ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Серго Сокольник
2017.09.20 19:01
Ця ніч віршування відточує стиль.
Неначе чорнило розлите на стіл,
Вона тобі в душу втіка, ніби жах,
Що вірш не напишеться... Пишеться... Ах...
.....................................

Складаються зорі. Підходить пора...
Ще тоне у мороці твій Катр-Бра

Мирослав Артимович
2017.09.20 17:53
Немало див дарує нам природа –
митець неперевершено-умілий:
вона і зачаровує, і годить,
лікує душу, освіжає тіло.

А кожен витвір – формою і суттю
такий нерукотворно-бездоганний:
у ньому Вишній замисел присутній,

Любов Бенедишин
2017.09.20 12:11
Вергай діла, слова верзи –
Усі «вагомі».
Зламали бевзні терези.
Феміда – в комі.

Їй повернутись до снаги
З пітьми, де в’язко...
Та час вже кинув на торги

Олександр Сушко
2017.09.20 10:18
Я - беспробудний оптиміст,
Люблю хороші вісті.
Зубів нема. Але є міст,
Коронки золотисті.

Недбало вибрита щока
Але шикарні вуса.
Жона вечеряти гука -

Любов Матузок
2017.09.20 09:52
Цинготні зливи. Дев’ять довгих діб
не вистачає вітаміну сонця.
На яснах ґрунту – кров’янистий слід
листків. І вже заслаблим оборонцем

втікає день, дрібніє – не шукай,
мелькне, мов кінь, годин округлим клубом.
І вечора підсохлий коровай

Ірина Вовк
2017.09.20 08:57
Ти перейшов цей квітник, де впала твоя хустинка,
Цей біложасминний крик - архангела чиста сльозинка...
Застиг аромат ялівцю на листі, падучому з гілки...
Як спалах очей твоїх, зрки - живі діаманти - лицю...

Ти перейшла цей квітник, як переходять із

Микола Соболь
2017.09.20 05:53
Самотнє дерево печалі
Колише спогади земні,
Які пливуть за сині далі –
Лелеками у вишині.
Накрите чорною вуаллю
На плечі опускає жур.
Що далі буде? За печаллю
Невидимий вже виріс мур.

Світлана Майя Залізняк
2017.09.20 00:53
Запрошую читачів-слухачів.

Василь Кузан
2017.09.19 23:00
Коли ідеш із темряви у темінь,
Міняючи упевненість на страх,
Виловлюючи перелітні теми,
Облизуючи спрагу на вустах…

Коли вростаєш у підґрунтя сенсу,
Сейсмічність ночі всотуючи в сон,
Не дихаєш, а ковзаєш по плесу

Сонце Місяць
2017.09.19 18:23
любити із тобою всі часи
та під луну ясних чи ні сезонів
збувати сни купляти свій classic
& трохи вслухатись ~
рамштайн шаманить зонне

увесь капець заскоченості всі
чума війна тюремні макарони

Олександр Сушко
2017.09.19 17:31
Я - пророк. Не маю дому.
Вже старенький, сивоглав.
Плечі долу гне утома,
Хочу впасти поміж трав.

Не бажав такої долі,
Це, скажу вам, не медок.
П'яти репані, в мозолях.

Тетяна Флора Мілєвська
2017.09.19 17:22
Із чого складається осінь на схилі свого життя?
Так лагідно вітер просить, так дихає небуттям,
На каві малюнок лиха, на склі проростає пил.
У осені діловитість зникає раптово! Сил
У неї на все немає. Криве задзеркалля стін
Небесного ґартування - зупи

Олена Багрянцева
2017.09.19 11:21
Дріб’язкові слова. І годинник занедбаний в хаті.
Знову сердиться ніч на м’які мокачінові зорі.
Ти шукаєш мене у тунелі свого коридору.
Ти бажаєш мене
Відчайдушно,
Уперто,
Затято.

Вітер Ночі
2017.09.19 11:05
Моє життя, що павутиння біле,-
Десь промайнуло поміж віт і літ,
Зійшло в провалля необачне, пінне
І там знайшло запліснявілий слід.

Моє життя,- ні схрону, ні узбіччя.
Котило по шляху за кроком крок.
Можливо Ти вгамуєш, знімеш відчай

Вадим Василенко
2017.09.19 10:34
Пісок огортає тебе шерхким покривалом, і ти прагнеш пірнути, розчинитися, щезнути в ньому, вимкнувши телефон і МР3плеєр, розсипатися і пливти між водою і часом, які чи не єдині зосталися тим, чим були завжди. Пісок огортає тебе шорстким саваном, і поволі

Ірина Вовк
2017.09.19 09:06
Відтак, мій друже, мовлено “пращай”…
Чутливо так сльоза ряхтить на віях.
Рожеві сни в дрімучих сніговіях…

… Мій вогнику, а ти собі палай!

Ще тепло нам в жаринках темних руж,
ще наших губ блакитні едельвейси
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Критика | Аналітика):

Ірина Вовк
2017.06.10

Єва Вінтер
2016.07.15

Наталя Сидорова
2016.03.20

Меркулов Максим
2016.03.02

Лариса Пугачук
2016.03.01

Ірина Ваврик
2016.02.28

Василь Дерій
2016.01.31






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Лариса Пугачук (1967) / Критика | Аналітика

 Дорогою долі

Лист

Що ж так тривожить тебе, дівчинко моя, що ти вдруге за день питаєш в мене поради? Що з тобою? Чому ти так переживаєш за те, чого не сталось, чому питаєш себе, хто винен і чому життя вело тебе саме цією дорогою? Чому пишеш, що стоїш на колінах, скажи?
Шукати винних... яка ти дитина... яка ти ще дитина. Нема винних у житті. Кожен викликає бурю сам і кожен її вгамовує. Ніщо не приходить без заклику до людини. Якщо щось сталось, значить, ти внутрішньо того потребувала.
Чому не сталось?.. Чи ж ти гадаєш, що ми самі щось вирішуємо у житті. Моє ти хороше. Моє ти наївне. Там... наверху... ниточка прядеться... і не сіпайся сильно, бо тоненька вона, ой тонка... в будь-яку мить може обірватись. Будь обережна.
Ти питаєш, чи можна повернути дружбу, яка розчинилась у просторі? Це тобі вирішувати, маленька моя. Бо я цю істину для себе вирішила давно. Знаю, точно знаю, що рідні душі завжди чують одна одну. На будь-якій відстані, за будь-яких обставин... за будь-якими межами. Нема меж, рідна моя. Нема їх. Люди самі встановлюють межі і бояться їх перейти.
За дорогу питаєш… Зрозумій, нарешті, що не дороги важливі. Можна йти полем, по бездоріжжю, ярами – і прийти до Землі Обітованної. А можна йти широким твердим шляхом, легко, впевнено, переможно - і прийти до пустелі, і впасти там, бо дороги назад немає ніколи. Вона зникає позаду. І є тільки дорога вперед. І якщо ти, побачивши пустелю перед собою, впадеш і будеш плакати, то так там і залишися, бо саме ось цих дорогоцінних хвилин не вистачить тобі наприкінці, коли перед очима замаячить оаза, а сил не буде зробити до неї останні кроки.
Тому встань з колін! Встань!!! - І йди! Хочеш плакати – плач. Кричи! Кричи, може хтось почує, може прийде на допомогу, а як навіть і ні, то хоч будеш чути живий голос і не зійдеш з розуму. І тримайся. Ти ж сильна, дівчинко. Я знаю тебе з дитинства. Ти ж воїн! Пригадай, що робили з твоєю мамою, колись, як важкими чоботами її розтоптували, як довіру до людей нищили! Чи ж вона здалася?!! Якого ти роду, дитино, пригадай – і тоді, можливо, у тебе виростуть крила. І не підеш ти по сухому піску, а полетиш, а в небі пустель немає. В небі – літають вільні. Іди з Богом, дитино. Молитвою читаю.
Колись… я перейшла своє поле – і не втратила Віру в людей.
Та чого ж мені все одно плакати хочеться, скажи тепер ти мені, дитино. Чого ж... Не нестерпно. Не боляче. Світло. Добре. Щасливо.
Та сльози летять...

Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.




Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання
Зв'язок із адміністрацією


  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2016-06-02 00:36:04
Переглядів сторінки твору 1173
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (4.965 / 5.49)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.857 / 5.55)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.828
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2017.09.20 00:15
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ксенія Озерна (Л.П./М.К.) [ 2016-06-02 10:38:26 ]
Давно не читала такої щирої, проникливої до найглибших закутків душі, прози. Мені близьке написане ще й особистими переживаннями-хвилюваннями, саме зараз, в даний час... Дякую за ці листи. Життя таке непросте і ніколи не знаєш, де загубиш, а де знайдеш.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ксенія Озерна (Л.П./М.К.) [ 2016-06-02 10:49:09 ]
Глянула в укр.вікіпедію - Земля Обітована.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Лариса Пугачук (Л.П./М.К.) [ 2016-06-02 11:01:46 ]
Зараз виправлю. Вночі писала відповідь на рельний лист, наживу, забула про словники, ...педії та все інше. Ой ті різочки потрібні мені, ой потрібні. Ой, сіднички мої голося-я-я-я-ять)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Лариса Пугачук (Л.П./М.К.) [ 2016-06-02 10:57:58 ]
Сповіді завжди щирі, Ксеніє. І добре, коли вони проникають в душу і знаходять відгук. Вам дякую.