Дякую, Олександре за критику. Я знаю про ці байки, що твір написаний - самостійний і вже мовби існує сам по собі, тож треба говорити тільки про твір. Я з цим не згоден. Це - облуда для самозаспокоєння. Недоліки вірша це - недоліки його творця. Так, можете й мене зачепити, якщо знайдете за що.
Так, майстру негоже вживати "дієслівні рими", особливо однокореневі пустило-попустило, хіба що за ними є глибокий зміст. Іноді класики собі це дозволяють. Але тут цього не проглядається.
Мої неправильні наголоси в пародії вжиті свідомо, ще й виділені, Ви б могли про це здогадатися. У Вас один тільки неправильний наголос - сЯйне. Хоча за словником він правильний, але невживаний. Я тут, певне, повинен вибачитись за критику. Вибачаюсь, неправий. За словниками все вірно. От тільки колись укладу сам словник поетичних наголосів, де буде наголос сяйнЕ - справді поетичний і вживаний, а не укладений мовознавцями, які поезії не читають і цитують свої приклади переважно з прози.
Про непоетичний лексикон Ви, бачу, навіть не второпали, що до чого. Слово "акти" - дуже непоетичне, канцелярське слово з юриспруденції. А ще нагадує науковий термін про секс "статевий акт" і тягне відповідну асоціацію. Контекст ліричного вірша слід вибудовувати з відповідної - лірико-поетичної лексики, в яку слово "акт" не вписується. Це - несмак.
Щодо вигуку "гов" та ще й на римі - це теж несмак. Хоч би заховали його в середину, а то винесли на риму, щоб дзвеніло. Це - така Ваша пастка - хоч-не-хоч, а вступиш. Бажано не ставити такі слова на римі, а ще краще - взагалі без них обійтися, якщо є вигук "агов", який так явно не тягне асоціації з людським послідом, як "гов".
Підсумовуючи, моя дружня конструктивна порада. Після написання твору перечитайте його на предмет двоякостей читання, чи нема асоціацій у тих двоякостях, які тягнуть за собою якийсь сміх чи негатив, що може призвести до пародії.