ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Інша поезія):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.04.20
09:59
Про Павлика Морозова
Жив колись Морозов Павлик.
Причаївся, наче равлик,
а коли щось помічав,
«Гей, сюди!» - усім кричав.
Багатьох зігнув в дугу,
Жив колись Морозов Павлик.
Причаївся, наче равлик,
а коли щось помічав,
«Гей, сюди!» - усім кричав.
Багатьох зігнув в дугу,
2024.04.20
09:56
Ти будеш втішений її лляним платком
В останній стації де слів уже не треба,
Як був утішений в холодну ніч зими
Вустами жінки, що сплела із неба
Платок весни, платок що сповнив грудь
Гарячим сонцем сяяння любові
І був тобі пеленою в очах, туманним м
В останній стації де слів уже не треба,
Як був утішений в холодну ніч зими
Вустами жінки, що сплела із неба
Платок весни, платок що сповнив грудь
Гарячим сонцем сяяння любові
І був тобі пеленою в очах, туманним м
2024.04.20
07:21
Обіймаю і… благаю
Не носи до вітру сліз
Він і сам цього не знає,
Що розсіє сльози скрізь…
Хто їх годен позбирати?
Хто посмілиться, скажи?
Ну хіба якщо вже мати…
Це відомо всім — ази
Не носи до вітру сліз
Він і сам цього не знає,
Що розсіє сльози скрізь…
Хто їх годен позбирати?
Хто посмілиться, скажи?
Ну хіба якщо вже мати…
Це відомо всім — ази
2024.04.20
06:52
Війна не розуму, а дронів,
такі реалії буття.
Міста великі – полігони,
а ти у них мішенню став.
Замість примножити красиве,
множим життя людське на нуль.
Якщо хтось вижив це вже диво
під градом мін, ракет чи куль.
такі реалії буття.
Міста великі – полігони,
а ти у них мішенню став.
Замість примножити красиве,
множим життя людське на нуль.
Якщо хтось вижив це вже диво
під градом мін, ракет чи куль.
2024.04.20
05:27
Хмарки струмують понад дахом,
Немов сріблясто-біла ртуть,
І, пил здіймаючи над шляхом,
Корови з випасу ідуть.
Звисають яблука та груші,
З донизу зігнутих гілок,
І, мов його хтось міцно душить,
Кричить на Лиску пастушок:
Немов сріблясто-біла ртуть,
І, пил здіймаючи над шляхом,
Корови з випасу ідуть.
Звисають яблука та груші,
З донизу зігнутих гілок,
І, мов його хтось міцно душить,
Кричить на Лиску пастушок:
2024.04.19
22:47
Високі небеса, далекі виднокраї,
Галяви і луги виблискують в росі,
Прадавнішні дуби дива оповідають
І молоді гаї чудуються красі.
Там неба голубінь і жовте сяйво поля,
Зо світом гомонить одвічна давнина,
Але ота краса не вернеться ніколи,
Галяви і луги виблискують в росі,
Прадавнішні дуби дива оповідають
І молоді гаї чудуються красі.
Там неба голубінь і жовте сяйво поля,
Зо світом гомонить одвічна давнина,
Але ота краса не вернеться ніколи,
2024.04.19
18:27
Якби товариш Сі
пройшовся по Русі,
тільки Московію
лишив ісконно руським,
на повні груди
дихнуві би світ тоді,
сказавши розбещеній орді
належне їй: "Дзуськи!"
пройшовся по Русі,
тільки Московію
лишив ісконно руським,
на повні груди
дихнуві би світ тоді,
сказавши розбещеній орді
належне їй: "Дзуськи!"
2024.04.19
12:49
За чередою череда…
Роки біжать, мов коні
А з неба сочиться вода,
Але не на долоні…
Ступає кожен по землі
Куди — кому, є розклад
Старі похилені й малі
Спішать чомусь на розпад
Роки біжать, мов коні
А з неба сочиться вода,
Але не на долоні…
Ступає кожен по землі
Куди — кому, є розклад
Старі похилені й малі
Спішать чомусь на розпад
2024.04.19
08:13
А я стояла на глухім розпутті.
Гойдались зорі у ставочку.
Шляхи ожина застеляла пруттям,
Немов вдягала оторочку.
І та любов, як квітка на лататті,
Закрилась у вечірню сутінь.
На диво, щезло із душі сум'яття.
Гойдались зорі у ставочку.
Шляхи ожина застеляла пруттям,
Немов вдягала оторочку.
І та любов, як квітка на лататті,
Закрилась у вечірню сутінь.
На диво, щезло із душі сум'яття.
2024.04.19
08:00
Залишся у мені теплом осіннім,
І заходом не гасни у думках.
Бо то давно не мрія, то легка
Рожева тінь пелюстки, то - тремтіння
З чола спадаючого завитка.
То - тріпотіння крил, що не збулися,
Згубились на ходу, незвісно де.
І заходом не гасни у думках.
Бо то давно не мрія, то легка
Рожева тінь пелюстки, то - тремтіння
З чола спадаючого завитка.
То - тріпотіння крил, що не збулися,
Згубились на ходу, незвісно де.
2024.04.19
07:14
Пам'ять тобі, друже Варяже,
із Богом покойся, братику.
Слово лихе хіба хто скаже?
Один я пройду Хрещатиком.
Тільки спогад колючим дротом,
де ми до війни приковані.
Повзе крізь дим їдкий піхота,
через міста йде зруйновані.
із Богом покойся, братику.
Слово лихе хіба хто скаже?
Один я пройду Хрещатиком.
Тільки спогад колючим дротом,
де ми до війни приковані.
Повзе крізь дим їдкий піхота,
через міста йде зруйновані.
2024.04.19
06:07
Посадили квіти
Біля школи діти
І весняна клумба аж вогнем зайшлась, –
Іскорки шафрану,
В полум’ї тюльпанів,
Запашіли жаром з рястом водночас.
Квітів аромати
Стали наповняти
Біля школи діти
І весняна клумба аж вогнем зайшлась, –
Іскорки шафрану,
В полум’ї тюльпанів,
Запашіли жаром з рястом водночас.
Квітів аромати
Стали наповняти
2024.04.18
21:10
Я не сумую, просто – білий вальс,
А думка в пелюстках стоїть безвітрям.
І впала б вже, та звичка, Ісабель!..
А ти чи так дивилась і на нас,
Як на бездення прорваного неба,
Коли ми світ розрізали навпіл?
А думка в пелюстках стоїть безвітрям.
І впала б вже, та звичка, Ісабель!..
А ти чи так дивилась і на нас,
Як на бездення прорваного неба,
Коли ми світ розрізали навпіл?
2024.04.18
19:59
Ать-два! Ать-два!
В генерала голова.
Сам придумав, сам зробив.
Мабуть, орден заробив
Ще й підвищення звання.
А все інше – то дурня.
Легко було при Союзі.
Перед старшими – на пузі,
В генерала голова.
Сам придумав, сам зробив.
Мабуть, орден заробив
Ще й підвищення звання.
А все інше – то дурня.
Легко було при Союзі.
Перед старшими – на пузі,
2024.04.18
19:35
Отримав нагороду мовчанням –
Найвищу нагороду нинішніх рапсодів,
Що шиють собі сорочки-мантії
Для буття-блукання в царстві марень,
Братів кіфари, сестер ірландської арфи,
Нагороди сумної білої тиші
Пелюстками анемон посипаної –
Нагороди мовчання
Найвищу нагороду нинішніх рапсодів,
Що шиють собі сорочки-мантії
Для буття-блукання в царстві марень,
Братів кіфари, сестер ірландської арфи,
Нагороди сумної білої тиші
Пелюстками анемон посипаної –
Нагороди мовчання
2024.04.18
19:12
Уранці 17 квітня російські варвари завдали ракетного удару по Чернігову.
Є загиблі. Багато поранених. Серед них четверо дітей…
Старенький Чернігів - в крові без сил…
Кремлінський палець униз: вбий його!
Святі мовчки виходять з могил.
Сльози в оча
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Є загиблі. Багато поранених. Серед них четверо дітей…
Старенький Чернігів - в крові без сил…
Кремлінський палець униз: вбий його!
Святі мовчки виходять з могил.
Сльози в оча
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Інша поезія):
2024.04.15
2024.04.15
2023.12.19
2023.11.22
2023.11.18
2023.11.06
2023.10.19
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Олександр Гора (1964) /
Інша поезія
Із розмови друзів: "...хто побачить,своє, в тому і є таке..."
Вітер перестає дути
І є тільки нескінченна прозорість повітря .
А вона - всюди. Тиша благовійна...
Два чорних птаха - Думка і Пам'ять
Нечутно пролітають над Землею.
Із настанням сутінків Святі птахи
Присідають до господаря на плечі
і докладно розповідають йому про все , що бачили.
_ Мандрівника, як брата, фея Світла пригорнула
І мовила йому слова:
...В світі зростають сили Добра ,
Адже сили - від Неба.
Гарна радість від Духовного хліба.
До справ Святих приєднався Схід.
Звірячому - біда , слабким - паростки Життя.
Духом повстали в Русі , підсумок очевидний.
І багатьма він шаною на види світлий.
Пророцтво є. Найдавніші живі.
Вони всю міць віддавали Носію Сили.
Сивочолого Одкровення святе ,
Суть цікава і багатьох захопить.
Подвижником, зі Сходу, сказано досить.
Хто відкидає Хліба - віддалився від Бога.
Суть ясна - розділені права , тумани густі ,
Духовна спрага, вогонь , сталева лайка...
Наполегливі глузування , відсутня рівновага , біль.
Побажання миру - Хліб Сіль.
Любов, лише Добро пророкує
І буде литися вдень і вночі ...
Відкриються Любові Двері ..
Залишилася лише риса одна ...
Знайде в собі відміну душа...
І немає місця в тому Величі ...
Хіба той факел догорів дотла?
Він дивом, лише в Любові тут уцілів.
_ Вершиться день і ніч робота ...
Для світлих думок і для зльоту ...
Над усіма Радуга зімкнулася
І всім нам тихо посміхнулася .
Як важлива кожна людина!
У її полі Життя пробуджене,
Де піраміда засвітилася ..
Як багатовимірне кіно здасться Любові Вікно .
Не кожен Душею побачить те ...
І Слово мудрості вчуватиме ..
Але, хто побачить,своє, в тому і є таке...
_ Так, у Витворі ж є ще загадки ...
Хто шукає Світло Душі, Той яскравий в тілі ,
І до Нього стікаються, і нині народ жаркий,
Хто за долю свою почав дбати ,
Щоб в світі тих стандартів вціліти ...
Адже є ж бо люди у вовчому тому образі,
Всі вони надягли маску величі ...
Готові в горлянки одне одному вже вчепитися.
Втратили своє нарождення особистості!
Холод і голод чекає в дорозі хворого ,
Горить Земля під ними , гряне термін
І буде цей подорожній самотній .
Бо душу дияволу продано за аршин ..
Смердотністю лише тільки Заходу милий він ...
Схід піднявся вже з колін .. багатьом у полі жарко ..
Горить Вогонь Любові в потоці яскравому ..
І Мати Земля , тією силою наповнює сердця,
Щоб Воля до Життя Землю відстояла .
Ми ж не судді, нам Суддя - Сам Бог.
Він чекає від нас рішень , покаяння,
В ті грізні хвилини випробування ..
_ У світ прийшов , із Мудрістю епохи ,
Одинаком мандрівник з глушини Молочного Шляху .
Водолій Чашу мірно виливає
І любов'ю Світла землі покроплює .
Дух Святий всім силу дав ,
Врата відкриті - там Світла жар.
Сатани закінчено бал-маскарадік ,
Лис-хитрун до лісу втік .
Ті , в кому злість і чвари сильні,
Ким викривлено правлять сили темряви ,
Будуть позбавлені Енергії Родового Гнізда
Істинно згинуть - як посіви Творця.
Осяяними Богом всі чвари геть зжиті ,
Співтворцям серця Пророцтвом відкриті.
Для світу , Хліба Знань дав Єдиній Творець.
Він , для всього Сущого - Вінець .
Тиша, благовійна - скарби людської пам'яті і мудрості. Господар, мило друзям всміхнувся. Струмує із Серця любов, як велика ріка. У небесах Місяць говорить із Зорею: «Він, всіх любить і буде вічно з тобою ...»
Дякую друзі. Бувайте здорові.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Із розмови друзів: "...хто побачить,своє, в тому і є таке..."
Вітер перестає дути
І є тільки нескінченна прозорість повітря .
А вона - всюди. Тиша благовійна...
Два чорних птаха - Думка і Пам'ять
Нечутно пролітають над Землею.
Із настанням сутінків Святі птахи
Присідають до господаря на плечі
і докладно розповідають йому про все , що бачили.
_ Мандрівника, як брата, фея Світла пригорнула
І мовила йому слова:
...В світі зростають сили Добра ,
Адже сили - від Неба.
Гарна радість від Духовного хліба.
До справ Святих приєднався Схід.
Звірячому - біда , слабким - паростки Життя.
Духом повстали в Русі , підсумок очевидний.
І багатьма він шаною на види світлий.
Пророцтво є. Найдавніші живі.
Вони всю міць віддавали Носію Сили.
Сивочолого Одкровення святе ,
Суть цікава і багатьох захопить.
Подвижником, зі Сходу, сказано досить.
Хто відкидає Хліба - віддалився від Бога.
Суть ясна - розділені права , тумани густі ,
Духовна спрага, вогонь , сталева лайка...
Наполегливі глузування , відсутня рівновага , біль.
Побажання миру - Хліб Сіль.
Любов, лише Добро пророкує
І буде литися вдень і вночі ...
Відкриються Любові Двері ..
Залишилася лише риса одна ...
Знайде в собі відміну душа...
І немає місця в тому Величі ...
Хіба той факел догорів дотла?
Він дивом, лише в Любові тут уцілів.
_ Вершиться день і ніч робота ...
Для світлих думок і для зльоту ...
Над усіма Радуга зімкнулася
І всім нам тихо посміхнулася .
Як важлива кожна людина!
У її полі Життя пробуджене,
Де піраміда засвітилася ..
Як багатовимірне кіно здасться Любові Вікно .
Не кожен Душею побачить те ...
І Слово мудрості вчуватиме ..
Але, хто побачить,своє, в тому і є таке...
_ Так, у Витворі ж є ще загадки ...
Хто шукає Світло Душі, Той яскравий в тілі ,
І до Нього стікаються, і нині народ жаркий,
Хто за долю свою почав дбати ,
Щоб в світі тих стандартів вціліти ...
Адже є ж бо люди у вовчому тому образі,
Всі вони надягли маску величі ...
Готові в горлянки одне одному вже вчепитися.
Втратили своє нарождення особистості!
Холод і голод чекає в дорозі хворого ,
Горить Земля під ними , гряне термін
І буде цей подорожній самотній .
Бо душу дияволу продано за аршин ..
Смердотністю лише тільки Заходу милий він ...
Схід піднявся вже з колін .. багатьом у полі жарко ..
Горить Вогонь Любові в потоці яскравому ..
І Мати Земля , тією силою наповнює сердця,
Щоб Воля до Життя Землю відстояла .
Ми ж не судді, нам Суддя - Сам Бог.
Він чекає від нас рішень , покаяння,
В ті грізні хвилини випробування ..
_ У світ прийшов , із Мудрістю епохи ,
Одинаком мандрівник з глушини Молочного Шляху .
Водолій Чашу мірно виливає
І любов'ю Світла землі покроплює .
Дух Святий всім силу дав ,
Врата відкриті - там Світла жар.
Сатани закінчено бал-маскарадік ,
Лис-хитрун до лісу втік .
Ті , в кому злість і чвари сильні,
Ким викривлено правлять сили темряви ,
Будуть позбавлені Енергії Родового Гнізда
Істинно згинуть - як посіви Творця.
Осяяними Богом всі чвари геть зжиті ,
Співтворцям серця Пророцтвом відкриті.
Для світу , Хліба Знань дав Єдиній Творець.
Він , для всього Сущого - Вінець .
Тиша, благовійна - скарби людської пам'яті і мудрості. Господар, мило друзям всміхнувся. Струмує із Серця любов, як велика ріка. У небесах Місяць говорить із Зорею: «Він, всіх любить і буде вічно з тобою ...»
Дякую друзі. Бувайте здорові.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію