ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.04.25
00:03
Вельмишановна леді… краще пані…
Даруйте – де б слова ті віднайшлись, коли життя – це стрес з недосипанням? І плід такий: нервовий трішки лист. Пишу його повільно – швидше равлик на Фудзіяму врешті заповзе. І навіть сам не знаю: чи відправлю? Чи згине д
Даруйте – де б слова ті віднайшлись, коли життя – це стрес з недосипанням? І плід такий: нервовий трішки лист. Пишу його повільно – швидше равлик на Фудзіяму врешті заповзе. І навіть сам не знаю: чи відправлю? Чи згине д
2024.04.24
21:33
Неначе той омріяний журавлик,
Який відкрив до всіх бажань портал,
У купі понадкушуваних яблук
Урешті-решт знайшовся ідеал!
Тобі хтось зробить витончений кніксен...
Прийми від мене шану та уклін!
Зігріє око кожний мегапіксель,
Який відкрив до всіх бажань портал,
У купі понадкушуваних яблук
Урешті-решт знайшовся ідеал!
Тобі хтось зробить витончений кніксен...
Прийми від мене шану та уклін!
Зігріє око кожний мегапіксель,
2024.04.24
20:00
Шість хвилин, як я прокинувсь.
А тут мені повідомляють,
що я вже шість годин, як зраджую.
Ну так я зараз просто вирву язика,
відіб’ю його молотком,
поперчу його, посолю.
кину на розпечену сковорідку –
і буде мені чим поснідати.
А тут мені повідомляють,
що я вже шість годин, як зраджую.
Ну так я зараз просто вирву язика,
відіб’ю його молотком,
поперчу його, посолю.
кину на розпечену сковорідку –
і буде мені чим поснідати.
2024.04.24
12:21
Кажуть, він жив непомітно десь в закутку.
І пожинав регіт там, де кохання сіяв,
Начебто думав – троянди ростуть с піску.
Вірив в поезію, як інший люд - в Месію.
Кажуть, вигулював душу свою щодня
Серед рядків, повних сутінків і печалі.
Бачили, йшов
І пожинав регіт там, де кохання сіяв,
Начебто думав – троянди ростуть с піску.
Вірив в поезію, як інший люд - в Месію.
Кажуть, вигулював душу свою щодня
Серед рядків, повних сутінків і печалі.
Бачили, йшов
2024.04.24
05:21
Стали іншими забави,
Як утратив снам число, –
Домальовую в уяві
Те, чого в них не було.
Тішусь образом посталим
Вперше в пам’яті моїй, –
Мрійним розквітом фіалок
Між краями довгих вій.
Як утратив снам число, –
Домальовую в уяві
Те, чого в них не було.
Тішусь образом посталим
Вперше в пам’яті моїй, –
Мрійним розквітом фіалок
Між краями довгих вій.
2024.04.23
23:40
Фарбує квітень зеленню паркани
Красиво, мов поезії рядки.
Повсюди квітнуть чарівні каштани,
Суцвіття їхні - весняні свічки.
Сезон палкого, ніжного роману,
Коли кохання бережуть зірки.
І мрія незнайома та незнана
Красиво, мов поезії рядки.
Повсюди квітнуть чарівні каштани,
Суцвіття їхні - весняні свічки.
Сезон палкого, ніжного роману,
Коли кохання бережуть зірки.
І мрія незнайома та незнана
2024.04.23
22:56
Не вирубать і не спалить моє коріння.
Ніде не буть просто пришельцем
Дає мені з дитинства мова України.
Але нема для мене й мов чужих,
Бо кожна начебто вікно у світ,
І тому світ такий безмежний.
Кажуть, епоха книг минула,
А я начебто про це й не чу
Ніде не буть просто пришельцем
Дає мені з дитинства мова України.
Але нема для мене й мов чужих,
Бо кожна начебто вікно у світ,
І тому світ такий безмежний.
Кажуть, епоха книг минула,
А я начебто про це й не чу
2024.04.23
20:00
Із І.В.Царьова (1955-2013)
Самі зміркуйте, в якім дерзанні
з’явилась назва у річки – Вобля!..
А ще – добряча й земля в Рязані:
ввіткнеш голоблю – цвіте голобля.
А потрясіння беріз пісенних!
Самі зміркуйте, в якім дерзанні
з’явилась назва у річки – Вобля!..
А ще – добряча й земля в Рязані:
ввіткнеш голоблю – цвіте голобля.
А потрясіння беріз пісенних!
2024.04.23
09:40
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Весна квітує поміж нас,
Хоч зазирають в душі ще зловісні дії,
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Єднання сила здійснюює все ж мрію.
І попри труднощі в воєнний час,
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Весна квітує б
Весна квітує поміж нас,
Хоч зазирають в душі ще зловісні дії,
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Єднання сила здійснюює все ж мрію.
І попри труднощі в воєнний час,
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Весна квітує б
2024.04.23
09:17
І слова, наче, хвилі, хвилі,
Гойдаються, хвилі, мов коми,
І скільки, любові, за ними,
І скільки, іще, невідомих.
І скільки, безмовних, схлипів,
У цьому, голодному, морі,
І лякає, не те, що квилить,
А те, що не може, промовити.
Гойдаються, хвилі, мов коми,
І скільки, любові, за ними,
І скільки, іще, невідомих.
І скільки, безмовних, схлипів,
У цьому, голодному, морі,
І лякає, не те, що квилить,
А те, що не може, промовити.
2024.04.23
07:19
Хтось скаже, що банально вию вовком.
Для мене це є блюзом самоти.
На перехресті не простоїш довго.
А на узбіччя тяжко відійти.
Я підкотив би Принцем, наче в казці.
Та побут твій спаплюжити боюсь.
Хтось скаже – меланхолія якась це.
А як на мене, рад
Для мене це є блюзом самоти.
На перехресті не простоїш довго.
А на узбіччя тяжко відійти.
Я підкотив би Принцем, наче в казці.
Та побут твій спаплюжити боюсь.
Хтось скаже – меланхолія якась це.
А як на мене, рад
2024.04.23
04:48
Віддаляється вчорашнє
І послаблюється шум
Од учинків безшабашних,
І від плину мрійних дум.
Тільки згадки пам'ять мучать
Повсякчасно й без пуття
Про, на жаль, скороминуче
Богом дане раз життя.
І послаблюється шум
Од учинків безшабашних,
І від плину мрійних дум.
Тільки згадки пам'ять мучать
Повсякчасно й без пуття
Про, на жаль, скороминуче
Богом дане раз життя.
2024.04.22
21:05
Закривавлена, знищена, спалена
Вже не вперше й не вдруге весна.
Вона — звістка, якої чекаємо,
Але досі до нас не дійшла.
У молитвах, прокльонах "оспівана",
Хоч нема її в тому вини.
Почуттями брудними, незрілими
Вже не вперше й не вдруге весна.
Вона — звістка, якої чекаємо,
Але досі до нас не дійшла.
У молитвах, прокльонах "оспівана",
Хоч нема її в тому вини.
Почуттями брудними, незрілими
2024.04.22
10:25
Не блудним сином їхав в Україну
Із того краю, що не чужий тепер мені.
До друзів поспішав, щоб встигнути обняти,
До кладовищ, щоб до могил припасти...
...Вдивлявсь- не пізнавав знайомі видноколи,
Хоч начебто й не полишав я їх ніколи,
Та ось зненацьк
Із того краю, що не чужий тепер мені.
До друзів поспішав, щоб встигнути обняти,
До кладовищ, щоб до могил припасти...
...Вдивлявсь- не пізнавав знайомі видноколи,
Хоч начебто й не полишав я їх ніколи,
Та ось зненацьк
2024.04.22
08:52
Ви чули як чмихають їжаки? Ні? Дивно. Спробуйте увечері натерти пусту собачу тарілку під порогом шматочком тушкованого м’яса. Як сяде сонце – вдягніть щось балахонисте з каптуром та сядьте в кущах на ослінчику. Гарантую: на густий запах тушонки їжак
2024.04.22
08:32
Верба розплела свої коси за вітром
Під ними у брижах виблискує став,
Скотилися з берега запахи літа ...
Втікаючи геть очерет захитав
Сполоханий крижень. У сірої чаплі
Сьогодні в болоті скрипучий вокал,
А сонце розсипалось плесом по краплі,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Під ними у брижах виблискує став,
Скотилися з берега запахи літа ...
Втікаючи геть очерет захитав
Сполоханий крижень. У сірої чаплі
Сьогодні в болоті скрипучий вокал,
А сонце розсипалось плесом по краплі,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
2024.04.01
2024.02.08
2023.12.19
2023.11.15
2023.10.26
2023.07.27
2023.07.15
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Іван Потьомкін (1937) /
Проза
На суді Господнім (з добірки «Поміж рядками Аґади»)
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
На суді Господнім (з добірки «Поміж рядками Аґади»)
На суді Господнім (з добірки «Поміж рядками Аґади»)
Постали якось перед Всевишнім бідняк, багатир і грішник.
«Чому ти не вчив дарунок Мій – Тору ?- пита Господь.
«Ніколи було: все життя пішло на те, щоб якось зв’язать кінці з кінцями...»
«Невже ти був бідніший од юного Гіллеля ?»
«Чув щось про це, але, по правді, не вірю».
«Отож, послухай і скажи сам собі, хто ти такий».
...Замолоду Гіллель працював щодня, та заробляв дрібницю, половину якої віддавав сторожеві, щоб можна було слухати Шемайя та Авталійона . Якогось дня не заробив нічого, і сторож не впустив у Дім молитов.
Тоді Гіллель поліз на дах і через комин слухав мудреців. Було це взимку і юнак, засипаний снігом, знепритомнів. Уранці мудреці були здивовані, що в приміщенні темно. Полізли на дах і побачили там щось схоже на сніговика. Який, щоправда, дихав. Знесли закоцюблого юнака в господу, одігріли, а коли оклигав і оповів, як сталось, сказали мудреці в один голос: «Заради такого бажання вчити Тору, можна порушить і Святу Суботу». Викупавши й змастивши духмяними маслами, зробили його своїм учнем. Згодом Гіллель продовжив справу своїх Учителів.
«А що тобі завадило вчить Тору?- спитав Господь багатиря.- Не потерпав же ти од нестатків?»
«Та, бачиш, усі сили пішли на збагачення...»
«Невже ти став багатшим од Еліезера бен Харсоми ?»
«Не привелося знати такого...»
...Од батька успадкував Еліезер силу-силенну багатства. Здавалося б, живи та поживай без усіляких там клопотів про майбутнє..А юнак од усього того відцурався, подавшись шукати собі вчителів Тори. Ходив від одного до другого, змарнів од недоїдання й науки так, що навіть колишні слуги не впізнали його і змушували працювати на себе. Віддав Еліезер напасникам усе, що мав, аби відпустили добратись до котрогось з учителів.
«А ти,- звернувся Всевишній до грішника,- чом не взявся за Тору?»
«Бачиш, був я таким красенем, що не мав одбою од дівчат і жінок. Не до навчання було...»
«Невже ти був гарнішим од Йосефа?
…Довелося синові праотця Яакова витримати не свої, а чужі пристрасті. Розбещена дружина Потіфара не звикла чуть відмову. Тим паче од слуги. Якими тільки лаштунками не намагалась вона спокусити юнака, якими карами не погрожувала. Навіть осліпити погрожувала. І тоді Йосеф уперше відповів: «Господь робить зрячими сліпих» .
P.S.
Казав Гіллель: «Неук не боїться гріха, не може бути праведником. Сором’язливий – не годен бути учнем, а запальний – вчити. Не кожен, кому таланить у торгівлі, стає розумнішим. Навіть там, де немає людей, постарайся буть людиною» (Піркей авот, 2:6,9).
Раббі Яаков сказав: «Цей світ – як передпокій перед майбутнім світом. Готуй себе, щоб зміг увійти в бенкетну залу.Краще одна година каяття та добрих справ у цьому світі, ніж усе життя в майбутньому світі» (Піркей авот, 4:16,17).
--------------------------------
П’ятикнижжя.
Гіллель (75 до н.е. – близько 5-10).
Шемайя та Авталійон (друге століття до н.е.) – іновірці, що прийняли юдаїзм і стали великими мудрецями й тлумачами Тори. -
Еліезер бен Харсом – один з десяти мудреців, замучених римлянами після поразки повстання Бар Кохби за відмову викладати Тору.
Книга псалмів, 146:8.
Постали якось перед Всевишнім бідняк, багатир і грішник.
«Чому ти не вчив дарунок Мій – Тору ?- пита Господь.
«Ніколи було: все життя пішло на те, щоб якось зв’язать кінці з кінцями...»
«Невже ти був бідніший од юного Гіллеля ?»
«Чув щось про це, але, по правді, не вірю».
«Отож, послухай і скажи сам собі, хто ти такий».
...Замолоду Гіллель працював щодня, та заробляв дрібницю, половину якої віддавав сторожеві, щоб можна було слухати Шемайя та Авталійона . Якогось дня не заробив нічого, і сторож не впустив у Дім молитов.
Тоді Гіллель поліз на дах і через комин слухав мудреців. Було це взимку і юнак, засипаний снігом, знепритомнів. Уранці мудреці були здивовані, що в приміщенні темно. Полізли на дах і побачили там щось схоже на сніговика. Який, щоправда, дихав. Знесли закоцюблого юнака в господу, одігріли, а коли оклигав і оповів, як сталось, сказали мудреці в один голос: «Заради такого бажання вчити Тору, можна порушить і Святу Суботу». Викупавши й змастивши духмяними маслами, зробили його своїм учнем. Згодом Гіллель продовжив справу своїх Учителів.
«А що тобі завадило вчить Тору?- спитав Господь багатиря.- Не потерпав же ти од нестатків?»
«Та, бачиш, усі сили пішли на збагачення...»
«Невже ти став багатшим од Еліезера бен Харсоми ?»
«Не привелося знати такого...»
...Од батька успадкував Еліезер силу-силенну багатства. Здавалося б, живи та поживай без усіляких там клопотів про майбутнє..А юнак од усього того відцурався, подавшись шукати собі вчителів Тори. Ходив від одного до другого, змарнів од недоїдання й науки так, що навіть колишні слуги не впізнали його і змушували працювати на себе. Віддав Еліезер напасникам усе, що мав, аби відпустили добратись до котрогось з учителів.
«А ти,- звернувся Всевишній до грішника,- чом не взявся за Тору?»
«Бачиш, був я таким красенем, що не мав одбою од дівчат і жінок. Не до навчання було...»
«Невже ти був гарнішим од Йосефа?
…Довелося синові праотця Яакова витримати не свої, а чужі пристрасті. Розбещена дружина Потіфара не звикла чуть відмову. Тим паче од слуги. Якими тільки лаштунками не намагалась вона спокусити юнака, якими карами не погрожувала. Навіть осліпити погрожувала. І тоді Йосеф уперше відповів: «Господь робить зрячими сліпих» .
P.S.
Казав Гіллель: «Неук не боїться гріха, не може бути праведником. Сором’язливий – не годен бути учнем, а запальний – вчити. Не кожен, кому таланить у торгівлі, стає розумнішим. Навіть там, де немає людей, постарайся буть людиною» (Піркей авот, 2:6,9).
Раббі Яаков сказав: «Цей світ – як передпокій перед майбутнім світом. Готуй себе, щоб зміг увійти в бенкетну залу.Краще одна година каяття та добрих справ у цьому світі, ніж усе життя в майбутньому світі» (Піркей авот, 4:16,17).
--------------------------------
П’ятикнижжя.
Гіллель (75 до н.е. – близько 5-10).
Шемайя та Авталійон (друге століття до н.е.) – іновірці, що прийняли юдаїзм і стали великими мудрецями й тлумачами Тори. -
Еліезер бен Харсом – один з десяти мудреців, замучених римлянами після поразки повстання Бар Кохби за відмову викладати Тору.
Книга псалмів, 146:8.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію