ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.04.18
21:10
Я не сумую, просто – білий вальс,
А думка в пелюстках стоїть безвітрям.
І впала б вже, та звичка, Ісабель!..
А ти чи так дивилась і на нас,
Як на бездення прорваного неба,
Коли ми світ розрізали навпіл?
А думка в пелюстках стоїть безвітрям.
І впала б вже, та звичка, Ісабель!..
А ти чи так дивилась і на нас,
Як на бездення прорваного неба,
Коли ми світ розрізали навпіл?
2024.04.18
19:59
Ать-два! Ать-два!
В генерала голова.
Сам придумав, сам зробив.
Мабуть, орден заробив
Ще й підвищення звання.
А все інше – то дурня.
Легко було при Союзі.
Перед старшими – на пузі,
В генерала голова.
Сам придумав, сам зробив.
Мабуть, орден заробив
Ще й підвищення звання.
А все інше – то дурня.
Легко було при Союзі.
Перед старшими – на пузі,
2024.04.18
19:35
Отримав нагороду мовчанням –
Найвищу нагороду нинішніх рапсодів,
Що шиють собі сорочки-мантії
Для буття-блукання в царстві марень,
Братів кіфари, сестер ірландської арфи,
Нагороди сумної білої тиші
Пелюстками анемон посипаної –
Нагороди мовчання
Найвищу нагороду нинішніх рапсодів,
Що шиють собі сорочки-мантії
Для буття-блукання в царстві марень,
Братів кіфари, сестер ірландської арфи,
Нагороди сумної білої тиші
Пелюстками анемон посипаної –
Нагороди мовчання
2024.04.18
19:12
Уранці 17 квітня російські варвари завдали ракетного удару по Чернігову.
Є загиблі. Багато поранених. Серед них четверо дітей…
Старенький Чернігів - в крові без сил…
Кремлінський палець униз: вбий його!
Святі мовчки виходять з могил.
Сльози в оча
Є загиблі. Багато поранених. Серед них четверо дітей…
Старенький Чернігів - в крові без сил…
Кремлінський палець униз: вбий його!
Святі мовчки виходять з могил.
Сльози в оча
2024.04.18
19:05
Ти виходиш з будинку, що носить прізвище якогось поета чи композитора,
А вона вже чекає тебе на балконі у свиті з каріатидами
І погляд її, як у звичайного, пристойного інквизитора,
Який знає, що буде далі, а тому милується міськими видами;
А тоді огля
А вона вже чекає тебе на балконі у свиті з каріатидами
І погляд її, як у звичайного, пристойного інквизитора,
Який знає, що буде далі, а тому милується міськими видами;
А тоді огля
2024.04.18
15:16
Терпіти несила, мовчати не можу,
бо замість весільного – траурне ложе.
Загинув хлопчина – йому дев’ятнадцять.
В матусі життя обірвалось неначе.
Її зрозуміють лиш ті, що втрачали.
Бо після такого – дорога печалі.
Дорога постійного смутку та болю.
бо замість весільного – траурне ложе.
Загинув хлопчина – йому дев’ятнадцять.
В матусі життя обірвалось неначе.
Її зрозуміють лиш ті, що втрачали.
Бо після такого – дорога печалі.
Дорога постійного смутку та болю.
2024.04.18
10:34
Політики, філософи, експерти…
Усіх несила і порахувать!.
Куми, свати, недоумки і смерди –
ота наразі «королівська рать»
аналізує, пророкує, пише,
висвітлює, доводить, викрива,
розбурхує і каламуте тишу…
Ярять і шаленіють нувориші –
Усіх несила і порахувать!.
Куми, свати, недоумки і смерди –
ота наразі «королівська рать»
аналізує, пророкує, пише,
висвітлює, доводить, викрива,
розбурхує і каламуте тишу…
Ярять і шаленіють нувориші –
2024.04.18
09:44
Люблю какао в молоці…
Моє їм привітання --
То друзі справжні, молодці
А особливо зрання…
Тако сьорбнеш ковточок їх
І завібрірує щодення…
І не згадати буде гріх
Любязність їх, і ймення…
Моє їм привітання --
То друзі справжні, молодці
А особливо зрання…
Тако сьорбнеш ковточок їх
І завібрірує щодення…
І не згадати буде гріх
Любязність їх, і ймення…
2024.04.18
08:39
Якщо серця співають, то вона, мов пісня.
Солодка чи гірка, але в житті не прісна.
І пишуться вірші, сонети й навіть оди.
І з розуму бентежно чарівниця зводить.
А очі набувають сонячного блиску,
І ось вона велична зовсім близько-близько.
Пірнають в г
Солодка чи гірка, але в житті не прісна.
І пишуться вірші, сонети й навіть оди.
І з розуму бентежно чарівниця зводить.
А очі набувають сонячного блиску,
І ось вона велична зовсім близько-близько.
Пірнають в г
2024.04.18
08:26
Циклопу треба жертва, voila,
і він знайшов її в центрі Европи,
нема потвори гірше москаля,
не люди, а трикляті азіопи.
У світі всі стурбовано мовчать.
Не можна, кажуть, монстра турбувати.
Коли вода затопить Арарат,
то хай потопить й полчища сохатих
і він знайшов її в центрі Европи,
нема потвори гірше москаля,
не люди, а трикляті азіопи.
У світі всі стурбовано мовчать.
Не можна, кажуть, монстра турбувати.
Коли вода затопить Арарат,
то хай потопить й полчища сохатих
2024.04.18
08:16
Не ласкає нас море життєве лазурними хвилями.
Не втішають його буруни, у вітрах неприкаяні.
Ми - дві чайки утомлені, низько літаємо й квилимо.
І чи крила піднімуть у завтра, напевно не знаємо.
Ми з тобою - дві чайки. І берег в такій невідомості.
З-
Не втішають його буруни, у вітрах неприкаяні.
Ми - дві чайки утомлені, низько літаємо й квилимо.
І чи крила піднімуть у завтра, напевно не знаємо.
Ми з тобою - дві чайки. І берег в такій невідомості.
З-
2024.04.18
05:58
Ширяє ластівка над мною
І так щебече угорі,
Що довго мовчки я не встояв
У співом збудженім дворі.
Почав підспівувати пташці –
І звеселіли небеса, –
І у конвалієвій чашці
Заграла перлами роса.
І так щебече угорі,
Що довго мовчки я не встояв
У співом збудженім дворі.
Почав підспівувати пташці –
І звеселіли небеса, –
І у конвалієвій чашці
Заграла перлами роса.
2024.04.17
21:42
У густому лісі, на дубі крислатім,
Знайшли собі хату
Орлиця та кішка, та свиня кирпата.
Орлиця вподобала собі верховіття,
Кішка полюбила над усе на світі
Просторе дупло. А свиня кирпата
Внизу оселилась: жолудів багато.
Жили тихо й мирно. Кожен сам
Знайшли собі хату
Орлиця та кішка, та свиня кирпата.
Орлиця вподобала собі верховіття,
Кішка полюбила над усе на світі
Просторе дупло. А свиня кирпата
Внизу оселилась: жолудів багато.
Жили тихо й мирно. Кожен сам
2024.04.17
14:19
А це не раша почала війну
та і Європа, нібито, не винна,
що не одну
годує звірину
і поїть її кров’ю України.
***
А нами управляють не каліки,
та і Європа, нібито, не винна,
що не одну
годує звірину
і поїть її кров’ю України.
***
А нами управляють не каліки,
2024.04.17
09:42
Основне завдання курсу —
Бути кращим в черзі знань…
І не бути сліпим буслом
Поміж зібраних питань…
Раптом хтось візьме і бовкне
Щось про славу, про медаль…
Якщо він… ще й осінь жовкне —
Стелить паморозь печаль…
Бути кращим в черзі знань…
І не бути сліпим буслом
Поміж зібраних питань…
Раптом хтось візьме і бовкне
Щось про славу, про медаль…
Якщо він… ще й осінь жовкне —
Стелить паморозь печаль…
2024.04.17
08:45
А-ж гілля гнеться бузу від суцвіть,
Р-анкові пахощі несуться в світ,
О-бласкані промінням золотим,
М-агічно ваблять запахом крутим.
А кущ танцює з вітерцем танок
Т-акий щасливий з вихором думок.
Улад, у такт шепоче, шурхотить
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Р-анкові пахощі несуться в світ,
О-бласкані промінням золотим,
М-агічно ваблять запахом крутим.
А кущ танцює з вітерцем танок
Т-акий щасливий з вихором думок.
Улад, у такт шепоче, шурхотить
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
2024.04.01
2024.02.08
2023.12.19
2023.11.15
2023.10.26
2023.07.27
2023.07.15
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Мирохович Андрій (1978) /
Проза
я заздрю пєлєвіну. і андруховичу. і ще чеславу мілошу заздрю, але про це вже писав.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
я заздрю пєлєвіну. і андруховичу. і ще чеславу мілошу заздрю, але про це вже писав.
Суспільство споживання, рідні мої, це вам не коники із гімна ліпити, тут соотвєцтвовать надо, і то панімаєш-лі штука яка, то шо ти споживаєш воно й не важно, важно то як ти це робиш і ше важно чи тобі завидують. Якщо ти, припустім, купив нове пежо, мудакуватий шарфік і парфюм, то самоє главне об’ясніть каждому, шо пежо ти купив не того, шо твій тато в податковій начальнік, а того, шо воно не ломається, шарфік ти купив не того, шо бачив такий же в каком-то журналі, коли в стоматології доктора чекав, і в ньому був сам медведчук і ти подумав, шо в такому шарфику доча любіма ше більшого начальника, ніж твій тато, тобі точно дасть, а патому шо холодно сука, а про парфюм то дєвушкам главне сказать, шо взяв пєрвий попавший, шоб думали який вкус у цього мальчика, а друганам по секрету сообщіть, шо то на заказ дєлають в секретних лабораторіях і добавляють туда фєромони самца гаріли, які добувають із свєжеотрєзаних яіц, пока он, самец тоісь, ще живой, іначє не подєйстуєт. Ілі какой другой тварі, от фантазіі завісіт. І потом друззя всі будуть просить сказать, де купить такой же можна, ілі хотя побризгатись пєред свіданьєм какім, а ти важно атказивать, вродє абєщав секрет тот храніть в тайнє, а насчот бризгаться, то несерйозно ето, так нада пастоянно, а на пастоянно то ти єму, лузеру етому, не атєц, і ваабше, гаріл мало, і у каждого самца только два яйца – сам панімаєш, гаріла ето тебе нє куріца. Так то.
Десь так воно і виглядає інріаллайф. Отак зустрінеш знайомого давнього, якого років з десять не бачив, подивишся на цього улюбленця долі, ну і по слабкості душевній скажеш йому що приємне, запропонуєш випити абощо. І зразу ж зрозумієш, що марно ти витворив таке, а значно краще було вчинити так, як і хотів спочатку – тобто, зробити вигляд, що не впізнав і перейти на інший бік вулиці. Бо почне той чоловік розповідати всі свої покупки за тих десять літ, що не бачив тебе, і зазиратиме в очі, як собака – друг людини, чи ти розумієш-заздриш, і накручуватиме той шнур оповіді, мало не в туалет за тобою йтиме, навмисне, щоб показати, що труси в нього «Кельвін Кляйн», а заодно і твої оцінити, і про сорочку свою розповість, яка з натуральної бавовни і справжній «Версаче» а не фігня якась китайська, причім китайська вміє сказати з таким виразом, із який ти навіть стрьомна не скажеш, і побачивши, що ти замовив сто горілки, пиво і якусь гарячу канапку, замовить коньяк, тільки дівчата найдорожчий, салат «Цезар», тільки дівчата побільше кунжуту, і зразу ж ознайомить тебе, що вперше кунжут спробував у Туреччині, а салат такий в Італії, а справжній коньяк є лише у Франції, де він теж був, а горілки він не п’є, бо то все фальсифікати, і голосно обурюватиметься, як так у вас нема хамону. Зрештою, тобі стане шкода його, і ти почнеш вдавати, що заздриш, розпитувати про сім’ю, роботу тощо, навіть відповіді слухатимеш. Прощаючись, умовитесь зустрітись ще, коли трошки із справами розгребетесь. Він подумає – та ну його нафіг, лох і лузер давєрчівий. А ти подумаєш – задрав, просто хвора людина, цукерок йому купити було чи що, щоб хоч щось в нього було справжнім і солодким.
Десь так воно і виглядає інріаллайф. Отак зустрінеш знайомого давнього, якого років з десять не бачив, подивишся на цього улюбленця долі, ну і по слабкості душевній скажеш йому що приємне, запропонуєш випити абощо. І зразу ж зрозумієш, що марно ти витворив таке, а значно краще було вчинити так, як і хотів спочатку – тобто, зробити вигляд, що не впізнав і перейти на інший бік вулиці. Бо почне той чоловік розповідати всі свої покупки за тих десять літ, що не бачив тебе, і зазиратиме в очі, як собака – друг людини, чи ти розумієш-заздриш, і накручуватиме той шнур оповіді, мало не в туалет за тобою йтиме, навмисне, щоб показати, що труси в нього «Кельвін Кляйн», а заодно і твої оцінити, і про сорочку свою розповість, яка з натуральної бавовни і справжній «Версаче» а не фігня якась китайська, причім китайська вміє сказати з таким виразом, із який ти навіть стрьомна не скажеш, і побачивши, що ти замовив сто горілки, пиво і якусь гарячу канапку, замовить коньяк, тільки дівчата найдорожчий, салат «Цезар», тільки дівчата побільше кунжуту, і зразу ж ознайомить тебе, що вперше кунжут спробував у Туреччині, а салат такий в Італії, а справжній коньяк є лише у Франції, де він теж був, а горілки він не п’є, бо то все фальсифікати, і голосно обурюватиметься, як так у вас нема хамону. Зрештою, тобі стане шкода його, і ти почнеш вдавати, що заздриш, розпитувати про сім’ю, роботу тощо, навіть відповіді слухатимеш. Прощаючись, умовитесь зустрітись ще, коли трошки із справами розгребетесь. Він подумає – та ну його нафіг, лох і лузер давєрчівий. А ти подумаєш – задрав, просто хвора людина, цукерок йому купити було чи що, щоб хоч щось в нього було справжнім і солодким.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію