ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Віктор Кучерук
2019.11.18 04:56
Сірість неба, сирість вулиць
І грудей твоїх тепло, –
Мов у втіху обернулось
Те, що розпачом було.
Бо холонув, як статуя,
Й никнув гордо, мов печать,
А тепер – тебе цілую
Так, що губ не роз’єднать.

Марґо Ґейко
2019.11.17 18:42
Каліграфія долі лягла на смиренне обличчя,
Занімілі вуста промовляють чиїсь імена,
І немов на долоні, насправді, така таємнича,
Їх замало лишилося, мало чи майже нема.

А вона як могла, як уміла жила і служила,
Відправляла човни, по воді розлітались

Сергій Губерначук
2019.11.17 16:29
Волосся моє стало жовтим,
як осінь.
Висвітлилося.
З одного боку штучно,
а з іншого – природно,
як осінь.
Загорілося.
У глибині, наприклад, серце,

Ніна Виноградська
2019.11.17 12:39
Моя любове сонячна,
На крилах
Твоїх колись злітала
До зірок.
Несли удаль тоді
Твої вітрила,
Тобі назустріч
Був найперший крок.

Вадим Василенко
2019.11.17 11:00
Вдосвіта тиша – по вінця наповнений дзбанок.
Зрониш пів слова й відлуння далеке, як постріл,
вдарить у груди. І довго тремтить. Наостанок
всотуєш дим, опинившись непрошеним гостем
сонних дерев, що у воду зайшли по коліна.
Вогкі й тривкі, древні твори

Олександр Сушко
2019.11.17 10:38
Мій Пегас жує сирі гриби,
Теща (з голодухи) - шкло і тирсу.
Не журися, куме! Воду пий!
На сніданок дулю гамай лису.

Хтів до неба та упав на дно?
Не жалійся - сам у цьому винний.
Гетьманом у нас - паяц з кіно,

Тамара Шкіндер
2019.11.17 09:28
Коли самотністю прилине ніч
Під злато-блиском темної вуалі,
Далекий спомин доторкнеться пліч
І перлами розсипле на скрижалі

Ось ті хвилини-зерна збіглих літ.
Не сіються - густе занадто сито.
Милує око мальв рожевий цвіт

Тетяна Левицька
2019.11.17 09:13
Ще раз примусив день грачину зграю
для нас на біс зіграти водевіль.
Хоч ти не йди з мого життя благаю
у літо з листопаду заметіль.

Не залишай мені лише на згадку
гербарію словесний фоліант.
Укотре розпочнемо все спочатку -

Микола Соболь
2019.11.17 06:55
Героїв обере нарід!
Ні президент, ні депутати
Не в змозі проголосувати,
Бо хто вони? – брехливий збрід.
Коли біда прийшла до хати –
Благословляла сина мати:
«Збирайсь, дитино, у похід.
Чуєш? На сході б’ють гармати,

Олена Побийголод
2019.11.16 21:47
Володимир Висоцький. «Аліса»

Рятуйте, рятуйте! Ніяк не причалюсь!
Не випірну більше, якщо знов пірну!
Ще трошки поборсаюсь, ще попручаюсь,
та сили залишать - й піду я до дну!

І хто розбереться, де скоїлась хиба:

Серго Сокольник
2019.11.16 21:42
сучасне еротично-драматичне оповідання*** Ти вже не так часто, як колись, приходиш у мої сни... Я все рідше роздивляюсь у комп’ютері твої фото... Десь у коробці досі лежать напівзношені, колись подаровані мені тобою в нашу останню зустріч туфлі, що д

Олександр Сушко
2019.11.16 19:25
Дорогі друзі!
Запрошую Вас на мій спільний з поетом Олександром Обрієм творчий вечір у Національному музеї літератури в м. Києві. Захід відбудеться 30 листопада. Початок о 16-00. Ведуча - Нобелівський лауреат у галузі літератури за 2018 рік Ольга Токарч

Галина Михайлик
2019.11.16 18:44
Відома біблійна притча про таланти і про прямий обов'язок наділених ними їх розвивати, спонукає мене поділитись власним досвідом пошуку щастя і віднайдення його у моїй творчій діяльності. Музика, поезія, прикладне мистецтво – ось три складові мого коду,

Олег Вишень
2019.11.16 17:37
Чуттєвий світ безкраїй, неосяжний.
Світ розуму надповнений хімер.

Тиран, що так боїться смерті,
Палач, що смерті той жада,-
Мій розум, що не хоче вмерти,
І звільнення бажаюча душа.

Микола Дудар
2019.11.16 17:32
Зголошуютесь на пізнє визнання
У партитурі вільних місць доволі...
І досить продиратись навмання
Учора ви дожерли свій
Пуд солі…

І випрямтесь… Полиште той тягар
Оте ярмо, де неуч ви у справі, - нікудишній

Володимир Бойко
2019.11.16 16:47
Алкоголіки в селищі Димері
Опинилися в іншому вимірі.
Напросилася п'янь
До інопланетян
І скінчилось пияцтво у Димері.

Землевласники під Кобеляками
Подорожніх цькували собаками.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Тетяна Глінчук
2019.11.14

Андрій Скакодуб Архіп
2019.11.06

Петро Іщук
2019.11.03

Олег Дорош
2019.11.03

Владимир Лесник
2019.10.31

Ірина Осінь
2019.09.28

Наталія Шандра
2019.09.27






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Ірина Кримська (1964) / Вірші

 Ода салату

ЦЕ-НЕ-ПО-Е-ЗІ-Я!

Образ твору Сьогодні ця присвята - салату "Олів'є",
Що нам колись давно явив єство своє.
Промовлю щиру й пишну оду
Устами вдячного народу.
О! хай утішиться душа!
Предметом даного вірша –
Салат-француз, салат-кумир,
Він чемпіон і богатир!
Чи знав хлоп Олів'є – черпак! –
Котрий в Москві мав ресторана,
Що слава звалиться отак,
Й епоха "Олів'є" настане?
Він просто бізнес розвивав:
Кришив картоплю, огірочки…
Він просто до тарілки клав
Філе із рябчика й листочки
Салату, каперси, маслини…
(Усе для виділення слини).
І «Провансалю» – щоб не мало.
Тепер це класикою стало.
Майстри й аматори – всі ми
Виконуємо, як прийдеться.
Замало нот святих семи!
В салат, що є, те й додається.
Але фантазії, смаки
Рецепту й краплі не зганьбили.
Змагались в часі мастаки
І відкриття нові робили.
Щороку в новорічну ніч
Являлась ця їстівна річ.
Їстівне, а містичне диво,
Яким закусюють щасливо
Уже з десяток поколінь.
І нам закусювать не лінь.
Француз рецепт свій достеменний
Забрав з собою на той світ.
Його салат одноіменний
Тим часом жиє стілько літ!
Нові у нім інгредієнти,
Підняли статусу проценти.
Салату слава все росте,
Бо то є класика! Святе!
До нього можна класти яблук,
Заради присмаку і зваби.
Горошок ніжний вельми добрим
Салат класичний також робить.
А при Союзі ковбаса –
Хоча й не класика – попса,
Варена ковбаса – епоха
В заміжжі з мозговим горохом.
(Хто чув про рябчика філе?
Скрізь черги – спільне дефіле…
Отой буржуйський харч, приправи
В радянській не бували страві).
Але й тоді салат не вмер,
Тим паче житиме тепер.
Тепер він, нібито, й не свято.
Тепер салатів забагато.
Тепер все - арт-експерименти,
Тепер дотримані патенти
Люс'єну легко догодити,
Щоб авторський салат зробити.
Хоч назва – що? Був повар спритний,
Умів заправити, втулити.
Ми ж всиновили той шедевр
Й опікуємось дотепер.
Царя іще ним частували,
Соціалізм побудували.
В демократичний вік сучасний
Він також і смачний, і вчасний.
Який без нього Новий Рік?
Зупиниться новітній лік!
Салату мирну естафету –
Пробачте пафосність поету –
Несіть в майбутнє, в кожну хату!
Слава французькому салату!
Поклони б'ємо – прямо в миску
Своїм хмільним щасливим писком!
Цей ритуал француз не втямить,
Чого наш брат так страву славить?
Чого у ньому носом спить?
Не вловить філософську нить!
Хай шарму так і не збагне.
Воно ж чуже, тому й дурне.
Салату правила й правопис,
І музика його, й живопис!
Ми краще поварів блюдемо
Скарби салатного Едему.
А щодо нашого концепту
Вже сотні видано рецептів.
Царює в нім морква й картопля,
Коли бюджет розпустить соплі.
Коли в нім ковбаси багато,
То гастарбайтер, тобто – тато,
(А може, й гастарбайтер-мати)
Зробив раптове в хаті свято.
Коли у мисці є оливки,
Ці дорогі з бляшанки сливки,
То в домі жиє демократ –
Ідейний рупор – наш салат.
Якщо салату аж цебер,
А в ньому – все, що хто припер,
Які хтозна інгредієнти –
Цей "олів'є" їдять студенти!
Бува, салату не впізнати,
Такого можна там напхати,
Оголосити: "Олів'є!"
"Проізвідєніє" своє.
Бо ж сам салат тому сприяє,
Бо творчий дух нам піднімає.
Бо він є тестом на живучість,
Він – наша спільна доля й участь.
Якщо святковий стіл без нього,
То люди піст тримають строгий,
Але, якщо не піст – хвороба!
Без олів'є скавчить утроба!
Ця дивна змазка, цей наркотик,
До серця найніжніший дотик,
Це формула снаги й прогресу
І пристрасного інтересу.
Ось знову свято – Новий Рік,
Радіє простий чоловік:
Емоціями салютує
І знову наш салат готує.
Приправить, чим багатий нині,
Сльозу непрохану змахне,
Але все зробить, щоб родині
Подарувати плід натхнень.
У бульби роль – основа всього –
Село живуче. Хоч убоге.
Морквина – барвою прикрасить
І сірість, і буденність часу.
Яйце! О райський плід містичний,
Божественно-атеїстичний –
Воно символізує все,
Всі значення в собі несе!
І зародок життя – найперше
Містичну суть салату вершить.
Цибульку не усі кладуть,
Не всім її пасує суть.
Якщо її маринувати,
То можна у салат додати.
Ковбаски – краще трьох сортів,
І м'ясу добре у салаті.
Якщо нема, то тре' чортів
Для цього діла напатрати.
Ковбаска – розкіш на тепер,
А м'ясо – просто розкіш царська.
Бігом, губу скатав і втер!
І пережив ганьбу кухарську.
Воно й корисніше – бо піст,
Вірянин ти чи атеїст.
Горошок їж, терпляче стадо!
Хоча і він ціною зрадив.
Не плач! Cолоний огірок –
Заткне собою сто дірок:
Він наш, бюджетний, рятівний
Для олів'є – сто років свій.
Якби не він і не картопля!..
Е! Розкатав?.. І знову соплі?
Який бюджет – така і доля,
А їсти чи не їсти – воля.
Ніхто не силує, не їж!
Ага, забули всі аби ж…
Як тільки свято - олів'є! –
Таке-то наше житіє…
Ніби салат. Все є в салаті,
Але не все й не в кожній хаті.
Ніби салат: наш і туземний,
Ніби життя: Жорсткий? Смиренний?
Як спогадів архів, музей,
Кунсткамера людей, ідей.
Об’єднує нас, примиряє,
Душею, як на скрипці, грає.
О! Той Люс’єн, француз умілий
І сам не знав, що він утнув.
Ми з його стравою вціліли,
Всі кризи ми перехитрили,
Всі дефіцити переїли.
Бо з нами завжди-завжди був
"Олів'є"!!!

2012

(А я не знаю щодо царя... То так, до складу!)






Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання
Зв'язок із адміністрацією


  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2015-01-14 11:46:57
Переглядів сторінки твору 507
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (4.876 / 5.45)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.728 / 5.43)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.730
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні оцінювати
Конкурси. Теми Іронічний неореалізм
Автор востаннє на сайті 2016.11.23 10:00
Автор у цю хвилину відсутній