Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
використовували різноманітні носії,
на яких можна було б
залишити видбиток,
бо мова носить видбиток усього життя нації.
Та у кожного племя існує свій
- живий носій праслов'янської мови,
які мігрували.
Рівнодення ніч
в рівноважному положенні знаходяться
до годин, до хвилин,
до секунд, точнісінько
завмирають у сезонному зближенні
забезпечено рівність
ночі та дня
Вся земля горить у війні
Рідну землю Російські вороги знищуюють
Руйнують міста
Світлих дітей вбивають
і ґвалтують та мирних людей вбивають,
калічать і катують
Наче нема Бога на землі
І парили ми у бездонному Всесвіті у двох…
Я шаленію, божеволію від тебе…
Розум втрачаю від космічних почуттів,
Які ти даруєш мені у ночі…
Дивлюсь на тебе
І не можу надивитись
Насолоджуюсь твоїми теплими поцілунками
Одночасно - два неподільні божества,
Рухлива примарна грань,
Великої межі Інь та Янь.
В цих Інь та Янь є рівновага,
Гармонія світів присутня.
Прагнення брати і віддавати,
І доповнюючи - продовжувати,
І кошовий отаман стояли.
Їх обирали козаки…
Вони дивилися на краєвид своєї землі
Та на козаків…
Могутні козаки жили там.
Бо козаки воїни величні,
прославлені у віках.
Стали місцем проживання,
І кожне плем’я очолювали різні князі,
Кожний князь судив, водив на бій очолених людей,
Перший був князь у відвазі
І у мудрості своїй,
А коли ставав не здатним до ладу
І боротьби,
Розкидаючи свої оселі
на різних куточках землі.
Племена оселялися цілим родом
І мали різні імена ці племена:
Різні племена складали свій рід
Наймудріший,
найстаріший вождь цілим родом керував
Зібралися три духа:
Бог триєдиний господь, Бог - син і Бог - дух святий вітають
Над Україною в небі,
Допомогти хочуть.
Так святиться вся природа.
Бог - батько творить мир чудовий,
Бог - син спокутує гріхи,
more than need to know
Stop telling people your business.
Some people talk to you
so they can talk about you
Stop explaining yourself
Мені прийшло видіння,
Щось у темряві світилось.
Я спочатку не повірила своїм очам,
Але уві сні з’явилася Свята Марія,
Яка сяяла мов сонце
І очима розмовляє,
Яке диво на Україну чекає
Love you the way you
deserve to be loved
And you won't have to
fight for it.
Your smile, your eyes,
the way you laugh,
якщо я зроблю хід уперед
скажіть люди, а що мені буде,
якщо я зроблю хід назад.
Так я веду гру світів...
Гра і знову крок та мат!
летять на підлогу шахові фігури.
роблю фігурами хід на угад
А хто знайде його — підкорить відьму собі.
Якщо ти і відьма, то я стану володарем зла.
Відьмине щастя – з вітрами злитися,
Свободу – птаха, в себе впустити.
Відьмине щастя – до смерті битися
вона приходила на землю один раз.
Душа не вмирає. Залишаючи колишнє місцеперебування,
вони живуть в інших місцях, які знову приймають їх
Без випробувань і бід не минає життя людське
і не буває спасіння душі.
Я слухаю та дивлюся на тебе щоночі
Ти випромінюєш життя в своїх очах,
В твої очі світяться від щастя.
На тебе бути схожою хочу.
Навчи мене воювати,
Щоб могла захищати я
Та бути героєм своєї країни.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поезія):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Честь шахової корони - В. Висоцький
Я кричав: «Ви що там, очманіли?
Загубили шаховий престиж!»
Тут гуртом на мене налетіли:
«Дуже добре – ти і захистиш!
Тільки знай, що Фішер мізкуватий.
Спить на шахівниці – що то є!
Вміє без упущень, чисто, грати…»
Хай би що, мене так не узяти.
Хід конем в запасі – ось моє.
Ох, ви мускули зі сталі,
Пальці навчені до гри!
Гонорові дерев’яні
Дві фарбовані турИ!
Друг мій, футболіст, повчав: «Тримайся!
Гарантую, тут йому – облом.
За тили і центр не переймайся.
Атакуй по краю – напролом!...»
Я наліг на біг, на стометрівки,
В бані употів і добре сплю,
Ковзани узув, а ще кросівки…
Після отакої перевірки –
Я його без мату удавлю.
Ох, натруджені долоні,
М’яз широкої спини!
Гей ви, коні, мої коні!
Ох, треновані слони!
«Не спіши, а головне, не горбся –
Так боксер пояснював мені –
Ближче не підходь, а бий у корпус.
Пам’ятай, що козир твій – прямі».
Ось корона шахова – на карті.
Хай лише до неї підійдЕ!
Ми зіграли з Талем десять партій –
В преферанс, в очко і на більярді.
Таль сказав: «Такий не підведе!»
Ох, рельєф мускулатури!
Дельтовидні – кавуни!
Що мені його легкі фігури,
Ті конячки і слони!
І в буфеті, для чужих закритім,
Кухар заспокоїв: «Все окей!
Із таким чудовим апетитом
Ти ковтнеш усіх його конЕй!
І сідай, бо путь чекає дальній,
Їжею наповни ще рюкзак.
Ось тобі на двох пиріг пасхальний:
Хай цей Шіфер, кажуть, геніальний –
Та поїсти, певно, не дурак!»
Ох, затяті ми горішки!
Ми корону привезем!
Пішаком туди я пішки,
А назад уже ферзем!
* * *
Тільки прилетіли – зразу сіли.
Фішки підготовлені стоять.
Фоторепортери налетіли,
І снують, і лейками мигтять.
А мене і дома – хто здолає?
Від нахаб я маю оберіг!
Ще мені невміння посприяє:
Нізащо той Фішер не узнає,
Що за хід йому я приберіг.
От задьорі випало ходити.
Кажуть, що він білими мастак.
Походив "є два" на "є чотири",
Щось мені знайоме…чи не так!
Хід за мною. Лячно. Нумо, Сєва!
Уночі тайгою – еге-ге!
Пам’ятаю – старша королева:
Ходить як захоче, от холера,
Ну а коні – літерою Ге.
Добрим словом згадую друзяку –
Показав, як ходять, як здають…
З’ясувалось потім – з переляку
Я класичний розіграв дебют!
Бачу, він лаштує їсти вилку.
Я би з’їв. Найліпше – то ферзя…
Під таку закуску четвертинку,
Тільки пити, знаєте: «Ніз-зя».
Я голодний майже до нетями:
Тут у них лиш кава і омлет.
Вже клітинки маряться кругами,
Королів я плутаю з тузами
І з дебютом плутаю дуплет.
Є прикмета – я і ризикую.
Ще й удача зманює: ходи!
Я його замучу, зашахую!
Лиш би тільки дамку провести.
Стежу я, щоб не було промашки ,
Кухаря пригадую в журі.
Пішу рать змінив би на «рюмашки»,
Враз би прояснилось в голові!
А у нього – ще оті фігури!
Небезпечні ферзі і слони.
А мої фігури – суто дури.
Королеви тільки є і тури,
Офіцери, ясно – не слони.
Ні му-му, розм’якнув, наче вата.
Щось би з’їсти? Певно, що пора.
Бити чим? Турою страшнувато.
Справа у щелепу?.. – ранувато,
Бо незручно якось – це лиш перша гра.
…Оборону він мою ламає
Давнішню індійську у момент.
В пам’яті нав’язливо зринає
Індо-пакистанський інцидент.
Та дарма він так із нашим братом,
Відповідь я маю, навіть дві:
Щойно він мене дістане матом,
Я його через стегно захватом,
Або хід – конем по голові!
Я додав у мислях трохи руху –
Дещо просвітліло на лиці.
Як умієш, стане сил і духу
З пішака прорватись у ферзі!
Фішер став до хитрощів вдаватись,
Встане, пробіжиться і назад.
Баламутив турами мінятись –
Ще б йому мене і не боятись,
Лежачи я жму сто п'ятдесят!
Краєм пре, по центру також тисне
І коли він зважився на шах,
Оголив я біцепс ненавмисне,
Знявши для вагомості піджак.
І у залі стало враз тихіше.
Він помітив, що я устаю…
Мабуть, йому стало не до фішок
І хвалебний, одіозний Фішер
У ту ж мить пристав на нічию.
2014
* * *
Я кричал: "Вы что там, обалдели? -
Уронили шахматный престиж!"
Мне сказали в нашем спортотделе:
"Ага, прекрасно - ты и защитишь!
Но учти, что Фишер очень ярок,-
Даже спит с доскою - сила в ем,
Он играет чисто, без помарок..."
Ничего, я тоже не подарок,-
У меня в запасе - ход конем.
Ох вы мускулы стальные,
Пальцы цепкие мои!
Эх, резные, расписные
Деревянные ладьи!
Друг мой, футболист, учил: "Не бойся,-
Он к таким партнерам не привык.
За тылы и центр не беспокойся,
А играй по краю - напрямик!.."
Я налег на бег, на стометровки,
В бане вес согнал, отлично сплю,
Были по хоккею тренировки...
В общем, после этой подготовки -
Я его без мата задавлю!
Ох, вы сильные ладони,
Мышцы крепкие спины!
Эх вы кони мои, кони,
Ох, вы милые слоны!
"Не спеши и, главное, не горбись,-
Так боксер беседовал со мной.-
В ближний бой не лезь, работай в корпус,
Помни, что коронный твой - прямой".
Честь короны шахматной - на карте,-
Он от пораженья не уйдет:
Мы сыграли с Талем десять партий -
В преферанс, в очко и на биллиарде,-
Таль сказал: "Такой не подведет!"
Ох, рельеф мускулатуры!
Дельтовидные - сильны!
Что мне его легкие фигуры,
Эти кони да слоны!
И в буфете, для других закрытом,
Повар успокоил: "Не робей!
Ты с таким прекрасным аппетитом -
Враз проглотишь всех его коней!
Ты присядь перед дорогой дальней -
И бери с питанием рюкзак.
На двоих готовь пирог пасхальный:
Этот Шифер - хоть и гениальный,-
А небось покушать не дурак!"
Ох мы - крепкие орешки!
Мы корону - привезем!
Спать ложусь я - вроде пешки,
Просыпаюся - ферзем!
* * *
Только прилетели - сразу сели.
Фишки все заранее стоят.
Фоторепортеры налетели,
И слепят, и с толку сбить хотят.
Но меня и дома - кто положит?
Репортерам с ног меня не сбить!..
Мне же неумение поможет:
Этот Фишер ни за что не сможет
Угадать, чем буду я ходить.
Выпало ходить ему, задире.
Говорят, он белыми мастак.
Сделал ход с Е-2 на Е-4,
Что-то мне знакомое... так-так!...
Ход за мной. Что делать? Надо, Сева!
Наугад, как ночью по тайге...
Помню - всех главнее королева:
Ходит взад-вперед и вправо-влево,
Ну а кони только буквой "Г".
Эх, спасибо заводскому другу -
Научил, как ходят, как сдают...
Выяснилось позже - я с испугу
Разыграл классический дебют!
Вижу, он нацеливает вилку,
Хочет есть. И я бы съел ферзя...
Эх, под эту закусь да бутылку!
Но во время матча пить нельзя.
Я голодный, посудите сами:
Здесь у них лишь кофе да омлет.
Клетки, как круги перед глазами,
Королей я путаю с тузами
И с дебютом путаю дуплет.
Есть примета - вот я и рискую:
В первый раз должно мне повезти.
Я ж его замучу, зашахую!
Мне бы только дамку провести.
Все слежу, чтоб не было промашки,
Вспоминаю повара в тоске.
Эх, сменить бы пешки на рюмашки,
Сразу б прояснилось на доске!
У него ферзи, ладьи - фигуры! -
И слоны опасны и сильны.
У меня же все фигуры - дуры,
Королевы у меня и туры,
Офицеры - это ж не слоны.
Не мычу, не телюсь, - весь, как вата.
Надо что-то есть. Уже пора.
Чем же бить? ладьею?.. страшновато.
Справа в челюсть?.. - вроде рановато,
Неудобно как-то - первая игра.
...Он мою защиту разрушает
Старую индийскую в момент.
Это смутно мне напоминает
Индо-пакистанский инцидент.
Только зря он шутит с нашим братом,
У меня есть мера, даже две:
Если он меня прикончит матом,
Я его - через бедро с захватом,
Или ход - конем по голове!
Я еще чуток добавил прыти -
Все не так уж сумрачно вблизи.
В мире шахмат пешка может выйти
(Если тренируется) в ферзи!
Фишер стал на хитрости пускаться,
Встанет, пробежится и назад,
Предложил турами поменяться -
Ну еще б ему не опасаться,
Я же лежа жму сто пятьдесят!
Я его фигурку смерил оком,
И, когда он объявил мне шах,
Обнажил я бицепс ненароком,
Даже снял для верности пиджак.
И мгновенно в зале стало тише,
Он заметил, как я привстаю...
Видно, ему стало не до фишек
И хваленый, пресловутый Фишер
Тут же согласился на ничью.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)