ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Сергій Губерначук
2019.09.22 17:04
Ходім зі мною в ліс далеко,
де гриб, зіскочивши на гриб, росте,
де сонце, в мох закутане, цвіте
і в кущиках багна парує терпко.

Ходім, я покажу, де спить сова,
те місце, де в дуплі здихає здобич,
де по воздвиженню хрестів повзе гадва,

Іван Потьомкін
2019.09.22 13:41
Не вір, що мудрість прибува з літами самотужки.
Себто тобі лишилось тільки жить і жить.
Не дочекаєшся, як думка не освячена здоровим глуздом,
Як знемогла вона під натиском спокус
Брать все собі – і не пізніш сьогодні.
Як діяти і говорить ти призвич

Микола Соболь
2019.09.22 12:52
Чи завтра зійде сонце?
Зійде!
Але для кого?
На сході – вирва,
Дороги на захід немає.
Життя хіба з мусу?
Швидше з полину гіркого.
День за днем

Ольга Паучек
2019.09.22 11:59
Свято літа минає,
Сивина покриває
Роззолочені сльози
В журавлиних краях,
Що розсипались світом
Дорогим заповітом
Найсолодшого дива
У дзвінких ручаях.

Ярослав Чорногуз
2019.09.22 11:47
Сиза мряка затисла мене,
І осінні дощі обмотали,
Розтоптали каштанів опали,
Навівають у душу сумне.

І не знаю, подітись куди?
(Так радів я, що спеки позбувся!)
А тепер в монотонному русі

Ніна Виноградська
2019.09.22 11:38
Про нас напишуть, як усе мине -
Сніги розтануть і осінні зливи
Заплачуть листопадом. А мене
Згадають люди, що була щаслива.

Злітала до небес, хоча негод
Вітрами нанесло, також тобою.
Та я з усіх небажаних пригод

Олександр Сушко
2019.09.22 11:02
Є роботящі телепні й пани,
Партійні бонзи й бевзі безідейні.
Не віриш владі? Отже, ти дурний.
А я люблю. Підлещуюсь до неї.

Скупив земельку в лохів Беня Кац,
Сусіди на війні умились кров'ю...
Яку б дурницю не утнув паяц -

Тетяна Левицька
2019.09.22 10:46
Межених* рік затихають оливкові води,
вітер зганяє у череду чорні  отари.
Із листопадом кружляють нудні хороводи
мавки, літавиці, феї, нечесані мари.
Сирість, асфальтова нічка, хоч виколи око,
ні ліхтаря, ані зірки допоки не видно.
Вигулькне привид

Володимир Бойко
2019.09.22 09:49
«І знову осінь» – скільки описали,
А осені по осені летять,
Як серії одного серіалу,
Що звично називається – життя.

Ігор Деркач
2019.09.22 07:18
Не турбую я її ночами
як зорею бачу у вікні,
а прошу у неї вечорами,
щоб уже не снилася мені.

Бо немає спокою у серці,
поки скута тугою душа.
І зневіра ріже без ножа,

Ігор Федів
2019.09.21 17:31
Гілля вітер хитає, хитає…
Хмара у небі лине, пливе…
Дощ дорогою ритм набиває,
І жура огортає мене.
Листя ховає траву у саду,
Узори багряної смальти,
Цією мозаїкою іду,
Кидаю до ніг діаманти.

Микола Соболь
2019.09.21 15:41
Червоний хрест на лінії вогню –
Чиясь остання на життя надія.
Та це війна. Пропалить ПТУР* броню…
Де русаки конвенція* не діє!

Машина дуже швидко догорить.
Метал не має почуття і болю.
Що вбивця відчуває у ту мить,

Ніна Виноградська
2019.09.21 15:32
Розсипається дощ, мов крізь сито, над лісом, полями,
Де узліссями синьо у світ поглядають терни.
Де смарагдове жито ще гріється в осені-мами,
Щоби стати зерном і колоссям вже після весни.

Потихеньку остудять дощі літо геть розпашіле,
Вже картопля в

Матвій Смірнов
2019.09.21 15:28
Я занадто щасливий, щоби справді бути поетом,
Мої рани й рубці загоїлися нівроку,
Роздрукуй мої вірші й відправ у районну газету -
Ту, що вже не виходить з дев’яносто третього року.

Моя кров ламінарна, а нерви на диво міцні,
Моя шкіра товста, мов

Сергій Губерначук
2019.09.21 14:23
Розчавлено лежала долі тінь
тебе святого…
і по ній ходили,
як по землі…
І лиш твоє: "Амінь!"
про існування Бога говорило…

24 березня 1989 р., Київ

Ігор Деркач
2019.09.21 11:56
Як природа блукає по колу,
так і ми – по траві і росі
то обоє у наше ніколи,
то на плаї у лузі, у полі,
у ліси по опалій красі.

Вишиває веселкою небо
на пейзажі свої міражі.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Микола Кора
2019.09.01

Анастасія Романюк
2019.08.04

Сергій Губерначук
2019.07.07

Ярослав Філософ
2019.07.03

Віктор Сурженко
2019.06.19

Юлія Савіцька
2019.04.01

Надія Тарасюк
2019.02.03






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Віктор Кучерук (1958) / Проза

 Думаючи про вчительку
Осінь сімдесят другого року для мене почалася, як і сім попередніх, зі шкільної
лінійки. Але була й суттєва відмінність, адже, змінивши місце проживання, я, з почуттям досади та тривоги, опинився між гуртів незнайомих хлопців і дівчат. Досада виникала тому, що в Гор-Пустоварівці, звідкіля я родом, і де навчався до цих пір, на відміну від кількох різних за розміром старих корпусів, розташованих на величезній території шкільного двору, оточуючих зараз мене, - була нова двохповерхова школа, а тривогу, й якесь особливе відчуття недовіри, народжували безсоромно незвичні та відверто зверхні погляди моїх теперішніх однокласників, котрі раз по раз зупинялися на розгубленому, і пригніченому такою увагою, мені. Проте, так тривало недовго. В це нині важко повірити, але, завдяки знайомству, котре нам із розумінням справи на першому ж уроці влаштувала Валентина Миколаївна Піхота, я до кінця дня мав уже чимало нових друзів.
Легко і водночас важко писати про очевидні речі, а саме про вплив педагога
на життя учнів, а ще точніше – про його участь у житті кожного з нас. Однак саме про це мені й хочеться сказати сьогодні хоч кілька слів.
Найближчою людиною в школі для нас, безперечно, був класний керівник.
Отож вона була для нас, як друга мати, бо, коли нам ставало важко у навчанні, підтримувала, а, коли вели себе неналежним чином, одразу ставила кожного на місце.
До неї можна було звернутися і отримати відповідь на будь-яке питання, що ми
завжди й охоче робили.
Валентина Миколаївна викладала російську мову й літературу, роблячи свою
справу так уміло, що ми в підсумку дізнавалися від неї набагато більше, чим це
було потрібно знати зі шкільної програми. Вона часто розповідала про свої улюблені книги і про письменників, твори яких варто нам прочитати, а вірші Євтушенко, Вознесенського, Окуджави та багатьох інших цитувала напам’ять.
Тоді навіть не думалося, що підготовка до таких уроків потребує чимало сил,
знань і пошуків.
Уже пізніше, я пригадував усі ті назви й прізвища, знаходив десь книги і читав, натикаючись там на знайомі рядки, котрі з тієї незабутньої пори залишилися в моїй свідомості. Думаючи про себе, бачу, що зерна тієї любові до літератури сіялися нею недарма, – і, заходячи трохи наперед, хочу передати їй окреме й велике спасибі від мене…
Від Вишеньок до Києва відстань невелика, тож учителька дуже часто органі -
зовувала поїздки до столичних театрів, робила цікаві й корисні екскурсії на
підприємства області.
Не забулося також, як, на її прохання, після закінчення восьмого класу, бажаючі, дружно й старанно працювали нетривалий час на полях місцевого радгоспу, щоб самим собі заробити кошти на далеку подорож до Москви. Та й не було для багатьох у той час нічого приємнішого від усвідомлення того, що вони роботою допомагають своїм батькам.
Мабуть, не треба розповідати про подробиці тієї тижневої мандрівки до Москви, бо, як на мене, це зовсім інша тема, та й неможливо в кількох рядках описати всі наші бешкетування в поїзді, передати, м’яко кажучи, занепокоєність нашого класного керівника під час відвідування Державного історичного музею, коли група школярів зменшилася на кілька чоловік – хлопці свідомо загубилися, щоб подивитися в Лужниках футбол...
Листи від очолюваного нею гуртка слідопитів, знаходили адресатів у самих віддалених куточках країни. Пам’ятаю, що саме завдяки її небайдужості, дізналися про місця поховання своїх рідних родини з Казахстану, Сибіру, Середньої Азії… Ми бачили чужі сльози і не приховували своїх.
З усмішкою тепер згадую ночівлю на березі Дніпра після останнього дзвоника.
Тоді, завзятим і вмілим, юним рибалкам за весь вечір вдалося впіймати кількох
невеличких окунців і плотвичок для юшки, котра, незважаючи на це, завдяки великій кількості пшона і моїм старанням, швидко загусла та, будучи ще й солоною та переперченою, ніяк не хотіла лізти до наших ротів. Хоча на ранок
мова йшла не про мої кулінарні здібності – вночі, не розібравшись де й чия
палатка, я просунув в одну з них свою руку і почав пестливо лоскотати п’яту,
але, як одразу виявилося, не ту, що хотів приголубити, – учителька лише весело лаялася…
Учителі літератури часто по одному-двох рядках у творах своїх учнів бачать, чи є в того або іншого їхнього вихованця хист до творчості, чи варто на такого учня, на розвиток його здібностей, які перебувають іще в зародковому стані, їм потратити свій час. Отак і зі мною. Була від учительки, незважаючи на мій юний вік, заслужена критика, і чулася добре зважена похвала, – тільки осуд весь час оминав мої літературні починання.
Ще, заради правди, скажу про наші суперечки, котрі виникали між нами під час помаранчевого Майдану, бо не тішили мій слух її влучні епітети і переконливі
порівняння, з посиланнями на історичні факти, коли вона намагалася прогнозувати наслідки тих подій. Мені нині сумно й прикро, що вона мало в чому помилялася, хоч я ще нещодавно був активним учасником уже й революції Гідності...
А висновок такий – декларуючи щось нове, молодим потрібно не нехтувати порадами старших за віком, а не забувати, що незабаром уже їм доведеться чути подібні ж заяви від молодшого покоління.
Очікуючи питання, чому стільки неприхованої шани саме до цієї вчительки, скажу – заслужила, адже я, без всіляких викрутасів, намагався, вищенаведеними фактами, аргументовано переконати всіх у цьому.
Дорога моя Валентино Миколаївно, я певен, що ви, прочитавши ці рядки, відчуєте любов і тепло випещеної вами душі, котра, попри відстані й обставини, завжди зігріває споріднену їй...
Від щирого серця вітаю вас і зичу завжди оптимістично дивитися в майбутнє.
Нехай щастить вам!..
29.05





Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання
Зв'язок із адміністрацією


  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2016-05-29 22:19:09
Переглядів сторінки твору 1003
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (5.011 / 5.51)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.143 / 5.71)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.789
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2019.09.21 06:26
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Балера (М.К./М.К.) [ 2016-05-30 08:00:32 ]
Дай, Боже, кожному викладачеві зустрічати побільше таких вдячних учнів, як Ви, пане Вікторе!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Віктор Кучерук (Л.П./М.К.) [ 2016-06-05 17:06:22 ]
Не стану заперечувати правдивості цих слів.
Дякую тобі, Олено.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Шоха (М.К./М.К.) [ 2016-05-30 20:50:51 ]
Ми є продовженням батьків, але ще краще, коли - хороших вчителів.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Віктор Кучерук (Л.П./М.К.) [ 2016-06-05 17:07:24 ]
Це, Ігоре, правда, - дякую тобі.