ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Критика | Аналітика):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.03.28
14:27
Стежки дитинства пролягали полем,
Вони зеленими стрічками жваво вИлись,
Їх гріло сонячне гаряче коло.
На цій землі зростали ніжні теплі крила.
Весна: кульбаб легкі чуби літали,
Червоних маків трепетали влітку щічки.
Пшеничні ниви позирали в далі.
Вони зеленими стрічками жваво вИлись,
Їх гріло сонячне гаряче коло.
На цій землі зростали ніжні теплі крила.
Весна: кульбаб легкі чуби літали,
Червоних маків трепетали влітку щічки.
Пшеничні ниви позирали в далі.
2024.03.28
14:03
Минуле вже не повернути.
Що гіркі плоди гріха, що гіркі ті муки.
Я знаю лише роки дадуть забути мої гріхи на сповіді,
Бо демон не може знати ані думок,
ані глибин моєї душі
А може не забуду свої гріхи,
Бо демон не дасть забути
Ті приховані гріх
Що гіркі плоди гріха, що гіркі ті муки.
Я знаю лише роки дадуть забути мої гріхи на сповіді,
Бо демон не може знати ані думок,
ані глибин моєї душі
А може не забуду свої гріхи,
Бо демон не дасть забути
Ті приховані гріх
2024.03.28
13:26
Стікаю лавою
ув океан віршастості,
де вправно плаваю
без акваланга й ластів я.
В роздолля римами
полуменисто дмухаю.
Чуття нестримані
ув океан віршастості,
де вправно плаваю
без акваланга й ластів я.
В роздолля римами
полуменисто дмухаю.
Чуття нестримані
2024.03.28
13:12
Харківські сльози, серпневі краплинки,
Ллються на листя живе.
Хмарка у небі, як біла хустинка,
Тихо в майбутнє пливе.
Харківські сльози - це звуки тривоги,
Ті, що розколюють сон.
Харкове! Буде твоя Перемога!
Ллються на листя живе.
Хмарка у небі, як біла хустинка,
Тихо в майбутнє пливе.
Харківські сльози - це звуки тривоги,
Ті, що розколюють сон.
Харкове! Буде твоя Перемога!
2024.03.28
11:28
Все залежить - де і з ким…
Хто і що запропонує…
- А чому вас поміж тим
Хто небудь не замалює?
Все залежить від числа
І від вашої вимови…
- А чому якась строфа
Хто і що запропонує…
- А чому вас поміж тим
Хто небудь не замалює?
Все залежить від числа
І від вашої вимови…
- А чому якась строфа
2024.03.28
10:38
Герой цього вірша - сучасний французький драматург, письменник і філософ Ерік-Емманюель Шмітт.
До речі, у його п‘єсі «Загадкові варіації», що з незмінним успіхом іде на сцені київського Молодого театру, одну з головних ролей першим зіграв у свій час Ален
До речі, у його п‘єсі «Загадкові варіації», що з незмінним успіхом іде на сцені київського Молодого театру, одну з головних ролей першим зіграв у свій час Ален
2024.03.28
08:14
Горіхи розпустили чорні крила
( Воронячі!) на вЕльон аличі,
У сні стоять, весна не розбудила,
І треться в гіллі голому Ярило,
Брунькам тугим тепло віддаючи.
Цілує кожну пристрасно, бо хоче
Зацілувати так, щоб і чалма
( Воронячі!) на вЕльон аличі,
У сні стоять, весна не розбудила,
І треться в гіллі голому Ярило,
Брунькам тугим тепло віддаючи.
Цілує кожну пристрасно, бо хоче
Зацілувати так, щоб і чалма
2024.03.28
05:54
Небо досміялося до сліз.
Тиша верховодила до грому, –
Жінці відмовляю навідріз
Навіть носа висунути з дому.
Блискає у хмарах і гримить
Гучно та невисоко, – надворі
Сірості скорилася блакить
І сьогодні не отак, як вчора.
Тиша верховодила до грому, –
Жінці відмовляю навідріз
Навіть носа висунути з дому.
Блискає у хмарах і гримить
Гучно та невисоко, – надворі
Сірості скорилася блакить
І сьогодні не отак, як вчора.
2024.03.27
22:08
Не може бути чоловік поганим, якщо із птаством розмовляє спозарана.
Достоту не відомо ще, по кому потомні вивчатимуть нашу епоху:
по президентах чи по тобі самому?
Ні, не регочучи на кутні, а з болем в серці можна й гудить,
бажаючи добра в майбутнім.
2024.03.27
22:03
Так пахло небом, небом пахло так,
Коли разом ми випурхнули в поле…
Уперше цілувалися, відтак
Тут буде, вибачай, не до престолу…
Такими ідучи у білий світ
Блукати внім не довго, запевняю:
Весна і є той самий свіжий хіт,
Яким ідуть удвох до свого ра
Коли разом ми випурхнули в поле…
Уперше цілувалися, відтак
Тут буде, вибачай, не до престолу…
Такими ідучи у білий світ
Блукати внім не довго, запевняю:
Весна і є той самий свіжий хіт,
Яким ідуть удвох до свого ра
2024.03.27
22:00
На згарищах відлуння тих страхіть…
Ще й запевнятимуть в любові повоєнній
Дай Боже нашим правнукам узріть
Що це той самий приспів від Гієни…
І діда заспівали і мене
Свої й чужі, ну словом - потруїли…
А ми ще ті… і нам не "каби де…"
У нас свої для
Ще й запевнятимуть в любові повоєнній
Дай Боже нашим правнукам узріть
Що це той самий приспів від Гієни…
І діда заспівали і мене
Свої й чужі, ну словом - потруїли…
А ми ще ті… і нам не "каби де…"
У нас свої для
2024.03.27
10:27
У білому вінку всміхалась юна вишня,
Птахи кружляли з піснею весни.
І сонце життєдайне піднімалось вище,
Пливли на небі хмар легкі човни.
А він дивився у дівочі сині очі,
В яких бриніла райдужна краса.
І білий світ здавався чистим і урочим.
Птахи кружляли з піснею весни.
І сонце життєдайне піднімалось вище,
Пливли на небі хмар легкі човни.
А він дивився у дівочі сині очі,
В яких бриніла райдужна краса.
І білий світ здавався чистим і урочим.
2024.03.27
08:44
Краплин дрібних у ранку сірім дотик,
І слід вологий на долоньках трав.
Та світить кущ, що видається жовтим,
Загубленим з учора клаптем шовку,
Який від сонця вітер відірвав.
Застлало небо, й дОнизу провисло
Суцільне підволожене сукно,
І слід вологий на долоньках трав.
Та світить кущ, що видається жовтим,
Загубленим з учора клаптем шовку,
Який від сонця вітер відірвав.
Застлало небо, й дОнизу провисло
Суцільне підволожене сукно,
2024.03.27
07:22
Ядро душі жагуче –
пашить металів сплав.
Почав клектати гучно
вулкан, що довго спав.
Був вкритий шаром криги,
але прорвав той шар,
зірвав з душі вериги
у поблиску Стожар.
пашить металів сплав.
Почав клектати гучно
вулкан, що довго спав.
Був вкритий шаром криги,
але прорвав той шар,
зірвав з душі вериги
у поблиску Стожар.
2024.03.27
06:04
Наповнений по горло незабутнім,
Своїм думкам не змінюю маршрут, –
Пригадую струмочки каламутні
І чисті ріки в згадках постають.
Не обчухрала пам’ять пережите,
Запона літ не скрила дороге, –
То міг собі щось якісне купити,
То коштів не бувало на
Своїм думкам не змінюю маршрут, –
Пригадую струмочки каламутні
І чисті ріки в згадках постають.
Не обчухрала пам’ять пережите,
Запона літ не скрила дороге, –
То міг собі щось якісне купити,
То коштів не бувало на
2024.03.27
00:08
Прийшло розуміння. А що було треба,
Щоб випити з чаші прозріння сповна?
Комусь - лише слово. Комусь - тихе небо.
Комусь - ця підступна та підла війна.
Завісили небо безрадісні хмари...
Усе пригадалось, як тільки дійшло,
Як з реготом тикали ми в ша
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Щоб випити з чаші прозріння сповна?
Комусь - лише слово. Комусь - тихе небо.
Комусь - ця підступна та підла війна.
Завісили небо безрадісні хмари...
Усе пригадалось, як тільки дійшло,
Як з реготом тикали ми в ша
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Критика | Аналітика):
2024.03.02
2023.02.18
2021.07.17
2021.01.08
2020.12.05
2020.03.12
2020.01.18
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Галантний Маньєрист /
Критика | Аналітика
Крута ідея, давайте перекладати будь-як!
Переклади російською з української .
Просто цікаво почути коментарі, усе ж таки шановна авторка Світлана-Майя Залізняк хоча і відключила опцію коментування, але надіслала свій вільний переклад на головні сторінки ПМ, тому, є надія, хоч так можна обговорити публікацію?
Світлана Майя Залізняк
***
(полусвободный перевод)
стопка писем банальных развеявших сплин
лабиринтами комнат плутаешь один
в длинном списке обид согршений причин
не находишь знакомых имен важных чисел
я не рядом но сладостно тянется мрак
и часы подпевают негромко " тик... так"
и меняется минус на плюс и под такт
исчезает значение "до" или "после"
твой анфас и Медведицы звездная ткань
телефонных бесед снегопад и герань
существует ли грань между режь не порань
нам не важно мы связаны алою нитью
2015
.........................................
першотвір Наталі Пасічник
і листи у яких не буває новин
і кімнати якими блукаєш один
ніби в довгому списку образ і провин
не знаходиш знайомих імен або чисел
так далеко від мене і солодко так
і годинник мугикає: «тік» або «так»
обертаючи мінус на плюс а відтак
вже немає різниці між «до» і «опісля»
і обличчя твоє у сузір’ї ковша
і розмов телефонних осіння іржа
а чия ти межа і чи є тут межа –
неважливо – ми разом – нічого не бійся
Історія ІІ
Переклади з російської.
А тут вже геть інша сторона тієї ж проблематики адекватного перекладу - цього разу з російської.
Автор оригіналу визначний поет, тому скромному перекладачеві Петрові Скоропису доводиться більш ніж важко.
Утім, ціль перекладу, нмсд, залишається не зовсім зрозумілою, бо яке завдання (не кажучи вже про якість його виконання) втілюється?
Взагалі, напевно, можна говорити про:
1) Внесення в українську мову іншомовного досвіду поетичного мислення в царинах урбанізації і віртуалізації, постмодернізму, тощо... Ціль виглядає актуальною.
2) Перекодування Бродського, проекція його поезії на рівень українського "вишиватництва", в кращому випадку - села й веселого хуторянства, з активним використанням відповідної атрибутики. Ціль дещо туманна...
3)Суто перекладацький сюрреалізм Петра Скорописа - мовляв, поперекладаю, як вмію, можливо навчуся чомусь в ході перекладання... Ціль зрозуміла, але, думаю, що малореальна.
4)Може ще щось, просто захоплення Бродським, але відразу виникатиме питання чи повноцінно розуміє перекладач Бродського? Бо навряд чи можливе захоплення без точного розуміння...
Петро Скоропис
З Іосіфа Бродського
Не легковаж кімнатою, не перегни ковіньку.
Куди тобі сонце, щойно паливши Шипку?
Усі сенси – сей бік дверей, осібно – голоси щастя.
Одвідай вбиральню – і нумо опам’ятайся.
О, сиди собі у кімнаті, не викликай мотора,
бо ирії-просторіні зіткані з коридору
і тлумляться лічильником. У разі появи кралі
в одчаї, та ще нагальнім, провадь її куди далі.
Не легковаж кімнатою; лелій обоюду чулість.
Хіба не в тім зацікавлені стіна і стулець?
То нащо рушати відти, куди плентати поночі
таким, як і доти був, або й поготів у розпачі?
О, сиди собі у кімнаті. Танцюй, смакуй босанову
в пальтечку на голе тіло, туфлях на босу ногу.
Вітальня пахне капустою і мастилом лижним.
Ти написав годі букв. Полиш непочаті іншим.
Не легковаж кімнатою. О, мліти їй, притомніти
і од чутого, і од баченого. І взагалі інкогніто
ерго сум, як указує формі вдогін субстанція.
Сиди собі у кімнаті! На улиці, геж, не Франція.
Не будь тупаком! Будь тим, ким не всяк загадує!
Сиди собі у кімнаті! Ба, у ній і канапа є,
шпалір, що тонує з фізією, з шафою. Й підіпри, як сів,
двері од хроноса, космосу, еросу, раси, вірусів.
<1970>
------------------------------------------------
И. Бродский
Не выходи из комнаты, не совершай ошибку.
Зачем тебе солнце, если ты куришь “Шипку”?
За дверью бессмысленно все, особенно — возглас счастья.
Только в уборную — и сразу же возвращайся.
О, не выходи из комнаты, не вызывай мотора.
Потому что пространство сделано из коридора
и кончается счетчиком. А если войдет живая
милка, пасть разевая, выгони не раздевая.
Не выходи из комнаты; считай, что тебя продуло.
Что интересней на свете стены и стула?
Зачем выходить оттуда, куда вернешься вечером
таким же, каким ты был, тем более — изувеченным?
О, не выходи из комнаты. Танцуй, поймав, боссанову
в пальто на голое тело, в туфлях на босу ногу.
В прихожей пахнет капустой и мазью лыжной.
Ты написал много букв; еще одна будет лишней.
Не выходи из комнаты. О, пускай только комната
догадывается, как ты выглядишь. И вообще инкогнито
эрго сум, как заметила форме в сердцах субстанция.
Не выходи из комнаты! На улице, чай, не Франция.
Не будь дураком! Будь тем, чем другие не были.
Не выходи из комнаты! То есть дай волю мебели,
слейся лицом с обоями. Запрись и забаррикадируйся
шкафом от хроноса, космоса, эроса, расы, вируса.
<1970>
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Крута ідея, давайте перекладати будь-як!
Історія І
Переклади російською з української .
Просто цікаво почути коментарі, усе ж таки шановна авторка Світлана-Майя Залізняк хоча і відключила опцію коментування, але надіслала свій вільний переклад на головні сторінки ПМ, тому, є надія, хоч так можна обговорити публікацію?
Світлана Майя Залізняк
***
(полусвободный перевод)
стопка писем банальных развеявших сплин
лабиринтами комнат плутаешь один
в длинном списке обид согршений причин
не находишь знакомых имен важных чисел
я не рядом но сладостно тянется мрак
и часы подпевают негромко " тик... так"
и меняется минус на плюс и под такт
исчезает значение "до" или "после"
твой анфас и Медведицы звездная ткань
телефонных бесед снегопад и герань
существует ли грань между режь не порань
нам не важно мы связаны алою нитью
2015
.........................................
першотвір Наталі Пасічник
і листи у яких не буває новин
і кімнати якими блукаєш один
ніби в довгому списку образ і провин
не знаходиш знайомих імен або чисел
так далеко від мене і солодко так
і годинник мугикає: «тік» або «так»
обертаючи мінус на плюс а відтак
вже немає різниці між «до» і «опісля»
і обличчя твоє у сузір’ї ковша
і розмов телефонних осіння іржа
а чия ти межа і чи є тут межа –
неважливо – ми разом – нічого не бійся
Історія ІІ
Переклади з російської.
А тут вже геть інша сторона тієї ж проблематики адекватного перекладу - цього разу з російської.
Автор оригіналу визначний поет, тому скромному перекладачеві Петрові Скоропису доводиться більш ніж важко.
Утім, ціль перекладу, нмсд, залишається не зовсім зрозумілою, бо яке завдання (не кажучи вже про якість його виконання) втілюється?
Взагалі, напевно, можна говорити про:
1) Внесення в українську мову іншомовного досвіду поетичного мислення в царинах урбанізації і віртуалізації, постмодернізму, тощо... Ціль виглядає актуальною.
2) Перекодування Бродського, проекція його поезії на рівень українського "вишиватництва", в кращому випадку - села й веселого хуторянства, з активним використанням відповідної атрибутики. Ціль дещо туманна...
3)Суто перекладацький сюрреалізм Петра Скорописа - мовляв, поперекладаю, як вмію, можливо навчуся чомусь в ході перекладання... Ціль зрозуміла, але, думаю, що малореальна.
4)Може ще щось, просто захоплення Бродським, але відразу виникатиме питання чи повноцінно розуміє перекладач Бродського? Бо навряд чи можливе захоплення без точного розуміння...
Петро Скоропис
З Іосіфа Бродського
Не легковаж кімнатою, не перегни ковіньку.
Куди тобі сонце, щойно паливши Шипку?
Усі сенси – сей бік дверей, осібно – голоси щастя.
Одвідай вбиральню – і нумо опам’ятайся.
О, сиди собі у кімнаті, не викликай мотора,
бо ирії-просторіні зіткані з коридору
і тлумляться лічильником. У разі появи кралі
в одчаї, та ще нагальнім, провадь її куди далі.
Не легковаж кімнатою; лелій обоюду чулість.
Хіба не в тім зацікавлені стіна і стулець?
То нащо рушати відти, куди плентати поночі
таким, як і доти був, або й поготів у розпачі?
О, сиди собі у кімнаті. Танцюй, смакуй босанову
в пальтечку на голе тіло, туфлях на босу ногу.
Вітальня пахне капустою і мастилом лижним.
Ти написав годі букв. Полиш непочаті іншим.
Не легковаж кімнатою. О, мліти їй, притомніти
і од чутого, і од баченого. І взагалі інкогніто
ерго сум, як указує формі вдогін субстанція.
Сиди собі у кімнаті! На улиці, геж, не Франція.
Не будь тупаком! Будь тим, ким не всяк загадує!
Сиди собі у кімнаті! Ба, у ній і канапа є,
шпалір, що тонує з фізією, з шафою. Й підіпри, як сів,
двері од хроноса, космосу, еросу, раси, вірусів.
<1970>
------------------------------------------------
И. Бродский
Не выходи из комнаты, не совершай ошибку.
Зачем тебе солнце, если ты куришь “Шипку”?
За дверью бессмысленно все, особенно — возглас счастья.
Только в уборную — и сразу же возвращайся.
О, не выходи из комнаты, не вызывай мотора.
Потому что пространство сделано из коридора
и кончается счетчиком. А если войдет живая
милка, пасть разевая, выгони не раздевая.
Не выходи из комнаты; считай, что тебя продуло.
Что интересней на свете стены и стула?
Зачем выходить оттуда, куда вернешься вечером
таким же, каким ты был, тем более — изувеченным?
О, не выходи из комнаты. Танцуй, поймав, боссанову
в пальто на голое тело, в туфлях на босу ногу.
В прихожей пахнет капустой и мазью лыжной.
Ты написал много букв; еще одна будет лишней.
Не выходи из комнаты. О, пускай только комната
догадывается, как ты выглядишь. И вообще инкогнито
эрго сум, как заметила форме в сердцах субстанция.
Не выходи из комнаты! На улице, чай, не Франция.
Не будь дураком! Будь тем, чем другие не были.
Не выходи из комнаты! То есть дай волю мебели,
слейся лицом с обоями. Запрись и забаррикадируйся
шкафом от хроноса, космоса, эроса, расы, вируса.
<1970>
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію