ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Інша поезія):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.04.24
12:21
Кажуть, він жив непомітно десь в закутку.
І пожинав регіт там, де кохання сіяв,
Начебто думав – троянди ростуть с піску.
Вірив в поезію, як інший люд - в Месію.
Кажуть, вигулював душу свою щодня
Серед рядків, повних сутінків і печалі.
Бачили, йшов
І пожинав регіт там, де кохання сіяв,
Начебто думав – троянди ростуть с піску.
Вірив в поезію, як інший люд - в Месію.
Кажуть, вигулював душу свою щодня
Серед рядків, повних сутінків і печалі.
Бачили, йшов
2024.04.24
05:21
Стали іншими забави,
Як утратив снам число, –
Домальовую в уяві
Те, чого в них не було.
Тішусь образом посталим
Вперше в пам’яті моїй, –
Мрійним розквітом фіалок
Між краями довгих вій.
Як утратив снам число, –
Домальовую в уяві
Те, чого в них не було.
Тішусь образом посталим
Вперше в пам’яті моїй, –
Мрійним розквітом фіалок
Між краями довгих вій.
2024.04.23
23:40
Фарбує квітень зеленню паркани
Красиво, мов поезії рядки.
Повсюди квітнуть чарівні каштани,
Суцвіття їхні - весняні свічки.
Сезон палкого, ніжного роману,
Коли кохання бережуть зірки.
І мрія незнайома та незнана
Красиво, мов поезії рядки.
Повсюди квітнуть чарівні каштани,
Суцвіття їхні - весняні свічки.
Сезон палкого, ніжного роману,
Коли кохання бережуть зірки.
І мрія незнайома та незнана
2024.04.23
22:56
Не вирубать і не спалить моє коріння.
Ніде не буть просто пришельцем
Дає мені з дитинства мова України.
Але нема для мене й мов чужих,
Бо кожна начебто вікно у світ,
І тому світ такий безмежний.
Кажуть, епоха книг минула,
А я начебто про це й не чу
Ніде не буть просто пришельцем
Дає мені з дитинства мова України.
Але нема для мене й мов чужих,
Бо кожна начебто вікно у світ,
І тому світ такий безмежний.
Кажуть, епоха книг минула,
А я начебто про це й не чу
2024.04.23
20:00
Із І.В.Царьова (1955-2013)
Самі зміркуйте, в якім дерзанні
з’явилась назва у річки – Вобля!..
А ще – добряча й земля в Рязані:
ввіткнеш голоблю – цвіте голобля.
А потрясіння беріз пісенних!
Самі зміркуйте, в якім дерзанні
з’явилась назва у річки – Вобля!..
А ще – добряча й земля в Рязані:
ввіткнеш голоблю – цвіте голобля.
А потрясіння беріз пісенних!
2024.04.23
09:40
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Весна квітує поміж нас,
Хоч зазирають в душі ще зловісні дії,
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Єднання сила здійснюює все ж мрію.
І попри труднощі в воєнний час,
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Весна квітує б
Весна квітує поміж нас,
Хоч зазирають в душі ще зловісні дії,
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Єднання сила здійснюює все ж мрію.
І попри труднощі в воєнний час,
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Весна квітує б
2024.04.23
09:17
І слова, наче, хвилі, хвилі,
Гойдаються, хвилі, мов коми,
І скільки, любові, за ними,
І скільки, іще, невідомих.
І скільки, безмовних, схлипів,
У цьому, голодному, морі,
І лякає, не те, що квилить,
А те, що, не може, промовити.
Гойдаються, хвилі, мов коми,
І скільки, любові, за ними,
І скільки, іще, невідомих.
І скільки, безмовних, схлипів,
У цьому, голодному, морі,
І лякає, не те, що квилить,
А те, що, не може, промовити.
2024.04.23
07:19
Хтось скаже, що банально вию вовком.
Для мене це є блюзом самоти.
На перехресті не простоїш довго.
А на узбіччя тяжко відійти.
Я підкотив би Принцем, наче в казці.
Та побут твій спаплюжити боюсь.
Хтось скаже – меланхолія якась це.
А як на мене, рад
Для мене це є блюзом самоти.
На перехресті не простоїш довго.
А на узбіччя тяжко відійти.
Я підкотив би Принцем, наче в казці.
Та побут твій спаплюжити боюсь.
Хтось скаже – меланхолія якась це.
А як на мене, рад
2024.04.23
04:48
Віддаляється вчорашнє
І послаблюється шум
Од учинків безшабашних,
І від плину мрійних дум.
Тільки згадки пам'ять мучать
Повсякчасно й без пуття
Про, на жаль, скороминуче
Богом дане раз життя.
І послаблюється шум
Од учинків безшабашних,
І від плину мрійних дум.
Тільки згадки пам'ять мучать
Повсякчасно й без пуття
Про, на жаль, скороминуче
Богом дане раз життя.
2024.04.22
21:05
Закривавлена, знищена, спалена
Вже не вперше й не вдруге весна.
Вона — звістка, якої чекаємо,
Але досі до нас не дійшла.
У молитвах, прокльонах "оспівана",
Хоч нема її в тому вини.
Почуттями брудними, незрілими
Вже не вперше й не вдруге весна.
Вона — звістка, якої чекаємо,
Але досі до нас не дійшла.
У молитвах, прокльонах "оспівана",
Хоч нема її в тому вини.
Почуттями брудними, незрілими
2024.04.22
10:25
Не блудним сином їхав в Україну
Із того краю, що не чужий тепер мені.
До друзів поспішав, щоб встигнути обняти,
До кладовищ, щоб до могил припасти...
...Вдивлявсь- не пізнавав знайомі видноколи,
Хоч начебто й не полишав я їх ніколи,
Та ось зненацьк
Із того краю, що не чужий тепер мені.
До друзів поспішав, щоб встигнути обняти,
До кладовищ, щоб до могил припасти...
...Вдивлявсь- не пізнавав знайомі видноколи,
Хоч начебто й не полишав я їх ніколи,
Та ось зненацьк
2024.04.22
08:52
Ви чули як чмихають їжаки? Ні? Дивно. Спробуйте увечері натерти пусту собачу тарілку під порогом шматочком тушкованого м’яса. Як сяде сонце – вдягніть щось балахонисте з каптуром та сядьте в кущах на ослінчику. Гарантую: на густий запах тушонки їжак
2024.04.22
08:32
Верба розплела свої коси за вітром
Під ними у брижах виблискує став,
Скотилися з берега запахи літа ...
Втікаючи геть очерет захитав
Сполоханий крижень. У сірої чаплі
Сьогодні в болоті скрипучий вокал,
А сонце розсипалось плесом по краплі,
Під ними у брижах виблискує став,
Скотилися з берега запахи літа ...
Втікаючи геть очерет захитав
Сполоханий крижень. У сірої чаплі
Сьогодні в болоті скрипучий вокал,
А сонце розсипалось плесом по краплі,
2024.04.22
07:03
З гори, з Сіону видно все і скрізь! Дивись, запам’ятовуй, Єшаягу! Як паросток башанський нині зріс, яку він приписав собі звитягу.
- Я бачу – в наступ знову йде Арам; і смертю Манасія та Єфрем нам загрожують. Їм кістка в горлі – Храм! Хизуються – баг
- Я бачу – в наступ знову йде Арам; і смертю Манасія та Єфрем нам загрожують. Їм кістка в горлі – Храм! Хизуються – баг
2024.04.22
07:01
Словами не відтворюються ноти,
а ключ скрипковий – музи реверанс.
Приємно спілкуватися на дотик,
коли у тиші слово – дисонанс.
а ключ скрипковий – музи реверанс.
Приємно спілкуватися на дотик,
коли у тиші слово – дисонанс.
2024.04.22
05:47
Клекоче, булькає вода,
І піниться, мов юшка, –
Мигоче блякло, як слюда,
Повніюча калюжка.
Навколо неї, як вужі,
Снують струмки глибокі,
Бо для калюжі не чужі
Оці брудні потоки.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...І піниться, мов юшка, –
Мигоче блякло, як слюда,
Повніюча калюжка.
Навколо неї, як вужі,
Снують струмки глибокі,
Бо для калюжі не чужі
Оці брудні потоки.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Інша поезія):
2024.04.15
2024.04.15
2023.12.19
2023.11.22
2023.11.18
2023.11.06
2023.10.19
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Мирохович Андрій (1978) /
Інша поезія
дездемона маст дай
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
дездемона маст дай
пані та панове
ця історійка як зрештою і всі історійки такого штибу
сповнена розпачу й віри а також довіри до світу
який загалом і не заслуговує на аж таку поблажливість.
отож він нащадок шляхетного роду барон блондин арієць
гаупманом у невеликому концтаборі зустрічає її
красиву і розумну єврейську дівчину
загалом таке поєднання трапляється найчастіше
ну в сенсі що ці дівчата найчастіше такі є
красиві та розумні з гарним культурним бекґрандом
це все східна кров я так думаю та особлива увага оточення
отож він забирає її з бараку та поселяє в себе
ну трошки порушення звісно але завжди можна домовитись
отож пиячить з комендантом каже що йому потрібна покоївка
ну і всякі розваги
«ну карл ти ж розумієш нас чоловіків
не з денщиком ж мені ліжко прибирати
рем на такому спалився» і спільний регіт
домовляється з внутрішньою безпекою
«хлопці коньяк і шнапс а також водка скільки подужаєте»
ще з кимось з ким варто домовитись а не залякати
дарує їй купу всяких цяцьок намиста моніста
ланцюжки переплавлені зі зубів
браслетки
шовкові панчішки зі швом
нічні сорочки щойно з пральні теж шовкові
порцелянові ляльки
теплі пухові ковдри
матраци набиті волоссям справжніх блондинок
можливість бути ситою
та дивитись із вікна
на колону людей яких щовечора ведуть до лазні
читає їй гьоте і шіллєра і ніцше і метерлінка
та розповідає що все скоро скінчиться і
вони втечуть від цього безуму в нейтральну швейцарію
«російські танки біля варшави розумієш союзники перейшли ардени
тисячолітній райх загинув і тільки біснуватий цього не розуміє»
на недільній вечірці вона танцює для панів офіцерів
а карл урочисто каже «панове варто закінчувати це все
батьківщина в кільці сил зла кожен має бути на своєму посту
тобто друзі ви розумієте настав час кожному подбати про себе
є радіограма пропоную всім випити навстоячи ми ліквідовуємо табір
розпочинаємо завтра з бараку номер сім»
вночі вже не гаптман а
майор хрест із дубовим листям за особливі заслуги
спраглий ніжний та пристрасний
«нам варто втікати як я й обіцяв» говорить «збери речі не забудь золото»
«вберись в робу інакше не можна і піди попрощайся з родиною
вони в бараку номер сім я беріг їм життя як міг виїздимо вночі»
ввечері він п’є хильцем шнапс при вікні
плаче
дивиться
п’є шнапс захланно спрагло
проливаючи на розстібнутий мундир
як вона з рештою бараку йде в лазню
кожен має бути на своєму місці зрозуміло ж
через десять років
після полону в союзників інфільтраційних таборів
зневаги та принижень денацифікації
він заступник міністра фінансів землі баварія
напише чудовий роман сповнений непідробної щирості
жалю за згаяними роками розпачу та сум’яття
про безжальне колесо історії та закохану пару
яка протистоїть репресивному апарату злочинного райху
(це воно цитата з рецензії) роман став бестселером
і перекладений того ж року на півдесятка мов
в англійському перекладі назва звучить
«Desdemona must dai» і відзначений як вклад
у боротьбу із неофашизмом що якраз підіймає голову
ця історійка як зрештою і всі історійки такого штибу
сповнена розпачу й віри а також довіри до світу
який загалом і не заслуговує на аж таку поблажливість.
отож він нащадок шляхетного роду барон блондин арієць
гаупманом у невеликому концтаборі зустрічає її
красиву і розумну єврейську дівчину
загалом таке поєднання трапляється найчастіше
ну в сенсі що ці дівчата найчастіше такі є
красиві та розумні з гарним культурним бекґрандом
це все східна кров я так думаю та особлива увага оточення
отож він забирає її з бараку та поселяє в себе
ну трошки порушення звісно але завжди можна домовитись
отож пиячить з комендантом каже що йому потрібна покоївка
ну і всякі розваги
«ну карл ти ж розумієш нас чоловіків
не з денщиком ж мені ліжко прибирати
рем на такому спалився» і спільний регіт
домовляється з внутрішньою безпекою
«хлопці коньяк і шнапс а також водка скільки подужаєте»
ще з кимось з ким варто домовитись а не залякати
дарує їй купу всяких цяцьок намиста моніста
ланцюжки переплавлені зі зубів
браслетки
шовкові панчішки зі швом
нічні сорочки щойно з пральні теж шовкові
порцелянові ляльки
теплі пухові ковдри
матраци набиті волоссям справжніх блондинок
можливість бути ситою
та дивитись із вікна
на колону людей яких щовечора ведуть до лазні
читає їй гьоте і шіллєра і ніцше і метерлінка
та розповідає що все скоро скінчиться і
вони втечуть від цього безуму в нейтральну швейцарію
«російські танки біля варшави розумієш союзники перейшли ардени
тисячолітній райх загинув і тільки біснуватий цього не розуміє»
на недільній вечірці вона танцює для панів офіцерів
а карл урочисто каже «панове варто закінчувати це все
батьківщина в кільці сил зла кожен має бути на своєму посту
тобто друзі ви розумієте настав час кожному подбати про себе
є радіограма пропоную всім випити навстоячи ми ліквідовуємо табір
розпочинаємо завтра з бараку номер сім»
вночі вже не гаптман а
майор хрест із дубовим листям за особливі заслуги
спраглий ніжний та пристрасний
«нам варто втікати як я й обіцяв» говорить «збери речі не забудь золото»
«вберись в робу інакше не можна і піди попрощайся з родиною
вони в бараку номер сім я беріг їм життя як міг виїздимо вночі»
ввечері він п’є хильцем шнапс при вікні
плаче
дивиться
п’є шнапс захланно спрагло
проливаючи на розстібнутий мундир
як вона з рештою бараку йде в лазню
кожен має бути на своєму місці зрозуміло ж
через десять років
після полону в союзників інфільтраційних таборів
зневаги та принижень денацифікації
він заступник міністра фінансів землі баварія
напише чудовий роман сповнений непідробної щирості
жалю за згаяними роками розпачу та сум’яття
про безжальне колесо історії та закохану пару
яка протистоїть репресивному апарату злочинного райху
(це воно цитата з рецензії) роман став бестселером
і перекладений того ж року на півдесятка мов
в англійському перекладі назва звучить
«Desdemona must dai» і відзначений як вклад
у боротьбу із неофашизмом що якраз підіймає голову
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію