імені собі кредит на купівлю нерухомості в Німеччині. Виплати за кредитом німець може списувати з податків у Німеччині, у той час як у Сінгапурі доходи фірми за кредитом теж не будуть обкладатися податком. Саме анонімність компаній, зареєстрованих в офшорах, - головна претензія європейської влади до іноземних юрисдикцій, оскільки тільки завдяки їй і можливо ухилення від податків. "У Великобританії, Франції та Німеччини є податкові правила, які вимагають оподатковувати діяльність компаній, зареєстрованих за кордоном, але які працюють усередині країни. У Німеччині ставка податку для них - 25%. Однак складність виникає тоді, коли потрібно зрозуміти, кому саме належить ця фірма. Офшорні юрисдикції не видають дані про власників зареєстрованих у них компаній, і це ускладнює оподаткування ", - пояснив фахівець адвокатської компанії Luther Тіло Кюнстлер. Для забезпечення подібних махінацій необхідні номінальні керуючі, що знаходяться в країні-офшорі, а також банки-посередники, що проводять первинне консультування. І банки, і номінальні керуючі отримують фіксовані комісійні в розмірі кількох десятків тисяч євро, що в підсумку все одно виявляється значно менше суми податків, від яких ухиляється європеєць. У свою чергу, керуючі відповідають за переведення в готівку доходів і передачу коштів справжнім власникам компаній. Зрозуміло, так само ховаються від податкових органів прибутки, отримані анонімними трастами, що працюють з цінними паперами та займаються іншою інвестиційною діяльністю. "Багато багатії повністю уникають оподаткування завдяки таким схемам. Ці люди зняли з себе всю соціальну відповідальність, хоча продовжують користуватися інфраструктурою країни - школами, аеропортами або дорогами, які фінансуються за рахунок бюджету", - обурюється Рудольф Ельмер. Редакція Майстерень (Л.П./М.К.)
[ 2013-05-11 19:51:54 ]
Хто нині платить за кризу (Хід війни із Сіті)
Можливість оперування мільйонними статками у закордонних юрисдикціях без участі у несенні податкового тягаря на батьківщині суперечить уявленням європейського виборця про справедливість. У період з 1997 року по 2012 рік зростаюче податкове навантаження призвела до скорочення середнього класу Німеччини на 5,5 млн чол - з 65% до 58%. У той же час число бідняків зросло на 4 млн чол. Тобто скорочення середнього класу відбувалося за рахунок витіснення громадян у нижні соціальні страти. На фоні все більш нестабільною життя середнього класу догляд соціальних верхів від солідарної фінансової відповідальності здається все більш зухвалою, і німецькі політики відмінно це відчувають. Напередодні парламентських виборів, призначених у Німеччині на вересень 2013 року, кандидат у канцлери від соціал-демократичної партії Німеччини Пеєр Штайнбрюк представив план знищення офшорних зон. "Офшори - це регіони, де немає справедливості", - заявив він. Політик зажадав повної заборони анонімних трастових фондів, створення нового чорного списку офшорів, операції з якими повинні бути можливі тільки під жорстким контролем податкових органів, а також жорсткості кримінальної відповідальності за ухилення від податків. Таким чином, соціал-демократичний політик повторив і посилив свої вимоги річної давнини. У лютому 2012 року з трибуни бундестагу Штайнбрюк вказував на неприпустимість виведення багатими греками своїх станів в офшори, коли країна відчуває дефіцит коштів. Натісніть для Збільшення Не менш жорстко висловився і міністр фінансів ФРН Вольфганг Шойбле, який представляє консервативний Християнсько-демократичний союз. "На весняному засіданні МВФ у Вашингтоні ми продовжимо наші зусилля щодо запобігання ухилення від податків в офшорах і будемо і далі наступати на них. Я впевнений, що виникло світовий рух проти офшорів і його підтримують всі європейці", - сказав Шойбле. Нарешті, президент Франції Франсуа Олланд заявив про бажання "викорчувати офшори в Європі і в усьому світі". Його жорстка позиція пояснюється ще й тим, що його соратники - міністр бюджету Жером Каюзак і скарбник виборчої кампанії Жан-Жак Ожьє - попалися на володінні не задекларованими рахунками в Швейцарії і фірмами на островах у Карибському басейні. Втім, на думку експертів-юристів, наступ на офшори, навіть проводиться в умовах жорсткої політичної необхідності, може бути пов'язане зі значними труднощами. "Я не можу уявити собі заборону на реєстрацію компаній за кордоном або заборону ведення бізнесу з компаніями з тих чи інших юрисдикцій. Правда, вже сьогодні транзакції з певних країн розглядаються контролюючими органами пильніше. З іншого боку, не всі країни ЄС ведуть таке відстеження. Наприклад, у Люксембурзі його немає, тому багато переклади з офшорів і в офшори робляться через банки Люксембургу. Важливо, щоб усі країни прийняли однакові норми по боротьбі з офшорами. Наприклад, до тих пір, поки в Євросоюзі будуть країни, що представляють собою "дірки" в роботі з офшорами, весь потік грошей буде йти через них. Важливо те, що зараз у багатьох країнах зростає політичний тиск, наприклад, у Німеччині на носі вибори, і тема стає політично дуже важливою. Завдяки тиску країн один на одного нові норми можуть бути прийняті. Вже зараз Австрія атакує Британію, вимагаючи внести ясність у питання її офшорів в протоці Ла-Манш ", - пояснив Тіло Кюнстлер з компанії Luther. Крім шару багатих, які ухиляються від податків за рахунок офшорних юрисдикцій, європейським країнам у боротьбі з офшорами доведеться подолати і опір великих концернів. Навіть у Німеччині, де більшість компаній працює у сфері промислового виробництва, що саме по собі ускладнює виведення активів в офшори, підозріло велику кількість великих концернів показують погану звітність і скорочують обсяг виплачуваних у країні податків. Це може служити непрямою ознакою виведення частини операцій в офшорні юрисдикції, вважають експерти з Кільського інституту світової економіки. Згідно з даними інституту, в період з 2008 року по 2012 рік обсяг податків, заплачених такими флагманами економіки ФРН, як члени біржового індексу DAX30, страхова компанія Allianz або високотехнологічний концерн Siemens, скоротився на 23% і 7% відповідно. Концерни BASF, SAP і Deutsche Telekom показали лише невелике зростання сплачених податків - 7,25% і 33% відповідно. Однак демонстративно відмовився від використання офшорних схем Volkswagen за той же час збільшив суму сплачених податків на 144%. У країнах Євросоюзу, де частка сектора послуг в економіці країни, особливо в експорті, становить більшу частину, ніж у Німеччині, проблема виведення "дочок" великих компаній в офшорні юрисдикції відчутна ще більш гостро. Редакція Майстерень (Л.П./М.К.)
[ 2013-05-11 20:08:27 ]
Азія ще осторонь
Азія в цілому поки залишається осторонь від антиофшорної компанії, розгорнутої в Європі і США, і навіть може виникнути враження, що ось, мовляв, куди побіжать гнані зі звичних офшорів гроші. Однак це далеко не так. Багато в чому поведінка азіатських країн пов'язана з тим, що "чистих" офшорів там не так багато. Найбільш відомі умовно офшорні юрисдикції, Гонконг і Сінгапур, хоч і надають своїм клієнтам спрощену процедуру реєстрації компаній та вигідні ставки оподаткування, все ж в основному використовуються компаніями і клієнтами, що мають в Азії певні інтереси. Більше того, навіть формально вважати їх офшорами неправильно - компанії зобов'язані розкривати своїх власників і вести бухгалтерську звітність. У всякому разі, Сінгапуру навіть немає в чорних списках, прикладом, російського Мінфіну. А "чисті" офшори, такі як малайзійський Лабуан, занадто малі для того, щоб чинити серйозний вплив на азіатську і тим більше світову економіку. "В Азії поки в цілому не так сильно стурбовані прозорістю фінансових потоків, як на Заході. У багатьох країнах південно-східної Азії, так і в Китаї, офшорні схеми поки не викликають особливих питань", - розповідає професор економіки Університету Гонконгу Девід Лам. За даними 2012 року, найбільшим інвестором в економіку КНР були всі ті ж Британські Віргінські острови, за якими з невеликим відривом йшов Гонконг. Класична схема передбачає розміщення акцій китайських активів у Гонконгу, яке проводиться через холдингову компанію в BVI. Потім ці кошти повертаються до Китаю у вигляді іноземних інвестицій. Таким чином китайські бізнесмени уникають податку на доходи від IPO. Ще один варіант - махінації з експортними інвойсами, коли китайським податковим органам доповідають лише про половину вартості експортної угоди. Інша половина йде в офшор, звідки потім повертається в КНР у вигляді іноземних інвестицій. Китайська влада на словах, зрозуміло, засуджують подібні схеми, але на практиці поки всерйоз їм не заважають. Сінгапур не чекає У Сінгапурі не дуже-то і чекають європейських грошей. У Сінгапурі явно побоюються можливих репутаційних втрат - нікому не хочеться ризикувати статусом регіонального фінансового центру заради порівняно невеликих сум. "П'ять європейських країн включені до групи ризику. Це, наприклад, Англія, Франція, Іспанія. Клієнтам з цих країн дуже складно відкрити рахунки в Сінгапурі, тут бояться звинувачень у відмиванні грошей", - розповідає один з сінгапурських банкірів, що працює у великому банку в відділі private banking. Кілька місяців тому Сінгапур і Німеччина підписали угоду, згідно з яким німці можуть у найкоротші терміни отримати будь-яку інформацію про німецький власника рахунку в місті. "Німцеві все одно, де тримати рахунки. У Сінгапурі він теж як на долоні у місцевих податкових органів, як і в Берліні", - підсумовує джерело. Таке ставлення Сінгапуру пояснюється надлишком клієнтів в країнах Азії. Індонезія, Малайзія, Таїланд, Китай - багато багатії з цих країн вважають за краще зберігати гроші саме в Сінгапурі. П'ятнадцять років тому, після фінансової кризи, індонезійські власті спробували отримати доступ до інформації про рахунки індонезійців в місті-державі, але їм було відмовлено. Хоча бувають і інші випадки. "Одному моєму клієнтові довелося віддати 10% свого вкладу в одному сінгапурському банку. Йому погрожували" злити "інформацію про нього індонезійським органам, і довелося заплатити, але це швидше виняток. Думаю, такі махінації проводяться навіть не на рівні топ-менеджменту банку", - розповідає інформоване джерело в Гонконзі. "Урок Кіпру в тому, що якщо уряд вирішує свої проблеми, обкладаючи податками депозити, воно переходить якусь межу. Це справедливо для всієї Європи. Тепер ніде не безпечно", - каже екс-посол Сінгапуру в Росії, директор щорічного російсько-сінгапурської бізнес- форумом Майкл Тей. Він вказує, що у Сінгапуру, на відміну від Кіпру, немає державної заборгованості, а місцеві банки володіють солідною ліквідністю за рахунок припливу коштів з Китаю та країн південно-східної Азії. І все ж повністю замінити Кіпр ні Сінгапур, ні Гонконг не зможуть. Для легального функціонування рахунку в Гонконзі діяльність компанії має хоч якимось чином бути пов'язана з Азією, інакше рахунок можуть просто закрити. "Це просто. В один прекрасний момент з банку приходить ввічливе лист з чеком на ту суму, яка була на вашому рахунку, і оскаржити це рішення неможливо", - каже власник одного з гонконзьких консалтингових агентств. У цілому між Гонконгом і Сінгапуром склалося негласне поділ праці. Гонконг робить акцент на корпоративні фінанси, у той час як сінгапурські банкіри спеціалізуються на управлінні приватними активами. Це пов'язано з більш розвиненим фондовим ринком Гонконгу. Тут не хочуть ризикувати, розміщуючи сумнівні особисті кошти. Ті ж, якщо не великі гроші можна заробити на обслуговуванні середніх і великих компаній. Статус Гонконгу і Сінгапуру навряд чи буде змінюватися, на відміну від островів Мен і Джерсі. У Сінгапурі та Гонконгу вигідні податкові умови поєднуються з бурхливим економічним розвитком і вигідним географічним положенням. Якщо офшори забезпечували клієнтам анонімність і збереження грошей, а цього вони більше забезпечувати не можуть, то головний козир азіатських фінансових центрів - забезпечення доступу до економікам швидко зростаючого регіону. Тобто у Гонконгу і Сінгапуру зовсім інша спеціалізація. Крім того, обидва анклаву спираються на підтримку Китаю, який використовує їх для просування по Азії та світу. Наприклад, і Гонконг, і Сінгапур в останні п'ять років були важливими елементами в міжнародній експансії китайської валюти. Відводячи гроші в Азію, треба розуміти: вони потраплять у поле впливу іншого потужного гравця, який може вести себе не менш жорстко, ніж західні країни. Співавтори: Марк Завадський та Сергій Сумленний http://www.epravda.com.ua/publications/2013/05/8/373147/ Редакція Майстерень (Л.П./М.К.)
[ 2013-05-24 23:36:03 ]
Кого цікавить найближче майбутнє - будь-ласка, шукайте своє місце, якщо розумієте, що на державу сподіватися не доводиться... Володимир Ляшкевич (М.К./М.К.)
[ 2013-09-04 10:26:25 ]
 Як вони вирішили з нами боротися.
ІІ. Шлях, який прагнуть нав'язати нам усім. Ось нині, схоже, через владні структури Саудівської Аравії, США, Ізраїлю, Турції, Франції організують хімічні фокуси в Сирії. І що таким чином хочуть вчинити? Певно, одне й те саме - щось вкрай приголомшливе і смертельно небезпечне для усіх, крім Америки? Навіщо озброюють і організовують армади новітніх басмачів? І куди з того безумного котла потім подінуть Ізраїль? Чи спершу басмачі дійдуть аж до Парижу - Брюселю? Бо ж явно нині йдеться про войовничу радикалізацію всього близького сходу з прицілом на розніжену Європу. Отже, хто дає нині в руки дикунам хімічну зброю? Проте, як завжди, є й ігри Кремля - бездарні імперсько-економічні інтереси Росії, чию зажерливість теж використовує зло по-повній програмі... Щодо Росії і її ігор (З Інтернету) http://www.echo.msk.ru/blog/radzihovski/1149826-echo/#cmnt-18071268 1. В интересах ГАЗПРОМА российские руководители горой стоят на защите Асада в Сирии, поскольку как только его скинут, тут же будет построен по территории Сирии газопровод Катар-Турция-Европа. Этот газопровод для ГАЗПРОМА смерти подобен. Однако, если Асад одержит однозначную победу, то для Москвы будет ничуть не лучше. Ведь в этом случае будет построен Трубопроводистан (газопровод с гигантского иранского месторождения “Южный Парс”) и дешевый иранский газ хлынет в Европу. По большому счету, Москву не устраивает никакой мирный вариант развития событий в Сирии. Москве выгодна бесконечная гражданская война. 2. В интересах экспорта российской НЕФТИ Россия десятилетиями разжигает и подливает огонь абсолютно во все конфликты на Ближнем Востоке. Каждый конфликт дает толчок росту цен на нефть, на чем Россия и зарабатывает. Именно поэтому Россия всегда задаром заваливает самые одиозные и агрессивные страны на Ближнем Востоке горами советского и российского оружия. Кроме того, именно поэтому Россия поддерживает террористов и заводит в тупик любое урегулирование местных конфликтов. 3. Доля нефтегазовой отрасли в экономике России в последнее десятилетие превысила одну треть ВВП (34% от ВВП России). Манипулирование ценами на нефть на мировых рынках стало сутью внешней политики России, начиная еще с 70-х годов ХХ века. Нагнетание напряженности, раздувание конфликтов в регионах добычи нефти и газа, военные интервенции и подогревание войн в транзитных государствах, создание искусственных препятствий для урегулирования локальных конфликтов, поставки оружия, тайное финансирование мятежников и все усилия российской дипломатии постоянно направлены на взвинчивание цен на нефть. Фатальная зависимость экономики СССР и России от цены на нефть заставляет Москву действовать методами законченных и неизлечимо больных наркозависимых бандитов. Никакая мораль и никакие законы не могут удержать кремлевского наркомана от самых гнусных поступков и преступлений ради очередной дозы нефтяного опиума. В первую очередь московская диверсионная и подстрекательская политика “разводок” направлена против стран ОПЕК в Персидском заливе – основных стратегических конкурентов России. 4. Политика и стратегия России на Большом Ближнем Востоке целиком определяется “нефтяным фактором”. Прикидываясь другом Асада в Сирии и режима аятолл в Иране, Россия на деле делает все возможное для разжигания и затягивания войны в Сирии, а также для обеспечения военных и ядерных амбиций аятолл в Иране, тем самым препятствуя увеличению поставок углеводородов в Европу по территории Сирии и Турции из Ирана, Ирака и других стран Персидского залива и Ближнего Востока. 5. Интересы России и Китая полностью совпали в деле разжигания конфликта в Сирии и втягивания Ирана в конфронтацию с Западом. На фоне этих событий Китай скупает иранскую нефть по бросовым ценам. И Пекин совершенно не заинтересован ни в раскупорке сирийской “пробки” на пути нефти из Залива в Европу, ни в примирении Ирана с США и Евросоюзом. Что и когда непосредственно угрожает резким падением денежного объема российского экспорта нефти и газа: 1. Экспорт из США. Срок развертывания 2-3-5 лет. 2. Рост экспорта Ирака до уровня Саудовской Аравии. Срок развертывания 2-3-5 лет. 3. Рост экспорта Ливии. Срок развертывания 2-3-5 лет. 4. Резкий рост поставок сжиженного природного газа из Австралии. Срок развертывания 2-3-5 лет. 5. Победоносная война США и НАТО в Сирии и последующее массовое строительство по её территории нефтегазопроводов для Катара, Ирака и Ирана. Тоже самое будет в случае полной победы Башара Асада, который за 2 месяца до начала мятежа уже подписал программу “Четырех морей”. Срок развертывания 2-3-5 лет. 6. Переворот в Иране (революция) и резкий рост экспорта Ирана. Срок развертывания 2-3-5 лет. Реализация хотя бы 3-х из этих 6 сценариев гарантирует повторение в России кризиса 1998 года, обвал рубля, гиперинфляцию и потерю власти Путиным. Ну, а теперь, можно порассуждать о логике заговорщиков... Редакція Майстерень (Л.П./М.К.)
[ 2013-09-17 20:25:47 ]
Для тих, хто здатний зрозуміти, але головне, кому це цікаво - про сучасну економіку, і як буде далі - і в нас, і в світі... У вас у житті теж...
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.)
[ 2013-09-17 20:34:37 ]
"Ми живемо зараз в ситуації, коли всі звичні стереотипи : що буде зростати, і що буде падати, що саме потрібно робити - це все не працює. Ключ до вирішення - праця над своїм глуздом, потрібно позбуватися неправильних стереотипів..."
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.)
[ 2013-09-18 13:21:27 ]
Зрозуміло, що пан Хазін аж ніяк не друг Україні й українцям, і має певні завдання в ефірі, але зрозуміти що й до чого у світі нам не зашкодить.
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.)
[ 2013-11-05 22:29:37 ]
Тут трішки про невидиме життя Всесвіту і нас, у т.ч. )
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.)
[ 2013-11-22 23:43:01 ]
Тут трішки про економіку. Це стосується всіх нас, але не всі це розуміють. Що не так і важливо... Редакція Майстерень (Л.П./М.К.)
[ 2013-12-04 17:17:00 ]
Хто має віддавати гроші, позичені в міжнародних організацій (і чи правомірні всі угоди януковича?)
"МВФ фінансує диктатуру в Україні?" Олександр Данилюк 20 Травня 2011 10:19 3 Не дивлячись на тотальне згортання демократії та нехтування правами людини в Україні, жодна з цих інституцій не заявила про свій намір відмовитись від співпраці з Банковою. Представники МВФ і далі розглядають можливість надання Україні запозичень. Перший рік президентства Януковича супроводжувався двома стабільними процесами. Стабільно скорочувались свободи та стабільно збільшувались борги. Темпи, з якими ці процеси відбувались, можна пояснити тільки обумовленим територіальним походженням представників владної команди бажанням встановити стаханівський рекорд покращень. Спробуємо підвести підсумки. У 2010 році Україна облишила список «вільних» країн і відповідно до рейтингу Freedom House перемістилася до категорії «частково вільних». «Якщо нинішні тенденції не зупинити, то країна може скотитися до авторитаризму», - говориться у звіті. Впродовж року спостерігалися системні переслідування та насильство проти журналістів, профспілкових та громадських активістів, правозахисників. Почастішали повідомлення про катування та інші форми незаконного насильства, які застосовуються в органах внутрішніх справ, іноді з летальним результатом. У рейтингу свободи слова "Репортерів без кордонів" Україна знизилась на 42 позиції та зайняла 131-ше місце - після Іраку. Як українські так і міжнародні експерти відзначають, що в країні помітно погіршилась ситуація зі свободою вираження поглядів. Було зафіксовано багато фактів замовчування або перекручення соціально-важливої інформації, маніпуляцій у новинах, поширення політичного провладного замовлення, опозиція мала менше доступу до ефіру. Зросла кількість рішень судів про заборону мирних зібрань, а у багатьох випадках вони були зупинені міліцією навіть без такого рішення. Загалом, за 2010 рік було заборонено чи зупинено більше мирних зібрань, ніж за попередні три роки. Міліція при цьому є політизованою: вона активно захищає свободу мирних зібрань провладних політичних сил і всіма можливими способами чинить перешкоди для опозиційних мирних зібрань. У деяких випадках була необґрунтовано застосована фізична сила. За оцінкою Української асоціації релігійної свободи вперше з часу набуття Україною незалежності зафіксовано зниження рівня дотримання права громадян на свободу віросповідання. Державна влада почала надавати преференції лише одній церкві. Було порушено державний протокол. Президент країни, який при виконанні своїх державних обов’язків не має права демонструвати свої преференції тій чи іншій церкві, почав це робити публічно, демонстративно і наполегливо. Вкрай погана ситуація склалась щодо додержання права на здійснення підприємницької діяльності. У дослідженні 2011 Index of Economic Freedom, підготовленій американським дослідницьким центром The Heritage Foundation, за індексом економічної свободи Україна віднесена до категорії репресованих країн. В цьому переліку ми посідаємо 169-те місце, лише на 10 позицій випереджаючи Північну Корею, яка займає останню сходинку. «Авторитарні режими будуть мати набагато більше можливостей змусити замовчати своїх критиків всередині країни, якщо не буде опору зовнішнього світу», — сказав Арч Паддінгтон, директор з досліджень Freedom House. Проте чи спостерігаємо ми такий опір? Лише за перший рік уряд Януковича збільшив сукупний державний та гарантований борг до 36,4% , тобто на 14,5 млрд. дол. Суттєва частка боргів України припадає на міжнародні фінасово-кредитні інституції. Зокрема, Україна знаходиться на другому місці в світі за боргом перед МВФ та замикає першу десятку боржників Світового банку, випереджаючи навіть Росію. Не дивлячись на тотальне згортання демократії та нехтування правами людини в Україні, жодна з цих інституцій не заявила про свій намір відмовитись від співпраці з Банковою. Представники МВФ і далі розглядають можливість надання Україні запозичень, посилюючи тим самим звинувачення антиглобалістів щодо підтримки Фондом непопулярних урядів. Звичайно, це не мандат МВФ — демократизувати країни. У статутних документах МВФ не передбачено жодних „політичних“ установок. Основне завдання Фонду - надання допомоги країнам-членам при дефіциті платіжного балансу шляхом надання коротко- і середньострокових кредитів в іноземній валюті. Чим Фонд і успішно займається. Все було б так, якби не два але. Згідно із рейтингом Transparency International Україна в 2010 році посіла 134-те місце за рівнем корупції (відлік зворотній - абсолютна відсутність корупції дорівнює 1-му місцю). Про це в МВФ відомо. Крім того, резолюція Європейської комісії за демократію через право (Венеціанської комісії) Парламентської Асамблеї Ради Європи дає всі підстави вважати нинішню українську владу нелегітимною, тобто незаконною. Нелегітимність президента і Верховної ради виходить з того, що вони були обрані на основі положень, які були визнані Конституційним судом неконституційними. Про це МВФ відомо достеменно. Виходячи з вищевикладеного, хто ж насправді отримує від МВФ та розпоряджається в подальшому цими позиками? Виглядає так, що ці мільярдні кредити отримують одні з найбільших злодіїв в світі, які до того ж є приватними особами, оскільки не мають жодного права на те, щоб виступати від імені України. І що найгірше, МВФ це усвідомлює і цьому не перешкоджає. В усій цій історії є лише одна хороша новина. Оскільки позичають кошти у МВФ приватні особи, то й віддавати їх доведеться теж приватним особам. Досвід північно-африканських диктаторів свідчить, заощадження в швейцарських банках можуть бути прекрасним забезпеченням зовнішнього боргу..." http://www.kyivpost.ua/opinion/op-ed/mvf-finansuye-diktaturu-v-ukrayini-21064.html Редакція Майстерень (Л.П./М.К.)
[ 2013-12-07 20:31:16 ]
Все що нас очікує - в декількох фразах. ) Економіка - таки прогнозована річ. Поведінка режиму влади в Україні - ні. ) Редакція Майстерень (Л.П./М.К.)
[ 2013-12-07 21:23:01 ]
ИДЕМ НА МАЙДАН. И ЗНАЕМ, ЗАЧЕМ
7.12.2013 19:56 | Виктория АНДРЕЕВА, «ОРД» Завтрашнюю, воскресную акцию на Майдане все чаще называют «Маршем миллиона». Трудно представить себе, что такое количество граждан сможет разместиться в центре Киева. А вот что такое (и больше) количество людей, требующих перемен, готово требовать их активно – в последнее время поверить реально. Но необходимо попробовать очертить еще одну реальность: что именно мы с вами можем, образно говоря, принести с Майдана в ближайшее время? Это было сравнительно недавно. Тем не менее, стоит вспомнить, как именно все начиналось, разрасталось, принимало необратимый характер. Неприязнь к режиму, неприятие его персоналий (и действий) сопутствовало Януковичу и Ко начиная с их воцарения. Об этом свидетельствует и стремительное падение рейтинга, в том числе, в «базовых» областях страны, и рекордное количество локальных акций протеста по различнейшим поводам, и даже – анекдоты, карикатуры, прозвища, не столько шутливые, сколько обозленные. Но режим на этом фоне, можно сказать – спокойно выстраивал жесткую вертикаль, в клещах которой не отводилось места инакомыслию. Общество пребывало в апатии что касается возможности изменения положения дел к лучшему в обозримом будущем. Окрыленный настроениями гражданской безнадежности – режим, извините за сленг, начал лишковать. Показательные расправы с несогласными. Не только невиданные для Украины тюремные заключения политических противников. Но и – ночные избиения силовиками пикетов ограбленных правительством чернобыльцев-ликвидаторов, отмеченные смертями граждан, побоище до серьезных травм, учиненное «большинством» в парламентском зале над загнанной в угол оппозицией шестого созыва ВР. Грубо сказано, но рабов можно запугать. Именно – зрелищем показательных расправ. Но в нашей картине есть иные детали. Во-первых – украинское общество в хорошем смысле развращено нерабством. Мирно доставшейся независимостью и мирным примером того, как в 2004-м народу удалось противостоять фальсификации результатов выборов. Настоящими спорами в парламенте, без расстрела парламента танками. И ночным, напряженным, но зримым, а не кулуарным принятием Конституции. Тем, что в СМИ присутствуют разнополярные мнения. Тем, что президенты сменяются в результате выборов, не «застывая» в кресле лет по двадцать, и, подумайте, уйдя с должности живут в Украине, находясь на свободе, и высказываются по политическим поводам, или не высказываются, в зависимости от желания. Не небожители они и не тираны, а граждане, побывавшие при должности. В конце концов, тем, что на собрании или в Интернете можно сказать: я – против такого-то президента или премьера, и «черный воронок» не приезжает. В таком обществе сложно установить диктатуру. И вообще, если уж гипотетически предположить условия ее установления, то диктатор должен бы обладать порясающей харизмой: «Я делаю то-то и то-то, но потому, что вы безгранично верите в правильность моих действий, предложенную мной вам идею, ради коей не жаль ни умереть, ни убить!» Тянет на подобную, пусть зловещую, но гипнотизирующую фигуру наш завгар-проФФесор, упавший от куриного яйца, и всячески избегающий публичных выступлений? Или АзИров с лопатами и капустой? Да и вообще, некоторые общества, способные терпеть даже полудиктатуру, терпят ее при условии наличия хоть какой, но кормежки. А режим с 2010-го принялся не просто немного подворовывать (к этому посттоталитарные общества, к сожалению, но привычны), а тащить в свой карман все. 21-й век не предполагает плотного антиинформационного колпака. И гражданам очень просто сложить один и один. Один – это я, которому вдруг стали задерживать зарплату, обрезали социалку, и цены на все неуклонно растут, и возможность вести свой маленький бизнес – отжимают. А другой «один» – стремительно поднявшийся Саша-стоматолог, вертолетные площадки, фантастическое Межигорье, практически пустая казна, до огрызка обкусанный золотовалютный резерв. То есть не только в жесткости и жестокости, но и в разграблении страны режим лишканул. При всех этих условиях, в их сочетании, любому, кто наблюдает за политическими и гражданскими процессами, в голову приходило: где-то и когда-то в обществе обязательно рванет. И порыв будет массовым. Трудно было предположить, что именно станет спусковым крючком (помните, сколько раз мы с вами рассуждали об этом, пытались предположить?). Ну, и рвануло. Происходит то, чего никак нельзя отрицать, это – за окнами. Может быть, спустя время, действительно способные научно разобраться в причинах социологи, политологи, историки – скажут, почему начало массовому народному протесту-2013 положил отказ режима от подписания Соглашения об ассоциации с объединенной Европой. Сейчас, на «хлопський розум», можно только предположить. Речь, конечно же, не о том, что у нас есть все приемлемое для жизни, и осталось только добиться «вишенки на тортик» — престижного геополитического шага, чтоб каждый из нас, при желании, равный среди равных, катался по европам. Как раз наоборот – существует коллективно сформулированная надежда: ассоциация (ведь именно так было с другими постсоветскими и постсоциалистическими странами) заставит любой состав украинской власти со скрипом, но вводить во внутреннюю жизнь Украины те правила, которые позволяют людям в этой самой Европе жить по-человечески. Потому что ныне наличествующие условия, и политические, и экономические – нормального человека устраивать не могут. Да, пусть кто-то не согласится, а кто-то может и обидится – но кажется, что требование к режиму подписать Соглашение об ассоциации, это ПОВОД, а не ПРИЧИНА. Глобальная причина – то, что дальше жить так, как живем, это не просто некомфортно, а опасно, бесперспективно. И обоснованно кажется – никакая политическая оппозиция, никакие небольшие общественные проевропейские организации в стране – не могли предвидеть, а уж тем более, запланировать нынешний объем, решительность Майдана. 21 ноября на Европейскую площадь столицы, и, что важно, десятки площадей городов во всех регионах, вышли – именно протестовать против непонятного решения азаровского Кабмина о «приостановке», вышли те, кому это решение не понравилось, вышли, если угодно, подтолкнуть Януковича к подписанию. В воскресенье 24-го – оказалось, что акция легко, без партийных разнарядок, собирает сотни тысяч. И здесь – еще можно было принимать в расчет ряд факторов. Митингующие – выпустят пар, и разойдутся. Действия режима – судебный запрет устанавливать палатки, и вообще, мешать возводить новогоднюю елку (на что, конечно, требуется месяц), подкрепленные силовиками, которые бы освободили площадь без крови и скандала, могли привести к маргинализации, угасанию «одноразовой» акции именно в поддержку ассоциации. Да что там, Янукович мог в Вильнюсе поставить автограф, и Майдан вынужден был бы так или иначе, но аплодировать в его адрес, собираясь по домам. Но все менялось постепенно и неуклонно. Без преувеличения, унижающее страну поведение режима на саммите, возмутило более широкие круги. Светлый двигатель преобразований – студенческая молодежь присоединилась к акции в «промышленном количестве». Случилась та кровавая гнусь, которую никакой «Беркут» не мог произвести по собственному разумению, без распоряжения с самого верха. Это избиение, преследование по рассветным улицам невооруженных и беззащитных, можно предположить – было пробой режима: а ну, как страна испугается? Но оно – придало акции, вот именно, кровный характер. Когда вышли («не позволим бить наших детей!») и те, кто не особо заморачивался Соглашением об ассоциации. Суббота. 17-й день акции, приобретшей другие очертания. Когда милиция, несмотря на какие-то судебные попискивания, не смеет спешить освобождать от пунктов обогрева, медпомощи, юридической помощи и т.п. повстанческой инфраструктуры помещения киевской мэрии и Октябрьского дворца. А на счет Дома профсоюзов, так Федерация профсоюзов заявляет, что никто ее не захватывал, а по праву находятся здесь «члени профспілок». Поддержанием порядка (и возможной обороны) занимаются настоящие офицеры, которые без особых деклараций, но с народом. И православные храмы, и римо-католический костел Святого Александра – открывают свои двери для приюта протестующих. А бизнесмены привозят дрова и продукты. И прохожие на станции метро, прохожие, среди которых много не имеющих отношения к акции, так поют Гимн, что волосы шевелит ветерок невиданного восторга. Можно теоретизировать. На тему – страна поднялась слишком поздно, либо слишком рано. Но происходящее – попросту существующая реальность. И вот теперь – главное. Зачем мы идем на Майдан в воскресенье? Вопрос непраздный. В 2004-м требование было обнаженней, проще. Признать объявленный результат выборов сфальсифицированным. Назначить (не согласна с формулировкой «третий тур», раз второй был сфальсифицирован) повторный второй тур. А сейчас? Требовать от Януковича подписать Соглашение? Так саммит уже позади, и Янукович не хочет. Выгнать Януковича вне зависимости от ассоциации, по совокупности всего? Кто может предложить пошаговый технический план этого изгнания – безоружным народом? В принципе, накануне воскресенья, имеющего основания стать знаковым, родился перечень требований. На нем сошлись и политическая оппозиция, и гражданские силы Майдана, и интеллигенция, поставившая несколько тысяч подписей под заявлением. Три первых, безотлагательных пункта, без выполнения которых не будет никаких круглых столов и переговоров политических сил. Отпустить на свободу ни за что арестованных активистов, которых судят, невзирая на то, что многие из них ранены. И это правильно – если мы не будем вести счет на единицы, неименитые, то по одному нас и перешибут. Наказать виновных в жестоком избиении мирных граждан. Только так мы можем хоть чуть застраховаться от беспредела по отношению к себе, будем ли мы протестовать против задержки зарплаты, только так – остудить «бытовых» врадиевских насильников. Отправить в отставку наличествующий Кабмин. Не только Захарченко, благословившего уж которое по счету избиение. Но бездарного управляющего Азарова. «Облагодетельствовавшую» пенсионеров Королевскую. Украиноеда Табачника. Продолжайте список. Они нам нужны в качестве менеджеров? Это – реальные требования, поскольку все это может сделать Янукович. А сделать это он может, только боясь огромного и непреклонного Майдана, ставшего волею судеб главным игроком, поскольку нет у него одного руководителя, и, значит, договориться-доторговаться более чем сложно. А потом – переговоры. При наличии этого же, угрожающего спокойствию режима, Майдана. Возобновление работы парламента, и, скорей всего, естественное (знаете ли, инстинкт самосохранения) переформатирование его. Формирование переходного правительства, ну, хоть «национального согласия». А значит – возможность отмены «приостановки» подписания Соглашения об ассоциации. Кстати, на этом направлении, если кто не обратил внимания, присутствуют не только декларации об «открытых для Украины дверях». Уже на вторник, 10 декабря, назначено рассмотрение Европарламентом вопроса Восточного партнерства в целом, и Украины – в частности. Это значит, что как сказал Патрик Кокс, в деле нашей ассоциации «поставлена запятая, а не точка». И кажется – во многом потому, что европейские гости, продолжающие посещать Киев, хоть бы и в рамках заседания ОБСЕ 5-6 декабря, наблюдают потрясающую народную инициативу. И отмахнуться от нее не могут. Не сбрасывать со счета сугубо внутренние вопросы. В рамках потенциального украинского круглого стола, вернуться к принятию демократического Избирательного кодекса. И, на данном этапе, возможно, к возвращению конституционной реформы 2004-го, чтобы забрать у президента с любой фамилией почти диктаторские полномочия, вернуться к парламентско-президентской республике. Кто-нибудь скажет – в этих заметках нарисовано самое положительное развитие событий по превращению «Нью-Васюков в столицу»… Нет, пожалуй. Нарисованы возможности. Чтобы завтра идти на Майдан не просто подзарядиться уникальной положительной атмосферой. Или с ожиданием, что Янукович выйдет сюда, и публично застрелится из соленого огурца. Или – вдруг с доброго дива прямо с неба на митингующие сотни тысяч посыплются бесплатные сладкие европейские пти-фуры. Идти – с пониманием, чего можно добиваться. Это правда, что Майдан-2013 родился, сформировался, и достиг серьезного веса практически непланируемо. Но он – есть. И глупо было бы гражданам не попытаться использовать этот (свой же) инструмент во свое благо. Ну, а худший поворот сюжета? При нынешнем положении дел, кажется, либо иностранная интервенция на стороне режима (но, думается, Путин не потерял разум, чтоб так связаться с целой Украиной). Либо – да хоть сегодня ночью, с субботы на воскресенье, тупое введение режимом чрезвычайного положения. И – что тогда? Пролившаяся кровь, возможно – решение украинской армии встать на антирежимную сторону, возможно – перманентные, опасные и с жертвами стычки, и «голубые каски» миротворческих сил ООН. Все это – то, чего хочется в последнюю очередь. Пока же – нужно использовать относительно мирный шанс. В старину говорили: «делай, что должно, и будь что будет». Многие трактовали и трактуют этот постулат неверно. Заменяя «что должно» на «что можешь», чтоб развести руками: я, мол, ничего не мог. И находя в «будь что будет» чуть ли «хоть трава не расти». А ведь смысл – не в том. Тут – позитивный смысл. В сложившихся обстоятельствах я, единица, делаю то, что должен для справедливого, для лучшего. А что будет – до конца не знаю. Буду действовать в обстоятельствах. Без превентивного, неоправданного страха «в ночь накануне». Виктория АНДРЕЕВА, «ОРД» Редакція Майстерень (Л.П./М.К.)
[ 2013-12-10 21:48:54 ]
Гаррі Каспаров 13-й чемпіон світу з шахів, лідер ОГФ
Уроки української 10 грудня 2013 , 17:10 Коли у різного роду штатних і позаштатних пропагандистів нинішньої влади закінчуються аргументи на захист того , що Путін повинен правити Росією вічно , вони витягують на білий світ несвіжий , але поки ще чинний для частини наших співгромадян аргумент про те , що Росія, в силу особливостей своєї історії, культури, географії (конкретний перелік може варіюватися залежно від обставин), не пристосована до демократії. "Не можна порівнювати Росію і Європу, ми надто різні! " , - От їх остання лінія оборони. У цьому зв'язку особливого значення набувають події, що відбуваються сьогодні в Україні. Україна з культури , історичного досвіду і багатьох інших параметрів набагато ближча до Росії, ніж Швейцарія з її протестантською етикою чи Великобританія з її багатовіковим досвідом парламентського правління . Українці - у буквальному сенсі цього слова - наш братський народ. Відповідно, ми маємо всі підстави для того, щоб співставляти і порівнювати український досвід з російським. Крім того , українські події можуть зробити істотний вплив і на ситуацію в Росії, оскільки європейський вибір України буде найбільш відчутним свідченням того, що імперська доктрина Путіна, спрямована на формування м'якої версії СРСР під вивіскою Євразійського союзу, зазнала провал. У контексті вищесказаного, реакція Путіна, який назвав Евромайдан " погромами ", виглядає абсолютно закономірною. Куди більш безглуздо виглядає текст Михайла Прохорова, якому в кремлівському ляльковому театрі відведена роль "опозиціонера". На повному серйозі він міркує про стратегічне партнерство між Європейським і Євразійським союзами. Прохоров або не розуміє, або, що більш імовірно, свідомо ігнорує ту обставину, що два згаданих союзи засновані на принципово різних цивілізаційних моделях, на несумісних системах цінностей . Один з базових принципів європейської цивілізації - це принцип верховенства права . Відповідно до цього принципу, право, як загальноприйнята і загальнообов'язкова система норм, стоїть вище влади, а влада у своїх діях пов'язана правом. Навпаки, азіатський принцип, уособленням якого є путінський режим, зводиться до самодостатності влади, не пов'язаної ніякими нормами і правилами. Висуваючи більше чотирьох років тому тезe про необхідність інтеграції Росії до Європи, я мав на увазі, в тому числі, що Росія повинна прийняти цю європейську систему цінностей, визнати, що право має пріоритет перед владою. Менталітет таких персонажів, як Янукович , Путін і Лукашенко дуже схожий - це менталітет бандитів. Янукович з величезним задоволенням побудував би у себе в країні повноцінну диктатуру, таку ж, як у більш досвідчених товаришів з півночі і північного сходу. Є, проте ж, щонайменше, дві обставини, що заважають йому здійснити подібні устремління. Перше полягає в тому, що в Україні поки що зберігаються вибори. Так, ці вибори не ідеальні, вони проходять з безліччю порушень, влада в ході цих виборів на повну використовує адміністративний ресурс, але, тим не менш , це вибори в тому сенсі, що результат їх заздалегідь не вирішений наперед, і в цьому їх корінна відмінність від електоральних вистав, що розігрувалися режимами Путіна і Лукашенка. Друга ж ( по порядку , але ніяк не по значимості) обставина полягає в тому, що українське суспільство на сьогоднішній день виявилося більш зрілим, більш європейськи орієнтованим , ніж російське. Воно вже усвідомило важливість "гри за правилами" , яким підкоряється, в тому числі, і влада. Тому, коли українська влада намагається ігнорувати правила, вона стикається з такою масовою протестною реакцією з боку суспільства. Багато критики євроінтеграції України наголошують на тому, що українська промисловість неконкурентоспроможна на тлі європейської , і, відповідно , угода про зону вільної торгівлі з країнами Євросоюзу спричинить серйозні економічні труднощі. Вони дорікають українцям, що ті, вимагаючи євроінтеграції, діють всупереч економічним інтересам України. Я ж переконаний у зворотному , в тому , що українська нація сьогодні демонструє справжню громадянську зрілість , вміючи поставити довгострокові інтереси вище короткострокових вигод. Процвітання (у тому числі , економічне) держав Заходу засноване якраз на тому, що на певній стадії розвитку західні нації усвідомили значущість тих самих " правил гри". Якби не було правил, не було б і процвітання. Якщо правила не діють, то, навіть "сидячи на бочці з ресурсами", нація буде залишатися бідною. Цей урок не завадило б вивчити й Росії. І чим швидше , тим краще. http://www.echo.msk.ru/blog/kasparov_garry/1215289-echo/ Журналіст Чесний (М.К./Л.П.)
[ 2013-12-10 23:26:10 ]
Що відбувається. Дуже коротко
В 2010г. Янукович выбран хоть с натяжкой но легитимно, и по нормам измененной конституции 2004г. Согласно ей он "британская королева" и "свадебный генерал", всем заправляет парламент и своим коалиционным большинством назначает и увольняет правительство, а выбранный парламентом премьер министр имеет полномочий больше чем президент. Но Янукович и его партия, в НЕ легитимный способ подменили судей конституционного суда, а те в свою очередь выбранные тоже согласно конституции 2004г. постановили, что конституция 2004г. принята с процедурными изменениями, и отменили её, откатив как бы к старой конституции 1996г. по которой рулил президент Кучма. Но при этом сами в отставку не ушли и Янукович не стал повторно переизбираться под другие условия. Хотя конституционный, суд по закону только совещательный орган, и что либо менять не может, и не имеет права, только указывает на несоответствие норм конституции. Но в период 2004г по 2010г. были изменены ряд законов под новую конституцию, и в "бутерброде" со старой конституцией 1996г. вышел диктаторский режим круче российского. И Янукович радостно этим воспользовался. Теперь он назначает и снимает правительство, меняет отдельных его министров в том числе и юстиции, полностью контролирует финансы, армию, полицию, прокуратуру, суды, тюрьмы, парламент, прессу, все избиркомы, а через них все нынешние и будущие выборы и политические партии. Произошел тихий государственный переворот. Украина в глубокой экономической яме, и если три года подряд правительство Азарова, переводило стрелки на "тяжелое наследие ПЕПЕРЕДНИКОВ" и часть народа им еще верила, то сейчас это уже звучит комично для всех, и нужно отвечать самим и не сворачивать на каких то сказочных "КРОВОСИСЕЙ". В принципе в ответе Янукович, ведь сам захотел быть диктатором. Непредсказуемый отказ правительства от подписания документа об ассоциации с ЕС, вывело аполитичную молодежь на санкционированный митинг, с лозунгами-просьбой - Янукович хоть ты подпиши. Но когда он не подписал, ссылаясь на проблемы у правительства, собрался второй параллельный уже политический митинг, и уже с требованием отставки Азарова, и всего его никчемного правительства, доведшего страну в до "ручки" с срыв евроинтеграции. Два митинга стали сливаться в один, но в ночь с 30.11.13 на 01.12.13 власть предержащие решили показательно всех напугать, менты оцепили всю плошать, после чего запущенный в кольцо "беркут" устроил кровавое мочилово. При этом ментов было около 2 тысяч против прим. 100 спящих студентов. То есть примерно 20 вооруженных и прикрытых законом узколобых спецназовцев, на 1го беззащитного и бесправного студента. Так как такие мероприятия не случаются без указания министра МВД, и правительства, ответственность за кровь полностью легла на них. На следующий день на улицы Киева вышло уже от 700 тыс. до 1 миллиона возмущенных киевлян (в основной массе), уже с требованием возбудить уголовное дело против извергов ментов с лишением их всех заслуг и званий, против отдавших приказ министра МВД Захарченко и премьера Азарова. Не отставка о тюрьма. Но пока не трогая самого Януковича, хотя все понимают, без него не обошлось. Но эти дебилы опять ничего не поняли и раз играли спектакль о "попытке захвата администрации президента". Народ и неравнодушные журналисты успели раньше и оперативнее "власти" дать оценку спектаклю, и закидали интернет видео со всех ракурсов, поэтому окончательная версия кино от МВД, оказалась пшиком в море. Существовал план выхода из кризиса, - Не легитимное от рождения правительство отправить в отставку, вернутся к по сути не отмененной а значит действующей конституции 2004г. и парламентским большинством назначит новое правительство, с учетом всех сторон. Депутаты от оппозиции, поставили в парламенте постановление об отставке правительства имея предварительные договоренности, но во время голосования коммунисты тоже раннее громко критиковавшие это правительство не проголосовали, да и те члены Партии Регионов кто прикидывался порядочными и обещали поддержать отставку -тоже сказали что пошутили. Янукович, еще сам своим решением может отправить это правительство в отставку тем самым разрулить ситуации, но он это не делает, тянет время прячась по заграничным командировкам. Если он это не сделает в ближайшее время, народ направит весь свой гнев на него лично. И не какая Россия и никакой Путин ему уже не поможет. В случае применения силы, митингующие от призывов перейдут тоже к силе, и армия в отличии от "беркута" будет не на стороне Януковича. В любом раскладе, Януковичь уже не будет переизбран на второй срок, либо из за бунта, либо после выборов 2015г. Но в случае удовлетворении требований майдана он хоть и нелюбимый, но имеет шанс сравнительно спокойно досидеть полностью до конца весь свой президентский срок. А нет, пусть не обижается и пересмотрит кинохронику последних часов жизни Чаушеску... Редакція Майстерень (Л.П./М.К.)
[ 2013-12-17 17:18:43 ]
Так званій опозиції в Україні давно пора було би діяти, наприклад, заморожуючи грошові активи злочинців...
Олексій Шалайський, Дар’я Каленюк, для "Дзеркала Тижня" Заморожені активи. Порадник для користувача Або як перекрити кисень українським казнокрадам і ПРойдисвітам. За всієї своєї холодності й дипломатичності європейці — теж люди. І ось у пошуках виходу пари будь-який високопоставлений європеєць раптом може згадати про чинний мало не десятиліття закон. Так, його емоцій, безумовно, не вистачить, щоб усі банки його рідної країни раптом почали тотальне стеження за всіма PEPами. Але за десятком PEPів і конкретно за їхніми фірмами — цілком. Рік тому в одній державній установі сталася потішна історія. До бухгалтерів, які сонно клацали по клавіатурі, увірвався один з керівників і, розмахуючи роздруківкою з Інтернету, гнівно запитав: "Хто злив інформацію?". У "компроматі" йшлося про слизький тендер, проведений під патронатом цього начальника. У своїй новині журналісти посилалися на "Вісник державних закупівель". Очевидці свідчать, що після пояснень підлеглих шеф упав у ступор, вичавивши з себе: "Як? То ми все це публікуємо?!". Зрозуміти держменеджера неважко. Адже основне його завдання полягає в тому, щоб придумати схему й реалізувати її, а не аналізувати проблеми відкритості інформації. А тим часом проблем цих з кожним роком більшає. Тому вважаємо своїм обов'язком поінформувати високомаржинальних читачів DT.UA про останні тенденції в цьому контексті й супутні їм ризики. Сподіватимемося, що ця інформація виявиться для них корисною. Тим паче в нинішні непевні часи. Отже… Кийок у пошуках пальців Почнімо з поганої новини. Законодавство, яке дозволяє заморожувати на рахунках банків крадені кошти, діє в Європі вже восьмий рік. Тобто проблема не з пошуком кийка, а лише з пошуком об'єкта його застосування — рук, "які нічого не крали". Раніше ми вже описували, як діє цей репресивний механізм. Точніше, як може діяти ("Як "маленький українець" може заблокувати рахунки українських чиновників", DT.UA №9 від 9 березня 2012 р.). Повторимо у двох словах. 2005 р. у юридичному полі Євросоюзу (Директива 2005/60/ЄС) з'явилася нова абревіатура — PEP (politically exposed persons, тобто політично ув'язані персони). Список цих достойників чималий: від суддів до міністрів, включаючи членів їхніх сімей. Відповідно до чинного єврозаконодавства, будь-який банк, відкриваючи рахунок будь-якій фірмі (навіть із Белізу чи з острова Мен), зобов'язаний упевнитися, чи немає серед її реальних власників якогось PEPа. Аборигени, вчителі йоги й лижні інструктори власниками не вважаються. Якщо ж банк помітить дивну активність на рахунках або ж отримає відомості про те, що PEP на своїй батьківщині обвинувачується в крадіжці державних грошей, він повинен призупинити використання рахунка й повідомити про це національну фінансову поліцію. Із цього моменту до заморожування вже рукою подати. Річ у тім, що злочини на території третіх країн уважаються в Євросоюзі таки злочинами. І навіть сам початок розслідування щодо того, чи є гроші в банку чистими, чи вони нажиті "непосильною працею", блокує рахунок на невизначений час. Зазвичай українським любителям розпилювати держбюджет не подобається вже перший ступінь механізму: виявлення реального бенефіціарія. Адже збоку трохи незрозуміло, яким чином міністр або губернатор, котрий у житті не займався бізнесом, раптом став власником багатомільйонних рахунків. А кожен з українців з легкістю може назвати десяток вітчизняних мультимільйонерів, які взагалі не мають комерційної власності. Тобто практично все в кеші. Наскільки безпечно зберігати гроші в українських банках, виразно показала історія з Володимиром Галицьким, банківські комірки якого в різних установах слідство очистило швидко й ефективно. Важливий момент: коли йдеться про заморожування, то це стосується не тільки рахунків, а й нерухомості, акцій, землі, яхт тощо. Тобто це той випадок, коли справді "пропало все!". Правда, поки що нічого ні в кого не пропадало. Чому? Лінь-матінка європейської сім'ї народів Поширена думка, що в реальності PEPів не розкривають і рахунків не заарештовують у зв'язку з тим, що Євросоюзу вигідно підживлювати свою економіку свіжими грішми, навіть якщо вони корупційні. Фактично все куди банальніше. Для євробюрократії 8–10 років — це просто мить у всесвіті. Логіка життя бюрократа у всіх країнах — не робити зайвих рухів. У Євросоюзі вона, здається, досягла ідеального стану. Тим більше що залишатися в точці невагомості їхнім слугам народу допомагає відсутність, як би в нас сказали, "підзаконних актів". Приміром, "як довідатися, прізвище Kernes або Mogilev — це PEP чи ні? Читати українську пресу? Облиште". У США цю проблему постаралися розв'язати створенням комерційних баз PEPів. Банки стають їхніми передплатниками й відштовхуються від цієї інформації. Ми ознайомилися з однією такою базою: українців там небагато, та й не ті. Але чого можна вимагати від такого продукту? Що знайшли, те знайшли. У Європі навіть таких баз поки що немає. Друга складність єврозаконодавства — чи вірити, що, приміром, підставна людина на прізвище Озопулос справді є власником багатомільйонного статку? Можна вірити, можна — ні. Залежить від банку. Про будь-яке заморожування взагалі не йдеться: що заморожувати, якщо не ясно — у кого. Тож загалом усе виглядало б чудово для українських "пиляльників", якби не один нюанс. Вибіркове кийкознавство Насправді причини для тривоги у вітчизняних бюджетних олігархів є. Перша. За всієї своєї холодності й дипломатичності європейці — теж люди. Зі своїми емоціями й пристрастями. Хтось образився, що під час переговорів протилежна "висока договірна сторона" раптом підвелася зі стільця й повернулася задом, хтось вирішив зробити собі піар на зневажанні прав сусіднього народу, хтось... Та чи мало існує емоцій. І ось у пошуках виходу пари будь-який високопоставлений європеєць раптом може згадати про чинний мало не десятиліття закон. Так, його емоцій, безумовно, не вистачить, щоб усі банки його рідної країни раптом почали тотальне стеження за всіма PEPами. Але за десятком PEPів і конкретно за їхніми фірмами — цілком. Так, вибірково, так, "ах, як це підступно", але — все законно. Відповідно до директиви й загальної логіки демократизації суспільства. Є, зрозуміло, певна проблема з пошуком цих фірм. Але проблему цю розв'язати можна. І в цьому полягає друга проблема для українських VIP-бюджетників. Якби вони знали, скільки людей нині нишпорить по різних базах даних, аналізуючи, сортуючи й накопичуючи інформацію, вони б дуже здивувалися. Примітно, що "шукачі" ці — як з різних країн, так і з різною мотивацією. Хтось шукає справедливості, хтось задоволення, у когось робота така. У кожному разі, процес іде. Слід зазначити, що робота ця, принаймні для першого етапу, — не така вже й складна. Занадто вже яскравим і різноманітним було життя української "еліти" в останні роки. Перша сотня-друга фірм, за якими ховаються наші рідні PEPи, лежить просто на поверхні. Скажімо, в Одесі всі можуть бути впевнені, що місцевий аеропорт пішов дешево в руки панів Кауфмана й Грановського. Як це довести? Та ніяк. Думаємо, що кіпріоти, які де-юре володіють аеропортом, навіть і не чули цих прізвищ. Тим більше що у зв'язку із цією оборудкою називають особу набагато потужнішу за означених місцевих бізнесменів. Або от є, приміром, така корпорація — "Гірські машини". Нормальна, давня контора, належить Рінату Ахметову. Тільки от у часи останнього царювання на ринку держзакупівель з'явився щасливий новачок. З ідентичною назвою, тільки з панамським корінням. Перемагає всіх, кого тільки бачить. На наше запитання СКМ: "Часом не "дочка"?", — відповідь надійшла негативна: "Не наше, і знати не знаємо — чиє". Така от невідома зірка на жирному ринку шахтного обладнання. Або ось нещодавно журналіст Тетяна Чорновол опублікувала документи про те, що черкаський губернатор і мисливець з товариства "Кедр" Сергій Тулуб придбав собі дві дачки в іспанській Марбельї. За місцевими законами, фінансові органи слід не тільки сповістити про те, що покупцем виявилася така значима людина, а й визначити джерела її доходу: раптом поцупила. Зрозуміло, що, як уже йшлося вище, місцевій владі нема коли копатися в ґатунках українських PEPів, але якщо про це повідомить місцевий громадянин — журналіст або тим паче депутат — інша річ. Закон же треба виконувати. Більше прикладів не наводитимемо. DT.UA — занадто малоформатне видання для такої інформації. Скажемо лише: якщо раптом на когось "там" наїдуть, то на запитання: "А чому я, а не він? Що це за вибіркове законодавство?", відповімо: "Саме так. Саме законодавство. І саме вибіркове". І насамкінець про найсумніше. Про Британію і США. Досі туманний Альбіон був однією з найулюбленіших точок для створення різних прокладок. Але час цей спливає. Перший шок деякі наші олігархи пережили торік, коли улюблений банк королеви Англії оштрафували на 8,75 млн фунтів стерлінгів за ненадання інформації про PEPів. Цього року сталася взагалі катастрофа. Місцевий уряд вирішив розкривати в корпоративних реєстрах усіх реальних бенефіціаріїв. Тож із Британією можна попрощатися. І про США. Так, це країна, яка заарештувала рахунки Лазаренка на неприступному острові Гернсі. По-перше, нагадаємо, що не так давно, 2005 р., там була одна гучна історія. Сталася вона з RIGGS — банком, який існував 168 років, кредитував уряд для купівлі Аляски й тримав депозити 21 американського президента. Кілька фінансових операцій на користь Піночета й президента Екваторіальної Гвінеї, одне розслідування, один штраф — і банк виставили на продаж.  Та головне навіть не в цьому. А в тому, що всі банки світу користуються доларом, а отже, коррахунками в американських банках. Узагалі ж це вважається трохи непристойним — нагнути, скажімо, азіатський банк із допомогою комерційного коррахунка, але вже застосовувалося. Можна, звісно, спробувати прожити все життя, оперуючи гривнею і рублем, але навіть нашим олігархам не хочеться бажати такого життя. http://gazeta.dt.ua/internal/dlya-tih-hto-ne-spit-zhivit-chesno-zamorozheni-aktivi-poradnik-dlya-koristuvacha-_.html Журналіст Чесний (М.К./Л.П.)
[ 2013-12-23 19:02:43 ]
А насправді голубі давно вже захопили і Росію, і центр і схід України?
Володимир Ляшкевич (М.К./М.К.)
[ 2013-12-29 14:48:53 ]
Справжнє мистецтво. Європа. Може хтось здатен повторити? )
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.)
[ 2014-01-01 18:55:21 ]
«Кілька тижнів відкрило нам дуже багато», − Блаженніший Любомир (Гузар)
— Слава Ісусу Христу! Мене звати Мар’яна, я хотіла б поговорити з вами про Майдан. — Слава навіки! Я — Любомир, теж хотів би поговорити про Майдан. Так почалася наша розмова з Блаженнішим, про яку ми домовлялися від початку Євромайдану. Екс-глава УГКЦ має дуже сміливу позицію. Попри вік, він виходить на сцену, пише звернення до молоді й зберігає віру в позитивне вирішення ситуації. Блаженніший Любомир розповів, що молиться особливо за тих, хто нині застосовує силу, бо ці люди особливо нещасні. Але про все за порядком. — Блаженніший, ви пам’ятаєте той момент, коли наша влада вирішила призупинити перемовини про підписання Угоди про асоціацію з ЄС? Що ви тоді відчули? — Добре це пам’ятаю, бо відчув розчарування. Тривалий час ми тільки про це й говорили, минув понад рік після так званого парафування угоди. А тут ні з того ні з сього уряд зупиняється на цьому шляху. Коли президент летів до Вільнюса, я думав, що він підпише угоду. Бо чого ще було їхати? Це була хвилина розчарування, прикра хвилина. У тому значенні, що ми готувалися до того, що от-от це станеться, але раптом усе змінилося. Гадаю, що Майдан — це дуже гідна відповідь народу на дії влади. Вийшовши на вулиці, люди заявили, що це для них є дуже великим розчаруванням. Слід визнати, що молоді люди зробили щось дуже добре. Було дуже багато негарних жестів з боку влади, а вони все ж витримали це й маніфестують далі. — Чи ви підозрювали, що українці можуть розпочати акції протесту? — Щиро скажу, ні. Особисто про це не думав. Може, ті, хто добре знає психологію нашого народу, чи учасники подій 2004 року здогадувалися про такий сценарій, але я був заскочений. А пізніше дуже радий з цього. — Ви опублікували лист до молоді. Чому вирішили звернутися саме до наймолодших представників Майдану? — На мою думку, вони є головною групою. Молодь це все почала, відчула й зрозуміла, що треба діяти. Я відчув, що її треба привітати. Слід визнати, що молоді люди зробили щось дуже добре. Було дуже багато негарних жестів з боку влади, а вони все ж витримали це й маніфестують далі. Тут розходиться про одну річ (я так це бачу): молодь не «проти» чогось, а «за» зміни в Україні. Дехто думає, що це — заклик до Європи, немовбито рай на землі, але це не так. Студенти висловили бажання стати ближче до Заходу головно тому, щоб перевести мудрі й виважені зміни в українській системі життя. Мені подобається цей виважений підхід. Дехто каже: «Європа й Україна», але це неправильно, є Західна Європа й Україна. ЄС — це не вся Європа. В підсумку ми побачили чудовий жест молоді. Не хочу применшити вкладу дорослих, які підтримали молодших, щоб змінити країну. — Чи зрозумілі в такому разі для вас дії влади? Чому 30 листопада вирішили влаштувати силовий розгін? Це була демонстрація сили, яка насправді засвідчує слабкість? — Влада абсолютно скомпрометувалася. То прикро сказати, але вона має кров на руках. Як мені казали, там били молодь, били безпідставно. Взагалі слід задуматися, чи це колись потрібно? Пролита кров не залишається без помсти. Маю на увазі помсти не людської, тут уже порядкує Господь Бог. Бо помста вже належить не до людей. Ця подія залишиться в нашій пам’яті, навіть я, коли про це згадую, розумію, що ця дата залишиться чорним днем у нашій історії. Зараз не пригадаю конкретного випадку, коли сила була б доречною. Напевно, тоді, коли на «Беркут» нападають, але тут молодь не шукала війни. Тепер ці події інтерпретують вчено й мудро, роблять великі дослідження, проте мені здається, що вони дуже сумнівної якості. Це залишиться дуже гіркою хвилиною. — Коли стоїш на Майдані, що кілька хвилин можна почути телефонні розмови: «Мам, усе добре, не переживай. Коли приїду, ще не знаю». Як можна заспокоїти батьків, які хвилюються нині за своїх дітей? — Цілком природно, що батьки хвилюються. Але мені здається, що повторів 30 листопада не слід очікувати. Влада вже так себе показала негативно й нещасливо, що навряд повторить такі дії. Нині намагаються причепити комусь ярлик відповідальності за скоєне. Я часами теж думаю: ну, що то за люди в «Беркуті»? Це мусили бути чоловіки дуже низького інтелектуального рівня, бо нормальна людина так не повелася б. Мені аж дивно. Тим паче, що вони били не чужих, а своїх. Також там були присутні польські журналісти, і в Польщі дуже засудили таку поведінку. — Багато людей тепер боїться бути учасником Майдану, бо до їхніх друзів приходили з СБУ, міліція викликала на розмову. Як розвіяти сумнів тих, хто нині наляканий? — Іван Павло ІІ часто нагадував: «Не бійтеся!». То є система диктатури, яку ми успадкували від Радянського Союзу, бо там також людей тримали у страху. Так виходить, що наша влада діє дуже короткозоро, по-дурному, і це аж прикро. Мені неприємно говорити про те, що наша влада так знеславилася. Навіть у Львові до студентів УКУ дзвонять із СБУ. То до чого ми докотилися? Чи це повторення Радянського Союзу? Не дивуюся, що люди бояться, до вас можуть прийти й можуть бити. Мені цитували жахливу річ: на чоловіка напав «Беркут», він отримав 63 удари! Останні кілька тижнів відкрило нам дуже багато про Україну. Від цього можна тільки плакати, бо на весь наш народ падає тінь. Не знаю, як люди виправдовуються за скоєне зло. Не дивно, що вони бояться, бо сила страху в незнанні, у тому, що ми питаємо: «Якби що…». Слова Івана Павла ІІ «не бійтеся» інколи легше сказати, але треба зібрати в собі всю силу, щоб страх подолати. — Навколо української влади нині дуже багато негативу, люди її просто ненавидять. На плакатах можна побачити навіть порівняння з Чауческу. Наскільки така агресія небезпечна? — Це — реакція на таку поведінку. Не означає, що все робить президент, але на нього як гаранта Конституції падає відповідальність. Кожна людина може помилятися, проте ми все-таки хотіли б, щоб поведінка глави держави була доволі бездоганна. Звісно, ці порівняння неприємні. Треба поважати людей, які роблять жертву задля того, у що вірять. Кажу про тих, хто свідомо пішов на Майдан, а не тих, які поїхали шукати пригод. Не можна ненавидіти людину, але й не можна замовчувати правду. Треба співчувати, що у влади є така поведінка, яка людей провокує на такі порівняння (йдеться про порівняння з Чаушеску, — «Газета»). Треба ґрунтовно змінити напрям дій. Не віднині й не відучора українці мають недовіру до влади. І тепер, коли сталося стільки неприємних речей, президент і влада мусять зробити кроки, які будуть дуже видними й щирими, щоб загоїти недовіру. Ми як українці хотіли б бачити якнайкраще, але нині кожному з нас прикро. — Наскільки важливо для революції мати сильного лідера? — На Майдані, цілком природно, люди хотіли б бачити сильну особистість, яка давала б надію. Шукають людину, яка мудро й спокійно повела б народ. Ми не шукаємо революції і крові, а прагнемо здорових змін. Схоже, політичні провідники не мають достатньої довіри, щоб провадити людей. Вони говорять добрі речі, але особистість не дає достатньої довіри. Може, вони зуміють піднестися на понадпартійний рівень, підростуть духовно, побачимо. Брак єдності — ось проблема, яка нині є серед людей. Це — наслідок політики, яка тривала довго. Ми не бачили свідомих дій, які дали б відчути, що ми — один народ. Різного роду політики свідомо підкреслювали різницю походження та проживання. Людей класифікували як фашистів, щоб загострити незгоду між ними. Тепер їмо плоди короткозорої політики. — Блаженніший, якби ви були молодшим, то вдягли б теплу куртку й пішли б нині на Майдан? — Я ж не знаю. Це дуже теоретично, можу твердити, сказати те, що треба сказати, але чи справді пішов би? Дай Боже, щоб мав моральну силу піти. Мені тепер, старому чоловікові, зробити це дуже складно. І не хочу робити із себе дешевого героя. Якби були такі обставини, хотів би зробити те, що слід, але не хочу вдавати… Це була б не щира відповідь, а лише гарні слова без достатніх доказів. Я не мав у житті нагоди показати геройство. — Й останнє, про що я вас запитаю: що порадите людям, які стоять на Майдані, і тим, котрі вагаються, чи їхати туди? — Треба поважати людей, які роблять жертву задля того, у що вірять. Кажу про тих, хто свідомо пішов на Майдан, а не тих, які поїхали шукати пригод. Вони там у дуже нелегких обставинах, але зберігають рівновагу духу. Легко зламатися, коли почуєш про напади. Проте люди стоять, я подивляю наш народ! Щиро скажу, що молюся, щоб Бог підтримував їх у бажанні нести тягар задля загального блага. Таким людям належиться пошана, і певний, що милостивий Господь їх нагороджує. Від себе кажу щирий привіт і найкращі побажання, щоб люди це витримали. Надіємося на щасливе закінчення. Розмовляла Мар’яна Вербовська gazeta.lviv.ua Редакція Майстерень (Л.П./М.К.)
[ 2014-01-06 13:37:14 ]
Канадський міністр оборони ( у відставці) засвідчив факт давньої співпраці світових еліт з інопланетними цивілізаціями...
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.)
[ 2014-01-08 12:41:13 ]
Де і коли народився Ісус?
Ігор Каганець Про рік народження дає вказівку євангеліст Лука, коли описує хрещення Ісуса в Йордані: «П’ятнадцятого року правління кесаря Тиберія... Ісус, починаючи, мав з тридцять років» (3.1, 23). Тиберій став римським імператором 19 вересня 14 року. Євангеліст користувався звичаєвим арійським календарем, згідно з яким рік починається на весняне сонцестояння, тобто 22 березня. Тож 15-рік означає проміжок від 22 березня 29 року до 21 березня 30 року. У цей час Ісусові йшов 30-й рік (він мав повних 29 років). Це підтверджує церковна традиція, згідно з якою Ісус народився 25 грудня 1 р. до н.е. — за 6 днів до початку нової ери. Дослідники допускають, що зазначена дата має символічний сенс, адже саме в цей день «народжується Сонце». Це відбувається незабаром після зимового сонцестояння (22 грудня), коли світловий день поступово починає зростати і «світло перемагає темряву». З другого боку, Боже провидіння зазвичай здійснює глибоко символічні дії. Так, число 25 (2+5=7) символізує боголюдську реалізацію, здавна використовувалось в арійських релігійних обрядах, вважалось числом сили при приготуванні цілющих настойок. Православні святкують день народження Ісуса на два тижні пізніше — «за старим стилем», тобто за Юліанським календарем, який проте дає у 26 разів більшу похибку в порівнянні з Григоріанським. Дата народження Ісуса в 1 році н. е. підтверджується й Туринською плащаницею. На ній зафіксовані зображення монет, покладених на повіки мертвого Ісуса у п’ятницю 23 березня 31 року. Однією з них є відома нумізматам «лепта Пилата» — найдрібніша бронзова монета, що карбувалася римським намісником Понтієм Пилатом і була в обігу на підвладній йому території Ідумеї, Іудеї та Самарії. На одній з монет вказано дату карбування — напис TIBEPIOU CAICAPOC LIS, що означає «Тиберій імператор, рік шістнадцятий». За юліанським календарем, яким користувалася римська влада, це відповідає проміжку від 1 січня 30-го до 31 грудня 30 року н. е. Зазначене на монеті датування стало головною причиною, чому на очі Ісуса поклали саме цю недавно викарбувану найдешевшу монету, а не монети зі срібла чи золота. Інформаційно лепта Пилата була найціннішою, адже вказувала на час події (не раніше 30 р. н. е.) і місце події — володіння Пилата, оскільки цю дрібну монету не було сенсу брати з собою за кордон (при подорожах до інших країн беруть золото та срібло).
У сучасній літературі нерідко наводяться інші дати народження Ісуса: від 7 до 4 року до н. е. Ця плутанина виникла після того, як стала відома дата смерті Ірода Великого. До речі, слово Ірод — це спотворене прочитання його справжнього імені — Герод, що означає «нащадок героя», «породжений героєм». Він помер у 4 році до н. е., тож виникло запитання, яким чином він міг після своєї смерті вчинити різанину дітей в околицях Вифлеєма? Для виправлення цієї суперечності й вирішили «пересунути» дату народження Ісуса, тож вийшла абсурдна ситуація, неначе Ісус народився за кілька років до Різдва. Насправді ніякої суперечності немає, оскільки оповідання про вбивство дітей є фальшивою вставкою секти фарисеїв. Вони ненавиділи Герода Великого, тому й сфабрикували на нього цей «компромат» попри історичну неможливість такої події. Як пояснює католицький «Новий завіт з коментарем» (виданий за дозволом кардинала Мирослава Любачівського), «оповідання про вбивство дітей побудоване за зразком наказу єгипетського фараона, порівняйте з книгою "Вихід" 1.15-22». Тобто фальсифікатор не особливо напружував фантазію, а по-суті повторив те, що вичитав у своїй настільній книзі. Детальніше про цю та інші вставки в Євангеліє можна прочитати в праці «ПШЕНИЦЯ БЕЗ КУКОЛЮ. Хрестове Євангеліє без вставок і спотворень». Отже, Ісус народився саме того року, від якого ми починаємо відлік нової ери. Наступне запитання — де? Воно не таке просте, як може здатися на перший погляд. З дитинства нас навчали, що Ісус народився в маленькому поселенні Вифлеєм, що розташоване в десяти кілометрах південніше Єрусалима. Біблійний словник Брокгауза повідомляє, що «в документах архіву Телль-Амарни (XIV ст. до Р.Х.) це містечко називається Бет-Лахама — "дім (або храм) богині Лахами"», тобто поселення існувало ще до приходу євреїв у Палестину в XIII ст. до н. е. На івриті його назва звучить як Бет-Лехем, гелленською (давньогрецькою) — Бетлеем, у церковно-слов’янському прочитанні — Вифлеєм. Іудеї, згідно зі своєю «народною етимологією», розшифровують цю назву як «дім хліба», а араби — як «дім м’яса». Обидва пояснення далекі від істини, оскільки це незначне поселення не могло бути ні хліборобським, ні тваринницьким центром. За свідченнями очевидців, місцевість навколо Вифлеєма сувора — напівстеп-напівпустеля, рослинність бідна й одноманітна. Як повідомляє 12-томна православна «Тлумачна Біблія» (під редакцією професора Олександра Лопухіна), «у Вифлеємі немає ні річок, ні струмків, тож воду беруть з цистерн, що наповнюються дощовою водою». Можливо, що ця величезна залежність місцевих жителів-ханаанців від дощів сприяла возвеличенню згаданої вище «богині Лахами», що належить до ханаансько-шумерських божеств водної стихії. Саме за її іменем і було названо це містечко. Згідно з шумерською міфологією, «лахама» — це також духи водної стихії, породжені богом прісних вод Енкі. Згаданий Вифлєєм має ще одне ім’я — «Єфрата» або «Єфрат», що значить «плодоносний, щедрий, життєдайний». Очевидно, що цей епітет виник завдяки тому ж таки культу «богині Лахами», яка вважалася «плодоносною» через те, що посилала на поля життєдайні дощі. Назва «Єфрат» збігається з назвою річки Євфрат в Межиріччі, де вихідці з Північного Надчорномор’я створили квітучу цивілізацію самарів-сумерів-шумерів. У біблійних текстах це містечко іноді згадувалося під подвійною назвою — «Вифлеєм іудейський» або «Вифлеєм Єфрата». Це робилося для того, щоб відрізнити його від іншого Вифлеєма — галілейського. Однакова назва вказує на поширеність хліборобського культу «богині Лахами». Цей другий Вифлеєм у давнину був важливим містом, адже в книзі Навина (19,15) він перелічений у списку найбільших міст Галілеї. Як повідомляє «Біблійний словник Брокгауза», він знаходиться в 11 км північно-західніше Назарета — батьківського міста Ісуса. Вірогідно, що в Назареті був дім святого Йосипа, земного батька Ісуса. Згідно з церковним переданням, свята матір Ісуса — Марія — походила з міста Сепфоріс, яке до 25 року н. е. було столицею Галілеї (пізніше столиця була перенесена до Тиверіади). Сепфоріс знаходився на відстані 5 км від Назарета, то ж цілком природно, що Йосип одружився на дівчині з сусіднього поселення. Від Сепфоріса до Вифлеєма також приблизно 5 км. Якщо Ісус справді народився у Вифлеємі, то в якому? В галілейському, що знаходився в двох годинах ходу від Назарета, чи в іудейському, до якого треба пройти майже дві сотні кілометрів гористою місцевістю? Згідно з фарисейською вставкою до Євангелія від Луки, Йосип і Марія начебто пішли до іудейського Вифлеєма для перепису. Як стверджує згаданий вище «Новий завіт з коментарем», «Лука обгрунтовує факт, що Ісус з Назарета народився у Вифлеємі, тим, що цісар Август (31 пер. Хр. — 14 по Хр.) наказав провести в цілому царстві перепис населення для встановлення збирання податків. Квіриній фігурує як сирійський намісник. Той перепис припадає на 6/7 р. по Хр.» (с. 151). Як бачимо, повідомлення вставки прямо суперечить даті перепису, що відбувся через 6-7 років після народження Ісуса. Згідно зі свідченнями римських істориків, цей перепис здійснив легат Сирії (імператорський намісник) Сульпіцій Квіриній, що обійняв цю високу посаду в 6 р. н. е. І це ще не все. На час народження Ісуса Іудея і Галілея були окремими державами, які перебували під владою Риму. Іудеєю з 4 р. до н. е. по 6 р. н. е. правив Архелай, а Галілеєю з 4 до н. е. до 39 р. н. е. — Герод Антипа (обидва були синами Герода Великого). Перепис здійснювався для упорядкування податків: кого записали в податкову книгу, той згідно з нею зобов’язаний був сплачувати податки в залежності від розміру свого майна. Якби Йосип, який мешкав у Назареті, записався в податкову книгу Вифлеєма, то йому щороку треба було б ходити в сусідню державу платити податки, що є абсурдом. Насправді перепис проводився за місцем проживання, тож не було жодного сенсу мешканцям Назарета йти для цього у Вифлеєм, тим більше, що переписувачів передусім цікавило оподатковуване майно. Не менш абсурдним виглядає твердження автора вставки, що неначе Марія на дев’ятому місяці вагітності пішла особисто записатися в податкову книгу, хоча, як повідомляє «Тлумачна Біблія», «записати Марію в число платників податків, якщо б це було потрібно, Йосип міг і один». Тим більше що в Назареті та інших поселеннях Галілеї Марія мала багатьох родичів, які могли її доглянути на час відсутності Йосипа. Таким чином, Ісус аж ніяк не міг народитися в Іудеї. Додаткова аргументація щодо цього наводиться у книзі Пшениця без куколю. Хрестове Євангеліє без вставок і спотворень. Якщо ж Ісус і народився у Вифлеємі, то лише в галілейському, хоча про це немає відомостей. Натомість євангелія однозначно повідомляють, що батьківським містом Ісуса був Назарет — тут був дім Йосипа і Марії, тут жили їхні родичі. Тож найвірогідніше, що Ісус народився в галілейському Назареті, тому його й називали Ісусом Галілеянином або Ісусом з Назарета. Ще трохи, і правда про народження Сина Божого стане набутком не лише науковців, але й широкої громадськості. І тоді в українські колядки буде внесено уточнення, тож незабаром співатимемо: «У Назареті, у Назареті радісна новина. Пречиста Діва, пречиста Діва породила сина...». Хай Буде! ----------------------- 25 грудня – день народження Ісуса Хреста і Різдво нового Сонця Майстерень Адміністрація (Л.П./М.К.)
[ 2014-01-15 16:34:18 ]
Юрко КОСМИНА, для «ОРД» Ніколи я більш у своєму житті Не йтиму столичним Майданом, Бо щойно мене просвітили менти: - "Луценко в той вечір був п’яним!" Ніколи я більш не співатиму гімн, Забуду і славу, і волю, Бо досі лунає мені навздогін: - "Луценко хильнув алкоголю!" Не треба мені ні угоди з ЄС, Ні добрих і чесних законів, У мене сьогодні світоглядний стрес: "Луценко заклав ж бо за комір!" Студенти, яких лупцювали менти, Нехай так не дихають тяжко, Бо знають вони, знаю я, знаєш ти: "- Луценко приклався до пляшки!" За всіх межигірських свинків і за Бать Я згоден отримати в харю, Бо в скронях пульсує тривожний набат: "Луценко дерябнув стопарик!" Не варта країна моїх надзусиль, Похміллям гірким оповитих. Як вирок Майдану, луна звідусіль: "- Луценко вживав оковиту!" Тікати чимшвидше, чимдужче гребти – Подалі з цієї планети! Бо що з нами буде, як завтра менти "- Знайдуть у Кличка сигарети?!" 2014 Журналіст Чесний (М.К./Л.П.)
[ 2014-01-16 18:14:24 ]
Перелік законів, прийнятих ВРУ 16.01.2014:
• За рух у колонах більше 5 авто — вилучення прав і автомобіля на 2 роки. • За діяльність інформагентства без держ.реєстрації — конфіскація техніки і продукції + великий штраф. • Порушення порядку мирних зібрань — до 10 діб. • Участь у мирних зібраннях у касці, форменому одязі, з вогнем — до 10 діб. • Встановлення наметів, сцени чи навіть звуку(!) без дозволу(!) міліції(!) — до 15 діб. • Неповага до суду — 15 діб • Невиконання вимог про обмеження доступу до інтернету — штраф 6800 грн. • Невиконання “законних вимог” СБУшників — штраф понад 2 тис. грн. • Протокол про адмін. правопорушення можна вже не вручати особі, яку вважають порушником (достатньо т.зв. ”свідків”). • Підтвердження вручення повістки особі тепер не лише її підпис, а “будь-які інші дані” (!) • Блокування доступу до житла (цілком нова кримінальна норма) — 6 РОКІВ. • Наклеп (Повернуто до Кримінального Кодексу!!!!) — 2 РОКИ. • Поширення екстремістських матеріалів (!!!!) — 3 РОКИ. • “групове порушення громадського порядку” — 2 РОКИ • МАСОВІ ЗАВОРУШЕННЯ — 10 і навіть 15 РОКІВ (!) — будь-якого учасника Майдану можна садити за цією статтею, не кажучи вже про інші статті (!). • Збирання інформації про беркутівців, суддів та інших подібних персонажів — 3 РОКИ. • Погроза міліціонеру чи подібним персонажам — 7 РОКІВ. • збирання інформації про суддю — 2 РОКИ • НДО, які отримують кошти з-за кордону — тепер “іноземні агенти”, мають платити податок на “прибуток” і офіційно називатися “іноземними агентами”. • НДО не можуть здійснювати “екстремістську діяльність”. • Церкви не можуть здійснювати “екстремістську діяльність” • Держава може прийняти рішення про ЗАБОРОНУ ДОСТУПУ ДО ІНТЕРНЕТУ • Громадське об’єднання вважається таким, що бере участь у політичній діяльності, якщо воно прагне впливати на рішення органів влади (тоді на таку діяльність і її фінансування треба просити завчасного дозволу держави). • Людину можуть засудити (у т.ч. до багатьох років тюрми) ЗАОЧНО, тобто у її відсутність на суді. • До відповідальність за порушення правил дорожнього руху тепер можна замість водія притягнути власники авто, якщо порушення зафіксовано автоматичним засобом. • Народного депутата можуть позбавити недоторканності і дати згоду на його арешт без розгляду профільним комітетом — одразу на пленарному засіданні ВР. • “Беркут” та посадовці, які вчинили злочини проти активістів майдану, звільняються від покарання. Редакція Майстерень (Л.П./М.К.)
[ 2014-01-27 18:48:06 ]
Це вам і за Врадіївку
27.01.2014 16:23 Вранці , читаючи новини з Києва , я роздумував , чому люди Януковича не ставлять кордони на вулицях, що ведуть до табору повстанців на вул. Грушевського. Чому силовики , замість видовищного обміну камінням і гранатами через палаючу барикаду , що не перекрили підвезення повстанцям автомобільних покришок (використовуються для створення димової завіси ) , пиття і їжі ? Мені здавалося очевидним , що це можна було зробити на дальніх підступах , не вступаючи в рукопашну . Київський експерт Олексій Блюмінов вважає , що влада не контролює Київ . Політолог Юрій Романенко говорить , що боєздатних людей в українському " Беркуті " набереться тисячі чотири , і всі вони вже в Києві. Є ще 20 тисяч - солдати з ВВ , але розраховувати всерйоз Янукович ні на них , ні на міліцію не може. Не кажучи вже про армію, котру давно і жорстко скорочують, що живе впроголодь , вимушена купувати собі форму на особисті кошти, і озлоблена на владу не менше Майдану. Але як тоді біля барикади на Грушевського виявилося стільки "Беркуту" , який ще й проводить перезмінки ? Що їм заважало взяти зону активного опору в периметр на квартал -два в кожну сторону , пропускаючи людей і машини тільки після огляду , і дочекатися , поки у супротивника закінчаться ресурси? Дізнавшись , що " Беркут " у Києві чекає наказу наступати , а наказу все немає , я подумав , що все це видовищне насильство можливо і є метою влади , яка під шумок обтяпує якісь свої справи. Через кілька годин , коли полум'я повстання перекинулося в регіони , стало очевидно : в умовах загальної ненависті Янукович просто не міг собі дозволити різких рухів. Все, що він може - це тягнути час . А час грає проти нього. За що ж Україна так не любить саме Януковича ? Чому саме на ньому , як ні на кому з його попередників , звелися промені всенародної ненависті ? Причин багато. - За стиль правління , повний презирства до людей і висхідний до російської самодержавної традиції. Як мінімум половина України , яка звикла за два десятки років до змагального популізму поліархії , не сприймає самодержавства. Особливо це виявилося чутливим для Києва. Януковичу, якому пробачили було кримінальне минуле - за Асоціацію з ЄС , після відмови від підписання документа, пригадали все . - За рейдерство : Янукович , при Януковичі і люди Януковича надто багато і надто у багатьох відняли . Тупо відібрали , викрутили , хапнули . У таких масштабах Україна цього не знала. Так, були 90 -ті , але все , від помірно багатих до найбідніших , вже звиклися з думкою , що великий переділ закінчений. І тут - на тобі . - За побори. За останні два роки на українців упала лавина нових штрафів , податків та інших форм відбирання грошей . І це при постійному зростанні цін і хронічних боргах по зарплаті. - За закручування гайок. Ще до прийняття "пекельного пакету" законів, які відмінили останні свободи , влада незаконно забороняла проведення заходів , безпідставно затримувала їх організаторів та учасників , обмежувала маршрути зібрань. Причому заборони поширювалися не на одну подію, а на тривалий час, територію і необмежене коло організаторів . Я вже не кажу про Луценка і Тимошенко. - За багаторазові зради : південний схід , може , і проти Майдану , але він і не за Януковича. І це вперше робить реальними пророцтва про розпад України . Але головне - українці втомилися від повсякденного свавілля. Тому що соціальне пекло , в якому вони живуть , під силу описати тільки Данте. Сьогодні , коли люди протестують не тільки на заході і в центрі країни, а й на південному сході, в Миколаєві , я згадую , як у тому ж Миколаєві мажори згвалтували і спалили живцем дівчину з бідної сім'ї Оксану Макар. Лише масові протести змусили владу посадити злочинців. Пригадую , як там же , в Миколаївській області , в селищі Врадіївка , народ штурмом брав райвідділ міліції , де забарикадувалися маніяки в погонах. Вони гвалтували і вбивали дівчат на вулицях селища молотком , просто так , від нудьги. А нудно їм було тому , що вони могли дозволити собі все - адже їх кришували обласне УВС і прокуратура , куди їм щомісяця потрібно було відвозити гроші, вибиті у селян під будь-якими приводами. У них був план по збору данини. Пригадую Віталія Запорожця з Броварського району Київської області , який отримав 14 років за вбивство сільського дільничного . За словами сусідів , той тероризував усе село , міліцейське начальство на скарги не реагувало . З 2012 року для всього району Запорожець - справжній герой . Пригадую борців з наркодилерами з Ніжина , яких , після оприлюднення Відеозізнання " пушер " на прес- конференції , кинула до в'язниці справжня власниця накробізнесу - правоохоронна мафія. Наркоторговців тоді ж відпустили. Пригадую хвилювання на продуктовому ринку " Шлях" у Святошинському районі Києва , де міліцейський "дах" раптом підняв побори з $ 1000 до $ 1500 на місяць , а коли торговці відмовилися платити , оголосив торгівлю "незаконною " і став зачищати ринок , б'ючи жінок. І ось тоді вперше показали себе вони - ті , кого зараз називають "Правий сектор" . За підтримки націоналістів торговці вигнали " ментів" з ринку , а потім пішли на штурм Святошинського РВВС і здорово його погромили . Пригадую вчительку Валентину Москаленко , у якої бандити , іменовані зараз " тітушкамі " , на очах у всієї країни і при повному невтручанні міліції " віджали " отчий будинок в центрі Києва тільки тому , що ділянку сподобався депутату від Партії регіонів. У липні минулого року політолог Володимир Фесенко зазначав , що у населення України пропав страх перед міліцією. Тоді ж соціологи заявили , що кияни готові до революції. " Напруга в суспільстві настільки виросла, що людей можна легко підняти на будь-яку акцію , - говорив тоді депутат від" Свободи "Андрій Мохник . - І це не буде співаючий Майдан, як в 2004 -му , це може перерости в щось більше. Де спалахне , передбачити складно " . І ось воно спалахнуло . Коли сьогодні в оточенні Януковича я чую бурмотіння , що це все - підступи зовнішніх сил , хочеться сказати: "Подивіться в дзеркало. Ви не тільки нелюди , але і дурні " . Віктор Ядуха Докладніше: http://www.rosbalt.ru/ Майстерень Адміністрація (Л.П./М.К.)
[ 2014-01-28 12:16:22 ]
ТИМ ЧАСОМ
Евросоюз и США ввели усиленный финансовый контроль против компаний олигархов Януковича Санкции против Рината Ахметова могут быть введены в любой момент. По данным источника Цензор.НЕТ, близкого к корпорации ДТЭК Рината Ахметова*, органы финансового контроля Европейского банка и Федеральной резервной системы США начали применять режим усиленного контроля всех финансовых платежей и взаиморасчетов в отношении всех юридических лиц и офшорных компаний украинских олигархов, которые оперируют долларами либо евро. Читайте также на «Цензор.НЕТ»: Олигархи проведут встречу без Януковича, - СМИ Как сообщили в "ДТЭК": "После Нового года любые виды переводов проходят минимум в течение двух недель. Все компании-контрагенты предоставляют полный отчет о всех операциях с нашими структурами. Это вызвало очень серьезную обеспокоенность со стороны всех наших партнеров. Нам в открытую говорят, что еще один взрыв насилия в Украине, и по команде сверху все операции будут свернуты. Санкции могут быть введены в любой момент, и ни один партнер не хочет от этого пострадать". Читайте также на «Цензор.НЕТ»: Активисты призвали Ахметова повлиять на Януковича: "Помоги убрать тирана, Ринат Леонидович" Собеседник отметил, что ущерб репутации структур Ахметова на Западе наносят широкомасштабные акции в поддержку борьбы за свободу украинского народа во всех крупнейших городах Европы. Джерело: http://censor.net.ua/n268392 Майстерень Адміністрація (Л.П./М.К.)
[ 2014-01-28 21:33:10 ]
Закатованих українців у мішках таємно везуть у крематорій...
"Чому "опозиція" не вимагає розслідування вбивства людей Євромайданівців? Чи згадувала позиція про це в Парламенті і під час так званих "переговорів" з ригивськими бандитами, вот відео перегляньте вбивство Євромайданівців? Чому всі мовчать про цей ФАКТ вбивства людей в Києві? Господи Боже чому ж всі мовчать! Україно хто знає хто ці люди, звідки вони? Не будьте байдужими!.." На 1 хв.10 сек... Редакція Майстерень (Л.П./М.К.)
[ 2014-01-29 22:00:48 ]
Який рівноважний курс долара мав би бути за нинішньої нашої фінансової моделі (Центробанк, як обмінний пункт)? Початок місяця ЗВР - золото-валютні запаси ЗВР=20,4 млрд дол. Грошова. маса=906 млрд грн монетарна база=307 млрд грн Отже =307/20,4=15 грив. за дол. А співвідношення грошової. маси і ЗВР за нинішнього курсу - більше аніж 5 до 1 ( із врахуванням боргів за газ и мільярда МВФ - 6 до 1!!! ), в той час, як в девальвуючої Білорусі - 3 до 1, а в Росії взагалі 1.7 до 1 !! Редакція Майстерень (Л.П./М.К.)
[ 2014-01-29 22:01:44 ]
Порівняння ЄС і тайожного союзу - що краще для України?
http://www.youtube.com/watch?v=avA5Fs9exj4#t=194 Майстерень Адміністрація (Л.П./М.К.)
[ 2014-01-29 23:57:14 ]
Олег Ігорович Соскін — український економіст, політолог, громадський та політичний діяч, директор недержавної фундації — Інституту трансформації суспільства, голова Української Національної Консервативної партії, щодо СИТУАЦІЇ НА СЬОГОДНІ. Редакція Майстерень (Л.П./М.К.)
[ 2014-01-30 10:48:14 ]
А Ю.В. Тимошенко зрозумілою нам усім мовою попереджала про те, що станеться сьогодні, але "беркут головного мозку" багатьом виборцям, в т.ч. багатьом авторам ПМ, завадив порятувати Україну від хама...
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.)
[ 2014-01-31 14:14:15 ]
Ігоря Луценка, покійного Юрія Вербицького, і Дмитра Булатова міліція передавала в одні криваві руки
Журналіст Чесний (М.К./Л.П.)
[ 2014-02-18 22:26:35 ]
ЙДЕ ШТУРМ МАЙДАНУ. ГИНУТЬ НАШІ БРАТИ І СЕСТРИ. І НАВОЛОЧ, ЩО ЗАХОПИЛА УКРАЇНУ ОТРИМУЄ ТАКОЖ ПО РОГАХ... Журналіст Чесний (М.К./Л.П.)
[ 2014-02-18 23:51:06 ]
По данным МВД на 23.00, количество погибших милиционеров выросло до шести человек. 159 госпитализировано, 35 из них в тяжелом состоянии. Источник: http://censor.net.ua/n271321 Источник: http://censor.net.ua/n271321 Майстерень Адміністрація (Л.П./М.К.)
[ 2014-02-19 00:26:14 ]
Уся Польща через Євромайдан піднята на ноги
Уся Польща піднята на ноги. Усі головні канали, радіостанції, сайти наживо транслюють Київ. Усі ключові політики, діячі, інтелектуали наживо коментують те, що відбувається. Про це повідомляє Андрій Любка у Фейсбуці. Розпочалися телевізійні марафони, які ймовірно триватимуть усю ніч (наприклад, TVP запропонував мені вийти до них в прямий ефір у зручний для мене час з 1 до 4 ночі). Відчувається, що шляху назад немає. Лунають найрізноманітніші думки, на повному серйозі обговорюється початок світовоі війни. Вважається, що Захід і Росія домовилися щодо майбутнього місця України, але український народ повстав і поламав цю домовленість. З поваги до цього відчайдушного й ідеалістичнішого народу Польща закликає світ втрутитися і врятувати Україну. Ксенія Озерна (Л.П./М.К.)
[ 2014-02-19 00:46:05 ]
Поки Польща та інші піднімаються на ноги - гинуть люди! Географія списку загиблих - Грузія, Кіровоград, Запоріжжя, Київ, Львів... Білорусія, Вірменія... Це говорить само за себе.
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.)
[ 2014-02-19 09:42:30 ]
Нині вже все в наших руках. Навіть зброя. Захід України швидко очищується від яничар, пропонуємо руку допомоги Києву, а разом - і всій Україні.
Майстерень Адміністрація (Л.П./М.К.)
[ 2014-02-23 20:54:25 ]
Сьогодні адміністрація президента США закликала кремль, аби ті в жодному випадку не вводили свої війська в Україну!
Майстерень Адміністрація (Л.П./М.К.)
[ 2014-03-08 21:37:56 ]
Погляд на події в Україні протикремлівської опозиції
1. Подготовка началась не позже лета, когда начали заранее снимать помещения в нужных местах Украины на март (сразу после Олимпиады). Путин и Лавров официально не раз заявляли, что не будут препятствовать европейскому выбору Украины и не предпринимали ничего в период переговоров с ЕС и парафирования договора. 2. В это время велась серьезная работа по инфильтрации агентов в ВС Украины, руководство, руководство оппозиции и, главное, с праворадикальные организации. 3. Путин требовал выпустить Тимошенко (жемчужину его коллекции), но Янукович отказался. 4. Договор готов, надо подписывать. И тут Россия внезапно делает поворот все вдруг. Устраивает торговую войну, таможенную блокаду, находит жучков в трубах и уран в сале. Янукович ошарашен, пытается договориться, но нельзя договориться, если цель не договориться. Ему делают заманчивое финансовое (для него) предложение и одновременно угрожают по другим каналам. Янукович сдается. 5. Вполне предсказуемо народ выходит на Майдан. Это немногочисленные студенты, не подготовленные и не имеющие плана действий. Они не любят оппозицию и не пускают ее в свою песочницу. Это не то, что надо Путину. Поэтому он ждет. 6. Пара провокаций, но студенты сидят тихо. Зато привозят титушек, которые под видом протестующих кидают камнями у кабмина. Титушки живут и питаются за казенный счет (гостиница Киев), имеют суточные. Пока выполняют приказы, мародерства нет. 7. Студенты решают, что ловить нечего, в их среде апатия и уныние. Сообщают, что 1 декабря уходят с Майдана. Ночью на 1 декабря Беркут решает поставить ёлку и жестко разгоняет студентов под камеры. Кто отдал приказ не совсем ясно, но похоже, что не Янукович, а Клюев или люди Медведчука, т.е. агенты Кремля. Операция проходит очень открыто, Беркут бегает по всему центру Киева, избивая подвернувшихся, включая иностранных корреспондентов. 8. Нарушен порядок, продержавшийся в Украине 22 года, пролита кровь. Народ массово выходит протестовать. Это сильно предсказуемо. В этот момент провокаторы, включая явных агентов Москвы Корчинского и многих тайных уже ждут на Банковой, там же корреспонденты из России. Еще часть с камерами стоят у входа в мэрию, где неизвестные в масках (майдановцы их потом ловили, поймали только одного) будут бить стекла в дверях под эти камеры. 9. Начался Майдан. И тут же очень эффектные кадры на Банковой с цепью, трактором и т.д. Только цепь ни в кого не попала, трактор несколько часов рычит на одном месте, а экстремисты спокойно проходят через строй войск отдохнуть в здании администрации президента, но пыряют ножом помощника одного из лидеров Майдана Порошенко. 10. Несколько попыток штурма Майдана почти успешные, но в последний момент войска останавливаются и отходят. Явно кое-кому не надо, чтобы Майдан снесли, а Янукович выиграл. Защитники Майдана считали, что это сыграло роль их мужественность, но увы... 11. Идет время и конфликт переходит в вялотекущую фазу. Тогда часть экстремистов начинают поход по Грушевского, где их ждут войска. Начинают без согласования с кем-то. Главный сторонник активных действий тут же сбегает за границу. Начинаются столкновения на Грушевского, потом в Украинском доме. Горят шины, летят бутылки с коктейлем Молотова. Оппозиция сильно против всего этого, ее лидеров обвиняют в трусости и конформизме. 12. Но Янукович не зовет на помощь. Ситуация стабилизируется. Тогда последовательно появляются титушки с оружием и документами правоохранителей, терроризирующие Киев, огнестрельное оружие у войск, снайперы, стреляющие и по майдановцам и по войскам. Отдельные радикалы начинают быть настолько неуправляемые, что майдановцам приходится их усмирять. Т.е. делается все, чтобы было много трупов с обеих сторон, но без победы любой из них. 13. Янукович под давлением Запада подписывает договор, а потом бежит.Это ставит под угрозу весь план. Олимпиада еще не окончена, у оппозиции есть время провести в Верховной Раде ряд законов, избрать и.о. президента, правительство. Стычки на востоке Украины этому не могут помешать. Выпускают Тимошенко, но совершенно неожиданно для Кремля ее не делают лидером. Еще и начинают бороться с махновщиной от экстремистов. 14. Тем не менее, начинают давно написанный план. Восток, Крым, Янукович, дипломатия, провокации, протесты ряженых и наемных граждан России. Подвели разбежавшиеся титушки, не создавшие всеобщий хаос и разгул преступности. Ну а дальше все все знают... Редакція Майстерень (Л.П./М.К.)
[ 2014-02-24 11:02:27 ]
Фінансовим злодіям вже не сховатися?
Європарламент створить реєстр бенефіціарних власників Два комітету Європейського парламенту минулого тижня прийняли поправку про бенефіціарних власників в рамках оновлення законодавства ЄС про протидію незаконним фінансовим операціям . « Кінцеві власники компаній і довірчих фондів повинні бути включені до державних реєстрів в країнах ЄС , - йдеться в офіційному повідомленні Європарламенту. - Казино включені в сферу дії проекту правил, однак рішення про виключення інших послуг у сфері грального бізнесу , що представляють низький ризик , залишені на розсуд держав - членів ». На думку законодавців , створення таких реєстрів - найважливіший крок у сфері боротьби з ухиленням від податків , відмиванням грошей та іншими фінансовими злочинами. Європарламент врахував останні документи та ініціативи Групи з розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням грошей ( FATF) , у тому числі рекомендації надати можливість окремим країнам самостійно посилювати або пом'якшувати регулювання залежно від сприйняття ступеня ризику . « Схваливши створення реєстрів бенефіціарних власників , комітети показали , що вони серйозно налаштовані своїми вимогами покласти край традиції прихованого володіння компаніями» , - заявила євродепутат від Нідерландів Юдіт Сарджентіні . Поправка затверджена комітетом з економічних питанням і комітетом юстиції та внутрішніх справ Європарламенту. У державні реєстри повинна бути включена досить детальна інформація про кінцевих власників компаній , різних фондів і трастів . Правила будуть застосовуватися до банків і різних фін. установ , а також аудиторських, юридичних , бухгалтерських , нотаріальних фірм, податкових та інших консультантів. « Довгі роки злочинці в Європі користувалися анонімністю офшорних компаній і рахунків , щоб приховувати фінансові операції. Створення загальноєвропейського реєстру бенефіціарних власників допоможе зняти завісу секретності з офшорних рахунків і надасть істотну допомогу в боротьбі з відмиванням грошей і кричущим ухиленням від сплати податків. Сьогодні чудовий день для законослухняних громадян , але жахливий день для злочинців » , - заявив латвійський євродепутат Крішьяніс Каріньш . Поправка також прояснює визначення « політично значимих осіб» ( politically exposed people , PEP ) і поширює вимоги законодавства щодо боротьби з відмиванням грошей на таких осіб, як всередині ЄС , так і за його межами. Як пише Financial Times , нові правила будуть винесені на голосування на пленарній сесії Європарламенту в березні. У разі їх схвалення - а все поки вказує саме на такий розвиток подій - Єврокомісія далі буде погоджувати їх з урядами окремих держав. Так , Великобританія і Франція вже висловилися на користь таких заходів. За даними агентства Bloomberg , щорічно в Євросоюзі відводять від податків понад $ 1,3 трлн. Майстерень Адміністрація (Л.П./М.К.)
[ 2014-02-27 22:56:24 ]
Оружие на Майдане было, от отчаяния и для защиты, штурмовать с ним может только мудак, - эксперт
26 февраля 2014 Я обычный стрелок и офицер запаса. Могу ошибаться. Но я и далеко не дилетант, кто знает лично, тот подтвердит. Я смотрел это видео с паузами, тщательно записывая выводы. Факт – по милиции оружие применялось. Есть убитые и раненые. Факт, по протестующим оружие применялось. Масса убитых, в разы превышает потери силовиков. И то, и другое не удивительно. Точка зрения комментатора достаточно однобока и рассчитана на доказывание эльфам очевидных, к сожалению, истин. С плавным подводом к "правильной редакции" мысли о том,кто первый начал. Считаем "аргументы": Силовики располагали: - АКМ в количестве. - как минимум одной снайперкой, притом очень не простой. AW в одном из массы вариантов. «Тактическая» снайперка, на всех дистанциях городского боя обеспечивающая поражение цели в СИБ и за легким прикрытием. - ружья «Форт-500». Содержание магазина неизвестно. Судя по дыркам на щитах отнюдь не резина. Протестующие располагали: - Пистолетом. Судя по отдаче и длине патрона это РС. ПМ «подрывает» резче и сильнее. - Пистолетом «Глок-17». Без вариантов – Глок. - Комбинированным охотничьим ружьем. Нарезняк, калибр неизвестен. - Малокалиберной винтовкой ТОЗ-8 - Гладкоствол 12-16 калибра. По кадрам 3 шт. - Гранаты? Похоже. Диспозиция изучена. Теперь к сухим фактам. Майдановцы стреляли. Факт. 19-го стреляли. До – не уверен. Первые трупы от огнестрела появились на стороне протестующих еще за месяц до описываемых событий. Первые искалеченные – намного раньше. А теперь на оружие смотрим. Раздали? Не уверен. Кроме «Глока» все оружие – гражданское. Т.е. приобретаемое по разрешениям самими гражданами и предназначенное для охоты. Силовики стреляли и по вооруженным тоже – видно как в них летело. Но и по безоружным они тоже стреляли, что зафиксировано камерой. Причем отступающие за щитами безоружны, и кадры это фиксируют, как и то, что они не случайные потерпевшие, а цели. Отсекали? Скорее, не учли поправки - потом летело по щитам достаточно кучно. Группы протестующих с оружием и без него находились в разных местах, потому спутать было нереально. Далее. Силовики с АКМами стоят в рост. Свободно так стоят. И поливают не особо целясь – автомат на линию прицеливания иногда просто не выходит, оператор садит «по стволу», вероятно, "в направлении". В направлении чего? Именно это свободное гуляние и не дает мне оснований думать, что со стороны Майдана огонь был плотным. Не ведут себя так под огнем спецы, не ведут. Укрытиями пользоваться учат даже IDPAшника, а это – спецы. Снайпер лежит вольготно, опять же, не за укрытием. Так стреляют или при штурме (лежа бегать не получится), или при карательной акции, где ответного огня или нет, или он слаб и несущественен. Протестующие с оружием ведут себя более логично: прячутся, бегают, используют укрытия. Видно, что по ним стреляют более или менее плотно. Арсеналы сторон несравнимы. О «раздаче» я говорил уже – не та версия. С гладкостволом можно «попытать счастья» в бою на баррикаде с невооруженным ВВшником, но на тех дистанциях это просто обуза и магнит для снайперской пули. Пистолеты – то же самое. Глок, конечно, левый, да. Остается ТОЗ-8 (стрелять имеет смысл только в голову под шлем и по конечностям – даже допотопный ЖЗЛ "от удара поварешкой пулю мелкашки удержит), но оптики нет. Попасть можно, но не сразу. А заряжаться долго.  Еще остается нарезная переломка, но то тоже «счастье»: хоть и шьет жилет до 3 класса включительно, но на 150 метрах уже «крестит» и прицел там не ахти. Не снайперка, но убить может. В то же время, имей силовики приказ, такой «противник» был бы просто выкрошен в минуты, а ведь ПКМ в разговор еще не вступал… Резюмируем? Бардак. Силовики не привыкли быть под огнем – нонсенс. Но я понял, почему так грустно вышло с Дикаевым, да. Если это спецы, то как тогда работают рядовые сотрудники? Проще говоря, нет опыта работы с вооруженным противником, Украина ведь такой себе антиоружейный заповедник. Снайпер не смог снять вооруженного человека на дистанции в 200-400 метров. Япона мать, он снайпер спецподразделения! Оружие у протестующих было. Свое. В гомеопатических количествах. Как раз чтобы было что сказать силовикам – стреляли. Но не более. Штурмовать что-то с таким арсеналом может только клинический мудак. Защита в глухой обороне? Отчаяние? Это скорее всего. Раздавать стоило другие стволы. Равновесной категории, благо склады тут горят чуть ли не ежегодно, и грузовичок АК олигарх мог бы собрать за сутки. Но их не видно. Значит, не раздавали. Итог. Не правы те, кто считают, что у Майдана не было ничего серьезнее палки, "коктейля" и фейерверка. Не правы те, кто орет о страшных потерях от применения оголтелыми молодчиками оружия и его диком количестве на Майдане. Даю вводную: ты вечером услышал, что твой типа представитель решил развернуть страну на 180 от курса, который декларировался уже пару лет и обзывался с трибун правильным и перспективным. А недавно из тебя взятку выколачивали ментыналоговикисанстанция. При этом ты понимаешь, что он, харя сытая, обобрал всех, а теперь еще и пытается на..бать, притом нагло. Выходишь на площадь выразить свое неудовольствие. Тебя не замечают, но почему-то в твою конторку опять пришли налоговики... Потом ты получаешь люлей от "внезапно" налетевших ментов, причем их ты ничем не трогал. Далее тебя за твое стояние и синяки обзывают преступником-экстремистом, а не садят только потому, что в толпе ловить трудно. Еще месяц более горячего противостояния, новые трупы от "спецпулек", сунутых в ствол вместо резины.. опять выдача люлей... а дома в сейфе ружжо. Соблазн есть за ним сбегать? Только честно. Истина посередине и она пахнет кровью. Все виноваты, но прежде всего те красавцы, которые в мирной и спокойной стране сделали возможным вооруженный протест и довели страну до ручки. Те, кто думал что «пролы никогда не восстанут» (с) Оруэлл. Сволочи, которые спрятались за спины срочников из ВВ, стравив их с теми, кого они должны защищать. Заставили их защищать дворцы с награбленным и налаженную схему коррупционных взаимоотношений по имени "государство". Больно и грустно – погибли люди. З.Ы. Подозреваю, что этот пост не понравится никому: ни тем кто верит в сказку о мирном протесте от и до, и тем, кто жалеет, что всех протестующих не поставили к стенке. Что ж... в гражданской войне мало романтики, и как ни наводи глянец, кругом только п..ц. ipress.ua Майстерень Адміністрація (Л.П./М.К.)
[ 2014-02-27 23:00:55 ]
Нас кинули як на забій, 18-19 лютого, коли відбувався останній штурм Майдану, нас кинули всі. Люди про це мають говорити. Про це сьогодні, 26 лютого, Гал-інфо розповів активіст Майдану, журналіст-очевидець Андрій Скоп.
«Про це треба розказувати, і ми будемо це робити. Розказувати про той великий кидок у виконанні лідерів опозиції, громадських лідерів Майдану та кидок Ради Майдану, про існування якої на Майдані ніхто не знає. Вони кинули нас, як на забій, і нас усіх там мали вбити», - розповів Андрій Скоп. За його словами, коли майданівці тримали захист останньої барикади до них з боку Хрещатика часто прибігали невідомі особи і постійно намагалися змусити відступити, говорячи то про наступ Беркуту, то про наступ «тітушок». Андрій Скоп зазначив: «Проблема в тому, що існування самого Майдану намагалися увесь час знівелювати і продовжують це робити. Його намагалися закрити, знищити, розпустити, зменшити кількість людей. Цікаво, що майданівці не знають, що таке рада Майдану. Ніхто її не обирав, туди не входить жодна людина, яка весь цей час жила на Майдані. І ніхто з майданівців не знає, хто це».  Андрій Скоп. Фото з ФБ. За свідченням журналіста, під час кривавого штурму нікого із політиків, афганців, «Правого сектору» чи інших структур, які брали на себе зобов’язання організовано захищати Майдан, не було! «Я буду говорити про те, що я бачив і про те, що розповідали люди, яким я довіряю, бо вони перевірені у бою. Зрозуміло, що я не можу говорити за весь Майдан, але на тому периметрі, де я брав участь в обороні, ні лідерів опозиції, ні політиків, ні громадських діячів зі мною поруч і з моїми побратимами не було. Я кажу про останню барикаду біля стели Незалежності», - розповів Андрій Скоп. За його словами, дуже дивна та підозріла історія сталася із лідером Самооборони Майдану Андрієм Парубієм. «Парубія на Майдані не було три дні від моменту подій 18 лютого. Дехто почав говорити, що його контузило і Самообороною керує його заступник. Такі чутки ходили, бо усі дивувалися. Його самого ніхто не бачив. Щодо Олександра Турчинова (в.о. президента України, - ред.), якого «страшенно» поранило і він вимагав для себе ноші, то тут теж є багато запитань. Ми бачимо наскільки він поранений зараз. Якщо хтось хоче подивитись, як виглядають справді поранені, то нема жодних проблем, ми можемо показати наших хлопців, які стояли з нами на цій барикаді», - заявив Андрій Скоп. Він також додав: «Мені розповідали, що Олег Тягнибок тікав з Майдану в оточенні 30 чоловік, і я не боюся це говорити і не боюся можливої помсти «Свободи». Андрій Скоп також додав, що не бачив лідера «Батьківщини» Арсенія Яценюка та лідера УДАРу Віталія Кличка. «Я не стверджую, що їх не було, але я під час оборони барикади не бачив жодного політика. Так само я не бачив Дмитра Яроша (лідер «Правого сектору», - ред). Особисто з ним не знайомий, може він був у балаклаві, бо вони полюбляють так ходити. Загалом, щодо «Правого сектору» чи Самооборони, то як організацій їх не було, були окремі люди, які прийняли для себе таке рішення. Однак щодо організованої оборони барикади, то там не було ні афганців, ні «Правого сектору», ні Самооборони. Не було координації дій. Однак, було те, на чому тримався Майдан три місяці і що його врятувало – це величезний рівень самоорганізації і особистої дисципліни, віри та дії колективного розуму за принципом мурашника, з якого можна витягнути сто чи тисячу мурах, але він буде», - сказав Андрій Скоп. Він додав: «На Майдані були прості хлопці, які не багато говорили, але багато зробили. З нас постійно сміялися, що ми носимо воду, дрова чи продукти. Ми не бігали по Майдану в бронежилетах з кийками та щитами, часто п’яними, із криками про те, що ми великі воїни. Більшість, які там стояли, не їхали на Майдан воювати. Ті, хто кричали, що приїхали воювати, а не носити воду, втікали першими. На моїх очах втікали». За словами журналіста, цього разу (18-19 січня) не вийшов масово і Київ. «Були окремі кияни, свідома молодь, були чоловіки та жінки, які з манікюром кололи бруківку та передавали на передову, були і старші люди, інтелігенція у плащах, але це не були бійці – це були свідомі громадяни. Чому не було масового приїзду Києва? Я думаю, що є дві причини. Перша – це заблокована столиця, було складно потрапити на Майдан. Другий – це вже не був мирний протест. Київські буржуа зрозуміли, що стріляють і віддавати своє життя за Україну вони були не зовсім готові. Вони були готові допомагати Майдану, називати нас Героями, але віддати своє життя... Я їх розумію і не засуджую», - зазначив Андрій Скоп. Він пояснив, що насправді оборону барикади тримало зовсім небагато людей, але завдяки диму кількість майданівців "Беркуту" було складно визначити. Він наголосив, що учасники оборони барикади не мали спецзасобі захисту, їм не роздали бронежилети, хоч за інформацією активістів, усе необхідне зберігалося на складі. У них не було зброї. Усе, що вони мали – це буківка, шини та вогонь, який постійно треба було підтримувати. Андрій Скоп розповів, що коли у вогонь вже не було що кидати, то кидали навіть одяг та лили олію, адже у цій ситуації саме вогонь рятував Майдан.  Активісти використовували саморобні засоби захисту. Фото з ФБ. Сім'я Андрія Скопа. «Майданівці були зовсім незахищені від куль. Навіть те, що ми мали саморобне в багатьох випадках нас рятувало, але ми були практично голі. Нам нічого не роздали. Натомість ходили спекулянти по табору і продавали бронежилети від 300 до 800 грн. Я підозрюю, що це запаси із тих складів, які мали цільово надійти до нас», - додав Андрій Скоп. Він також зазначив, що найприкрішим є те, що 20 лютого від куль снайперів загинули новоприбулі на Майдан люди. Активістів намагалися виманити за периметр і їх, на жаль, не встигли попередити про це. Андрій Скоп переконує, що Майдан не розійдеться і не допустить, щоб кров усіх убитих була пролита намарно. Тому вимога активістів – люстрація та трибунал для злочинного режиму. «В першу чергу кому зараз не вигідна люстрація – це опозиції, адже коли половлять усіх колишніх керівників держави, то вони будуть здавати і опозицію в тому числі. Тому вони бояться, адже теж мають що втрачати, а ми не маємо чого втрачати, окрім своїх кайданів», - сказав Андрій Скоп. Фото - pravda.com.ua Майстерень Адміністрація (Л.П./М.К.)
[ 2014-02-27 23:02:29 ]
«Майданівці були зовсім незахищені від куль. Навіть те, що ми мали саморобне в багатьох випадках нас рятувало, але ми були практично голі. Нам нічого не роздали. Натомість ходили спекулянти по табору і продавали бронежилети від 300 до 800 грн. Я підозрюю, що це запаси із тих складів, які мали цільово надійти до нас», - додав Андрій Скоп.!!!
Майстерень Адміністрація (Л.П./М.К.)
[ 2014-02-27 23:20:21 ]
Где то в час ночи прошелся к зеленой будке и увидел знакомого человека. Это был наш экс- министр Гриценко. Тот, который очень обиделся, что его не сделали министром.Он с поникшим взглядом в окружении двух охранников, направлялся в сторону выхода. Как он заявил через несколько дней после этого, он лучший министр обороны планеты ( зайдите на его сайт, если мне не верите, он так говорил) . Лучший из планетян бежал в самый разгар битвы. В тот момент, он не хотел славы, он позорно бежал и по всему видно, очень стыдился этого и очень не хотел, чтоб его узнавали.
В.ГОЛУБУЦЬКИЙ 18- 19 число. Я не герой и не пытаюсь себя показать таким. Политических амбиций у меня нет, по сему, буду писать правду. Пришел в час на метро Крещатик, ждал брата возле выхода на Институтскую. Через два часа точно на том месте лежали два трупа пенсионеров. Подошли к толпе, женщины со слезами стучат камнями по столбам, взрывы и крики. Очень быстро погнали вниз нас как стадо. Шумовые гранаты, выстрелы, паника, люди бегут вниз. Побежал вместе со всеми, геройствовать и не думал, так как даже не мог прикинуть, что можно сделать в этой ситуации. Мог конечно пробежать сквозь толпу на встречу врагу, но понимал, что трупов и так будет достаточно для телевиденья, для евросоюза и т.д. Прибежали на майдан, смотрел с низу как мусора занимают Октябрьский и гонят наших как стадо вниз. Даже через их шлемы чувствовались презрительные взгляды, какими они смотрят на людей. Провел аналогию в мозгу с Бабьим Яром, теперь поверил, до конца не верил, что украинцы могли расстреливать там своих и евреев. Беркута ж могут, даже делают это с каким то куражом. Сказки про русский спецназ не оправдались, наши, в том числе, украиноязычные беркута нас убивают, это наверное у них такой долг, ну еще в конверте передали и квартиру обещали. К мусорам одно отношение – это враги, самые злейшие. Злость распространяется на всех членов их семей, включая маленьких детей. Сам ужаснулся от этой мысли. Фашисты из военных фильмов, так я себе это все представлял в детстве. Печально смотрел, как добивают лежащих на верху, занимают мостик и полностью берут под контроль майдан. Надзиратели подавляют бунт в зоне, но вроде не зона, рядом не рецидивисты, а очкарики, женщины и старики. Да точно не урки, осмотревшись вокруг, подчеркнул я. Наша баррикада их, БТр проехал без каких либо проблем. Чувствуют себя героями, не смотря на то, что воюют с безоружными и беззащитными. Координации наших никакой нет. Все понятно, собираются зачистить майдан, иллюзий нет. В утренних конвертах им заплатили залить майдан кровью. Решили посмотреть новости в кафе, да согреться, понятно, что на этом все не закончиться. Видно это только начало. По дороге встречаем Игоря Стокоза, он жизнерадостно бежит на майдан и говорит, что там его дочка. По телеку картинка печальная, ну и всем известная. Сразу возникает мысль, кто координировал действия протестующих и позволил разбить людей на несколько частей? Прямо какой то подарок для власти. Также поджог офиса ПР совершенно бессмысленный со стратегической точки зрения. Людей много, но не сотня тысяч, была бы одна колонна, потери были бы не такие существенные, да и пленных не взяли бы столько. Смотрю по телеку на пленных, и сердце кровью обливается. Понимаю, что они уже не жильцы. Они ж не подчинились всемогущему Беркуту, а за это одно наказание – смерть в муках. Кстати панически боюсь попасть в плен или выстрела по глазам. Моему другу детства месяц назад беркута выбили глаз. Вышли из кафе, люди самоорганизовались, повторяю, самоорганизовались, и начали готовится к штурму. Начинают разбирать и ломать брусчатку. Подключаюсь к этому процессу. Смотрю вверх и вижу каски Беркута, в руках у них ружья или автоматы. Осознаю, что им смешны наши попытки обороняться, так же понимаю, что абсолютно все мы в зоне обстрела. Как то незаметно стемнело, закрыли метро, надежда, что озверевшие киевляне придут отстаивать свои права. Но количество людей значительно не увеличилось. Разговорился с мужиком, киевлянин –афганец. Стоит с палкой и причитает - нахер она мне нужна в таком замесе. Ну что делаем?- спрашиваю. Говорит, что ему страшно, так как положение наше херовое. Я и сам это вижу. Озверевшие киевляне, в общей массе, решили 4-5 часов идти домой пешком в обход майдана. У брата разрывается телефон, звонят друзья, имеющие отношения к верхам. По их достоверным источникам, разгонят с танками и пулеметами в 6 часов, потом в 8 и т.д. Советуют убегать пока не поздно, понятное дело, никто из них даже не думаем приходить. Как говориться, спасибо за советы. Не скрою, убежать действительно хочется, я знаю что такое большая политика, знаю какая у нас функция – умереть для картинки, также нужны искалеченные уроды, которым новые лидеры будут приносить конфетки на камеру. Я все понимаю, что меня жестко используют, но что то сдерживает. Смотришь вокруг - процентов 30 женщины, которые таскают плитку и даже не задумываются о реальной угрозе. Со сцены просят женщин уйти. Надеюсь, что они послушаются, им пофиг. Технология с метро сработала, хотя я был уверен. что это ошибка власти. Уже двенадцать, количество людей остается тоже самое. Я бы сказал не более 5 тысяч. Смотрю наверх, количество шлемов робокопов увеличилось, предельно ясно, что будет штурм. На сцене лидеры оппозиции. Как говориться, политики от бога. Пять минут, в среднем пребывание лидера на сцене и на майдане в целом. Речи одинаковые - грозное требование к беркуту не применять оружие, и в конце заявление – стоим до конца. После, лидер исчезает, но так, по безопасному пути, через майдан они не идут. Даже под сцену не спускаются, явно что то знают лучше нас. Видно договоренка, только по сцене не стрелять. Так проделал Кличко, Яценюк Ляшко, Луценко, Порошенка, честно не помню. Но в толпе его не было. Ранение Турчинова, как я понял, он захотел побыстрее смыться , и не знал как закончить речь. Упав в траву, промолвил, что его убили. Начали кричать - носилки на сцену, сразу же побежали уносить бойца. В это время пачками носят с передовой настоящих бойцов. Там не надуманные раны, страшно смотреть. Явно, людям носилки нужнее, чем пиарющемуся Турчинову. Становиться стыдно прятаться в толпе, побегал покидал парочку камушков. Ощутил себя в роли Зулуса, бегущего с копьем на бронированный танк ( в Каламбуре, кто помнит, был такой персонаж) В первый ряд с щитом даже и не думал вставать. Это были смертники, плакать хотелось, когда видел ребят с деревянными щитами, идущими в первый ряд. Герои – смертники. Я уже теоретически готов был стать героем, но героем смертником не смог. Слава богу, нашлись ребята достойней меня. Я немного понимаю, что такое военная тактика, понимаю, что только партизанская война, а не открытое противостояние целесообразно. НКВД возрадовалось, если бы УПА пошли в атаку в открытом поле. Понимаю, что у нас шансов нет на победу, но как уйти, когда они все стоят? Покидал камушки, совесть немного успокоилась, так как что то сделал опасное, искоса посмотрел на шлемы Беркутов на верху и решил немного походить среди людей и изучить ситуацию. Люди заняты, передают камни и все что горит на передовую. Всматривался в эти мужественные лица, надеялся встретить знакомых, не встретил. Также не встретил ни одного координатора из рады майдана, плюющиеся слюной с трибуны 3 месяца, ни одного политика, хотя знаю эти лица хорошо. Шлем и палку с самого начала оставил дома, не хотел смешно выглядеть. Строительный шлем только поможет автоматчику целиться, про снайпера вообще молчу. Где то в час ночи прошелся к зеленой будке и увидел знакомого человека. Это был наш экс- министр Гриценко. Тот, который очень обиделся, что его не сделали министром.Он с поникшим взглядом в окружении двух охранников, направлялся в сторону выхода. Как он заявил через несколько дней после этого, он лучший министр обороны планеты ( зайдите на его сайт, если мне не верите, он так говорил) . Лучший из планетян бежал в самый разгар битвы. В тот момент, он не хотел славы, он позорно бежал и по всему видно, очень стыдился этого и очень не хотел, чтоб его узнавали. Действительно стыдно, когда дети на передовой умирают, бежать. Как я уже заметил, что ребят никто не координирует, максимум сотники, вчерашние плиточники с западной Украины. Понимал, что Гриценко на передовой мог бы помочь майдану, но опытный глаз генерала определил, что шансов нет. Не скрою, хотелось побежать за честным генералом, да ну его все нахер, у меня 5 летний сын и т.д. Но не смог себя убедить, хотя аргумент вроде жесткий. Кстати афганцы, помните в мирное время ими майдан буквально кишел. Не спорю, кто то был, но той массовости среди оборонявших явно не было. Спины первого ряда – худенькие спинки подростков. Когда менялись, тоже не видел характерную форму афганцев в первой ряду. Случайно встретил друга с Грушевского. Ночей пять с ним там стоял на стреме, когда за это полагалась пятнашка. Он 27 летний бомж из Луганска, выгнали с работы в Киеве, и так тут и остался. Нашли склад, где делали коктейли и решили таскать их на передовую. Раздухорился, и предложил покидать. но герои с передовой сказали, что только во время атаки, когда подойдут ближе. Надо экономить снаряды. Выбрал самое безопасное место покурить и перевести дух. Спрятались за колонной и начали курить. Через минуту в друга бомжа попадает резиновая пуля. Все нормально, одет он тепло не пробила. Правда, если бы в голову попала, было бы по другому. Со злобой посмотрел на черные шлемы вверху, еще раз убедился, что безопасного места на майдане в принципе нет. Еще сходил поперекидывать камушки через огонь и после очередной атаки даже решил сфоткаться. Герои-смертники держат ряд, координации каких то хоть как то известных людей нет. Ребята все делают сами. Я говорил, героем не собирался становиться, смертником тем более. Хотя все кто там был, теоретически были таковыми, смертниками. В толпе по сценой разглядел Тараса Стецькова. Наверно потому здесь, что не депутат, подумал про себя я. Четвертая атака, огонь нас спасает, палить нехер, уже носим одежду и палим все горюющее. 8.30 замерз, кстати пришел утром на майдан полностью больной, валюсь с ног. Приехала Львовская сотня, решил идти домой, сил стоять не было. Хотя, если у ребят были эти силы, и у меня могли бы найтись. Два квартала от майдана – и другая жизнь. Люди идут по городу на работу, метро не работает, даже не смотря в сторону майдана, что то обсуждают, но такое рабочее, видно аполитичные. На дорогах Гаи с автоматами, понимаю, что комендантский час, и, осознаю, я ушел раньше времени. Но сил вернуться нет. Решил сберечь себя для партизанской войны. Сели с другом в троллейбус, салон набит мужиками. Еще раз спрашиваю про метро. Нет, не работает, это ж там из за майдана закрыли – объяснил здоровый бык. В глаза у всех полное равнодушие, хотя телек все смотрели. Информационной блокады нет, мужики едут на тролле заработать свои две тысячи в месяц, как я понимаю, политикой они не интересуются. Вышел и пошел к таксисту. Он осмотрел мой грязноватый вид, не поверил, что такие ездят на шикарных ланосах, и грубо произнес 150, хотя в обычное время это стоит 30. Словил грача за 50 Пришел домой, и засыпая подумал о ребятах героях смертниках, которые держали оборону в первом ряду. Да, это глупо стоять с деревянным щитом против БТР и калашов, понимал я, но как это круто стоять в первом ряду. Ребята, мы все в долгу перед ними. На последний штурм не успел, да и не пошел бы. Увидев все, готовился к партизанской войне, мясом не очень хотелось быть, хотелась подороже отдать свою жизнь и думал, где взять оружие. Узнали, что штурмуют Святошинское РОВД. Приехали туда, надеясь получить себе что то из запасов. Людей человек двести, но они аполитичны, как кричали, они тут за свое, так как палят машины и гопают титушки. Большая политика не для них. Понял, что каши не сварим. Поездили по Подолу, 4 компании ребят по 50 человек встретили все с битами и палками, все наши. Раньше надо было становиться нашими – проскальзывала мысль. И так хотел стать партизаном, но не стал, значит так хотел. Сижу в тепле с семьей и думаю о тех ребятах. Их спины спасли мою жизнь, их груди спасли мою родину. Часто приходит в голову мысль, как красиво эти ребята распорядились своими жизнями. Даже начинаю им завидовать, но я для такого оказался малодушным. Троице лидеров сотник немного помешал потоптаться по гробам, начали делить портфели. Парубий резко вышел из комы, Турчинов ожил, и понеслась большая политика. Хожу на майдан вечерами, вновь появились грозные ребята в НАТОвских обмундированиях, начальники штабов, в мирное время активно дающие интервью в доме Профсоюзов и КМДА. Лица мужественные, экипировка суперовая, на штурме они бы очень пригодились. Начались разговоры: они знали на что шли, надо все забыть и двигаться дальше, спасать экономику и т.д. - все понятно с этими людьми. Также какие то герои повылезали из всех нор, где прятались. На майдане пляски смешались с похоронами, по полной идет охота на титушек, карманников, просто пьяных. Очень мелко, даже как для меня, человека, который просто видел спины героев. Хожу высматриваю ребят, участвующих в штурмах. Я их сразу узнаю, у них взгляд другой. Большинство – малообразованные ребята. Веду с ними разъяснительную работу, прошу их не дать себя обмануть политикам. Послушал их рассказы, понимаю, красномовные псевдогерои им быстро рот заткнут, они вообще не умеют пиарится, все так сухо и скучно в описании их атаки, где погибло больше ста человек. Телефон везде им оставляю, вроде понимают меня и не сдадут майдан политикам. Надеюсь, что что то еще сделаю, чтоб быть достойным таких связей. Вывод: все мужчины Украины, кто не стоял тогда на передовой по любой причине, мы все виноваты в их смертях. Пришло бы нас полмиллиона, и беркут не решился бы стрелять. Помним это всю жизнь и стараемся исправиться. Майстерень Адміністрація (Л.П./М.К.)
[ 2014-02-27 23:22:02 ]
Яценюк підтримує корупцію і не бажає реформувати Українську владу?
Ольга Богомолець розповіла , за що коаліція відмовила їй на посаді міністра охорони здоров'я 27 лютого, 14:53 . Доктору медичних наук , засновнику Інституту дерматології та косметології Ольги Богомолець пропонували посаду міністра охорони здоров'я , проте після умов , висунутих нею , відкликали пропозицію. Про це Богомолець сказала в коментарі Gordonua.com . "Я отримувала дзвінки від людей , які запитували про моє ставлення до цієї пропозиції . Я сказала , що готова розглядати його на таких умовах. Перше - повний аудит і санація всієї системи , відкриття корупційних схем та притягнення до відповідальності тих людей , які в цій схемі задіяні. Друге - повне відкриття всіх фінансових потоків , розкриття всіх тендерних процесів для того , щоб вони були відкритими і проводилися на відкритих умовах. І ці фінансові потоки повинні бути передані в області , а не триматися централізовано в МОЗ. Третя умова - приведення нової , перевіреної , чистої команди. Ще однією умовою було надання більших повноважень профспілкам медиків. Наступна умова - присутність постійної прямої відеотрансляції з Кабінету міністрів " - сказала Богомолець. Проте після цього в кулуарах було прийнято рішення про відмову лікаря від посади . "Після того , як я передала ці умови , в кулуарах було прийнято рішення , що я від посади міністра охорони здоров'я відмовляюся . Замість цього мені запропонували посаду віце -прем'єра з гуманітарних питань " , - сказала доктор медичних наук . Богомолець спочатку прийняла пропозицію , однак після того , як дізналася склад уряду , відмовилася від неї. "Мені була надана невідповідна інформація щодо складу уряду , і я дала попередню згоду на те , щоб прийняти цю посаду. Однак у другій годині ночі я зрозуміла реальний склад уряду , що там не все люди відповідають нашим умовам - це чесність , професіоналізм і відсутність будь-яких політичних пристрастей. На підставі цього я о третій годині ночі в смс- режимі повідомила чиновникам , що відмовляюся від посади " , - заявила Богомолець. При цьому лікар буде підтримувати активну громадську діяльність і далі. "Я продовжую бути з людьми на майданах України і підтвердила свою згоду співпрацювати з будь-яким урядом як громадський діяч для того , щоб зараз зберегти цілісність країни" , - заявила Богомолець. === Все зрозуміло ? Зажадала працювати без відкатів і корупції - і її в Кабмін не пустили. Майдан щасливий ... Редакція Майстерень (Л.П./М.К.)
[ 2014-03-01 22:20:00 ]
Як готувалося вторгнення кремлівських військ в Україну.
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.)
[ 2014-03-02 19:14:38 ]
Для пам"яті.
Щодо обміну в 1954 році землями між РСФСР і УРСР У тому ж 1954 взамін отриманого Криму Україна також передала до складу РРФСР частину своїх споконвічних територій , які межували зі Смоленською , Курською , Бєлгородською , Воронезькою областями , а в Ростовській області (дещо раніше) було передано велике місто Таганрог. Ці землі в цілому адекватні території Криму з українським населенням більше 1,2 млн. чол. (Надалі жорстко русифікованого ) . Подібні дії здійснювалися за одностайної підтримки партії , уряду і народу. Не кажучи вже про те , що саме Україна внесла найбільший внесок у післявоєнне відновлення Криму (забезпечення електроенергією , водою , газом) . Так що мав місце не «подарунок» , а економічно доцільний обмін територіями. Редакція Майстерень (Л.П./М.К.)
[ 2014-03-06 13:34:58 ]
«Єстонська партія» (увертюра кремля з путінської оперети «Крим»)
Марк Солонин, историк, для "Эхо Москвы" 06 марта 2014, 11:44 Портянки кипят кипятком. В Сети появилась "пиратская запись" перехвата телефонного разговора. Беседуют глава европейской дипломатии Кэтрин Эштон и министр иностранных дел Эстонии г-н Урмас Паэт. Разговор (якобы) состоялся 26 февраля: Эштон: Здравствуйте. Как у Вас дела? Паэт: У меня всё хорошо. Как у Вас? Эштон: Всё в порядке. Я хотела поговорить с Вами и узнать Ваши впечатления. Паэт: Я вернулся только вчера (т.е. 25 февраля - М.С.) вечером, так что я был там всего один день (подчеркнуто мной - М.С.) Эштон: Ваши впечатления? Паэт: Впечатления грустные. Я встречался с представителями "Партии регионов", также с представителями новой коалиции и представителем гражданского общества. Её зовут Ольга (Ольга Богомолец, руководитель медслужбы Майдана - М.С.). Вы должны знать её. Эштон: Да, Ольга. Я её знаю. Паэт: Мои впечатления действительно печальные. Отсутствует доверие, в том числе доверие к тем политикам, которые вошли в состав коалиции или вышли из неё. Представители Майдана и гражданского общества говорят: "Никто из них не должен войти в состав нового правительства, у всех у них грязное прошлое". Той же самой Ольге и другим представителям гражданского общества поступали предложения войти в состав нового правительства, но Ольга, например, сказала, что она готова войти в состав правительства только вместе со своей командой, с зарубежными экспертами для того, чтобы начать реальную реформу здравоохранения. Так что уровень доверия фактически нулевой. И это всё на фоне проблем, связанных с обеспечением безопасности, территориальной целостностью, Крымом и так далее. "Партия регионов" пребывает в абсолютно подавленном состоянии. Они сказали, что принимают тот факт, что будет новое правительство, состоятся досрочные выборы. Имеет место очень сильное давление на депутатов парламента. Ночью к членам партии приходят "незваные гости", журналисты видели, как днём прямо у здания парламента люди с оружием избивали депутата. Всё это происходит на самом деле. Ольга и члены гражданского сообщества абсолютно уверены, что люди не покинут улицы до тех пор, пока не увидят, что начались реальные реформы. Не достаточно просто сменить правительство. Таковы основные впечатления и у Евросоюза, и у Эстонии в частности. Мы должны быть готовы к участию, наряду с другими, в финансовом пакете. Эштон: Да. Паэт: Необходимо подать им абсолютно ясный сигнал о том, что замены правительства будет недостаточно, необходимы реальные реформы и действия, направленные на повышение уровня доверия. В противном случае всё закончится плачевно. Представители "Партии регионов" также сказали мне следующее: "Вот увидите, если люди на востоке страны действительно очнутся, то они начнут требовать соблюдения своих прав. Некоторые в Донецке уже говорят: "Мы не можем больше ждать, когда закончится украинская оккупация в Донецке. Это русский город, мы хотим, чтобы Россия вмешалась". И так далее. Такие вот впечатления, вкратце" Итак. Г-н Паэт очень огорчен тем, что он увидел в Киеве после победы вооруженного восстания, свергшего власть вполне криминальной банды "донецких". За один день он всё понял. Все плохо. А закончится плачевно. Уровень доверия к новой власти "фактически нулевой". Донецк - это русский город... Как видим, оценочные суждения г-на Паэта во многом совпадают с оценками его российского коллеги г-на Лаврова. Что из этого следует? Ничего определенного. Может быть, они оба правы, а я во всем не прав. Эштон: Всё это очень и очень интересно. У нас сейчас проходит встреча со всеми еврокомиссарами. Мы обсуждаем, что можно сделать... (далее - много важных слов, но к интересующему нас вопросу они отношения не имеют - М.С.) И вот, наконец, то, что стало (делают) сенсацией: - It was quite disturbing... The same Olga told that... Well, they show that people who were killed by snipers from both sides... Among policemen and people from the streets, that there were the same snipers killing people from both sides. - Well, that's... yeah... - And she also showed me some photos... she said she has medical doctor, she can, you know, say that there is same handwriting, the same type of bullets. And it's really disturbing that now the new coalition... They don't want to investiate what exactly happened. (8.59). So there is stronger and stronger understanding that behind snipers there were... It was not Yanukovych but it was somebody from the new coalition. Перевод Паэт: Вот это очень тревожно... Эта самая Ольга сказала, что... Видимо, они считают (предполагают, видят), что люди, которые были убиты снайперами с той и другой стороны... среди полицейских и людей с улицы, что это были одни и те же снайперы, убивающие людей с обеих сторон. Эштон: (поток междометий) Паэт. И она также показала мне фотографии... Она сказала, что она - доктор медицинских наук, она может, Вы понимаете, сказать, что имеется схожий "почерк", одинаковый тип пуль. И реально беспокоит то, что сейчас новая коалиция... Они не желает расследовать, что произошло на самом деле. Прервемся. По состоянию на вечер 25-го нового правительство еще не было вовсе. Однако г-н Паэт уже определил, что новая коалиция "не желает" расследования. Откуда такая поспешность у человека с профессией "дипломат"? И последняя фраза: "И все сильнее и сильнее понимание, что за снайперами были... Это был не Янукович, а кто-то из новой коалиции" Простите, каким образом названные факты и оценочные суждения могли привести к такому выводу? Баллистическая экспертиза - это специальное занятие, для специально обученных людей со специальным оборудованием. Звания доктора медицины тут, при всем моем огромном уважении к врачам Майдана, совершенно недостаточно. Более того, сомнительно, что даже специалисты смогут теперь сказать что-то определенное, т.к. тела убитых и раненых многократно перемещались, причем хаотично и под огнем. Но даже если будет установлено, что все погибшие были убиты из одной снайперской винтовки, находившейся в одной точке пространства - каким образом этот факт позволит назвать того, кто эту винтовку держал в руках (кстати, в условиях ближнего уличного боя из одной винтовки могли стрелять разные люди!), и кто им командовал? Почему одинаковые пули должны были быть направлены именно "кем-то из новой коалиции"??? Еще пара фраз: Эштон: Я слышала, что они хотят провести расследование. Это интересно. Продолжайте. Паэт: Это крайне раздражающий фактор. Это дискредитирует новую коалицию с самого начала". Что "это дискредитирует"? Одинаковые (по мнению, высказанному врачом) пули, или оценочные суждения г-на Паэта? Запись разговора (если это запись, а не фальшивка) была обнародована сегодня, 5 марта. Реакция г-жи Эштон: отказалась от комментариев. А что сделал министр иностранных дел г-н Паэт? Выразил возмущение фактом подслушивания? Нет. Заявил, что ему надо внимательно ознакомиться с аудиозаписью? Нет. Передал её экспертам? Нет. Дипломат молниеносно созвал "экстренную пресс-конференцию" и признал подлинность записи. Сходу. Интересно? Идем дальше. Пару дней назад в Таллине прозвучало еще одно оценочное суждение: "Ситуацию на Украине можно начать решать только после того, как в государстве появится легитимная власть. Только тогда в Киеве, а также в Восточной и Западной Украине можно будет установить элементарный общественный порядок, тогда на каком-то уровне начнет работать госэкономика, и лишь тогда можно будет обсуждать оказание этой стране массивной помощи извне" Он добавил, что "нынешнее правительство на Украине создано под диктат (в других вариантах перевода: "под дубинками") радикалов". Интересно рассуждает г-н Эдгар Сависаар, бывший лидер "поющей революции" (89-90 г.г.), а ныне мэр Таллина? А вот и совсем уже интересная информация про самого г-на Сависаара: "Сависаар занимает пост мэра Таллина с 2007 года. Помимо этого он возглавляет Центристскую партию, позиционирующую себя как социал-либеральную. Партия отстаивает интересы русскоязычного населения страны, в 2004 году она подписала соглашение о сотрудничестве с «Единой Россией».... Эстонская полиция безопасности составила рапорт, где мэр Таллинна Эдгар Сависаар назван агентом влияния России и угрозой безопасности Эстонии. С докладом КаПо ознакомлены президент, премьер-министр и министр внутренних дел. Сависаар был в разработке контрразведчиков уже с лета, на нем стояла пометка "угроза безопасности", а относительно него использовалась формулировка "агент влияния"... Согласно информации, Сависаар через посредников попросил 1,5 млн евро (25 млн крон) на увеличение влияния России в Эстонии. Эта сумма приблизительно соответствует расходам на предвыборную кампанию центристов..." http://rus.delfi.ee/daily/estonia/kapo-edgar-savisaar-agent-vliyaniya-rossii.d?id=36699759 P.S. За то время, что я составлял этот короткий текст, корреспондент Daily Telegraph встретился с Ольгой Богомолец: "Ольга Богомолец сказала в среду журналистам, что она, во-первых, не говорила Паэту об убитых с обеих сторон, поскольку не видела тел убитых милиционеров. Во-вторых, по словам Богомолец, она не высказывала предположение, что руководить снайперами на Майдане мог кто-то из оппозиционеров". 06 марта 2014, 11:44 (Примітка ред.) Взагалі, діяльність і розмови цього естонського діяча і "дипломата" дивні - бо ж "Ольга Богомолець сказала в середу журналістам , що вона , по-перше , не говорила Паету про вбитих з обох сторін , оскільки не бачила тіл убитих міліціонерів. По-друге , за словами Богомолець , вона не висловлювала припущення , що керувати снайперами на Майдані міг хтось з опозиціонерів ". Але якщо зважити на той сценарій, що готували кремліни, ці паєти і інше г..., наговорюють таке не просто так. Вже відомий сценарій розроблений в ФСБ. Після розстрілу Майдану очікувалося збройне захоплення Верховної Ради , від'їзд Януковича до Харкова , З'їзд і оголошення про збройне захоплення влади. Перенесення столиці в Харків і проголошення офіц. прохання до кремля про введення військ. Але не сталося, як у кремлі гадалося, замість цього ВР без всіляких автоматів зібралася і повернула вкрадену конституцію. Янукович в паніці втік , а путін ж бо дав команду на анексію Криму... Майстерень Адміністрація (Л.П./М.К.)
[ 2014-03-08 16:36:04 ]
«Путин развязал руки криминалу в Крыму» - Балшов. Майстерень Адміністрація (Л.П./М.К.)
[ 2014-03-12 09:49:31 ]
Як у 1778 році, так і зараз - одні імперські схеми. Редакція Майстерень (Л.П./М.К.)
[ 2014-03-14 00:18:38 ]
Сьогодні спецслужби США заарештували в одній із європейських країн олігарха Фірташа...
Або чому Путін так тримається за стару, корупційну Україну Костянтин Іванченко , «Аргумент» Що означає арешт Фірташа особисто для Путіна , російських та українських олігархів. Очевидно , що вчорашній арешт українського олігарха Дмитра Фірташа в Австрії за ордером Інтерполу , виписаним в США - перша ластівка в низці подібних затримань. Відзначимо , що арешт Фірташа трапився напередодні зустрічі прем'єр -міністра України Арсенія Яценюка з президентом США Бараком Абама . На якій глава супердержави заявив про свою підтримку України та її територіальної цілісності . А самі США « отмаячілі » Росії фактичний ультиматум: або окупанти прибираються з Криму , або РФ чекають глобальні неприємності у виконанні США , ЄС і Британської Союзу. Чому саме Дмитро Фірташ ? Можливо, тому, що саме цей український олігарх безпосередньо співпрацює з Кремлем. І фактично є довіреною особою угруповання Путіна в транснаціональному газовому бізнесі. Схема якого спрощено виглядала так : частина експортних обсягів російського газу « губилася » в Україні , а потім під виглядом «українського» реекспортувалася на Захід за ціною нижче відпускної «Газпрому». Чому саме Дмитро Фірташ ? Виручка від цих « лівих» обсягів дерибанилася російськими (більша частина ) та українськими (менша частина) учасниками схеми . Яка приносила і досі приносить партнерам по злодійському промислу мільярди доларів на рік чистого прибутку, очищеного від оподаткування через офшори. Паралельно з цією , основною схемою існували « схемки » і «регіональні» - як то: - Поділ з українськими « можновладцями » прибутку від газу, що поставляється для потреб споживачів в Україні ; - Реалізація російського газу за завищеною, не ринковою ціною підприємствам в Україні (одержання надприбутку + знищення конкурента ) , за заниженою - українським підприємствам, що належать «своїм» ( тому ж Фірташу , Ахметову , Новинському і т.д.) , з поділом прибутків вже від реалізованої готової продукції (метал , прокат , хімдобрива і т.д.); - Торгівля скрапленим газом. І т.д. З приходом до влади в Росії В. Путіна весь газовий бізнес став суто «президентським бізнесом» , оперативний контроль над яким очолив Міллер, особистий друг Путіна , що четверту п'ятирічку керує «Газпромом». «Тіньова» частина бізнесу не була б можлива , якби не «сіра зона» в Україні. Де газ , видобутий в РФ , на папері міняв походження , власника , ціну і часто - покупця . Що було можливо тільки при наявності і доброї волі ( зацікавленості ) вищого керівництва держави та топ-менеджменту НАК «Нафтогаз України». Останній переводив у готівку злодійство газу, видобутого як у Росії , так і в Україні . У різний час партнерами Путіна в Україні були різні персони. Але Дмитро Фірташ був першим (з початку 2000 -х) і, як бачимо, останнім українським партнером « тричі президента » РФ . Саме Д. Фірташ , залучений до газового бізнесу , як вважає ряд експертів агентом КДБ УРСР Семеном Могилевичем , вибився на вершину управлінської піраміди тіньового газового бізнесу на пострадянському просторі. І коли сам С. Могилевич , який отримав недобру славу « ватажка російської мафії» в планетарному масштабі, був змушений сховатися в Росії від арешту за ордером Інтерполу, підписаним США, Д. Фірташ став головним кремлівським «контактером» у схемі експорту газу в Західну Європу. Його підручні - Іван Фурсін, Юрій Бойко, Сергій Льовочкін - також задіяні в цій сфері і є її прямими вигодонабувачами . Але Дмитро Фірташ - це «ферзь» в злодійських розкладах розкрадання газу як в Росії , так і в Україні. Це «газовий резидент» Кремля і особисто Володимира Путіна в Україні та країнах Східної та Західної Європи. І тому його арешт і передача США - важкий удар по особистому бізнесу Путіна і його найближчого оточення. Що чудово відомо США - судячи навіть по тому , як прекрасно в посольствах США і Великобританії в Києві обізнані про справжню роль Д. Фірташа в темних «газових» оборудках. До деталей , до дрібниць. І судячи з того , що ордер на Фірташа виписаний як на організатора злочинного співтовариства, пред'явлені йому звинувачення можуть «потягнути» на довічний термін позбавлення волі. Тому що законодавство США нещадно строге саме до організаторів злочинних співтовариств - будь-то класична банда , артіль наркодилерів або транснаціональний мафіозний клан . Водночас закони США надзвичайно гуманні до тих, хто готовий співпрацювати зі слідством. І це для Дмитра Фірташа - при нинішніх американо-українсько-російських розкладах - напевно , єдиний шанс побачити свободу. Що може розповісти слідству в США Дмитро Фірташ ? Та багато чого . Здати весь «пасьянс» газового бізнесу Кремля в Україні і за допомогою України, починаючи з 2000 року і по день нинішній. Прізвища і частки вигодонабувачів , рахунки , компанії , схеми відмивання коштів , партнерів , партнерів партнерів , аж до коханок і особистих пристрастей, включаючи і союзників осіб, з якими Фірташ коли-небудь мав справу - - все це цікавить США Серед цих осіб багато хто має відношення до резидентури російських спецслужб в Україні , в Європі та за океаном. Інформація про компанії , замішані в «газовому бізнесі» Кремля , неминуче наведуть на інші активи путінської зграї, які так само будуть «горіти». І що там спливе - від гучних замовних вбивств до держпереворотів в «братніх державах» - можна тільки здогадуватися. Звичайно , Фірташ може і мовчати. Але він прекрасно повинен розуміти, що не Фірташем єдиним живуть сьогодні спецслужби США і держав Європи. Компромат на Володимира Путіна і його кремлівських клептократів може дати і хто-небудь інший з олігархів «путінського призову». Це той самий випадок , коли «була б людина, а справа знайдеться» - тому що ніхто з цих самих олігархів не чистий перед законом. Можливо , саме арештом Фірташа і пояснюється нинішні екстрені збори російських фінансово-промислових тузів у Путіна. «Еліту» Росії, як і саму Росію , чекають важкі часи. І якщо «простому росіянину» нічого втрачати , за висловом класика, «крім своїх ланцюгів» , то для російських олігархів , схоже , світ уже скоротився до розмірів СНД мінус Україна. Ніякого Куршевеля - в кращому випадку Сочі , а то і Селігер . І це тільки початок. Правда , громадянин Ахметов? Костянтин Іванченко , «Аргумент» Редакція Майстерень (Л.П./М.К.)
[ 2014-03-14 18:26:45 ]
Тільки одне запитання до Турчинова, як головнокомандувача ЗС УКРАЇНИ
Реально зброя, яка є в української армії на сьогодні, може легко знищити всі скупчення техніки РФ біля нашого кордону. Подивіться статистику по тих же системах залпового вогню, особливо, найдосконаліших - Смерч. Їх характеристики. Три-чотири дивізіони можуть з легкістю контролювати увесь кордон України з РФ. Особливо, враховуючи інформаційну підтримку США (супутники, АВАКС). Інше питання - чи готові українці використати цю зброю під час нападу агресора? Редакція Майстерень (Л.П./М.К.)
[ 2014-03-15 19:33:23 ]
Крим 15.03.2014 Російськомовна українка і зеленороси-чорносотенці. Майстерень Адміністрація (Л.П./М.К.)
[ 2014-03-22 11:46:20 ]
АНДРЕЙ ИЛЛАРИОНОВ. Президентські маневри ? АБО ПИТАННЯ ДО БЮТ І ТИМОШЕНКО.
В останні кілька днів ( в основному в останні 24 години) українська влада прийняла ряд помітних рішень . Серед них : - Початок евакуації 25 тис. українських військовослужбовців та членів їх сімей з Криму. - Інтенсифікація військових маневрів у різних частинах України . - Створення оперативних військових штабів у регіонах. - Приведення ЗС в повну бойову готовність. - Розміщення військових підрозділів на напрямках можливих ударів агресора. - Дозвіл українським військовослужбовцям відкривати вогонь на ураження у разі нападів на військові частини та виникнення загрози життю і військовому майну ; в ряді випадків військовослужбовці скористалися цим правом. - Виділення помітного фінансування ЗС - Часткова мобілізація резервістів. - Створення об'єднаної військовий бригади України , Польщі та Литви. - Часткове перекриття українсько-російського кордону. - Затримання і арешти ряду сепаратистів і диверсантів . - Звернення до ООН і країнам світу із закликом не визнавати анексію Криму Росією . - Введення візового режиму з Росією. - Припинення головування України в СНД. - Початок процедури виходу України з СНД. - Підготовка законопроекту про окуповані території . - Підготовка запиту на компенсацію збитків від російської анексії / окупації. - Пред'явлення ультиматуму кримській де-факто владі з вимогою звільнення командувача ВМСУ С.Гайдука та інших заручників , захоплених на території півострова. Те , що було зроблено , або повністю відтворює мої неодноразово звучали пропозиції , або в чому відповідає їм - була продемонстрована реальна готовність українських ЗС , української влади , українського суспільства до опору , при цьому українська сторона сама не скоювала яких агресивних дій . Водночас наскільки я міг помітити , жодна із зазначених дій не піддавалася в Україні ні критиці , ні сумніву , ніхто з керівників , які приймали ці рішення, не були названі « провокатором » , « палієм війни», « агентом Кремля » або « путінським шпигуном ». Перші результати виконаних дій очевидна - від вогню українських військовослужбовців ніхто не загинув і , здається , навіть не був поранений. С.Гайдук і всі захоплені українські заручники сьогодні вночі звільнені. Облога деяких українських військових частин була або ослаблена , або знята. Таким чином , на практиці була підтверджена відносна ефективність дій , пропозиції про яких були зроблені ще три тижні тому , але які ( дії ) тоді не були прийняті. Якби ці , а також деякі інші рекомендовані заходи були б прийняті відразу ж , в крайньому випадку - кількома днями пізніше , в самому крайньому випадку - тоді , коли автор цих рядків попереджав українська влада про те , що у них залишилося три доби (а потім - дві доби ) , то швидше за все ніхто з українських військовослужбовців і цивільних осіб не загинув би , агресію можна було б зупинити або в самому її початку , або трохи пізніше , що дозволило б у кінцевому рахунку не допустити ні окупації української території , ні анексії Криму. У зв'язку з цим і поряд з почуттям певного задоволення в тому , що українські власті почали хоч щось робити з протидії агресії , виникають щонайменше кілька питань: 1 . Чому всі ці правильні і необхідні заходи не були вжиті раніше - тоді , коли вони дійсно могли зупинити агресію , а були здійснені лише після того , як Путін завершив окупацію Криму і провів квазі- юридичне оформлення анексії ? Іншими словами , надання агресору свободи рук в Криму поряд з відмовою від дачі необхідних наказів українським військовослужбовцям було умовою попередньої змови (домовленості ) з агресором про « безболісної » здачі йому Криму ? 2 . Чи варто розглядати підготовку владою звернення про компенсації за анексію / окупацію Криму в якості непрямого визнання того , що спецоперація з легалізації передачі Криму з України до Росії вступила в завершальну стадію ? 3 . Чому переважна більшість вищезазначених рішень було прийнято саме в той день , коли один з кандидатів на майбутніх 25 травня президентських виборах повернувся в країну зі словами , що тепер він ( а ) « повністю повернувся ( ась ) » , що могло б створити сприятливе громадську враження , що успішний захист України асоціюється лише з присутністю в країні саме цього кандидата? 4 . Російська сторона в особі міністра оборони С. Шойгу , який вимагав від де-факто кримських властей звільнення захоплених людей , тим самим також витончено підіграла кандидату, який повернувся, для посилення в громадянському суспільстві враження про чудесну « всепереможність » даного кандидата? Якщо ці питання мають риторичний характер , і відповіді на них очевидні , то , схоже , найближчим часом ми ризикуємо стати свідками розігрування на наших очах наступних частин гігантського марлезонского балету щодо здійснення стратегічного Плану Путіна проти України - зведенню на київський престол найбільш зручного кремлівському диктатору кандидата і тим самим здійснення єдиного реалістичного варіанту встановлення його ефективного контролю над усією Україною . Крім того , якщо розклад дій, що вживаються українською владою в опорі агресору і в обороні України дійсно визначається кулуарними домовленостями з агресором і / або передвиборчим календарем , то повторення здачі людей і територій , подібних здачі Криму , не тільки теоретично можливо , але і практично гарантовано. http://aillarionov.livejournal.com/650409.html Володимир Ляшкевич (М.К./М.К.)
[ 2014-03-27 19:00:01 ]
Тактика російських військ при нападі на Україну.
Вважаю, що йдеться про масоване проникнення через кордон широким фронтом максимальної кількості військової техніки в цілях захоплення (можливо почергового) Харкова, Дніпропетровська, Донецька, Луганська - інших міст, підготовка кидка на Херсон, Київ, Одесу... Головна ідея - входження і "окопування" в містах і селах, де збройні сили України не зможуть їх атакувати. Де найбільша щільність населення, там і будуть прориватися кремліни. Ховатися за людьми - це основний метод російських воєнних, про який вже сказано путіним. Паралельно із захопленням міст і сіл буде здійснюватися доставка туди "зелених чоловічків" - зеленоросів, внутрішніх військ, і омонівців, котрі здійснюватимуть антидержавні перевороти і організацію сепаратистської влади на місцях... Американцям і ЄС буде знову (як раніше при анексії Криму) по телефону сказано про використання кремлінами ядерної зброї, у випадку втручання в події НАТО. Чи можна захистити наші міста і села? Можна - багато мінування і вивід населення з прикордонних поселень? Організація першого, другого ешалону оборон, плюс територіальної оборони - з підготовкою невеликих груп відповідно озброєного контингенту - з резервістів. Що іще? Майстерень Адміністрація (Л.П./М.К.)
[ 2014-04-07 16:44:55 ]
Як російські воєнні вбивають беззбройних українців
Российские военнослужащие в количестве шести человек в состоянии сильного алкогольного опьянения занимаясь мародерством в офицерском общежитии, выломав двери в комнату начали избивать украинского офицера допытываясь где его супруга с угрозами ее изнасиловать на его глазах,узнав от украинского офицера что супруга отбыла в Одессу ранее,заставляли офицера встать на колени что бы сфотографироваться с ним на телефон.Услышав отказ Ермоленка подчиниться ,вышеозначенная группа русских военнослужащих принялась зверски избивать офицера,при этом двое россиян занимались открытой кражей личных вещей Ермоленка,на его протесты ,младший сержант Зайцев приставил к груди Ермоленка автомат,и хладнокровно произвел два выстрела в упор.После чего группа российских военнослужащих похитив с места преступления тело Ермоленка и его личные вещи скрылась на автомобиле типа ГАЗ-66 в неизвестном направлении.. Майстерень Адміністрація (Л.П./М.К.)
[ 2014-04-17 10:16:51 ]
Для сепаратистів і обманутих кремлівськими ЗМІ Если радостно живется, без обид и синяков, Обязательно найдется кучка злобных говнюков. Они скажут: угрожает запад, север или юг! Если кто-то возражает - он - не с нами, он - говнюк! И тогда за говнюками побежит искать врагов, Потрясая кулаками, стая злобных дураков. А потом, за дураками, идеалам вопреки, На войну пойдут полками вроде и не дураки... Рвутся бомбы и гранаты, гнется фронт, страдает тыл. Дураки не виноваты, говнюков и след простыл. Гибнут женщины и дети, не мечтали о таком? Будешь сам за всем в ответе, раз пошел за говнюком.." Майстерень Адміністрація (Л.П./М.К.)
[ 2014-05-03 09:00:06 ]
Очевидці про події в Одесі 2.05.2014 Про события 2 мая в Одессе рассказываю своими словами, от первого лица. Мы (Евромайдан) собрались в 15.00 на Соборной площади и готовились пойти маршем по Одессе, что бы показать, что Одесса это Украина Около 15.30, по Греческой улица, от Афины в нашу сторону начал приближаться строй Пророссийских активистов, в полной боевой амуниции. Милиция выстроила 2 живых заграждения, одним блокируя нас, и вторым блокируя их. Люди с обеих сторон довольно быстро начали разбирать улицу на брусчатку и метать в друг друга через кордоны милиции. В ход также пошли фаеры и громко взрывающиеся петарды. Такая перепалка камнями продолжалась около получаса. Начали выносить первых раненых. Реальное расположение сил никто не понимал. Через пол часа группа от Евромайдана решила обойти Пророссийских с фланга, по маленькой улице Жуковского. И я был в этой группе. Когда наши обошли их с фланга с камнями и между нами не оказалось милиции, Пророссийские начали стрелять из боевых пистолетов(!). Те, кто были в конце нашей группы начали убегать, а я и несколько человек упали на пол и начали прятаться за машинами. Тогда Пророссийские пошли в контр атаку, закидывая нас камнями и фаерами. Огромный булыжник упал в паре сантиметров от моей головы, от него откололся осколок и попал мне в бровь. Крови хлынуло очень много, было реально страшно. После этого я понял, что отлежатся не получится и как только наши начали кидать камни в ответ, я сумел отбежать в толпу за угол. Там я встретил первого раненого огнестрелом. Парню прострелило артерию на ноге и алая кровь просто хлестала из нее как из фонтана. При этом он был явно в шоковом состоянии и уверял, что с ним все в порядке. Еще с несколькими парнями мы вынесли его, в какой то самодельный медпункт. Когда возвращался обратно на улицу Жуковского увидел страшнейшую картину в своей жизни. Мертвый парень лежал накрытый украинским флагом. Случайный человек достал у него из кармана мобильный, позвонил его отцу и сказал: «Вашего сына застрелили. Приезжайте заберите его на Дерибасовскую» Первый кадр, который я увидел, вернувшись на Жуковского – это то, как их Пророссийской толпы, прикрытой щитами, торчит автомат Калашникова (!) и просто стреляет в нашу толпу очередями. Тут же попадал куча раненых. Одного из них мы с другими людьми схватили и начали относить в сторону. У него был пробит бронижилет. Мы отнесли его в самодельный медпукт волонтеров. Скорые на тот момент были переполнены и все разьехались. Тогда, глядя на расклады сил, я начал понимать, что нас Патриотов на много больше, но Пророссийские на много лучше вооружены и организованы. Я подумал, что если у них достаточно оружия, то они нас всех убьют или разгонят. Но вот в чем сила украинского народа. Несмотря на огнестрельную стрельбу их пророссийской толпы, на них шло все больше и больше наших активистов. Прикрываясь мусорными баками и столиками уличных кафе, люди с камнями бежали на автоматы. За следующие несколько часов мы блокировали пророссийских по всему периметру, зажав на улице Греческой и недостроенной парковке Афины. Зажали их в основном барикадами из всех подручных материалов по всем проходам. Милиция все это время просто бездействовала, или делала что то невнятное. Но уж точно не предпринимала ничего для прекращения конфликта. Через несколько часов с нашей стороны пошли в ход коктейли молотова. Подехала единственная пожарная машина и начала тушить горящие от коктейлей фасады зданий улиц. Не знаю почему именно, но в какой то момент пожарные бросили свою машину, с выломанным лобовым стеклом. Евромайдановцы сели в эту машину и просто поехали на таран пророссийской толпы, через баррикады. Но на каком то этапе машина застряла и этот маневр не удался. За это время я вынес еще раненого, с разбитой головой и без сознания. Евромайдановцы были совершенно не готовы к бою. Кроме пары десятков бойцов самообороны, наши не имели даже касок, ни то, что бронижилетов. Со временем, автоматные и пистолетные выстрелы стали слышатся все реже и потом вообще прекратились. Ясно, что у Пророссийских кончились патроны. Тогда Патриоты пошли в атаку, с Греческой площади, оттесняя по Греческой улице Пророссийских к Соборной площади. В этот момент между нами таки выстроился кордон милиции, который дал возможность части Пророссийских разбежаться. Но толпа быстро смяла этот кордон и начала гонятся за Пророссийскими по всей площади. В этот момент я начал заниматься тем, что подбегал к пойманным Пророссийским актививстам и в прямом смысле закрывал их своим телом. Потому, что люди их реально забивали палками и нельзя было их уговорить остановится. Только закрывание собой помогало. Таким образом спас 3 человека. Их более менее живых отводили в медпункт и уже почти не били. Показатель было то, что один Пророссийских, когда его перестали бить и он отдышался, достал огромный нож и чуть меня не пырнул. Я увернулся, а его оглушили по голове битой. Его я уже больше не защищал. После того, как Пророссийских окончательно разогнали, увидел, что улицы и площадь политы кровью повсюду. Патриоты переформировались и колонами пошли на Куликовое поле, где находился палаточный городок Сепаратистов. Когда туда прибыл, их палатки уже пылали, а сами она забаррикадировались в Доме Профсоюзов. Оттуда, из окон, Пророссийские начали сильнейший обстрел занятой нами площади. Но уже на Куликовом поле я увидел пистолеты и в нашей толпе. Очень вскоре Дом Профсоюзов подожгли коктейлями Молотова. Он начал гореть и пророссийские переместились на 4 этаж. Сразу стало понятно, что если ничего не предпринять – они там сгорят. Милиции не было вообще. Раньше они просто стояли и бездействовали, а на Куликово даже не пошли. Очень скоро, на совершенно интуитивном уровне, все поняли что их надо спасать. А с момента начала поджогов на Куликовом прошло больше часа, но ни одна пожарная машина не приехала. Патриоты разобрали сцену, и прислонили 2 основных ее колоны к окнам, что бы Пророссийские смогли вылезти. Многие полезли наверх, что бы их спасать. Некоторые люди не могли дотерпеть своей очереди и просто выбрасывались с 4 этажа, прямо на асфальт. Это было ужасно, потому что после приземления никто уже не поднимался. Те же Пророссийские, которых спасали – вели себя агрессивно(!). Некоторые умудрялись лезть в драку с толпой, только сойдя со спасательных коллон. Не знаю, что двигало этими людьми. В основном их за это били до потери сознания. Моя сестра Даночка и моя мама в течении всех событий оказывали первую помощь раненым. Одного мужчину посчитали уже мертвым, накрыли украинским флагом и оставили лежать в стороне. Даночка подбежала к нему, проверила пульс и оказалось, что он жив. Благодаря ей ему оказали помощь и отнесли к врачам. Наконец то приехали пожарные машины и начала подходить милиция. Пожарные действовали отвратительно. Никуда не торопились, медлили и вообще выбирали самые безопасные позиции. Люди просто отнимали у них спасательные лестницы и сами лезли спасать Сеппаратистов. Спасение Пророссийских от огня пошло быстрее и главными их спасателями были те, в кого они час назад стреляли. В общем-то, на этом реально противостояние и закончилось. По сводкам милиции погибло более 50 человек, но думаю, что реальную картину мы узнаем через пару дней. На вскидку – также более тысячи раненых. При всем этом кошмаре, Одесса показала, что Патриотов в ней в десятки раз больше, чем Пророссийских. Народ просто, как и в Майдановские времена, задавил противников многократным численным превосходством и невероятной храбростью. Очень надеюсь, что вопрос сепаратизма и проросийских настроев решен на самое долгое время. Майстерень Адміністрація (Л.П./М.К.)
[ 2014-05-03 10:56:41 ]
Анализ одесских событий
Владимир Голышев "И у налётчиков, и у ментов одинаковые опознавательные знаки на руках - полоски красного скотча. Ментовская цепь по команде расступается. Менты отдают налётчикам свои щиты... В общем, смотрите сами..." ОДЕССКАЯ ТРАГЕДИЯ (узелки на память) Её можно было наблюдать в прямом эфире. Всю. Без сокращений и купюр. А постфактум - просмотреть гигантский массив отснятого с разных точек видео-материала. Казалось бы, что тут может быть непонятного, если есть глаза и желание разобраться? Но нет! Нефига! Сказка интереснее были. Мифотворчество и некрофильские импровизации - интереснее шершавых фактов. Какой только бред не пришлось прочитать в ФБ за последние часы!.. В общем, я тут проговорю некоторые сто тысяч раз задокументированные и подтверждённые ВСЕМИ очевидцами вещи, чтобы потом время на них не тратить. Хотите принимайте их к сведению, хотите - нет... 1. Ультрасы "Черноморца" - одесситы. Самооборона одесского Евромайдана - тоже. Остальные, кто находился в тот момент на Греческой - горожане, собравшиеся послушать в живую фанатский ультра-хит, название которого всем нам хорошо известно. Таких одесситов-меломанов там, кстати, собралось гораздо больше, чем исполнителей и добровольных телохранителей с фанерными щитами. Единственные иногороднии - восточные ультрасы из Харькова. Единственные, кто был хоть сколько-нибудь готов к столкновению - горстка самооборонцев. (Еще бы! Ведь у них были фанерные щиты! Смертоносное оружие!) О том, что оппоненты с Куликова поля что-то нехорошее замышляют было известно давно. Но одесситы, привыкшие к тому, что их город - не Харьков, и, тем более, не Донецк, значения этой угрозе не придали. Во всяком случае, ничего кроме горстки самооборонцев, привычных к стычкам с "куликовцами" они не припасли. Отсюда вывод: в планах у них был проход с песней на стадион. И больше ничего. 2. В дебюте все было просто. При появлении противника горстка самооборонцев выдвинулась вперёд, чтобы закрыть собой внушительную толпу нарядных горожан и харьковских гостей. И тут начался ад, к которому никто не был готов. Ад этот устроила компактная группа диверсантов, действовавших под ментовским прикрытием. Это неплохо отражено, например, на этом видео - https://www.youtube.com/watch?v=_xh0FtGebts И у налётчиков, и у ментов одинаковые опознавательные знаки на руках - полоски красного скотча. Ментовская цепь по команде расступается. Менты отдают налётчикам свои щиты... В общем, смотрите сами. А еще лучше: найдите и почитайте свидетельство охреневших от происходящего очевидцев. Они уже всё рассказали про камни, про стрельбу и пр. Много-много раз. Во всех подробностях. Вот еще неплохое видео (люди пытаются обратить внимание ментов на первого убитого) - https://www.youtube.com/watch?v=5f5uLGRK0FI Тут, вообще, никакие комментарии не нужны... Отсюда вывод: налицо совместное произведение загадочных диверсантов (в сети есть фотография микроавтобуса с донецкими номерами, на котором часть из них приехала) и местных ментов - калька с того, что уже было в Харькове и Донецке. Ничего нового. Новым оказалось поведение нарядной толпы, которая пришла послушать хит в исполнении ультрасов. 3. Вы просто посмотрите фотографии, на которых девушки чуть ли не подросткового возраста на пару с пенсионерами таскают камни. Посмотрите какие адские "радикалы" (в очках и с айфонами) вырывают из рук охреневших от такой наглости ментов припёртого к стенке хрестоматийного "вежливого человека" в полной экипировке. И вырвали же! И содрали с него балаклаву... Прицельная стрельба из огнестрела, по идее должна была рассеять толпу. Я очень хорошо помню собственные ощущения в октябре 1993-го. Когда слышишь свист пули, последнее, чего хочется - идти в ту сторону, откуда она прилетела (шумовые гранаты, петарды и дубинки я даже не принимаю в рассчёт). Кем надо быть, чтобы переть туда, где раздают смерть - как в февральском Киеве или в майской Одессе? Как можно такое безумие заранее запланировать? Отсюда вывод: то, что люди не разбежались, а, наоборот, загнали стрелков в "Афину" - сбой в программе. Это огромными буквами было написано на сальных рожах ментов. 4. Поход на Куликово поле - в общем-то, естественная реакция. Как и порча наглядной агитации кандидата Добкина по дороге. На этом видео хорошо видно, как они появились на Куликовом поле - https://www.youtube.com/watch?v=s9AMjLBIliw Парни, девушки, степенные пузатые мужики, какие-то пацаны на великах. Рассыпались по площади, как тараканы. Потом, когда первые палатки загорелись, резко от Дома профсоюзов отпрянули. Почему? Стрельба началась - из окон и с крыши. Там, оказывается засели "оппоненты". Судя по поведению толпы, они полагали, что люди, оставившие лагерь просто разбежались. Никто не ожидал, что они засядут в Доме профсоюзов, да еще и стрелять начнут. (Несколько часов спустя был ликвидирован другой лагерь - на территории мемориала 411-й батареи. При этом ни один человек не пострадал. Потому что находившиеся там пророссийские активисты ничего не баррикадировали и не открывали прицельный огонь - они просто ушли.) Сколько же человек заперлось в Доме профсоюзов? Есть официальная статистика. 210 человек потом покинули здание самостоятельно. 120 эвакуировали во время пожара (при активнейшем участии собравшихся на поле людей!). 50 остались на крыше. Трагически закончился день только для тех, кто совершил типичные ошибки всех погорельцев: в панике стал прыгать с высоты и бездумно бежал, куда угодно, лишь бы подальше от пламени. В итоге, 8 человек разбились. 30 - отравились продуктами горения. 5. Кто же Дом профсоюзов поджёг? Если внимательно смотреть запись, очевидно, что тут обе стороны постарались. Есть, как минимум, два случая (на высоких этажах), когда источник возгорания явно находился внутри здания. В то же время, хорошо видно, как "коктейли Молотова" летят извне. (Судя по силе пламени на входе - их кидали, в основном туда.) Роковую роль сыграли два обстоятельства: "затворники", очевидно, плохо ориентировались в здании, а центральный вход они сами завалили мебелью и быстро разобрать баррикаду уже не могли. Плюс еще два фактора: они панически боялись людей снаружи (в них же стреляли - самосуд был очень даже вероятен) и панически боялись огня, как все жертвы пожара. Те, кто сохранил хладнокровие - выжили. Но процент поддавшихся панике при таких пожарах всегда более-менее неизменен. А тут еще дополнительные стрессогенные обстоятельства... 6. Пожар, как мы видим, возник спонтанно. По крайней мере, с внешней стороны - точно. Представьте: в вас стреляют. Вы уже имели сомнительное удовольствие увидеть убитых и раненных. В руках у вас "коктейль Молотова". Что вы сделаете? Потратите полчаса на тщательный анализ последствий ("а вдруг у них там на дверях баррикада?", "а вдруг они с перепугу что-нибудь с собой сделают?" и т.д.)? Или просто кинете? Риторический же вопрос, не правда ли? И кто виноват в том, что этот "коктейль" полетел в здание: тот, кто его метнул, или тот, кто в метателя стрелял? И это, не считая, как минимум двух очагов возгорания внутри здания! Вот насчёт них можно сомневаться... Не знаю как вы, а я вижу два варианта: - халатность на нервной почве (уронил бутылку, загорелась занавеска, фитиль зажег, а окно открыть не успел и т.д.); - злой умысел, тех, кто расчётливо вылез на крышу (50 человек таких нашлось). Снаружи - всё прозрачно. Снаружи море камер и пёстрая толпа, в которой кого только не было. А о том, что творилось за стенами, мы можем только догадываться. Другой момент - поведение людей внизу, когда пожар разгорелся. Это не шутки и не преувеличение - они, действительно, спасали людей (карабкались к ним по лестнице вместо пожарных, оказывали первую медицинскую помощь и пр.). Это всё есть на видео. И это притом, что с крыши в них продолжали стрелять!.. Я обращаю на это внимание не из лирико-романтических соображений. Я лишь хочу предостеречь от смертного греха - клеветы на невиновных. Люди, отравившиеся продуктами горения или спрыгнувшие с высокого этажа - жертвы рокового стечения обстоятельств (я эти обстоятельства выше перечислил), а не злого умысла тех, кто был снаружи. Причем, те из "затворников", кто стрелял - полноправные соавторы этого "стечения". И вот здесь, по-моему, есть основания для некоторых обоснованных сомнений. У меня они, по крайней мере, возникли. 7. Как-то плохо они между собой сочетаются: традиционные обитатели Куликова поля (с их многословным "кредо", о котором они готовы кричать часами в мегафоны и без) и резкие, как "нате", и технологичные, как швейная машинка, упыри с огнестрельным оружием, заварившие всю эту кроваво-огненную кашу. Складывается впечатление, что пророссийски настроенных одесситов цинично использовала в качестве... даже не "живого щита", а "пушечного мяса" какая-то совершенно неодесская безжалостная сила. Гастролёры. Именно они устроили стрельбу на Греческой, превратив ее в "одесскую версию Институтской". Именно они, судя по всему, технично вылезли на крышу (возможно, запалив пару комнат внизу - для верности). Так или иначе, главные люди в этой истории - это 50 "карлсонов". К сожалению, слишком высока вероятность того, что менты-изменники (с красным скотчем на лапках) уже приделали этим "карлосонам" пропеллеры. И они благополучно улетели. Но обещали вернуться. P.S. Корреспондент "Радио Свобода" заканчивает свой одесский репортаж так: "...Кстати, сегодня жители города рассказывали мне, что одесские маклеры на полном серьезе спрашивают: «Вы для кого квартиру снимаете? Для шпионов?» Меня уверяют, что все съемные квартиры, все санатории Одессы наводнены мужчинами из России, которые тихо живут в номерах и комнатках по одному, по двое. Ждут своего часа. Кто знает – пробил ли их час уже сегодня, или это было только начало." Редакція Майстерень (Л.П./М.К.)
[ 2014-08-20 21:36:52 ]
Щодо поточної ситуації в Україні
З інтернету "Сьогодні Львів хоронить ще 11 Героїв. Сумно. А тим часом: В Європі нічого практично не міняється. Європейські політики, в більшості – пропутінські проплачені потвори, продовжують гнути свою лінію. Навіть наші найактивніші помічники – поляки, після введення санкцій та контр санкцій, порахувавши фінансові результати для себе, притихли. Після того, як Клімкін в Берліні відхилив запропонований варіант припинення воєнних дій в Україні за парашським сценарієм, який попередньо був опублікований в світових ЗМІ і не зустрів серйозного спротиву чи хоча б активного обговорення в світі, найбільш розчарованими і розгубленими були міністри закордонних справ Німеччини та росії. Після цього „фрау рібентроп” приїде в Київ переконувати Порошенка, потім процес продовжиться в Мінську. Вірю, що наш президент буде твердий та послідовний в своїй політиці і фрау поїде без позитивного, для себе та ..уйла, результату. Інакше ті, що зараз реально захищають незалежність України, частково перемістяться на короткий період часу в Київ для проведення АТО. Тішить те, що Меркель, в яку закохався останнім часом Тимчук, вже не вірить ніхто в Європі. Тому вона змушена особисто їздити в Прибалтику і переконувати, що вона не верблюд. Якщо розглядати курс євро в світі, як важіль впливу Обами на політиків в Європі, то і тут відбулися зміни. Дороге євро не зашкодить Німеччині, Польші та Великобританії (дві останні країни – найважливіші союзники США). Дешеве євро потрібно решті країн євро зони а це і пропутінські Італія та Франція. Санкції, контр санкції, ситуація в Китаї та його поведінка, сильно вплинули на експорт Європи, тому зусилля переорієнтовані на підтримання та ріст внутрішнього попиту. А тут курс власної валюти також дуже важливий. Обама нарешті осмілів і заліз ще й в свої негаразди на Близькому Сході. Але його основна проблема нікуди не ділася, він і дальше не сміливий і не закінчує розпочате до кінця. В результаті в Європі розворот ситуації, в Іраку ніяких суттєвих досягнень. При всій повазі до даного політика, надіюся, що наступний президент США буде сильний, рішучий та послідовний. Нічого не змінилося і в росії. Провокація КГБ-НКВД під назвою "свободу Сибіру, досить годувати Москву" показав, що жодна революція там не можлива, опозиції там нема, столітній повальний алкоголізм перетворив більшість населення в зомбі (що і задумував Лєнін, запускаючи процес споювання росіян і етнічні меншості імперії). Страх населення чи поклоніння льтчику-рибаку-дзюдоїсту тотальні. В Україні все сильніше розкручується „проблема” відсутності достатньої „матеріальної винагороди” бійців на фронті. Нагадайте, будь-ласка, за яку саме матеріальну винагороду в 40-50-х роках минулого століття воювали бійці УПА? В них були два варіанти: загинути на полі бою чи в застінках НКВД. Але вони стояли до останнього. А тут зявилася ціла купа „патріотів”, які переживають за оплати воїнів. Переживають на комфортних диванах. Особливо „уміляют” письменники з соцмереж, які абсолютно випадково пізно у вечері зустрічають бійця який дуже погано пахне і не має грошей купити гостинець доні, і абсолютно випадково в тому ж супермаркеті пізно увечері перебуває ще кілька десятків містян і всі вони обсипають того бійця щедрими дарами, а держава в цей час в лиці Порошенка і Яценюка, звичайно ж, абсолютно нічого не робить. Шкода що у нас ще дуже багато письменників-фантастів, проплачених і ідейних, та численні диванні сотні. Існуючі зараз економічні проблеми в країні та АБСОЛЮТНА відсутність армії ще кілька місяців тому, в основному, не результат діяльності теперішньої влади. Зявляться кошти в бюджеті, віддячаться всім, впевнений. А зараз, якщо є можливість – допомагайте. Вже є як, є через кого. Не треба плювати чи запихати ніж в спину і так є кому. Воювати за нас ніхто не буде, з корупцією у нас ніхто за нас боротися не буде, парламент і всю владу нам ніхто люструвати не буде ні американці ні німці ні поляки. Вони можуть вказати, допомогти, але не будуть робити за нас. Людина цінує тільки те, що зробила сама, бажано, важкою працею. Воювати зараз стало набагато тяжче. Параша провела серйозну ротацію своїх сил та збільшила кількість досвідчених підготовлених підрозділів, переміщена велика кількість тяжкої зброї. Найгірше, що цинічно розстрілюються колони біженців, щоб припинити евакуацію населення з Донецька, Луганська та інших міст. Живий щит з мирного населення має бути, адже так заповідав великий ..уйло. Закинуті численні відмінно підготовлені диверсійні загони, тому, особливо в день незалежності, можливі дуже не приємні серйозні „несподіванки” у всіх містах України. Будьте обережні. Є велика небезпека з виборами у Верховну Раду. Пов’язано це з тим, що значна частина активних і патріотичних громадян задіяні в АТО (воюють) а решті треба зробити все можливе для того, щоб в парламент не попали комуністи, регіонами, льовочкіни-ляшки. На жаль, є серйозні зауваження і до патріотичності та дієздатності Батьківщини і Свободи. Не маю нічого проти рядових членів партії, але більшість „лідерів” і представників цих політичних сил у ВР і близько не лежали з ідеями незалежності держави, міцної та перспективної економіки, громадянського суспільства та матеріального достатку простих українців. І щодо гривні, доки триває війна – не буде ні 12 ні 11 тим більше, нижче. Хоча, твердо переконаний – зараз це не головне, зараз треба перемогти. А для цього треба менше говорити і більше діяти ВСІМ. Не тільки президенту, премєру, міністру оборони тд, а всім. Успіху. Вічна пам'ять Героям..." Редакція Майстерень (Л.П./М.К.)
[ 2014-09-09 22:42:04 ]
"Я видел как мы били российские войска и как они разбегались во всем стороны. Мы можем защитить нашу Родину от российской агрессии. Но для этого необходим профессионализм – на всех уровнях..."
Рассказа танкиста Евгения Сидоренко, прорвавшегося из Иловайска на российском Т-72 Полковник Евгений Сидоренко - начальник бронетанкового управления оперативного командования "Юг" (сектор "Б" Антитеррористической операции). Участник боев под Иловайском с первого дня. «Я был под Иловайском с самого начала операции. Прибыл туда из Марьинки, вместе с бронегруппой Василия Коваля, в составе 4 танков и 4 БМП из состава 17-й танковой бригады. Это была наша главная ударная сила. Те…хника вся далеко не новая, за ней нужен квалифицированный уход, я «технарь», поэтому после каждого перехода занимался ремонтом. Да, я штабной офицер, полковник, но у нас острая нехватка квалифицированных специалистов, и потому приходится лично брать в руки инструмент, и заниматься ремонтом. Это острая проблема, поскольку техника, которую мы ставим сейчас на вооружение,давно выстояла сроки по ресурсу хранения. Согласно инструкции МО СССР, среднестатистический срок хранения боевой техники – 15 лет. Наша техника превысила этот срок в полтора раза. Поэтому в частях остро необходимы специалисты для проведения текущих ремонтов. Аналогичная ситуация сложилась не только с обеспечением работы бронетехники – все ведущие штабные офицеры и сам командующий сектором «Б» генерал-лейтенант Руслан Хомчак непосредственно находились под Иловайском, поскольку для управления войсками, применения боевой техники, нужны профессионалы, а их у нас остро не хватает. Генерал-лейтенант, командующий оперативным командованием, руководил различными отрядами бойцов общей численностью как одна батальонно-тактическая группа. Офицерские кадры на передовой – наперечет. Мы не имели полномочий снимать войска с других участков фронта – все самое боеспособное было стянуто под Иловайск, потому что иначе мы бы там не удержались. Операция по захвату Иловайска и взаимодействие всех наших подразделений были проведены тактически грамотно. Многие пути снабжения противника были отрезаны. Бронетехники было мало – каждый танк и БМП были на счету, лично командующий их распределял по позициям. Наемники атаковали постоянно, при поддержке бронетехники в том числе. Постоянно шли артналеты. Танки использовались интенсивно – вы писали о реальном подвиге танкового экипажа 17-й танковой бригады в составе младшего сержанта Сергея Исаева и механика-водителя Евгения Мартынюка (http://censor.net.ua/resonance/299332/p ... _tankistov). Хочу отметить одну неточность в изложении – в результате многочисленных попаданий в танк там вышел из строя не досылатель, а накатник орудия. Именно поэтому ребята под огнем разгонялись и тормозили для заряжания пушки. Мы могли полностью захватить Иловайск, и полностью окружить Донецк – но для этого нам было необходимо усиление. Кроме того, необходимо было усиление нашего тылового района. Нам нечем было прикрывать район Старобешево-Кутейниково – прежде всего была нехватка техники. Несмотря на переброску прекрасных резервных подразделений из состава добровольческих батальонов МВД, их численность была небольшой, и они могли только усилить нашу оборону в Иловайске, без техники наступать было невозможно. 24 августа мы получили информацию о вторжении российских войск. Генерал Хомчак запросил разрешения на немедленный отход от Иловайска, но получил приказ «Держаться», отход был запрещен. Поэтому Хомчак подготовил наши войска к круговой обороне. К сожалению, в результате неорганизованного отхода наших войск из сектора «Д», в результате ухода из района Кутейниково 5-го и 9-го батальонов Территориальной обороны наши тылы остались совершенно ничем не прикрыты. Примерно в 16.00 наша разведгруппа под командованием начальника разведки оперативного командования «Юг»выдвинулась в район Кутейниково. Там мы подобрали оставленный нашими бойцами танк из состава, либо 28-й либо 30-й механизированных бригад. В этот момент состоялся первый огневой контакт с российскими войсками. Наш отряд прикрытия в Кутейниково уничтожил передовую разведгруппу россиян – я видел уничтоженную БМД и БТР. Мы осмотрели БМД – номера и знаки замазаны, но машина была почти новая. В это же время недалеко от нас в другом бою под Кутейниково было разбито еще одно подразделение российских десантников из состава 98-й воздушно-десантной дивизии, взято в плен 10 российских солдат. 24 августа ночью начались серьезные бои – наши позиции подверглись ураганному обстрелу тяжелой артиллерии. Наши полевые укрытия были надежны, но тяжелая артиллерия с помощью беспилотных разведчиков громила эти легкие укрепления. Мы понесли большие потери в технике и транспорте, погибли люди. Тем не менее, наша импровизированная боевая группа военных инженеров с помощью БМП подбила российский танк. Я не был участником этого боя, но меня сразу пригласили для осмотра трофея. Экипаж бросил машину, и бежал вместе с другими российскими бронемашинами. Я залез в танк и обнаружил, что это новейшая российская модификация Т-72Б -3, которая поступила на вооружение российской армии в 2012 году. Особенность модификации – тепловизионный прицел у командира и у наводчика танка типа «Сосна-У». Прицелы были повреждены нашим огнем, но были еще в рабочем состоянии. В остальном танк был полностью исправен. Мы обнаружили документы, что танк принадлежит воинской части Российской федерации № 54096 – это 8-я отдельная мотострелковая бригада, 3-я танковая рота, командир роты – Рашитов А.Р., командир танка – младший сержант Гончаров. Я принял этот танк на вооружение нашей группы, и сам повел его на наши позиции, замаскировал. Этот танк во время прорыва спас жизнь многим нашим бойцам и мне лично. От Саур-Могилы вечером 24-го сквозь заслон российских войск к нам пробилась группа наших бойцов из состава 93-й механизированной бригады на семи БМП. Но артиллерии пришлось покинуть наш маленький район обороны – как только наши делали несколько залпов, противник засекал нас станциями артразведки и накрывал весь район несколькими дивизионами. Были серьезные потери, и артиллерию вывели. 24 августа мы могли ночью без всяких помех выйти из кольца окружения. Но не было приказа. Остались минометы, но у них был ограниченный запас мин, и скоро они остались без боеприпасов. Очевидно, без наличия артиллерийской поддержки, и линий обороны, прочных укрытий от огня артиллерии и без наличия запасов снабжения, мы могли продержаться под Иловайском очень недолго. Но задачи отходить не было, и наши войска спокойно и без паники готовились отбивать российские атаки. На солдат и офицеров произвело глубокое впечатление, что генерал Хомчак остался вместе с нами на передовой позиции. Этот пример позволял не допускать никаких мыслей об отступлении, потому что иначе выдержать постоянный массированный артобстрел было бы очень непросто. Хомчак рисковал вместе с нами, когда мы выходили район нашего командного пункта представлял собой лунный пейзаж. 25 августа в 15.00 по дороге от Кутейниково на Иловайск была обнаружена колонна российской бронетехники – 16 единиц, включая танки, которая двигалась прямо на наши позиции, подвергшиеся артобстрелу. Мне сообщили о движении колонны. Я был один рядом с российским танком, экипаж не был сформирован. Поэтому я сел на место мехвода, и поехал на угрожаемое направление. На позиции, прикрывавшей дорогу, я обнаружил одну нашу противотанковую пушку «Рапира» из состава 2 противотанковой батареи 51-й механизированной бригады. У орудия стоял сам комбат Константин Коваль. Он прорвался из окружения. Наводчика орудия я также записал имя, но он пока не значится в списках вышедших из «котла», поэтому говорить сейчас об этом героическом воине и его расчете пока не буду. Парни проявили себя просто блестяще и профессионально. Первым же выстрелом была уничтожена головная машина противника – это была МТЛБ-6М, которая состоит на вооружении только российской армии. В этот момент я понял, то надо прикрыть наше орудие во время перезарядки и отвлечь внимание от нашей засады, и резко выехал вперед на дорогу, перебрался в кресло командира и открыл огонь из крупнокалиберного пулемета по вражеской колонне и разбегающимся солдатам. Было немного тревожно, конечно, я же не знал, кто там за моей спиной – вдруг их сейчас накроют огнем, или они побегут, а я тут один останусь, на открытой местности вообще без шансов. Но ребята оказались настоящими героями и профессионалами. Они подбили две следующих машины противника. Россияне открыли беспорядочный огонь, и под прикрытием дыма и пожара трех передовых бронемашин скрылись, бросив своих убитых, и одного тяжелораненого солдата из состава 31-й десантно-штурмовой бригады. (Вероятно, результаты этого боя показаны здесь: http://censor.net.ua/video_news/301494/ ... ossiyiskih ) В дальнейшем, противник предпринимал атаки в направлении поселка Аграрное. Они прощупывали наши силы, но встретив организованную систему огня вперед не лезли. В этот период активно и эффективно работали разведчики. Мы располагали точной информацией о расположении противника, постоянно велись активные поиски. Разведчики сражались геройски – одна из наших групп, позывной «Морячок», совершила рейд по тылам противника, вступила в бой, они вышли к нам на моем участке, я увидел, что из девяти бойцов вышло всего четверо… Мы воевали, но выполняли приказ командования АТО, и удерживали позиции. Все другие наши войска в районе Кутейниково, Старобешево отошли. Своими слабыми силами, мы конечно, эти населенные пункты закрыть не могли. Воспользовавшись нашим стоянием, противник глубоко обошел наши позиции, и продвинулся на запад примерно на 25-30 километров. Попытки наших небольших частей деблокировать сообщение с нашей группой оказались безуспешными. Наши войска были разбиты. Мы знали об этом, и понимали, что другой помощи не будет. Боеприпасов осталось на 1-2 дня боев максимум, и за это время наше положение могло только ухудшиться. Поэтому генерал Хомчак принял решение идти на прорыв. Мы с бойцами провели ремонтные работы по технике - из двух-трех машин приходилось собирать одну. Перед тем как мы уничтожали на КП аппаратуру секретной связи, я слышал, как какой-то начальник говорил, что группе надо прорываться по направлению через Иловайск на Харцызск. Это очень удивило, но на самом деле вариантов прорыва у нас не было, кроме как идти по двум дорогам мимо Старобешева. Эти дороги как мы знали были плотно перекрыты российскими войсками. Мы предложили россиянам выдать им пленных в Старобешеве, на условии пропуска нашей колонны. Российское командование заявило, что предоставляет коридор для прохода группировки, и поскольку это было подтверждено высшим политическим руководством России и Украины, мы решили двигаться в составе колонн. Однако утром 28-го российские офицеры начали всячески затягивать выход колонны. Сейчас понятно, что это была ловушка. Противник под прикрытием переговоров усиливал свои войска на направлении движения наших колонн. Мы сформировали две колонны, каждую из которых возглавляли офицеры штаба оперативного командования «Юг» во главе с генералом Хомчаком. В одной колонне двигалось 4 танка, в нашей - 2. Силы были очень небольшие. Нашу колонну вел подполковник Грачев, наш маршрут был на Многополье-Новоекатериновку. Я удивлен, что некоторые люди говорят, будто какую-то колонну подставили, командиры бросили. Это оскорбительная ложь. Все, кто прорывался в колоннах, рисковали абсолютно одинаково. На всех высотах противник оборудовал позиции с танками, БМД. БМП, и снаряды могли смести любого. При прорыве геройски погиб один из наших лучших офицеров – командир бригады связи. Ряд офицеров попали в плен. Штаб сектора «Б» шел в бой с оружием в руках как простые бойцы, и офицеры также погибали и сражались также, как и воины-добровольцы. Мой Т-72 шел вторым в нашей колонне. Мне очень повезло – моим экипажем стали те самые герои из 17-й танковой – Сергей Исаев и Евгений Мартынюк. Наводчика их боевой машины эвакуировали в тыл, а они сами, несмотря ан полученные ранения, отказались от эвакуации и остались на передовой. И вот для этих героев нашелся новый танк. Я занял место наводчика. И мы пошли на прорыв. Вскоре после выхода нашей колонны завязался бой. За прошедшие четверо суток противник занял в этом районе глубокую эшелонированную оборону. У нас не было поддержки артиллерии – я увидел какие-то разрывы, но этот огонь был редким, и очень неточным, открыли его очень поздно, примерно в 12 часов. Поддержки авиации я не видел. Один раз я увидел пару наших самолетов, и все. Мы шли, полагаясь на свой маневр и огонь. Моя задача была идти как таран, подавлять и отвлекать на себя огонь противника. Огонь был очень плотным со всех стороны. Удивительно, что мы уцелели – под огнем противника мы прошли с боем около 22 километров. Нас спас уровень боевой подготовки, уникальное мастерство механика-водителя Евгения Мартынюка. Он вел бой постоянно маневрируя, используя складки местности, давая возможность вести огонь, и при этом не задерживался выходя из под прицельного огня. Мы получили множество попаданий. В ответ бил наш пулемет, и работала пушка. Важно было подавлять огневые точки с первого выстрела, работать на упреждение, не давать им пристреляться. Получалось неплохо. По нашим танкам противник бил сосредоточенным огнем. Второй танк в нашей колонне вскоре подбили, но нам везло. Как стреляли? Я достоверно видел поражение одной БМП противника, которая загорелась и взорвалась, по двум другим были прямые попадания, но фиксировать все результаты у меня не было н секунды возможности. Мы старались подавить все огневые точки, но россияне окопались, и у них было явное численное превосходство. Наш танк был подбит в 22 километрах от рубежа с которого мы начинали движение утром. Боеприпасы почти кончились. И последние российские заслоны были расположены у нас на флангах на двух высотках – нам пришлось прорываться между ними. Я довернул башню на одну из высот, тогда как со второй нас расстреливали в борт. Там был окопан танк, и я не мог поразить его, у него была в прицеле только башня. В результате попаданий все мы получили множественные ранения вторичными осколками танковой брони, были полностью разбиты все приборы наблюдения, прицел. Мы почти прорвались, но тут прямое попадание танкового снаряда вывело машину из строя. Танк заглох и Мартынюка резко бросило на прибор наблюдения, он очень сильно разбил голову. Под прикрытием огня пулемета я вытащил Евгения из танка. Перевязались. Повезло - остались целы глаза, хотя на лицах были многочисленные осколочные ранения. Отремонтировать машину своими силами мы не смогли, пришлось ее бросить. У нас был автомат у Сергея, а мой автомат мог стрелять только одиночными и не очень надежно – он был рядом со мной в танке, и оказался искорежен осколками. Нас спасло поле подсолнухов и ложбина, по которой мы прошли мимо всех дозоров и засад и вышли к своим войскам. Мы попали в госпиталь, наши раны обработали. Вчера я уже вышел первый день на работу – война продолжается, и надо быть в строю, работы очень много. По итогам сражения за Иловайск я могу сказать так: я сражался среди героев, и я очень благодарен всем, кто проявил мужество и дрался до конца. Трусов под Иловайском я не видел. Я видел как мы били российские войска и как они разбегались во всем стороны. Мы можем защитить нашу Родину от российской агрессии. Но для этого необходим профессионализм – на всех уровнях. На уровне командования, на уровне мобилизации, на уровне оснащения, разведки, взаимодействия, технического вооружения, снабжения. Мы обязаны бороться и победить ради светлой памяти тех парней, с кем мы ходили в бой под Иловайском. Тех, кто вышел, и тех, кто остался там навсегда… Редакція Майстерень (Л.П./М.К.)
[ 2014-09-09 22:49:04 ]
Береза: Ми потрапили в оточення через зраду (потрібно було пристрелити литвина) Вівторок, 09 вересня 2014 Командир батальйону «Дніпро» Юрій Береза головною причиною оточення в Іловайську назвав зраду командувача сектору «Д» генерала Литвина. Таку його позицію підтримали командир батальйону «Донбас» Семен Семенченко та заступник командира Добровольчого корпусу «Правий сектор» Валентин Манько. За словами Берези, сектор «Д» залишив свої позиції внаслідок паніки, без жодного пострілу. Він особисто намагався зупинити самого Литвина, погрожуючи застосуванням зброї, але це не дало бажаного результату. На думку Валентина Манька, ситуацію зробила катастрофічною ще й бездіяльність Генштабу, який не відреагував на втечу військ сектору «Д» і не дав команду батальйонам «Донбас» та «Дніпро» на вихід з Іловайська. Семен Семенченко повідомив про порушення Головною військовою прокуратурою кримінальної справи проти посадових осіб АТО і про готовність батальйону «Донбас» забезпечити особисту охорону слідчій групі та свідкам. Редакція Майстерень (Л.П./М.К.)
[ 2014-09-09 22:52:03 ]
Ще один батальйон повстав проти бездарних генералів Гелетея (насправді - ПОРОШЕНКА)
09 сентября 2014 Военнослужащие батальона территориальной обороны №14 "Черкассы"написали рапорты об отказе выполнять приказ вышестоящего командования. Об этом сообщили украинские СМИ со ссылкой на родственников бойцов батальона. "Батальон Черкассы получил нелепый и преступный приказ от командования - не имея другого вооружения, кроме стрелкового оружия и нескольких зенитных установок, выдвинуться в направлении Донецка и занять оборону впереди 72 бригады ВСУ", - заявила мать одного из военных. По ее словам, фактически безоружных черкасчан, которые имеют вместоБТРов автобусы ПАЗ и грузовики ГАЗ производства 30-50-летней давности, выставляют в качестве живого щита впереди регулярных кадровых и хорошо вооруженных частей Вооруженных сил Украины. При этом есть информация, что в данном направлении войска сепаратистов при поддержке российских военных готовят бронетанковый прорыв из Донецка в сторону Мариуполя, подчеркнула мать военнослужащего. "Личный состав батальона, имея всю информацию об оперативной обстановке на этом участке фронта, отказался выполнять приказ высшего военного руководства, подав соответствующие письменные рапорты на имя комбата Радченко. Решение, о котором я сообщаю, было практически единодушно поддержано личным составом БТО№14 за исключением 4 офицеров, всего численность военнослужащих - более 450 человек, вместе с офицерами и солдатами", - отметила она. Как говорится в рапортах, бойцы батальона не отказываются защищать Украину, но требуют предоставить им соответствующее вооружение. "Бьем во все колокола. Стараемся привлечь внимание общества и лично Президента Украины Порошенко. Ребята отмечают, что их бунт не следует воспринимать как дезертирство. Они не сложили оружие, не оставил место дислокации части. Сейчас они с оружием в руках находятся в своих боевых пазиках и газиках", - отметила мать одного из добровольцев. Напомним, ранее добровольческий батальон территориальной обороны №5 "Прикарпатье" самовольно оставил занимаемые позиции в зоне АТО и отправился домой. Бойцы батальона заявляют, что побывали в аду, понеся тяжелые потери из-за артобстрелов со стороны россиян. Редакція Майстерень (Л.П./М.К.)
[ 2014-09-11 23:56:02 ]
Большая война еще впереди Юрий Фельштинский: С первого дня необходимо было заявить, что Россия начала против Украины войну update: 11-09-2014 (17:50) Это интервью историк Юрий Фельштинский дал украинской газете "Країна". По неизвестным причинам издание отказалось от публикации текста. С разрешения спикера мы приводим это интервью в переводе на русский язык. — Недавно Владимир Путин посетил аннексированный Россией Крым. Как можно понять, этот визит и его риторику о том, что армия России будет оснащаться самым передовым оружием и оно будет принадлежать к области стратегического наступательного вооружения? — Путин готовится к большой войне. После оккупации Крыма в марте 2014 года мир разделился на оптимистов и пессимистов. Первые считали, что Путин остановится на Крыме. Вторые — что Крым является только началом, первым шагом большого пути, намеченного для России Путиным. К сожалению, Крымский полуостров был сдан без боя. Тогда все этому радовались, и Россия, и Украина, да и весь мир — что обошлось без жертв. Единственное, что мы тогда слышали от европейских и американских лидеров: пусть Путин скажет, что Крымом все ограничится, и мы дружно заживем по-старому. Вместо этого Путин объявил на весь мир, что пришло время исправления исторических ошибок 1991 года, в результате которых распался Советский Союз. Вот эту мелодию — об исправлении исторических ошибок — мы теперь каждое утро и слышим, в разных вариантах; мы теперь под нее просыпаемся и под нее засыпаем. Утром просыпаемся и лезем в интернет: вошли уже российские войска в Украину или еще нет. Вот та реальность, которую создал Путин в марте 2014 года. Успешный блицкриг по захвату Крыма породил эйфорию в России и окончательно вскружил голову самому Путину. У него началось классическое головокружение от успехов. Все, что произошло затем на Донбассе, в Луганске и даже в Одессе — результат, с одной стороны, общего стратегического плана Путина об исправлении исторических ошибок 1991 года, а с другой — следствие бескровного сдачи Украиной Крыма. В Крыму действительно избежали кровопролития. Зато теперь Украина имеет войну на востоке, сотни жертв (может быть уже тысячи?), и эта война грозит расшириться и из российско-украинской плавно перейти в мировую. — Это неизбежно? — Мировая война? Нет. Она не неизбежна. Сейчас предвоенный период. Он не для России и Украины предвоенный (эти страны уже в войне). Он предвоенный для остального мира. Конечно, возможность остановить войну есть. Такая возможность всегда есть. И многие большие войны, наверное, были предотвращены, и мы поэтому про них не знаем и их не изучаем. Но те шаги, которые делаются сейчас Россией, не могут не привести к большой войне. Речь идет не только о Крыме или Донбассе — Луганске. Речь идет не только об Украине. Речь идет о всей Европе. Военные учения проводятся Россией во всех приграничных зонах, от Курил до Калининградской области, от Черного моря до Балтийского. Аннулируются в одностороннем порядке достаточно технические двусторонние военные соглашения, на что даже внимания никто не обращает. Например, 5 мая 2014 года под шум столкновений в восточной Украине российское правительство в одностороннем порядке разорвало подписанное в 2001 году с Литвой двустороннее соглашение о дополнительных мерах укрепления доверия и безопасности. По этому соглашению, если иметь в виду Россию, российская сторона обязана была обмениваться информацией с Литвой о своих военных мощностях в Калининградской области и осуществлять совместное с литовской стороной их военное инспектирование. Литва придерживалась всех условий данного соглашения и не давала повода для разрыва. "Этот шаг России демонстрирует ее нежелание обеспечить взаимное доверие и может считаться еще одним шагом в направлении разрушения взаимного доверия и системы безопасности в Европе", — говорилось в официальном заявлении Министерства обороны Литвы по этому поводу. Заметьте, мы говорим о Калининграде, т.е. о самой отдаленной западной точке России. Теперь совместите это с последней речью Путина о создании мощного военного плацдарма в Крыму, и вы поймете, что речь идет о создании двух плацдармов для будущих наступательных операций российской армии: на юге (в Крыму) и на западе (в Калининградской области). Прибавьте к этому концентрацию российских войск на границе с Украиной, совместные военные учения с Беларусью, призывы резервистов для летних учений, изменение закона о сроках и частоте призывов этих резервистов, изначальное назначение Рогозина куратором ВПК России и постоянно увеличивающиеся на вооружение бюджеты, хамскую провокационную риторику приближенного к Кремлю и Путину шута Жириновского — и вы поймете, что все указывает на подготовку России к мировой войне. "Ответные" санкции Кремля в отношении Европы и США тоже указывают на подготовку России к войне и изоляции. Россия знает, что после начала полномасштабных военных действий она окажется в абсолютной изоляции, и к этой изоляции и разрыву с цивилизованным миром она активно и открыто готовится. Газ прекращают поставлять в кредит; заранее запрещают ввоз иностранных продуктов, чтобы Россия постепенно перестроилась и начала кормить себя сама, чтобы в стране в одночасье не начался товарный голод. Какие-то близкие Кремлю структуры, типа "Лукойла", начинают продажу зарубежных активов. О близких Кремлю "частных гражданах" я уже не говорю: они давно к этой войне готовятся. Тимченко, например, продал свои активы за день до введения первых санкций. Все это, повторяю, на фоне того, что российские стратегические бомбардировщики вновь стали нарушать воздушные границы стран НАТО и гоняться за натовскими самолетами. Такого с брежневских времен не было. Это подготовка к войне не только с Украиной, но и со всем миром. Украина оказалась первым фронтом этой войны. — Но это же не разумно, начинать большую войну? — Конечно, неразумно. Но ни один правитель и полководец, начинающий войну, не считает, что начинает большую войну, а уж тем более не считает, что начинает войну мировую. Если бы заранее был известен результат войн, ни одна не началась бы. Возьмем для примера Первую мировую войну. Она вообще была недоразумением. Европа срубила сук, на котором сидела весьма комфортно. С политической карты Европы исчезли империи: Российская, Германская, Австро-Венгерская; победители: Франция и Великобритания — потеряли людей больше, чем во Вторую мировую войну и от этой "победы" оправиться уже не смогли. И все это из-за убийства одного наследника престола террористом в Сербии. Мстили за одного наследника, и сами смели все монархии континентальной Европы. Разумно это было? Абсолютно неразумно. Прошло 100 лет. К марту 2014 года мы снова жили комфортно, уютно, мирно, если иметь в виду Европу. Работала рыночная экономика, границы становились все более открытыми. Россия из бедной советской державы к 2014 году за счет высоких цен на газ и нефть, за счет того, что российские компании вышли на мировые биржи и торговали своими акциями, за счет неограниченных кредитных линий для ставшего частью мировой экономики российского крупного и среднего бизнеса, стала преуспевающей богатой страной, а россияне — зажиточными гражданами. Жить и жить. Но у людей, захвативших власть в России (они все из КГБ), совсем другие задачи, нежели благосостояние российского народа. Сейчас Путин начинает путь, через который Гитлер и Германия прошли в 1938—1945 годах. Но, как и Австро-Венгрия в 1914-м, как и Германия в 1938—39, Путин и его окружение не понимают, что начинают большую войну. На днях "Третью мировую" стал озвучивать для нас по указанию Путина Жириновский, но лишь для того, чтобы запугать нас ее перспективой, а вовсе не потому, что он предчувствует Третью мировую. Он рассчитывает на капитуляцию. — Что нужно сделать во избежание войны? — Начнем с того, что нужно было делать в период марта-июля 2014 года украинской стороне и чего она не сделала. С первого дня необходимо было заявить о том, что Россия начала против Украины войну. Только сейчас под давлением неумолимых фактов и обстоятельств время от времени отдельные члены украинского правительства и общественности упоминают, что вообще-то происходящее может указывать на начало войны против Украины. А война уже пять месяцев идет. И правительство об этом народу еще не сказало. Народ сам должен догадываться и домысливать. Военной стороны вопроса — что за Крым нужно было воевать — мы даже обсуждать сейчас не будем. Разумеется, нужно было за Крым воевать, потому что за спасенные крымские души восток Украины платит теперь в десять раз больше. Армии нет и быстро ее не создать, это понятно. Денег нет, и быстро их не найти. Это тоже понятно. Соответственно, вооружение не закупить — ясно и это. Но российские пропагандистские телеканалы, вещающие на всю Украину, отключить ведь можно было? Для этого не нужны ни деньги, ни армия. Для этого нужно просто иметь какое-то представление о том, что происходит и какие-то (извините) мозги. Почему это делается только сейчас, пять месяцев спустя, когда восток уже в войне? Почему на общем фоне разговоров об отсутствии денег были выплачены России 786 млн. долларов за ранее поставленный газ, когда Яценюк неоднократно заявлял, что при оккупации Крыма той же Россией был похищен украинский газ на большую сумму? Кто дал распоряжение выплатить эти деньги России? Что это: глупость или государственная измена? Почему не начато расследование этого преступления? Если вы мне скажете, что Россия не заплатила "откат" за эти 786 миллионов, я не поверю. Я помню, какая кампания была раскручена российским телевидением ради получения этих денег. Путин — Медведев — Миллер с экрана не слезали, требуя 786 миллионов — так важно им было получить эти деньги на продолжение войны с Украиной. И Украина вместо того, чтобы пустить эти деньги на свою оборону, отдала их России на ведение против себя войны. Так что много чего можно было сделать в марте-июле, не тратя при этом денег, а наоборот, сэкономя. Военные, дипломатические и политические возможности Украины, к сожалению, ограничены. Но до тех пор, пока сама Украина не осознает и не скажет открыто, что против нее начата война, НАТО на помощь не придет. Почему НАТО должно приходить на помощь, если украинцы воюют не с российской армией, а с местными сепаратистами? При чем здесь НАТО, при чем здесь Европа и США? Ну и разбирайтесь сами, если это ваши местные ополченцы. Вы прекрасно знаете, что это не "ополченцы", не "сепаратисты" и что они не местные. Тогда об этом надо сказать, чтобы это стало ясно и в Украине, и за ее пределами. В том, что делает украинское правительство, последовательности нет никакой. Если Россия агрессор, почему идет обсуждение "гуманитарной помощи"? Пропускать ее или нет? Получать ее или нет? Проводить таможенный досмотр или нет? Где вы видели, чтобы страна, против которой начата агрессия, получала от агрессора гуманитарную помощь? Ответ ясен: не получать, не пропускать, не проводить таможенный досмотр; приравнять к проникновению врага на свою территорию и уничтожить. Какие тут могут быть вопросы и сомнения? Поляки когда-нибудь получали от Гитлера гуманитарную помощь? Даже НАТО заявило, что считает "гуманитарную колонну" из 280 машин российским вторжением в Украину. А украинцы обсуждают, что именно в грузовиках — детское питание или что-то еще и почему они наполовину пустые. Какая разница, что в них и почему они пустые? Бесплатный сыр бывает только в мышеловке. Конвой из 280 КамАЗов это и есть ваша мышеловка с бесплатным сыром. Скажите об этом открыто, объявите, что уничтожите колонну в случае ее проникновения в Украину — и конец дискуссии о "гуманитарной помощи". Россия хочет помочь населению восточной Украины? Пусть выведет из Украины свои войска и прекратит обстрелы. Тогда не понадобится гуманитарная помощь. Сейчас Москва готова не мытьем, так катаньем протискивать себя в Украину. Очень важно, чтобы украинцы поняли две вещи. Первое: шансов не воевать нет. Второе: в одиночку Украина не устоит. Нужно работать над получением как можно более широкой поддержки от Европы и Америки. Это основная военная и политическая задача правительства. К сожалению, Европа и Америка устроены так, что, пока не льется кровь, никто не реагирует. Западные структуры не работают как "скорая помощь". По телефону эту помощь вызвать нельзя. Но заручиться военной поддержкой — главная задача правительства, поэтому Украина должна заявить, что будет сопротивляться любому уровню российской агрессии. Помогают только тем, кто отбивается. Это замкнутый круг, и я это понимаю: пока Украина не начнет сопротивляться, ей не начнут помогать; но она не может сопротивляться, если ей не помогают. На данном этапе Украина сопротивляется, заявляя при этом, что войны нет. Я предлагаю сопротивляться, объявив открыто о том, что против Украины начата война. Тогда придет помощь, потому что со всех точек зрения: с военной, политической, дипломатической, стратегической, геополитической и с точки зрения здравого смысла НАТО выгоднее встретить российского агрессора на территории воюющей Украины, а не порабощенной. — Какое значение имеет война на Донбассе в этом большом конфликте? — Это только один из сюжетов. Для Украины он, конечно, имеет большое значение. Если оккупация Крыма прошла как блицкриг, то на Донбассе так не вышло. Жителям востока Украины теперь понятно, что российская попытка переподчинить себе Украину несет в их дома разрушение, войну и смерть, а не процветание и богатство. Если после крымской оккупации могли быть иллюзии того, что российский аншлюс Украины пройдет мирно, без жертв, по крымскому сценарию, то теперь, пять месяцев спустя, всем очевидно, что это не так. Жители восточной Украины, уверен, сегодня настроены не так благодушно по отношению к России, как в марте 2014 года, когда у памятников Ленина под красными советскими знаменами организовывались митинги с требованием референдумов. Вторжение российских "вежливых зеленых человечков" принесло в Украину тотальное разрушение, гибель мирных жителей и военных, многотысячную беженскую проблему. И это только начало. В Крым эти проблемы тоже придут, только чуть позже. Понятно, что для украинцев ничего хорошо проект "Новороссия" не несет. Но Путин будет продолжать давить и дальше. Крымский сценарий был вариантом № 1, теперь реализуется вариант № 2, а есть еще варианты № 3, № 4, № 5... Конечно, в российском генштабе все эти варианты имеют другие названия. Постепенно эти планы озвучиваются самим Путиным. Из его последней крымской речи мы узнали, что в Украине идет гражданская война, что Украина погрязла в крови, что Россия не может не вмешаться в происходящее в Украине. Мы не услышали ничего, что указывало бы нам на намерение Путина прекратить агрессию и вмешательство в дела Украины; не услышали о территориальной целостности Украины; не услышали, что Украина имеет право сама решать свою судьбы. Я подчеркиваю, что мы услышали прямо противоположное: Россия будет вмешиваться в украинские дела, поскольку в Украине кровопролитие, гражданская война, катастрофа, и обязанность России в эту ситуацию вмешаться. Помните, как Молотов перед вторжением в Польшу объявлял в 1939 году о распаде этого "уродливого детища Версальского договора" и о необходимости в связи с этим защитить украинских и белорусских братьев? Вот так и Путин в своей крымской речи, почти слово в слово повторяет речь Молотова. Неудивительно, что прямую трансляцию выступления Путина в последнюю минуту отменили. Он там столько наговорил всего, на пару с Жириновским... Украина должна понимать, что война с Россией уже началась. Если мир вовремя вмешается и до полномасштабной войны не дойдет — отлично. Но исходить нужно из худшего сценария, в надежде на лучший; а не из лучшего, потому что тогда стопроцентно случится худший. Украина воюет не против отдельно взятых сепаратистов. Считать так, значит ставить перед страной, народом, армией неправильные задачи. Россия воюет с Украиной. В силу этого Украина вынуждена воевать с Россией. — Но кто может быть союзником Москвы в этой войне? — Никто. Сейчас это самое слабое звено в политике Путина. Если союзниками Гитлера были Италия и Япония, а симпатии к фюреру и фашистскому движению были сильны во многих других европейских странах, то на стороне Путина такой поддержки нет. Сталинский Советский Союз, конечно, победил во Второй мировой войне, когда вместе с Англией и США воевал против Германии и Италии. Но это не то же самое, что в полном одиночестве силами одной России воевать против США, Англии, Германии, Италии и всей остальной Европы. Кстати, путинская Россия это не сталинский Советский Союз. Это куда более слабое государство. Кремль, конечно, машет китайским флажком как спасательным кругом. О китайской карте можно говорить пространно, можно коротко. Я попробую коротко. Применительно к нашему разговору о российско-украинской войне или о Третьей мировой, забудьте про Китай. Только по нашему европейскому невежеству этот колосс на глиняных ногах кажется нам единой монолитной державой. В том виде, в котором он существует сегодня, Китай образовался в 1928 году. Так что цивилизация эта древняя, но государство очень молодое, со своими серьезными проблемами. И оттого, что при существующей в Китае коммунистической диктатуре контролируемые правительством китайские СМИ не сообщают нам о всех проблемах этой страны, меньше их не становится. Мы просто про них не знаем. Так что Китай — последняя страна, заинтересованная в нарушении мирового порядка, мировой стабильности и войне в Европе, а уж тем более в мире, потому что китайская экономика заинтересована прежде всего в стабильности и стабильных капиталовложениях западных банков в китайскую экономику. Стабильность эта любой большой войной будет нарушена. Поэтому ввязываться в международной конфликт на стороне России Китай, разумеется, не будет. Впрочем, я далек и от мысли (которая многими пропагандируется), что Китай воспользуется вовлеченностью России в войну в Европе для укрепления своих позиций в России или даже для территориальной экспансии за счет России. Китай мирно ждал сто лет, пока закончится аренда Гонконга Великобританией. Китай до сих пор не предпринимает военных усилий для аннексии Тайваня, хотя Тайвань уж точно "исконная китайская земля". Эта древняя цивилизация мыслит категориями веков, а не "президентских сроков". Крымский прыжок Путина для китайцев — афера глупого европейского племенного вождя, не могущего мыслить долгосрочно, по государственному мудро, на поколения вперед. А если говорить о российско-китайской торговле, то да, разумеется, Россия начнет продавать газ и нефть в Азию, вместо Европы. Но цены за это сырье платиться будут совсем другие. Нулевая цена дает бесконечный спрос. По нулевой цене кто угодно возьмет российские нефть и газ. А вот по высоким европейским ценам продавать их будет некому. Так что Китай как покупатель России Европу не заменит. — Вы говорили, что для захвата Украины очень важна Беларусь, которая открывает российской армии путь на Волынь и Галицию в обход Надднепрянщины. Сейчас мы видим по Лукашенко его политические маневры между проукраинской и пропутинской позицией. Каковы его шансы отбиться от Путина? — В глазах Европы и США Лукашенко диктатор, поэтому сочувствия к нему не будет. Из этого не следует, что мир признает факт аннексии Беларуси Россией. Не признает. Но от этого ничего не изменится. Не в обиду белорусам будь сказано, но Беларусь как военная единица — это отсутствующее звено, пустое место. Что будет с этой страной в связи с российско-украинской войной, — оставлено на усмотрение российского генштаба. Если посмотреть на карту, то Беларусь очень важна стратегически для атаки на Украину. Полномасштабная война с Украиной невозможна без нарушения белорусского суверенитета. Российская армия, разумеется, будет входить в Украину, в том числе и через Белоруссию. По согласованию с Лукашенко или вопреки его воле — не имеет значения. Лукашенко делает противоречивые заявления. Понять его можно. Ему помощи ждать неоткуда, а что такое Путин он знает лучше нас с вами. Верить Путину нельзя, он обманет. Договориться с ним Лукашенко ни о чем не сможет, разве что о полной капитуляции. Поэтому Лукашенко нервно ждет, что будет. А Россия в случае полномасштабной атаки будет заходить в Украину вдоль всей российско-белорусско-украинской границы: из Крыма, через Беларусь, с востока и юго-востока. Будет ли предварительно достигнуто соглашение между Путиным и Лукашенко о вхождении Беларуси в состав РФ, о пропуске российских войск через белорусскую территорию или даже об участии белорусских подразделений в совместных военных операциях против Украины — вопрос формально-технический. Защищать Украину от российской агрессии Лукашенко, как мне кажется, не будет. — Насколько долго российское общество сможет жить в таком предвоенном состоянии и в жесткой пропаганде, которая раздувает рейтинг власти? — Сколь угодно долго. Российская пресса и телевидение до сих пор работают в заданном режиме, просто немного поубавили пыл. Ни одного доброго слова про Украину, украинцев, США и Европу вы по российскому телевидению не услышите. Большинство населения России, к сожалению, не пользуется интернетом, получает новости только из российских СМИ, а вы хорошо знаете, что именно показывают и пишут российские средства массовой информации об Украине. Если бы у Гитлера и Геббельса были такие пропагандистские инструменты, завоевывать мир им было бы куда проще. Российская пропагандистская машина отстраивалась Путиным годами, начиная с 2000-го. В России все только ахали и охали: ой, зачем это Путину нужно, подчинять себе независимые российские СМИ. Вот именно для того, чтобы вся эта махина безропотно подчинялась приказаниям сверху: сказали мочить чеченцев — будем мочить чеченцев. Сказали мочить грузин — мочим грузин. Сказали украинцев — будем мочить украинцев. Такая система будет существовать столько, сколько просуществует режим Путина. Рейтинг власти — отдельная тема. Рейтинг всерьез имеет смысл обсуждать в свободной стране. И в действительно свободной стране очень высоких рейтингов у правительства не бывает. Если рейтинг поддержки правительства слишком высок, поверьте, вы имеете дело с диктатурой. У всех диктаторов всегда высокий уровень поддержки — до момента, когда их сметает революция. Я бы считал, что нынешние российские опросы скорее говорят не об уровне популярности Путина, а об уровне оставшейся в России свободы. Я сейчас поясню, что имею в виду. После оккупации Крыма в России проводили опрос по регионам, кто "за" Путина. Меньше всего Путина поддерживали в Москве, но, кажется, процентов шестьдесят. Больше всего в Чечне — 97%. Вывод: уровень свободы слова в Москве 40%, а в Чечне 3%. В остальной России — между тремя и сорока процентами. К поддержке Путина рейтинги популярности отношения не имеют, тем более что население России влияния на политику правительства не оказывает. Выборы в России давным-давно стали фикцией; парламент во всем поддерживает правительство и стал формальным инструментом власти, точно так же как Верховный Совет СССР в свое время. Сами опросы проводят только по указанию сверху — это еще одно пропагандистское орудие в руках Кремля, да и только. Россия не из тех стран, где народ устраивает революции каждые десять лет. Граждане РФ не склонны скидывать свои правительства. Многие (часто это люди умные, образованные и активные) относятся к России как к площадке для зарабатывания денег. У зарабатывающего деньги человека нет задачи реформировать Россию, тем более что на этом пути слишком много рисков. Главный, что в наказание власть может бизнес отнять, а бизнесмена посадить за экономические преступления, как Ходорковского. Проще продолжать зарабатывать деньги, пока дают, а "в случае чего уехать". Так многие думают, хотя не многие в этом признаются. Разумеется, есть процент людей, который поддерживает Путина искренне. Но это либо фашисты, либо националисты, либо люди, прошедшие через череду прошлых войн — больные войной. В Германии процент поддержки Гитлера был достаточно высок. Немцам это не сильно помогло после 1939-го. Призрак войны в России сегодня мало кого волнует и мало кого пугает. Ну была в Чечне война — в России это в целом никого не коснулось. Крым захватили — тоже без негативных последствий. Россияне продолжают жить своей жизнью. В головах людей в России не начнется никаких сдвигов до тех пор, пока в результате войны не начнется реальное ухудшение жизни. Пока что вводимые против России санкции медленные и слабенькие, но и они постепенно начнут работать. Тут больше всех Европе поможет сам Путин, ибо ему самому нужно вводить санкции против своего народа. Он должен перехватить инициативу, подстраховаться на случай глобальных международных санкций. Поэтому уже сейчас он будет вводить постепенные ответные санкции, делая вид, что наказывает европейские и американские бизнесы. Еще одно указание на подготовку к большой войне — закупка Россией золота, увеличение золотого резерва. Это стандартная операция центрального банка страны перед началом военных действий. — Есть ли угроза раздела Европы в нынешнем российско-украинском конфликте? — Любой диктатор держится на "разводке" — нужно стравить всех, даже внутри своей команды. Это делается на личном, государственном и континентальном уровне. Путин надеялся развести США и Европу, а потом найти линии разлома еще и в самой Европе. Это важная задача, но, на мой взгляд, она невыполнима. Не потому даже, что Европа объединена в ЕС и будет придерживаться общей политики, а потому, что этого, собственно, уже не произошло. Такое могло случиться только в начале конфликта. Есть страны, которые меньше пострадают от разрыва с Россией; кто-то пострадает больше. Но считать, что это остановит санкции, неправильно. Германия зависит от российского газа и поставляет в Россию машины. И, конечно, немцы не заинтересованы в приостановке торговли. Но при этом Германия больше других пострадала в результате двух мировых войн, которые она инициировала и проиграла. Германия лучше других знает, что такое диктатор в европейской державе и к чему это может привести. Да, немецкий бизнес напуган санкциями против России. Все бизнесы сейчас напуганы. Но то, что происходит с марта 2014-го — уже не про деньги. Все, что делает Путин, — не про деньги. Это про славу, как Путин ее понимает; про империю, как он ее видит; про историю и геополитику, как он их ощущает. Это другой уровень мировых проблем. Период зарабатывания денег закончился для всех. Наступает период траты скопленных ресурсов. Спокойная работа рыночных механизмов, отстраиваемых годами, уже нарушена. — Кто выиграет в этой войне? — Мы знаем, чем закончились две предыдущие мировые войны для Европы: полным разорением и разрушением. Это касается и проигравших, и победителей. Даже Великобритания пострадала, не только в плане гибели людей. После Первой мировой войны распались континентальные империи. После Второй — на восток и запад разделены были Германия и Европа. Трудно говорить о победителях в такой войне. США вышли из войны мировой державой и с тех пор против своей воли оказались вовлечены во все мировые проблемы. Можно ли это считать выигрышем, сложный вопрос. Разжигаемая сегодня Путиным война — европейская. В Европе от нее все пострадают, прежде всего Россия. Интервьюировал Александр Куриленко 17 августа 2014 г. Юрий Фельштинский Редакція Майстерень (Л.П./М.К.)
[ 2014-09-16 23:24:39 ]
Юрій Бутусов
# ІсторііВойни Дві гранати спецназу Це було в районі Луганська. Група бійців 140-го центру сил спеціальних операцій з Хмельницького - одного з найбільш боєздатних підрозділів українського спецназу, виконувала розвідувальне завдання в тилу противника. Раптово, один з дозорів спецназівців в упор зіткнувся із загоном російських найманців. Бій був на коротких дистанціях. В дозорі було два бій ... ца. Вони прицільно відстрілювалися, але ворог грамотно почав обходити їх з флангів. Спецназівці отримали наказ на відхід, але зробити це було вже неможливо. Один з них отримав важке поранення. І напарник залишився з ним - не зміг кинути, хоча мав наказ на відхід. Вогонь був щільний. Незабаром і другий боєць отримав поранення. Група чула бій в ефірі і пішла на допомогу. Командування операцією вислало за хлопцями вертоліт з іншого резервної групою 140-го центру. Коли Мі-8 пішов на зниження поруч з місцем бою, він виявився прямо під вогнем противника - кілька черг ударили по фюзеляжу. Забрати бійців було неможливо - був величезний ризик, і залишитися в тому лісі могли все. І командир вертольота прийняв рішення йти. "Вертушка" почала набирати висоту, що не забравши оточених. І тоді командир резервної групи заглянув в кабіну пілотів і показав їм гранатомет: "Або ми полетимо всі, або не полетять ніхто. На посадку!" "Вертушка" села. І тоді спецназ пішов в атаку. Пробивалися, стріляли, підривали. Йшли туди, де по раціях чулися затухаючі голоси оточених товаришів, які скоро вже не могли виходити на прийом .. Коли товариші підійшли до цього місця, то побачили - серед роздроблених дерев, завіяну кулями і гранатами, спиною до спини лежало два поранених, стікали кров'ю бійця. Вони вже не могли стріляти. Вони чекали, коли за ними прийде смерть, коли ворог підійде до них. Кожен з них тримав у руці гранату з висмикнутою чекою. Спецназ підготувався до бою до кінця. І їх не кинули. І не полетів вертоліт. І прийшла допомога. Незважаючи на важкі поранення, всі учасники цього бою залишилися живі, але воїни як і раніше знаходяться в госпіталі. Не знаю, представили Чи всіх бійців до нагород. Але я вважаю, що в даному випадку Міноборони варто було б зняти секретність з імен та осіб. Редакція Майстерень (Л.П./М.К.)
[ 2014-10-20 21:29:40 ]
Загадка Милана и почему Навальный и Ходорковский стали «крымнашистами»
Сергей Климовский, для "Хвилі" Что известно о результатах переговоров в Милане? От их участников ‒ ничего. Они не сделали даже обычной пресс-конференции с обтекаемыми заявлениями, что договорились ситуацию улучшить. Вывод ‒ переговоры были не просто «сложными», как их назвал Климкин, а жесткими, предположу ‒ ультимативными. Но ультиматум не оглашают из джентльменских соображений. На мой взгляд, отсутствовавшие в Милане США предъявили Путину ультиматум: или он «исправиться» или ему будет очень «больно». Ультиматум предъявили через Меркель, ‒ Путин слабо знает английский, но свободно владеет немецким, почему и был за столом в наушниках, ‒ все общались на английском. Путин обещал подумать. Но ему не оставили право на отказ ‒ США уже сделали первый шаг, обязующий Путина принять ультиматум: к вечеру 17 октября остановили падение цены нефти и даже подняли ее на пару долларов. Взамен потребовали: а) освободить Савченко и Солнцев; б) договориться 21 октября с Украиной о поставке газа. Это первые шаги, которые должен сделать Путин по пути к глобальной нормализации и возврату к статус-кво. Заключительным шагом в их цепочки должен стать уход Путина из политики в течение года. Например, по состояния здоровья, как сделал Ельцин 31 декабря 1999 г. Иначе… Путин знает, что «иначе». Поэтому заранее демонстрирует договороспособность. 12 октября заявляет о прекращении «учений» возле границ Украине и возврате 17,5 тыс. военнослужащих в казармы. НАТО следит за этим из космоса, не видит отвода войск, и делает замечание Путину. 15 октября Путин подписывает закон о финансировании из госбюджета партий России, вступающий в силу с 01.01.2015 г. В тот же день в Кремле на заседании Совета по развитию гражданского общества и правам человека при президенте РФ Путин заявляет ‒ «Краматорск это Украина, а не Новороссия». Чтобы произнести эту фразу Путину «накатывают мяч», сообщая, якобы чиновники в Краматорске отказывают его жителям в пенсиях и детских пособиях, говоря, Краматорск ‒ не Украина. Источник этой жалобы Путину некая Елизавета Глинкина из Украины. Фейк, позволяющий Путину показать: он не имеет видов на Украину. В этот же день 15 октября госсекретарь США Керри сделал непонятное заявление, что между Порошенко и Путиным есть непубличная договоренность как дополнение к Минскому соглашению. О чем, Керри не сказал. Не буду гадать, зачем и кому оно было адресовано. В этот же день за сутки до встречи в Милане «Эхо Москвы» ставит интервью с Навальным, сидящим по домашним арестом, в котором тот заявляет, что Крым вернуть никак нельзя. Вроде как «Газпром-Медиа» был против этого интервью, но оно появилось. 16 октября сходную запись делает в блоге и Ходорковский, после чего она становится достоянием СМИ. От обеих этого не ожидали. Первая оценка, Навальный и Ходорковский готовятся к президентским выборам, но они в 2018 году. Рановато, чтобы заигрывать с ватниками и портить свой имидж за рубежом и среди своих сторонников. Отсюда вывод, Навальному передали: в Милане Путину сделают «предъяву» и уйти от нее он не сможет. Действуй. Дать эту информацию Навальному могли только люди из Кремля, проектом одной из «башен» которого он и является. Получил ли её и Ходорковский, и от Белого дома или Кремля, или сам догадался, ‒ не имеет значения. Но оба получили сигнал ‒ Путина «уходят». Неожиданный «крымнашизм» обоих сугубо меркантильный ‒ Крым надо не просто вернуть, но и выплатить репарацию за его оккупацию, подобно тому, как ее платила Германия СССР до 1953 г. В Украине ее размер в июне оценивали около 1 трлн. грн. Как кандидаты в президенты Навальный и Ходорковский начинают торг, чтобы эту репарацию не платить, тем более что может и отдельный счет за Донбасс. Платить по счетам за Путина обеим не хочется. Какой ультиматум предъявили в Милане США через Меркель, ‒ не знаем. Но немного аналитики и получим ответ: тотальная конфискация активов и счетов русских компаний и чиновников на Западе вместе с их дачами и тотальное «накрытие» агентуры и спецслужб России. Агентуру могут даже не посадить, а просто выслать на родину в одних костюмах, что для нее ужасней, чем коротать время у телевизора в комфортной голландской тюрьме. Давний план КГБ по овладению Западом изнутри, на который ушло 20 лет, проваливается. Это «ядерный» удар, в том числе и по профессиональному самолюбию Путина. Удар без ракет, объявления войны и пересечения армиями границ. Первые признаки того, что механизм ультиматума запущен ‒ заявление Тима Осборна, адвоката инвесторов ЮКОСа немецкому журналу Der Spiegel, растиражированное 20 октября «Дойче велле», с требованием конфискации имущества РФ в странах ЕС и США для компенсации потерь ЮКОСу. На следующий день после Милана в СМИ появляется информация о русской подлодке у берегов Швеции, «подглядывающей» за учениями шведского и голландского флотов. МИД Швеции до 20 октября очень аккуратен в своих комментариях. Зато шведские газеты «отрываются» по полной, получая от военных информацию. Они сообщают: это атомная подлодка «Дмитрий Донской», оснащенная ракетным комплексом Булава с гиперзвуковыми ядерными боеголовками. Кремль все это отрицает и в итоге предполагает, что это не русская, а голландская подлодка. После Милана Путин исчезает почти на 3 дня, как и Сталин после 22 июня. Сайт президента России не обновляется 18 и 19 октября, а также утром в понедельник. Только к часу дня на нем появляется очень краткая информация: Путин совещается с министром здравоохранения Вероникой Скворцовой. В Балтике «заблудилась» и терпит бедствие русская подлодка, Лавров обещает продавать и дальше оружие Сирии и Ираку, а Путин совещается о бюджете Минздрава. Путин думает над ультиматумом. Еще одно косвенное свидетельство этого процесса ‒ колебания его марионетки Захарченко, который 18 октября неожиданно заявил, что ДНР вступила в «фазу» мира с Украиной, а 19 октября, что город Бердянск в Запорожской области ‒ это «исконные земли» ДНР и он вернет его силой, попутно взяв и Мариуполь. Завтра, 21октября для Путина тест по газу. Уйдет Путин тихо и когда, получив от США и ЕС гарантии, подобные тем, что получил Янукович, или продолжит войну? Майстерень Адміністрація (Л.П./М.К.)
[ 2014-12-30 11:10:39 ]
Новини з окупованих територій
"Жители населенных пунктов, оккупированных пророссийскими боевиками, жалуются, что пьяные террористы устраивают дебоши, бесчинствуют и отбирают у людей их имущество. По словам Юлии, преподавателя, жительницы Новоазовского района, «излюбленные занятия вояк из ДНР - это мародерство и пьянки. Еще они усиленно «отжимают» имущество у населения. У моего знакомого из села Безыменное (Новоазовский район) боевики отняли его собственный пансионат. Большинство местных не хотят жить в ДНР, но открыто высказывать свою позицию боятся, так как запуганы боевиками». Виталий, житель г.Новоазовска Донецкой области: «Пророссийские боевики в качестве рабочей силы использовали местных жителей, которых согнали под дулами автоматов - оккупанты оцепили город и хватали всех встречных мужчин. Меня боевики схватили прямо во дворе моего дома и заставили рыть им окопы. Таких же бедолаг насобиралось человек 30. Ночевали мы в полуразвалившемся сарае. На принудительных работах мы пробыли около недели. Кормили нас «шикарно» - на десятерых в сутки 2 буханки хлеба и пластиковая баклажка с водой…». Николай, пенсионер, житель поселка Тельманово Донецкой области: «Террористы регулярно обстреливают жилые дома и пытаются выдать это за действия украинской армии, но жители поселка уже заметили, что обстрелы ведутся или со стороны Донецка, где нет вооруженных сил Украины, или со стороны Новоазовска, который также под контролем сепаратистских группировок». «Уже четыре месяца районный центр Тельманово и близлежащие села оккупированы боевиками ДНР, среди них много кавказцев и ни одного местного, - рассказал медработник из Тельманово Михаил. - С 19.00 в поселке комендантский час за нарушение, которого арест и принудительные работы. Хотя и днем местные жители стараются лишний раз на улице не показываться. Не ровен час, попасться на глаза «освободителям» - уже несколько моих знакомых были избиты кавказцами без всякого повода. У боевиков периодически происходит ротация, и представители группировки, которая приехала сейчас, постоянно пьянствуют, а потом начинают стрельбу из автоматов. Стреляют куда попало. Зарплаты и пенсии оккупационная власть не выплачивает, люди живут как в средние века с натурального хозяйства, многие голодают… Старики вспоминают, что так же было во времена немецкой оккупации в Великую Отечественную, и гитлеровцы тоже называли себя «освободителями»…» З коментарів "Эхо Москвы" http://www.echo.msk.ru/blog/kiselev/1464342-echo/ Редакція Майстерень (Л.П./М.К.)
[ 2015-01-14 12:36:37 ]
Цікавий матеріал для тих, що злочинно проголосували за нинішню владу:
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.)
[ 2015-01-22 16:57:12 ]
ОСЬ ТАК ДІЄ ПОРОШЕНКО (а отже і його виборці) ЧЕРЕЗ ГЕНШТАБ і МУЖЕНКА, ПРОТИ УКРАЇНИ
Юрий Бутусов 14 год. · Змінено · Руководство операцией Вооруженных сил Украины по обороне Донецкого аэропорта 16 января принял на себя лично начальник Генерального штаба Виктор Муженко. Муженко отстранил от управления войсками в районе аэропорта начальника сектора "Б" генерала Довганя. Начальник Генштаба не издал письменный приказ, но его решение легко подтвердят все участники событий. Я писал об опасных последствиях этого решения 18 января: https://www.facebook.com/butusov.yuriy/posts/915147548525542 Именно Муженко спланировал все неудачные попытки разорвать кольцо окружения вокруг нового терминала. Именно он единолично несет ответственность начиная с 16 января за все тактические действия в районе аэропорта. Но еще ранее, в сентябре-декабре, Муженко постепенно отстранил от командования сектором "Б" весь штаб оперативного командования "Юг" во главе с генералом Хомчаком. Штаб ОК "Юг" управлял всеми действиями по обороне Донецкого аэропорта с апреля по декабрь 2014 года, и в этих боях наши войска сумели отразить атаки даже в сложных условиях сентября-октября. Особенно тяжелые последствия имело отстранение опытнейших старших офицеров ОК "Юг" для управления артиллерией. Глубоко убежден - необоснованное отстранение хорошо организованного и опытного штаба от управления боевыми действиями и замена его импровизированной структурой, привели к целому ряду грубейших тактических ошибок. При организации боевых действий грубо нарушены многие требования "Наставления по оперативной работе органов военного управления" Генерального штаба Украины. Завтра изложу это в заявлении для Главной военной прокуратуры. https://www.facebook.com/butusov.yuriy Редакція Майстерень (Л.П./М.К.)
[ 2015-02-26 16:15:23 ]
Українці - латентні сатаністи? ((
Якщо нинішні українці мають якийсь стосунок до християнства (яке б інституційно нещасне воно нині не було), тоді українці мали би пам'ятати, що Сатану в Святому Письмі ідентифіковано, як обманщика. Схоже, ми, українці, в основній масі своїй, таки є сатаністами, бо постійно обираємо обманщика і тільки менша частина з нас бореться проти цього... Редакція Майстерень (Л.П./М.К.)
[ 2015-08-14 09:50:37 ]
Що таке шоколадне брехло і його оточення Це просте відео для тих простодушних, котрі голосували за брехло і його партійку, і для тих негідників, що й далі голосуватимуть за це втілення сатанизму. Редакція Майстерень (Л.П./М.К.)
[ 2015-08-19 13:44:26 ]
Про злодія - генпрокурора, банду "Свободівців" і їх покровителів
або ж про те, як одні гроші крадуть, а нам всім віддавати... Міністерство фінансів у 2014 році розмістило у вже тоді проблемному "Банку Перший" ("БГ Банк") близько 5 млн євро, більша частина з яких "згоріла" після краху банку. Про це йдеться у розслідуванні програми "Наші гроші". Ці гроші були європейським кредитом для держкомпанії "Укренерго". В результаті компанія отримала доступ лише до 1 млн 79 тис. євро, однак вимушена погашувати відсотки від повної суми, а пізніше їй доведеться сплачувати і тіло кредиту. "БГ Банк" потрапив під контроль Артема Пшонки, сина тодішнього генпрокурора Віктора Пшонки, після того, як його продав "Банк Грузії". Після перемоги Майдану і втечі Пшонок справи у банку значно погіршилися. Однак, незважаючи на це, 28 липня 2014 року заступник міністра фінансів Віталій Лісовенко (міністром тоді був Олександр Шлапак) підписав з банком договір рахунку. Через два дні, 30 липня, Лісовенко все ж попросив в НБУ інформацію про надійність "БГ Банку", однак там нічого не сказали, зіславшися на банківську таємницю. У цей час вже кілька тижнів було відомо з відкритих джерел про те, що банк ввів обмеження на зняття готівки та операції з картками, а в його офісі сидів куратор НБУ. 30 липня Нацбанк заборонив "БГ Банку" залучати депозити. Однак всі ці сигнали про проблеми в банку Лісовенко проігнорував і 1 вересня перерахував на цей рахунок ті ж самі 5 млн євро, більшість з яких пізніше згоріла. Наразі Лісовенко працює в уряді і займається питанням зовнішнього боргу України. На цей час власником банку називали вже не Пшонку, а одного з головних спонсорів партії "Свобода" Ігоря Кривецького. За словами іншого колишнього спонсора "Свободи" Володимира Дідуха (відомий як "Вова Морда"), свободівці отримали цей банк взамін на закриття кримінальної справи проти Пшонок (генпрокурором тоді був свободівець Олег Махніцький). Крім того, за словами Дідуха, з рахунків Пшонок, а також членів "Сім'ї" у цьому банку, на два дні був знятий арешт. Новими власниками контрольного пакету "БГ Банку" на той момент стали вихідці з Прикарпаття. У цей час банк задешево розпродав власні офісні приміщення у Львові. 27 листопада 2014 року в банк була введена тимчасова адміністрація, а 27 лютого 2015 року почалася процедура його ліквідації. Восени в банку була проведена ще одна афера на 61 млн гривень. 30 жовтня змінилися акціонери і все керівництво банку. 75% акцій отримали вісім невідомих офшорних компаній. Наглядова рада звільнилася, а все управління перейшло в руки двох людей - головою правління став банківський менеджер середньої ланки Андрій Осипенко, а його заступником - Вадим Дратвер, який взагалі не мав жодного досвіду у банківській сфері. Рішенням цих людей банк купив облігації внутрішньої державної позики, сплативши за них 61 млн грн, після чого перепродав їх невідомим компаніям за 9 тисяч грн. Нові власники облігацій, дочекавшись дати погашення облігацій Мінфіном, стали мільйонерами. Пізніше договір про продаж цих облігацій зник і досі не відомо, хто саме їх купив. Ім'я покупця знає підконтрольний Нацбанку Розрахунковий центр, який провів платіж, але нікому не каже, посилаючись на банківську таємницю. Тим часом "БГ Банк" за безцінь масово розпродував залишки своїх активів пов'язаним між собою дрібним компаніям з Житомира. Відповідні розпорядження підписував Дратвер, який пропрацював у банку лише 15 днів. Наразі він перебуває у розшуку. Журналісти також виявили, що до проведення цих оборудок можуть мати відношення колишній заступник голови правління "Нафтогазу" Сергій Поліщук, чиїй дружині належали 5% "БГ Банку", а також колишній соратник старої влади, а зараз - нової, бізнесмен Сергій Шахов і позафракційний депутат, колишній член "Батьківщини" Сергій Міщенко. Українська правда Голосуйте і далі за цю бидлоту... П.С. Реально, когда подконтрольный Нацбанку Расчетный центр не рассказывает администрации Нацбанка кто спилил у них 61 лям - я даже не знаю, что сказать. Редакція Майстерень (Л.П./М.К.)
[ 2015-09-19 22:54:46 ]
Яким чином підроблювалися т.з. докази щодо начебто хабарника депутата Мосійчука
Панове, давайте подивимось відео разом. Прошу репост. Про себе. Я, Марк Гресь, більше двадцяти років пропрацював в кіно і на телебаченні. У свій час я зробив дуже багато документальних фільмів, а також продукції політичноЇ реклами, у тому числі те, що називають чорним піаром. Спеціалістів мого рівня у цій галузі можна перерахувати на пальцях однієї руки. Отже, я дуже добре знаю, що таке маніпуляції. Коли я вперше побачив це відео в прямій трансляції, я, як і всі мої колеги перебували в шоці... От, думаю, Мосійчук вляпався. Але Ігор Мосійчук мій близький друг. Вже через кілька хвилин я почав зверхньо аналізувати побачене і почуте. Виходило те, що Мосійчук дуже заможна людина. Перша критична думка: корупціонер живе у зйомній двокімнатній квартирі, їздить на авто, якому майже десять років, тільки нещодавно в нього з'явився костюм (до цього він ходив в військовій формі чи в одній свитці) і цей костюм аж ніяк не BRIONI. Вже через десять хвилин після першого шоку я двічі переглянув відео і нарешті, відкинувши емоції, почав аналізувати побачене з точки зору замовника та виробника цього відеопродукту. Отже... Перші числа вересня 2015-го року. Радикальна Партія Олега Ляшко виходить з коаліції, що фактично унеможливлює прийняття порошенківської редакції Конституції. Ляшка треба мочити. На самого Ляшка вийти складно, але його соратники куди більш відкриті, тим паче, напередодні місцевих виборів. Ігор Мосійчук - один з провідних діячів РПЛ, який займається організацією виборів по всій Україні, у тому числі і фінансовими аспектами. Кожен день у нього десятки зустрічей із різними людьми. До мене, як до майстра чорного піару приходить людина і каже, що треба замочити Мосійчука. В замовника є така собі людина, яка готова принести на зустріч із Ігорем приховану камеру із мікрофоном. Я зустрічаюсь із цією людиною і даю наступні рекомендації. 1. Обирати місце зустрічі так, щоб Ігор Мосійчук у денний час сидів на фоні великого вікна. Мета цієї рекомендації - зробити так, щоб він був на контровому світлі, щоб обличчя його було завжди у тіні і не видно було в який момент людина говорить, а в який мовчить. 2. Будувати розмову так, щоб з вуст Мосійчука якоможна частіше звучали цифри. Ну, наприклад, питання: - Скільки виборців прийде на вибори в Полтаві? - Десь сто тисяч... - А в Лохвиці? - Десь двадцять - двадцять п"ять тисяч, може більше, може менше... Бажано, щоб в розмові звучали слова: "брати", "платити", "Все, що нажите непосильним трудом". Мета цієї рекомендації - можливість вирізати ці слова. 3. В момент, коли Мосійчук мовчить, закривати камеру руками, чи робити вигляд, що щось збилося, та камера дивиться в інший бік. Все це потрібно для отримання набору слів, речень сказаних Ігорем, щоб при подальшому монтажі просто вставити ці слова в той момент, коли міміки Ігора не видно. Отже, через деякий час я отримаю чотири - п'ять відеозаписів з яких я маю зробити один- два, може три записи, що можна представити як доказ корупційних дій. Мені залишається розвести відео та звукову доріжки і нарізати найбільш вдалі слова... Тепер подивимося відео разом: 1-й фрагмент: 00.00 - 00.20 - По кар'єру я тобі розказую, значить, нууу, мінімум, сто тисяч нести надо, мінімум для отримання ліцензії. Прийшла би до мене людина і запитала, що мені зробити, щоб розпочав працювати кар'єр. Я би йому сказав, хто і як бере... Може Мосійчук бере? А хто такий Мосійчук? Депутати не дають ліцензій. Чи може РПЛ - партія влади? Може РПЛ призначає чиновників, губернаторів, всіх тих, хто має право підпису? Їх призначають міністри. Чий Кабмін? БПП та Фронт Змін? На той момент у єдиний представник РПЛ у Кабміні Валерій Вощевський вже подав у відставку і не міг підписати ніяких ліцензій. І до попереднього розподілу посад ніякого відношення не мав, бо з перших днів перебування на посаді віце-прем'єра важко хворів і перебував на лікуванні. Отже, озвучені сто тисяч міг бі взяти тільки ставленик БПП чи ФРОНТУ ЗМІН. Ідемо далі. 2-й фрагмент. 00.20 - 00,58 - Дивись, Віталік, ой, Ігор, я тобі помогу по кар'єру, я тебе прикрию даже єслі ти начнеш видобуток, но паралельно будешь делать документи. Прикрию із міліцією, і з СБУ... З прокуратурою не прикрию пока. Оставався б Ян - то із прокуратурою прикрив би. Ти мені ці документи, копії, підготуєш, а я завезу хлопцям, дай їм деньги, щоб вони швидше зробили. Наскільки я розумію, мова йде про бурштиновий кар'єр. На волині кожне малюк знає, що нелегальний бурштиновий видобуток кришують корупціонери з СБУ, міліції, прокуратури. І перші, і другі, і треті є призначенцями Порошенка та Яценюка. Що вимагає Ігор Мосійчук від бізнесмена, (який скоріш за все задекларував, що буде допомогати партії на виборах)? Ігор вимагає: легалізуй свій бізнес, виходь з тіні... Оформлюй документи і навіть простимулюй чиновників (ставлеників Порошенка та Яценюка), щоб вони прискорили оформлення документів і ставай легальним бізнесменом, що платить податки. Чи може Ігор сказав, що клади мені гроші до кишені і залишайся й надалі в тіньовій економиці? 3-й фрагмент: 00.59 - 01.55 Таємничий Ігор запрошує Ігора на зустріч, щоб той, як раз, сів біля вікна в темній зоні. Незнайомець заговорив, за кадром... Ми не бачимо його обличчя, на те і весь розрахунок. Ми не знаємо чи він зараз це говорить, чи його голос записаний після... Ідентифікуючого діалогу нема. Ми чуємо Мосійчука тільки коли він кличе - "Андрій!!!". Обличчя Ігора під час передачи грошей, чи чогось схожого на гроші, перекрито руками, і сказані ним в той момент слова могли бути вирізані. Що це за гроші? Це могли бути гроші на пітримку партії на виборах. Не хочу спекулювати на цю тему, але це могли бути гроші на допомогу АТО. Чи може бронєжилєти, автомобілі, інструмент, їжа, медикаменти, якими партія ділиться с солдатами беруться з повітря? Ми не знаємо, чи говорив Ігор слова про ментів чи екологів саме в цей момент, чи то звуковий фрагмент зовсім іншої розмови, який був просто прилеплений в монтажній студії? 4-й фрагмент: 01.55 - 02.13 Цей фрагмент повністю викриває фальсифікацію. Якийсь Ігор щось говорить за кадром. Де він це говорить? В цій кімнаті чи в монтажній студії в мікрофон. А далі стається диво. Голос Ігора звучить, а губи не рухаються. Я дуже добре знаю Ігора, він не вміє "Чрєвовєщать". Це підлог, прямий і непрфесійний. Власне я би в шию вигнав такого горе-спеціаліста... 5-й фрагмент 02.15-03.00 На перший погляд - ось вона корупція у чистому вигляді. Депутат вимагає гроші. говорить, що і скільки коштує, запит, звернення... Але камера дивиться кудись в бік на якогось мужика. Ми чуємо тільки розмову. Що це, необачність того, хто веде з'йомку? Та ні, це типовий приклад фальсифікації. Голос Мосійчука не підроблений, просто його промова складається із слів, вирізаних з інших розмов і склеюється. Це задачка для середньої руки звукооператора. Ви навіть не уявляєте, що можна зкомпілювати з невинної бесіди. 6-й фрагмент. На останньому франменті ми бачимо якусь передачу грошей, чи не грошей. А навіть якщо це гроші? Що може бути дивного в тому, що партія фінансується не олігархами, а провінційними підприємцями? Хіба у партії, за сьогоднішніми законами є якесь офіційне джерело фінансування? На жаль підприємців, які можуть допомогти партії дуже мало. Наприклад я, заступник голови Київської міської організації РПЛ не маю ніякого бюджету. В мене телефонна трубка червона від звінків всіляких фірм, що надають рекламні площини, роблять відеороліки, розміщують теле та радіорекламу. Вони не вірять, що в мене за душею нема нічого. Думають, що я потайки проштовхую "своїх" (така собі, внутрішньопартійна корупція), підмигують, пошепки пропонують відкати і не вірять, що якійсь багатій не підкинув нам два-три-пять-десять мільйончиків. Нема... Редакція Майстерень (Л.П./М.К.)
[ 2015-09-19 22:56:04 ]
Мосійчук і шоколадний суд В тому числі і про злочини порошенка Редакція Майстерень (Л.П./М.К.)
[ 2015-12-11 00:34:06 ]
Трішки про світ невидимий навколо нас )
До речі, чи пам"ятаєте, як звали батька Аврама? Так - Фарра, що значило - Місяць. Так от про це і в Девіда Айка, про Звіра, що захопив людство, і він живе саме на Місяці.... Редакція Майстерень (Л.П./М.К.)
[ 2016-01-21 10:13:49 ]
Чи Переяславська Рада здавала Україну московії? Сергій Коваленко "В коментарях до мого позавчорашнього посту про Переяславську Раду деякі з дописувачів виявили різку незгоду з тим, що ця рада не мала нічого спільного з втратою Україною своєї незалежності на користь Москви і що такий погляд є нічим іншим, як звичайними московськими брехнями. Тому мушу дати деякі роз'яснення. Товариство шановне! якщо на Переяславській Раді 1654 р. Гетьман Богдан Хмльницький здав Україну Москві, то як так вийшло, що на момент його смерті 1657 р. Україна була незалежною державою? докази? будь ласка. 1657 р. Україна разом зі Швецією окупувала Польщу у той час як Москва разом з Польщею воювала проти Швеції, союзниці України. Було б це можливим, якби Україна була залежною від Москви? Аж ніяк! Далі. Якщо у Переславі 1654 р. Гетьман Богдан Хмельницький здав Україну Москві, то як вийшло так, що Україна від 1658 до 1676 р. вела безперервні війни проти Москви як незалежна держава. Що? вона визволилася по смерті Богдана Хмельницького? тоді назвіть подію, внаслідок якої це визволеня відбулося упродовж 1657 - 1658 рр. Такої події немає. Отже Україна весь час від Переяславської Ради 1654 р. до 1676 р. лишалася незалежною. Тобто московський міф про Переяславську Раду 1654 р. як акт возз'єднання України з Московщиною є чистою брехнею, покликаною приховати той факт, що Москва знищила українську незалежність внаслідок багаторічної кривавої війни з нею. Бо сам факт цієї війни не вкладався в її брехні про одвічно "братскіє народи". Отже Богдан Хмельницький не має жодного стосунку до втрати Україною незалежності. Її було втрачено через 19 років по його смерті." https://www.facebook.com/permalink.php?story_fbid=923763847700409&id=100002004078222 Редакція Майстерень (Л.П./М.К.)
[ 2016-01-21 10:17:24 ]
Анексія Криму Автор – Сергей Логинов — Крым добровольно вошел в состав России!!! — Официально? — Ну да, представители Крыма официально подписали с Путиным договор и на основании этого договора были внесены изменения в Конституцию РФ — всё правильно! — А с кем именно подписал Путин договор? — С мэром Севастополя Чалым, премьер-министром Крыма Аксёновым и председателем Госсовета Республики Крым Константиновым — с официальными лицами. — В Севастополе есть мэр? — Ну пока был в составе Украины, то согласно Конституции не было, но севастопольцы избрали народного мэра? — Народного? Мэра всегда избирает народ своим голосованием, зачем эта приставка? — Тут ситуация особенная, севастопольцы избрали своего мэра на митинге, он гражданин России, другого пути избрания, к сожалению, не было. — То есть Чалый не может называться мэром, как минимум, по двум причинам: в Севастополе, согласно действующей на момент его избрания Конституции, не было поста мэра, а Чалый, согласно закону не мог быть избранным мэром, даже если бы такая норма в Конституции была. Поэтому его и называют не просто мэром, а народным мэром, декоративным или же попросту - незаконным. — Согласно законам Украины — да. — А Россия после присоединения Севастополя подтвердила его полномочия? — Не знаю, вроде как отстранила от исполнения обязанностей... — А Аксенов премьер-министром стал легитимно? — Ну да, голосованием депутатов Верховной рады Крыма. — Можно увидеть видеозапись заседания? — Нет, там журналистов не было. — Почему? — Ну, самооборона Крыма захватившая здание, не пустила журналистов. — Это ведь были российские военные, по словам Путина. — Путин сказал не так, он сказал, что за спинами самообороны стояли российские военные. — А какая разница? — Ну, небольшая... — Аксёнова избрали премьер-министром украинской административной единицы в здании, захваченном российскими военными без присутствия прессы? — Получается, что так, но все-равно избрали. — А кворум был? — Не знаю, но говорят, что был. Была бы видеофиксация, мы бы это увидели... Перегнули палку немного. — Был бы кворум — была бы видеофиксация, Аксёнов нелегитимен. А насколько легитимен Константинов? — Он-то уж точно легитимен — председатель Госсовета Республики Крым. — Председатель чего? Согласно Конституции Украины есть лишь Верховная Рада Автономной Республики Крым. Откуда взялся "Госсовет Республики Крым"? Согласно Конституции какой страны есть такой орган? — Республики Крым. — Есть такая страна? — Да нет же, Крым вошел в состав России. — Но до вхождения в состав России в Крыму не могла действовать конституция РФ, значит Госсовет Республики Крым — неконституционный, незаконный орган. — Но референдум подтвердил законность воссоединения. — А референдум организовали эти трое? — Да, но важно, не кто организовал, а как люди проголосовали. — А кто подтвердит, что люди проголосовали? Были наблюдатели? Откуда? — Были, из России. — Опять только из России. А из Украины, ОБСЕ, других стран и международных организаций, журналисты? — А как же! Были — наблюдатели из стран Европы были — из Сербии, Венгрии, Латвии, Испании... — Да, но это были представители правых, ультра-правых и прочих консервативных, лояльных к Путину западных организаций. Проще говоря — западные нацисты и фашисты, от венгерских "Йоббиков" до сербских четников, купленные за "черный нал" мерзавцев и негодяев, собранные Институтом СНГ под крыло CIS-EMO. Глава CIS-EMO — фашист из баркашовского РНЕ (оттуда же и донецкий "народный губернатор" Губарев) Алексей Кочетков. Верно? — Ну... Ну, потому что ситуация такая... напряжённая. — Такая же, как и при избрании Аксёнова премьер-министром. Не уполномоченные люди незаконным способом провели незаконный референдум. — Ну и что, не смотря на все это, Крым все равно в составе России. — Совершенно верно, несмотря на нарушение всех законов и международных соглашений, Россия присоединила к себе Крым, или иными словами аннексировала. — Восстановила справедливость. — Совершив другую несправедливость? — Хрущёв незаконно передал Крым. — Незаконно? Юридические претензии есть? — Ну ладно, законно, но несправедливо. — Несправедливо? Крым был передан в обмен на территории, равные по площади Крыму: чернозёмы Восточной Слобожанщины и Таганрог в обмен на убитый после депортации крымских татар Крым. Если и несправедливо, то по отношению к кому? https://www.facebook.com/slava.rabinovich.9/posts/1006001976127783 Редакція Майстерень (Л.П./М.К.)
[ 2016-02-13 23:30:33 ]
Можливо комусь стане в пригоді - дуже мудрі поради з діагностики і лікування, в т.ч. і самостійного.
А. Т. Огулов - Доктор народной медицины, профессор Володимир Ляшкевич (М.К./М.К.)
[ 2016-04-05 14:03:54 ]
Для цінителів музики - фантастичний сервіс! http://radiooooo.com/ Редакція Майстерень (Л.П./М.К.)
[ 2017-01-01 12:50:41 ]
Ну ось і знову Зимові наші свята і чудова музика України
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.)
[ 2017-01-10 11:45:13 ]
Виступ директора Інституту української мови Національної академії наук України, доктора філологічних наук, професора Гриценка Павла Юхимовича на засіданні Конституційного Суду України з розгляду справи за конституційним поданням 57 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України «Про засади державної мовної політики» 13 – 14 грудня 2016 року.
Майстерень Адміністрація (Л.П./М.К.)
[ 2017-02-03 00:16:10 ]
Блюз і ще раз блюз, супер група BLUES COUSINS Sleepless Night, Instrumental Редакція Майстерень (Л.П./М.К.)
[ 2018-02-03 11:32:42 ]
Наш великий невідомий загалу земляк - геній Божистої гітари. Світова надзнаменитість гітарист Estas Tonne Редакція Майстерень (Л.П./М.К.)
[ 2020-12-04 13:28:57 ]
Як насправді ми будемо лікуватися від усіх хворіб!
Або квантове лікування. Ми можемо вже самі і зараз це робити! А вченого вбили на тому тижні ( Редакція Майстерень (Л.П./М.К.)
[ 2020-12-08 22:15:26 ]
Як в лікарнях навмисно вбивають пацієнтів, начебто лікуючи від ковіда.
Чи варто покладатися на сучасну медицину? Редакція Майстерень (Л.П./М.К.)
[ 2021-05-10 13:09:02 ]
Сумна звістка. Вчора не стало Олексія Кацая. Він ще десь тут, з нами, і над нами, тільки тілесно не поруч, руки і теплого слова підтримки вже не подасть. Але залишились відображені на папері і на наших шпальтах його творчі світи - поетичні і художньої прози. Олексій Кацай йтиме в них далі і далі. І це, напевно, найкраще, шо ми можемо один одному на Землі побажати. Сергій Гупало (М.К./М.К.)
[ 2021-05-10 15:31:00 ]
 Сумно. З Олексієм Кацаєм ми познайомились десь на початку 1984 року. Я тільки з війська прийшов... Бачилися ми на засіданнях Полтавської обласної літстудії "Полтавські джерела". Чомусь запам'ятався мені він своїм віршем "Моя диалектика", який друкувався з іншими творами літстудійців у популярній тоді обласній газеті "Комсомолець Полтавщини"... Олексій Кацай - з когорти тих, хто, на жаль, не зміг реалізувати свій творчий потенціал.Напевно його добре знають на Полтавщині. А в цілому по Україні мало хто його знає...І через це -- ще більше сумно..
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.)
[ 2022-06-20 16:53:30 ]
На тему російсько-української війни
Дивно, що Подоляки-Арестовичі постійно обманюють аудиторію, і не тільки вони - досі офіційно не визнали брехливості інформації, що, мовляв, на нас напало тільки 120-150 тисяч орків, насправді біля 300-350 тисяч кремлефашистів, і те, що в нас на той момент було аж 250 тисяч захисників (насправді тільки 120 тисяч) в бойових частинах. І навіть втративши нині біля 43000 (загиблими, це точніше за 33000, бо стільки осіб стале не виходять на зв'язок з фашистами-родичами) і 120-140 тисяч пораненими (мінімум 1 до 3-4 із загиблими), угрупування кремлефашистів в Україні й нині налічує біля 300000 осіб. Всього ж в армії кремлефашистів - 1 млн. осіб! Хто ввів українську владу в оману - чи вони й досі нас постійно обманюють? Ось питання до громадськості. Якщо і в голові в президента буде самообман, то це остання справа. В цьому ж відео - про ленд-ліз. Ніяких 40 млрд. від бідона ми не отримуємо, бідона змусили республіканці внести хоча би 6 млрд дол. на військові витрати! В цілому із цих 40 млрд. для України тільки 17 млрд. ( на рік з листопада починаючи) з них військові 6 млрд. Див: https://youtu.be/VSZesjIekRg КАРТА САЙТУ | Щодо "Майстерень" | Щодо Поезії | Поетичні дійства. Відзначення, конкурси | Щодо СЦЕНИ" | КОНТАКТИ
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень" Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках! 
Executed in 0.2097 seconds
|
– Лазар у листі каже, що просить сприяти відродженню Свято-Володимирського Херсонського чоловічого монастиря, – каже пан Марченко. – Тобто вони хочуть повернутися до тих часів, коли на території цієї пам’ятки був чоловічий монастир. Монастир почали зводити в 1850 році, а розкопки Херсонесу почалися у 1827-му.
А так само, як і все починалося – з бандитського формування виборчих комісій, які в своїй переважній масі очолили представники Партії регіонів. Вони не допускають осіб, які згідно із законом повинні контролювати підрахунок голосів. Членів комісій, представників і спостерігачів від інших партій не допускають, виганяють за будь-яке зауваження. Навіть журналістів виганяють... 
Це маячня собача! Комуністи, як корабельні щури, бідні! За своєю ідеологією ми ніколи цим не займалися. Ми весь час стояли за те, щоб були чесні вибори. 
25.10.2010 15:05 _ Олег Медведєв
От таке підрахуйство. Харківські бюлетені. Хроніка подій. Відео
1. Надходження інформації
Інформацію про те, що в одній із друкарень Харкова (поліграфічна фірма "Фоліо-Плюс", вул. Лодзинська, 12) друкуються фальшивки, одержав 22.10.2010 року пізно ввечері телефоном від аноніма керівник обласної організації "Батьківщини", кандидат на пост мера Харкова Арсен Аваков. За словами людини, яка дзвонила, "ліві" бюлетені друкуються у величезній кількості, без жодних спеціальних методів охорони, захисту, контролю та обліку. Відтак продукція вивозиться з друкарні в невідомому напрямку. На цьому ж підприємстві, повідомив анонім, друкується агітаційна продукція без вихідних даних, у тому числі, Партії регіонів.
2. Виїзд до друкарні.
Близько 12:30, одразу після брифінгу, на ПП "Фоліо-Плюс" виїхали народні депутати України Філенко та Логвиненко. Разом з ними до друкарні виїхали депутати Харківської міської ради, члени обласних та міського передвиборних штабів "Батьківщини", представники харківських ЗМІ.
Народним депутатам, які приїхали до друкарні, охорона ПП "Фоліо-Плюс" повідомила, що керівництва немає на місці. З генеральним директором – Дмитром Баланом – телефоном зв'язався Володимир Філенко. Під час телефонної розмови Балан підтвердив Філенкові, що його поліграфічне підприємство друкує бюлетені для виборів 31 жовтня 2010 року. Відповідати на будь-які додаткові питання з боку Філенко директор друкарні відмовився, але погодився виконати прохання В. Філенка приїхати у друкарню.
ЗМІ на територію допущені не були.
Директор друкарні Дмитро Балан розповів народним депутатам, ніби видавництво "Фоліо-Плюс" уклало договір на оренду друкарського устаткування з іншим видавництвом – "Майдан", яке нібито й займається друком бюлетенів до виборів.
У той же час, надати будь-які документи, що підтверджують правочинність друкування "Майданом" та "Фоліо-Плюс" документів суворої звітності до виборів Дмитро Балан не зміг через їхню відсутність в друкарні. Крім того, як виявилося, бюлетені на устаткуванні "Фоліо-Плюс" друкують працівники саме цієї друкарні, що підтверджується розповідями самих друкарів.
Договорів територіальної виборчої комісії із зазначеною друкарнею Дмитро Балан надати так само не зміг. Як не зміг і надати документи, що підтверджують правильність виготовлення, обліку та транспортування бюлетенів.
Народні депутати викликали на місце друкування бюлетенів слідчо-оперативну групу прокуратури і міліції. Владимир Філенко зажадав від Дмитра Балана негайно зупинити процес друку неврахованих бюлетенів і звернувся з відповідним депутатським запитом до прокуратури області.
3. Обласна виборча комісія.
У той самий час, коли народні депутати України Філенко та Логвиненко виїхали на територію ПП "Фоліо-Плюс", керівник обласного виборчого штабу "Батьківщини" Юрій Прав та член партії (колишній керівник обласного тервиборчкому) Микола Селезньов у супроводі представників ЗМІ направилися до обласної виборчої комісії з примірниками неврахованих бюлетенів.
Вимоги, які Прав Ю.Г. та Селезньов Н.В. висували до облвиборчкому: припинити процедуру видачі бюлетенів, оприлюднити інформацію – де, на яких підставах, у яких кількостях, за якого контролю друкуються бюлетені для голосування, як контролюються форми, як контролюється процедура завезення бюлетенів. Представники "Батьківщини" вимагали затвердити нову форму бюлетенів і виготовити їх заново. Глава обласної виборчої комісії, член Партії регіонів Олександр Русанов обвинуватив Юрія Права у тому, ніби останній улаштував у комісії п'яний дебош, та вигнав представників "Батьківщини". При цьому Юрій Прав одразу відправився до обласного наркологічного диспансеру, де, після здачі відповідних аналізів, одержав на руки висновок лікарів про відсутність алкоголю в крові.
Буквально за годину глава Харківської облдержадміністрації Михайло Добкін заявив, що колишній керівник обласної виборчої комісії Микола Селезньов намагається зірвати терміни видачі бюлетенів.
"Хочу окремо сказати про ситуацію, що мені дуже не подобається: представник БЮТ, що був керівником обласної виборчої комісії пан (Микола) Селезньов втручається нахабним чином у роботу обласної територіальної комісії, намагаючись зробити все, щоб були зірвані терміни по видачі бюлетенів", – цитувала Добкіна прес-служба ХОДА.
4. ПП "Фоліо-Плюс", ситуація на вечір 23 жовтня 2010 року
Увечері 23.10.2010 року, після звернення до прокуратури області й міста народного депутата України В. Філенка, на територію ПП "Фоліо-Плюс" приїхали помічники прокурора міста Євген Терпелюк і Ліна Коса. Правоохоронці розпочали дослідчу перевірку фактів друку неврахованих бюлетенів на вибори до місцевих рад. На місце перевірки прибув і начальник міської міліції полковник Баранник.
Володимир Філенко та Леонід Логвиненко виявили в промислових цехах "Фоліо-Плюс" як вже видрукувані бюлетені, так і ті, що перебували у процесі друку. При цьому бюлетені друкувалися в цеху, де відбувався друк сторонньої продукції, наприклад, винних етикеток.
Працівники прокуратури провели опитування робітників підприємства, які підтвердили, що є співробітниками "Фоліо-Плюс" та безпосередньо займаються друком виборчих бюлетенів.
Після неодноразових вимог народних депутатів Володимира Філенка та й Олексія Логвиненка, керівники "Фоліо-Плюс" надали працівникам прокуратури договір на оренду друкарського устаткування. Згідно договору, "Фоліо-Плюс" передає своє устаткування в користування ТОВ "Майдан", яке і займається друком виборчих бюлетенів. При цьому, за словами народних депутатів, договір складений таким чином, що працівники "Фоліо-Плюс", які не мають дозволу тервиборчкому на друк виборчих бюлетенів, мають безконтрольний і необмежений доступ до процесу друку.
Як відзначили нардепи, побачене ними в друкарні "Фоліо-Плюс" є брутальним порушенням всіх можливих правил виготовлення документів суворої звітності, якими і є виборчі бюлетені. Зокрема, згідно Правил виготовлення документів суворої звітності, цикл виготовлення подібних документів повинен бути замкненим. Інакше кажучи, всі процеси, починаючи від виготовлення форм і закінчуючи нумерацією, повинні проходити на одному поліграфічному підприємстві. Будь-яка кооперація декількох підприємств при друкуванні документів суворої звітності категорично заборонена чинним законодавством України.
Крім того, Володимир Філенко відзначив, що, згідно роз'яснень і постанов ЦВК, друк виборчих бюлетенів повинен здійснюватися тільки в присутності співробітників правоохоронних органів. Що стосується друкування бюлетенів на "Фоліо-Плюс", то працівники правоохоронних органів довідалися про це винятково із заяв нардепів і повідомлень ЗМІ.
Близько 19:00 23 жовтня 2010 року біля ПП "Фоліо-Плюс" зібралося близько 200 жителів міста: народні депутати України, кандидати в депутати різних рівнів від опозиційних партій, прості мешканці Харкова.
Вимоги тих, що зібралися – провести всебічну та об'єктивну перевірку того, на якій підставі друкарня, яка не має на те законних підстав, займається друкуванням виборчих бюлетенів. Люди заблокували виїзд з території друкарні, оскільки побоювалися, що вже надруковані бюлетені можуть спробувати вивезти з "Фоліо-Плюс".
Люди, які зібралися, мали намір дочекатися результатів дослідчої перевірки, що на той момент часу на території друкарні проводили працівники міської прокуратури та міліції, народні депутати України.
Приблизно в 22:30 працівники міської прокуратури та народних депутатів України на складі готової продукції "Фоліо-Плюс" виявили близько 13 тисяч неврахованих бюлетенів. На багатьох пачках є напис: "Понаднормативна продукція".
При цьому доступ до складу з видрукуваними бюлетенями мали всі без винятку співробітники друкарні, що є кричущим порушенням законодавства. Крім того, як вдалося довідатися працівникам прокуратури та народних депутатів України, між ТОВ "Майдан" і друкарнею "Фоліо-Плюс" не існує договору про оренду складських приміщень.
Таким чином, народні депутати дійшли висновку, що бюлетені друкувалися з метою проведення масових фальсифікацій у ході виборів до місцевих рад в Харкові та області 31 жовтня 2010 року.
Крім того, в одному із цехів, де друкуються невраховані бюлетені для виборів до місцевих рад, працівники прокуратури знайшли тираж спецвипуску комунальної газети "Харківські вісті" з описом "заслуг" секретаря міськради і одного з кандидатів на крісло мера Геннадія Кернеса.
Саме це видання вже було викрито опозиційними силами у прямій агітації за Геннадія Кернеса. Тираж, виявлений у друкарні "Фоліо-Плюс", становив близько 300 тисяч примірників.
Прокуратура міста почала складати акти щодо всіх виявлених в друкарні порушень виборчого законодавства.
20:00 23 жовтня 2010 року. Вийшовши з території поліграфічного підприємства, начальник міської міліції полковник Баранник в прямому сенсі слова втік від присутніх біля друкарні людей.
Коли Баранник вийшов з друкарні, його обступили близько 100 громадян з проханням розповісти, що відбувається всередині і які попередні висновки прокуратури та міліції. Відповідати на запитання людей полковник відмовився і почав тікати.
Все це фіксували на фото та відеокамери представники ЗМІ, які зібралися під друкарнею "Фоліо-плюс". Журналісти та депутати обласної ради кинулися навздогін, намагаючись на ходу з'ясувати у керівника харківської міліції, чому він тікає і відмовляється відповідати на запитання. При цьому народ, що зібрався, скандував на адресу Баранника: "Боягуз!"
Зупинившись на кілька секунд, полковник Баранник "розговорився": "Розбираємося, більше нічого не скажу!", сів у машину і обхідними шляхами покинув район друкарні.
Приблизно о 20 годині 50 хвилин присутніх біля друкарні людей почала оточувати міліція та співробітники спецпідрозділу "Беркут". Крім того, в районі заводу "Південкабель", де розташована друкарня "Фоліо-плюс", ДАІ перекрила вулицю Лодзьку, створюючи тим самим незручності для жителів Харкова, і не пропускаючи на місце подій автомобілі.
5. Заява народного депутата України Володимира Філенка
Після проведення дослідчої перевірки співробітниками Харківської прокуратури в ніч на 24 жовтня 2010 р. підприємства "Фоліо-плюс", на якому друкувалися виборчі бюлетені, народний депутат Володимир Філенко зробив наступну заяву:
"На складі ми, спільно з представниками прокуратури, які робили опис того, що там знаходиться, знайшли велику кількість бюлетенів. Але на питання, скільки бюлетенів, яких бюлетенів, ніхто жодної чіткої відповіді нам дати не міг. На питання, скільки на склад надійшло бюлетенів за весь період друку – ніхто не дав відповідь. Скільки вивезено бюлетенів, в якому напрямку, ким вивезено – ніякої відповіді немає. Жодного документа, який би регламентував надходження продукції на склад, а також вивезення продукції зі складу, – нема. Жодного представника територіальної комісії, які повинні здійснювати контроль, на складі немає. Жодного представника видавництва "Майдан", яке є виконавцем замовлення ТВК, – нема.
Разом з тим, на складі повноправно хазяйнують представники "Фоліо-плюс", яке не є суб'єктом друку зазначених бюлетенів.
Бюлетені зберігаються разом з пивними етикетками, з етикетками для киселю, з етикетками для ікри. На даний момент ми перенесли бюлетені, опечатали їх в іншій кімнаті з тієї причини, що завтра приїдуть інші замовники за іншою продукцією і вони не зможуть забрати свою продукцію, тому що вона перегороджена бюлетенями.
Якщо вони відвантажували ікорні та пивні етикети, то постає питання – скільки можна взяти під руку цих пакетів з надрукованими, готовими бюлетенями, які виготовлені за зразком, затвердженим територіальною виборчою комісією, не відомо.
Тому ми констатуємо факт абсолютної відсутності контролю за кількістю надрукованих документів і способами їх вивезення з підприємства.
Приблизно 720 тис. бюлетенів ми знайшли на складі. Найцікавіше, що ми знайшли, – на піддоні лежала велика кількість бюлетенів, як потім було з'ясовано шляхом перерахунку, 12700, на яких зверху красувався такий промовистий напис: "С/ тираж". На наше прохання пояснити, що це означає – нам пояснили – це "сверхтираж".
Нам пояснили, що це такий механізм друку, який завжди є – "сверхтираж". А скільки "сверхтиражу" – жодного акту, жодного акту, як цей "сверхтираж" знищувався, нам також не було пред'явлено.
Я припускаю, що цим "сверхтиражом" можна спокійно торгувати як додатковими бюлетенями, давати зацікавленим мажоритарним кандидатам, наприклад. Можна взяти список, де кандидат "жирніше", у кого платоспроможність більше, і так, під руку, по парі пачок бюлетенів... і питання виборів вирішено.
12 тисяч бюлетенів понад тираж – це тільки одномоментно ми знайшли. Скільки було надруковано, куди він пішов, де подівся – на сьогодні це встановити фактично неможливо.
Сьогодні міліція так-сяк приїхала і включилася в роботу. Правда, вони дуже довго їхали – дві з половиною години, далі прохідної вони не пішли, ніяких дій за нашою спільною заявою вони не робили. Приїхала прокуратура, вона почала слідчі дії. На сьогодні ми заявляємо, що описаний сам процес друку і описано те, що побачили на складі. А інші слідчі дії? Ми сподіваємося, що вони продовжать їх завтра. Можливо, буде якась реакція територіальної виборчої комісії, видавництва "Майдан". Сьогодні вони відпочивають, хоча, вибачте, процес (виборчий) не зупинено. Дивіться, скільки тут людей: хоч субота, хоч неділя – вибори йдуть! Є відповідні календарні терміни, по яких повинні здійснюватися ті чи інші процедури.
На закінчення хочу сказати, що виготовлення бюлетенів є незаконним, виготовлення бюлетенів є безконтрольним і виготовлення цих безконтрольних і незаконних бюлетенів на сьогодні лишається безкарним.
За фактами того, про що я вам розповів, я особисто вважаю, що є всі підстави у прокуратури порушити кримінальну справу проти членів територіальної виборчої комісії, які не контролюють процес виготовлення бюлетенів. А також проти тих, кому вони замовили виготовлення цих бюлетенів, що є документом суворої звітності. Так само є підстави для порушення кримінальної справи щодо незаконного виготовлення та розповсюдження – стаття 158 Кримінального кодексу. Нас запевняють, що це питання буде вирішено упродовж доби, максимум – двох.
Перед вами стоять люди, які не зацікавлені у зриві виборчої кампанії і всі звинувачення, які лунають на нашу адресу, – надумані звинувачення. Ми хочемо привести все до ладу, примусити тих, хто відповідає за всі напрямки виборчого процесу, щоб кожен з них працював. Або ж відповідав перед законом. Або ж поклав заяву і пішов, якщо він не в змозі цю справу здійснити, а не брав на себе гріх, або кримінальну відповідальність".
Посилання на відео-матеріали:
1. Ранковий брифінг Авакова, Філенка, Логвиненка, Права
2. Події в облвиборчкомі:
3. Без коментарів, приїзд депутатів в ПП "Фоліо-плюс", зустріч з директором
4. Події ночі
Заява народного депутата України В. Філенка