ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Критика | Аналітика):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.03.29
01:44
Хай осінь принесе нам перемогу!
На неї заслуговує народ!
Ми вільну обираємо дорогу
Без нечисті з сусідніх злих "болот".
Герої наші, хлопці та дівчата,
За волю платять дорого - життям.
Ми будемо боротися завзято!
На неї заслуговує народ!
Ми вільну обираємо дорогу
Без нечисті з сусідніх злих "болот".
Герої наші, хлопці та дівчата,
За волю платять дорого - життям.
Ми будемо боротися завзято!
2024.03.28
22:30
Тихо Янгол над церквою летів,
То посланець Господній
І весело загубив ненароком
з крилець пір’ї ну, розсипаючи…
Зі сміхом погляд на нас униз кидає
Все спустився, підняти хотів.
Та побачив в ту мить Україну.
І не стримав сердешний сльозу
То посланець Господній
І весело загубив ненароком
з крилець пір’ї ну, розсипаючи…
Зі сміхом погляд на нас униз кидає
Все спустився, підняти хотів.
Та побачив в ту мить Україну.
І не стримав сердешний сльозу
2024.03.28
22:29
Зачепила чимось дзеркало
Воно впало і розбилось
Ці уламки не зібрати
У них не видно відображення,
Хочеться просто взяти і збрехати.
У кривому дзеркалі щось відбилось
Хочу дізнатися, що відображає дзеркало?
Воно впало і розбилось
Ці уламки не зібрати
У них не видно відображення,
Хочеться просто взяти і збрехати.
У кривому дзеркалі щось відбилось
Хочу дізнатися, що відображає дзеркало?
2024.03.28
22:28
Господар взагалі собі я сам
І не вміючи церемониться з гостями
уявивши, як у дворі я з сусідом
Сіли в шахи грати.
Ось мізкує дід Панас,
Як би зробити правильний хід на шахівниці:
Він почав з білої пішки стартувати
І при цьому доброго короля зображ
І не вміючи церемониться з гостями
уявивши, як у дворі я з сусідом
Сіли в шахи грати.
Ось мізкує дід Панас,
Як би зробити правильний хід на шахівниці:
Він почав з білої пішки стартувати
І при цьому доброго короля зображ
2024.03.28
22:27
Прокинулися предки - в наші дні від жаху,
Щоб воскресити України красу і велич,
В собі - наші історії нагадати себе про наше походження,
Коли предки правили світом
Та несли Всевишнього Блаходать віри Роду,
Як свято земля…
Тепер історична легенда пр
Щоб воскресити України красу і велич,
В собі - наші історії нагадати себе про наше походження,
Коли предки правили світом
Та несли Всевишнього Блаходать віри Роду,
Як свято земля…
Тепер історична легенда пр
2024.03.28
22:25
Міріада світів у просторі Всесвіту
І химерно обертаються планети.
Галактик віддалених,
І Комета пролітаючи,
освітлює далеке світло.
О! Як великий простір Всесвіту,
Туди, у простори Світобудови,
У глибини життя неземного.
І химерно обертаються планети.
Галактик віддалених,
І Комета пролітаючи,
освітлює далеке світло.
О! Як великий простір Всесвіту,
Туди, у простори Світобудови,
У глибини життя неземного.
2024.03.28
22:24
Земні Ангели, небесні люди в небесах живете над нами…
Земні Ангели, небесні люди зі мною поруч, але я їх не бачу…
Земні Ангели, небесні люди зі мною поруч, але допомоги від них
мені, як ніби не видно…
Бо ми всі земні люди.
Я вірю у вічну душу вашу,
Земні Ангели, небесні люди зі мною поруч, але я їх не бачу…
Земні Ангели, небесні люди зі мною поруч, але допомоги від них
мені, як ніби не видно…
Бо ми всі земні люди.
Я вірю у вічну душу вашу,
2024.03.28
22:22
Ночами цілий світ завмирає,
повсюдно панує тиша.
У темряві раптом міріади зірок
вистилалися в загадковому небі.
У перлинному оздобленні блищать, як дари неба,
як люблю їхній таємничий блиск!
Приводять із собою таємничий вечір,
минаючи галактики т
повсюдно панує тиша.
У темряві раптом міріади зірок
вистилалися в загадковому небі.
У перлинному оздобленні блищать, як дари неба,
як люблю їхній таємничий блиск!
Приводять із собою таємничий вечір,
минаючи галактики т
2024.03.28
22:21
Орки, ви не знищете українську націю, нашу країну,
Бо ми виженемо варварів з рідної Батьківщини.
Вам тут не місце. Це не ваша земля,
Орки нелюди, які втілюють в життя зло.
Їх зневажають і гонять далеко.
Ворогують з усім світом,
Але світ на нашій сто
Бо ми виженемо варварів з рідної Батьківщини.
Вам тут не місце. Це не ваша земля,
Орки нелюди, які втілюють в життя зло.
Їх зневажають і гонять далеко.
Ворогують з усім світом,
Але світ на нашій сто
2024.03.28
22:20
Розкинувся в небі Чумацький шлях,
А навколо нього міріади незліченних зірок,
Кружляли легко і безтурботно,
Сяйво їх воєдино злилося.
Чумацький шлях освітлює промені,
А на землі: по коридорам лабіринта ми йдемо
Все життя своє знаходимося в дорозі.
А навколо нього міріади незліченних зірок,
Кружляли легко і безтурботно,
Сяйво їх воєдино злилося.
Чумацький шлях освітлює промені,
А на землі: по коридорам лабіринта ми йдемо
Все життя своє знаходимося в дорозі.
2024.03.28
22:18
Весна прийшла після суворої зими,
Лине пісня з далекого краю,
То мама рушник вишиває різними нитками,
Хрестиком долю своїх дітей заговорила:
Чорний - то журба.
Так мати журилася,
Бо матері втрачають своїх дітей на війні.
Голубий - то небо.
Лине пісня з далекого краю,
То мама рушник вишиває різними нитками,
Хрестиком долю своїх дітей заговорила:
Чорний - то журба.
Так мати журилася,
Бо матері втрачають своїх дітей на війні.
Голубий - то небо.
2024.03.28
22:17
Хтось грав на струнах
І звук нот створив мелодію
І занурившись глибоко в душу,
та надихнув нас танцювати…
І ми танцювали всю ніч до ранку,
прокинулась любов жива
і в серці крила розпустила…
І світлом заповнила тінь,
І звук нот створив мелодію
І занурившись глибоко в душу,
та надихнув нас танцювати…
І ми танцювали всю ніч до ранку,
прокинулась любов жива
і в серці крила розпустила…
І світлом заповнила тінь,
2024.03.28
22:16
Глянула я на зоряне небо,
вкрите зоряним покривалом
та побачила моя зірка мерехтить мені світлом.
Ця зірка горіла живим вогнем
та позначила мені дорогу на зоряному небі,
яку я знайшла на усипаному небі.
Ці зірки охороняються у храмі вогнів, передба
вкрите зоряним покривалом
та побачила моя зірка мерехтить мені світлом.
Ця зірка горіла живим вогнем
та позначила мені дорогу на зоряному небі,
яку я знайшла на усипаному небі.
Ці зірки охороняються у храмі вогнів, передба
2024.03.28
22:14
Стою на сцені і не можу зрозуміти,
яку роль мені грати.
Вести подвійну гру на сцені,
розіграла мене:
Змінюю ігрива чужу маску на обличчі,
душевний біль і сльози на очах,
втомлена душа,
прояви жадібності до всього,
яку роль мені грати.
Вести подвійну гру на сцені,
розіграла мене:
Змінюю ігрива чужу маску на обличчі,
душевний біль і сльози на очах,
втомлена душа,
прояви жадібності до всього,
2024.03.28
22:12
У густому лісі стоїть непорушна гора,
А в горі печера.
Чорним оком дивиться…
У мене є вибір піднятися на гору
чи увійти в печеру.
Йдучи темною дорогою…
У темряві не бачити свою дорого…
Та маючи на меті пройти тяжкий шлях…
А в горі печера.
Чорним оком дивиться…
У мене є вибір піднятися на гору
чи увійти в печеру.
Йдучи темною дорогою…
У темряві не бачити свою дорого…
Та маючи на меті пройти тяжкий шлях…
2024.03.28
22:11
Запах ароматний паски,
Та вишитий рушник з візерунками,
Фарбовані яйця в чашці,
А на додачу ще й узяти зі столу
Пляшку червоного вина -
Це атрибути світлого Великодня
Віряни несуть до церкви
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Та вишитий рушник з візерунками,
Фарбовані яйця в чашці,
А на додачу ще й узяти зі столу
Пляшку червоного вина -
Це атрибути світлого Великодня
Віряни несуть до церкви
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Критика | Аналітика):
2024.03.02
2023.02.18
2021.07.17
2021.01.08
2020.12.05
2020.03.12
2020.01.18
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Василь Дерій (1959) /
Критика | Аналітика
” … Я Вас і Україну так любив …” (Спогади про поета і вченого-економіста В. Вихруща)
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
” … Я Вас і Україну так любив …” (Спогади про поета і вченого-економіста В. Вихруща)
Про відомого українського поета і вченого-економіста Володимира Вихруща я вперше почув в 1972 році, коли ще навчався у школі. Тоді вийшла з друку його перша поетична збірка “Барви сонця” і про неї говорили по обласному радіо, писали в газетах. Цю книгу я знайшов у нашій Хом”яківській сільській бібліотеці Чортківського району, де 37 років пропрацювала моя мама. Мені важко тепер згадати чи багато віршів із збірки я прочитав і що із прочитаного мені сподобалось, але прізвище поета запам’яталось. Згодом в книгарнях я придбав другу і третю книги Володимира Вихруща “Утверджую день” / 1975 р. / та “Чебрець” / 1977 р. /.
Моє особисте знайомство із Володимиром Павловичем відбулось десь на початку дев’яностих років, коли він перейшов / а точніше, повернувся / у Тернопільський інститут народного господарства, до створення якого він був безпосередньо причетний.
Напевно, далеко не всім відомо, що розмова про ідею створення фінансово-економічного інституту відбулась у Заліщиках в 1965 році між тодішнім міністром фінансів УРСР / на жаль, прізвища його я не запам’ятав/, відомою в усьому колишньому Радянському Союзі ланковою Євгенією Долинюк і тодішнім начальником Заліщицького райфінвідділу Володимиром Вихрущем. Міністр сказав у розмові, що хотів би створити фінансово-економічний інститут в Хмельницьку /він народився на Хмельниччині і прагнув для свого рідного краю щось корисне зробити /. В.П.Вихрущ не погодився з думкою міністра і спробував аргументовано переконати його, що краще такий інститут відкрити у Тернополі. Вагомі аргументи начальника райфінвідділу підтримала Євгенія Долинюк, хоч міністр стояв на своєму / в душі він, напевно, жалкував, що розкрив свої плани створення вузу /. Пізніше, саме завдяки солідним особистим зв’язкам відомої ланкової в Москві та Києві, все-таки вдалось у 1966 році відкрити у Тернополі філіал Київського фінансово-економічного інституту, який нині досягнув статусу Тернопільської академії народного господарства / ТАНГ / і одного із найпрестижніших вузів західного регіону України.
Та повернемось до мого особистого знайомства з Володимиром Павловичем. Я давно хотів поспілкуватись із ним, бо до того часу багато чув про нього, читав його вірші, наукові статті. Особисте спілкування з поетом показало, що він щирий співбесідник. Розмовляючи з Володимиром Павловичем, я ніколи не відчував себе скованим. Він вмів уважно вислухати людину і дати мудру пораду. В характері В. П. Вихруща мені подобались такі риси як працелюбність і розважливість.
Професор Вихрущ В.П. часто одягав вишивану сорочку. В цьому його переконала наша краянка, відома громадська діячка і дитяча письменниця Іванна Блажкевич /1886 – 1977 р. р. / з якою Володимир Вихрущ підтримував добрі й теплі стосунки.
Володимир Павлович, працюючи в державних органах влади, знав, що представники радянської влади неприхильно ставляться до Іванни Блажкевич, але він поважав цю мужню й мудру жінку, велику патріотку України за слушні поради і віру в те, що українці матимуть власну державу. Поет згадував з яким болем у серці Іванна Омелянівна розказувала йому про те, що в полі /недалеко від Денисова / переорали могилу січових стрільців. Вона засуджувала дії місцевих чиновників, а на прощання сказала, що настане час і цю могилу відновлять. На початку дев’яностих років денисівчани відновили та впорядкували могили січових стрільців і вояків УПА.
У жовтні 1976 року Іванні Блажкевич виповнилось 90 років. На святкування її ювілею приїхали письменники, учені, рідні. Приїхав у Денисів і Володимир Вихрущ.
За кілька годин до початку урочистостей, керівництву місцевого колгоспу було доручено в той самий час провести у сільському клубі загальні збори колгоспників з метою зриву святкування ювілею Іванни Блажкевич. Володимир Вихрущ дізнався про це від селян. У визначений час, більшість місць у сільському клубі були заповнені, а колгоспне начальство ще не прийшло. Тоді Володимир Павлович, порадившись із письменниками вирішив випередити колгоспне начальство і взяв слово першим, оголосивши, що всі у залі зібрались для того, щоб привітати з ювілеєм Іванну Омелянівну. Через деякий час керівництво колгоспу з’явилось у клубі, але зірвати ювілей письменниці не посміло.
Професор Вихрущ В.П. був одним з перших, хто підтримав ініціативу старшого викладача своєї кафедри Максимовича Івана Федоровича створити у Бучачі в 1992 році приватний інститут. Протягом наступних років життя не раз підтверджувало, що Бучацький інститут менеджменту і аудиту / БІМА / має право на існування. Володимир Павлович в 1992 – 1997 роках неодноразово бував у цьому інституті, читав лекції, виступав з промовами перед студентами і викладачами, декламував власні вірші. В бібліотеці інституту зберігається майже двадцять примірників поетичних збірок і збірників пісень, навчальних посібників, подарованих поетом, піснярем, вченим В. П. Вихрущем для бучачан.
Музичний керівник інституту, самодіяльна композиторка з Бучача Леся Степанівна Олексюк написала на слова Володимира Вихруща 16 пісень. Всі ці пісні Леся Степанівна представила 7 березня 2000 року у старому актовому залі ТАНГ /аудиторія 3405 / з допомогою студентів Бучацького інституту менеджменту і аудиту Олесі Крутовської, Андрія Саламанюка, Оксани Жук, Наталі Бойко, Христини Кадайської, Василя Ралька а також режисера-постановника, завідувача відділом адміністративно-виховної роботи БІМА Качур Марії Іванівни. До циклу пісень, написаних Лесею Олексюк увійшли пісні “На прощання”, “Моя Україна”, “Україна – мати”, “Про повстанців”, “Про маму”. “Перше кохання”, “Тебе я вимріяв одну”, “Прийди надіє”, “Марія”, “Не сумуй”, “Ангел долі”, “Квіти спогадів”, “Маки”, “Теплий сніг”, “Блаженна ніч”, “Доброго ранку, Україно!”. До речі, остання пісня могла б стати першим акордом до однойменної ранкової передачі, що транслюється на першому каналі Українського телебачення.
В 1998 році я попросив Володимира Павловича підписати одну з його поетичних збірок відомому нині українському композитору, поету і художнику з Роздольного /Автономна Республіка Крим/ Віталію Лазаренку. Поет погодився і через кілька місяців В.І.Лазаренко написав пісню “Ви прийдете до мене”, яка увійшла пізніше до його пісенного збірника “Вишийте, матусю, вишиванку” /грудень 1998 року/. Я хотів би повністю навести текст цієї пісні – пісні-заповіту Володимира Вихруща :
Обірве осінь
Листячко зелене,
Стежина мовчки
Поведе в обрив.
Я впевнений
Ви прийдете до мене,
Я Вас і Україну
Так любив.
Міцні і волелюбні наші гени,
Крислаті родоводи
Наших грон.
Я впевнений,
Прийдете ви до мене,
І квітами звеличите
Мій сон.
І зашумлять тополі,
Й юні клени,
Бо молодий
Взірветься буревій.
Я впевнений, ви прийдете до мене,
Я дам вам сили
Для нових надій.
Я чув цю пісню у виконанні композитора Віталія Лазаренка і досі в пам’яті відлунають поетові слова : “… Я вас і Україну так любив … “.
Василь Дерій,
кандидат економічних наук, доцент.
17.10.2000 р. – м. Тернопіль. – Газета «Академія». – С. 15.
http://ua.convdocs.org/docs/index-114647.html?page=2
Моє особисте знайомство із Володимиром Павловичем відбулось десь на початку дев’яностих років, коли він перейшов / а точніше, повернувся / у Тернопільський інститут народного господарства, до створення якого він був безпосередньо причетний.
Напевно, далеко не всім відомо, що розмова про ідею створення фінансово-економічного інституту відбулась у Заліщиках в 1965 році між тодішнім міністром фінансів УРСР / на жаль, прізвища його я не запам’ятав/, відомою в усьому колишньому Радянському Союзі ланковою Євгенією Долинюк і тодішнім начальником Заліщицького райфінвідділу Володимиром Вихрущем. Міністр сказав у розмові, що хотів би створити фінансово-економічний інститут в Хмельницьку /він народився на Хмельниччині і прагнув для свого рідного краю щось корисне зробити /. В.П.Вихрущ не погодився з думкою міністра і спробував аргументовано переконати його, що краще такий інститут відкрити у Тернополі. Вагомі аргументи начальника райфінвідділу підтримала Євгенія Долинюк, хоч міністр стояв на своєму / в душі він, напевно, жалкував, що розкрив свої плани створення вузу /. Пізніше, саме завдяки солідним особистим зв’язкам відомої ланкової в Москві та Києві, все-таки вдалось у 1966 році відкрити у Тернополі філіал Київського фінансово-економічного інституту, який нині досягнув статусу Тернопільської академії народного господарства / ТАНГ / і одного із найпрестижніших вузів західного регіону України.
Та повернемось до мого особистого знайомства з Володимиром Павловичем. Я давно хотів поспілкуватись із ним, бо до того часу багато чув про нього, читав його вірші, наукові статті. Особисте спілкування з поетом показало, що він щирий співбесідник. Розмовляючи з Володимиром Павловичем, я ніколи не відчував себе скованим. Він вмів уважно вислухати людину і дати мудру пораду. В характері В. П. Вихруща мені подобались такі риси як працелюбність і розважливість.
Професор Вихрущ В.П. часто одягав вишивану сорочку. В цьому його переконала наша краянка, відома громадська діячка і дитяча письменниця Іванна Блажкевич /1886 – 1977 р. р. / з якою Володимир Вихрущ підтримував добрі й теплі стосунки.
Володимир Павлович, працюючи в державних органах влади, знав, що представники радянської влади неприхильно ставляться до Іванни Блажкевич, але він поважав цю мужню й мудру жінку, велику патріотку України за слушні поради і віру в те, що українці матимуть власну державу. Поет згадував з яким болем у серці Іванна Омелянівна розказувала йому про те, що в полі /недалеко від Денисова / переорали могилу січових стрільців. Вона засуджувала дії місцевих чиновників, а на прощання сказала, що настане час і цю могилу відновлять. На початку дев’яностих років денисівчани відновили та впорядкували могили січових стрільців і вояків УПА.
У жовтні 1976 року Іванні Блажкевич виповнилось 90 років. На святкування її ювілею приїхали письменники, учені, рідні. Приїхав у Денисів і Володимир Вихрущ.
За кілька годин до початку урочистостей, керівництву місцевого колгоспу було доручено в той самий час провести у сільському клубі загальні збори колгоспників з метою зриву святкування ювілею Іванни Блажкевич. Володимир Вихрущ дізнався про це від селян. У визначений час, більшість місць у сільському клубі були заповнені, а колгоспне начальство ще не прийшло. Тоді Володимир Павлович, порадившись із письменниками вирішив випередити колгоспне начальство і взяв слово першим, оголосивши, що всі у залі зібрались для того, щоб привітати з ювілеєм Іванну Омелянівну. Через деякий час керівництво колгоспу з’явилось у клубі, але зірвати ювілей письменниці не посміло.
Професор Вихрущ В.П. був одним з перших, хто підтримав ініціативу старшого викладача своєї кафедри Максимовича Івана Федоровича створити у Бучачі в 1992 році приватний інститут. Протягом наступних років життя не раз підтверджувало, що Бучацький інститут менеджменту і аудиту / БІМА / має право на існування. Володимир Павлович в 1992 – 1997 роках неодноразово бував у цьому інституті, читав лекції, виступав з промовами перед студентами і викладачами, декламував власні вірші. В бібліотеці інституту зберігається майже двадцять примірників поетичних збірок і збірників пісень, навчальних посібників, подарованих поетом, піснярем, вченим В. П. Вихрущем для бучачан.
Музичний керівник інституту, самодіяльна композиторка з Бучача Леся Степанівна Олексюк написала на слова Володимира Вихруща 16 пісень. Всі ці пісні Леся Степанівна представила 7 березня 2000 року у старому актовому залі ТАНГ /аудиторія 3405 / з допомогою студентів Бучацького інституту менеджменту і аудиту Олесі Крутовської, Андрія Саламанюка, Оксани Жук, Наталі Бойко, Христини Кадайської, Василя Ралька а також режисера-постановника, завідувача відділом адміністративно-виховної роботи БІМА Качур Марії Іванівни. До циклу пісень, написаних Лесею Олексюк увійшли пісні “На прощання”, “Моя Україна”, “Україна – мати”, “Про повстанців”, “Про маму”. “Перше кохання”, “Тебе я вимріяв одну”, “Прийди надіє”, “Марія”, “Не сумуй”, “Ангел долі”, “Квіти спогадів”, “Маки”, “Теплий сніг”, “Блаженна ніч”, “Доброго ранку, Україно!”. До речі, остання пісня могла б стати першим акордом до однойменної ранкової передачі, що транслюється на першому каналі Українського телебачення.
В 1998 році я попросив Володимира Павловича підписати одну з його поетичних збірок відомому нині українському композитору, поету і художнику з Роздольного /Автономна Республіка Крим/ Віталію Лазаренку. Поет погодився і через кілька місяців В.І.Лазаренко написав пісню “Ви прийдете до мене”, яка увійшла пізніше до його пісенного збірника “Вишийте, матусю, вишиванку” /грудень 1998 року/. Я хотів би повністю навести текст цієї пісні – пісні-заповіту Володимира Вихруща :
Обірве осінь
Листячко зелене,
Стежина мовчки
Поведе в обрив.
Я впевнений
Ви прийдете до мене,
Я Вас і Україну
Так любив.
Міцні і волелюбні наші гени,
Крислаті родоводи
Наших грон.
Я впевнений,
Прийдете ви до мене,
І квітами звеличите
Мій сон.
І зашумлять тополі,
Й юні клени,
Бо молодий
Взірветься буревій.
Я впевнений, ви прийдете до мене,
Я дам вам сили
Для нових надій.
Я чув цю пісню у виконанні композитора Віталія Лазаренка і досі в пам’яті відлунають поетові слова : “… Я вас і Україну так любив … “.
Василь Дерій,
кандидат економічних наук, доцент.
17.10.2000 р. – м. Тернопіль. – Газета «Академія». – С. 15.
http://ua.convdocs.org/docs/index-114647.html?page=2
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію