ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Олександр Бобошко Заколотний
2018.08.14 12:56
…Так, може, спинимось отут, зробивши паузу?
Під ноги яблунь із-за Спасової пазухи
червоні й жовті осипаються плоди.
А ти казала, що… до осені не близько ще;
про те ж – і дощик на Іллю: ледь-ледь побризкавши,
немовби,
і не натякав

Володимир Бойко
2018.08.14 11:17
Засмутилось понуре небо,
Заливаючися дощем.
Засмутилась душа без тебе -
Тисне щем.

Любов Бенедишин
2018.08.14 10:26
Час трясе дірявим ситом:
«А могла би попросити
Чи прозрінь, чи простору…»
Залишаюсь осторонь.

Мимо - дзенькітне, звабливе.
Мала б вісь, і вись, і диво…
Тільки – доля Мавчина:

Олександр Сушко
2018.08.14 09:17
Для серйозних тем немає місця,
Загалом пишу одну дурню.
Про сльозу кохання, падолисти,
Зріє вар'єте у стилі ню.

Заклики до бою та до бунту
Чи розбудять втомлених рабів?
Краще цілувати мавці груди

Ігор Деркач
2018.08.14 07:48
Які багаті ниви і гаї
весною, літом, осінню, зимою...
Які ми не косили врожаї,
коли не повінчалися з тобою!

У тебе – осінь, а літа мої
лишаються за нашою рікою.
Між нами сиве плесо течії,

Ігор Шоха
2018.08.14 07:22
Уже нелегко й поле перейти
і вижити одному – ой, нелегко.
Оглянешся на спалені мости,
усе одно до обрію далеко.

А мусиш не летіти, а іти,
долаючи і холоди, і спеку
у цій хиткій юдолі суєти,

Ірина Вовк
2018.08.13 22:34
Випарів краплини – сльози небайдужі -
Затемняють синій різьблений кришталь.
Миті дві нетлінні – дві зів’ялі ружі,
А на них німая, мертвая печаль.

Одна із них білая-білая
Була, наче спроба невмілая,
А інша – червона… вогненная,

Ластівка Польова
2018.08.13 22:17
Ти мене в сновидіння кличеш, де найгірше давно збулось, -
Сонне місто апокаліптичне, з рятівною приставкою пост-,
Постає аж до горизонту, як покинута цитадель.
Майже зник мій маленький контур серед цегли й бетонних скель.

Йду по площі, давно знайомі

Лілея Дністрова
2018.08.13 21:01
Мовчи та диш...бо тиша голосиста,
Гучніша за промовисті слова.
Німує сонно гладь озерна склиста,
Тамує голос стоншений кришталь.
Мовчазні дні...у тиші невимовність,
Незрадна даль незримих берегів,
Безбурна синь, і криється вагомість
У безголоссі

Сонце Місяць
2018.08.13 21:00
Новий розвиднюється світ
Що сяйніше від світел сонць усіх
Зримо на баштах, мохом вкутих
Наше дивне незбагненне і майбутнє
Вчорашній дім, набридлий нам
Сьогодні вже чудесний храм

Відчинено любові брами

Світлана Ткаченко
2018.08.13 17:50
Вітер розчісує трави зелені й пахучі,
буде, де бжілці присісти – спочити на мить.
Квітка комашок годує, і літо горить,
пузики в рисочку жовто літають на лузі.

Соти повнісінькі, вистачить меду усім:
бджілкам на зиму і людям – поласувать радо,
краще

Лариса Пугачук
2018.08.13 14:33
Гойдаючись на хвилях акварельних,
перетікаючи у колір інший,
краплинка долі затекла у вірші
і там відкрилася струмком джерельним.
Чи буде річка з берегом квітчастим,
а чи криниця з чистою водою —
покаже час.
А поки тихим щастям

Світлана Майя Залізняк
2018.08.13 10:58
Хорошою бути - мовчати повсюд:
у черзі, де кпини і рейвах,
отам, де готують теракт і салют...
У янгола вдягнено дева.

Пролізли у шпари віскрявий, лихий,
згубили і совість, і віру.
А Правда конає під "сука" й "бухи...".

Олена Балера
2018.08.13 09:54
Не довіряй привітності очей,
Не знавши їх в підступності гіркій:
Дурненька рибка з пастки не втече,
У звабі – сховок золотих гачків.
Із посміхом вона серця слабкі
Закохує у себе, як на гріх.
В своїй жорстокій гордості п’янкій
Вона вбиває спійманих

Олександр Сушко
2018.08.13 06:43
Друже! Підкажи мені:
Шлюб - вантаж? Екзамени?
У цнотливої жони
Чоловік незайманий.

І не треба ги-ги-ги,
Ти поїдь у Дарницю.
Озирнися навкруги -

Володимир Бойко
2018.08.13 02:02
Здоровенні імбецили
Розповсюджують бацили.

Замасковану заразу
Розпізнаєш не одразу.

Біля берега Ямайки
Виніс шторм подерту майку.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Вікторія Волецвіт
2018.08.13

Маша Кішка
2018.07.09

Кілометр Рубемл Далекий
2018.07.01

Одарка Любомир
2018.06.26

Оксана Винник Ксенька
2018.06.25

Александра Макуха
2018.06.14

Ясен Лад
2018.06.08






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Леся Геник (1982) / Проза

 Останній шанс
Ніхто не чекав сейріч, що напівсуха стара яблуня перед хатою Габораків так рясно налиється весняним соком. А вона взяла і густо-густо вкрилася дрібними пацьорками золотавих пуп’янків. Стара Габорачка з-під лоба зиркне то на яблуню, то на свого чоловіка, голосно прицмакне і квапиться геть. Не йме віри тій чудасії. Майже цілу зиму насідалася на благовірного, аби зрізав неладну деревину.
- Нащо нам трухлявини перед хатов, Іване?! Та бійсі Бога, йди зрубай тоту сушницю, най не стовбичит на сміх людям! - пиляла його не раз, недобре зиркаючи у вікно.
На щастя, не допиляла. І зараз їй самій дивно з тої оказії. Хоч не признається собі, та голка вини штрикає десь під лопаткою. І в грудях щось муляє. Ніби й нерозумно таке говорити, а бере жінку заздрість до яблуні. Була майже до тла суха, а як зазеленіла. То лиш Габорачці вже ніколи соком не налитися, аби скільки весен до хати зайшло.
Тим часом Іван усядеться собі на сінешні сходи, підіпре голову кулаком та й любується на свою садовинку, усміхаючись нишком у вуса. Бо ніхто вже цієї весни не чекав від неї цвіту, а він має надію ще й плоду діждати. Має одну таємницю. Знає - почула його деревинка, як докоряв за неродючість, за сухе гілля. Згадає про ту святвечірню розмову, самому то плакати, то сміятися охота. Ох і виґабзував тоді бідолашну! Запевнив, що не тільки зрубає її, непутящу, і на тонкі трісочки поколе, а й щодо єдиного корінчика викорчує та свиням кине, а землю, де вона росла витопче і Сіркову будку туди перетягне! На самкінець кілька разів потягнув буковим держаком по стовбурі: «Абись знала, негіднице! Абись добре знала, як мені усихати!».
З великої любові чинив так Іван, бо ще пагінцем бережно загортав благенькі яблуневі корінчики у пахучу земельку. З неменшої надії на Йордан, аби жінка не бачила, води свяченої виніс, рясно покропив задубіле гілля і вже лагідно попросив, аби збудилася з недоброго сну.
А вона взяла і почула його! Стрепенулася, забродила життям десь глибоко у своїх коренях, у своїх напіввисохлих жилах. Деревина, як і людина, мабуть, уміє чути, вміє відчувати. Як любов, так і ненависть.
То ж не стільки настрахала стару яблуньку гостра сокира у дровітні, злагоджена йти по її душу, скільки оживила віра доброго чоловіка. Тепер вона щодня тулиться своєю душею до старого Габорака, а той дивиться не надивиться на свіже пагіння. Тільки час від часу витирає зволожені очі та зводить їх до неба. Щиро дякує Богові, що не допустив жорстокості в серце. Стає моторошно від думки, що міг позбавити свою яблуньку останнього шансу.

Березень 2016 р.





Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання
Зв'язок із адміністрацією


  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Без фото
Дата публікації 2016-04-23 11:14:34
Переглядів сторінки твору 762
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (5.032 / 5.49)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.068 / 5.62)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.813
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2018.06.23 16:55
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Віктор Кучерук (Л.П./М.К.) [ 2016-04-23 14:53:38 ]
Колись і мене, Лесю, почула наша груша, - віддячує тепер щоосені плодами за те, що не позбавив її життя.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Геник (Л.П./М.К.) [ 2016-04-27 10:13:09 ]
У Вас теж добре серце...
Дякую :)

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2016-04-23 22:03:16 ]
Гарна проза, Лесю. В класичних традиціях. Повіяло чимось таким болючим стефаниківським письмом. Але Ваша світла душа тут чується дуже ясно. Гарно. Пишіть іще. Так зболено написано!)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Геник (Л.П./М.К.) [ 2016-04-27 10:14:19 ]
п. Ярославе, щиро дякую за коментар, за такі добрі слова. Прозу тільки пробую писати. І, якщо чесно, подекуди боязко... Але вона, як друге крило душі...
Ще раз дякую!