ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Микола Дудар
2018.04.21 19:41
Знову звучатиме Моцарт
На перехресті думок
Погляд зупиниться: - Що це?…
Перший - найважчий крок

Ти, відповідно, вже поруч
Обрій привабливих губ…
Корчить дочасно свій обруч

Ігор Деркач
2018.04.21 13:37
Що проминає, того вже немає.
Отак і нас не буде, як мине
останній день утраченого раю,
де ще буяє житіє земне..

Іду по лісу, чи гуляю полем,
або на сонці грію тілеса –
я наодинці із душевним болем,

Олександр Сушко
2018.04.21 12:17
Од праці горб. Втомився, аж змалів.
Ручиці прикипіли до лопати.
Буколіки потрібні цій землі,
Комусь природу варто описати.

Поклони б'ють земельці селюки,
Іде ратай з відром вівса за плугом.
Утніть, брати, величне, на віки -

Світлана Майя Залізняк
2018.04.21 11:54
А Цицерон оспівує цицьки,
між без'язиких розсипає перли.
Його поез не сплутаєш ні з ким,
читайте від Опішні до Говерли.

Встигає в дощ садити картоплі,
ловити щук, білити вишню, сливку,
ховає пера гусячі в дуплі,

Сонце Місяць
2018.04.21 06:37
бездонна лазур берлінська
& вирій вкрай запустів
& крізь квітневості
шугають птахів дітиська

маршує цісарське військо
з-за блиску його мов стій
міські конспірологи зблизька

Серго Сокольник
2018.04.21 03:03
Спорожніла карафа бажань,
Що її Усевишній відміряв,
І з"явилось питання питань
Міри шалу відпитої щиро,
Ким постали на грані зими
Ми, оголені, мов перед Богом?..
Ти вказівкою серця прийми
У майбутнє на мапі дорогу,

Ярослав Чорногуз
2018.04.21 00:31
Цвітуть сади і серце завмирає
Від солоду і хмелю, і жаги.
У цьому передпокої розмаю
Замріяно всміхаються Боги.

Рожева ласка розлилась високо.
У щебеті пташинім ожива,
Відсвічує на сонці, пестить око

Іван Потьомкін
2018.04.20 21:22
Не знаю, как других выходцев из бывшего Союза, но меня по старой советской привычке и в Израиле где-то около одиннадцати утра так и тянет к производственной гимнастике. Рабочий день начинается в семь и к этому времени в самом деле хочется подразмять

Вікторія Лимарівна
2018.04.20 16:30
Слова… Вони вміло розбуджують вмить.
Відкриють цікавий навколишній світ.
Далекий, привабливий, загадковий.
Відчуємо потяг не випадковий:
В пізнанні збагатимо внутрішній світ,
Стосунки взаємні , та й розум не спить.

Слова… Вони стислі бувають, гірк

Оксана Дністран
2018.04.20 09:38
Наворожи мені себе, як ти лиш вмієш,
Так всепроникно - до судин і так стихійно -
До букв і ком серцебиття, до філіграні,
У круговерті весняній, у довгожданій.

До дна ніколи лиш не дай себе пізнати,
Щоб не гірчив оп

Леся Геник
2018.04.20 09:29
О туго моя темноока...
О мученько сива моя...
Найважче з тобою до року,
а потім - ти вже, як cвоя.

А після - ти, наче родина.
І в будні не йдеш, і до свят,
уперто уже й безупинно

Олександр Сушко
2018.04.20 09:15
Усе життя мій брат куняв-дрімав.
А як не спав - чуже хапав у руки.
Тепер фінал, жалітися дарма -
У злиднях помиратимуть онуки.

До цього йшло. Все решта - балачки.
Уся країна лазить попідтинням.
На чужині кайлують діточки,

Сонце Місяць
2018.04.20 06:34
Насправді тебе поймає тільки все разом, без окремості. Пилюга на вулицях мабуть та, що був сніг. За пилюгою звичним гіпертекстом шедеври у миттєвості вавилонській, надалі безхмарній

Марґо Ґейко
2018.04.19 22:53
Здавна казали мислителі Сходу –
Двічі не зайдеш у ту ж саму воду.
Я уявляю собі це інакше –
Все, що було, залишається. Наче.

Бог розділив твердь і воду. Відтоді
Здійснює коло вода у природі.
Лине в людину і в світ із людини,

Ігор Деркач
2018.04.19 20:21
У мене є дитяче запитання
можливо і на голову мою,
яке собі, буває, задаю:
- А що то буде як мене не стане
у цьому нікудишньому раю?

Я не боюся, що Отець почує
крамолою озвучені уста.

Микола Дудар
2018.04.19 13:55
Сегмент жаровні… жару повно
І настрій наче без питань…
Ти споглядаєш оком Овна
А я Тільцем, чомусь, поглянь
Як виглядає наш таблоїд…
На цілий всесвіт зокрема
І ми удвох, нас тільки двоє
В кімнаті затишно, зима
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Публіцистика):

Сергій Булат
2017.09.17

Ірина Вовк
2017.06.10

Чергавий Андрій Романович Курц
2016.10.01

Василь Дерій
2016.01.31

Володимир Зоря
2015.11.09

Вікторія Торон
2015.11.09

Вадим Василенко
2015.05.16






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Юлія Зотова (1975) / Публіцистика

 Про топинамбур
Образ твору Постоянно ловлю флешбэки с девяностых. Уровень зарплат и жизни где-то оттуда, шмотки на людях тоже как оттуда. Иеговисты на улицах активизировались - заняли забытые посты с журнальчиками на раскладках. А сегодня мне вообще предложили топинамбур...
Видать куда-то не туда мы свернули в тех девяностых и нам дали второй шанс.
В лихие 90-е мы топинамбур активно жарили в салаты терли и т.п. Для меня он прочно ассоциируется с постоянным недоеданием. Ну на самом деле тебе ни фига не плохо и не сосет под ложечкой. Нет всей этой чиполиновской романтики, которой пугают бедных. Жрешь себе кашку с растительным маслом и норм. В сезон ваще круто клубника там кабачки с огурцами.
- Дианка что вы утром кушали?
- Шуп ш макаронами - шепелявит четырех летняя худющая девочка с раскосыми глазами и синими кругами под ними.
- А в обед?
- Шуп ш макаронами.
- А вчера?
- Тоже шуп ш макаронами - смеется. И тебе тоже смешно. Потому что суп с макаронами три раза в день семь дней на неделе это забавно и не более. Другого ведь не будет ни завтра ни через месяц. Чего париться.
Жили легко, весело и, по факту, не голодно. Особенно когда в редкие дни на тебя сваливалась непривычная еда. Ну те же банальные твердый сыр например или палка копченной колбасы. Это съедалось сразу. Сколько бы подобной еды ни было. Если откуда-то появлялось мясо годное для котлет лепились котлеты и съедались тут же, с пылу жару, вся кастрюля за раз. Ну ладно очень большую кастрюлю с мясной снедью можно было растянуть на целый день, не более. Но это было редко и вообще никто не зацикливался.
Короче с макаронами было радостно. Грустно было однажды. Тогда я сидела у подруги и реально плакала.
Деньги закончились за неделю до зарплаты, еда тоже закончилась. Плакала я без всякого рассчета. В мыслях такого даже не было. Да и подруга была на той же диете плюс петрушка (под окнами росла). И вот она совершенно неожиданно отвалила мне понемногу каких-то круп еще чего-то там. На вес пакет с добром был не тяжелый - подруга последним ведь делилась... Вобщем, этот случай из девяностых сродни доброму воспоминанию из того периода детства, когда ты еще веришь в чудеса. Это из того, что никогда не забывается и делает тебя благодарным пожизненно.
А сейчас она-же предложила этот самый топинамбур. Типа " Бо ми тут накопали стільки, що самі не подужаємо ))". И я так и не знаю что ей на это ответить.

Контекст : Ще одна благадарачка Гренічкі



Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання
Зв'язок із адміністрацією


  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2015-03-12 12:13:39
Переглядів сторінки твору 1039
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (4.685 / 5.45)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (3.955 / 5.38)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.781
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2018.03.26 18:38
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Гренуіль де Маре (Л.П./М.К.) [ 2015-03-12 13:07:56 ]
Ого, в які далі тебе занесло. А я цього випадку й не пам'ятаю ))
Нам тоді було простіше: бараболя - з села, петрушка - своя, влітку взагалі рай - ягодами хоч і не дуже наїсишся, зате й лишніх кілограмів на талії не буде ;)
Мені згадалось, як я тоді взимку на базарі банана купувала. Одного. Навіть не те що купувала, а прицінювалась: попросила продавщицю зважити найменшого - на скільки він там заважить, а сама стою з жменькою монеток. Вона суму сказала, я порахувала ті монетки...
- Нє, - кажу, - не хватає. Кладіть його назад.
А вона на мордулєнцію мою печальну глянула та й каже:
- Та ладно, беріть... Я ж знаю, як воно часом хочеться...
Ото дай же їй, Боже, здоров'ячка і щастячка, тій жіночці ))) Бо то ж навіть не шматок хліба був, а так - забаганка, дитину потішити захотілося ))