ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Іван Низовий
2017.02.21 20:27
Не второпав – потрапив туди,
де одні остолопи
мітингують,
не чують себе,
як завжди,
на узбіччі шляху до Європи.

Втратив чуба й позбувсь бороди,

Сергій Гупало
2017.02.21 19:56
У співі солов’я текло світання,
А він витьохкував себе і божеволів,
І порожнів. Це – звичка вельми давня.
Вона незмінна в поетичнім ореолі.

І соловей увечері та зранку
Насправді усміхає люд понурий, хащі.
А солов’їха рада. Вірна бранка

Ігор Шоха
2017.02.21 18:52
Ніч переписує наші взаємини
у потойбічному сні.
Ми віддаємося богу таємному,
що у тобі і в мені.

Ти у полоні моєму одвічному
невідворотних стихій.
Поки обоє ми танемо свічами,

Ксенія Озерна
2017.02.21 17:47
надвечірніх молінь вітрила
напинає зустрічний вітер
я немовби себе спинила
в тім краю, де немає літер
де не можна слова і вчинки
поділити на «за» і «проти»
де за кожну півмить зупинки
відкидаєш усі марноти

Серго Сокольник
2017.02.21 15:17
Світостворення мить-
Цей написаний Богом роман...
Світло ллється з пітьми,
Хоч усім заправляє пітьма.

Ухнув з мороку сич-
Зорепадом життя пролило.
І настали ЧАСИ

Мирослав Артимович
2017.02.21 14:28
Тужить душа по Інні.
Тіло жадає Яни.
От би утрьох на сіні –
був би від щастя п’яний!

М’яв би тіла дівочі:
Сіно ж – кохання ложе.
Завжди кохатись хочу –

Світлана Майя Залізняк
2017.02.21 12:54
…а ти прийшов. І на олтар поклав.
І бачив у мені десяту… першу…
Букет актиній вивергла імла.
Синок шептав:«Не кидай, бо розсерджусь!».

І я стікала віршем до рання…
І полотніли, кам`яніли гони…
Ти вечорів… Хиткий олтар здійняв:

Володимир Бойко
2017.02.21 11:20
Розлізся світом «русскій мір»,
Здавалось, більшого немає,
Нова Орда росла ушир,
Та здулася, немов пухир,
І помаленьку загниває.

Згубив потугу «русскій мір» –
Зайняти світ немає сили,

Світлана Майя Залізняк
2017.02.21 10:51
Зоряні війни...
Хрустіння попкорну...
Вчора дивилися екшен із Борном.
Світ на межі катастрофи - хронічно.
Графіка, музика психоделічні.

Секс віртуальний, обійми гарячі.
Юнь запальна, сивочубі терплячі.

Ніна Виноградська
2017.02.21 10:14
Сучасний тераріум нашої влади —
Шипуче зміїне кубло,
Яке свої жала висовує радо
І робить з нещастя «бабло».

Кусає за воду і хліб, за квартплату,
За ліки, за сотні сиріт.
Народ попідтинням сидить винувато,

Ночі Володимир Шкляренко Вітер
2017.02.21 10:04
Натали вертелась перед зеркалом, готовясь на бал. У нее было замысловатой формы в резной раме согласно тому времени и стилю чудесное зеркало. В комнате было тепло. Где-то внизу, в подвале, трещали поленья, подогревая стены в бесчисленных дымоходах.

Юра Ерметов
2017.02.21 08:05
Хто раніше був високо -
Низько впав;
Хто терпів біду глибоко -
Знову встав.

Пам`ятати про падіння
І про власний гріх -
Знову стати на коліна,

Вікторія Торон
2017.02.21 04:22
Під незагойне, рване небо
де буря с посвистом гуде,
досади сповнений на себе,
хтось розтривожений іде
і, крок долаючи за кроком,
благає силу неземну
про рівновагу і про спокій,
і гармонійність осяйну.

Наталя Мазур
2017.02.21 01:19
Кужіль блакитний
Хмаринами
Небо пряде,
Шлях
До родини і дому
Тривав, наче вічність.
Він так чекав
На щасливий

Анатолій Криловець
2017.02.21 00:01
Тужить душа за інню.
Тіло жадає яня.
В сіні під небом синім
Милу розлесбіяню!

Сіно обох лоскоче.
В пристрасті до знемоги
Шепчеш: «Кохатись хочу» –

Анатолій Криловець
2017.02.20 23:58
Урочистішого пеана
Синь не знала ще кришталева:
Ти виходиш із океану
Так поважно, мов королева.

Дух забило. Я слів не вмію…
Тож очима і серцем стежу.
Зачарований, лиш німію:
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Публіцистика):

Чергавий Андрій Романович Курц
2016.10.01

Василь Дерій
2016.01.31

Володимир Зоря
2015.11.09

Вікторія Торон
2015.11.09

Вадим Василенко
2015.05.16

Олександр Артамонов
2015.02.08

Діана Радь
2014.12.11






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Ірина Кримська (1964) / Публіцистика / Локальна війна державного масштабу

 Щоб символ гідності не став плакатом
Небесна сотня. Вона стала трагічним символом переваги наших високих переконань над нашими ж манівцями, помилками і компромісами. Революція Гідності із такою великою жертвою від рук нелюдів мала б закінчитися остаточною перемогою там, де почалася, - серед кривавої бруківки київського середмістя. Однак вона триває на сході та півдні.
Якби ті завдання, що ставили перед собою багатотисячні представники всього народу на Майдані, були остаточно виконані, річка крові не впала б прямо з неба в праукраїнські степи і не текла б бурхливою й загрозливою стихією зі сходу на захід, змиваючи нашу новонароджену віру, вбиваючи надію і нехтуючи любов – усе краще людське, що там, на сході, перевернуте з ніг на голову. Тому вирій з Небесною Сотнею став неймовірно довгим, а крик відлетілих душ розлунився всією Україною – в риданнях і тужливих голосіннях матерів, дітей і дружин загиблих.
Небесна Сотня – вже навіть не Небесна Тисяча. Не знаю, на якій окриленій душі вона закінчиться. Так, ніби тут, в себе вдома, народові не лишається місця. Народ – жива птаха, однак зловлена за крила в капкан. І птаха виривається з неймовірною відчайдушністю і безстрашшям, гублячи то біле пір’я правди, а то і саме життя.
Небесна Сотня стала символом нас самих. А ще боюсь, щоб вона непомітно не перетворилася на плакат, який ліплять на стіну, ховаючи в ній дірку.
Одного дня якось мимоволі озирнулася на стенд, який вже майже рік стоїть у вестибюлі адміністрації. Його, очевидно, розмістили тоді, коли… Небесна Сотня відійшла у небо. І добра, ніби, справа. Читайте люди. Імпульсивно порахувала – а там трохи більше сімдесяти. Небесна Сотня вже коротшає і віддаляється в наших очах…
Не нарікаю. Боюсь і шукаю відповіді. Щось знову ми робимо не так, знову звертаємо на манівці компромісів і помилок. А там так легко нас переловити і спровадити потрібним для когось шляхом. Бо це небесні птахи можуть відлетіти в момент загрози, та й то не всі – мисливці цілять і на злеті. Що ж казати про людей, про народ, розірваний на клоччя.
Тому: Небесна Сотня – у Небі України і в наших серцях, Революція Гідності насправді не закінчилася – вона тут. Видима барикада – війна. А невидима барикада – ускрізь. Тому так важко зрозуміти, по який бік її перебуваєш ти сам. А визначатися доведеться. Бо це зроблять за нас мисливці так, що й не помітимо.
(Фото автора. Зроблене 11 грудня 2014 року на Русанівці в столиці).





Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання
Зв'язок із адміністрацією


  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2015-02-20 21:10:45
Переглядів сторінки твору 730
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (4.876 / 5.45)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.728 / 5.43)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.780
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні оцінювати
Конкурси. Теми Соціально-громадська тематика
Автор востаннє на сайті 2016.11.23 10:00
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Костюк (М.К./М.К.) [ 2015-02-21 11:47:00 ]
Щось знову ми робимо не так.....