ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поезія):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.03.29
07:21
Сонечко квапливо по долоні
добігає краю точки h*,
у своїй за волею погоні
нас обох охоплює кураж,
бо вона відчула силу неба,
їй лишився помах до мети…
комашня сховається між стебел.
Хай у тебе вийде все, лети.
добігає краю точки h*,
у своїй за волею погоні
нас обох охоплює кураж,
бо вона відчула силу неба,
їй лишився помах до мети…
комашня сховається між стебел.
Хай у тебе вийде все, лети.
2024.03.29
05:31
Обплітало ноги осокою,
Холодила вогкість без пуття, –
Та пліч-о-пліч ніжилося двоє,
В душах затаївши почуття.
Несміливо хлюпалися хвилі,
Напускалась темрява густа, –
Про кохання очі говорили
І були заціплені уста.
Холодила вогкість без пуття, –
Та пліч-о-пліч ніжилося двоє,
В душах затаївши почуття.
Несміливо хлюпалися хвилі,
Напускалась темрява густа, –
Про кохання очі говорили
І були заціплені уста.
2024.03.29
01:44
Хай осінь принесе нам перемогу!
На неї заслуговує народ!
Ми вільну обираємо дорогу
Без нечисті з сусідніх злих "болот".
Герої наші, хлопці та дівчата,
За волю платять дорого - життям.
Ми будемо боротися завзято!
На неї заслуговує народ!
Ми вільну обираємо дорогу
Без нечисті з сусідніх злих "болот".
Герої наші, хлопці та дівчата,
За волю платять дорого - життям.
Ми будемо боротися завзято!
2024.03.28
22:30
Тихо Янгол над церквою летів,
То посланець Господній
І весело загубив ненароком
з крилець пір’ї ну, розсипаючи…
Зі сміхом погляд на нас униз кидає
Все спустився, підняти хотів.
Та побачив в ту мить Україну.
І не стримав сердешний сльозу
То посланець Господній
І весело загубив ненароком
з крилець пір’ї ну, розсипаючи…
Зі сміхом погляд на нас униз кидає
Все спустився, підняти хотів.
Та побачив в ту мить Україну.
І не стримав сердешний сльозу
2024.03.28
22:29
Зачепила чимось дзеркало
Воно впало і розбилось
Ці уламки не зібрати
У них не видно відображення,
Хочеться просто взяти і збрехати.
У кривому дзеркалі щось відбилось
Хочу дізнатися, що відображає дзеркало?
Воно впало і розбилось
Ці уламки не зібрати
У них не видно відображення,
Хочеться просто взяти і збрехати.
У кривому дзеркалі щось відбилось
Хочу дізнатися, що відображає дзеркало?
2024.03.28
22:28
Господар взагалі собі я сам
І не вміючи церемониться з гостями
уявивши, як у дворі я з сусідом
Сіли в шахи грати.
Ось мізкує дід Панас,
Як би зробити правильний хід на шахівниці:
Він почав з білої пішки стартувати
І при цьому доброго короля зображ
І не вміючи церемониться з гостями
уявивши, як у дворі я з сусідом
Сіли в шахи грати.
Ось мізкує дід Панас,
Як би зробити правильний хід на шахівниці:
Він почав з білої пішки стартувати
І при цьому доброго короля зображ
2024.03.28
22:27
Прокинулися предки - в наші дні від жаху,
Щоб воскресити України красу і велич,
В собі - наші історії нагадати себе про наше походження,
Коли предки правили світом
Та несли Всевишнього Блаходать віри Роду,
Як свято земля…
Тепер історична легенда пр
Щоб воскресити України красу і велич,
В собі - наші історії нагадати себе про наше походження,
Коли предки правили світом
Та несли Всевишнього Блаходать віри Роду,
Як свято земля…
Тепер історична легенда пр
2024.03.28
22:25
Міріада світів у просторі Всесвіту
І химерно обертаються планети.
Галактик віддалених,
І Комета пролітаючи,
освітлює далеке світло.
О! Як великий простір Всесвіту,
Туди, у простори Світобудови,
У глибини життя неземного.
І химерно обертаються планети.
Галактик віддалених,
І Комета пролітаючи,
освітлює далеке світло.
О! Як великий простір Всесвіту,
Туди, у простори Світобудови,
У глибини життя неземного.
2024.03.28
22:24
Земні Ангели, небесні люди в небесах живете над нами…
Земні Ангели, небесні люди зі мною поруч, але я їх не бачу…
Земні Ангели, небесні люди зі мною поруч, але допомоги від них
мені, як ніби не видно…
Бо ми всі земні люди.
Я вірю у вічну душу вашу,
Земні Ангели, небесні люди зі мною поруч, але я їх не бачу…
Земні Ангели, небесні люди зі мною поруч, але допомоги від них
мені, як ніби не видно…
Бо ми всі земні люди.
Я вірю у вічну душу вашу,
2024.03.28
22:22
Ночами цілий світ завмирає,
повсюдно панує тиша.
У темряві раптом міріади зірок
вистилалися в загадковому небі.
У перлинному оздобленні блищать, як дари неба,
як люблю їхній таємничий блиск!
Приводять із собою таємничий вечір,
минаючи галактики т
повсюдно панує тиша.
У темряві раптом міріади зірок
вистилалися в загадковому небі.
У перлинному оздобленні блищать, як дари неба,
як люблю їхній таємничий блиск!
Приводять із собою таємничий вечір,
минаючи галактики т
2024.03.28
22:21
Орки, ви не знищете українську націю, нашу країну,
Бо ми виженемо варварів з рідної Батьківщини.
Вам тут не місце. Це не ваша земля,
Орки нелюди, які втілюють в життя зло.
Їх зневажають і гонять далеко.
Ворогують з усім світом,
Але світ на нашій сто
Бо ми виженемо варварів з рідної Батьківщини.
Вам тут не місце. Це не ваша земля,
Орки нелюди, які втілюють в життя зло.
Їх зневажають і гонять далеко.
Ворогують з усім світом,
Але світ на нашій сто
2024.03.28
22:20
Розкинувся в небі Чумацький шлях,
А навколо нього міріади незліченних зірок,
Кружляли легко і безтурботно,
Сяйво їх воєдино злилося.
Чумацький шлях освітлює промені,
А на землі: по коридорам лабіринта ми йдемо
Все життя своє знаходимося в дорозі.
А навколо нього міріади незліченних зірок,
Кружляли легко і безтурботно,
Сяйво їх воєдино злилося.
Чумацький шлях освітлює промені,
А на землі: по коридорам лабіринта ми йдемо
Все життя своє знаходимося в дорозі.
2024.03.28
22:18
Весна прийшла після суворої зими,
Лине пісня з далекого краю,
То мама рушник вишиває різними нитками,
Хрестиком долю своїх дітей заговорила:
Чорний - то журба.
Так мати журилася,
Бо матері втрачають своїх дітей на війні.
Голубий - то небо.
Лине пісня з далекого краю,
То мама рушник вишиває різними нитками,
Хрестиком долю своїх дітей заговорила:
Чорний - то журба.
Так мати журилася,
Бо матері втрачають своїх дітей на війні.
Голубий - то небо.
2024.03.28
22:17
Хтось грав на струнах
І звук нот створив мелодію
І занурившись глибоко в душу,
та надихнув нас танцювати…
І ми танцювали всю ніч до ранку,
прокинулась любов жива
і в серці крила розпустила…
І світлом заповнила тінь,
І звук нот створив мелодію
І занурившись глибоко в душу,
та надихнув нас танцювати…
І ми танцювали всю ніч до ранку,
прокинулась любов жива
і в серці крила розпустила…
І світлом заповнила тінь,
2024.03.28
22:16
Глянула я на зоряне небо,
вкрите зоряним покривалом
та побачила моя зірка мерехтить мені світлом.
Ця зірка горіла живим вогнем
та позначила мені дорогу на зоряному небі,
яку я знайшла на усипаному небі.
Ці зірки охороняються у храмі вогнів, передба
вкрите зоряним покривалом
та побачила моя зірка мерехтить мені світлом.
Ця зірка горіла живим вогнем
та позначила мені дорогу на зоряному небі,
яку я знайшла на усипаному небі.
Ці зірки охороняються у храмі вогнів, передба
2024.03.28
22:14
Стою на сцені і не можу зрозуміти,
яку роль мені грати.
Вести подвійну гру на сцені,
розіграла мене:
Змінюю ігрива чужу маску на обличчі,
душевний біль і сльози на очах,
втомлена душа,
прояви жадібності до всього,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...яку роль мені грати.
Вести подвійну гру на сцені,
розіграла мене:
Змінюю ігрива чужу маску на обличчі,
душевний біль і сльози на очах,
втомлена душа,
прояви жадібності до всього,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поезія):
2024.03.28
2024.03.26
2024.03.26
2024.03.20
2024.03.18
2024.03.15
2024.03.14
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Віктор Марач (1955) /
Вірші
/
Із Вільяма Вордсворта
Вільям Вордсворт Люсі
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Вільям Вордсворт Люсі
1
Шаленство пристрасті я знав,
Але про це не всім,
А лиш тому, хто сам стенав
В коханні, розповім.
Коли любив її, весь світ
Мені благоволив:
Долав шлях до її воріт --
І місяць поруч плив.
Відвести погляд вже не міг
Від нього в вишині,
А кінь мій по стежках тих біг,
Що дорогі мені.
Й де горб -- по схилу сад здіймавсь;
І як були вже в нім,
Все місяць більш і більш схилявсь
В той бік, де Люсін дім.
В полоні мрій душа моя,
Блаженством їх впивавсь;
В зачаруванні стежив я,
Як місяць опускавсь.
За кроком крок долав свій шлях
Мій кінь: до нього звик, --
Як раптом за будинку дах
Яскравий місяць зник.
Й чого лиш у думках нема,
Що їх любов збере:
"О Боже! -- відчай обійма, --
А що, як Люсі вмре?!"
2
Серед неходжених доріг
Жила вона між трав;
Нікого, хто б звеличить міг,
Й лиш кілька, хто б кохав.
Фіалка, де лиш камінь й мох,
Сховавшись від очей;
Зоря самотня між кількох,
Що світять в тьмі ночей.
Відлюдниця -- й чи взнає хто,
Що Люсі вже не буть
Й лежать в могилі їй, та -- о! --
Мені це не забуть.
3
У мандрах день за днем минав:
Блукав на чужині;
До тих пір, Англіє, й не знав,
Як люба ти мені.
В минулім туга й смуток мій;
Вже вдруге не ступлю
На берег інший, бо я твій
Все більш і більш люблю.
Тут серце між горбів твоїх
Взяла у свій полон
Та, що у споминах моїх, --
Твій вона пряла льон.
Являв твій ранок, тьма ж ночей
Ховала Люсін сад;
Й твій луг став для її очей
Останньою з відрад.
4
Цвіла під сонцем пару літ
Й Природа мовила: "Цей квіт,
Найкращий на землі,
Дівча це я собі візьму,
Щоб тішить лиш мене йому,
Й забуду про жалі.
За подругу я стану їй,
Моїй обранці дорогій,
Й нам разом зріть вже даль
Земну й небесну із цих пір
З хащ і галявин, з долу й гір
Й знать радість і печаль.
Подібно фавнові-божку
Хай бігає по моріжку
Чи по горбах стриба;
Для неї пісня вітерця,
Й полів задума, й тиша ця,
І радість ця, й журба.
Хмаринок-пав пливти юрбі
Для неї, й гнутися вербі,
Й воді спинять свій плин;
І навіть грізний буревій
Для неї втишить норов свій
Й проллє дощ із перлин.
Очам її -- рій зір, для вух --
Пташиний спів; потішать слух,
Дзюркочучи, струмки;
Вечірні шепіт, шурхіт, шум
У сутінках навіють сум,
Вливаючись в думки.
Блаженства ці, якби збулись,
Її здійняли б в таку вись,
Де краще, ніж в раю.
Про це я Люсі розповім,
Як буду разом з нею в тім
Щасливому краю."
Сказала так Природа -- й смерть
Забрала Люсі, й повен вщерть
Я спомином одним,
Де вись небесна й даль земна,
В які навік пішла вона --
І жить, і вмерти з ним.
5
Зборовши страх, пливу в імлі
Житейської ріки, --
Над тою ж, що в сирій землі,
Не владні вже роки.
Не спать, не встать, не застелять,
Не чуть й не бачить їй --
З камінням й травами кружлять
В постелі вже земній.
Шаленство пристрасті я знав,
Але про це не всім,
А лиш тому, хто сам стенав
В коханні, розповім.
Коли любив її, весь світ
Мені благоволив:
Долав шлях до її воріт --
І місяць поруч плив.
Відвести погляд вже не міг
Від нього в вишині,
А кінь мій по стежках тих біг,
Що дорогі мені.
Й де горб -- по схилу сад здіймавсь;
І як були вже в нім,
Все місяць більш і більш схилявсь
В той бік, де Люсін дім.
В полоні мрій душа моя,
Блаженством їх впивавсь;
В зачаруванні стежив я,
Як місяць опускавсь.
За кроком крок долав свій шлях
Мій кінь: до нього звик, --
Як раптом за будинку дах
Яскравий місяць зник.
Й чого лиш у думках нема,
Що їх любов збере:
"О Боже! -- відчай обійма, --
А що, як Люсі вмре?!"
2
Серед неходжених доріг
Жила вона між трав;
Нікого, хто б звеличить міг,
Й лиш кілька, хто б кохав.
Фіалка, де лиш камінь й мох,
Сховавшись від очей;
Зоря самотня між кількох,
Що світять в тьмі ночей.
Відлюдниця -- й чи взнає хто,
Що Люсі вже не буть
Й лежать в могилі їй, та -- о! --
Мені це не забуть.
3
У мандрах день за днем минав:
Блукав на чужині;
До тих пір, Англіє, й не знав,
Як люба ти мені.
В минулім туга й смуток мій;
Вже вдруге не ступлю
На берег інший, бо я твій
Все більш і більш люблю.
Тут серце між горбів твоїх
Взяла у свій полон
Та, що у споминах моїх, --
Твій вона пряла льон.
Являв твій ранок, тьма ж ночей
Ховала Люсін сад;
Й твій луг став для її очей
Останньою з відрад.
4
Цвіла під сонцем пару літ
Й Природа мовила: "Цей квіт,
Найкращий на землі,
Дівча це я собі візьму,
Щоб тішить лиш мене йому,
Й забуду про жалі.
За подругу я стану їй,
Моїй обранці дорогій,
Й нам разом зріть вже даль
Земну й небесну із цих пір
З хащ і галявин, з долу й гір
Й знать радість і печаль.
Подібно фавнові-божку
Хай бігає по моріжку
Чи по горбах стриба;
Для неї пісня вітерця,
Й полів задума, й тиша ця,
І радість ця, й журба.
Хмаринок-пав пливти юрбі
Для неї, й гнутися вербі,
Й воді спинять свій плин;
І навіть грізний буревій
Для неї втишить норов свій
Й проллє дощ із перлин.
Очам її -- рій зір, для вух --
Пташиний спів; потішать слух,
Дзюркочучи, струмки;
Вечірні шепіт, шурхіт, шум
У сутінках навіють сум,
Вливаючись в думки.
Блаженства ці, якби збулись,
Її здійняли б в таку вись,
Де краще, ніж в раю.
Про це я Люсі розповім,
Як буду разом з нею в тім
Щасливому краю."
Сказала так Природа -- й смерть
Забрала Люсі, й повен вщерть
Я спомином одним,
Де вись небесна й даль земна,
В які навік пішла вона --
І жить, і вмерти з ним.
5
Зборовши страх, пливу в імлі
Житейської ріки, --
Над тою ж, що в сирій землі,
Не владні вже роки.
Не спать, не встать, не застелять,
Не чуть й не бачить їй --
З камінням й травами кружлять
В постелі вже земній.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію