ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯАвторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2021.04.14
18:25
На карті світу він такий малий.
Не цятка навіть. Просто крапка.
Але Ізраїль – це Тори сувій,
Що кілометрами розгорнеться зненацька.
І хто заявиться із наміром «бліц-кріг»,
Аби зробить юдеїв мертвими,
Молочних не побачить рік,
Духмяного не покуштує
Не цятка навіть. Просто крапка.
Але Ізраїль – це Тори сувій,
Що кілометрами розгорнеться зненацька.
І хто заявиться із наміром «бліц-кріг»,
Аби зробить юдеїв мертвими,
Молочних не побачить рік,
Духмяного не покуштує
2021.04.14
12:16
Уплету анапести у ямби
і впишу у рубрику – «сонет»...
і тоді почую дифірамби,
що співає іноді поет.
Правила поетики – до лампи.
Сяду на Пегаса і... вперед!
Де шукають меду косолапі,
і впишу у рубрику – «сонет»...
і тоді почую дифірамби,
що співає іноді поет.
Правила поетики – до лампи.
Сяду на Пегаса і... вперед!
Де шукають меду косолапі,
2021.04.14
10:23
Хоч я боятися не звик,
Та побратими чують крик
І мій, буває,
Коли знайти не можу слів,
Щоб обернуть на радість гнів,
Жаркий до краю.
Раптовим подувом вогню
Торкнуло голову мою
Та побратими чують крик
І мій, буває,
Коли знайти не можу слів,
Щоб обернуть на радість гнів,
Жаркий до краю.
Раптовим подувом вогню
Торкнуло голову мою
2021.04.14
08:15
Дощі роз’їли землю і втопили.
Ми ходимо у вогкому взутті.
Весна була востаннє у житті.
Ми вперше так любили – й розлюбили!
Весна в калюжах березень купала.
Я з буханця щипав для горобців,
грів подумки твій дім, а прикінці,
Ми ходимо у вогкому взутті.
Весна була востаннє у житті.
Ми вперше так любили – й розлюбили!
Весна в калюжах березень купала.
Я з буханця щипав для горобців,
грів подумки твій дім, а прикінці,
2021.04.14
08:06
Товстунці! Голодні ненажери!
Всі у кого зайві є кіло -
Не мордуйтеся на тренажерах,
Приїздіть до мене у село.
В п'ястуки засуну вам лопати
І поставлю...сполом на межі.
Будете городика копати,
Всі у кого зайві є кіло -
Не мордуйтеся на тренажерах,
Приїздіть до мене у село.
В п'ястуки засуну вам лопати
І поставлю...сполом на межі.
Будете городика копати,
2021.04.14
03:47
Замовкає на горі трембіта
і смереки умиває дощ…
Чи ви чули на початку літа,
як співає Чорний Черемош.
Переспівом задзюрчали води
і хори каміння на зорі…
Аж гроза затамувала подих
і смереки умиває дощ…
Чи ви чули на початку літа,
як співає Чорний Черемош.
Переспівом задзюрчали води
і хори каміння на зорі…
Аж гроза затамувала подих
2021.04.14
01:14
Вкрилось небо сизою імлою,
Сяє вечір тихо вдалині.
За Дніпром - неонові вогні...
Як, мій саде, скучив за тобою!
Перейду кущі і переліски,
І немов спалахують в гаю,
Душу розтривожують мою -
Сяє вечір тихо вдалині.
За Дніпром - неонові вогні...
Як, мій саде, скучив за тобою!
Перейду кущі і переліски,
І немов спалахують в гаю,
Душу розтривожують мою -
2021.04.13
22:37
Як же бути з людьми й не боятися тиші,
І не мислити: завтра озветься біда,
А відчути, як думи щоразу мудріші,
І що кров не змінилася – ще молода?
Приплететься непевність, охоплена болем,
Що пора вже ставати таким, як усі.
І тоді перейти доведетьс
І не мислити: завтра озветься біда,
А відчути, як думи щоразу мудріші,
І що кров не змінилася – ще молода?
Приплететься непевність, охоплена болем,
Що пора вже ставати таким, як усі.
І тоді перейти доведетьс
2021.04.13
21:55
лечу у вихорі думок
над океаном
темним і незнаним
наповненим до таємниць
безмежжям хвиль і блискавиць
миттєвостями
щоб ракетопланом
і бризки і молекули
над океаном
темним і незнаним
наповненим до таємниць
безмежжям хвиль і блискавиць
миттєвостями
щоб ракетопланом
і бризки і молекули
2021.04.13
21:12
Не з добра-дива вітер цей з Долини сопілок,
Що під Єрусалимом, зриває пелюстки із руж
І птаство змушує замовкнуть.
З Долини сопілок цей вітер злинув,
Щоб вище й вище здіймались прапори,
Щоб наші погляди здіймались в небо,
А губи в унісон сирені про
Що під Єрусалимом, зриває пелюстки із руж
І птаство змушує замовкнуть.
З Долини сопілок цей вітер злинув,
Щоб вище й вище здіймались прапори,
Щоб наші погляди здіймались в небо,
А губи в унісон сирені про
2021.04.13
20:03
Шелестять березові гаї
і вербові котики буяють...
ну, а я пасу свої рої
і ніяких клопотів не маю.
Поки не щебечуть солов’ї,
непомітно і весна минає,
і літа розхристані мої
і вербові котики буяють...
ну, а я пасу свої рої
і ніяких клопотів не маю.
Поки не щебечуть солов’ї,
непомітно і весна минає,
і літа розхристані мої
2021.04.13
15:58
Свинец да цинк –
ничЕго лично
когда привык
стрелять цинично…
2.
Война и цирк
и все прилично:
колеблют мир
ничЕго лично
когда привык
стрелять цинично…
2.
Война и цирк
и все прилично:
колеблют мир
2021.04.13
13:07
– Не звертаймо на нього уваги.
– А що він? Навмисне дражниться?..
– Нажлугтився хлібної браги…
– А більш ні на що не наважиться?
– Йому відібрало мову –
так когось злякався…
– Зажди, він не скаже ні слова?..
– Кривляється, бо наклався.
– А що він? Навмисне дражниться?..
– Нажлугтився хлібної браги…
– А більш ні на що не наважиться?
– Йому відібрало мову –
так когось злякався…
– Зажди, він не скаже ні слова?..
– Кривляється, бо наклався.
2021.04.13
10:59
Пора року – зима. На кордонах супокій. Вві сні,
як у купелі в чімось заміжнім, в’язкім, як варенні.
І щупачим велінням пороблено дрожем блешні,
і пильнують за нею праотчі зіниці недремні.
Вдар об землю хвостом, і в морозній грудневій імлі,
ти побачи
як у купелі в чімось заміжнім, в’язкім, як варенні.
І щупачим велінням пороблено дрожем блешні,
і пильнують за нею праотчі зіниці недремні.
Вдар об землю хвостом, і в морозній грудневій імлі,
ти побачи
2021.04.13
09:21
Розчакловувати навроки земляків - важка справа. Особливо, коли ті земляки змалку привчилися красти і брехати. Здорова людина ніколи не дозволить собі поміняти чесну працю на барижництво, або піти, наприклад, у депутати.
Раніше як було: обирали козаки к
2021.04.13
05:48
Раз погрожують боєм
Україні моїй, -
Чвс вдягти однострої
І ставати у стрій.
І стояти не скраю
На переднім краю,
Де герої вмирають
За Вітчизну свою.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Україні моїй, -
Чвс вдягти однострої
І ставати у стрій.
І стояти не скраю
На переднім краю,
Де герої вмирають
За Вітчизну свою.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
2021.03.31
2021.01.05
2020.12.03
2020.10.11
2020.08.13
2020.07.28
2020.07.02
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Любов Долик (1965) /
Проза
Стенографія одного концерту
Й.С.Бах. Хорал
Ой! Ця музика раптовим акордом спочатку злякала – падала з високих гір, десь із-під неба потужним потоком зимної води - та й за комір розімлілим туристам! Така несподіванка посеред довгої монотонної екскурсійної веремії. Кілька секунд ми ще не могли отямитися – де ми і що це? Потужний початок рвучко переніс у іншу країну – величну, красиву, грізну,казкову...
За тим почалася тиха сповідь. М’яко,наче ішов на котячих лапах, голос органу розповідав про щось давнє-давнє, красиве і сумне. Мабуть, про жорстоку королеву Бону і бідних містян, про спалене пожежею місто і розорені житла, про кохання украдене і поневолених турками дівчат.
І знову – потік гучної і дзвінкої краси проростав у небо, крізь стелю цього холодного залу, крізь золоті фани осінніх дерев – до неба, до Господа, як молитва – помилувати цю любов!
Л.Бетховен. Місячна соната
Органістка ховалася за розсипом кришталиків люстри, тонула у м’якому відсвіті вітражного вікна, а скрипаль, елегантний, наче цвіркун у білій сорочці і фраку, виводив смичком благання до тихого місячного світла. І заговорив місяць глибоким голосом органу, і той голос наливався у величезну холодну залу, і ми пливли у ньому, як віночки по темній воді купальської ночі, а з берега кликала- ворожила-заклинала скрипка, просила про добру долю, берегла, молилася...
Г. Свірідов. Вальс.
І ми закружляли у вальсі - тіло ще сиділо у дерев’яній лавці, підпирало різьблену спинку, але всередині уже кружляє вальс – там-та-ра-рам... І перед очима зима, отака - особливо хрустка від морозу, і дзвінка радість, і порцелянова чистота світу. Біжить-біжить дорога, струшують дерева привіти білосніжні... Вальс! Така п’янка, летка мелодія! Там-та-ра-рам... Як жаль, що не можна встати і насправді тут потанцювати...
Л. Боельман. Молитва Нотр Дам.
Крізь жовтогарячий вітраж
проростає проміння
медово-осіннє,
і ми притулили спини
до бильця лавиці,
аби розслабитись...
Та раптом, теплом обійняті,
пливемо
у тихому океані
молитви органної,
молитви
Нотр Даму.
Сірі, сиві, мальовані у платину стіжки волосся – так бачу тільки потилиці тих, хто сидить у першому ряду, а вони – у льодяниково-солодкому світлі показковіли...
Н. Паганіні. Кантата для скрипки і органу
Ведучий, він же елегантний цвіркун-скрипаль, запихав собі слова за щоки, тому ледь зрозуміло було кого з композиторів і який саме твір він оголосив. Зірка місцевого розливу, чимдалі більше надимався, ріс і поважнішав у щоках, у скидуванні головою, у примружуванні очей під скельцями окулярів...
Сонячні зайчики чемно чимчикували з лавиці на лавицю, музика лилася на нас, а ми... вже не могли її чути – пихатість скрипаля відволікла увагу і ми порскали смішинками у кулак:
- Дивися, ой, як він голівочку схилив, ой, а чуба як відкинув, о... я вмліваю, я зараз розтану від млості...
- тихо, тихо...
- та я тихо розтану...
"От учи слухати музику їх, залучай до прекрасного, а вони..." - так напевно розчаровано думав скрипаль... і мав рацію!
А. Майлі. Дзвони для органу.
Спостерігати за органісткою дуже цікаво саме так, коли тільки її голову і плечі бачу там, на висоті другого поверху, і не просто на висоті – її постать бачу крізь дрібні густі кришталики люстри та ще й на фоні червоного вітражу, який розкрився перед нею квіткою піднебесною, короною величною.
І ця маленька, як горобець, метка постать, вичаровує з органу диво, світло, сипле, сипле їх нам на плечі крізь кришталеві брязкальця люстри...
М. Огінський.Полонез прощання з батьківшиною.
Орган – таки палац для музики, океан музики. Кожен музичний інструмент – то чарівна мушля, з якої вичакловується пульс гармонії. А от орган – то цілий океан, в якому захована ця краса – глибинний таємничий, радісний, несподівано світлий і ніжний звук...
Ф. Шуберт. AVE MARIA
Піняться, підіймаються хвилі, як груди в зітханні, підносяться тихо в благанні, і ти шепочеш:” Прости, Небесна Матінко,прости, Пречиста Заступнице! Молися за нас, заступи і спаси, о Біла Лілеє, о ніжна і найчистіша!” – в небо, увись, там де світло, де любов і тепло...
Й.С. Бах. Токката ре мінор.
Він напевне бачив створення світу, цей пан Йоганн Себастьян! Бо як інакше пояснити, звідки він оце написав?
13.10.2014
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Стенографія одного концерту
Й.С.Бах. Хорал Ой! Ця музика раптовим акордом спочатку злякала – падала з високих гір, десь із-під неба потужним потоком зимної води - та й за комір розімлілим туристам! Така несподіванка посеред довгої монотонної екскурсійної веремії. Кілька секунд ми ще не могли отямитися – де ми і що це? Потужний початок рвучко переніс у іншу країну – величну, красиву, грізну,казкову...
За тим почалася тиха сповідь. М’яко,наче ішов на котячих лапах, голос органу розповідав про щось давнє-давнє, красиве і сумне. Мабуть, про жорстоку королеву Бону і бідних містян, про спалене пожежею місто і розорені житла, про кохання украдене і поневолених турками дівчат.
І знову – потік гучної і дзвінкої краси проростав у небо, крізь стелю цього холодного залу, крізь золоті фани осінніх дерев – до неба, до Господа, як молитва – помилувати цю любов!
Л.Бетховен. Місячна соната
Органістка ховалася за розсипом кришталиків люстри, тонула у м’якому відсвіті вітражного вікна, а скрипаль, елегантний, наче цвіркун у білій сорочці і фраку, виводив смичком благання до тихого місячного світла. І заговорив місяць глибоким голосом органу, і той голос наливався у величезну холодну залу, і ми пливли у ньому, як віночки по темній воді купальської ночі, а з берега кликала- ворожила-заклинала скрипка, просила про добру долю, берегла, молилася...
Г. Свірідов. Вальс.
І ми закружляли у вальсі - тіло ще сиділо у дерев’яній лавці, підпирало різьблену спинку, але всередині уже кружляє вальс – там-та-ра-рам... І перед очима зима, отака - особливо хрустка від морозу, і дзвінка радість, і порцелянова чистота світу. Біжить-біжить дорога, струшують дерева привіти білосніжні... Вальс! Така п’янка, летка мелодія! Там-та-ра-рам... Як жаль, що не можна встати і насправді тут потанцювати...
Л. Боельман. Молитва Нотр Дам.
Крізь жовтогарячий вітраж
проростає проміння
медово-осіннє,
і ми притулили спини
до бильця лавиці,
аби розслабитись...
Та раптом, теплом обійняті,
пливемо
у тихому океані
молитви органної,
молитви
Нотр Даму.
Сірі, сиві, мальовані у платину стіжки волосся – так бачу тільки потилиці тих, хто сидить у першому ряду, а вони – у льодяниково-солодкому світлі показковіли...
Н. Паганіні. Кантата для скрипки і органу
Ведучий, він же елегантний цвіркун-скрипаль, запихав собі слова за щоки, тому ледь зрозуміло було кого з композиторів і який саме твір він оголосив. Зірка місцевого розливу, чимдалі більше надимався, ріс і поважнішав у щоках, у скидуванні головою, у примружуванні очей під скельцями окулярів...
Сонячні зайчики чемно чимчикували з лавиці на лавицю, музика лилася на нас, а ми... вже не могли її чути – пихатість скрипаля відволікла увагу і ми порскали смішинками у кулак:
- Дивися, ой, як він голівочку схилив, ой, а чуба як відкинув, о... я вмліваю, я зараз розтану від млості...
- тихо, тихо...
- та я тихо розтану...
"От учи слухати музику їх, залучай до прекрасного, а вони..." - так напевно розчаровано думав скрипаль... і мав рацію!
А. Майлі. Дзвони для органу.
Спостерігати за органісткою дуже цікаво саме так, коли тільки її голову і плечі бачу там, на висоті другого поверху, і не просто на висоті – її постать бачу крізь дрібні густі кришталики люстри та ще й на фоні червоного вітражу, який розкрився перед нею квіткою піднебесною, короною величною.
І ця маленька, як горобець, метка постать, вичаровує з органу диво, світло, сипле, сипле їх нам на плечі крізь кришталеві брязкальця люстри...
М. Огінський.Полонез прощання з батьківшиною.
Орган – таки палац для музики, океан музики. Кожен музичний інструмент – то чарівна мушля, з якої вичакловується пульс гармонії. А от орган – то цілий океан, в якому захована ця краса – глибинний таємничий, радісний, несподівано світлий і ніжний звук...
Ф. Шуберт. AVE MARIA
Піняться, підіймаються хвилі, як груди в зітханні, підносяться тихо в благанні, і ти шепочеш:” Прости, Небесна Матінко,прости, Пречиста Заступнице! Молися за нас, заступи і спаси, о Біла Лілеє, о ніжна і найчистіша!” – в небо, увись, там де світло, де любов і тепло...
Й.С. Бах. Токката ре мінор.
Він напевне бачив створення світу, цей пан Йоганн Себастьян! Бо як інакше пояснити, звідки він оце написав?
13.10.2014
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
КАРТА САЙТУ | Щодо "Майстерень" | Щодо Поезії | Поетичні дійства. Відзначення, конкурси | Щодо СЦЕНИ" | КОНТАКТИ
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.1367 seconds
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.1367 seconds