ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Микола Дудар
2024.04.19 12:49
За чередою череда…
Роки біжать, мов коні
А з неба сочиться вода,
Але не на долоні…
Ступає кожен по землі
Куди — кому, є розклад
Старі похилені й малі
Спішать чомусь на розпад

Світлана Пирогова
2024.04.19 08:13
А я стояла на глухім розпутті.
Гойдались зорі у ставочку.
Шляхи ожина застеляла пруттям,
Немов вдягала оторочку.

І та любов, як квітка на лататті,
Закрилась у вечірню сутінь.
На диво, щезло із душі сум'яття.

Леся Горова
2024.04.19 08:00
Залишся у мені теплом осіннім,
І заходом не гасни у думках.
Бо то давно не мрія, то легка
Рожева тінь пелюстки, то - тремтіння
З чола спадаючого завитка.

То - тріпотіння крил, що не збулися,
Згубились на ходу, незвісно де.

Микола Соболь
2024.04.19 07:14
Пам'ять тобі, друже Варяже,
із Богом покойся, братику.
Слово лихе хіба хто скаже?
Один я пройду Хрещатиком.
Тільки спогад колючим дротом,
де ми до війни приковані.
Повзе крізь дим їдкий піхота,
через міста йде зруйновані.

Віктор Кучерук
2024.04.19 06:07
Посадили квіти
Біля школи діти
І весняна клумба аж вогнем зайшлась, –
Іскорки шафрану,
В полум’ї тюльпанів,
Запашіли жаром з рястом водночас.
Квітів аромати
Стали наповняти

Гриць Янківська
2024.04.18 21:10
Я не сумую, просто – білий вальс,
А думка в пелюстках стоїть безвітрям.
І впала б вже, та звичка, Ісабель!..

А ти чи так дивилась і на нас,
Як на бездення прорваного неба,
Коли ми світ розрізали навпіл?

Євген Федчук
2024.04.18 19:59
Ать-два! Ать-два!
В генерала голова.
Сам придумав, сам зробив.
Мабуть, орден заробив
Ще й підвищення звання.
А все інше – то дурня.
Легко було при Союзі.
Перед старшими – на пузі,

Артур Сіренко
2024.04.18 19:35
Отримав нагороду мовчанням –
Найвищу нагороду нинішніх рапсодів,
Що шиють собі сорочки-мантії
Для буття-блукання в царстві марень,
Братів кіфари, сестер ірландської арфи,
Нагороди сумної білої тиші
Пелюстками анемон посипаної –
Нагороди мовчання

Юрій Гундарєв
2024.04.18 19:12
Уранці 17 квітня російські варвари завдали ракетного удару по Чернігову.
Є загиблі. Багато поранених. Серед них четверо дітей…


Старенький Чернігів - в крові без сил…
Кремлінський палець униз: вбий його!
Святі мовчки виходять з могил.
Сльози в оча

Володимир Каразуб
2024.04.18 19:05
Ти виходиш з будинку, що носить прізвище якогось поета чи композитора,
А вона вже чекає тебе на балконі у свиті з каріатидами
І погляд її, як у звичайного, пристойного інквизитора,
Який знає, що буде далі, а тому милується міськими видами;
А тоді огля

Вікторія Лимар
2024.04.18 15:16
Терпіти несила, мовчати не можу,
бо замість весільного – траурне ложе.
Загинув хлопчина – йому дев’ятнадцять.
В матусі життя обірвалось неначе.

Її зрозуміють лиш ті, що втрачали.
Бо після такого – дорога печалі.
Дорога постійного смутку та болю.

Козак Дума
2024.04.18 10:34
Політики, філософи, експерти…
Усіх несила і порахувать!.
Куми, свати, недоумки і смерди –
ота наразі «королівська рать»
аналізує, пророкує, пише,
висвітлює, доводить, викрива,
розбурхує і каламуте тишу…
Ярять і шаленіють нувориші –

Микола Дудар
2024.04.18 09:44
Люблю какао в молоці…
Моє їм привітання --
То друзі справжні, молодці
А особливо зрання…
Тако сьорбнеш ковточок їх
І завібрірує щодення…
І не згадати буде гріх
Любязність їх, і ймення…

Світлана Пирогова
2024.04.18 08:39
Якщо серця співають, то вона, мов пісня.
Солодка чи гірка, але в житті не прісна.
І пишуться вірші, сонети й навіть оди.
І з розуму бентежно чарівниця зводить.
А очі набувають сонячного блиску,
І ось вона велична зовсім близько-близько.
Пірнають в г

Микола Соболь
2024.04.18 08:26
Циклопу треба жертва, voila,
і він знайшов її в центрі Европи,
нема потвори гірше москаля,
не люди, а трикляті азіопи.
У світі всі стурбовано мовчать.
Не можна, кажуть, монстра турбувати.
Коли вода затопить Арарат,
то хай потопить й полчища сохатих

Леся Горова
2024.04.18 08:16
Не ласкає нас море життєве лазурними хвилями.
Не втішають його буруни, у вітрах неприкаяні.
Ми - дві чайки утомлені, низько літаємо й квилимо.
І чи крила піднімуть у завтра, напевно не знаємо.

Ми з тобою - дві чайки. І берег в такій невідомості.
З-
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Анатолій Цибульський
2024.04.01

Меланія Дереза
2024.02.08

Ольга Чернетка
2023.12.19

Галюся Чудак
2023.11.15

Лінь Лінь
2023.10.26

Світлана Луценко
2023.07.27

Гельґа Простотакі
2023.07.15






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Шон Маклех / Проза

 Замок Арклоу Ормонд
Образ твору Я хочу вам розповісти про моторошний замок Арклоу, який ще називають замок Ормонд, що стоїть в графстві Віклоу біля Ірландського моря, де в солону синю воду впадає сива річка Авока.

Замок Арклоу Ормонд (англ. - Ormonde Castle, Arklow Ormonde Castle, ірл. - Caisleán na An t-Inbhear Mór) або ірландською кашлен на ан т-Інвер Мор – Замок Великого Гирла Ріки – один із замків Ірландії, розташований в графстві Віклоу. Назва Арклоу походить від давньонорвезького Arnkell-lág – лука чи лагуна Арнкелла. Замок побудований вікінгами в ІХ столітті. Біля замку відбулась одна з найбільш кровопролитних битв під час повстання за незалежність Ірландії 1798 року. Замок стоїть в гирлі річки Авока. Біля замку є старовинний кам’яний міст, що має 19 арок. Це найдовший кам’яний міст ручної роботи в Ірландії – у давнину цьому мосту взагалі не було рівних.

Ще до приходу вікінгів на цьому місці було велике укріплене поселення ірландців – рибалок і мореплавців. У давні часи ці землі належали ірландському клану Ва Фіахрах (ірл. - Ua Fiachrach), тут було ірландське королівство Ві Енехглайсс (ірл. - Ui Enechglaiss). У ІХ столітті селище захопили вікінги, побудували тут фортецю і зробили її своїм центром експансії та торгівлі. Вікінги довгий час вели важку і вперту війну з кланом Ва Фіахрах за ці землі і цю фортецю. Після битви під Клонтарфом у 1014 році замок Арклоу знову взяли під свій контроль ірландці. Замком знову заволодів клан Ва Фіахрах. У 1103 році в літописах згадується Мак Ярайнн (ірл. - Mac Iarainn) – «Син Заліза» - король Ві Енехглайсс та вождь клану Ва Фіахрах. Кажуть, що в його жилах текла кров як ірландців, так і вікінгів – небезпечна суміш для того часу, коли ще не придумали порох і все вирішував меч. У 1169 році відбулось англо-нормандське завоювання Ірландії. У 1176 році році замок захопив норманський феодал Річард де Клер, що був відомий як граф Стронбоу. Але він не довго володів замком - в тому ж році помер. Потім замок Арклоу захопив Теобальд Волтер (пом. 1205) – предок графів Ормонд та роду Батлер. Він отримав грамоту на володіння цим замком від короля Англії Джона Безземельного. Це було грубим порушенням прав спадкоємців Річарда де Клера. Графи Ормонд отримали грамоту на володіння замком Арклоу від короля Англії Генріха ІІ, якого вважали збоченцем і не безпідставно. У 1264 році монахи домініканці отримали біля замку Арклоу велику ділянку землі, яка стала називатися Абейленд. Там вони побудували абатство, яке назвали Пріорат Істинного Хреста. У 1416 році замок Арклоу захопив ірландський ватажок Мак Мурроу - король Лейнстеру. Це був славний вояка, що вмів тримати в руках меча навіть в похилому віці, коли обілила голову сивина. В ті часи люди жили або дуже мало, або дуже довго. Мак Мурроу жив дуже довго і все життя воював з англійцями. Ірландські королівства та клани знову тіснили англійців і виганяли їх зі своєї землі. У 1452 році помер IV граф Ормонд, що намагався повернути собі замок Арклоу. У 1525 році Муйріс Кавана Мак Мурроу – король Лейнстеру передав замок Арклоу своєму племіннику Пірсу Батлеру – графу Ормонд. Старі англійські колоністи змішалися з ірландцями. Перейняли їхні звичаї та мову і стали ще більшими ірландцями, ніж самі ірландці.

Під час повстання за незалежність Ірландії та громадянської війни на Британських островах Олівер Кромвель заховив замок Арклоу в 1649 році на шляху до Вексфорда. Всюди де йшло військо Кромвеля земля впивалася кров'ю донесхочу. У 1714 році Джеймс – герцог Ормонд продав замок Арклоу Джону Аллану Стіллоргану з графства Дублін. У 1750 році старша внучка Аллана – Елізабет Аллан вийшла заміж за Джона Пробі, що отримав титул пера в 1752 році як барон Карісфорт з графства Віклоу і вступив у володіння замком Арклоу.

У 1798 році спалахнуло повстання за незалежність Ірландії. 9 червня 1798 року біля замку Арклоу відбулась одна з найбільш кривавих битв цього повстання. Повстанці зітнулися з британською армією. Повстанці були розбиті, людські втрати були величезні.

Про замок Арклоу складено чимало легенд. Кажуть, що в замку Арклоу неодноразово бачили банші – потойбічну істоту в подобі жінки. Вона сиділа на камені і зачесувала довге сивее волосся і змушувала всіх дивитися на неї. Побачити банші чи почути її крик в Ірландіїї вважається дуже поганим знаком, що віщує смерть. Інколи банші відкривала приреченому всі жахливі події, які мають відбутися в світі в майбутньому.

Ще одна легенда замку Арклоу – привид барабанщика. Це маленький хлопчик з барабаном. Він з'являється в замку в говорить, що прийшов виконати роботу, яку не зміг виконати коли він був живий. Колись давно, коли замок контролював англійський гарнізон на замок напав ірландський клан Мак Мурроу. На посту стояв хлопчик барабанщик, який повинен був у випадку небезпеки подати сигнал про напад ворога, але він заснув на посту. За це він поплатився життям – англійські вояки замурували його живцем в стіну замку. З того часу привид хлопчика часто з'являється в замку Арклоу, особливо тоді, коли місту загрожує небезпека з метою вдарити на сполох.

Ще одна легенда про замок Арклоу – легенда про Камінь Бажання. У замку Арклоу є камінь. Якщо обійти навколо каменю три рази і загадати бажання і при цьому ні в якому випадку не думати про козу, то воно обов'язково збудеться. Але люди, хоч і примушують себе не думати про козу, все одно думки про козу приходять в голову і бажання не збуваються.

Біля замку Арклоу є скеля Брей, яку ще називають Скеля Закоханих. Щороку серед літа або 21 червня на цій скелі з'являється привид жінки вбитої горем. Колись ця жінка зрадила свого чоловіка і він довідашись про це звів рахунки з життям. Після цього жінка кілька днів сиділа на могилі чоловіка, а потім кинусь зі скелі в бурхливу річку.

Біля замку бачили привид леді Кетлін з Глендалох. Вона з'являлася в червоній сукні, її часто так і називали – «леді в червоні сукні». Леді Кетлін загинула колись дуже давно. Кажуть, що вона булла велика грішниця. Цей привид навіть вдалося сфотографувати в 1970-их роках.

У водах Лох-Брей у 1963 році неодноразово бачили якусь дивну істоту, що плавала там. Істота була сірого кольору, чотири метри довжиною. Голова істоти булла на довгій шиї і піднімалась на метр з води.

У 1952 році біля замку з'являвся привид собаки. Вночі жінка верталась додому і до неї підійшов великий чорний собака. Коли жінка спробувала погладити його, то її руки вільно пройшли через собаку – собака виявилась привидом.

Біля замку бачили привид жінки без голови. Колись давно ревнивий наречений підозрював наречену в зраді небезпідставно і відтяв їй голову косою. З того часу в цих місцях інколи з'являється цей моторошний привид.

Кажуть, що в крові людей, які живуть навколо замку Арклоу тече багато крові вікінгів. Найпоширеніше прізвище в околиці – Дойл, що походить від слова Дубгалл – «темний іноземець». Може тому навколо цього замку так багато привидів...




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2016-12-17 16:04:32
Переглядів сторінки твору 2191
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (4.987 / 5.57)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.826 / 5.53)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.737
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми Наша міфологія, проза
Автор востаннє на сайті 2024.03.26 08:54
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Серго Сокольник (М.К./М.К.) [ 2016-12-17 16:19:47 ]
З "дуже раннього" мого, Шоне (а якщо прицьому взяти до уваги, що я пишу, за деяким виключенням три роки, то "раннє" не є надто "пізнім"))))))))))

ТЛІН МИНУЛОГО. ЗРАДА ( МАЛЕНЬКА ФІЛОСОФСЬКА ПОЕМА )

Квітучого краю життя вирувало...
Фортеця стара охороною стала

Життю, як прийшли орди кляті
До краю чужинських солдатів.

Фортеця стояла на смерть. Боронились
Бійці, що полону стиду не скорились,

За тих, що за стінами захист знайшли-
Старців, і жінок, і дітей ще малих.

Кололи і різали. Окріп лилИ.
Скидали зі стін. Бій кривавий вели.

І так день у день, до останку,
Останньо-кривавого ранку,

Коли вже не втримать фортеці було,
Коли вже занесено смерті крило

Над усіма захисниками,
Жінками і чоловіками.

Як сили не стало до бою-
Без жалю кінчали з собою.

А потім, йдучи по коліна в крові,
Із помсти жагою в хмільній голові,

Солдати жінок гвалтували,
Тим спрагу свою тамували,

За ночі, пройшли що в тривозі, без сну,
За те, що не всі діждалися весну

В кривавій отій круговерті,
У диханні смороду смерті.

Покірливо їм віддавались жінки,
Тілами своїми згасили поки

Ту помсту кривавого шалу.
Старців і дітей рятували.

Так зрадили пам"ять убитих мужів-
Усих, хто щасливий був, що не зажив

Такої ганьби... Та минули
Криваві часи. Всі забули

Минулих часів ворожнечі пориви.
Усе відійшло. Та лиш гляньте-но, жИві

Нащадки солдатів жорстоких...
Нащадки жінок яснооких...

Всіх тих, не поліг хто в кривавій росі.
Згвалтованих діти, народжені всі

По часі кривавого герцу
У стінах розбитих фортеці...
... ... ... ... ... ... ...

Та вітер розвіяв минулого тлін.
І знову з дзвінниці ми чуємо дзвін.

Відлунює стукіт сердечний-
Перебіг життя безкінечний...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Левицька (Л.П./М.К.) [ 2016-12-17 17:06:23 ]
Цікава історія замку, Шоне. Захоплює! Замки переживають своїх власників тому їх історія не скінчиться допоки вони існують. Нещодавно була у замку Нойвайнштайн, що знаходиться у Німеччині. Людовіка другого, що збудував цей замок визнали божевільним та втопили у озері лише за те, що він витратив чималі гроші на будівництво. А зараз ця велична споруда значно поповнює бюджет країни.
Дякую за розлогу історію замку Арклоу Ормонд!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Шон Маклех (Л.П./М.К.) [ 2016-12-17 21:37:33 ]
Знаю про цей замок. Король Людвиг Баварський справді був хворий на голову і справді будівництвом дуже розкішних замків, палаців, театрів довів Баварію до повного банкроцтва... Але його творіння прекроасні. І всі ми трохи божевільні...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Анонім Я Саландяк (Л.П./Л.П.) [ 2016-12-17 17:33:43 ]
... дивуюся-дивуюся-дивуюся...
здоров'я Вам!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Шон Маклех (Л.П./М.К.) [ 2016-12-17 21:35:29 ]
Дякую за здивування! Дивуватися - велиуий дар... Гірше, коли люди вже нічому не дивуються. А таке теж буває....


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Шон Маклех (Л.П./М.К.) [ 2016-12-17 21:38:14 ]
Дякую за такий поетичний відгук, друже!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Бойко (Л.П./М.К.) [ 2016-12-18 00:36:30 ]
Дякую за цікаву оповідь. В українських замках привидів також не бракує, але ірландські замки - це щось надзвичайне!