ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поезія):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.03.28
10:38
Герой цього вірша - сучасний французький драматург, письменник і філософ Ерік-Емманюель Шмітт.
До речі, у його п‘єсі «Загадкові варіації», що з незмінним успіхом іде на сцені київського Молодого театру, одну з головних ролей першим зіграв у свій час Ален
До речі, у його п‘єсі «Загадкові варіації», що з незмінним успіхом іде на сцені київського Молодого театру, одну з головних ролей першим зіграв у свій час Ален
2024.03.28
08:14
Горіхи розпустили чорні крила
( Воронячі!) на вЕльон аличі,
У сні стоять, весна не розбудила,
І треться в гіллі голому Ярило,
Брунькам тугим тепло віддаючи.
Цілує кожну пристрасно, бо хоче
Зацілувати так, щоб і чалма
( Воронячі!) на вЕльон аличі,
У сні стоять, весна не розбудила,
І треться в гіллі голому Ярило,
Брунькам тугим тепло віддаючи.
Цілує кожну пристрасно, бо хоче
Зацілувати так, щоб і чалма
2024.03.28
05:54
Небо досміялося до сліз.
Тиша верховодила до грому, –
Жінці відмовляю навідріз
Навіть носа висунути з дому.
Блискає у хмарах і гримить
Гучно та невисоко, – надворі
Сірості скорилася блакить
І сьогодні не отак, як вчора.
Тиша верховодила до грому, –
Жінці відмовляю навідріз
Навіть носа висунути з дому.
Блискає у хмарах і гримить
Гучно та невисоко, – надворі
Сірості скорилася блакить
І сьогодні не отак, як вчора.
2024.03.27
22:08
Не може бути чоловік поганим, якщо із птаством розмовляє спозарана.
Достоту не відомо ще, по кому потомні вивчатимуть нашу епоху:
по президентах чи по тобі самому?
Ні, не регочучи на кутні, а з болем в серці можна й гудить,
бажаючи добра в майбутнім.
2024.03.27
22:03
Так пахло небом, небом пахло так,
Коли разом ми випурхнули в поле…
Уперше цілувалися, відтак
Тут буде, вибачай, не до престолу…
Такими ідучи у білий світ
Блукати внім не довго, запевняю:
Весна і є той самий свіжий хіт,
Яким ідуть удвох до свого ра
Коли разом ми випурхнули в поле…
Уперше цілувалися, відтак
Тут буде, вибачай, не до престолу…
Такими ідучи у білий світ
Блукати внім не довго, запевняю:
Весна і є той самий свіжий хіт,
Яким ідуть удвох до свого ра
2024.03.27
22:00
На згарищах відлуння тих страхіть…
Ще й запевнятимуть в любові повоєнній
Дай Боже нашим правнукам узріть
Що це той самий приспів від Гієни…
І діда заспівали і мене
Свої й чужі, ну словом - потруїли…
А ми ще ті… і нам не "каби де…"
У нас свої для
Ще й запевнятимуть в любові повоєнній
Дай Боже нашим правнукам узріть
Що це той самий приспів від Гієни…
І діда заспівали і мене
Свої й чужі, ну словом - потруїли…
А ми ще ті… і нам не "каби де…"
У нас свої для
2024.03.27
10:27
У білому вінку всміхалась юна вишня,
Птахи кружляли з піснею весни.
І сонце життєдайне піднімалось вище,
Пливли на небі хмар легкі човни.
А він дивився у дівочі сині очі,
В яких бриніла райдужна краса.
І білий світ здавався чистим і урочим.
Птахи кружляли з піснею весни.
І сонце життєдайне піднімалось вище,
Пливли на небі хмар легкі човни.
А він дивився у дівочі сині очі,
В яких бриніла райдужна краса.
І білий світ здавався чистим і урочим.
2024.03.27
08:44
Краплин дрібних у ранку сірім дотик,
І слід вологий на долоньках трав.
Та світить кущ, що видається жовтим,
Загубленим з учора клаптем шовку,
Який від сонця вітер відірвав.
Застлало небо, й дОнизу провисло
Суцільне підволожене сукно,
І слід вологий на долоньках трав.
Та світить кущ, що видається жовтим,
Загубленим з учора клаптем шовку,
Який від сонця вітер відірвав.
Застлало небо, й дОнизу провисло
Суцільне підволожене сукно,
2024.03.27
07:22
Ядро душі жагуче –
пашить металів сплав.
Почав клектати гучно
вулкан, що довго спав.
Був вкритий шаром криги,
але прорвав той шар,
зірвав з душі вериги
у поблиску Стожар.
пашить металів сплав.
Почав клектати гучно
вулкан, що довго спав.
Був вкритий шаром криги,
але прорвав той шар,
зірвав з душі вериги
у поблиску Стожар.
2024.03.27
06:04
Наповнений по горло незабутнім,
Своїм думкам не змінюю маршрут, –
Пригадую струмочки каламутні
І чисті ріки в згадках постають.
Не обчухрала пам’ять пережите,
Запона літ не скрила дороге, –
То міг собі щось якісне купити,
То коштів не бувало на
Своїм думкам не змінюю маршрут, –
Пригадую струмочки каламутні
І чисті ріки в згадках постають.
Не обчухрала пам’ять пережите,
Запона літ не скрила дороге, –
То міг собі щось якісне купити,
То коштів не бувало на
2024.03.27
00:08
Прийшло розуміння. А що було треба,
Щоб випити з чаші прозріння сповна?
Комусь - лише слово. Комусь - тихе небо.
Комусь - ця підступна та підла війна.
Завісили небо безрадісні хмари...
Усе пригадалось, як тільки дійшло,
Як з реготом тикали ми в ша
Щоб випити з чаші прозріння сповна?
Комусь - лише слово. Комусь - тихе небо.
Комусь - ця підступна та підла війна.
Завісили небо безрадісні хмари...
Усе пригадалось, як тільки дійшло,
Як з реготом тикали ми в ша
2024.03.26
22:36
Маріє! Кохана Маріє,
у тебе між пальців полин!
Гірчать полином твої мрії,
що зіткані з часу перлин…
На скронях хрущі загрубілі,
ромашки спадають з ланіт,
та локони сиві, ні – білі,
у тебе між пальців полин!
Гірчать полином твої мрії,
що зіткані з часу перлин…
На скронях хрущі загрубілі,
ромашки спадають з ланіт,
та локони сиві, ні – білі,
2024.03.26
22:29
сон зимовий
моїх ніжних суконь
сон із перлин
зап’ясть моїх
так закохане в себе
сонце
виходить щоднини
а врода навіщо
моїх ніжних суконь
сон із перлин
зап’ясть моїх
так закохане в себе
сонце
виходить щоднини
а врода навіщо
2024.03.26
21:08
Акторе,..
полум’я по ролі, в рампах ніч!
Тривога у тобі ще змалку мліє…
В оглядинах тупих і божевільних вч
твій Гамлет помилятися не вміє.
У нього вибір ще лишається один,
а ти альтернатив не маєш жодних.
Актор, який дожився до сивин, –
полум’я по ролі, в рампах ніч!
Тривога у тобі ще змалку мліє…
В оглядинах тупих і божевільних вч
твій Гамлет помилятися не вміє.
У нього вибір ще лишається один,
а ти альтернатив не маєш жодних.
Актор, який дожився до сивин, –
2024.03.26
19:26
Неужели это всё? Неужели вот именно сейчас, в первые дни лета, когда барышни на улице пронзают твоё сердце острыми, высвобожденными от кольчуги бюстгальтеров сосками, когда в голове бурлит громадьё планов на отпуск, когда ты, чёрт возьми, уже почти всего
2024.03.26
10:31
Весна вже дихає на повні груди,
Хоча зі смутком у сплетінні дні.
Проміння сонячне танцює румбу,
Немов шепоче: горю, лиху - ні.
Гілки вербові у пухнастих сукнях
Гойдає вітер теплий ніжно їх.
І ніби виганяє ноти суму,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Хоча зі смутком у сплетінні дні.
Проміння сонячне танцює румбу,
Немов шепоче: горю, лиху - ні.
Гілки вербові у пухнастих сукнях
Гойдає вітер теплий ніжно їх.
І ніби виганяє ноти суму,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поезія):
2024.03.28
2024.03.26
2024.03.20
2024.03.18
2024.03.15
2024.03.14
2024.03.08
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Віктор Марач (1955) /
Вірші
/
Із Едни Сент Вінсент Мілей
Із Едни Сент Вінсент Міллей 45
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Із Едни Сент Вінсент Міллей 45
PASSER MORTUUS EST
Смерть пожирає все, так любе нам:
Лесбія із її горобчиком
Вже прах; і тут наймоторніше – там
Заклякне стовпчиком.
Спомин вже, сніг торішній наче,
Найщасливіші миті життя:
Наших рук обійми гарячі
Канули в небуття.
Ото ж, мій колишній друже,
Що вже з пам’яті тебе стерла, –
Чи ж любов то була, мені байдуже
Тепер, як та вмерла.
Passer Mortuus Est (лат.) – горобчик помер: – назва одного з віршів давньоримського поета Катулла, де розповідається, якою трагедією для поета і його коханої Лесбіїї стала смерть її улюбленого горобчика.
Edna St. Vincent Millay
Passer Mortuus Est
Death devours all lovely things;
Lesbia with her sparrow
Shares the darkness,—presently
Every bed is narrow.
Unremembered as old rain
Dries the sheer libation,
And the little petulant hand
Is an annotation.
After all, my erstwhile dear,
My no longer cherished,
Need we say it was not love,
Now that love is perished?
MARIPOSA
Бабки білі й голубі
В полі, де йдемо в журбі.
Свою руку мені дай –
Смерть чига на нас в юрбі.
Цей, так милий нам розмай,
Тліном стане вже за мить:
Глянь на бабку цю лишень,
Що над квіткою висить.
То ж руки не вивільняй
Й ласку цю дозволь мені,
Поки ще не згаснув день;
Й віроломна я чи ні –
Смерть чига на нас в юрбі.
Mariposa (ісп.) – бабка, метелик.
Edna St. Vincent Millay
Mariposa
Butterflies are white and blue
In this field we wander through.
Suffer me to take your hand.
Death comes in a day or two.
All the things we ever knew
Will be ashes in that hour,
Mark the transient butterfly,
How he hangs upon the flower.
Suffer me to take your hand.
Suffer me to cherish you
Till the dawn is in the sky.
Whether I be false or true,
Death comes in a day or two.
ТУГА
Мов дощ неперервний, туга
Стукає нам у серця;
Й не вирватись із її круга,
Де мука, й жалі, й недуга,
Й ні ворога вже, ні друга,
Й ні початку, ані кінця.
Збираються друзі до міста,
Я ж сиджу на стільці;
Й що толку, ясна чи млиста
Думок моїх в’язь барвиста;
Й на шиї які намиста,
Й перстні які на руці?
Edna St. Vincent Millay
Sorrow
Sorrow like a ceaseless rain
Beats upon my heart.
People twist and scream in pain,—
Dawn will find them still again;
This has neither wax nor wane,
Neither stop nor start.
People dress and go to town;
I sit in my chair.
All my thoughts are slow and brown:
Standing up or sitting down
Little matters, or what gown
Or what shoes I wear.
ГРУША
Бруд і гамір на подвір’ї,
Де гребуться кури сонні;
Й біла, вся в цвітінні, груша
Трохи далі на осонні;
Горда святістю новою,
Запишалась аж від щастя, –
Наче марнотрата донька
В сукні Першого Причастя.
Edna St. Vincent Millay
The Pear Tree
In this squalid, dirty dooryard,
Where the chickens scratch and run,
White, incredible, the pear tree
Stands apart and takes the sun,
Mindful of the eyes upon it,
Vain of its new holiness,
Like the waste-man’s little daughter
In her first communion dress.
Смерть пожирає все, так любе нам:
Лесбія із її горобчиком
Вже прах; і тут наймоторніше – там
Заклякне стовпчиком.
Спомин вже, сніг торішній наче,
Найщасливіші миті життя:
Наших рук обійми гарячі
Канули в небуття.
Ото ж, мій колишній друже,
Що вже з пам’яті тебе стерла, –
Чи ж любов то була, мені байдуже
Тепер, як та вмерла.
Passer Mortuus Est (лат.) – горобчик помер: – назва одного з віршів давньоримського поета Катулла, де розповідається, якою трагедією для поета і його коханої Лесбіїї стала смерть її улюбленого горобчика.
Edna St. Vincent Millay
Passer Mortuus Est
Death devours all lovely things;
Lesbia with her sparrow
Shares the darkness,—presently
Every bed is narrow.
Unremembered as old rain
Dries the sheer libation,
And the little petulant hand
Is an annotation.
After all, my erstwhile dear,
My no longer cherished,
Need we say it was not love,
Now that love is perished?
MARIPOSA
Бабки білі й голубі
В полі, де йдемо в журбі.
Свою руку мені дай –
Смерть чига на нас в юрбі.
Цей, так милий нам розмай,
Тліном стане вже за мить:
Глянь на бабку цю лишень,
Що над квіткою висить.
То ж руки не вивільняй
Й ласку цю дозволь мені,
Поки ще не згаснув день;
Й віроломна я чи ні –
Смерть чига на нас в юрбі.
Mariposa (ісп.) – бабка, метелик.
Edna St. Vincent Millay
Mariposa
Butterflies are white and blue
In this field we wander through.
Suffer me to take your hand.
Death comes in a day or two.
All the things we ever knew
Will be ashes in that hour,
Mark the transient butterfly,
How he hangs upon the flower.
Suffer me to take your hand.
Suffer me to cherish you
Till the dawn is in the sky.
Whether I be false or true,
Death comes in a day or two.
ТУГА
Мов дощ неперервний, туга
Стукає нам у серця;
Й не вирватись із її круга,
Де мука, й жалі, й недуга,
Й ні ворога вже, ні друга,
Й ні початку, ані кінця.
Збираються друзі до міста,
Я ж сиджу на стільці;
Й що толку, ясна чи млиста
Думок моїх в’язь барвиста;
Й на шиї які намиста,
Й перстні які на руці?
Edna St. Vincent Millay
Sorrow
Sorrow like a ceaseless rain
Beats upon my heart.
People twist and scream in pain,—
Dawn will find them still again;
This has neither wax nor wane,
Neither stop nor start.
People dress and go to town;
I sit in my chair.
All my thoughts are slow and brown:
Standing up or sitting down
Little matters, or what gown
Or what shoes I wear.
ГРУША
Бруд і гамір на подвір’ї,
Де гребуться кури сонні;
Й біла, вся в цвітінні, груша
Трохи далі на осонні;
Горда святістю новою,
Запишалась аж від щастя, –
Наче марнотрата донька
В сукні Першого Причастя.
Edna St. Vincent Millay
The Pear Tree
In this squalid, dirty dooryard,
Where the chickens scratch and run,
White, incredible, the pear tree
Stands apart and takes the sun,
Mindful of the eyes upon it,
Vain of its new holiness,
Like the waste-man’s little daughter
In her first communion dress.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію