ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поезія):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.04.17
21:42
У густому лісі, на дубі крислатім,
Знайшли собі хату
Орлиця та кішка, та свиня кирпата.
Орлиця вподобала собі верховіття,
Кішка полюбила над усе на світі
Просторе дупло. А свиня кирпата
Внизу оселилась: жолудів багато.
Жили тихо й мирно. Кожен сам
Знайшли собі хату
Орлиця та кішка, та свиня кирпата.
Орлиця вподобала собі верховіття,
Кішка полюбила над усе на світі
Просторе дупло. А свиня кирпата
Внизу оселилась: жолудів багато.
Жили тихо й мирно. Кожен сам
2024.04.17
14:19
А це не раша почала війну
та і Європа, нібито, не винна,
що не одну
годує звірину
і поїть її кров’ю України.
***
А нами управляють не каліки,
та і Європа, нібито, не винна,
що не одну
годує звірину
і поїть її кров’ю України.
***
А нами управляють не каліки,
2024.04.17
09:42
Основне завдання курсу —
Бути кращим в черзі знань…
І не бути сліпим буслом
Поміж зібраних питань…
Раптом хтось візьме і бовкне
Щось про славу, про медаль…
Якщо він… ще й осінь жовкне —
Стелить паморозь печаль…
Бути кращим в черзі знань…
І не бути сліпим буслом
Поміж зібраних питань…
Раптом хтось візьме і бовкне
Щось про славу, про медаль…
Якщо він… ще й осінь жовкне —
Стелить паморозь печаль…
2024.04.17
08:45
А-ж гілля гнеться бузу від суцвіть,
Р-анкові пахощі несуться в світ,
О-бласкані промінням золотим,
М-агічно ваблять запахом крутим.
А кущ танцює з вітерцем танок
Т-акий щасливий з вихором думок.
Улад, у такт шепоче, шурхотить
Р-анкові пахощі несуться в світ,
О-бласкані промінням золотим,
М-агічно ваблять запахом крутим.
А кущ танцює з вітерцем танок
Т-акий щасливий з вихором думок.
Улад, у такт шепоче, шурхотить
2024.04.17
07:58
Розцвів бузок, тремтить бузкове світло
Пронизуючи тисячі квіток,
Недавно лиш зима була, а літо
Із травня прокладає вже місток.
Ще вчора квітень з холодом на пару
Не знав, куди зробити перший крок.
А позлітали з абрикос тіари
Пронизуючи тисячі квіток,
Недавно лиш зима була, а літо
Із травня прокладає вже місток.
Ще вчора квітень з холодом на пару
Не знав, куди зробити перший крок.
А позлітали з абрикос тіари
2024.04.17
06:34
У цій війні я сам себе зустрів.
Перегорнув минулого сторінку.
Якого кольору у серці гнів?
Чи є напівтони? Чи є відтінки?
Ні! Він червоний - кров моїх бійців
І чорний, наче вдовина хустинка.
Він має присмак одностайних слів,
Перегорнув минулого сторінку.
Якого кольору у серці гнів?
Чи є напівтони? Чи є відтінки?
Ні! Він червоний - кров моїх бійців
І чорний, наче вдовина хустинка.
Він має присмак одностайних слів,
2024.04.17
06:27
Ніби в камертон у підвіконня
барабанить до світанку дощ,
від цієї музики безсоння…
І у тебе кажеш? Так отож.
Звикли ми до сніжної завії
та раптово десь пішла зима
і тепер дощитиме стихія
нотами грайливо усіма.
барабанить до світанку дощ,
від цієї музики безсоння…
І у тебе кажеш? Так отож.
Звикли ми до сніжної завії
та раптово десь пішла зима
і тепер дощитиме стихія
нотами грайливо усіма.
2024.04.17
05:37
Затьмарить час чийсь світлий образ
І швидко змовкне друга клич, -
І хтось не дасть пораду добру
За просто так чи могорич.
Минеться біль і жаль за чимось
Більш не терзатиме єство, -
І не влаштують ритми й рими
Мені поезій торжество.
І швидко змовкне друга клич, -
І хтось не дасть пораду добру
За просто так чи могорич.
Минеться біль і жаль за чимось
Більш не терзатиме єство, -
І не влаштують ритми й рими
Мені поезій торжество.
2024.04.17
00:24
Аж раптом – ніч. На згарищі вітрів
Бузкова мить не випускає з круга.
І яв мені – недбало зшита чуга,
А сон мені – бездоння рукавів.
Кружляй мене! Одним із тих кружлянь
Під спів горян, у попелі натуги!..
Аж раптом – день порозриває пруги
Бузкова мить не випускає з круга.
І яв мені – недбало зшита чуга,
А сон мені – бездоння рукавів.
Кружляй мене! Одним із тих кружлянь
Під спів горян, у попелі натуги!..
Аж раптом – день порозриває пруги
2024.04.16
23:09
Якщо не зведе Господь дім,
Марні зусилля тих, хто його будує.
Якщо не встереже Господь місто,
Намарне старається варта.
Надаремне ви рано встаєте,
Допізна сидите, їсте хліб печалі.
Навіть уві сні Він дасть усе те тому,
Кого любить.
Марні зусилля тих, хто його будує.
Якщо не встереже Господь місто,
Намарне старається варта.
Надаремне ви рано встаєте,
Допізна сидите, їсте хліб печалі.
Навіть уві сні Він дасть усе те тому,
Кого любить.
2024.04.16
22:33
Тут колись росли кущі кизилу,
А тепер - потрісканий асфальт...
Всі сліди мого дитинства змило
Дощем-часом у тайну скрижаль.
Найріднішим йду на світі містом...
Порух вітру - в серці резонанс.
А під сірим снігом, жовтим л
А тепер - потрісканий асфальт...
Всі сліди мого дитинства змило
Дощем-часом у тайну скрижаль.
Найріднішим йду на світі містом...
Порух вітру - в серці резонанс.
А під сірим снігом, жовтим л
2024.04.16
20:19
Це безліч сонць зійшло на небесах
Звабливих щік, що з них складе сузір’я
Поезія торкаючи вуста
Сльозою радості, сльозою сновидіння.
А ти — язичник, що вершить обряд
І прагне трунку від сосків Астарти;
Холодний мармур, що ховає плаття
В мережі рік
Звабливих щік, що з них складе сузір’я
Поезія торкаючи вуста
Сльозою радості, сльозою сновидіння.
А ти — язичник, що вершить обряд
І прагне трунку від сосків Астарти;
Холодний мармур, що ховає плаття
В мережі рік
2024.04.16
20:03
Цей тихий ранок з квітами в гіллі
І з келихами золотих тюльпанів
Панує на відновленій землі,
Не змінюючи настроїв та планів.
Йому одне – радіти із весни,
Нести вселенську радість і турботи
Про білий світ, про наші з вами сни -
І з келихами золотих тюльпанів
Панує на відновленій землі,
Не змінюючи настроїв та планів.
Йому одне – радіти із весни,
Нести вселенську радість і турботи
Про білий світ, про наші з вами сни -
2024.04.16
09:56
З листка на листочок стрибають краплини.
Муркоче волога, голубиться, лине.
Прямує до лон, проникать й напувати.
Дощем сходить небо, щоб землю кохати.
16.04.24
Муркоче волога, голубиться, лине.
Прямує до лон, проникать й напувати.
Дощем сходить небо, щоб землю кохати.
16.04.24
2024.04.16
05:52
На Парнасі відучора гуд
«геній» роздає свої вказівки
це, друзяки, небезпечний труд
і стило в руках його – гвинтівка.
Зизооко цілиться під зріз,
вибирає жертву пожирніше…
затуляйте свої вуха, плиз,
дочекайтесь, хай настане тиша.
«геній» роздає свої вказівки
це, друзяки, небезпечний труд
і стило в руках його – гвинтівка.
Зизооко цілиться під зріз,
вибирає жертву пожирніше…
затуляйте свої вуха, плиз,
дочекайтесь, хай настане тиша.
2024.04.16
05:42
Галки жовтороті
Всілися на дроті,
Гомоном дратуючи людей, –
Наче зранку в місті
Зграї голосистій
Більше примоститися ніде.
Поки гомоніли
Птиці зголоднілі
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Всілися на дроті,
Гомоном дратуючи людей, –
Наче зранку в місті
Зграї голосистій
Більше примоститися ніде.
Поки гомоніли
Птиці зголоднілі
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поезія):
2024.04.15
2024.04.15
2024.04.15
2024.04.12
2024.04.01
2024.03.28
2024.03.26
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Віктор Марач (1955) /
Вірші
/
Із Джорджа Байрона
Із Джорджа Байрона
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Із Джорджа Байрона
ПОРАЗКА СЕННАХЕРІБА
Ассирієць явивсь, наче вовк до кошар,
Й з ним когорт його золота й пурпуру жар;
Й від списів їх сіяння вночі звідусіль,
Мов від зір галілейских у дзеркалі хвиль.
Наче листя дібров в росах літа й теплі --
Так вони красувались в вечірній імлі;
Наче листя дібров на осінніх вітрах --
Вранці так вже лежали, повергнуті в прах.
Це спустивсь ангел смерті до них з вишніх сфер
І в обличчя дихнув їм, як крила простер;
Й сон мертвецький торкнувсь їх застиглих повік,
Й, раз тріпнувшись, серця їх завмерли навік.
Й глянь, он там кінь, розширивши ніздрі, лежить,
Та вже буйство гордині із них не пашить;
Й, наче бризки холодні на скелях морських,
Передсмертна так піна біліє на них.
Й поряд вершник його розпластавсь на землі,
Й вже в іржі його лати й роса на чолі;
Й наче пустка -- намет, стяг самотньо стримить,
І не здійнятий спис, і труба не сурмить.
І Ассирії вдів плач над світом здійнявсь,
Й храм Ваала від ідолів спішно звільнявсь;
І язичницький люд, хто в бою не поліг,
У сіянні Господнім розтанув, як сніг.
ВАЛТАСАРУ
О Валтасаре! Ти з юрбою
Шукаєш втіх знов у вині.
Глянь! Вже горять перед тобою
Слова зловісні на стіні.
Царі ж були й більш видатні,
Та не уникли кари й смерті;
А ти грішив і ночі, й дні --
Чи ж це не вість, що маєш вмерти?
Зірви з чола вінок, де рози, --
Їх сивиною не ганьби;
Не вернеш юності -- то ж сльози
Не лий в благаннях і мольбі;
Тьмяніють всі твої скарби
Й тавро презирства їм не стерти;
Щоб не кляли тебе й раби --
В героїв вчись достойно вмерти.
На долі терезах неждано,
Й легким занадто, опинивсь;
Душа твоя зів'яла рано
Й сам в прах земний перетворивсь --
Вже посміховищем зробивсь.
То ж сльози лий хоча б тепер ти,
Що взагалі на світ з'явивсь,
Не здатний править, жить чи вмерти.
БІЛЯ ВОД ВАВИЛОНСЬКИХ
Ми в сльозах біля вод Вавилону
Сиділи й нам день той згадавсь,
Як злий ворог зім'яв оборону
Й наш Єрусалим гордий здавсь,
Й вам -- о! -- дочки його, звук прокльону
Й вигнання гіркий хліб діставсь!
Й коли в смутку на річку дивились,
Як вільно текла внизу там,
Грать звеліли нам -- та чи б згодились
Й на мить радість дать ворогам?
Якби арфу взять знов спокусились --
Хай краще б рука всохла нам!
На вербі хай та арфа дрімає
Й о, Єрусалиме, сповна --
Хоч вже слави твоєї й немає --
Її збереже нам вона,
Й хай загарбника спів не приймає
В тони свої ніжні струна!
Ассирієць явивсь, наче вовк до кошар,
Й з ним когорт його золота й пурпуру жар;
Й від списів їх сіяння вночі звідусіль,
Мов від зір галілейских у дзеркалі хвиль.
Наче листя дібров в росах літа й теплі --
Так вони красувались в вечірній імлі;
Наче листя дібров на осінніх вітрах --
Вранці так вже лежали, повергнуті в прах.
Це спустивсь ангел смерті до них з вишніх сфер
І в обличчя дихнув їм, як крила простер;
Й сон мертвецький торкнувсь їх застиглих повік,
Й, раз тріпнувшись, серця їх завмерли навік.
Й глянь, он там кінь, розширивши ніздрі, лежить,
Та вже буйство гордині із них не пашить;
Й, наче бризки холодні на скелях морських,
Передсмертна так піна біліє на них.
Й поряд вершник його розпластавсь на землі,
Й вже в іржі його лати й роса на чолі;
Й наче пустка -- намет, стяг самотньо стримить,
І не здійнятий спис, і труба не сурмить.
І Ассирії вдів плач над світом здійнявсь,
Й храм Ваала від ідолів спішно звільнявсь;
І язичницький люд, хто в бою не поліг,
У сіянні Господнім розтанув, як сніг.
ВАЛТАСАРУ
О Валтасаре! Ти з юрбою
Шукаєш втіх знов у вині.
Глянь! Вже горять перед тобою
Слова зловісні на стіні.
Царі ж були й більш видатні,
Та не уникли кари й смерті;
А ти грішив і ночі, й дні --
Чи ж це не вість, що маєш вмерти?
Зірви з чола вінок, де рози, --
Їх сивиною не ганьби;
Не вернеш юності -- то ж сльози
Не лий в благаннях і мольбі;
Тьмяніють всі твої скарби
Й тавро презирства їм не стерти;
Щоб не кляли тебе й раби --
В героїв вчись достойно вмерти.
На долі терезах неждано,
Й легким занадто, опинивсь;
Душа твоя зів'яла рано
Й сам в прах земний перетворивсь --
Вже посміховищем зробивсь.
То ж сльози лий хоча б тепер ти,
Що взагалі на світ з'явивсь,
Не здатний править, жить чи вмерти.
БІЛЯ ВОД ВАВИЛОНСЬКИХ
Ми в сльозах біля вод Вавилону
Сиділи й нам день той згадавсь,
Як злий ворог зім'яв оборону
Й наш Єрусалим гордий здавсь,
Й вам -- о! -- дочки його, звук прокльону
Й вигнання гіркий хліб діставсь!
Й коли в смутку на річку дивились,
Як вільно текла внизу там,
Грать звеліли нам -- та чи б згодились
Й на мить радість дать ворогам?
Якби арфу взять знов спокусились --
Хай краще б рука всохла нам!
На вербі хай та арфа дрімає
Й о, Єрусалиме, сповна --
Хоч вже слави твоєї й немає --
Її збереже нам вона,
Й хай загарбника спів не приймає
В тони свої ніжні струна!
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію