ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.04.25
17:01
Якось у селі дівчата й парубки гуляли,
Гуртом по селі ходили та пісні співали.
А, як прийшла вже розходитись, урешті, година,
Усі дівки по вулиці подались єдиній,
По своїх хатах. Одна лиш Малашка лишилась,
Бо ж її хата над шляхом битим притулилась.
Гуртом по селі ходили та пісні співали.
А, як прийшла вже розходитись, урешті, година,
Усі дівки по вулиці подались єдиній,
По своїх хатах. Одна лиш Малашка лишилась,
Бо ж її хата над шляхом битим притулилась.
2024.04.25
11:38
На карті світу він такий малий.
Не цятка навіть. Просто крапка.
Але Ізраїль – це Тори сувій,
Де метри розгортаються на милі.
І хто заявиться із наміром «бліц-кріг»,
Аби зробить юдеїв мертвими,
Молочних не побачить рік,
Духмяного не покуштує меду.
Не цятка навіть. Просто крапка.
Але Ізраїль – це Тори сувій,
Де метри розгортаються на милі.
І хто заявиться із наміром «бліц-кріг»,
Аби зробить юдеїв мертвими,
Молочних не побачить рік,
Духмяного не покуштує меду.
2024.04.25
09:40
Дощ, як в Макондо, йде та йде.
А вона - сама під дощем.
Вже не ранок, та ще не день.
Ще не радість, та вже не щем…
Автор: Юрій Гундарєв
2024 рік
А вона - сама під дощем.
Вже не ранок, та ще не день.
Ще не радість, та вже не щем…
Автор: Юрій Гундарєв
2024 рік
2024.04.25
09:16
Просто вітер, якоїсь осені зупинив мене,
Просто сонце якогось липня зійшло, як камінь,
І люди зустрічні записані буквою n,
У моїм, до сих пір не розв’язаному рівнянні.
І у ньому записана ти — у кімнаті зі шкла
На свічадах червоною барвою, як невідом
Просто сонце якогось липня зійшло, як камінь,
І люди зустрічні записані буквою n,
У моїм, до сих пір не розв’язаному рівнянні.
І у ньому записана ти — у кімнаті зі шкла
На свічадах червоною барвою, як невідом
2024.04.25
08:41
А за вікном вже вечоріє,
І мліють світлом ліхтарі.
І де ж ті орігамі-мрії,
Що склались звідкілясь, згори?
Листи перегортаю, фото
Вцілілі від перепетій.
У кожному душевна квота,
І мліють світлом ліхтарі.
І де ж ті орігамі-мрії,
Що склались звідкілясь, згори?
Листи перегортаю, фото
Вцілілі від перепетій.
У кожному душевна квота,
2024.04.25
07:45
В смолистих бурунах лежить рілля.
Вилискує, залита після суші.
І вороннЯ, не видне іздаля,
Серпанку рядна крилами ворушить.
Узбіччя із пожухлої трави -
Невипране дощем чадіння шляху.
Два кроки в поле зробиш, і лови
Вилискує, залита після суші.
І вороннЯ, не видне іздаля,
Серпанку рядна крилами ворушить.
Узбіччя із пожухлої трави -
Невипране дощем чадіння шляху.
Два кроки в поле зробиш, і лови
2024.04.25
06:23
Серце сумно защеміло
І душа зайшлась плачем,
Бо здригнулось враже тіло
Зі скривавленим плечем.
Розтрощив, на жаль, суглоба,
Раз почувсь короткий тріск
І ординець вузьколобий
Звідав кулі форму й зміст.
І душа зайшлась плачем,
Бо здригнулось враже тіло
Зі скривавленим плечем.
Розтрощив, на жаль, суглоба,
Раз почувсь короткий тріск
І ординець вузьколобий
Звідав кулі форму й зміст.
2024.04.25
00:03
Вельмишановна леді… краще пані…
Даруйте – де б слова ті віднайшлись, коли життя – це стрес з недосипанням? І плід такий: нервовий трішки лист. Пишу його повільно – швидше равлик на Фудзіяму врешті заповзе. І навіть сам не знаю: чи відправлю? Чи згине д
Даруйте – де б слова ті віднайшлись, коли життя – це стрес з недосипанням? І плід такий: нервовий трішки лист. Пишу його повільно – швидше равлик на Фудзіяму врешті заповзе. І навіть сам не знаю: чи відправлю? Чи згине д
2024.04.24
21:33
Неначе той омріяний журавлик,
Який відкрив до всіх бажань портал,
У купі понадкушуваних яблук
Урешті-решт знайшовся ідеал!
Тобі хтось зробить витончений кніксен...
Прийми від мене шану та уклін!
Зігріє око кожний мегапіксель,
Який відкрив до всіх бажань портал,
У купі понадкушуваних яблук
Урешті-решт знайшовся ідеал!
Тобі хтось зробить витончений кніксен...
Прийми від мене шану та уклін!
Зігріє око кожний мегапіксель,
2024.04.24
20:00
Шість хвилин, як я прокинувсь.
А тут мені повідомляють,
що я вже шість годин, як зраджую.
Ну так я зараз просто вирву язика,
відіб’ю його молотком,
поперчу його, посолю.
кину на розпечену сковорідку –
і буде мені чим поснідати.
А тут мені повідомляють,
що я вже шість годин, як зраджую.
Ну так я зараз просто вирву язика,
відіб’ю його молотком,
поперчу його, посолю.
кину на розпечену сковорідку –
і буде мені чим поснідати.
2024.04.24
12:21
Кажуть, він жив непомітно десь в закутку.
І пожинав регіт там, де кохання сіяв,
Начебто думав – троянди ростуть с піску.
Вірив в поезію, як інший люд - в Месію.
Кажуть, вигулював душу свою щодня
Серед рядків, повних сутінків і печалі.
Бачили, йшов
І пожинав регіт там, де кохання сіяв,
Начебто думав – троянди ростуть с піску.
Вірив в поезію, як інший люд - в Месію.
Кажуть, вигулював душу свою щодня
Серед рядків, повних сутінків і печалі.
Бачили, йшов
2024.04.24
05:21
Стали іншими забави,
Як утратив снам число, –
Домальовую в уяві
Те, чого в них не було.
Тішусь образом посталим
Вперше в пам’яті моїй, –
Мрійним розквітом фіалок
Між краями довгих вій.
Як утратив снам число, –
Домальовую в уяві
Те, чого в них не було.
Тішусь образом посталим
Вперше в пам’яті моїй, –
Мрійним розквітом фіалок
Між краями довгих вій.
2024.04.23
23:40
Фарбує квітень зеленню паркани
Красиво, мов поезії рядки.
Повсюди квітнуть чарівні каштани,
Суцвіття їхні - весняні свічки.
Сезон палкого, ніжного роману,
Коли кохання бережуть зірки.
І мрія незнайома та незнана
Красиво, мов поезії рядки.
Повсюди квітнуть чарівні каштани,
Суцвіття їхні - весняні свічки.
Сезон палкого, ніжного роману,
Коли кохання бережуть зірки.
І мрія незнайома та незнана
2024.04.23
22:56
Не вирубать і не спалить моє коріння.
Ніде не буть просто пришельцем
Дає мені з дитинства мова України.
Але нема для мене й мов чужих,
Бо кожна начебто вікно у світ,
І тому світ такий безмежний.
Кажуть, епоха книг минула,
А я начебто про це й не чу
Ніде не буть просто пришельцем
Дає мені з дитинства мова України.
Але нема для мене й мов чужих,
Бо кожна начебто вікно у світ,
І тому світ такий безмежний.
Кажуть, епоха книг минула,
А я начебто про це й не чу
2024.04.23
20:00
Із І.В.Царьова (1955-2013)
Самі зміркуйте, в якім дерзанні
з’явилась назва у річки – Вобля!..
А ще – добряча й земля в Рязані:
ввіткнеш голоблю – цвіте голобля.
А потрясіння беріз пісенних!
Самі зміркуйте, в якім дерзанні
з’явилась назва у річки – Вобля!..
А ще – добряча й земля в Рязані:
ввіткнеш голоблю – цвіте голобля.
А потрясіння беріз пісенних!
2024.04.23
09:40
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Весна квітує поміж нас,
Хоч зазирають в душі ще зловісні дії,
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Єднання сила здійснюює все ж мрію.
І попри труднощі в воєнний час,
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Весна квітує б
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Весна квітує поміж нас,
Хоч зазирають в душі ще зловісні дії,
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Єднання сила здійснюює все ж мрію.
І попри труднощі в воєнний час,
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Весна квітує б
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
2024.04.01
2024.02.08
2023.12.19
2023.11.15
2023.10.26
2023.07.27
2023.07.15
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Іван Потьомкін (1937) /
Проза
Вовк-миролюбець (за (за Лессінґом)
1
Постарів вовк, ледь лапами володає.
«Не годен я,- каже сам собі,- добути щось поїсти. Може, вдасться обдурить котрогось із пастухів – заклятих ворогів моїх».
Не довго довелось йти до кошари.
«Кровожерним мене звеш.- звернувсь до пастуха.- А насправді – я не такий. Це голод штовха, аби котрусь з овечок з’їсти. Нагодуй – побачиш,який я сумирний».
«Себто , коли ти ситий? А чи ж бува таке? Отож, зникай і якомога швидше!»
2
«Чимало овечок твоїх я порізав,- каже вовк пастухові сусідньому.- Та як даватимеш шістьох на рік, спатимеш спокійно. Навіть пси стануть зайві».
«Шістьох просиш? Так це ж отара ціла!..»
«Ну, як забагато, то хоча б п’ятьох».
«Та Господу я стільки не даю...»
«То, може, чотири?»
«Жодної! Гадаєш, я такий дурний, щоб ворогу платити?».
3
Подризав вовк до того пастуха, в котрого вчора здох пес .
«Поділяю твоє горе. Та не впадай у відчай: з ріднею своєю назавше я посваривсь, то, може, візьмеш у сторожі? Жоден з колишніх побратимів навіть поглянуть на овечку не посміє!»
«За харч, певно, найнятись хочеш?»
«Про це ж і мова...»
«За дурня мене маєш? Та це ж все одно, що злодія впустити в хату!»
4
«Ти мене, мабуть, знаєш?»- питає вовк ще одного пастуха.
«Доводилося мать справу з братією твоєю».
«Але я не такий, як вони!»
«Чим же різнишся?»
«А тим, що споживаю тільки мертвих. То ж дозволь при нагоді навідатись до тебе».
«Не трать намарне слів, мудрагелю. Добре знаю вашу вдачу: з голоду за мертву приймеш вівцю хвору...»
5
«Доведеться,- гадає скрушно вовк,- віддать найдорожче».
«До вподоби тобі моя шкура?- питає найдальшого пастуха в окрузі.
«А що – нічого. Знадобиться».
«Як годуватимеш мене до смерті, твоєю буде».
«Е, ні! Дорого обійдеться мені твоя шкура. Ліпше ось зараз подаруй!»
Поки за ножем пастух ходив, пустився вовк навтьоки.
6
Зібрались якось пастухи повечерять разом. Стали оповідать про хитрощі старого Вовка та як зуміли розгадати їх. І раптом один з них приголомшив товариство: «А все ж мені здається, що не мали ми рації відмовить вовку».
«І чому ж?»
«Не дали йому змоги в злагоді й мирі з нами жити».
P.S.
Як логіка пастуха, що не був згоден з товариством, дивовижно схожа сьогодні на тих , що мовою чужинською аж захлинаються базіканням про братерство одвічне та одну й ту ж віру з новочасним вовкулаком, що денно й нощно тільки й клопочеться , як би це узгодить з міжнародним правом задарма взятий Крим чи шматок Донбасу відчикрижить...
Точнісінько, як про це сказано в прислів’ї: «Заліз кіт на сало та й кричить: «Замало!»
-----------------------------------------------------
Ґотгольд Ефраїм Лессінґ (1729-1781) –німецький драматург,байкар,теоретик мистецтва і літературний критик-просвітитель.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Вовк-миролюбець (за (за Лессінґом)
1
Постарів вовк, ледь лапами володає.
«Не годен я,- каже сам собі,- добути щось поїсти. Може, вдасться обдурить котрогось із пастухів – заклятих ворогів моїх».
Не довго довелось йти до кошари.
«Кровожерним мене звеш.- звернувсь до пастуха.- А насправді – я не такий. Це голод штовха, аби котрусь з овечок з’їсти. Нагодуй – побачиш,який я сумирний».
«Себто , коли ти ситий? А чи ж бува таке? Отож, зникай і якомога швидше!»
2
«Чимало овечок твоїх я порізав,- каже вовк пастухові сусідньому.- Та як даватимеш шістьох на рік, спатимеш спокійно. Навіть пси стануть зайві».
«Шістьох просиш? Так це ж отара ціла!..»
«Ну, як забагато, то хоча б п’ятьох».
«Та Господу я стільки не даю...»
«То, може, чотири?»
«Жодної! Гадаєш, я такий дурний, щоб ворогу платити?».
3
Подризав вовк до того пастуха, в котрого вчора здох пес .
«Поділяю твоє горе. Та не впадай у відчай: з ріднею своєю назавше я посваривсь, то, може, візьмеш у сторожі? Жоден з колишніх побратимів навіть поглянуть на овечку не посміє!»
«За харч, певно, найнятись хочеш?»
«Про це ж і мова...»
«За дурня мене маєш? Та це ж все одно, що злодія впустити в хату!»
4
«Ти мене, мабуть, знаєш?»- питає вовк ще одного пастуха.
«Доводилося мать справу з братією твоєю».
«Але я не такий, як вони!»
«Чим же різнишся?»
«А тим, що споживаю тільки мертвих. То ж дозволь при нагоді навідатись до тебе».
«Не трать намарне слів, мудрагелю. Добре знаю вашу вдачу: з голоду за мертву приймеш вівцю хвору...»
5
«Доведеться,- гадає скрушно вовк,- віддать найдорожче».
«До вподоби тобі моя шкура?- питає найдальшого пастуха в окрузі.
«А що – нічого. Знадобиться».
«Як годуватимеш мене до смерті, твоєю буде».
«Е, ні! Дорого обійдеться мені твоя шкура. Ліпше ось зараз подаруй!»
Поки за ножем пастух ходив, пустився вовк навтьоки.
6
Зібрались якось пастухи повечерять разом. Стали оповідать про хитрощі старого Вовка та як зуміли розгадати їх. І раптом один з них приголомшив товариство: «А все ж мені здається, що не мали ми рації відмовить вовку».
«І чому ж?»
«Не дали йому змоги в злагоді й мирі з нами жити».
P.S.
Як логіка пастуха, що не був згоден з товариством, дивовижно схожа сьогодні на тих , що мовою чужинською аж захлинаються базіканням про братерство одвічне та одну й ту ж віру з новочасним вовкулаком, що денно й нощно тільки й клопочеться , як би це узгодить з міжнародним правом задарма взятий Крим чи шматок Донбасу відчикрижить...
Точнісінько, як про це сказано в прислів’ї: «Заліз кіт на сало та й кричить: «Замало!»
-----------------------------------------------------
Ґотгольд Ефраїм Лессінґ (1729-1781) –німецький драматург,байкар,теоретик мистецтва і літературний критик-просвітитель.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
"Віра, Надія, Любов та їх мати Софія"
• Перейти на сторінку •
" М.Лермонтов "Прощай, немитая Росіє" (до 200-річчя з дня народження) "
• Перейти на сторінку •
" М.Лермонтов "Прощай, немитая Росіє" (до 200-річчя з дня народження) "
Про публікацію