ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Серго Сокольник
2015.01.27 00:03
В печали старых стен
Приют госпиталей...
Пульсирующих вен
Сердечный стук испей...

И мрачны вечера...
И дни так коротки...
Как летняя жара,

Ярослав Чорногуз
2015.01.26 22:58
Прийде іще до нас обох весна,
Неначе італійська баркарола*.
Долине десь раптово із вікна,
І все засяє радістю довкола.

Завулок, ніби стрілка вказівна,
На площу тихо виведе – додолу.
І підійнявши хвилею наснаг

Василь Кузан
2015.01.26 22:04
випромінюю
сподівання
ти
сумніви
прозорими
пармезану скибками
на хліб душі
розкладаєш

Анна Віталія Палій
2015.01.26 18:29
Проходив цілий світ. Горами
Стрімко. Нудився. Розтинаючи сніг
Дзьобиками лиж, пам’ятав про
Піч, писанки, писані століттями
Серця. Довго шукав. Віднайшов цілунком,
Кажучи «знайшов». Стримали: не втрать
Пройдені кілометри. Нема часу
І вгору глянут

Валентина Попелюшка
2015.01.26 16:11
Білосніжний десант
опускається тихо з небес,
диверсанти зими хочуть місто застати зненацька.
В маскувальних костюмах ще більше помітні, ніж без.
Та дивися, лапаті які! Та поглянь, як багацько!

Я здаюся без бою,
я хочу до них у полон,

Маріанна Алетея
2015.01.26 15:54
Уже був крик,
Важке мовчання,
І тиший шепіт
Молитовний,
І незворотність
У зізнаннях.

Та невблаганна

Світлана Майя Залізняк
2015.01.26 15:45
А ти не виходь із кімнати, не роби дурниці.
Навіщо тобі сонце? Є ж цигарки на полиці.
За дверима - безсенсові лови зойків щастя.
Сходиш у вітряну вбиральню - мерщій вертайся.

Не вислизай із кімнати, не видзвонюй мотора,
Оте чудне просторище зліплен

Олександр Олехо
2015.01.26 13:14
Втрати і набутки, паралелі днів,
у суму дорожню – це життя архів.
Час минає швидко – важчає сума,
і чогось бракує, і когось нема…
За спиною вибір – множити на нуль,
напереді ями – схованки від куль,
тих, що не вбивають, та приносять страх:
ось душа

Олеся Лященко
2015.01.26 11:59
Ялинки зійшлись ворожити, як мойри,
Наосліп гілками обстукують вікна,
А київські відьми при вході в лікарню
Незручно поклали мітли

І слухають: нитка дощу не вщухає,
Крізь хвою пробила упевнену стежку,
Коли ж біля брами опівніч спинився

Віктор Кучерук
2015.01.26 09:06
Мов похрускував лунко кістьми
Заблукалий дідусь на порозі,
Коли вітер гудів за дверми
В крижаному полоні морозу.
І тремтіла, неначе крило,
Серед ночі налякано шибка,
Коли синє від холоду скло
Наїжачилось інеєм швидко.

Ірина Кримська
2015.01.25 23:49
Іду збирати в сад покору й тугу,
Коли туманом набрякає ніч.
А погляд місяця – химерна жовта смуга –
Навпомацки горнеться моїх пліч.

Удвох із ним почнем блукати садом,
Де в’ялий плід медами капотить.
Тут ще чутно підмерзлим виноградом.

Ірина Кримська
2015.01.25 23:20
Не пробуджуй болю,
Не торкайся рани.
Поки відстань – воля!
Полонитись – рано.

Не кажи ні слова,
Не моли цілунком.
Зближення – це лови,

Тетяна Мілєвська
2015.01.25 22:36
З висоти дивився й трохи збоку:
Так марудно білий світ живе!
Пробігав гітарою дорогу -
І чіпляв всіх смертних за живе.

А білі муки, ох, чорним круком,
Гітара..., руки - усе твоє...

Любов Бенедишин
2015.01.25 20:15
Твоє кохання
так далеко,
що дістатись до нього
можна тільки думкою:
задивлена в небо
русява тонконога
дівчинка
у квітчастому

Ігор Шоха
2015.01.25 17:40
Арії – із опери,
витязі – із казки...
Лицарі без докору
совісті? Будь-ласка.
Все минає нехотя.
Україна-мати
все чекає лебедя
з виродка-качати.

Олена Балера
2015.01.25 17:27
Заглядаючи часу у вічі – не бачимо дна,
Та йому недоречно сказати про очі бездонні.
Від минулого нас відділяє прозора стіна,
А майбутнє відпустить на волю новітніх драконів.

І у вирі безвиході, втрат і моральних агоній
Переконлива мудрість байдужос
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Мерида Охара
2015.01.23

Валя Василець
2015.01.23

Мрія Можливо
2015.01.20

Юлия Макарова
2015.01.16

Ядвіга Верес
2015.01.15

Вікторія Аш
2015.01.06

Лілея Дністрова
2015.01.05






• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Усі Словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Леся Українка (1871 - 1913) / Вірші / Збірка «Думи і мрії»

 Стояла я і слухала весну
Стояла я і слухала весну,
Весна мені багато говорила,
Співала пісню дзвінку, голосну
То знов таємно-тихо шепотіла.

Вона мені співала про любов,
Про молодощі, радощі, надії,
Вона мені переспівала знов
Те, що давно мені співали мрії.





Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання
Зв'язок із адміністрацією


  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2007-05-19 15:15:01
Переглядів сторінки твору 24141
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R
* Народний рейтинг 5.251 / 5.5  (5.050 / 5.68)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.632 / 5.63)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.832
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2013.11.26 07:33
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Анна Вейн (Л.П./Л.П.) [ 2012-02-12 17:32:19 ]
Надзвичайно...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Анна Вейн (Л.П./Л.П.) [ 2012-02-12 17:32:30 ]
Надзвичайно...