ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Віктор Кучерук
2017.03.28 07:03
Прощальним холодом, зима
До скла поспішливо припала,
Та, несподіваним привалом,
Лякала вдосвіта дарма, –
Адже боялися тепла
Побляклі в сутіні сніжинки
І ні одна із них зупинку
На склі зробити не змогла…

Адель Станіславська
2017.03.27 23:22
Цього не вчать у жодній школі...
Могти - талан. Цьому не вчать...
Бо у юдолі мимоволі
чоло таврує нам печать
судьби
незрима, невідома,
що відо світла й темноти...
Терпиш іти...

Ніна Виноградська
2017.03.27 22:18
Ми з прадавніх часів поклонялись вогню і водиці,
Що текла-струменіла з холодних прозорих джерел.
Люд щоденно схилявся до неї, землі-годівниці,
Що з глибинних пластів життєдайную силу бере.

І родила вона, вся полита сльозами і потом,
Спочивала під с

Ніна Виноградська
2017.03.27 20:42
Гіркий ужинок нині у державі,
Де замісився хліб наш на крові
Своїх дітей. Невинні у розправі -
Горбочками лежать в снігах, траві.

На цвинтарях портрети на граніті
І витоптані стежки до могил.
Сльозами материнськими политі

Сірко Олександр Сушко
2017.03.27 17:22
Ковбасна елегія

Довкола все забризкало сльозами,
Любов учахла прямо на очах.
Утік коханий до своєї мами,
Сховався, наче в келії монах.

Йому щодня вареники в сметані

Адель Станіславська
2017.03.27 12:59
Він був сліпий... Вони були сліпі.
Незрячості безмовна засторога
Штовхала в темінь... Не до того Бога,
що вмер за них у муках на хресті.

І не туди, де пращурів волхви
молилися над па'ловінню* ватри,
натхненно проговорюючи мантри,

Вітер Ночі
2017.03.27 12:07
В забутій казці спомин дива, -
твоє сполохане єство.
І посмішка твоя примхлива,
і в пасмах сховане чоло.

І груди - підземелля ночі,
і проміж ніг шалена мить.
І біс зневажливо пророче, -

Нінель Новікова
2017.03.27 12:03
ЛІНА КОСТЕНКО

НАСТАНЕ ДЕНЬ…

***

Настане день, обтяжений плодами.
Не страшно їм ні слави, ні хули.

Любов Бенедишин
2017.03.27 08:33
Паралельні світи.
Поблукаємо між…
Янголе, присвіти:
Вірш…

27.03.2017

Любов Бенедишин
2017.03.27 08:32
Та ж весна.
Синє тло…
Буде все,
як було:
літо,
осінь,
зима.
А мене

Віктор Кучерук
2017.03.27 08:24
Рожева тінь гарячого світання
Мигоче і ясніє на воді, –
Її безмежжя сила нездоланна
Долає всюди сутінки бліді.
Вона спиває подихом пекучим
Холодні роси з прибережних трав,
Коли біжить повз освітлілі кручі
В яри, побляклі без ранкових барв.

Володимир Бойко
2017.03.27 02:17
Своє життя ти сам собі прожив.
За тебе це нікому не під силу.
Тебе Господь єдиного створив.
Усе твоє – колиска і могила.

Немає однозначних кольорів:
Отам-то – біле, а отам-то – чорне.
Не загубись у круговерті днів –

Лесь Українець
2017.03.26 23:34
Загубилася свобода
У ярах глибоких,
Оселилася скорбота
У степах широких,

Заступили світ незгоди
За гріхи набуті,
Бо живемо не у згоді

Олена Малєєва
2017.03.26 22:33
Не камінь серце - тепле, для людей -
Пригрієш їх на грудях ти, нівроку...
Та скільки не показуй їм дверей -
Усе виходять боком...

За тридцять срібних зраджують богів
Без докорів сумління і безжурно,
Тебе ж, простого смертного, і поготів -

Марта Январская
2017.03.26 21:57
зима, родня по крови, между строчек
просвечивает снегом белизны
и топит запах мачехи-весны -
любимый запах тополиных почек,
которого не будет у листвы…

Юра Ерметов
2017.03.26 21:27
І якщо вона приходить
лиш на мить –
і я лиш ображено
шморгаю
їй
услід?..

Намагаючись лиш
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Зоряна Інша
2017.03.02

Дейер Аеліта ван
2017.03.01

Антоніус Трістен
2017.02.18

Геннадій Бакаєв
2017.02.11

Аліса Ком
2017.01.26

Орися Мельничук
2017.01.26

Іляна Івахів
2017.01.22






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Лесь Українець (2016) / Проза

 Яблуневий король (Наввипередки з дощем)
Як ладналися рушати від яблуневого саду з двома мішками здобичі назад у село, почало збиратися на дощ. Батько поміг вилізти на лісапет (бо переважений аж хилило на бік, що самому й не вде́ржати), і я помчав. На крутому схилі мого залізного коня добре розігнало - міцно тримаю руля. Коли це обертаюся на гучний ляскіт, аж за спиною, мало не перед самим, суне височенна, аж до неба, стіна водяних стріл. Уявляю, що то яблуневий король довідався про крадіжку й наслав своє хмаряне військо. Щосили налягаю на педалі - не тому, що боюся змокти, цього вже не минеш, - але бо хочу якнайдовше лишатися у грі...

Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.




Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання
Зв'язок із адміністрацією


  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2016-12-21 17:20:12
Переглядів сторінки твору 121
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (4.732 / 5.44)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.583 / 5.42)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.818
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2017.03.28 01:04
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Лариса Пугачук (Л.П./М.К.) [ 2016-12-22 10:47:33 ]
Друга половина твору стрімка така, втягнула в оповідь, прийшлось також втікати від дощу)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Лесь Українець (М.К./Л.П.) [ 2016-12-22 11:42:57 ]
Значить пафос вийшов такий як треба, приємно дізнатись :)