ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Ілахім Поет
2024.04.25 00:03
Вельмишановна леді… краще пані…

Даруйте – де б слова ті віднайшлись, коли життя – це стрес з недосипанням? І плід такий: нервовий трішки лист. Пишу його повільно – швидше равлик на Фудзіяму врешті заповзе. І навіть сам не знаю: чи відправлю? Чи згине д

Артур Курдіновський
2024.04.24 21:33
Неначе той омріяний журавлик,
Який відкрив до всіх бажань портал,
У купі понадкушуваних яблук
Урешті-решт знайшовся ідеал!

Тобі хтось зробить витончений кніксен...
Прийми від мене шану та уклін!
Зігріє око кожний мегапіксель,

Сергій Губерначук
2024.04.24 20:00
Шість хвилин, як я прокинувсь.
А тут мені повідомляють,
що я вже шість годин, як зраджую.
Ну так я зараз просто вирву язика,
відіб’ю його молотком,
поперчу його, посолю.
кину на розпечену сковорідку –
і буде мені чим поснідати.

Ілахім Поет
2024.04.24 12:21
Кажуть, він жив непомітно десь в закутку.
І пожинав регіт там, де кохання сіяв,
Начебто думав – троянди ростуть с піску.
Вірив в поезію, як інший люд - в Месію.

Кажуть, вигулював душу свою щодня
Серед рядків, повних сутінків і печалі.
Бачили, йшов

Віктор Кучерук
2024.04.24 05:21
Стали іншими забави,
Як утратив снам число, –
Домальовую в уяві
Те, чого в них не було.
Тішусь образом посталим
Вперше в пам’яті моїй, –
Мрійним розквітом фіалок
Між краями довгих вій.

Артур Курдіновський
2024.04.23 23:40
Фарбує квітень зеленню паркани
Красиво, мов поезії рядки.
Повсюди квітнуть чарівні каштани,
Суцвіття їхні - весняні свічки.

Сезон палкого, ніжного роману,
Коли кохання бережуть зірки.
І мрія незнайома та незнана

Іван Потьомкін
2024.04.23 22:56
Не вирубать і не спалить моє коріння.
Ніде не буть просто пришельцем
Дає мені з дитинства мова України.
Але нема для мене й мов чужих,
Бо кожна начебто вікно у світ,
І тому світ такий безмежний.
Кажуть, епоха книг минула,
А я начебто про це й не чу

Олена Побийголод
2024.04.23 20:00
Із І.В.Царьова (1955-2013)

Самі зміркуйте, в якім дерзанні
з’явилась назва у річки – Вобля!..
А ще – добряча й земля в Рязані:
ввіткнеш голоблю – цвіте голобля.

А потрясіння беріз пісенних!

Світлана Пирогова
2024.04.23 09:40
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Весна квітує поміж нас,
Хоч зазирають в душі ще зловісні дії,
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Єднання сила здійснюює все ж мрію.
І попри труднощі в воєнний час,
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Весна квітує б

Володимир Каразуб
2024.04.23 09:17
І слова, наче, хвилі, хвилі,
Гойдаються, хвилі, мов коми,
І скільки, любові, за ними,
І скільки, іще, невідомих.
І скільки, безмовних, схлипів,
У цьому, голодному, морі,
І лякає, не те, що квилить,
А те, що не може, промовити.

Ілахім Поет
2024.04.23 07:19
Хтось скаже, що банально вию вовком.
Для мене це є блюзом самоти.
На перехресті не простоїш довго.
А на узбіччя тяжко відійти.
Я підкотив би Принцем, наче в казці.
Та побут твій спаплюжити боюсь.
Хтось скаже – меланхолія якась це.
А як на мене, рад

Віктор Кучерук
2024.04.23 04:48
Віддаляється вчорашнє
І послаблюється шум
Од учинків безшабашних,
І від плину мрійних дум.
Тільки згадки пам'ять мучать
Повсякчасно й без пуття
Про, на жаль, скороминуче
Богом дане раз життя.

Хельґі Йогансен
2024.04.22 21:05
Закривавлена, знищена, спалена
Вже не вперше й не вдруге весна.
Вона — звістка, якої чекаємо,
Але досі до нас не дійшла.

У молитвах, прокльонах "оспівана",
Хоч нема її в тому вини.
Почуттями брудними, незрілими

Іван Потьомкін
2024.04.22 10:25
Не блудним сином їхав в Україну
Із того краю, що не чужий тепер мені.
До друзів поспішав, щоб встигнути обняти,
До кладовищ, щоб до могил припасти...
...Вдивлявсь- не пізнавав знайомі видноколи,
Хоч начебто й не полишав я їх ніколи,
Та ось зненацьк

Олександр Сушко
2024.04.22 08:52
Ви чули як чмихають їжаки? Ні? Дивно. Спробуйте увечері натерти пусту собачу тарілку під порогом шматочком тушкованого м’яса. Як сяде сонце – вдягніть щось балахонисте з каптуром та сядьте в кущах на ослінчику. Гарантую: на густий запах тушонки їжак

Леся Горова
2024.04.22 08:32
Верба розплела свої коси за вітром
Під ними у брижах виблискує став,
Скотилися з берега запахи літа ...
Втікаючи геть очерет захитав

Сполоханий крижень. У сірої чаплі
Сьогодні в болоті скрипучий вокал,
А сонце розсипалось плесом по краплі,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Ілахім Поет
2024.04.15

Степанчукк Юлія
2024.04.15

Петро Схоласт
2024.04.15

Дирижабль Піратський
2024.04.12

Анатолій Цибульський
2024.04.01

Ігор Мартинюк
2024.03.28

Вадим Водичка
2024.03.26






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Ярослав Чорногуз (1963) / Вірші

 Видиво
Образ твору Жене хмарин рожевих череду
Поет небес. Його то – ніжні мрії,
Хоч іноді на копію бліду
Скидаються. Уява так шаліє:

І каравела й замок – на виду,
У океані – острови надії…
З-поміж усіх - найкращий обведу –
Той, де лице коханої ясніє.

Але коли буремна непроглядь
Їх перетворює на темні тіні,
Вони – мов чорні лебеді ячать –

Краси мов крила у сумнім видінні…
Навіює любов, як благодать,
Вітрець легкий у чарівливім плині.

24.12.7522 р. (ВІд Трипілля) (2014)

Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2015-09-20 21:22:23
Переглядів сторінки твору 2427
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R1
* Народний рейтинг 0 / --  (6.329 / 6.99)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (6.337 / 7)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.844
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми Маньєризм, Галантний та Куртуазний Маньєризми
Поезія Романтизму і Сентименталізму
Сонет
Автор востаннє на сайті 2024.04.25 00:22
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Шоха (М.К./М.К.) [ 2015-09-21 21:16:00 ]
Якщо не поетичне видиво сентиментальної душі, то сентиментальне видиво поетичної натури.
Не критикую, а раджусь. Якби слова переставити таким чином:
Жене хмарин рожевих череду
і
неначе крила у сумнім видінні
Краса наче не втрачається, а прочитання прозоріще.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2015-09-21 21:47:30 ]
Ігорю, дякую за відгук і поради. Справді у першому випадку можна поміняти слова місцями, читатиметься легше.
А от у другому - викинувши слово "краси" рядок буде збіднено, та й не кожен читач символістично сприймає поезію, щоб уявити лебедя та ще й чорного, як крила краси без прямої на те вказівки.
Мені думається, не варто зловживати прозорістю, адже кращі поетичні твори української поезії і не тільки української - вони нерідко важкі саме смислом і тому не завжди прозорі. Має бути розумний баланс того й іншого.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Балера (М.К./М.К.) [ 2015-09-22 16:47:50 ]
Здається, Ярославе, у Вас почалася полоса написання чудових ліричних сонетів, які ідуть один за одним... Бажаю Вам, щоб це тривало якнайдовше :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2015-09-22 20:48:10 ]
Радий, Олено, що Ви такий уважний читач, що навіть помічаєте тенденції у моїй творчості, дякую за це і за гарне побажання. Дай Боже! Скромно тішуся, що моя праця припала Вам до смаку. Якщо є зауваги, не соромтеся, пишіть. Я не забронзовілий класик.
Чекаю і Ваших нових творів, як оригінальних, так і перекладних.))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галина Михайлик (М.К./М.К.) [ 2015-09-23 09:12:56 ]
Прозоре видиво...

Але я, з Вашого ласкавого дозволу, маю невеличкі міркування щодо ще гладшої плинності слова у цій небесній замальовці:
1) Його то - цей зворот мене чомусь спіткнув. А якщо щось на кшталт: Жене хмарин рожевих череду
Поет небес - ласкаво–ніжні мрії,;
2) І навіть, кОли... - наголос припадає на невластивий склад. Мій варіант: І навіть в мить, як бурі непроглядь (це для прикладу, звичайно там трохи збігаються приголосні, але читається наче легко);
3) Краси мов крила = мов крила вроди - як Вам? Бо я зрозуміла слово краса у Вас, в контексті візуального образу милої у хмарах, тому "врода" видається доречною.
Вибачайте ще раз за моє "нахабство" радити щось Майстрові такого рівня, але Ви самі спонукали мене до цього Вашим високим поцінуванням моїх творів :)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2015-09-23 22:53:42 ]
Дякую, Галю, за уважний і прискіпливий погляд на сонет, справді деякі зауваги виявилися доречними і я відредагував, хоч і не все.
Жене хмарин рожевих череду - це вже виправлено ще після зауваги шановного Ігоря Шохи, я погодився з тим варіантом.
Якщо замінити - його то - не буде зрозуміло, чиї-то мрії, не кожен здогадається читач - думаю, спершу треба нам думати про чіткість і ясність думки, Галочко, а вже потім - про прозорість, плавкість, музичність слова.
КОли - справді Ви впіймали вірно зірким оком, це виправив.
Щодо заміни слова краси на вроди - тут є тонкий нюанс - справді хмара тут, як видіння Образу милої,
але в контексті порівняння хмар з чорними лебедями слово "краси" більш доречне, більш точне, більш ширше, лебеді і краса, і лебеді і врода - подумайте самі - тут ще й краса естетична від споглядання... Вловлюєте? Знову той же випадок, це мій маленький майстер-клас Вам і Ігорю - спершу точність вислову, а потім уже плавність, музичність вислову. В ідеалі чудово, коли є і те, і те в гармонії. Ну що ж, нам є ще до чого прагнути.
Ваш вірш я оцінив так високо через те, що там було оригінальне бачення кращих українських сімей, як королівських. Аби нас так не понищили попередні століття, особливо ХХ-те, то може, ми були б взагалі королівською нацією, яка не вбиває, а навпаки кличе творити красу. Якби прозвучала така думка в кінці Вашого вірша, то він точно вартий був би двох шісток, а так десь, якщо чесно 5.75. Але поскільки такої оцінки не передбачено, я поставив найвищу через Вашу високу вимогливість до слова і своєї творчості. Це невеликий аванс Вам на майбутнє з вірою у Ваш потенціал.
Взагалі я нікому абсолютно не ставив, не ставлю і не ставитиму по дружбі високих оцінок. Іноді ці оцінки могли бути завищеними через мою схильність до перебільшення. Якщо мій друг щось напише невдале, я або натякну про це, або просто промовчу. Така моя позиція. Якщо ж абсолютно незнайома мені чи малознайома творча особистість напише щось гарне, обов"язково намагаюсь відгукнутись, підтримати, якщо не оцінкою то хоча б коментарем. Іноді слово підтримки Важить не менше...