ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Олександр Сушко
2018.10.18 07:48
Дало небо дрібочку таланту,
Люди шепчуть: "Віршик не такий.
Пишеш про земне. Тра вище брати,
Не для інтернету - на віки.

Мову поміняй, шульгаву руку,
Тоніка не модна - є верлібр.
Від сатири графоманам мулько,

Віктор Кучерук
2018.10.18 01:52
Т. І...
Була б чужа - тоді не говорили,
Як явір із калиною в гаю, -
Тобі розмови повертають сили,
Мене - ведуть у молодість мою.
Тож радості ще більшої не треба,
Сполоханим надією серцям,
Ні від шептань, при зустрічах, де-небудь,

Володимир Бойко
2018.10.18 00:54
Не бачать ані виходу, ні входу,
Не відчувають власної ганьби,
Оті, що обирають несвободу,
Оті, котрі зреклися боротьби.

Всі фігові листки прибрала осінь,
І кожен має те, що заслужив.
Свобода не потрібна малоросам,

Галина Кучеренко
2018.10.17 21:03
«Новітня» «українська» школа -
Педагогічний формалізм:
Навчання мовою - довкола!..
В перервах - русскій реалізм.

Між вчителями, при розмові,
І з учнями - не чути мови,
Батьківські збори чи нарада -

Сонце Місяць
2018.10.17 19:56
хто заперечив би
глуз макабричний дещо
хай не суціль скарби
але й бували речі

де у яких млинах
фабричках палітурнях
ревний зірковий прах

Олександр Олехо
2018.10.17 18:38
Відкоркую пляшку ночі,
прийдуть випити охочі:
думи-тлуми, споминання,
тиші чорної мовчання.
Потім ранок – час похмілля.
Наливає осінь зілля.
Небо тихе і прозоре
розчиняє сиві зорі.

Іван Потьомкін
2018.10.17 11:32
Як на мене, він народився не в ту епоху. Було б це 17-18 століття, і ми б знали не Івана Сірка чи Костя Гордієнка, а Толю Григоренка. Так і бачу його на коні, з шаблюкою поперед таких, як і він сам, козарлюг. Щоправда, набагато грамотнішим , вільної хв

Світлана Майя Залізняк
2018.10.17 11:06
Затягнуті у корсети -
на фоні ножів та кіс -
прабабці убивць, поетів,
міцнющий пахкий заміс.

Втирали носи віскряві,
спиняли навалу хвиль...
Завдячую вам появі,

Олена Багрянцева
2018.10.17 10:40
Їм не спиться удвох. Знову осінь мандрує по вулицях.
Він розкаже їй все, рознесе міріади порад.
Кане в Лету жура і неспокій безпечно забудеться.
Буде литись пітьма, як гарячий густий шоколад.
І затисне вона у долонях бажання серпанкові.
Закарбує цю м

Володимир Бойко
2018.10.17 10:31
Мавпи людиноподібні
На людину не подібні.

Проти «русского Гаврилы»
Нишкне будь-яка горила.

І пішли дурні мартишки
За кавалок кишки пішки.

Катерина Боброк
2018.10.17 10:16
реєстровий янголе-характернику розпали-но люльку
востаннє пасивно вдихну твою дим-душу усіма ярами
де любов - там прилади з ладу в розбите скло і ртуть в кульках
там незміряне серце від землі здійнялось вітрами

сьогодні я таки зняла з себе білу ви

Любов Бенедишин
2018.10.17 09:28
Шиплять самозванці,
човпуть посланці:
«Не так
ти тримаєш перо у руці.
Не ті в тебе:
почерк, чорнило, папір, –
тому й заблукала
між вір і зневір.

Юрій Лазірко
2018.10.17 07:29
не шукаю зручності
і вигоди
та й до Бога
серце недовиходив
обираю входи
де є виходи
оживляю те
що раптом вигадав

Віктор Кучерук
2018.10.17 06:12
Т. І...
Не дивись винувато на мене
І не згадуй тепер спроквола,
Як палала в коханні шаленім,
Та згоріти дотла не змогла.
Не дивися на мене печально,
Зі сльозами провини в очах, –
Розумію твій біль і повчально

Олександр Сушко
2018.10.17 03:38
В Ерато дар лежить на терезах,
Вирішує чи дати... довго судить.
А я сузір'я слів у небесах
Пасу і кличу:- Забирайте, люди!

Звела нас доля чи щасливий рок?
Це ключ до раю чи бандитська фомка?
Не відпуска від себе ні на крок,

Ночі Вітер
2018.10.16 19:50
Твій слід загубиться вночі
І ранком вмре.
Трава прим’ята оживе,
Забуде все.

І тільки в росах сміх і гріх –
Твоя сльоза.
Віддай мені, віддай мені
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Мессір Лукас
2018.10.14

Аліна Волошина
2018.10.06

Осінній Володимир
2018.10.06

Оксана Котвицька
2018.09.29

Людмила Бай
2018.09.27

Катерина Боброк
2018.09.25

Сергій Царенко
2018.09.23






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Володимир Ляшкевич / Вірші / Просто лірика

 Осінні станси   

Марії Ляшкевич

Образ твору І
Ось і закінчилось літо, і погляд світила хмурий
набрався такої жовчі, що і сліпі амури
побігли зі шхун небесних, ввергаючись у квартири
дам позашлюбного віку, з тих, що не втратили віри.
ІІ
І передчуття - усі ми за хвилю до катастрофи;
що осені вельми личить багряний вінець Голгофи;
і знову не запалити усе, що весною згасло,
коли у незгоднім серці п’янке розпинав бунтарство.
ІІІ
О груди мої напевно взірець удатної вдачі,
затиснуті грубо в лати сердечної недостачі,
подібні нутру пустелі: піски, буревії, скелі,
де вибілені останки біліші за більма стелі.
ІV
І опусканням повіки, ковтає пейзажі сутінь -
осонне часів снодійне з уяви свинцем до суті,
палаючої барвисто за мареннями і снами –
не взята Ахіллом Троя клубочиться за димами.
V
А далі одвічне: “бути - не бути”, мотиви ліні,
зізнання плодів, і відчай не даних сюжету ліній,
і шелести під ногами, позамість над головою –
немов у “не бути” вихід, щоб “знову” - хоча б травою.

З тобою уже не бути, хіба що опісля смерті -
не склавши пасьянсу долі, віддатися круговерті,
і не перейматись більше стосунками злив і тіла,
якому моя присутність, як крони, осточортіла.
VІІ
Примарні зітхання. Осінь! Знеболювати до тями,
знайшовши себе на карті з тривимірними осями,
закласти в зіниці келих, довіритись кругозору,
аби сивину сприйняти за елемент декору.


2005



© Copyright: Володимир Ляшкевич, 2005


Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.




Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання
Зв'язок із адміністрацією


  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2007-05-01 15:27:42
Переглядів сторінки твору 3775
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 5.223 / 5.5  (5.154 / 5.53)
* Рейтинг "Майстерень" 5.217 / 5.5  (5.151 / 5.53)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.803
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми Поезія Необароко, Неокласицизму, Неореалізму
Станси і новостанси
Автор востаннє на сайті 2018.10.07 16:34
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Лариса Вировець (М.К./М.К.) [ 2007-05-01 23:51:56 ]
Може, я й не маю рації, але мені здається, що "закінчилось" — має бути на И наголос, а зараз прочитується інакше. Чи я не так читаю...
І ще "глядіти між каблучками" — ?
Каблучка - це кільце на пальці. Між каблучками — чи між жіночими підборами? Чи я вже відстала від нових мовних правил, і слово "каблучок" існує в українській мові? Бо десь я вже бачила ті каблучки.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Ляшкевич (М.К./М.К.) [ 2007-05-02 13:10:30 ]
Дякую, колеги! Я не уважно переглянув написаний раніше вірш. :(
Зрештою, наголос у "закінчилось" може бути двоякий? Здається, Ларисо, тут наголос на і допустимий.
Щодо каблучків (я вживав це слово швидше інтуїтивно), то підозрілим мені видається саме такий словотвір від "каблук". Виявилося, це цікавий збіг двох ідей: - каблук, як архітектурна деталь (дерев’яний конструктивний елемент), і каблучки, як підбори на жіночому взутті, що трохи в'яжеться із попереднім (і шелест попід ногами позамість “над головою”).

А "останки" – виглядають як безумовний недогляд :(
Звичайно, краще ніби "залишки", або "рештки", але їх, схоже, не вдасться вписати в конструкцію вірша. Утім, у тлумачному словнику є і “останки”, напевно від “останнє”.

Є, звісно, й інші проблемки (позамість, і інше...), але щоб їх виправити, потрібний був інший формат існування твору, більш публічний. :)
Дякую, Ларисо, Зеню, Юрію за корисну для твору увагу. Вважаю, що піде на користь :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
(Л.П./Л.П.) [ 2007-05-18 17:06:44 ]
Чому Ви так часто звертаєтесь до традиційних форм написання? Це - цікаво, Ви, напевно, останій із могікан, хто намагається у своїму доробку зібрати усю традицію віршування - від античних класиків до романтиків. у Ваших текстах тепер багато роздумів про речі, як прийнято називати вічними. Цим Ви мені нагадуєте Омара Хайяма))))

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Ляшкевич (М.К./М.К.) [ 2007-05-18 18:15:15 ]
Дякую Наталю за приємні паралелі. :)
Цікаво, те, що для модерністів вважається неприпустимим - собою когось нагадувати, для "традиціоналістів" - неодмінний атрибут творчої гідності?
А щодо могікан, то на мою думку, сьогодні модернізм ще більше, ніж раніше нагадує резервацію - суспільну резервацію. Товсті стовбури мистецьких традицій огинають ці утворення і линуть вгору далі.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
(Л.П./Л.П.) [ 2007-05-18 19:46:24 ]
От не погоджусь з Вами з приводу неприпустимості когось нагадувати. Тут Ви, як я розумію, маєте на увазі форму. Форма - річ повторювана, і модерністи цього не уникнуть. А теми, зрештою, одні й ті самі....Тому, гадаю, модерністи, як і традиційники будуть завжди, як і ця вічна дискусія))))

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Ляшкевич (М.К./М.К.) [ 2007-05-18 20:23:33 ]
Та ні, я маю на увазі саме зміст, основа-основ - поглиблення свого сприйняття, своєї віддачі. А формальні речі від нас не залежать, з ними повний автоматизм (раз ідеальна форма тут вже наперед задана Творцем), знай наповнюй її осягнутим змістом?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
(Л.П./Л.П.) [ 2007-05-19 18:14:21 ]
тобто Ви гадаєте, що модерністи не можуть писати глибоко, а тільки поверхнево? що вони не можуть осягнути того, що розуміють традиційники через свою вічну боротьбу з усім навколишнім?

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
(Л.П./Л.П.) [ 2007-05-24 16:30:52 ]
тобто, я розумію, що справжній поет - це не борець, а спостерігач? а де тоді поезія? в тому, що ми називаємо речі своїми іменами і не прагнемо щось змінити? я завжди думала, що поезія там, де опір, а не споглядання,зрештою, навіть у снах ми боремось проти того, що діється з нами насправді....

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Ляшкевич (М.К./М.К.) [ 2007-05-25 13:45:40 ]
Чому ж? Справжній поет може бути справжнім бійцем. Передусім із собою, а в юні роки - зі всім на світі :)
Напевно ми розуміємо під справжнім поетом одне і теж - Людину не одного-двох вдалих віршів, чи там багатьох копій від одного вдалого, а майстра цілих поетичних світів. Очевидно, якби поет (в ідеалі) мав справу тільки з речами Божественними, то борцем йому б ніяк не випадало би бути, але є ще і суспільство, яке мов маятник, по один, чи по другий бік від животворних традицій. Тому одні кричать "на ліво!", інші, більш передбачливі (але не надто далекоглядні) - "на право"! Так і повинно бути в молодості, але з часом потрібно з цим у собі боротися. :) Бо так звана старість - людський максимум тут, на землі, в т.ч. і творчий. І куди цей погляд направлений? Якщо він існує, то направлений глибоко у себе. Що юним здається вкрай бездіяльним, немічним і т.д. :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
(Л.П./Л.П.) [ 2007-05-25 23:53:15 ]
ні,юним так не здається. Беручи до уваги усе вами сказане, в мене виникла думка, що між традиційниками і модерністами немає жодної різниці, окрім вікової. Зрештою. це справа часу, не більше. Юні, особливо сучасні юні, якраз заглиблені у себе, і взагалі зараз мало-хто бореться. Прийшов час інфантилізму і внутрішньої боротьби з внутрішніми ж силами. Тому межі стираються, і кожен сам за себе. Хоча, так напевно, було завжди...

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Ляшкевич (М.К./М.К.) [ 2007-09-05 20:23:40 ]
Згідний, Наталю, - так було завжди і зі всіма, - цікава закономірність, правда? :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
(Л.П./Л.П.) [ 2007-09-12 18:48:55 ]
правда, а Ви тоді хто - традиційник, який колись був модерністом? чи Ви завжди любили класику? з чим боретесь і що поборюєте?

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Ляшкевич (М.К./М.К.) [ 2007-09-13 16:39:43 ]
Саме так, Наталю, - який колись був модерністом (за часів СРСР хто ним тільки не був :)
Але, класику доводиться поважати, бо не має жодного сенсу змінювати існуючі значення, наприклад, слів. І є бажання, аби слова в рядках були на своєму місці, і були вкрай зрозумілі для мене самого. При цьому, із цілком зрозумілих слів, можна прясти таке мереживо думок, яке далеко не нагадуватиме сухий класицизм. І це, напевно, і є розвитком мистецтва поезії? І цим, напевно, володіють кращі із поетів, - особливо вирізнявся таким ткацтвом - Йосиф Бродський.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Ляшкевич (М.К./М.К.) [ 2008-08-18 09:34:26 ]
Тут Наталю ви зачепили, як на мене, важливе світоглядне питання. Кажучи коротко, є думка, що світи, як індивідуальні, так і наші спільні, не до кінця сотворені Господом. І їх дано досотворювати нам, людям. І саме цим зване займатися Мистецтво, і саме це руйнує псевдомистецтво...
Безумовно, відчуття причетності до процесу Сотворіння і є щастям, а до руйнації - нещастям...
За часів більшовизму-соціалізму, наприклад, ставилося завдання сотворення певного ( в ідеалі - справедливого) світу. Цей світ творили, але він так і не був створений. Напевно тому, що в основному користувались не Божественними атрибутами (Любов, Творчість, Свобода), а викривленими їх політичними проекціями (пролетінтернаціоналізм,соцзаконність, коммораль?)...