ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Вячеслав Семенко
2017.01.21 02:50
Він ішов неквапною ходою,
і наплічник, наче автомат
втомлено підтримував рукою,
демобілізований солдат...

Він ішов, чужий для цього світу -
без смертей, без воєн і звитяг.
Переживши на війні два літа,

Марія Дем'янюк
2017.01.20 23:43
А веселий сніговик
Дбати про берізку звик:
Одягає рукавички
Й заплітає їй в косички
Білі бантики й перлинки -
Все, що падає з хмаринки.
З пуху білого хустина
У сріблястих намистинах.

Ірина Бондар Лівобережна
2017.01.20 23:38
Орфей був парубок моторний
(з «культурних» був, неабияк)
На душах грав, як на валторні,
Талановитий був хлопак.

Мав ліс і поле за домівку,
Всіх мавок співом чарував.
Та якось в полі здибав дівку,

Ірина Бондар Лівобережна
2017.01.20 23:33
Живу… Живу, чи животію
Як Місяця неповний серп.
Співати весело – не смію,
Від гіркоти язик отерп,

Від кави чорної гіркої,
Що обпікає, як окріп.
Мовчу – від підлості людської,

Юра Ерметов
2017.01.20 21:10
Коли хтось намагається щось порадити, то мені так і хочеться спитати: "А ти сама оце пробувала?" Коли хтось когось обмовляє, то мені так і кортить утнути їм, вимовивши: "Ти ж і гадки не маєш, про що (чи кого) говориш!" Коли хтось вигадує казки

Олена Малєєва
2017.01.20 19:45
Повертається все на круга свої.
І як захочеш, повертаються кращі люди.
Повертається навіть час який згаяв ти -
Стукає болем у груди.

Тож відчиняй, як стука, і йди на ви,
Перемагати в боях за самого себе,
А як у війні не здобудеш ти булави

Олена Малєєва
2017.01.20 19:43
Якщо чорна душа, як море
І ночами не можеш спати
Захлинаючись власним горем,
Не бажаючи другу щоку підставляти.

То не звалюй хрести на плечі
Щоб нести на страшну голгофу,
А тихо плануй втечу

Микола Дудар
2017.01.20 17:11
Рік 1979. Селище поблизу Комсомольска- на - Амурі… Люта зима. Мені незабаром тридцять. Гормони грають на повну. Працюю у самому престижному ресторані «Бригантина» на березі Амура музикантом. Граю на барабанах, співаю… ми популярні, вільних місць завжди бр

Лесь Українець
2017.01.20 15:43
Рим не став би йти до нас,
Візантія хитрувала.
Зовсім інші племена
По-латинськи узнавали.

Поки ми корів пасли
І кнурам хвости крутили,
Люди розумом росли,

Володимир Бойко
2017.01.20 15:25
Комусь щастить, обравши вірний шлях,
В дорозі ні на крок не оступитись,
А іншим – сотворивши ідеал,
Йому довіку віддано молитись.

Мигтять калейдоскопом у житті
Мільярди неймовірних комбінацій,
І, як не стережись, не обійти

Олександр Олехо
2017.01.20 14:54
Путі Господні вище… далі…
Прозорий замок угорі.
Напій безсмертя із Грааля
і посвіт срібної зорі.

Уздовж надії перегони.
Шукають щастя копачі.
Талан поділено на зони.

Ігор Шоха
2017.01.20 14:10
На що це існування тихе, сите,
якщо воно буває не таке,
яке я сам волію пережити, –
явитися ясним дереворитом
і метеором вийти у піке?

***
Новобудови біля рову

Сергій Гупало
2017.01.20 14:06
Ой, осінь… І думки пливуть, як тихі риби.
Співай, оспівуй, не блазнюй -- пиши творіння.
З тобою ми, поете, поріднились ніби:
Сентиментальні -- близимо журбу осінню.

І звичний листопд нічого не підкаже,
А тільки відчуття нам оголити може.
У

Світлана Мельничук
2017.01.20 13:44
Сум в долоні падає, як сніг.
З вуст холодні звуки - недієві.
Є на вибір: пряник і батіг.
От якби ж то я не на дієті!

От якби ж то роки молоді
Й ми обоє не такі уперті.
Вилами писали по воді

Світлана Мельничук
2017.01.20 13:35
Іноді мені так солодко.
Іноді за себе соромно.
Щастя ти моє "гоморрове".
І содомське теж ти - горенько.

Спогади - рої докучливі,
Як мені від вас утомливо.
Ви зі мною досі - зручно вам.

Віта Парфенович
2017.01.20 12:13
Шторм в мені –
аж на дні –
піщинки догори –
всю бери!
І вогні
злітних смуг
запали!
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поеми):

Яна Правобережная
2016.05.02

Арбер Йамолсен
2016.03.19

Іванна Литвинець І
2016.03.11

Віталій Пригорницький
2016.03.05

Рту Рту
2015.12.31

Нарцис Оріана
2015.11.11

Клименко Петро Петро
2015.08.28






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Богдан Манюк (1965) / Поеми

 Фатум (продовження - 3)
Третя дія


Завіса ще не відсунута, але до глядача доносяться звуки козацьких бубнів і команди старшин.
- На правий фланг негайно, компанійці!
- Шикуйтеся ліворуч, сердюки.
- Поберегти знамена та умільців,
що дар взяли із Божої руки.
Коли відсувається завіса, перед глядачем постають Петро Дорошенко, Степан Немирич, Солтенко і джура.

Петро Дорошенко

Керим-Гірей занадто нетерплячий –
без розвідки належної – у бій.

Степан Немирич

Чи не гадає, що полякам лячно,
коли у нього зуби на губі?

Солтенко

У люті сей кусає хвацько губи,
таке у вічі кидається всім.

Степан Немирич

Був на останній раді, шельма, грубим,
удалеч тикав пальцем, а окрім…

Петро Дорошенко

Бурлять ординці, спраглі до поживи,
тож сонцесяйний ризикує, хоч
укріплення Собєського – як чтиво,
де мова незнайома. Потороч
калга-салтан дослухався невчасно –
поляків ще до бою переміг
в уяві підсолодженій.

Солтенко

Не в масло
ножем орда входитиме.

Петро Дорошенко

Своїх
побережемо від пасток, старшино,
а їх тут безліч між лісів, ставів
і височин з ярами.
( вказуючи рукою)
В бій невпинно
помчав союзник. Вгору булаві
в моїй руці тепер пора злетіти.
Верши козацьку славу, булаво!

Піднятий гетьманом символ влади спонукає козацьке військо до наступу. До глядача доносяться тупіт кінських копит і людський гул.

Петро Дорошенко
Коня мені! Щоб наступ монолітом,
спрямую з пагорба його…

Джура

Удвох
якісь понурі, зовсім незнайомі
до гетьмана гнідого підвели,
за ними вісім… О всесвітній громе,
то вороги – од смертоньки посли.

Джура кидається на вбивцю, що заніс ножа над Петром Дорошенком і, прийнявши удар на себе, сповзає додолу. Поза тим гетьман, Солтенко та Степан Немирич вихоплюють шаблі. Зав’язується сутичка з нападниками.

Солтенко

Немиричу, за гетьмана помремо!
Рубай! Рубай підступних! Відтісни!

Степан Немирич (збивши з ніг нападника)

У вилазці поляки ці даремно,
поснідають не жирним, а пісним.

Петро Дорошенко (справно шаблюючи у двобої)

Подавляться! Не гетьман їм у пащу,
а гостре лезо чи кулак міцний.

Солтенко (прикривши гетьмана з тилу)

Ану до мене, виводку таращі,
не личить набігати зі спини.

Сутичка стає запеклішою. Поранений Солтенко б’ється з ворогами з останніх сил, Степанові Немиричу теж не таланить: спіткнувся і полетів сторч головою. Скориставшись цим, четверо нападників накинулися на Петра Дорошенка. Джура, що лежав нерухомо, раптом вистрілив з пістоля в одного з них, чим неабияк допоміг гетьманові.

Петро Дорошенко

Живий, мій джуро! І стріляєш влучно.
Покликав пострілом підмогу вмить.
(полякам, відбиваючи їхні удари)
Закінчиться для вас, шаленці, буча
обіймами могильної пітьми…

Гетьмана, старшин і джуру рятують козаки, що списами і шаблями розправляються з нападниками. Пораненому джурі надають допомогу, а Степан Немирич вхопив за груди захопленого в полон.

Степан Немирич

Хто підіслав?

Полонений

Скажу – життя даруйте.

Петро Дорошенко

Помилую, якщо не збреше пан.

Полонений

Твої старшини, гетьмане.

Петро Дорошенко

До суті…

Полонений

Велика змова. Ватажки – Степан
ітой, хто здавна поруч зі Степаном...

Петро Дорошенко

Немирич і Солтенко?

Полонений

Так, вони.

Петро Дорошенко

Підготували вилазку старанно:
убивство, наклеп. Але Бог спинив
ці хитромудрі польські викрутаси
(полоненому, з усмішкою)
На зрадників поглянь. Пильніш. Пильніш.

Полонений

Така халепа… На брехні попався.
(несамовитим криком)
То задум Поляновського… Під ніж
не хочу йти, надалі – сповідально.

Степан Немирич

Хвостом виляє, час у нас краде…

Петро Дорошенко (вказуючи на полоненого)

Цього під варту і до справ нагальних.

Солтенко (вдивляючись у далечінь)

Пора… Обличчя в наступу бліде…

Козаки виводять полоненого і виносять джуру. Гетьман, Степан Немирич, Солтенко та кілька козаків, піднявшись на пагорб, стежать за битвою.

Петро Дорошенко

Два равеліни зведено Собєським,
кіннота не повисла б на колах…
Своє диктує нам… Не помилився,
що ризикнемо військом два крила
обабіч яру хутко спрямувати
полями між болотами – вузькі,
орду заставлять бігти на гармати.

Степан Немирич

Нема в орди маневру: завитків,
окопних і з колів, не подолає

Солтенко

І правому, козацькому, крилу
рови завадять.

Доносяться звуки канонади, надалі мовці змушені перекрикувати їх.

Петро Дорошенко

Цим гарматним лаєм
резерв Собєський викликав у млу –
скривавлену, розрубану, роздерту.

Степан Немирич

Триматимуться наші в пеклі тім.

Петро Дорошенко

Коли б іще татари… Їхню жертву
народ наш освятив би, за братів
таких і ми вважали б аж до скону.
(поклавши руку на плече Солтенку)
На староміський шлях тобі вести
козацькі кращі – панцерні загони
з гарматами й рушницями, затим,
зім’явши збройну челядь посполиту ,
приховану за річкою, - у тил
гарматникам Собєського.

Солтенко

Щомиті
співатиме коронний для гостей,
як миша для кота.

Петро Дорошенко

Вважай на вуса,
аби котові смаленим нараз
його порив цупкий не обернувся.

Солтенко

Гаразд, не ошукаюся, гаразд.

Солтенку підводять коня, на якому він віддаляється. З-за сцени доноситься його голос.

Солтенко
Галопом, од вітрів хутчіш, братове,
у зблисках шабля, зведений курок…

Петро Дорошенко

У полум’ї не корчитись котові,
що всю снагу вкладає у стрибок.

Чути гомін козацьких загонів, гучніший за канонаду, але так триває недовго.

Степан Немирич (стривожено)

Мій гетьмане, поляки – в контратаку!
Гусари кінні… Кілька корогов
Удвічі менше їх, а переляку
в рядах татарських!

Петро Дорошенко

Простір, як на зло,
занадто куций – перевагу в кінних
Керим-Гірей марнує, а окрім
понад гусарами з гармат незмінно
Собєський б’є прицільно.

Степан Немирич

У старі,
такі старі пастки, як ядра перші,
потрапила пошарпана орда.

Петро Дорошенко

Ослабла духом. Дух у неї стержнем,
розчавленим сьогодні…

Степан Немирич

Ох, біда –
підмазали таки ординці п’яти,
потилиці підставили під ніж…

Петро Дорошенко

На староміський шлях тепер гармати
Собєський перекине.
(рішуче)
Дулю з’їж,
вельмиповажний вороже.
(Степанові Немиричу)
Вернути
Солтенкові загони і крило,
котрим орду вели ми у майбутнє,
поки дурнІ не вдарила чолом.

Степан Немирич

Я розумію…тактика облоги…
Інакше тут не вийде до ладу.

Петро Дорошенко

Наказ виконуй хутко! З Богом!

Степан Немирич

З Богом
ріку криваву зупинити йду..

Петро Дорошенко

Коня Немиричу! Прудкіші ноги
моє повинні слово донести.
(провівши поглядом кінного Степана Немирича)
Коня й мені – татарам на підмогу
спрямую полк резервний
(замислившись)
На хвости
колони переслідувачів схожі…
Гусари на зворотному шляху,
то ж і резервний викрити негоже –
згодиться ще в годиноньку лиху..

Стихає канонада, деякий час чути стогони і крики поранених. Низько схиливши голови, проходять мимо гетьмана козаки.

Петро Дорошенко

Похоронити мертвих, як належно –
могила височіє хай, така,
щоб навіть вітер, завше обережний,
різноголоссям скрипки і смичка
свою пошану витончив загиблим
і розповідь у світ, у вись поніс,
що є в загиблих на віки… колиба,
у лісорубів наче, але ліс
у потойбіччі віднайшли і Лету,
плотами всю покривши, попливли
туди, де півні не співали треті,
бо знали темінь тільки від золи.
А нам золу не можна допустити
на рідну землю, у свої серця.
(побачивши Солтенка)
Біжить полковник, геть несамовитий,
в очах і біль, і відблиск топірця.

Солтенко (наблизившись)

Біда велика! Цар Сірка намовив,
поки орда отут, піти на Крим.
Затіяв і різню, і люті лови
заблудлий український херувим…

Гетьман закриває долонями обличчя. Гаснуть світла. Суцільна темрява. Чути звуки грому. Одночасно на сценічних екранах з’являються зображення Перекопу і підгаєцького римо-католицького костелу Пресвятої Трійці. На фоні Перекопу гарцює на коні кошовий отаман Іван Сірко. Погляд Петра Дорошенка спрямований на костел.

Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.




Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання
Зв'язок із адміністрацією


  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2016-06-17 10:50:36
Переглядів сторінки твору 761
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (4.990 / 5.63)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.026 / 5.77)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.738
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми Композиції для сцени
ІСТОРИЧНЕ
Автор востаннє на сайті 2017.01.20 19:59
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Анонім Я Саландяк (Л.П./Л.П.) [ 2016-06-17 15:04:08 ]
Так тримати!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Богдан Манюк (М.К./М.К.) [ 2016-06-17 23:43:08 ]
Поставив собі за мету закінчити цю драматичну поему найближчим часом. Недавно простояв довго в роздумах біля нашого підгаєцького костелу, адже фінал тісно пов'язаний з цією величною спорудою. Здається, знайшов остаточний варіант. Дякую, Славку, що відгукнувся.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирослав Артимович (Л.П./М.К.) [ 2016-06-20 21:18:11 ]
Цю монументальну річ потрібно читати запоєм, без перерви. У ній стільки експресії, дії, несподіваних викиутасів, сюжетного розмаїття,що можна щиро пошанувати автора за майстерність викладу, поетичний орнамент, інтригу


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирослав Артимович (Л.П./М.К.) [ 2016-06-20 21:21:07 ]
І, звичайно, драматургію, яка б зачарувала глядача. Чого і бажаю!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Богдан Манюк (М.К./М.К.) [ 2016-06-21 23:17:45 ]
Мирославе, дякую за візит і побажання, які надихають.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сергій Гупало (М.К./М.К.) [ 2016-06-21 23:29:01 ]
Петро Дорошенко зіперся на костел, щоб не втратити рівновагу.- jakos duvno zvyczutj....


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Богдан Манюк (М.К./М.К.) [ 2016-06-24 09:53:43 ]
Ну, можливо іншою фразою передам душевний стан Дорошенка...