ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯАвторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.04.19
12:49
За чередою череда…
Роки біжать, мов коні
А з неба сочиться вода,
Але не на долоні…
Ступає кожен по землі
Куди — кому, є розклад
Старі похилені й малі
Спішать чомусь на розпад
Роки біжать, мов коні
А з неба сочиться вода,
Але не на долоні…
Ступає кожен по землі
Куди — кому, є розклад
Старі похилені й малі
Спішать чомусь на розпад
2024.04.19
08:13
А я стояла на глухім розпутті.
Гойдались зорі у ставочку.
Шляхи ожина застеляла пруттям,
Немов вдягала оторочку.
І та любов, як квітка на лататті,
Закрилась у вечірню сутінь.
На диво, щезло із душі сум'яття.
Гойдались зорі у ставочку.
Шляхи ожина застеляла пруттям,
Немов вдягала оторочку.
І та любов, як квітка на лататті,
Закрилась у вечірню сутінь.
На диво, щезло із душі сум'яття.
2024.04.19
08:00
Залишся у мені теплом осіннім,
І заходом не гасни у думках.
Бо то давно не мрія, то легка
Рожева тінь пелюстки, то - тремтіння
З чола спадаючого завитка.
То - тріпотіння крил, що не збулися,
Згубились на ходу, незвісно де.
І заходом не гасни у думках.
Бо то давно не мрія, то легка
Рожева тінь пелюстки, то - тремтіння
З чола спадаючого завитка.
То - тріпотіння крил, що не збулися,
Згубились на ходу, незвісно де.
2024.04.19
07:14
Пам'ять тобі, друже Варяже,
із Богом покойся, братику.
Слово лихе хіба хто скаже?
Один я пройду Хрещатиком.
Тільки спогад колючим дротом,
де ми до війни приковані.
Повзе крізь дим їдкий піхота,
через міста йде зруйновані.
із Богом покойся, братику.
Слово лихе хіба хто скаже?
Один я пройду Хрещатиком.
Тільки спогад колючим дротом,
де ми до війни приковані.
Повзе крізь дим їдкий піхота,
через міста йде зруйновані.
2024.04.19
06:07
Посадили квіти
Біля школи діти
І весняна клумба аж вогнем зайшлась, –
Іскорки шафрану,
В полум’ї тюльпанів,
Запашіли жаром з рястом водночас.
Квітів аромати
Стали наповняти
Біля школи діти
І весняна клумба аж вогнем зайшлась, –
Іскорки шафрану,
В полум’ї тюльпанів,
Запашіли жаром з рястом водночас.
Квітів аромати
Стали наповняти
2024.04.18
21:10
Я не сумую, просто – білий вальс,
А думка в пелюстках стоїть безвітрям.
І впала б вже, та звичка, Ісабель!..
А ти чи так дивилась і на нас,
Як на бездення прорваного неба,
Коли ми світ розрізали навпіл?
А думка в пелюстках стоїть безвітрям.
І впала б вже, та звичка, Ісабель!..
А ти чи так дивилась і на нас,
Як на бездення прорваного неба,
Коли ми світ розрізали навпіл?
2024.04.18
19:59
Ать-два! Ать-два!
В генерала голова.
Сам придумав, сам зробив.
Мабуть, орден заробив
Ще й підвищення звання.
А все інше – то дурня.
Легко було при Союзі.
Перед старшими – на пузі,
В генерала голова.
Сам придумав, сам зробив.
Мабуть, орден заробив
Ще й підвищення звання.
А все інше – то дурня.
Легко було при Союзі.
Перед старшими – на пузі,
2024.04.18
19:35
Отримав нагороду мовчанням –
Найвищу нагороду нинішніх рапсодів,
Що шиють собі сорочки-мантії
Для буття-блукання в царстві марень,
Братів кіфари, сестер ірландської арфи,
Нагороди сумної білої тиші
Пелюстками анемон посипаної –
Нагороди мовчання
Найвищу нагороду нинішніх рапсодів,
Що шиють собі сорочки-мантії
Для буття-блукання в царстві марень,
Братів кіфари, сестер ірландської арфи,
Нагороди сумної білої тиші
Пелюстками анемон посипаної –
Нагороди мовчання
2024.04.18
19:12
Уранці 17 квітня російські варвари завдали ракетного удару по Чернігову.
Є загиблі. Багато поранених. Серед них четверо дітей…
Старенький Чернігів - в крові без сил…
Кремлінський палець униз: вбий його!
Святі мовчки виходять з могил.
Сльози в оча
Є загиблі. Багато поранених. Серед них четверо дітей…
Старенький Чернігів - в крові без сил…
Кремлінський палець униз: вбий його!
Святі мовчки виходять з могил.
Сльози в оча
2024.04.18
19:05
Ти виходиш з будинку, що носить прізвище якогось поета чи композитора,
А вона вже чекає тебе на балконі у свиті з каріатидами
І погляд її, як у звичайного, пристойного інквизитора,
Який знає, що буде далі, а тому милується міськими видами;
А тоді огля
А вона вже чекає тебе на балконі у свиті з каріатидами
І погляд її, як у звичайного, пристойного інквизитора,
Який знає, що буде далі, а тому милується міськими видами;
А тоді огля
2024.04.18
15:16
Терпіти несила, мовчати не можу,
бо замість весільного – траурне ложе.
Загинув хлопчина – йому дев’ятнадцять.
В матусі життя обірвалось неначе.
Її зрозуміють лиш ті, що втрачали.
Бо після такого – дорога печалі.
Дорога постійного смутку та болю.
бо замість весільного – траурне ложе.
Загинув хлопчина – йому дев’ятнадцять.
В матусі життя обірвалось неначе.
Її зрозуміють лиш ті, що втрачали.
Бо після такого – дорога печалі.
Дорога постійного смутку та болю.
2024.04.18
10:34
Політики, філософи, експерти…
Усіх несила і порахувать!.
Куми, свати, недоумки і смерди –
ота наразі «королівська рать»
аналізує, пророкує, пише,
висвітлює, доводить, викрива,
розбурхує і каламуте тишу…
Ярять і шаленіють нувориші –
Усіх несила і порахувать!.
Куми, свати, недоумки і смерди –
ота наразі «королівська рать»
аналізує, пророкує, пише,
висвітлює, доводить, викрива,
розбурхує і каламуте тишу…
Ярять і шаленіють нувориші –
2024.04.18
09:44
Люблю какао в молоці…
Моє їм привітання --
То друзі справжні, молодці
А особливо зрання…
Тако сьорбнеш ковточок їх
І завібрірує щодення…
І не згадати буде гріх
Любязність їх, і ймення…
Моє їм привітання --
То друзі справжні, молодці
А особливо зрання…
Тако сьорбнеш ковточок їх
І завібрірує щодення…
І не згадати буде гріх
Любязність їх, і ймення…
2024.04.18
08:39
Якщо серця співають, то вона, мов пісня.
Солодка чи гірка, але в житті не прісна.
І пишуться вірші, сонети й навіть оди.
І з розуму бентежно чарівниця зводить.
А очі набувають сонячного блиску,
І ось вона велична зовсім близько-близько.
Пірнають в г
Солодка чи гірка, але в житті не прісна.
І пишуться вірші, сонети й навіть оди.
І з розуму бентежно чарівниця зводить.
А очі набувають сонячного блиску,
І ось вона велична зовсім близько-близько.
Пірнають в г
2024.04.18
08:26
Циклопу треба жертва, voila,
і він знайшов її в центрі Европи,
нема потвори гірше москаля,
не люди, а трикляті азіопи.
У світі всі стурбовано мовчать.
Не можна, кажуть, монстра турбувати.
Коли вода затопить Арарат,
то хай потопить й полчища сохатих
і він знайшов її в центрі Европи,
нема потвори гірше москаля,
не люди, а трикляті азіопи.
У світі всі стурбовано мовчать.
Не можна, кажуть, монстра турбувати.
Коли вода затопить Арарат,
то хай потопить й полчища сохатих
2024.04.18
08:16
Не ласкає нас море життєве лазурними хвилями.
Не втішають його буруни, у вітрах неприкаяні.
Ми - дві чайки утомлені, низько літаємо й квилимо.
І чи крила піднімуть у завтра, напевно не знаємо.
Ми з тобою - дві чайки. І берег в такій невідомості.
З-
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Не втішають його буруни, у вітрах неприкаяні.
Ми - дві чайки утомлені, низько літаємо й квилимо.
І чи крила піднімуть у завтра, напевно не знаємо.
Ми з тобою - дві чайки. І берег в такій невідомості.
З-
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
2024.04.01
2024.02.08
2023.12.19
2023.11.15
2023.10.26
2023.07.27
2023.07.15
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Анонім Я Саландяк (1955) /
Проза
Батькова історія про фашистів…
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Батькова історія про фашистів…
(шматок неримованого та не правленого тексту)
… чому я досі не розказав цієї історії? - аж путін розсмішив своєю нинішньою параноєю про українських фашистів і я зрозумів одної миті після слів Домініка Арфіста : ця харизма невмируща… * що ситуація набула уже того-такого абсурдного напруження… і цього що я тільки-що сказав уже завтра (а може і сьогодні) ніхто - дай то Бог не второпає…
Батько зазвичай був небагатослівним… німецького слова: фафлюфтер… - що воно значило ми малі діти не знали - але це означало що батько були дуже сердиті… для нас - малих неслухів було досить… ставали шовковими… Пізніше я дізнався що в одна тисяча дев’ятсот сорок першому році його забрали в німеччину фашисти…
З тих уривків батькової розповіді перемішаної німецькими - як я розумів - поганими словами і тих уявлень про фашизм які нам давала тодішня дійсність моя свідомість не могла сформулювати якогось логічного висновку...
Про німецький порядок – було зрозуміло: з чоловіків на все німецьке село залишався один горбатий німець Фрідріх… і був порядок – ніхто і не пікнув… на дорозі конячого ланєгу (кінських випорожнень) не побачиш бо коням під хвости чіпали торби… але батьків товариш Петро (їх разом взяли в Німеччину фашисти) і господарева дочка Льореля все ж десь там собі сходились між снопами і тішились тихо як ті мишенята… надіючись що всюдисущий Фрідріх не довідається… але за кілька місяців це кровозмішення було видно усім… і як розказував батько: вішальницю привезли і поставили по серед села за півгодини…
Поняття чистоти арійської нації мені було зрозумілим - пояснили в школі. Що таке німецький порядок після сердитого батькового: фафлюфтер! - я чітко усвідомлював в одну мить… а от чому Петра не повісили? Чому одна німецька родина захистила того нерозумного Петра сказавши що то ніби то їхній син Йоган зійшовся з Льореляй коли був кілька днів в відпустці з фронту?..
- але ж то тату – фашисти - чому?
- ну і шо що фашисти… і фашисти не арійця внука захочуть… коли прийшла похоронка на сина (арійця)!
* Домінік Арфіст
мої...
(новорічна пісня арфіста)
Образ твору задивлений в харизму хижака
задимлений курильницями курій
чаклує знерухомлено Меркурій
фантомно зве Венерина рука…
віки пересторог і молитов
покидані в могилу перемоги
зціловані Юпітерові ноги
аж до кісток – не гоїть їх любов…
дістанеться далеких берегів
легенда чарівна кораблетрощі…
замилувані маревом всепрощі
мої нещасні… злющі… дорогі…
Анонім Я Саландяк:
... хай залишається в минулому така "харизма".
Домінік Арфіст:
ця харизма невмируща...
07.01. 2015 р.
… чому я досі не розказав цієї історії? - аж путін розсмішив своєю нинішньою параноєю про українських фашистів і я зрозумів одної миті після слів Домініка Арфіста : ця харизма невмируща… * що ситуація набула уже того-такого абсурдного напруження… і цього що я тільки-що сказав уже завтра (а може і сьогодні) ніхто - дай то Бог не второпає…
Батько зазвичай був небагатослівним… німецького слова: фафлюфтер… - що воно значило ми малі діти не знали - але це означало що батько були дуже сердиті… для нас - малих неслухів було досить… ставали шовковими… Пізніше я дізнався що в одна тисяча дев’ятсот сорок першому році його забрали в німеччину фашисти…
З тих уривків батькової розповіді перемішаної німецькими - як я розумів - поганими словами і тих уявлень про фашизм які нам давала тодішня дійсність моя свідомість не могла сформулювати якогось логічного висновку...
Про німецький порядок – було зрозуміло: з чоловіків на все німецьке село залишався один горбатий німець Фрідріх… і був порядок – ніхто і не пікнув… на дорозі конячого ланєгу (кінських випорожнень) не побачиш бо коням під хвости чіпали торби… але батьків товариш Петро (їх разом взяли в Німеччину фашисти) і господарева дочка Льореля все ж десь там собі сходились між снопами і тішились тихо як ті мишенята… надіючись що всюдисущий Фрідріх не довідається… але за кілька місяців це кровозмішення було видно усім… і як розказував батько: вішальницю привезли і поставили по серед села за півгодини…
Поняття чистоти арійської нації мені було зрозумілим - пояснили в школі. Що таке німецький порядок після сердитого батькового: фафлюфтер! - я чітко усвідомлював в одну мить… а от чому Петра не повісили? Чому одна німецька родина захистила того нерозумного Петра сказавши що то ніби то їхній син Йоган зійшовся з Льореляй коли був кілька днів в відпустці з фронту?..
- але ж то тату – фашисти - чому?
- ну і шо що фашисти… і фашисти не арійця внука захочуть… коли прийшла похоронка на сина (арійця)!
* Домінік Арфіст
мої...
(новорічна пісня арфіста)
Образ твору задивлений в харизму хижака
задимлений курильницями курій
чаклує знерухомлено Меркурій
фантомно зве Венерина рука…
віки пересторог і молитов
покидані в могилу перемоги
зціловані Юпітерові ноги
аж до кісток – не гоїть їх любов…
дістанеться далеких берегів
легенда чарівна кораблетрощі…
замилувані маревом всепрощі
мої нещасні… злющі… дорогі…
Анонім Я Саландяк:
... хай залишається в минулому така "харизма".
Домінік Арфіст:
ця харизма невмируща...
07.01. 2015 р.
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Дивитись першу версію.
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
" Не як Шарлі ... репліка"
• Перейти на сторінку •
"Мандри в космосі 59. 10. Трансцендентальне вчення про елементи… "
• Перейти на сторінку •
"Мандри в космосі 59. 10. Трансцендентальне вчення про елементи… "
Про публікацію
КАРТА САЙТУ | Щодо "Майстерень" | Щодо Поезії | Поетичні дійства. Відзначення, конкурси | Щодо СЦЕНИ" | КОНТАКТИ
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.1627 seconds
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.1627 seconds