ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Микола Дудар
2017.01.20 17:11
Рік 1979. Селище поблизу Комсомольска- на - Амурі… Люта зима. Мені незабаром тридцять. Гормони грають на повну. Працюю у самому престижному ресторані «Бригантина» на березі Амура музикантом. Граю на барабанах, співаю… ми популярні, вільних місць завжди бр

Лесь Українець
2017.01.20 15:43
Рим не став би йти до нас,
Візантія хитрувала.
Зовсім інші племена
По-латинськи узнавали.

Поки ми корів пасли
І кнурам хвости крутили,
Люди розумом росли,

Володимир Бойко
2017.01.20 15:25
Комусь щастить, обравши вірний шлях,
В дорозі ні на крок не оступитись,
А іншим – сотворивши ідеал,
Йому довіку віддано молитись.

Мигтять калейдоскопом у житті
Мільярди неймовірних комбінацій,
І, як не стережись, не обійти

Олександр Олехо
2017.01.20 14:54
Путі Господні вище… далі…
Прозорий замок угорі.
Напій безсмертя із Грааля
і посвіт срібної зорі.

Уздовж надії перегони.
Шукають щастя копачі.
Талан поділено на зони.

Ігор Шоха
2017.01.20 14:10
На що це існування тихе, сите,
якщо воно буває не таке,
яке я сам волію пережити, –
явитися ясним дереворитом
і метеором вийти у піке?

***
Новобудови біля рову

Сергій Гупало
2017.01.20 14:06
Ой, осінь… І думки пливуть, як тихі риби.
Співай, оспівуй, не блазнюй -- пиши творіння.
З тобою ми, поете, поріднились ніби:
Сентиментальні -- близимо журбу осінню.

І звичний листопд нічого не підкаже,
А тільки відчуття нам оголити може.
У

Світлана Мельничук
2017.01.20 13:44
Сум в долоні падає, як сніг.
З вуст холодні звуки - недієві.
Є на вибір: пряник і батіг.
От якби ж то я не на дієті!

От якби ж то роки молоді
Й ми обоє не такі уперті.
Вилами писали по воді

Світлана Мельничук
2017.01.20 13:35
Іноді мені так солодко.
Іноді за себе соромно.
Щастя ти моє "гоморрове".
І содомське теж ти - горенько.

Спогади - рої докучливі,
Як мені від вас утомливо.
Ви зі мною досі - зручно вам.

Віта Парфенович
2017.01.20 12:13
Шторм в мені –
аж на дні –
піщинки догори –
всю бери!
І вогні
злітних смуг
запали!

Михайло Карасьов
2017.01.20 08:57
Таня Малярчук ще раніше звернула на себе увагу розкішною мовою своїх оповідань і розкутою, іронічною манерою самої оповіді. Роман «Забуття», який вийшов у видавництві Старого Лева, теж не залишився непоміченим серед книг 2016 року він став переможцем лі

Марта Январская
2017.01.20 07:12
А время течет, как сквозь пальцы, в прорехи секунд.
Журчит механизм, вдохновленный волной переделок.
Бутоны часов, в ожидании, что расцветут,
Теряют минут лепестки под давлением стрелок,
Которые ходят кругами – печальный удел.
Но что есть на круглой

Віктор Кучерук
2017.01.20 07:05
День мине, як сновидіння
Незабутня, дивна мить, –
Згасне пам’ятним світінням,
Тужним співом одбринить.
Промайне, неначе дощик,
Відійде – не назавжди, –
Бо не видно досі дошок
Непоборної біди.

Ярослав Чорногуз
2017.01.20 00:19
Безвітряно-завмерлий сад
І легкий* смуток в гості кличе…
Його розвіюють синички,
У гіллі пурхаючи в лад.

Отут, між снігової вати,
Якби узяв зерна, либонь,
Я міг би їх погодувати

Світлана Майя Залізняк
2017.01.19 22:44
В сулію набрано води.
Свята із ночі, живодайна.
І віра є ... вряди-годи,
Що дух підніметься на "майна".

Хитаю мудрості візок.
Чого лише немає в купі:
Намисто, цвяшки, ланцюжок...

Микола Дудар
2017.01.19 20:04
НЕСПОДІВАНИЙ СПУРТ Я з тим біьшою зацікавленістю прочитала рукопис поетичної збірки Миколи Дударя, що знаю його віршування давно. Мушу чесно зізнатися, що такого велетенського кроку вперед я аж ніяк не чекала, тому надзвичайно приємно вражена. Бо

Ігор Шоха
2017.01.19 17:16
Я не йєті, але я живу
біля лісу, а не у Парижі.
Я шукаю бабу снігову
і стаю на палиці і лижі.
У мене є і вуса, й борода,
і до зими претензії немає.
Ярило сяє, сіє Коляда,
а Берендей поляни накриває.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Душа Квітка
2017.01.13

Ночі Володимир Шкляренко Вітер
2017.01.11

Арсен Віщун
2016.12.31

Инґвар Кораберґ
2016.12.10

Юдіф Клімт
2016.11.30

Ольга Гаврилюк
2016.11.29

Мирослава Шевченко
2016.11.13






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Сергій Рожко / Проза

 Привид Літературного музею
… і раптом жах скував її погляд.
Тетяна побачила, як за спиною Ігоря , прямо крізь стіну, почав просотуватись Привид Літературного музею. Спочатку з’явилось худорляве зморшкувате обличчя, наполовину прикрите балахоном з грубого сірого полотна. Потім, наче нізвідки, матеріалізувалась кістлява стареча рука з порожнім гранчаком. Риси Привида чомусь нагадували зображення Павла Тичини з підручника для першого класу…
- Кхе, - Привид сором’язливо кашлянув, - а мені не наллєте? Закусь не потрібна. Я взагалі то не закусюю…
Кася і Настя синхронно хитнули головами, що означало: «Ні, не наллємо». Їхні красиві хвилясті коси закрили дівочі обличчя. Привид, що до цього допитливо дивився на Тетяну, саме в цей момент поглянув у бік Касі і Насті. Навіть під балахоном стало видно, як він раптово зблід. Від переляку розширились його запалені червоні очі. Гранчак випав з руки на підлогу, але не розбився, а покотився під книжкову шафу, на якій охайними рядочками стояли книжки класиків і укрсучліту.
- Чур мене, чур! – заволав Привид і, не роздумуючи, стрибнув у відкрите вікно, яке знаходилось на другому поверсі будівлі.
- Та ну шо за нафік! – відразу почулося знизу. – Вже і після зміни побухать спокійно не дають. - Два молоденькі полісмени, в яких нарешті скінчилось чергування, прямо під стінами Літмузею натюрмортно розклали цибульку, сальце, чорний хліб і пляшку з прозорою рідиною. І саме на цей художній шедевр прямо зверху гепнувся Привид музею, не пошкодивши пляшку, а лише прим’явши закусь.
- Добродію, ви розумієте, що навіть наявність балахону не дає вам право стрибати з другого поверху на голови нових охоронців правопорядку, особливо, якщо вони «прі ісполнєніі»? У вас є документи? Нема? Ну і що ж нам з вами робити? Може доправити вас у відділок? – Чорнявий полісмен суворо дивився на Привида.
Привид музею сором’язливо мовчав і нахабно не зводив очей з пляшки. Запанувала в'язка тиша. Було видно, що ППСники і не збирались повертатись до відділку. Мовчанку порушив білявий полісмен, у якого вже давно пересохло в роті.
- Ну теє… Давайте так, на перший раз ми вас вибачаємо і робимо попередження - більше не стрибати на голову поліцейським з вікон Літературного музею. Гараздоньки?
- Гараздоньки, - Привид відразу погодився, але навіть не рушив з місця, продовжуючи розглядати «натюрморт».
Щоб нарешті здолати незручне становище, чорнявий полісмен, напевно, згадав «класику жанру»:
- Третім будеш?
- Буду! – Привид Літературного музею інтенсивно закивав головою. – І закусь мені не потрібна. Я взагалі то не закусюю.
- Ну з цього ж і потрібно було починати! – чорнявий полісмен почав радісно відкорковувати пляшку з прозорою рідиною.
"Ніч музеїв" знову почала набирати оберти...
А над головою трійці, з відкритого освітленого вікна другого поверху в нічне прохолодне небо ще довго лунав чоловічий і жіночий сміх…

22/05/2016



Рейтингування для твору не діє ?
  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2016-10-29 09:40:51
Переглядів сторінки твору 129
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг -  ( - )
* Рейтинг "Майстерень" -  ( - )
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.760
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не оцінювати
Автор востаннє на сайті 2016.10.30 10:25
Автор у цю хвилину відсутній