Хоч моїх 5 копійок будуть, як завжди, зайвими, зауважу, що розгорнута полеміка виглядає безпредметною і з наукової, і з філософської, і з історичної позицій.
Якщо мова йде про правильне тлумачення висловів древніх авторів, то потрібно враховувати, не тільки коли, а й в якому середовищі формувався і творив автор. Достеменно відомо, що Сковороду ловили і не піймали «стовпи церкви», тобто тодішня «еліта», а не представники суспільства, в якому він жив. Таким чином синонімом до сковородинського миру є поняття «вищого світу», переважно – духовенства, а сучасний світ(світло, всесвіт) не має до того ніякого відношення. Але самим цікавим є те, що цей світ, у розумінні «русский мир», таки піймав Григорія Савича, оскільки у своїх літературних працях він користувався не рідною(народною) мовою, а церковно-слов’янською(на той час державною московською).
Як не зайвий аргумент - часова дистанція між Сковородою і Котляревським або й Шевченком не така вже й велика.