ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.04.19
06:07
Посадили квіти
Біля школи діти
І весняна клумба аж вогнем зайшлась, –
Іскорки шафрану,
В полум’ї тюльпанів,
Запашіли жаром з рястом водночас.
Квітів аромати
Стали наповняти
Біля школи діти
І весняна клумба аж вогнем зайшлась, –
Іскорки шафрану,
В полум’ї тюльпанів,
Запашіли жаром з рястом водночас.
Квітів аромати
Стали наповняти
2024.04.18
21:10
Я не сумую, просто – білий вальс,
А думка в пелюстках стоїть безвітрям.
І впала б вже, та звичка, Ісабель!..
А ти чи так дивилась і на нас,
Як на бездення прорваного неба,
Коли ми світ розрізали навпіл?
А думка в пелюстках стоїть безвітрям.
І впала б вже, та звичка, Ісабель!..
А ти чи так дивилась і на нас,
Як на бездення прорваного неба,
Коли ми світ розрізали навпіл?
2024.04.18
19:59
Ать-два! Ать-два!
В генерала голова.
Сам придумав, сам зробив.
Мабуть, орден заробив
Ще й підвищення звання.
А все інше – то дурня.
Легко було при Союзі.
Перед старшими – на пузі,
В генерала голова.
Сам придумав, сам зробив.
Мабуть, орден заробив
Ще й підвищення звання.
А все інше – то дурня.
Легко було при Союзі.
Перед старшими – на пузі,
2024.04.18
19:35
Отримав нагороду мовчанням –
Найвищу нагороду нинішніх рапсодів,
Що шиють собі сорочки-мантії
Для буття-блукання в царстві марень,
Братів кіфари, сестер ірландської арфи,
Нагороди сумної білої тиші
Пелюстками анемон посипаної –
Нагороди мовчання
Найвищу нагороду нинішніх рапсодів,
Що шиють собі сорочки-мантії
Для буття-блукання в царстві марень,
Братів кіфари, сестер ірландської арфи,
Нагороди сумної білої тиші
Пелюстками анемон посипаної –
Нагороди мовчання
2024.04.18
19:12
Уранці 17 квітня російські варвари завдали ракетного удару по Чернігову.
Є загиблі. Багато поранених. Серед них четверо дітей…
Старенький Чернігів - в крові без сил…
Кремлінський палець униз: вбий його!
Святі мовчки виходять з могил.
Сльози в оча
Є загиблі. Багато поранених. Серед них четверо дітей…
Старенький Чернігів - в крові без сил…
Кремлінський палець униз: вбий його!
Святі мовчки виходять з могил.
Сльози в оча
2024.04.18
19:05
Ти виходиш з будинку, що носить прізвище якогось поета чи композитора,
А вона вже чекає тебе на балконі у свиті з каріатидами
І погляд її, як у звичайного, пристойного інквизитора,
Який знає, що буде далі, а тому милується міськими видами;
А тоді огля
А вона вже чекає тебе на балконі у свиті з каріатидами
І погляд її, як у звичайного, пристойного інквизитора,
Який знає, що буде далі, а тому милується міськими видами;
А тоді огля
2024.04.18
15:16
Терпіти несила, мовчати не можу,
бо замість весільного – траурне ложе.
Загинув хлопчина – йому дев’ятнадцять.
В матусі життя обірвалось неначе.
Її зрозуміють лиш ті, що втрачали.
Бо після такого – дорога печалі.
Дорога постійного смутку та болю.
бо замість весільного – траурне ложе.
Загинув хлопчина – йому дев’ятнадцять.
В матусі життя обірвалось неначе.
Її зрозуміють лиш ті, що втрачали.
Бо після такого – дорога печалі.
Дорога постійного смутку та болю.
2024.04.18
10:34
Політики, філософи, експерти…
Усіх несила і порахувать!.
Куми, свати, недоумки і смерди –
ота наразі «королівська рать»
аналізує, пророкує, пише,
висвітлює, доводить, викрива,
розбурхує і каламуте тишу…
Ярять і шаленіють нувориші –
Усіх несила і порахувать!.
Куми, свати, недоумки і смерди –
ота наразі «королівська рать»
аналізує, пророкує, пише,
висвітлює, доводить, викрива,
розбурхує і каламуте тишу…
Ярять і шаленіють нувориші –
2024.04.18
09:44
Люблю какао в молоці…
Моє їм привітання --
То друзі справжні, молодці
А особливо зрання…
Тако сьорбнеш ковточок їх
І завібрірує щодення…
І не згадати буде гріх
Любязність їх, і ймення…
Моє їм привітання --
То друзі справжні, молодці
А особливо зрання…
Тако сьорбнеш ковточок їх
І завібрірує щодення…
І не згадати буде гріх
Любязність їх, і ймення…
2024.04.18
08:39
Якщо серця співають, то вона, мов пісня.
Солодка чи гірка, але в житті не прісна.
І пишуться вірші, сонети й навіть оди.
І з розуму бентежно чарівниця зводить.
А очі набувають сонячного блиску,
І ось вона велична зовсім близько-близько.
Пірнають в г
Солодка чи гірка, але в житті не прісна.
І пишуться вірші, сонети й навіть оди.
І з розуму бентежно чарівниця зводить.
А очі набувають сонячного блиску,
І ось вона велична зовсім близько-близько.
Пірнають в г
2024.04.18
08:26
Циклопу треба жертва, voila,
і він знайшов її в центрі Европи,
нема потвори гірше москаля,
не люди, а трикляті азіопи.
У світі всі стурбовано мовчать.
Не можна, кажуть, монстра турбувати.
Коли вода затопить Арарат,
то хай потопить й полчища сохатих
і він знайшов її в центрі Европи,
нема потвори гірше москаля,
не люди, а трикляті азіопи.
У світі всі стурбовано мовчать.
Не можна, кажуть, монстра турбувати.
Коли вода затопить Арарат,
то хай потопить й полчища сохатих
2024.04.18
08:16
Не ласкає нас море життєве лазурними хвилями.
Не втішають його буруни, у вітрах неприкаяні.
Ми - дві чайки утомлені, низько літаємо й квилимо.
І чи крила піднімуть у завтра, напевно не знаємо.
Ми з тобою - дві чайки. І берег в такій невідомості.
З-
Не втішають його буруни, у вітрах неприкаяні.
Ми - дві чайки утомлені, низько літаємо й квилимо.
І чи крила піднімуть у завтра, напевно не знаємо.
Ми з тобою - дві чайки. І берег в такій невідомості.
З-
2024.04.18
05:58
Ширяє ластівка над мною
І так щебече угорі,
Що довго мовчки я не встояв
У співом збудженім дворі.
Почав підспівувати пташці –
І звеселіли небеса, –
І у конвалієвій чашці
Заграла перлами роса.
І так щебече угорі,
Що довго мовчки я не встояв
У співом збудженім дворі.
Почав підспівувати пташці –
І звеселіли небеса, –
І у конвалієвій чашці
Заграла перлами роса.
2024.04.17
21:42
У густому лісі, на дубі крислатім,
Знайшли собі хату
Орлиця та кішка, та свиня кирпата.
Орлиця вподобала собі верховіття,
Кішка полюбила над усе на світі
Просторе дупло. А свиня кирпата
Внизу оселилась: жолудів багато.
Жили тихо й мирно. Кожен сам
Знайшли собі хату
Орлиця та кішка, та свиня кирпата.
Орлиця вподобала собі верховіття,
Кішка полюбила над усе на світі
Просторе дупло. А свиня кирпата
Внизу оселилась: жолудів багато.
Жили тихо й мирно. Кожен сам
2024.04.17
14:19
А це не раша почала війну
та і Європа, нібито, не винна,
що не одну
годує звірину
і поїть її кров’ю України.
***
А нами управляють не каліки,
та і Європа, нібито, не винна,
що не одну
годує звірину
і поїть її кров’ю України.
***
А нами управляють не каліки,
2024.04.17
09:42
Основне завдання курсу —
Бути кращим в черзі знань…
І не бути сліпим буслом
Поміж зібраних питань…
Раптом хтось візьме і бовкне
Щось про славу, про медаль…
Якщо він… ще й осінь жовкне —
Стелить паморозь печаль…
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Бути кращим в черзі знань…
І не бути сліпим буслом
Поміж зібраних питань…
Раптом хтось візьме і бовкне
Щось про славу, про медаль…
Якщо він… ще й осінь жовкне —
Стелить паморозь печаль…
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
2024.04.01
2024.02.08
2023.12.19
2023.11.15
2023.10.26
2023.07.27
2023.07.15
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Василь Буколик /
Проза
Адольф Гітлер. Політичний заповіт
Рейтингування для твору не діє ?
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Адольф Гітлер. Політичний заповіт
Перша частина політичного заповіту
Понад тридцять років минуло відтоді, як 1914 року я зробив свій скромний вклад, ставши добровольцем під час Першої світової війни, нав’язаної Райхові. Протягом цих трьох десятиріч я діяв виключно з любові до свого народу й вірності йому в усіх своїх думках, вчинках і житті загалом. Це давало мені силу ухвалювати найтяжчі рішення, перед якими коли-небудь поставав простий смертний. Протягом цих трьох десятиріч я витрачав свій час, робочу енергію та здоров’я.
Неправда, що я чи будь-хто інший в Німеччині хотів війни 1939 року. Її жадали й спровокували саме ті державні діячі інших країн, які або самі мали єврейське походження, або діяли в інтересах євреїв. Я зробив забагато пропозицій з обмеження озброєнь і контролю над ними, чого ніколи не зможуть оминути майбутні покоління, коли вирішуватиметься питання, чи лежить відповідальність за розв’язання цієї війни на мені. Більше того, я ніколи не прагнув, аби після Першої фатальної світової війни вибухнула би Друга проти Англії чи тим більше проти Америки. Пройдуть віки, і з руїн наших міст і монументів виросте ненависть супроти тих, хто несе кінцеву відповідальність, кому ми повинні дякувати за все – міжнародне єврейство і його приспішники.
За три дні до початку німецько-польської війни я знову запропонував британському послові в Берліні вирішення німецько-польської проблеми – подібне до того, яке було у випадку з Саарським регіоном – міжнародний контроль. Цієї пропозиції також не можна заперечувати. Її було відкинуто лише тому, що в керівних колах англійської політики хотіли війни, частково з ділових міркувань, а частково під впливом пропаганди, яку організувало міжнародне єврейство.
Також для мене було цілком очевидним: якщо народи Європи стануть розмінною монетою, то саме євреї, як справжні злочинці в цій кривавій боротьбі, нестимуть відповідальність за це. Я не мав ані крихти сумніву в тому, що за цей час не лише мільйони дітей європейських арійських народів помруть від голоду, не лише мільйони дорослих людей знайдуть смерть, не лише сотні тисяч жінок і дітей згорять і загинуть під бомбардуваннями в містах, і справжній злочинець не спокутує своєї провини навіть найгуманнішими засобами. По шести роках війни, яка, попри всі невдачі, одного разу відійде в історію, як більшість славних і доблесних проявів життєвих прагнень нації, я не можу покинути місто, котре є столицею Райху. Оскільки сил залишилося надто мало, аби вчинити дальший опір ворожому наступові в цьому місці, й наш опір поступово слабне, оскільки солдати, введені в оману, відчувають брак ініціативи, я хотів би, залишаючись у цьому місті, розділити свою долю з тими мільйонами інших людей, які добровільно вирішили вчинити так само. Крім того, я не бажаю потрапити до рук ворога, котрий жадає нової вистави, що її організували євреї ради задоволення істеричних мас.
Тому я вирішив залишитися в Берліні й добровільно обрати кончину в ту мить, коли зрозумію, що пост фюрера й канцлера далі не можна буде зберегти. Я помираю зі щасливим серцем, усвідомлюючи безсмертні діла й подвиги наших солдат на фронті, наших жінок у тилу, подвиги наших селян і робітників та небувалий в історії внесок нашої молоді, яка носить моє ім’я.
Цим я з глибини мого серця висловлюю вдячність усім вам, як єдине своє бажання, аби ви, незважаючи ні на що, не схотіли відмовитись од боротьби, але й далі продовжували її супроти ворогів вітчизни, неважливо де, вірні переконанню великого Клавзевіца. Від жертви наших солдат і від моєї власної єдності з ними до самої смерті, в будь-якому разі в історії Німеччини зійде сім’я сонцесяйного відродження націонал-соціалістичного руху й потім здійснення істинної єдності нації. Багато з найхоробріших чоловіків і жінок вирішили поєднати свої життя з моїм до самого кінця. Я просив і врешті наказував їм не робити цього, а взяти участь у дальшій боротьбі нації. Я прошу командирів армії, флоту й військово-повітряних сил зміцнити всіма можливими способами дух опору наших солдат у націонал-соціалістичній свідомості, особливо згадуючи той факт, що я особисто, як засновник і творець цього руху, віддав перевагу смерті над боязливим зреченням або навіть капітуляцією.
Можливо, в майбутньому це стане частиною кодексу честі німецького офіцера – як це вже трапилося на нашому флоті, – що здача району чи міста є неможливою і що передусім командири повинні йти попереду як блискучий приклад, чесно виконавши свій обов’язок до самої смерті.
Друга частина політичного заповіту
Перед смертю я виключаю з партії колишнього райхсмаршала Германа Ґерінґа й позбавляю його всіх прав, якими він користувався на підставі указу від 29 червня 1941 року, а також завдяки моїй заяві в райхстазі 1 вересня 1939 року. Замість нього я призначаю грос-маршала Деніца Райхспрезидентом і Верховним головнокомандувачем збройних сил.
Перед смертю я виключаю з партії та знімаю з усіх державних постів колишнього райхсфюрера СС і міністра внутрішніх справ Гайнріха Гімлера. Замість нього я призначаю райхсфюрером СС і керівником німецької поліції ґавляйтера Карла Ганке, а райхсміністром внутрішніх справ ґавляйтера Пауля Ґіслера. Ґерінґ і Гімлер, цілком незалежно від їх зради мені особисто, завдали невимірної шкоди країні та всій нації, ведучи таємні перемовини з ворогом, які вони проводили без мого відома й проти моїх бажань, і незаконно намагалися присвоїти собі владу в державі. Для того аби дати німецькому народові уряд, який би складався з благородних людей, уряд, який виконає свою обіцянку продовжити війну всіма засобами, – я призначаю таких членів нового Кабінету, котрі будуть лідерами нації:
Райхспрезидент - Деніц;
Райхсканцлер – д-р Геббельс;
Міністр у справах Партії – Борман;
Міністр закордонних справ – Зейс-Інкварт;
Міністр внутрішніх справ – ґавляйтер Ґіслер;
Воєнний міністр – Деніц;
Головнокомандувач сухопутних військ – Шернер;
Головнокомандувач військово-морського флоту – Деніц;
Головнокомандувач військово-повітряних сил –Ґрайм;
Райхсфюрер СС і начальник німецької поліції – ґавляйтер Ганке;
Економіка – Функ;
Сільське господарство – Баке;
Юстиція – Тірак;
Культи – д-р Шеель;
Пропаганда – д-р Навман;
Фінанси – Шверін-Кросіґк;
Праця – д-р Гупфауер;
Військова промисловість – Заур;
Керівник Німецького трудового фронту і член Кабінету Міністрів, райхсміністр – д-р Лей.
Хоча багато серед цих людей, як Мартін Борман і д-р Геббельс, разом зі своїми дружинами, приєдналися до мене з власної волі й не забажали покидати столицю Райху за жодних обставин, а забажали загинути тут разом зі мною, тим не менше я мушу просити їх підкоритися моїй вимозі й у цьому випадку поставити інтереси нації вище за їх власні почуття. Завдяки їх праці й товариській вірності вони будуть ще ближчі мені по смерті, я сподіваюся, що мій дух залишиться в них назавжди. Хай вони незмінно будуть стійкі, але ніколи несправедливі, й передусім хай вони ніколи не дозволяють страхові скувати їх дії, і хай честь нації стане вищою за все на світі. І врешті, хай вони усвідомлять той факт, що наше завдання, котре полягає в продовженні будівництва націонал-соціалістичної держави, означає роботу майбутніх віків, що вимагає від кожної простої людини постійно служити спільним інтересам і підкоряти цьому власну вигоду до повного виконання цього завдання. Я вимагаю від усіх німців, усіх націонал-соціалістів, чоловіків, жінок і всіх солдат збройних сил, аби вони були вірні й слухняні до самої смерті новому урядові й своєму президентові.
Насамперед я доручаю керівникам нації й тим, хто їм підлягає, ретельно дотримуватися законів раси й безжально протистояти всесвітньому отруювачеві всіх народів – міжнародному єврейству.
Укладено в Берліні 29 квітня 1945 року, о 4 год.
Адольф Гітлер
Засвідчили:
Д-р Йозеф Ґеббельс Вільгельм Бурґдорф
Мартін Борман Ганс Кребс
Понад тридцять років минуло відтоді, як 1914 року я зробив свій скромний вклад, ставши добровольцем під час Першої світової війни, нав’язаної Райхові. Протягом цих трьох десятиріч я діяв виключно з любові до свого народу й вірності йому в усіх своїх думках, вчинках і житті загалом. Це давало мені силу ухвалювати найтяжчі рішення, перед якими коли-небудь поставав простий смертний. Протягом цих трьох десятиріч я витрачав свій час, робочу енергію та здоров’я.
Неправда, що я чи будь-хто інший в Німеччині хотів війни 1939 року. Її жадали й спровокували саме ті державні діячі інших країн, які або самі мали єврейське походження, або діяли в інтересах євреїв. Я зробив забагато пропозицій з обмеження озброєнь і контролю над ними, чого ніколи не зможуть оминути майбутні покоління, коли вирішуватиметься питання, чи лежить відповідальність за розв’язання цієї війни на мені. Більше того, я ніколи не прагнув, аби після Першої фатальної світової війни вибухнула би Друга проти Англії чи тим більше проти Америки. Пройдуть віки, і з руїн наших міст і монументів виросте ненависть супроти тих, хто несе кінцеву відповідальність, кому ми повинні дякувати за все – міжнародне єврейство і його приспішники.
За три дні до початку німецько-польської війни я знову запропонував британському послові в Берліні вирішення німецько-польської проблеми – подібне до того, яке було у випадку з Саарським регіоном – міжнародний контроль. Цієї пропозиції також не можна заперечувати. Її було відкинуто лише тому, що в керівних колах англійської політики хотіли війни, частково з ділових міркувань, а частково під впливом пропаганди, яку організувало міжнародне єврейство.
Також для мене було цілком очевидним: якщо народи Європи стануть розмінною монетою, то саме євреї, як справжні злочинці в цій кривавій боротьбі, нестимуть відповідальність за це. Я не мав ані крихти сумніву в тому, що за цей час не лише мільйони дітей європейських арійських народів помруть від голоду, не лише мільйони дорослих людей знайдуть смерть, не лише сотні тисяч жінок і дітей згорять і загинуть під бомбардуваннями в містах, і справжній злочинець не спокутує своєї провини навіть найгуманнішими засобами. По шести роках війни, яка, попри всі невдачі, одного разу відійде в історію, як більшість славних і доблесних проявів життєвих прагнень нації, я не можу покинути місто, котре є столицею Райху. Оскільки сил залишилося надто мало, аби вчинити дальший опір ворожому наступові в цьому місці, й наш опір поступово слабне, оскільки солдати, введені в оману, відчувають брак ініціативи, я хотів би, залишаючись у цьому місті, розділити свою долю з тими мільйонами інших людей, які добровільно вирішили вчинити так само. Крім того, я не бажаю потрапити до рук ворога, котрий жадає нової вистави, що її організували євреї ради задоволення істеричних мас.
Тому я вирішив залишитися в Берліні й добровільно обрати кончину в ту мить, коли зрозумію, що пост фюрера й канцлера далі не можна буде зберегти. Я помираю зі щасливим серцем, усвідомлюючи безсмертні діла й подвиги наших солдат на фронті, наших жінок у тилу, подвиги наших селян і робітників та небувалий в історії внесок нашої молоді, яка носить моє ім’я.
Цим я з глибини мого серця висловлюю вдячність усім вам, як єдине своє бажання, аби ви, незважаючи ні на що, не схотіли відмовитись од боротьби, але й далі продовжували її супроти ворогів вітчизни, неважливо де, вірні переконанню великого Клавзевіца. Від жертви наших солдат і від моєї власної єдності з ними до самої смерті, в будь-якому разі в історії Німеччини зійде сім’я сонцесяйного відродження націонал-соціалістичного руху й потім здійснення істинної єдності нації. Багато з найхоробріших чоловіків і жінок вирішили поєднати свої життя з моїм до самого кінця. Я просив і врешті наказував їм не робити цього, а взяти участь у дальшій боротьбі нації. Я прошу командирів армії, флоту й військово-повітряних сил зміцнити всіма можливими способами дух опору наших солдат у націонал-соціалістичній свідомості, особливо згадуючи той факт, що я особисто, як засновник і творець цього руху, віддав перевагу смерті над боязливим зреченням або навіть капітуляцією.
Можливо, в майбутньому це стане частиною кодексу честі німецького офіцера – як це вже трапилося на нашому флоті, – що здача району чи міста є неможливою і що передусім командири повинні йти попереду як блискучий приклад, чесно виконавши свій обов’язок до самої смерті.
Друга частина політичного заповіту
Перед смертю я виключаю з партії колишнього райхсмаршала Германа Ґерінґа й позбавляю його всіх прав, якими він користувався на підставі указу від 29 червня 1941 року, а також завдяки моїй заяві в райхстазі 1 вересня 1939 року. Замість нього я призначаю грос-маршала Деніца Райхспрезидентом і Верховним головнокомандувачем збройних сил.
Перед смертю я виключаю з партії та знімаю з усіх державних постів колишнього райхсфюрера СС і міністра внутрішніх справ Гайнріха Гімлера. Замість нього я призначаю райхсфюрером СС і керівником німецької поліції ґавляйтера Карла Ганке, а райхсміністром внутрішніх справ ґавляйтера Пауля Ґіслера. Ґерінґ і Гімлер, цілком незалежно від їх зради мені особисто, завдали невимірної шкоди країні та всій нації, ведучи таємні перемовини з ворогом, які вони проводили без мого відома й проти моїх бажань, і незаконно намагалися присвоїти собі владу в державі. Для того аби дати німецькому народові уряд, який би складався з благородних людей, уряд, який виконає свою обіцянку продовжити війну всіма засобами, – я призначаю таких членів нового Кабінету, котрі будуть лідерами нації:
Райхспрезидент - Деніц;
Райхсканцлер – д-р Геббельс;
Міністр у справах Партії – Борман;
Міністр закордонних справ – Зейс-Інкварт;
Міністр внутрішніх справ – ґавляйтер Ґіслер;
Воєнний міністр – Деніц;
Головнокомандувач сухопутних військ – Шернер;
Головнокомандувач військово-морського флоту – Деніц;
Головнокомандувач військово-повітряних сил –Ґрайм;
Райхсфюрер СС і начальник німецької поліції – ґавляйтер Ганке;
Економіка – Функ;
Сільське господарство – Баке;
Юстиція – Тірак;
Культи – д-р Шеель;
Пропаганда – д-р Навман;
Фінанси – Шверін-Кросіґк;
Праця – д-р Гупфауер;
Військова промисловість – Заур;
Керівник Німецького трудового фронту і член Кабінету Міністрів, райхсміністр – д-р Лей.
Хоча багато серед цих людей, як Мартін Борман і д-р Геббельс, разом зі своїми дружинами, приєдналися до мене з власної волі й не забажали покидати столицю Райху за жодних обставин, а забажали загинути тут разом зі мною, тим не менше я мушу просити їх підкоритися моїй вимозі й у цьому випадку поставити інтереси нації вище за їх власні почуття. Завдяки їх праці й товариській вірності вони будуть ще ближчі мені по смерті, я сподіваюся, що мій дух залишиться в них назавжди. Хай вони незмінно будуть стійкі, але ніколи несправедливі, й передусім хай вони ніколи не дозволяють страхові скувати їх дії, і хай честь нації стане вищою за все на світі. І врешті, хай вони усвідомлять той факт, що наше завдання, котре полягає в продовженні будівництва націонал-соціалістичної держави, означає роботу майбутніх віків, що вимагає від кожної простої людини постійно служити спільним інтересам і підкоряти цьому власну вигоду до повного виконання цього завдання. Я вимагаю від усіх німців, усіх націонал-соціалістів, чоловіків, жінок і всіх солдат збройних сил, аби вони були вірні й слухняні до самої смерті новому урядові й своєму президентові.
Насамперед я доручаю керівникам нації й тим, хто їм підлягає, ретельно дотримуватися законів раси й безжально протистояти всесвітньому отруювачеві всіх народів – міжнародному єврейству.
Укладено в Берліні 29 квітня 1945 року, о 4 год.
Адольф Гітлер
Засвідчили:
Д-р Йозеф Ґеббельс Вільгельм Бурґдорф
Мартін Борман Ганс Кребс
Нотатка перекладача:
Усіх, хто читає цей заповіт, перекладач застерігає, що тут ми лише ознайомлюємо громадськість із останньою волею Адольфа Гітлера. Жодних намірів популяризувати ідеї нацизму ми не маємо, і це було б абсурдно, бо такі ідеї є цілком ворожі людяності й давно вже затавровані.
Але перекладач впевнений, що аби уникнути прямих чи опосередкованих повторень державного нацизму, ми повинні не «цнотливо» оминати подібні історичні явища, а ретельно їх вивчати. Тільки знаючи зло в усіх його проявах, можна з ним ефективно боротися, запобігати йому, знешкоджувати його в самому зародку.
Рейтингування для твору не діє ?
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
"Едвард Радзінський. Декілька зустрічей з покійним паном Моцартом"
• Перейти на сторінку •
"Французький концерт "
• Перейти на сторінку •
"Французький концерт "
Про публікацію