ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.04.25
11:38
На карті світу він такий малий.
Не цятка навіть. Просто крапка.
Але Ізраїль – це Тори сувій,
Де метри розгортаються на милі.
І хто заявиться із наміром «бліц-кріг»,
Аби зробить юдеїв мертвими,
Молочних не побачить рік,
Духмяного не покуштує меду.
Не цятка навіть. Просто крапка.
Але Ізраїль – це Тори сувій,
Де метри розгортаються на милі.
І хто заявиться із наміром «бліц-кріг»,
Аби зробить юдеїв мертвими,
Молочних не побачить рік,
Духмяного не покуштує меду.
2024.04.25
09:40
Дощ, як в Макондо, йде та йде.
А вона - сама під дощем.
Вже не ранок, та ще не день.
Ще не радість, та вже не щем…
Автор: Юрій Гундарєв
2024 рік
А вона - сама під дощем.
Вже не ранок, та ще не день.
Ще не радість, та вже не щем…
Автор: Юрій Гундарєв
2024 рік
2024.04.25
09:16
Просто вітер, якоїсь осені зупинив мене,
Просто сонце якогось липня зійшло, як камінь,
І люди зустрічні записані буквою n,
У моїм, до сих пір не розв’язаному рівнянні.
І у ньому записана ти — у кімнаті зі шкла
На свічадах червоною барвою, як невідом
Просто сонце якогось липня зійшло, як камінь,
І люди зустрічні записані буквою n,
У моїм, до сих пір не розв’язаному рівнянні.
І у ньому записана ти — у кімнаті зі шкла
На свічадах червоною барвою, як невідом
2024.04.25
08:41
А за вікном вже вечоріє,
І мліють світлом ліхтарі.
І де ж ті орігамі-мрії,
Що склались звідкілясь, згори?
Листи перегортаю, фото
Вцілілі від перепетій.
У кожному душевна квота,
І мліють світлом ліхтарі.
І де ж ті орігамі-мрії,
Що склались звідкілясь, згори?
Листи перегортаю, фото
Вцілілі від перепетій.
У кожному душевна квота,
2024.04.25
07:45
В смолистих бурунах лежить рілля.
Вилискує, залита після суші.
І вороннЯ, не видне іздаля,
Серпанку рядна крилами ворушить.
Узбіччя із пожухлої трави -
Невипране дощем чадіння шляху.
Два кроки в поле зробиш, і лови
Вилискує, залита після суші.
І вороннЯ, не видне іздаля,
Серпанку рядна крилами ворушить.
Узбіччя із пожухлої трави -
Невипране дощем чадіння шляху.
Два кроки в поле зробиш, і лови
2024.04.25
06:23
Серце сумно защеміло
І душа зайшлась плачем,
Бо здригнулось враже тіло
Зі скривавленим плечем.
Розтрощив, на жаль, суглоба,
Раз почувсь короткий тріск
І ординець вузьколобий
Звідав кулі форму й зміст.
І душа зайшлась плачем,
Бо здригнулось враже тіло
Зі скривавленим плечем.
Розтрощив, на жаль, суглоба,
Раз почувсь короткий тріск
І ординець вузьколобий
Звідав кулі форму й зміст.
2024.04.25
00:03
Вельмишановна леді… краще пані…
Даруйте – де б слова ті віднайшлись, коли життя – це стрес з недосипанням? І плід такий: нервовий трішки лист. Пишу його повільно – швидше равлик на Фудзіяму врешті заповзе. І навіть сам не знаю: чи відправлю? Чи згине д
Даруйте – де б слова ті віднайшлись, коли життя – це стрес з недосипанням? І плід такий: нервовий трішки лист. Пишу його повільно – швидше равлик на Фудзіяму врешті заповзе. І навіть сам не знаю: чи відправлю? Чи згине д
2024.04.24
21:33
Неначе той омріяний журавлик,
Який відкрив до всіх бажань портал,
У купі понадкушуваних яблук
Урешті-решт знайшовся ідеал!
Тобі хтось зробить витончений кніксен...
Прийми від мене шану та уклін!
Зігріє око кожний мегапіксель,
Який відкрив до всіх бажань портал,
У купі понадкушуваних яблук
Урешті-решт знайшовся ідеал!
Тобі хтось зробить витончений кніксен...
Прийми від мене шану та уклін!
Зігріє око кожний мегапіксель,
2024.04.24
20:00
Шість хвилин, як я прокинувсь.
А тут мені повідомляють,
що я вже шість годин, як зраджую.
Ну так я зараз просто вирву язика,
відіб’ю його молотком,
поперчу його, посолю.
кину на розпечену сковорідку –
і буде мені чим поснідати.
А тут мені повідомляють,
що я вже шість годин, як зраджую.
Ну так я зараз просто вирву язика,
відіб’ю його молотком,
поперчу його, посолю.
кину на розпечену сковорідку –
і буде мені чим поснідати.
2024.04.24
12:21
Кажуть, він жив непомітно десь в закутку.
І пожинав регіт там, де кохання сіяв,
Начебто думав – троянди ростуть с піску.
Вірив в поезію, як інший люд - в Месію.
Кажуть, вигулював душу свою щодня
Серед рядків, повних сутінків і печалі.
Бачили, йшов
І пожинав регіт там, де кохання сіяв,
Начебто думав – троянди ростуть с піску.
Вірив в поезію, як інший люд - в Месію.
Кажуть, вигулював душу свою щодня
Серед рядків, повних сутінків і печалі.
Бачили, йшов
2024.04.24
05:21
Стали іншими забави,
Як утратив снам число, –
Домальовую в уяві
Те, чого в них не було.
Тішусь образом посталим
Вперше в пам’яті моїй, –
Мрійним розквітом фіалок
Між краями довгих вій.
Як утратив снам число, –
Домальовую в уяві
Те, чого в них не було.
Тішусь образом посталим
Вперше в пам’яті моїй, –
Мрійним розквітом фіалок
Між краями довгих вій.
2024.04.23
23:40
Фарбує квітень зеленню паркани
Красиво, мов поезії рядки.
Повсюди квітнуть чарівні каштани,
Суцвіття їхні - весняні свічки.
Сезон палкого, ніжного роману,
Коли кохання бережуть зірки.
І мрія незнайома та незнана
Красиво, мов поезії рядки.
Повсюди квітнуть чарівні каштани,
Суцвіття їхні - весняні свічки.
Сезон палкого, ніжного роману,
Коли кохання бережуть зірки.
І мрія незнайома та незнана
2024.04.23
22:56
Не вирубать і не спалить моє коріння.
Ніде не буть просто пришельцем
Дає мені з дитинства мова України.
Але нема для мене й мов чужих,
Бо кожна начебто вікно у світ,
І тому світ такий безмежний.
Кажуть, епоха книг минула,
А я начебто про це й не чу
Ніде не буть просто пришельцем
Дає мені з дитинства мова України.
Але нема для мене й мов чужих,
Бо кожна начебто вікно у світ,
І тому світ такий безмежний.
Кажуть, епоха книг минула,
А я начебто про це й не чу
2024.04.23
20:00
Із І.В.Царьова (1955-2013)
Самі зміркуйте, в якім дерзанні
з’явилась назва у річки – Вобля!..
А ще – добряча й земля в Рязані:
ввіткнеш голоблю – цвіте голобля.
А потрясіння беріз пісенних!
Самі зміркуйте, в якім дерзанні
з’явилась назва у річки – Вобля!..
А ще – добряча й земля в Рязані:
ввіткнеш голоблю – цвіте голобля.
А потрясіння беріз пісенних!
2024.04.23
09:40
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Весна квітує поміж нас,
Хоч зазирають в душі ще зловісні дії,
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Єднання сила здійснюює все ж мрію.
І попри труднощі в воєнний час,
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Весна квітує б
Весна квітує поміж нас,
Хоч зазирають в душі ще зловісні дії,
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Єднання сила здійснюює все ж мрію.
І попри труднощі в воєнний час,
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Весна квітує б
2024.04.23
09:17
І слова, наче, хвилі, хвилі,
Гойдаються, хвилі, мов коми,
І скільки, любові, за ними,
І скільки, іще, невідомих.
І скільки, безмовних, схлипів,
У цьому, голодному, морі,
І лякає, не те, що квилить,
А те, що не може, промовити.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Гойдаються, хвилі, мов коми,
І скільки, любові, за ними,
І скільки, іще, невідомих.
І скільки, безмовних, схлипів,
У цьому, голодному, морі,
І лякає, не те, що квилить,
А те, що не може, промовити.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
2024.04.01
2024.02.08
2023.12.19
2023.11.15
2023.10.26
2023.07.27
2023.07.15
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Валерій Сьомін (1947) /
Проза
Дух і душа (продовження)
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Дух і душа (продовження)
***
Правда може бути жорстокою. А істина жорстокою не буває, бо правда – це інформація. А істина – це любов. Любов від Духа, а не від душі, стверджує Євангеліє. Любов - не якість, притаманна душі, а її життєво важлива потреба. Душа ж егоїстична за своєю земною природою. Людина любить справжньою Любов’ю лише тоді, коли її чиста духовна Сутність переважає над тілом, душею і розумом. Коли наша Сутність (тобто Любов) звільняється від плоті, лишаються двоє – Любов і душа. Любов піднімається в Небо у вічну Країну Любові, а душа, якщо вона за час життя у тілі не мала нічого спільного з Любов’ю, зостається у полоні тих духовних сутностей, котрі приваблювали її і яких вона обрала, як своїх вчителів або господарів. Любов не треба шукати, чекати, як не треба шукати або чекати натхнення чи благословіння. Любов живе всередині нас і вона є нашою справжньою Сутністю. Натхнення це ми, а благословіння це наше життя. Тільки побачити це можна тільки духовними очима, очима Любові, а зрозуміти – Серцем. Це нове Серце, що завдяки Поезії Любові, з прохідного двору для низьких і темних духів стало храмом небесним, царством Краси і Любові у плоті людській – стало Небом на землі.
22.03.2016
***
Любов земна, любов небесна і любов твоя. Формула води завжди однакова і незмінна, але до цієї формули приєднується дуже багато факторів, і через те у кожному джерелі своя вода, якої немає ніде більше. Те ж саме можна сказати і про Любов. У Любові єдина природа і, так би мовити, одна «формула». Але Любов проходить через чиюсь душу, через чийсь характер, чиєсь серце перед тим, як потекти з нього струмком у світ. За великим рахунком (а про Любов можна говорити тільки за великим рахунком), немає Любові земної і Небесної – любові людської і Любові ангельської, - а є лише одна велика Вселенська Любов. Навіть всі ангели люблять по різному: кожен любить так, як може любити тільки він один. «Любов від Духа» - говорить Біблія, отже у Любові єдине Небесне Джерело. Любов в ідеалі це чиста Жива Вода, але твоя любов, людино, це «Н2О» плюс ти, це Любов, до якої приєдналася твоя душа і яка проходить крізь твоє серце, це частка творчого божого єства, яку довірив тобі Господь, щоб вона збагатила тебе і збагатилася тобою. Ти несеш її у собі і вона тягне тебе за собою і несе на собі, як бурхлива ріка несе маленький човник у відкритий безкінечний і неосяжний Океан Вічного Життя. Любов завжди свята. Вона єдина не підкоряється жодному закону, бо закон писаний не для неї, а для тих, в кому немає Любові.
25.03.2016
***
Чим більше за плоттю – тим менше за духом. Чим більше і швидше людина рухається, тим менше встигає і більше запізнюється. Автомобілі, потяги, літаки лише допомагають людям спізнюватись, а комп’ютери – відгороджуватись одне від одного і від самих себе. «Науково-технічний прогрес», замінюючи собою духовні можливості людини, тільки допомагає їй втекти від себе, а значить від Бога, створюючи ілюзію пізнання істини і більш повноцінного життя. Але істина не є знання. Істина це Любов, яку ти знайшов у собі і відкрив її джерело.
27.03.2016
Сліпий вуличний скрипаль.
Правда може бути жорстокою. А істина жорстокою не буває, бо правда – це інформація. А істина – це любов. Любов від Духа, а не від душі, стверджує Євангеліє. Любов - не якість, притаманна душі, а її життєво важлива потреба. Душа ж егоїстична за своєю земною природою. Людина любить справжньою Любов’ю лише тоді, коли її чиста духовна Сутність переважає над тілом, душею і розумом. Коли наша Сутність (тобто Любов) звільняється від плоті, лишаються двоє – Любов і душа. Любов піднімається в Небо у вічну Країну Любові, а душа, якщо вона за час життя у тілі не мала нічого спільного з Любов’ю, зостається у полоні тих духовних сутностей, котрі приваблювали її і яких вона обрала, як своїх вчителів або господарів. Любов не треба шукати, чекати, як не треба шукати або чекати натхнення чи благословіння. Любов живе всередині нас і вона є нашою справжньою Сутністю. Натхнення це ми, а благословіння це наше життя. Тільки побачити це можна тільки духовними очима, очима Любові, а зрозуміти – Серцем. Це нове Серце, що завдяки Поезії Любові, з прохідного двору для низьких і темних духів стало храмом небесним, царством Краси і Любові у плоті людській – стало Небом на землі.
22.03.2016
***
Любов земна, любов небесна і любов твоя. Формула води завжди однакова і незмінна, але до цієї формули приєднується дуже багато факторів, і через те у кожному джерелі своя вода, якої немає ніде більше. Те ж саме можна сказати і про Любов. У Любові єдина природа і, так би мовити, одна «формула». Але Любов проходить через чиюсь душу, через чийсь характер, чиєсь серце перед тим, як потекти з нього струмком у світ. За великим рахунком (а про Любов можна говорити тільки за великим рахунком), немає Любові земної і Небесної – любові людської і Любові ангельської, - а є лише одна велика Вселенська Любов. Навіть всі ангели люблять по різному: кожен любить так, як може любити тільки він один. «Любов від Духа» - говорить Біблія, отже у Любові єдине Небесне Джерело. Любов в ідеалі це чиста Жива Вода, але твоя любов, людино, це «Н2О» плюс ти, це Любов, до якої приєдналася твоя душа і яка проходить крізь твоє серце, це частка творчого божого єства, яку довірив тобі Господь, щоб вона збагатила тебе і збагатилася тобою. Ти несеш її у собі і вона тягне тебе за собою і несе на собі, як бурхлива ріка несе маленький човник у відкритий безкінечний і неосяжний Океан Вічного Життя. Любов завжди свята. Вона єдина не підкоряється жодному закону, бо закон писаний не для неї, а для тих, в кому немає Любові.
25.03.2016
***
Чим більше за плоттю – тим менше за духом. Чим більше і швидше людина рухається, тим менше встигає і більше запізнюється. Автомобілі, потяги, літаки лише допомагають людям спізнюватись, а комп’ютери – відгороджуватись одне від одного і від самих себе. «Науково-технічний прогрес», замінюючи собою духовні можливості людини, тільки допомагає їй втекти від себе, а значить від Бога, створюючи ілюзію пізнання істини і більш повноцінного життя. Але істина не є знання. Істина це Любов, яку ти знайшов у собі і відкрив її джерело.
27.03.2016
Сліпий вуличний скрипаль.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію