ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Ілахім Поет
2024.04.25 00:03
Вельмишановна леді… краще пані…

Даруйте – де б слова ті віднайшлись, коли життя – це стрес з недосипанням? І плід такий: нервовий трішки лист. Пишу його повільно – швидше равлик на Фудзіяму врешті заповзе. І навіть сам не знаю: чи відправлю? Чи згине д

Артур Курдіновський
2024.04.24 21:33
Неначе той омріяний журавлик,
Який відкрив до всіх бажань портал,
У купі понадкушуваних яблук
Урешті-решт знайшовся ідеал!

Тобі хтось зробить витончений кніксен...
Прийми від мене шану та уклін!
Зігріє око кожний мегапіксель,

Сергій Губерначук
2024.04.24 20:00
Шість хвилин, як я прокинувсь.
А тут мені повідомляють,
що я вже шість годин, як зраджую.
Ну так я зараз просто вирву язика,
відіб’ю його молотком,
поперчу його, посолю.
кину на розпечену сковорідку –
і буде мені чим поснідати.

Ілахім Поет
2024.04.24 12:21
Кажуть, він жив непомітно десь в закутку.
І пожинав регіт там, де кохання сіяв,
Начебто думав – троянди ростуть с піску.
Вірив в поезію, як інший люд - в Месію.

Кажуть, вигулював душу свою щодня
Серед рядків, повних сутінків і печалі.
Бачили, йшов

Віктор Кучерук
2024.04.24 05:21
Стали іншими забави,
Як утратив снам число, –
Домальовую в уяві
Те, чого в них не було.
Тішусь образом посталим
Вперше в пам’яті моїй, –
Мрійним розквітом фіалок
Між краями довгих вій.

Артур Курдіновський
2024.04.23 23:40
Фарбує квітень зеленню паркани
Красиво, мов поезії рядки.
Повсюди квітнуть чарівні каштани,
Суцвіття їхні - весняні свічки.

Сезон палкого, ніжного роману,
Коли кохання бережуть зірки.
І мрія незнайома та незнана

Іван Потьомкін
2024.04.23 22:56
Не вирубать і не спалить моє коріння.
Ніде не буть просто пришельцем
Дає мені з дитинства мова України.
Але нема для мене й мов чужих,
Бо кожна начебто вікно у світ,
І тому світ такий безмежний.
Кажуть, епоха книг минула,
А я начебто про це й не чу

Олена Побийголод
2024.04.23 20:00
Із І.В.Царьова (1955-2013)

Самі зміркуйте, в якім дерзанні
з’явилась назва у річки – Вобля!..
А ще – добряча й земля в Рязані:
ввіткнеш голоблю – цвіте голобля.

А потрясіння беріз пісенних!

Світлана Пирогова
2024.04.23 09:40
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Весна квітує поміж нас,
Хоч зазирають в душі ще зловісні дії,
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Єднання сила здійснюює все ж мрію.
І попри труднощі в воєнний час,
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Весна квітує б

Володимир Каразуб
2024.04.23 09:17
І слова, наче, хвилі, хвилі,
Гойдаються, хвилі, мов коми,
І скільки, любові, за ними,
І скільки, іще, невідомих.
І скільки, безмовних, схлипів,
У цьому, голодному, морі,
І лякає, не те, що квилить,
А те, що не може, промовити.

Ілахім Поет
2024.04.23 07:19
Хтось скаже, що банально вию вовком.
Для мене це є блюзом самоти.
На перехресті не простоїш довго.
А на узбіччя тяжко відійти.
Я підкотив би Принцем, наче в казці.
Та побут твій спаплюжити боюсь.
Хтось скаже – меланхолія якась це.
А як на мене, рад

Віктор Кучерук
2024.04.23 04:48
Віддаляється вчорашнє
І послаблюється шум
Од учинків безшабашних,
І від плину мрійних дум.
Тільки згадки пам'ять мучать
Повсякчасно й без пуття
Про, на жаль, скороминуче
Богом дане раз життя.

Хельґі Йогансен
2024.04.22 21:05
Закривавлена, знищена, спалена
Вже не вперше й не вдруге весна.
Вона — звістка, якої чекаємо,
Але досі до нас не дійшла.

У молитвах, прокльонах "оспівана",
Хоч нема її в тому вини.
Почуттями брудними, незрілими

Іван Потьомкін
2024.04.22 10:25
Не блудним сином їхав в Україну
Із того краю, що не чужий тепер мені.
До друзів поспішав, щоб встигнути обняти,
До кладовищ, щоб до могил припасти...
...Вдивлявсь- не пізнавав знайомі видноколи,
Хоч начебто й не полишав я їх ніколи,
Та ось зненацьк

Олександр Сушко
2024.04.22 08:52
Ви чули як чмихають їжаки? Ні? Дивно. Спробуйте увечері натерти пусту собачу тарілку під порогом шматочком тушкованого м’яса. Як сяде сонце – вдягніть щось балахонисте з каптуром та сядьте в кущах на ослінчику. Гарантую: на густий запах тушонки їжак

Леся Горова
2024.04.22 08:32
Верба розплела свої коси за вітром
Під ними у брижах виблискує став,
Скотилися з берега запахи літа ...
Втікаючи геть очерет захитав

Сполоханий крижень. У сірої чаплі
Сьогодні в болоті скрипучий вокал,
А сонце розсипалось плесом по краплі,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Ілахім Поет
2024.04.15

Степанчукк Юлія
2024.04.15

Петро Схоласт
2024.04.15

Дирижабль Піратський
2024.04.12

Анатолій Цибульський
2024.04.01

Ігор Мартинюк
2024.03.28

Вадим Водичка
2024.03.26






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Юлія Овчаренко (1984) / Вірші

 ***
Навіженим бурхливим поштовхом
Накотилася зваба хвилею.
Заколисав чуттєвою розкішшю,
Заповив нетривкими обіймами.

А на скронях смолисті кучері –
То мій біль, принесений здалеку.
Моє прагнення тебе змучене,
Світобачення з розмаху вдарене.

Над будинками тихо принишклими
В’ється пристрасть тремтливим стогоном.
Ти – вимога моя завищена,
Ти – прохання з пересторогою.

Завмирає повітря сонячно,
Стигне час дощовими хмарами.
Відчуваєш чекання агонію
Перед злетом новим Ікаровим?

06.03.07




Найвища оцінка Фешак Адріана 6 Любитель поезії / Любитель поезії
Найнижча оцінка Жорж Дикий 5.5 Любитель поезії / Любитель поезії

      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Без фото
Дата публікації 2007-03-06 14:14:11
Переглядів сторінки твору 8968
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 4.925 / 5.67  (4.675 / 5.34)
* Рейтинг "Майстерень" 4.778 / 5.5  (4.641 / 5.3)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.733
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 2010.08.29 02:26
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ретро Лю (Л.П./Л.П.) [ 2007-03-06 16:17:10 ]
Привіт Юліє,
Це мабуть щось під впливом шведської лірики... :-)
***
"Моє прагнення тебе змучило" - цей рядок мусів 3 рази перечитати - досить не однозначно читається - чи то "прагнення тебе" вже "змучило" чи то "Моє прагнення" вже "тебе змучило"???
***
"Відчуваєш чекання агонію" - тут малось на увазі, що в нетерпець, бо так хочеться взлетіти???

Цікавим є і стиль написання, ось наприклад, останній стовпчик:
***
"Завмирає повітря сонячно,
Стигне час дощовими хмарами.
Відчуваєш чекання агонію
Перед злетом новим Ікаровим?"

Я би то написав по-простому:

"Завмирає сонячно повітря
Стигне час у хмарах дощових.
І нанизаний чекання вістрям
Передліт для крил Ікарових."


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Овчаренко (Л.П./Л.П.) [ 2007-03-06 17:23:47 ]
Привіт Нью-Йоркові! :)
Шведської лірики стосується хіба що натхнення :)

По-перше, Ви невірно прочитали рядок: "Моє прагнення тебе змучене", де "змучене" - то є означення. Просто непрямий порядок слів, людською мовою, себто не поетичною :) мало б звучати "моє змучене прагнення тебе".

"Відчуваєш чекання агонію" - то значить кінець чекання, можна злітати :) Починаємо обратний отщьот :)))

Ваш варіант останнього стовпчика гарний, але віршовий розмір зовсім інший. тому залишу свій.

Дякую за коментар, Юріє! Було б приємно побачити ще й оціночку ;)

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Жорж Дикий (Л.П./Л.П.) [ 2007-03-06 18:25:44 ]
Не все зрозумів, а можливо взагалі нічого не зрозумів, але я в захопленні від третьої строфи:

Над будинками тихо принишклими
В’ється пристрасть тремтливим стогоном.
Ти – вимога моя завищена,
Ти – прохання з пересторогою


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Овчаренко (Л.П./Л.П.) [ 2007-03-06 18:44:54 ]
Жорже, а що саме незрозуміло? можливо, надто заплутане висловлювання і варто щось спростити? Але, чесно кажучи, мені все подобається :)

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Жорж Дикий (Л.П./Л.П.) [ 2007-03-06 19:50:14 ]
Не треба чіпати вірша! Хай буде таким, яким написався. Головне, щоб автор міг пояснити принаймні собі, що він хотів висловити.
Особисто мені шкода "Світобачення з розмаху вдарене" - за що його так жорстоко?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Овчаренко (Л.П./Л.П.) [ 2007-03-06 19:59:04 ]
Дякую, Жорже! Я дуже добре розумію, що ховається під тими метафорами та образами. :)
"Світобачення з розмаху вдарене" - це називається "дах знесло" :) а за що?... дайте подумати-пригадати... за надмірні надії, мабуть... за відвертість перед усіх світом :)

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Нечуйвітер (М.К./М.К.) [ 2007-03-06 21:08:37 ]
Мені вірш сподобався, і все тут зрозуміло... за винятком другого куплета. Я б його просто - фіть і ма... Що, власне, він НЕСЕ? :) Юлю, вибачте за хірургічні мотиви у переддень Вашого свята! Вже каюсь...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олесь Холодний (М.К./Л.П.) [ 2007-03-06 21:28:53 ]
Ви ніяк не можете його забути, Юліє? Хочете сказати Йому щось оцим віршем? Але ж чому тоді не пошлете його йому безпосередньо?

А вірш дуже сильний, і цілком зрозумілий. Жорж правий, не змінюйте нічого. Гарного вечора.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Овчаренко (Л.П./Л.П.) [ 2007-03-06 21:41:17 ]
Ярославе, не треба нічого фітькати :) він багато чого несе!
Олесю, справа не в тому, можу чи не можу забути, а в тому, чи хочу :) Бо НЕ ХОЧУ!!! надто приємно пам"ятати :)))) ням-ням!
Я не можу послати вірш безпосередньо... на то є свої причини, відомі лише нам з Ним... чи може не відомі нікому

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олесь Холодний (М.К./Л.П.) [ 2007-03-06 21:49:55 ]
Справа Ваша звичайно. Навряд чи я здатен збагнути настрій (шо тепер значить ням-ням?) сучасної молоді, хоч і онука маю. Теж кучерявого між іншим. От йому б таку дівчину в пару.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Овчаренко (Л.П./Л.П.) [ 2007-03-07 00:18:07 ]
:))) Я - як мала дитина - багато почуттів сприймаю на смак, от ті почуття були солодкими, п"янкими, терпкими та з відчутною гірчинкою. Загалом - смакота!!!
Олесю, якщо ви хоч трохи схожий на того чоловіка, що на фото на Вашій сторінці - Ваш онук просто зобов"язаний успадкувати Вашу вроду! :)
Вибачте, але не втрималась від компліменту :)
А ще... не можу я сказати Йому безпосередньо... Надто багато слів стоїть між нами, тому вважаю мовчання наразі доцільнішим.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олесь Холодний (М.К./Л.П.) [ 2007-03-08 19:33:04 ]
Я і є тим чоловіком на фото. І дивлюся на онука. Дуже дякую за комплімент, Юліє. Ваше фото теж чудове.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Овчаренко (Л.П./Л.П.) [ 2007-03-08 19:58:09 ]
То Ви аватар називаєте фотографією? :))) Тоді ми обоє знаємо, про що мова ;)

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ретро Лю (Л.П./Л.П.) [ 2007-03-08 20:11:18 ]
Дійсно, Юліє - час побачити Вас - такою якою Ви є... цікаво.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Овчаренко (Л.П./Л.П.) [ 2007-03-08 21:53:58 ]
І що ж Ви пропонуєте? ;)
Можу намалювати автопортрет. Кажуть, у мене то непогано виходить... :)

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ретро Лю (Л.П./Л.П.) [ 2007-03-08 22:23:44 ]
Файно - чекатимемо на автопортрет. :-)
Тіко справжній, а не Мами Римської, чи квітки Мати-Мачухи прикладово :-)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Фешак Адріана (Л.П./Л.П.) [ 2007-03-16 13:58:57 ]
вірш сильний, та це вже сказали

я зараз так відчуваю, саме так


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Овчаренко (Л.П./Л.П.) [ 2007-03-16 14:06:43 ]
Сподіваюся, Ви відчуваєте саме останні рядки: напруження перед новим злетом! :)
Минуле повинно шануватись, знати своє місце і не рипатись. (Валер’ян Підмогильний, «Місто»)
Тож тіштеся майбутнім!!!

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Фешак Адріана (Л.П./Л.П.) [ 2007-03-16 14:08:48 ]
так напруження перед злетом.... і розуміння нового попелу
не потрібно до мене на "Ви"... я маленька, худенька і...... так Юлю, Твоя поезія мене вражає, пиши ще!!!!!!!!!!!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Овчаренко (Л.П./Л.П.) [ 2007-03-16 14:13:55 ]
Добренько, домовились! Будьмо знайомі (ось тобі дружній дівчачий цьомик у щічку :))

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Фешак Адріана (Л.П./Л.П.) [ 2007-03-16 14:21:23 ]
то якось так малюється :)*
во
і тобі його ж дружнього
де навчилася так писати?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Овчаренко (Л.П./Л.П.) [ 2007-03-16 14:44:19 ]
Адріанко, я не вірю в те, що можна навчитися писати вірші - надто поважаю справжню поезію! :)
Завжди мала до того схильність. Трошки допомогла філологічна освіта. А так... пишу, коли маю в тому потребу чи втіху. Поезія додає життю фарб :)