ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Юрій Гундарєв
2024.04.20 09:59
Про Павлика Морозова


Жив колись Морозов Павлик.
Причаївся, наче равлик,
а коли щось помічав,
«Гей, сюди!» - усім кричав.
Багатьох зігнув в дугу,

Володимир Каразуб
2024.04.20 09:56
Ти будеш втішений її лляним платком
В останній стації де слів уже не треба,
Як був утішений в холодну ніч зими
Вустами жінки, що сплела із неба
Платок весни, платок що сповнив грудь
Гарячим сонцем сяяння любові
І був тобі пеленою в очах, туманним м

Микола Дудар
2024.04.20 07:21
Обіймаю і… благаю
Не носи до вітру сліз
Він і сам цього не знає,
Що розсіє сльози скрізь…
Хто їх годен позбирати?
Хто посмілиться, скажи?
Ну хіба якщо вже мати…
Це відомо всім — ази

Микола Соболь
2024.04.20 06:52
Війна не розуму, а дронів,
такі реалії буття.
Міста великі – полігони,
а ти у них мішенню став.
Замість примножити красиве,
множим життя людське на нуль.
Якщо хтось вижив це вже диво
під градом мін, ракет чи куль.

Віктор Кучерук
2024.04.20 05:27
Хмарки струмують понад дахом,
Немов сріблясто-біла ртуть,
І, пил здіймаючи над шляхом,
Корови з випасу ідуть.
Звисають яблука та груші,
З донизу зігнутих гілок,
І, мов його хтось міцно душить,
Кричить на Лиску пастушок:

Володимир Бойко
2024.04.19 22:47
Високі небеса, далекі виднокраї,
Галяви і луги виблискують в росі,
Прадавнішні дуби дива оповідають
І молоді гаї чудуються красі.

Там неба голубінь і жовте сяйво поля,
Зо світом гомонить одвічна давнина,
Але ота краса не вернеться ніколи,

Іван Потьомкін
2024.04.19 18:27
Якби товариш Сі
пройшовся по Русі,
тільки Московію
лишив ісконно руським,
на повні груди
дихнуві би світ тоді,
сказавши розбещеній орді
належне їй: "Дзуськи!"

Микола Дудар
2024.04.19 12:49
За чередою череда…
Роки біжать, мов коні
А з неба сочиться вода,
Але не на долоні…
Ступає кожен по землі
Куди — кому, є розклад
Старі похилені й малі
Спішать чомусь на розпад

Світлана Пирогова
2024.04.19 08:13
А я стояла на глухім розпутті.
Гойдались зорі у ставочку.
Шляхи ожина застеляла пруттям,
Немов вдягала оторочку.

І та любов, як квітка на лататті,
Закрилась у вечірню сутінь.
На диво, щезло із душі сум'яття.

Леся Горова
2024.04.19 08:00
Залишся у мені теплом осіннім,
І заходом не гасни у думках.
Бо то давно не мрія, то легка
Рожева тінь пелюстки, то - тремтіння
З чола спадаючого завитка.

То - тріпотіння крил, що не збулися,
Згубились на ходу, незвісно де.

Микола Соболь
2024.04.19 07:14
Пам'ять тобі, друже Варяже,
із Богом покойся, братику.
Слово лихе хіба хто скаже?
Один я пройду Хрещатиком.
Тільки спогад колючим дротом,
де ми до війни приковані.
Повзе крізь дим їдкий піхота,
через міста йде зруйновані.

Віктор Кучерук
2024.04.19 06:07
Посадили квіти
Біля школи діти
І весняна клумба аж вогнем зайшлась, –
Іскорки шафрану,
В полум’ї тюльпанів,
Запашіли жаром з рястом водночас.
Квітів аромати
Стали наповняти

Гриць Янківська
2024.04.18 21:10
Я не сумую, просто – білий вальс,
А думка в пелюстках стоїть безвітрям.
І впала б вже, та звичка, Ісабель!..

А ти чи так дивилась і на нас,
Як на бездення прорваного неба,
Коли ми світ розрізали навпіл?

Євген Федчук
2024.04.18 19:59
Ать-два! Ать-два!
В генерала голова.
Сам придумав, сам зробив.
Мабуть, орден заробив
Ще й підвищення звання.
А все інше – то дурня.
Легко було при Союзі.
Перед старшими – на пузі,

Артур Сіренко
2024.04.18 19:35
Отримав нагороду мовчанням –
Найвищу нагороду нинішніх рапсодів,
Що шиють собі сорочки-мантії
Для буття-блукання в царстві марень,
Братів кіфари, сестер ірландської арфи,
Нагороди сумної білої тиші
Пелюстками анемон посипаної –
Нагороди мовчання

Юрій Гундарєв
2024.04.18 19:12
Уранці 17 квітня російські варвари завдали ракетного удару по Чернігову.
Є загиблі. Багато поранених. Серед них четверо дітей…


Старенький Чернігів - в крові без сил…
Кремлінський палець униз: вбий його!
Святі мовчки виходять з могил.
Сльози в оча
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Ілахім Поет
2024.04.15

Степанчукк Юлія
2024.04.15

Степан Коломиєць
2024.04.15

Дирижабль Піратський
2024.04.12

Анатолій Цибульський
2024.04.01

Ігор Мартинюк
2024.03.28

Вадим Водичка
2024.03.26






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Галина Михайлик / Вірші / "Наодинці з Вічністю" (Філософські роздуми...)

 …і Геродот, і Герострат…

І Архімед, і Галілей...

Тарас Шевченко

Твоє ім’я напишуть на афішах,
з твоїх портретів – погляд в далечінь.
Стрибнеш найдалі, чи хапнеш найбільше –
а далі що? У пам’ять поколінь
вкарбовані і Моцарт, і Сальєрі,
і Геродот, і Герострат… Чим ти
себе запишеш нині на папері?
Аби не канути у небуття - світи!

24.06.2015


Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2015-06-24 22:36:20
Переглядів сторінки твору 4113
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (5.095 / 5.64)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.106 / 5.79)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.782
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не оцінювати
Автор востаннє на сайті 2023.11.07 01:19
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Богдан Манюк (М.К./М.К.) [ 2015-06-24 22:46:51 ]
Хоч маленьким світлячком, але потрібно бути таким! :)). Гарно, по-новому торкнулася, Галю, вічної проблеми.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галина Михайлик (М.К./М.К.) [ 2015-06-24 22:57:17 ]
Спасибі, Богдане, за такий миттєвий відгук! :) Ось таке щойно намережилось. Захотілося відразу поділитись - а тут і відгук відразу. Суцільний позитив перед сном :)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ксенія Озерна (Л.П./М.К.) [ 2015-06-25 08:05:33 ]
Чим більше світла - тим менше темряви...

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галина Михайлик (М.К./М.К.) [ 2015-06-25 12:03:11 ]
Саме так, Ксеню! Дякую за відгук :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Сидорів (Л.П./М.К.) [ 2015-06-25 18:52:53 ]
Такий римач-нуда як я почав би шукати більш високі амплітуди поліпшення звукопису. Бо що ми маємо наразі?
"з твоїх портретів – погляд в далечінь."
З-тв, д-в-д.
Звичайно, сполучники "і" "витягнуть" (піднімуть) рівень прозорості на певні щаблі. Але цей показник дає загальну середньоарифметичну картину.

Без жодного натяку на будь-яку критику,
Ю.С.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галина Михайлик (М.К./М.К.) [ 2015-06-25 21:57:39 ]
Про той коефіцієнт прозорості і не думалось, коли писалось - пильнувала головне за ритмом, за римами, щоб були не банальні, ну і думку щоб донести ту, яку хотілося... Згодом ще поміркую щодо звукопису. Дякую!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Кіс (Л.П./Л.П.) [ 2015-06-25 21:38:16 ]
Цікавий вірш насамперед думкою. лаконічно, але ємко вираженою!
Як на мене попри зауваження пана Юріо, читається легко. Такі сполучення літер притаманні українській мові і на слух сприймаються цілком мелодійно, тільки на письмі видно збіги.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галина Михайлик (М.К./М.К.) [ 2015-06-25 22:00:10 ]
Дякую, Оленко! Я й справді тих збігів не зауважила в себе, бо проговорювала вірш в слух :))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валентина Попелюшка (Л.П./М.К.) [ 2015-06-26 07:43:06 ]
Як на мене, головне - дарувати любов і добро. В історію, може, і не ввійдеш, але до Господа наблизишся, а це стократ важливіше.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галина Михайлик (М.К./М.К.) [ 2015-06-26 11:44:59 ]
Так, Валю, саме про це я й хотіла сказати: якщо самоціль людини будь-що вписати себе в історію - то можна скотитися до ролі Герострата, а якщо просто робити свою справу з любов'ю до людей, зі світлом душі - історія сама тебе впише, не канеш у забуття...
Дякую за відгук!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирослав Артимович (Л.П./М.К.) [ 2015-06-26 07:44:13 ]
Майстерно, поетично, змістовно, риторично...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галина Михайлик (М.К./М.К.) [ 2015-06-26 11:47:15 ]
Несподівано, приємно, римовано, лаконічно... :)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2015-06-26 09:56:53 ]
Не бути геростратом...
"Світити...
Світи... ти...
Світи..."


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галина Михайлик (М.К./М.К.) [ 2015-06-26 11:53:02 ]
Саме так!
Ваш варіант у лапках з грою слів я сприймаю як пропозицію до вдосконалення кінцівки. З Вашого дозволу скористаюся, бо так справді буде вишуканіше.
Дякую!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2015-06-26 13:00:59 ]
Може й так... І я начебто не проти. Але ці рядки я подала в лапках не просто так... Почуваюся трохи винною, Галинко... Вибачте. Просто маєте знати про існування цього вірша:


ПАМ'ЯТІ ПОЕТА

"...світити людям словом у путі"
Іван Красько

Тривожний світанокю
Ясне і погідне чоло...
- Куди ж ти, Іване? -
услід стрепенеться село.
Ця звістка - як постріл.
Над аркушем - згасла свіча.
Хто знав? - перо гостре
смерть виб'є з руки, як меча.
Якби не зненацька
підкралась, не стиха, не днесь, -
мабуть, по-козацьки
він сам став би з нею на герць
за зонячний ранок,
за стежку до зір, до мети...
- Куди ж Ви, Іване?
- Світити.
Світит... ти.
Світи...

22.01.2008
Л.Бенедишин


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галина Михайлик (М.К./М.К.) [ 2015-06-26 13:24:39 ]
Ну що ж - буває! :)) Я зрозуміла Ваш коментар на свою користь :) А оскільки я на ПМ з 2013 року, то у такі глибини, як 2008 рік, не поринала... А варто!) Поверну поки що той свій попередній рядок. Далі - ще міркуватиму над кінцівкою. Дякую!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2015-06-26 13:03:05 ]
Ой, там у першому рядку замість крапки вискочило Ю )
і ранок, звісно - Сонячний а не зонячний )