ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Іван Низовий
2017.02.21 20:27
Не второпав – потрапив туди,
де одні остолопи
мітингують,
не чують себе,
як завжди,
на узбіччі шляху до Європи.

Втратив чуба й позбувсь бороди,

Сергій Гупало
2017.02.21 19:56
У співі солов’я текло світання,
А він витьохкував себе і божеволів,
І порожнів. Це – звичка вельми давня.
Вона незмінна в поетичнім ореолі.

І соловей увечері та зранку
Насправді усміхає люд понурий, хащі.
А солов’їха рада. Вірна бранка

Ігор Шоха
2017.02.21 18:52
Ніч переписує наші взаємини
у потойбічному сні.
Ми віддаємося богу таємному,
що у тобі і в мені.

Ти у полоні моєму одвічному
невідворотних стихій.
Поки обоє ми танемо свічами,

Ксенія Озерна
2017.02.21 17:47
надвечірніх молінь вітрила
напинає зустрічний вітер
я немовби себе спинила
в тім краю, де немає літер
де не можна слова і вчинки
поділити на «за» і «проти»
де за кожну півмить зупинки
відкидаєш усі марноти

Серго Сокольник
2017.02.21 15:17
Світостворення мить-
Цей написаний Богом роман...
Світло ллється з пітьми,
Хоч усім заправляє пітьма.

Ухнув з мороку сич-
Зорепадом життя пролило.
І настали ЧАСИ

Мирослав Артимович
2017.02.21 14:28
Тужить душа по Інні.
Тіло жадає Яни.
От би утрьох на сіні –
був би від щастя п’яний!

М’яв би тіла дівочі:
Сіно ж – кохання ложе.
Завжди кохатись хочу –

Світлана Майя Залізняк
2017.02.21 12:54
…а ти прийшов. І на олтар поклав.
І бачив у мені десяту… першу…
Букет актиній вивергла імла.
Синок шептав:«Не кидай, бо розсерджусь!».

І я стікала віршем до рання…
І полотніли, кам`яніли гони…
Ти вечорів… Хиткий олтар здійняв:

Володимир Бойко
2017.02.21 11:20
Розлізся світом «русскій мір»,
Здавалось, більшого немає,
Нова Орда росла ушир,
Та здулася, немов пухир,
І помаленьку загниває.

Згубив потугу «русскій мір» –
Зайняти світ немає сили,

Світлана Майя Залізняк
2017.02.21 10:51
Зоряні війни...
Хрустіння попкорну...
Вчора дивилися екшен із Борном.
Світ на межі катастрофи - хронічно.
Графіка, музика психоделічні.

Секс віртуальний, обійми гарячі.
Юнь запальна, сивочубі терплячі.

Ніна Виноградська
2017.02.21 10:14
Сучасний тераріум нашої влади —
Шипуче зміїне кубло,
Яке свої жала висовує радо
І робить з нещастя «бабло».

Кусає за воду і хліб, за квартплату,
За ліки, за сотні сиріт.
Народ попідтинням сидить винувато,

Ночі Володимир Шкляренко Вітер
2017.02.21 10:04
Натали вертелась перед зеркалом, готовясь на бал. У нее было замысловатой формы в резной раме согласно тому времени и стилю чудесное зеркало. В комнате было тепло. Где-то внизу, в подвале, трещали поленья, подогревая стены в бесчисленных дымоходах.

Юра Ерметов
2017.02.21 08:05
Хто раніше був високо -
Низько впав;
Хто терпів біду глибоко -
Знову встав.

Пам`ятати про падіння
І про власний гріх -
Знову стати на коліна,

Вікторія Торон
2017.02.21 04:22
Під незагойне, рване небо
де буря с посвистом гуде,
досади сповнений на себе,
хтось розтривожений іде
і, крок долаючи за кроком,
благає силу неземну
про рівновагу і про спокій,
і гармонійність осяйну.

Наталя Мазур
2017.02.21 01:19
Кужіль блакитний
Хмаринами
Небо пряде,
Шлях
До родини і дому
Тривав, наче вічність.
Він так чекав
На щасливий

Анатолій Криловець
2017.02.21 00:01
Тужить душа за інню.
Тіло жадає яня.
В сіні під небом синім
Милу розлесбіяню!

Сіно обох лоскоче.
В пристрасті до знемоги
Шепчеш: «Кохатись хочу» –

Анатолій Криловець
2017.02.20 23:58
Урочистішого пеана
Синь не знала ще кришталева:
Ти виходиш із океану
Так поважно, мов королева.

Дух забило. Я слів не вмію…
Тож очима і серцем стежу.
Зачарований, лиш німію:
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поеми):

Яна Правобережная
2016.05.02

Арбер Йамолсен
2016.03.19

Іванна Литвинець І
2016.03.11

Віталій Пригорницький
2016.03.05

Рту Рту
2015.12.31

Нарцис Оріана
2015.11.11

Клименко Петро Петро
2015.08.28






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Богдан Манюк (1965) / Поеми

 Фатум (продовження - 3)
Третя дія


Завіса ще не відсунута, але до глядача доносяться звуки козацьких бубнів і команди старшин.
- На правий фланг негайно, компанійці!
- Шикуйтеся ліворуч, сердюки.
- Поберегти знамена та умільців,
що дар взяли із Божої руки.
Коли відсувається завіса, перед глядачем постають Петро Дорошенко, Степан Немирич, Солтенко і джура.

Петро Дорошенко

Керим-Гірей занадто нетерплячий –
без розвідки належної – у бій.

Степан Немирич

Чи не гадає, що полякам лячно,
коли у нього зуби на губі?

Солтенко

У люті сей кусає хвацько губи,
таке у вічі кидається всім.

Степан Немирич

Був на останній раді, шельма, грубим,
удалеч тикав пальцем, а окрім…

Петро Дорошенко

Бурлять ординці, спраглі до поживи,
тож сонцесяйний ризикує, хоч
укріплення Собєського – як чтиво,
де мова незнайома. Потороч
калга-салтан дослухався невчасно –
поляків ще до бою переміг
в уяві підсолодженій.

Солтенко

Не в масло
ножем орда входитиме.

Петро Дорошенко

Своїх
побережемо від пасток, старшино,
а їх тут безліч між лісів, ставів
і височин з ярами.
( вказуючи рукою)
В бій невпинно
помчав союзник. Вгору булаві
в моїй руці тепер пора злетіти.
Верши козацьку славу, булаво!

Піднятий гетьманом символ влади спонукає козацьке військо до наступу. До глядача доносяться тупіт кінських копит і людський гул.

Петро Дорошенко
Коня мені! Щоб наступ монолітом,
спрямую з пагорба його…

Джура

Удвох
якісь понурі, зовсім незнайомі
до гетьмана гнідого підвели,
за ними вісім… О всесвітній громе,
то вороги – од смертоньки посли.

Джура кидається на вбивцю, що заніс ножа над Петром Дорошенком і, прийнявши удар на себе, сповзає додолу. Поза тим гетьман, Солтенко та Степан Немирич вихоплюють шаблі. Зав’язується сутичка з нападниками.

Солтенко

Немиричу, за гетьмана помремо!
Рубай! Рубай підступних! Відтісни!

Степан Немирич (збивши з ніг нападника)

У вилазці поляки ці даремно,
поснідають не жирним, а пісним.

Петро Дорошенко (справно шаблюючи у двобої)

Подавляться! Не гетьман їм у пащу,
а гостре лезо чи кулак міцний.

Солтенко (прикривши гетьмана з тилу)

Ану до мене, виводку таращі,
не личить набігати зі спини.

Сутичка стає запеклішою. Поранений Солтенко б’ється з ворогами з останніх сил, Степанові Немиричу теж не таланить: спіткнувся і полетів сторч головою. Скориставшись цим, четверо нападників накинулися на Петра Дорошенка. Джура, що лежав нерухомо, раптом вистрілив з пістоля в одного з них, чим неабияк допоміг гетьманові.

Петро Дорошенко

Живий, мій джуро! І стріляєш влучно.
Покликав пострілом підмогу вмить.
(полякам, відбиваючи їхні удари)
Закінчиться для вас, шаленці, буча
обіймами могильної пітьми…

Гетьмана, старшин і джуру рятують козаки, що списами і шаблями розправляються з нападниками. Пораненому джурі надають допомогу, а Степан Немирич вхопив за груди захопленого в полон.

Степан Немирич

Хто підіслав?

Полонений

Скажу – життя даруйте.

Петро Дорошенко

Помилую, якщо не збреше пан.

Полонений

Твої старшини, гетьмане.

Петро Дорошенко

До суті…

Полонений

Велика змова. Ватажки – Степан
ітой, хто здавна поруч зі Степаном...

Петро Дорошенко

Немирич і Солтенко?

Полонений

Так, вони.

Петро Дорошенко

Підготували вилазку старанно:
убивство, наклеп. Але Бог спинив
ці хитромудрі польські викрутаси
(полоненому, з усмішкою)
На зрадників поглянь. Пильніш. Пильніш.

Полонений

Така халепа… На брехні попався.
(несамовитим криком)
То задум Поляновського… Під ніж
не хочу йти, надалі – сповідально.

Степан Немирич

Хвостом виляє, час у нас краде…

Петро Дорошенко (вказуючи на полоненого)

Цього під варту і до справ нагальних.

Солтенко (вдивляючись у далечінь)

Пора… Обличчя в наступу бліде…

Козаки виводять полоненого і виносять джуру. Гетьман, Степан Немирич, Солтенко та кілька козаків, піднявшись на пагорб, стежать за битвою.

Петро Дорошенко

Два равеліни зведено Собєським,
кіннота не повисла б на колах…
Своє диктує нам… Не помилився,
що ризикнемо військом два крила
обабіч яру хутко спрямувати
полями між болотами – вузькі,
орду заставлять бігти на гармати.

Степан Немирич

Нема в орди маневру: завитків,
окопних і з колів, не подолає

Солтенко

І правому, козацькому, крилу
рови завадять.

Доносяться звуки канонади, надалі мовці змушені перекрикувати їх.

Петро Дорошенко

Цим гарматним лаєм
резерв Собєський викликав у млу –
скривавлену, розрубану, роздерту.

Степан Немирич

Триматимуться наші в пеклі тім.

Петро Дорошенко

Коли б іще татари… Їхню жертву
народ наш освятив би, за братів
таких і ми вважали б аж до скону.
(поклавши руку на плече Солтенку)
На староміський шлях тобі вести
козацькі кращі – панцерні загони
з гарматами й рушницями, затим,
зім’явши збройну челядь посполиту ,
приховану за річкою, - у тил
гарматникам Собєського.

Солтенко

Щомиті
співатиме коронний для гостей,
як миша для кота.

Петро Дорошенко

Вважай на вуса,
аби котові смаленим нараз
його порив цупкий не обернувся.

Солтенко

Гаразд, не ошукаюся, гаразд.

Солтенку підводять коня, на якому він віддаляється. З-за сцени доноситься його голос.

Солтенко
Галопом, од вітрів хутчіш, братове,
у зблисках шабля, зведений курок…

Петро Дорошенко

У полум’ї не корчитись котові,
що всю снагу вкладає у стрибок.

Чути гомін козацьких загонів, гучніший за канонаду, але так триває недовго.

Степан Немирич (стривожено)

Мій гетьмане, поляки – в контратаку!
Гусари кінні… Кілька корогов
Удвічі менше їх, а переляку
в рядах татарських!

Петро Дорошенко

Простір, як на зло,
занадто куций – перевагу в кінних
Керим-Гірей марнує, а окрім
понад гусарами з гармат незмінно
Собєський б’є прицільно.

Степан Немирич

У старі,
такі старі пастки, як ядра перші,
потрапила пошарпана орда.

Петро Дорошенко

Ослабла духом. Дух у неї стержнем,
розчавленим сьогодні…

Степан Немирич

Ох, біда –
підмазали таки ординці п’яти,
потилиці підставили під ніж…

Петро Дорошенко

На староміський шлях тепер гармати
Собєський перекине.
(рішуче)
Дулю з’їж,
вельмиповажний вороже.
(Степанові Немиричу)
Вернути
Солтенкові загони і крило,
котрим орду вели ми у майбутнє,
поки дурнІ не вдарила чолом.

Степан Немирич

Я розумію…тактика облоги…
Інакше тут не вийде до ладу.

Петро Дорошенко

Наказ виконуй хутко! З Богом!

Степан Немирич

З Богом
ріку криваву зупинити йду..

Петро Дорошенко

Коня Немиричу! Прудкіші ноги
моє повинні слово донести.
(провівши поглядом кінного Степана Немирича)
Коня й мені – татарам на підмогу
спрямую полк резервний
(замислившись)
На хвости
колони переслідувачів схожі…
Гусари на зворотному шляху,
то ж і резервний викрити негоже –
згодиться ще в годиноньку лиху..

Стихає канонада, деякий час чути стогони і крики поранених. Низько схиливши голови, проходять мимо гетьмана козаки.

Петро Дорошенко

Похоронити мертвих, як належно –
могила височіє хай, така,
щоб навіть вітер, завше обережний,
різноголоссям скрипки і смичка
свою пошану витончив загиблим
і розповідь у світ, у вись поніс,
що є в загиблих на віки… колиба,
у лісорубів наче, але ліс
у потойбіччі віднайшли і Лету,
плотами всю покривши, попливли
туди, де півні не співали треті,
бо знали темінь тільки від золи.
А нам золу не можна допустити
на рідну землю, у свої серця.
(побачивши Солтенка)
Біжить полковник, геть несамовитий,
в очах і біль, і відблиск топірця.

Солтенко (наблизившись)

Біда велика! Цар Сірка намовив,
поки орда отут, піти на Крим.
Затіяв і різню, і люті лови
заблудлий український херувим…

Гетьман закриває долонями обличчя. Гаснуть світла. Суцільна темрява. Чути звуки грому. Одночасно на сценічних екранах з’являються зображення Перекопу і підгаєцького римо-католицького костелу Пресвятої Трійці. На фоні Перекопу гарцює на коні кошовий отаман Іван Сірко. Погляд Петра Дорошенка спрямований на костел.

Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.




Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання
Зв'язок із адміністрацією


  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2016-06-17 10:50:36
Переглядів сторінки твору 813
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (4.990 / 5.63)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.026 / 5.77)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.738
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми Композиції для сцени
ІСТОРИЧНЕ
Автор востаннє на сайті 2017.02.21 20:01
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Анонім Я Саландяк (Л.П./Л.П.) [ 2016-06-17 15:04:08 ]
Так тримати!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Богдан Манюк (М.К./М.К.) [ 2016-06-17 23:43:08 ]
Поставив собі за мету закінчити цю драматичну поему найближчим часом. Недавно простояв довго в роздумах біля нашого підгаєцького костелу, адже фінал тісно пов'язаний з цією величною спорудою. Здається, знайшов остаточний варіант. Дякую, Славку, що відгукнувся.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирослав Артимович (Л.П./М.К.) [ 2016-06-20 21:18:11 ]
Цю монументальну річ потрібно читати запоєм, без перерви. У ній стільки експресії, дії, несподіваних викиутасів, сюжетного розмаїття,що можна щиро пошанувати автора за майстерність викладу, поетичний орнамент, інтригу


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирослав Артимович (Л.П./М.К.) [ 2016-06-20 21:21:07 ]
І, звичайно, драматургію, яка б зачарувала глядача. Чого і бажаю!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Богдан Манюк (М.К./М.К.) [ 2016-06-21 23:17:45 ]
Мирославе, дякую за візит і побажання, які надихають.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сергій Гупало (М.К./М.К.) [ 2016-06-21 23:29:01 ]
Петро Дорошенко зіперся на костел, щоб не втратити рівновагу.- jakos duvno zvyczutj....


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Богдан Манюк (М.К./М.К.) [ 2016-06-24 09:53:43 ]
Ну, можливо іншою фразою передам душевний стан Дорошенка...