ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Оксана Єфіменко
2015.06.30 01:41
Поле, поросле суничником і полином,
духмяність і гіркота дитинства -

беззаперечного щастя,
оголеної безперешкодної трагедії.

Липкі руки, замазані у зелень
торкають твоє усміхнене лице,

Ігор Шоха
2015.06.29 23:58
Біла зима самоти
сивої долі
тихо питає, – де ти?
– Там, де розводять мости.
А із неволі
тяжко до тебе іти.
Чую недолю гірку,
бачу обличчя.

Ярослав Чорногуз
2015.06.29 22:59
Пахнуть липи медвяно і хмільно
В серці – збудження радісний щем.
І рука твоя ніжно й повільно,
Як у вальсі, ляга на плече.

Всесвіт чулий летить понад нами,
Ніч шепоче мені: «Приголуб!»
І сп`янілий, торкаюсь губами

Ігор Шоха
2015.06.29 21:55
А я ще є!
І з горя не нап’юся.
Якщо надоїдаю – молоток!
Ну, не відбійний... Але я боюся,
що істиною правди не доб’юся,
якщо не дістаю
до печінок.

Василь Луцик
2015.06.29 19:59
Вже скільки віків людство живе цією жагою руйнувань! Цивілізація, культура, мораль – вони лише деякий час утримують розум від пробудження того безумного берсерка, який прагне знищити все – і навіть самого себе... Є – є спосіб "лікування"! Та

Наталка Янушевич
2015.06.29 18:13
Напевно, мій інтерес до комсомолу з’явився років у тринадцять, коли просто на урок праці до нас залетіла групка старшокласниць. Радісно сповістивши свою класну керівничку про те, що їх прийняли у комсомол, дівчата збуджено розповідали подробиці дамі, яка

Уляна Чернієнко
2015.06.29 17:14
Чепурні парапети терас,
уквітчані.
Переплетені долі у нас,
повінчані.
За тобою босоніж ішла
по березі,
І зоря наша спільна зійшла
у березні.

Іван Потьомкін
2015.06.29 16:53
Ізраїле, чому тебе, кому самим Всевишнім дано Скрижалі,
Щоб якомога далі відійти од печерного минулого,
Зневажають ті, кому несеш даровану Ним мудрість?
Невже тільки за те, що сам ти сходиш з Господньої путі?
Чи, може, настанови Божі просто

Світлана Ткаченко
2015.06.29 15:25
Минає ніч, відверта і розкута,
і гори латані вбирають далечінь.
Під листяне завітрене тремтіння
картате сонце кошеням з проміння
облизує зі скроні сновидінь.

Бодай хоч день без раненого спрута
думок і страхів з різних поколінь,

Любов Бенедишин
2015.06.29 14:06
Дзвеніла музика в саду
До болю несказанним горем.
І гостро й свіжо пахли морем
На таці устриці в льоду.

Сказав мені: «Я вірний друг» –
Моїх рамен діткнувся рвійно.
О, як не схожі на обійми

Ірина Кримська
2015.06.29 12:38
Тепер,
Коли розбуджено потік
І прямовисно він летить зі скелі,
Коли у нім вгадався чоловік
Химерно й раптом поруч на постелі,
Я всю себе – під цей потік – бери!
Омий мене, мини мене достатком,
Дай мені все дарунками згори –

Валентина Попелюшка
2015.06.29 11:35
Чому щаслива долі мить –
Не щедра мірка?
Вино провини не п’янить,
Від нього гірко.
Воно стікає по щоці,
У серце болем…
А всі дороги – манівці
Мінорним полем.

Михайло Десна
2015.06.29 09:30
Із кінця в кінець...
Що? Так одразу
й навпростець?
Смалець є,
то є і тракторець...
Витікає
не бензин,
не газ,

Анастасія Поліщук
2015.06.29 02:32
Неважливо, де ти опинишся,
Неважливо, де спиниться час.
Через поштовх душі чи за примусом,
Коли доля цвіте чи озиміє,
Просто мить збережи - про запас.

І чи ти у собі задихнувся,
Чи щасливий від мрій оп'янів,

Уляна Дубініна
2015.06.28 18:39
Давно не чула голосу Твого...
І в телефоні - лиш німі гудки...
Переболіло все вже... відпекло...
Лишилася безодня пустоти...

Змиває дощ останній слід надії...
Мовчання - золото? От ми і мовчимо...
Стискає серце щось... Рука німіє...

Богдан Манюк
2015.06.28 13:57
Відпустила кермо
на крутім повороті
неприласкана ніч ліхтарем.
У висотах
на розтятому обрії
зліва і справа
найчорніші кучЕрики
вмить золотаві.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Віктор Фінковський
2015.06.29

Лана Соле
2015.06.24

Людмила Дзвонок
2015.06.20

Уля Задарма
2015.06.18

Валерій Кравець
2015.06.17

Леонтієва Марина Леонтієва Марина
2015.06.15

Неоніла Володимирівна Гуменюк
2015.06.13






• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Усі Словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Леся Українка (1871 - 1913) / Вірші / Збірка «Думи і мрії»

 Стояла я і слухала весну
Стояла я і слухала весну,
Весна мені багато говорила,
Співала пісню дзвінку, голосну
То знов таємно-тихо шепотіла.

Вона мені співала про любов,
Про молодощі, радощі, надії,
Вона мені переспівала знов
Те, що давно мені співали мрії.





Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання
Зв'язок із адміністрацією


  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2007-05-19 15:15:01
Переглядів сторінки твору 27712
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R
* Народний рейтинг 5.251 / 5.5  (5.050 / 5.68)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.632 / 5.63)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.832
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2013.11.26 07:33
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Анна Вейн (Л.П./Л.П.) [ 2012-02-12 17:32:19 ]
Надзвичайно...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Анна Вейн (Л.П./Л.П.) [ 2012-02-12 17:32:30 ]
Надзвичайно...