ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Микола Соболь
2020.01.22 06:31
До сходу сонця ще година.
Сіріє ночі чорне тло.
А за моїм вікном калина
Тихенько стукає у скло.
Немов зове мене до себе:
«Козаче, чуєш ти, чи ні?
Уже світліше стало небо
І сумно у саду мені…»

Домінік Арфіст
2020.01.21 23:13
і рука моя Вам – востаннє –
берете? – о даремний дар!
не беруть дання на прощання
віддають – ударом удар!
кожен жест – як постріл у спину
кожне слово – свист батога
(потім вимислимо причину –
розбереться кожен в боргах!)

Ярослав Чорногуз
2020.01.21 21:33
Віддай мені свій біль, кохана,
Віддай мені його увесь.
Хай заживе у грудях рана,
Як вишня воля піднебесь.

Візьми любов мою, як ліки,
Вбирай, немов пилок – бджола.
Щоб розтулилися повіки,

Вікторія Лимарівна
2020.01.21 19:58
Здригається в розпачі Небо!
Загиблих приймає земля.
Оплакує… чутно здаля.
Шукає для рідних розради,
та марні всілякі поради.

Зійшлися хмарини на Небі.
Палітрою темною барв,

Мессір Лукас
2020.01.21 19:30
Холодна вода на шматок рафінаду..
О муко чекання, о спраго зі спраг!
Твоя соромливість сильніша за знаду..
Як бути не втямлю, розтоптаний в прах.

Тебе я запрошую бути як вдома,
Шиншилову шубу знімаю ривком,
І бачу.. /від захвату губи судомить/

Надія Тарасюк
2020.01.21 19:28
Заварюють хмари
хурделицю,
дерева синоптиків
гуглять;
доріжково простір
стелиться,
де вітер полює
в кухлях.

Галина Сливка
2020.01.21 19:26
Ідеш собі... Одна з-поміж усіх...
Вже й вітер розгойдав життєві межі.
Межу вселенську білить біло сніг,
Бо без межі оте, що нам належить.

Воно в тобі не раз ще проросте
Любов'ю з болю, світлом із нестями.
Несеш в собі життя, складне й просте,

Олександр Сушко
2020.01.21 18:35
Не можна сперечатися із жінкою, а з берегинею і подавно. Цю незаперечну істину я зрозумів не одразу. Як побралися, то спочатку доходило і до сварок – я хочу піти на річку, а дружина просить пошити штори на вікна. Кажу, - прийду з риболовлі та пошию. А во

Матвій Смірнов
2020.01.21 14:37
Він дивиться на вулицю з вікна
На самоті із пляшкою вина
В просторій і неприбраній вітальні
І вже не знає сам, коли востаннє
Виходив з дому. За вікном - війна,
Пожежа тощо, і лише стіна
Його рятує від вогню і сталі -
Крихка, непереконлива, скляна.

Сергій Губерначук
2020.01.21 13:57
Три лікті полотна
грубого сірого
принесла стара й убога,
подає і відає і:
…до Бога зверталася
дев’яносто з гаком літ,
де й взявся – Бог, привернув до мене
долю,

Ігор Деркач
2020.01.21 12:45
Жура і сум не додають снаги.
Ідилія ілюзією буде –
немає завтра. Та дають боги
ясні надії, що і ми ще люди.

Не ігноруймо засоби мети,
які не оживуть самі собою.
Ще буду я, і є у мене ти,

Олександр Сушко
2020.01.21 11:59
У всього своя межа,
Ціна за красу і вади.
І вирвати зуба жаль,
І совість за так віддати.

За усмішку - гострий ніж,
За слово огуди - дяка.
Ночами не плачу більш -

Ірина Білінська
2020.01.21 11:49
Одягнула б твої обійми,
загорнулася міцно-міцно,
щоб ніхто не знайшов,
не вийняв...
І пішла би гуляти містом...

Ідучи, я б лічила зорі,
забуваючи все на світі...

Іван Потьомкін
2020.01.21 07:52
Дощеві стачило терплячки
(принаймні так мені здалося),
щоб на роботу я прийшов сухим,
включив як завше музику класичну
і «Капуччіно» з приємністю попив.
Тільки тоді продовжив дощ свою пісню,
нудну для птаства і людей,
та життєдайну для землі

Олександр Сушко
2020.01.21 06:06
Зайшов на сайт, а там людей орава
Мене уздріла і одразу: - Ки-и-и-иш!
Зеленобобіки волають: - Буде вава!
Порохоботи: - Ти на гузні нашім прищ.

Відбитись зась! Стару розбито ліру,
Сатира відсьогодні - вже не щит.
- Не поважаєш нашого кумира!

Тетяна Левицька
2020.01.21 05:56
Все буде добре, любий, чуєш?
І навіть краще, ніж колись.
Мені тебе завжди бракує.
Погляну в неосяжну вись,
там сизі голуби літають,
крилами ніжуть небозвід.
Я так далеко, від одчаю
й так близько до твоїх воріт.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Влад Дяден
2020.01.20

Рома РічардГрейсон
2020.01.19

Тарас Ріль
2020.01.18

Юра Ясінський
2019.11.13

Станіслав Н
2019.11.12

Микола Кора
2019.09.01

Анастасія Романюк
2019.08.04






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Любов Долик (1965) / Проза

 Стенографія одного концерту
Образ твору Й.С.Бах. Хорал

Ой! Ця музика раптовим акордом спочатку злякала – падала з високих гір, десь із-під неба потужним потоком зимної води - та й за комір розімлілим туристам! Така несподіванка посеред довгої монотонної екскурсійної веремії. Кілька секунд ми ще не могли отямитися – де ми і що це? Потужний початок рвучко переніс у іншу країну – величну, красиву, грізну,казкову...

За тим почалася тиха сповідь. М’яко,наче ішов на котячих лапах, голос органу розповідав про щось давнє-давнє, красиве і сумне. Мабуть, про жорстоку королеву Бону і бідних містян, про спалене пожежею місто і розорені житла, про кохання украдене і поневолених турками дівчат.

І знову – потік гучної і дзвінкої краси проростав у небо, крізь стелю цього холодного залу, крізь золоті фани осінніх дерев – до неба, до Господа, як молитва – помилувати цю любов!

Л.Бетховен. Місячна соната

Органістка ховалася за розсипом кришталиків люстри, тонула у м’якому відсвіті вітражного вікна, а скрипаль, елегантний, наче цвіркун у білій сорочці і фраку, виводив смичком благання до тихого місячного світла. І заговорив місяць глибоким голосом органу, і той голос наливався у величезну холодну залу, і ми пливли у ньому, як віночки по темній воді купальської ночі, а з берега кликала- ворожила-заклинала скрипка, просила про добру долю, берегла, молилася...

Г. Свірідов. Вальс.

І ми закружляли у вальсі - тіло ще сиділо у дерев’яній лавці, підпирало різьблену спинку, але всередині уже кружляє вальс – там-та-ра-рам... І перед очима зима, отака - особливо хрустка від морозу, і дзвінка радість, і порцелянова чистота світу. Біжить-біжить дорога, струшують дерева привіти білосніжні... Вальс! Така п’янка, летка мелодія! Там-та-ра-рам... Як жаль, що не можна встати і насправді тут потанцювати...

Л. Боельман. Молитва Нотр Дам.

Крізь жовтогарячий вітраж
проростає проміння
медово-осіннє,
і ми притулили спини
до бильця лавиці,
аби розслабитись...
Та раптом, теплом обійняті,
пливемо
у тихому океані
молитви органної,
молитви
Нотр Даму.

Сірі, сиві, мальовані у платину стіжки волосся – так бачу тільки потилиці тих, хто сидить у першому ряду, а вони – у льодяниково-солодкому світлі показковіли...


Н. Паганіні. Кантата для скрипки і органу

Ведучий, він же елегантний цвіркун-скрипаль, запихав собі слова за щоки, тому ледь зрозуміло було кого з композиторів і який саме твір він оголосив. Зірка місцевого розливу, чимдалі більше надимався, ріс і поважнішав у щоках, у скидуванні головою, у примружуванні очей під скельцями окулярів...
Сонячні зайчики чемно чимчикували з лавиці на лавицю, музика лилася на нас, а ми... вже не могли її чути – пихатість скрипаля відволікла увагу і ми порскали смішинками у кулак:
- Дивися, ой, як він голівочку схилив, ой, а чуба як відкинув, о... я вмліваю, я зараз розтану від млості...
- тихо, тихо...
- та я тихо розтану...
"От учи слухати музику їх, залучай до прекрасного, а вони..." - так напевно розчаровано думав скрипаль... і мав рацію!

А. Майлі. Дзвони для органу.

Спостерігати за органісткою дуже цікаво саме так, коли тільки її голову і плечі бачу там, на висоті другого поверху, і не просто на висоті – її постать бачу крізь дрібні густі кришталики люстри та ще й на фоні червоного вітражу, який розкрився перед нею квіткою піднебесною, короною величною.

І ця маленька, як горобець, метка постать, вичаровує з органу диво, світло, сипле, сипле їх нам на плечі крізь кришталеві брязкальця люстри...



М. Огінський.Полонез прощання з батьківшиною.

Орган – таки палац для музики, океан музики. Кожен музичний інструмент – то чарівна мушля, з якої вичакловується пульс гармонії. А от орган – то цілий океан, в якому захована ця краса – глибинний таємничий, радісний, несподівано світлий і ніжний звук...

Ф. Шуберт. AVE MARIA

Піняться, підіймаються хвилі, як груди в зітханні, підносяться тихо в благанні, і ти шепочеш:” Прости, Небесна Матінко,прости, Пречиста Заступнице! Молися за нас, заступи і спаси, о Біла Лілеє, о ніжна і найчистіша!” – в небо, увись, там де світло, де любов і тепло...

Й.С. Бах. Токката ре мінор.

Він напевне бачив створення світу, цей пан Йоганн Себастьян! Бо як інакше пояснити, звідки він оце написав?


13.10.2014





Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання
Зв'язок із адміністрацією


  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2014-10-14 15:22:05
Переглядів сторінки твору 2078
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (5.082 / 5.6)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.027 / 5.67)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.771
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми Спейс-арт
Автор востаннє на сайті 2020.01.09 01:26
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Нінель Новікова (М.К./Л.П.) [ 2014-10-14 22:39:24 ]
Заворожили, Любо, своїми кришталево-вишуканими словами... Дуже люблю всі ці класичні твори!
У Вас вийшла неперевершена стенограма!
Щиро дякую за естетичне задоволення!
З повагою


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Долик (М.К./М.К.) [ 2014-10-15 00:20:24 ]
О, як приємно, що є люди, які люблять класику і розуміють, про що йдеться у моїй стенограмі... Трохи ризикувала, пишучи про цей концерт, але ... так мені писалося - я дійсно наче просто писала репортаж про картини, які бачила під час концерту, ішло мені отаке ... шкода, що скрипаль трохи фальшивив і надимався) Але яку я отримала насолоду! Дякую за розуміння, Нінель!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2014-10-15 06:52:08 ]
Ще вчора "побувала" на твоєму концерті, але не мала часу на відгук.
Браво!!!!!! Біс!!!!!!!!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Долик (М.К./М.К.) [ 2014-10-15 10:08:10 ]
Чемно кланяюся на авансцені) Дякую) Дякую!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галина Михайлик (М.К./М.К.) [ 2014-10-15 10:59:34 ]
Вав! Читала і чула у вухах всі ці твори!!!! А про Токату ре-мінор - то шедевр!!!!
Десь у мережі я читала про конкурс коротких оповідань, то оця Ваша підбірка - те що треба! Якраз туди в тему!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Долик (М.К./М.К.) [ 2014-10-15 15:10:39 ]
О, Галю, дякую! А де той конкурс?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Долик (М.К./М.К.) [ 2014-10-15 18:10:51 ]
Знайшла!!! Дякую!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Інна Ковальчук (М.К./М.К.) [ 2014-10-18 14:42:23 ]
Чудово! Я виросла на класичній музиці, все ж таки музична школа по класу скрипки...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Долик (М.К./М.К.) [ 2014-10-21 00:37:42 ]
Інно, ви - щаслива людина! Мене батьки не віддали до музичної школи - і я тільки до подружки бігала і слухала, як вона вчить свої музичні уроки ... підслуховувала...