ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Євген Федчук
2024.04.25 17:01
Як литвин дівчину провчив
Якось у селі дівчата й парубки гуляли,
Гуртом по селі ходили та пісні співали.
А, як прийшла вже розходитись, урешті, година,
Усі дівки по вулиці подались єдиній,
По своїх хатах. Одна лиш Малашка лишилась,
Бо ж її хата над шляхом битим притулилась.

Іван Потьомкін
2024.04.25 11:38
Ізраїль - це Тори сувій
На карті світу він такий малий.
Не цятка навіть. Просто крапка.
Але Ізраїль – це Тори сувій,
Де метри розгортаються на милі.
І хто заявиться із наміром «бліц-кріг»,
Аби зробить юдеїв мертвими,
Молочних не побачить рік,
Духмяного не покуштує меду.

Юрій Гундарєв
2024.04.25 09:40
Дощ, вона і Маркес
Дощ, як в Макондо, йде та йде.
А вона - сама під дощем.
Вже не ранок, та ще не день.
Ще не радість, та вже не щем…

Автор: Юрій Гундарєв
2024 рік

Володимир Каразуб
2024.04.25 09:16
n
Просто вітер, якоїсь осені зупинив мене,
Просто сонце якогось липня зійшло, як камінь,
І люди зустрічні записані буквою n,
У моїм, до сих пір не розв’язаному рівнянні.
І у ньому записана ти — у кімнаті зі шкла
На свічадах червоною барвою, як невідом

Світлана Пирогова
2024.04.25 08:41
Душевна квота
А за вікном вже вечоріє,
І мліють світлом ліхтарі.
І де ж ті орігамі-мрії,
Що склались звідкілясь, згори?

Листи перегортаю, фото
Вцілілі від перепетій.
У кожному душевна квота,

Леся Горова
2024.04.25 07:45
Після дощу
В смолистих бурунах лежить рілля.
Вилискує, залита після суші.
І вороннЯ, не видне іздаля,
Серпанку рядна крилами ворушить.

Узбіччя із пожухлої трави -
Невипране дощем чадіння шляху.
Два кроки в поле зробиш, і лови

Віктор Кучерук
2024.04.25 06:23
* * *
Серце сумно защеміло
І душа зайшлась плачем,
Бо здригнулось враже тіло
Зі скривавленим плечем.
Розтрощив, на жаль, суглоба,
Раз почувсь короткий тріск
І ординець вузьколобий
Звідав кулі форму й зміст.

Ілахім Поет
2024.04.25 00:03
Епістола
Вельмишановна леді… краще пані…

Даруйте – де б слова ті віднайшлись, коли життя – це стрес з недосипанням? І плід такий: нервовий трішки лист. Пишу його повільно – швидше равлик на Фудзіяму врешті заповзе. І навіть сам не знаю: чи відправлю? Чи згине д

Артур Курдіновський
2024.04.24 21:33
iPhone 15 (сонет)
Неначе той омріяний журавлик,
Який відкрив до всіх бажань портал,
У купі понадкушуваних яблук
Урешті-решт знайшовся ідеал!

Тобі хтось зробить витончений кніксен...
Прийми від мене шану та уклін!
Зігріє око кожний мегапіксель,

Сергій Губерначук
2024.04.24 20:00
Шість хвилин, як я прокинувсь…
Шість хвилин, як я прокинувсь.
А тут мені повідомляють,
що я вже шість годин, як зраджую.
Ну так я зараз просто вирву язика,
відіб’ю його молотком,
поперчу його, посолю.
кину на розпечену сковорідку –
і буде мені чим поснідати.

Ілахім Поет
2024.04.24 12:21
Кажуть
Кажуть, він жив непомітно десь в закутку.
І пожинав регіт там, де кохання сіяв,
Начебто думав – троянди ростуть с піску.
Вірив в поезію, як інший люд - в Месію.

Кажуть, вигулював душу свою щодня
Серед рядків, повних сутінків і печалі.
Бачили, йшов

Віктор Кучерук
2024.04.24 05:21
* * *
Стали іншими забави,
Як утратив снам число, –
Домальовую в уяві
Те, чого в них не було.
Тішусь образом посталим
Вперше в пам’яті моїй, –
Мрійним розквітом фіалок
Між краями довгих вій.

Артур Курдіновський
2024.04.23 23:40
Каштановий салют (сонет)
Фарбує квітень зеленню паркани
Красиво, мов поезії рядки.
Повсюди квітнуть чарівні каштани,
Суцвіття їхні - весняні свічки.

Сезон палкого, ніжного роману,
Коли кохання бережуть зірки.
І мрія незнайома та незнана

Іван Потьомкін
2024.04.23 22:56
***
Не вирубать і не спалить моє коріння.
Ніде не буть просто пришельцем
Дає мені з дитинства мова України.
Але нема для мене й мов чужих,
Бо кожна начебто вікно у світ,
І тому світ такий безмежний.
Кажуть, епоха книг минула,
А я начебто про це й не чу

Олена Побийголод
2024.04.23 20:00
Російські річки Убля¹ та Вобля²
Із І.В.Царьова (1955-2013)

Самі зміркуйте, в якім дерзанні
з’явилась назва у річки – Вобля!..
А ще – добряча й земля в Рязані:
ввіткнеш голоблю – цвіте голобля.

А потрясіння беріз пісенних!

Світлана Пирогова
2024.04.23 09:40
Плекає сонце (тріолет)
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Весна квітує поміж нас,
Хоч зазирають в душі ще зловісні дії,
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Єднання сила здійснюює все ж мрію.
І попри труднощі в воєнний час,
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Весна квітує б
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Ілахім Поет
2024.04.15

Степанчукк Юлія
2024.04.15

Петро Схоласт
2024.04.15

Дирижабль Піратський
2024.04.12

Анатолій Цибульський
2024.04.01

Ігор Мартинюк
2024.03.28

Вадим Водичка
2024.03.26






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Ірина Кримська (1964) / Вірші / Майдан триває

 Пробач, Устиме

Він казав батьку, що блакитна кевларова каска – його оберіг…

Образ твору Кевларова каска –
Була Божа б ласка
Або хоч запаска
Життя.
Він був миротворець,
Стріляли потвори.
Це вже позавчора.
Гаття!
А батьку – могила.
А неньці – несила…
А синові – крила!
Лети!
Лети над Майданом –
Над бідним і паном.
Вкраїни не стане.
Кати.
За що ти, Устиме?
Упав, як хустина
Із терпкої спини
Душі.
Бо знову ж – неправда.
Свої – гірш від зайди.
Устимчику, гайда!
Верши!
Кевларово-ніжна
Блакить – не безгрішна.
А рана – невтішна.
Ти вмер.
Загинув. Чи треба?
Під каскою з неба –
Це вибір чи жереб
Тепер?
А все – як раніше,
А може, і гірше.
Всього, що напишеш, –
Поплач.
Ой хлопчику, втрата –
Велика й не варта.
Все знову – на карту.
Пробач!

грудень 2014




    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2014-12-24 11:51:00
Переглядів сторінки твору 4037
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (4.876 / 5.45)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.728 / 5.43)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.740
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні оцінювати
Конкурси. Теми Балади
Автор востаннє на сайті 2016.11.23 10:00
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Сидорів (Л.П./М.К.) [ 2015-01-04 18:00:14 ]
Легше за все, зачепившись за ямб, хорей, анапест, дактиль, амфібрахій etc, напрацьовувати собі стопу за стопою, стопу до стопи, строфу за строфою, строфу до строфи, набираючи вірш.
Це майже те ж саме, що намастивши фарб на палітру, малювати-фарбувати глечики або кубічні фігури.
А от створити щось змістовне, художнє - це вже справа майстра.
Вам, нмсдд, вдається.
Щоправда, "небо-треба".
Та за нею йде "жереб". Летюча трійка -
Як і сам вірш попри його траурне обрамлення.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ірина Кримська (Л.П./Л.П.) [ 2015-01-04 18:08:51 ]
Дякую за спостереження й аналіз. Порядьте, прошу, українських авторів - універсальних щодо вжитку різних розмірів. Можливо, знаєте, корисну в цьому плані монографію. Я й досі перебуваю під впливом російської поезії - ази підсвідомо бралися звідтіля, а потім ще й спеціальність - російська література. У нашій же літературі є фундаментальна праця щодо теорії вірша?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Сидорів (Л.П./М.К.) [ 2015-01-04 19:39:53 ]
Порадити конкретних авторів - це, на мою скромну думку дилетанта, когось з інших випадково обійти увагою. Може, краще цікавитись місцевими - тими, які не пишуть день за днем про одне і те ж, одним і тим же розміром, найпоширенішим за всі - наприклад, чотиристопним ямбом.
На авторських сторінкахмісцевих авторів можна побачити перші 2 рядки кожного з віршів. Завдяки цим цьому можна легко зорієнтуватись, який розмір, а потім - і форма.
Когось з них не зустрінете сьогодні, то він може завітати з віршем завтра, за місяць або ніколи.
Вчора згадували про Івана Низового. Він не з нами, а його творчий доробок тут.
Порадити Вам Т.Г.Шевченка або плеяду членів НСПУ - це буде надто просто.
Тут за місяць можна кого лише і з чим лише не побачити...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ірина Кримська (Л.П./Л.П.) [ 2015-01-13 13:47:37 ]
Коли намагалася відповісти вчасно на цей блок рецензії - глюкнув сайт і всі, хто мені того дня написав, лишилися без моєї відповіді й подяки.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ірина Кримська (Л.П./Л.П.) [ 2015-01-13 13:52:02 ]
Щодо місцевих, дійсно, часом робиш коштовні відкриття. У нас на Малинщині є поети, котрі себе поетами ще бояться називати, а пишуть!!!! Дух забиває. Мене важко здивувати - я балувана галя, а вони дивують. Шкода, що тут вони відсутні. Треба їх чемно засіяти тутечки.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сергій Гупало (М.К./М.К.) [ 2015-01-04 18:17:13 ]
Хтось упав, а я спіткнувся ось тут:
Упав, як хустина
Із терпкОї спини
Душі.
"Спина душі" = для мене вульгарно звучить...
А загалом -- вірш гарний! А загалом-2 -- Ви, Ірино, молодець!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ірина Кримська (Л.П./Л.П.) [ 2015-01-13 13:52:26 ]
Коли намагалася відповісти вчасно на цей блок рецензії - глюкнув сайт і всі, хто мені того дня написав, лишилися без моєї відповіді й подяки.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сергій Гупало (М.К./М.К.) [ 2015-01-05 18:38:02 ]
Не вважаю за небхідне вносити зміни щодо римування "небо-треба"... Так, нового тут нічого немає, але нічого й страшного... Наважусь сказати, що таке римування є у кожного знаного українського поета. То чому пані Ірині не можна? Див.:

«А й правда, крилатим ґрунту не треба.//Землі немає, то буде небо.» (Ліна Костенко)


«У чужих дзеркалах відбивається наше небо. //Той, кому трохи важче, співає думу. //Той, кому більше, ніж іншим треба..»(Ігор Павлюк)

«Два місяці в чаї – лимон і з неба...//Десь гойдалка плаче – з дитинства ще.//Пісні ковточок.

І більш не треба.»(Ігор Павлюк).
«Минулося. І вже не треба. //Воно минуло, не болить. //Над білим полем біле небо…» (Микола Вінграновський).



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ірина Кримська (Л.П./Л.П.) [ 2015-01-13 13:46:58 ]
Коли намагалася відповісти вчасно на цей блок рецензії - глюкнув сайт і всі, хто мені того дня написав, лишилися без моєї відповіді й подяки.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ірина Кримська (Л.П./Л.П.) [ 2015-01-13 13:55:50 ]
Люблю і Павлюка, і Костенко. Дякую за адвокатуру моєї примітивної рими. Іноді такі спрощені пари влітають у вірш не через лексичну обмеженість автора, а через зайнятість творчим польотом - не бачиш і все тут. Дякую за розгорнутий лист.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сергій Гупало (М.К./М.К.) [ 2015-01-16 19:51:55 ]
Ірино, у даному випадку - я не адвокат...За адвокатуру мені треба платити! Я просто сказав(написав) те, що вважав необхідно зробити... Особисто я не дуже переймаюся, якщо десь пролітають такі рими...Якщо є внутрішня наповненість вірша, не затерті образи, то й подібні нейтральні рими - не заважатимуть.