ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Володимир Ляшкевич
2019.06.18 21:58
• •
А поїзди летять у невідомість
до різних станцій круговерті волі
і безупинно ти пересідаєш,
а там і на ходу - з одного в інший,
з одної долі в іншу, знову й знову.
аж раптом, як в дитинство, відлітаєш
на павутинці сонної вітрилі

Іван Потьомкін
2019.06.18 21:24
Пес чоловіка так покусав,
Що рани ніяк не заживали.
Всілякі трави давали знахарі,
Але ніщо чомусь не помагало.
І ось, накульгуючи, потерпілець йде,
Навстріч - хтось, видно, не тутешній:
«Де лихо ти набув оце?»
«Довго розказувать»,- скривився чолові

Ігор Федів
2019.06.18 20:07
Ось моя радість… Дві радості – гордості,
Закутані ковдрою, линуть у сні.
Ніч романтично співає акордами,
Зірками записує небо пісні.
У кого є щастя? А я маю двічі!
Милуюся ними, жадаю життя.
І світові можу казати у вічі,
Що істину знаю у сенсі бу

Світлана Ковальчук
2019.06.18 18:05
А десь громи стинають спеку дня.
Їх чути за надривами. Все вище
здіймаюся у надслуханні я.
Та ось він, дощ, із чорного хмарища.
Аж лячно.
В небі крешуть блискавки, неначе змії.
Можуть укусити.

Микола Дудар
2019.06.18 15:45
…уповноважений Христа?
Ось відновлюсь і запитаю
Невпинний ріст мого хвоста -
Чи впустять з ним мене до Раю?
Чи впустять з прикусом божка?..
Не від народження - присадка!!!
Вона, по правді, не важка
Всього лиш навсього як крапка…

Олександр Сушко
2019.06.18 14:14
У країні, де правлять пейса -
Звично сваряться хохлаки.
Цуплять гріш тямковиті бевзі
У глупеньких розумаків.

Гостра шпичка сідницю муля,
Потішаються Цур і Пек:
Вийшла з томосу пишна дуля -

Світлана Майя Залізняк
2019.06.18 10:29
Коли знайомець лізе у багно,
порушує табличні заборони,
промовчу - хай забрьохається гном.
Топтатиму пісок, врунисті гони...

Хай сом відчистить п'явок, слимаків,
приймає душ Шарко, змиває сажу...
Перестороги Майї заслабкі.

Любов Бенедишин
2019.06.18 09:29
Твій погляд захмарений –
серце стискається.
Диму сигарного
пасма гойдаються,
тягнуться, сизіють,
тануть під стелею.
Ранок безсилий
блукає оселею.

Ігор Деркач
2019.06.18 09:13
Салют, моя зоре! Я – у дорозі,
а ти сіяй, не забувай, пиши.
І я тобі, і ти мені у змозі
побути половинкою душі.

Одному і одній у цьому світі
одна відрада – ладо і листи.
Роби як я, пиши мені привіти

Тетяна Левицька
2019.06.18 08:07
Знову цвітуть ярих весен рожеві каштани,
сонце в зеніті запалює все навкруги.
Поруч із милим солодкою ватою тану,
айсберг у морі небесному губить сніги!

На отоманці розлуки - червона помада,
чайна троянда розсипалась. А чи збереш?
В лоні душі заго

Козак Дума
2019.06.18 07:24
Равлик суне вздовж доріжки,
мов антени в нього ріжки.
На спині несе хатинку,
в ній м’яку ховає спинку.
Хтось нагнав малому страху,
обігнав він черепаху
і тепер його малятам
буде важко наздогнати.

Володимир Бойко
2019.06.18 01:32
Мани мене, мани
Кудись у дивокраї,
Неначе до мани,
До тебе я звикаю.

Допоки не мине
Манлива насолода,
Не стримають мене

Таїсія Цибульська
2019.06.18 00:03
Грішу... улітку про кохання не пишу,
ношу його в торбинці, у кишені,
у жмені стискаю жадібно! Лишень
мішень для рук чужих - моя любов,
немов те райське яблуко із саду,
чи винограду перше гроно п'янке,
таке крихке, немов кришталь.
Мораль? Чия морал

Вікторія Лимарівна
2019.06.17 23:44
За мотивами телевізійних новин

Новини невтішні наразі з Волині:
Наляканий кіт розгубивсь, як дитина.
Зненацька, чомусь він заліз на смереку:
В халепу жахливу потрапив, ще й в спеку.
Смерека – це дерево надто високе,
Так, поверхів дев’ять, прикинув

Світлана Майя Залізняк
2019.06.17 13:18
Я назвала бевзя козлом,
вельми соромно: треба ж цапом.
Між пошани салютів, злом
протискаю-таки пікапа.

Помаранчево-жовтий бант
прикрашає коробку з чаєм.
Відмічатиму сотню дат.

Олександр Сушко
2019.06.17 09:47
Весна! Гуде кульбабчине весілля!
Зима - навтьоки, з вирію - бузьки.
У вогнептаха - пік жаги! Розкрилля!
Гніздечко в'ю у витоках ріки.

Упав з розгону в Ладині лабети,
Знімаю розум, постоли, жабо...
Це - час, коли рождаються аеди,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Юлія Савіцька
2019.04.01

Казки Старої Ґадзюби
2019.01.29

Вікторія Їхова
2019.01.26

Іван Цимбалюк Калиновий
2019.01.21

Величко Анастасія
2019.01.16

старий Стрілець
2019.01.14

Людмила Кірєєва
2019.01.02






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Віктор Кучерук (1958) / Проза

 Думаючи про вчительку
Осінь сімдесят другого року для мене почалася, як і сім попередніх, зі шкільної
лінійки. Але була й суттєва відмінність, адже, змінивши місце проживання, я, з почуттям досади та тривоги, опинився між гуртів незнайомих хлопців і дівчат. Досада виникала тому, що в Гор-Пустоварівці, звідкіля я родом, і де навчався до цих пір, на відміну від кількох різних за розміром старих корпусів, розташованих на величезній території шкільного двору, оточуючих зараз мене, - була нова двохповерхова школа, а тривогу, й якесь особливе відчуття недовіри, народжували безсоромно незвичні та відверто зверхні погляди моїх теперішніх однокласників, котрі раз по раз зупинялися на розгубленому, і пригніченому такою увагою, мені. Проте, так тривало недовго. В це нині важко повірити, але, завдяки знайомству, котре нам із розумінням справи на першому ж уроці влаштувала Валентина Миколаївна Піхота, я до кінця дня мав уже чимало нових друзів.
Легко і водночас важко писати про очевидні речі, а саме про вплив педагога
на життя учнів, а ще точніше – про його участь у житті кожного з нас. Однак саме про це мені й хочеться сказати сьогодні хоч кілька слів.
Найближчою людиною в школі для нас, безперечно, був класний керівник.
Отож вона була для нас, як друга мати, бо, коли нам ставало важко у навчанні, підтримувала, а, коли вели себе неналежним чином, одразу ставила кожного на місце.
До неї можна було звернутися і отримати відповідь на будь-яке питання, що ми
завжди й охоче робили.
Валентина Миколаївна викладала російську мову й літературу, роблячи свою
справу так уміло, що ми в підсумку дізнавалися від неї набагато більше, чим це
було потрібно знати зі шкільної програми. Вона часто розповідала про свої улюблені книги і про письменників, твори яких варто нам прочитати, а вірші Євтушенко, Вознесенського, Окуджави та багатьох інших цитувала напам’ять.
Тоді навіть не думалося, що підготовка до таких уроків потребує чимало сил,
знань і пошуків.
Уже пізніше, я пригадував усі ті назви й прізвища, знаходив десь книги і читав, натикаючись там на знайомі рядки, котрі з тієї незабутньої пори залишилися в моїй свідомості. Думаючи про себе, бачу, що зерна тієї любові до літератури сіялися нею недарма, – і, заходячи трохи наперед, хочу передати їй окреме й велике спасибі від мене…
Від Вишеньок до Києва відстань невелика, тож учителька дуже часто органі -
зовувала поїздки до столичних театрів, робила цікаві й корисні екскурсії на
підприємства області.
Не забулося також, як, на її прохання, після закінчення восьмого класу, бажаючі, дружно й старанно працювали нетривалий час на полях місцевого радгоспу, щоб самим собі заробити кошти на далеку подорож до Москви. Та й не було для багатьох у той час нічого приємнішого від усвідомлення того, що вони роботою допомагають своїм батькам.
Мабуть, не треба розповідати про подробиці тієї тижневої мандрівки до Москви, бо, як на мене, це зовсім інша тема, та й неможливо в кількох рядках описати всі наші бешкетування в поїзді, передати, м’яко кажучи, занепокоєність нашого класного керівника під час відвідування Державного історичного музею, коли група школярів зменшилася на кілька чоловік – хлопці свідомо загубилися, щоб подивитися в Лужниках футбол...
Листи від очолюваного нею гуртка слідопитів, знаходили адресатів у самих віддалених куточках країни. Пам’ятаю, що саме завдяки її небайдужості, дізналися про місця поховання своїх рідних родини з Казахстану, Сибіру, Середньої Азії… Ми бачили чужі сльози і не приховували своїх.
З усмішкою тепер згадую ночівлю на березі Дніпра після останнього дзвоника.
Тоді, завзятим і вмілим, юним рибалкам за весь вечір вдалося впіймати кількох
невеличких окунців і плотвичок для юшки, котра, незважаючи на це, завдяки великій кількості пшона і моїм старанням, швидко загусла та, будучи ще й солоною та переперченою, ніяк не хотіла лізти до наших ротів. Хоча на ранок
мова йшла не про мої кулінарні здібності – вночі, не розібравшись де й чия
палатка, я просунув в одну з них свою руку і почав пестливо лоскотати п’яту,
але, як одразу виявилося, не ту, що хотів приголубити, – учителька лише весело лаялася…
Учителі літератури часто по одному-двох рядках у творах своїх учнів бачать, чи є в того або іншого їхнього вихованця хист до творчості, чи варто на такого учня, на розвиток його здібностей, які перебувають іще в зародковому стані, їм потратити свій час. Отак і зі мною. Була від учительки, незважаючи на мій юний вік, заслужена критика, і чулася добре зважена похвала, – тільки осуд весь час оминав мої літературні починання.
Ще, заради правди, скажу про наші суперечки, котрі виникали між нами під час помаранчевого Майдану, бо не тішили мій слух її влучні епітети і переконливі
порівняння, з посиланнями на історичні факти, коли вона намагалася прогнозувати наслідки тих подій. Мені нині сумно й прикро, що вона мало в чому помилялася, хоч я ще нещодавно був активним учасником уже й революції Гідності...
А висновок такий – декларуючи щось нове, молодим потрібно не нехтувати порадами старших за віком, а не забувати, що незабаром уже їм доведеться чути подібні ж заяви від молодшого покоління.
Очікуючи питання, чому стільки неприхованої шани саме до цієї вчительки, скажу – заслужила, адже я, без всіляких викрутасів, намагався, вищенаведеними фактами, аргументовано переконати всіх у цьому.
Дорога моя Валентино Миколаївно, я певен, що ви, прочитавши ці рядки, відчуєте любов і тепло випещеної вами душі, котра, попри відстані й обставини, завжди зігріває споріднену їй...
Від щирого серця вітаю вас і зичу завжди оптимістично дивитися в майбутнє.
Нехай щастить вам!..
29.05





Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання
Зв'язок із адміністрацією


  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2016-05-29 22:19:09
Переглядів сторінки твору 971
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (5.012 / 5.51)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.143 / 5.71)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.789
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2019.06.17 05:53
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Балера (М.К./М.К.) [ 2016-05-30 08:00:32 ]
Дай, Боже, кожному викладачеві зустрічати побільше таких вдячних учнів, як Ви, пане Вікторе!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Віктор Кучерук (Л.П./М.К.) [ 2016-06-05 17:06:22 ]
Не стану заперечувати правдивості цих слів.
Дякую тобі, Олено.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Шоха (М.К./М.К.) [ 2016-05-30 20:50:51 ]
Ми є продовженням батьків, але ще краще, коли - хороших вчителів.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Віктор Кучерук (Л.П./М.К.) [ 2016-06-05 17:07:24 ]
Це, Ігоре, правда, - дякую тобі.