ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Юрій Гундарєв
2024.04.20 09:59
Юркодар - 102
Про Павлика Морозова


Жив колись Морозов Павлик.
Причаївся, наче равлик,
а коли щось помічав,
«Гей, сюди!» - усім кричав.
Багатьох зігнув в дугу,

Володимир Каразуб
2024.04.20 09:56
Вероніка
Ти будеш втішений її лляним платком
В останній стації де слів уже не треба,
Як був утішений в холодну ніч зими
Вустами жінки, що сплела із неба
Платок весни, платок що сповнив грудь
Гарячим сонцем сяяння любові
І був тобі пеленою в очах, туманним м

Микола Дудар
2024.04.20 07:21
***
Обіймаю і… благаю
Не носи до вітру сліз
Він і сам цього не знає,
Що розсіє сльози скрізь…
Хто їх годен позбирати?
Хто посмілиться, скажи?
Ну хіба якщо вже мати…
Це відомо всім — ази

Микола Соболь
2024.04.20 06:52
Вже скоро
Війна не розуму, а дронів,
такі реалії буття.
Міста великі – полігони,
а ти у них мішенню став.
Замість примножити красиве,
множим життя людське на нуль.
Якщо хтось вижив це вже диво
під градом мін, ракет чи куль.

Віктор Кучерук
2024.04.20 05:27
З дитинства
Хмарки струмують понад дахом,
Немов сріблясто-біла ртуть,
І, пил здіймаючи над шляхом,
Корови з випасу ідуть.
Звисають яблука та груші,
З донизу зігнутих гілок,
І, мов його хтось міцно душить,
Кричить на Лиску пастушок:

Володимир Бойко
2024.04.19 22:47
Мінус краса
Високі небеса, далекі виднокраї,
Галяви і луги виблискують в росі,
Прадавнішні дуби дива оповідають
І молоді гаї чудуються красі.

Там неба голубінь і жовте сяйво поля,
Зо світом гомонить одвічна давнина,
Але ота краса не вернеться ніколи,

Іван Потьомкін
2024.04.19 18:27
***
Якби товариш Сі
пройшовся по Русі,
тільки Московію
лишив ісконно руським,
на повні груди
дихнуві би світ тоді,
сказавши розбещеній орді
належне їй: "Дзуськи!"

Микола Дудар
2024.04.19 12:49
***
За чередою череда…
Роки біжать, мов коні
А з неба сочиться вода,
Але не на долоні…
Ступає кожен по землі
Куди — кому, є розклад
Старі похилені й малі
Спішать чомусь на розпад

Світлана Пирогова
2024.04.19 08:13
Квітка на лататті
А я стояла на глухім розпутті.
Гойдались зорі у ставочку.
Шляхи ожина застеляла пруттям,
Немов вдягала оторочку.

І та любов, як квітка на лататті,
Закрилась у вечірню сутінь.
На диво, щезло із душі сум'яття.

Леся Горова
2024.04.19 08:00
Залишся
Залишся у мені теплом осіннім,
І заходом не гасни у думках.
Бо то давно не мрія, то легка
Рожева тінь пелюстки, то - тремтіння
З чола спадаючого завитка.

То - тріпотіння крил, що не збулися,
Згубились на ходу, незвісно де.

Микола Соболь
2024.04.19 07:14
Варяг
Пам'ять тобі, друже Варяже,
із Богом покойся, братику.
Слово лихе хіба хто скаже?
Один я пройду Хрещатиком.
Тільки спогад колючим дротом,
де ми до війни приковані.
Повзе крізь дим їдкий піхота,
через міста йде зруйновані.

Віктор Кучерук
2024.04.19 06:07
* * *
Посадили квіти
Біля школи діти
І весняна клумба аж вогнем зайшлась, –
Іскорки шафрану,
В полум’ї тюльпанів,
Запашіли жаром з рястом водночас.
Квітів аромати
Стали наповняти

Гриць Янківська
2024.04.18 21:10
І тільки думка
Я не сумую, просто – білий вальс,
А думка в пелюстках стоїть безвітрям.
І впала б вже, та звичка, Ісабель!..

А ти чи так дивилась і на нас,
Як на бездення прорваного неба,
Коли ми світ розрізали навпіл?

Євген Федчук
2024.04.18 19:59
Про Гаркушине море і водоспад Вчелька
Ать-два! Ать-два!
В генерала голова.
Сам придумав, сам зробив.
Мабуть, орден заробив
Ще й підвищення звання.
А все інше – то дурня.
Легко було при Союзі.
Перед старшими – на пузі,

Артур Сіренко
2024.04.18 19:35
Архіпелаг міста
Отримав нагороду мовчанням –
Найвищу нагороду нинішніх рапсодів,
Що шиють собі сорочки-мантії
Для буття-блукання в царстві марень,
Братів кіфари, сестер ірландської арфи,
Нагороди сумної білої тиші
Пелюстками анемон посипаної –
Нагороди мовчання

Юрій Гундарєв
2024.04.18 19:12
Чернігів: діти не винні!
Уранці 17 квітня російські варвари завдали ракетного удару по Чернігову.
Є загиблі. Багато поранених. Серед них четверо дітей…


Старенький Чернігів - в крові без сил…
Кремлінський палець униз: вбий його!
Святі мовчки виходять з могил.
Сльози в оча
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Критика | Аналітика):

Геннадій Дегтярьов
2024.03.02

Теді Ем
2023.02.18

Анна Лисенко
2021.07.17

Валентина Інклюд
2021.01.08

Ярослав Штука
2020.12.05

Оранжевый Олег Олег
2020.03.12

Тарас Ніхто
2020.01.18






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Редакція Майстерень (1963) / Критика | Аналітика

 Чи можна говорити про реальну енергетику поезії?
Образ твору ...
перейти до тексту твору

• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2015-03-15 16:03:11
Переглядів сторінки твору 32042
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (4.489 / 5.44)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (3.497 / 5.25)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.781
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми ЛІТПРОЦЕСИ
ПРО ПОЕЗІЮ
ПРО МИСТЕЦТВО
Автор востаннє на сайті 2024.04.17 13:01
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Анонім Я Саландяк (Л.П./Л.П.) [ 2015-03-15 17:45:40 ]
Вельми цікаво - ...якщо нема поезії, то лише папір та фарба... але без "паперу і Фарби" поезії теж не буде... але може бути і папір і фарба і поезія і... небути поезії... коли не до поезії...
Дякую за матеріал для роздумів!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2015-03-16 00:10:06 ]
Поезія без паперу і фарби була, здається, дуже довго - принаймні, Гомер ще писати не вмів? )


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Устимко Яна (Л.П./М.К.) [ 2015-03-16 07:53:15 ]
цікаво. щодо поезії.
звісно, ніхто й не сумнівається в енергетиці поезії.
але думаю, що слід розрізняти внутрішню поезію і поезію завнішню. тобто. людина може бути "поетичною" в душі – ось якраз про ці рівні йдеться у статті. тому негативні імпульси і душать її, а позитивні навпаки підсилюють і розвивають.
зовнішня – трохи інше явище. поезія - це не обов'язково "прямий" вилив душі. це - мистецтво. а мистецтво буває різним. наприклад, ми ходимо до театру, і знаємо, що це все гра. але ходимо, і плачемо і сміємося, переживаємо все разом з героями. тобто, актори, граючи, віддають нам частку душі. але не прямо, а опосередковано. пропустивши душу свого героя через призму власної. поезія – таке саме мистецтво, з різницею тільки у тому, що передається "тихим" словом. професійний актор може зіграти закоханого і щасдливого, в той час, як в люждини у нього важкий період, наприклад, на момент гри він розлучився з коханою чи його покинула дружина. звісно, з поетом трохи інше. поет в такі моменти не зобов'язаний, та і не писатиме радісного. але це просто приклад, чим відрізняється мистецтво від звичайного "видиву душі". далі. творячи ілюзію, поет, навіть будучи на низьких вібраціях, власним талантом і вмінням здатен створити високі і оформити їх у вірш як поезію.
все це мої спостереження. веду до того, що вібрації вібраціями, але , коли говорити про людину як організм. коли говорити про людину-митця, творця, що творить твір, який має енергетично впливати на інших ( читачів), то дана стаття цього не розкриває на енергетичному рівні :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2015-03-17 23:00:29 ]
Стаття тільки пишеться, в певній мірі колективно. Далі буде )


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Устимко Яна (Л.П./М.К.) [ 2015-03-17 23:02:39 ]
чекаю. цікаво буде почитати :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Анна Віталія Палій (М.К./М.К.) [ 2015-03-16 09:44:12 ]
На допис Устимко Яни. Так, справді, поет починається із вміння створити вірш. І вміння заполонити читача/слухача/глядача - це майстерність творчої людини. По ній і, як правило, оцінюють людину мистецтва. Але це - зовнішня сторона, форма подання матеріалу. Нині все важливішим стає те, що саме ця людина подає. А це вже і є рівнем її вібрацій.
В античні часи дуже цінувалося мистецтво риторики. Що б людина не говорила, якщо вона вміє сказати так, що це захопить слухачів, то це визнавалося добрим. Нині - те ж саме: якщо депутат вміє гарно говорити, то його обирають. Якби людина вміла розрізняти рівень вібрацій, вона би відрізнила лжу від правди. Адже ж і для того, щоби вбивати людей, зло теж знаходить слова, які запалюють людей.
Іноді після геніальної акторської гри хочеться любити і творити добро, а іноді хочеться чинити недобре. Можна з шармом і красою вбити людину, а можна наколоти ліками і врятувати. Або обмежити у чомусь і тим спасти.
"Творячи ілюзію, поет, навіть будучи на низьких вібраціях, власним талантом і вмінням здатен створити високі і оформити їх у вірш як поезію." - людина з низькими вібраціями високий твір мистецтва не створить. Вона може створити красу зовнішню, але ідея його творіння буде не високою. Інша справа, що ми звичайно звикли від мистецтва брати зовнішню естетичну насолоду, це теж добре. Але малувато. Має бути і зовнішня сторона і глибоке змістовне наповнення. Найвище наповнення - наповнення любов"ю до всього живого і неживого. Звичайно, мова йде про найвищі рівні любові (бо ж можна любити як вовк зайця чи як морозиво - споживацьки). Тема, піднята Редакцією Майстерень, має просвітницьке завдання - творець має ставити перед собою завдання засобами доброї майстерності вести своїх читачів до світлого, доброго і високого.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Устимко Яна (Л.П./М.К.) [ 2015-03-16 10:39:32 ]
дозвольте не погодитися. із низькими створить. почитайте біографіх знаменитих поетів). всі вони далеко люди не "високих поривів".
далі. чи викличе певне "хотіння" гра, залежить суто від самої людини-приймача. якщо вона не має внутрішнього стержня, то почне вбивати, грабувати іт.п швидше під впливом сильніших і доступніших чинників, ніж поезія. телебачення, реклама, фільми, політика... і навряд чи поезією цікавляться люди, які повністю залежать від першого).
вбити шармом і красою? щось новеньке. наведіть мені, будь ласка приклади, бо ще такого не чула).
і як це - зовнішня краса, а ідея невисока? ось , наприклад, пародія (сатира, іронія) - існує такий жанр. сама по собі вона не може нести тотальної любові, тобто ідея неї невисока. але влучна пародія підіймає настрій і бореться з вадами твору, на який писана. тобто нема ніякої високої чи невисокої ідеї твору, бо все залежить від кута зору, від вміння побачити цю "високість" на різних глибинах, а не лдише на поверхні пафосу.
а завдання щось мати чи ні, кудись вести чи ні - це не мистецтво, це ідеологічна складова, яка не є необхідною умовою мистецтва. ось , наприклад, високохудожня скульптура сараценії - це низька чи висока енергія? і куди, куди веде ідея? ;)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Устимко Яна (Л.П./М.К.) [ 2015-03-16 10:56:37 ]
якщо б люди бути всі високі і світлі і щир несли свої високі пориви, то були б не людьми, а а ангелами чи святими. багато таких знаєте? а серед сильних поетів? більше того поети теж люди, причому люди емоційні, запальні, із, зазвичай, неврівноваженою психікою. почитайте біографії великих, і все стане ясно. але менш великими вони від того не стануть. і ніхто не замірює, яку енергетику несуть їхні твори. люди споживають і насолоджуються.
тому стверджувати, що хто і кому повинен, це, вибачте, комсомольсько-комуністичний підхід.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2015-03-17 23:23:43 ]
Шановна Яно, поки ви не станете конкретною в означеннях, якими оперуєте, сенсу в такому спілкуванні буде обмаль. Це я, знову ж таки, про те, що ви не знаєте, що таке людина, де її межі, і яке призначення, тим не менше, намагаєтесь опустити, принизити явище людини.
Ще раз вас закликаю до об"єктивізму - говоріть про осіб, про когось конкретно, а не про людину загалом.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Устимко Яна (Л.П./М.К.) [ 2015-03-18 08:17:39 ]
що саме конкретизувати? я навела приклади великих і відомих поетів і їхні вислови з власного досвіду. хто знає краще за них? що ще треба конкретизувати?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2015-03-19 14:10:07 ]
Шановна Яно, є велика різниця між явищем і конкретикою. Щодо, прикладом, різниці між явищем людини, і явищем, скажімо, земної природи, то далеко не кожна народжена в явищі людини особистість стає людиною, набуваючи зрілої людяності, між тим у природі обов'язково левеня стає левом, а зерно пшениці проростає пшеницею.
Тому не варто плутати фрагментарне із цілісним. Ви ще погляньте на якогось нелюда і скажіть, що це перед нами сам "творець", бо мовляв, людина - за Образом і в Подібності. Наразі саме така ваша "логіка" ((


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2015-03-17 23:13:15 ]
Ще раз хотів би акцентовано наголосити на тому, що "людина" - це таки узагальнене явище, і будь хто з нас тільки частково це явище являє, а також і уявляє.
Явище ж людини - багаторівневе. Так само і явище поезії - багаторівневе.
Хочу звернути увагу і на те, що тотальне перебування в дорослому віці як масового автора, так і масового читача суто в рамках тільки 5-ти органів чуття - таки нічим не виправдане, окрім, вочевидь, фактора тотального пригноблення людства інституціями влади, релігійними інституціями, іншими формами примітизування явища людини. Утім, таке примітивне особисте перебування з роками служить чи не основною причиною виникнення катастрофічних розбіжностей між тим, що закладено в особу і її реальними здобутками. Фактично це нас і вбиває.
Рятує тільки те, що не вмаляється часом, а саме - ріст живого в нас, ріст наших животворних умінь. В цьому сенсі - животворне слово і вельми енергетичне. )


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Устимко Яна (Л.П./М.К.) [ 2015-03-18 08:23:51 ]
людина - і справді поняття узагальнене. але киньте в мене гнилим помідором, якщо на Землі знайдете людину реальну, яка є тотожною з людиною ідеальною, про яку Ви тут весь час говорите. а, якщо знайдете такого ще й поета, то киньте в мене двома гнилими помідорами )


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2015-03-19 14:10:44 ]
Шановна Яно, є велика різниця між явищем і конкретикою. Щодо, прикладом, різниці між явищем людини, і явищем, скажімо, земної природи, то далеко не кожна народжена в явищі людини особистість стає людиною, набуваючи зрілої людяності, між тим у природі обов'язково левеня стає левом, а зерно пшениці проростає пшеницею.
Тому не варто плутати фрагментарне із цілісним. Ви ще погляньте на якогось нелюда і скажіть, що це перед нами сам "творець", бо мовляв, людина - за Образом і в Подібності. Наразі саме така ваша "логіка" ((


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Анна Віталія Палій (М.К./М.К.) [ 2015-03-16 14:52:45 ]
Одвічний спір про те, яким має бути мистецтво: чистим - мистецтво заради мистецтва,чи ідейним... Задумуюсь над тим. Напевно, таки чистим. Гармонія заради гармонії. Але це в умовах гармонійного суспільства.) Ну, не міг Тарас Шевченко обставити себе горшками з квітами і малювати красиві натюрморти в той час, коли його народові було не до насолодження красою. Митець себе не ізольовує від інших, він сприяє тому, щоб і інші могли діткнутися до гармонії...
Ми справді всі різні, так має бути. Ангели справді на небі, а не на землі. Люди пишуть на емоційному рівні, і через розум, і це нормально. Бо це все-таки хід до вдосконалення, до добра.
А Висоцький Володимир чи Єсєнін були людьми високих поривів чи низьких? - Високих, хоча виглядали батярами і часто бували п"яними... Високі пориви - це не завжди зовнішня показовість. Бо зовнішня показовість може бути неглибоким моралізаторством... Високі пориви - це внутрішнє несприйняття фальшу, відчуття власної гідності і гідності людини загалом...
Люблю пародії, бо хороша пародія несе у собі все-таки любов до автора: вона вказує на недоліки викладення тексту чи навіть недоліки змісту. Тобто помагає авторові вдосконалити текст... Пам"ятаєте, Яно, свій симпатичний вірш про прощу на гору Хом"як? (Мені він запам"ятався, бо тоді запитувала Вас, що це за гора така. А вже через декілька місяців і сама побувала на вершині цієї гори...) Там Ви дали гарний позитивний штрих прагнення до кращого. Уявіть собі, що хтось написав пародію, а в ній зобразив, вибачте, що всі ці люди йшли на якісь оргії... Оце і є низьковібраційний дисонанс. Хто б міг таке написати? Це як би спаплюжити саме життя, прагнення до світлого. Розбити скляну вітрину, наприклад... Чи поламати квіти...

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Устимко Яна (Л.П./М.К.) [ 2015-03-16 17:50:22 ]
я не говорю про зовнішню показовість. але ж як можна говори ти про внутрішнє людей, яких ми не знали чи не наємо? тільки Богу відомо, що в них там, на душі. і які там у них вібрації -- низькі, чи високі. на підставі чого Ви робите про Висоцького чи Єсєніна такий висновок?) аби судити людину, треба бути близько з нею знайомим. та і близький не раз не бачить що там, всередині. власне майстер може так писати і таку легенду собі створити, що пересічна людина буде сприймати все за чисту монету.
ому я ніколи не суджу поета. не ставлю йог на якісь терези чи щаблі. бо особа автора і його ліргерої - то зовсім різні вібрації.


до речі. мені здається, про гору Хом'як Ви не зтак зрозуміли. хоча я навмисне верлібри стараюся писати багатошарові, вони дають змогу людям проникати в суть відповідно до власного внутрішнього дзеркала. тому кажу ж, прочитання залежить від суб'єкта читача. від його готовності прийняти в тій чи іншій мірі.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Балера (М.К./М.К.) [ 2015-03-16 18:29:03 ]
Я згодна із Вами, Яно. Іноді абсолютно банальні і прозаїчні життєві ситуації можуть викликати у поета цікаві асоціації, які виливаються в яскраві образи. Твори, написані автором у не дуже позитивний чи щасливий період його життя, можуть у деяких випадках викликати у читача позитивні емоції або відчуття естетичної насолоди. Іноді читачеві і не треба знати, що насправді переживає автор, бо втрачається деяка інтрига...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Устимко Яна (Л.П./М.К.) [ 2015-03-18 08:21:50 ]
власне. це ще раз підтверджує про те, що все залежить, як подати, від творчого "я", а не від самої особи автора як людини. мистецтво - це щирість через гру, гру образів, творчих фантазій. і т. п. добре сказав Горький, щоб зварити суп, не обов'язково лізти в баняк.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сергій Гупало (М.К./М.К.) [ 2015-03-16 16:01:23 ]
Анно, Ви зауважили:"Люблю пародії, бо хороша пародія несе у собі все-таки любов до автора: вона вказує на недоліки викладення тексту чи навіть недоліки змісту. Тобто помагає авторові вдосконалити текст... ".
Я теж не проти пародій! Але хто мені покаже вірш, на який не можна написати пародію? Хто в ПМ визначає, де треба писати пародію, а в якому випадку не варто пародію писати? Автор, котрий ховається під ніком?
У 2012 році, коли я почав публікуватися у ПМ, майже на всі мої вірші писали пародії Василь Кузан і Валерій Хмельницький. Для чого їм були ці итребеньки? Я не вчора народився і знаю, що не це не випадковість, коли мій вірш з'являвся в обідню пору, а до вечора на нього була готова пародія, і не проста, а зі збоченским нахилом, сексуального невдоволення... Це що - В. Кузан і В. Хмельницький мали якість дані про мої сексуальні проблеми? Радше - вони самі ж сексуально стурбовані... І це пародіювання тривало протягом кількох місяців... Сумно. Але це факт!
Пародисти В. Кузан і В. Хмельницький допомогли мені вдосконалити мої тексти? Тепер вже смішно...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Устимко Яна (Л.П./М.К.) [ 2015-03-16 17:54:12 ]
я ту на пм взагалі не бачила справжніх пародй. все , що є, або переспіви на власний лад, або дружні шаржі). ну а енергетика - комусь позитив, а комусь електричний розряд)). тому й кажу, що енергетика твору -- надто тонка і нестабільна субстанція, аби тут її обговорювати. та ще й з моралізаторським тоном знавця)).


1   2   3   4   5   Переглянути все