ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Віта Парфенович
2017.02.22 16:28
Наодинці з думками,
Перекочую полем часу,
І не все одразу,
Поступово, пазл за пазлом...

У картину – дії, вчинки,
Думки, ідеї,
Скільки є у цьому світі

Микола Дудар
2017.02.22 15:59
Йому сказали: - Буде слизько!
До відпочинку сотня верст…
І до веселощів не близько
І спільних тем на трьох лишь перст
А він погодився в дорогу!
Не сорок літ блукать по ній?…
А де ще так йому із Богом?…
Хіба, згадає, на війні…

Іван Потьомкін
2017.02.22 14:45
Тепер я мертвий. Став рядками книги
В твоїх руках...
З плечей твоїх знято любові вериги,
Та пече мій прах.
Відтепер можна мене в час тривоги
Перегортать,
Та збережуть завше твої дороги
Мою печать.

Ігор Шоха
2017.02.22 14:07
Ой чого нам ся журити?
Козаку удача –
йде у армію служити.
А дівчина плаче.

Ой ти воленька гірка
у дикому полі.
Як немає козака,

Ночі Володимир Шкляренко Вітер
2017.02.22 12:45
Вечер уткнулся в уставшие за день каштаны,
Капельки рос наполняют собою листву.
Близится ночь, и в предчувствии сказочной тайны
Мир затаился. Зачем эта тайна ему?

Лужи пугают случайных безликих прохожих,
Падают тени, споткнувшись о фары машин.
Кто

Тетяна Левицька
2017.02.22 10:34
У блакиті лелека біла
світлу стежку шукає в рай.
Наболіло і відболіло.
На все воля... Нехай, нехай...

В низині мапа долі степом,
річка злетів, багно падінь,
сітка чорних доріг. Лелекам -

Олександр Олехо
2017.02.22 09:42
Нічого особистого це бізнес
І біль війни лиш паралель яви
Людина мрії гроші офіс фітнес
І збурення загалу йду на ви…
Та не пішов безпечніше чекати
На сонці плями затулили світ
Сичі і пуги влізли у дебати
У медоносів одібрали мід

Ярослав Чорногуз
2017.02.21 22:46
Ще сніг міцний в оцім лютневім гаї
І холод є, та вже – мов холодець –
Розм`яклу кригу в озері тримає,
Але тремтить, бо зійде нанівець,

Як та печаль, бо день такий пресвітлий.
І у повітрі чується вона –
Неначе усміхається привітно –

Леся Сидорович
2017.02.21 22:19
Скажи словечко – я тебе побачу.
Відкрий уста – і маску забери.
Якщо попросиш – все тобі пробачу,
Та тільки щиро, щиро говори.
Осанна всім словам у рідній мові.
Святиться хай земля моя повік!
Людська душа відроджується в слові,
А заздрість то

Володимир Маслов
2017.02.21 21:24
Режим припинення вогню,
гучні слова – пусті заяви.
Паяц розігрує виставу,
аби підсунути свиню.

Гуде від обстрілів земля,
Радбез неспішний та розважний...
І бреше пес кривоприсяжний

Іван Низовий
2017.02.21 20:27
Не второпав – потрапив туди,
де одні остолопи
мітингують,
не чують себе,
як завжди,
на узбіччі шляху до Європи.

Втратив чуба й позбувсь бороди,

Сергій Гупало
2017.02.21 19:56
У співі солов’я текло світання,
А він витьохкував себе і божеволів,
І порожнів. Це – звичка вельми давня.
Вона незмінна в поетичнім ореолі.

І соловей увечері та зранку
Насправді усміхає люд понурий, хащі.
А солов’їха рада. Вірна бранка

Ігор Шоха
2017.02.21 18:52
Ніч переписує наші взаємини
у потойбічному сні.
Ми віддаємося богу таємному,
що у тобі і в мені.

Ти у полоні моєму одвічному
невідворотних стихій.
Поки обоє ми танемо свічами,

Ксенія Озерна
2017.02.21 17:47
надвечірніх молінь вітрила
напинає зустрічний вітер
я немовби себе спинила
в тім краю, де немає літер
де не можна слова і вчинки
поділити на «за» і «проти»
де за кожну півмить зупинки
відкидаєш усі марноти

Серго Сокольник
2017.02.21 15:17
Світостворення мить-
Цей написаний Богом роман...
Світло ллється з пітьми,
Хоч усім заправляє пітьма.

Ухнув з мороку сич-
Зорепадом життя пролило.
І настали ЧАСИ

Мирослав Артимович
2017.02.21 14:28
Тужить душа по Інні.
Тіло жадає Яни.
От би утрьох на сіні –
був би від щастя п’яний!

М’яв би тіла дівочі:
Сіно ж – кохання ложе.
Завжди кохатись хочу –
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поеми):

Яна Правобережная
2016.05.02

Арбер Йамолсен
2016.03.19

Іванна Литвинець І
2016.03.11

Віталій Пригорницький
2016.03.05

Рту Рту
2015.12.31

Нарцис Оріана
2015.11.11

Клименко Петро Петро
2015.08.28






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Богдан Манюк (1965) / Поеми

 Фатум (продовження - 2)
Теодор Ловецький (віддалившись)

Живі та мертві сходяться… Вельможну
із потойбіччя кличу… Озовись!

За спиною священика спалахують кілька свіч, на фоні яких з’являється і зникає жіночий силует. Свічі згасають, доноситься завивання вітру, що поступово затихає.

Теодор Ловецький

Прийшла, княгине. Дихання тривожне.
Засіємо словами білий лист
Земної Книги.

Голос Марії Могилянки

Біле ілюзорне,
у Всесвіті маскує кольори
чиїхось мук і перемог потворних,
нових образ та ідолів старих.

Теодор Ловецький

Коштовності з молдавської скарбниці,
що придбані тобою, - в кольорах?

Голос Марії Могилянки

Забарвили їх дужі блискавиці
родин вельможних і скрипіння плах.

Теодор Ловецький

А все ж облагородила ти злото
для справи зодчих краю і якби
не підземеллям плекана гидота,
ніхто б чудовий намір не згубив.

Голос Марії Могилянки

О ксьондзе дивний, наміри невпинні
й тобі властиві. Дуже схожі ми.
Скажи, чому тривожиш дух княгині,
що янголи приборкали крильми.

Теодор Ловецький

Дано мені майбутнє прочитати
по тайнах розенкрейцерів. На днях
постане роздоріжжя.

Голос Марії Могилянки

Їх багато

Теодор Ловецький

Про підгаєцьке мовлю – у вогнях,
розведених на небі, тих цілющих,
котрі рятують.

Голос Марії Могилянки

Що наблизить їх?

Теодор Ловецький

Душа, яка приборкає в насущнім
війну криваву й гомеричний сміх
підземних духів і наземних бісів,
самозакоханих до краю…

Голос Марії Могилянки

Ох,
моя хіба призначена для місій,
що світла добавляють в епілог?

Теодор Ловецький

Зніми зі скарбу чорну павутину
прокляття й рук гидотних, захисти,
кого ще можна вирвати із плину
смертельної стрімкої марноти...

Голос Марії Могилянки

Намарні жертви бачу я – в молінні…
Та польську кров… та українську кров…
(суворо)
Від скарбу геть усі, кому без тіні
судилося ганяти стрімголов
за звабами земними… Ти ж, прокляття,
полегшай та позбудься гіркоти…

Теодор Ловецький (радісно)

Воно злетіло, як на вітрі шмаття,
ще гомонить, а звук уже пустий…

Голос Марії Могилянки

Воно безсмертне, моці добирає,
коли на рану сіль... або злоба …

Теодор Ловецький

Твоя, шляхтянко, мудрість дивограєм,
за торжество життя твоя мольба!

Спалахують свічі, на фоні яких вдруге з’являється і зникає жіночий силует й одразу виростають силуети підземної нечисті, що раніше вже ставала на заваді скарбошукачам.

Морок

Думки, згасайте в голові розумній,
розтаньте воском. Ворожбитко-мло,
вклади у мізки невгамовним сумнів,
щоб піт холодний вийшов на чоло.
У лабіринті хижої омани
блукатимуть до відчаю, до сну…

Дівчина

Билинкою осінньою зів’яну…

Кость Цимбаліст

Чи не востаннє в темені зітхну…

Земний дух

Тілами зайшлих тіштеся, недуги,
шматуйте їх, купайтеся в крові.

Кость Цимбаліст

Ослабли ноги, похитнувся вдруге.

Дівчина

Моя душа – стріла на тятиві,
од поруху, боюсь, покине тіло.

Пек (зловтішно)

Підхоплю душу і твою, і тих,
кому забрати злото закортіло.

Чур (з’явившись на голос Пека)

Триматиму за руки замашних,
за очі – злобних і… спіткнеться лихо,
коли людей зачепить за живе.

Василіск

Все нанівець, як ігнорують вихор
і лютий погляд, що на клапті рве.

З помахом крил Василіска здіймається гамір і колотнеча. Кость Цимбаліст захищає дівчину від нечисті, відштовхуючи всіх, хто наближається. Чур, імітуючи вогнище, на якийсь час засліплює Морока і Земного Духа, але змушений відволікатися на двобій із Пеком. Василіски заважають зосередитися священику, що стоїть нерухомо, добираючи снаги. Зрештою, він озивається, перекрикуючи гамір.

Теодор Ловецький


О таїно Небесна всемогутня,
о поступе для обраних, беру
одну краплину вічності з розпуття,
одну очам даровану зорю,
одне стебло червоної троянди,
що не дало сфальшивити руці,
та хрест один. Мої страхи і вади,
і долею не згублені взірці,
не ворогуйте перед Божим зором,
а міць Його вітайте.
(захоплено, поклавши руку на серце)
Тут вона…
(нападникам, гнівно)
Розсійся, дужа нечисте, – не збореш
того, хто Божу велич обійняв.

Здійнявши руки, священик повернув навтіки нападників. Чур ховається поблизу.

Чур (в сторону)

Постережу, аби зненацька людям
не вдарила у спину чортівня.

Із закутка, пихкаючи, відкашлюючись та б’ючи себе у груди, наближається опецькувата, довговолоса істота з собачими вухами – Скарбівник, охоронець скарбів Діда.

Скарбівник (в сторону)

Коли безсилий я – хіба осудять?
На прю з могутнім – псяча маячня!
(священикові)
Скарбівника впізнали! Здивувались,
що усміх мій приваблює весну...
(облесно)
Не те, щоб пальцем вдарити об палець –
для нечисті я навіть не зморгну,
бо знахабніла, їй усього мало,
не лізе в горло кусень – підштовхне,
украдене спокійно занедбала,
перевела у хтиве та хмільне.
Мене не гріє отаке шаленство,
у затишку би скромно вікував.

Теодор Ловецький

Маскуєш ти, хитруне, змійку сенсу,
постійно в тебе лінія крива…

Скарбівник

Того, хто наскрізь бачить, не обманиш,
то ж без лукавства… маю інтерес…

Теодор Ловецький

Частину злота хочеш, дідугане.

Кость Цимбаліст

Недолюдина він, чи недопес,
не дотягнув до певної подоби,
а розумом в’юнкий нахаба цей.

Дівчина

Од крутія зухвалого жолобить,
окинув оком і бере в кільце…

Зненацька з’являється Дід, гном у барвистій одежі, вкрай розлючений..

Скарбівник (злякавшись)

Не в мандрах, Діду?

Дід (Скарбівникові)

Браво, охоронцю,
моє під себе так мести хвостом…
Якщо у серці не буває сонця,
зі злотом, хоч убийся, ти – бутон,
якому пелюстками не буяти.
Такий доречно розтоптати враз.

Теодор Ловецький (попутникам)

Постава в Діда знана… вузлувата…
В очах доріжки стеляться в маразм.

Несамовитий рик заставляє попутників здригнутися. Не припиняючи його, гном зриває з себе одежі та, поставши чортом, кидається душити священика. Кость Цимбаліст і дівчина хапають чорта за руки, але той жбурляє їх додолу, і тільки втручання Чура дає можливість священикові вирватися з рук чорта і скористатися набутим даром.

Теодор Ловецький

З трояндою червоною з’єднайся,
краплино вічності, бо в дух пора,
аби земного зла і пастки майстер
блаженні душі в пекло не забрав.
Над полум’ям із вуст його зростаю,
безсмертний на короткий час, а все ж
здолаю у противникові зграю
скажених бісів.

Чур

Долучуся теж…

Священик і Чур, прикладаючи до серця долоні та синхронно подаючи їх вперед, заставляють противника вертітися на місці й озиватися голосами хижих звірів. Згодом переможений чорт б’ється в конвульсіях і зникає.

Скарбівник (в сторону)

А я тихцем… до сховку од вертепу,
що тут жахав – аж дибки волос мій.
(загадково)
Начарувати встиг одну халепу –
продовження кошлатих веремій…

Скарбівник заховується, непомітно для скарбошукачів зникає й Чур.

Кость Цимбаліст

Пощезли наче б, отче, перепони

Дівчина

І друг подався, тож безпечно вже.

Теодор Ловецький

У підземеллі ми – не на Афоні,
якась халепа вмить підстереже.

Кость Цимбаліст (несамовито)

Відкрився скарб! Як у дяка на таці
дарований сердечно коровай.

Теодор Ловецький

Так підсувають самогон бідаці:
доступно – пригостися й помирай
чи загубися, впавши у грязюку…

Скарбівник (висунувши голову зі сховку, в сторону)

Розумник, бач… Та інші є ходи…
Добряча сварка, лихослів’я, грюкіт –
і зась до скарбу – щезне назавжди.

Поза тим Чур підкрадається до Скарбівника та накриває його рядном.

Чур

Хай очі лиходія одпочинуть -
лихі думки намарно без очей.
Я від усього вбережу людину,
та не од чварів напасних, ачей
рядно поможе стишити бісівське,
а там нечисте в собі хоч копти…

Дівчина

Вернувся друг.

Теодор Ловецький

Ми з ним не гурт, а військо,
кероване з небес. Усі чорти
боятимуться нас
(Костеві Цимбалісту).
Монастиреві
здобуте злото в сонмі молитов
ховати до пори. Гієн і левів
в людській подобі, тих, у шалі, хто
шматує і тіла, і правду вічну,
спинити зможе скарб. Я знак подам…

Кость Цимбаліст

А гетьманові ждати? Пересічний,
таких зигзагів не збагну. Шкода…

Теодор Ловецький

Свої закони в злота… Тут не просто:
запізнення і поспіх – до гріха,
зі своєчасним – янголи у гості,
ще й доля у розмаї – не в мохах,
а головне – прокляття не вертають
на поклики смертельної злоби.

Кость Цимбаліст

Хай так.

Теодор Ловецький

Угору! В книгу небокраю
вписати розділ нашої ходьби.


(завіса)


Третя дія

Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.




Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання
Зв'язок із адміністрацією


  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2016-02-07 12:09:00
Переглядів сторінки твору 1149
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (4.990 / 5.63)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.026 / 5.77)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.736
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми Композиції для сцени
ІСТОРИЧНЕ
Автор востаннє на сайті 2017.02.22 13:56
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Анна Віталія Палій (М.К./М.К.) [ 2016-02-07 15:52:00 ]
Які цікаві дійові особи!.. Цю постановку добре ввести у шкільну програму - художньо і повчально. Очевидно, зі сцени вражатиме... Велика майстерність - поєднати історичність, риму, легкість викладу і колоритність...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Богдан Манюк (М.К./М.К.) [ 2016-02-07 17:50:58 ]
Анно, дякую! Зіграв кілька ролей в аматорському театрі. В першу чергу опирався на цей досвід. Справді, дуже важлива легкість викладу, а відповідно сприйняття глядачем. Постояла в мене за спиною, коли писав, дочка, прочитала, а тоді каже: дітям в залі страшно буде.:)). Сумніваюся, бо теперішні діти, виховані на мультфільмах-жахах, нічого не бояться. Для мене важливо досягти гармонії в поєднанні реального світу, в якому живуть герої, і четвертого виміру, тобто світу невидимого, точніше такого, який відкривається не всім.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Шоха (М.К./М.К.) [ 2016-02-07 21:36:46 ]
Колись за цей твір Вас заставили би пройти сім кіл пекла, клясики понашивали б ярликів і виключили б зі своєї спілки, а нині реабілітували б (можливо і посмертно), і сказали б: на жаль у держави і в системі освіти немає коштів, аби популяризувати нашу історію на достойному рівні.
Але цур їм і пек їм. Проб'ємось.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Богдан Манюк (М.К./М.К.) [ 2016-02-07 22:18:10 ]
Я почав писати в кінці 80-х і тому, напевно, не потрапив у поле зору КДБ, якщо врахувати мою тодішню тематику. Згодом довідався, що не один з тернопільських авторів, що творили в 60-х - 70-х, були на допитах і знають, як виглядає комуністичне пекло. Теперішні захисники "руского міра" на зразок колишнього совіцького хочуть повернути таке бузувірство і ганебне приниження людської гідності. Але нічого в них не вийде - проб'ємось!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Роксолана Вірлан (Л.П./М.К.) [ 2016-02-08 02:32:15 ]
Вітаю, Богдане! Ви надзвичайно багатогранний поет, прозаїк, сценарист - палітра Ваша насичена та колоритна. ДЯкую за представлену композицію - з таким вишуканим містичним забарвленням...цікаво читається - на сцені зазвучить ще повнокровніше. Натхнень Вам подальших!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Богдан Манюк (М.К./М.К.) [ 2016-02-08 21:19:27 ]
Роксолано, дякую! Маю надію на сценічну постановку, щоправда, не професійним, а аматорським театром.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирослав Артимович (Л.П./М.К.) [ 2016-02-08 10:20:26 ]
Треба володіти неабиякою уявою для вибудовування такого сюжету. Тобі це притаманне.І майстерність викладу не викликає сумніву. Як читач -
кажу: "Захопливо!" Уявляю, як це дійство буде продемонстроване на сцені.
Успіху!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Богдан Манюк (М.К./М.К.) [ 2016-02-08 21:25:47 ]
Мирославе, дякую! Багато ще роботи залишається, але гадаю, що подужаю.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Балера (М.К./М.К.) [ 2016-02-08 17:51:34 ]
Дуже цікаво, Богдане! Є тут і сміх, і гріх, і інтрига, а також вболівання за добрих і чесних персонажів. З нетерпінням чекаю продовження!
Принагідно хочу привітати Вас із виходом збірки, про що мені стало відомо із ФБ.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Богдан Манюк (М.К./М.К.) [ 2016-02-08 21:34:24 ]
Олено, дякую!