ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Любов Бенедишин
2017.10.19 15:48
Голосок мелодією бавиться.
І стрибають, мов по бездоріжжю,
Пальчики по чорно-білих клавішах.
Пальчики… не рук – тендітних ніжок.

Ходить час долівкою холодною.
Підманула доля, підмінила…
Пісня – як місток понад безоднею.

Маркіяна Рай
2017.10.19 15:18
Обірвало мій берег, стою (як жива) нежива.
Все ще гупає в скронях, та це вже не пульс, а повінь.
Як на березі іншім візьмуться збирати жнива -
На моїм зазбирають каміння і груди крові.

Обірвало мій берег, розірвало на клапті плоть.
Чи глуха, а чи

Ірина Вовк
2017.10.19 15:15
С.109 «Марія Костянтинівна Заньковецька – ім’я, відоме кожній театральній людині не тільки України, але й усього Союзу, - ім’я, що в свій час хвилювало й примушувало тремтіти серця самих байдужих глядачів. Мені припало велике щастя бути її ученицею, дру

Микола Соболь
2017.10.19 06:53
То може звідси гнати мову?
Достатньо буде – язика.
Де не послухаю розмову,
Те кожен п’ятий натяка…
Там заканючили мадяри –
Європі ви даремний груз.
На сході мокши-яничари
І митно-варварський союз.

Кристіан Грей
2017.10.19 02:26
А сьогодні у супермаркет
Я заскочив буквально на хвильку
Там за касою усміхалась
Неймовірна красуня просто
В неї зуби як білі перли
В неї губи червоні корали
Хай! - сказала і
Хав а ю? - запитала чарівна мене

Вікторія Лимарівна
2017.10.18 20:03
Світло місяця веселе!
Вся затоплена оселя!
Що ж ти спати не даєш?
Сяйво щедро роздаєш?
Сни розвіялись, як мрії,
Плинуть, не спіймати, в вирій!
Світло темряву поглине,
Спів чарівний всюди лине!

Вікторія Лимарівна
2017.10.18 19:38
На зустрічі сказала всім,
Що їй ще тільки двадцять сім,
Ні, двадцять вісім, так, мабуть
Долають цифри той маршрут
Років, ту відстань, крок за кроком.
Сягнути не вспіваєш оком,
Як зміняться вони в числі...
Та все пливуть, як на човні.

Ірина Вовк
2017.10.18 18:11
С.124 «По тривожних подіях 17 жовтня 1905 року, Марія Костянтинівна Заньковецька поїхала до Галичини, в трупу під керуванням Садовського, і ми з нею довго не бачилися. Звідти вона писала мені, як їй подобається Галичина, яким чужим і неприємним здається

Олександр Сушко
2017.10.18 16:47
Удячний владі за бордель,
Прилаштувався непогано.
Є хліб, картопля, вермішель -
Навіщо з неба каша манна?

На працю можу не іти -
Заплатять, наче тицьнуть дулю.
Я також дядько не святий,

Олександр Сушко
2017.10.18 16:35
за мотивами Тори. Первородним, звичайно, був Каїн У мене інша версія - правдива. Ну, майже правдива. А де взялися діти і онуки у братів, якщо окрім Єви ніяких жінок на землі не було - глибока таємниця. Але вони були.) Хоча тут не про це.)

Він - перворо

Маркіяна Рай
2017.10.18 13:00
Кришталем, дзвоном його невагомим,
З першим снігом розталим увійшовши у душі спогорда,
Порозкинули грані найтонші обіцянок і сподівань.
Наче зрілість і рань схрестилися парними генами,
Прищепились одне до одного серцевинами пагонів,
Сподівання й обіц

Маркіяна Рай
2017.10.18 12:48
Прикривши посмішкою лихо
Фарбуєш губи у червоний.
Здавалося - ступаєш тихо,
Здавалося - це оборонний,

А не завбачливо крикливий,
Не спраглий крові й поклоніння,
Й авжаж не пристрасно звабливий,

Іван Потьомкін
2017.10.18 12:46
Поки спите ви,
Стану осінніми світаннями.
На травах порозкладую мільярди сувенірів.
Будинки підрожевлю, вмию тротуари.
Підкину ще жарину в парків багаття
І заспанії канни на руки площ подам.
А вже коли займеться сонце в людськім усміху,
День заспів

Світлана Майя Залізняк
2017.10.18 12:00
Ходять поміж тіней неформатні люди.
Шалики яскраві... погляди-сонця...
Перманентно - теми на плавучих блюдах.
Обирай хутенько більшу від пшонця.

Боротьба...
Смирення...
Пацифізм...

Світлана Майя Залізняк
2017.10.18 11:58
Плести рукавички... мовчати.
Це ліпше, ніж мудро - про все.
Матвій примиряє багатих.
Три пляцки Пандора несе.

Пошарово ріжеш проблеми.
Кривавиться війн мармелад.
В болоті замурзані ему

Ярослав Чорногуз
2017.10.18 08:47
Хай хуртовина хоч яка змага -
Допоки ти, допоки ти зі мною,
Моя дружино й музо дорога -
Не подола мою духовну зброю!

Ген сяє в небесах твоя зоря,
Під вечір опускає світлі вії.
Мій дух, мій шал поета-бунтаря
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Ґейко Марґо
2017.10.05

Олена Вітер
2017.09.22

Брайтон Брайтон Юра
2017.09.17

Ді Чубай
2017.08.22

Гетьман Павло Чорний
2017.08.08

Стригони Кампус Стригони Кампус
2017.08.06

Містер Альфред
2017.07.22






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Сергій Рожко / Проза

 Привид Літературного музею
… і раптом жах скував її погляд.
Тетяна побачила, як за спиною Ігоря , прямо крізь стіну, почав просотуватись Привид Літературного музею. Спочатку з’явилось худорляве зморшкувате обличчя, наполовину прикрите балахоном з грубого сірого полотна. Потім, наче нізвідки, матеріалізувалась кістлява стареча рука з порожнім гранчаком. Риси Привида чомусь нагадували зображення Павла Тичини з підручника для першого класу…
- Кхе, - Привид сором’язливо кашлянув, - а мені не наллєте? Закусь не потрібна. Я взагалі то не закусюю…
Кася і Настя синхронно хитнули головами, що означало: «Ні, не наллємо». Їхні красиві хвилясті коси закрили дівочі обличчя. Привид, що до цього допитливо дивився на Тетяну, саме в цей момент поглянув у бік Касі і Насті. Навіть під балахоном стало видно, як він раптово зблід. Від переляку розширились його запалені червоні очі. Гранчак випав з руки на підлогу, але не розбився, а покотився під книжкову шафу, на якій охайними рядочками стояли книжки класиків і укрсучліту.
- Чур мене, чур! – заволав Привид і, не роздумуючи, стрибнув у відкрите вікно, яке знаходилось на другому поверсі будівлі.
- Та ну шо за нафік! – відразу почулося знизу. – Вже і після зміни побухать спокійно не дають. - Два молоденькі полісмени, в яких нарешті скінчилось чергування, прямо під стінами Літмузею натюрмортно розклали цибульку, сальце, чорний хліб і пляшку з прозорою рідиною. І саме на цей художній шедевр прямо зверху гепнувся Привид музею, не пошкодивши пляшку, а лише прим’явши закусь.
- Добродію, ви розумієте, що навіть наявність балахону не дає вам право стрибати з другого поверху на голови нових охоронців правопорядку, особливо, якщо вони «прі ісполнєніі»? У вас є документи? Нема? Ну і що ж нам з вами робити? Може доправити вас у відділок? – Чорнявий полісмен суворо дивився на Привида.
Привид музею сором’язливо мовчав і нахабно не зводив очей з пляшки. Запанувала в'язка тиша. Було видно, що ППСники і не збирались повертатись до відділку. Мовчанку порушив білявий полісмен, у якого вже давно пересохло в роті.
- Ну теє… Давайте так, на перший раз ми вас вибачаємо і робимо попередження - більше не стрибати на голову поліцейським з вікон Літературного музею. Гараздоньки?
- Гараздоньки, - Привид відразу погодився, але навіть не рушив з місця, продовжуючи розглядати «натюрморт».
Щоб нарешті здолати незручне становище, чорнявий полісмен, напевно, згадав «класику жанру»:
- Третім будеш?
- Буду! – Привид Літературного музею інтенсивно закивав головою. – І закусь мені не потрібна. Я взагалі то не закусюю.
- Ну з цього ж і потрібно було починати! – чорнявий полісмен почав радісно відкорковувати пляшку з прозорою рідиною.
"Ніч музеїв" знову почала набирати оберти...
А над головою трійці, з відкритого освітленого вікна другого поверху в нічне прохолодне небо ще довго лунав чоловічий і жіночий сміх…

22/05/2016



Рейтингування для твору не діє ?
  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2016-10-29 09:40:51
Переглядів сторінки твору 229
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг -  ( - )
* Рейтинг "Майстерень" -  ( - )
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.760
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не оцінювати
Автор востаннє на сайті 2017.01.29 21:33
Автор у цю хвилину відсутній