ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Вячеслав Семенко
2017.01.21 02:50
Він ішов неквапною ходою,
і наплічник, наче автомат
втомлено підтримував рукою,
демобілізований солдат...

Він ішов, чужий для цього світу -
без смертей, без воєн і звитяг.
Переживши на війні два літа,

Марія Дем'янюк
2017.01.20 23:43
А веселий сніговик
Дбати про берізку звик:
Одягає рукавички
Й заплітає їй в косички
Білі бантики й перлинки -
Все, що падає з хмаринки.
З пуху білого хустина
У сріблястих намистинах.

Ірина Бондар Лівобережна
2017.01.20 23:38
Орфей був парубок моторний
(з «культурних» був, неабияк)
На душах грав, як на валторні,
Талановитий був хлопак.

Мав ліс і поле за домівку,
Всіх мавок співом чарував.
Та якось в полі здибав дівку,

Ірина Бондар Лівобережна
2017.01.20 23:33
Живу… Живу, чи животію
Як Місяця неповний серп.
Співати весело – не смію,
Від гіркоти язик отерп,

Від кави чорної гіркої,
Що обпікає, як окріп.
Мовчу – від підлості людської,

Юра Ерметов
2017.01.20 21:10
Коли хтось намагається щось порадити, то мені так і хочеться спитати: "А ти сама оце пробувала?" Коли хтось когось обмовляє, то мені так і кортить утнути їм, вимовивши: "Ти ж і гадки не маєш, про що (чи кого) говориш!" Коли хтось вигадує казки

Олена Малєєва
2017.01.20 19:45
Повертається все на круга свої.
І як захочеш, повертаються кращі люди.
Повертається навіть час який згаяв ти -
Стукає болем у груди.

Тож відчиняй, як стука, і йди на ви,
Перемагати в боях за самого себе,
А як у війні не здобудеш ти булави

Олена Малєєва
2017.01.20 19:43
Якщо чорна душа, як море
І ночами не можеш спати
Захлинаючись власним горем,
Не бажаючи другу щоку підставляти.

То не звалюй хрести на плечі
Щоб нести на страшну голгофу,
А тихо плануй втечу

Микола Дудар
2017.01.20 17:11
Рік 1979. Селище поблизу Комсомольска- на - Амурі… Люта зима. Мені незабаром тридцять. Гормони грають на повну. Працюю у самому престижному ресторані «Бригантина» на березі Амура музикантом. Граю на барабанах, співаю… ми популярні, вільних місць завжди бр

Лесь Українець
2017.01.20 15:43
Рим не став би йти до нас,
Візантія хитрувала.
Зовсім інші племена
По-латинськи узнавали.

Поки ми корів пасли
І кнурам хвости крутили,
Люди розумом росли,

Володимир Бойко
2017.01.20 15:25
Комусь щастить, обравши вірний шлях,
В дорозі ні на крок не оступитись,
А іншим – сотворивши ідеал,
Йому довіку віддано молитись.

Мигтять калейдоскопом у житті
Мільярди неймовірних комбінацій,
І, як не стережись, не обійти

Олександр Олехо
2017.01.20 14:54
Путі Господні вище… далі…
Прозорий замок угорі.
Напій безсмертя із Грааля
і посвіт срібної зорі.

Уздовж надії перегони.
Шукають щастя копачі.
Талан поділено на зони.

Ігор Шоха
2017.01.20 14:10
На що це існування тихе, сите,
якщо воно буває не таке,
яке я сам волію пережити, –
явитися ясним дереворитом
і метеором вийти у піке?

***
Новобудови біля рову

Сергій Гупало
2017.01.20 14:06
Ой, осінь… І думки пливуть, як тихі риби.
Співай, оспівуй, не блазнюй -- пиши творіння.
З тобою ми, поете, поріднились ніби:
Сентиментальні -- близимо журбу осінню.

І звичний листопд нічого не підкаже,
А тільки відчуття нам оголити може.
У

Світлана Мельничук
2017.01.20 13:44
Сум в долоні падає, як сніг.
З вуст холодні звуки - недієві.
Є на вибір: пряник і батіг.
От якби ж то я не на дієті!

От якби ж то роки молоді
Й ми обоє не такі уперті.
Вилами писали по воді

Світлана Мельничук
2017.01.20 13:35
Іноді мені так солодко.
Іноді за себе соромно.
Щастя ти моє "гоморрове".
І содомське теж ти - горенько.

Спогади - рої докучливі,
Як мені від вас утомливо.
Ви зі мною досі - зручно вам.

Віта Парфенович
2017.01.20 12:13
Шторм в мені –
аж на дні –
піщинки догори –
всю бери!
І вогні
злітних смуг
запали!
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Душа Квітка
2017.01.13

Ночі Володимир Шкляренко Вітер
2017.01.11

Арсен Віщун
2016.12.31

Инґвар Кораберґ
2016.12.10

Юдіф Клімт
2016.11.30

Ольга Гаврилюк
2016.11.29

Мирослава Шевченко
2016.11.13






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Іван Потьомкін (1937) / Проза

 В поисках "снежного человека"


Случилось это летом 1982 года. Поддавшись устным и письменным рассказам о “cнежном человеке”, вместе с такими же любознательными отправился и я в горы Таджикистана. И тут небезынтересно будет рассказать о моих спутниках.
В большинстве своем это были приверженцы различных систем оздоровления – от “cыроедов” до “моржей” и “йогов”. Некоторым удавалось все это сочетать. Настоящими мастерами считались те, кто во время собраний умудрялись заниматься медитацией и вместо себя усаживали “двойника”, а сами в это время сидели в позе “лотоса” где-нибудь на лужайке...
Занимался и я в одной из таких групп. Ветераны ее называли себя почему-то “десантниками”. Через несколько месяцев я и сам убедился, что это, если и не совсем так, то все же где-то было близко к истине. Ведь после часовых занятий йогой обязательными стали совместные пробежки в любую погоду, вплоть до 10-градусного мороза, босиком и в трусах, окунание в прорубь. Запрещалось есть мясо, рыбу, яйца. Нарушивших это правило быстро определяли проверкой экскрементов перед занятиями (они должны были быть без запаха) и тут же отчисляли. Часто говорилось и о моральной чистоте. Но проверить ее было гораздо труднее, а соблюдать тем более. И в этом вскоре мне пришлось убедиться там, куда отправлялись только “физически и морально чистые”. Иначе нечего было и помышлять о встрече с Ним, как называли между собой участники экспедиции “cнежного человека”.
Однажды, когда мы приступили к завтраку, на той стороне горной речки пока¬зались две девушки. Еду, конечно же, моментально отложили, и все бросились, чтобы помочь незнакомкам перебраться к нам. Это было непросто, так как идти нужно было по двум стволам сосен, переброшенным через шумный горный поток. Поговаривали, что бурная речка “раздевает” барана в считанные минуты. Словом, все мы оказались на берегу, а кое-кто из молодых уже приближался к девушкам, чтобы помочь.
Слава Б-гу, переправа закончилась благополучно. Вместе с новоприбывшими мы снова уселись за еду и стали расспрашивать, как они очутились в этой почти безлюдной местности. Ведь за две недели пребывания в горах мы видели, да и то издали, разве что пастухов. Оказалось, что девушки-москвички были в одной группе с парнями. Видимо, считая, что те станут преградой для встречи с Ним, ребята, не предупредив и главное – не оставив хотя бы часть совместной провизии, ночью втихомолку двинулись в дальнейший путь сами. Хорошо, что время было летнее. Еды медведям хватало, а волки и кабаны еще находились где-то выше и не собирались спускаться в долину. Девушки шли куда глаза глядят...
Прошло несколько дней, и студентки прижились в нашей группе настолько, словно приехали с нами из Киева. Как и мы, дежурили по кухне, ходили в радиальные походы и, понятное дело, не были обделены пищей. И вдруг будто гром среди ясного неба, по крайней мере для меня: мой кумир по здоровому образу жизни и без пяти минут гуру, Леня, во всеуслышание заявляет руководителю группы, чтобы ему выделили причитающийся на весь поход запас орехов, кураги и капусты. Разгорелись жаркие споры, как это возможно. В особенности относительно капусты, так как по случаю чьих-то именин предполагалось приготовить настоящий украинский борщ. И все же во имя мира в группе, без коего немыслима встреча с Ним, порешили отдать Лене и часть капусты. Когда же начали откладывать порцию, Леня заявил, что студентки не принимаются в расчет. А на вопрос: “Как же так, ведь и они должны как-то питаться?” – “гуру” заявил, и это сразу же превратилось в афоризм: “Всем одновременно не может быть хорошо”.
Поскольку я жил в одной палатке с Леней, то видел, как на практике осуществлял мой наставник систему Шелтона о раздельном питании. В одиночку тот поедал свой рацион “сыроеда”, а потом, как ни в чем не бывало, подсаживался к нашей шумной компании, собиравшейся, кажется, больше для шуток и смеха, чем для еды, и просил гороховый суп с мясом или же гречку с тушенкой. Глядя, с каким аппетитом адепт Шелтона уплетает все то, что до сих пор нарушало его “ритуальную чистоту”, я понял, что вряд ли удастся встретиться со “снежным человеком”. А количество консервных банок на горных тропах только подтверждало это предположение. “Так тому и быть”, – сказал я себе и больше уже не прислушивался ко всяческим шорохам, не вглядывался в кромешную ночную тьму, чтобы не проглядеть Его появления, а просто любовался красотами горного края, ради которых и стоило преодолевать тысячи километров.







Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання
Зв'язок із адміністрацією


  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2016-12-10 19:35:47
Переглядів сторінки твору 114
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (4.904 / 5.49)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.821 / 5.58)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.749
Потреба в критиці толерантній
Потреба в оцінюванні оцінювати
Автор востаннє на сайті 2017.01.20 21:43
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Бойко (Л.П./Л.П.) [ 2016-12-11 12:03:28 ]
Цікаво і повчально. А фразу “всем одновременно не может быть хорошо” занотував до свого записника.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Олехо (Л.П./М.К.) [ 2016-12-11 12:58:43 ]
Цікаві спогади. А "всем одновременно плохо" може бути? Скоріше, так...