ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поеми):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.03.28
14:27
Стежки дитинства пролягали полем,
Вони зеленими стрічками жваво вИлись,
Їх гріло сонячне гаряче коло.
На цій землі зростали ніжні теплі крила.
Весна: кульбаб легкі чуби літали,
Червоних маків трепетали влітку щічки.
Пшеничні ниви позирали в далі.
Вони зеленими стрічками жваво вИлись,
Їх гріло сонячне гаряче коло.
На цій землі зростали ніжні теплі крила.
Весна: кульбаб легкі чуби літали,
Червоних маків трепетали влітку щічки.
Пшеничні ниви позирали в далі.
2024.03.28
14:03
Минуле вже не повернути.
Що гіркі плоди гріха, що гіркі ті муки.
Я знаю лише роки дадуть забути мої гріхи на сповіді,
Бо демон не може знати ані думок,
ані глибин моєї душі
А може не забуду свої гріхи,
Бо демон не дасть забути
Ті приховані гріх
Що гіркі плоди гріха, що гіркі ті муки.
Я знаю лише роки дадуть забути мої гріхи на сповіді,
Бо демон не може знати ані думок,
ані глибин моєї душі
А може не забуду свої гріхи,
Бо демон не дасть забути
Ті приховані гріх
2024.03.28
13:26
Стікаю лавою
ув океан віршастості,
де вправно плаваю
без акваланга й ластів я.
В роздолля римами
полуменисто дмухаю.
Чуття нестримані
ув океан віршастості,
де вправно плаваю
без акваланга й ластів я.
В роздолля римами
полуменисто дмухаю.
Чуття нестримані
2024.03.28
13:12
Харківські сльози, серпневі краплинки,
Ллються на листя живе.
Хмарка у небі, як біла хустинка,
Тихо в майбутнє пливе.
Харківські сльози - це звуки тривоги,
Ті, що розколюють сон.
Харкове! Буде твоя Перемога!
Ллються на листя живе.
Хмарка у небі, як біла хустинка,
Тихо в майбутнє пливе.
Харківські сльози - це звуки тривоги,
Ті, що розколюють сон.
Харкове! Буде твоя Перемога!
2024.03.28
11:28
Все залежить - де і з ким…
Хто і що запропонує…
- А чому вас поміж тим
Хто небудь не замалює?
Все залежить від числа
І від вашої вимови…
- А чому якась строфа
Хто і що запропонує…
- А чому вас поміж тим
Хто небудь не замалює?
Все залежить від числа
І від вашої вимови…
- А чому якась строфа
2024.03.28
10:38
Герой цього вірша - сучасний французький драматург, письменник і філософ Ерік-Емманюель Шмітт.
До речі, у його п‘єсі «Загадкові варіації», що з незмінним успіхом іде на сцені київського Молодого театру, одну з головних ролей першим зіграв у свій час Ален
До речі, у його п‘єсі «Загадкові варіації», що з незмінним успіхом іде на сцені київського Молодого театру, одну з головних ролей першим зіграв у свій час Ален
2024.03.28
08:14
Горіхи розпустили чорні крила
( Воронячі!) на вЕльон аличі,
У сні стоять, весна не розбудила,
І треться в гіллі голому Ярило,
Брунькам тугим тепло віддаючи.
Цілує кожну пристрасно, бо хоче
Зацілувати так, щоб і чалма
( Воронячі!) на вЕльон аличі,
У сні стоять, весна не розбудила,
І треться в гіллі голому Ярило,
Брунькам тугим тепло віддаючи.
Цілує кожну пристрасно, бо хоче
Зацілувати так, щоб і чалма
2024.03.28
05:54
Небо досміялося до сліз.
Тиша верховодила до грому, –
Жінці відмовляю навідріз
Навіть носа висунути з дому.
Блискає у хмарах і гримить
Гучно та невисоко, – надворі
Сірості скорилася блакить
І сьогодні не отак, як вчора.
Тиша верховодила до грому, –
Жінці відмовляю навідріз
Навіть носа висунути з дому.
Блискає у хмарах і гримить
Гучно та невисоко, – надворі
Сірості скорилася блакить
І сьогодні не отак, як вчора.
2024.03.27
22:08
Не може бути чоловік поганим, якщо із птаством розмовляє спозарана.
Достоту не відомо ще, по кому потомні вивчатимуть нашу епоху:
по президентах чи по тобі самому?
Ні, не регочучи на кутні, а з болем в серці можна й гудить,
бажаючи добра в майбутнім.
2024.03.27
22:03
Так пахло небом, небом пахло так,
Коли разом ми випурхнули в поле…
Уперше цілувалися, відтак
Тут буде, вибачай, не до престолу…
Такими ідучи у білий світ
Блукати внім не довго, запевняю:
Весна і є той самий свіжий хіт,
Яким ідуть удвох до свого ра
Коли разом ми випурхнули в поле…
Уперше цілувалися, відтак
Тут буде, вибачай, не до престолу…
Такими ідучи у білий світ
Блукати внім не довго, запевняю:
Весна і є той самий свіжий хіт,
Яким ідуть удвох до свого ра
2024.03.27
22:00
На згарищах відлуння тих страхіть…
Ще й запевнятимуть в любові повоєнній
Дай Боже нашим правнукам узріть
Що це той самий приспів від Гієни…
І діда заспівали і мене
Свої й чужі, ну словом - потруїли…
А ми ще ті… і нам не "каби де…"
У нас свої для
Ще й запевнятимуть в любові повоєнній
Дай Боже нашим правнукам узріть
Що це той самий приспів від Гієни…
І діда заспівали і мене
Свої й чужі, ну словом - потруїли…
А ми ще ті… і нам не "каби де…"
У нас свої для
2024.03.27
10:27
У білому вінку всміхалась юна вишня,
Птахи кружляли з піснею весни.
І сонце життєдайне піднімалось вище,
Пливли на небі хмар легкі човни.
А він дивився у дівочі сині очі,
В яких бриніла райдужна краса.
І білий світ здавався чистим і урочим.
Птахи кружляли з піснею весни.
І сонце життєдайне піднімалось вище,
Пливли на небі хмар легкі човни.
А він дивився у дівочі сині очі,
В яких бриніла райдужна краса.
І білий світ здавався чистим і урочим.
2024.03.27
08:44
Краплин дрібних у ранку сірім дотик,
І слід вологий на долоньках трав.
Та світить кущ, що видається жовтим,
Загубленим з учора клаптем шовку,
Який від сонця вітер відірвав.
Застлало небо, й дОнизу провисло
Суцільне підволожене сукно,
І слід вологий на долоньках трав.
Та світить кущ, що видається жовтим,
Загубленим з учора клаптем шовку,
Який від сонця вітер відірвав.
Застлало небо, й дОнизу провисло
Суцільне підволожене сукно,
2024.03.27
07:22
Ядро душі жагуче –
пашить металів сплав.
Почав клектати гучно
вулкан, що довго спав.
Був вкритий шаром криги,
але прорвав той шар,
зірвав з душі вериги
у поблиску Стожар.
пашить металів сплав.
Почав клектати гучно
вулкан, що довго спав.
Був вкритий шаром криги,
але прорвав той шар,
зірвав з душі вериги
у поблиску Стожар.
2024.03.27
06:04
Наповнений по горло незабутнім,
Своїм думкам не змінюю маршрут, –
Пригадую струмочки каламутні
І чисті ріки в згадках постають.
Не обчухрала пам’ять пережите,
Запона літ не скрила дороге, –
То міг собі щось якісне купити,
То коштів не бувало на
Своїм думкам не змінюю маршрут, –
Пригадую струмочки каламутні
І чисті ріки в згадках постають.
Не обчухрала пам’ять пережите,
Запона літ не скрила дороге, –
То міг собі щось якісне купити,
То коштів не бувало на
2024.03.27
00:08
Прийшло розуміння. А що було треба,
Щоб випити з чаші прозріння сповна?
Комусь - лише слово. Комусь - тихе небо.
Комусь - ця підступна та підла війна.
Завісили небо безрадісні хмари...
Усе пригадалось, як тільки дійшло,
Як з реготом тикали ми в ша
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Щоб випити з чаші прозріння сповна?
Комусь - лише слово. Комусь - тихе небо.
Комусь - ця підступна та підла війна.
Завісили небо безрадісні хмари...
Усе пригадалось, як тільки дійшло,
Як з реготом тикали ми в ша
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поеми):
2022.12.19
2022.11.19
2022.05.10
2022.04.25
2022.03.20
2020.03.12
2020.02.03
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Клименко Петро Петро (1963) /
Поеми
Вій
Коли село іще жило…
І не було такого лиха»
Мені казала Триндичиха (Т)
«Та де давно, коли допіру…
Хіба що правда село жило…
Не лихо, а газетна качка»
Доказує її Драпачка (Д).
Т: Так от зібрався різний люд…
І тут почався «страшний суд»
Д: Та де там різний – всі свої,
Да і не суд – а просто смішно…
Т: Як не крути ….
А так вже вийшло…
Що мали суд той учинить,
Бо треба ж і дітей навчить:
Як демократію творить!
Д: Ти що людей за дурнів маєш?
Який там, в сраці, «чесний суд»…
Там по «поняттям» все було…
Нащо комедію ламаєш?
Т: Отож було там все «як треба»:
Суддя, присяжні, прокурори…
Була в суді тому потреба!
Та діло стало – просто горе.
Д: То горе? – Просто срань одна!
За все «відповіла» лише Вона.
Т: Та ні, судили там за газ!
Луценка взяли «про запас».
Д: Еге ж так саме і було:
Заворушилося кубло…
І Юлю з Юрою «до пари»
Схотіли посадить на нари.
Т: Авжеж, - усім туди дорога!
Коли крива і не до бога.
Д: Так от, раз мався бути «суд»,
Хтось мав зробити «чорний труд»
Нікого не знайшли з євреїв…
Так визвався Хома Кірєєв.
Т: А він був чесний і трудяга,
Дарма, що брав десь хабарі…
Проте була у нього тяга…
І родом був він «від землі».
Д: Всі знають: наші судді бідні…
І ніколи їм спочивать…
На пику всі товсті та видні,
Бо на роботі ніч не сплять.
Т: Отож тоді постановили:
Три ночі маєш відспівать
Горілочки йому налили
І що вказали «припаять».
Д: У перший раз пішов Хома
Як тільки нічка завітала.
Там Богословська, як чума,
В гробу над папертю літала…
Хома від страху облажався
І як вже він не намагався
Сховати від усіх свій тік,
Але сердешний все ж не втік.
Залишився на другий раз
І вичитав усе про газ…
Чортів він бачить і до нині,
Як ту панянку в домовині.
Хоча його всього «несло»,
Як після меду з огірками,
Та ще на цей раз пронесло
І щезло разом із півнями.
Т: Бідненький довго опирався,
Посивів, плакав і картався,
Та все ж йому - на третю ніч
Читать обвинувальну річ.
Д: Нема небозі що робити
Намалював круг себе кола
Та час вже вирок учинити
І записати в протокола…
Усе літало навкруги…
То був один суцільний жах!
Скрізь вурдалаки, упирі
На дорогих своїх «корчах»
Хома крутився наче змій,
Аж ось з-за сцени вийшов Вій
Здоровий, товстий, як ведмідь
Сказав лиш: «Брови підніміть!»
Отут його і серце встало,
Коли розплющив одне око,
То зрозумів: що все пропало!
Що це кінець, що це сам Пшшш…онка.
Душа його заголосила…
Як друге око той відкрив
І вже прощення не просила:
Бо Язиковича уздрів.
____________________________
Як заспівали вже півні,
Хома дурний і безталанний,
Лежав сердешний, бездиханний
Один у власному лайні….
Т: Ото усе ти набрехала:
Невже там бачив Віїв хтось,
Один був точно за кордоном…
У другого щось не сплелось…
Немає їм чого робити….
Як тільки панночок судити…
Д: Я згодна Вії ні до чого,
Та тільки гіршого лихого…
Хто зна українську породу…
Фантазію цього народу….
Либонь згадайте і
Луценка, Іващенка і Тимошенко…
У нас суди усі «від бога»
І до останнього порога…
Чеснішого не має … Люде….
А чи і далі таке буде?
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Вій
за мотивами повісті М.В.Гоголя
«Давно це дуже все було
Коли село іще жило…
І не було такого лиха»
Мені казала Триндичиха (Т)
«Та де давно, коли допіру…
Хіба що правда село жило…
Не лихо, а газетна качка»
Доказує її Драпачка (Д).
Т: Так от зібрався різний люд…
І тут почався «страшний суд»
Д: Та де там різний – всі свої,
Да і не суд – а просто смішно…
Т: Як не крути ….
А так вже вийшло…
Що мали суд той учинить,
Бо треба ж і дітей навчить:
Як демократію творить!
Д: Ти що людей за дурнів маєш?
Який там, в сраці, «чесний суд»…
Там по «поняттям» все було…
Нащо комедію ламаєш?
Т: Отож було там все «як треба»:
Суддя, присяжні, прокурори…
Була в суді тому потреба!
Та діло стало – просто горе.
Д: То горе? – Просто срань одна!
За все «відповіла» лише Вона.
Т: Та ні, судили там за газ!
Луценка взяли «про запас».
Д: Еге ж так саме і було:
Заворушилося кубло…
І Юлю з Юрою «до пари»
Схотіли посадить на нари.
Т: Авжеж, - усім туди дорога!
Коли крива і не до бога.
Д: Так от, раз мався бути «суд»,
Хтось мав зробити «чорний труд»
Нікого не знайшли з євреїв…
Так визвався Хома Кірєєв.
Т: А він був чесний і трудяга,
Дарма, що брав десь хабарі…
Проте була у нього тяга…
І родом був він «від землі».
Д: Всі знають: наші судді бідні…
І ніколи їм спочивать…
На пику всі товсті та видні,
Бо на роботі ніч не сплять.
Т: Отож тоді постановили:
Три ночі маєш відспівать
Горілочки йому налили
І що вказали «припаять».
Д: У перший раз пішов Хома
Як тільки нічка завітала.
Там Богословська, як чума,
В гробу над папертю літала…
Хома від страху облажався
І як вже він не намагався
Сховати від усіх свій тік,
Але сердешний все ж не втік.
Залишився на другий раз
І вичитав усе про газ…
Чортів він бачить і до нині,
Як ту панянку в домовині.
Хоча його всього «несло»,
Як після меду з огірками,
Та ще на цей раз пронесло
І щезло разом із півнями.
Т: Бідненький довго опирався,
Посивів, плакав і картався,
Та все ж йому - на третю ніч
Читать обвинувальну річ.
Д: Нема небозі що робити
Намалював круг себе кола
Та час вже вирок учинити
І записати в протокола…
Усе літало навкруги…
То був один суцільний жах!
Скрізь вурдалаки, упирі
На дорогих своїх «корчах»
Хома крутився наче змій,
Аж ось з-за сцени вийшов Вій
Здоровий, товстий, як ведмідь
Сказав лиш: «Брови підніміть!»
Отут його і серце встало,
Коли розплющив одне око,
То зрозумів: що все пропало!
Що це кінець, що це сам Пшшш…онка.
Душа його заголосила…
Як друге око той відкрив
І вже прощення не просила:
Бо Язиковича уздрів.
____________________________
Як заспівали вже півні,
Хома дурний і безталанний,
Лежав сердешний, бездиханний
Один у власному лайні….
Т: Ото усе ти набрехала:
Невже там бачив Віїв хтось,
Один був точно за кордоном…
У другого щось не сплелось…
Немає їм чого робити….
Як тільки панночок судити…
Д: Я згодна Вії ні до чого,
Та тільки гіршого лихого…
Хто зна українську породу…
Фантазію цього народу….
Либонь згадайте і
Луценка, Іващенка і Тимошенко…
У нас суди усі «від бога»
І до останнього порога…
Чеснішого не має … Люде….
А чи і далі таке буде?
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію