ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Василь Світлий
2018.02.23 17:44
Я – біг віків.
Я – плин тисячоліть.
Я – дивограй.
Я – крик! Я– звук! Я – мова!
Я безпритульна єдність всіх причин,
Всіх починань згуртована основа.

Тут – повнота.

Лариса Пугачук
2018.02.23 14:47
– Не синтезується без тебе вітамін.
– Так, той що радістю звуть.
– Вбираю тепло твоє.
Що взамін хочеш?
– Ніжності вуст?
Хочеш, промінь вцілую твій?
Хочеш, усмішкою сяйну,
чи замружусь, та так, що з вій

Світлана Майя Залізняк
2018.02.23 13:33
Легковірні українці,
розпорошені аж-аж...
Винні коні, лиси, вівці.
Увігнали люд у раж...

І не мирно на осонні.
А на Сході кров'яне...
Пропікаються долоні...

Ірина Вовк
2018.02.23 13:12
Коли йдеться про Театр Поезії як складової драматичного мистецтва, то метафори і асоціації поетичного бачення та режисерського прочитання можуть бути найрізноманітніші – бо Поезія, наче море безкрає… На кону Театру ім. Л.Курбаса трагічна постать Василя С

Олександр Сушко
2018.02.23 10:37
Бабця ще нівроку, молода,
Має кабанця, хазяйновита.
Я б узяв, та є одна біда -
Любить вірші, а не оковиту.

Зранку вже літає в небесах,
Плаче, мабуть, пише щось дівоче.
Майталає над столом коса,

Ольга Паучек
2018.02.23 08:51
Замело, завіяло, засніжило,
Заховалось сонечко між хмар,
Захрумтіло інію мереживо,
Заглядає вітер у димар.

Мружаться дерева, позіхаючи,
Загорнувшись у солодкий сон,
Завірюха сіє, ніби граючись,

Ярослав Чорногуз
2018.02.23 00:39
І (ХІІ)

Веди вперед, за межі небокраю
Душа – об`ємна вдалеч і ушир
Усесвіт неохопний обіймає,
Лише уяву їй розворуши.

У ній – печаль, розпука світовая

Сергій Гупало
2018.02.22 21:13
Поетичні друзі, поетичні хвилі
І думки високі, і відверті струни
Біля мене завжди та для серця милі,
Прийдуть і освітять,і сповиють сумом.

Відібрали тихо знаки рівноваги.
Я не нарікаю. Значить, Богу треба.
Оберіг мене він від поетомагій,

Ярослав Чорногуз
2018.02.22 21:09
Хто плює душком на тінь лелеки,
Той, либонь, на розум недалекий.
Бо ляга на того тінь невдахи,
Хто глумився зі святого птаха!

22.02.7525 р. (Від Трипілля) (2018)

Микола Дудар
2018.02.22 20:24
Британія не за горами -
Велика - зі слів примар,
Махає мені руками:
Не вам цей від Бога дар…
Ну що ж, заб’юся в куточок
Курчам, а краще як лис.
І вириватиму з мочок
Свою волохатість - брись!

Микола Дудар
2018.02.22 20:22
Ех жаль, не зустрічав я Вангу
Я би присів і запитав…

Самотній страх все грає танго
За кожним тактом - «зап’ята»…

Звиняйте, кома - крапка й хвостик
Це ж задля рими, куражу

Гренуіль де Маре
2018.02.22 20:15
Сніги старались як могли,
Та їх було занадто мало -
І сірість, посестра імли,
Розкошувала й панувала.

Дахи сіріли і дими,
Вже й сажі марилось про біле…
Такої сірої зими

Іван Потьомкін
2018.02.22 18:58
– Ну как? – спросил я своего знакомого об очередном туре на первенство Иерусалима. – Проигрыш, – ответил Игорь, но как-то без досады, что случалось ранее. Он прикрыл ладонями глаза и где-то с полминуты молчал. – Такого у меня еще не было... – Покажи

Ярослав Чорногуз
2018.02.22 17:27
Краями у цього трищастя -
дві площі, а в центрі - Майдан:
з пришестям мільйонів, з причастям,
Простим прикладанням до ран.
Як цілили в нас відморозки,
чий погляд з-під масок склянів,
ти знав: ми лише відголоски
нестомлених Стусових слів.

Василь Світлий
2018.02.22 16:01
Колись тут був садок і вишні,
Витав над ними дух всевишній,
Співали німфи і птахи:
Живи, Поезіє ! Живи !
Яка, скажи, була капела!
Краси небесної озера.
І тут творилися дива,
І тут Поезія цвіла.

Анонім Я Саландяк
2018.02.22 13:13
дай то Бог – щоб нісенітне)

“...тече довга – довга червона ріка.
Та...”* завжди робилося буденним
переступати мертвих і іти... та ні! ще
немає права на червоне інше -
по берегах тої ріки... ще рано
сіяти червоні буряки
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Человек Песок
2018.02.20

Інеса Завялова
2018.02.17

Катерина Костюк
2018.01.13

Юля Костюк
2018.01.11

Ніна Калина
2017.12.17

Анна Львова
2017.12.05

Юлія Новікова Сидоренко
2017.11.11






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Максим Тарасівський (1975) / Проза

 Два фашиста
Киев. Остановка общественного транспорта: маленький павильон, киоски, три торговца разложили на асфальте какие-то сезонные товары: клубни цветов, посевной лук, пучки черемши...

К торговцам, прихрамывая, подбирается дедок. Дедки бывают разные, а это - самый обыкновенный киевский дедок, разве что какой-то он слишком жалкий: тощий, сгорбленный, в кривых мутных очках, с растрепанной седой жидкой шевелюрой, в чистой, но поношенной одежде. Я его как будто знаю немного: прошлым летом тут же, неподалеку от этой остановки, он запнулся старческими непослушными ногами о бордюр (чуть не написал "поребрик"), упал, разбил очки и нос. Вместе с какой-то женщиной (она была на последнем сроке беременности, когда появляется такая трогательная неуклюжесть движений), да, так мы помогли ему подняться и очистить одежду, я дал дедку свой платок, чтобы он утер кровь. Обычное дело, старики падают часто… Вот тогда-то я и узнал, что мы соседи: он отказался от помощи, несколько надменно сообщил мне, что "додому доберуся сам, я на Тарасівський живу (а я и сам на Тарасовской живу), тут три кроки".

Дедок спрашивает цену на "цибульку" у одного из торговцев - толстого, крикливого человека с неместным акцентом. Тот вдруг вскакивает с места и с надрывом вскрикивает:
- Ты что, "бендеровец", фашист?!

Дедок растерянно отступает на шаг назад:
- Що? Де бандерівець, які фашисти?

Толстый торговец продолжает, налегая на голос:
- Ты, дурак старый, забыл, с кем ты воевал?!

Дедок задирает голову, чтобы посмотреть на торговца, который несколько выше его ростом, и отвечает ему довольно миролюбиво:
- Та я ні з ким не воював, чого ви?

Торговец смотрит на дедка остро, с прищуром, будто прицеливаясь, и цедит сквозь зубы:
- Жаль, а то бы я тебя, фашиста, сам убил...

Дедок разворачивается и ковыляет к павильону остановки. Случайные прохожие оторопело разглядывают торговца. Тот с видом победителя провожает дедка взглядом и повторяет:
- Фашист, фашист!

К остановке подваливает автобус, и все невольные свидетели устремляются на посадку. Двери захлопываются и обрезают резкий голос торговца. Однако его жестикуляция не оставляет сомнений: прямо здесь и сейчас он крошит, крушит, уничтожает, стирает с лица земли и убивает, убивает, убивает фашистов. Из-под его ног во все стороны медленно катятся маленькие желтые луковицы.

2014 г.





Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання
Зв'язок із адміністрацією


  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Без фото
Дата публікації 2014-06-08 09:05:00
Переглядів сторінки твору 326
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (4.287 / 5.44)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (3.924 / 5.38)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.741
Потреба в критиці найстрогішій
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2018.02.13 19:45
Автор у цю хвилину відсутній