ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.04.19
22:47
Високі небеса, далекі виднокраї,
Галяви і луги виблискують в росі,
Прадавнішні дуби дива оповідають
І молоді гаї чудуються красі.
Там неба голубінь і жовте сяйво поля,
Зо світом гомонить одвічна давнина,
Але ота краса не вернеться ніколи,
Галяви і луги виблискують в росі,
Прадавнішні дуби дива оповідають
І молоді гаї чудуються красі.
Там неба голубінь і жовте сяйво поля,
Зо світом гомонить одвічна давнина,
Але ота краса не вернеться ніколи,
2024.04.19
18:27
Якби товариш Сі
пройшовся по Русі,
тільки Московію
лишив ісконно руським,
на повні груди
дихнуві би світ тоді,
сказавши розбещеній орді
належне їй: "Дзуськи!"
пройшовся по Русі,
тільки Московію
лишив ісконно руським,
на повні груди
дихнуві би світ тоді,
сказавши розбещеній орді
належне їй: "Дзуськи!"
2024.04.19
12:49
За чередою череда…
Роки біжать, мов коні
А з неба сочиться вода,
Але не на долоні…
Ступає кожен по землі
Куди — кому, є розклад
Старі похилені й малі
Спішать чомусь на розпад
Роки біжать, мов коні
А з неба сочиться вода,
Але не на долоні…
Ступає кожен по землі
Куди — кому, є розклад
Старі похилені й малі
Спішать чомусь на розпад
2024.04.19
08:13
А я стояла на глухім розпутті.
Гойдались зорі у ставочку.
Шляхи ожина застеляла пруттям,
Немов вдягала оторочку.
І та любов, як квітка на лататті,
Закрилась у вечірню сутінь.
На диво, щезло із душі сум'яття.
Гойдались зорі у ставочку.
Шляхи ожина застеляла пруттям,
Немов вдягала оторочку.
І та любов, як квітка на лататті,
Закрилась у вечірню сутінь.
На диво, щезло із душі сум'яття.
2024.04.19
08:00
Залишся у мені теплом осіннім,
І заходом не гасни у думках.
Бо то давно не мрія, то легка
Рожева тінь пелюстки, то - тремтіння
З чола спадаючого завитка.
То - тріпотіння крил, що не збулися,
Згубились на ходу, незвісно де.
І заходом не гасни у думках.
Бо то давно не мрія, то легка
Рожева тінь пелюстки, то - тремтіння
З чола спадаючого завитка.
То - тріпотіння крил, що не збулися,
Згубились на ходу, незвісно де.
2024.04.19
07:14
Пам'ять тобі, друже Варяже,
із Богом покойся, братику.
Слово лихе хіба хто скаже?
Один я пройду Хрещатиком.
Тільки спогад колючим дротом,
де ми до війни приковані.
Повзе крізь дим їдкий піхота,
через міста йде зруйновані.
із Богом покойся, братику.
Слово лихе хіба хто скаже?
Один я пройду Хрещатиком.
Тільки спогад колючим дротом,
де ми до війни приковані.
Повзе крізь дим їдкий піхота,
через міста йде зруйновані.
2024.04.19
06:07
Посадили квіти
Біля школи діти
І весняна клумба аж вогнем зайшлась, –
Іскорки шафрану,
В полум’ї тюльпанів,
Запашіли жаром з рястом водночас.
Квітів аромати
Стали наповняти
Біля школи діти
І весняна клумба аж вогнем зайшлась, –
Іскорки шафрану,
В полум’ї тюльпанів,
Запашіли жаром з рястом водночас.
Квітів аромати
Стали наповняти
2024.04.18
21:10
Я не сумую, просто – білий вальс,
А думка в пелюстках стоїть безвітрям.
І впала б вже, та звичка, Ісабель!..
А ти чи так дивилась і на нас,
Як на бездення прорваного неба,
Коли ми світ розрізали навпіл?
А думка в пелюстках стоїть безвітрям.
І впала б вже, та звичка, Ісабель!..
А ти чи так дивилась і на нас,
Як на бездення прорваного неба,
Коли ми світ розрізали навпіл?
2024.04.18
19:59
Ать-два! Ать-два!
В генерала голова.
Сам придумав, сам зробив.
Мабуть, орден заробив
Ще й підвищення звання.
А все інше – то дурня.
Легко було при Союзі.
Перед старшими – на пузі,
В генерала голова.
Сам придумав, сам зробив.
Мабуть, орден заробив
Ще й підвищення звання.
А все інше – то дурня.
Легко було при Союзі.
Перед старшими – на пузі,
2024.04.18
19:35
Отримав нагороду мовчанням –
Найвищу нагороду нинішніх рапсодів,
Що шиють собі сорочки-мантії
Для буття-блукання в царстві марень,
Братів кіфари, сестер ірландської арфи,
Нагороди сумної білої тиші
Пелюстками анемон посипаної –
Нагороди мовчання
Найвищу нагороду нинішніх рапсодів,
Що шиють собі сорочки-мантії
Для буття-блукання в царстві марень,
Братів кіфари, сестер ірландської арфи,
Нагороди сумної білої тиші
Пелюстками анемон посипаної –
Нагороди мовчання
2024.04.18
19:12
Уранці 17 квітня російські варвари завдали ракетного удару по Чернігову.
Є загиблі. Багато поранених. Серед них четверо дітей…
Старенький Чернігів - в крові без сил…
Кремлінський палець униз: вбий його!
Святі мовчки виходять з могил.
Сльози в оча
Є загиблі. Багато поранених. Серед них четверо дітей…
Старенький Чернігів - в крові без сил…
Кремлінський палець униз: вбий його!
Святі мовчки виходять з могил.
Сльози в оча
2024.04.18
19:05
Ти виходиш з будинку, що носить прізвище якогось поета чи композитора,
А вона вже чекає тебе на балконі у свиті з каріатидами
І погляд її, як у звичайного, пристойного інквизитора,
Який знає, що буде далі, а тому милується міськими видами;
А тоді огля
А вона вже чекає тебе на балконі у свиті з каріатидами
І погляд її, як у звичайного, пристойного інквизитора,
Який знає, що буде далі, а тому милується міськими видами;
А тоді огля
2024.04.18
15:16
Терпіти несила, мовчати не можу,
бо замість весільного – траурне ложе.
Загинув хлопчина – йому дев’ятнадцять.
В матусі життя обірвалось неначе.
Її зрозуміють лиш ті, що втрачали.
Бо після такого – дорога печалі.
Дорога постійного смутку та болю.
бо замість весільного – траурне ложе.
Загинув хлопчина – йому дев’ятнадцять.
В матусі життя обірвалось неначе.
Її зрозуміють лиш ті, що втрачали.
Бо після такого – дорога печалі.
Дорога постійного смутку та болю.
2024.04.18
10:34
Політики, філософи, експерти…
Усіх несила і порахувать!.
Куми, свати, недоумки і смерди –
ота наразі «королівська рать»
аналізує, пророкує, пише,
висвітлює, доводить, викрива,
розбурхує і каламуте тишу…
Ярять і шаленіють нувориші –
Усіх несила і порахувать!.
Куми, свати, недоумки і смерди –
ота наразі «королівська рать»
аналізує, пророкує, пише,
висвітлює, доводить, викрива,
розбурхує і каламуте тишу…
Ярять і шаленіють нувориші –
2024.04.18
09:44
Люблю какао в молоці…
Моє їм привітання --
То друзі справжні, молодці
А особливо зрання…
Тако сьорбнеш ковточок їх
І завібрірує щодення…
І не згадати буде гріх
Любязність їх, і ймення…
Моє їм привітання --
То друзі справжні, молодці
А особливо зрання…
Тако сьорбнеш ковточок їх
І завібрірує щодення…
І не згадати буде гріх
Любязність їх, і ймення…
2024.04.18
08:39
Якщо серця співають, то вона, мов пісня.
Солодка чи гірка, але в житті не прісна.
І пишуться вірші, сонети й навіть оди.
І з розуму бентежно чарівниця зводить.
А очі набувають сонячного блиску,
І ось вона велична зовсім близько-близько.
Пірнають в г
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Солодка чи гірка, але в житті не прісна.
І пишуться вірші, сонети й навіть оди.
І з розуму бентежно чарівниця зводить.
А очі набувають сонячного блиску,
І ось вона велична зовсім близько-близько.
Пірнають в г
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
2024.04.01
2024.02.08
2023.12.19
2023.11.15
2023.10.26
2023.07.27
2023.07.15
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Іван Потьомкін (1937) /
Проза
Рабі Шим’он бен Шaтах
Важко сказати, коли те сталося. І все ж, мабуть, не тоді. Коли частину мудреців юдейських вірний служка Риму цар Александр Янай скарав на горло, а решта змушена була перебігти до Єгипту. Пощастило тільки рабі Шим’ону бен Шатаху: дружина царя Шлом Ціон знайшла сховок братові. Хтозна, скільки б він там просидів, якби не випадок.
Якось цар надумав улаштувати для своїх сановників бенкет. Перед трапезою згідно з юдейськими приписами треба було здійснити Біркат-гамазон –благословення Всевишньому за учту. Молитовників тод ще не було, отож єдина надія була на пам’ять. Але ні господар, ні вельможі не зважились на це.
В таку скрутну хвилю цар попросив дружину знайти когось із мудреців, хто б міг це зробити, а він сам та гості відбудуться лиш одним – «Амінь».
«Ти, певне, забув, що зробив з мудрецями?»- присовістила чоловіка Шлом-Ційон.
«То що ж робити?»
«Лишився, щоправда, один мудрець. Мій брат. Він переховується , аби уникнути твоєї кари».
«Пошли за ним та якомога швидше!»
«За однієї умови: ти не завдаш йому жодної шкоди».
«Обіцяю!»
Бенкет відбувся щонайкраще, а рабі Шим’он відтоді лишився при дворі, а згодом очолив Синедріон (Верховний Суд). А до того ж добився царевої згоди на те, щоб повернулися з Єгипту мудреці.
Був рабі Шим’он суддею справедливим. Більше того, він зробив те, на що зважився жоден з його попередників: притягнув до відповідальності самого царя, коли котрийсь із його рабів учинив злочин. Янай прибув і сів поруч із суддею.
«Встань, Янає, і вислухай свідків!»- заявив рабі Шім’он.
Цар відмовився.
«Встань!»- повторив суддя.- Адже не перед нами стоїш ти, а перед Тим, за Чиїм Словом створено Всесвіт!»
І цар покірно скорився.
Обймаючи таку високу посаду і користуючись неабияким авторитетом, рабі не цурався фізичної праці. Того, чим добували собі на хліб насущний його одновірці, – вирощував і продавав льон.
Побачили якось учні, як їхній немолодий уже вчитель тягне на собі снопи, і вирішили купити йому віслюка.Оглянули зусібіч тварину і знайшли у вусі ...перлину. Привели віслюка до рабі і змовницьки кажуть:
«Вручаємо разом з підмогою ще й багатство!»
«Яким же це чином?»- питає здивований учитель.
«Віслюка купили ми в араба, і неждано-негадано знайшли ще й перлину».
«А господар про це знає?»
«Звісно, що ні»
«Якщо так, то негайно ж поверніть перлину».
«Це ж несправедливо!»-в один голос закричали учні.
«Невже гадаєте, що ваший учитель якийсь там варвар? Кажу вам щиро: «Я готовий скорше почути од араба: «Благословен Бог Ізраїлю!», аніж мати багатства всього світу».
А щоб остаточно переконати юних слухачів, що для юдея – це звичайнісінька річ, а не якась там витівка чи й подвиг, розповів рабі про те, як кілька бідних мудреців купили в римського вояки мішок зерна, а там виявився ще й гаманець з грошима. Негайно ж повернули знахідку й почули в одвіт: «Благословен Бог юдеїв!» А знаний Бен Баг казав ще й таке: «Не можна вкрасти у злодія своє, щоб не стати злодієм самому».
-------------------------------------------------------------------------------------
За основу взято: «Литература Агады». Иерусалим-Москва, «Даат-Знание», 1999, стр.98-99.
Шим’он бен Шатах жив наприкінці другого – першої половини першого століття до н.е.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Рабі Шим’он бен Шaтах
«Не крадіть, не брешіть і не обдурюйте один одного!»
Левіт, Закони правдивого життя, 19:11
Важко сказати, коли те сталося. І все ж, мабуть, не тоді. Коли частину мудреців юдейських вірний служка Риму цар Александр Янай скарав на горло, а решта змушена була перебігти до Єгипту. Пощастило тільки рабі Шим’ону бен Шатаху: дружина царя Шлом Ціон знайшла сховок братові. Хтозна, скільки б він там просидів, якби не випадок.
Якось цар надумав улаштувати для своїх сановників бенкет. Перед трапезою згідно з юдейськими приписами треба було здійснити Біркат-гамазон –благословення Всевишньому за учту. Молитовників тод ще не було, отож єдина надія була на пам’ять. Але ні господар, ні вельможі не зважились на це.
В таку скрутну хвилю цар попросив дружину знайти когось із мудреців, хто б міг це зробити, а він сам та гості відбудуться лиш одним – «Амінь».
«Ти, певне, забув, що зробив з мудрецями?»- присовістила чоловіка Шлом-Ційон.
«То що ж робити?»
«Лишився, щоправда, один мудрець. Мій брат. Він переховується , аби уникнути твоєї кари».
«Пошли за ним та якомога швидше!»
«За однієї умови: ти не завдаш йому жодної шкоди».
«Обіцяю!»
Бенкет відбувся щонайкраще, а рабі Шим’он відтоді лишився при дворі, а згодом очолив Синедріон (Верховний Суд). А до того ж добився царевої згоди на те, щоб повернулися з Єгипту мудреці.
Був рабі Шим’он суддею справедливим. Більше того, він зробив те, на що зважився жоден з його попередників: притягнув до відповідальності самого царя, коли котрийсь із його рабів учинив злочин. Янай прибув і сів поруч із суддею.
«Встань, Янає, і вислухай свідків!»- заявив рабі Шім’он.
Цар відмовився.
«Встань!»- повторив суддя.- Адже не перед нами стоїш ти, а перед Тим, за Чиїм Словом створено Всесвіт!»
І цар покірно скорився.
Обймаючи таку високу посаду і користуючись неабияким авторитетом, рабі не цурався фізичної праці. Того, чим добували собі на хліб насущний його одновірці, – вирощував і продавав льон.
Побачили якось учні, як їхній немолодий уже вчитель тягне на собі снопи, і вирішили купити йому віслюка.Оглянули зусібіч тварину і знайшли у вусі ...перлину. Привели віслюка до рабі і змовницьки кажуть:
«Вручаємо разом з підмогою ще й багатство!»
«Яким же це чином?»- питає здивований учитель.
«Віслюка купили ми в араба, і неждано-негадано знайшли ще й перлину».
«А господар про це знає?»
«Звісно, що ні»
«Якщо так, то негайно ж поверніть перлину».
«Це ж несправедливо!»-в один голос закричали учні.
«Невже гадаєте, що ваший учитель якийсь там варвар? Кажу вам щиро: «Я готовий скорше почути од араба: «Благословен Бог Ізраїлю!», аніж мати багатства всього світу».
А щоб остаточно переконати юних слухачів, що для юдея – це звичайнісінька річ, а не якась там витівка чи й подвиг, розповів рабі про те, як кілька бідних мудреців купили в римського вояки мішок зерна, а там виявився ще й гаманець з грошима. Негайно ж повернули знахідку й почули в одвіт: «Благословен Бог юдеїв!» А знаний Бен Баг казав ще й таке: «Не можна вкрасти у злодія своє, щоб не стати злодієм самому».
-------------------------------------------------------------------------------------
За основу взято: «Литература Агады». Иерусалим-Москва, «Даат-Знание», 1999, стр.98-99.
Шим’он бен Шатах жив наприкінці другого – першої половини першого століття до н.е.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію