ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Критика | Аналітика):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.04.25
11:38
На карті світу він такий малий.
Не цятка навіть. Просто крапка.
Але Ізраїль – це Тори сувій,
Де метри розгортаються на милі.
І хто заявиться із наміром «бліц-кріг»,
Аби зробить юдеїв мертвими,
Молочних не побачить рік,
Духмяного не покуштує меду.
Не цятка навіть. Просто крапка.
Але Ізраїль – це Тори сувій,
Де метри розгортаються на милі.
І хто заявиться із наміром «бліц-кріг»,
Аби зробить юдеїв мертвими,
Молочних не побачить рік,
Духмяного не покуштує меду.
2024.04.25
09:40
Дощ, як в Макондо, йде та йде.
А вона - сама під дощем.
Вже не ранок, та ще не день.
Ще не радість, та вже не щем…
Автор: Юрій Гундарєв
2024 рік
А вона - сама під дощем.
Вже не ранок, та ще не день.
Ще не радість, та вже не щем…
Автор: Юрій Гундарєв
2024 рік
2024.04.25
09:16
Просто вітер, якоїсь осені зупинив мене,
Просто сонце якогось липня зійшло, як камінь,
І люди зустрічні записані буквою n,
У моїм, до сих пір не розв’язаному рівнянні.
І у ньому записана ти — у кімнаті зі шкла
На свічадах червоною барвою, як невідом
Просто сонце якогось липня зійшло, як камінь,
І люди зустрічні записані буквою n,
У моїм, до сих пір не розв’язаному рівнянні.
І у ньому записана ти — у кімнаті зі шкла
На свічадах червоною барвою, як невідом
2024.04.25
08:41
А за вікном вже вечоріє,
І мліють світлом ліхтарі.
І де ж ті орігамі-мрії,
Що склались звідкілясь, згори?
Листи перегортаю, фото
Вцілілі від перепетій.
У кожному душевна квота,
І мліють світлом ліхтарі.
І де ж ті орігамі-мрії,
Що склались звідкілясь, згори?
Листи перегортаю, фото
Вцілілі від перепетій.
У кожному душевна квота,
2024.04.25
07:45
В смолистих бурунах лежить рілля.
Вилискує, залита після суші.
І вороннЯ, не видне іздаля,
Серпанку рядна крилами ворушить.
Узбіччя із пожухлої трави -
Невипране дощем чадіння шляху.
Два кроки в поле зробиш, і лови
Вилискує, залита після суші.
І вороннЯ, не видне іздаля,
Серпанку рядна крилами ворушить.
Узбіччя із пожухлої трави -
Невипране дощем чадіння шляху.
Два кроки в поле зробиш, і лови
2024.04.25
06:23
Серце сумно защеміло
І душа зайшлась плачем,
Бо здригнулось враже тіло
Зі скривавленим плечем.
Розтрощив, на жаль, суглоба,
Раз почувсь короткий тріск
І ординець вузьколобий
Звідав кулі форму й зміст.
І душа зайшлась плачем,
Бо здригнулось враже тіло
Зі скривавленим плечем.
Розтрощив, на жаль, суглоба,
Раз почувсь короткий тріск
І ординець вузьколобий
Звідав кулі форму й зміст.
2024.04.25
00:03
Вельмишановна леді… краще пані…
Даруйте – де б слова ті віднайшлись, коли життя – це стрес з недосипанням? І плід такий: нервовий трішки лист. Пишу його повільно – швидше равлик на Фудзіяму врешті заповзе. І навіть сам не знаю: чи відправлю? Чи згине д
Даруйте – де б слова ті віднайшлись, коли життя – це стрес з недосипанням? І плід такий: нервовий трішки лист. Пишу його повільно – швидше равлик на Фудзіяму врешті заповзе. І навіть сам не знаю: чи відправлю? Чи згине д
2024.04.24
21:33
Неначе той омріяний журавлик,
Який відкрив до всіх бажань портал,
У купі понадкушуваних яблук
Урешті-решт знайшовся ідеал!
Тобі хтось зробить витончений кніксен...
Прийми від мене шану та уклін!
Зігріє око кожний мегапіксель,
Який відкрив до всіх бажань портал,
У купі понадкушуваних яблук
Урешті-решт знайшовся ідеал!
Тобі хтось зробить витончений кніксен...
Прийми від мене шану та уклін!
Зігріє око кожний мегапіксель,
2024.04.24
20:00
Шість хвилин, як я прокинувсь.
А тут мені повідомляють,
що я вже шість годин, як зраджую.
Ну так я зараз просто вирву язика,
відіб’ю його молотком,
поперчу його, посолю.
кину на розпечену сковорідку –
і буде мені чим поснідати.
А тут мені повідомляють,
що я вже шість годин, як зраджую.
Ну так я зараз просто вирву язика,
відіб’ю його молотком,
поперчу його, посолю.
кину на розпечену сковорідку –
і буде мені чим поснідати.
2024.04.24
12:21
Кажуть, він жив непомітно десь в закутку.
І пожинав регіт там, де кохання сіяв,
Начебто думав – троянди ростуть с піску.
Вірив в поезію, як інший люд - в Месію.
Кажуть, вигулював душу свою щодня
Серед рядків, повних сутінків і печалі.
Бачили, йшов
І пожинав регіт там, де кохання сіяв,
Начебто думав – троянди ростуть с піску.
Вірив в поезію, як інший люд - в Месію.
Кажуть, вигулював душу свою щодня
Серед рядків, повних сутінків і печалі.
Бачили, йшов
2024.04.24
05:21
Стали іншими забави,
Як утратив снам число, –
Домальовую в уяві
Те, чого в них не було.
Тішусь образом посталим
Вперше в пам’яті моїй, –
Мрійним розквітом фіалок
Між краями довгих вій.
Як утратив снам число, –
Домальовую в уяві
Те, чого в них не було.
Тішусь образом посталим
Вперше в пам’яті моїй, –
Мрійним розквітом фіалок
Між краями довгих вій.
2024.04.23
23:40
Фарбує квітень зеленню паркани
Красиво, мов поезії рядки.
Повсюди квітнуть чарівні каштани,
Суцвіття їхні - весняні свічки.
Сезон палкого, ніжного роману,
Коли кохання бережуть зірки.
І мрія незнайома та незнана
Красиво, мов поезії рядки.
Повсюди квітнуть чарівні каштани,
Суцвіття їхні - весняні свічки.
Сезон палкого, ніжного роману,
Коли кохання бережуть зірки.
І мрія незнайома та незнана
2024.04.23
22:56
Не вирубать і не спалить моє коріння.
Ніде не буть просто пришельцем
Дає мені з дитинства мова України.
Але нема для мене й мов чужих,
Бо кожна начебто вікно у світ,
І тому світ такий безмежний.
Кажуть, епоха книг минула,
А я начебто про це й не чу
Ніде не буть просто пришельцем
Дає мені з дитинства мова України.
Але нема для мене й мов чужих,
Бо кожна начебто вікно у світ,
І тому світ такий безмежний.
Кажуть, епоха книг минула,
А я начебто про це й не чу
2024.04.23
20:00
Із І.В.Царьова (1955-2013)
Самі зміркуйте, в якім дерзанні
з’явилась назва у річки – Вобля!..
А ще – добряча й земля в Рязані:
ввіткнеш голоблю – цвіте голобля.
А потрясіння беріз пісенних!
Самі зміркуйте, в якім дерзанні
з’явилась назва у річки – Вобля!..
А ще – добряча й земля в Рязані:
ввіткнеш голоблю – цвіте голобля.
А потрясіння беріз пісенних!
2024.04.23
09:40
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Весна квітує поміж нас,
Хоч зазирають в душі ще зловісні дії,
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Єднання сила здійснюює все ж мрію.
І попри труднощі в воєнний час,
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Весна квітує б
Весна квітує поміж нас,
Хоч зазирають в душі ще зловісні дії,
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Єднання сила здійснюює все ж мрію.
І попри труднощі в воєнний час,
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Весна квітує б
2024.04.23
09:17
І слова, наче, хвилі, хвилі,
Гойдаються, хвилі, мов коми,
І скільки, любові, за ними,
І скільки, іще, невідомих.
І скільки, безмовних, схлипів,
У цьому, голодному, морі,
І лякає, не те, що квилить,
А те, що не може, промовити.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Гойдаються, хвилі, мов коми,
І скільки, любові, за ними,
І скільки, іще, невідомих.
І скільки, безмовних, схлипів,
У цьому, голодному, морі,
І лякає, не те, що квилить,
А те, що не може, промовити.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Критика | Аналітика):
2024.04.15
2024.03.02
2023.02.18
2021.07.17
2021.01.08
2020.12.05
2020.03.12
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Лариса Пугачук (1967) /
Критика | Аналітика
Дорогою долі
Шукати винних... яка ти дитина... яка ти ще дитина. Нема винних у житті. Кожен викликає бурю сам і кожен її вгамовує. Ніщо не приходить без заклику до людини. Якщо щось сталось, значить, ти внутрішньо того потребувала.
Чому не сталось?.. Чи ж ти гадаєш, що ми самі щось вирішуємо у житті. Моє ти хороше. Моє ти наївне. Там... наверху... ниточка прядеться... і не сіпайся сильно, бо тоненька вона, ой тонка... в будь-яку мить може обірватись. Будь обережна.
Ти питаєш, чи можна повернути дружбу, яка розчинилась у просторі? Це тобі вирішувати, маленька моя. Бо я цю істину для себе вирішила давно. Знаю, точно знаю, що рідні душі завжди чують одна одну. На будь-якій відстані, за будь-яких обставин... за будь-якими межами. Нема меж, рідна моя. Нема їх. Люди самі встановлюють межі і бояться їх перейти.
За дорогу питаєш… Зрозумій, нарешті, що не дороги важливі. Можна йти полем, по бездоріжжю, ярами – і прийти до Землі Обітованної. А можна йти широким твердим шляхом, легко, впевнено, переможно - і прийти до пустелі, і впасти там, бо дороги назад немає ніколи. Вона зникає позаду. І є тільки дорога вперед. І якщо ти, побачивши пустелю перед собою, впадеш і будеш плакати, то так там і залишися, бо саме ось цих дорогоцінних хвилин не вистачить тобі наприкінці, коли перед очима замаячить оаза, а сил не буде зробити до неї останні кроки.
Тому встань з колін! Встань!!! - І йди! Хочеш плакати – плач. Кричи! Кричи, може хтось почує, може прийде на допомогу, а як навіть і ні, то хоч будеш чути живий голос і не зійдеш з розуму. І тримайся. Ти ж сильна, дівчинко. Я знаю тебе з дитинства. Ти ж воїн! Пригадай, що робили з твоєю мамою, колись, як важкими чоботами її розтоптували, як довіру до людей нищили! Чи ж вона здалася?!! Якого ти роду, дитино, пригадай – і тоді, можливо, у тебе виростуть крила. І не підеш ти по сухому піску, а полетиш, а в небі пустель немає. В небі – літають вільні. Іди з Богом, дитино. Молитвою читаю.
Колись… я перейшла своє поле – і не втратила Віру в людей.
Та чого ж мені все одно плакати хочеться, скажи тепер ти мені, дитино. Чого ж... Не нестерпно. Не боляче. Світло. Добре. Щасливо.
Та сльози летять...
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Дорогою долі
Лист
Що ж так тривожить тебе, дівчинко моя, що ти вдруге за день питаєш в мене поради? Що з тобою? Чому ти так переживаєш за те, чого не сталось, чому питаєш себе, хто винен і чому життя вело тебе саме цією дорогою? Чому пишеш, що стоїш на колінах, скажи?
Шукати винних... яка ти дитина... яка ти ще дитина. Нема винних у житті. Кожен викликає бурю сам і кожен її вгамовує. Ніщо не приходить без заклику до людини. Якщо щось сталось, значить, ти внутрішньо того потребувала.
Чому не сталось?.. Чи ж ти гадаєш, що ми самі щось вирішуємо у житті. Моє ти хороше. Моє ти наївне. Там... наверху... ниточка прядеться... і не сіпайся сильно, бо тоненька вона, ой тонка... в будь-яку мить може обірватись. Будь обережна.
Ти питаєш, чи можна повернути дружбу, яка розчинилась у просторі? Це тобі вирішувати, маленька моя. Бо я цю істину для себе вирішила давно. Знаю, точно знаю, що рідні душі завжди чують одна одну. На будь-якій відстані, за будь-яких обставин... за будь-якими межами. Нема меж, рідна моя. Нема їх. Люди самі встановлюють межі і бояться їх перейти.
За дорогу питаєш… Зрозумій, нарешті, що не дороги важливі. Можна йти полем, по бездоріжжю, ярами – і прийти до Землі Обітованної. А можна йти широким твердим шляхом, легко, впевнено, переможно - і прийти до пустелі, і впасти там, бо дороги назад немає ніколи. Вона зникає позаду. І є тільки дорога вперед. І якщо ти, побачивши пустелю перед собою, впадеш і будеш плакати, то так там і залишися, бо саме ось цих дорогоцінних хвилин не вистачить тобі наприкінці, коли перед очима замаячить оаза, а сил не буде зробити до неї останні кроки.
Тому встань з колін! Встань!!! - І йди! Хочеш плакати – плач. Кричи! Кричи, може хтось почує, може прийде на допомогу, а як навіть і ні, то хоч будеш чути живий голос і не зійдеш з розуму. І тримайся. Ти ж сильна, дівчинко. Я знаю тебе з дитинства. Ти ж воїн! Пригадай, що робили з твоєю мамою, колись, як важкими чоботами її розтоптували, як довіру до людей нищили! Чи ж вона здалася?!! Якого ти роду, дитино, пригадай – і тоді, можливо, у тебе виростуть крила. І не підеш ти по сухому піску, а полетиш, а в небі пустель немає. В небі – літають вільні. Іди з Богом, дитино. Молитвою читаю.
Колись… я перейшла своє поле – і не втратила Віру в людей.
Та чого ж мені все одно плакати хочеться, скажи тепер ти мені, дитино. Чого ж... Не нестерпно. Не боляче. Світло. Добре. Щасливо.
Та сльози летять...
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Дивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію