ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Микола Дудар
2017.01.20 17:11
Рік 1979. Селище поблизу Комсомольска- на - Амурі… Люта зима. Мені незабаром тридцять. Гормони грають на повну. Працюю у самому престижному ресторані «Бригантина» на березі Амура музикантом. Граю на барабанах, співаю… ми популярні, вільних місць завжди бр

Лесь Українець
2017.01.20 15:43
Рим не став би йти до нас,
Візантія хитрувала.
Зовсім інші племена
По-латинськи узнавали.

Поки ми корів пасли
І кнурам хвости крутили,
Люди розумом росли,

Володимир Бойко
2017.01.20 15:25
Комусь щастить, обравши вірний шлях,
В дорозі ні на крок не оступитись,
А іншим – сотворивши ідеал,
Йому довіку віддано молитись.

Мигтять калейдоскопом у житті
Мільярди неймовірних комбінацій,
І, як не стережись, не обійти

Олександр Олехо
2017.01.20 14:54
Путі Господні вище… далі…
Прозорий замок угорі.
Напій безсмертя із Грааля
і посвіт срібної зорі.

Уздовж надії перегони.
Шукають щастя копачі.
Талан поділено на зони.

Ігор Шоха
2017.01.20 14:10
На що це існування тихе, сите,
якщо воно буває не таке,
яке я сам волію пережити, –
явитися ясним дереворитом
і метеором вийти у піке?

***
Новобудови біля рову

Сергій Гупало
2017.01.20 14:06
Ой, осінь… І думки пливуть, як тихі риби.
Співай, оспівуй, не блазнюй -- пиши творіння.
З тобою ми, поете, поріднились ніби:
Сентиментальні -- близимо журбу осінню.

І звичний листопд нічого не підкаже,
А тільки відчуття нам оголити може.
У

Світлана Мельничук
2017.01.20 13:44
Сум в долоні падає, як сніг.
З вуст холодні звуки - недієві.
Є на вибір: пряник і батіг.
От якби ж то я не на дієті!

От якби ж то роки молоді
Й ми обоє не такі уперті.
Вилами писали по воді

Світлана Мельничук
2017.01.20 13:35
Іноді мені так солодко.
Іноді за себе соромно.
Щастя ти моє "гоморрове".
І содомське теж ти - горенько.

Спогади - рої докучливі,
Як мені від вас утомливо.
Ви зі мною досі - зручно вам.

Віта Парфенович
2017.01.20 12:13
Шторм в мені –
аж на дні –
піщинки догори –
всю бери!
І вогні
злітних смуг
запали!

Михайло Карасьов
2017.01.20 08:57
Таня Малярчук ще раніше звернула на себе увагу розкішною мовою своїх оповідань і розкутою, іронічною манерою самої оповіді. Роман «Забуття», який вийшов у видавництві Старого Лева, теж не залишився непоміченим серед книг 2016 року він став переможцем лі

Марта Январская
2017.01.20 07:12
А время течет, как сквозь пальцы, в прорехи секунд.
Журчит механизм, вдохновленный волной переделок.
Бутоны часов, в ожидании, что расцветут,
Теряют минут лепестки под давлением стрелок,
Которые ходят кругами – печальный удел.
Но что есть на круглой

Віктор Кучерук
2017.01.20 07:05
День мине, як сновидіння
Незабутня, дивна мить, –
Згасне пам’ятним світінням,
Тужним співом одбринить.
Промайне, неначе дощик,
Відійде – не назавжди, –
Бо не видно досі дошок
Непоборної біди.

Ярослав Чорногуз
2017.01.20 00:19
Безвітряно-завмерлий сад
І легкий* смуток в гості кличе…
Його розвіюють синички,
У гіллі пурхаючи в лад.

Отут, між снігової вати,
Якби узяв зерна, либонь,
Я міг би їх погодувати

Світлана Майя Залізняк
2017.01.19 22:44
В сулію набрано води.
Свята із ночі, живодайна.
І віра є ... вряди-годи,
Що дух підніметься на "майна".

Хитаю мудрості візок.
Чого лише немає в купі:
Намисто, цвяшки, ланцюжок...

Микола Дудар
2017.01.19 20:04
НЕСПОДІВАНИЙ СПУРТ Я з тим біьшою зацікавленістю прочитала рукопис поетичної збірки Миколи Дударя, що знаю його віршування давно. Мушу чесно зізнатися, що такого велетенського кроку вперед я аж ніяк не чекала, тому надзвичайно приємно вражена. Бо

Ігор Шоха
2017.01.19 17:16
Я не йєті, але я живу
біля лісу, а не у Парижі.
Я шукаю бабу снігову
і стаю на палиці і лижі.
У мене є і вуса, й борода,
і до зими претензії немає.
Ярило сяє, сіє Коляда,
а Берендей поляни накриває.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поеми):

Яна Правобережная
2016.05.02

Арбер Йамолсен
2016.03.19

Іванна Литвинець І
2016.03.11

Віталій Пригорницький
2016.03.05

Рту Рту
2015.12.31

Нарцис Оріана
2015.11.11

Клименко Петро Петро
2015.08.28






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Богдан Манюк (1965) / Поеми

 Фатум (продовження - 4)
Петро Дорошенко

О безнадіє, рваний Богом листе,
що я сумлінно вічності писав.

Іван Сірко

Гадаю, змарнував ти аркуш чистий –
то рівно букви, то нараз – коса…
Такий поспішний почерк – підозрілий:
не розбереться вічність – що і як.

Петро Дорошенко

Якби ж то крові не було на білім,
що з Криму потекла. Окличний знак
залито нею. Замість – запитальний
рукою Бога, вчителя з висот.
(емоційно)
О як фатально, Боже, як фатально:
народові моєму – плин марнот.

Іван Сірко

Де забажаю, там пишу шаблями –
на пиці турка, шиях татарви.

Петро Дорошенко

Письмо твоє розмашисте… На плями
уваги не звертаєш – від нових
на клапті розлетиться Україна.,
що нині зшитком болю і потуг.
(саркастично)
Москаль очима прошиває стіни,
на сотні верст – його собачий нюх…
Осатаніло видумав підніжку
державності, котрій даю снагу –
надиктував Сіркові тишком-нишком,
що православні – в хана у боргу!
А борг віддати – то вже справа честі –
різнею і напором корогов.
Підтвердили бояри голосисті:
священна справа, звісно, - кров за кров!
І щоб ні тіні сумніву, - страшенно
диктант у тон вогненний – аж пашів:
ох, татарві продався Дорошенко –
по чуб козацький, ходить без душі…
Якийсь там чин йому пообіцяли –
триматися за ханову полу…
Туди-сюди словами-манівцями –
й помчав, Іване, втерти носа злу,
що нібито росте і насінини
ось-ось посіє в православний грунт.
(вкрай спохмурнівши)
А Україна – ніби павутина:
гойдається… допоки не зметуть.

Іван Сірко

Зі Жданом Рогом* я на Січ вертаю
по трупах татарви, веду в полон
жінок тієї, що з тобою, зграї, -
уклін тобі – веду без перепон.
(знизуючи плечима)
Прости Сірка, а можеш не прощати –
до сентиментів, Петре, я не звик,
лиш голову прикрий – як дощ, прокляття
посипляться на неї …

Зникають Перекоп і підгаєцький костел. Темрява. В темряві освітлене обличчя жінки-примари і силует гетьмана.

Петро Дорошенко

Знову лик,
який мені на днях являвся… вранці,
упізнаю цю панночку з пітьми…
(іронічно)
О зрадо в українській вишиванці,
яка ж ти дружелюбна… чорт візьми.
В одежах благородства часто-густо
і на осоння пнешся, вгору преш.

Жінка-примара (взявши гетьмана за руку)

А говорив, що близько не підпустиш.
Ха-ха! Для мене не існує меж.
Прикрилася сьогодні правотою,
що зіткана із сумнівів лишень…
А можу ще й назватися святою,
коли довкола натовп – ні телень.

Петро Дорошенко

З катами ходиш завше. Де зухвальці?

Жінка-примара

Ну, не одразу ж…Гонору раба…
Але прийдуть пізніше… Хочеш – кайся,
хоча косу для смерті вже придбав…

Зникає освітлене обличчя жінки-примари. Чути, як віддаляються її кроки. В потужнішому світлі – гетьман і козацький старшина Солтенко.

Солтенко

Окопи рити мусимо, щоб табір
калга-салтан кіннотою не змів –
себе батожить і близький до зваби
гойднути хвацько чорта на чалмі.

Петро Дорошенко

Союзник – ворогом! Хай без провини,
потрапимо в безодню.
(звівши очі до неба)
Боже мій,
у Тебе небо почорніло синє,
в моїй душі – чоренного сувій.
(Солтенку)
Наказую – зайняти оборону.
З окопами й возами козаки
міцніш удвічі.
(перехрестившись)
Й винести ікону,
якої Хмель торкався. Від руки
його та Божої чекаю порятунку.

Солтенко

Передчуття підказує мені,
що кроки неба понад нами лунко,
чи радше на землі…
(змовкає, помітивши Теодора Ловецького і Костя Цимбаліста).

Теодор Ловецький (наблизившись).

На гнів
знаходить небо інколи управу
ще на земних просторах. Нині враз
татарська хуга стихне на яскравім,
на плетениці злота і прикрас.

Петро Дорошенко (Костеві Цимбалісту)

Підземний скарб віднайдено? Козаче,
вклонюся небу і тобі – мастак.

Кость Цимбаліст

У підземеллі був я, мов незрячий.
Отець розвіяв нечисть і відтак
сплетінням див…
Теодор Ловецький (усміхнувшись)

Деталі не важливі…
(занепокоєно)
Татарське військо вуликом…

Солтенко

Біжу…

Петро Дорошенко

Переговори! Бути терпеливим
і спільну не скривавити стежу…

Всі виходять. Сцена пуста, але чути, як гучніє нерозбірливий гамір татарського війська і брязкання зброєю. Поступово згасає сценічне освітлення – до цілковитої темряви, що поглинає звуки за сценою. Так триває кілька миттєвостей, що спонукають глядача до роздумів і здогадок. Згодом – сходження захмареного сонця на сценічному екрані. Освітлюється сцена. Повільно, заглиблені у свої думки, зближаються Селім і дівчина в українській вишиванці.

Дівчина

Рятівника зустріла, Синевиром
його хлюпочуть очі, гейби в них
вітає гори хвиль високих ліра,
втікачка од нестерпної війни.

Селім

Могло в очах не бути Синевиру,
якби учора не спинив орду,
коли заплакав…

Дівчина

Серцем?

Селім

Віршем… Щиро,
аж вітерець півострова подув
зі строф моїх Галичині на рани,
такі ж, як ті, що від Сірка у нас…

Дівчина

У вас, ординців?

Селім

Матерів, коханих
убито в багатьох. Ординський бас
моєму віршу не дозволив лету
на висоті прощення і покут…

Дівчина

Забрали вись. Куди? Куди поету?
Шукати іншу. З іншими, мабуть.

Селім

Був безпорадним, бо й калзі-салтану
світила помста чорним ліхтарем.
Все понеслося б військо – в безталання,
та вірш затримав… А за хвилю рев
розлючених нестямно Дорошенко,
примчавши на гнідому, перевів
у відголосок тихий…

Дівчина

Так хутенько?
Слова знайшов найкращі?

Селім

Кілька слів
про злото на возах орді в дарунок…

Дівчина (задумливо)

Зняли облогу ваші… То ж – розрив!
В поляків перевага вкотре! Сумно.
(простягнувши Селіму стрічку)
Згадаєш у Криму мене. Бери!

Селім

У Крим не йтиму, там я сиротою
давним-давно, в Карпати шлях мій, там
зростала мати.

Дівчина

Українка?
(помітивши ствердний кивок Селіма)
Бою
тому й хотів завадити… Свята
горянка, що в татарському аулі
навчала сина рідному всьому.
(пригорнувшись до Селіма)
Таке у тебе серце небочуле,
така хода висока…

Селім (любуючись стрічкою)

Я візьму…
оцю стежу між нашими серцями…

Дівчина (в сторону, зашарівшись)

В очах його шепнули хвилі: Синь!
(із захопленням)
Мені ж він Виром буде!** Боже, камінь
не дай жбурнути в наш наступний день…

Завіса

*Мова про кошового отамана Івана Кириленка, прозваного Жданом Рогом, що доєднався зі своїм загоном до загону Івана Сірка. На чолі двох тисяч запорожців вони розорили Крим, вирізали чоловіче населення і захопили в рабство жінок, користуючись відсутністю на півострові серйозних військових сил. За цю акцію Іван Кириленко, як і полковник Іван Сірко, отримав поважну грамоту від російського царя.
** Існує легенда про утворення озера Синевир зі сліз красуні, графської дочки Сині. Покохавши бідняка – пастуха Вира, вона втратила його, убитого слугами батька, які скинули на голову хлопцеві велетенський камінь..

Четверта дія

Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.




Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання
Зв'язок із адміністрацією


  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2016-07-21 12:27:51
Переглядів сторінки твору 651
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 4.871 / 5.5  (4.990 / 5.63)
* Рейтинг "Майстерень" 4.789 / 5.5  (5.026 / 5.77)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.740
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми Композиції для сцени
ІСТОРИЧНЕ
Автор востаннє на сайті 2017.01.20 14:25
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Анонім Я Саландяк (Л.П./Л.П.) [ 2016-07-23 11:29:40 ]
...добре читається - актуально...
Надхнення бажаю!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Богдан Манюк (М.К./М.К.) [ 2016-07-23 13:33:30 ]
Дякую, Ярославе! Де російський слід, там завжди актуально, бо потрібно остерігатися підступності того загребущого кодла. Тішить те, що в наш час меншає одурених вованами і кирилами.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Віктор Кучерук (Л.П./М.К.) [ 2016-07-23 21:51:30 ]
Стрункість композиції, яскрава послідовність образної системи, пристрасне напруження від першого до останнього рядка, - це далеко не повний перелік вражень, які залишилися після читання твоєї, Богдане, роботи.
Молодчина!..
Вітаю!..


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Богдан Манюк (М.К./М.К.) [ 2016-07-23 22:11:12 ]
Вікторе, вдячний за відгук! Над композицією я таки попрацював у поті чола. Значно зменшив об'єм цієї драматичної поеми, бо в іншому випадку глядачі в нашлму иістечку не досидять до кінця вистави: половина піде доїти корів, а половина - пити сто грамів. :)).


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Богдан Манюк (М.К./М.К.) [ 2016-07-23 22:14:48 ]
Містечку, нашому - виправив одруківки.