ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.03.29
05:31
Обплітало ноги осокою,
Холодила вогкість без пуття, –
Та пліч-о-пліч ніжилося двоє,
В душах затаївши почуття.
Несміливо хлюпалися хвилі,
Напускалась темрява густа, –
Про кохання очі говорили
І були заціплені уста.
Холодила вогкість без пуття, –
Та пліч-о-пліч ніжилося двоє,
В душах затаївши почуття.
Несміливо хлюпалися хвилі,
Напускалась темрява густа, –
Про кохання очі говорили
І були заціплені уста.
2024.03.29
01:44
Хай осінь принесе нам перемогу!
На неї заслуговує народ!
Ми вільну обираємо дорогу
Без нечисті з сусідніх злих "болот".
Герої наші, хлопці та дівчата,
За волю платять дорого - життям.
Ми будемо боротися завзято!
На неї заслуговує народ!
Ми вільну обираємо дорогу
Без нечисті з сусідніх злих "болот".
Герої наші, хлопці та дівчата,
За волю платять дорого - життям.
Ми будемо боротися завзято!
2024.03.28
22:30
Тихо Янгол над церквою летів,
То посланець Господній
І весело загубив ненароком
з крилець пір’ї ну, розсипаючи…
Зі сміхом погляд на нас униз кидає
Все спустився, підняти хотів.
Та побачив в ту мить Україну.
І не стримав сердешний сльозу
То посланець Господній
І весело загубив ненароком
з крилець пір’ї ну, розсипаючи…
Зі сміхом погляд на нас униз кидає
Все спустився, підняти хотів.
Та побачив в ту мить Україну.
І не стримав сердешний сльозу
2024.03.28
22:29
Зачепила чимось дзеркало
Воно впало і розбилось
Ці уламки не зібрати
У них не видно відображення,
Хочеться просто взяти і збрехати.
У кривому дзеркалі щось відбилось
Хочу дізнатися, що відображає дзеркало?
Воно впало і розбилось
Ці уламки не зібрати
У них не видно відображення,
Хочеться просто взяти і збрехати.
У кривому дзеркалі щось відбилось
Хочу дізнатися, що відображає дзеркало?
2024.03.28
22:28
Господар взагалі собі я сам
І не вміючи церемониться з гостями
уявивши, як у дворі я з сусідом
Сіли в шахи грати.
Ось мізкує дід Панас,
Як би зробити правильний хід на шахівниці:
Він почав з білої пішки стартувати
І при цьому доброго короля зображ
І не вміючи церемониться з гостями
уявивши, як у дворі я з сусідом
Сіли в шахи грати.
Ось мізкує дід Панас,
Як би зробити правильний хід на шахівниці:
Він почав з білої пішки стартувати
І при цьому доброго короля зображ
2024.03.28
22:27
Прокинулися предки - в наші дні від жаху,
Щоб воскресити України красу і велич,
В собі - наші історії нагадати себе про наше походження,
Коли предки правили світом
Та несли Всевишнього Блаходать віри Роду,
Як свято земля…
Тепер історична легенда пр
Щоб воскресити України красу і велич,
В собі - наші історії нагадати себе про наше походження,
Коли предки правили світом
Та несли Всевишнього Блаходать віри Роду,
Як свято земля…
Тепер історична легенда пр
2024.03.28
22:25
Міріада світів у просторі Всесвіту
І химерно обертаються планети.
Галактик віддалених,
І Комета пролітаючи,
освітлює далеке світло.
О! Як великий простір Всесвіту,
Туди, у простори Світобудови,
У глибини життя неземного.
І химерно обертаються планети.
Галактик віддалених,
І Комета пролітаючи,
освітлює далеке світло.
О! Як великий простір Всесвіту,
Туди, у простори Світобудови,
У глибини життя неземного.
2024.03.28
22:24
Земні Ангели, небесні люди в небесах живете над нами…
Земні Ангели, небесні люди зі мною поруч, але я їх не бачу…
Земні Ангели, небесні люди зі мною поруч, але допомоги від них
мені, як ніби не видно…
Бо ми всі земні люди.
Я вірю у вічну душу вашу,
Земні Ангели, небесні люди зі мною поруч, але я їх не бачу…
Земні Ангели, небесні люди зі мною поруч, але допомоги від них
мені, як ніби не видно…
Бо ми всі земні люди.
Я вірю у вічну душу вашу,
2024.03.28
22:22
Ночами цілий світ завмирає,
повсюдно панує тиша.
У темряві раптом міріади зірок
вистилалися в загадковому небі.
У перлинному оздобленні блищать, як дари неба,
як люблю їхній таємничий блиск!
Приводять із собою таємничий вечір,
минаючи галактики т
повсюдно панує тиша.
У темряві раптом міріади зірок
вистилалися в загадковому небі.
У перлинному оздобленні блищать, як дари неба,
як люблю їхній таємничий блиск!
Приводять із собою таємничий вечір,
минаючи галактики т
2024.03.28
22:21
Орки, ви не знищете українську націю, нашу країну,
Бо ми виженемо варварів з рідної Батьківщини.
Вам тут не місце. Це не ваша земля,
Орки нелюди, які втілюють в життя зло.
Їх зневажають і гонять далеко.
Ворогують з усім світом,
Але світ на нашій сто
Бо ми виженемо варварів з рідної Батьківщини.
Вам тут не місце. Це не ваша земля,
Орки нелюди, які втілюють в життя зло.
Їх зневажають і гонять далеко.
Ворогують з усім світом,
Але світ на нашій сто
2024.03.28
22:20
Розкинувся в небі Чумацький шлях,
А навколо нього міріади незліченних зірок,
Кружляли легко і безтурботно,
Сяйво їх воєдино злилося.
Чумацький шлях освітлює промені,
А на землі: по коридорам лабіринта ми йдемо
Все життя своє знаходимося в дорозі.
А навколо нього міріади незліченних зірок,
Кружляли легко і безтурботно,
Сяйво їх воєдино злилося.
Чумацький шлях освітлює промені,
А на землі: по коридорам лабіринта ми йдемо
Все життя своє знаходимося в дорозі.
2024.03.28
22:18
Весна прийшла після суворої зими,
Лине пісня з далекого краю,
То мама рушник вишиває різними нитками,
Хрестиком долю своїх дітей заговорила:
Чорний - то журба.
Так мати журилася,
Бо матері втрачають своїх дітей на війні.
Голубий - то небо.
Лине пісня з далекого краю,
То мама рушник вишиває різними нитками,
Хрестиком долю своїх дітей заговорила:
Чорний - то журба.
Так мати журилася,
Бо матері втрачають своїх дітей на війні.
Голубий - то небо.
2024.03.28
22:17
Хтось грав на струнах
І звук нот створив мелодію
І занурившись глибоко в душу,
та надихнув нас танцювати…
І ми танцювали всю ніч до ранку,
прокинулась любов жива
і в серці крила розпустила…
І світлом заповнила тінь,
І звук нот створив мелодію
І занурившись глибоко в душу,
та надихнув нас танцювати…
І ми танцювали всю ніч до ранку,
прокинулась любов жива
і в серці крила розпустила…
І світлом заповнила тінь,
2024.03.28
22:16
Глянула я на зоряне небо,
вкрите зоряним покривалом
та побачила моя зірка мерехтить мені світлом.
Ця зірка горіла живим вогнем
та позначила мені дорогу на зоряному небі,
яку я знайшла на усипаному небі.
Ці зірки охороняються у храмі вогнів, передба
вкрите зоряним покривалом
та побачила моя зірка мерехтить мені світлом.
Ця зірка горіла живим вогнем
та позначила мені дорогу на зоряному небі,
яку я знайшла на усипаному небі.
Ці зірки охороняються у храмі вогнів, передба
2024.03.28
22:14
Стою на сцені і не можу зрозуміти,
яку роль мені грати.
Вести подвійну гру на сцені,
розіграла мене:
Змінюю ігрива чужу маску на обличчі,
душевний біль і сльози на очах,
втомлена душа,
прояви жадібності до всього,
яку роль мені грати.
Вести подвійну гру на сцені,
розіграла мене:
Змінюю ігрива чужу маску на обличчі,
душевний біль і сльози на очах,
втомлена душа,
прояви жадібності до всього,
2024.03.28
22:12
У густому лісі стоїть непорушна гора,
А в горі печера.
Чорним оком дивиться…
У мене є вибір піднятися на гору
чи увійти в печеру.
Йдучи темною дорогою…
У темряві не бачити свою дорого…
Та маючи на меті пройти тяжкий шлях…
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...А в горі печера.
Чорним оком дивиться…
У мене є вибір піднятися на гору
чи увійти в печеру.
Йдучи темною дорогою…
У темряві не бачити свою дорого…
Та маючи на меті пройти тяжкий шлях…
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
2024.03.26
2024.02.08
2023.12.19
2023.11.15
2023.10.26
2023.07.27
2023.07.15
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Андрій Будкевич (1962) /
Проза
"Святе малювання, або райські квіти і її життя...".
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
"Святе малювання, або райські квіти і її життя...".
7 грудня 2010 року виповнилося 110 років від дня народження Катерини Білокур, це день святої Великомучениці Катерини, до речі, найбільше святих у Вселенській Церкві з ім'ям Катерина. Люди, названі на честь одного з святих, у чомусь повторюють його долю. Українська художниця виняткового таланту була мученицею долі. Її долю можна порівняти з долею Тараса Шевченка, який будучи кріпаком, сягнув найвищих творчих вершин. Історія світового малярства нараховує сотні і сотні видатних, великих художників, які писали в різних творчих стилях. Але навряд чи яка країна може гордитися художником, подібним до манери письма Катерини Василівни. Катерина Білокур зачинатель власної школи, напрямку у живописі, якому характерні висока філігранність, одухотвореність. Вона створила свій райський фантастичний світ квітів, неподібний на інші світи. Не будь-хто, а сам Пабло Пікассо назвав її геніальною!
XX століття, якщо дивитися крізь призму малярства, пройшло під знаком іменитого “Чорного квадрату” Казимира Малевича. Перша і друга світові війни, три голодомори на винищення українського люду, голокост євреїв, тоталітарні режими, гонка озброєнь, ряд можна продовжувати… Отож, XX століття пройшло під знаком панування темних сил.
ХХІ вік, згідно з візіями езотериків, вчених-дослдників, це перехід до епохи Світла, Добра, Справедливості, які уособлює Ісус Христос. Тому, якщо уявно скомпонувати у величезній округлій площині (щоб була подібна до сонця), натхненні твори писані рукою, позначеною Божою ласкою, в один колективний портрет квітів – райських, неземних, пахучих, то це і є візія К. Білокур ХХІ століття. Це її послання нам українцям та іншим народам світу, мабуть ще не почуте, не поціноване.
А життя Катерини Білокур, в асоціативному вимірі уподібнене з картиною “Крик” великого норвезького митця Мунка. Цей крик тоді залишився непочутий черствими, огрубілими душами її сучасників, закріпачених радянською владою.
Читати і писати навчилася самотужки, малювати почала юнкою, вугликом на шматку тканини, та ще й забороняли, бо місце селянської дівчини із заступом і сапою в городі… Забороняли і насміхалися, в тому числі найближчі. Право займатися улюбленим, святим малюванням, як сама його називала, виборола аж надто дорогою ціною. Восени 1934 року Катерина робила спробу вкоротити собі віку, ходила топитися до річки Чугмак. А до того, дуже хотіла здобути освіту. В 1922-23 роках їй не вдалося поступити до Миргородського технікуму художньої кераміки. Додому повернулася пішки. У 1928 році до Київського театрального технікуму - теж невдало, відсутність довідки про закінчення семирічки стала на перешкоді. В цей же час здійснила прощу до Канева на могилу Великого Тараса, якому сповідалася про свої життєві жалі, напевно відчуваючи значну з ним спорідненість. І була б, ймовірно, Катериною Шевченковою, якби не розминулися у часі.
Будучи уже відомою, жила у занадто тяжких побутових умовах, мерзла взимку, бо не мала чим топити, важко хворіла. Визнання здобула завдяки славній київській співачці Оксані Петрусенко. В 1940 році відбулася перша персональна виставка картин К. Білокур, де були представлені одинадцять картин, серед них “Берізка” (1934 р.) і “Квіти за тином” (1935 р.), які з плином часу здобули світове визнання. Квіти живописала все життя. Віддавала перевагу олійним фарбам, пензлики виготовляла самостійно з котячих волосин, для кожного кольору був окремий пензлик. А власне і сама була чудовою квіткою.
Якщо ж спробувати побачити щось на кшталт квітучого саду українського малярства і розпису, то поруч ростуть два дерева як двоюрідні брати, чи сестри; дерево Катерини Білокур, де кожна квітка неподібна на іншу, та дерево квітково-казкового петриківського розпису (знамените селище Петриківка, що на Січеславщині).
І не тільки талантом митця-художника була наділена Катерина, а й літературним, в жанрі епістолярному. Переписувалася з Павлом Тичиною, художником Матвієм Донцовим, О. Кульчицькою. Дуже хотіла переїхати до Києва, але й ця мрія залишилася нездійсненою. З весни 1961 року хвороба ще більше загострилася, а 10 червня її вже не стало… Світ український став бідніший без присутності в ньому цієї неземної українки.
Про художницю написані статті, книжки, створені фільми, встановлено пам’ятник. Композитор Леся Дичко написала музику до балету “Катерина Білокур”, але найголовніша спадщина, яка зосталася – це благородні, ніжні портрети-обличчя квітів, які буятимуть довкола нас як символи чистоти, вишуканості і гармонії.
Андрій Будкевич - Буткевич, дослідник мистецтва.
Текст з власного архіву недавніх часів.
XX століття, якщо дивитися крізь призму малярства, пройшло під знаком іменитого “Чорного квадрату” Казимира Малевича. Перша і друга світові війни, три голодомори на винищення українського люду, голокост євреїв, тоталітарні режими, гонка озброєнь, ряд можна продовжувати… Отож, XX століття пройшло під знаком панування темних сил.
ХХІ вік, згідно з візіями езотериків, вчених-дослдників, це перехід до епохи Світла, Добра, Справедливості, які уособлює Ісус Христос. Тому, якщо уявно скомпонувати у величезній округлій площині (щоб була подібна до сонця), натхненні твори писані рукою, позначеною Божою ласкою, в один колективний портрет квітів – райських, неземних, пахучих, то це і є візія К. Білокур ХХІ століття. Це її послання нам українцям та іншим народам світу, мабуть ще не почуте, не поціноване.
А життя Катерини Білокур, в асоціативному вимірі уподібнене з картиною “Крик” великого норвезького митця Мунка. Цей крик тоді залишився непочутий черствими, огрубілими душами її сучасників, закріпачених радянською владою.
Читати і писати навчилася самотужки, малювати почала юнкою, вугликом на шматку тканини, та ще й забороняли, бо місце селянської дівчини із заступом і сапою в городі… Забороняли і насміхалися, в тому числі найближчі. Право займатися улюбленим, святим малюванням, як сама його називала, виборола аж надто дорогою ціною. Восени 1934 року Катерина робила спробу вкоротити собі віку, ходила топитися до річки Чугмак. А до того, дуже хотіла здобути освіту. В 1922-23 роках їй не вдалося поступити до Миргородського технікуму художньої кераміки. Додому повернулася пішки. У 1928 році до Київського театрального технікуму - теж невдало, відсутність довідки про закінчення семирічки стала на перешкоді. В цей же час здійснила прощу до Канева на могилу Великого Тараса, якому сповідалася про свої життєві жалі, напевно відчуваючи значну з ним спорідненість. І була б, ймовірно, Катериною Шевченковою, якби не розминулися у часі.
Будучи уже відомою, жила у занадто тяжких побутових умовах, мерзла взимку, бо не мала чим топити, важко хворіла. Визнання здобула завдяки славній київській співачці Оксані Петрусенко. В 1940 році відбулася перша персональна виставка картин К. Білокур, де були представлені одинадцять картин, серед них “Берізка” (1934 р.) і “Квіти за тином” (1935 р.), які з плином часу здобули світове визнання. Квіти живописала все життя. Віддавала перевагу олійним фарбам, пензлики виготовляла самостійно з котячих волосин, для кожного кольору був окремий пензлик. А власне і сама була чудовою квіткою.
Якщо ж спробувати побачити щось на кшталт квітучого саду українського малярства і розпису, то поруч ростуть два дерева як двоюрідні брати, чи сестри; дерево Катерини Білокур, де кожна квітка неподібна на іншу, та дерево квітково-казкового петриківського розпису (знамените селище Петриківка, що на Січеславщині).
І не тільки талантом митця-художника була наділена Катерина, а й літературним, в жанрі епістолярному. Переписувалася з Павлом Тичиною, художником Матвієм Донцовим, О. Кульчицькою. Дуже хотіла переїхати до Києва, але й ця мрія залишилася нездійсненою. З весни 1961 року хвороба ще більше загострилася, а 10 червня її вже не стало… Світ український став бідніший без присутності в ньому цієї неземної українки.
Про художницю написані статті, книжки, створені фільми, встановлено пам’ятник. Композитор Леся Дичко написала музику до балету “Катерина Білокур”, але найголовніша спадщина, яка зосталася – це благородні, ніжні портрети-обличчя квітів, які буятимуть довкола нас як символи чистоти, вишуканості і гармонії.
Андрій Будкевич - Буткевич, дослідник мистецтва.
Текст з власного архіву недавніх часів.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
"«Квадратура кола і асоціативність поезії Ірини Зелененької»."
• Перейти на сторінку •
"«Формула лісу дому славного роду українського НЕЧЕП», - мотив із роману Валерія Шевчука."
• Перейти на сторінку •
"«Формула лісу дому славного роду українського НЕЧЕП», - мотив із роману Валерія Шевчука."
Про публікацію