ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Руслана Василькевич
2017.01.24 22:58
Минув вже рік,я повернулась, багато сплинуло в житті, Цікаво тут,немовби вдома, Захоплення,муза,вірші... Радію з вами,всіх вітаю З цією миттю,і з життям, На все вам добре побажаю, Свою вам радість передам. Так тішить серце - не одна я, В поезію,я

Наталя Мазур
2017.01.24 22:10
Куди прямуєш, крапелько, по склі
Запиленому поїзда нічного?
Спішиш униз розбитись до землі,
По собі не залишивши нічого?

Чи висохнеш від часу і дощів?
Чи випариться з тебе все прекрасне?
Чи може, заблудившись, поготів

Ігор Шоха
2017.01.24 17:44
А Росія на яблука ласа.
І бере, і дає одночасно,
як Адамові Єва дала.
Он і бацька навощує вуса,
і у Києві є ще спокуса
цілувати у поті чола.

***

Володимир Бойко
2017.01.24 16:36
Не переймайтесь негативом,
І генеруйте позитив.
Це і приємно, і красиво,
І не дратує ворогів.

Корисно бути оптимістом, -
Це заощадить ваш бюджет,
І буде хліб, і буде пісня,

Анонім Я Саландяк
2017.01.24 14:44
Діалектика вісім... ... поняття! Вся діалектика зійде на поняття... Це, ще далеко, не окремі слова – навіть коли поняття це вже – окремі слова... Вірніше, колись я думав, що цей процес є - тлумаченням окремих слів... тепер думаю - все є навпаки – для

Олександр Олехо
2017.01.24 11:02
Вектор щастя, ера сили,
а душа… у тінь пішла.
Ми кохали, нас любили
біля броду, джерела…

А тепер інакші зорі
(євро, долари, рублі)
напоїли кізку Дорі,

Кристіан Грей
2017.01.24 10:53
Бентеги бувають всілякі
І навіть підступні – це жах:
Готові презлющим собакам
Тебе на твоїх же очах

Штовхнути у пельки голодні,
Щоб рвали тебе на шматки…
Дружити з такими сьогодні,

Світлана Майя Залізняк
2017.01.24 10:39
Додайте васабі до прісного будня.
Васал, сюзерен споконвік неосудні.
До сала гірчиця російська, рудава.
Крутезно працює Харон, переправа.

Поміж парадоксів плекайте надію.
Свої акробати стрибати зуміють:
Крізь кільця, пробоїни бачаться зиски.

Серго Сокольник
2017.01.24 03:42
Ритм вальсу.***

Снігом сипле цей день
Ніби сріблом дзвінких монет,
І ім"я, те, з яким мене
Так об"єднує доля,
Теплим святом прийде.
Я сьогодні, немов студент,

Лесь Українець
2017.01.24 01:42
Чортові у пеклі рай;
Вибирай: або не грай
І на чорта вік служи,
Або виграти зможи.

Ярослав Чорногуз
2017.01.23 22:54
Розкішні тут розкинулись горби,
Поволі довшають чарівні тіні.
Похрускують сніги затерплі нині,
Від сонця зацвітають голубим.

І днина тихо опускає вії,
Ховаючись у стомленім гіллі.
З`являються вже вогники малі,

Володимир Бойко
2017.01.23 22:49
Бентего моя швидкокрила,
Моє найдивніше із див.
Неси мене до крокодилів,
Яким ще ніхто не вгодив.

Ти їх годуватимеш мною
Традиціям наперекір,
Аж поки сягне супокою

Ігор Шоха
2017.01.23 21:28
Її руки уже цілував.
Обезболені зуби не чують,
як ці руки і серце лікують
без гарантій, ліцензій і прав.
Та мене не побила ще міль
і на інше жалітися рано.
Ущухає зачаєний біль
і лунає у вусі осанна.

Ірина Вихрущ
2017.01.23 14:32
Час потрібно пропускати як
Повітря крізь легені. Дихати
Спогадами не травмувати
Себе роками. Є вірші котрі
Повторюють а все одно не
Запам’ятаєш. А є що зростаються
В серці. Колють сухими гілками
Дряпають до крові. Не дають

Кристіан Грей
2017.01.23 13:53
Бентего моя неозора,
Моя непозбувна печаль,
Піду у далекі гори,
Де бурі ведмеді ричать.

Нехай на шляху буреломи,
Нехай буревії в лице,
Для мене це все ні по чому,

Сергій Гупало
2017.01.23 13:32
Теплий вітер не надовго.
Буде холод, буде дощ.
До моєї остороги
Гойну стежечку подовж.
Добра думка щемно гріє,
Це не пристрасті вогонь.
Холоди – не чорториї,
Ловлять дотики долонь.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поеми):

Яна Правобережная
2016.05.02

Арбер Йамолсен
2016.03.19

Іванна Литвинець І
2016.03.11

Віталій Пригорницький
2016.03.05

Рту Рту
2015.12.31

Нарцис Оріана
2015.11.11

Клименко Петро Петро
2015.08.28






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Богдан Манюк (1965) / Поеми

 Фатум (продовження завершальної частини)
П’ята дія

Центр Підгайців. На Ратуші – великий годинник, стрілки якого вказують на полудень. Заскрипіли колеса підводи, чути, як покотили бруківкою бочку, як з грюкотом зачинили вікно. Поправляючи наплічник, зупиняється перед ратушею Гриць Малюк. В ту ж мить доноситься покашлювання художника, яке насторожує Гриця Малюка, та коли художник потрапляє йому на очі, обидва чоловіки радо вітаються, начебто давні друзі.

Гриць Малюк

Запам’ятався пан мені словами,
що усміх повертають на вуста…

Художник

Ага, тоді… коли очима храму
дивився Бог і долічив до ста
жадань отих, які злітали вгору…

Гриць Малюк

З мішком на голові я мав одне:
як би хутчіше вмерти…

Художник

У вівторок?
Таке жадання в будень не нудне?

Гриць Малюк

О, пан уміє жартом підіперти,
коли снага – не подруга тобі.

Художник

Хто відмолився під рукою смерті –
як та дрібна комаха на стовпі,
що потребує поштовху легкого,
аби осоння знову віднайти.

Гриць Малюк

Свого сягнув я – певна перемога…
І пану зичу світлого…

Художник, поклавши руку на серце, вклоняється Грицю: так, мовчазно, виявляє свою вдячність, бо думками й зором уже сягає краси міських споруд, заради чого й затримався в Підгайцях.

Художник

Гостин
де б не бував, не полюблю коротких.
А тут Підгайці! Пензель застрибав!
Тут на картини просяться нівротки,*
такі, як Богом обрана мольба…
І п’ять церков як п’ятірня найкраща,
що простягнуло Небо, до душі
твоєму місту, діду.

Гриць Малюк

Пан без фальші…
Але стовпів завчасно не теши
для благодаті, пане, - заблукала
брукованими вулицями й між
високим замком, вежами з оскалом
і муром, що думок усіх крутіш.

Художник

Поляк я… Розумію українця…
Володар пензля, діду, - не меча,
вітаю шал, котрий уже улігся,
у душах – пісню, мудрість у речах…

Гриць Малюк

У тобі, пане, щось від Соломона**…
Живеш мистецтвом, що зігріє світ…

Художник (емоційно)

Розбурхав місто вчора хід іконний
од замкових укріплених воріт:
до Золотої*** люд подався, коло
окресливши аж ген поза потік,
земній красі з небесною дозволив
зійти на полотно моє - повік!
А ще змалюю Львівську браму-вежу,
на Галицькій, Широкій – менші дві.
Вони чудові в місті незалежнім,
що з магдебурзьким правом**** - злото!

Гриць Малюк

Свій
у міста лик, що до вподоби шляхті,
жиди, вірмени не перечать їй,
а українці ближче до Розп’яття,*****
бо на стежі, що з гідності та мрій…

Художник

Розсудить час…А нині очі храмів
у місті найщиріші.
(вказуючи рукою)
Бачить нас
Успенська церква.****** Світить куполами
туди, де темінь завше від образ.
І синагога******* – закликом до миру,
бере з дахівки сонце висоту…

Гриць Малюк

Не став би, пане, слухати прониру
або вельможу… Слухаю просту
і життєлюбну в помислах людину.

Художник

Вклонюся знову за слова такі…
(спантеличено)
Ошаленів на ратуші годинник:
заскреготав… і всі стрілки хиткі…

Гриць Малюк

Та зіпсувався, певно. Страхоміром
цей свідок часу був: міські жахи
і світле небо сповнювали сірим,
і хлопа крок, і пана тихе: пхи!..

Художник

Все марнота, коли ми боїмося, -
од вітру втеча і за вітром біг…
А спинишся – блохою у волоссі
надуманий для тебе кимось гріх,
бо судить небо…

Гриць Малюк

Все у пана просто –
за течією – тут, а небеса…

Художник

Вони – в гостях у нас… І нам у гості
до них довічно, з подивом…

Гриць Малюк

Не сам
ітимеш, пане, в небо на гостину –
ображені тобою всі – услід
крізь долі власні…

Художник

Страви там полинні…
для всіх, повір, та тільки різний піт
на чола хутко…

Гриць Малюк

Вельми загадково…

Художник (перекрикуючи гамір, що зчинився поблизу)

Я спробую… Я, може, й поясню…
Поглянь, гайнули ринком людолови
за кріпаком…

Гриць Малюк

Нещасний… З полину
йому – найперша страва…Так, здається…

Художник

Ну, звісно…Розлютився гурт міщан:
боронить бідолаху – кров на пиці
господаря його…

Гриць Малюк

Куштує пан
гіркотну страву другу…

Художник

Теж полинне -
пораненим жовнірам і жінкам.

Гриць Малюк

Різниться піт на чолах…

Художник

В когось – ринув,
а хтось намарно до чола рукав…

Гриць Малюк

Прозоряться поти, криваві – дужо…
Гарячі є, липкі…Збагнув… Авжеж,
на небесах, чого собі заслужиш,
того з чола ніколи не змахнеш….

Поза тим колотнеча поблизу посилюється, врешті долинає гучний сміх і свист.

Художник

Втекли жовніри…

Гриць Малюк

То пташки Зофії
прогнали їх і пана з Бережан:
той кріпака, що тут приживсь, намріяв
собі вернути і… шкода старань…

Художник

Зофія… Знаменита меценатка…
пташками називала лікарів…
(кивнувши в сторону ринку)
Рятують без пігулок справно…
(глянувши на ратушу)
Матко!
Годинник загарчав… чи я здурів…

Гриць Малюк

Загавкав, зашипів, закукурікав……
З-під ратуші усі врізнобіч….

Раптово настає темінь.

Художник

Ніч
у полудень у місті!

Гриць Малюк

Ще й без ліку
потвор усяких… Біси… Певна річ!
(художнику)
Сховаємось. Можливо, не помітять…

У світлі прожектора поволі – з ніг до голови виростає Дід, гном у барвистій одежі, що знову набув свого звичного вигляду. З темені на освітлене місце почергово вистрибують Земний дух і Морок, мамуни, які не приховують потворних облич, і василіски. Останнім до компанії понуро долучається Скарбівник.

Дід

Ах, нечисть зашарілася…

Демони (всі разом, кривляючись)

Ах! Ах!

Дід

Погоня за міщанами, кульбіти
і перемоги нотки в голосах…

Земний дух

Бо трапилося… Кров лилась… Різнею
образили татари скарб…

Дід (насмішкувато)

І що ж?

Морок (дражнячи Діда)

І що ж! І що ж… Тепер він під землею –
у схованці твоїй.

Земний дух (дипломатично, відсторонивши Морока)

Ну, ми також,
згадавши вмить закон тисячолітній,
коли скарби вертають…

Дід (поблажливо)

Волю всім
від полудня до полудня!.. Помітно,
що справу юридичну знаю? Втім
затриматися в місті важкувато…

Мамуни (хором)

Міщан кусати, щоб на брата брат!...

Дід

У кожної з вас – розуму палата,
то ж, пані, не потрібно вам порад,
але одна од мене, певно, втішить…
Не відцурайтесь шарму і краси,
бо мусить бути бісове милішим,
аби людське сідлати…

Одна з мамун ховається за спинами подруг і знову постає дівчиною в білому платті.

Мамуна

Шармом сим
і зваблю, і штовхатиму в безодню,
в яку спадає навіть сивина…

Дід

Безодня в місті здавна й до сьогодні…
десь між губами й чашею вина…

Земний дух (невдоволено)

Цитує Арістотеля, тримає
на клаптику бруківки, а для нас
потрібен простір…

Морок

З огнивом і лаєм!

Василіск (Дідові)

Та відпусти, старий, усіх – екстаз
передчуває кожен…

Дід

Всі – на лови!
(сердито)
Не маєте, пройдисвіти, терпцю…
(вхопивши за комір Скарбівника)
У підземеллі дав собі я слово
свинюку відбатожити оцю!

Земний дух, Морок, мамуни і василіски, здійнявши вихор, кидаються врізнобіч. У світлі прожектора Дід нещадно шмагає батогом Скарбівника, чий вереск довго не стихатиме. Художник і Гриць Малюк обережно підіймають зі сховку голови.

Художник

О, як Горацій запримітив мудро –
на всіх чекає ніч одна і та ж…

Гриць Малюк

Сплетіння міста – демони і люди –
відкрита добре небу нагота
і тих, і сих…
(схвильовано)
Пожежам вальсувати
завадити б якось…

Художник

Не гасять їх,
бо темінь роздирають, геть кошлату,
з потворами у закутках усіх.

Гриць Малюк

А василіскам закутки – колишнє.
Злякавши гурт дівчат і парубків, -
на куполи церковні – вище й вище
і… вниз нараз…

Художник

Стрілки вже не прудкі
в годинника на ратуші… Зворотнє
розпочалося, діду…

Гриць Малюк

Дав би Бог!
(відмахнувшись від Земного Духа й Морока, що зупинились навпроти)
Ух, войовничі!

Художник

Придивись – маркотні…
Здригнулися, сичать – переполох!

Гриць Малюк

І засинають… Сонними плетуться
до входу в підземелля.

Художник

Їм услід
жінки потворні… й Василіски куці…
Дрібніє сих півнеголових рід…

Гриць Малюк

О диво – сон усіх відконвоює
подалі від очей людських, а ми…
(протяжно, схиляючи голову)
при-ля-же-мо… спо-чи-немо, бо всу-є
зда-вати-му- ться не-чис-тю й ди-ми…

Гриць Малюк і художник засинають. На них натрапляють Теодор Ловецький і Кость Цимбаліст, проте розвідник більше переймається Дідом і Скарбівником, що останніми з демонів зникають у підземеллі.

Кость Цимбаліст

Вхопити б Діда за полу, чортяку,
до скарбу приведе і уві сні…

Теодор Ловецький

На скарбі, друже, ті криваві знаки,
що не зникають навіть на вогні.

Кость Цимбаліст

Потворне щось?

Теодор Ловецький

Загнуздане… Пекельне…
Всіх божевіль і перевтілень код…

Кость Цимбаліст

Але знання… Ви, отче, - непомильний,
ви нечисть всю приспали.

Теодор Ловецький

Сто колод
у власнім оці маю – не пилинку,
коли ядро пекельного за крок…
На цьому й зупинятимусь відтинку,
де час – пісочний і життя – пісок.

Кость Цимбаліст
На Золотій якісь вогненні стріли,
вся вулиця дрижить, гуде, як глек.

Теодор Ловецький

Там Чур у Пека блискавкою вцілив.
Хтозна тепер, чи не поцілить Пек…
(обійнявши розвідника)
За мною дзвони скучили церковні.
Пора й тобі –. до розвідки вертай…

Кость Цимбаліст (кивнувши на сонних чоловіків)

Прокинуться вони?

Теодор Ловецький

О, безумовно.
Візьмуть зі снів пророцтва на літа…

Священик і розвідник виходять. Розвиднюється. Невдовзі прокидаються художник і Гриць Малюк.

Художник

Яка велична тиша! Не століття
таку Господь по крихточці збирав?

Гриць Малюк

Для нас вона.

Художник

Мій сон крізь тишу світить,
не загубившись… Долі маляра
не обійти нащадкові моєму…
Його картини… Підгаєцький ряд….
Ім’я і славу в майбуття нестиме,
споріднивши у зрілі сімдесят…

Гриць Малюк

Наснилося також…Ковальським родом
уславляться Підгайці, а відтак
відкине молот найздібніший згодом,
що рідний край осмислити мастак…

Художник

Із небуття в буття – висока творчість,
коли рятуєш чи з віків береш…
На благо мудрість давню цю відточить
нащадок віршописця…

Гриць Малюк

Сон без меж,
хоча й короткий – дійства без упину,
збуватися котрим на новий лад,
та за старим цінитимуть людину:
завжди й усім убога серцем – кат.

Художник

Застерігали сни не бути катом
(в зал)
Дослухайтесь!

Гриць Малюк

І нечисть не будіть!
(художнику)
Повірять нам?

Художник

Там, у пророцтві, – фатум…
Там усмішки – не злото, тільки – мідь…

Завіса.

*Бідняки;
** один з найбільш могутніх, розумних та заможних царів давньої держави Ізраїль;
*** вулиця в давніх Підгайцях;
**** одна з найпоширеніших правових систем міського самоврядування у Центральній Європі в середні віки;
***** мова про сина Божого Ісуса;
****** мурована церква 1653 року, розташована у місті Підгайці Тернопільської області, ЇЇ оголошено пам'яткою архітектури національного значення: архітектурна конструкція не має аналогів в Україні. Інтер'єр, живопис і культура стилю бароко — Відродження (Ренесансу);
******* культова споруда в місті Підгайці Тернопільської області. Мурована, час спорудження відносять до кінця XVI — поч. XVII століття. Одна з найстаріших будівель міста, яку ще називають божницею.

Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.




Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання
Зв'язок із адміністрацією


  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2016-12-11 11:48:26
Переглядів сторінки твору 264
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (4.990 / 5.63)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.026 / 5.77)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.718
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми Композиції для сцени
ІСТОРИЧНЕ
Автор востаннє на сайті 2017.01.24 19:40
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Лариса Пугачук (Л.П./М.К.) [ 2016-12-11 12:05:15 ]
Дуже легко читається, цікаво. Зараз буду шукати початок. Надзвичай сподобалось.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Богдан Манюк (М.К./М.К.) [ 2016-12-11 14:40:11 ]
Ларисо, дякую! Вирішив, що врешті потрібно закінчити те, що розпочав 10 років тому. Щоправда, від початкового задуму залишилися, як мовиться в народі, ніжки і ріжки...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Анонім Я Саландяк (Л.П./Л.П.) [ 2016-12-11 14:21:32 ]
... так, треба читати все... і є що читати!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Богдан Манюк (М.К./М.К.) [ 2016-12-11 14:42:47 ]
Ярославе, наші Підгайці, все ж особливе місто... незбагненне до кінця...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Лариса Пугачук (Л.П./М.К.) [ 2016-12-11 15:34:44 ]
Не наважилася в першому коментарі привіт передати Підгайцям) Багато разів проїжджала через нього (Носів - рідне село моєї мами), костел викликав завжди подив і зачарування якесь. Місто з аурою неповторною, сильною.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Богдан Манюк (М.К./М.К.) [ 2016-12-11 16:48:26 ]
Ларисо, дуже приємно! Я теж народився в Носові, де вчителювали мої батьки.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Лариса Пугачук (Л.П./М.К.) [ 2016-12-11 21:49:14 ]
Знаю, що світ тісний, але вражена. Мені дуже приємно, Богдане, також.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирослав Артимович (Л.П./М.К.) [ 2016-12-11 16:57:52 ]
Тепер зрозуміле твоє, Богдане, довге мовчання. Воно було того варте. Хотілося б зануритися у цілісну картину цього цікавого, історично-захопливого, майстерно виплетеного твору.
Браво!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Богдан Манюк (М.К./М.К.) [ 2016-12-11 18:09:02 ]
Мирославе, дякую!