ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.03.29
07:21
Сонечко квапливо по долоні
добігає краю точки h*,
у своїй за волею погоні
нас обох охоплює кураж,
бо вона відчула силу неба,
їй лишився помах до мети…
комашня сховається між стебел.
Хай у тебе вийде все, лети.
добігає краю точки h*,
у своїй за волею погоні
нас обох охоплює кураж,
бо вона відчула силу неба,
їй лишився помах до мети…
комашня сховається між стебел.
Хай у тебе вийде все, лети.
2024.03.29
05:31
Обплітало ноги осокою,
Холодила вогкість без пуття, –
Та пліч-о-пліч ніжилося двоє,
В душах затаївши почуття.
Несміливо хлюпалися хвилі,
Напускалась темрява густа, –
Про кохання очі говорили
І були заціплені уста.
Холодила вогкість без пуття, –
Та пліч-о-пліч ніжилося двоє,
В душах затаївши почуття.
Несміливо хлюпалися хвилі,
Напускалась темрява густа, –
Про кохання очі говорили
І були заціплені уста.
2024.03.29
01:44
Хай осінь принесе нам перемогу!
На неї заслуговує народ!
Ми вільну обираємо дорогу
Без нечисті з сусідніх злих "болот".
Герої наші, хлопці та дівчата,
За волю платять дорого - життям.
Ми будемо боротися завзято!
На неї заслуговує народ!
Ми вільну обираємо дорогу
Без нечисті з сусідніх злих "болот".
Герої наші, хлопці та дівчата,
За волю платять дорого - життям.
Ми будемо боротися завзято!
2024.03.28
22:30
Тихо Янгол над церквою летів,
То посланець Господній
І весело загубив ненароком
з крилець пір’ї ну, розсипаючи…
Зі сміхом погляд на нас униз кидає
Все спустився, підняти хотів.
Та побачив в ту мить Україну.
І не стримав сердешний сльозу
То посланець Господній
І весело загубив ненароком
з крилець пір’ї ну, розсипаючи…
Зі сміхом погляд на нас униз кидає
Все спустився, підняти хотів.
Та побачив в ту мить Україну.
І не стримав сердешний сльозу
2024.03.28
22:29
Зачепила чимось дзеркало
Воно впало і розбилось
Ці уламки не зібрати
У них не видно відображення,
Хочеться просто взяти і збрехати.
У кривому дзеркалі щось відбилось
Хочу дізнатися, що відображає дзеркало?
Воно впало і розбилось
Ці уламки не зібрати
У них не видно відображення,
Хочеться просто взяти і збрехати.
У кривому дзеркалі щось відбилось
Хочу дізнатися, що відображає дзеркало?
2024.03.28
22:28
Господар взагалі собі я сам
І не вміючи церемониться з гостями
уявивши, як у дворі я з сусідом
Сіли в шахи грати.
Ось мізкує дід Панас,
Як би зробити правильний хід на шахівниці:
Він почав з білої пішки стартувати
І при цьому доброго короля зображ
І не вміючи церемониться з гостями
уявивши, як у дворі я з сусідом
Сіли в шахи грати.
Ось мізкує дід Панас,
Як би зробити правильний хід на шахівниці:
Він почав з білої пішки стартувати
І при цьому доброго короля зображ
2024.03.28
22:27
Прокинулися предки - в наші дні від жаху,
Щоб воскресити України красу і велич,
В собі - наші історії нагадати себе про наше походження,
Коли предки правили світом
Та несли Всевишнього Блаходать віри Роду,
Як свято земля…
Тепер історична легенда пр
Щоб воскресити України красу і велич,
В собі - наші історії нагадати себе про наше походження,
Коли предки правили світом
Та несли Всевишнього Блаходать віри Роду,
Як свято земля…
Тепер історична легенда пр
2024.03.28
22:25
Міріада світів у просторі Всесвіту
І химерно обертаються планети.
Галактик віддалених,
І Комета пролітаючи,
освітлює далеке світло.
О! Як великий простір Всесвіту,
Туди, у простори Світобудови,
У глибини життя неземного.
І химерно обертаються планети.
Галактик віддалених,
І Комета пролітаючи,
освітлює далеке світло.
О! Як великий простір Всесвіту,
Туди, у простори Світобудови,
У глибини життя неземного.
2024.03.28
22:24
Земні Ангели, небесні люди в небесах живете над нами…
Земні Ангели, небесні люди зі мною поруч, але я їх не бачу…
Земні Ангели, небесні люди зі мною поруч, але допомоги від них
мені, як ніби не видно…
Бо ми всі земні люди.
Я вірю у вічну душу вашу,
Земні Ангели, небесні люди зі мною поруч, але я їх не бачу…
Земні Ангели, небесні люди зі мною поруч, але допомоги від них
мені, як ніби не видно…
Бо ми всі земні люди.
Я вірю у вічну душу вашу,
2024.03.28
22:22
Ночами цілий світ завмирає,
повсюдно панує тиша.
У темряві раптом міріади зірок
вистилалися в загадковому небі.
У перлинному оздобленні блищать, як дари неба,
як люблю їхній таємничий блиск!
Приводять із собою таємничий вечір,
минаючи галактики т
повсюдно панує тиша.
У темряві раптом міріади зірок
вистилалися в загадковому небі.
У перлинному оздобленні блищать, як дари неба,
як люблю їхній таємничий блиск!
Приводять із собою таємничий вечір,
минаючи галактики т
2024.03.28
22:21
Орки, ви не знищете українську націю, нашу країну,
Бо ми виженемо варварів з рідної Батьківщини.
Вам тут не місце. Це не ваша земля,
Орки нелюди, які втілюють в життя зло.
Їх зневажають і гонять далеко.
Ворогують з усім світом,
Але світ на нашій сто
Бо ми виженемо варварів з рідної Батьківщини.
Вам тут не місце. Це не ваша земля,
Орки нелюди, які втілюють в життя зло.
Їх зневажають і гонять далеко.
Ворогують з усім світом,
Але світ на нашій сто
2024.03.28
22:20
Розкинувся в небі Чумацький шлях,
А навколо нього міріади незліченних зірок,
Кружляли легко і безтурботно,
Сяйво їх воєдино злилося.
Чумацький шлях освітлює промені,
А на землі: по коридорам лабіринта ми йдемо
Все життя своє знаходимося в дорозі.
А навколо нього міріади незліченних зірок,
Кружляли легко і безтурботно,
Сяйво їх воєдино злилося.
Чумацький шлях освітлює промені,
А на землі: по коридорам лабіринта ми йдемо
Все життя своє знаходимося в дорозі.
2024.03.28
22:18
Весна прийшла після суворої зими,
Лине пісня з далекого краю,
То мама рушник вишиває різними нитками,
Хрестиком долю своїх дітей заговорила:
Чорний - то журба.
Так мати журилася,
Бо матері втрачають своїх дітей на війні.
Голубий - то небо.
Лине пісня з далекого краю,
То мама рушник вишиває різними нитками,
Хрестиком долю своїх дітей заговорила:
Чорний - то журба.
Так мати журилася,
Бо матері втрачають своїх дітей на війні.
Голубий - то небо.
2024.03.28
22:17
Хтось грав на струнах
І звук нот створив мелодію
І занурившись глибоко в душу,
та надихнув нас танцювати…
І ми танцювали всю ніч до ранку,
прокинулась любов жива
і в серці крила розпустила…
І світлом заповнила тінь,
І звук нот створив мелодію
І занурившись глибоко в душу,
та надихнув нас танцювати…
І ми танцювали всю ніч до ранку,
прокинулась любов жива
і в серці крила розпустила…
І світлом заповнила тінь,
2024.03.28
22:16
Глянула я на зоряне небо,
вкрите зоряним покривалом
та побачила моя зірка мерехтить мені світлом.
Ця зірка горіла живим вогнем
та позначила мені дорогу на зоряному небі,
яку я знайшла на усипаному небі.
Ці зірки охороняються у храмі вогнів, передба
вкрите зоряним покривалом
та побачила моя зірка мерехтить мені світлом.
Ця зірка горіла живим вогнем
та позначила мені дорогу на зоряному небі,
яку я знайшла на усипаному небі.
Ці зірки охороняються у храмі вогнів, передба
2024.03.28
22:14
Стою на сцені і не можу зрозуміти,
яку роль мені грати.
Вести подвійну гру на сцені,
розіграла мене:
Змінюю ігрива чужу маску на обличчі,
душевний біль і сльози на очах,
втомлена душа,
прояви жадібності до всього,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...яку роль мені грати.
Вести подвійну гру на сцені,
розіграла мене:
Змінюю ігрива чужу маску на обличчі,
душевний біль і сльози на очах,
втомлена душа,
прояви жадібності до всього,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
2024.03.26
2024.02.08
2023.12.19
2023.11.15
2023.10.26
2023.07.27
2023.07.15
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Мар'ян Кондратюк к (1961) /
Проза
"ПРО КОТА"
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
"ПРО КОТА"
Сонце продирає очі сонного старого кота. Той крутить головою. Смачно позіхає.
Кота номіновано «Ваською». А ще онуки прозвали його «Васька – два стільці»! Бо на одному, коли влягається – тіснувато!..
До нього підчовгує господар Феодосій Степанович.
Він ветеран. Живе сам.
Відчувши, що Васька вже не спав, Феодосій Степанович, вдавано сухо прорипів: - Голодний?
Кіт ще раз смачно потягується і квапиться на кухню до миски.
Господар неспішно йде за котом. Помітно, що Феодосій Степано-вич любить свого кота, але, як фронтовик, сильний бувалий в бува-льцях чоловік, не хоче виказати цього. «Це ж не по-армійськи».
Кіт п'є, завчасно налите, молоко.
Феодосій Степанович п'є чай.
Він поглядає на якісь фотографії на стіні.
Кіт розглядав ті дві світлини.
Якось Васька дерся туди, але господар дуже лютував через те.
Кіт облизується наче усміхається.
Феодосій Степанович ще раз кидає погляд на молодих і радісних молодих людей на стіні: чоловік і жінка якісь.
Кіт розгадує. «Чоловік схожий на господаря, але обличчя без змо-ршок, кольору іншого, без цієї неголеності» - котові думки.
Бороди у господаря ніколи не було, але той і не був ідеально ви-голений. Ніби не було йому сенсу. Дні були безтурботними.
Ось «два стільці» біля ніг господаря, в очікуванні мовчазної зго-ди на муркотіння.
Іноді, коли дощить, Феодосію Степановичу ставало зле. Той ля-гав, наливав якусь мікстуру у кружку... Марно, не минало! Кіт завжди дерся до господаря і влягався на самісіньке серце. У перші рази Феодосій Степанович відганяв кота, але Васька довів свій ко-рисний вплив. І тоді до «двох стільців» долучилось – «дохтур»!
Так минав час...
Іноді ветеран йшов кудись. Раз на місяць.
Коли повертався, то приносив багато пакунків. Васька дивується, як дід стільки приносить.
От настав такий день уже цього місяця.
Дід голиться, «наводить марахвет» і йде…
Васька вмощується на балконі.
5-тий поверх.
Усю вулицю видно.
Кіт завжди розглядав, як господар йде зранку і повертається ввечері.
Васка нудьгує без діда. Васька безмежно сумний без господаря. Васька любить діда.
Коли той зникав на день, як зараз, кіт згадував усю історію...
Як дідові внуки принесли Ваську, ще кошеням. Як дід хотів вигна-ти кошеня, коли внуки пішли…
А потім раптом загнав у кімнату, присів, подивився в очі і сказав: "Ваською будеш, як мій брат по окопові".
Пролітають усі спогади кота подумки.
Уже й вечоріє. Сутінки поглинають сонячне світло. Сутінки три-вожать і Васька тривожиться.
Нарешті, видно Феодосія Степановича. Він йде з торбами. Рап-том до нього хтось кидається і діда вже не видко. Десь він за бу-динком.
Васька ввижається щось погане. Васька тривожиться, нервує. Де-реться-шкрябається у вікно, аби виглянути. Та нічого не виходить. Старе вікно вперте, як і дід-ветеран.
Кіт вирішив розігнатись і проламати головою вікно.
Так і робить.
... падає на землю і бачить Феодосія Степановича без дихання...
Душа котяча просто розривається.
…
Раптом чує рипучо-погрозливе: "Васька, В-а-с-ь-к-а, вставай, чого на балконі розлігся – «два стільці»!"
Кіт розплющує очі, бачить діда з онуками, що заливаються смі-хом. Розуміє, що то сон про виліт із вікна.
Сонце сідає.
Васька сідає біля дідової ноги.
Мурчить вже без дозволу!
Без згоди!..
Засинає…
Кота номіновано «Ваською». А ще онуки прозвали його «Васька – два стільці»! Бо на одному, коли влягається – тіснувато!..
До нього підчовгує господар Феодосій Степанович.
Він ветеран. Живе сам.
Відчувши, що Васька вже не спав, Феодосій Степанович, вдавано сухо прорипів: - Голодний?
Кіт ще раз смачно потягується і квапиться на кухню до миски.
Господар неспішно йде за котом. Помітно, що Феодосій Степано-вич любить свого кота, але, як фронтовик, сильний бувалий в бува-льцях чоловік, не хоче виказати цього. «Це ж не по-армійськи».
Кіт п'є, завчасно налите, молоко.
Феодосій Степанович п'є чай.
Він поглядає на якісь фотографії на стіні.
Кіт розглядав ті дві світлини.
Якось Васька дерся туди, але господар дуже лютував через те.
Кіт облизується наче усміхається.
Феодосій Степанович ще раз кидає погляд на молодих і радісних молодих людей на стіні: чоловік і жінка якісь.
Кіт розгадує. «Чоловік схожий на господаря, але обличчя без змо-ршок, кольору іншого, без цієї неголеності» - котові думки.
Бороди у господаря ніколи не було, але той і не був ідеально ви-голений. Ніби не було йому сенсу. Дні були безтурботними.
Ось «два стільці» біля ніг господаря, в очікуванні мовчазної зго-ди на муркотіння.
Іноді, коли дощить, Феодосію Степановичу ставало зле. Той ля-гав, наливав якусь мікстуру у кружку... Марно, не минало! Кіт завжди дерся до господаря і влягався на самісіньке серце. У перші рази Феодосій Степанович відганяв кота, але Васька довів свій ко-рисний вплив. І тоді до «двох стільців» долучилось – «дохтур»!
Так минав час...
Іноді ветеран йшов кудись. Раз на місяць.
Коли повертався, то приносив багато пакунків. Васька дивується, як дід стільки приносить.
От настав такий день уже цього місяця.
Дід голиться, «наводить марахвет» і йде…
Васька вмощується на балконі.
5-тий поверх.
Усю вулицю видно.
Кіт завжди розглядав, як господар йде зранку і повертається ввечері.
Васка нудьгує без діда. Васька безмежно сумний без господаря. Васька любить діда.
Коли той зникав на день, як зараз, кіт згадував усю історію...
Як дідові внуки принесли Ваську, ще кошеням. Як дід хотів вигна-ти кошеня, коли внуки пішли…
А потім раптом загнав у кімнату, присів, подивився в очі і сказав: "Ваською будеш, як мій брат по окопові".
Пролітають усі спогади кота подумки.
Уже й вечоріє. Сутінки поглинають сонячне світло. Сутінки три-вожать і Васька тривожиться.
Нарешті, видно Феодосія Степановича. Він йде з торбами. Рап-том до нього хтось кидається і діда вже не видко. Десь він за бу-динком.
Васька ввижається щось погане. Васька тривожиться, нервує. Де-реться-шкрябається у вікно, аби виглянути. Та нічого не виходить. Старе вікно вперте, як і дід-ветеран.
Кіт вирішив розігнатись і проламати головою вікно.
Так і робить.
... падає на землю і бачить Феодосія Степановича без дихання...
Душа котяча просто розривається.
…
Раптом чує рипучо-погрозливе: "Васька, В-а-с-ь-к-а, вставай, чого на балконі розлігся – «два стільці»!"
Кіт розплющує очі, бачить діда з онуками, що заливаються смі-хом. Розуміє, що то сон про виліт із вікна.
Сонце сідає.
Васька сідає біля дідової ноги.
Мурчить вже без дозволу!
Без згоди!..
Засинає…
(замальовка)
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію