ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Юрій Гундарєв
2024.04.25 09:40
Дощ, вона і Маркес
Дощ, як в Макондо, йде та йде.
А вона - сама під дощем.
Вже не ранок, та ще не день.
Ще не радість, та вже не щем…

Автор: Юрій Гундарєв
2024 рік

Володимир Каразуб
2024.04.25 09:16
n
Просто вітер, якоїсь осені зупинив мене,
Просто сонце якогось липня зійшло, як камінь,
І люди зустрічні записані буквою n,
У моїм, до сих пір не розв’язаному рівнянні.
І у ньому записана ти — у кімнаті зі шкла
На свічадах червоною барвою, як невідом

Світлана Пирогова
2024.04.25 08:41
Душевна квота
А за вікном вже вечоріє,
І мліють світлом ліхтарі.
І де ж ті орігамі-мрії,
Що склались звідкілясь, згори?

Листи перегортаю, фото
Вцілілі від перепетій.
У кожному душевна квота,

Леся Горова
2024.04.25 07:45
Після дощу
В смолистих бурунах лежить рілля.
Вилискує, залита після суші.
І вороннЯ, не видне іздаля,
Серпанку рядна крилами ворушить.

Узбіччя із пожухлої трави -
Невипране дощем чадіння шляху.
Два кроки в поле зробиш, і лови

Віктор Кучерук
2024.04.25 06:23
* * *
Серце сумно защеміло
І душа зайшлась плачем,
Бо здригнулось враже тіло
Зі скривавленим плечем.
Розтрощив, на жаль, суглоба,
Раз почувсь короткий тріск
І ординець вузьколобий
Звідав кулі форму й зміст.

Ілахім Поет
2024.04.25 00:03
Епістола
Вельмишановна леді… краще пані…

Даруйте – де б слова ті віднайшлись, коли життя – це стрес з недосипанням? І плід такий: нервовий трішки лист. Пишу його повільно – швидше равлик на Фудзіяму врешті заповзе. І навіть сам не знаю: чи відправлю? Чи згине д

Артур Курдіновський
2024.04.24 21:33
iPhone 15 (сонет)
Неначе той омріяний журавлик,
Який відкрив до всіх бажань портал,
У купі понадкушуваних яблук
Урешті-решт знайшовся ідеал!

Тобі хтось зробить витончений кніксен...
Прийми від мене шану та уклін!
Зігріє око кожний мегапіксель,

Сергій Губерначук
2024.04.24 20:00
Шість хвилин, як я прокинувсь…
Шість хвилин, як я прокинувсь.
А тут мені повідомляють,
що я вже шість годин, як зраджую.
Ну так я зараз просто вирву язика,
відіб’ю його молотком,
поперчу його, посолю.
кину на розпечену сковорідку –
і буде мені чим поснідати.

Ілахім Поет
2024.04.24 12:21
Кажуть
Кажуть, він жив непомітно десь в закутку.
І пожинав регіт там, де кохання сіяв,
Начебто думав – троянди ростуть с піску.
Вірив в поезію, як інший люд - в Месію.

Кажуть, вигулював душу свою щодня
Серед рядків, повних сутінків і печалі.
Бачили, йшов

Віктор Кучерук
2024.04.24 05:21
* * *
Стали іншими забави,
Як утратив снам число, –
Домальовую в уяві
Те, чого в них не було.
Тішусь образом посталим
Вперше в пам’яті моїй, –
Мрійним розквітом фіалок
Між краями довгих вій.

Артур Курдіновський
2024.04.23 23:40
Каштановий салют (сонет)
Фарбує квітень зеленню паркани
Красиво, мов поезії рядки.
Повсюди квітнуть чарівні каштани,
Суцвіття їхні - весняні свічки.

Сезон палкого, ніжного роману,
Коли кохання бережуть зірки.
І мрія незнайома та незнана

Іван Потьомкін
2024.04.23 22:56
***
Не вирубать і не спалить моє коріння.
Ніде не буть просто пришельцем
Дає мені з дитинства мова України.
Але нема для мене й мов чужих,
Бо кожна начебто вікно у світ,
І тому світ такий безмежний.
Кажуть, епоха книг минула,
А я начебто про це й не чу

Олена Побийголод
2024.04.23 20:00
Російські річки Убля¹ та Вобля²
Із І.В.Царьова (1955-2013)

Самі зміркуйте, в якім дерзанні
з’явилась назва у річки – Вобля!..
А ще – добряча й земля в Рязані:
ввіткнеш голоблю – цвіте голобля.

А потрясіння беріз пісенних!

Світлана Пирогова
2024.04.23 09:40
Плекає сонце (тріолет)
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Весна квітує поміж нас,
Хоч зазирають в душі ще зловісні дії,
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Єднання сила здійснюює все ж мрію.
І попри труднощі в воєнний час,
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Весна квітує б

Володимир Каразуб
2024.04.23 09:17
Хвилі
І слова, наче, хвилі, хвилі,
Гойдаються, хвилі, мов коми,
І скільки, любові, за ними,
І скільки, іще, невідомих.
І скільки, безмовних, схлипів,
У цьому, голодному, морі,
І лякає, не те, що квилить,
А те, що не може, промовити.

Ілахім Поет
2024.04.23 07:19
Блюзове
Хтось скаже, що банально вию вовком.
Для мене це є блюзом самоти.
На перехресті не простоїш довго.
А на узбіччя тяжко відійти.
Я підкотив би Принцем, наче в казці.
Та побут твій спаплюжити боюсь.
Хтось скаже – меланхолія якась це.
А як на мене, рад
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Ілахім Поет
2024.04.15

Степанчукк Юлія
2024.04.15

Петро Схоласт
2024.04.15

Дирижабль Піратський
2024.04.12

Анатолій Цибульський
2024.04.01

Ігор Мартинюк
2024.03.28

Вадим Водичка
2024.03.26






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Олена Балера (1974) / Вірші

 ***
Холодним сяйвом вічне сонце світить,
Думок відбитки губляться в снігу.
Загуслий час, у просторі пролитий,
Силкується приборкати пиху.

Оманливу зимову святодію
Розмитим блиском ілюструє день.
В довіру втершись, віхола-завія
Співає заспокійливих пісень.

А сни барвисті, як ведмідь в барлозі,
Безперестанно смокчуть лапи мрій.
Мороз тримає серце у облозі,

Мигоче у очах сніжинок рій...
Терпіти погляд сонця не у змозі,
Зима втече о весняній порі.

2015


• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2015-02-09 01:00:59
Переглядів сторінки твору 3593
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (5.005 / 5.68)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.065 / 5.84)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.710
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми Сонет
Автор востаннє на сайті 2024.04.19 21:21
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Микола Бояров (М.К./М.К.) [ 2015-02-09 10:52:48 ]
Якщо десь існують шекспірівські сонети з відповідною кількістю рим, то так само можуть існувати інші - відповідно, з іншою кількістю рим і навіть з кодою або з двома.
До сонетів вимоги незмінні, і однією з найголовніших є бажаність т.зв. драматургії як елементу авторських вагань (теза-антитеза-синтез). Та частіше за все зустрічаються сонети описового характеру - і це теж, напевно, виправдано. Для "To be or not to be" існують театри, а для красивої поезії - і інші місця, одним з яких виявилась чергова сторінка ваших нових надходжень.
Погано уявляю барвистого ведмедя в його барлозі, але це, скоріше, моя проблема, аніж образотворча.

З пошанівком,
М.Бояров.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Балера (М.К./М.К.) [ 2015-02-09 11:28:41 ]
Дякую, пане Миколо, за увагу до сонета! Справді, я дуже часто не ставлю собі за мету написання класичного сонета. В світовій літературі набагато більше неправильних сонетів, аніж правильних і це ніяк не завадило їх авторам. Щодо ведмедя - я хотіла сказати, що взимку барвисті сни дуже міцно сплять, подібно ведмедю... Не знаю, наскільки це вдалий образ, все залежить від сприйняття читачів.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2015-02-09 20:48:02 ]
Олено, мені сподобалися оригінальні зимові образи у цих рядках:
А сни барвисті, як ведмідь в барлозі,
Безперестанно смокчуть лапи мрій. Гарні рядки:
Загуслий час, у просторі пролитий,
Силкується приборкати пиху.

Перевірте наголос слова "містерІя" - частіше вживається "містЕрія". Щодо форми сонета, то у Вас тут вийшов змішаний англо-французький тип. Не римуються катрени, як у Шекспірівському сонеті (але ж там схема - 4-4-4-2), а далі у Вас ідуть терцети, як у французько-італійському типі (схема 4-4-3-3), вони римуються, тут все гаразд. Але в цьому типі римуються між собою катрени - чотиривірші мають обидва однакові рими, а у Вас це є наполовину: Рими другого катрена - містерію-завія римуються з римами першого - світить-пролитий, а інша рима другого катрена - день-пісень - не римується відповідно з першим - снігу-пиху. Думаю, що легше виправити оце останнє - підігнати неоднакові рими другої строфи під рими першої чи навпаки - як Вас поведе натхнення, і тоді буде викінчений сонет форми франко-італійської. Бо якщо правити на англійський тип - набагато більше праці.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Балера (М.К./М.К.) [ 2015-02-09 22:14:05 ]
Дякую, Ярославе, за такий детальний коментар! Ви змусили мене про дещо замислитись. Звичку до вільного римування в межах сонета я перейняла у Кітса та Вордсворта. Однак треба пам'ятати, що вони вже відійшли до Вічності і їх майстерність ніхто не ставить під сумнів. А мені моє право на оригінальність треба ще доводити і багато над чим працювати, тому така вільна манера може бути сприйнята як недолік або незнання. Думаю, що у наступних творах, мабуть, треба повернутися до більш класичної сонетної форми. Щодо "містерії" - згодна із Вами, уже замінила це слово.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сергій Гупало (М.К./М.К.) [ 2015-02-10 18:01:05 ]
"...втече О весняній ...." Олено, чи є смисл виживати надто застарілу форму з оцим подивованим "о"?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Балера (М.К./М.К.) [ 2015-02-11 21:35:48 ]
Дякую за відгук, Сергію! Чесно кажучи, я не знала, що ця форма застаріла. У мене ці слова не викликають явного дискомфорту. Але, можливо, варто пізніше повернутися до цього вірша.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Віктор Насипаний (Л.П./Л.П.) [ 2015-02-10 19:31:01 ]
гарні образи!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Балера (М.К./М.К.) [ 2015-02-11 21:36:33 ]
Спасибі, Вікторе!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Шоха (М.К./М.К.) [ 2015-02-10 20:14:42 ]
Підтримую думку Сергія Гупала в тому, що багато авторів стараються «збагатити» українську мову неіснуючими частинами мови, як в даному випадку і прийменником ув. Хіба при декламації (ув)очах читається прозоріше, ніж (у)очах?
Але, як кажуть про українців японці, діти(вірші) у Вас хороші, тропи вмотивовані з претензією на те, що деякі автори називають «чистою поезією». Одним словом - відчувається рука майстра. Пробачте, якщо перебрав у своїх повноваженнях.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Балера (М.К./М.К.) [ 2015-02-11 21:42:23 ]
Дякую, пане Ігоре, за увагу до вірша! Звичку до вживання цієї "неіснуючої частини мови" я досить бездумно перейняла у харківських колег. Не маю ніяких логічних аргументів на її захист, тому виправляю.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Микола Бояров (М.К./М.К.) [ 2015-02-10 20:23:49 ]
2. із знах. і місц. в., рідко. Уживається при означенні приблизних часових меж певної дії; у. Бачу я себе о тій порі, коли ходив із старою та завоженою граматикою в руках і з радісними, золотими надіями в грудях (Степан Васильченко, Вибр., 1954, 26); Всі навколишні гірські села.. вже добре знали годину повірки.. О цій порі місцеві жителі.. виходили на свої веранди (Олесь Гончар, I, 1954, 449); О цю пору.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Микола Бояров (М.К./М.К.) [ 2015-02-10 20:28:55 ]
В автора було "Зима втече о весняній порі."
І ось ел. адреса статті, один пункт якої я не взяв у "лапки".
http://sum.in.ua/s/o

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Балера (М.К./М.К.) [ 2015-02-11 21:43:59 ]
Спасибі за посилання, пане Миколо!