ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.03.28
19:13
Фігаро - де?
Автор надзвичайно дотепної сатиричної казки «Коняка-розкаряка» Олекса Сушняк… Згадуючи цей твір, я завжди заходжуся сміхом, от і зараз не можу набрати тексту. Але нічого не цитуватиму, оскільки в моєму будинку мешкає чимало дітей і людей
Автор надзвичайно дотепної сатиричної казки «Коняка-розкаряка» Олекса Сушняк… Згадуючи цей твір, я завжди заходжуся сміхом, от і зараз не можу набрати тексту. Але нічого не цитуватиму, оскільки в моєму будинку мешкає чимало дітей і людей
2024.03.28
17:27
Біжу до себе крізь туман...
Крізь дощ біжу, крізь пересуди…
Біжу один… самообман -
Такі ми вже музиколюби.
Нема розмов, одні пісні
І без кінця і без початку…
Чи то двірні, чи то лісні -
Колись згодяться на посадку…
Крізь дощ біжу, крізь пересуди…
Біжу один… самообман -
Такі ми вже музиколюби.
Нема розмов, одні пісні
І без кінця і без початку…
Чи то двірні, чи то лісні -
Колись згодяться на посадку…
2024.03.28
17:01
Михайло в тіснім кубрику сидів.
Там, нагорі негода лютувала.
Хоч лютий та зима не відступала
І вітер дико у трубі гудів.
У кубрику, хоч тепло й не було
Та все ж тепліше, вітер не проймає.
Сидить Михайло, а думки у краї,
Де рідне загубилося село.
Там, нагорі негода лютувала.
Хоч лютий та зима не відступала
І вітер дико у трубі гудів.
У кубрику, хоч тепло й не було
Та все ж тепліше, вітер не проймає.
Сидить Михайло, а думки у краї,
Де рідне загубилося село.
2024.03.28
14:27
Стежки дитинства пролягали полем,
Вони зеленими стрічками жваво вИлись,
Їх гріло сонячне гаряче коло.
На цій землі зростали ніжні теплі крила.
Весна: кульбаб легкі чуби літали,
Червоних маків трепетали влітку щічки.
Пшеничні ниви позирали в далі.
Вони зеленими стрічками жваво вИлись,
Їх гріло сонячне гаряче коло.
На цій землі зростали ніжні теплі крила.
Весна: кульбаб легкі чуби літали,
Червоних маків трепетали влітку щічки.
Пшеничні ниви позирали в далі.
2024.03.28
14:03
Минуле вже не повернути.
Що гіркі плоди гріха, що гіркі ті муки.
Я знаю лише роки дадуть забути мої гріхи на сповіді,
Бо демон не може знати ані думок,
ані глибин моєї душі
А може не забуду свої гріхи,
Бо демон не дасть забути
Ті приховані гріх
Що гіркі плоди гріха, що гіркі ті муки.
Я знаю лише роки дадуть забути мої гріхи на сповіді,
Бо демон не може знати ані думок,
ані глибин моєї душі
А може не забуду свої гріхи,
Бо демон не дасть забути
Ті приховані гріх
2024.03.28
13:26
Стікаю лавою
ув океан віршастості,
де вправно плаваю
без акваланга й ластів я.
В роздолля римами
полуменисто дмухаю.
Чуття нестримані
ув океан віршастості,
де вправно плаваю
без акваланга й ластів я.
В роздолля римами
полуменисто дмухаю.
Чуття нестримані
2024.03.28
13:12
Харківські сльози, серпневі краплинки,
Ллються на листя живе.
Хмарка у небі, як біла хустинка,
Тихо в майбутнє пливе.
Харківські сльози - це звуки тривоги,
Ті, що розколюють сон.
Харкове! Буде твоя Перемога!
Ллються на листя живе.
Хмарка у небі, як біла хустинка,
Тихо в майбутнє пливе.
Харківські сльози - це звуки тривоги,
Ті, що розколюють сон.
Харкове! Буде твоя Перемога!
2024.03.28
11:28
Все залежить - де і з ким…
Хто і що запропонує…
- А чому вас поміж тим
Хто небудь не замалює?
Все залежить від числа
І від вашої вимови…
- А чому якась строфа
Хто і що запропонує…
- А чому вас поміж тим
Хто небудь не замалює?
Все залежить від числа
І від вашої вимови…
- А чому якась строфа
2024.03.28
10:38
Герой цього вірша - сучасний французький драматург, письменник і філософ Ерік-Емманюель Шмітт.
До речі, у його п‘єсі «Загадкові варіації», що з незмінним успіхом іде на сцені київського Молодого театру, одну з головних ролей першим зіграв у свій час Ален
До речі, у його п‘єсі «Загадкові варіації», що з незмінним успіхом іде на сцені київського Молодого театру, одну з головних ролей першим зіграв у свій час Ален
2024.03.28
08:14
Горіхи розпустили чорні крила
( Воронячі!) на вЕльон аличі,
У сні стоять, весна не розбудила,
І треться в гіллі голому Ярило,
Брунькам тугим тепло віддаючи.
Цілує кожну пристрасно, бо хоче
Зацілувати так, щоб і чалма
( Воронячі!) на вЕльон аличі,
У сні стоять, весна не розбудила,
І треться в гіллі голому Ярило,
Брунькам тугим тепло віддаючи.
Цілує кожну пристрасно, бо хоче
Зацілувати так, щоб і чалма
2024.03.28
05:54
Небо досміялося до сліз.
Тиша верховодила до грому, –
Жінці відмовляю навідріз
Навіть носа висунути з дому.
Блискає у хмарах і гримить
Гучно та невисоко, – надворі
Сірості скорилася блакить
І сьогодні не отак, як вчора.
Тиша верховодила до грому, –
Жінці відмовляю навідріз
Навіть носа висунути з дому.
Блискає у хмарах і гримить
Гучно та невисоко, – надворі
Сірості скорилася блакить
І сьогодні не отак, як вчора.
2024.03.27
22:08
Не може бути чоловік поганим, якщо із птаством розмовляє спозарана.
Достоту не відомо ще, по кому потомні вивчатимуть нашу епоху:
по президентах чи по тобі самому?
Ні, не регочучи на кутні, а з болем в серці можна й гудить,
бажаючи добра в майбутнім.
2024.03.27
22:03
Так пахло небом, небом пахло так,
Коли разом ми випурхнули в поле…
Уперше цілувалися, відтак
Тут буде, вибачай, не до престолу…
Такими ідучи у білий світ
Блукати внім не довго, запевняю:
Весна і є той самий свіжий хіт,
Яким ідуть удвох до свого ра
Коли разом ми випурхнули в поле…
Уперше цілувалися, відтак
Тут буде, вибачай, не до престолу…
Такими ідучи у білий світ
Блукати внім не довго, запевняю:
Весна і є той самий свіжий хіт,
Яким ідуть удвох до свого ра
2024.03.27
22:00
На згарищах відлуння тих страхіть…
Ще й запевнятимуть в любові повоєнній
Дай Боже нашим правнукам узріть
Що це той самий приспів від Гієни…
І діда заспівали і мене
Свої й чужі, ну словом - потруїли…
А ми ще ті… і нам не "каби де…"
У нас свої для
Ще й запевнятимуть в любові повоєнній
Дай Боже нашим правнукам узріть
Що це той самий приспів від Гієни…
І діда заспівали і мене
Свої й чужі, ну словом - потруїли…
А ми ще ті… і нам не "каби де…"
У нас свої для
2024.03.27
10:27
У білому вінку всміхалась юна вишня,
Птахи кружляли з піснею весни.
І сонце життєдайне піднімалось вище,
Пливли на небі хмар легкі човни.
А він дивився у дівочі сині очі,
В яких бриніла райдужна краса.
І білий світ здавався чистим і урочим.
Птахи кружляли з піснею весни.
І сонце життєдайне піднімалось вище,
Пливли на небі хмар легкі човни.
А він дивився у дівочі сині очі,
В яких бриніла райдужна краса.
І білий світ здавався чистим і урочим.
2024.03.27
08:44
Краплин дрібних у ранку сірім дотик,
І слід вологий на долоньках трав.
Та світить кущ, що видається жовтим,
Загубленим з учора клаптем шовку,
Який від сонця вітер відірвав.
Застлало небо, й дОнизу провисло
Суцільне підволожене сукно,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...І слід вологий на долоньках трав.
Та світить кущ, що видається жовтим,
Загубленим з учора клаптем шовку,
Який від сонця вітер відірвав.
Застлало небо, й дОнизу провисло
Суцільне підволожене сукно,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
2024.03.26
2024.02.08
2023.12.19
2023.11.15
2023.10.26
2023.07.27
2023.07.15
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Михайло Десна (1967) /
Проза
Шкільна тема
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Шкільна тема
1.
Можливо, варте вашої уваги.
"Шкільні" уроки не завжди є уроками в повному розумінні цього терміну. Мова не про окремих учнів, чиї «навчальні досягнення» не зовсім відповідають «амбіціям» їх батьків. Можна, звичайно, говорити нісенітниці про те, як учитель заходить у клас, а на нього чекають не діти – самі янголи: уважні, слухняні, слова на льоту схоплюють. І всі до єдиного!
Міф.
Мова про «невдячні», «черстві» дитячі душі, з вибриками яких неможливо боротися, не те, щоб чогось навчити, - міф. Хто-хто, а саме діти здатні почути і слушне слово, і відгукнутися на благочинний заклик, і навчитися навіть тому, чого іноді не здатен навчити і вчитель.
Побутує «неписане» правило: вчитель – господар уроку.
Дійсно «побутує»…
Я такий господар свого уроку, як і водій тролейбуса – свого маршруту. З першого погляду, нібито нормально. Маршрут – навчальна програма, зупинка - переведення учнів до наступного класу, кінцева зупинка - випускний. А далі – кому що: «автовокзал», «залізниця», «аеропорт».
Чому ж тоді більшість моїх колег, серед яких багато достойних учителів, займаються освітянським «таксуванням», тобто репетиторством? Наберуть «у салон свого таксі» кількох учнів і без «бути прив’язаним до тролейбусної лінії» готують охочих до ЗНО. Правда, «освітянська послуга» платна.
Відчуваєте різницю?
Обернена сторона місяця, панове дорослі (тобто навчально-виховного процесу)! Мало того, що ви утримуєте школу (батьківські фонди, букети вдячності, народна любов і т. п.), ви ще й паралельно до «тролейбусного» варіанту навчання свого чада супроводжуєте його предметним «таксі»… І не одним!
Національний монополіст знань, улюблене міністерство, розмахує атестатом, як депутат мандатом. Там, де у міністерства мало бути серце, - виключно вираз обличчя суворого й вимогливого вчителя. Отримати від такого добродія сертифікат на 200 балів – все одно, що «верблюду пройти через вушко голки», при чому «голка» - не фортифікаційного призначення.
Факт. Після Мойсея до появи Предтечі в єврейського народу не було пророка. Його місце посіли книжники. Так «накрутили» закони, що лише Христос-Спаситель не тільки дотримався всіх «приписів» і «канонів», а і зробив із митаря апостола (читай учителя).
Освітянське «сіяти розумне, добре, вічне» заклали Ушинський, Сухомлинський, Макаренко…
Минулося.
Систематизація навчального процесу, запровадження інноваційних технологій з метою надання якісних освітянських послуг і можливості самореалізації особистості в умовах розвитку сучасного суспільства, його інтеграції у світовий простір…
У цьому реченні є хоч крапля душі?
Чи це «комп’терна програма”, «логін» і «пароль» якої мені , по-людськи, не зрозумілі. А дітям – і того більше.
Але тут іще один «освітянський» гравець з’являється “на полі» - міністерство фінансів. Шкільний журнал (як документ) є не тільки журналом обліку відвідування учнями школи та оцінювання їх навчальних досягнень, а й підставою для нарахування зарплати вчителя. Нема запису в журналі – не проводився урок. А якщо КАЛЕНДАРНО не виходить відповідна кількість годин? Не може бути! У випадку, коли уроки не проводяться через те, що, наприклад, серед тижня – святковий день, навчальна програма виконується за рахунок ущільнення тем. «Ущільнення» - який присмак має це слово! Увесь «тролейбус» ущільнюється, а потім - на редути стовідсоткового ЗНО з усіма золотими та срібними медалями «за особливі успіхи в навчанні» радісного випускника.
А тут раптом карантин оголосили: грип!
На відміну від людини грип до школи йде охоче.
Агов, міністерство! Врахуєш це? Оперативно скорегуєш завдання ЗНО? Ні?!
А ви, ваша фіскальна величносте, зважите на те, що фізично (хіба що уроки триватимуть до ночі) неможливо виконати програми? Теж ні…
Ущільнююсь.
Слава Богу – ми не лікарі.
Слава Богу – діти талановиті.
Слава Богу!
І батькам слава!
Нумо уявіть собі, як проводився б футбольний матч, якби процедура його проведення була тотожною «освітянським послугам»…
2.
Відбувається матч команд Першої ліги за право виходу до наступної, Вищої (університетської), та нагородження кращих футболістів Золотою та Срібною медалями.
Я як головний суддя матчу суворо попереджений, що гра має тривати рівно 90 хвилин (і ні хвилини більше!). Інакше не отримаю гонорару.
Зрозумів.
Оренда футбольного поля не передбачає зайвих затрат із бюджету міста. Не хочеться компенсувати заробленим.
Даю свисток.
Футболісти обізнані з правилами гри не гірше за мене. Все залежить від їх навичок, бажання та, можливо, фарту. Ось тільки є одне «але»…
Семінар-практикум тренерів команд I ліги з питання «Удосконалення методики виконання футбольного прийому» має бути проведений на базі стадіону під час відкритого матчу. Хлопці були попереджені завчасно. Суддя теж. Запрошені зі своїх стадіонів тренери вишикувались край бокової лінії в очікуванні показового виконання футбольного елементу.
Фіксую дрібний фол. Заздалегідь підготовлений спортсмен (воротар супротивника відповідно теж попереджений) підходить до «точки» виконання розіграшу разом зі своїм візаві, котрий має виявитись «телепнем»… Рукою кидаю м’яч. «Віртуоз» заволодіває м’ячем, пробиває.
Гол правильний. Показую на центр поля. 1 – 0.
Практична частина семінару завершена, обговорення переноситься (для тренерів) до приміщення.
А гра триває далі.
Смарагдовий газон нагадує шкільну дошку. Не магічною привабливісті…
Через резервного суддю (у навушник) під час проведення матчу надходить розпорядження федерації футболу «Про вшанування під час футбольного матчу належної пам’яті футболістів Київського «Динамо», які в часи II світової війни зіграли Матч смерті з фашистами хвилиною мовчання».
Зупиняю гру, підкликаю до себе обох капітанів.
Хвилина мовчання.
Гра поновлюється… Але добігає кінця перший тайм. Свисток. Перерва (канікули).
Раптом в одній із роздягалень кількох хлопців з якогось дива, як кажуть, пронесло. Вирішено було затримати поновлення гри, допоки медики не оглянуть футболістів обох команд та не з’ясують, чи часом не епідемія це якась? На щастя, обійшлось. Але багато часу сплинуло.
Команди виводжу на другий тайм і одразу даю зрозуміти футболістам, що офіційно триває 78 хвилина матчу (ущільнююсь). Прошу хлопців не розслаблятись, а таки дограти матч до кінця.
Хлопці побігли…
Тренерам обох команд незабаром довелося зняти з гри найспортивніших своїх вихованців, замінивши їх іншими гравцями. «Найспортивніші» мали одразу (паралельно проводилися змагання) приєднатися до III етапу олімпійських змагань (обласний тур) зі спортивної ходьби. А на хлопців розраховують.
Залишилися догравати… теж хороші футболісти.
І все-таки одному «фе» вдалося пробитися до воріт суперника і вийти на ударну позицію. Однак захисник «поклав його на поле».
Призначаю штрафний удар.
Попередньо ознайомлений, що в команді, яка отримала право на штрафний, є претендент на Золоту медаль. Показавши, що удар відбудеться після свистка, я негайно побіг до воріт, у які пробиватимуть, жену воротаря до дальної від потенційної траєкторії польоту м’яча штанги, після чого відповідною пінкою проводжу біля його ніг лінію.
Удар…
Гол!
Претендент на Золоту медаль проводить у ворота суперника такий важливий для команди в кінці матчу гол.
Один - один.
Фінальний свисток.
Якби по завершенні цього матчу я потрапив би на батьківські збори, то, певно, поцікавився б, чи хотіли б і батьки пограти у такий футбол?
13.02.2016
Можливо, варте вашої уваги.
"Шкільні" уроки не завжди є уроками в повному розумінні цього терміну. Мова не про окремих учнів, чиї «навчальні досягнення» не зовсім відповідають «амбіціям» їх батьків. Можна, звичайно, говорити нісенітниці про те, як учитель заходить у клас, а на нього чекають не діти – самі янголи: уважні, слухняні, слова на льоту схоплюють. І всі до єдиного!
Міф.
Мова про «невдячні», «черстві» дитячі душі, з вибриками яких неможливо боротися, не те, щоб чогось навчити, - міф. Хто-хто, а саме діти здатні почути і слушне слово, і відгукнутися на благочинний заклик, і навчитися навіть тому, чого іноді не здатен навчити і вчитель.
Побутує «неписане» правило: вчитель – господар уроку.
Дійсно «побутує»…
Я такий господар свого уроку, як і водій тролейбуса – свого маршруту. З першого погляду, нібито нормально. Маршрут – навчальна програма, зупинка - переведення учнів до наступного класу, кінцева зупинка - випускний. А далі – кому що: «автовокзал», «залізниця», «аеропорт».
Чому ж тоді більшість моїх колег, серед яких багато достойних учителів, займаються освітянським «таксуванням», тобто репетиторством? Наберуть «у салон свого таксі» кількох учнів і без «бути прив’язаним до тролейбусної лінії» готують охочих до ЗНО. Правда, «освітянська послуга» платна.
Відчуваєте різницю?
Обернена сторона місяця, панове дорослі (тобто навчально-виховного процесу)! Мало того, що ви утримуєте школу (батьківські фонди, букети вдячності, народна любов і т. п.), ви ще й паралельно до «тролейбусного» варіанту навчання свого чада супроводжуєте його предметним «таксі»… І не одним!
Національний монополіст знань, улюблене міністерство, розмахує атестатом, як депутат мандатом. Там, де у міністерства мало бути серце, - виключно вираз обличчя суворого й вимогливого вчителя. Отримати від такого добродія сертифікат на 200 балів – все одно, що «верблюду пройти через вушко голки», при чому «голка» - не фортифікаційного призначення.
Факт. Після Мойсея до появи Предтечі в єврейського народу не було пророка. Його місце посіли книжники. Так «накрутили» закони, що лише Христос-Спаситель не тільки дотримався всіх «приписів» і «канонів», а і зробив із митаря апостола (читай учителя).
Освітянське «сіяти розумне, добре, вічне» заклали Ушинський, Сухомлинський, Макаренко…
Минулося.
Систематизація навчального процесу, запровадження інноваційних технологій з метою надання якісних освітянських послуг і можливості самореалізації особистості в умовах розвитку сучасного суспільства, його інтеграції у світовий простір…
У цьому реченні є хоч крапля душі?
Чи це «комп’терна програма”, «логін» і «пароль» якої мені , по-людськи, не зрозумілі. А дітям – і того більше.
Але тут іще один «освітянський» гравець з’являється “на полі» - міністерство фінансів. Шкільний журнал (як документ) є не тільки журналом обліку відвідування учнями школи та оцінювання їх навчальних досягнень, а й підставою для нарахування зарплати вчителя. Нема запису в журналі – не проводився урок. А якщо КАЛЕНДАРНО не виходить відповідна кількість годин? Не може бути! У випадку, коли уроки не проводяться через те, що, наприклад, серед тижня – святковий день, навчальна програма виконується за рахунок ущільнення тем. «Ущільнення» - який присмак має це слово! Увесь «тролейбус» ущільнюється, а потім - на редути стовідсоткового ЗНО з усіма золотими та срібними медалями «за особливі успіхи в навчанні» радісного випускника.
А тут раптом карантин оголосили: грип!
На відміну від людини грип до школи йде охоче.
Агов, міністерство! Врахуєш це? Оперативно скорегуєш завдання ЗНО? Ні?!
А ви, ваша фіскальна величносте, зважите на те, що фізично (хіба що уроки триватимуть до ночі) неможливо виконати програми? Теж ні…
Ущільнююсь.
Слава Богу – ми не лікарі.
Слава Богу – діти талановиті.
Слава Богу!
І батькам слава!
Нумо уявіть собі, як проводився б футбольний матч, якби процедура його проведення була тотожною «освітянським послугам»…
2.
Відбувається матч команд Першої ліги за право виходу до наступної, Вищої (університетської), та нагородження кращих футболістів Золотою та Срібною медалями.
Я як головний суддя матчу суворо попереджений, що гра має тривати рівно 90 хвилин (і ні хвилини більше!). Інакше не отримаю гонорару.
Зрозумів.
Оренда футбольного поля не передбачає зайвих затрат із бюджету міста. Не хочеться компенсувати заробленим.
Даю свисток.
Футболісти обізнані з правилами гри не гірше за мене. Все залежить від їх навичок, бажання та, можливо, фарту. Ось тільки є одне «але»…
Семінар-практикум тренерів команд I ліги з питання «Удосконалення методики виконання футбольного прийому» має бути проведений на базі стадіону під час відкритого матчу. Хлопці були попереджені завчасно. Суддя теж. Запрошені зі своїх стадіонів тренери вишикувались край бокової лінії в очікуванні показового виконання футбольного елементу.
Фіксую дрібний фол. Заздалегідь підготовлений спортсмен (воротар супротивника відповідно теж попереджений) підходить до «точки» виконання розіграшу разом зі своїм візаві, котрий має виявитись «телепнем»… Рукою кидаю м’яч. «Віртуоз» заволодіває м’ячем, пробиває.
Гол правильний. Показую на центр поля. 1 – 0.
Практична частина семінару завершена, обговорення переноситься (для тренерів) до приміщення.
А гра триває далі.
Смарагдовий газон нагадує шкільну дошку. Не магічною привабливісті…
Через резервного суддю (у навушник) під час проведення матчу надходить розпорядження федерації футболу «Про вшанування під час футбольного матчу належної пам’яті футболістів Київського «Динамо», які в часи II світової війни зіграли Матч смерті з фашистами хвилиною мовчання».
Зупиняю гру, підкликаю до себе обох капітанів.
Хвилина мовчання.
Гра поновлюється… Але добігає кінця перший тайм. Свисток. Перерва (канікули).
Раптом в одній із роздягалень кількох хлопців з якогось дива, як кажуть, пронесло. Вирішено було затримати поновлення гри, допоки медики не оглянуть футболістів обох команд та не з’ясують, чи часом не епідемія це якась? На щастя, обійшлось. Але багато часу сплинуло.
Команди виводжу на другий тайм і одразу даю зрозуміти футболістам, що офіційно триває 78 хвилина матчу (ущільнююсь). Прошу хлопців не розслаблятись, а таки дограти матч до кінця.
Хлопці побігли…
Тренерам обох команд незабаром довелося зняти з гри найспортивніших своїх вихованців, замінивши їх іншими гравцями. «Найспортивніші» мали одразу (паралельно проводилися змагання) приєднатися до III етапу олімпійських змагань (обласний тур) зі спортивної ходьби. А на хлопців розраховують.
Залишилися догравати… теж хороші футболісти.
І все-таки одному «фе» вдалося пробитися до воріт суперника і вийти на ударну позицію. Однак захисник «поклав його на поле».
Призначаю штрафний удар.
Попередньо ознайомлений, що в команді, яка отримала право на штрафний, є претендент на Золоту медаль. Показавши, що удар відбудеться після свистка, я негайно побіг до воріт, у які пробиватимуть, жену воротаря до дальної від потенційної траєкторії польоту м’яча штанги, після чого відповідною пінкою проводжу біля його ніг лінію.
Удар…
Гол!
Претендент на Золоту медаль проводить у ворота суперника такий важливий для команди в кінці матчу гол.
Один - один.
Фінальний свисток.
Якби по завершенні цього матчу я потрапив би на батьківські збори, то, певно, поцікавився б, чи хотіли б і батьки пограти у такий футбол?
13.02.2016
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію