ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Євген Федчук
2024.04.25 17:01
Якось у селі дівчата й парубки гуляли,
Гуртом по селі ходили та пісні співали.
А, як прийшла вже розходитись, урешті, година,
Усі дівки по вулиці подались єдиній,
По своїх хатах. Одна лиш Малашка лишилась,
Бо ж її хата над шляхом битим притулилась.

Іван Потьомкін
2024.04.25 11:38
На карті світу він такий малий.
Не цятка навіть. Просто крапка.
Але Ізраїль – це Тори сувій,
Де метри розгортаються на милі.
І хто заявиться із наміром «бліц-кріг»,
Аби зробить юдеїв мертвими,
Молочних не побачить рік,
Духмяного не покуштує меду.

Юрій Гундарєв
2024.04.25 09:40
Дощ, як в Макондо, йде та йде.
А вона - сама під дощем.
Вже не ранок, та ще не день.
Ще не радість, та вже не щем…

Автор: Юрій Гундарєв
2024 рік

Володимир Каразуб
2024.04.25 09:16
Просто вітер, якоїсь осені зупинив мене,
Просто сонце якогось липня зійшло, як камінь,
І люди зустрічні записані буквою n,
У моїм, до сих пір не розв’язаному рівнянні.
І у ньому записана ти — у кімнаті зі шкла
На свічадах червоною барвою, як невідом

Світлана Пирогова
2024.04.25 08:41
А за вікном вже вечоріє,
І мліють світлом ліхтарі.
І де ж ті орігамі-мрії,
Що склались звідкілясь, згори?

Листи перегортаю, фото
Вцілілі від перепетій.
У кожному душевна квота,

Леся Горова
2024.04.25 07:45
В смолистих бурунах лежить рілля.
Вилискує, залита після суші.
І вороннЯ, не видне іздаля,
Серпанку рядна крилами ворушить.

Узбіччя із пожухлої трави -
Невипране дощем чадіння шляху.
Два кроки в поле зробиш, і лови

Віктор Кучерук
2024.04.25 06:23
Серце сумно защеміло
І душа зайшлась плачем,
Бо здригнулось враже тіло
Зі скривавленим плечем.
Розтрощив, на жаль, суглоба,
Раз почувсь короткий тріск
І ординець вузьколобий
Звідав кулі форму й зміст.

Ілахім Поет
2024.04.25 00:03
Вельмишановна леді… краще пані…

Даруйте – де б слова ті віднайшлись, коли життя – це стрес з недосипанням? І плід такий: нервовий трішки лист. Пишу його повільно – швидше равлик на Фудзіяму врешті заповзе. І навіть сам не знаю: чи відправлю? Чи згине д

Артур Курдіновський
2024.04.24 21:33
Неначе той омріяний журавлик,
Який відкрив до всіх бажань портал,
У купі понадкушуваних яблук
Урешті-решт знайшовся ідеал!

Тобі хтось зробить витончений кніксен...
Прийми від мене шану та уклін!
Зігріє око кожний мегапіксель,

Сергій Губерначук
2024.04.24 20:00
Шість хвилин, як я прокинувсь.
А тут мені повідомляють,
що я вже шість годин, як зраджую.
Ну так я зараз просто вирву язика,
відіб’ю його молотком,
поперчу його, посолю.
кину на розпечену сковорідку –
і буде мені чим поснідати.

Ілахім Поет
2024.04.24 12:21
Кажуть, він жив непомітно десь в закутку.
І пожинав регіт там, де кохання сіяв,
Начебто думав – троянди ростуть с піску.
Вірив в поезію, як інший люд - в Месію.

Кажуть, вигулював душу свою щодня
Серед рядків, повних сутінків і печалі.
Бачили, йшов

Віктор Кучерук
2024.04.24 05:21
Стали іншими забави,
Як утратив снам число, –
Домальовую в уяві
Те, чого в них не було.
Тішусь образом посталим
Вперше в пам’яті моїй, –
Мрійним розквітом фіалок
Між краями довгих вій.

Артур Курдіновський
2024.04.23 23:40
Фарбує квітень зеленню паркани
Красиво, мов поезії рядки.
Повсюди квітнуть чарівні каштани,
Суцвіття їхні - весняні свічки.

Сезон палкого, ніжного роману,
Коли кохання бережуть зірки.
І мрія незнайома та незнана

Іван Потьомкін
2024.04.23 22:56
Не вирубать і не спалить моє коріння.
Ніде не буть просто пришельцем
Дає мені з дитинства мова України.
Але нема для мене й мов чужих,
Бо кожна начебто вікно у світ,
І тому світ такий безмежний.
Кажуть, епоха книг минула,
А я начебто про це й не чу

Олена Побийголод
2024.04.23 20:00
Із І.В.Царьова (1955-2013)

Самі зміркуйте, в якім дерзанні
з’явилась назва у річки – Вобля!..
А ще – добряча й земля в Рязані:
ввіткнеш голоблю – цвіте голобля.

А потрясіння беріз пісенних!

Світлана Пирогова
2024.04.23 09:40
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Весна квітує поміж нас,
Хоч зазирають в душі ще зловісні дії,
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Єднання сила здійснюює все ж мрію.
І попри труднощі в воєнний час,
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Весна квітує б
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Ілахім Поет
2024.04.15

Степанчукк Юлія
2024.04.15

Петро Схоласт
2024.04.15

Дирижабль Піратський
2024.04.12

Анатолій Цибульський
2024.04.01

Ігор Мартинюк
2024.03.28

Вадим Водичка
2024.03.26






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Віктор Марач (1955) / Вірші / Із Редьярда Кіплінга

 Із Редьярда Кіплінга
ГІМН ЗАКОХАНИХ

Сірі очі -- знов згадав:
Мряка, сіра мла світання;
Проводжають пароплав;
Сльози і слова прощання.

На плечі твоя рука,
Й нас розлука не ляка.
Гімн закоханих співаймо:
"Не вмира любов така!"

Чорні очі -- ніч настала
Й вже не мучить спеки гніт;
Шепіт чуть біля штурвала;
За бортом пінистий слід.

Хрест Південний -- в маяка
Сяйві зоряна ріка.
В гімн закоханих вслухаймось:
"Не вмира любов така!"

Карі очі -- далина,
Степ; як вітер, мчаться коні;
Й древній наспів долина,
Й стук сердець -- в однім з ним тоні.

Й смуга обрію вузька
То далека, то близька;
Й гімн закоханих, мов ехо:
"Не вмира любов така!"

Сині очі -- в пітьмі зринуть
В сяйві місяця горби;
Й звуки вальсу знов долинуть
Серед відчаю й журби.

"Мейбл, за тебе!" -- "Ніч яка!"
Вино, чари, спів струмка
Гімн закоханих повторять:
"Не вмира любов така!"

Я ж, дівчата, безпорадним
Був -- й Амуру з-за образ
Боржником чотирикратним
Став, й банкрутом стільки ж раз.

О, якби ж знов хоч яка
Пожаліла боржника! --
Я б разів до сорока
Гімн закоханих співав би:
"Не вмира любов така!"

НАЙДАВНІША ПІСНЯ

"Бо до Єви була Ліліт" (Повір'я)

"Цих очей не любив ти ніколи;
Що ж вдаєш, що лиш ними ти жив? --
Й що за брови ці теж вдячний долі,
За якими роки всі тужив?

Й цього голосу ти не любив;
Що ж тремтиш, його чуючи звуки?
Хіба ж ти до кінця ще не вбив
Чар його за дні довгі розлуки?

Не любив ти й волосся цього,
Якщо серце твоє забувало
Клятви й стид -- і з-під сховку його
Йти під покриви інші жадало."

"Знаю, знаю все! Й серце моє
Тому й стало у грудях так биться!"
"Нащо ж це загравання твоє?"
"Радий я -- знов та рана ятриться."

ЛЮБОВНА ПІСНЯ ХАР ДАЄЛ

Одна тут на даху я, обернувшись
На північ, у зірниць вдивляюсь гру:
То слід твій сяє, в зблисках цих вернувшись...
Вернись, коханий, -- або я помру.

Базар затих вже після юрб народу,
Лежать верблюди втомлені -- їх зрю
Крізь даль -- і бранців: дань твого походу...
Вернись, коханий, -- або я помру.

Зліш мачуха й неволить до роботи
Вночі і вдень, у холод і в жару;
Сльозами запиваю хліб скорботи...
Вернись, коханий, -- або я помру.




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2007-03-10 20:52:31
Переглядів сторінки твору 1674
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (4.555 / 5.43)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.493 / 5.39)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.692
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 2020.07.02 19:13
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Віктор Марач (М.К./М.К.) [ 2007-03-11 22:35:04 ]
Примітка
Ліліт -- згідно з єврейськими повір'ями, перша дружина Адама, створена так же, як і Адам, із глини ще до Єви. Ліліт загордилась, заявивши, що рівна Адаму, але він не хотів визнати цього і вона його покинула.