ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Критика | Аналітика):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.03.29
01:44
Хай осінь принесе нам перемогу!
На неї заслуговує народ!
Ми вільну обираємо дорогу
Без нечисті з сусідніх злих "болот".
Герої наші, хлопці та дівчата,
За волю платять дорого - життям.
Ми будемо боротися завзято!
На неї заслуговує народ!
Ми вільну обираємо дорогу
Без нечисті з сусідніх злих "болот".
Герої наші, хлопці та дівчата,
За волю платять дорого - життям.
Ми будемо боротися завзято!
2024.03.28
22:30
Тихо Янгол над церквою летів,
То посланець Господній
І весело загубив ненароком
з крилець пір’ї ну, розсипаючи…
Зі сміхом погляд на нас униз кидає
Все спустився, підняти хотів.
Та побачив в ту мить Україну.
І не стримав сердешний сльозу
То посланець Господній
І весело загубив ненароком
з крилець пір’ї ну, розсипаючи…
Зі сміхом погляд на нас униз кидає
Все спустився, підняти хотів.
Та побачив в ту мить Україну.
І не стримав сердешний сльозу
2024.03.28
22:29
Зачепила чимось дзеркало
Воно впало і розбилось
Ці уламки не зібрати
У них не видно відображення,
Хочеться просто взяти і збрехати.
У кривому дзеркалі щось відбилось
Хочу дізнатися, що відображає дзеркало?
Воно впало і розбилось
Ці уламки не зібрати
У них не видно відображення,
Хочеться просто взяти і збрехати.
У кривому дзеркалі щось відбилось
Хочу дізнатися, що відображає дзеркало?
2024.03.28
22:28
Господар взагалі собі я сам
І не вміючи церемониться з гостями
уявивши, як у дворі я з сусідом
Сіли в шахи грати.
Ось мізкує дід Панас,
Як би зробити правильний хід на шахівниці:
Він почав з білої пішки стартувати
І при цьому доброго короля зображ
І не вміючи церемониться з гостями
уявивши, як у дворі я з сусідом
Сіли в шахи грати.
Ось мізкує дід Панас,
Як би зробити правильний хід на шахівниці:
Він почав з білої пішки стартувати
І при цьому доброго короля зображ
2024.03.28
22:27
Прокинулися предки - в наші дні від жаху,
Щоб воскресити України красу і велич,
В собі - наші історії нагадати себе про наше походження,
Коли предки правили світом
Та несли Всевишнього Блаходать віри Роду,
Як свято земля…
Тепер історична легенда пр
Щоб воскресити України красу і велич,
В собі - наші історії нагадати себе про наше походження,
Коли предки правили світом
Та несли Всевишнього Блаходать віри Роду,
Як свято земля…
Тепер історична легенда пр
2024.03.28
22:25
Міріада світів у просторі Всесвіту
І химерно обертаються планети.
Галактик віддалених,
І Комета пролітаючи,
освітлює далеке світло.
О! Як великий простір Всесвіту,
Туди, у простори Світобудови,
У глибини життя неземного.
І химерно обертаються планети.
Галактик віддалених,
І Комета пролітаючи,
освітлює далеке світло.
О! Як великий простір Всесвіту,
Туди, у простори Світобудови,
У глибини життя неземного.
2024.03.28
22:24
Земні Ангели, небесні люди в небесах живете над нами…
Земні Ангели, небесні люди зі мною поруч, але я їх не бачу…
Земні Ангели, небесні люди зі мною поруч, але допомоги від них
мені, як ніби не видно…
Бо ми всі земні люди.
Я вірю у вічну душу вашу,
Земні Ангели, небесні люди зі мною поруч, але я їх не бачу…
Земні Ангели, небесні люди зі мною поруч, але допомоги від них
мені, як ніби не видно…
Бо ми всі земні люди.
Я вірю у вічну душу вашу,
2024.03.28
22:22
Ночами цілий світ завмирає,
повсюдно панує тиша.
У темряві раптом міріади зірок
вистилалися в загадковому небі.
У перлинному оздобленні блищать, як дари неба,
як люблю їхній таємничий блиск!
Приводять із собою таємничий вечір,
минаючи галактики т
повсюдно панує тиша.
У темряві раптом міріади зірок
вистилалися в загадковому небі.
У перлинному оздобленні блищать, як дари неба,
як люблю їхній таємничий блиск!
Приводять із собою таємничий вечір,
минаючи галактики т
2024.03.28
22:21
Орки, ви не знищете українську націю, нашу країну,
Бо ми виженемо варварів з рідної Батьківщини.
Вам тут не місце. Це не ваша земля,
Орки нелюди, які втілюють в життя зло.
Їх зневажають і гонять далеко.
Ворогують з усім світом,
Але світ на нашій сто
Бо ми виженемо варварів з рідної Батьківщини.
Вам тут не місце. Це не ваша земля,
Орки нелюди, які втілюють в життя зло.
Їх зневажають і гонять далеко.
Ворогують з усім світом,
Але світ на нашій сто
2024.03.28
22:20
Розкинувся в небі Чумацький шлях,
А навколо нього міріади незліченних зірок,
Кружляли легко і безтурботно,
Сяйво їх воєдино злилося.
Чумацький шлях освітлює промені,
А на землі: по коридорам лабіринта ми йдемо
Все життя своє знаходимося в дорозі.
А навколо нього міріади незліченних зірок,
Кружляли легко і безтурботно,
Сяйво їх воєдино злилося.
Чумацький шлях освітлює промені,
А на землі: по коридорам лабіринта ми йдемо
Все життя своє знаходимося в дорозі.
2024.03.28
22:18
Весна прийшла після суворої зими,
Лине пісня з далекого краю,
То мама рушник вишиває різними нитками,
Хрестиком долю своїх дітей заговорила:
Чорний - то журба.
Так мати журилася,
Бо матері втрачають своїх дітей на війні.
Голубий - то небо.
Лине пісня з далекого краю,
То мама рушник вишиває різними нитками,
Хрестиком долю своїх дітей заговорила:
Чорний - то журба.
Так мати журилася,
Бо матері втрачають своїх дітей на війні.
Голубий - то небо.
2024.03.28
22:17
Хтось грав на струнах
І звук нот створив мелодію
І занурившись глибоко в душу,
та надихнув нас танцювати…
І ми танцювали всю ніч до ранку,
прокинулась любов жива
і в серці крила розпустила…
І світлом заповнила тінь,
І звук нот створив мелодію
І занурившись глибоко в душу,
та надихнув нас танцювати…
І ми танцювали всю ніч до ранку,
прокинулась любов жива
і в серці крила розпустила…
І світлом заповнила тінь,
2024.03.28
22:16
Глянула я на зоряне небо,
вкрите зоряним покривалом
та побачила моя зірка мерехтить мені світлом.
Ця зірка горіла живим вогнем
та позначила мені дорогу на зоряному небі,
яку я знайшла на усипаному небі.
Ці зірки охороняються у храмі вогнів, передба
вкрите зоряним покривалом
та побачила моя зірка мерехтить мені світлом.
Ця зірка горіла живим вогнем
та позначила мені дорогу на зоряному небі,
яку я знайшла на усипаному небі.
Ці зірки охороняються у храмі вогнів, передба
2024.03.28
22:14
Стою на сцені і не можу зрозуміти,
яку роль мені грати.
Вести подвійну гру на сцені,
розіграла мене:
Змінюю ігрива чужу маску на обличчі,
душевний біль і сльози на очах,
втомлена душа,
прояви жадібності до всього,
яку роль мені грати.
Вести подвійну гру на сцені,
розіграла мене:
Змінюю ігрива чужу маску на обличчі,
душевний біль і сльози на очах,
втомлена душа,
прояви жадібності до всього,
2024.03.28
22:12
У густому лісі стоїть непорушна гора,
А в горі печера.
Чорним оком дивиться…
У мене є вибір піднятися на гору
чи увійти в печеру.
Йдучи темною дорогою…
У темряві не бачити свою дорого…
Та маючи на меті пройти тяжкий шлях…
А в горі печера.
Чорним оком дивиться…
У мене є вибір піднятися на гору
чи увійти в печеру.
Йдучи темною дорогою…
У темряві не бачити свою дорого…
Та маючи на меті пройти тяжкий шлях…
2024.03.28
22:11
Запах ароматний паски,
Та вишитий рушник з візерунками,
Фарбовані яйця в чашці,
А на додачу ще й узяти зі столу
Пляшку червоного вина -
Це атрибути світлого Великодня
Віряни несуть до церкви
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Та вишитий рушник з візерунками,
Фарбовані яйця в чашці,
А на додачу ще й узяти зі столу
Пляшку червоного вина -
Це атрибути світлого Великодня
Віряни несуть до церкви
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Критика | Аналітика):
2024.03.02
2023.02.18
2021.07.17
2021.01.08
2020.12.05
2020.03.12
2020.01.18
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Богдан Боденчук (1990) /
Критика | Аналітика
«Спати з жінками» у різних містах
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
«Спати з жінками» у різних містах
Потяг «Київ — Ужгород» швидко мчиться по забутій Богом країні, в центрі Європи, через міста, у яких живуть знайомі люди. Міста, у яких багато спогадів, потяг порушує нічну тишу, освітлює темряву. Після виступу у Львові, приблизно між третьою й четвертою ранку, поет відчиняє двері свого купе, у якому сплять жінки. Він згадує вірш «Спати з жінками», який колись написав американський поет Кеннет Кок, «Спати з жінками: при світлі зірок, так ніби янголи, спати у потязі, в зоряній піні, спати з ними – з жінками». П’ятдесят есе, які увійшли в книгу Андрія Любки «Спати з жінками», різні за своїм змістом, але вони, наче 50 вагонів, об’єднані в один потяг, у якому їде поет.
Звичайно, ототожнювати Андрія Любку і його героя не варто, але читач знаходить тонкі ниті, що пов’язують автора і поета, який розповідає історії, а згодом засинає в вагоні з жінками. Як зазначив Любка, «Ця книжка про довіру, тому вона така особиста, там весь час є спогади дитинства, міст, людей». Завдяки цим спогадам, думкам, побаченим і пережитим, почутими і вигаданими історіями головний герой оживає на сторінках книги і дає нам можливість побувати в дитинстві, в ужгородському гуртожитку, Виноградові, відкрити для себе таємниці Балканського півострова, подорожувати автостопом по Європі, відчути закони Білорусії, дізнатись про Євромайдан і проблеми України. Відкриємо двері, що зображені на обкладинці книги і вирушимо у подорож.
Коли читаєш есе, то перебуваєш у вічному русі, надовго не затримуєшся у жодному з міст, ліричний герой знімає квартири, бо «коли багато подорожуєш, цілі міста і навіть країни зливаються в якийсь однокімнатний колаж». В інтерв’ю для «Галицького кореспондента» на поставлене запитання: «Яке у тебе відчуття дому? Чи знаєш, де він сьогодні?» А. Любка відповів: «У мене немає власного помешкання – квартири чи будинку, я багато років вважав це мінусом, а зараз дивлюся на це позитивно. Так, мені доводиться весь час винаймати помешкання, але завдяки цьому я ні до чого не прив’язаний – мені не принципово важливо, куди повертатися». Міста постають точками відправлення і прибуття, мегаполіси, в яких відчувається «відсутність смерті» і малі міста, де «усім достеменно відомо, хто коли і чому».
У книзі «Спати з жінками» можна виділити кілька зупинок. «Київ – це місто, у якому найменше писалось», поет зупиняється у знятій квартирі, «в якій жив хтось до нього», на вулиці Маршала Малиновського. Наступна зупинка Виноградів – місто дитинства, в якому можна бути тореадором, місто, в якому колись мешкав Барток. Річка Тиса, біля якої завжди є про що поговорити з рибалками. Ужгород – місто, в якому поет може ходити із зав’язаними очима. В ужгородському гуртожитку відкрите вікно, через яке перелазив Віталій Свінцький – студент української філології, якого відрахували, але він ще цілий рік вдавав, що вчиться. «Ужгород – настільки невелике місто, що в ньому не варто зустрічатись з однією дівчиною, не те, що з двома одразу». І коли поет повертається в Ужгород через три роки, сідає у таксі, на автоматі промовляє адресу «Щедріна 29», де ключ від кімнати лежить там, де і кілька років тому. Ужгород залишається містом, яке сниться.
Подорож поета триває автостопом по Європі та Балканських містах. «Найкраще місто для життя – Братіслава», з населенням 450 тисяч людей. Варшава – місто де був написаний перший роман. Далі короткі зупинки у великих містах: Будапешт, Берлін, Париж, Рим, Амстердам, Граці. Часто поет згадує про Балкани, їх культуру, війну, «місце, де кожен готовий стерти чужий напис, але ще не має нікого, хто на порожньому місці зміг написати щось нове». Головний герой розуміє, «чому світова поезія останніх ста років сконцентрована навколо міста, навколо цього Демона Урбанізму. Бо вона, поезія, в першу чергу є намаганням одухотворити, надати душу, а часом її просто подарувати місту і його жителям, які за щоденними справами повністю її розгубили».
В есе «Чи може українець бути космополітом?» проводиться порівняння Європи і України, «у них усе не так, усе інше, ніж у нас: мова, архітектура міст, планування парків, вбрання жінок, навіть вода в них інша». Але скільки ти не подорожуй по містах, змінюючи квартири «тут усе по-іншому, і тільки ти той самий. Бо від себе не втечеш. Тобто доведеться таки повернутись додому – і навести там лад». Поет в поїзді падав у сон «Хоча ні, може, це відбувалось у вірші Кеннета Кока».
Богдан Боденчук
Звичайно, ототожнювати Андрія Любку і його героя не варто, але читач знаходить тонкі ниті, що пов’язують автора і поета, який розповідає історії, а згодом засинає в вагоні з жінками. Як зазначив Любка, «Ця книжка про довіру, тому вона така особиста, там весь час є спогади дитинства, міст, людей». Завдяки цим спогадам, думкам, побаченим і пережитим, почутими і вигаданими історіями головний герой оживає на сторінках книги і дає нам можливість побувати в дитинстві, в ужгородському гуртожитку, Виноградові, відкрити для себе таємниці Балканського півострова, подорожувати автостопом по Європі, відчути закони Білорусії, дізнатись про Євромайдан і проблеми України. Відкриємо двері, що зображені на обкладинці книги і вирушимо у подорож.
Коли читаєш есе, то перебуваєш у вічному русі, надовго не затримуєшся у жодному з міст, ліричний герой знімає квартири, бо «коли багато подорожуєш, цілі міста і навіть країни зливаються в якийсь однокімнатний колаж». В інтерв’ю для «Галицького кореспондента» на поставлене запитання: «Яке у тебе відчуття дому? Чи знаєш, де він сьогодні?» А. Любка відповів: «У мене немає власного помешкання – квартири чи будинку, я багато років вважав це мінусом, а зараз дивлюся на це позитивно. Так, мені доводиться весь час винаймати помешкання, але завдяки цьому я ні до чого не прив’язаний – мені не принципово важливо, куди повертатися». Міста постають точками відправлення і прибуття, мегаполіси, в яких відчувається «відсутність смерті» і малі міста, де «усім достеменно відомо, хто коли і чому».
У книзі «Спати з жінками» можна виділити кілька зупинок. «Київ – це місто, у якому найменше писалось», поет зупиняється у знятій квартирі, «в якій жив хтось до нього», на вулиці Маршала Малиновського. Наступна зупинка Виноградів – місто дитинства, в якому можна бути тореадором, місто, в якому колись мешкав Барток. Річка Тиса, біля якої завжди є про що поговорити з рибалками. Ужгород – місто, в якому поет може ходити із зав’язаними очима. В ужгородському гуртожитку відкрите вікно, через яке перелазив Віталій Свінцький – студент української філології, якого відрахували, але він ще цілий рік вдавав, що вчиться. «Ужгород – настільки невелике місто, що в ньому не варто зустрічатись з однією дівчиною, не те, що з двома одразу». І коли поет повертається в Ужгород через три роки, сідає у таксі, на автоматі промовляє адресу «Щедріна 29», де ключ від кімнати лежить там, де і кілька років тому. Ужгород залишається містом, яке сниться.
Подорож поета триває автостопом по Європі та Балканських містах. «Найкраще місто для життя – Братіслава», з населенням 450 тисяч людей. Варшава – місто де був написаний перший роман. Далі короткі зупинки у великих містах: Будапешт, Берлін, Париж, Рим, Амстердам, Граці. Часто поет згадує про Балкани, їх культуру, війну, «місце, де кожен готовий стерти чужий напис, але ще не має нікого, хто на порожньому місці зміг написати щось нове». Головний герой розуміє, «чому світова поезія останніх ста років сконцентрована навколо міста, навколо цього Демона Урбанізму. Бо вона, поезія, в першу чергу є намаганням одухотворити, надати душу, а часом її просто подарувати місту і його жителям, які за щоденними справами повністю її розгубили».
В есе «Чи може українець бути космополітом?» проводиться порівняння Європи і України, «у них усе не так, усе інше, ніж у нас: мова, архітектура міст, планування парків, вбрання жінок, навіть вода в них інша». Але скільки ти не подорожуй по містах, змінюючи квартири «тут усе по-іншому, і тільки ти той самий. Бо від себе не втечеш. Тобто доведеться таки повернутись додому – і навести там лад». Поет в поїзді падав у сон «Хоча ні, може, це відбувалось у вірші Кеннета Кока».
Богдан Боденчук
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію