ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Гриць Янківська
2024.04.18 21:10
Я не сумую, просто – білий вальс,
А думка в пелюстках стоїть безвітрям.
І впала б вже, та звичка, Ісабель!..

А ти чи так дивилась і на нас,
Як на бездення прорваного неба,
Коли ми світ розрізали навпіл?

Євген Федчук
2024.04.18 19:59
Ать-два! Ать-два!
В генерала голова.
Сам придумав, сам зробив.
Мабуть, орден заробив
Ще й підвищення звання.
А все інше – то дурня.
Легко було при Союзі.
Перед старшими – на пузі,

Артур Сіренко
2024.04.18 19:35
Отримав нагороду мовчанням –
Найвищу нагороду нинішніх рапсодів,
Що шиють собі сорочки-мантії
Для буття-блукання в царстві марень,
Братів кіфари, сестер ірландської арфи,
Нагороди сумної білої тиші
Пелюстками анемон посипаної –
Нагороди мовчання

Юрій Гундарєв
2024.04.18 19:12
Уранці 17 квітня російські варвари завдали ракетного удару по Чернігову.
Є загиблі. Багато поранених. Серед них четверо дітей…


Старенький Чернігів - в крові без сил…
Кремлінський палець униз: вбий його!
Святі мовчки виходять з могил.
Сльози в оча

Володимир Каразуб
2024.04.18 19:05
Ти виходиш з будинку, що носить прізвище якогось поета чи композитора,
А вона вже чекає тебе на балконі у свиті з каріатидами
І погляд її, як у звичайного, пристойного інквизитора,
Який знає, що буде далі, а тому милується міськими видами;
А тоді огля

Вікторія Лимар
2024.04.18 15:16
Терпіти несила, мовчати не можу,
бо замість весільного – траурне ложе.
Загинув хлопчина – йому дев’ятнадцять.
В матусі життя обірвалось неначе.

Її зрозуміють лиш ті, що втрачали.
Бо після такого – дорога печалі.
Дорога постійного смутку та болю.

Козак Дума
2024.04.18 10:34
Політики, філософи, експерти…
Усіх несила і порахувать!.
Куми, свати, недоумки і смерди –
ота наразі «королівська рать»
аналізує, пророкує, пише,
висвітлює, доводить, викрива,
розбурхує і каламуте тишу…
Ярять і шаленіють нувориші –

Микола Дудар
2024.04.18 09:44
Люблю какао в молоці…
Моє їм привітання --
То друзі справжні, молодці
А особливо зрання…
Тако сьорбнеш ковточок їх
І завібрірує щодення…
І не згадати буде гріх
Любязність їх, і ймення…

Світлана Пирогова
2024.04.18 08:39
Якщо серця співають, то вона, мов пісня.
Солодка чи гірка, але в житті не прісна.
І пишуться вірші, сонети й навіть оди.
І з розуму бентежно чарівниця зводить.
А очі набувають сонячного блиску,
І ось вона велична зовсім близько-близько.
Пірнають в г

Микола Соболь
2024.04.18 08:26
Циклопу треба жертва, voila,
і він знайшов її в центрі Европи,
нема потвори гірше москаля,
не люди, а трикляті азіопи.
У світі всі стурбовано мовчать.
Не можна, кажуть, монстра турбувати.
Коли вода затопить Арарат,
то хай потопить й полчища сохатих

Леся Горова
2024.04.18 08:16
Не ласкає нас море життєве лазурними хвилями.
Не втішають його буруни, у вітрах неприкаяні.
Ми - дві чайки утомлені, низько літаємо й квилимо.
І чи крила піднімуть у завтра, напевно не знаємо.

Ми з тобою - дві чайки. І берег в такій невідомості.
З-

Віктор Кучерук
2024.04.18 05:58
Ширяє ластівка над мною
І так щебече угорі,
Що довго мовчки я не встояв
У співом збудженім дворі.
Почав підспівувати пташці –
І звеселіли небеса, –
І у конвалієвій чашці
Заграла перлами роса.

Іван Потьомкін
2024.04.17 21:42
У густому лісі, на дубі крислатім,
Знайшли собі хату
Орлиця та кішка, та свиня кирпата.
Орлиця вподобала собі верховіття,
Кішка полюбила над усе на світі
Просторе дупло. А свиня кирпата
Внизу оселилась: жолудів багато.
Жили тихо й мирно. Кожен сам

Ігор Деркач
2024.04.17 14:19
А це не раша почала війну
та і Європа, нібито, не винна,
що не одну
годує звірину
і поїть її кров’ю України.

***
А нами управляють не каліки,

Микола Дудар
2024.04.17 09:42
Основне завдання курсу —
Бути кращим в черзі знань…
І не бути сліпим буслом
Поміж зібраних питань…
Раптом хтось візьме і бовкне
Щось про славу, про медаль…
Якщо він… ще й осінь жовкне —
Стелить паморозь печаль…

Світлана Пирогова
2024.04.17 08:45
А-ж гілля гнеться бузу від суцвіть,
Р-анкові пахощі несуться в світ,
О-бласкані промінням золотим,
М-агічно ваблять запахом крутим.
А кущ танцює з вітерцем танок
Т-акий щасливий з вихором думок.
Улад, у такт шепоче, шурхотить
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Анатолій Цибульський
2024.04.01

Меланія Дереза
2024.02.08

Ольга Чернетка
2023.12.19

Галюся Чудак
2023.11.15

Лінь Лінь
2023.10.26

Світлана Луценко
2023.07.27

Гельґа Простотакі
2023.07.15






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Іван Потьомкін (1937) / Проза

 В поисках "снежного человека"


Случилось это летом 1982 года. Поддавшись устным и письменным рассказам о “cнежном человеке”, вместе с такими же любознательными отправился и я в горы Таджикистана. И тут небезынтересно будет рассказать о моих спутниках.
В большинстве своем это были приверженцы различных систем оздоровления – от “cыроедов” до “моржей” и “йогов”. Некоторым удавалось все это сочетать. Настоящими мастерами считались те, кто во время собраний умудрялись заниматься медитацией и вместо себя усаживали “двойника”, а сами в это время сидели в позе “лотоса” где-нибудь на лужайке...
Занимался и я в одной из таких групп. Ветераны ее называли себя почему-то “десантниками”. Через несколько месяцев я и сам убедился, что это, если и не совсем так, то все же где-то было близко к истине. Ведь после часовых занятий йогой обязательными стали совместные пробежки в любую погоду, вплоть до 10-градусного мороза, босиком и в трусах, окунание в прорубь. Запрещалось есть мясо, рыбу, яйца. Нарушивших это правило быстро определяли проверкой экскрементов перед занятиями (они должны были быть без запаха) и тут же отчисляли. Часто говорилось и о моральной чистоте. Но проверить ее было гораздо труднее, а соблюдать тем более. И в этом вскоре мне пришлось убедиться там, куда отправлялись только “физически и морально чистые”. Иначе нечего было и помышлять о встрече с Ним, как называли между собой участники экспедиции “cнежного человека”.
Однажды, когда мы приступили к завтраку, на той стороне горной речки пока¬зались две девушки. Еду, конечно же, моментально отложили, и все бросились, чтобы помочь незнакомкам перебраться к нам. Это было непросто, так как идти нужно было по двум стволам сосен, переброшенным через шумный горный поток. Поговаривали, что бурная речка “раздевает” барана в считанные минуты. Словом, все мы оказались на берегу, а кое-кто из молодых уже приближался к девушкам, чтобы помочь.
Слава Б-гу, переправа закончилась благополучно. Вместе с новоприбывшими мы снова уселись за еду и стали расспрашивать, как они очутились в этой почти безлюдной местности. Ведь за две недели пребывания в горах мы видели, да и то издали, разве что пастухов. Оказалось, что девушки-москвички были в одной группе с парнями. Видимо, считая, что те станут преградой для встречи с Ним, ребята, не предупредив и главное – не оставив хотя бы часть совместной провизии, ночью втихомолку двинулись в дальнейший путь сами. Хорошо, что время было летнее. Еды медведям хватало, а волки и кабаны еще находились где-то выше и не собирались спускаться в долину. Девушки шли куда глаза глядят...
Прошло несколько дней, и студентки прижились в нашей группе настолько, словно приехали с нами из Киева. Как и мы, дежурили по кухне, ходили в радиальные походы и, понятное дело, не были обделены пищей. И вдруг будто гром среди ясного неба, по крайней мере для меня: мой кумир по здоровому образу жизни и без пяти минут гуру, Леня, во всеуслышание заявляет руководителю группы, чтобы ему выделили причитающийся на весь поход запас орехов, кураги и капусты. Разгорелись жаркие споры, как это возможно. В особенности относительно капусты, так как по случаю чьих-то именин предполагалось приготовить настоящий украинский борщ. И все же во имя мира в группе, без коего немыслима встреча с Ним, порешили отдать Лене и часть капусты. Когда же начали откладывать порцию, Леня заявил, что студентки не принимаются в расчет. А на вопрос: “Как же так, ведь и они должны как-то питаться?” – “гуру” заявил, и это сразу же превратилось в афоризм: “Всем одновременно не может быть хорошо”.
Поскольку я жил в одной палатке с Леней, то видел, как на практике осуществлял мой наставник систему Шелтона о раздельном питании. В одиночку тот поедал свой рацион “сыроеда”, а потом, как ни в чем не бывало, подсаживался к нашей шумной компании, собиравшейся, кажется, больше для шуток и смеха, чем для еды, и просил гороховый суп с мясом или же гречку с тушенкой. Глядя, с каким аппетитом адепт Шелтона уплетает все то, что до сих пор нарушало его “ритуальную чистоту”, я понял, что вряд ли удастся встретиться со “снежным человеком”. А количество консервных банок на горных тропах только подтверждало это предположение. “Так тому и быть”, – сказал я себе и больше уже не прислушивался ко всяческим шорохам, не вглядывался в кромешную ночную тьму, чтобы не проглядеть Его появления, а просто любовался красотами горного края, ради которых и стоило преодолевать тысячи километров.






      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2016-12-10 19:35:47
Переглядів сторінки твору 1067
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (5.025 / 5.6)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.205 / 5.84)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.749
Потреба в критиці толерантній
Потреба в оцінюванні оцінювати
Автор востаннє на сайті 2024.04.18 21:42
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Бойко (Л.П./М.К.) [ 2016-12-11 12:03:28 ]
Цікаво і повчально. А фразу “всем одновременно не может быть хорошо” занотував до свого записника.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Олехо (Л.П./М.К.) [ 2016-12-11 12:58:43 ]
Цікаві спогади. А "всем одновременно плохо" може бути? Скоріше, так...