ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поезія):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.04.25
11:38
На карті світу він такий малий.
Не цятка навіть. Просто крапка.
Але Ізраїль – це Тори сувій,
Де метри розгортаються на милі.
І хто заявиться із наміром «бліц-кріг»,
Аби зробить юдеїв мертвими,
Молочних не побачить рік,
Духмяного не покуштує меду.
Не цятка навіть. Просто крапка.
Але Ізраїль – це Тори сувій,
Де метри розгортаються на милі.
І хто заявиться із наміром «бліц-кріг»,
Аби зробить юдеїв мертвими,
Молочних не побачить рік,
Духмяного не покуштує меду.
2024.04.25
09:40
Дощ, як в Макондо, йде та йде.
А вона - сама під дощем.
Вже не ранок, та ще не день.
Ще не радість, та вже не щем…
Автор: Юрій Гундарєв
2024 рік
А вона - сама під дощем.
Вже не ранок, та ще не день.
Ще не радість, та вже не щем…
Автор: Юрій Гундарєв
2024 рік
2024.04.25
09:16
Просто вітер, якоїсь осені зупинив мене,
Просто сонце якогось липня зійшло, як камінь,
І люди зустрічні записані буквою n,
У моїм, до сих пір не розв’язаному рівнянні.
І у ньому записана ти — у кімнаті зі шкла
На свічадах червоною барвою, як невідом
Просто сонце якогось липня зійшло, як камінь,
І люди зустрічні записані буквою n,
У моїм, до сих пір не розв’язаному рівнянні.
І у ньому записана ти — у кімнаті зі шкла
На свічадах червоною барвою, як невідом
2024.04.25
08:41
А за вікном вже вечоріє,
І мліють світлом ліхтарі.
І де ж ті орігамі-мрії,
Що склались звідкілясь, згори?
Листи перегортаю, фото
Вцілілі від перепетій.
У кожному душевна квота,
І мліють світлом ліхтарі.
І де ж ті орігамі-мрії,
Що склались звідкілясь, згори?
Листи перегортаю, фото
Вцілілі від перепетій.
У кожному душевна квота,
2024.04.25
07:45
В смолистих бурунах лежить рілля.
Вилискує, залита після суші.
І вороннЯ, не видне іздаля,
Серпанку рядна крилами ворушить.
Узбіччя із пожухлої трави -
Невипране дощем чадіння шляху.
Два кроки в поле зробиш, і лови
Вилискує, залита після суші.
І вороннЯ, не видне іздаля,
Серпанку рядна крилами ворушить.
Узбіччя із пожухлої трави -
Невипране дощем чадіння шляху.
Два кроки в поле зробиш, і лови
2024.04.25
06:23
Серце сумно защеміло
І душа зайшлась плачем,
Бо здригнулось враже тіло
Зі скривавленим плечем.
Розтрощив, на жаль, суглоба,
Раз почувсь короткий тріск
І ординець вузьколобий
Звідав кулі форму й зміст.
І душа зайшлась плачем,
Бо здригнулось враже тіло
Зі скривавленим плечем.
Розтрощив, на жаль, суглоба,
Раз почувсь короткий тріск
І ординець вузьколобий
Звідав кулі форму й зміст.
2024.04.25
00:03
Вельмишановна леді… краще пані…
Даруйте – де б слова ті віднайшлись, коли життя – це стрес з недосипанням? І плід такий: нервовий трішки лист. Пишу його повільно – швидше равлик на Фудзіяму врешті заповзе. І навіть сам не знаю: чи відправлю? Чи згине д
Даруйте – де б слова ті віднайшлись, коли життя – це стрес з недосипанням? І плід такий: нервовий трішки лист. Пишу його повільно – швидше равлик на Фудзіяму врешті заповзе. І навіть сам не знаю: чи відправлю? Чи згине д
2024.04.24
21:33
Неначе той омріяний журавлик,
Який відкрив до всіх бажань портал,
У купі понадкушуваних яблук
Урешті-решт знайшовся ідеал!
Тобі хтось зробить витончений кніксен...
Прийми від мене шану та уклін!
Зігріє око кожний мегапіксель,
Який відкрив до всіх бажань портал,
У купі понадкушуваних яблук
Урешті-решт знайшовся ідеал!
Тобі хтось зробить витончений кніксен...
Прийми від мене шану та уклін!
Зігріє око кожний мегапіксель,
2024.04.24
20:00
Шість хвилин, як я прокинувсь.
А тут мені повідомляють,
що я вже шість годин, як зраджую.
Ну так я зараз просто вирву язика,
відіб’ю його молотком,
поперчу його, посолю.
кину на розпечену сковорідку –
і буде мені чим поснідати.
А тут мені повідомляють,
що я вже шість годин, як зраджую.
Ну так я зараз просто вирву язика,
відіб’ю його молотком,
поперчу його, посолю.
кину на розпечену сковорідку –
і буде мені чим поснідати.
2024.04.24
12:21
Кажуть, він жив непомітно десь в закутку.
І пожинав регіт там, де кохання сіяв,
Начебто думав – троянди ростуть с піску.
Вірив в поезію, як інший люд - в Месію.
Кажуть, вигулював душу свою щодня
Серед рядків, повних сутінків і печалі.
Бачили, йшов
І пожинав регіт там, де кохання сіяв,
Начебто думав – троянди ростуть с піску.
Вірив в поезію, як інший люд - в Месію.
Кажуть, вигулював душу свою щодня
Серед рядків, повних сутінків і печалі.
Бачили, йшов
2024.04.24
05:21
Стали іншими забави,
Як утратив снам число, –
Домальовую в уяві
Те, чого в них не було.
Тішусь образом посталим
Вперше в пам’яті моїй, –
Мрійним розквітом фіалок
Між краями довгих вій.
Як утратив снам число, –
Домальовую в уяві
Те, чого в них не було.
Тішусь образом посталим
Вперше в пам’яті моїй, –
Мрійним розквітом фіалок
Між краями довгих вій.
2024.04.23
23:40
Фарбує квітень зеленню паркани
Красиво, мов поезії рядки.
Повсюди квітнуть чарівні каштани,
Суцвіття їхні - весняні свічки.
Сезон палкого, ніжного роману,
Коли кохання бережуть зірки.
І мрія незнайома та незнана
Красиво, мов поезії рядки.
Повсюди квітнуть чарівні каштани,
Суцвіття їхні - весняні свічки.
Сезон палкого, ніжного роману,
Коли кохання бережуть зірки.
І мрія незнайома та незнана
2024.04.23
22:56
Не вирубать і не спалить моє коріння.
Ніде не буть просто пришельцем
Дає мені з дитинства мова України.
Але нема для мене й мов чужих,
Бо кожна начебто вікно у світ,
І тому світ такий безмежний.
Кажуть, епоха книг минула,
А я начебто про це й не чу
Ніде не буть просто пришельцем
Дає мені з дитинства мова України.
Але нема для мене й мов чужих,
Бо кожна начебто вікно у світ,
І тому світ такий безмежний.
Кажуть, епоха книг минула,
А я начебто про це й не чу
2024.04.23
20:00
Із І.В.Царьова (1955-2013)
Самі зміркуйте, в якім дерзанні
з’явилась назва у річки – Вобля!..
А ще – добряча й земля в Рязані:
ввіткнеш голоблю – цвіте голобля.
А потрясіння беріз пісенних!
Самі зміркуйте, в якім дерзанні
з’явилась назва у річки – Вобля!..
А ще – добряча й земля в Рязані:
ввіткнеш голоблю – цвіте голобля.
А потрясіння беріз пісенних!
2024.04.23
09:40
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Весна квітує поміж нас,
Хоч зазирають в душі ще зловісні дії,
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Єднання сила здійснюює все ж мрію.
І попри труднощі в воєнний час,
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Весна квітує б
Весна квітує поміж нас,
Хоч зазирають в душі ще зловісні дії,
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Єднання сила здійснюює все ж мрію.
І попри труднощі в воєнний час,
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Весна квітує б
2024.04.23
09:17
І слова, наче, хвилі, хвилі,
Гойдаються, хвилі, мов коми,
І скільки, любові, за ними,
І скільки, іще, невідомих.
І скільки, безмовних, схлипів,
У цьому, голодному, морі,
І лякає, не те, що квилить,
А те, що не може, промовити.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Гойдаються, хвилі, мов коми,
І скільки, любові, за ними,
І скільки, іще, невідомих.
І скільки, безмовних, схлипів,
У цьому, голодному, морі,
І лякає, не те, що квилить,
А те, що не може, промовити.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поезія):
2024.04.15
2024.04.15
2024.04.15
2024.04.12
2024.04.01
2024.03.28
2024.03.26
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Олена Красько /
Вірші
ПОВЕРНЕННЯ
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
ПОВЕРНЕННЯ
1. Червоне намисто
Дощик землю миє,
Рясніє по полю,
По лісам, по лугам –
Нап’ються всі вволю!
То оркестром зашумить,
То в літаври вдарить –
В травні Дід Перун не спить,
Громами гуторить.
Умивайся, Руська Земле,
Вдягай вишиванку!
Ще багато справ у тебе,
Почнемо́ на світанку.
Зоря ясна засяє, як нова надія,
Жито в полі,
Діти в домі – українцю
Все це душу гріє.
Закачає рукави і гайда співати –
За працею і в радості
Богів Рідних
Щиро прославляти.
Правнуки Сварожі,
Онуки Дажбога…
Ладонько, скріпи серце
Відхриститись
Від чужого бога.
Взавтра-взавтра
Вже чекає
День простий і чистий –
Розвіються омани-кайдани,
А натомість одягну
Червоне намисто.
Радо-радо привітаю
Поле,
Сонце,
Й Небо.
Через Річку,
Через Вітер
Надішлю
Поцілунок Степу…
Обіймемось й закружляєм
Весняним хороводом.
Незабаром Купавонька –
Всі вінки на воду.
Багаття розпалимо,
Й нумо стрибати –
Від чужинських вірувань
Душу очищати.
Радій, Земле,
Радій, Доле,
Радій, Україно!
Відновиться наша Воля
Від морів – до Уральського тину.
Заквітчаємо волошками,
Насадимо мальви,
Накриємо стола рясно
Для родичів
І близьких, і дальніх.
Пригощайтесь!
Й зоставайтесь
Вірними Свободі,
Бо без неї нема щастя
Ні в якому домі.
Ллється Радість і Любов
Крізь серце і квіти!
Бережімо свою кров
В онуках і дітях!..
28.05.2016
2. Ім’я
Як віднайти ім’я своє?
Свою печаль і радість?
Лілею, що у серці розцвіте
У відповідь на відблиски свічадів?
На поклик Всесвіту,
На звук сопілки,
На погляд милого,
На порух гілки?..
На заклик Вітру,
І дарунок Моря,
Щедрість Землі
І перегуки грому?..
Що відгукнеться Сонцю щастям і любов’ю,
Очистить тіло вже освяченою кров’ю…
Зніме облуду із повік,
Росою змивши чари,
Від зради захистить на вік,
Відкине злість і чвари…
Та хоч на мить!
Пізнати нескінченність!
Єдність у Сварзі
Й Духу незбагненність…
03.06.2016
3. Звіра не буди
Гадав, у ньому не впізнаю?
Багато літ й життів тому
Рукою тве́рдою по на́казу тирана
Топив мене…
Без смисла, без причини, без жалю…
Тягнули довго по замулу і камінню
Дна річки, яку так любила,
Прекрасне тіло в її шепоті спочило,
Та Дух прокляв – немає зрада тління.
Блукаючи пітьмами і світами
Я довго йшла, щоб повернуть сюди,
Де перегукуються мавки між гаями,
І де дурманять чарівні сади…
Де ріки і озера завмирають,
Вдивляючись у цю красу,
Де Сонце Землю не жадає, а кохає!
Любов’ю ніжно огортає всю…
Я тут.
Я вдома.
Я щаслива.
Та тільки ще роботу не зробила…
Ну що ж, вітаю!
Згадала з чим я справу маю.
А він все спить… І це на краще.
Яка іронія кричаща:
Рука «святенця», що топила
Мене посвятить в Рідну Віру…
О, Дано!
Як з цим примиритись?
Як спокою твого напитись?
Як звіра не будить навчитись?..
05.06.2016
4. Повернена
І це нарешті сталось:
У світ вільних Богів – ввірвалась!
Крізь покоління страху і жалю,
Чужі скрижалі та жахи вогню,
Крізь біль і сум,
Крізь морок дум,
Крізь недолугі каяття…
Я повернулась – у нове життя!
Я славлю кожного з Богів
Єдиних у Сварозі!
Така щаслива, що бракує слів –
Я знову на своїй дорозі!
З пошани й щастя аж тремчу,
Підтримана з усіх сторін – лечу!
І не важливо хто ким був,
Якщо Свободу вже здобув.
ВеДана – ось моє ім’я!
Зустрінь, Рідня, своє дитя!..
19.06.2016
Дощик землю миє,
Рясніє по полю,
По лісам, по лугам –
Нап’ються всі вволю!
То оркестром зашумить,
То в літаври вдарить –
В травні Дід Перун не спить,
Громами гуторить.
Умивайся, Руська Земле,
Вдягай вишиванку!
Ще багато справ у тебе,
Почнемо́ на світанку.
Зоря ясна засяє, як нова надія,
Жито в полі,
Діти в домі – українцю
Все це душу гріє.
Закачає рукави і гайда співати –
За працею і в радості
Богів Рідних
Щиро прославляти.
Правнуки Сварожі,
Онуки Дажбога…
Ладонько, скріпи серце
Відхриститись
Від чужого бога.
Взавтра-взавтра
Вже чекає
День простий і чистий –
Розвіються омани-кайдани,
А натомість одягну
Червоне намисто.
Радо-радо привітаю
Поле,
Сонце,
Й Небо.
Через Річку,
Через Вітер
Надішлю
Поцілунок Степу…
Обіймемось й закружляєм
Весняним хороводом.
Незабаром Купавонька –
Всі вінки на воду.
Багаття розпалимо,
Й нумо стрибати –
Від чужинських вірувань
Душу очищати.
Радій, Земле,
Радій, Доле,
Радій, Україно!
Відновиться наша Воля
Від морів – до Уральського тину.
Заквітчаємо волошками,
Насадимо мальви,
Накриємо стола рясно
Для родичів
І близьких, і дальніх.
Пригощайтесь!
Й зоставайтесь
Вірними Свободі,
Бо без неї нема щастя
Ні в якому домі.
Ллється Радість і Любов
Крізь серце і квіти!
Бережімо свою кров
В онуках і дітях!..
28.05.2016
2. Ім’я
Як віднайти ім’я своє?
Свою печаль і радість?
Лілею, що у серці розцвіте
У відповідь на відблиски свічадів?
На поклик Всесвіту,
На звук сопілки,
На погляд милого,
На порух гілки?..
На заклик Вітру,
І дарунок Моря,
Щедрість Землі
І перегуки грому?..
Що відгукнеться Сонцю щастям і любов’ю,
Очистить тіло вже освяченою кров’ю…
Зніме облуду із повік,
Росою змивши чари,
Від зради захистить на вік,
Відкине злість і чвари…
Та хоч на мить!
Пізнати нескінченність!
Єдність у Сварзі
Й Духу незбагненність…
03.06.2016
3. Звіра не буди
Гадав, у ньому не впізнаю?
Багато літ й життів тому
Рукою тве́рдою по на́казу тирана
Топив мене…
Без смисла, без причини, без жалю…
Тягнули довго по замулу і камінню
Дна річки, яку так любила,
Прекрасне тіло в її шепоті спочило,
Та Дух прокляв – немає зрада тління.
Блукаючи пітьмами і світами
Я довго йшла, щоб повернуть сюди,
Де перегукуються мавки між гаями,
І де дурманять чарівні сади…
Де ріки і озера завмирають,
Вдивляючись у цю красу,
Де Сонце Землю не жадає, а кохає!
Любов’ю ніжно огортає всю…
Я тут.
Я вдома.
Я щаслива.
Та тільки ще роботу не зробила…
Ну що ж, вітаю!
Згадала з чим я справу маю.
А він все спить… І це на краще.
Яка іронія кричаща:
Рука «святенця», що топила
Мене посвятить в Рідну Віру…
О, Дано!
Як з цим примиритись?
Як спокою твого напитись?
Як звіра не будить навчитись?..
05.06.2016
4. Повернена
І це нарешті сталось:
У світ вільних Богів – ввірвалась!
Крізь покоління страху і жалю,
Чужі скрижалі та жахи вогню,
Крізь біль і сум,
Крізь морок дум,
Крізь недолугі каяття…
Я повернулась – у нове життя!
Я славлю кожного з Богів
Єдиних у Сварозі!
Така щаслива, що бракує слів –
Я знову на своїй дорозі!
З пошани й щастя аж тремчу,
Підтримана з усіх сторін – лечу!
І не важливо хто ким був,
Якщо Свободу вже здобув.
ВеДана – ось моє ім’я!
Зустрінь, Рідня, своє дитя!..
19.06.2016
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію