ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Андрій Грановський
2017.05.28 01:00
Опруч неї лиш райдуги б'ють,
І проміння олівчиком пише
Заповітні збагнення, що ждуть
Молодого коханого в тиші,
Там, де ніц жодних п'яних хмарин
Та нема громовидних висоток.
Є лиш я, котрий жодних омовок
Не спіткав із самого знайомства,

Ярослав Чорногуз
2017.05.27 23:30
Прохолода вечірня у літнім саду
Тихо пестячи, йде, наростає.
У шовкову траву упаду, упаду,
У блаженну розповінь розмаю.

Майже літо уже, та сумна ця пора
То ридає, то хмари насупить…
Світлий сум темну радість поволі стира

Ігор Шоха
2017.05.27 22:49
Усі на цьому світі одіссеї,
ну, себто – ми, одні чоловіки.
Не можемо лише без однієї,
а з усіма, буває, залюбки.

Але його чекає Пенелопа.
І мій герой подався із війни
по морю-океану автостопом

Ігор Шоха
2017.05.27 22:35
                         І
Я уявляю, як її любили
таку незаяложену, ясну.
А я її, – о горе! У могилу –
її єдину – на усіх одну.
Із неї Ліру вижали за бали
і не мене одного виживали...
Прозорою – не бачили її.

Олександр Сушко
2017.05.27 18:22
Пахтить, шумує у бідоні
Напій для справдішніх мужчин.
Тремтять у захваті долоні,
Коли згадають чарки дзвін.

Булькоче брага водограєм
Не згірш бурхливої ріки.
А "друзі" мліють за сараєм

Юрій Ерметов
2017.05.27 17:53
Скоро вже ніч, а ти мовчиш –
ти сниш, скажи мені, униз глядиш?
На порох підошв, на шорохи крокв –
а завтра прийде, а ніч мине...

Зашепочи мені гірко навзнак,
защекочи мене, сміливо...
так.

Сергій Гупало
2017.05.27 16:30
Не вдалося чимало. Ніхто і не плакав.
Не розквітло задумане, зсохло на корені.
Ми взаємно любились, і дні, як собаки,
Несвідомо за нами брели, упокорені.

На обгін полетіли вітри із майдану –
І застряли в історії. Ми – аж у вічності,
Забрели на

Шон Маклех
2017.05.27 12:58
Літо вином черленим
У келих днів моїх недоречних,
У чашу снів моїх нетутешніх
Наливає бородатий винар-батлер,
Пригощає мене
Та гостей снів моїх – світів синіх:
Кожному вусатому – по краплі,
Кожній кралі келішок

Іван Потьомкін
2017.05.27 12:09
Забудеться печаль і листи від когось там,
На зміну міражам надходить справам час,
Та стежка перша та під назвою «робота»
Впродовж всього життя зостанеться при нас.

Любов покине нас, друзі в путах клопотів,
Дітей розкида світ - їм до пуття якраз

Мирослав Артимович
2017.05.27 08:59
Буяє травень яблуневим цвітом,
не за горами довгождане літо.
Проте допоки ще весна довкола -
то хоч-не-хоч, але ходи до школи.

Приспів:

А ми такі, а ми такі затяті,

Василь Бур'ян
2017.05.27 08:38
Гартуюсь в натовпі людському,
У боротьбі.
Живу в далекому й близькому,
Живу в тобі.
Живу в піднесеному слові,
Без коректур.
Живу в чистилищі любові,
Не без тортур.

Світлана Майя Залізняк
2017.05.27 01:10
На сайті гастролює Поціновувач поезії. Не лише мені він писав коментарі. Всі в одному стилі.
Всі вони збереглися на його сторінці - і ще доступні. Хто за ним ховається?

Сторінка Камінчанської Олександри. Її вірш і коментарі:

поціновувач поезії (Л.П

Олександра Камінчанська
2017.05.27 00:52
не знаю, що тут діється...так званий пан поціновувач поезії, який комфортно розмістився і на інших сайтах відкрито займається дурницями...як такого позбутися?...поясніть...

Ігор Шоха
2017.05.26 17:49
Її лірична героїня –
ікона із далеких літ,
де ще існує і єдиний,
і не один, а цілий світ.

Вона залюблена у себе
і вірна лиш самій собі,
але живе на тому небі,

Ігор Шоха
2017.05.26 15:10
Стоїть, у щось замислена, бабуся.
Її рука зависла біля уст.
Чужа усім. Признатися боюся,
що я не намотав собі на вуса,
які були літа моїх бабусь.

І цю уже ніхто не запитає,
кудою понесуть її літа

Петро Скоропис
2017.05.26 14:31
Допоки ти співала – осеніло.
Лучина пічку затопила.
Доки літала й цокотіла,
похолоділо.

Тепер ти ледь подолуєш емалі
і кіптяву плити, чим далі
година твого виплоду квітнева.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Критика | Аналітика):

Єва Вінтер
2016.07.15

Наталя Сидорова
2016.03.20

Меркулов Максим
2016.03.02

Лариса Пугачук
2016.03.01

Ірина Ваврик
2016.02.28

Василь Дерій
2016.01.31

Христина Букатчук
2016.01.13






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Лариса Пугачук (1967) / Критика | Аналітика

 Дорогою долі

Лист

Що ж так тривожить тебе, дівчинко моя, що ти вдруге за день питаєш в мене поради? Що з тобою? Чому ти так переживаєш за те, чого не сталось, чому питаєш себе, хто винен і чому життя вело тебе саме цією дорогою? Чому пишеш, що стоїш на колінах, скажи?
Шукати винних... яка ти дитина... яка ти ще дитина. Нема винних у житті. Кожен викликає бурю сам і кожен її вгамовує. Ніщо не приходить без заклику до людини. Якщо щось сталось, значить, ти внутрішньо того потребувала.
Чому не сталось?.. Чи ж ти гадаєш, що ми самі щось вирішуємо у житті. Моє ти хороше. Моє ти наївне. Там... наверху... ниточка прядеться... і не сіпайся сильно, бо тоненька вона, ой тонка... в будь-яку мить може обірватись. Будь обережна.
Ти питаєш, чи можна повернути дружбу, яка розчинилась у просторі? Це тобі вирішувати, маленька моя. Бо я цю істину для себе вирішила давно. Знаю, точно знаю, що рідні душі завжди чують одна одну. На будь-якій відстані, за будь-яких обставин... за будь-якими межами. Нема меж, рідна моя. Нема їх. Люди самі встановлюють межі і бояться їх перейти.
За дорогу питаєш… Зрозумій, нарешті, що не дороги важливі. Можна йти полем, по бездоріжжю, ярами – і прийти до Землі Обітованної. А можна йти широким твердим шляхом, легко, впевнено, переможно - і прийти до пустелі, і впасти там, бо дороги назад немає ніколи. Вона зникає позаду. І є тільки дорога вперед. І якщо ти, побачивши пустелю перед собою, впадеш і будеш плакати, то так там і залишися, бо саме ось цих дорогоцінних хвилин не вистачить тобі наприкінці, коли перед очима замаячить оаза, а сил не буде зробити до неї останні кроки.
Тому встань з колін! Встань!!! - І йди! Хочеш плакати – плач. Кричи! Кричи, може хтось почує, може прийде на допомогу, а як навіть і ні, то хоч будеш чути живий голос і не зійдеш з розуму. І тримайся. Ти ж сильна, дівчинко. Я знаю тебе з дитинства. Ти ж воїн! Пригадай, що робили з твоєю мамою, колись, як важкими чоботами її розтоптували, як довіру до людей нищили! Чи ж вона здалася?!! Якого ти роду, дитино, пригадай – і тоді, можливо, у тебе виростуть крила. І не підеш ти по сухому піску, а полетиш, а в небі пустель немає. В небі – літають вільні. Іди з Богом, дитино. Молитвою читаю.
Колись… я перейшла своє поле – і не втратила Віру в людей.
Та чого ж мені все одно плакати хочеться, скажи тепер ти мені, дитино. Чого ж... Не нестерпно. Не боляче. Світло. Добре. Щасливо.
Та сльози летять...

Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.




Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання
Зв'язок із адміністрацією


  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2016-06-02 00:36:04
Переглядів сторінки твору 1084
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (4.976 / 5.49)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.868 / 5.55)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.828
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2017.05.26 19:00
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ксенія Озерна (Л.П./М.К.) [ 2016-06-02 10:38:26 ]
Давно не читала такої щирої, проникливої до найглибших закутків душі, прози. Мені близьке написане ще й особистими переживаннями-хвилюваннями, саме зараз, в даний час... Дякую за ці листи. Життя таке непросте і ніколи не знаєш, де загубиш, а де знайдеш.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ксенія Озерна (Л.П./М.К.) [ 2016-06-02 10:49:09 ]
Глянула в укр.вікіпедію - Земля Обітована.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Лариса Пугачук (Л.П./М.К.) [ 2016-06-02 11:01:46 ]
Зараз виправлю. Вночі писала відповідь на рельний лист, наживу, забула про словники, ...педії та все інше. Ой ті різочки потрібні мені, ой потрібні. Ой, сіднички мої голося-я-я-я-ять)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Лариса Пугачук (Л.П./М.К.) [ 2016-06-02 10:57:58 ]
Сповіді завжди щирі, Ксеніє. І добре, коли вони проникають в душу і знаходять відгук. Вам дякую.